Механізм регулювання в перехідній економіці

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

МЕХАНІЗМ РЕГУЛЮВАННЯ В ПЕРЕХІДНІЙ ЕКОНОМІЦІ

Спеціальність 08.01.01 - Економічна теорія

ДИБА Михайло Іванович

УДК 338.2

Київ - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному економічному університеті Міністерства освіти і науки України, м.Київ

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Чухно Анатолій Андрійович Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри економічної теорії доктор економічних наук, професор Врублевський Віталій Костянтинович Інститут соціології НАН України, головний науковий співробітник відділу соціально-політичних процесів доктор економічних наук, професор Рибалкін Володимир Олександрович Національний авіаційний університет, професор кафедри політичної економії

Провідна установа - Інститут економіки НАН України, відділ теоретичних проблем регулювання економіки, м.Київ

Захист відбудеться “ 26 ” листопада 2001 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.006.03 Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м.Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 317.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету: 03680, м.Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд.201.

Автореферат розіслано “ 26 ” жовтня 2001 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор економічних наук, професор А.Е.Фукс

Аннотація

економіка державний регулювання

Диба М.І. "Механізм регулювання в перехідний економіці".- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.01.01 - Економічна теорія. - Київський національний економічний університет, Київ, 2001.

У дисертації досліджуєються теоретико-методологічні та практичні проблеми становлення, функціонування і розвитку механізму регулювання економіки за умов її ринкової трансформації. В роботі проаналізовані структура і механізм взаємодії елементів системи регулювання на таких рівнях: державному, регіональному, ринковому та підприємницькому. Автором обгрунтована об'єктивна необхідність посилення регулювально-створювальної ролі держави в перехідній економіці.

Узагальнено концептуальні підходи та сформульовано науково-практичні рекомендації щодо вдосконалення соціального регулювання з метою посилення соціальної орієнтації перехідних процесів в Україні.

Ключові слова: економічна система; механізм господарського регулювання; перехідна економіка; ринкова трансформація економіки; система регулювання економіки; регулюючо-створювальна роль держави, соціальне регулювання, зростання соціальної орієнтації економіки.

Дыба М.И. "Механизм регулирования в переходной экономике". - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.01.01 - Экономическая теория. - Киевский национальный экономический университет, Киев, 2001.

Диссертационная работа посвящена исследованию теоретических и практических проблем становления, функционирования и развития системы регулирования социально-экономических процессов в переходной экономике, в основу трансформации которой положены принципы формирования социально ориентированной рыночной экономики.

В работе анализируется экономическая система как объект регулирования, раскрывается структура и механизм взаимодействия элементов системы хозяйственного регулирования, обосновывается трансформационная природа самой системы регулирования с учетом ее специфики функционирования в переходной экономике. Показано, что принципиальное значение при анализе переходности имеет определение социально-экономического характера системы, которая должна быть сформирована. Это в свою очередь детерминирует и содержание механизма хозяйственного (экономического) регулирования. Суть последнего определяется как система внутреннего устройства управленческо-регулирующих организационных структур, форм, методов и правовых норм, с помощью которых общество использует объективные экономические законы с учетом конкретно складывающейся обстановки.

В содержательно-структурном аспекте система регулирования экономики, исходя из авторской концепции, рассматривается через следующие формы: государственное регулирование, региональное регулирование, рыночное саморегулирование, предпринимательское регулирование.

Конкретизация содержания механизма хозяйственного регулирования осуществлена через анализ его основных функций: обеспечение динамичной экономической стабильности; регулирование распределения и перераспределения ресурсов общества; оптимизация экономического роста; создание условий для стабильного функционирования хозяйствующих субъектов; социальная защита населения.

В концептуальном аспекте проанализированы и обобщены теоретические основы формирования и особенности функционирования механизма хозяйственного регулирования в процесе рыночной трансформации административно-командной экономической системы. Указанные проблемы рассматриваются в органической связи с характеристикой закономерности переходной економики, среди которых выделены закономерности ее начального этапа, а также общие.

Обосновано возрастание регулирующей и созидательной роли государства в переходной экономике, что обусловлено множеством обстоятельств. Наиболее важными из них - это комплекс задач, связанных с разработкой и внедрением в жизнь "новых правил" хозяйствования, которые способствуют становлению и развитию эффективной рыночной экономики.

На основе анализа объективной диалектической взаимосвязи социального и экономического, раскрыта социально-экономическая природа, содержание и основные направления социального регулирования в переходной экономике Украины. В данном аспекте сделаем акцент на характеристике следующих проблем: регулировании распределения доходов населения; обеспечение его рациональной занятости; формировании и реализации действенной системы социальной защиты и социальных гарантий населения. Указанные проблемы рассмотрены как определяющие детерминанты рационального функционирования механизма социального регулирования - специфической составляющей всего механизма регулирования переходных процессов.

Особенностью социального регулирования есть то, что оно в качестве исходного момента имеет дело с механизмом распределения, перераспределения и потребления, в первую очередь, национального дохода через финансово-бюджетную систему, так как рыночный механизм является социально нейтральным. Он объективно генерирует вмешательство государства в процесс перераспределения доходов.

В диссертации при анализе содержания социальной политики выделяется два ее аспекта:

1) социальная политика в узком смысле слова, нацеленная на удовлетворение потребностей различных слоев общества;

2) социальная политика в широком смысле слова - одно из направлений макроэкономического регулирования, назначение которого направлено на обеспечение социальной стабильности общества, социальной справедливости.

Ключевые слова: экономическая система; механизм хозяйственного регулирования; рыночная трансформация экономики; система регулирования экономики; регулирующе-созидательная роль государства; социальное регулирование; усиление социальной ориентации экономики.

Dyba M.I. Regulation mechanism under transitional economy conditions - Manuscript.

The dissertation is submitted for candidate of economic sciences degree; specialization 08.01.01 - Economic Theory. Kyiv National Economic University, Kyiv, 2001.

The article deals with theoretical, methodological and practical problems of formation, functioning and development of the mechanism for regulating the economy under the conditions of its market transformation. The structure and mechanism of the regulation system's elements interaction have been analyzed at state, regional, market and entrepreneurial levels. The author has analyzed and summarized the theoretical formation means and the functioning peculiarities of economic regulation mechanism in the process of market transformation of the administrative command economic system. The objective necessity of strengthening the regulating and creative role of the state under the transitional economy conditions have been also grounded.

The conceptual approaches have been generalized and the scientific and practical recommendations for improving social regulation aiming at intensifying social orientation of transitional processes in Ukraine have been made. In this aspect the analysis of the following problems has been stressed: regulation of income distribution per capita; ensuring rational employment; forming and implementing the efficient system of social protection and social guarantees.

Key words: economic system, economy regulation mechanism, transitional economy, market transformation of economy, economy regulating system, regulating and creative role of the state, social regulation, the growth public orientation in economy.

1. Загальна характеристика роботи

економіка державний регіональний

Актуальність теми дослідження. В нашій країні за останнє десятиліття, в загальному руслі різнобічних теоретичних економічних досліджень, намітилась тенденція узагальнення концептуальних проблем раціоналізації процесів ринкової трансформації адміністративно-командної економічної системи. Необхідність таких теоретико-методологічних досліджень актуалізується не тільки спадом і стагнацією економіки, зниженням життєвого рівня населення тощо, але і об'єктивною потребою переходу до іноваційного типу суспільного відтворення виробництва та забезпеченням на цій основі динамічного економічного зростання, раціональної зайнятості населення, соціальної справедливості і стабільності. Конструктивному розв'язанню названих та інших проблем повинно бути підпорядковано формування нового механізму господарювання.

Дискусії з цих проблем виникають з новою силою щораз, як тільки йдеться про основні напрями та методи ринкової трансформації економіки. Однією з найбільш нагальних і актуальних є потреба теоретико-методологічного обгрунтування концептуальних засад формування механізму регулювання соціально-економічних процесів у перехідній економіці. От чому зараз важливо провести роботу з теоретичної оцінки минулого, теперішнього і перспектив майбутнього в дослідженні основних проблем економічного розвитку. Однією з таких проблем є проблема його регулювання. Від розв'язання її залежить і створення такого механізму господарювання, який би вміщував у собі стратегічну мету трансформаційних процесів та засобів її досягнення.

Процес регулювання - явище, яке властиве економіці будь-якої країни, але реалізувати його за єдиним стандартом не вдається жодній з них. Занадто відмінні вихідні рівні розвитку продуктивних сил, структура економічних і соціальних відносин, характер національних традицій і культурної спадщини в різних країнах.

Стандартний механічний підхід спотворює, а часом і губить, вірну у своїй основі ту чи іншу концепцію регулювання розвитку суспільства. Проте не менш безперечно і те, що немає жодної країни, яка розвивалася б лише за своїми відмінними від усього людства суспільно-економічними законами. Єдність загальносвітового прогресу, спільність ступенів еволюції руху (при всій своєрідності їх здійснення в кожній країні) стають усе очевиднішими.

З урахуванням багатого і різноманітного досвіду, накопиченого як за кордоном, так і у нашій країні, проблема еволюції механізму регулювання соціально-економічних процесів постає в якісно іншому аспекті. Це обумовлено і глобальними змінами, які відбуваються в системі продуктивних сил, у процесах усуспільнення виробництва, суспільного поділу праці та економічного відособлення господарюючих суб'єктів, викликаючи принципові зміни в соціально-економічних відносинах. Тому узагальнення і розвиток поглядів щодо змісту господарського регулювання та еволюції його механізму, відмова від застарілих, що не відповідають новим умовам , є об'єктивною необхідністю.

Виходячи з цих передумов, стає вкрай необхідним, по-перше, критичний аналіз існуючого механізму регулювання перехідних процесів, та, по-друге, теоретичне обгрунтування щодо нової якості цього механізму відповідно до завдань, які стоять перед Українським суспільством на сучасному етапі розвитку та у осяжній перспективі.

В економічній теорії існують різні трактовки об'єктивної необхідності вибору напрямів, а, відповідно, й суті механізму регулювання господарських процесів у різних економічних системах. Сама теорія економічного регулювання, як і його практика, пройшли довгий еволюційно-революційний шлях свого розвитку. Зокрема, від ідеї "природної гармонії та рівноваги, які в економіці встановлюються стихійно, за відсутності державного втручання" (А.Сміт) до активного втручання держави в макроекономічні процеси при вирішальній ролі інвестицій (Дж.М.Кейнс).

Слід відмітити, що система регулювання економіки досліджувалась нашими науковцями без необхідного аналізу місця і ролі ринку в системі організації суспільного виробництва. Відомо, що в колишніх соціалістичних країнах на протязі багатьох років могутній потенціал економічного розвитку, що містить у собі товарно-грошові відносини, використовувався недостатньо. Водночас абсолютизація централізовано-директивного управління (регулювання) створювала стабільне підгрунтя для економічного застою, тобто воно не перетворювалось у дієвий фактор соціально-економічного прогресу.

Нині, з одного боку, в нашій країні формуються основи становлення соціально орієнтованої ринкової економічної системи, а з іншого - в механізмі регулювання цього процесу закладені елементи, які деформують намічені прагнення та цілі, що протидіють раціональній трансформації адміністративно-командної системи в ринкову.

Відсутність розробки теоретико-методологічних принципів з проблем органічного взаємозв'язку процесів становлення, функціонування і розвитку ринкових відносин у перехідній економіці та механізму їх регулювання, на наш погляд, не дозволяє ефективно протидіяти деформаціям, які непередбачено виникають на шляху до соціально орієнтованої економіки більшості постсоціалістичних країн, у тому числі і в Україні.

Недостатня наукова розробка проблеми формування механізму регулювання у перехідній економіці зумовлена не лише її новизною, але й тим, що конституюючі елементи ринкових відносин (плюралізм форм власності, умови розвитку конкуренції, відповідна інфраструктура тощо) в Україні тільки формуються. Більш того, значна частка цих процесів має вкрай суперечливий і деформований характер. Все це ускладнює проблему дослідження і формування нової моделі механізму регулювання економіки.

Аналіз сучасних публікацій з проблем ринкової трансформації в перехідній економіці показує, що поряд з великою кількостю праць, присвячених конкретним аспектам становлення ринкових відносин, спрямування багатьох вчених зосереджено на дослідженні загальнотеоретичного змісту економічних перетворень у перехідній економіці, в тому числі обгрунтуванні нових концепцій, моделей та принципів формування і реалізації економічної політики та її органічної складової - механізму регулювання.

Важливим вкладом у розробку цих проблем є праці українських економістів Ю.Бажала, Л.Бесчасного, О.Бєляєва, Д.Богині, Г.Волинського, В.Ворони, В.Врублевського, А.Гальчинського, В.Гейця, О.Гоша, С.Дорогунцова, Б.Кваснюка, Т.Ковальчука, В.Кононенка, І.Лукінова, С.Мочерного, В.Найдьонова, Б.Панасюка, Ю.Пахомова, А.Покритана, В.Рибалкіна, В.Степаненка, М.Савлука, В.Федосова, В.Черняка, А.Чухна і багатьох інших. Серед російських вчених варто виділити Л.Абалкіна, А.Бузгаліна, П.Буніча, Д.Валового, Т.Душаніча, Й.Душаніча, Ю.Осіпова, Н.Петракова, В.Радаєва, Ф.Шамхалова, С.Шаталіна та ін. Серед західних економістів в дослідження проблем регулювання економічної системи вагомий внесок зробили У.Андерсон, Ф.Бродель, Дж.Гелбрейт, Р.Дорнбуш, К.Еклунд, Л.Ерхард, І.Кац, Дж.Кейнс, Я.Корнаї, Д.Сакс, П.Самуельсон, І.Фішер, М.Фрідман та багато інших.

Проте цілісного дослідження механізму регулювання перехідних процесів в нашій науковій літературі досі ще немає. Тому важливо, по-перше, спираючись на сучасний стан теоретико-методологічної розробки даної проблеми, переосмислити загальну модель нашої ринкової трансформації, та, по-друге, з'ясувати особливості механізму регулювання перехідними пороцесами, концептуально обгрунтувати засади його функціонування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом науково-дослідних робіт кафедри політичної економії факультетів управління та маркетингу Київського національного економічного університету і відповідає темі "Соціально-економічні функції держави перехідної економіки" (реєстраційний номер №0197U004166). Автором у виконанні цієї теми досліджена роль, функції та механізм державного регулювання процесами становлення нової економічної системи в Україні

Мета і завдання дослідження. Головною метою дисертаційного дослідження є комплексний теоретичний аналіз соціально-економічної природи (змісту) механізму регулювання та його еволюції як невід'ємного суттєвого елементу функціонування сучасної економічної системи, та обгрунтування регулюючо-створювальної ролі держави за умов переходу від економіки постсоціалістичного типу до соціально орієнтованого ринкового господарства.

Органічною складовою дисертації є доведення теоретичних засад механізму регулювання перехідної економіки до рівня розробки практичних рекомендацій, які б забезпечували формування сприятливого середовища та необхідні умови для остаточного подолання всеохоплюючої економічної кризи і виходу України на траекторію сталого економічного зростання. Для досягнення цієї мети в роботі вирішувалися такі основні наукові завдання:

- обгрунтування методологічних і теоретичних засад змісту та еволюції механізму регулювання перехідної економіки;

- виявлення структури і взаємодії елементів механізму регулювання господарських процесів;

- аналіз еволюції механізму регулювання за напрямами: а) еволюції функцій господорювання суб'єктами економічної системи; б) еволюції процесу взаємодії суб'єктів перехідної економіки в цілому;

- виявлення особливостей синергізму (спільної взаємодії) елементів механізму регулювання як результат попередньої еволюції;

- розкриття об'єктивних закономірностей перехідних процесів та особливостей їх прояву в Україні;

- дослідження еволюції механізму регулювання на різних рівнях: державному, регіональному, ринковому, підприємницькому;

- обгрунтування необхідності зростання регулюючо-створювальної ролі держави в перехідній економіці та аналіз основних напрямів, функцій і форм цієї діяльності;

- дослідження діалектики взаємозв'язку механізмів економічного і соціального регулювання перехідних процесів та обгрунтування пріоритетних напрямів, дієвих форм і методів соціального регулювання.

Об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження є механізм господарського регулювання як соціально-економічне явище і процес в умовах перехідної економіки.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є еволюція механізму відносин регулювання в міру подолання старих економічних форм, існуючих протиріч і руху перехідної економіки України до соціально орієнтованої системи.

Методи дисертаційного дослідження. У дисертації використовується системний метод, методи аналізу та синтезу, абстрактного і конкретного, індукції та дедукції, статистичних порівнянь. У роботі використано комплексний підхід, принципи синергетики та динаміки стосовно перехідної економіки, трансформації моделей, поєднання історичного і логічного. Ці методи дозволили розширити простір дослідження, виходити з того, що нерівномірність, дискретність, нелінійність, циклічність, необхідність переборювати критичні ситуації є складовими сучасного уявлення про загальну форму організації і функціонування суспільного виробництва.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти України, монографічні праці вітчизняних і зарубіжних економістів. Широко використовуються дані статистичних щорічників, інформаційно-аналітичних бюлетенів і оглядів, довідкова література тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

* обгрунтовано концепцію еволюції механізму регулювання економічної системи, в основу якої покладена наукова гіпотеза автора про те, що еволюція механізму регулювання - це різноспрямований процес поступового, невпинного розвитку та впливу диференційованих суб'єктів на господарську діяльність, здійснювану на визначеному рівні, з метою досягнення економічного порядку і сталого зростання економіки;

* визначено і досліджено структуру процесу регулювання, в якій виділено два напрями: відносно стабільний і відносно мобільний, показані їхні специфічні риси та наслідки їх змін;

* розкрито зміст поняття "регулювання" як єдності і одночасної реалізації чотирьох складових: упорядкування, взаємодії, визначення напряму руху та засобів досягнення поставлених цілей;

* аргументовано концептуальний підхід до змісту еволюції регулювання як складного комплексного процесу взаємодії чотирьох рівнів (підприємницького, ринкового, регіонального, державного), що здійснюється на основі встановлення певної упорядкованості взаємодії суб'єктів і визначення його спрямованості. Теоретично доведено, що кожний рівень у процесі регулювання має свій особливий тип внутрішньої рівноваги, яка діалектично сполучає у собі принципи централістської організації і самоорганізації. Обгрунтовано, що процес еволюції здійснюється завдяки впливу взаємних дій кожного суб'єкта і всього організму в цілому;

* вперше у вітчизняній літературі методологічно обгрунтовано правомірність виділення двох видів закономірностей ринкової трансформації: такі, які зберігають свою дію на весь період перехідного процесу та ті, що носять відносно короткостроковий характер початковаго етапу, в цьому розумінні виступають як складова більш загальної закономірності;

* методологічно і теоретично обгрунтована якість синергізму суб'єктів і формування на цій основі механізму взаємодії цих складових господарського регулювання, як динамічного організму, що чутливо реагує на будь-які зміни потоків інформації. Аргументовано положення, що односпрямованість функцій суб'єктів посилює дієвість регулювання, надає йому нової якості, підвищує ефективність функціонування всієї економічної системи;

* досліджено специфіку становлення і функціонування механізму регулювання в перехідній економіці та обгрунтовано пріоритетне значення в цьому процесі державного регулювання, що об'єктивно обумовлене трансформацією відносин централізації, а також сформульовані економічні закономірності еволюції механізму регулювання;

* запропоновано авторську модель структури поелементного механізму господарського регулювання на рівні відповідного економічного суб'єкта з виділенням специфічних цілей, засобів, форм і методів впливу;

* обгрунтовано висновок про системний вплив на господарські процеси всіх суб'єктів економіки, причому пріоритетний вплив не є закріпленим за будь-яким з них. Проте розкрито, що в залежності від часу, місця, цілей і завдань, що вирішує суспільство, об'єктивно з усієї системи елементів виокремлюється один, який найбільш адекватно відображає відповідний стан розвитку економіки в цілому і взаємодія з яким стабілізує господарські процеси;

* виявлено фактори і концептуально обгрунтовано зростання конструктивної регулюючо-створювальної ролі держави як верховного суб'єкта раціоналізації всього процесу ринкової трансформації;

* розвинуті наукові підходи щодо діалектики взаємодії економічного і соціального регулювання в перехідній економіці. Виделені пріоритетні напрями соціальної політики на мікро- і макрорівнях в умовах формування ринкових відносин.

Практичне значення одержаних результатів.

Практичне значення дисертації полягає у розробці рекомендацій, які можуть сприяти раціоналізації процесів становлення, функціонування і розвитку ринкових відносин в Україні, стабілізації соціально-економічного стану в країні. Узагальнення і пропозиції були частково викоростані Міністерством економіки України (довідка №224 від 29.03.2001р.) при розробці механізму регулювання ринкової трансформації перехідної економіки. Певні положення використані науково-дослідним економічним інститутом Міністерства економіки України при розробці проекту Концепції та пропозицій до Державної програми економічного соціального розвитку України на 2000 рік (довідка А/99 від 22.02 2001 р.). Окремі положення щодо адресності соціальної підтримки громадян були використані Міністерством праці та соціальної політики України (довідка № 03-3/1919-2 від 27.03.2001р.) та при подготовці пропозицій Інститутом економічного розвитку КНЕУ (довідка 13-14/28 від 21.05.2001 р.). Ряд конкретних висновків щодо регулювання підприємницької діяльності були рекомендовані до впровадження АТ "ВЕРКОН", м.Київ (довідка №184/01-А від 15.06.1999 р.). Положення і висновки дисертаційного дослідження використовуються також в Київському національному економічному університеті при викладанні студентам курсів ”Політична економія”, “Історія економічних вчень”, “Економічна політика”.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідались на конференції “Теория и практика перестройки хозяйственного механизма” (Київ, 1990), Всеукраїнській науково-методичній конференції “Питання регулювання економіки в курсі політичної економії” (Київ, КНЕУ, 1999), міжнародній науково-методичній конференції "Еволюція економічного розвитку та економічних теорій (проблеми дослідження та викладання (Київ, 2000), міжнародній науковій конференції "Учення Сергія Подолинського і цивілізаційна еколого-економічна перспектива" (Київ, 2000), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Регіоналізація економіки і здійснення адміністративної реформи в Україні” (Дніпродзержинськ, 2000), міжнародній конференції "Глобалізація економіки: нові можливості чи загроза людству?" (Донецьк, 2001), міжнародній науково-практичній конференції "Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики" (Київ, 2001), міжнародній науково-практичній конференції "Маркетинг: теорія і практика" (Київ, 2000), VIII міжнародній науково-практичній конференції (Київ, 2001).

Концептуальні положення та основні висновки за останні п'ять років регулярно обговорювались на науково-методологічному семінарі кафедри політичної економії факультетів управління та маркетингу Київського національного економічного університету.

Публікації. Основні положення та найважливіші результати дисертаційного дослідження опубліковані автором самостійно та у співавторстві в 37 наукових працях. Загальний обсяг опублікованого матеріалу, який належить особисто автору, становить 27,8 друковані аркуші. У тому числі: 1 монографія, 28 статей у наукових фахових виданнях, 1 навчальний посібник, матеріали і тези 6-ти доповідей та виступів на конференціях.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, п'яти розділів та висновків, викладених на 390 сторінках друкованого тексту, включаючи 6 таблиць на 7 сторінках, 4 рисунки на 4 сторінках. Список використаних джерел містить 245 найменувань. Дисертація має 11 додатки.

2. Основний зміст роботи

У вступі обгрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, предмет, об'єкт дисертаційного дослідження, а також визначено наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, їх апробація.

Розділ 1. Економічна система як об'єкт регулювання. Дослідження теоретико-практичних проблем економічного регулювання передбачає необхідність конструктивного аналізу характерних ознак і структури сучасної економічної системи, оскільки остання виступає і об'єктом, і складовою безпосереднього процесу регулювання.

Зіставлення різних поглядів, які склалися у межах відповідних наукових шкіл щодо трактовки сутності і змісту поняття "економічна система" та врахування положень загальної теорії систем, дають підстави розглядати досліджувану категорію в її абстрактно-теоретичному плані як сукупність елементів, які перебувають у системному і змістовному взаємозв'язку та в органічній єдності процесів ,що відбуваються між ними.

Під кутом зору об'єкту десертаційного дослідження, в економічній системі виділяється три підсистеми: перша - сукупність інституціонально-юридичних правил розподілу повноважень у сфері прийняття рішень; друга - інформаційна система, яка включає сукупність механізмів і каналів збору, зберігання, передачі та зворотнього контролю відповідної інформації; третя - мотиваційна система, що охоплює всі механізми і правила, які на практиці забезпечують реалізацію господарських рішень. Остання підсистема включає такі форми як матеріальне стимулювання, примус і навіть суспільну свідомість та традиції.

В цілому економічна система розглядається як цілісна структура, в межах якої реалізуться суперечливі інтереси її суб'єктів та відбуваються господарські процеси (виробництво, обмін, розподіл і споживання), як складові суспільного відтворювального процесу. Функціонування економічної системи відбувається через функціональний взаємозв'язок її складових елементів, а розвиток - через їх кількісні та якісні зрушення. Знаючи структуру, механізми функціонування і розвитку, можна через формування і зміни відповідних інститутів та елементів інституціонального забезпечення управляти системою, впливати на її структуру і змінювати умови, в яких перебуває система і її елементи. Кожна із складових економічної системи виконує свої функції, а всі разом вони забезпечують її життєдіяльність в цілому.

На теоретичному рівні розвиток економічної системи в роботі розкрито через аналіз еволюції продуктивних сил, відтворення і змін економічних відносин та організаційно-економічних форм господарювання в органічному взаємозв'язку останніх з відповідними формами власності. При цьому обгрунтовується, що власність в її економічному та, відповідно, юридичному змісті є провідним, стрижневим елементом при з'ясуванні специфіки економічної системи, але не єдиним елементом.

В роботі використано інтегрований підхід до аналізу економічної (господарської) системи. В цьому аспекті вона розглядається як сукупність таких елементів: господарюючих суб'єктів; мотиваційної структури; економічного порядку, в якому виокремлюються конституюючі форми (порядок власності, координаційний механізм) та інші форми порядку - підприємництва, ринків, грошово-фінансової, бюджетної, зовнішньоекономічної діяльності; природні і матеріальні елементи економічної системи.

Дослідження господарського регулювання як самостійного феномена характерезує його як багатофункціональний і багатозначний процес. Еволюція господарського регулювання - це процес впливу однієї системи на іншу. Головним у даному процесі є модель впливу, що визначає послідовність реалізації рішення і виражає обраний курс дій у формі входу в регульовану систему.

При цьому регулювання в ідеалі передбачає (включає) органічний взаємозв'язок трьох процесів - упорядкування, взаємодії та визначення напряму. Практика господарського життя свідчить, що всі явища та процеси в економіці водночас і розподілені, і об'єднані, а також мають визначене розташування. Серед головних рис останнього виділено: динамізм, рухливість, взаємодія як усередині структурної організації, так і поза нею. Комбінація елементів структури має тенденцію до зміни. Здатність до модифікації продиктована можливістю дії, що пов'язано з інформацією, яку дія допускає, виробляє і використовує.

Еволюція механізму господарського регулювання конкретної економічної системи повинна об'єктивно відображати дві суттєві обставини: по-перше, історичні особливості розвитку економіки, в т.ч. особливості утворення і функціонування господарюючих суб'єктів відповідних рівнів; по-друге, ступінь завершеності технологічної перебудови народногосподарського комплексу. Залежно від цих обставин важливо своєрідно вирішувати і проблеми відтворення й використання ресурсів країни, формування виробничо-господарської структури, забезпечення розвитку невиробничої сфери та соціально інфраструктури, розподілу доходів, здійснення природоохоронних заходів.

Сама система господарського регулювання має дуалістичну природу, тобто грунтується на основі пари (двох) суперечливих процесів - координації (об'єднання) дій на підставі поглиблення суспільного поділу праці та узгодження різноспрямованих хаотичних дій різних суб'єктів господарювання. Проведений аналіз свідчить, що еволюція механізму господарського регулювання відбувається не тільки під впливом об'єктивних факторів, а й завдяки створених різноманітних економічних, правових, соціальних, політичних інститутів і нормативів, які діють у тій чи іншій країні в кожний конкретний період. Виходячи з цього, як обгрунтовано в роботі, еволюція механізму господарського регулювання, здійснювана в перехідній економіці, не повинна гальмувати (на жаль, в Україні має місце зворотній процес) еволюцію регулюючих дій самостійних суб'єктів, а об'єктивно має створювати сприятливі умови для досягнення їхніх регулюючих цілей у відтворювальному процесі, оперативно реагувати на суперечності, забезпечуючи конструктивне їх розв'язання. Як свідчить аналіз фактичного і статистичного матеріалу, особливо це актуально для перехідних економік, в т.ч. й України.

Регулювання - це певним чином організована система, яка є одночасно і механізмом взаємодії. Механізм регулювання господарських процесів - це внутрішнє улаштована система організаційних структур і конкретних форм, методів, правових норм управлінсько-регулювальної діяльності за допомогою яких суспільство використовує економічні закони конкретної економічної ситуації. Як механізм, господарське регулювання здійснюється ринком, підприємцями, державою (в т.ч. й регіонами) і спрямоване на конкретний об'єкт, завдяки чому створюються умови для встановлення економічного пошуку, віднайдення методів і засобів розв'язання господарських завдань на мікро- і макрорівнях.

Методологічною передумовою дослідження розвитку структури механізму господарського регулювання є аналіз системи економічних відносин і виокремлення в її складі, в першу чергу, двох підсистем: соціально-економічних та організаційно-економічних відносин.

Перші - становлять глибинну сутність будь-якої економічної системи, характеризують спосіб привласнення, об'єктивну спрямованість (мету) розвитку виробництва, його соціальний тип. Зміна цих відносин - найглибша об'єктивна основа зміни та розвитку механізму господарського регулювання.

Під впливом змін у соціально-економічних відносинах та конкретних господарських формах складаються перехідні організаційно-економічні відносини. Ці відносини становлять основний зміст механізму господарського регулювання, а також включають соціально-політичні та правові форми регулювання економічних процесів, систему мотивів економічної діяльності тощо.

Отже, еволюція механізму взаємодії господарського регулювання являє собою своєрідну сферу суспільно-економічних відносин, за допомогою яких здійснюється впорядкування всіх господарських процесів, узгодження економічних інтересів різних суб'єктів, визначаються напрями і цілі перспективного розвитку економіки та засоби і методи їх досягнення.

Подальша конкретизація змісту механізму господарського регулювання здійсненна через аналіз його функцій: забезпечення динамічної економічної стабільності; регулювання розподілу і перерозподілу ресурсів суспільства; оптимізація економічного зростання; створення умов для стабільного функціонування господарюючих суб'єктів; соціальний захист населення.

В механізмі господарського регулювання є елементи, від яких безпосередньо залежить регулюючий ефект, що досягається в короткостроковому періоді. Сюди слід віднести механізм державного, в т.ч. й регіонального регулювання, а також - частково підприємницького. А разом всі ці механізми справляють регулюючий вплив і у довгостроковому періоді.

У даному розділі обгрунтовано і те положення, що еволюція господарського регулювання включає оптимальне поєднання потоків відповідної інформації та здійснення її практичної реалізації за допомогою застосування конкретних інструментів, форм і методів регулювання взаємодії господарюючих суб'єктів. Критерієм оптимального поєднання потоків інформації є процес створення безпосереднього та опосередкованого її "поглинання" господарюючими суб'єктами в їх економічній взаємодії. Ця обставина і визначає напрям поєднання елементів досліджуваного механізму і включає наявність таких умов, за яких зміна в механізмі регулювання одного елемента призводить до послаблення чи підсилення механізму регулювання іншого.

У дисертації доводиться, що сама система регулювання економіки і, зокрема, така її провідна форма як механізм господарського регулювання, генетично мають трансформаційну природу, що концептуально автором вперше поставлено в нашій спеціальній літературі. Трансформаційна природа даного феномена проявляється на двох рівнях: по-перше, - внутрішньому, як самостійна організаційна система, заснована на взаємодії механізмів регулювання діяльності суб'єктів економіки; по-друге, - зовнішньому рівні, як необхідна умова і фактор трансформації економічної системи взагалі, зокрема, адміністративно-командної економіки в ринкову (не залежну), до якої додаються епітети - соціально орієнтована, змішана, народна тощо. Одночасно в роботі наголошено, що механізм господарського регулювання невіддільний від основи економічної системи, а тому його спрямованість визначається не власною природою, структурою та функцією, а задається базисним підгрунтям економічної системи та надбудовними елементами.

Розділ 2. Система регулювання економіки та її еволюція. Розгляд проблеми регулювання перехідної економіки передбачає необхідність ретроспективного аналізу поглядів, які вже сформувалися щодо системи регулювання та її розвитку. Саме цьому, а також розкриттю змісту основних рівнів регулювання економіки як системного утворення, і присвячений цей розділ дисертації.

Розглядаючи загальні положення щодо змісту, місця і ролі державного регулювання, дисертант виокремлює головні напрями дії держави для досягнення основних цілей. При цьому аналіз по'язано з теорією "зовнішніх ефектів". Методологічно обгрунтовується, якщо держава не втручатиметься в господарську діяльність, то можлива ситуація дефіциту позитивних ефектів і надлишок негативних.

Водночас у розділі обгрунтовується, що визначення пріоритетів державою на кожному конкретному етапі економічного розвитку має здійснюватись на основі відповідних критеріїв: що необхідно для суспільства сьогодні? скільки це потребує виробничих ресурсів? коли і як буде отримана віддача від них? які соціально-економічні наслідки матимуть місце від макрогосподарських дій держави? Механізм державного регулювання проаналізовано як органічну цілість економічних та адміністративних методів.

У контексті дослідження цілісної системи регулювання економіки виокремлено і регіон як один із суб'єктів господарського регулювання. Впровадження механізмів регулювання регіонального розвитку та відповідного інструментарію впливу на відтворювальні процеси є за своїм змістом суб'єктивним втручанням в об'єктивні економічні реалії. Тому в роботі обгрунтовується, що таке регулювання лише тоді буде сприяти розвитку, коли воно буде відповідати ринковим умовам.

Істотним резервом стимулювання регіонального розвитку є активізація участі регіонів у зовнішньоекономічній діяльності з виходом на закордонні ринки товарів і послуг. У дисертації ці положення конкретизовані через аналіз реалізації основних напрямів спільного алгоритму діяльності загальнодержавних і регіональних органів влади на основі індикативного планування та впровадження цільових програм соціально-економічного розвитку регіонів.

Важливою складовою комплексного підходу дослідження системи регулювання економіки є аналіз механізму ринкового саморегулювання з урахуванням його еволюції та специфіки прояву в перехідній економіці.

За умов ринкової трансформації адмінистративно-командної системи вихідні передумови становлення ринкових відносин якісно змінені (у порівнянні з періодом А.Сміта), оскільки вони в Україні формуються за наявності високого ступеня усуспільнення індустріального виробництва, його концентрації і централізації, суттєвого ускладнення господарських зв'язків.

Аналіз різних поглядів, які склалися серед українських економістів (прибічників різних шкіл) щодо характеру і типу ринкового регулювання та шляхів економічного зростання в Україні, дозволяє виділити два альтернативних підходи. Перший з них визнає за головне те, що - стабілізуючі й оздоровчі сили (мотиви, стимули) самого ринку, а держава лише встановлює "правила гри". Інший підхід передбачає дієве втручання держави в процес формування ринкових умов для економічного зростання. Зрозуміло, що у першому випадку нашу економіку, а, відповідно, і все суспільство національні ідеологи - риночники свідомо чи несвідомо фактично запрошують пройти весь шлях, який пройшов Захід. В другому - відчутне розуміння сучасних загальних економічних тенденцій та прагненя уникнути "зштохнування" нашої країни в аутсайдері цивілізованого розвитку.

На цій основі в дисертації аргументується принциповий стрижневий висновок, а, відповідно, і одна із центральних посилок дослідження: пасивний характер державного регулювання процесів ринкової трансформації протягом 90-х років ХХст. став найголовнішим фактором всеохоплюючої глибокої кризи української економіки в цей період.

В зв'язку з цим в даному розділі виділені і розкриті такі структурні характеристики сучасної економіки, які в першу чергу обмежують можливості ринкового регулювання, виявляють його недосконалість і змушують коригувати його "роботу", а також узагальнено заходи ринкового регулювання.

При розгляді основних точок зору щодо трактовки змісту підприємництва в дисертації показано, що підприємець часто одночасно діє в кількох сферах (наприклад, виробничій, фінансовій, торгівельній і т.п.). Тому підприємництву притаманні універсалізм і динамізм у регулюванні, інтегрування форм діяльності, крім спецефічних закономірностей розвитку окремих сфер, галузей та виробництв. Здійснення підприємницької діяльності на ефективному рівні можливе лише за наявності певної суспільної ситуації: підприємницького середовища (передусім ринкової системи відносин) та особистої свободи підприємця, що дає йому можливість приймати такі рішення, які з його погляду будуть найбільш ефективними. Існує лінійний зв'язок між масштабами, якістю підприємницького середовища і динамізмом підприємницького регулювання. Формування такого середовища - першочергове завдання любої перехідної економіки, в тому числі й України. В умовах глобалізації - це не тільки національна проблема, але й міждержавна.

Дослідження показало, що намагання держави перехідної економіки отримати у своє розпорядження якомога більше суспільних ресурсів для виконання завдань, які вона ставить перед собою, не сприяє зниженню ступеня централізації економічної системи та розгортанню ринкових відносин. У наслідок чого, проблема роздержавлення економіки не розв'язується.

Узагальнюючи аналіз положень в економічній літературі щодо співвідношення держави (державного планування) та ринку, дисертант обгрунтовує, що не ринок протистоїть плану і не план - ринку, а неявне стихійне планування об'єктивно зумовлених пропорцій конфліктує з явним директивним плануванням, яке є умисним чи неумисним втіленням у життя довільних, випадкових пропорцій.

Механізм взаємодії підприємницьких і державних владних структур динамічний. Він змінюється і вдосконалюється під безпосереднім впливом продуктивних сил суспільства й економічних відносин. Цей механізм являє собою сукупність принципів і методів, економічних і правових форм, технологій і організаційних структур, у рамках і за допомогою яких будуються та функціонують відносини між державною і господарською владою в країні.

Розділі 3. Особливості формування та функціонування механізму господарського регулювання в перехідній економіці. На основі ретроспективного аналізу еволюції економічної думки щодо перехідних процесів в економіці, досліджується об'єктивність, характерні риси та закономірності становлення, функціонування і розвитку перехідної економіки в постсоціалістичних країнах.

Принципове значення в аналізі перехідності займає визначення соціально-економічного характеру системи, яка має бути сформована. Природньо, що в центрі цього аналізу є дослідження трансформацій, які відбуваються безпосередньо в економічній системі. Адже у функціонуванні всякої системи наступає період, коли вона вичерпує свої можливості розвитку і починає переростати (трансформуватись) в іншу систему. Ця загальна закономірність притаманна і економічній системі, що свідчить про об'єктивність перехідних процесів. Це і є у центрі уваги нашого дослідження, хоч аналіз проблем перехідності можна (і потрібно) вести не тільки через призму економічної системи, а й - політичної, а також - соціокультурних факторів, національних відносин тощо, що дає більш повне уявлення про зміст перехідності. В дисертації ці аспекти розглядаються по мірі необхідності більш повної характеристики сучасних реальних перехідних процесів.

Аналіз цих процесів порушує питання, що слід розуміти під терміном "перехідна економіка". Особливо це має суттєве значення з точки зору її функціонального призначення, тобто її місця і ролі. Автор розглядає дане поняття у широкому і вузькому розумінні, а в функціональному аспекті - "перехідна економіка" обгрунтовується як специфічна (проміжна) форма трансформаційного перетворення адміністративно-командної економіки в соціально орієнтовану ринкову економіку. Таким чином, перехідна економіка характеризує проміжний (перехідний) стан народногосподарського комплексу відповідної країни на шляху до становлення цивілізованих ринкових відносин, що суттєво відрізняє її (перехідну економіку) від існуючої, тобто вже усталеної, цілісної: адміністративно-командної, ринкової, змішаної економіки. За своєю соціально-економічною природою об'єктивно детерміновані зміни в перехідній економіці є змінами розвитку, тоді як в цілісній (усталеній) економічній системі вони безпосередньо витікають із її функціонування. З точки зору методології дослідження показано, що самі перехідні форми не можуть бути кінцевою метою розвитку, а є засобом її досягнення, в даному випадку трансформації адміністративно-командної економіки в ринкову економіку соціальної орієнтації.

Зроблені на підставі цих положень узагальнення дозволяють логічно стверджувати, що теоретично некоректно трактувати перехідну економіку як відповідну цілісну економічну систему, що має часто місце в нашій літературі. Даний авторський висновок обгрунтовується і аналізом характерних рис перехідної економіки

Найбільш суттєво на темпи і результативність трансформаційних перетворень в постсоціалістичних країнах, в т.ч. й Україні, впливали і впливають такі фактори: "стартові" умови; масштабність, послідовність, та комплексність проведення ринкових перетворень; місце і роль держави у їх здійсненні; обгрунтованість і чіткість стратегічної мети ринкових реформ.

Об'єктивно оцінюючи, на основі конструктивних узагальнень, методологічні засади, структурні складові, методи реалізації та проміжні й кінцеві результати різних моделей системної ринкової трансформації в країнах СНД, Східної і Центральної Європи, дисертантом зроблено висновок, що кожна з них має певні позитивні риси, тобто аргументи на свою користь Практично в жодній країні вказаного регіону (навіть у лідерів "шокової терапії" - Польщі, Словенії) не було реалізовано "стерильно чистої" моделі трансформації. Враховуючи взаємодоповнюваність і взаємозалежність заходів різних за концепціями моделей реформ, з метою уникнення однозначної, помилкової оцінки багатовимірного середовища перехідних економік найбільш ефективною правомірно назвати інтегративну модель трансформації.

Узагальнення реального досвіду перехідних постсоціалістичних економік дозволило виділити цілий ряд різноманітних та різнорівневих за характером прояву, а також часовим лагом закономірностей. Зауважимо при цьому: потрібно мати на увазі, що це досвід ще не всієї перехідної економіки, а лише її початкового етапу. Перший вид закономірностей в роботі характеризується як нормативні, тобто вони передбачалися на початку перехідних процесів. Деякі із них складають основу трансформаційних процесів: формування ринкової інфраструктури, розширення сфери обігу та суб'єктів господарювання, лібералізація цін, роздержавлення, приватизація, демократизація економіки, відкритість національної економіки тощо. Вони мають позитивний потенціал і вся діяльність має бути спрямована на їх реалізацію. Друга група закономірностей, що проявилася в практиці перехідних процесів, це закономірності постфактум: вони або не передбачалися заздалегідь, або дія і наслідки їх виявилися не такими як очікувалося. Вони можуть породжувати негативні риси і результати (наприклад, сертифікатна форма приватизації; некомплексність, половинчатість реформ і т.п.).

Аналіз економічних закономірностей постсоціалістичного розвитку здійснено і з врахуванням ще однієї обставини, а саме: особливостей їх прояву в Україні.

Досліджуючи українські реалії, в роботі, на основі узагальнення статистичних даних, показано, що відповідними досягненнями у трансформаційному процесі вітчизняної економіки на початок ХХІ століття є: істотні зрушення в роздержавленні власності, поява недержавного сектору економіки та прошарку підприємців; посилення демократизації економіки, зародження національних ринків (товарів, праці, капіталів, валюти), формування підвалин ринкової інфраструктури, розширення зовнішньоекономічних зв'язків та ряд інших часткових досягнень. Водночас аналіз показує, що перехід до ринкових відносин характеризується розвитком "цілого клубка" негативних соціально-економічних явищ у нашій країні, які надали глибокій кризі перманентного, системного характеру, головні серед яких: структура економіки індустріального типу з переважанням сировинних виробництв; висока енергоємність та екологічна небезпечність виробництва з високим ступенем фізичного і морального зносу основних виробничих фондів; низька продуктивність праці; низький рівень інвестування в людський капітал; втеча “мозків” та капіталів з України; некомплексне формування ринкової інфраструктури; зростання боргового навантаження на економіку та низький рівень платіжної дисципліни; велика "тінізація" економіки; гіпертрофована диференціація населення за рівнем доходів; формування у громадськості негативного "образу" ринкових реформ та високий ступінь недовіри до влади; ігнорування підтримки соціального захисту та забезпечення соціальних гарантій населення; витіснення більшості громадян-акціонерів із сфери реальних власників роздержавлених підприємств; неефективна структура зовнішньої торгівлі та інші.