Теоретичні знання виробничих характеристик й економічних результатів на підприємстві та шляхи їх удосконалення

Найбільш ліквідні активи (А1) - це суми за всіма статтями коштів та їх еквівалентів. Сюди належать також короткострокові фінансові вкладення, цінні папери, які можна прирівняти до грошей.

Активи, що швидко реалізуються (А2) - це активи, для перетворення яких на гроші потрібний час. У цю групу включають дебіторську заборгованість. Ліквідність цих активів є різною і залежить від суб'єктивних та об'єктивних факторів: кваліфікації фінансових працівників, платоспроможності платників, умов видачі кредитів покупцям тощо.

Активи, що реалізуються повільно (А3) - це статті 2-го розділу активу балансу, до яких відносяться запаси та інші оборотні активи. В окремих випадках деякі запаси потребують додаткової обробки для того, щоб їх можна було продати.

Активи, що важко реалізувати (А4) - це активи, які передбачено використовувати в господарській діяльності впродовж тривалого періоду. Відповідно на чотири групи поділяються і зобов'язання підприємства.

П1 - найбільш термінові зобов'язання, які необхідно погасити впродовж поточного місяця, розрахунки за дивідендами, своєчасно не погашені кредити.

П2 - середньострокові погашення до одного року , поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, векселі видані.

П3 - довгострокові зобов'язання - 3-й розділ пасиву балансу.

П4 - власний капітал, що постійно перебуває в розпорядженні організації.

Підприємство буде ліквідним, якщо його поточні активи перевищують короткострокові зобов'язання.

Ліквідність балансу - це рівень покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строкам погашення зобов'язань. Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки за кожною групою активу і пасиву балансу.

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо:

Таблиця 2.5 - Аналіз ліквідності балансу підприємства

Група акти вів	Сума, тис.грн	Група паси Вів	Сума, тис.грн	Надлишок або нестача, тис.грн (А-П)
	на початок періоду	на кінець періоду		на початок періоду	на кінець періоду	на початок періоду	на кінець періоду
А1	824372	431914	П1	3325794	1694725	-2501422	-1262811
А2	3280361	1242363	П2	195882	291236	3084479	951127
А3	1451303	152145	П3	859	745	1450444	1531400
А4	7338942	7986857	П4	8663725	10151810	-1324783	-2164953

Із цієї таблиці, ми можемо зробити висновок, що підприємство є ліквідним.

Для оцінки ліквідності підприємства необхідно розрахувати комплекс показників, що враховують як здатність швидко погасити зобов'язання, так і якість оборотних активів, їх джерела фінансування.

Таблиця 2.6 - Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства

№ п/п		Період	Зміна за звітний період
	Стаття	звітний	попередній	Абсолютне відхилення (гр.1-гр.2)	Відносне відхилення (гр.3/гр.2)*100
А	Б	1	2	3	4
1	Маневреність власних оборотних засобів	0,526	0,272	0,254	6,909
2	Коефіцієнт поточної ліквідності	2,07	1,364	0,706	51,759
3	Коефіцієнт покриття	2,071	1,364	0,707	51,833
4	Коефіцієнт швидкої ліквідності	1,339	0,975	0,364	37,333
5	Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності)	0,214	0,229	-0,015	-0,065
6	Частка оборотних коштів в активах, %	33,885	39,418	-5,533	-0,140
7	Частка власних оборотних коштів в їх загальній сумі, %	52,606	27,222	25,384	93,247
8	Частка власних оборотних коштів у покритті запасів, %	152,795	98,544	54,251	55,052
9	Частка запасів у оборотних активах, %	34,429	27,624	6,805	24,634
10	Коефіцієнт покриття запасів	2,931	3,641	-0,71	-19,5

Маневреність власних оборотних засобів збільшилась на 0,254, відносне відхилення цього показника - 6,909. Коефіцієнт поточної ліквідності показую відношення оборотних активів до позикового капіталу і зміни в компанії позитивні, змінились на 0,706. Наступний коефіцієнт покриття, який зображує відношення оборотних активів до поточних зобов'язань і він також збільшився на 0,707. Коефіцієнт швидкої ліквідності та коефіцієнт абсолютної ліквідності змінилися на 0,364 та на -0,015, відносне відхилення цих показників - 37,333 і -0,065. Частка оборотних коштів в активах зменшилась з 39,418 до 33,885, що не позитивною ознакою.

Збільшились такі показники у звітному періоді, як часта власних оборотних коштів в їх загальної сумі, частка власних оборотних коштів у покритті запасів та частка запасів у оборотних активах. Перший показник змінився на 25,384, другий - на 54,251, третій на 6,805. Збільшення позитивного значення цих показників говорить про те, що частка власних оборотних коштів в звітному періоді збільшилась.

Аналіз фінансової стійкості, яка характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм майном і його використання. Розрізняють абсолютні та відносні показники фінансової стійкості.

При досліджені абсолютної фінансової стійкості підприємства розрізняють чотири її типи:

1. Абсолютна стійкість - для забезпечення запасів (3) достатньо власних обігових активів (ВОА); платоспроможність підприємства гарантована:

2. Нормальна стійкість - для забезпечення запасів, крім власних обігових коштів, залучаються довгострокові кредити та позики (ДЗ); платоспроможність гарантована:

3. Нестійкий фінансовий стан - для забезпечення запасів, крім власних обігових коштів та довгострокових кредитів і позик, залучаються короткострокові кредити та позики (ПЗ); платоспроможність дещо порушена, але є можливість її відновити:

4. Кризовий фінансовий стан - для забезпечення запасів не вистачає «нормальних» джерел їх формування; підприємству загрожує банкрутство: .

Таблиця 2.7 - Методика визначення фінансової стійкості підприємства

№ п/п	Показник	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
А	Б	1	2
1	Власний капітал	8646582	10150596
2	Необоротні активи	7338942	7986857
3	Власні обігові кошти	1307640	2163739
4	Довгострокової зобов'язання	859	745
5	Наявність власних і довгострокових джерел покриття запасів	1308499	2164484
6	Короткострокові кредити та позики	195882	291236
7	Загальний обсяг основних джерел покриття запасів	1504381	2455720
8	Запаси	1326957	1416109
9	Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів	-19317	747630
10	Надлишок (+) або нестача (-) власних коштів і довгострокових зобов'язань	-18458	148375
11	Надлишок (+) або нестача (-) основних джерел покриття запасів	177424	1039611
12	Рівень фінансової стійкості	Нестійкий	Абсолютно
13	Запас стійкості фінансового стану, днів	4,228	19,859
14	Надлишок (+) або нестача (-) коштів на 1 грн. запасів, коп.	0,134	0,734

Проаналізував результати таблиці, прийшли к висновку, що діяльність компанії йде вгору, тому що у звітному періоді ми спостерігаємо нормальний фінансовий стан, а в попередньому періоді теж була нормальна стійкість, але трохи нижче.

Поряд з абсолютними показниками в процесі аналізу необхідно розглянути відносні показники (коефіцієнти) фінансової стійкості підприємства.

Розраховані коефіцієнти за звітний період порівнюють з нормативним їх значенням, з показниками за попередній період та досягнутими на аналогічних підприємствах.

В результаті виявляються реальний фінансовий стан, слабкі і сильні сторони діяльності підприємства.

Таблиця 2.8 - Аналіз відносних показників фінансової стійкості підприємства

№ п/п		Період	Зміна за звітний період
	Стаття	звітний	попередній	Абсолютне відхилення	Відносне відхилення
А	Б	1	2	3	4
1	Коефіцієнт фінансової залежності	1,196	1,409	-0,213	-15,117
2	Коефіцієнт фінансової автономії	0,836	0,709	0,127	17,912
3	Коефіцієнт маневреності власного капіталу	0,213	0,151	0,062	41,06
4	Коефіцієнт концентрації позикового капіталу	0,164	0,289	-0,125	-43,252
5	Коефіцієнт структури довгострокових вкладень	9,328	1,170	8,158	697,265
6	Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів	7,339	9,933	-2,594	-26,115
7	Коефіцієнт структури позикового капіталу	3,75	2,438	1,312	53,815
8	Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів	0,196	0,407	-0,211	-51,843
9	Показник фінансового левериджу	0,196	0,409	-0,213	-52,078

Ми бачимо, що зросли показники: коефіцієнт фінансової автономії(на 0,127), коефіцієнт маневреності власного капіталу(на 0,062) та коефіцієнт структури довгострокових вкладень(на 8,158). Та зменшились такі показники як коефіцієнт фінансової залежності (на 0,213) та коефіціет концентрації позикового капіталу(на 0,125). Таким чином можна зробити висновок, що підприємство є фінансово стійким.

Висновок: у компанії спостерігається позитивні результати діяльності, тому що проаналізував всі показники її порівняно з попереднім роком, з'ясували, що доля власного капіталу збільшилась, а позикового зменшилась. З цього виходить, що залежність компанії впала і призвела к тому, зо автономія її зросла.

За рік доход від реалізації услуг зріс, а це свідчить про те, що в компанії стало більше грошей для здійснення своєї діяльності і потреба у позиковому капіталі зменшилась.

Також спостерігається збільшення всіх показників рентабельності і це говорить про те, що рівень прибутковості зріс.

Розділ 3. Шляхи підвищення управління збалансованістю виробничих характеристик і економічних результатів

3.1 Напрямки вдосконалення економічних результатів

Результативність економічної діяльності підприємств виступає сумарним результатом усіх процесів, що організовані та функціонують на підприємствах (у компаніях, об'єднаннях тощо). Натомість, «ефективність» як економічна категорія, визначає: за допомогою комбінації яких ресурсів, отриманий кінцевий результат і характеризує, в широкому розумінні, якісну сторону розвитку. Ефективність є характеристикою процесів та впливу суто управлінського характеру, тому ефективністю характеризується лише цілеспрямований вплив. Якщо діяльність повністю або частково призводить до досягнення поставлених цілей, то її можна вважати «ефективною» .

Ефективність діяльності підприємства - це економічна категорія, що відображає співвідношення між одержаними результатами діяльності та витраченими на її досягнення ресурсів, причому при вимірюванні ефективності ресурси можуть бути представлені або в певному обсязі за їх первісною (переоціненою) вартістю (застосовувані ресурси), або частиною їх вартості у формі виробничих витрат (виробничо-спожиті ресурси).

Результативність визначається на основі таких понять: ефективність - рівень задоволення потреб споживачів; економічність - економне та оптимальне використання ресурсів організації; гнучкість - стратегічна сфокусованість (усвідомлення цілей) і здатність організації до змін. Основними методичними інструментами забезпечення результативності за цією моделлю науковцями вважаються: самоаудит організації, поглиблена діагностика діяльності, самооцінка та впровадження її результатів, бенчмаркінг. Основна ідея при цьому полягає в тому, що організація повинна враховувати багато внутрішніх і зовнішніх факторів своєї діяльності (розвитку), які впливають на ефективність, економічність і гнучкість організації.

Основні фактори підвищення ефективності виробництва - це підвищення його технічного рівня, вдосконалення управління, організації виробництва і праці, зміна обсягу і структури виробництва, поліпшення якості природних ресурсів та інші.

Рівень економічної ефективності діяльності підприємства залежить від багатьох чинників і умов. Ці чинники в реальності діють не ізольовано, в чистому вигляді, а здебільшого перетинаються і взаємозумовлюють один одного. Частина з них залежить від діяльності підприємства загалом, інші пов'язані з технологією й організацією виробництва, а ще деякі зумовлені рівнем використання виробничих ресурсів і впровадженням науково-технічного прогресу.

Під резервами підвищення економічної результативності виробництва розуміють невикористані можливості збільшення випуску продукції в розрахунку на одиницю сукупних витрат завдяки більш раціональному використанню усіх видів ресурсів підприємства.

Основні фактори підвищення результативності виробництва - це підвищення його технічного рівня, вдосконалення управління, організації виробництва і праці, зміна обсягу і структури виробництва, поліпшення якості природних ресурсів та інші [3].

Всі чинники зростання ефективності можна класифікувати за трьома ознаками:

- видами витрат виробництва та ресурсів (джерелами підвищення);

- напрямами розвитку й удосконалення виробництва;

- місцем реалізації чинників у системі управління діяльністю [1].

Серед основних шляхів підвищення ефективності діяльності підприємства можна виділити такі напрямки підвищення вище згаданих показників - організаційний, технологічний та ресурсний.

В межах організаційного напрямку здійснюється пошук можливостей підвищення результативност і тих процесів, що відбуваються на підприємстві. При цьому насамперед увага звертається на ефективність управління. Важливою складовою ефективності підприємства, а отже, і значним резервом її підвищення, є організація виробничого процесу. У конкретних умовах підприємства слід проаналізувати всі аспекти, що визначають ефективність організації робіт - від рівня робочого місця окремого робітника чи спеціаліста до рівня підприємства в цілому. Для виробничих підприємств, ураховуючи, звичайно, специфіку їх діяльності, особливу увагу треба звертати на можливості застосування більш ефективних типів виробництва (масового, великосерійного).

В межах технологічного напрямку основним є вирішення проблеми технологічного відставання особливо актуальне для українських підприємств. Причому проблема ця є комплексною і має , принаймні, два компоненти: матеріальний та нематеріальний. Перший з них - це удосконалення технічної бази, а другий - організаційно-правові проблеми. Подолання технічного і технологічного відставання потребує не просто переходу на сучасні технології, а впровадження комплексу відносин, що називається корпоративною культурою. Така культура має запозичуватись, звичайно, у найпередовіших компаній з тривалим досвідом роботи в ринковому середовищі.

Ресурсний напрямок відображає першочергову необхідність аналізу ефективності використання наявної матеріальної бази виробництва та живої праці. При цьому слід враховувати рівень завантаження обладнання в часі, структуру собівартості продукції, що виготовляється, з точки зору співвідношення в ній часток амортизації, матеріальних витрат, витрат на оплату праці. Зазначені показники слід розглянути в динаміці, а також по можливості порівняти з показниками найближчих конкурентів. Для оборотних фондів найважливішим показником є швидкість їх обороту, отже, слід проаналізувати чинники її збільшення, зокрема такі:

- зменшення обсягів незавершеного виробництва;

- удосконалення системи матеріально-технічного забезпечення з метою оптимізації виробничих запасів;

- прискорення реалізації готової продукції (активізація маркетингової діяльності);

- зменшення обсягів дебіторської заборгованості [3].

Першочергове значення в області зростання економічної ефективності виробництва надається раціональному використанню виробничого потенціалу, максимальному скороченню різного роду втрат, режиму економії затрат і ресурсів. Рівень ефективності діяльності підприємства залежить також від зовнішніх та внутрішніх чинників. До зовнішніх слід віднести: - державну і соціальну політику (діяльність владних структур, законодавство, фінансові інструменти, економічні нормативи); - інституційні механізми (дослідні і навчальні центри, інститути, асоціації); - інфраструктуру (інноваційні фонди, комерційні банки, фондові біржі, інформаційні мережі, транспорт, торгівлю); - структурні зміни в суспільстві та економіці (в сфері технологій, наукових досліджень, в складі персоналу за ознаками освіченості та кваліфікації). Внутрішні чинники розподіляють на “тверді”, тобто ті, що піддаються вимірюванню і мають фізичні параметри (технологія, устаткування, матеріали, енергія, вироби) та “м'які” (організація і система управління, працівники, методи роботи, стиль управління). Кожне підприємство мусить постійно контролювати процес використання внутрішніх чинників через розробку та послідовну реалізацію власної програми підвищення ефективності діяльності, а також враховувати вплив на неї зовнішніх чинників. [2]

Щодо аналізу ефективності використання трудового потенціалу підприємства, то тут слід зосередити увагу на таких аспектах: внутрішньозмінні втрати робочого часу; втрати робочого часу внаслідок плинності кадрів; рівень використання засобів механізації, автоматизації праці та комп'ютерної техніки; аналіз системи стимулювання працюючих; визначення професійно-кваліфікаційної структури працюючих. [3]

Не менш важливе значення має забезпечення підприємств кадрами високої кваліфікації. За всіх інших рівних умов досвідчений, добре підготовлений працівник, який творчо ставиться до виконання обов'язків, може виробляти більше продукції вищої якості. Продуктивність праці зростатиме і тоді, коли на підприємстві будуть створені такі виробничі відносини, де б панували добрий психологічний клімат, взаєморозуміння керівників і працівників, інші мотивації до праці.

Важливий стимул результативної праці - приватизація засобів виробництва. Надання колективу підприємства права володіти засобами виробництва та результатами своєї виробничої діяльності є одним із найдоступніших стимулів підвищення ефективності діяльності, що не потребує інвестицій.Кінцевий результат ефективності підприємства значною мірою залежить від зниження матеріально-грошових затрат виробництва. Зниження трудових затрат і матеріаломісткості на основі запровадження комплексної механізації, ресурсо- та енергоощадних технологій є основним якісним чинником досягнення цього. Однак варто мати на увазі, що ефективне використання техніки й інших засобів виробництва виявляється тоді, коли існує комплексне та раціональне співвідношення між силовими і робочими машинами, раціональна забезпеченість оборотними фондами.

Чільне місце в заходах з підвищення ефективності виробництва посідає поліпшення якості продукції та її збереження. За рахунок підвищення якості продукції, зниження втрат при збиранні, транспортуванні й зберіганні можна підвищити рівень її реалізації та збільшити обсяг грошових надходжень на 25-30%. Таким чином основними напрямками підвищення ефективності виробництва є підвищення технічної забезпеченості виробничих потужностей, вдосконалення організації виробництва та праці, оптимізації обсягу і структури виробництва, раціональне використання трудового потенціалу підприємства та системи стимулювання працюючих. Лише вміле використання всієї сукупності зазначених чинників може забезпечити достатні темпи зростання ефективності виробництва.

3.2 Шляхи вдосконалення виробничих характеристик

Процес формування і організації використання виробничих характеристик сучасного підприємства залежить від багатьох чинників. Під чинниками розуміють умови, необхідні для здійснення цих процесів, а також причини, що виявляють вплив на їхні результати.

Розробка класифікатора, що комплексно відображає кількість і склад чинників, що впливають на величину і рівень використання виробничих характеристик, має не тільки теоретичне, але і велике практичне значення. Зростання масштабів виробництва і підвищення його ефективності висувають завданння пошуку резервів збільшення і поліпшення використання виробничих характеристик діючих підприємств. Тому вимагається визначити ряд чинників, що служили б основою для визначення величини виробничих характеристик діючого підприємства і рівня їх використання. Чинники, що впливають на величину виробничих характеристик і їх використання, взаємозв'язані, тому що обидва мають єдиний об'єкт впливу -- виробничу потужність підприємства (підрозділу). Відмінність між ними полягає в тому, що перша частина чинників визначає резерви збільшення виробничих характеристик, а друга - резерви поліпшення їх використання. Викладене створює необхідність застосування системного підходу до розгляду цих чинників.

Цей підхід означає, що всі питання і проблеми,що вивчаються повинні розглядатися у взаємозв'язку між собою. Він дозволяє найкращим чином виявити чинники, впливати на величину і використання виробничих характеристик, встановити існуючі між ними зв'язки і джерела утворення резервів підвищення ефективності виробничих характеристик діючих підприємств.

Системний підхід до вивчення чинників, впливати на величину і використання виробничої характеристики, передбачає розгляд наступних основних положень: визначення впливу на величину виробничої потужності і використання в виробництві ресурсів, що споживаються і процесів їхнього перетворення.

Основні ресурси виробничого процесу виражаються трьома елементами: працею, знаряддями праці і предметами праці. Отже, споживання і перетворення цих ресурсів є основою визначення обох видів чинників.

.Проаналізуємо склад і їх характерні риси, впливати на величину виробничих характеристик. Як було відображено вище, між поняттями “виробничи характеристики” і “засоби праці” існує тісна функціональна залежність. Вона виявляється в тому, що кожному окремо взятому засобу праці відповідає певна величина виробничої потужності. А відповідно головним чинником, впливати на величину виробничої потужності, є наявна сукупність засобів праці. Причому цей вплив на підприємствах виявляється шляхом розширення фронту робіт і підвищення продуктивності технологічного обладнання (робітничих місць).

Розширення фронту робіт залежить від кількості технологічного обладнання і виробничих площ. Із збільшенням кількості обладнання і робочих місць створюються умови для розширення виробництва. Однак це розширення звичайно лімітується розмірами виробничих площ будинків (існує виняток для тих виробництв, потужності яких залежать від величини площ, наприклад складальних, котельно-зварочних). Самі виробничі площі, як правило, безпосереднього впливу на предмет праці не виявляють. Вони обмежують масштаб виробництва просторово, тому є одним з чинників, що визначає величину виробничих потужностей.[4]

Виробничи характеристики не відображають сумарну енергетичну потужність підприємства і не складається з суми потужностей окремих робітничих машин. Вона залежить від рівня відповідності структури обладнання і робітничих місць структурі машиноємності. Під машиноємністю розуміють кількість машино-годин, що витрачаються на виготовлення обсягу продукції, що планується, з встановленою якістю і в умовах, відповідних прогресивному рівню технології і організації виробництва. (трудомісткості) виробів, що виготовляються. Тому, щоб її структура відповідала структурі виробів, що виготовляються, тобто в їхній пропускній спроможності повинен бути досягнутий максимальний рівень погодженості. Повне співвідношення повинно бути досягнуте і між виробничими потужностями дільниць і цехів підприємства. Отже, одним з важливих умов виробництва є дотримання норм і пропорций між їх кількістю, розмірами і робочими швидкостями.

Таким чином, теза про те, що величина виробничої потужності залежить від кількості і продуктивності засобів праці, повинна бути істотно доповнена. Так, важливим чинником, що визначає величину виробничої потужності, є передусім система машин як сукупний механізм, побудований на основі принципу пропорційності.

Чинники підвищення продуктивності машин (робітничих місць) зв'язані головним чином з поліпшенням якісного складу технологічного обладнання, збільшенням в його складі високопродуктивних верстатів, автоматів і напівавтоматів, автоматичних ліній. Чим вища якість машини і обладнання, тим більша їхня продуктивність в одиницю часу роботи, і відповідно більша виробнича потужність підрозділів і підприємства в цілому.

Продуктивність машин і обладнання також залежить від якості предметів праці. З якістю сировини змінюється технологія його обробки, що безпосередньо відбивається на продуктивності засобів праці і їхньому вдосконаленні.

Значний вплив на збільшення продуктивності машин виявляє вдосконалення технологічного процесу. Впровадження прогресивної технології дасть можливість інтенсифікувати виробничий процес, тобто скоротити як машинний, так і загальний час виготовлення виробу.

Збільшення продуктивності машин в значній мірі залежить від ступеня досконалості конструкції виробів, що виготовляються, їхньої уніфікації і стандартизації, зниження кількості і суміщення операцій при їхньому виготовленні.[7]

Продуктивність машин залежить також від кваліфікації робітників. Систематичне підвищення їхньох загальної і технічної творчості, вдосконалення виробничих навиків і на цій основі підвищення рівня кваліфікації створюють сприятливі соціальні передумови для збільшення продуктивності засобів праці. Укомплектування промислових підприємств кваліфікованими робітниками прискорює технологічне засвоєння сучасної техніки, дозволяє значно перевищити її паспортну продуктивність шляхом переходу до швидкісних засобів обробки деталей, використання спеціального ріжучого інструменту, модернізації окремих агрегатів верстатів і впровадження спеціального оснащення.

Класифікація чинників, що впливають на величину виробничих характеристик підприємства, побудована за ознакою їхньої деталізації. Основною передумовою їх здійснення є наявність капітальних вкладень.

По іншому виглядають чинники, що впливають на використання виробничиххарактеристик. Вони охоплюють заходи, пов'язані з використанням резервів, що мають організаційний характер, і не вимагають більших капітальних вкладень в основне виробництво. За змістм ці чинники можна поділити на соціально-економічні і організаційно-технічні, а за місцю виникнення - на зовнішні і внутрішні.

Основний свій прояв вони знаходять в поліпшенні використання встановленої або прийнятої величини виробничої потужності, а також в співвідношенні часу роботи і часу витрат засобів праці, тобто охоплюють область їх функціонування.

Основними чинниками, що впливають на рівень використання обладнання, є вдосконалення організації обслуговування виробництва, підвищення якості і організації планування виробництва, технічного розвитку підприємств і технологічного планування завантаження обладнання, більш широке впровадження в практику виробництва сучасних прогресивних форм організації праці, вдосконалення матеріального стимулювання поліпшення використання обладнання, вдосконалення структури парку обладнання шляхом раціонального розподілу виділеного підприємству і перерозподіл недовантаженного, підвищення коефіцієнта змінності роботи обладнання, скорочення часу простоїв обладнання в ремонтах.

ВИСНОВОК

Зміни в економіці України дали змогу підприємствам реалізувати принцип ринкових відносин, сприяли підвищенню їх конкурентоспроможності, забезпечили її динамічний розвиток.

В умовах ринку кожне підприємство є незалежним товаровиробником. Воно самостійно приймає рішення у межах чинного законодавства, але відповідає за свої дії перед державою, діловими партнерами, перед кінцевим споживачем своєї продукції. Кожне з них прагне мати прибуток.

Найважливішим параметром, що характеризує потенційні можливості основного виробництва промислового підприємства, є його виробнича потужність та економічні результати.

В І розділі курсової роботи було розглянуто загальну характеристику виробничої потужності підприємства та його економічни результати. Зокрема виробнича потужність підприємства характеризує максимально можливий річний обсяг випуску продукції (видобутку й переробки сировини або надання певних послуг) заздалегідь визначених номенклатури, асортименту та якості за умови найбільш повного використання прогресивної технології та організації виробництва. Економічні результати підприємства перебувають в центрі уваги керівництва підприємства, оскільки відображує всі позитивні та негативні впливи прийнятих ним рішень на ефективність діяльності організації.

Було показано якими одиницями вимірюється виробнича потужність підприємств, як вони застосовуються залежно від характеру виробництва та галузевої підпорядкованості. Загальне правило таке: виробнича потужність визначається в тих самих одиницях виміру, в яких планується та здійснюється облік продукції, що виготовляється (послуг, що надаються). Здебільшого це натуральні або умовно натуральні вимірники за видами продукції (послуг).

В цьому ж розділі було відображено показники, що характеризують ефективність використання основних виробничих фондів.

Також було відображено методики розрахунку виробничих потужностей, а також показано фактори які впливають на виробничу потужність. Була показана оптимізація виробничих потужностей, були дані рекомендації щодо збільшення виробничих потужностей підприємством.

В цьому ж розділі було відображено особливості аналізу фінансових результатів від основної діяльності, як найбільш суттєву складову формування прибутку підприємств, розкрито фактори які впливають на прибуток від цієї діяльності, відображено модель прибутку від реалізації окремих видів продукції. А також було відображено особливості аналізу фінансових результатів від іншої операційної діяльності, який проводиться за кожним їх видом з погляду на сутність, доцільність і законність кожної операції, правильність оцінки майна.

СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ

1. Балабанов И.Т. Риск-менеджмент. - М.: Финансы и статистика, 1996.- 192с.

2. Бизнес-планирование/под ред. В.М. Попова и С.И. Ляпунова. - М.: Финансы и статистика, 2001. - 672 с.

3. Бранд М., Шаповал С. Бизнес в Украине и за ее пределами. - К.: Вид. центр «Просвита», 1997. - 368 с.

4. Вензик П.Г., Левиков Г.А. Повышение конкурентоспособности судоходных компаний. - М.: Транспорт, 2001. - 215 с.

5. Курс экономики / под ред. проф. Райзберга Б.А. - М: «Инфра-М», 1997. -712 с.

6. Сборник бизнес-планов. Современная практика и документация. Отечественный и зарубежный опыт. Выпуск первый/под. ред. В.М. Попова. - М.: Финансы и статистика, 1997. - 336 с.

7. Синецкий Б.И. Основы коммерческой деятельности. - М.: Юрист, 1998. - 654 с.

8. Горбонос Ф.В. Економіка підприємств: підручник / Ф.В. Горбонос, Г.В. Черевко, Н.Ф. Павленчик.- К: Знання, 2010. - 463с.

9. Капінос, І.В. Бабій, І.В. Грабовська.- Хмельницький: ХНУ, 2009. - 204с.

10.Небава М.І., Адлер О.О., Лесько О.Й. - Вінниця: ВНТУ, 2011. - 232с.

Петрович И.М. Атаманчук Р.П. Производственная мощность и экономика предприятия. - М., 1990.80-89с

11 .Економіка підприемства під редакцією О.Й. Волкова; М. : Інфра-М, 1998-150-156 с.

12. Бойчик І. М., Харів М. С., Хопчан М. І., Піча Ю. В. Економіка підприємства: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти I-IV рівнів акредитації. - 2000.-310 с.

13. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.1/ Редколегія.: С.В.Мочерний (відп. ред.) та ін.. - К.: Видавничий центр «Академія», 2000. - 840 с.

14. Гетьман О.О. Економіка підприємства: Навчальний посібник / О.О. Гетьман, В.М. Шаповал. - Київ: ЦНЛ, 2006. - 488 с.

15. Гриньова В.М. Функціонально-вартісний аналіз в інноваційній діяльності підприємства / В.М. Гриньова. - К.: Видавничий дім «Інжек», 2004. - 128с.

16. Економіка підприємства: Підручник/ За заг. ред. С.Ф. Покропнвного. - К.: КНЕУ, 2000.-528 с.

17. Коваленко Л.О. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник / Л.О.Коваленко, Л.М. Ремньова. - Чернігів: ЧДІЕУ, 2001. - 456 с.

18. Комаринський Я. Фінансово-інвестиційний аналіз: Навч. посіб./ Я. Комаринський, І.Яремчук - K.: Українська енциклопедія ім. М.П.Бажана, 1996. - 297 с.

19. Кононенко О. Анализ финансовой отчетности / О. Кононенко. - Харьков: Фактор, 2002. - 143 с.

20. Курсовое и дипломное проектирование по менеджменту организаций: Учебное пособие. / Н. В. Брагинец и др. - Луганск: Элтон-2, 2004. - 372 с.

21. Побурко Я.О. Часткові та комплексні статистичні оцінювання внеску регіонів України у соціально-економічний розвиток держави/ Я.О. Побурко, В.К. Данилко // Регіональна економіка. - 2004. - № 3. - С. 121-139.

22. Структура і правила оформлення. Документація. Звіт в сфері науки і техніки: ДСТУ 3008-95,- К.: Держстандарт України, 1995. - 86 с.

23. Харів П.С. Інноваційна діяльність підприємства та економічна оцінка інноваційних процесів / П.С. Харів. - Тернопіль: Економічна думка, 2003. - 326 с.

24. Цигалнк І.І. Економіка й організація інноваційної діяльності: Навчальний посібник / І.І. Цигалнк. - Івано-Франківськ: Інститут менеджменту та економіки, 2001. - 148 с.

25. Шваб Л.І. Економіка підприємства: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Л.І. Шваб. - 3-тє вид. - К.: Каравелла, 2006. - 584 с.

Размещено на Allbest.ru

...