Техніко-економічні показники діяльності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

РОЗДІЛ 1. Характеристика ринку товару

1.1 Характеристика продукції

1.2 Характеристика ринку, на якій поступає продукція

РОЗДІЛ 2. Розрахунок техніко-економічних показників діяльності підприємства

РОЗДІЛ 3. Обґрунтування та оцінка економічної ефективності комерційної ідеї (пропозиції)

3.1 Обґрунтування впровадження комерційної ідеї (пропозиції)

3.2 Розрахунок техніко - економічних показників діяльності підприємства після нововведення

РОЗДІЛ 4. Оцінка ефективності діяльності підприємства після впровадження нововведення

Висновки

Список використаних джерел

ДОДАТКИ

Вступ

Кондитерська галузь, де працює 170 тисяч фахівців, - одна з найрозвиненіших у харчовій промисловості нашої країни. Загальний обсяг виробництва становить понад 1 млн. продукції на рік, що дає змогу не лише повністю забезпечити потреби внутрішнього ринку, а й експортувати її у значних обсягах за кордон.

Підприємства галузі є активними споживачами вітчизняної сільськогосподарської сировини - цукру, борошна, крохмалопатоки, молока тощо і основою експорту переробленої продукції агропромислового комплексу країни. Українські кондитери забезпечують значний обсяг валютних надходжень, експортуючи продукцію у більш, ніж 50 країн світу.

Асортимент її охоплює практично всі групи кондитерських виробів. Зокрема, експорт карамелі, шоколаду та інших харчових продуктів з вмістом какао, хлібобулочних і борошняних кондитерських виробів з вмістом або без вмісту какао

Виробництво шоколаду та готових харчових продуктів, що містять какао, у 1-му кварталі 2013 року зросло на 9,9% - до 81,6 тис. тонн, повідомила Державна служба статистики.

Згідно з повідомленням, у березні 2013 року виробництво шоколаду і продуктів, що містять какао, порівняно з лютим цього року збільшилося на 27,2%, а порівняно з березнем минулого року збільшилося на 15,7% - до 29,9 тис. тонн.

Виробництво цукрових кондитерських виробів, що не містять какао, в січні-березні порівняно з аналогічним період 2012 року впало на 10,2% - до 48,9 тис. тонн.

Виробництво цукрових кондитерських виробів в березні 2013 року порівняно з лютим цього року збільшилося на 36,2% - до 19,2 тис. тонн, однак порівняно з аналогічним періодом минулого року виробництво скоротилося на 9,8%.

За даними Держстату, виробництво шоколаду та інших продуктів, що містять какао, в Україні в 2012 році порівняно з попереднім роком зросло на 0,6% - до 345 тис. тонн, виробництво кондитерських виробів з цукру, в тому числі білого шоколаду, скоротилося на 4,1% - до 221 тис. тонн [6].

За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка таких показників як прибуток та рентабельність.

Кожний підприємець, починаючи свою діяльність, повинен ясно представляти потребу на перспективу у фінансових, матеріальних, трудових і інтелектуальних ресурсах, джерела їх одержання, а також вміти чітко розрахувати ефективність використання ресурсів у процесі роботи фірми.

У ринковій економіці підприємці не зможуть домогтися стабільного успіху, якщо не будуть чітко й ефективно планувати свою діяльність, постійно збирати й акумулювати інформацію як про стан цільових ринків, положенні на них конкурентів, так і про власні перспективи й можливості, про свої фінансові ресурси [8].

Важливою умовою підприємницької діяльності є наявність прибутку.

Прибуток - основний стимул для створення й діяльності підприємства, саме за її рахунок окупаються витрати на виробництво й збут товару, оплачується праця працівників. Від розміру прибутку залежать можливості кожного в забезпеченні власної господарської діяльності в умовах конкуренції. Питання про те, що виробляти, як виробляти й для кого виробляти, підприємства в ринкових умовах визначають по основному орієнтирі - прибутку.

Прибуток підприємства є найважливішою економічною категорією й основною метою підприємницької діяльності [9].

Саме тому тема справжньої роботи є актуальною й вимагає вивчення.

Метою курсової роботи є виявлення вміння розраховувати техніко-економічні показники діяльності підприємства та застосовувати методи з розрахунку економічної ефективності нововведень, а саме удосконалення нормування оборотних коштів.

РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА РИНКУ ТОВАРУ

1.1 Характеристика продукції

Кондитерська галузь є однією з галузей харчової промисловості, що динамічно розвиваються. За останні чотири роки споживання кондитерських виробів зросло з 8,5 кг до 10 кг в рік на людину. Через специфіку кондитерська галузь відноситься до галузей, що тяжіють до споживача. Це призводить до того, що потреба населення в кондитерських виробах в регіонах, що мають дефіцит потужності, забезпечується за рахунок завезення їх з інших регіонів або по імпорту.

Конкурентна боротьба на ринку кондитерських виробів, що в даний час загострилася, примушує промислові підприємства шукати нові можливості підвищення конкурентоспроможності своєї продукції на ринку, одній з яких є диверсифікація. Грамотне здійснення стратегії диверсифікації при випуску і просуванні кондитерських виробі? дозволяє промисловим підприємствам розширити асортимент виробляємої продукції, добитися зниження собівартості готової продукції за рахунок використовування сучасного високотехнологічного устаткування, заощадити значні засоби за рахунок використовування зонтичних брендів при просуванні диверсифікованої продукції і т.п.

Диверсифікація (diversificatio -- зміна, різноманітність, від лат. diversus -- різний і facio -- роблю), одна з форм концентрації капіталу. Диверсифікуючи своє виробництво, фірми проникають в нові для себе галузі і сфери, розширюють асортимент товарів і поступово перетворюються на багатогалузеві комплекси.

Особливості розвитку диверсифікації кондитерськими підприємствами можуть бути виявлений при аналізі наступних чинників:

- споживацьких характеристик групи товарів, з'єднаних поняттям «кондитерські вироби»;

- видового різноманіття кондитерських виробів;

- основної і допоміжної сировини, що використовується при виробництві кондитерських виробів;

- товарів замінників кондитерських виробів з властивими їм споживацькими характеристиками;

- глобальних тенденцій розвитку кондитерського ринку, що розглядається як частина ринку продуктів харчування.

Залежно від співвідношення використання різних видів основної сировини в процесі виробництва кондитерські вироби підрозділяють на ти, що містять жир, фруктово-ягідні, східні солодощі, борошняні, та ти, що містять цукор, кондитерські вироби функціонального призначення.

Здійснюючи диверсифікацію в межах кондитерської промисловості, підприємство здатне різноманітити асортимент кондитерської продукції, що випускається, за рахунок виробництва різних видів кондитерських виробів. Створюючи різні модифікації кондитерського виробу одного виду шляхом різних комбінацій начинок, форм і фасовки кондитерських виробів, підприємство, що диверсифікується, здатне збільшити об'єм продажів цього виробу і його модифікацій. Такі заходи, на наш погляд, слід відносити до оновлення продукції, оскільки вони не вимагають скільки-небудь значимих змін у виробничому процесі, перенавчання персоналу і зміни комунікаційних засобів просування оновленої продукції.

Диверсифікація (diversificatio - зміна, різноманітність, від лат. diversus - різний і facio - роблю), одна з форм концентрації капіталу. Диверсифікуючи своє виробництво, фірми проникають в нові для себе галузі і сфери, розширюють асортимент товарів і поступово перетворюються на багатогалузеві комплекси.

Сировина, використовувана в кондитерській промисловості, ділиться на основне і допоміжне. Основна сировина створює специфічну структуру кондитерських виробів з властивими їм властивостями. До основної сировини для кондитерського виробництва відноситься цукор, патока, крохмаль, какао-боби, молоко, мед, горіхи, яйця, фруктово-ягідні напівфабрикати, пшеничне борошно, що складає біля 90% загального об'єму сировинних матеріалів, використовуваних в кондитерській промисловості. Допоміжна сировина, не змінюючи звичної структури кондитерських виробів, надає їм пікантність, привабливий вигляд, збільшує терміни зберігання.

Допоміжною сировиною, що використовується в кондитерській промисловості, є драглеутворювачі, харчові кислоти, антиокисники, хімічні розпушувачі, консерванти, харчові барвники, ароматизатори, емульгатори, піноутворювачі, а також спеціальні жири для кондитерської промисловості.

Сучасні технології дозволяють надати кондитерським виробам практично будь-яку консистенцію - рідку, тверду, желеподібну і тому подібне. За допомогою додавання консервантів вдається істотно збільшити терміни зберігання кондитерських виробів, тим самим збільшивши їх конкурентоспроможність на ринку продовольчих товарів.

Перспективними напрямами диверсифікації підприємств кондитерської промисловості є варіанти вертикальної диверсифікації " вниз", тобто поглинання підприємств-виробників основної або допоміжної сировини, використовуваної в процесі виробництва різних видів кондитерських виробів. Поглинання підприємств-виробників основної сировини, такого як цукор, борошно або какао-боби, дозволяє кондитерському підприємству, що диверсифікується, по-перше, понизити витрати виробництва, по-друге, забезпечити безперебійне постачання основної сировини, що дозволить підприємству, що диверсифікується, уникнути збитків, викликаних простоями виробництва.

Іншим чинником, сприяючим виявленню особливостей розвитку стратегії диверсифікації підприємствами кондитерської промисловості, виступають товари-замінники кондитерських виробів, тобто харчові продукти, що задовольняють ті ж потреби споживачів і мають схожі споживчі властивості. Товарами-замінниками кондитерських виробів можуть виступати цукор і мед, які будучи одночасно сировиною для кондитерської промисловості, можуть вживатися в їжу як готові харчові продукти.

Висока швидкість угамування голоду і досить тривалі терміни зберігання властиві усім аналізованим товарам-замінникам. Підприємства кондитерської промисловості, що диверсифікуються, мають можливість комбінувати різні інгредієнти для отримання кондитерських виробів, що мають різноманітний смак, аромат і зовнішній вигляд, що визначає їх додаткові переваги перед цукром і медом, що мають чітко виражений смак і аромат. Кондитерські вироби прийнятніші, ніж цукор і мед, як продукт для живлення зовні удома, при цьому потрібно відмітити, що ця споживча характеристика набирає вагу у зв'язку із зростанням попиту населення на послуги громадського харчування. Мед єдиний з трьох аналізованих товарів містить необхідні людському організму вітаміни і мікроелементи. Незважаючи на це, цукор має на даний момент найбільш значиму конкурентну перевагу - низькою, в порівнянні з медом і кондитерськими виробами, ціною, що і грає найважливішу роль для споживачів при ухваленні рішення про купівлю.

Окрім конкуренції з боку ринку цукру і ринку меду, як відмічають деякі автори, ринок кондитерських виробів зазнає тиску з боку снеків - товарів типу "Фаст фудов", що мають два головні достоїнства : здатністю швидко вгамувати голод і зручністю вживання зовні удома. Ринок снековій продукції представлений чіпсами, сухарями, морепродуктами, насінням, сухофруктами і тому подібне. Ринок динамічно розвивається.

Більшість кондитерських виробів мають таку конкурентну перевагу, як зручність вживання зовні удома. Не мають головного достоїнства снековій продукції тільки деякі фруктово-ягідні кондитерські вироби, такі як варення, джем, повидло. Цей недолік фруктово-ягідних кондитерських виробів, проте, нівелюється їх порівняно більшою корисністю в порівнянні з іншими кондитерськими виробами, що містять барвники і ароматизатори, яких заборонено додавати у варення, джем і повидло. Споживання варення, джему і повидла в загальній структурі споживання кондитерських виробів

Ринок кондитерських виробів, окрім впливу снековій продукції, випробовує вплив ринку функціональних продуктів харчування, що динамічно розвивається, який, як і ринок снеків, почав розвиватися в країнах Західної і Східної Європи у зв'язку зі світовою тенденцією прагнення споживачів до здорового способу життя.

Функціональні харчові продукти - це продукти, призначені для систематичного вживання в харчових раціонах усіма групами здорового населення, знижуючи ризик розвитку пов'язаних з живленням захворювань завдяки наявності в їх складі харчових функціональних інгредієнтів, що мають здатність робити сприятливі ефекти на одну або декілька фізіологічних функцій і метаболічних реакцій організму людини .

Таким чином, функціональні кондитерські вироби - це один з сегментів ринку функціональних продуктів харчування. Створення функціональних кондитерських виробів покликане здолати головний недолік традиційних кондитерських виробів - дисбаланс між високою енергетичною цінністю і відсутністю вітамінів і мікроелементів, необхідних для нормального функціонування організму людини, які неминуче гинуть в процесі виробництва кондитерських виробів.

1.2 Характеристика ринку, на якій поступає продукція

Ринок кондитерських виробів, будучи частиною продовольчого ринку, також випробовує на собі вплив загальних тенденцій останнього, з чого виходить, що в найближчому майбутньому слід чекати збільшення сегменту функціональних кондитерських виробів.

Можливо, слід чекати збільшення сегментів шоколадних батончиків і жувальної гумки в структурі кондитерського ринку, оскільки ці кондитерські вироби найбільш зручні для вживання зовні удома, при цьому жувальна гумка прийнятний вид виробів для використання як продукту із спрямованим профілактичною та лікувальною дією, може бути носієм для ліків, вітамінів, мінералів. При цьому вона перевершує пігулки по здатності доставляти певні речовини в кров, оскільки має тривалий контакт з ротовою порожниною .

Виходячи з поперед означених тенденцій розвитку кондитерського ринку, можна виділити такий перспективний напрям диверсифікації кондитерських підприємств, як розробка і впровадження у виробництво функціональних кондитерських виробів

На підставі аналізу наведених вище чинників виділимо наступні особливості розвитку стратегії диверсифікації підприємств кондитерської промисловості :

- прагнення підприємств кондитерської промисловості диверсифікуватися в межах харчової галузі господарювання, з тим щоб нівелювати залежність чистого прибутку підприємства від сезонності попиту на продукцію декількох харчових виробництв;

- наявність тісного зв'язку між диверсифікацією продукції і оновленням продукції в кондитерській промисловості, при цьому оновлення продукції відіграє важливу роль у збільшенні об'єму збуту диверсифікованої продукції(під оновленням продукції стосовно кондитерського виробництва розуміються незначні зміни продукції, що випускається : зміни дизайну, фасовки, органолептичних властивостей кондитерського виробу при незмінній технології виробництва);

- висока залежність підприємств, що виробляють кондитерські вироби які містять жир від світових цін на какао-боби, що визначає перспективний напрям розвитку стратегії диверсифікації - поглинання іноземних підприємств, що займаються вирощуванням какао-бобів;

- модна тенденція прагнення споживачів до здорового способу життя примушує підприємства кондитерської промисловості займатися розробкою і просуванням функціональних кондитерських виробів.

Таким чином, диверсифікація дозволяє підприємствам кондитерській промисловості підвищити рівень конкурентоспроможності виробляємої продукції за рахунок використовування внутрішньо-фірмових резервів виробництва. Знання особливостей розвитку стратегії диверсифікації в кондитерській промисловості дозволяє вітчизняним кондитерським підприємствам повніше використовувати чинники диверсифікаційного потенціалу підприємства.

Кінцевою метою підприємницької діяльності є прибуток. У загальному виді під прибутком розуміють різницю між доходами й витратами виробництва.

Прибуток як економічна категорія відображає чистий дохід, створений у сфері матеріального виробництва в процесі підприємницької діяльності. Результатом з'єднання факторів виробництва (праці, капіталу, природних ресурсів) і корисної продуктивної діяльності господарюючих суб'єктів є готова продукція, що стає товаром за умови її реалізації споживачеві.

Статистичні данні обсягу кондитерської продукції з цукру, включаючи білий шоколад, без вмісту какао, згідно держкомстату України приведено у табл. 1.1, та на рис. 1.1.

Таблиця 1.1

Вироби кондитерські з цукру, включаючи білий шоколад, без вмісту какао, тис.т

Дата	Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень	Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень	Усього
2011	18	18	20	20	19	18	17	18	20	20	22	19	229
2012	16	17	21	18	15	16	17	20	18	21	22	19	221
2013	16	14	19	-	-	-	-	-	-	-	-	-	49

Аналіз графіку (рис. 1.1) свідчить, що стан економіки в світі дуже впливає на обсяг кондитерських виробів в Україні, зменшується попит на продукцію, в деяких країнах СНД обмежується експорт товарів (Россі, Бєларусь). Це все приводить до зменшення надходжень податків у держбюджет України.

Рис. 1.1 Вироби кондитерські з цукру, включаючи білий шоколад, без вмісту какао

Значення прибутку полягає в тому, що вона відображає кінцевий фінансовий результат. Разом з тим на розмір прибутку, його динаміку впливають фактори, що як залежать, так і не залежать від зусиль підприємства. Практично поза сферою впливу підприємства перебувають кон'юнктура ринку, рівень цін на споживані матеріально-сировинні й паливно-енергетичні ресурси, норми амортизаційних відрахувань. Певною мірою залежать від підприємства такі фактори, як рівень цін на реалізовану продукцію й заробітну плату, рівень господарювання, компетентність керівництва й менеджерів, конкурентоспроможність продукції, організація виробництва й праці, його продуктивність, стан і ефективність виробничого й фінансового планування.

Перераховані фактори впливають на прибуток не прямо, а через обсяг реалізованої продукції й собівартість, тому для з'ясування кінцевого фінансового результату необхідно зіставити вартість обсягу реалізованої продукції й вартість витрат і ресурсів, використовуваних у виробництві.

По-друге, прибуток має стимулюючу функцію. Її зміст полягає в тому, що вона одночасно є фінансовим результатом і основним елементом фінансових ресурсів підприємства. Реальне забезпечення принципу самофінансування визначається отриманим прибутком. Частка чистого прибутку, що залишилася в розпорядженні підприємства після сплати податків і інших обов'язкових платежів, повинна бути достатньою для фінансування розширення виробничої діяльності, науково-технічного й соціального розвитку підприємства, матеріального заохочення працівників.

По-третє, прибуток є одним із джерел формування бюджетів різних рівнів. Вона надходить у бюджети у вигляді податків і поряд з іншими дохідними надходженнями використовується для фінансування задоволення спільних суспільних потреб, забезпечення виконання державою своїх функцій, державних інвестиційних, виробничих, науково-технічних і соціальних програм.

В умовах ринкової економіки значення прибутку величезне. Прагнення до його одержання орієнтує товаровиробників на збільшення обсягу виробництва продукції, потрібної споживачеві, зниження витрат на виробництво. При розвинутій конкуренції цим досягається не тільки мета підприємництва, але й задоволення суспільних потреб. Для підприємця прибуток є сигналом, що вказує, де можна домогтися найбільшого приросту вартості, створює стимул для інвестування в ці сфери. Свою роль грають і збитки. Вони висвітлюють помилки й прорахунки в напрямку організації виробництва й збуту продукції.

Економічна нестабільність, монопольний стан товаровиробників спотворюють формування прибутку як чистого доходу, приводять до прагнення одержання доходів головним чином у результаті підвищення цін. Усуненню інфляційного наповнення прибутку сприяють фінансове оздоровлення економіки, розвиток ринкових механізмів ціноутворення, оптимальна система податків. Ці завдання повинне виконувати держава в ході здійснення економічних реформ.

РОЗДІЛ 2. Розрахунок техніко-економічних показників діяльності підприємства

Розрахунок техніко-економічних показників зроблено на прикладі кондитерської фабрики. Склад та структура продукції що виготовляється на цьому підприємстві наведена у табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Склад та структура обсягу виготовленої продукції

Показники	Значення, кг	Структура, %
Обсяг виготовленої продукції за рік,	1 710 000	100
у тому числі за номенклатурними групами:
1	Цукерки	581 400	34
2	Печиво	34 200	2
3	Торти	598 500	35
4	Пирожні	102 600	6
5	Цукати	393 300	23

Основна питома вага продукції припадає до трьох типів (рис. 2.1), а саме: торти, цукерки та цукати. Це пов'язане з високим попитом на вказаний тип продукції споживачем. Що чітко відповідає закон попиту та пропозиції в умовах ринкової економіки.

Рисунок 2.1. Склад та структура обсягу виготовленої продукції

Відповідно до законодавства, підприємство самостійно визначає загальну чисельність працівників, їх професійний і кваліфікаційний склад, затверджує штати, тобто формує трудовий колектив, здатний в ринкових умовах досягати високих кінцевих результатів.

Розрахований баланс робочого часу (річний) одного робітника при п'ятиденному робочому тижні подані у табл. 2.2.

Ефективний фонд робочого часу (Ф_еф) - це середня кількість робочих днів, яка корисно використовується протягом планового періоду, і визначається як різниця між номінальним фондом і кількістю неявок на роботу з різних причин: втрати робочого часу та неявки, дозволені законом (чергові і додаткові відпустки, відпустки у зв'язку з вагітністю і пологами, через навчання, неявки у зв'язку з хворобою, у зв'язку з виконанням держобов'язків).

Баланс робочого часу складається з трьох етапів:

- розрахунок корисного фонду робочого часу в днях;

- встановлення середньої тривалості робочого дня;

- визначення корисного фонду робочого часу в годинах.

, (2.1)

де - ефективний фонд робочого часу одного робітника за рік, год.;

- кількість робочих днів у році, дні;

- тривалість днів відпустки за рік, дні;

- тривалість одного робочого дня, год.

годин.

Таблиця 2.2

Баланс робочого часу (річний) одного робітника при п'ятиденному робочому тижні

№	Показники	Значення	Порядок розрахунку показника
1	Календарний фонд часу, днів	365	календарний рік
2	Кількість неробочих днів, усього:	106	режим роботи
	у тому числі:
	вихідні дні	96
	святкові дні	10
3	Номінальний фонд робочого часу, днів	259	п.1 - п.2
4	Невиходи на роботу, днів, усього:	24	планові оцінки невиходів
	у тому числі:
	чергові відпустки	24
	навчальні відпустки	-
	невиходи через хворобу	-
5	Явочний робочий час, днів	235	п. 3 - п. 4
6	Фактична тривалість робочого дня, год.	8	режим роботи
7	Ефективний фонд робочого часу (), год.	1880	п.5 Ч п. 6

Усі працюючі на підприємстві діляться на дві категорії:

- промислово-виробничий персонал, зайнятий виробництвом і його обслуговуванням;

- непромисловий персонал - в основному робітники житловокомунального господарства дитячих і лікарняно-санітарних закладів, які підпорядковуються підприємству [9].

За характером виконуваних функцій персонал підприємства поділяється на чотири категорії:

- Керівники - це працівники, які організовують виробництво і здійснюють управління діяльністю підприємства та його структурних підрозділів (директори, начальники цехів, головні спеціалісти, начальники управлінь, відділів, майстри тощо), а також їх заступники.

- Спеціалісти - працівники, зайняті спеціальними інженернотехнічними, економічними та іншими роботами, здійснюють економічну, організаційну підготовку виробництва, облік та аналіз його результатів (інженери, конструктори, економісти, адміністратори, бухгалтери, нормувальники, юрисконсульти, технологи тощо).

- Службовці - працівники, які здійснюють підготовку та оформлення документації, канцелярські, деякі адміністративно-господарські роботи (діловоди, агенти, секретарі-друкарки, обліковці, касири, архіваріуси, креслярі, стенографісти тощо).

- Робітники - це працівники, які безпосередньо зайняті створенням продукту, а також ремонтом, переміщенням вантажів, перевозом пасажирів, наданням послуг або забезпечують умови для нормального ходу виробничого, процесу. Окрім того, до робітників відносяться прибиральниці, двірники, охоронці, гардеробники, кур'єри.

За характером виконуваних функцій робітники поділяються на основних і допоміжних. Основні робітники беруть безпосередню участь у створенні продукції: за допомогою знарядь праці діють на предмети праці, видозмінюють їх і створюють готовий продукт. Допоміжні робітники виконують функції обслуговування основного виробництва, займаються транспортуванням, зберіганням предметів праці і готової продукції, ремонтом основних фондів. Таким чином, структура підприємства має наступний вид (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Організаційна структура персоналу підприємства

Наступним етапом аналізу є вивчення структури кадрів, яке здійснюється шляхом зіставлення фактичної і планової питомої ваги чисельності кожної категорії працівників в загальній чисельності промислово-виробничого персоналу.

Зміна питомої ваги категорій працівників в загальній їх чисельності характеризується індексом, який визначається як відношення питомої ваги цієї категорії працівників в звітному і базисних періодах. Встановлюються причини зміни структури кадрів, вивчаються тенденції цього процесу на передових підприємствах, а також нормативні документи, на підставі чого розробляються відповідні заходи щодо раціоналізації структури кадрів.

Аналіз професійного складу кадрів проводиться методом зіставлення фактичної і планової кількості робочих у кожній професії. Виявляється їх надлишок або нестача. Надлишок робочих тієї або іншої професії приводить до їх простоїв і недовантаження, зниження продуктивності праці, використання не за призначенням, а нестача - до зриву термінів виконання завдань, понаднормових робіт та інше.

Кваліфікаційний склад робітників аналізують зіставленням рівня кваліфікації робітників у кожній професії з кваліфікаційним рівнем (складністю) робіт, тих які вони виконують. Узагальнюючим показником є середній тарифний розряд. Фактичний рівень кваліфікації робітників порівнюють з середнім тарифним розрядом робіт.

При плануванні додаткової потреби в працівниках обов'язково повинен ураховуватися вихід персоналу з підприємства із різних причин. Чисельність робітників, фахівців та інших категорій.

При плануванні чисельності працівників дуже важливий аналіз руху і плинності кадрів. Рівень інтенсивності руху працівників характеризують коефіцієнти обороту щодо прийому і вибуття, плинності кадрів.

Причини вибуття працівників з підприємства можна згрупувати наступним чином: економічний комерційний ринок нововведення

- природний спад (вихід на пенсію через старість, інвалідність, смерть), призов в армію, на навчання і ін.;

- звільнення внаслідок скорочення обсягу робіт, часткової ліквідації підприємства, закінчення терміну договору і т. д.;

- вибуття у зв'язку з особистим бажанням, сімейними обставинами, за прогули та з інших причин, не передбачених законом. Кількість робітників, звільнених із цих причин, характеризує плинність кадрів.

Чисельність основних робітників розраховується за формулою (2.2).

, (2.2)

де - чисельність основних робітників, осіб;

- технологічна трудомісткість (затрати часу) на виробництво всього обсягу продукції за рік, год.;

- ефективний фонд робочого часу одного робітника за рік, год.;

- коефіцієнт виконання норм виробітку.

осіб.

Чисельність робітників загальна розраховується за формулою (2.3).

, (2.3)

де - загальна чисельність робітників, осіб;

- чисельність основних робітників, осіб;

- чисельність допоміжних робітників, осіб.

Чисельність допоміжних робітників складає 18% від чисельності основних робітників, тобто 43 особи. Таким чином загальна чисельність робітників складає:

осіб.

Чисельність працівників на початок року.

, (2.4)

де - чисельність працівників на початок року, осіб;

- чисельність основних робітників, осіб;

- чисельність допоміжних робітників, осіб;

- чисельність управлінського персоналу, осіб.

Чисельність управлінського персоналу складає 17% від загальної чисельності робітників, тобто 47 осіб. Таким чином чисельність працівників на початок року:

осіб.

Чисельність працівників на кінець року розраховується за формулою:

, (2.5)

де - чисельність працівників на кінець року, осіб;

- чисельність працівників на початок року, осіб.

осіб.

Середньооблікова чисельність працівників - чисельність працівників у середньому за певний період (місяць, квартал, з початку року, за рік).

Середньооблікова чисельність працівників розраховується за формулою:

, (2.6)

де - середньооблікова чисельність працівників, осіб;

- чисельність працівників на початок року, осіб;

- чисельність працівників на кінець року, осіб.

осіб.

Коефіцієнт прийому працівників розраховується за формулою:

, (2.7)

де - коефіцієнт прийому працівників;

- чисельність прийнятих працівників протягом року, осіб;

- середньооблікова чисельність працівників, осіб.

Коефіцієнт звільнення працівників розраховується за формулою:

, (2.8)

де - коефіцієнт звільнення працівників;

- чисельність працівників, звільнених по всіх причинах, осіб

середньооблікова чисельність працівників, осіб.

Коефіцієнт плинності працівників розраховується за формулою:

, (2.9)

де -коефіцієнт плинності працівників;

-чисельність працівників звільнених за власним бажанням і за

порушення трудової дисципліни, осіб;

- середньооблікова чисельність працівників, осіб.

Табл. 2.3

Наявність та рух персоналу підприємства

№	Показники	Умовні	Значення
		позначення
1	2	3	4
1	Ефективний фонд робочого часу одного працівника, год.		1880
2	Тривалість робочого дня, год.		8
3	Коефіцієнт виконання норм виробітку		1,02
4	Чисельність основних робітників, осіб		228
5	Чисельність допоміжних робітників, осіб		43
6	Чисельність робітників, осіб		271
7	Чисельність управлінського персоналу, осіб		47
1	2	3	4
8	Чисельність працівників на початок року, осіб		318
9	Чисельність працівників, прийнятих на роботу протягом року, осіб		40
10	Чисельність працівників, звільнених з роботи протягом року, осіб,		16
	у тому числі з причин:
	- за власним бажанням		5
	- за порушення трудової дисципліни		1
	- вихід на пенсію		4
	- закінчення строку контракту		6
11	Коефіцієнт прийому працівників		0,12
12	Коефіцієнт звільнення працівників		1,04
13	Коефіцієнт плинності працівників		0,02
14	Чисельність працівників на кінець року, осіб		342
15	Середньооблікова чисельність працівників, осіб		330

За ознакою використання основні фонди поділяють на діючі, до яких належать засоби праці, що функціонують у процесі виробництва як в основному, так і в підсобному, і недіючі, якими вважаються фонди, які перебувають на стадії вибуття у зв'язку з їхнім зносом, на консервації або в запасі [9].

Для бухгалтерського обігу основні засоби поділяються на 16 груп:

- земельні ділянки;

- капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом;

- будівлі, споруди та передавальні пристрої;

- машини та обладнання;

- транспортні засоби;

- інструменти, прилади, інвентар (меблі);

- тварини;

- багаторічні насадження;

- інші необоротні матеріальні активи

- бібліотечні фонди;

- малоцінні необоротні матеріальні активи;

- тимчасові (нетитульні) споруди;

- природні ресурси;

- інвентарна тара;

- предмети прокату;

- довгострокові біологічні активи.

У промисловості традиційно використовується наступна видова класифікація основних фондів (рис. 2.3).

Згідно з наведеною класифікацією та роллю, яку відіграють основні фонди в процесі виробництва, розрізняють активну і пасивну частини основних фондів.

До активної частини відносять основні фонди, які беруть безпосередню участь у процесі виробництва. Це машини та устаткування, інструменти, приладдя та пристрої для вимірювання тощо. До пасивної частини (будівлі, споруди) належать основні фонди, що забезпечують нормальне функціонування виробничого процесу, створюють умови для нього.

У податковому обліку, згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», при визначенні амортизації фондів беруть до уваги розподіл фондів на групи:

- будинки, споруди, передавальні пристрої;

- автомобільний транспорт та вузли до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше офісне обладнання;

- будь-які інші фонди, не включені до груп 1, 2, 4;

- електронно-обчислювальні машини, машини для автоматичного оброблення інформації, їхнє програмне забезпечення, засоби зчитування та друку інформації, стільникові телефони, мікрофони і рації,вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів.



Рис.2.3. Видова класифікація основних фондів

Співвідношення різних груп основних фондів у загальній їх вартості становить виробничу структуру основних фондів. Прогресивною є така структура основних фондів, де активна частина основних фондів зростає.

Чинники впливу на виробничу структуру основних фондів:

– виробничі та матеріально-технічні особливості галузі;

– форми суспільної організації виробництва;

– форми відтворення основних фондів;

– технічний рівень виробництва;

– рівень організації будівельних робіт;

– розміщення підприємства.

Для поліпшення виробничої структури основних фондів можливе впровадження таких заходів:

– оновлення та модернізація устаткування;

– механізація та автоматизація виробництва; правильна розробка проектів будівництва та високоякісне виконання планів будівництва підприємств;

– ліквідація обладнання, яке не використовується та встановлення обладнання, що забезпечить правильніші пропорції між його окремими групами.

Вартість основних засобів на початок року - це фактична їх вартість на момент введення в дію чи придбання.

Ліквідаційна вартість - вартість, за якою об'єкт оцінки може бути проданий на відкритому конкурентному ринку за умови, що термін його реалізації був коротшим ніж розумно довгий для даного типу об'єктів на даному ринку, а також вартість, за якою активи (сума активів), що є об'єктом оцінки, могли бути реалізовані на відкритому ринку в обумовлений термін.

Річна сума амортизаційних відрахувань при понятті рівномірної амортизації нематеріального активу є величина, зворотна його передбачуваного терміну служби.

Вибуття основних засобів з активів здійснюється внаслідок продажу, безоплатної передачі, або невідповідності критеріям визнання активом.

Вартість основних засобів на кінець року характеризує реально існуючу їх вартість, ще не перенесену на вартість виготовлюваної продукції (виконуваної роботи, здійснювані послуги).

Вартість основних засобів на кінець року розраховується за формулою:

, (2.10)

де -вартість основних засобів на кінець року, грн.;

-вартість основних засобів на початок року, грн.;

-вартість основних засобів, що вводяться і вибувають

протягом року, грн.

тис. грн.

Середньорічна вартість основних засобів - середньорічна вартість засобів праці, які беруть участь у процесі виробництва протягом тривалого періоду, при цьому не змінюють своєї натурально-речової форми і поступово частинами переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції.

Середньорічна вартість основних засобів розраховується за формулою:

, (2.11)

де -середньорічна вартість основних засобів, грн.;

-вартість основних засобів на початок року, грн.;

-вартість основних засобів, що вводяться і вибувають протягом року, грн.;

-число місячного використання основних засобів, що вводяться або вибувають, до кінця року.

тис. грн.

Коефіцієнт оновлення основних засобів - показник інтенсивності заміни старої техніки новою, процесу розширення виробництва, введення в дію нових об'єктів.

Коефіцієнт оновлення основних засобів розраховується за формулою:

, (2.12)

де -коефіцієнт оновлення основних засобів;

-вартість основних засобів, що вводяться протягом року, грн.;

-вартість основних засобів на кінець року, грн.

Коефіцієнт вибуття основних засобів - коефіцієнт рівний відношенню вартості вибулих основних засобів до вартості основних засобів на початок періоду.

Коефіцієнт вибуття основних засобів розраховується за формулою:

, (2.13)

де -коефіцієнт вибуття основних засобів протягом року;

-вартість основних засобів, що вибули протягом року, грн.;

-вартість основних засобів на початок року, грн.

Коефіцієнт приросту основних засобів - показник, що характеризує приріст основних фондів за певний період унаслідок їх оновлення.

Коефіцієнт приросту основних засобів розраховується за формулою:

, (2.14)

де -коефіцієнт приросту основних засобів;

-вартість основних засобів, що вводяться протягом року, грн.;

-вартість основних засобів, що вибули протягом року, грн.;

-середньорічна вартість основних засобів, грн.

Коефіцієнт фізичного зносу основних засобів - це втрата основними фондами їх споживчих якостей, що є проявом впливу на основні фонди природно-кліматичних (атмосферні опади, сонце, мороз і т. д.) і технічних (змінність, експлуатаційні навантаження, якість технічного обслуговування і т. д.) умов.

Коефіцієнт фізичного зносу основних засобів розраховується за формулою:

, (2.15)

де - коефіцієнт фізичного зносу основних засобів;

А- річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;

- вартість основних засобів на початок року, грн.

Наявність та рух основних засобів підприємства представимо у табл. 2.4.

Таблиця 2.4

Наявність та рух основних засобів підприємства

№	Показники	Умовні позначення	Значення
1	2	3	4
1	Вартість основних засобів на початок року, тис. грн., у тому числі за групами:		12190,00
	3 група		1828,50
	4 група		5485,50
	5 група		2438,00
	6 група		1219,00
	9 група		609,50
	14 група		609,50
1	2	3	4
2	Ліквідаційна вартість основних засобів, тис. грн., у тому числі за групами:		1219,00
	3 група		182,85
	4 група		548,55
	5 група		243,80
	6 група		121,90
	9 група		60,95
	14 група		60,95
3	Річна сума амортизаційних відрахувань основних засобів, тис. грн., у тому числі за групами:	А	1919,93
	3 група		82,28
	4 група		987,39
	5 група		438,84
	6 група		274,28
	9 група		45,71
	14 група		91,43
4	Введення основних засобів, тис. грн.		2681,80
5	Вибуття основних засобів, тис. грн.		2925,60
6	Вартість основних засобів на кінець року, тис. грн.		11946,20
7	Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн.		11824,30
8	Коефіцієнт оновлення основних засобів		0,22
9	Коефіцієнт вибуття основних засобів		0,24
10	Коефіцієнт приросту основних засобів		-0,02
11	Коефіцієнт фізичного зносу основних засобів		0,16

Тарифна ставка - елемент тарифної сітки, який визначає годинний (денний або місячний) розмір оплати праці працівника в залежності від складності виконуваних робіт або його кваліфікації (присвоєного йому тарифного розряду).

Норма часу - регламентована витрата часу, встановлена на виробництво одиниці продукції чи виконання одиниці роботи (виріб, операцію тощо), які виробляються одним чи групою працівників, відповідної чисельності та кваліфікації за певних організаційно-технічних умов.

Норма часу на виготовлення одиниці продукції розраховується за формулою:

, (2.16)

де - норма часу на виготовлення одиниці продукції, год./кг;

- чисельність основних робітників, осіб;

- ефективний фонд робочого часу одного робітника за рік, год.;

год./кг.

Відрядна розцінка - це розмір оплати, як правило, тарифної, за випуск одиниці продукції, виконання одиниці роботи, окремої операції.

Відрядна розцінка за одиницю продукції розраховується за формулою:

, (2.17)

де - відрядна розцінка, грн./кг.;

ТС - годинна тарифна ставка, грн./год.;

- норма часу на виробництво одиниці продукції, год./кг.

грн./кг.

Заробітна плата - винагорода, обчислена, зазвичай, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відрядна заробітна плата це оплата праці за кількість зробленої продукції (робіт, послуг), вона заснована на оплаті праці в прямій залежності від його результатів.

Відрядна заробітна плата одного основного робітника розраховується за формулою:

, (2.18)

де - відрядна заробітна плата одного основного робітника, грн.;

- виробіток одного основного робітника (натуральні показники), од.;

- відрядна розцінка за одиницю виготовленої продукції, грн./кг.

грн.

Фонд оплати праці являє собою частину коштів, спрямованих на споживання, і охоплює всі витрати підприємства, установи, організації па оплату праці незалежно від джерела фінансування їх виплат, включаючи грошові суми, нараховані працівникам відповідно до діючого законодавства за невідпрацьований час, а також стимулюючі та компенсуючи виплати.

Фонд оплати праці основних робітників - це заробітна плата, нарахована за виконану роботу (відпрацьований час) за відрядними розцінками, тарифними ставками, посадовими окладами, у тому числі преміальні доплати робітникам за перевиконання норм виробітку (крім одноразових премій), доплати за роботу в нічний час, у понаднормовий час, оплати простоїв не з вини робітників.

Фонд оплати праці основних робітників розраховується за формулою:

, (2.19)

де - фонд оплати праці основних робітників, грн.;

- відрядна заробітна плата, грн.;

Пр - преміальні виплати одному основному робітнику, грн.;

- чисельність основних робітників, осіб.

тис. грн.

Фонд оплати праці допоміжних робітників - це виплати, пов'язані з надбавками і доплатами, які передбачені чинним законодавством, а також оплата передбачених законодавством щорічних і додаткових відпусток та робочого часу працівників, які залучаються до виконання державних або громадських обов'язків.

Загальний фонд оплати праці працівників підприємства розраховується за формулою:

, (2.20)

де - загальний фонд оплати праці працівників, грн.;

- фонд оплати праці основних робітників, грн.;

- фонд оплати праці допоміжних робітників, грн.;

- фонд оплати праці управлінського персоналу, грн.

тис. грн.

Фонд оплати праці працівників підприємства представимо у табл.2.5.

Таблиця 2.5

Фонд оплати праці працівників підприємства

№	Показники	Умовні позначення	Значення
1	2	3	4
1	Годинна тарифна ставка, грн./год.		10,00
2	Норма часу на виготовлення одиниці продукції, год./кг.		0,2507
3	Відрядна розцінка за одиницю продукції, грн./кг.		2,5067
4	Відрядна заробітна плата одного основного робітника, грн.		18 800,00
5	Преміальні виплати одному основному робітнику, грн.		6 956,00
6	Фонд оплати праці основних робітників, тис. грн.		5872,37
7	Фонд оплати праці допоміжних робітників, тис. грн.		1468,09
8	Фонд оплати праці управлінського персоналу, тис. грн..		763,41
9	Загальний фонд оплати праці працівників підприємства, тис. грн.		8103,87

Матеріальні витрати обчислюються на підставі норм їхнього витрачання і цін з урахуванням транспортно-заготівельних витрат, які не є складовими інших елементів кошторису (плата за транспортування, вантажно-розвантажувальні роботи, комісійні заготівельним організаціям та ін.).

Витрати на оплату праці працівників включають всі форми оплати праці штатного й позаштатного виробничого персоналу підприємства, тобто персоналу, що зайнятий виробництвом продукції, обслуговуванням виробничого процесу та управлінням.

Витрати на соціальні заходи містять відрахування на соціальне страхування, у Пенсійний фонд та на інші подібні заходи.

Амортизація основних фондів у вигляді амортизаційних відрахувань на повне їхнє відтворення обчислюється за встановленими нормами від балансової вартості.

До інших витрат належить широке коло витрат різного призначення, а саме: оплата послуг зв'язку, обчислювальних центрів, охорони, витрати на відрядження, страхування майна, винагорода за винаходи й раціоналізаторські пропозиції, оплата робіт із сертифікації продукції, витрати на гарантійний ремонт, орендна плата за окремі об'єкти основних фондів та ін.

Загальні витрати -- це витрати на весь обсяг продукції за певний період. Їхня сума залежить від тривалості періоду й кількості виготовленої продукції.

Загальна сума витрат розраховується за формулою:

, (2.21)

де - загальні витрати, грн.;

- витрати на матеріали, сировину, грн.;

- витрати на заробітну плату, грн.;

- витрати на соціальні заходи, грн.;

- амортизаційні відрахування, грн.;

- інші операційні витрати, грн.

тис. грн.

Собівартість продукції -- це грошова форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення та збут продукції.

Собівартість одиниці продукції розраховується за формулою:

, (2.22)

де - собівартість одиниці продукції, грн./кг.;

- загальні витрати, грн.;

N - обсяг виготовленої продукції за рік, кг.

грн./кг.

Калькуляцію собівартості продукції представимо у табл. 2.6.

Таблиця 2.6

Калькуляція собівартості продукції підприємства

№	Показники	Умовні позначення	Значення
1	2	3	4
1	Матеріальні витрати, тис. грн.		27 360,00
2	Витрати на оплату праці працівників, тис. грн.		8 103,87
3	Витрати на соціальні заходи, тис. грн.		3 043,81
4	Амортизаційні відрахування, тис. грн.		1 919,93
5	Інші витрати, тис. грн.		820,80
6	Загальна сума витрат, тис. грн.		41 248,41
7	Собівартість одиниці продукції, грн./кг.		24,12

Ціна одиниці продукції (окремої послуги) формується з відповідних складових, що відображають структуру відповідних видів цін, використовуваних різними суб'єктами господарювання.

Ціна одиниці продукції розраховується за формулою:

, (2.23)

де - ціна одиниці продукції, грн./кг.;

- собівартість одиниці продукції, грн.;

- прибуток на одиницю продукції, грн.;

- податок на додану вартість в ціні, грн.

грн./кг.

Виручка від реалізації продукції -- це сума грошей, що надійшла на рахунок підприємства,чи в касу за реалізовану продукцію (виконані роботи, надані послуги).

Виручка від реалізації продукції розраховується за формулою:

, (2.24)

де - виручка від реалізації продукції, грн.;

N - обсяг виготовленої про...