Доходи підприємства та шляхи їх збільшення

Повною протилежністю досконалої конкуренції є модель чистої монополії. В умовах чистої монополії в галузі діє тільки одне підприємство, тобто межі фірми і галузі збігаються. Якщо в умовах досконалої конкуренції підприємство вибирає тільки обсяг виробництва, ціна задається зовнішнім чином і підприємство змушене пристосовуватися до неї, то в умовах монополії підприємство-монополіст не тільки визначає власний обсяг виробництва, але й встановлює ціну. Не слід, проте, перебільшувати і силу монопольної влади окремого підприємства. Навіть чиста монополія змушена рахуватися з потенційною конкуренцією. Конкуренція може загостритися у зв'язку з нововведеннями, появою товарів-замінників, імпортом аналогічних товарів, а також міжгалузевої «боротьбою за гривню споживача» -- конкуренцією з боку виробників різних благ, кожен з яких прагне збільшити частку своїх товарів у споживчому бюджеті. Отже, головна відмінність між чистою конкуренцією і чистою монополією полягає у своєрідності кривої попиту. Для підприємства, що працює в умовах чистої конкуренції, крива попиту має абсолютно еластичний характер (графічно - це пряма лінія), а в монополіста ця крива має спадний характер. Монополіст максимізує прибуток при обсягах виробництва менших, ніж на конкурентному ринку. Він реалізує продукцію за цінами, що перевищують середні витрати, і отримує економічний прибуток.

Монополістична конкуренція виникає там, де в галузі діють десятки підприємств, що виробляють різноманітну диференційовану продукцію. Диференціація продуктів може грунтуватися не тільки на відмінностях в якості товару, але і на тих послугах, які пов'язані з його обслуговуванням. Причинами вибору покупця можуть бути приваблива упаковка, наявність купона, що забезпечує знижку ціни, більш вдале розташування або час роботи магазину. Тому важливе значення для збільшення доходу набуває не тільки ціна, але і нецінові фактори: реклама, умови продажу, наявність або відсутність гарантійного ремонту, можливість покупки в розстрочку і т.п. При значній диференціації виробленої продукції важко знайти два підприємства, що виробляють абсолютно аналогічний продукт або послугу. Межі галузі нерідко виявляються розмитими. Монополістична конкуренція широко представлена в галузях, що виробляють предмети споживання, і у сфері послуг. Отже, крива попиту для ринку монополістичної конкуренції буде мати спадний характер (з доволі високою еластичністю), тому, подібно до монопольного ринку, крива граничної виручки завжди лежатиме нижче від неї. Отже, підприємство в умовах монополістичної конкуренції у короткостроковому періоді буде максимізувати прибуток або мінімізувати збиток, виготовляючи такий обсяг продукції, що відповідає координатам точки перетину кривих граничних витрат і граничної виручки. Фірма отримуватиме економічний прибуток, якщо крива її попиту перетинає криву середніх витрат.

Олігополія -- ринкова структура, при якій в галузі діє обмежене число продавців, а вхід в галузь нових підприємств обмежений високими бар'єрами. Олігополія може виникати в галузях, що виробляють як стандартизовані товари (алюміній, мідь), так і диференційовані (автомобілі, пральні порошки, цигарки, електропобутові прилади).В умовах олігополії декілька підприємств контролюють основну частину ринку. Зазвичай виділяють жорстку (класичну) олігополію, при якій головну роль відіграють 3-4 фірми, і м'яку (аморфну) олігополію, коли основна частина продукції випускається 6-8 підприємствами.

Характерною особливістю олігополії є висока взаємозалежність -- число підприємств настільки обмежена, що кожне з них змушене при формуванні економічної політики (прийнятті рішень по цінах і обсягом виробництва) брати до уваги реакцію з боку конкурентів.

В умовах олігополії можливі два варіанти поведінки підприємства: некооперативних і кооперативне. При некооперативній поведінці кожне підприємство самостійно вирішує проблеми визначення ціни і обсягу виробництва, не озираючись на дії або можливу відповідну реакцію з боку інших фірм галузі. Така поведінка може бути характерно для «провідної фірми», яка здійснює контроль більш ніж над половиною ринку, або для підприємства, початківця цінову війну. Цінова війна -- поступове зниження існуючого рівня цін з метою витіснення конкурентів з олігополістичного ринку. При кооперативній поведінці підприємства-олігополісти враховують і погоджують ринкові стратегії і тактики. Одні фірми намагаються передбачати поведінку суперників, інші воліють діяти спільно, домовляючись про єдину політику цін, про розділ ринків збуту і т.п. Прагнення підприємств до спільних дій знаходить своє відображення в утворенні картелів, негласних угодах або навіть в простому погодженні за ціновим лідером в галузі. Якщо між учасниками угоди досягається тверда домовленість про ціни, поділ ринку та інших способах обмеження конкуренції, то олігополія фактично перетворюється у чисту монополію.

Оскільки крива попиту на продукцію олігополіста завжди має спадний характер, то для нього ціна і гранична виручка ніколи не збігаються. Тому точка перетину кривих граничної виручки і граничних витрат завжди лежатиме лівіше від мінімального рівня середніх витрат. Отже, олігополіст завжди обирає таке співвідношення «ціна-обсяг», де обсяг менший, а ціна вища, ніж на конкурентному ринку. Суспільство, погодившись на існування олігополії, змушене як обмежувати своє споживання, так і платити більшу ціну за продукцію. Олігополіст отримує економічний прибуток не тільки в ко-роткостроковому, але й в довгостроковому періоді, що пов'язане з існуванням суттєвих бар'єрів на шляху вступу в галузь нових фірм-конкурентів. На думку деяких економістів, олігополія навіть більш небажана, ніж монополія, оскільки чиста монополія перебуває під постійним контролем держави, а олігополія, маскуючись під монополістичну конкуренцію, обходить антимонопольне законодавство.

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Задача 1. Швейна фабрика працює у дві зміни по 8,1 год. На початку року на фабриці було встановлено 415 станків, з 1 квітня було встановлено ще 60 станків, а з 1 серпня вибуло 50 станків. Кількість робочих днів в році -- 268, плановий процент простоїв на ремонт станка -- 7%. Продуктивність одного станка складає 5 м тканини в годину. План випуску продукції -- 8500 тис. м.

Визначити виробничу потужність фабрики по випуску тканини та розрахувати коефіцієнт її використання

Розв'язання

Спочатку визначається середньорічна кількість ткацьких верстатів (М) па фабриці по формулі:

N=Nпг+Nвв*tвв/Т - Nвиб/Т

Nпг - кількість ткацьких верстатів на початок розрахункового року;

Nвв - кількість ткацьких верстатів, введених у розрахунковому році;

Nвиб - кількість ткацьких верстатів, що вибули в розрахунковому році;

tвв - кількість повних місяців експлуатації з моменту уведення верстата до кінця розрахункового року;

t виб - кількість повних місяців, що залишилися після вибуття верстата до кінця розрахункового року;

Т - кількість місяців у календарному році (Т= 12).

N = 415+60 *9/12-50*5/12 - 430 шт.

Потім визначається корисний фонд часу роботи ткацького верстата по формулі:

Тп = Тр*с*t(100-а) /100

де: Тп - корисний фонд часу роботи верстатів, годин;

Тр - кількість робочих днів у календарному році;

с - змінність роботи верстатів;

t - тривалість робочої зміни, годин;

а - регламентовані (планові) простої верстатів, у відсотках.

Тп =268*2*8,1(100% -7%) /100=3887,03 год

Після цього визначається середньорічна потужність (М) ткацької фабрики по формулі:

М = V*N *Тn

Де: V - продуктивність одного ткацького верстата, м2 тканини в годину.

М = 5*3887,03 *430 = 8357114,5 м2

Наприкінці визначається коефіцієнт використання (Кисп) середньорічної

потужності по формулі: Кисп=Qпл/М

де: Пл. - річний план випуску продукції, м тканини.

Кисп =8500000/8357114,5 - 1,02

Результати обчислень показують, що виробничі потужності використовуються повно.

Задача 2. В цеху в наявності є 10 свердлильних верстатів, які придбані чотири роки тому за ціною 12 тис, грн. за одиницю. Нормальний строк служби цієї групи устаткування 5,2 року. Відновна вартість 11 тис. грн.. Розрахувати загальний коефіцієнт зношення верстатів

Розв'язання

Загальний коефіцієнт зношення обладнання можна обчислити:

К_{заг.знош.}=1-(1-К_ф.знош.)*(1-К_{мор.знош.1});

1) Н_а = *100;

2) А = ,

3) К_ф.знош. = ,

4) К_{мор.знош.1} =

Вп - вартість придбання, грн.; А - річна норма амортизації на 1 машину, грн.; N- к-сть машин, шт.; t - період між придбанням і оцінкою зношення машин, роки; A' - сукупна амортизація, що відбулась за період між придбанням і оцінкою зношення машин, грн.

Н_а = *100 = *100=19,23 % ;

А = = 92307,69 грн. ;

К_ф.знош. = = 0,769 ;

К_{мор.знош.1} = =(12000-11000)/12000 = 0,083 ;

К_{заг.знош.}=1- (1-0,769)*(1-0,083) = 1-0,212 = 0,788

Відповідь: К_{заг.знош.}= 0,788

Задача 3. Підприємство місцевої промисловості виготовляє вироби А і Б. Визначити норму запасу матеріалів у звітному і плановому роках, розмір вивільнених у плановому періоді нормальних оборотних запасів у результатні зниження норм витрат матеріалів за даними таблиці. Показники Вироби А Б Річний обсяг виробництва у звітному році, тис. шт. 40 60. Ріст обсягу виробництва у плановому році, % 10 11. Норма витрат матеріалів на вибір, грн 80 100. Норматив запасу матеріалів, днів 23 25. Планове завдання щодо зниження норм витрат матеріалів, % 3 2

Розв'язання

Обсяг виробництва на плановий рік

А: 40000*110%/100%=44тис.грн.

Б: 60000*111%/100%=66,6тис.грн.

У зв'язку з плановим зниженням витрат розмір витрат очікується:

А: 80*0,03=2.4 грн.

80-2,4=77,6грн.

Б: 100*0,02=2

100-2=98грн.

Норма запасу (оптимальний обсяг матеріалів) для звітного періоду:

А : 40000/80=500шт. * 23=11500шт.

Б: 60000/100=600шт. *25=15000шт.

Для планового періоду:

А: 44000/77,6=568грн.*23=13064шт.

Б: 66600/98=680шт.*25=17000шт.

Размещено на Allbest.ru