Капітал, як економічна категорія

Ця частина дослідження містить також економічний, історичний, ретроспективний та перспективний аналіз становлення капіталістичних відносин у сільському господарстві.

Завершується дослідження проблем, винесених у третій том «Капіталу» розділом «Доходи та їх джерела», де Маркс протиставляє свою трудову теорію вартості, відповідно до якої саме праця є основним джерелом усіх доходів капіталістичного суспільства, теорії трьох факторів виробництва. Він підкреслює, що обґрунтування джерел доходів з допомогою триєдиної формули: земля -- рента, капітал -- прибуток, праця -- заробітна плата є помилковим, оскільки не враховує того, що право привласнення визначається способом виробництва, за якого приватна форма власності зумовлює існування експлуатації найманої праці і визначає пропорції розподілу її результату (додаткової вартості) відповідно до розмірів цієї власності. Маркс указує на історичну обумовленість існуючих форм розподілу та на їхню залежність від виробництва.

3. Сучасні погляди економістів на проблему капіталу

Первісне значення терміну «капітал» (лат. capitalis) -- головний. Згодом у німецькій та французькій мовах ним стали позначати головне майно, головну суму.

Переважна більшість сучасних науковців так само тлумачить сутність цього поняття. Між поглядами класиків політекономії та сучасних економістів існує низка відмінностей:

1) розширення сутності капіталу сучасними економістами, тобто включення до запасів і видів накопиченої праці доріг, мостів, комп'ютерів, споруд тощо, тобто виробничих фондів, які у працях західних учених у цьому контексті аналізу ще називають капітальним благом;

2) пов'язування сучасними західними економістами отримання доходу не лише з переліченими речовими факторами виробництва, які отримали назву «фізичний капітал» (так, американський економіст Г. Манків під «фізичним капіталом», або просто капіталом, розуміє устаткування, будівлі, споруди, які використовують для виробництва товарів і послуг), а й з «людським капіталом». Цей капітал містить набуті знання, звички, енергію людей, а інвестиціями в людський капітал є витрати на здобуття освіти, інформації, кваліфікації, на підтримання здоров'я, на виховання дітей тощо. Прихильники теорії «людського капіталу» вважають, що до нього належить і особиста чесність у ділових контактах;

3) ототожнення капіталу з грошима, з фінансовими ресурсами деякими західними вченими. Так, англійський економіст Дж. Робінсон вважає, що коли капітал втілений в неінвестованих фінансах, він є грошима;

4) ототожнення деякими сучасними вченими капіталу з часом, трактування часу як окремого фактору виробництва, що створює дохід;

5) виокремлення як фактору виробництва ризику підприємця, власника капіталу (П.-Е. Самуельсон). Загалом західні економісти у тлумаченні капіталу єдині в тому, що розглядають його як певну цінність, благо, що приносить його власнику впродовж тривалого часу дохід.

Важливим у їхніх поглядах щодо сутності капіталу є те, що ці учені всебічно розкривають матеріально-речовий зміст цієї категорії, пов'язують капітал з різними факторами виробництва, з процесом отримання доходу. У цьому вони впритул наблизилися до розуміння сутності капіталу К. Марксом та Ф. Енгельсом. Маркс, зокрема, розглядаючи матеріально-речову структуру капіталу, зазначав, що він формується зі знарядь праці, сировини, засобів до існування, матеріальних продуктів, певної суми товарів, мінових вартостей. Він також розглядав капітал як накопичену працю, як відношення уречевленої праці до живої. Сучасні західні науковці повніше, ніж Маркс і Енгельс, розкрили матеріально-речову структуру капіталу, пов'язали його з особистісним фактором виробництва, з фактором часу. Йдеться про те, що люди віддають перевагу теперішнім благам перед майбутніми і власники певних цінностей (ресурсів, благ тощо) відмовляються від них лише за певну плату, яку повинні сплачувати суб'єкти (підприємці тощо), які користуються цими цінностями нині. Такий підхід, зокрема, обґрунтовує сутність відсотка.

Різні вчені по-різному тлумачили поняття капітал (див. додаток 1)

Однак західні науковці не доповнюють матеріально-речову сторону категорії «капітал» характеристикою його суспільно-економічної форми, не розглядають дію певного фактора в органічному взаємозв'язку з відносинами між людьми. Такий підхід певною мірою є позаісторичним, що полягає у твердженні, ніби капітал існував у всіх суспільно-економічних формаціях. Даючи таке тлумачення сутності капіталу, західні науковці абстрагуються від поняття «наймана праця», від суперечності між власниками значної кількості засобів виробництва і безпосередніми виробниками, які здебільшого позбавлені таких засобів і для того, щоб утримувати себе і членів своєї сім'ї, продають власникам свою робочу силу. Її продаж та використання перетворюють робочу силу на змінний капітал, який з наукової точки зору адекватніше відображає дійсність, ніж термін «людський капітал». Такий підхід також означає ототожнення приватної власності, що базується на власній праці, з капіталістичною, заснованою на привласненні чужої праці.

Капітал є фундаментальним, складним, багатоаспектним, але разом з цим недостатньо дослідженим економічним явищем. Як зазначає П.Самуельсон „теорія капіталу являє собою один з найбільш складних розділів мікроекономічного аналізу” [24], а з точки зору В.С.Пономаренка, найбільш непізнаним об'єктом дослідження є капітал як самозростаюча вартість.

Сучасний етап функціонування економіки України характеризується кризовими явищами, що на макрорівні передусім пов'язано з перерозподілом факторів виробництва: землі та капіталу, а на мікрорівні з недостатнім досвідом управління важливими складовими успішного бізнесу, серед яких не останнє місце посідає капітал.

Так, Ю.М.Воробйов здійснює детальний, але непослідовний опис історичної еволюції категорії „капітал” без структурування зазначених ним концепцій та виокремлює лише два підходи до визначення капіталу підприємства: фінансовий та економічний [25]. Проте фінанси і як явище, і як система відносин є частиною економіки. Тому з'ясовуючи економічну сутність капіталу, можна лише сказати, що фінансовий капітал є підвидом капіталу взагалі, оскільки за природною ознакою капітал поділяють на фінансовий, фізичний та інтелектуальний або за класифікацією Ю.М.Воробйова - на фінансовий, матеріальний та нематеріальний [25].

А.Г.Грязнова зазначає, що „категорія капіталу виникла та розвивається разом із капіталістичною системою господарювання” і починає розгляд еволюції поглядів на капітал.

Серед економістів ХІХ ст. термін "капітал" належав тільки до того сегмента багатства, який був продуктом минулого виробництва. Багатство,

яке не було виробленим, таке, як земля або родовища корисних копалин, було вилучене з визначення капіталу. Дохід від капіталу (визначений у такий спосіб) називався прибутком або процентом, тоді як дохід від природних ресурсів називався рентою. Сучасні економісти, для яких капітал означає просто сукупність товарів і грошей, що використовується для створення ще більшої кількості товарів і грошей, уже не вдаються до такого поділу [12, с. 101].

Зазначені вище визначення підтверджують той факт, що капітал має багато тлумачень і може трактуватися як матеріальні ресурси, сума грошей та нематеріальні ресурси. Але більшість поглядів на дане поняття є схожі в тому, що капітал являє собою здатність приносити дохід. Сучасні трактування капіталу підприємства є ще детальнішими, ще глибшими.

Сучасний економіст І.А. Бланк визначає капітал, як "накопичений шляхом заощаджень запас економічних благ у формі грошових засобів і реальних капітальних товарів, що притягується його власниками в економічний процес як інвестиційний ресурс і фактор виробництва з метою отримання доходу, функціонування яких в економічній системі базується на ринкових принципах і пов'язане з факторами часу, ризику та ліквідності" [13, c. 251].

Трактування Євхена Брігхема стосовно поняття капіталу наступне: "капітал - необхідний фактор виробництва і як будь-який інший фактор він має вартість" [14, с. 354]. В.М. Родіонова підходить до визначення поняття "капітал" так: "Капітал підприємства - це грошові доходи і надходження, які

перебувають у розпорядженні суб'єкта господарювання і призначені для виконання фінансових зобов'язань, здійснення затрат із розширеного відтворення економічного стимулювання працівників" [15, с. 125].

На думку О.Г. Білої "капітал підприємства - сукупні грошові ресурси, що використовуються на підприємстві. Або це авансований у господарську діяльність капітал власний, позичений і залучений у сукупності" [16, с. 299]. В.П. Кудряшов вважає, що "капітал підприємства - це вартість матеріальних цінностей, фінансових вкладень і грошових коштів, необхідних для забезпечення господарської діяльності підприємства" [17, с. 46]. В.М. Шелудько розглядає капітал підприємства як "суму власного та боргового капіталу і визначається він тією частиною фінансових ресурсів, яка спеціально сформована й призначена для використання у фінансово-господарській діяльності з метою отримання прибутку" [18, с. 25].

Фактично наводить узагальнений підсумок усіх визначень капіталу підприємства І.В. Зятковський: "Як свідчить ретроспективний аналіз визначень фінансових ресурсів (капіталу підприємства), дослідники кваліфікують їх як сукупність фондів грошових коштів, доходів, відрахувань або надходжень, що перебувають у розпорядженні підприємств" [19, с. 25]. Є.Г. Рясних зазначає, що "капітал - це частина фінансових ресурсів, це вартість, яка дає додаткову вартість" [20, с. 59]. С.В. Мочерний визначає капітал "як виробниче відношення, за якого знаряддя праці, певні матеріальні блага, мінові вартості є засобом експлуатації, привласнення частини чужої неоплаченої праці" [21, с. 254]. На думку М.С. Дороніної, під капіталом необхідно розуміти штучно створене знаряддя працюючого людства, завдяки чому воно (людство) підкоряє та перетворює елементи природи для задоволення своїх поточних потреб та розширеного відтворення передумов для задоволення майбутніх. Капітал - це частина наявного багатства і водночас джерело багатства майбутнього [16, с. 148]. Одне з найпростіших визначень капіталу сформулював В.М. Опарін: "Фінансові ресурси (капітал) - це сума коштів, спрямованих в основні засоби та обігові кошти підприємства" [22, с. 11].

Із наведених вище визначень можна зробити висновок, що більшість авторів розуміє під капіталом певні грошові накопичення, доходи і надходження або фонди грошових ресурсів.

Сучасна економічна теорія містить концепцію капіталу, яку знаходимо у західній літературі і можемо узагальнити наступним чином: капітал - це сукупний термін для товарів і грошей, від використання яких може бути отриманий дохід.

Загальноприйнято вважати, що споживчі товари і гроші для теперішніх потреб і особистого задоволення не входять до складу капіталу. Таким чином, бізнес розглядає свою землю, будівлі, споруди, обладнання, устаткування і сировину поряд з акціями, облігаціями і банківськими рахунками як капітал. Будинки, меблі, автомобілі й інші товари, які споживаються для особистого задоволення (або гроші, обміняні на ці товари), не вважаються капіталом у традиційному розумінні [12, с. 100-101].

На практиці капітал визначається як власність, що належить фізичним або юридичним особам у даний момент і чітко відокремлена від доходу, отриманого від цієї власності протягом певного періоду.

У процесі виробництва та на стадіях обігу постійно виявляється двоїста сутність капіталу, що визначає його як джерело для створення продуктивного активного капіталу та як причину виникнення зобов'язань підприємства.

Лише правильне розуміння суті капіталу в усіх його багатогранних проявах призведе до максимально ефективного функціонування кожного окремо взятого підприємства та економіки загалом.

Отже, на нашу думку, капітал підприємства - це економічна категорія, для якої є характерною двоїста сутність: з одного боку капітал відображає усі наявні грошові, матеріальні та нематеріальні ресурси підприємства (що зображається в активі балансу), з другого - є джерелом покриття зобов'язань даного підприємства (відображається в пасиві балансу).

Таким чином, уточнюючи вищезазначене, під капіталом підприємства ми розуміємо фінансові ресурси підприємства, авансовані ним на формування активів, необхідних для забезпечення безперервної його діяльності з метою максимізації прибутку.

Наведене авторське визначення капіталу підприємства на основі критичного ретроспективного аналізу поглядів економістів на дану категорію є кроком до встановлення єдиного загальноприйнятого трактування капіталу.

Запропоновані узагальнення можуть бути використані при обґрунтуванні політики управління капіталом підприємства, що є перспективним напрямом подальших досліджень у даній галузі.

Розмаїття сучасних економічних теорій та концепцій, а разом з ними поглядів на капітал є результатом довготривалого пріоритету в науці принципу плюралізму та методологічного анархізму. Але поруч із цим, сучасна системна концепція капіталу, на жаль, відсутня. Більше того, серед економістів немає єдності щодо тлумачення терміну „капітал”.

Так, західні економісти Дж.Хікс, П.Хейне, С.Фішер, Р.Дорнбуш, К.Р.Макконел, С.Л.Брю, Дж.Ф.Стенлейк дотримуються класичного розуміння капіталу, визначають його як виробничі ресурси (засоби виробництва, товари виробничого призначення, виробничі товари тощо), що необхідні для виробництва товарів та послуг [26, 38-41]. Ігноруючи, таким чином, важливі характеристики капіталу: по-перше, його здатність приносити дохід; по-друге, його різноманітні форми (фінансову та інтелектуальну); по-третє, процес постійного руху, перевтілення.

П.Самуельсон не дає конкретного визначення поняттю „капітал”, а наголошує, що він є важливим фактором виробництва [24]. Аналогічно визначає капітал російський вчений Р.М.Нурєєв [27].

О.І.Архіпов та колектив авторів капіталом вважають гроші, час, вартість, що приносить додаткову вартість, засоби виробництва, які можна використовувати для виробництва інших товарів, людський інтелект, здібності та наголошують, що капітал - це джерело проценту [28]. Вартісного підходу дотримуються О.С.Булатов, Г.Н.Климко,В.І.Осипов, але в своїх визначеннях наголошують на різних аспектах капіталу:

- капітал - це вартість, що приносить додаткову вартість у разі використання праці найманих робітників [30];

- капітал - це авансована вартість, яка в процесі свого руху приносить більшу вартість, тобто самозростає [29];

- капітал підприємства - авансована (вкладена) для утворення і функціонування підприємства вартість (інвестиції) з метою отримання прибутку.

Російський вчений Б.А.Райзберг є прихильником теорії всеосяжного капіталу. Розглядаючи капітал у широкому розумінні, відносить до нього „все, що здатне приносити дохід, чи ресурси, створені людьми для виробництва товарів та послуг” . У більш вузькому значенні розглядає грошовий та фізичний капітал, ігноруючи інтелектуальний.

Найбільш змістовними, на наш погляд, є визначення І.О.Бланка та М.С.Дороніної. Остання визначає капітал підприємства як „введені у відтворювальний процес капітальні блага (фактори виробництва: засоби праці, предмети праці, робоча сила), які взаємодіють між собою у просторі та часі завдяки управлінню” [1]. І.О.Бланк характеризує капітал як „накопичений шляхом заощаджень запас економічних благ у формі грошових коштів і реальних капітальних товарів, що залучаються його власниками до економічного процесу як інвестиційний ресурс та фактор виробництва з метою отримання прибутку, функціонування яких в економічній системі базується на ринкових принципах і пов'язано з факторами часу, ризику та ліквідності” [32].

Висновки

Після опрацювання літератури по даній темі, я зробив певні висновки.

В історії економічної науки не існує єдиної думки з приводу визначення поняття “капітал”. Одні вчені обожнюють капітал із засобами виробництва, інші розглядають його з точки зору продуктивних сил. Сучасні монетаристи розуміють під капіталом кредитні гроші. А авторська школа 70-х років ХІХ ст. вважає, що капітал, це те, що приносить дохід. Але скільки б багато не існувало трактувань капіталу, суть його зводиться до одного.

Капітал як фактор виробництва являє собою майно, цінність, яка може мати форму грошей, землі, речей, що належить підприємцям або іншим власникам і використовується в процесі створення товарів і послуг.

Особливістю капіталу є те, що він має бути кимось нагромаджений, створений і в процесі застосування має мати властивість самозростання. Отже, для капіталу найважливішим є те, що за певних умов початкова вартість капіталістичних цінностей забезпечує додаткову вартість, тому, що головною функцією капіталу є принесення доходу.

Таким чином, капітал - це вартість, авансована у виробництво з метою одержання додаткової вартості, це вартість, що завдячуючи експлуатації, створює і приносить додаткову вартість.

Спрямування виробництва на виробництво додаткової вартості - мета капіталістичного виробництва, його об'єктивний закон. Оскільки цій меті підпорядковане все виробництво, вона є основною метою - основним економічним законом капіталістичного виробництва.

Одержанню додаткової вартості підпорядковується не тільки виробництву. На нього спрямований обмін, розподіл і споживання. Відтак, основний економічний закон виробництва покладає всю систему буржуазних виробничих відносин і є основним економічним законом капіталістичного способу виробництва.

Головним джерелом зростання капіталу є робоча сила. Тому, що робітник отримує за свою працю не повну вартість продукту, створену ним, а лише певну частину, величина якої в цілому достатня для відтворення працівника як такого. Отже, вартість, створена робочою силою, повинна бути більшою, ніж вартість робочої сили.

Таким чином, створюється додаткова вартість, яка є основою капіталістичного виробництва. Тому, що капіталістичне виробництво буде продуктивним доти, поки воно зможе виробляти додаткову вартість.

Додаток 1.

Додаток 2.

Список використаної літератури:

1. Бартенев С.А. История экономических учений в вопросах и ответах / С.А. Бартенев. - М.: Юристъ, 1998.

2. Каменецкий В.А. Капитал (от простого к сложному) / В.А. Каменецкий, В.П. Патрикеев. - М.: ЗАО “Издательство “Экономика”, 2006. - 583 с.

3. Мазурок П.П. Історія економічних вчень у запитаннях і відповідях: навч. посіб. / П.П. Мазурок. - [2-ге вид., стер.]. - К.: Знання, 2006. - 477 с.

4. Эрнандо де Сото. Загадка капитала. Почему капитализм торжествует на западе и терпит поражение во всем остальном мире / Эрнандо де Сото; [пер. с англ.]. - М.: ЗАО “Олимп-Бизнес”, 2004. - 272 с.

5. Политическая экономия: учебник. - М.: Государственное издательство политической литературы, 1954. - 632 с.

6. Агапова И.И. История экономической мысли[Электронный ресурс]: курс лекций / И.И. Агапова. - М.: Ассоциация авторов и издателей “ТАНДЕМ”. Издательство ЭКМОС, 1998. - 248 с.

7. Юхименко П.І. Історія економічних вчень: навч.посібник / П.І. Юхименко, П.М. Леоненко. - [3-тє вид., випр.]. - К.: Знання - Прес, 2002. - 514 с.

8. Эрнандо де Сото. Загадка капитала. Почему капитализм торжествует на западе и терпит поражение во всем остальном мире / Эрнандо де Сото; [пер. с англ.]. - М.: ЗАО “Олимп-Бизнес”, 2004. - 272 с.

9. Маркс К. Капітал. Т.1

10.Маркс К. Капітал. Т.2, 4.11, с. 349 - 350

11.Маркс К. Капітал. Т.3

12. Пойда-Носик Н.Н., Грабарчук С.С. Фінансові ресурси підприємства// Фінанси України. - 2003, № 1. - С. 96-103.

13. Бланк И.А. Финансовый менеджмент: Учебный курс. - К.: Ника-Центр, 2001. - 528 с.

14. Брігхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту: Підручник/ Пер. з англ. - К.: Молодь, 1997. - 1000 с.

15.Финансы/ Под ред. В.М. Родионовой. - М.: Финансы и статистика. - 1995. - С. 125.

16. Біла О.Г. Фінансове планування і прогнозування: Навч. посібник. - Львів: Компакт- ЛВ, 2005. -312 с.

17.Кудряшов В.П. Фінанси: Навч. посібник. - Херсон: Олді-плюс, 2002. - 352 с.

18. Шелудько В.М. Фінансовий менеджмент: Підручник. - К.: Знання, 2006. - 439 с.

19. Зятковський І.В. Теоретичні засади фінансів підприємств// Фінанси України. - 2000, № 4. - С. 25.

20. Рясних Є.Г. Основи фінансового менеджменту: Навч. посібник. - К.: Скарби, 2003. - 238 с.

21. Мочерний С.В. Економічна теорія: Посібник для студентів вищих закладів освіти. - К.: Вид. центр "Академія", 1999. - 592 с. (Гаудеамус).

22. Дороніна М.С. Управління економічними і соціальними процесами підприємства: Монографія. - Харків: Вид. ХДЕУ, 2002. - 432 с.

23. Милль Дж. С. Основы политической экономии. Т.1/Дж. С. Миль; пер. с англ. А. А.Калинина, В. Т. Стоплер; под. ред. А. Г. Милейковского. - М.: Прогресс, 1980. - 496 с.

24. Самуэльсон П., Нордхаус В. Экономикс: Пер. с англ. - М.: НПО "Алгон", 1994. - 642 с.

25. Воробьев Ю.Н. Капитал предпринимательских структур в системе финансового менеджмента. - Симферополь: Таврия, 2000. - 323 с.

26. Хикс Дж.Р. Стоимость и капитал . - М.: Прогресс, 1988. - 487 с.

27. Нуреев Р.М. Курс микроэкономики. - 2-е изд., изм. - М.: Норма, 2005. - 561с.

28. Экономика / Под. ред. А.И.Архипова, А.Н.Нестеренко, А.К.Большакова. - М.: Проспект, 1998. - 596 с.

29. Основы экономической теории: политэкономический аспект: / Отв. ред. Г.Н.Климко. - 3-е изд., перераб. и доп. - К.: Знання-Прес, 2001. - 646 с.

30. Экономика / Под. ред. А.С.Булатова. - М.: Изд-во «БЭК», 1995. - 632 с.

32. Бланк И.А. Управление капиталом. - К.: Эльга, Ника-Центр, 2004. - 576 с.

Размещено на Allbest.ru