Принципи ціноутворення у різних галузях економіки

В умовах ринкової економіки ці ціни спрямовані передусім на кінцевого споживача й повинні орієнтуватися на нього. У загальній роздрібній ціні левова частка належить відпускній ціні, однак вона має враховувати попит споживачів, рівень їхніх доходів і вимоги до підприємства, які виходять на ринок або вже діють на ньому чи на окремому його сегменті, дуже часто застосовують різні цінові знижки, покликані зацікавити посередників придбати їх товар. Завдяки цим знижкам здійснюється регулювання пропозиції товару, а в окремих випадках вони впливають і на обсяги виробництва. Оскільки для більшості споживчих товарів діє конкурентний ринок, кінцева відпускна ціна стає на ньому середньою.

Визначаючи відпускні ціни, слід ураховувати ще одну особливість цих галузей. У загальному вигляді прибутковість виробу визначається як відношення суми прибутку до повної собівартості. Однак на її розмір істотно впливає вартість сировини, матеріалів, використаних у процесі виробництва товару (як зазначалося, сировина має найбільшу питому вагу у вартості товару). Іншими словами, визначаючи прибутковість цим методом, треба враховувати суттєвий вплив на нього ціни, за якою закуповується сировина. Тому доцільно визначати прибутковість виробництва на підприємствах цих галузей як відношення суми прибутку до собівартості без вартості сировини та матеріалів, а це дає змогу визначити справжню трудомісткість виробу або прибутковість підприємства загалом.

33. Вантажні тарифи водного річкового та морського транспорту та їх види

За статусом відносяться до вільних тарифів. Формується за витратною методикою. На річковому та морському транспорті застосовується двоставочна форма вантажних тарифів за елементами транспортних операцій які отримали офіційну назву рухомих і стоян очних тарифні ставки рухомих операцій на водному транспорті за тоно-миллю відшкодовують витрати суден за час плавання а стоян очні за тону вантажу за час стоянки суден в портах відправлень і прибуття під навантаженням та формування операційного прибутку водного транспорту. Ставки тарифів рухових операцій диференційовані залежно від навантажувального обсягу вантажів і їх сумісності при перевезенні з іншими вантажами. Тарифи на перевезення морським транспортом на міжнародних лініях є вільними оскільки їх базою формування є світова вартість морських перевезень. Перевезення морським транспортом поділяються на каботажні тобто між портами країни і зовнішня торгівля.

34. Система цін і принципи ціноутворення в сільськогосподарському виробництві

Ціни в сільському господарстві мають велике значення для системи ціноутворення загалом. Вони є вихідними для системи цін на споживчі товари що виробляються із сільськогосподарської сировини. За цими цінами сільськогосподарська продукція реалізується колективними господарствами, колгоспами, фермерськими господарствами приватним сектором державі, переробним підприємствам усіх форм власності, у торговельну мережу та безпосередньо споживачам.

Такі ціни впливають на кінцеві роздрібні ціни, темпи розвитку сільського господарства, промисловості, рівень оплати праці працівників галузі. Загалом політика держави спрямована на забезпечення інтересів розвитку промисловості та сільського господарства, зростання матеріальної зацікавленості працівників сільського господарства у виробництві продукції з урахуванням потреб держави та попиту населення Система цін на продукцію сільського господарства та послуги, що надаються підприємствам цієї галузі, має сприяти розміщенню сільськогосподарського виробництва, підвищенню ефективності всіх галузей і підрозділів агропромислового комплексу (АПК), еквівалентному обміну між містом і селом.

Ціни АПК мають особливості, що пояснюються чинниками, які діють у цій сфері. Так, ціни АПК впливають на рівень роздрібних цін на споживчі товари, тому що переважна більшість останніх складається з продукції сільськогосподарського виробництва. У роздрібній ціні, як правило, більшу частку становить ціна закупівлі, тобто ціна підприємства АПК. Ціни АПК, у свою чергу, залежать від цін на продукцію важкої промисловості, будівельного комплексу та підприємств, що здійснюють ремонтні роботи, від тарифів на вантажні перевезення, цін на пально-мастильні матеріали. Тому з урахуванням особливостей діяльності підприємств сільського господарства ціни класифікують за різними ознаками:

1. Закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію колективних господарств, колгоспів, фермерських та особистих підсобних господарств, приватних підприємств та ін. За цими цінами держава закуповує продукцію для власних потреб, експорту сировини, на промислову переробку та інші потреби.

2. Розрахункові ціни на продукцію землеробства та тваринництва. За цими цінами сільськогосподарські підприємства розраховуються з промисловими переробниками цієї продукції.

3. Ціни міжгосподарських взаємовідносин, за якими продукція сільського господарства обертається між підприємствами АПК.

4. Оптово-посередницькі ціни та ціни заготівельних підприємств, що закуповують сільськогосподарську продукцію у підприємств-виробників на комерційний основі у великих обсягах з метою подальшого перепродажу роздрібним торговцям.

5. Роздрібні ціни, за якими вироби землеробства та тваринництва продаються безпосередньо населенню в роздрібній торговельній мережі без попередньої промислової переробки.

6. Оптові ціни на сільськогосподарську техніку, матеріали, мінеральні добрива, комбікорми тощо.

7. Кошторисні норми будівництва, ціни будівель, споруд у сільській місцевості.

8. Ціни на послуги організацій, які здійснюють виробничо-технічне обслуговування підприємств АПК.

9. Ціни "врожаю на корені", коли за домовленістю між виробниками та покупцями здійснюється продаж врожаю ще до його збирання.

10. Біржові ціни на продукцію АПК -- за цими цінами здійснюється продаж на біржових торгах. Основні принципи ціноутворення в АПК:

1. Ціни АПК мають відображати витрати всіх ресурсів на виробництво сільськогосподарської сировини та інших продовольчих товарів.

2. Урахування при формуванні кінцевих цін АПК природних чинників, кліматичних умов тощо. Це призводить до значної диференціації та істотних коливань рівня витрат у господарствах, регіонах за взаємозамінними виробами, сезонами та роками.

3. Урахування в собівартості особливостей галузей АПК. Це відображується в окремих видах витрат. Так, у собівартості не в повному обсязі відбиваються витрати на відтворення природних ресурсів, матеріальні витрати, витрати на відтворення трудових ресурсів, що пояснюється низьким рівнем механізації праці.

4. Взаємозв'язок рівня цін і співвідношення цін за галузями, що входять до АПК. Ціни на засоби виробництва, мінеральні добрива,комбікорми мають бути пов'язані із закупівельними цінами, Вільни ми цінами, за якими реалізується кінцева продукція сільськогосподарських виробників.

5. Урахування в ціні сільськогосподарської продукції її якості та стимулювання виробництва якіснішої та кориснішої продукції.

Ціна - це грошовий вираз вартості, кількість грошей, що сплачується або одержується за одиницю товару або послугу. Одночасно ціна відображає споживчі властивості (корисність товару) купівельну спроможність грошової одиниці, ступінь рідкості товару, силу конкуренції, держаного контролю, економічну поведінку ринкових суб'єктів та інші суб'єктивні моменти. Ціна виконує ряд функцій: - обліково-аналітична; - стимулююча; - розподільча; - регулююча. Ціноутворення - це процес обґрунтування, затвердження та перегляду цін і тарифів, визначення їх рівня співвідношення та структури.

Цілями діяльності підприємства по оптимізації ціни можуть бути:

- виживання на ринку як мету ставлять тоді коли ринок досяг майже граничної ємності, для збереження життєздатності підприємства встановлюють низькі ціни сподіваючись, що ринок буде чутливим до них;

- максимізація прибутку; в цьому випадку зіставляють попит і витрати на виробництво з альтернативними цінами і вибирають ту з них, яка забезпечить максимальний прибуток;

- лідерство на ринку досягається шляхом зниження витрат і одержання високого і тривалого прибутку. В цьому випадку встановлюють низькі ціни з метою збільшення частини підприємства на ринку.

- лідерство в якості товарів передбачає встановлення відносно високих цін, які повинні компенсувати високі витрати на науково-дослідницькі роботи і забезпечення якості.

35. Роль товарної біржі у формуванні цін

Виробивши певну продукцію, товаровиробники везли її на ярмарок, щоб продати, а потім замість неї купити необхідні засоби виробництва, одяг, взуття і т. д. Із зростанням обсягів і асортименту товарної продукції, вдосконалення транспортних засобів і збільшення радіуса поставок товарів з'явилася необхідність будівництва при ринках складів для зберігання товарів, щоб створити запаси і проводити торги не один раз на тиждень, а постійно. Поступово окремі базари, що знаходилися в центрах виробництва товарної продукції, перетворилися в регулярно функціонуючі оптові ринки. Нарівні з торгівлею реальними товарами тут стали укладати договори на поставку товарів за зразками.

Потім були розроблені типові контракти на кожний вид продукції, в яких вказувалася не тільки її якість, а й стандартний розмір партії. Згодом самі контракти стали об'єктом купівлі-продажу, а товари в натуральному виразі на біржу привозити перестали. За допомогою біржі забезпечувався контакт між найбільшою кількістю продавців і покупців. Таким чином, біржа виникла з базару, однак її функції внаслідок еволюції змінилися настільки, що для сучасної біржі купівля-продаж товарів не є першочерговим завданням.

Головними завданнями сучасної товарної біржі стали:

* визначення цін товарів на перспективу і забезпечення цінової гласності;

* узгодження планового та фактичного попиту і пропозиції;

* страхування від коливань цін. Легко помітити, що в директивній економіці ці завдання вирішували Держплан, галузеві і регіональні планові органи, Держкомітет цін, Держстрах. Однак методи їх вирішення в директивній і ринковій економіці абсолютно різні. При цьому треба визнати, що до тих пір, поки директивна економіка виробляла і вдосконалювала свої методи планування, ринкова економіка наближалася до тієї ж мети, але тільки своїм шляхом. Інструментом, що дозволяє визначити перспективну ціну в ринковій системі, є біржі. Початкова вимога до торгів на біржі - це гласність.

Ціна, за якою на біржі укладаються контракти на поставку продукції в майбутньому, завжди визначається гласно. Встановлена на торгах ціна відразу ж поступає в комп'ютерну систему, і на наступний день передові газети публікують ціни, за якими укладалися контракти на кожний вид товару кожного місяця перспективного періоду. Тому кожний продавець і покупець, в якій би частині земної кулі він не знаходився, перш ніж укласти контракт на купівлю-продаж продукції, спочатку ознайомиться з цінами на найбільших біржах світу, які відіграють важливу роль у ціноутворенні.

Головними серед таких бірж є: Чиказька торгова палата, яка спеціалізується на ф'ючерсних і опціонних операціях із зерновими (пшениця, кукурудза, овес), олійними, дорогоцінними металами (золото і срібло), казначейськими білетами, облігаціями США, муніципальними облігаціями, індексами акцій і облігацій; Чиказька торгова біржа,однак на ній продається небагато товарів. Це угоди з великою рогатою худобою і пиломатеріалами. Основна кількість операцій припадає на казначейські папери США, валюту (австралійські та канадські долари, французькі і швейцарські франки, німецькі марки, фунти стерлінгів, японські ієни), євродолари, індекси акцій тощо; Нью-Йоркська товарна біржа є третьою за кількістю укладених угод. Угоди, що укладаються на цій біржі - паливна і сира нафта, пропан і бензин, а також платина, паладій, осмій і рутеній; Товарна біржа в Нью-Йорку в останні роки дещо зменшила обсяги операцій. Укладаються угоди з міддю, алюмінієм, золотом, сріблом та індексами акцій; Нью-Йоркська біржа кави, цукру і какао, на якій проводяться торги відповідними товарами різних сортів; На Нью-Йоркській біржі бавовни і цитрусових укладаються контракти з бавовною, концентратом апельсинового соку, пропаном.

Ведуться також операції з індексом долара, ЕКЮ, казначейськими білетами США; Середньо-американська товарна біржа торгує зерновими, олійними, великою рогатою худобою, дорогоцінними металами (золото, срібло, платина, паладій, осмій, рутеній, родій), казначейськими білетами США, валютою (канадські долари, швейцарські франки, німецькі марки, англійські фунти стерлінгів, японські ієни); Лондонська міжнародна фінансова ф'ючерсна біржа що здійснює торгівлю фінансовими інструментами; Лондонська біржа металів веде біржові торги з алюмінієм, міддю, нікелем, оловом, свинцем і цинком.

До 1988 р. здійснювалася також торгівля сріблом, але була ліквідована; Лондонська ф'ючерсна і опціонна біржа (Futures & Option Exchange) здійснює торгівлю какао-бобами і цукром; Лондонська міжнародна нафтова біржа (International Petroleum Exchange) здійснює операції з дизельним пальним, мазутом, північноморською нафтою - брент; Балтійська товарна і фрахтова біржа в Лондоні, на якій ведуться операції з сільськогосподарськими товарами і здійснюються морські та повітряні перевезення; Токійська товарна біржа, на якій укладаються угоди з цінними металами (золотом, сріблом, платиною тощо); Сіднейська ф'ючерсна біржа здійснює операції в дуже незначному обсязі з вовною і великою рогатою худобою, а інші операції припадають на банківські векселі, державні цінні папери й індекси акцій; Паризька біржа МАТИФ - основна частина операцій припадає на державні облігації, а товарні угоди мають незначний обсяг.

Однією з основних функцій товарних бірж є формування ринкових цін, які застосовуються у світогосподарській практиці як загальний індикатор цін. Розвиток міжнародної біржової торгівлі сприяє концентрації попиту і пропозиції у визначених місцях. Це забезпечує можливість формування біржових цін на основі світового рівня попиту і пропозиції за широким асортиментом товарної продукції. Для міжнародної торгівлі характерне розмаїття таких ринкових цін, яке грунтується на тому, що один і той же товар може бути реалізований за різними цінами, залежно від місця і часу продажу, а також від умов угоди та базису поставки, характеру ринку і джерел цінової інформації Узагальненим виразом такої ринкової ціни при укладенні міжнародних угод, є поняття світової ціни, під яким розуміють ціни угод на великі партії товарів, укладені в основних центрах світової торгівлі. Такі угоди укладаються на умовах платежу у вільно конвертованій валюті, а вибрані ринки регулюються загальним, а не спеціальним торговельно-політичним режимом. Для кожного конкретного центру торгівлі характерна своя ціна, і вона є ринковою ціною Якщо ринок дефіцитний, тобто попит на його товари перевищує пропозиції, то він вважається ринком продавця і диктується ціна продавця.

При ціні продавця існує ситуація беквардейшн, коли пропозиція відстає від попиту, а ціни на реальний товар вищі котирувань з ф'ючерсних угод, то ціни на товар з короткостроковими термінами поставок вищі котирувань довгострокових позицій. Ринок з таким співвідношенням цін називають перевернутим. Якщо пропозиція на ринку перевищує попит, то це ринок покупця і диктується ціна покупця (buyer's price). При ціні покупця існує позиція форвардейшн, коли пропозиція товару повністю задовольняє попит, при якому котирування з ф'ючерсних угод перевищують ціни реального товару, а ціни на довгострокові поставки вищі ближніх. Такий стан типовий для ринку товарів з тривалим періодом їх зберігання.

Однак у процесі визначення реального рівня цін на обігових товарних ринках, у тому числі й на агропродукцію, виникають проблеми, які ускладнюють їх розрахунки. Перш за все, це наявність постійних цінових коливань, системи надбавок і знижок з урахуванням стану ринкової кон'юнктури, місця і часу торгової угоди тощо. У кінцевому результаті це й обумовлює явище, коли ціни на ідентичну продукцію мають певні коливання за рівнем. Інструментом кількісної оцінки змін динаміки та рівня світових цін є цінові показники, найважливішими з яких є:

* контрактні ціни на конкретному товарному ринку відображають рівень цін на продукцію певної якості за відповідних умов поставки та оплати;

* ціни пропозиції - це ціни офіційної пропозиції продавця, які відрізняються від контрактних цін на величину знижки, якої у ході переговорів досягає покупець.

36. Ціноутворення в сфері побутового обслуговування

Побутове обслуговування населення, частина сфери обслуговування, де населенню виявляються невиробничі і виробничі послуги. характеризується суспільно-організованими способами і формами задоволення безпосередніх матеріальних і духовних потреб людей поза їх професійною і суспільно-політичною діяльністю. У ціноутворенні побутових послуг застосовують вільні ціни (встановлює виробник самостійно, без втручання держави), які залежать від трудових і матеріальних витрат, якості послуг, кон'юнктури попиту та інших факторів. Зазвичай, їх встановлюють на основі собівартості послуг і планового прибутку.

37. Ціноутворення у сфері туристичних послуг

Послуги - важливий вид економічної діяльності, який впливає на всі сторони життя суспільства. Ступінь задоволення потреб населення в послугах є одним з головних індикаторів рівня і якості життя. В цілому, послуги мають характерні риси, які відрізняють їх від товарів: невідчутність (нематеріальний характер), невіддільність від осіб, які споживають послуги (індивідуальний характер споживання), нездатність до зберігання (неможливо накопичувати і перевозити), нерозривність виробництва і споживання послуги і нестабільність якості, при оцінці якого треба враховувати не тільки результат, але й процес надання послуги.

Разом з тим споживання послуг, на відміну від споживання матеріальних благ, не має обмежень. Споживач зазвичай формує попит на послуги кількох видів одночасно. Існує два види послуг:

* послуги, які опосередковуються речами. Вони пов'язані зі споживчими товарами (матеріальні);

* послуги, не пов'язані з матеріальними продуктами. Їх дія спрямована на людину або на умови, в яких він знаходиться, їх виробництво невіддільне від споживання (нематеріальні).

Важливим аспектом у сфері послуг є ціноутворення. Конкретно даній сфері притаманна асиметричність інформації. Споживач далеко не завжди має належну інформацію про якість наданої йому послуги, тому ціна розглядається ним як показник якості і важливий ринковий сигнал. У ціноутворенні на послуги важливим чинником є їх своєчасність, обумовлена тим, що вони не піддаються накопиченню в запасах - момент створення і споживання послуги збігається в часі, а нереалізована можливість надання послуги зникає назавжди (наприклад, порожні місця в літаку).

Звідси виникає можливість суттєвих коливань величин попиту в часі без можливості регулювання величин пропозиції за рахунок запасів. Ця проблема може вирішуватися шляхом регулювання тарифами інтенсивності попиту в часі. Для цього застосовуються різного роду знижки з тарифів на послуги, одержувані поза періодів пікових навантажень.

38. Роль транспортного фактору в ціноутворенні міжнародної торгівлі

Як відомо, ціна - це грошовий вираз вартості товару. В основі вартості лежать затрати на виробництво та реалізацію продукції з врахуванням чистого доходу та платежів до бюджету. Із зміною вартості, як правило, змінюються і ціни на товари. В міжнародній торгівлі використовуються світові ціни. Вони виступають як ціни, що їх узгоджують між собою найбільші продавці та покупці, або як ціни основних світових торгових центрів, таких, наприклад, як Чикагська торгова біржа, Лондонська біржа металів тощо.

Процес ціноутворення на світовому ринку можна дослідити в результаті аналізу експортних цін. Прийнято розрізняти початкові ціни і ціни проникнення. Початкові ціни - це ціни, що встановлюються при першому входженні на ринок. Вони можуть бути високими у випадку, коли на ринок надходить новий удосконалений продукт і дещо нижчими, якщо на цьому ринку вже є товари, які пропонує експортер. В першому випадку початкову ціну визначає сам експортер, в другому - вона формується в умовах конкуренції на ринку.

Світові ціни ділять на дві групи: ціни на продукцію обробної промисловості і ціни на сировину. В ролі світових цін на продукцію обробної промисловості виступають, як правило, експортні ціни великих фірм, які виробляють та експортують значну частину продукції галузі. При цьому базою експортних цін служать ціни на внутрішньому ринку. Ціни на сировину, до якої, згідно з класифікацією статистичного бюро ООН, відносяться енергоресурси, мінеральна сировина, сільськогосподарські продукти, добриво, кольорові метали, залежать не від величини внутрішніх затрат, а від таких факторів як:·

співвідношення між попитом і пропозицією на ринку сировинних·товарів;·

поєднання цін основних виробників - експортерів і біржових·

котирувань в ролі світових цін для значної частини сировинних товарів;·

регулювання цін окремими державами чи їх групами, які є головними експортерами (країни ОПЕК);

39. Структура роздрібної ціни товару

Собівартість та прибуток є обов'язковими елементами ціни, тому що відшкодування витрат і отримання прибутку є невід'ємного умовою виробництва продукції. Наявність інших елементів у ціні необов'язкова і залежить від галузевої приналежності продукції, її соціальної значущості, кількості господарських ланок, що беруть участь у виробництві і реалізації продукції, та інших чинників. Так, мито входить до складу ціни тільки імпортних товарів, а акцизний збір є елементом ціни товарів, які підлягають сплати акцизу. Податком на додану вартість хоча й обкладається абсолютна більшість товарів, але є певні винятки. Націнки посередницько-збутових і торговельних організацій містять ціни тих товарів, реалізація яких здійснюється через посередницькі ланки. Тому не тільки ціни на різні товари, а й той самий вид ціни може мати неоднаковий склад елементів.

Основним елементом ціни є собівартість. Порядок формування собівартості здійснюється на підставі "Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг)" у промисловості, сільському господарстві, будівництві, підприємств громадського харчування, підприємств ЖКГ, а також відповідно до Стандарту № 16 П(С)БО "Витрати". Податкові аспекти формування виробничих витрат та цінових параметрів продукції визначаються Законом України «Про оподаткування прибутку» та іншими законодавчими актами. Роль собівартості зводиться до того, що вона показує нижню межу, мінімальну ціну товару і є одним з чинників її визначення.

40. Функції ціни класифікація цін

Ціна разом з іншими державними регуляторами відіграє активну роль у вирішенні багатьох соціально-економічних завдань. Значення та місце цін у регулюванні економічних процесів як на мікро-, так і на макрорівні виявляється через їхні функції. В економічній літературі немає єдиної думки відносно кількості функцій цін. Проте найпоширенішою є точка зору, що ціна виконує, як мінімум, п'ять функцій: обліково-інформаційну; розподільчу; стимулюючу; балансуючу; раціонального розміщення виробництва. У процесі встановлення цін на нові товари підприємства, крім названих методів, використовують такі підходи до формування ціни залежно від попиту та ЖЦТ: стандартна ціна; змінна ціна; неокруглена ціна.

Стандартні ціни встановлюються на товари, які надходять на ринок за стабільними домовленостями в часі, кількості та якості. Змінну ціну використовують при зміні ситуації на ринку товарної конкуренції, сезоні використання та при якісних змінах у технології та експлуатації. Неокруглені ціни є психологічним впливом на покупця з точки зору приваблення і піднесення іміджу, який полягає в обмеженні інтересів виробника до покупця. Такий підхід підказує покупцеві, що виробники знижують спеціально ціну на 1 цент чи долар в його інтересах, а також, що виробники дуже скрупульозно вираховують витрати на виробництво та споживання, тобто здійснюють на високому рівні аналіз маркетингового середовища. У практиці класифікацію цін здійснюють, як правило, за наступними принципами внутрішньої структури ціни та призначення: Ціна виробника: прейскурантна, контрактна, розрахунково-договірна, виробнича.

Ціна для покупців: оптова, роздрібна, споживча, фермерська, відпускна, довідкова. Ринкова ціна: світова, монопольна, картельна, корпоративна, пропозиції, попиту, купівлі-продажу (тверда, змінна). Статистична ціна: середньостатистична, експортна, імпортна, поточна, базова, довідкова.

Размещено на Allbest.ru