Економічний механізм стимулювання розвитку виробничо-територіальних систем

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ СТИМУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ВИРОБНИЧО-ТЕРИТОРІАЛЬНИХ СИСТЕМ

Спеціальність: Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка

Василенко Валерій Миколайович

Донецьк, 2000 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Процес територіальної інтеграції виробництва, як визначальної складової регіональної економіки, безпосередньо пов'язаний із подальшими перспективами існування міжгалузевих та галузевих виробничо-територіальних систем. Галузева структура є відповідною їхньою проекцією на територіальному рівні і потребує пристосування внутрішнього економічного середовища до зовнішніх умов ринкових відносин. Найбільше актуальним завданням на сьогодні в економічній сфері є визначення стратегії, яка б забезпечувала окремим її виробничим структурам відповідний стабільний і поступальний розвиток. Домінуючим при цьому є необхідність стимулювання розвитку окремих сторін діяльності, що визначають основні напрямки вирішення питань, пов'язаних із забезпеченням умов розширеного відтворення, а разом із цим і перспектив існування виробничо-територіальних утворень.

Сучасний етап розвитку національної економіки характеризується зміною основної парадигми і пошуком нових форм і методів наповнення економічних відносин, започаткованих на договірних засадах. Демократизація основних інститутів держави ініціювала процес підсилення ролі низової виробничої ланки на регіональному і місцевому рівнях.

Перенос центру ваги його економічної діяльності в площину регіональної економіки обумовлює необхідність розвитку існуючих виробничо-територіальних систем, що складають основу господарського комплексу регіону. Особливо це стосується подальшого розвитку виробничо-територіальних систем, що відіграють вирішальну роль в існуванні, у першу чергу, промислових міст і селищ, для яких вони є єдиним або одним із головних системно-утворюючих чинників.

Це наукове дослідження присвячене теоретичному узагальненню та новому вирішенню проблеми розвитку об'єктивних економічних процесів, що відбуваються усередині виробничих систем, які відзначаються тим, що їх розміщення, функціонування та розвиток органічно пов'язані з відповідною територією, із надр якої видобувають корисні копалини (вугілля, залізну руду, нафту і т. п.). Такі виробничі системи визначені як виробничо-територіальні, що виступають системно-утворюючими елементами та впливають на стан економіки цілих регіонів. Для України однією із найбільш розповсюджених і достатньо репрезентативних виробничо-територіальних систем є вугільні територіальні системи, від ефективності функціонування яких залежить енергетична безпека держави та соціально-економічний розвиток регіонів.

Саме ця обставина зумовлює доцільність дослідження проблем стимулювання їх розвитку не лише в галузевому, але й в регіональному аспектах, яким й присвячена ця дисертація.

Опублікований цілий ряд наукових розробок, у яких проблема подальшого розвитку виробничо-територіальних систем (в тому числі вугільних), економічних методів стимулювання та регулювання їх діяльності одержала своє визначене теоретичне та наукове втілення. Серед авторів публікацій можна виділити: Б.І. Адамова, О.І. Амошу, О.М. Алимова, М.Г. Білопольського, Д.А. Герасимчука, Ю.Г. Грибіна, М.І. Долішнього, С.І. Дорогунцова, Ф.Д. Заставного, М.І. Іванова, І.І. Лукінова, В.К. Мамутова, М.М. Некрасова, В.І. Пилу, В.А. Подсолонка, А.Е. Пробста, М.Д. Прокопенка, О.О. Решетняка, М.С. Сургая, А.М. Федоріщеву, В.В. Фінагіна, М.Г. Чумаченка, Д.В. Яковця, С.В. Янка та ін.

Проте, методологічна відпрацьованість і практичні аспекти застосування методів формування економічних важелів підвищення ефективності (в тому числі шляхом стимулювання) розвитку виробничо-територіальних систем у сучасних умовах не одержали свого остаточного визначення, у зв'язку з чим це наукове дослідження спрямоване на заповнення існуючих прогалин в цій області.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження було виконано згідно з планами науково-дослідних робіт Інституту економіко-правових досліджень НАН України за 1993-1998 рр., відповідно:

- до проблеми 4.2.1.5 “Економічні проблеми розвитку регіонів. Розміщення продуктивних сил”, виконаної за Постановою Бюро Відділення економіки АН України від 03.12.90 р. (протокол №6), включеної до плану НДР ІЕПД АН України під шифром 010391 теми “Соціально-економічний розвиток міста в умовах переходу до ринкових відносин” (ДР №01.9.10029890), в рамках якої здобувачем в якості відповідального виконавця запропоновані елементи економічного механізму реалізації програми соціально-економічного розвитку шахтарських міст;

- до проблеми 4.2.1.6 “Економічні проблеми розвитку регіонів. Розміщення продуктивних сил”, виконаної за Постановою Бюро Відділення економіки НАН України від 20.04.94 р. (протокол №2), включеної до плану НДР ІЕПД НАН України під шифром 3.1.10.5 теми “Розробка економіко-правових основ управління містом” (ДР №0195U006490), в рамках якої здобувачем в якості наукового керівника підтеми розроблені науково-методичні основи та механізм подолання негативних соціально-економічних наслідків закриття вугільних шахт;

- до проблеми 4.2.1.6. “Економічні проблеми розвитку регіонів”, виконаної за Постановою Бюро Відділення економіки НАН України від 07.05.97 р. (протокол №5) і включеної до плану НДР ІЕПД НАН України під шифром 3.1.10.9 теми “Економіко-правове забезпечення управління розвитком великого регіону” (ДР №0197 U 14780), в рамках якої здобувачем в якості наукового керівника підтеми підготовлене економічне забезпечення реструктуризації господарських комплексів вуглевидобувних регіонів.

Головною ідеєю наукового дослідження є подальший розвиток теорії та вдосконалення практики формування економічного механізму стимулювання розвитку виробничо-територіальних систем з урахуванням специфіки їх виробничої діяльності, економічних інтересів та ресурсних обмежень. Основу цим розробкам склали вітчизняний та зарубіжний досвід використання комплексних методичних підходів і теоретичних положень до формування окремих елементів економічного механізму стимулювання та регулювання виробничої діяльності, реалізація яких забезпечує необхідні передумови підвищення ефективності виробництва, економії витрат робочого часу, зменшення витрат виробництва та створення умов відтворення окремим елементам виробничо-територіальних систем.

Мета та задачі дослідження. Метою наукового дослідження є розробка та вдосконалення економічних методів стимулювання розвитку виробничо-територіальних систем на стадії трансформації економічних відносин шляхом узагальнення теоретичних та використання результатів прикладних досліджень у цій галузі. Реалізація зазначеної мети дисертаційної роботи обумовила необхідність вирішення наступних задач:

- визначення на основі нових теоретико-методологічних підходів суттєвості категорій виробничо-територіальних систем та їх місця і ролі в системі категорій ефективного розвитку економіки регіону;

- розгляду актуальних питань і напрямків реформування економічного середовища виробничих систем і обґрунтування умов збалансованого розвитку економіки регіону;

- обґрунтування нових підходів до оцінки основних чинників розвитку і формуванню економічних регуляторів виробничої діяльності складових виробничо-територіальних систем;

- визначення економічних умов освоєння виробничих потенціалів і характеру змін результатів розвитку виробничих систем в умовах трансформації суспільних відносин;

- розробки науково-методичних положень з формуванню економічних стимуляторів розвитку виробничо-територіальних систем, які ґрунтуються на використанні елементів відносин розподілу;

- проведення аналізу, визначення тенденцій та комплексної оцінки впливу основних чинників виробництва на показники розвитку виробничо-територіальних систем;

- визначення методичних підходів до формування окремих елементів механізму інтенсифікації використання основних чинників виробництва у вугільних територіальних системах;

- обґрунтування методичних рішень щодо використання спеціального режиму господарювання як інструменту економічного розвитку виробничо-територіальних систем.

Вирішення поставлених задач, досягнення мети наукового дослідження визначили структуру, зміст і послідовність викладення отриманих результатів у дисертаційній роботі.

Об'єктом дослідження слугували економічне середовище, структура та система економічних відносин, що складаються усередині організаційних утворень.

Предметом дослідження є функціонування та економічний розвиток виробничо-територіальних систем, які забезпечують енергетичну безпеку країни в сучасних умовах трансформації економічних відносин.

Методи дослідження. Для обробки вихідних матеріалів використовувалися: структурно-системний підхід, за допомогою якого було здійснено розчленування виробничих відносин на складові, прийоми порівняльного та статистичного аналізу, які дозволили об'єктивно відобразити динаміку економічних процесів на рівні виробничо-територіальних систем, методи логічного узагальнення, за допомогою яких була забезпечена послідовність проведення наукового дослідження, методи економіко-математичного моделювання, які забезпечили наукову обґрунтованість відповідних пропозицій щодо стимулювання розвитку виробничо-територіальних систем.

Методологічною основою цього наукового дослідження послужили діалектичний метод пізнання дійсності, фундаментальні положення економічної теорії, наукові роботи сучасних зарубіжних і вітчизняних учених, фундаментальні розробки науково-дослідних інститутів Національної академії наук України і провідних галузевих інститутів із проблем розвитку і підвищення ефективності діяльності виробничо-територіальних систем в сучасних умовах.

Емпіричною базою дисертаційної роботи стали наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених, а також вихідні дані, отримані автором у процесі проведення наукових досліджень.

Положення і висновки виконаного дослідження базуються на аналітичних проробках економічних процесів і явищ, що мають місце у виробничо-територіальних системах.

Інформаційними джерелами дослідження стали матеріали статистичного, виробничо-технічного і бухгалтерського обліку роботи окремих підприємств, що входять до складу виробничих об'єднань, державних холдингових компаній, які становлять основу виробничо-територіальних систем.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна результатів дослідження полягає в комплексному підході до вирішення проблеми розвитку виробничо-територіальних систем на основі використання положень сучасних економічних теорій і обґрунтування необхідності підвищення ефективності використання їхніх виробничих потенціалів за допомогою формування відповідних елементів економічного механізму стимулювання і містить у собі:

- теоретичне обґрунтування виробничо-територіальних систем як економічної категорії, що основане на дослідженні природи виникнення виробничих систем у матеріальному світі, та визначення перспектив їх розвитку у вугільних басейнах країни, які базуються на необхідності забезпечення енергетичної безпеки держави;

- виявлення особливостей впливу основних чинників виробництва і їхньої трансформації в кінцеві результати роботи у межах запропонованої схеми відповідного економічного механізму стимулювання розвитку виробничо-територіальних систем і виділення кола дійових економічних важелів підвищення ефективності діяльності;

- теоретичне обґрунтування ролі і місця розподільних процесів у сучасних умовах економічного розвитку виробничо-територіальних систем, що враховує вимоги положень нормативної економічної теорії, і встановлення співвідношень поміж складовими основних чинників вугільного виробництва для визначення кількісних оцінок кінцевим результатам виробничої діяльності та напрямків пошуку їх резервів;

- моделювання окремих сторін і властивостей процесу стимулювання розвитку підприємств, що становлять собою системо-утворюючі елементи економіки регіону, основане на обґрунтуванні співвідношень структури господарського доходу, виборі основних напрямків розвитку системи кількісних оцінок праці, визначенні алгоритму вирішення задачі з розрахунку заробітної плати і створенні конкретної моделі формування професій робітників;

- теоретичне узагальнення організаційних особливостей використання спеціального режиму господарювання як методу підвищення ефективності економічного розвитку виробничо-територіальних систем та методичне його забезпечення шляхом визначення відповідних заходів впровадження, які враховують досвід у цій галузі в різних сферах суспільного виробництва та конкретизацію шляхів і умов підвищення його ефективності;

- розробка принципів і визначення логіки формування теоретичних засад економічного регулювання виробничої діяльності, що випливають із закономірностей сучасного розвитку складових виробничих відносин;

- методичну проробку конкретних елементів економічного впливу, що спрямована на подальше підвищення інтенсивного розвитку виробництва та включає до себе заходи з ефективного використання його матеріальних чинників і критерії кількісних оцінок виникнення розбіжностей в умовах відпрацювання запасів корисних копалин.

Практичне значення одержаних результатів. Практична значимість отриманих результатів проведеного дослідження полягає в тому, що теоретичні положення, викладені здобувачем, які захищаються в цій дисертаційній роботі, доведені до рівня конкретних практичних пропозицій та рекомендацій. Вони створюють передумови для подальшого розвитку нового напрямку в теоретичних і прикладних дослідженнях проблем ефективного функціонування виробничо-територіальних систем шляхом використання відповідного економічного механізму стимулювання розвитку, який враховує наявність матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, умови розвитку ринкових відносин, започатковують методичні засади комплексної оцінки визначення впливу основних чинників виробництва на кінцеві його результати, визначають заходи організаційного забезпечення і використання спеціального режиму господарювання. Всі результати наукового дослідження отримані автором особисто.

Результати дослідження можуть бути використані при вдосконаленні регіональної політики, розробці стратегічних напрямків розвитку виробничо-територіальних систем, визначенні пріоритетів при розробці державних і регіональних програм розвитку.

Практичне впровадження отриманих наукових результатів підтверджується відповідними довідками від: Міністерства палива та енергетики України (№03/19-272 від 13.06.2000 р.), Ради з питань спеціальних економічних зон і спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області (№208 від 22.06.2000 р.), Донецької державної адміністрації (№6.842 від 12.07.2000 р.), від ДВАТ Інститут “Дніпродіпрошахт” (№Д-45 від 20.04.2000 р.), Вугледарської міської ради народних депутатів (№740 від 18.08.2000 р.), Донецького економіко-гуманітарного інституту (№004/07-04 від 03.07.2000 р.), Павлоградського виробничого об'єднання з видобутку вугілля (№2-5/536 від 11.04.96 р.).

Впровадження результатів дослідження здійснювалося поетапно, у процесі виконання роботи, шляхом розробки методичних положень і рекомендацій щодо удосконалення окремих елементів господарського механізму. Особистий внесок здобувача. У дисертаційній роботі особисто здобувачем:

- обґрунтована необхідність комплексного і послідовного вирішення питань розвитку виробничо-територіальних систем, що передбачає пізнання явища шляхом теоретичного узагальнення отриманих результатів і визначенні причинно-наслідкової взаємозумовленості форми і змісту прояву його основних процесів на категорійному рівні;

- обґрунтована концепція сучасного розвитку виробничо-територіальних систем шляхом відповідного впливу на їх економічне середовище окремих елементів економічного механізму стимулювання та регулювання виробничої діяльності;

- запропоноване визначення характеру розвитку вугільних територіальних систем шляхом відповідної оцінки впливу на них процесів розподілу, що враховують вимоги положень нормативної економічної теорії;

- розглянута динаміка та встановлена оцінка впливу основних чинників виробництва на кінцеві результати роботи підприємств, визначені напрямки раціонального використання їх виробничих потенціалів;

- здійснене обґрунтування основних методів адаптації виробничо-територіальних систем до ринкових умов з урахуванням основних положень економічних законів та закономірностей розвитку суспільного виробництва;

- розглянуті соціально-економічні наслідки ліквідації окремих вугільних підприємств та їх вплив на розвиток виробничих систем та впровадження спеціального режиму господарювання в сучасних умовах;

- визначені заходи щодо впровадження спеціального режиму господарювання як особливого методу розвитку виробничо-територіальних систем шляхом відповідного теоретичного та методичного забезпечення в шахтарських містах.

Розроблені положення з методичного забезпечення формування окремих елементів економічного механізму стимулювання розвитку виробничо-територіальних систем і підвищення ефективності виробництва спрямовані на: раціоналізацію процесів використання його основних чинників, встановлення обґрунтованих вартісних еквівалентів кінцевим результатам роботи, підсилення взаємозв'язку результатів з витратами й оплатою праці, створення необхідних передумов вирівнювання умов виробничої діяльності, адаптацію до ринкових умов, використання кон'юнктурних методів господарювання і, у підсумку, встановлення прямого впливу відповідними економічними важелями і методами на характер розвитку виробничо-територіальних систем.

Внесок здобувача в наукових роботах, які підготовлені та опубліковані у співавторстві, конкретизований у списку опублікованих праць за темою дисертації.

Достовірність отриманих у роботі теоретичних узагальнень, методологічних підходів, методичних положень за структурою, побудовою, зв'язками і засобами взаємодії окремих елементів економічних важелів підвищення ефективності вугільного виробництво перевірялась на основі конкретних економічних розрахунків із використанням звітної інформації.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження були використані при розробці Гірничого Закону України, Закону України “Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності у Донецькій області”, проекту Закону України "Про основи комплексного розвитку вугільної промисловості на поточний період і до 2050 р.", Програми розвитку вугільної промисловості і соціальної сфери шахтарських регіонів до 2005 року, Програми реструктуризації вугільної промисловості, Програми закриття неперспективних вугільних шахт і розрізів, Програми реформування і фінансового оздоровлення підприємств вугільної промисловості на 1998-2000 рр., Програми інтенсифікації виробничої діяльності і розвитку шахт вугільної промисловості на 1999-2005 рр. і Програми антикризових заходів для вугільної промисловості (Донецька область). Крім того, отримані результати, викладені у формі методик, методичних положень і наукових рекомендацій, затверджені і направлені для практичного використання, місцевим і державним органам управління, у формі науково-дослідних звітів передавалися для впровадження Міністерству вугільної промисловості України, а також виробничим об'єднанням з видобутку вугілля.

Основні положення дисертації і результати наукового дослідження доповідались автором і одержали схвалення на: регіональній науковій конференції "Політична культура: теорія і практика" (1994, м. Донецьк), регіональній конференції "Проблеми і перспективи формування цивілізованого суспільства в Україні" (1995, м. Донецьк), міжнародному науково-практичному семінарі "Проблеми розвитку сучасного міста" (1996, м. Донецьк), міжнародній науково-практичній конференції "Регіон: стратегія виживання і розвитку Донбасу" (1996, м. Донецьк), міжнародному науково-практичному семінарі "Міжнародна логістика і маркетинг у країнах із перехідною економікою" (1996, м. Донецьк), міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми удосконалення податкової системи України" (1996, м. Київ), регіональній науково-практичній конференції “Стратегія управління соціально-економічним розвитком регіону на період до 2010 року (Донецька область)” (1999, м. Донецьк), міжнародному конгресі українських економістів “Україна в ХХІ столітті: концепції та моделі розвитку” (2000, м. Львів).

Матеріали дисертації обговорювалися на засіданнях ученої ради Інституту економіко-правових досліджень НАН України.

Публікації. За результатами виконаного дослідження опубліковані 32 наукові роботи, із них 2 особисті монографії, більше 20 статей у провідних фахових виданнях.

Загальний обсяг публікацій становить 56,77 д. а., із них особисто авторові належать 50,43 д. а.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, 6 розділів, висновків, списку використаних джерел із 254 найменувань та містить 394 сторінки комп'ютерного тексту, включає 21 таблицю, 4 малюнки, 7 додатків.

2. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У дисертаційній роботі захищаються нові методологічні, теоретичні і методичні результати вирішення важливої наукової і практичної проблеми, пов'язаної з розвитком виробничо-територіальних систем в умовах трансформації економічних відносин.

Розділ 1. Теоретичні основи стимулювання розвитку виробничо-територіальних систем. Дослідженню теоретичних положень розвитку виробничо-територіальних систем належить вирішальне значення при визначенні цілей і задач реформування економічних відносин як на рівні регіону, так і в рамках самої системи. Генезис виробничої системи як спеціальної економічної категорії може бути укрупнено зведений до двох рівнів - до розуміння виробничої системи в широкому розумінні слова й у більш вузькому.

Виходячи з того, що виробничо-територіальна система є дискретною або функціональною, заснованою на тісних взаємозв'язках окремих елементів, а вилучення деяких з них унеможливлює подальше її існування, ця наукова робота присвячена дослідженню виробничо-територіальних систем, що являють собою спеціальні промислові утворення, органічно прив'язані до окремої території та покликані здійснювати основну діяльність, пов'язану з видобутком вугілля підземним способом в особливих просторово-часових рамках, і підпадають під категорію більш вузького розуміння. Найбільш представницькими з них в організаційному відношенні є виробничі об'єднання та холдингові компанії з видобутку вугілля.

Зважаючи на те, що просторово вугільні територіальні системи організуються в межах визначених частин (сегментів) вугільних басейнів країни, вони носять характер системно-утворюючих елементів, які визначають зовнішні ознаки спеціалізації, що робить їх дуже значимими для розвитку всієї території. Галузева спеціалізація регіонів, на території яких функціонують вуглевидобувні підприємства, цілком підпадає під вплив останніх, і структурно дуже тісно прив'язується до неї. Досвід попередніх років показує, що розвиток виробничо-територіальних систем супроводжувався рівнобічним розвитком виробничої і соціальної інфраструктур регіону, створенням виробничих систем в інших галузях господарського комплексу. Але цей же досвід показує, що з початком процесу реструктуризації підприємств (який фактично звівся до ліквідації неперспективних і особливо збиткових підприємств) відбувається згортання інших регіональних виробничих і соціальних структур. Фактично має місце тісна взаємозумовленість існування вугільних територіальних систем з іншими організаційно-виробничими утвореннями та їхніми структурами, що підтверджує істинність твердження про те, що характер розвитку вугільних підприємств є визначальним на цій території.

Головною особливістю розвитку вугільних територіальних систем є особливий характер організації виробництва, просторова рухливість робочого місця, шкідливі, важкі і небезпечні умови праці і не відтворюваність предмета праці (запасів вугільного родовища). При цьому обов'язковою умовою функціонування таких систем є їхня сталість, спроможність повертатися в рівноважний стан, що досягається за рахунок усталеної динамічності самої системи. Такий стан забезпечується за допомогою визначеної пропорційності основних складових вугільного виробництва: матеріальних, природних і трудових ресурсів.

Дослідження виробничо-територіальних систем показало, що на сьогоднішній день ще недостатньо вивчена їхня економічна природа, особливо в умовах трансформації виробничих відносин і реформування основ їхньої організації, пов'язаних з реструктуризацією всієї економіки. Маючи особливі просторово-часові характеристики, вугільні територіальні системи визначають необхідність особливого наукового підходу до їхнього вивчення та стимулювання розвитку як у теоретичному, так і прикладному відношеннях. Це стосується визначення ролі і місця вугілля в паливно-енергетичному балансі країни, умов збалансованого стану структурних елементів і усієї виробничої системи, формування механізму економічного регулювання, то що. На сьогодні вугілля є основою розвитку галузей важкої промисловості, хімії, залізничного транспорту. У цілому по господарському комплексу країни споживання вугілля свідчить про те, що в промисловості використовується біля 84,0 відсотків, із яких 32,5 відсотків припадає на металургію, у житлово-комунальному секторі - 14,5 відсотків, на транспорті - біля 1,0 відсотку усієї виробленої вугільної продукції. При цьому частка вугілля в обсягах видобутку природного палива (нафти, газу) займає домінуюче положення: у 1990 році вона складала 70,0 відсотків, а в 1999 р. - 60,2 відсотки. Проте потреби в енергоресурсах за рахунок власного палива Україна задовольняє менше ніж на 45,0 відсотків.

Актуальність зазначеної проблеми зростає в зв'язку з тим, що за своїми геологічними запасами вугілля значно перевищує інші енергоносії, що робить його стратегічно значимим для енергетики. У світі уже зараз майже половина всієї електроенергії, а в США - біля 60,0 відсотків виробляється на теплоелектростанціях, основною сировиною для яких є вугілля.

Розвіданих запасів вугілля в Україні достатньо на 350-400 років, а з урахуванням нових технологій опалювання і того більше. Існує значний виробничий потенціал вуглевидобувних підприємств: на кінець 1999 року їх сумарна виробнича потужність склала біля 120 млн. т. на рік. Відновлення ролі вугілля в забезпеченні енергетичної безпеки країни, зміцнення вуглевидобувних підприємств і їхнього фінансового стану тісно пов'язані з підвищенням економічної ефективності використання наявного виробничого потенціалу шахт і підвищенням на внутрішньому ринку конкурентоздатності вугілля в порівнянні з іншими видами палива, у тому числі і з імпортованим вугіллям. Визначальними заходами при цьому повинні стати: зниження витрат виробництва шляхом зміни структури витрат на видобуток вугілля, збільшення частки коштів, що залишаються в розпорядженні самих підприємств, підвищення інтенсивності використання основних чинників виробництва, економія витрат робочого часу, виявлення і використання внутрішніх виробничих резервів. Необхідність підсилення ролі економічних важелів впливу на характер використання основних чинників виробництва пояснюється наявністю широкого кола підприємств, де високий рівень витрат виробництва не дозволяє конкурувати з іншими виробниками палива й енергії, багато з яких свідомо йдуть на деяке заниження індивідуальних витрат, пов'язаних із процесом виробництва, з тим, щоб у такий спосіб позбутися хоч на короткий час від серйозного конкурента в цій області, яким є вітчизняний вуглевидобувний комплекс. І в цих умовах саме економічні заходи, спрямовані на забезпечення стійкого характеру процесу підвищення ефективності виробництва, перетворюються в той механізм, що реально несе кардинальні зміни в розвиток вугільних виробничих систем, забезпечуючи їм вихід із кризового стану.

Виходячи із необхідності пізнання сутності виробничо-територіальних систем, у дисертації обґрунтовуються розбіжності в змісті основних чинників і заходи для подальшого економічного розвитку вугільних територіальних систем, що знаходяться в різних гірничо-геологічних і економічних умовах. Зроблено висновок про те, що підвищення ефективності використання природних, матеріальних і трудових ресурсів чисто економічними методами стає чи не вирішальним для підприємств і пов'язане це з тим, що мобілізація їхніх ресурсних можливостей, розширення меж самостійності, інтеграція в систему міжгалузевої взаємодії неможливі без відповідного розвитку і широкого застосування регулюючих засад, які забезпечують підтримку, упорядкування або зміну відносин людей до матеріальних і природних елементів продуктивних сил.

Щодо прояву закономірностей використання чинників виробництва і їхнього впливу на кінцеві результати роботи в дисертації запропоновані й обґрунтовані шляхи вибору стратегії розвитку економічних методів управління ними в сучасних умовах. Такий розвиток пропонується здійснити на основі сполучення міжгалузевих і внутрішньо-системних (усередині вугільних територіальних систем) заходів для стабілізації роботи підприємств, внутрішньо-системних заходів для реалізації умов економічної свободи кожному підприємству і заходів для посилення економічної відповідальності за основні результати їхньої діяльності.

Базуючись на результатах теоретичного аналізу, у дисертаційній роботі дане обґрунтування категоріального рівня і відповідного визначення вугільних територіальних систем, як похідної і найбільш узагальненої щодо понятійного рівня. Виходячи з того, що характерні риси вугільних територіальних систем на понятійному рівні ґрунтуються на об'єктивності основних чинників виробництва - природних ресурсів, праці та капіталу, в роботі їх визначення дане як таке, що являє собою системно-утворюючі елементи цієї території, які зумовлюють у вирішальній мірі масштаби і темпи її (території) розвитку, та привносять специфічні особливості у взаємовідносини як усередині самої структури, так і за її межами.

Розділ 2. Концепція сучасного розвитку виробничо-територіальних систем. Сучасна інтерпретація основних вимог, які запровадяться для ефективного функціонування будь-якого економічного утворення, ґрунтується на положеннях умов збалансованості, що забезпечують урівноважений і сталий стан кожній із його складових. Вугільні територіальні системи потребують спеціальної і пильної уваги до умов забезпечення їм збалансованого розвитку, що викликано не тільки наявністю специфічних чинників основного виробництва, але й особливим їх (систем) місцем в економіці регіону.

Відомо, що рівновага в економіці, на будь-якій її ділянці, у тому числі й у виробничо-територіальних системах, виражається через вартість товарів. Обмін двох різноманітних товарів за їхньою рівною вартістю забезпечує збалансований стан двом виробництвам, тим самим урівноважуючи попит і пропозицію на ці товари, тобто вирівнюючи для цих товаровиробників вигідність їхнього виробництва. Це теоретичне положення покладено в основу запропонованої моделі збалансованого розвитку економіки регіону. У зв'язку з чим будь-яке суспільне виробництво припускає визначену пропорційність у розвитку і взаємодії окремих його стадій за умови забезпечення еквівалентного відшкодування понесених витрат. Невідповідність між оцінкою реальних витрат і отриманою оцінкою результатів діяльності, що втілюється в ціні товару, яка дуже часто слабко узгоджується з вимогами і проявами об'єктивних економічних законів, складає матеріальну основу порушення рівноваги між окремими виробництвами.

У роботі зроблений висновок про те, що для нормального (поступального) розвитку економіки в рівній мірі є неприпустимим як неможливість еквівалентного відшкодування понесених витрат виробництва, так і наявність надмірних розмірів одержуваного прибутку: в обох випадках відбувається згортання обсягів виробництва. Причиною цьому є наявність різноманітних методичних підходів до встановлення оцінок витрат. У одних випадках, вони формуються на положеннях теорії трудової вартості, в інших - на положеннях кількісної теорії грошей. Відсутність єдиної методологічної бази виміру як і єдиного масштабу виміру вартості витрат і результатів виробництва ініціює існування нееквівалентності в товарному обігу.

Для подолання сформованих диспропорцій у розвитку виробничо-територіальних систем в роботі запропонована логічна схема оцінки основних чинників виробництва, що випливає з положень нормативної економічної теорії. Як відомо, основу нормативної економіки складають розподільні методи, а від правил розподілу матеріальних, трудових і природних ресурсів залежать розміри використання обсягів основних чинників виробництва і кінцеві результати виробничої діяльності. А це вимагає необхідності їхнього раціонального використання.

Для масового виробництва вплив закону ринкових відносин, заснованого на попиті і пропозиції виробленої продукції, не є визначальним, у зв'язку з чим основними моментами, що впливають на його характер розвитку, виступають, з одного боку, рівень ефективності самого виробництва, який визначається за допомогою методів порівняльної переваги, а з іншого, справедливість у розподілі виробничих, трудових і природних ресурсів. Виходячи з цього, в роботі запропонована схема побудови внутрішньо-системних виробничих відносин, заснована на сумірності і порівнянні складових процесів виробництва, розподілу і споживання створюваної вартості. Така схема в найбільшій мірі сприяє встановленню об'єктивних оцінок як основним чинникам виробництва, так і його кінцевим результатам.

Проблема формування економічного середовища виробничих систем нерозривно пов'язана з забезпеченням умов розширеного відтворення. У цій роботі вона розглянута з позиції дотримання вимог економічних законів вартості і відповідності виробничих відносин характеру розвитку продуктивних сил. Базуючись на дослідженні розподільних відносин, що становлять складову системи виробничих відносин, визначена їхня роль як регуляторів поступального розвитку всіх стадій відтворення: у процесі виробництва - як пропорцій, що забезпечують формування і структуру створюваного продукту, на стадії обміну - як умов раціонального і еквівалентного спів виміру різноманітних видів товарів, і в процесі споживання - як умов дотримання масштабу одиниці вартості в одиниці товару. Виходячи з змісту теоретичного аналізу, у дисертації подане обґрунтування категорійного рівня і відповідного визначення регулювання виробничої діяльності, принципів його організації, економічної сутності регулюючих засад. Об'єктивний науковий підхід до процесу економічного регулювання заснований на дотриманні кількісних характеристик існуючої системи управління виробництвом і передбачає: по-перше, можливість його розгляду як функції управління в єдиному механізмі господарювання, що неодмінно припускає глибокий аналіз власне регульованих відносин і розкриття сутності й особливостей самої регульованої системи, її різноманітних аспектів, по-друге, необхідність розвитку на рівні низової ланки виробничої системи передумов пошуку і прийняття правильних рішень щодо застосування регулюючих засад, виходячи із специфічних умов і на основі конкретних даних про виробничу діяльність і кон'юнктуру, що складається на ринках товарів, послуг і робочої сили. Структурно економічне середовище виробничої системи подане як відносний баланс трьох складових, по-перше, сукупної робочої сили, що бере участь у тому або іншому вигляді у суспільному виробництві, по-друге, вартості виробленого продукту (товару), і, по-третє, грошової маси, що забезпечує обіг та сумірність товарів, послуг і робочої сили, а методи економічного регулювання показані як засоби досягнення і дотримання її збалансованості в процесі реалізації основних цілей виробництва.

Розділ 3. Науково-методичні аспекти формування економічного середовища у виробничо-територіальних системах. Етапність у розвитку виробничо-територіальних систем багато в чому визначається змістом основних процесів, що відбуваються в їхньому економічному середовищі. Визначальними елементами економічних відносин у сучасних вугільних територіальних системах виступають методи формування вартісної оцінки, а також встановлення передумов виникнення диференціації результатів виробничої діяльності і форм реалізації умов мотивації використання трудових ресурсів. Кожний із названих елементів спрямований впливати на один з основних чинників вугільного виробництва. Ефективне використання основних чинників припускає наявність достатньо об'єктивної системи вартісних, натуральних і відносних показників, без яких неможлива їхня відповідна оцінка.

У дисертаційній роботі досліджене існуюче економічне середовище вугільних територіальних систем, сформоване протягом останніх десятиліть. Аналіз установлення вартісних оцінок результатів виробництва здійснений відносно методів ціноутворення, що використовувалися раніше, в основу яких покладена собівартість продукції, визначена на основі середніх витрат, та тих, що застосовуються сьогодні, основу яких складають граничні витрати виробництва. Акцентується увага на тому, що в сучасних умовах у сфері регулювання економічних відносин виявляється одна з найважливіших функцій ціни - перерозподільна. Мова йде про зростання масштабів процесів перерозподілу за допомогою цін, коли з їхньою допомогою відбувається прихований дотаційний процес безоплатного фінансування.

Недостатньо повне відображення у ціні товару (вугільній продукції) його споживчої вартості призводить до значних витрат на виробництво, що не відшкодовуються повністю за рахунок коштів, одержуваних від реалізації. У той же час підприємства суміжних галузей і видів виробництва, що поставляють вуглевидобувним підприємствам матеріали, енергію, паливо та інші товари або надають послуги, одержують значні прибутки від реалізації свого продукту. Тим самим має місце перелив вартості, а разом з ним погіршення і без того важкого економічного стану і посилення диспропорцій в діяльності вугільних шахт.

В дисертації обґрунтовується методологічний підхід до формування ціни на продукцію, відповідно з яким особливе місце в її механізмі повинні займати методи визначення рівнів рентабельності виробництва та рентабельності праці. Такий підхід до формування ціни спрямований на забезпечення умов та меж розширеного відтворення вуглевидобувних підприємств. Теоретична проробка цього підходу дозволила визначитися з основними функціями й змістом ціноутворення і відповідності його ринковим основам. Визначальними моментами при цьому запропоновано використовувати основні положення теорії трудової вартості і теорії економічної рівноваги, що по своїй сутності в найбільшій мірі відповідають можливостям забезпечення балансу попиту і пропозиції та формування ефективних методів господарювання. При цьому запропонована схема формування ціни виробництва, в основу якої покладені методи визначення відповідних пропорцій, структури і розмірів вартості живої і минулої праці, що беруть участь у створенні конкретного товару.

Досліджуючи теоретичні положення маржиналізму, зроблено висновок про те, що надмірна захопленість монетарними методами управління економікою ніяким чином не сприяє розвитку сфери матеріального виробництва, а лише погіршує і без того важкий стан виробників. У зв'язку з чим виникає необхідність використовувати в сфері матеріального виробництва інші підходи і методи до визначення як самих вартісних оцінок, так і їхнього застосування.

Не потрапивши вчасно в русло проведення економічних перетворень, вугільні територіальні системи змушені не тільки згортати свою виробничу діяльність, про що свідчить різке зниження обсягів вугілля, що добувається, але і здійснювати переорієнтування всієї роботи на мінімізацію й економію витрат на виробництво. При цьому процеси використання основних чинників виробництва мають істотні розходження на кожному конкретному підприємстві. Пов'язано це не тільки з розмаїтістю природних умов залягання корисних копалин, але і можливостями їх видобутку.

Базуючись на дослідженні теоретичних положень розвитку рентних відносин, в роботі показані їхні специфічні особливості і відмінності. У дисертації аналізується історичний досвід становлення гірничих рентних відносин, починаючи з дореволюційних часів і закінчуючи сучасністю. Розробці підходів до обґрунтування методологічних основ виникнення гірничої ренти передував проведений аналіз літературних джерел, у яких викладені різноманітні думки щодо природи виникнення гірничої ренти і механізму нейтралізації розходжень в умовах виробничої діяльності.

З метою визначення сутності процесу виникнення додаткового прибутку, пов'язаного з наявністю великої диференціації в умовах виробництва, аналізуються основні передумови цього процесу. При цьому основний акцент робиться на виділенні природних і технічних умов. Як результат, гірнича рента подана в двох формах: в одному випадку, як плата за основні виробничі фонди, а в другому, як платежі за ресурси або як власне гірнича рента.

Щодо визначення додаткового прибутку або гірничої ренти в дисертації запропоновано враховувати кількісні розходження у витратах на видобуток вугільних запасів. Головною метою введення плати за ресурси є забезпечення економічного регулювання раціонального використання запасів корисних копалин. Необхідність у такому регулюванні пояснюється наявністю двох моментів у розробці вугільних родовищ: по-перше, різноякісністю вугільних запасів (пластів) і, по-друге, їхньою вичерпністю. Оскільки кількість родовищ і їхні запаси обмежені, то в міру відпрацювання одних виникає об'єктивна необхідність експлуатації інших, що з усією гостротою оголює проблему раціонального природокористування, а разом з нею і проблему розвитку вугільних виробничих систем.

При дослідженні форм реалізації умов мотивації праці у вугільних територіальних системах, основна увага приділена особливостям формування вартості робочої сили. Як відомо, вартість робочої сили на вугільних підприємствах формується під впливом усієї сукупності витрат на умови її відтворення, серед яких спостерігаються дуже специфічні і характерні тільки для цієї галузі. Мова йде про важкість, шкідливість і небезпечність елементів навколишнього середовища і їхній негативний вплив на стан і функціонування людського організму в цих умовах. При цьому головною метою стає визначення параметрів, ступеня впливу і методів урахування їх у вартісній оцінці праці.

Базуючись на теоретичному узагальненні практики регулювання відтворення робочої сили в різноманітних сферах суспільного виробництва в роботі зроблений висновок про те, що визначальну роль при цьому відіграє заробітна плата і, у першу чергу, її основний елемент - тарифна система. Зростання відтворювальної ролі заробітної плати розглянуто у двох аспектах: із боку зближення рівнів заробітної плати і з боку посилення її диференціації.

З метою розробки методичних підходів до регулювання названих процесів у роботі обґрунтовані основні напрямки розвитку організації заробітної плати у сучасних умовах. Підкреслюється необхідність подальшого підсилення взаємозв'язку оплати праці з її витратами і результатами. Проблема кількісного порівняння й еквівалентної оцінки витрат і результатів праці у визначальній мірі може бути вирішена за рахунок формування і розвитку тарифних умов. Для цього в роботі запропонована система заходів з розмежування окремих елементів тарифних умов за рівнями компетенції державних і регіональних органів господарського управління. При цьому до централізованих елементів тарифної системи запропоновано віднести - тарифно-кваліфікаційні характеристики, тарифні сітки, мінімальні тарифні ставки, порядок індексації заробітної плати і механізм формування фондів оплати праці, а до децентралізованих - надбавки за інтенсивність і важкість праці, за професійну майстерність, доплати за умови праці.

Генезис розвитку мотиваційного механізму у виробничо-територіальних системах свідчить про безупинний процес пошуку найбільше прийнятних умов економічного відтворення трудових ресурсів. З цього погляду запропоновані в дисертаційній роботі заходи своїм змістом відображають ті тенденції, розвиток яких носить об'єктивний характер.

Розділ 4. Особливості сучасного розвитку вугільних територіальних систем як базових систем регіону. Різкий спад обсягів вугільного виробництва загострив проблему поступального розвитку підприємств і всієї системи в цілому. На сьогодні абсолютна більшість вугільних територіальних систем не спроможна самостійно здійснювати ефективну виробничу діяльність, пов'язану з підземним видобутком вугілля, без відповідної державної підтримки. Багато підприємств змушено виявилися у важкому економічному стані через численні помилки економічного й організаційного змісту, об'єднуючим початком яких стала відсутність єдиної стратегії розвитку галузі в період трансформації виробничих відносин.

У дисертаційній роботі досліджені часовий і просторовий аспекти реалізації промислових потенціалів вугільних територіальних систем. Часовий аспект дослідження тенденцій розвитку виробництва дозволив кількісно оцінити методи ведення підземного видобутку вугілля, а просторовий - умови перебування і переміщення робочого місця в процесі його видобутку, а разом - умови відтворення основних складових вугільних територіальних систем. Встановлено, що зниження фактичних витрат робочого часу обумовило, у вирішальній мірі, спад обсягів вугільного виробництва. При цьому основними складовими процесу стали зменшення кількості виходів робітників з видобутку і кількості часу роботи очисних вибоїв, зміна режимів роботи шахт з видобутку вугілля.

Паралельно з цим відбулося зменшення обсягів вийнятого простору і площі виїмки запасів вугілля, що призвело до збільшення питомої місткості трудовитрат і зміни умов економіко-організаційного забезпечення (зменшення середньо-динамічної норми виробітку на очисних роботах).

Динаміка освоєння установленої виробничої потужності, як показника реалізації, що узагальнює потенційні можливості вугільних підприємств (максимально можливого видобутку вугілля), неухильно знижується. Так, для прикладу, аналіз темпів зміни цього показника на вугільних шахтах Державної холдингової компанії (ДХК) "Павлоградвугілля" (що є в структурі Міністерства палива та енергетики України однієї з найбільш перспективних вугільних виробничих систем) свідчить про те, що з 1990 року по 1999 рік установлювана їм виробнича потужність знижувалася в середньому щорічно майже на 4,0 відсотки, а її сумарне зменшення склало більше 4 млн. т. (із 13,8 млн. т. до 9,2 млн. т.).

На це, в основному, впливала недосконала система установлення вартісних оцінок результатів роботи вугільних шахт, що відзначається як і раніше директивними методами формування. Однією з причин кризового стану стала зміна сформованого паритету цін як на вугільну продукцію, так і на матеріали, устаткування, енергію, що використовуються в процесі видобутку вугілля, що призвела до порушення збалансованості вартісних оцінок обсягів витрат і результатів праці. Як результат, загальні витрати виробництва росли значно швидше, ніж розрахункові (а в останні роки - оптові) ціни на вугілля.

За проаналізований період частка матеріальних витрат у загальних витратах виробництва збільшилася майже в 2,7 рази (із 16,4 до 44,7 відсотків), а витрати, пов'язані з оплатою праці, зменшилися більш ніж у 1,7 рази (із 39,4 до 22,5 відсотків). При цьому загальний обсяг видобутку вугілля знизився на 33,3 відсотки. У результаті, підприємства стали перетворюватися в донорів суміжних видів виробництва, які поставляють їм необхідні матеріальні ресурси, тому що відшкодування матеріальних витрат у вугільному виробництві являє собою не що інше, як приховану форму перерозподілу утворюваного в рамках галузі вартісного еквівалента на користь інших кооперованих або асоційованих суб'єктів виробничої діяльності. Для останніх - матеріальні витрати вугільних підприємств втілюють у себе не тільки їхні прямі витрати, але і достатньо вагомий розмір прибутку, що дозволяє дуже впевнено почувати себе в сучасних умовах становлення ринкового господарювання.

Одночасно з цим відбувалися зміни в оплаті праці. Заробітна плата, як один з інструментів економічного впливу на темпи розвитку виробництва, за останні роки значно втратила свій вплив у галузі. І стимулююча, і відтворювальна функції її значно ослабли. Лише регулююча, як і раніше, зберігала свою дієвість. Так, поряд із відносним зменшенням розмірів середньої заробітної плати проти минулих періодів, на вугільних шахтах спостерігалося збільшення фактичного діапазону рівнів заробітної плати з усіх кваліфікаційних розрядів, з одночасним зближенням їхніх розмірів по більшості підземних професій.

Це стало наслідком того, що у встановленому в галузі кваліфікаційному розподілі праці недостатньо врахований такий чинник, як складність праці, що визначає якісні розходження окремих її видів.

Відомо, що ефективність виробничої діяльності підприємств визначається декількома техніко-економічними показниками, серед яких розміри прибутку, зростання продуктивності праці, рентабельність праці і виробництва й інші. Всі вони найтіснішою мірою пов'язані з вартісними еквівалентами витрат і результатів праці, що робить останні майже чи не вирішальним важелем, спроможним забезпечувати необхідний рівень ефективності вугільного виробництва. Для реального використання вартісних показників, як діючого інструментарію підвищення рівня ефективності роботи вугільних підприємств, необхідне урахування специфічних особливостей підземного видобутку вугілля у відповідних елементах механізмів ціноутворення, рентних відносин і матеріального стимулювання праці, що знайшло своє відображення у цьому науковому дослідженні.

Розділ 5. Методи адаптації виробничо-територіальних систем до ринкових умов. Вирішення проблеми підвищення ефективності виробництва нерозривно пов'язано з пошуком методів інтенсифікації його основних чинників. Виходячи з того, що ефективність виробництва, як економічна категорія, визначається причинно-наслідковими зв'язками між результатами цього виробництва і витратами живої і матеріалізованої праці (що становлять собою трудові і матеріальні чинники виробництва), головним завданням на сьогодні у цій сфері стає поглиблене дослідження форм їх прояву на основі підсилення інтенсивних джерел економічного росту.

Визначальним критерієм інтенсивного використання основних чинників виробництва виступають умови розширеного відтворення основних його моментів. Для реалізації виробничих потенціалів підприємств істотним моментом дотримання таких умов стають можливості раціональних витрат вартісного еквівалента кінцевого результату їхньої виробничої діяльності. Пов'язано це з тим, що не маючи економічних можливостей нормально розвиватися (розкривати і підготовляти нові горизонти, готувати нові видобувні лави, обладнувати їх сучасною технікою, виплачувати шахтарям гідну заробітну плату), вугільні підприємства починають деградувати і знижувати обсяги видобутку вугілля.