Формування фінансово-економічного механізму державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в АПК України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

УДК 631.162 + (330.34:339)

Кваша Сергій Миколайович

Формування фінансово-економічного механізму

державного регулювання зовнішньоекономічної

діяльності в АПК України

08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

КИЇВ - 2001

Дисертацією є рукопис.

Науковий консультант - доктор економічних наук, професор, член-кореспондент УААН, заслужений діяч науки і техніки України Галушко Валерій Павлович - Національний аграрний університет, завідувач кафедри світового сільського господарства та зовнішньоекономічної діяльності

Офіційні опоненти :доктор економічних наук, професор, заслужений економіст України Бойко Віктор Іванович - Інститут аграрної економіки УААН, завідувач віддділу продовольчих ресурсів

доктор економічних наук, професор Кандиба Андрій Миколайович - Українська академія аграрних наук, начальник прес-центру з науково-дослідної роботи

доктор економічних наук, професор Кредісов Анатолій Іванович - Київський національний університет ім. Т.Г. Шевченка, завідувач кафедри управління зовнішньоекономічною діяльністю

Провідна установа - Інститут економіки Національної академії наук України, відділ економічних відносин АПК, м. Київ

Захист дисертації відбудеться 16 жовтня 2001 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.350.01 в Інституті аграрної економіки УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв оборони, 10, 3-й поверх, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту аграрної економіки УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв оборони, 10, кім. 211.

Автореферат розісланий "13" вересня 2001 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Малік М.Й.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Нові тенденції в трансформуванні міжнародного економічного середовища наприкінці ХХ століття, що характеризується глобалізацією, регіоналізацією та диверсифікацією інвестиційних, фінансових, товарних та інших ринків, зумовлюють необхідність наукових досліджень, спрямованих на вивчення багатовекторного прагматизму розвитку економіки України в цілому та окремих її галузей, починаючи від загального визначення його суті через виробництво і до більш конкретного та глибокого вивчення товарообігу, в тому числі через зміст зовнішньоекономічної діяльності.

Враховуючи не тільки масштабність світової економіки (загальний сві-товий експорт товарів та послуг в 1998 році становив 5270 млрд. дол. США), але і міжнародний обсяг торгівлі сільськогосподарськими товарами (частка тільки експортованої аграрної продукції дорівнює 10,5%, з якої продукція харчової промисловості - 443,1 млрд. дол. США, сільськогосподарська сировина - 109,6 млрд. дол. США), розвиток зовнішньоекономічних відносин в аграрній сфері набув надзвичайно актуального значення як з позиції загальносвітової продовольчої безпеки, так і здійснення міжнародної торгівлі в цілому. Тому серед усієї сукупності фундаментальних і прикладних питань опрацювання соціально-економічної моделі розвитку агропромислового комплексу України невідкладного вирішення потребує завдання формування механізму державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності стосовно аграрної економіки як однієї з малодосліджених і недостатньо висвітлених в спеціальній фаховій літературі проблем.

Особливої актуальності в останні роки набула також проблема визначення перспективних напрямів розвитку зовнішньоекономічної діяльності з метою зростання виробництва та експорту конкурентоспроможних видів аграрної продукції. До того ж державні механізми управління галуззю в попередні роки не були досконалими стосовно регулювання імпорту й експорту, що значною мірою впливало на відтворення виробничого потенціалу та фінансово-економічний стан підприємств АПК. Тому пошук науково обґрунтованих факторів зростання ефективності виробництва конкурентоспроможної української сільськогосподарської продукції, забезпечення продовольчої безпеки держави обумовлюють і необхідність розробки фінансово-економічних механізмів регулювання зовнішньоекономічної діяльності АПК, а також поглиблення науково-дослідних робіт з цієї проблеми. Все це і обумовило вибір і актуальність теми, структурну побудову дисертаційної роботи та наукове і практичне значення проведеного дослідження.

Актуальність теми дослідження підтверджується і тими обставинами, що наукові надбання вітчизняних вчених-економістів стосовно зовнішньоекономічної діяльності АПК не завжди адекватно відповідають сучасним реаліям світової економіки. Останнім часом з'явилися нові політичні і економічні обставини та тенденції розвитку міжнародної торгівлі, що базуються на стратегічному партнерстві України. Ось чому з теоретичної і методологічної точки зору важливо своєчасно і адекватно відреагувати на досить швидкі зміни державних пріоритетів в розвитку зовнішньоекономічної діяльності.

Особливе місце в наукових поглядах вітчизняних та зарубіжних вчених займають проблеми імпорту та його державного регулювання, які є предметом постійних науково-практичних дискусій. Проблема полягає не лише у дотриманні або загальному декларуванні принципів вільної торгівлі, але, у першу чергу, в захисті внутрішнього ринку від недобросовісної конкуренції, поставки на нього товарів за демпінговими цінами. Тому з'ясування діалектики поглядів та вироблення власної позиції щодо методів тарифного та нетарифного регулювання імпорту аграрних товарів є надзвичайно важливим в дослідженні зазначеної проблеми.

З точки зору адаптації до вимог Генеральної угоди з тарифів і торгівлі та Світової організації торгівлі (ГАТТ/СОТ) найбважливіше місце у формуванні механізму державного регулювання посідає законодавчо-правове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності. Попередні дослідження свідчать, що нормативно-правові акти стосовно розвитку зовнішньоекономічної діяльності як країни в цілому, так і аграрного сектора економіки, не мали певної концептуальної визначеності протягом тривалого періоду. Такий перебіг подій породжує невпевненість суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності у своїх діях, що не сприяє зміцненню експортного потенціалу. Дослідження цього аспекту державного механізму, а також певних проблем тінізації економіки, безперечно, посилює наукову новизну дослідження.

Окремі загальні питання теорії і практики розвитку зовнішньоекономічної діяльності АПК та стратегії й тактики державного регулювання як чинників її загального розвитку досліджували такі вітчизняних та зарубіжних вчених, як В.Г. Андрійчук, Д. Белл, Б. Балласа, В.І. Бойко, І. Бураковський, С.М.Березовенко, В. Буглай, Я. Вальрасса В.П. Галушко, Дж. Гелберт, А. Деніелс, С. Дзюбик, Дж. Кейнс, А.М. Кандиба, А.А. Кістерський, Г.І. Климко, А.І. Кредісов, В.Д. Камаєв, В.Е. Коломойцев, В. Карден, І.І. Лукінов, М.Л. Любимова, А. Маршалл, В.П. Нестеренко, О.М. Онищенко, М. Портер, М. Пебро, Ю.М. Пахомов, Б.Й. Пасхавер, В. Попович, С.І. Пирожков, В.Т. Пятницький, П.Т. Саблук, С.І. Соколенко, Д. Стиглиц, С. Терещенко, А.А. Фесина, Г.В.Черевко, К. Шмитгофф, О.В. Шубравська, О.М. Шпичак, В.В. Юрчишин, група вчених з Німецької консультативної групи при уряді України, та інших вчених-економістів.

Однак найменш дослідженою і маловисвітленою залишається проблема формування фінансово-економічного механізму державного регулювання та підвищення ефективності зовнішноекономічної діяльності АПК із врахуванням вимог ринкової економіки, необхідності розвитку підприємництва в аграрній сфері, гарантування продовольчої безпеки держави, а також створення механізму детінізації зовнішньоекономічної діяльності.

В сукупності це вимагає системності і комплексного підходу до вивчення проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності АПК на засадах формування фінансово-економічного механізму її державного регулювання, зумовленого масштабністю аграрної політики і проведення реформ в Україні та впливом на продовольчу безпеку експорту та імпорту аграрних товарів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є частиною досліджень по темі "Кон'юнктура ринку сільськогосподарської продукції в Україні" (номер державної реєстрації 0196U13091), що виконувалась кафедрою світового сільського господарства та зовнішньоекономічної діяльності в рамках державної науково-технічної програми "Ринкова трансформація аграрної сфери економіки України" на замовленння Кабінету Міністрів України, і послідовно продовжена при виконанні теми "Аналіз зовнішньоекономічної діяльності та прогнозування економічних наслідків вступу України до ЄС для національного аграрного сектору" (номер реєстрації 110/57-ПР), яка з 2001 року виконується кафедрою економічної теорії та аграрної політики факультету аграрного менеджменту Національного аграрного університету на замовлення Міністерства аграрної політики України. Дисертаційна робота виконувалась протягом 1992-2001 років, одночасно з викладацькою діяльністю автора на кафедрі світового сільського господарства та зовнішньоекономічної діяльності і на посаді завідувача кафедри економічної теорії та аграрної політики факультету аграрного менеджменту Національного аграрного університету.

Мета і задачі дослідження. Метою наукового дослідження є оцінка сучасного стану зовнішньоекономічної діяльності агропромислового комплексу країни, вивчення та вдосконалення фінансово-економічного механізму її державного регулювання з метою подолання негативних тенденцій у розвитку зовнішньоекономічної діяльності АПК України й обгрунтування напрямів зростання експортного потенціалу сільського господарства і харчової промисловості.

Реалізація мети дисертаційної роботи визначила необхідність вирішення наступних завдань:

- обгрунтувати теоретичні основи та методологію оцінки зовнішньоекономічної діяльності стосовно агропромислового комплексу України;

- узагальнити теоретичні та практичні аспекти формування стратегії і тактики державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності АПК Украї-ни як одного з базових чинників її розвитку на сучасному етапі;

- проаналізувати фінансово-економічні інструменти формування на макро- та мікрорівні удосконаленого гнучкого механізму державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності агропромислового комплексу та визначити його сутність;

- вивчити стан та науково обґрунтувати основні напрями регулювання імпорту аграрних товарів, визначити доцільність застосування окремих методів тарифного та нетарифного регулювання;

- дослідити стан та тенденцій розвитку зовнішньоекономічної діяльності АПК з огляду удосконалення структурно-трансформаційних процесів у галузі, визначення аграрних товарів-лідерів, а також конкурентоспроможності окремих товарних позицій на світовому ринку;

- здійснити аналіз складових зовнішньоторгового балансу з тим, щоб уникнути фінансових витрат суспільства, пов'язаних із закупівлею імпортних товарів, та забезпечити зростання його сальдо в умовах дефіциту державного бюджету;

- вивчити основні угоди ГАТТ/СОТ стосовно регулювання торгівлі продукцією сільського господарства, узагальнити теоретико-методологічні засади стратегії інтеграції України до СОТ і Європейського Союзу та економічний механізм реалізації вимог цих організацій стосовно АПК;

- виявити найбільш типові форми і методи "тінізації" при здійсненні експортно-імпортних операцій та обгрунтувати шляхи її легалізації з метою захисту інтересів вітчизняних товаровиробників та споживачів;

- обгрунтувати напрями удосконалення фінансово-економічного механізму державного регулювання і підвищенння ефективності зовнішньоекономічної діяльності в АПК.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні і прикладні аспекти проблеми формування фінансово-економічного механізму державного регулювання зовнішньоекономічна діяльності в АПК України як системи відносин, що склалася стосовно експорту-імпорту товарів, капіталів та робочої сили.

Об'єктом дослідження обрано експортно-імпортну діяльності аграрних суб'єктів підприємництва та систему митного тарифного і нетарифного регулювання експортно-імпортних операцій, що охоплює широкий спектр товарів для АПК, сільськогосподарської продукції і продуктів її переробки, що систематизовані в товарній номенклатурі зовнішньоекономічної діяльності та статистично найбільш повно характеризують її стан.

Методологія і методика дослідження. Методологічною основою дослідження є сучасна економічна теорія та її складові, праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань економіки АПК, теорії міжнародної торгівлі, міжнародного поділу праці, менеджменту та державного управління зовнішньоекономічною діяльністю з акцентом на сучасні інструменти аграрної політики. Методологія дисертаційного дослідження передбачає діалектичний характер взаємозв'язку розвитку світового господарства, інтеграційних процесів, структурно-трансформаційних змін в міжнародній економіці з формуванням митно-тарифної політики в Україні. Водночас в методології і методиці дослідження окремих закономірностей враховано, що кожен із зазначених факторів формується на засадах аналізу і синтезу, наукової абстракції, аналітичного передбачення в модифікації зовнішньоекономічної діяльності та участі держави в її регулюванні.

Для реалізації поставлених у дисертаційній роботі завдань використовувались методи монографічного, статистичного, графічного, економіко-математичного, структурно-функціонального, рейтингоекономічного аналізу та інші. Крім цього, досить широко використана нормативна база законодавчих актів, окремі матеріали органів законодавчої та виконавчої влади, статистично-аналітична інформація міністерств та відомств, державних митниць, іноземних підприємств та організацій, міжнародних організацій, різноманітні літературні джерела, а також інша наукова інформація, що має форму недрукованої продукції і розміщена в світовій мережі Internet.

Наукова новизна одержаних результатів. На основі комплексного дослідження обраної проблеми в дисертаційній роботі обґрунтовані теоретичні, методологічні та прикладні засади формування фінансово-економічного механізму державного регулювання зовнішньоекономічній діяльності в АПК України. Також обґрунтована методологія зовнішньоекономічної діяльності АПК України та опрацьовано практичні рекомендації з погляду більш ефективного використання тарифних та нетарифних методів державного регулювання імпорту, умови конкурентноспоможності на зовнішніх ринках українських аграрних товарів-лідерів у процесі вивчення вимог та принципів ГАТТ/СОТ та реалізації намірів щодо вступу України до Європейського Союзу.

Найбільш важливими результатами, що характеризуються новизною і розкривають логіку, складність, масштабність, повноту та зміст дисертаційного дослідження, є такі ідеї, положення і розробки:

- дано трактування сутності поняття “зовнішньоекономічна діяльність в АПК України” у контексті формування в освітньо-науковому напрямку "Менеджмент" спеціальності "Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності", визначені суб'єкти та найбільш поширені види експортно-імпортних операцій, запропоновано систему показників дослідження зовнішньоекономічної діяльності в АПК;

- виділено основні етапи формування системи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності АПК України, систематизовано й окреслено еволюцію поглядів на поєднання заходів лібералізації і протекціонізму у зовнішньоторговельній політиці держави;

- обґрунтована необхідність структуризації ієрархії цілей розвитку та трансформації АПК України з уточненням ідентифікації глобальних, стратегічних, тактичних, оперативних та локальних цілей, які не лише характеризують проблематику зовнішньоекономічної діяльності з точки зору її значимості, але й є орієнтиром для вибору загальних напрямів дій, найбільш адаптованих до макроекономічного рівня досліджень, яким є галузь в народногосподарському комплексі України;

- запропонований новий методичний підхід до формування державної політики щодо імпортних товарів, пов'язаний з їх структуризацією на товари критичного, пріоритетного та квотованого імпорту з відповідними механізмами тарифного та нетарифного регулювання;

- вперше серед вітчизняних науковців проведені дослідження середньозважених ставок імпортного мита (повних та пільгових) на групу товарів за кодами 01-24 ТН ЗЕД, що дало змогу оцінити рівень захисту внутрішнього ринку України порівняно з іншими країнами та їх блоками;

- обґрунтовано положення про доцільність здійснення імпорту та експорту продукції АПК з точки зору продовольчої безпеки країни на основі балансу ринку аграрного товару як узагальнючої системи "запаси + виробництво + імпорт - споживання - експорт ") та ефективності експорту (експортна ціна + ПДВ - митні платежі - транспортно-експедиційні витрати та витрати на зберігання - вартість товару вітчизняного товаровиробника);

- здійснено класифікацію вітчизняної продукції сільського господарства на товари внутрішнього ринку, експортоорієнтовану продукцію та експортні товари-лідери;

- проведена оцінка ринків вітчизняної аграрної продукції та конкурентоспроможність на них товарів-лідерів, узагальнено проблеми інтеграції України з найбільш важливими економічними блоками та окремими країнами;

- класифіковані типові схеми тінізації експортно-імпортних операцій, запропоновані методологічні підходи щодо її обмеження в зовнішньоекономічної діяльності, пов'язаній з аграрною сферою, що грунтуються на фінансово-економічних методах;

- обгрунтовано напрями удосконалення фінансово-економічного механізму державного регулювання та підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності в АПК.

Практичне значення одержаних результатів. Основні теоретико-методологічні та практичні розробки дисертації знайшли відображення в пропозиціях до проектів нормативних актів і рекомендаціях щодо удосконалення управлінської, господарської, навчальної діяльності державних установ і закладів освіти, суб'єктів підприємництва. Вони використані в типовій програмі курсу “Основи зовнішньоекономічної діяльності” для студентів економічних спеціальностей аграрних вузів, затвердженій Міністерством агропромислового комплексу України у 1996 р., рекомендаціях щодо підготовки лекційного курсу “Основи зовнішньоекономічної діяльності” для студентів аграрних університетів за спеціальністю “Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності”, пропозиціях Міністерству аграрної політики України як доповнення до Закону "Про внесення змін до Закону України "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції" (1997 р.), викладені в пропозиціях “Класифікаційні ознаки імпортних товарів”(1999 р.), Рекомендаціях щодо регулювання імпорту деяких товарів, призначених для АПК України (1999 р.). Результати дисертаційного дослідження використані в господарській діяльності аграрних суб'єктів підприємництва, при розробці учбових програм (1994-2001 рр.) та виконанні госпрозрахункових тем, пов'язаних з науково-педагогічною діяльністю автора в Національному аграрному університеті.

Особистий внесок здобувача. Результати дослідження висвітлені в опублікованих автором наукових працях, підготованих у тому числі у співавторстві. Конкретний особистий внесок здобувача по кожній з наукових праць, опублікованих разом із співавторами, наведений у переліку публікацій за темою дисертації. Комплексне дослідження проблеми формування механізму державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в АПК, здійснене у зазначених працях, відповідає темі дисертаційної роботи здобувача.

Апробація результатів дослідження. Теоретичні і практичні положення дисертації доповідались і обговорювались на міжнародному семінарі "Світова економіка: минуле, сучасне і майбутнє" (США, Пенсільванія, 1992 р.), наукових конференціях факультету аграрного менеджменту НАУ (1995-2000 рр.), міжнародному семінарі "Аграрний менеджмент" (Німеччина, м. Трісдорф, 1999 р.), міжнародній програмі Міністерства сільського господарства Греції (Греція, м. Ханья, 1999 р.), міжнародному форумі економічного співробітництва "Україна і світ. Партнери 2000 року" (м. Київ, 1999 р.), міжнародних семінарах по програмах проекту “AGFED” (м. Б.Церква, 1999-2000 рр.), міжнародному семінарі-візиті української урядової делегації до США “Залучення спільних інвестицій” (м. Вашингтон, 2000 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми економіки агропромислового комплексу і формування його кадрового потенціалу” (м. Харків, 2000 р.), V міжнародному конгресі українських економістів (м. Львів, 2000 р.), ХХIV міжнародній конференції економістів-аграрників (м. Берлін, 2000 р.), тренінг-програмі “Корпоративне управління і фінансовий розвиток” (США, м. Сан-Дієго, 2001 р.).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 35 наукових праць, в т.ч. 1 (одноосібна) монографія та брошура, інші праці, надруковані особисто автором або у співавторстві у журналах, наукових збірниках, збірниках матеріалів науково-практичних конференцій та аналогічних виданнях, з яких 20 - у спеціалізованих виданнях, затверджених ВАК України. Загальний обсяг публікацій 24,2 друк. аркушів, з них особисто автору належить 21,8 друк. аркушів.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних вітчизняних та зарубіжних джерел (229 найменувань) та трьох додатків, викладена на 457 сторінках машинописного тексту, містить 46 таблиць і 68 рисунків загальним обсягом 56 сторінок.

агропромисловий комплекс зовнішньоекономічна фінансовий

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі - “Теоретичні і методологічні засади державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в АПК” - розглянуто теоретичні і методологічні аспекти формування механізму державного регулювання стосовно зовнішньоекономічної діяльності в АПК України, теоретичні засади вибору стратегії і тактики розвитку зовнішньоекономічної діяльності, розкрито методичні основи дослідження відносин, що мають місце в процесі здійснення експорту та імпорту аграрних товарів.

Україна почала активно формувати власну систему зовнішньоекономічної діяльності та механізм її державного регулювання, зокрема і в АПК, з набуттям державної незалежності, оскільки сприяння розвитку раціональних зовнішньоекономічних зв'язків є одним з визначальних завдань усіх розвинених держав.

Процес формування ефективного агропромислового виробництва безпосередньо пов'язаний із станом зовнішньої торгівлі продукцією сільського господарства та харчової промисловості. Зовнішньоекономічна діяльність через фінансово-економічні механізми здатна самостійно формувати економічну ефективність аграрного виробництва, доповнювати та підтримувати стабільне економічне середовище, а за певних умов - забезпечувати розширене відтворення в галузях АПК з відповідним економічним ефектом. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в АПК України має насамперед гарантувати захист економічних інтересів країни та суб'єктів цієї діяльності, заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму у сфері зовнішньоекономічної діяльності, збалансованість і рівновагу внутрішнього ринку аграрної продукції, сприяти структурним змінам в аграрному виробництві, створювати сприятливі умови для зміцнення позицій України на світовому ринку продовольства.

Загалом зовнішньоекономічна діяльність в агропромисловому комплексі є засобом, за допомогою якого Україна має можливість та зобов'язана реалізувати на зовнішніх ринках свої потенційні порівняльні переваги в масштабності та ефективності виробництва продукції, продуктивності власних матеріальних, земельних, трудових та інших ресурсів. Інтегрованими показниками цих переваг в аграрному виробництві є вартість, якість та ліквідність сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки.

Зважаючи на це, зовнішньоекономічна діяльність в АПК України розглядається як взаємовигідні економічні відносини українських (резиденти) та іноземних (нерезиденти) суб'єктів господарської діяльності, які мають місце в Україні та за її межами і економічним середовищем яких є агропромисловий комплекс.

Дослідженями встановлено, що, відповідно до нових умов розвитку світового ринку, пов'язаного з глобалізацією, регіоналізацією та диверсифікацією, узагальнюючими макроекономічними принципами розвитку зовнішньоекономічної діяльності є врахування зростаючого диспаритету між економіками розвинутих країн та країн, що розвиваються, вирівнювання економічного стану держав, які стають членами потужних економічних угрупувань, формування міжнародної вартості на основі цін світових ринків, потреба участі в міжнародному поділі праці і т.п.

Вивчення практики здійснення експортно-імпортних операцій (не поширювалось на капітали і робочу силу) дає підстави обгрунтувати положення, що економічним середовищем і у зв'язку з цим об'єктом державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в агропромисловому комплексі є ринки трьох груп товарів:

Сільськогосподарська продукція аграрних товаровиробників. Ця група товарів формує аграрні ринки та належить до Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності (далі ТН ЗЕД) по розділу І - “Живі тварини та продукція тваринного походження” (групи товарів за кодами ТН ЗЕД 01-05), по розділу ІІ - “Продукція рослинного походження” (групи товарів за кодами ТН ЗЕД 06-14), по розділу ІІІ - “Жири і масла тваринного та рослинного походження” (група за кодом ТН ЗЕД 15).

Продукція харчової промисловості. В дану групу входять товари, що належать до розділу ІV - “Готові харчові продукти з м'яса, риби, алкогольні та безалкогольні напої і оцет, тютюн та його замінники” (групи товарів за кодами ТН ЗЕД 16-24).

Товари для використання в АПК. Засоби виробництва, що належать до цієї групи, відностяться до розділу VІІ -“Інсектициди, родентициди, фунгіциди, гербіциди, засоби проти проростання, регулятори росту та ін.” (групи товарів за кодом 38.08), розділу ІХ - “Деревина, вироби з деревини” (групи товарів за кодами ТН ЗЕД 44-46), розділу ХVІ - “Сільськогосподарські машини, електрообладнання і механізми, інше обладнання” (групи товарів за кодами 84-85), “Трактори, в тому числі призначені для використання в сільськогосподарському виробництві” (група товарів за кодом ТН ЗЕД 87) та ін.

Крім товарів, що належать до груп 1-15 ТН ЗЕД, до сільськогосподарської продукції, згідно з Уругвайською Угодою про сільське господарство, відносяться також продукти сільськогосподарського виробництва, які використовуються як сировина для легкої та хімічної промисловості (масла ефірні, шкіряна та хутряна сировина, шовк-сирець, вовна та шерсть тварин, волокно бавовняне, льняне волокно та ін.). Оскільки зазначені товари не є об'єктом даного дослідження, в окрему групу вони не виділені.

Таким чином, слід відзначити, що наукові дослідження вчених, пов'язані з проблемами формування ринків певних аграрних товарів, методично обов'язково мають опиратись на товарну номенклатуру ЗЕД, оскільки статистично лише за такої умови є можливість знайти адекватні вартісні та абсолютні порівняння в тенденціях розвитку міжнародних ринків.

Для оцінки і характеристики зовнішньоекономічної діяльності в АПК України автором запропонована методика, яка грунтується на системі показників, об'єднаних в три групи. Перша група - показники, що характеризують відкритість аграрної економіки та відображаються через обсяги експорту та імпорту товарів (ряди динаміки експорту та імпорту, зовнішньоторгівельний баланс, баланс ринку певного товару, відкритість аграрного ринку тощо). До другої групи належать показники, що характеризують інтенсивність (ступінь) та тенденції розвитку зовнішньоекономічних операцій (серед них такі відносні показники, як частка експортних та імпортних товарів в загальному обсязі їх виробництва і споживання, частка українських експортних товарів у світовому експорті, ліквідність та ін.). Третя група показників має відображати економічну ефективність здійснення підприємницької діяльності з експорту або імпорту аграрної продукції чи товарів для АПК - розрахунки здійснюються відповідно до системи економічних показників на основі калькуляцій експортних та імпортних цін на зазначені товари.

Зауважимо, що загальна методика дослідження зовнішньоекономічної діяльності формується на базі двох наукових течій - класичної і неокласичної. В науковій літературі зустрічається чимало доказів на користь того, що в основу загальної класичної теорії потрібно покласти погляди на міжнародну торгівлю Адама Сміта і Давіда Рікардо, які можна розглядати як першу спробу побудови загальної теорії міжнародної торгівлі.

В основі загальної неокласичної теорії лежать такі течії, як кейнсіанство та монетаризм. Суттєвою щодо висвітлення порівняльної стратегічної забезпеченості країн факторами виробництва є теорія Хекшера-Оліна, описана в роботах багатьох вчених. Сучасна загальна неокласична теорія побудована на засадах фундаментальних наукових здобутків, що наведені у відомих теоремах. Щодо досконалості згаданих теорем, то всі вони, безумовно, відповідають тим чи іншим економічним системам. В цьому плані розвиток державного регулювання АПК України підтверджує неокласичну теорію з суттєвим наголосом на монетарній політиці. Фундаментальні наукові здобутки мають вагому практичну цінність для широкого їх використання в АПК України з деяким застереженням щодо сучасних реалій світової економіки і зовнішньоекономічної діяльності.

Державне регулювання економіки формує систему взаємовідносин уряду з економічними агентами з метою державного впливу на економічні процеси і являє певний механізм, що проявляється у взаємообумовленій сукупності фінансово-економічних, організаційно-адміністративних, інституційно-правових і соціально-психологічних методів та інструментів, за допомогою яких держава здійснює економічну діяльність на макро- та мікрорівні.

Державне регулювання АПК України є складовою аграрної політики і являє собою процес управління аграрним сектором економіки з метою забезпечення його розвитку по одному або одночасно кількох політично задекларованих, економічно забезпечених та соціально захищених напрямах. Головною економічною метою аграрної політики є розбудова стабільного та конкурентоспроможного на внутрішньому і зовнішніх ринках сектора економіки, створення для цього відповідних організаційно-економічних умов.

Наукове узагальнення поглядів щодо формування стратегії і тактики дало можливість запропонувати новий методичний підхід до класифікації цілей стратегічного менеджменту з виділенням глобальних та локальних цілей як доповнення до існуючих стратегічних, тактичних та оперативних. Реалізація даного методичного підходу до розвитку АПК дала змогу структуризувати цілі розвитку АПК згідно з новою ієрархією з акцентом на стратегію розвиту економічного середовища через формування тактичних цілей стосовно зовнішньоекономічної діяльності АПК України.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється державою в особі її органів та безпосередньо суб'єктами господарської діяльності. Важелями регулювання є закони України, нормативно-правові акти, що визначають управління економікою, оперативні заходи економічного втручання в експортно-імпортні операції тощо.

Особливістю сучасних національних систем регулювання зовнішньоекономічної діяльності є комплексний характер, що виявляється у використанні різних інструментів регулювання (рис. 1), але перевага надається фінансово-економічним методам, які взаємодіють і взаємодоповнюють один одного: фінансові - спрямовані на формування бюджетно-податкового, а економічні - ціноутворюючого середовиша у вітчизняному АПК. У процесі формування та становлення механізму державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності були задіяні саме фінансово-економічні методи та інструменти.

Все вище викладене дає можливість визначити фінансово-економічний механізм державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в АПК як сукупність взаємопов'язаних та взаємообумовлених фінансових, організаційно-економічних і нормативно-правових методів управління та впливу на формування попиту і пропозиції на аграрну продукцію на внутрішньому і світовому ринках. При цьому взаємообумовленість методів державного регулювання визначається причинно-наслідковими зв'язками між поєднанням принципів протекціонізму і лібералізаціїу регулюванні ЗЕД та розвитком внутрішнього ринку і формуванням експортного потенціалу, а їх взаємопов'язаність як системи елементів, що має здатність до саморегулювання і саморозвитку, проявляється в стимулюванні експорту або імпорту товарів з адекватним відображенням його впливу на суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Метою державного регулювання є забезпечення розширення виробництва конкурентоспроможних видів вітчизняної сільськогосподарської продукції і продукції харчової промисловості, зміцнення експортного потенціалу та підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності в АПК України.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Складові механізму державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в АПК України.

Однією з визначальних складових фінансово-економічного механізму регулювання зовнішньоекономічної діяльності є митно-тарифне регулювання. Згідно з принципами ГАТТ/СОТ, регулювання зовнішньої торгівлі в Україні через митно-тарифну політику спрямовується на захист внутрішнього ринку, стимулювання експорту вітчизняної продукції та забезпечення ефективності виробництва. При цьому вона повинна поєднувати функції як наповнення бюджету, так і створення рівних умов для конкуренції вітчизняних й іноземних виробників та їх товарів.

Проведене дослідження дає підставу виділити чотири основні етапи формування системи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності АПК України: становлення законодавчої бази щодо ЗЕД (1991-1992 рр.), період лібералізації зовнішньоекономічної діяльності (1993-1995 рр.), період застосування обмежень щодо імпорту та захисту національного товаровиробника (1996-1998 рр.) та вдосконалення системи державного регулювання ЗЕД відповідно до вимог Світової організації торгівлі (починаючи з кінця 1998 року і донині). На кожному з етапів держава використовувала різні інструменти, однак перевага надавалась важелям митно-тарифного регулювання, про що свідчить значна кількість (більше 30) прийнятих нормативно-правових актів стосовно тарифного регулювання імпорту продукції АПК на протязі досліджуваного періоду.

Становлення системи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні почалося з моменту набуття нею незалежності у 1991 році, з прийняттям Закону “Про зовнішньоекономічну діяльність”. Правовою основою митно-тарифного регулювання імпорту став Закон України “Про єдиний митний тариф”, прийнятий 5 лютого 1992 року.

У 1993 році зовнішньоторговельний режим в Україні був значно лібералізований, чому сприяли прийняті у 1993 р. декрети КМУ "Про лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності" та "Про режим іноземного інвестування". Відповідно до Єдиного митного тарифу, затверджений Декретом КМУ №4-93 від 11.01.1993 р., було встановлено імпортні тарифи на більшість товарних позицій груп ТН ЗЕД 1-24 на рівні 10-20%, а максимальний їх рівень дорівнював 50% (алкогольні та тютюнові вироби). При цьому для товарів, які імпортувалися з країн, що розвиваються, застосовувалась преференційна ставка ввізного мита, а товари з країн, з якими Україна мала угоди про надання режиму найбільшого сприяння, оподатковувались за пільговими ставками (як правило, 50% повної ставки). Протягом 1994-1996 рр. було прийнято 6 постанов КМУ, яким вносились зміни до митного тарифу (ставки ввізного мита переважно підвищувались), однак в цілому імпортний режим був досить ліберальним. Для цього періоду також характерне застосування адвалорних ставок ввізного мита.

Починаючи з 1996 року, у зовнішньоторговельній політиці України відбулися суттєві зміни. За відсутності на той час опрацьованої концепції становлення і розвитку зовнішньоекономічної діяльності України і її АПК, емпіричним шляхом був прийнятий висновок про передчасність лібералізації зовнішньої торгівлі. Вирішальними у прийнятті такого рішення були два чинники: потреба в розвитку конкурентного середовища на внутрішньому ринку і різке падіння обсягів внутрішнього виробництва, пов'язане з неможливістю конкуренції з іноземними товарами, у тому числі поставленими за демпінговими цінами. Тому у митно-тарифному регулюванні посилюються протекціоністські заходи, спрямовані на захист вітчизняного виробника. Визначальним у цьому плані є Указ Президента України “Про порядок застосування обмежень імпорту товарів відповідно до норм і принципів системи ГАТТ/СОТ”.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.1996 р. №94 були запроваджені комбіновані та специфічні ставки ввізного мита на окремі види продукції АПК з метою запобігання заниження суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності митної вартості товарів і на стримування ввезення низькоякісної продукції. Тобто, це був один з кроків щодо захисту внутрішнього ринку. Прийнятий у липні 1997 року Закон “Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції” фактично став основним законодавчим актом щодо регулювання імпорту в Україну продукції груп ТН ЗЕД 1-24.

Період з кінця 1998-го року і донині охарактеризований як початок удосконалення системи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності АПК України відповідно до вимог СОТ. З метою захисту національного товаровиробника від недобросовісної конкуренції з боку іноземних країн
22 грудня 1998 року Верховною Радою України були прийняті закони "Про захист національного виробника від демпінгового імпорту", "Про захист національного виробника від субсидованого імпорту" та "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну", які становлять так званий антидемпінговий кодекс України. Для впорядкування перегляду ставок ввізного мита Поста-новою КМУ від 03.08.1998 р. №1213 визначено, що рішення з питань внесення змін до ставок тарифів з 1 січня 2001 р. мають прийматися Кабінетом Міністрів України не частіше одного разу на рік. Дослідження свідчить, що у 1999-2000 рр. було суттєво зменшено кількість рішень щодо зміни ставок ввізного мита (зміни мита на окремі види продукції АПК за цей період вносились трьома законами України) та поступово було скасовано застосування мінімальної митної вартості (відмінена постановою КМУ від 29.03.2000 р. №575). Суттєво зменшений перелік підакцизних товарів - вилучені кава, море- та рибопродукти та інші продукти харчування.

Таким чином, державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в АПК охоплює певну взаємопов'язану і взаємообумовлену сукупність методів та інструментів, за допомогою яких держава впливає на діяльність вітчизняних й іноземних суб'єктів підприємництва, визначальними з яких є фінансово-економічні. Дослідження еволюції механізму державного впливу на розвиток експортно-імпортних операцій свідчить, що Україна в своєму законотворчому процесі за короткий час пройшла діалектичний період від оптимістичного романтизму до прагматичного реалізму і на сьогодні реалізує виважену ліберальну політику стосовно регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

У другому розділі - “Сучасний стан зовнішньоекономічної діяльності в АПК України та формування механізмів вирішення структурно-трансформаційних проблем експорту та імпорту аграрних товарів” - розглянуто сучасний стан та механізм державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в АПК України, здійснено оцінку рівня тарифного захисту аграрного ринку, проаналізовано структуру експортно-імпортних операцій стосовно продукції АПК, висвітлено особливості структурної трансформації експорту продукції сільського господарства та харчової промисловості з урахуванням необхідності забезпечення продовольчої безпеки держави.

Одним із важливих завдань на сучасному етапі є інтеграція вітчизняного АПК у світове ринкове середовище. Передумовою цього процесу, поряд з іншими факторами, є розширення участі України у світовій торгівлі. Стосовно тенденції подальшого розвитку світового ринку продовольства, то проявляється вона у першу чергу в зростаючій конкуренції на світових ринках сільськогосподарської продукції та продуктів харчової промисловості, що вже є інтегрованими через інтереси певних політичних та економічних блоків країн. Підтвердженням викладеного є сформований на принципах захисту інтересів виробників та споживачів аграрний ринок країн ЄС. Проведене дослідженя свідчить, що задекларовані принципи лібералізації торгівлі на практиці проявляються в суттєвих обмеженнях імпорту товарів. Так, середньономінальне імпортне мито в країнах ЄС становить 51,4% для країн-членів СОТ і 67,2% для решти країн, а середньозважена ставка ввізного мита майже удвічі вища

У зв'язку з цим основні напрями розвитку зовнішньоторговельної діяльності українських аграрних суб'єктів підприємництва мають передбачати диверсифікацію зовнішніх ринків. У цьому контексті все актуальнішою стає орієнтація на ринки країн СНД. Стратегічним партнером України в торгівлі аграрною продукцією була і залишається Російська Федерація. Так, на російський ринок фактично зорієнтований експорт вітчизняної м'ясопродукції (97,6% загального обсягу) та молочних продуктів. Без сумніву, в найближчій перспективі українсько-російські відносини у сфері торгівлі як промисловими, так і аграрними товарами, будуть займати провідне місце, оскільки має місце взаємовигідний обмін не лише через сільськогосподарську продукцію, але й техніку та енргоносії. Дослідження свідчить, що українські аграрні товари на вказаних ринках можуть бути конкурентоспроможними насамперед за рахунок зниження їх ціни та збереження високого рівня якості.

Здійснення зовнішньоекономічної діяльності вимагає дотримання в першу чергу національних інтересів. При цьому захист інтересів аграрних суб'єктів господарської діяльності на внутрішньому ринку вимагає досконалого механізму регулювання експортно-імпортних процесів, в тому числі зваженого підходу щодо імпорту товарів.

Об`єктом державного регулювання імпорту по відношенню до АПК України є дві групи товарів: імпортні товари, призначені для використання в процесі аграрного виробництва (техніка, сільськогосподарські машини, світлі нафтопродукти, пестициди, добрива, насіння, та ін.); імпортна продукція сільського господарства та харчової промисловості. Вказані вище дві групи товарів достатньо відрізняються як значенням і місцем на внутрішньому ринку, так і можливими підходами до регулювання їх імпорту.

Проведений аналіз свідчить, що забезпеченість АПК України засобами виробництва, що входять до першої групи, є надзвичайно критичною. Зважаючи на це, на передній план висувається завдання опрацювання механізму тарифного і нетарифного регулювання імпорту цих товарів.

Проведене дослідження дає можливість зробити висновок, що перелік імпортних товарів, що входять у першу групу, є неоднорідним як з позиції перспектив внутрішнього задоволення шляхом вітчизняного виробництва, так і тенденцій імпортних поставок в найближчому майбутньому. Зважаючи на постійні дискусії щодо ролі і місця товарів критичного забезпечення, пропонується товари даної групи класифікувати на три підгрупи (табл. 1). Застосовуючи дану класифікацію, можна забезпечити зважений регулятивний підхід до кожної з підгруп товарів. Запропонована класифікація імпортних товарів на групи (ТКІ, ТПІ, ТКВІ) сприятиме розвитку власного виробництва імпортозамінюючих товарів, оскільки механізм митних процедур щодо кожної групи передбачає диференціальний підхід та зменшення податкового тиску на вітчизняних виробників.

Таблиця 1. Класифікаційні ознаки імпортних товарів та методи регулювання їх ввозу в Україну

Щодо другої групи товарів, то одним із головних законодавчих актів, який регулює імпорт товарів на український ринок, є Закон України “Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції” від 17 липня 1997р. № 468/97, в якому передбачені методи митного регулювання ввезення сільськогосподарської продукції в Україну.

З метою оцінки та порівняння рівня тарифних бар'єрів в Україні й інших країнах запропоновано методичний підхід та розраховано імпортні тарифи на продукцію сільського господарства і харчової промисловості в перерахунку на адвалерне мито. На основі розрахованих ставок ввізного мита для 194 товарних підгруп, що входять до Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності 01-24, були визначені середньозважені пільгові і повні ставки мита для кожної із 24 груп та в середньому по сільському господарству і харчовій промисловості. Розраховані середньозважені ставки ввізного мита для кожної з товарних груп, що належать до продукції АПК та товарів для сільського господарства, показані в графічному вигляді (рис. 2).

Рис. 2. Рівень захисту внутрішнього ринку по основних групах імпортної продукції сільського господарства та товарів для АПК (1999 рік):

Проведені розрахунки свідчать, що у 1999 р. середньозважені ставки імпортного мита становили: для сільськогосподарської продукції в цілому пільгова - 22,8% та повна - 38,7%; для продукції харчової промисловості відповідно 47,1% і 55,4%, в цілому по продукції АПК пільгова - 35,5%, повна - 47,1%, що свідчить про досить високий рівень захисту внутрішнього ринку продовольства в Україні.

Іншим елементом, що регулює зовнішньоекономічну діяльність, є експортні мита, передбачені ст. 9 Закону України “Про єдиний митний тариф”, які застосовуються відносно окремих товарів, що вивозяться на зовнішні ринки. Перші експортні мита України були встановлені Декретом Кабінету Міністрів України №3 від 11.01.1993 і стосувалися певних сільськогосподарських продуктів (живі тварини, м'ясо, молоко сухе, масло, зернові культури, насіння соняшнику, цукор, шкури, вовна та ін.). Протягом останніх років відбулася певна трансформація поглядів на експортне мито, яка пов'язана як із сприянням збільшенню експорту, так і з формуванням державного бюджету. Дослідження свідчить, що станом на початок 2001 р. мито застосовувалось при експорті живої худоби (великої рогатої худоби та овець), шкур та насіння олійних (льону, соняшнику та рижію), що демонструє певні сталі пріоритети держави щодо обмеження експорту тварин, оскільки зменшення їх поголів'я досягло критичної межі, та вивезення найбільш прибуткової і конкурентноспроможної на зовнішніх ринках сільськогосподарської продукції з метою розвитку вітчизняної переробної промисловості.

Важливо акцентувати увагу на тому, що регулювання експортно-імпортних операції має сприяти розвитку конкуренції та бути адекватними потребам сільськогосподарських товаровиробників і реаліям зовнішньоекономічної діяльності стосовно захисту внутрішнього ринку від демпінгового імпорту. Встановлення мита та розмір його ставок має бути обґрунтованим і обов'язково базуватись на пріоритетах не тільки виробників продукції, але і споживачів.

Вибір стратегії структурного розвитку зовнішньоекономічної діяльності в АПК України залежить від особливостей формування балансу ринків сільськогосподарської продукції, впливу на пропозицію та попит обсягів виробництва, експорту та імпорту. При цьому важливо враховувати співвідношення між внутрішнім виробництвом та споживанням, що опосередковано визначає продовольчу безпеку, а також стратегічний вплив на український аграрний ринок розвитку експортно-імпортних операцій. Тому обсяги та тенденції експорту й імпорту продукції сільського господарства виправдано розглядати з точки зору продовольчої безпеки країни на основі балансу аграрного ринку як системи “запаси + виробництво + імпорт - експорт - споживання”) та ефективності експорту (експортна ціна + ПДВ - митні платежі - транспортно-експедиційні витрати та витрати на зберігання - вартість товару вітчизняного товаровиробника).

Аналіз динаміки експорту продукції АПК свідчить, що до останнього часу зберігалася негативна тенденція до його скорочення (табл. 2). Дослідженням встановлено, що однією з причин зменшення обсягів експорту є значне (в середньому подвійне) скорочення обсягів виробництва основних видів продукції. Валова продукція сільського господарства у порівняльних цінах 1996 р. зменшилась із 48,6 млрд. грн. у 1990 р. до 23,6 млрд. грн. 1999 р, або у 2,1 рази (однак з позитивною тенденцією до зростання у 2...