Теоретико-методологічні основи управління конкурентоспроможністю торговельного підприємства

- стандартизація і сертифікація виробів;

- державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальності за їх порушення;

- внутрішньовиробничий технічний контроль якості.

Під стандартизацією розуміють визначення і застосування єдиних правил з метою упорядкування діяльності у певній галузі. Результати стандартизації відображаються у спеціальній нормативно-технічній документації. Основними її видами є стандарти і технічні умови-документи, що містять обов'язкові для виробників норми якості виробу і засоби їх досягнення (набір показників якості, рівень кожного з них, методи і засоби вимірювання, засоби випробувань, маркування, упаковки, транспортування і зберігання продукції).

Розрізняють обов'язкову і добровільну сертифікацію. Обов'язкова сертифікація здійснюється виключно в межах державної системи управління господарюючими суб'єктами, охоплює у всіх випадках перевірку і випробування продукції з метою визначення її характеристик та подальший державний технічний нагляд за сертифікованими виробами. Добровільна сертифікація може проводитись на відповідність продукції вимогам, котрі не є обов'язковими в межах держави.

Державний нагляд за якістю здійснює Державний комітет України зі стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України). Для організації розробки, експертизи і підготовки до затвердження державних стандартів України за рішенням Держстандарту створені технічні комітети зі стандартизації. До роботи в цих комітетах залучаються на добровільних засадах представники зацікавлених підприємств і організацій, провідні вчені та спеціалісти. Внутрішньовиробничий технічний контроль якості на підприємствах забезпечується відділами технічного контролю (ВТК).

У результаті оцінки конкурентоздатності продукції можуть бути прийняті наступні шляхи підвищення конкурентоздатності:

- зміна складу, асортименту, структури застосовуваних матеріалів (сировини, напівфабрикатів), що комплектують виріб або конструкції продукції;

- зміна порядку проектування продукції;

- зміна технології виготовлення продукції, методів випробувань, системи контролю якості виготовлення, збереження, упакування, транспортування, монтажу;

- зміна цін на продукцію, цін на послуги, по обслуговуванню і ремонту, цін на запасні частини;

- зміна порядку реалізації продукції на ринку;

- зміна структури і розміру інвестицій у розробку, виробництво і збут продукції;

- зміна структури й обсягів коопераційних постачань при виробництві продукції і цін на комплектуючі вироби і складу обраних постачальників;

- зміна системи стимулювання постачальників;

- зміна структури імпорту і видів імпортованої продукції.

Актуальним на даному етапі розвитку економіки є завоювання й утримання конкурентних переваг. Саме це є ключовим фактором успіху підприємства в конкурентній боротьбі. Виробники постійно повинні відслідковувати зміну попиту, вартості сировинних ресурсів, вони повинні використовувати новітні підходи у сфері стратегічного маркетингу для підвищення рентабельності активів.

Висока конкурентоспроможності означає, що всі ресурси підприємства використовуються продуктивно, що воно являється більш прибутковим, ніж його головні конкуренти. Для підтримання високої конкурентоспроможності підприємству необхідно постійно вдосконалювати товарну політику, впроваджувати нові технології, проводити диверсифікацію виробництва, модернізацію форм збуту продукції, виходити на нові ринки, створювати спільні виробництва. Усі зміни, які провадяться на підприємстві з приводу покращення конкурентоспроможності повинні відповідати загальній стратегії підприємства та життєвому циклу товару.

У нинішніх умовах розвитку ринкової економіки слід особливо відзначити важливість саме показника конкурентоспроможності підприємства. У час коли підприємства мають необмежені можливості у виборі діяльності, ресурсів, партнерів основною проблемою являється наявність споживача. Якщо підприємство не має свого споживача, то воно і немає ні прибутків, ні майбутнього. Саме отримання прибутків є рушійною силою будь-якого підприємства. Високий рівень якості продукції та відповідні ціни дають можливість підприємству завоювати свій сегмент ринку і свого споживача. Конкурентоспроможність підприємства є основою всієї його діяльності, якщо підприємство хоч чимось буде поступатися своїм конкурентам, воно не зможе вижити. Ринкові відносини нещадно знищують усіх, хто не витримує конкурентної боротьби. На ринку залишаються, лише найкращі.

3.2 Ефективність і способи підвищення конкурентоспроможності

В жорсткому конкурентному середовищі вітчизняні підприємства можуть успішно діяти завдяки створенню механізму забезпечення стійкого стану на ринку. Під механізмом стійкості на рівні підприємства необхідно розуміти сукупність економічних, екологічних і соціальних факторів. Економічна стійкість в більшості забезпечує досягнення стійкості і в інших напрямах функціонування підприємства. Економічну стійкість підприємств на міжнародному конкурентному ринку сучасна теорія і практика поєднує з забезпеченням конкурентоспроможності.

Для досягнення конкурентоспроможності підприємству потрібно мати переваги не тільки за рахунок лідирування по витратах або ціні, але й по впровадженню нових ідей, як у виробничу сферу так і в управління, стратегічному розвитку.

Одними з основних сфер діяльності підприємства є маркетингова та збутова. Маркетингова діяльність є ланцюгом, що зв'язує виробника і споживача. Останнім етапом цієї діяльності є збут. Збут завершує цикл господарської діяльності підприємства і заслуговує на спеціальну увагу для підвищення конкурентоспроможності підприємства.

Соціально-економічне значення підвищення якості і конкурентоспроможності продукції полягає в тому, що способи такого напряму впливають на формування більш ефективної системи господарювання в умовах ринкових відносин.

На рівень якості і конкурентоспроможності продукції підприємства впливає багато різнопланових показників. Досягти необхідного рівня якості і конкурентоспроможності, реалізованих на відповідних ринках товарів можна різними способами, скоординованими в часі і просторі. Сукупність найважливіших конкретних способів підвищення якості і конкурентоспроможності всіх видів продукції підприємства можна об'єднати в чотири взаємозв'язані групи: технічні, організаційні, економічні і соціальні.

Серед технічних способів підвищення якості продукції визначаюче місце належить постійному удосконаленню проектування, техніко-технологічної бази підприємства. Це обумовлюється тим, що необхідні основи технічного рівня і якості виробів, формуються в процесі їх проектування. Саме в цьому циклі відбувається комплекс лабораторно-дослідницьких і конструкторських робіт, спрямованих на забезпечення необхідних (бажаних) техніко-економічних параметрів зразків продукції. Про вирішальне значення стадії проектування для досягнення рівня якості згідно з вимогами ринку, свідчить хоча б той факт, що більш 50% відмов технічних пристроїв створюють дефекти, допущені при проектуванні виробу. Досягнення запроектованого рівня якості будь-якої продукції можливе тільки за допомогою умови високої технічної оснащеності виробництва, впровадження нової технології, суворого виконання технологічної дисципліни.

До важливих і ефективних способів цілеспрямованого підвищення якості продукції, її конкурентоспроможності на світовому ринку взагалі обґрунтовано відносять поліпшення стандартизації як головного інструменту фіксації і забезпечення певного рівня якості. Проте саме стандарти і технічні умови відображають сучасні вимоги споживачів до технічного рівня і інших якісних характеристик виробів, відображають тенденції розвитку науки і техніки.

Ринкові умови управління припускають активне і широке використання організаційних показників підвищення якості продукції на підприємстві. До пріоритетних відносяться: впровадження сучасних форм і методів організації виробництва і управління ними, які роблять можливим ефективне використовування високоточної техніки прогресивної технології; удосконалення методів технічного контролю і розвиток масового самоконтролю на всіх стадіях виготовлення продукції.

Висновок

Конкурентоспроможність, - як соціально-економічна категорія - це спроможність, вміння досягати законним шляхом найвищих економічних та соціальних переваг. Поняття конкурентоспроможності інтерпретується і аналізується в залежності від економічного об'єкту, що розглядається. У багатогранній практичній діяльності по досягненню конкурентоспроможності акценти повинні бути розставлені наступним чином: конкурентоспроможність персоналу; конкурентоспроможність підприємства; конкурентоспроможність продукції (одержана як похідна перших двох).

В багатогранній роботі по досягненню конкурентоспроможності важливе місце належить показникам, які повинні характеризувати та давати змогу оцінювати конкурентоспроможність того чи іншого об'єкту.

Як показало проведене дослідження, нараховується багато параметрів, які повинні знаходитися в полі зору керівництва підприємства, як найважливіші об'єкти управління. Разом з тим, задаючись параметрами конкурентоспроможності для того або іншого об'єкту, необхідно постійно турбуватися про створення належних умов, які забезпечують досягнення потрібних параметрів конкурентоспроможності.

Умови (обставини, від яких будь-що залежить) виступають, таким чином, другою основоположною складовою категорією конкурентоспроможності. Вони охоплюють широкий спектр технічних, технологічних, організаційних, економічних, соціальних, кадрових, правових, ідеологічних відносин, які складаються в процесі функціонування господарського механізму підприємства. Створення всіх необхідних умов для досягнення конкурентоспроможності об'єктів - первинна турбота керівництва і всього персоналу підприємства.

Але успіх нашого, та інших підприємств буде залежати від Державної політики. Основним завданням Держави має бути створення такого економічного, політичного та правового середовища, інституційної інфраструктури, які б стримували перспективні конкурентоспроможні товари. В першу чергу це стосується визначення та проведенням реформ господарської діяльності в умовах переходу до нової моделі розвитку економіки, створення ефективної експортно-імпортної стратегії, політики таможні, валютно-фінансові, та інших, які б враховували національні інтереси та інтереси виробників.

У той же час існують визначені шляхи підвищення їхньої конкурентоздатності, пов'язані з економічними критеріями: зменшення торгових надбавок на товари і зниження тарифів на послуги за рахунок використання внутрішніх резервів, економії витрат на процеси обслуговування без зниження рівня їх якості, що дозволить установити більш низькі ціни при реалізації товарів і наданні послуг.

Обмеження активного впливу на підвищення конкурентоздатності товарів і послуг у сфері обслуговування вимагає обґрунтованого добору і застосування методів забезпечення конкурентоздатності, які необхідно розглядати як найбільш ефективні шляхи підвищення конкурентоздатності.

Одним зі шляхів підвищення конкурентоздатності товарів і послуг у сфері обслуговування є забезпечення їх організаційного й інформаційного підкріплення у формі надання додаткових сервісних послуг, а також доведення до споживачів необхідної і достовірної інформації. Крім того, підвищити конкурентоздатність товарів і послуг у сфері виробництва й обслуговування можна шляхом розробки і впровадження систем забезпечення конкурентоздатності.

Список використаної літератури

Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-вр від 22. 05. 1997

Айвазян С. А., Мхитарян В. С. Прикладная статистика и основы екнонометрики. - М. : Юнити, 1998 - 1022 с.

Азоев Г. Л. Конкуренция: анализ, стратегия и практика. - М. : Центр экономики и маркетинга, 2003. - 298с.

Бочаров В. В., Леонтьев В. Е. Корпоративные финансы. - СПб. : Питер, 2004. - 592 с.

Газета „Сегодня”, випуск №116 к (3528) від 29 травня 2010р.

Довбенко М. В. Сучасна економічна теорія (Економічна нобелелогія) : Навчальний посібник. - К. : Видавничий центр «Академія», 2005. - 336 с.

Должанський І. З., Загорна Т. О Конкурентоспроможність підприємства: Навч. посіб. - К. : Центр навчальної літератури, 2006. -384с.

Івченко І. Ю. Економічні ризики: Навчальний посібник. - К. : Центр навчальної літератури, 2004. - 304 с.

Інфраструктура товарного ринку: продовольчі товари: Підручник \За ред. О. О. Шубіна. - К. : Знання, 2009. -564с.

Кардаш В. Я. Маркетингова товарна політика: підручник. - К. : КНЕУ, 2009. - 409с.

Клименко С. М. Управління конкурентоспроможністю підприємства: Навч. посіб. - К. : КНЕУ, 2008. -520с.

Кныш М. И. Конкурентные стратегии: Учебное пособие. - СПб. - 2006. - 284 с.

Кобиляцький Л. С. Управління конкурентоспроможністю: Навч. посіб. - К. : Зовнішня торгівля, 2009. - 304с.

Конкурентоспроможність товару та методи її визначення - Павленко А. Ф., Войчак А. В Маркетинг Підручник - К. КНЕУ, 2010. - 246 с

Краснокутська Н. С. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. посібник. - К., 2009. - 352 с.

Кузьмін О. Є., Горбаль Н. І. Управління міжнародною конкуренто-спроможністю підприємства. - Л. : Компакт-ЛВ, 2010. - 302с.

Офційний сайт команії „ХБФ” http: //biscuit. com. ua

Петренко В. А., Шевченко О. М., Шубін Є. С. Управління якістю на підприємстві: Навч. посіб. - КДТУ, Кіровоград, 2008. - 262с.

. Портер М. Конкуренция / Пер. с англ. - М. : ИД Вильямс, 2001. - 482с.

Райзберг Б. А., Фатхутдинов Р. А. Управление экономикой. - М. : Бизнес-школа «Интел-Синтез», 2008. - 511с.

Савицька Г. В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навчальний посібник. - 2-ге вид., випр. і доп. - К. : 2008. - 664 с.

Саєнко М. Г. Стратегія підприємства: Підручник. -Тернопіль «Економічна думка». - 2006. - 390 с.

Фатхутдинов Р. А. Конкурентоспособность: экономика, стратегия, управление: Учеб. пособие. - М. : ИНФРА-М, 2008. - 341с.

Шаповал М. І. Менеджмент якості: Підручник. -3-тє вид., випр. і доп. - К. : Т-во „Знання”, КОО, 2007. -471с.

Шершньова З. Стратегічне управління: Підручник. - 2-ге вид., перероб. доп. - К. : КНЕУ, 2004. - 699 с.

Юданов А. Ю. Опыт конкуренции в России: причины успехов и неудач. -2е изд., перераб. и доп. -М. : КНОРУС, 2008. -464с.

Яновский А. М. Поведение фирмы в конкурентном пространстве // Электрон. пром-сть: Экономика и коммерция, 2000. - № 3. - 219с.

Internet-енциклопедія Вікіпедія - www.ru.wikipedia.org/wiki/TQM

Размещено на Allbest.ru