Збір і обробку інформації про зовнішнє середовище здійснює маркетингова інформаційна система, яка будується (при системному підході до організації одержання, обробки, аналізу інформації в процесі вироблення управлінських рішень) на основі комплексності та ув'язки всіх компонентів її предметної області, що досягається застосуванням сучасних засобів обчислювальної та інформаційної техніки.

Основними принципами формування й використання інформації в зазначеній системі є:

актуальність, що означає реальне відображення в кожний момент часу стану зовнішнього середовища, а тому потрібно щодня чи щогодини оновлювати відповідні бази даних;

вірогідність даних, що дає можливість знати про об'єктивний стан і розвиток зовнішнього середовища, ринку;

повнота відображення, необхідна для об'єктивного обліку всіх факторів, що впливають або формують зовнішнє середовище;

релевантність даних, що дозволяє одержати необхідну інформацію в певній відповідності зі сформованими вимогами та запобігти роботі з непотрібними даними;

цілеспрямованість даних, що дозволяє орієнтуватися на конкретні цілі та завдання у сфері зовнішнього ринку;

узгодженість та інформаційна єдність, що дозволяє розробляти таку систему показників, за якої були б неможливі протиріччя у висновках і неузгодженість первинних і похідних даних.

Рекламна компанія, яку планується застосовувати на ВАТ "ЛПЗ" ставить за мету збільшити обсяг збуту продукції. Мета реклами полягає в тому, щоб показати, ознайомити споживача з продукцією даного підприємства, ознайомити його з якістю, асортиментом, ціною, а також іншими перевагами фірми від конкурентів[18].

Зв'язки з громадськістю - за допомогою цього етапу комунікації підприємство могло б налагодити стосунки з контактними аудиторіями за допомогою створення вигідної для підприємства репутації, позитивно-корпоративного іміджу з одного боку та усунення небажаної інформації з другого.

Ефективність застосування комплексу маркетингових комунікацій полягає у виявленні цільової аудиторії, тобто серед потенційних та нинішніх покупців товарів виявляти тих осіб, які впливають на прийняття рішень щодо їх купівлі.

Саме до них будуть спрямовуватись цілі звернення в рекламних акціях, а тому необхідно знати більше про їх поведінку, систему цінностей, звички, спосіб життя, особливості тощо[11].

На цьому етапі виявляється і очікувана зворотна реакція.

Тобто, знаючи цільову аудиторію, її етап, обізнаність з асортиментом підприємства, ставлення до нього , міру готовності до сприймання, здійснення покупки товарів. Тобто процес маркетингових комунікацій спрямовується на конкретний, можливий саме у цій ситуації результат.

Етапи розробки ефективної програми маркетингової комунікації можна розподілити таким чином:

1. Визначення контактної аудиторії.

2. Визначення цілі комунікації.

3. Створення звернення.

4. Вибір каналів комунікації.

5. Визначення загального бюджету, виділеного для комунікації.

6. Ухвалення рішення про змішані засоби просування.

7. Оцінка результатів просування.

8. Управління здійсненням комплексних маркетингових комунікацій і координація цього процесу.

В управлінні підприємством інформаційне забезпечення служить важливим елементом, який впливає на розвиток комунікаційних процесів, оскільки інформація являє собою сполучну ланку управління, і саме вона містить відомості, необхідні для оцінки ситуації та прийняття управлінських рішень. Під системою інформаційного забезпечення розуміємо сукупність елементів, які забезпечують процес управління, дозволяють організувати своєчасне надходження необхідної кількості інформації потрібної якості в усі підрозділи управління. Без використання об'єктивної інформації неможливе прийняття обґрунтованих комерційних рішень, які забезпечують максимальний прибуток, раціональне використання ресурсів. Організація інформаційного забезпечення пов'язана з визначенням якісних характеристик, які встановлюються на основі певних критеріїв. До критеріїв якості інформації відносять: змістовність, сприйняття, адекватність, вартість

Раціональний розподіл потоків інформації в апараті управління вимагає дотримання такого принципу, при якому інформація негайно б поступала на той рівень ієрархії структури управління, де вона може бути оброблена з найменшими затратами часу та максимальною ефективністю. Відсутність інформації про стан системи та її підсистем, про їх взаємозв'язки між собою та навколишнім середовищем не забезпечує раціональної та ефективної комунікації, і внаслідок цього прийняті управлінські рішення можуть бути суто суб'єктивні, необґрунтовані, несумісні з науковим управлінням.

Комунікаційна технологія спроможна служити в якості основного інструменту за допомогою якого підприємство може досягати та утримувати конкурентне становище на ринку.

Практики, які працюють у галузі маркетингу, розуміють, що метою стимулювання продажу товарів є швидка та ефективна зміна поведінки покупця і перетворення його з потенційного клієнта на фактичного учасника процесу купівлі-продажу певного товару. Для цього необхідно задіяти велику кількість людей: виробника чи посередника, які є власниками чи розпорядниками товару, беруть на себе відповідальність про проведення акції зі стимулювання збуту; власний персонал виробника чи посередника, які займаються продажем товарів (їх ще по старому називають збутовим персоналом); рекламні агенції; мас-медіа та консалтингові фірми, а також безпосереднього учасника всіх акцій купівлі-продажу товарів - покупця цих товарів.

Звичайно ВАТ "ЛПЗ", визначившись щодо необхідності проведення певних акцій зі стимулювання продажу товарів, не можуть обійтись без надання покупцеві конкретної інформації про ці акції, її зміст, місце й термін проведення. Загальна мета стимулювання продажу товарів - це терміново збільшити зацікавленість потенційних або фактичних покупців у купівлі певного товару в певному місці та в певний термін. Але кожна група активних учасників акції зі стимулювання має вирішити свої проблеми. Так, покупець вирішує купити даний товар через дуже привабливу перевагу матеріального або морального характеру, торговий посередник - через пропозицію проферентних пільг, а торговий персонал - через персоніфіковану мотивацію. Вибір таких чи інших засобів стимулювання залежить від наявності коштів на проведення цієї акції та завдань, що мають бути вирішені стосовно певної групи учасників.

Фахівці з маркетингу об'єднують засоби стимулювання у дві групи: пропозиція ціни (знижки цін); пропозиції у натуральній формі (зразки товарів тощо). Ці заходи конкретизують і визначають вартість кожного, оптимізують з урахуванням їхньої ефективності.

Крім того, ВАТ "ЛПЗ" має врахувати багато інших факторів, до яких належать такі чинники, як стратегічні завдання підприємства. Мають бути враховані також етапи життєвого циклу товарів, про стимулювання яких прийнято рішення, тенденції та практика конкурентів у цій галузі діяльності, а також національні особливості ставлення цільової групи покупців до конкретних носіїв мас-медіа.

З найважливіших особливостей прийняття рішень щодо стимулювання продажу товарів необхідно врахувати такі:

по-перше, хоча принципове рішення приймає керівництво, але безпосереднє планування та проведення акції лежить на торговому персоналі підприємства, професійність і бажання яких може при знести до позитивних або негативних результатів. Тому не треба скупитися на стимулювання власного торгового персоналу, особливо коли цей персонал робить перші кроки з набуття знань та практичних навичок у такій складній і майже новій для нього сфері маркетингової діяльності, як цивілізоване стимулювання продажу товарів;

по-друге, розрахунки витрат на проведення акції зі стимулювання продажу товарів та ефективності прийняття рішення можна провести у два способи:

а) спочатку визначити, чого варто досягти цією акцією за наявну суму грошей,

б) потім конкретизувати дії, добрати ефективні варіанти і підрахувати, скільки це буде коштувати;

по-третє, завжди є ризик того, що десь щось не спрацює, і не буде досягнуто мети, що була поставлена перед акцією стосовно стимулювання продажу товарів. Тому треба закласти цей ризик у підрахунки майбутньої ефективності такої акції;

по-четверте, визначаючись щодо товарів, для яких буде проведено стимулювання продажу, необхідно врахувати також ставлення покупців до товарів, що часто продаються зі знижкою. Покупець може подумати, що власник товару завищив ціну, а потім спеціально хоче знизити її, щоб активізувати продаж. Але таким чином не може забезпечити себе постійними клієнтами, а ті, що є, будуть чекати такого зниження ціни [30].

Розділ ІІІ. Шляхи удоскналення товарно-ринкової стратегії

3.1 Формування товарно-ринкової стратегії

Процес визначення та формування цін на ВАТ "ЛПЗ" залежить від таких основних факторів, як витрат, попит та конкуренція.

Так, загальні витрати на виробництво продукції з врахуванням адміністративних та торгових витрат за 2005 рік склали 93 889,3 тис. грн. або 106,8 коп. на 1 грн. товарної продукції., тоді як за 2004 рік вони склали відповідно 72 087,7 тис. грн. і 111,5 коп. Тобто, із збільшенням обсягів виробництва відносні витрати на виробництво зменшуються. Так, якщо в першому кварталі затрати складали по 104 коп., в другому кварталі - 108 коп., то в третьому кварталі уже 120 коп., а в четвертому 98 коп.

Якщо середньомісячні витрати на виробництво продукції з врахуванням адміністративних і торгових витрат в 1 півріччі склали по 9 147,6 тис. грн., то в 3_му кварталі вони досягли 6660,9 тис. грн., а в 4 кв. 6 340,3 тис. грн.

Середньомісячні обсяги виробництва товарної продукції відповідно склали: в 1 півріччі 8 643,7 тис. грн. в 3 кварталі 5 565,6 тис. грн. і в 4 кварталі 6 445,5 тис. грн.

Порівнюючи відносні витрати на 1 гривню товарної продукції, можна відмітити, що на 5,7 коп. зросли до рівня 2004 року матеріальні витрати і досягли 52,5 коп., що пояснюється в першу чергу ростом питомої ваги виробництва матеріалоємної продукції - компонентів. Так, на матеріали витрачено за рік 46 131 тис. грн., що на 15 834,8 тис. грн. або 52,3% більше ніж у 2004 році, тоді як приріст виробництва товарної продукції склав лише 35,9%. Із них витрати на метал та комплектуючі для основного виробництва склали 33 184 тис. грн., або 71,9% всіх матеріальних витрат.

На 0,7 коп. зросли і витрати по заробітній платі персоналу і склали 13,8 коп.

Приріст відносних затрат на заробітну плату забезпечений перш за все виплатою компенсацій скороченим працівникам. Так, якщо 110 звільненим за скороченням працівникам виплачено компенсації на 1 431,3 тис. грн., то в 2004 році 175 скороченим працівникам виплачено 702,8 тис. грн.

Без врахування виплат компенсацій скороченим та з втратою працездатності за рахунок підприємства, відносні витрати на заробітну плату персоналу порівняно з 2004 роком зменшились на 0,5%. і склали 11,99 коп.

По всіх інших елементах витрат забезпечене відносне скорочення від 9,3% по електроенергії до 30,1% по інших витратах.

Найбільше відносне скорочення витрат забезпечено по "інших витратах" з 22,9 коп. до 16 коп. на 1 грн. товарної продукції

По інших витратах забезпечено також і абсолютне їх зменшення на 775,1 тис. грн., або на 5.2% порівняно з 2003 роком.

Зменшення інших витрат забезпечено в основному такими факторами:

зменшення обсягів послуг СКФ на 938,9 тис. грн. або на 17,1%, тобто з 5 504,6 тис. грн. у 2003 році до 5504,6 тис. грн. Однак, ще послуги СКФ залишаються досить вагомим елементом витрат 5,19 коп. на 1 грн. товарної продукції;

відміною нарахування з 1 січня 2004 року внесків в інноваційний фонд 657,4 тис. грн., на 421 тис. грн. зменшені витрати на консультаційні послуги Scala;

на 101 тис. грн. зменшення витрати на відрядження і госпвитрати.

Аналізуючи витрати по статтям затрат, можна відмітити, що покращується структура витрат, тобто з нарощенням обсягів виробництва зменшується питома вага, так званих "накладних" витрат - загальновиробничих, адміністративних та торгових. Так, якщо у 2004 році накладні витрати складали 42 623 тис. грн. або 65,9 коп. на 1 грн. товарної продукції, то уже в 2005 році вони склали 49 205,1 тис. грн. і 55,9 коп. на 1 грн. товарної продукції[28].

33 666,1 тис. грн. склали за рік загальновиробничі витрати (утримання загальнозаводського персоналу, крім адміністративного персоналу, амортизація будівель, відрядження, ремонт та обслуговування устаткування).

Відносно обсягів товарної продукції загальновиробничі витрати склали 38,3%.

В цілому за рік адміністративні та торгові витрати склали 13 840 тис. грн. та зросли порівняно з 2003 роком на 12,3% або на 1 516,7 тис. грн.

По відношенню до вартості товарної продукції доля адміністративних і торгових витрат знизилась з 19,05% в 2003 році до 15,75%.

Так, приріст адміністративних витрат в цілому на 727,5 тис. грн. або на 6,9% забезпечений такими факторами:

961,7 тис. грн. або на 82% зарплата з нарахуванням виключно за рахунок компенсацій скороченим працівникам (1 173,3 тис. грн. у 2004 р. і 2 135 тис. грн. у 2005 році);

641,7 тис. грн. або в 4.6 рази послуги аудиту Артур Андерсен за рахунок включення у витрати оплачених у 2005 році послуг минулих років відповідно до Актів прийомки передачі робіт, які фірмою АА погоджувались лише після їх оплати;

502 тис. грн. страхування майна фірмою "Скайд", за рахунок включення послуг минулих періодів по їх фактичній оплаті;

91,3 тис. грн. плата за землю за рахунок збільшення тарифів;

66,7 тис. грн. амортизація по новопридбаній офісній техніці;

46,1 тис. грн. послуги банків за рахунок збільшення операцій.

Разом з тим, забезпечено скорочення витрат по інших видах, як послуги СКФ, внески в інноваційний фонд, послуги Скала, послуги адвокатів, відрядження адміністративного персоналу, інші господарські витрати.

Так, приріст торгових витрат в цілому на 789,1 тис. грн. або на 42,8% забезпечений такими факторами:

695,9 тис. грн. транспортні послуги на доставку продукції;

448,2 тис. грн. на придбання тари для експортної продукції;

62,2 тис. грн. заробітна плата за рахунок виплати компенсацій скороченим працівникам;

46,9 тис. грн. витрати на рекламу.

Разом з тим скоротились витрати на ремонт основних засобів, та відрядження персоналу управління маркетингу.

Витрати на відрядження загальновиробничого, адміністративного та торгового персоналу по за рік склали 567,4 тис. грн. і скоротились порівняно з 2004 роком на 391,7 тис. грн. або 40,8%.

Витрати на консультаційні послуги консультантів Scala склали 376 тис. грн., витрати на зв'язок 474,3 тис. грн., тоді як у 2004 році вони складали відповідно 797,1 та 485,5 тис. грн.

Послуги охорони склали 294,5 тис. грн., пождепо 27,7 тис. грн.

На молоко витрачено 125,7 тис. грн.

Слід відмітити також на використання персоналу, оплата праці.

Списковий склад персоналу заводу на кінець року склав 1 428 чол. і скоротився з початку року на 99 чол. або на 6,5%.

Крім цього, нештатних працівників на кінець грудня рахувалось 6 чоловік.

З початку року прийнято в штатний склад 164 чол. звільнено 277 чол., із них по скороченню штатів 110 чол[36].

Тимчасових працівників прийнято на роботу 309 чол. і звільнено 303 чол.

Середньооблікова чисельність персоналу за рік склала 1651 чол., що на 131 чол. або 8,6% більше ніж за 2004 рік. Із них 142 чол. являлись тимчасовими працівниками.

Кожним працівником відпрацьовано по 210,0 днів, що є на рівні 2004 року.

Лікарняним листком скористались 1356 чол. і невиходи на роботу по тимчасовій непрацездатності склали по 13,3 дня на 1 хворого.

Нараховано заробітної плати та різної допомоги по всіх джерелах з початку року на суму 12385,5 тис. грн., що на 2 160,3 тис. грн. або на 21,1 % більше ніж за 2004 р.

А ось чистої заробітної плати без врахування виплат на скорочення та лікарняних нараховано на 10 535,8 тис. грн., що на 14,3% або на 319,4 тис. грн. більше ніж за 2004 рік.

Так, скороченим виплачено компенсацій на 1 431,3 тис. грн., з Фонду соцстраху нараховано допомоги по тимчасовій непрацездатності на 297,5 тис. грн. Нараховано за рахунок підприємства допомоги по тимчасовій непрацездатності по перших п'яти днях хвороби на 120,9 тис. грн.

Середньомісячний дохід 1 штатного працівника за рік склав 516,0 грн. і зріс до відповідного рівня 2004 року на 16,8%.

Готівкою виплачено заробітної плати 73,6 % або 8 997 тис. грн. Це -11.3 % одержаних грошових коштів за продукцію і товари[21].

Натуроплата та інші утримання (аліменти, брак) склали 562,1 тис. грн. або 4,6 %.

Решта 21,7 % або 2 665,9 тис. грн. - це утримані прибутковий податок (2 363,9), внески в пенсійний фонд (211,5) та фонди соціального страхування на випадок безробіття (48,7) та з тимчасовою втратою працездатності (41,8).

Прострочених термінів виплат заробітної плати практично не було. Індекс інфляції за січень-грудень 2004 року склав 106,1%., тоді як у 1 кварталі він складав 106,0% у 2 кварталі 102,5%, в 3 кварталі 98,5% а в 4 кварталі 102,3%. В 2004 році індекс інфляції склав 125,8%.

На ВАТ "ЛПЗ" рівень цін та її структура визначається в порівнянні з аналогічними товарами фірм-конкурентів. Конкурентами є в більшості підшипникові заводи Росії по виробництву роликових конічних підшипників. В Україні ВАТ "ЛПЗ" єдиний виробник. Ціна коректується з урахуванням техніко-економічних параметрів якості та інших складових конкурентноздатності товару. Контрактна ціна є фіксованою, твердою, що встановлюється остаточно під час підписання контракту.

На підприємстві використовують такі стратегії ціноутворення:

політика традиційного ціноутворення, що зумовлює орієнтацію на традиції, які існують на ринку щодо рівня цін на ту чи іншу продукцію;

стратегія високих цін;

стратегія диференційованих цін;

стратегія пільгових цін;

стратегія дискримінаційних цін;

стратегія співвідношення рівня цін з якістю товарів.

3.2 Вдосконалення товарноринкової стратегії

Стратегія ціноутворення, орієнтована на витрати заводу: стратегія високих цін - товари спочатку продаються за високими цінами, що значно перевищують ціни на виробництво, а потім завод поступово знижує їх, пропонуючи товар новим сегментам ринку[38].

Стратегія характерна для ринкової ситуації, при якій:

продаються товари-новинки, захищені патентами;

попит перевищує пропозицію;

фірма є монополістом на ринку;

низька еластичність попиту - група споживачів, що першою купує товар, менш чутлива до ціни, ніж інші групи;

покупці сприймають високу ціну як свідоцтво високої якості товару;

обмежена конкуренція.

Слід відмітити також стратегію ВАТ "ЛПЗ", орієнтовану на попит: стратегія диференційованих цін передбачає встановлення знижок або надбавок до середнього рівня цін для різних ринків, їх сегментів та споживачів: з урахуванням місцезнаходження ринку, його характеристик, часу здійснення покупок, варіантів товарів та їх модифікацій.

Стратегія диференційованих цін бажана ,адже:

ринок легко сегментується;

конкуренти не можуть продавати товари за низькими цінами в тих сегментах, в яких фірма продає товари за високими цінами;

витрати на впровадження політики диференційованих цін перекриваються додатковими надходженнями від їх встановлення;

введення диференційованих цін не суперечить діючому законодавству, а також не викликає у покупців почуття неприязні та образи.

У ВАТ "ЛПЗ" нараховуються різноманітні знижки.

Звичайна, або проста знижка - знижка з прейскурантної ціни.

Бонусна знижка надається постійним покупцям залежно від річного обсягу продажу.

Прогресивна знижка надається покупцеві за кількість, обсяг або серійність покупки.

Експортна знижка надається під час продажу товару на експорт, а також при подальшому вивезенні його із країни.

Функціональна знижка - знижка, яку виробники товарів надають у сфері торгівлі за виконання певних функцій стосовно продажу товарів, їх збереження, ведення обліку.

Спеціальні знижки надаються постійним покупцям, а також тим, в яких продавець найбільше зацікавлений.

Приховані знижки - знижки покупцеві у вигляді надання безплатних послуг або безкоштовних зразків.

Складні знижки передбачають одночасне надання кількох видів знижок.

Своєрідними варіантами стратегії диференційованих цін є стратегія дискримінаційних та пільгових цін.

Стратегія пільгових цін передбачає встановлення пільгових цін для споживачів, в яких фірма дуже зацікавлена[29].

Застосовується для:

стимулювання продажу постійним покупцям;

підриву становища слабких конкурентів;

звільнення складських приміщень від товару.

Стратегія дискримінаційних цін - встановлення найвищих цін для певного сегмента ринку.

Ця стратегія інколи застосовується урядом по відношенню до країни, де функціонує фірма, і виражається у встановленні високого експортного або імпортного мита.

Така ж стратегія застосовується ВАТ "ЛПЗ" по відношенню до покупців надто зацікавлених у придбанні товарів.

Необхідно також відмітити стратегію ВАТ "ЛПЗ", орієнтовану на конкурентів, це - стратегія співвідношення рівня цін з якістю товарів передбачає встановлення цін на високому рівні, який відповідає високому рівню якості продукції та іміджу, що формується підприємством.

Висновки

Одним із напрямів створення нового економічного середовища в Україні є формування нових підприємницьких структур. Базуючись на цьому у даній курсовій роботі описано розробку продуктової стратегії підприємства ВАТ "ЛПЗ", яке орієнтується на задоволення споживчої потреби у підшипниках.

У курсовій роботі на основі проведених досліджень були досліджені такі завдання:

- поняття товарно-ринкової стратегії;

- узагальнення розробки товарної стратегії підприємства;

- аналіз розробки ринкової стратегії Луцького підшипникового заводу;

- розроблені шляхи удоскналення товарно-ринкової стратегії.

В даній роботі було досліджено теоретичну базу про товарно-ринкову стратегію підприємства и узагальнені знання з цієї теми.

В даний період розвитку перед підприємством стоять такі труднощі:

труднощі, пов'язані із постійними змінами політичного та економічного законодавства;

існування кризи платежів, що затримує рух грошових засобів;

ризик неплатоспроможності при підвищенні рівня оподаткування та рівня інфляції;

ризик неконкурентноздатності продукції, який можливий при запровадженні конкурентами більш передових технологій виробництва.

Глобальна мета, збільшення прибутку, може бути досягнута за допомогою стратегій, реалізація яких знаходиться в компетенції різних служб підприємства:

маркетингової - вибір ринків та продуктів;

кадрової - визначення потреб у персоналі;

фінансової - визначення потреб у фінансових ресурсах.

Маркетингові цілі безпосередньо мають відношення лише до двох аспектів діяльності підприємства - товарів та ринків: які товари хочуть продати і на яких ринках. І, незважаючи на те, що цими аспектами не вичерпується весь арсенал засобів підприємства по досягненню бажаного рівня прибутковості, безперечно, вони є найбільш значними. Отже, як бачимо, розробка товарно-ринкової стратегії займає підпорядковане становище по відношенню до загальних глобальних цілей фірми.

Розроблені в курсовій роботі методи та алгоритми оцінки стратегічного потенціалу підприємства і отримані результати являють собою методичну основу аналізу стратегічного потенціалу підприємства та можуть бути використані у діяльності підприємств.

господарювання оборотний бюджет підшипниковий

Список використаної літератури

1. Адамов В.Е. Економіка і статистика фірм. - М.: Фінанси і статистика, 2002. - 415 c.

2. Балабанов И. Т. Основи фінансового менеджменту. Як управляти капіталом? - М.: Фінанси і статистика, 1995.- 384 с.

3. Балабанов І.П. Сутність оборотних коштів підприємства. - М.: Фінанси і статистика, 1999. - 421 с.

4. . Білик М.Д. Управління фінансами підприємств. - К.: Т-во „Знання”, КОО, 1999. -312 с.

5. Бородін О.І. Кошти підприємства. - К.: Знання, 2004. - 254 с.

6. Бригхем Е.Ф. Основи фінансового менеджменту. - К.: Молодь, 2000.-323с.

7. Верига Ю.А., Волошин А.М. Фінансова звітність підприємства: Навч. посібник. - К.: НМЦ „Укоопосвіта”, 2002.-320 с.

8. Волков А.І. Економіка підприємства. - М.: ІНФРА, 2001. - 312 с.

9. Грабовой Б.Б. Оцінка ризику діяльності підприємств. - К.: Знання, 2008. - 302 с.

10. Грибов В. Д. Економіка підприємства: Навч. посібник. - К.: Фінанси і статистика, 1998. - 208с.

11. Грибов В.Д. Оборотність капіталу. - К.: МАУП, 2003. - 336 с.

12. Гридчина М.В. Фінансовий менеджмент: Курс лекцій. - К.: МАУП, 2004. - 160 с.

13. Грузинов В.П. Економіка підприємства. - К.: ЮНІТІ, 2002.- 310с.

14. Добровський В.М. Звітність підприємств: Навч.-методичний посібник для самост. вивч. - К.: КНЕУ, 2001. - 195 с.

15. Золоторев А.І. Ефективне використання оборотних коштів. - К.: Економіка України, 2004. - 325 с.

16. Зубець А.Н. Оборотніий капітал. - К.: Знання, 2001. - 234 с.

17. Ізмаїлова К. В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. --К.: МАУП, 2001. -- 152 с.

18. Кірейцева Л.П. Фінанси підприємств: Навч.посібник: курс лекцій. -К.: ЦУЛ, 2002. - 268 с.

19. Ковалев В. В. Фінансовий аналіз підприємств. -- М.: Фінанси і статистика, 2001. - 342 с.

20. Ковалева В.Ю. Оборотний капітал підприємства. - К.: Знання, 2006. - 353 с.

21. Ковальчук В.С. Фінансовий аналіз: управління капіталом, вибір інвестицій, аналіз звітності. - М.: Фінанси и статистика, 2000. - 463 с.

22. Кожух В.В. Фінансова звітність підприємства: Практичний посібник.- К.: Лібра, 1999. - 336 с.

23. Козуб О.Л. Роль аналізу оборотного капіталу в нових умовах господарювання./ О.Л. Козуб// Економіка та підприємництво: Збірник наукових праць молодих вчених та аспірантів. К.: КНЕУ. Вип. 1. - 2007.

24. Колчин Н.В. Кошти підприємства. - К.: МАУП, 1999. - 412 с.

25. Кондратьєв О.В. Оцінка фінансової стійкості підприємств та її показники. - К.: Фінанси України, 2003.-245 с.

26. Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз і планування. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 224с.

27. Криниця Л.П. Методики розрахунку можливостей розвитку i можливостей занепаду в грошовому еквiвалентi та визначення стану ефективностi дiяльностi промислових підприємств/ Л.П. Криниця// Економіка. - 2010. - №44. - С. 22-24

28. Кругін Ф.П. Фінанси підприємств:Підручник. - К.: КНЕУ, 1999. -384 с.

29. Кубай Н.Є. Теорія життєвого циклу фірми: стиль і стратегія управління. // Анатомія малого бізнесу / Під ред. С.К. Реверчука. - Львів: "Діалог", 1999. - С. 300.

30. Кужельний М.В. Контроль за оборотними коштами підприємства: Навчально-методичний посібник / за заг. Ред. Д.е.н., проф. Кужельного М.В. - К.: Ельга, Ніка-Центр, 2001. - 240 с.

31. Купріянов В.Я. Економіка підприємства. - К.:Банки і біржі, 2001- 278 c.

32. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб'єктів господарювання: Монографія. - К.: КНЕУ, 2001. - 256 с.

33. Лисенко В.І. Основні напрямки управлінського аналізу оборотного капіталу. - Донецьк: ІЕП НАН України, 2006. - 355 с.

34. Мирний П.С. Аналіз і управління виробничими запасами в умовах ринкової економіки/ П.С. Мирний// Придніпровський науковий вісник. - 1999. - № 10. - С. 23-28

35. Мирний П.С. Аналіз і управління дебіторською заборгованістю/ П.С.Мирний// Придніпровський науковий вісник. - 2003. - № 40.- С.34-37

36. Мочерний С,В, Економічний словник-довідник. - К.: Феміна, 2003. - 368 с.

37. Осадець К.О. Оборотні кошти підприємств. - К.: Знання, 2003. - 279 с.

38. Поддерьогін А.М. Фінанси підприємств: Підручник. - К.: КНЕУ, 2002. - 460 с., іл.

Размещено на Allbest.ru

...