Аналіз господарської діяльності ПрАТ "Київмлин"

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

На протязі багатьох років харчова промисловість розвивається швидкими темпами і в даний час є однією з провідних галузей України.Для того, щоб забезпечити безперервність процесу необхідні: правильна експлуатація, своєчасна організація ремонтного обслуговування і регулярний догляд за обладнанням, забезпечення підприємства і робочих місць матеріальними ресурсами, всіма видами енергії, транспортом. Технічний прогрес приводить до збільшення допоміжних робіт, до посилення їх значимості. Підвищуються вимоги до нагляду за обладнанням його ремонту і налагодження.

В умовах інтенсифікації виробництва результати діяльності підприємств харчової промисловості залежать не тільки безпосередньо від основного виробництва, але і від системи його обслуговування. В цьому плані великого значення набуває забезпечення раціональної експлуатації основних виробничих фондів підприємства при мінімальних затратах. З цією метою на підприємствах створюється ремонтне господарство. Проте воно потребує удосконалення. Напрямками такого вдосконалення можуть бути: подальша спеціалізація ремонтних робіт по окремих видах, вивільнення підприємств основного виробництва від функцій капітальних і середніх ремонтів, виготовлення запасних частин, нестандартного обладнання.

Метою написання даного курсового проекту є вивчення роботи ремонтного господарства ПрАТ “Київмлин”, аналіз організації ремонтного обслуговування виробничого процесу і розробка заходів по покращенню організації ремонтних робіт.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РЕМОНТОГО ОБСЛУГОВУВАННЯТЕХНІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ

1.1 Ремонт основних засобів і його фінансування

Однією з форм відтворення основних фондів є їх ремонт. Своєчасний ремонт діючих основних виробничих фондів запобігає передчасному їх зносу і вибуттю, подовжує термін служби, підвищує експлуатаційні можливості й ефективність використання.

Ремонт основних засобів -- це усунення ушкоджень, поломок, вад основних засобів з метою відновлення їх експлуатаційних якостей.

Розрізняють поточний, середній і капітальний ремонти основних засобів.

Поточний ремонт -- це ремонт, при якому заміняються зношені деталі машин, устаткування, ліквідуються незначні дефекти, несправності і поломки з метою підтримки в робочому стані машин, устаткування тощо.

Середній ремонт -- це ремонт, при якому заміняються зношені деталі, вузли, конструкції обмеженої номенклатури без повного розбирання об'єкта, що ремонтується.

Капітальний ремонт -- це ремонт, що передбачає повне розбирання об'єкта, що ремонтується, заміну всіх зношених вузлів, деталей, конструкцій тощо з метою відновлення робочого ресурсу, поліпшення експлуатаційних показників об'єкта, що ремонтується.

Обсяг витрат на капітальний ремонт, що здійснюється підприємством у відповідному році, визначається при складанні плану капітального ремонту. План складається на основі кошторисно-фінансових розрахунків з ремонту окремих об'єктів виходячи з видів і кількості ремонтних матеріалів, вузлів, агрегатів, деталей, конструкцій, що витрачаються, витрат живої праці та діючих на них цін і тарифів. Складений план затверджується керівником підприємства.

Капітальний ремонт основних фондів може здійснюватись як підрядним, так і господарським способами. Залежно від цього вибирається і порядок його фінансування ремонту.

При підрядному способі виконання капітального ремонту машин, устаткування, транспортних засобів на підставі договорів або на-рядів-замовлень розрахунки з підрядником (виконавцем) здійснюються на підставі актів приймання цілком завершених ремонтом вузлів, агрегатів, машин тощо.

При господарському способі виконання капітального ремонту об'єктів основних фондів розрахунки здійснюються, як правило, за елементами витрат (виплата заробітної плати ремонтникам, оплата матеріалів, деталей, використовуваних запасних частин тощо).

Витрати на всі види ремонтів (поточний, середній, капітальний) об'єктів основних виробничих фондів протягом звітного року підприємства можуть включати у валові витрати в розмірі щонайбільше 10 % сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року. У таких самих розмірах зазначені витрати відносять на собівартість виробленої продукції.

Витрати на ремонти, що перевищують 10 % балансової вартості основних фондів, відносяться на збільшення балансової вартості фондів другої та третьої груп або балансової вартості окремих об'єктів основних фондів першої групи з наступним нарахуванням на цю вартість амортизації за нормами, передбаченими для відповідних видів основних фондів.

Витрати на ремонти в межах встановлених обмежень можуть включатись у собівартість двома методами:

* повного їх віднесення на собівартість в обсязі вартості фактично виконаних ремонтів за відповідний звітний період;

* віднесення цих витрат на ремонтний фонд, створюваний за рахунок собівартості продукції.

Витрати на ремонт основних невиробничих фондів покриваються за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

Витрати на капітальний ремонт орендованих основних фондів здійснюються за рахунок коштів орендаря, якщо це передбачено договором оренди. У цьому разі відрахування на капітальний ремонт не повинні включатися в суму орендної плати.

У разі виконання капітального ремонту орендованого майна орендодавцем витрати на такий ремонт включаються в орендну плату й оплачуються орендодавцем.

1.2 Системи та форми організації ремонтів

В процесі виробничого використання окремі частини засобів праці (машин, верстатів, механізмів) зношуються і поступово втрачають свою здатність виконувати відповідні функції. Відновлення їх працездатності та експлуатаційних властивостей досягається шляхом ремонту, організація якого повинна бути пов'язана з раціональною експлуатацією і доглядом за обладнанням. Основу для цього на промислових підприємствах складає система технічного обслуговування та ремонту основних фондів.

В практиці ремонтного обслуговування зустрічаються дві системи ремонтів: система технічного обслуговування і планових ремонтів та система ремонтів по потребах.

Під системою технічного обслуговування і планових ремонтів (ТО і ПР) розуміють сукупність запланованих заходів по догляду, нагляду та ремонту обладнання. Система ТО і ПР включає: технічне обслуговування, поточний ремонт (ПР) та капітальний ремонт (КР).

ТО являє собою комплекс заходів чи операцій по підтриманню та працездатності і справності виробу при його використанні за призначенням, при очікуванні, зберіганні і транспортуванні. Воно проводиться з метою попередження прогресуючого зносу деталей і сполучень шляхом своєчасного проведення регулювальних робіт, змащування, виявлення дефектів та їх усунення. В склад ТО входить контроль технічного стану, очищення, змащування, заміна окремих складових частин або їх регулювання з метою попередження пошкоджень, а також частина робіт по усуненню пошкоджень.

Слід розрізняти періодичні та сезонні ТО. Періодичне ТО виконується через встановлені в експлуатаційних документах інтервалу часу. Сезонне ТО проводиться з метою підготовки виробу до використання в сезоно-літніх умовах. Сезонне ТО проводиться тільки для виробів, що використовуються при істотних змінах навколишнього середовища протягом року.

ТО обладнання по об'єктах, що мають експлуатаційний персонал, проводиться силами цього персоналу, а на об'єктах, що не мають постійного персоналу, проводиться силами комплексних бригад ремонтників бази виробничого обслуговування.

Комплекс робіт при ТО регламентується інструкціями по експлуатації, які розробляють заводи-виготовлювачі обладнання. Поточний ремонт здійснюється в процесі експлуатації з метою гарантованого забезпечення працездатності обладнання. При ПР проводиться часткова розборка обладнання, ремонт окремих вузлів або заміна зношених деталей, зборка, регулювання та випробуваня згідно інструкції по експлуатації. Ті вузли, що вимагають ремонту, замінюють заздалегідь відремонтованими із резерву бази виробничого обслуговування (БВО).

ПР на місці експлуатації здійснюється силами комплексних бригад БВО, а при необхідності залучається і експлуатаційний персонал. ПР, що вимагають застосування спеціальної оснастки та обладнання, проводяться на БВО, чи центральних БВО.

КР проводиться з метою відновлення працездатності та ресурсу обладнання. При КР проводиться повна розробка обладнання, мойка та дефектація деталей та вузлів, ремонт, зборка, регулювання, випробування під навантаженням та фарбування. КР проводиться найчастіше на центральних БВО об'єднань або на спеціалізованих ремонтно-механічних заводах. Обладнання відправляється на КР згідно з планом-графіком ремонтів.

Система ремонтів по потребах також може зустрічатись на практиці. Її суть полягає в тому, що ремонт обладнання проводиться тільки тоді, коли цього вимагає його технічний стан, коли дальше експлуатація стає неможливою через зношеність. Так система має ряд недоліків, що знижує її ефективність та розповсюдження. Серед них слід виділити: відсутність закінченої системи планування ремонту обладнання, відсутність профілактичних заходів, що попереджували б інтенсивний знос деталей, прогресивне погіршення в процесі експлуатації стану обладнання та його технічної продуктивності, зменшення степення надійності та довговічності обладнання в результаті інтенсивного зносу деталей, невизначеність термінів зупинки обладнання та ремонт, що не дає можливості планувати ремонтні роботи.

Виходячи з цього таку систему ремонтів не можна рекомендувати для широкого використання. Використовувати її можна тільки у вийняткових випадках, коли ніякого замінного фондообладнання та запасних частин на підприємстві немає і коли це стосується другорядних видів обладнання, зупинка яких на ремонт не може позначитись на роботі підприємства.

В залежності від конкретних умов виробництва (наявність ремонтної бази, віддаленість від спеціалізованих ремонтних баз) організація ремонтних робіт може здійснюватись в трьох формах:

1. Централізована форма організації ремонтів.

При централізованій формі управління ремонтним господарством всі види ремонтних робіт та виготовлення запасних частин проводяться на спеціалізованих ремонтних базах, спеціалізовано-ремонтно-механічних заводах, центрально-ремонтно-механічних майстернях, центральних БВО. При цьому спеціалізовані ремонтні бригади проводять як ремонти, так і міжремонтне обслуговування.

Переваги цієї форми:

1. ефективне застосування передової технології та сучасних досягнень практики організації ремонтних робіт;

2. повне і рівномірне завантаження ремонтних баз незалежно від погодніх умов та періоду року;

3. рівномірне розміщення ремонтних баз по найважливіших районах;

4. нормальні умови по підвищенню кваліфікації робітників;

5. підвищення спеціалізації та кооперування по виготовленю деталей вузлів, виконанню окремих технологічних оперіцій;

6. підвищення ПП та зниження собівартості ремонтних та інших робіт;

7. скорочення планових строків простою обладнання в ремонті.

Отже, централізована форма організації ремонтів дає можливість краще організовувати робочі місця, оснастити їх необхідним обладнанням, що забезпечить проведення ремонту на високому технічному рівні.

Але дана форма має два досить істотні недоліки. Це великі затрати часу та грошових коштів на доставку обладнання на ремонтну базу і назад, неможливість проведення ремонтів великогабаритного обладнання в закритих приміщеннях. Можна зробити висновок, що цю форму доцільно використовувати, коли ремонтні бази розміщенні відносно недалеко та коли підприємство має належний фонд запасного обладнання.

2. Децентралізована форма організації ремонтів.

При цій формі всі види ремонтного обслуговування, включаючи і виготовлення необхідних запчастин, проводяться силами і технічними засобами власної ремонтної бази, тобто силами окремих цехів. В порівнянні з централізованою дана форма має ряд недоліків: необхідність розміщення ремонтних засобів по окремих об'єктах, відсутність кваліфікованого керівництва та матеріально-технічного постачання, низький рівень спеціалізації ремонтних робітників, низький коефіцієнт використання верстатного парку та іншого ремонтного обладнання, зниження якості робіт. Ці недоліки звужують сферу використання даної форми організації ремонтів.

Найчастіше цю форму можна використати при значних віддалях між підприємством та ремонтними базами і тому така форма є найхарактернішою для геологорозвідувальних і бурових підприємств, що працюють в нових або віддалених районах.

3. Змішана форма організації ремонтів.

При змішаній формі різні види ремонтного обслуговування виконуються по різному. Капітальні ремонти звичайно проводяться на спеціалізованих ремонтних базах, а технічне обслуговування і поточні ремонти безпосередньо в цехах.

Даній формі притаманні всі недоліки децентралізованої форми і тому використовується на крупних та середніх підприємствах, що мають міцну ремонтну базу. Крім того, її можна використовувати і в інших підприємствах як проміжний варіант при переході до централізованої форми організації ремонтів.

1.3 Методи і способи організації ремонтів обладнання

В залежності від масштабів робіт, видів використовуваного обладнання та місцевих конкретних умов ремонту обладнання може бути виконаним одним з таких методів:

1.Метод післяоглядового ремонту. Суть даного методу ремонту полягає в тому, що обладнання підлягає періодичним оглядам, на основі яких визначається термін і вид чергового ремонту. Періодичність оглядів встановлюється, виходячи з орієнтованих строків служби деталей і вузлів обладнання. В результаті оглядів складається відомості дефектів, що включають детальні відомості про ступінь зносу вузлів, а також опис виявлених несправностей і перелік робіт по їх усуненню. Ці дані є основою для планування обсягів та термінів проведення ремонтних робіт. Строки між двома плановими оглядами є непостійними і встановлюються в залежності від складності обладнання, його технічного стану та річного графіку завантаження. Цей метод організації ремонту обладнання має ряд істотних недоліків, головні з них: неможливість планування ремонтів та завантаження ремонтних баз на тривалий період часу; суб'єктивність технічного стану машин, обладнання; індивідуальний підхід до організації ремонтів; труднощі в визначенні необхідної кількості робочої сили, матеріалів, інструментів, оснастки. Цей метод використовується дуже рідко. Найчастіше його можна зустріти при ремонті нестандартного спеціального, нового обладнання, яке до того ж використовується в індивідуальному порядку.

2.Метод періодичних ремонтів. Основні види ремонтних робіт при цьому методі проводяться в точній послідовності. Обсяг і порядок послідовності ремонтів визначається тривалістю служби змінних деталей та вузлів. За строками служби деталі та вузли кожної машини, кожного верстата, кожного виду обладнання класифікуються і групуються. В залежності від середнього періоду часу їх служби встановлюють термін та обсяг ремонтних робіт. При кожному черговому ремонті всі вузли і деталі, що підлягають ремонту уважно оглядають, зношені частини замінюють, а ті, що ще придатні до роботи, встановлюють знову. При цьому для організації ремонту особливе місце має своєчасне та якісне встановлення змінних та запасних частин. Головною перевагою даного ремонту обладнання є його економічність та можливість досить детального планування наступних видів ремонтів і їх фізичних обсягів. Цей метод найхарактерніший для універсального обладнання, що використовується широко у всіх підрозділах підриємства.

3.Метод планово-попереджувальних ремонтів. Даний метод на відміну від двох попередніх базується на обов'язковому періодичному плановому оновленні обладнання шляхом заміни частини деталей та вузлів незалежно від їх технічного стану. Головне в цьому методі його профілактичний характер, що дозволяє значно продовжити строки служби обладнання; зберегти високу якість його роботи, а також прискорити затрати на планові ремонти. В основі даного методу лежить проведення різних видів ремонтного обслуговування через точні, заздалегідь визначенні періоди часу на протязі ремонтного циклу. Під ремонтним циклом розуміють період часу між двома капітальними ремонтами (для діючого обладнання) або період часу від ремонту введення в експлуатацію обладнання до першого капремонту (для нового обладнання). Ремонтний цикл ділиться на міжремонтні періоди, тривалість яких визначається строком служби змінних деталей. Тривалість циклу та міжремонтних періодів визначається системою ТО і ПР.

Із перерахованих методів останній є найпрогресивнішим і характеризується такими позитивними рисами: система профілактичних заходів дає можливість уникнути непланових зупинок; з'являється можливість точного планування ремонтів та завантаження ремонтних баз на весь плановий період; точного визначення потреби в робочій силі, матеріалах, інструменті; забезпечується високий рівень спеціалізації ремонтних бригад та використання прогресивних способів ремонту обладнання; підвищується загальна ефективність ремонту за рахунок зростання ПП, повного використання ремонтного обладнання, раціонального використання матеріальних ресурсів.

Метод планово-попереджувальних ремонтів найкращий для обладнання, що працює при сталому режимі. Також використовують при ремонтах обладнання, від безперебійної роботи яких залежить безперервність технологічних процесів та безпека людей. Найчастіше зустрічаються різні комбінації всіх трьох видів.

В залежності від кількості однотипного обладнання та технічної оснащеності ремонтних баз використовуються різні способи ремонту обладнання:

1.Індивідуальний спосіб ремонту.

При цьому способі обладнання ремонтує одна комплексна бригада, що складається з робітників високої кваліфікації. При цьому кожна одиниця обладнання підлягає розборці на окремі вузли і деталі, які в процесі ремонтних робіт знеосіблюються , тобто обладнання збирають з тих же відремонтованих частин, з яких воно складалось до ремонту. Цей спосіб не має великого поширення через такі недоліки:

1) значний час простоювання обладнання в ремонті, оскільки багато часу витрачається на ремонт та виготовлення окремих змінних частин та деталей;

2) відсутність гарантій високої точності підготовки та зборки деталей, вузлів і механізмів в умовах обмеженого часу на ремонт;

3) необхідність високої кваліфікації робітників, які забезпечували б виконання будь-яких видів робіт, що виникають в процесі ремонту;

Виходячи з цього індивідуальний спосіб ремонту використовується найчастіше при ремонті простих видів обладнання та невеликій його кількості, а також при відсутності підмінного фонду обладнання. Такий спосіб ремонту можна зустріти в геолого-розвідувальних партіях.

2.Агрегатно-знеосіблений спосіб ремонту.

При цьому способі ремонту весь комплекс ремонтних робіт ділиться на окремі складові частини, кожна з яких являє собою повністю закінчений процес ремонту агрегату чи вузла. Іншими словами машину розбирають на окремі агрегати, що ремонтуються окремо.

Використання підготовлених зборочних одиниць дає можливість в багатьох випадках значно скоротити простої обладнання, які пов'язані з виконанням ремонтних робіт. Найбільшу шкоду виробництву приносять простої технологічного обладнання в непланових ремонтах. Причиною таких ремонтів звичайно є випадкові відмови через вихід з ладу окремих деталей чи вузлів. Тому використання підготовлених ремонтних вузлів для непланових ремонтів такого обладнання особливо ефективне. Висока ефективність даного способу ремонту зумовлена наступними перевагами:

- раціональним використанням робочої сили за кваліфікацією;

- високою спеціалізацією ремонтних бригад, що забезпечують ріст ПП;

- економією робочого часу при проведенні ремонту;

- поліпшення якості та зниження вартості ремонтних робіт;

Часто вузловий спосіб поєднується з індивідуальним. В такому поєднанні він досить часто використовується при капітальному ремонті сильно завантаженого обладнання. Що стосується обладнання не унікального чи особливо важливого для виробництва , то використання вузлового способу не завжди буде економічно виправданим.

3. Загальнознеосіблений спосіб ремонту. На відміну від агрегатно-знеосібленого способу даний спосіб характеризується повним знеосібленням не тільки вузлів, але й окремих деталей. Машину, що поступила в ремонт, повністю розбирають, всі деталі підлягають дефектуванню. При цьому ті деталі, які ще придатні для використання передаються на склад, а решту або ремонтують або здають в металобрухт. Слюсарно-зборочна бригада проводить зборку машин із знеосіблених деталей, що поступають із складу.

Загальнознеосіблений спосіб ремонту використовують на крупних ремонтних базах, що проводять ремонт великої кількості однотипного обладнання із взаємозамінними деталями. В умовах нафтогазової промисловості він використовується на центральних БВО та спеціалізованих ремонтно-механічних заводах. Даний спосіб ремонту є найекономнішим із трьох названих. Це пояснюється тим, що при цьому значно скорочується час простоїв в ремонті, підвищується ПП і якість робіт, знижується їх вартість.



РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПрАТ «КИЇВМЛИН»

2.1 Загальна характеристика підприємства

Iсторiя пiдприємства бере початок з 1901 року, з кам'яного млина, який побудував на Подолi купець Л. Коган, а згодом були побудованi ще два млини. Перший етап індустріального розвитку кінця 19-го - початку 20-го століття, охопивши весь світ, досягає свого максимального стану напередодні першої світової війни.

Промислове виробництво охоплює всю Російську імперію, а саме Україну та концентрується у великих містах. В цей час древній мальовничий Київ, нині столиця України, насичується фабриками, заводами, збагачується та росте.

Початок борошномельного виробництва поклали заможні купці, що малися на торгівлі та промисловому виробництві.

Перші згадки про існуючі на Подолі млини знайдено в архівних документах 1894 року "Памятная книжка Киевской губернии". Місце розташування млинів обрано було не випадково, поруч знаходилися зручні річкові причали та дорожні шляхи. Завдяки безпосередньому наближенню вантажної пристані до подільських будівель основну масу забудови складали будівлі промислово-складського призначення. Практично в кожній садибі розміщувались лавки, склади, амбари, майстерні.

У 1901 році купець першої гільдії Коган Л.І. збудував на розі вулиць Спаської та Набережно-Хрещатицької кам'яний млин з локомобилем - зараз це млин №1.

В той час у 1902 році, в тому ж районі будується ще один великий млин, особливістю якого є наявність, крім секції пшеничного помелу, ще й секції житньго помелу (виробнича потужність секцій - 170 т та 250 т переробки зерна на добу відповідно), зараз це млин №3.

Повертаючись у сьогодення, бачимо на місці двох вікових млинів, величезний виробничий комплекс в борошномельній галузі, назва якого «Київмлин», до якого приєднався збудований швейцарською фірмою «BULER AG» ще у 1980 році млин №4, найпотужніший в країні, що переробляє 600 т зерна пшениці на добу.

В складі підприємства також два елеватори, один з яких - портовий, міні-елеватор, сумарна місткість яких складає 78,6 тис. тонн зерна, автотранспортний цех.

У 90 -х роках на підприємстві проведено технічне переоснащення млина № 3, а саме: заміна обладнання на високопродуктивне, реконструкція застарілих частин будівель, будівництво додаткових складських приміщень.

Корінних змін у технологічній частині зазнав млин №1 при проведенні у 1995 році реконструкції з заміною технологічного обладнання на високопродуктивне, виготовлене за ліцензією швейцарської фірми «Buler AG».

На сьогоднішній день підприємство має величезний виробничий потенціал - сумарна виробнича потужність складає 1270 тонн переробки зерна на добу, праця 650 працівників забезпечує виробництво 1000 тонн якісного борошна: пшеничного вищого, першого, другого гатунку, житньго обійного, обдирного, сіяного, а також побічних продуктів - висівок та відходів, постачання готової продукції хлібзаводам, кондитерським підприємствам та іншим споживачам міста Києва та Київської області.

Вся продукція ПрАТ Київмлин" має сертифікат відповідності, зареєстрований у реєстрі Системи сертифікації УкрСепро.

В нових умовах господарювання підприємство знаходить шляхи співробітництва з ведучими світовими фірмами - виробниками галузевого обладнання з метою підвищення якості та збільшення асортименту готової продукції, застосування нових видів упаковки європейського зразку для виходу на нові гарантовані ринки збуту.

В пошуках нових форм діяльності підприємства було прийнято рішення про доцільність створення власного хлібопекарного виробництва. В 1997 році було введено в дію булочно-кондитерський комплекс, в складі якого хлібобулочний, кондитерський цех, що працюють на турецькому та італьянському обладнанні, введено в дію магазин “Борошно “Киівмлина” та мережу кіосків фірмового продажу власної продукції.

У березнi 1990 р. комбiнат став колективним орендним пiдприємством, у червнi 1999 р. - закритим акцiонерним товариством, а з травня 2007 года -шляхом перетворення -реорганiзований у вiдкрите акцiонерне товариство. ПрАТ «Київмлин» пiдприємство з великим виробничим потенцiалом i фактично займає монопольне положення у галузi в м. Києвi.

До складу підприємства входить 3 млина, два елеватори, тароремонтний цех.

Млин №1 - розташований на розі вул. Спаської і вул. Набережно-Хрещатицької (вул. Спаська, №З6). перші відомості про який знайдено в архівних даних 1894 року. В 1990-1995 р.р. на млині, №1 була проведена реконструкція з надбудовою основної будівлі та будівництвом складу безтарного зберігання борошна місткістю 960 тонн.

При реконструкції застаріле устаткування замінене сучасним, що вироблене по ліцензії фірми «Бюлер» (Швейцарія). Зерно на млин подається механічним і пневматичним транспортом з елеватора №1. Борошно з млина надходить в склад безтарного зберігання пневмотранспортом, по мірі необхідності, борошно в СБЗ фасують в мішки для відвантажена в тарі на автотранспорт і залізницю. Більша частина борошна, що виробляється, відпускається в автоборошновози. Одержані при розмелюванні висівки пневмотранспортом надходять в чотири ємкості, що розташовані па території елеватора №1, для подальшого відвантаження на залізницю.

Продуктивність млина №1 складає - 250 т/добу переробки зерна з запільним виходом 75% (вищий ґатунок - 4 7%, перинні ґатунок - 28%. висівки - 22,1%). Потужність млина після реконструкції становить 57.2 тис. тонн сортового пшеничного борошна на рік. Вартість реконструкції склала 4777.63 тис. грн.

В 1997 р. па території млина №1 побудовано і введено в експлуатацію булочно-кондитерський комплекс потужністю 3 т/добу хлібобулочних виробів, 170 кг/зміну кондитерських виробів. На комплексі змонтовано устаткування італійського та турецького виробництва. Вартість будівництва склала 2011.5 тис. грн.

В 2000 році проведено ремонт адміністративно-побутового корпусу з реконструкцією фасаду, покрівлі, благоустроєм території. Витрачено - 48149.86 гри.

Млин №3 - розташований по вул. Межигірський, №83. Перші відомості про млин знайдено в архівних даних з 1894 року. В 1989-1991 р.р. на млині замінено застаріле технологічне та електротехнічне обладнання на нове високопродуктивне, вироблене по ліцензії фірми «Бюлер».

Продуктивність по зерну - 250 т/добу (жито) і 170 т/добу (пшениця).

Потужність млина складає 45,4 тис. тонн сортового пшеничного борошна та 66.3 тис. тонн сортового житнього борошна па рік.

В 1997-1998 рр. проведена реконструкція складу безтарного зберігання борошна з установкою лінії фасування борошна в паперові мішки фірми «Pglierania» (Італія). Вартість робіт склала 32.26 тис. гри.

В 1996 - І997 рр. побудована міні-пекарня для випікання хлібобулочних виробів потужністю 500 кг. на змін}. Вартість будівництва - 70.12 тис. грн.

Для оперативного приймання зерна з автотранспорту передбачена реконструкція автомобільних вагів зі збільшенням вантажопідйомності до 60 тонн. Кошторисна вартість робіт - 69,0 тис. грн.

В 2000 році проведена реконструкція КПП - вагової з ремонтом покрівлі складу, галереї. РП. Витрачено - 29376,43 грн.

Зерно для розмелу надходить з елеватора №2 механічним транспортом. Борошно з млина надходить в склад безтарного зберігання №1 (Е=500 тонн), склад безтарного зберігання №2 (Е=2200 тонн). Подальше відвантаження продукції здійснюється автоборошновозами. автотранспортом (в тарі) і залізницею.

Висівки пневматичним транспортом з млина подаються в металеві ємкості і потім відвантажуються насипом в залізничні вагони, а також в мішках - на автотранспорт.

Млин №4 - розташований по вул. Межигірський, №83, побудований в 1980 р. Працює на імпортному обладнанні фірми «Бюлер» (Швейцарія).

Продуктивність двох секцій «А» і «Б» складає - 600 т/добу переробки зерна з загальним виходом 75% (виший ґатунок -49%, перший ґатунок -25%, крупа манна-1%, висівки - 22,1%). Потужність млина - 128,8 тис. тонн сортового пшеничного борошна на рік. Це перший і єдиний млин в Україні, що побудований на комплектному імпортному устаткуванні з застосуванням високих технологій. В будівлі млина розміщений склад безтарного зберігання і відпуску борошна ємкістю 4,5 тис. тонн. Зерно на млин надходить механічним транспортом з елеватора №2.

Борошно поступає в СБЗ, а потім відвантажується в автоборошновози або через склад борошна в тарі - на автотранспорт. На млині встановлена лінія фасування борошна в пакети вагою 2 кг. Потужність лінії - 48 тонн за зміну.

Для утримання устаткування млина в необхідному технологічному стані потреба в імпортних запасних частинах складає 750 тис. американських доларів (протокол від 26.09.90 р. інспекції млина №4 спеціалістами фірми «Вuhler» та «ZIG»).

В 1996-1997 рр. на млині встановлено два фасувальних автомати фірми «Fawema» (Німеччина) для фасування борошна в пакети вагою 5 і 10 кг. Потужність автоматів складає 15 тонн борошна на зміну. Вартість придбання та установки автоматів склала 316,0 тис. німецьких марок.

В 1997-1998 рр. проведена реконструкція складу для зберігання борошна в тарі з установкою двох автоматичних фасувальних ліній «Рagliгаnі» (Італія) в паперові мішки вагою 25-50 кг. Потужність ліній - 30 тонн на годину кожна. Вартість виконаних робіт клала 2596,26 тис. гри.

Для утримання лінії пакування «Раg1іегаnі» та фасувальної лінії «Fawema» потреба в імпортних запчастинах складає 250,0 тис. американських доларів.

Висівки надходять в склад ємкістю 160 тонн або в бункери відпуску в вагони загальною ємкістю 140 тонн.

В 2000 році здійснена автоматизація лінії зволоження зерна, проведена реконструкція РП, склала готової продукції. Витрачено - 60390,6 грн.

Проведена заміна компресорних головок фірми «AERZEN» з монтажем і налагодженням. Витрачено - 265685,2 грн.

Фірмою «Бюлер» надані пропозиції МU-95-026275-00 по переоснащенню млина, вартість робіт складає 10899,78 тис. швейцарських франків. З причини відсутності коштів зазначені роботи не ведуться, що загрожує безперебійності його експлуатації та забезпеченню населення м. Києва борошном.

Елеватор №1 - знаходиться на березі Дніпра (вул. Набережно-Хрещатицька. №10). побудована в 1951 р. Місткість елеватора складає 32,0 тис. тонн.

Прийом зерна ведеться з барж і залізниці. Елеватор забезпечує підготовку та подачу зерна в переробку на млин №1 в кількості 600 тонн на добу.

З метою збільшення зернової місткості та складування зерна, що надходить в баржах по Дніпру, в 1998 р. побудовано металевий елеватор на імпортному устаткуванні загальною місткістю 3 600 тонн. Вартість будівництва склала 2896.12 тис. грн.

Для організації приймання зерна з автомобільного транспорту в 2000 році проведена реконструкція автомобільних вагів зі збільшенням вантажопідйомності до 60 тони. Витрачено - 92798,9 гри.

Елеватор №2 - знаходиться по вул. Межнгірській, №83, побудований в дві черги - 1952 р. та 1978 р. Місткість елеватора складає 43,0 тис. тонн. Елеватор має два прийоми з залізниці. Здійснюється прийом жита для млина №3 і пшениці для млинів №3 і №4. Елеватор забезпечує підготовку та подач)' зерна в переробку на млини №3 та №4 в кількості 1 100 топи на добу.

В 2000 році установлено фільтр: фірми «Симо». Витрачено - 30255,0 гри. Завершено ремонт силосного корпусу, введено в дію 10600 тонн ємкості. Витрачено -20142.88 тис. грн. проведено реконструкцію залізничних вагів. Витрачено - 18032,7 гри.

Тароремонтний цех - розташований по вул. Набережно-Печерській. №31. Організований в 1968 році в приміщеннях 1938 року будівництва.

В 1996-1998 рр. на цій території виконані роботи по реконструкції пошивочного та столярного цехів. Проведено упорядкування території з установкою залізобетонної огорожі. Реконструйовано енергопостачання, телефонізована і радіофікована територія. Побудовані два ангари. Вартість робіт склала - 915.5 тис. грн.

2.2 Аналіз основних показників роботи підприємства

Аналіз динаміки валюти балансу дає змогу вивчити умови функціонування, структури майна та джерел капіталу підприємства, виявлення основних напрямків подальшого аналізу ефективності використання капіталу та зміцнення його фінансової стійкості.

Виконаємо аналіз за даними звітності ПрАТ «Київмлин»за 2009 - 2011 рр. (баланс та звіт про фінансові результати наведено у Додатках 1 - 6) результати подамо у вигляді додатку 7.

Так, аналізуючи додаток 7 помітно, що в 2009 р. відбулося зростання валюти балансу на 27364 тис. грн. порівняно із початком року, тобто на 21,92%. Варто вказати, що в активі балансу відбулися наступні зміни:

- величина необоротних активів зросла на 23100 тис. грн. (на 84,42%);

- сума оборотних активів зросла на 3614 тис. грн. (на 13,21 %), такі зміни відбулися за рахунок різкого зменшення запасів.

- витрати майбутніх періодів збільшилися на 650 тис. грн.

По пасиву балансу в 2009 році відбулися також зміни:

- величина власного капіталу зменшилася на 13948 тис. грн. (на 25,52%), таке зниження відбулося за рахунок зниження нерозподіленого прибутку досліджуваного підприємства;

- забезпечення наступних витрат і платежів збільшилося на 3113 тис. грн., тобто на 192,28%;

- довгострокові зобов'язання зросли на 3486 тис. грн., тобто на 786,61%;

- поточні зобов'язання збільшилися на 34713 тис. грн., тобто на 376,42%.

Аналізуючи 2009 р. (див. Додаток 7) помітно, що відбулося зростання валюти балансу на 1627 тис. грн. порівняно із 2009 р. (на 1,07%). Варто вказати, що в активі балансу відбулися наступні зміни:

- величина необоротних активів зросла на 2612 тис. грн. (на 2,38%);

- сума оборотних активів зменшилася на 1495 тис. грн. (на 3,58%), такі зміни відбулися за рахунок різкого зменшення дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги.

- витрати майбутніх періодів зросли на 510 тис. грн., тобто на 76,58%.

По пасиву балансу в 2009 році відбулися також зміни:

- величина власного капіталу зменшилася на 68655 тис. грн. (на 68,88%), таке зниження відбулося за рахунок зменшення нерозподіленого прибутку досліджуваного підприємства;

- забезпечення наступних витрат і платежів збільшилося на 17696 тис. грн., тобто на 377,88 %;

- довгострокові зобов'язання збільшилися на 67060 тис. грн.;

- поточні зобов'язання зменшилися на 14474 тис. грн., тобто на 32,94%.

Аналізуючи 2011 р. (див. Додаток 7) помітно, що відбулося зменшення валюти балансу на 1916 тис. грн. порівняно із 2009 р. (на 1,25%). Варто вказати, що в активі балансу відбулися наступні зміни:

- величина необоротних активів зменшилася на 10383 тис. грн. (на 9,24%);

- сума оборотних активів зросла на 8952 тис. грн. (на 3,58%), такі зміни відбулися за рахунок збільшення дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги.

- витрати майбутніх періодів знизилися на 485 тис. грн., тобто на 41,24%.

По пасиву балансу в 2011 році відбулися також зміни:

- величина власного капіталу збільшилися на 11623 тис. грн. (на 37,48%), збільшення даного показника відбулося за рахунок збільшення суми нерозподіленого прибутку досліджуваного підприємства;

- забезпечення наступних витрат і платежів зменшилося на 6150 тис. грн., тобто на 27,48 %;

- довгострокові зобов'язання зменшилися на 68629 тис. грн.;

- поточні зобов'язання збільшилися на 61240 тис. грн.

Перейдемо до аналізу звіту про фінансові результати ПрАТ «Київмлин»(фінансова звітність підприємства наведена в Додатках 1 - 6). Результати розрахунків подамо у вигляді додатку 8.

Динаміку виручки та собівартості продукції відобразимо за допомогою рис. 2.1



Рис. 2.1 Динаміка виручки та собівартості продукції ПрАТ «Київмлин»протягом 2009 - 2011 рр.

Таким чином, протягом 2009 р. відбулися наступні зміни:

- зростання виручки підприємства на 10936 тис. грн.;

- зростання собівартості реалізованої продукції на 4231 тис. грн.;

- зростання інших операційних доходів на 7982 тис. грн.;

- адміністративні витрати зросли на 9430 тис. грн.;

- зростання інших операційних витрат на 14186 тис. грн.;

- інші фінансові доходи знизилися на 980 тис. грн.;

- інші доходи знизилися на 468 тис. грн.;

- інші витрати збільшилися на 5199 тис. грн.

Загалом чистий прибуток по ПрАТ «Київмлин»зменшився на 29441 тис. грн. (рис. 2.2).

Проаналізуємо зміни, які відбулися в 2009 р. у звіті про фінансові результати на досліджуваному підприємстві (додаток 8, рис. 2.2.):

- зниження виручки підприємства на 21628 тис. грн.;

- зростання собівартості реалізованої продукції на 1429 тис. грн.;

- зростання інших операційних доходів на 32110 тис. грн.;

- адміністративні витрати зросли на 6192 тис. грн.;

- зростання витрат на збут на 27158 тис. грн.;

- зростання інших операційних витрат на 27593 тис. грн.;

- інші доходи збільшилися на 1298 тис. грн.;

- інші витрати збільшилися на 1413 тис. грн.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.2 Динаміка чистого прибутку (збитку) ПрАТ «Київмлин» протягом 2009 - 2011 рр.

Загалом чистий прибуток по ПрАТ «Київмлин» знизився на 54699 тис. грн. (рис. 2.2.).

Проаналізуємо зміни, які відбулися в 2011 р. у звіті про фінансові результати на досліджуваному підприємстві (додаток 8, рис. 2.2.):

- зростання виручки підприємства на 6439 тис. грн.;

- зниження собівартості реалізованої продукції на 2478 тис. грн.;

- зростання інших операційних доходів на 107138 тис. грн.;

- адміністративні витрати знизилися на 20677 тис. грн.;

- знизилися витрат на збут на 8388 тис. грн.;

- зростання інших операційних витрат на 73554 тис. грн.;

- інші доходи збільшилися на 7759 тис. грн.;

- інші витрати знизилися на 7782 тис. грн.

Загалом чистий прибуток по ПрАТ «Київмлин»збільшився на 84355 тис. грн. (рис. 2.2.). Варто вказати, що позитивні зміни в діяльності досліджуваного підприємства та стійке протистояння кризовим явищам в економіці країни стало наслідком раціональної та виваженої політики управління фінансовими ресурсами підприємства та політики управління активами.

Ліквідність балансу -- це рівень покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строкам погашення зобов'язань. Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки за кожною групою активу і пасиву балансу.

Баланси ліквідності ПрАТ «Київмлин»наведені в додатку 9.

Відповідно до додатку 9, можемо зробити висновок, що баланс підприємства ПрАТ «Київмлин»малоліквідний, оскільки не всі з визначених умов виконуються, а саме - перша і найголовніша, це указує на те, що фактична ліквідність балансу відрізняється від абсолютної.

Фінансовий стан підприємства ПрАТ «Київмлин»оцінюється з метою виявлення тенденцій щодо динаміки основних показників ефективності діяльності підприємства.

Ліквідність підприємства - спроможність підприємства швидко реалізувати активи та одержати гроші для оплати своїх зобов'язань. Ліквідність характеризується співвідношенням високоліквідних активів підприємства і короткострокової заборгованості.

На основі балансу та звіту про фінансові результати (Додаток 1 - 6) виконаємо розрахунок показників ліквідності.

Таблиця 2.1

Показники ліквідності ПрАТ «Київмлин»протягом 2009 - 2011 рр.

№ n/n	Назва показника	Формула для розрахунку	2009 р. (на поч. р.)	2009 р. (на кін. р.)	2009 р.	2011 р.
1	2	3	4	5	6	7
1	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	(Грошові кошти + короткострокові ЦП) / Поточні зобов'язання	0,06	0,07	0,10	0,00004
2	Коефіцієнт швидкої ліквідності	(Оборотні активи - товарно-матеріальні запаси) / Поточні зобов'язання	2,73	0,67	0,79	0,38
3	Коефіцієнт проміжної ліквідності	(Оборотні активи - Виробничі запаси - НВЗ) / Поточні зобов'язання	3,29	0,79	1,06	0,45
4	Коефіцієнт покриття	Оборотні активи / Поточні зобов'язання	4,14	0,95	1,37	0,54
5	Величина власного оборотного капіталу	Оборотні активи - Поточні зобов'язання	28939,00	-2160,00	10819,0	-41469
6	Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами	(Оборотні активи - Поточні зобов'язання) / Поточні зобов'язання	3,14	-0,05	0,37	-0,46
7	Коефіцієнт маневреності власного оборотного капіталу	(Оборотні активи - Поточні зобов'язання) / Власний капітал	0,25	-0,02	0,35	-0,97
8	Коефіцієнт маневреності грошових коштів	Грошові кошти / Власний капітал	0,00003	0,03	0,10	0,00001
9	Частка оборотних коштів у активах	Оборотні активи / Усього активів	0,31	0,27	0,26	0,32
10	Частка запасів в оборотних активах	Запаси / Оборотні активи	0,34	0,24	0,41	0,30
1	2	3	4	5	6	7
11	Частка власних оборотних коштів у покритті запасів	Власні оборотні кошти / Запаси	2,25	-0,21	0,65	-2,83
12	Співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості	Дебіторська заборгованість / Кредиторська заборгованість	2,89	1,13	0,81	3,38

Коефіцієнт абсолютної (строкової) ліквідності ПрАТ «Київмлин»в 2009 на к.р. становить 7%, проте в 2009 р. спостерігається збільшення показника до 10%. Значення коефіцієнта свідчить про спроможність підприємства погасити негайно 10% від суми поточних зобов'язань.

Динаміка коефіцієнтів ліквідності відображена за допомогою рис. 2.3.

Рис. 2.3 Динаміка показників ліквідності ПрАТ «Київмлин»протягом 2009 - 2011рр.

Відповідно до наведеної діаграми спостерігається зиження всіх показників ліквідності підприємства на кінець досліджувааного періоду, тобто на кінець 2011 р. , що є негативною тенденцією в діяльності ПрАТ «Київмлин».

Коефіцієнт поточної (швидкої ліквідності), що відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов'язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами, складає 2,73, а на кінець досліджуваного періоду спостерігаємо його зниження до 0,38. Значення коефіцієнта свідчить про спроможність підприємства сплатити 38 % своїх поточних зобов'язань за умови своєчасного погашення дебіторської заборгованості на кінець року.

Варто також відмітити, що частка оборотних активів в активах становить 32%, що свідчить про низьку мобільність активів підприємства.

Частка запасів в оборотних активах становить 30%.

Проаналізуємо показники ділової активності ПрАТ «Київмлин»(табл. 2.2.).

Таблиця 2.2

Показники ділової активності ПрАТ «Київмлин»

№ n/n	Назва показника	Формула для розрахунку	2009 р.	2010 р.	2011 р.
1	Оборотність дебіторської заборгованості	Виручка від реалізації / (Дебіторська заборгованість на початок року + Дебіторська заборгованість на кінець року) / 2	12,38	12,82	12,08
2	Оборотність кредиторської заборгованості	Виручка від реалізації / (Кредиторська заборгованість на початок року + Кредиторська заборгованість на кінець року) / 2	19,98	12,45	18,43
3	Середній період погашення дебіторської заборгованості	365 / Оборотність дебіторської заборгованості	29,48	28,46	30,21
4	Середній період погашення кредиторської заборгованості	365 / Оборотність кредиторської заборгованості	18,27	29,31	19,81
12	Тривалість фінансового циклу	(Середній період погашення дебіторської заборгованості + Оборотність товарно-матеріальних запасів (II)) - Середній період погашення кредиторської заборгованості	38,62	30,82	48,01
13	Оборотність готової продукції	Виручка від реалізації / (Готова продукція на початок року + Готова продукція на кінець року) / 2	64,47	45,57	33,66
14	Оборотність власного капіталу	Виручка від реалізації / Власний капітал	2,24	3,33	6,08

Дiлова активнiсть пiдприємства проявляється в динамiчностi її розвитку, досягненнi нею поставлених цiлей, що вiдображають натуральнi й вартiснi показники, в ефективному використаннi економiчного потенцiалу, розширеннi ринкiв збуту своєї продукції. Для оцiнки рiвня ефективностi використання ресурсiв пiдприємства, як правило, використовують рiзнi показники оборотностi. Показники оборотностi мають велике значения для оцiнки фiнансового становища компанiї, оскiльки швидкiсть обороту коштiв безпосередньо впливає на платоспроможнiсть пiдприємства. Крiм того, збiльшення швидкостi обороту коштiв вiдображає пiдвищення виробничо-технiчного потенцiалу пiдприємства (див. таблицю 2.2. та додаток 10).

Оборотність дебіторської заборгованості - визначає кількість оборотів, яку здійсню дебіторська заборгованість протягом звітного періоду. В нашому випадку даний показник становить 12,08, показник протягом досліджуваного періоду практично не змінюється.

Оборотність кредиторської заборгованості - визначає кількість оборотів, яку здійсню кредиторська заборгованість протягом звітного періоду. В нашому випадку даний показник становить 19,98 оборотів, проте в 2009 р. відбувається різке зниження даного показника до 12,45 оборотів, та зростання 2011 р. до 18,43 оборотів.

Середній період погашення дебіторської заборгованості становить 30 днів в 2011 р., що свідчить про стабільність показника протягом досліджуваного періоду.

Середній період погашення кредиторської заборгованості становить в 2009р. - 18 днів, а в 2009 р. спостерігається різке зростання до 29 днів, проте в 2011 р. відбувається зниження показника до 20 днів. Таким чином, період погашення дебіторської заборгованості перевищує період погашення кредиторської заборгованості.

Оцінювання фінансової стійкості підприємства має на меті об'єктивний аналіз величини та структури активів і пасивів підприємства та визначення на цій основі ступеня його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідності фінансово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності. Виконаємо аналіз фінансової стійкості ПрАТ «Київмлин»протягом 2009 -2011 рр. (див. табл. 2.3.)



Таблиця 2.3

Показники фінансової стійкості ПрАТ «Київмлин»протягом 2009 - 2011рр.

№ n/n	Назва показника	Формула для розрахунку	2009 р.	2010 р.	2011 р.
1	2	3	4	5	6
1	Коефіцієнт заборгованості	Загальна сума заборгованості / Активи	0,31	0,65	0,61
2	Коефіцієнт фінансової стабільності	Власний капітал / Позикові кошти (коротко- та довгострокові)	2,08	0,31	0,46
3	Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії)	Власний капітал / Валюта балансу	0,65	0,20	0,28
4	Коефіцієнт залежності підприємства від довгострокових зобов'язань	Довгострокові зобов'язання / Власний капітал	0,04	2,29	0,06
5	Відношення заборгованості до капіталізації	Довгострокові зобов'язання / (Загальна сума пасивів - Короткострокові зобов'язання)	0,04	0,57	0,04
6	Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів	Позикові кошти (коротко- та довгострокові) / Власний капітал	0,48	3,24	2,18
7	Коефіцієнт концентрації власного капіталу	Власний капітал / Активи	0,65	0,20	0,28
8	Коефіцієнт фінансової залежності	Активи / Власний капітал	1,53	4,96	3,56
9	Коефіцієнт довгострокового залучення капіталу	(Довгострокові кредити + Довгострокові позики) / (Власний капітал + Довгострокові кредити + Довгострокові позики)	0,00009	0,69	0,00004
1	2	3	4	5	6
10	Коефіцієнт маневреності власних коштів	(Власний капітал + Довгострокові кредити + Довгострокові позики - Необоротні активи) / (Власний капітал + Довгострокові кредити + Довгострокові позики)	-0,10	-0,14	-1,39
11	Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів	Довгострокові зобов'язання / (Довгострокові зобов'язання + Власний капітал)	0,04	0,70	0,05
12	Коефіцієнт структури залученого капіталу	Довгострокові зобов'язання / (Довгострокові зобов'язання + Короткострокові зобов'язання)	0,08	0,71	0,03

Оскільки нормальне значення коефіцієнта автономії повинно перевищувати 0,5, можна зробити висновок про недостатню фінансову незалежність підприємства протягом 2009 - 2011 рр., проте позитивним зростання даного показника для ПрАТ «Київмлин»на протягом 2011 р.

Коефіцієнт фінансової стабільності показує забезпеченість власними коштами. Даний показник тановить в 2011 р. 46%, тобто сума позикових коштів перевищує власні кошти підприємства, що свідчить про середню фінансову стійкість підприємства.

Коефіцієнт маневрування власних коштів показує частку обігових коштів у власному капіталі. Для цього коефіцієнта нормальне значення повинно перевищувати 0,1. Як видно з таблиці 2.3., фактичне значення даного показника для ПрАТ «Київмлин»є негативним, що свідчить про неманевреність власних коштів ПрАТ «Київмлин»

Динаміка показників фінансової стійкості ПрАТ «Київмлин»відображена на рис. 2.4.

Таким чином, проаналізувавши показники фінансової стійкості для ПрАТ «Київмлин»протягом 2009 - 2011 рр. (табл. 2.3. та рис. 2.4.) можна зробити висновок, що досліджуване підприємство фінансово нестійке.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.4 Динаміка показників фінансової стійкості ПрАТ «Київмлин»протягом 2009 - 2011 рр.

Перейдемо до аналізу показників рентабельності досліджуваного підприємства.

Рентабельність - це якісний, вартісний показник, що характеризує рівень віддачі витрат або ступень використання ресурсів, що є в наявності, в процесі виробництва і реалізації продукції.

Підприємство рентабельне, якщо суми виторгу достатньо не тільки для сплати витрат на виробництво, але і для утворення прибутку. Таким чином, рентабельність характеризує ефективність роботи підприємства, дає уявлення про спроможність підприємства збільшувати свій капітал.

...