Зайнятість населення на ринку праці

4. надання допомоги у працевлаштуванні;

За пошуком роботи безробітний може звернутися до державної служби зайнятості. Тут нададуть допомогу з використанням оперативної інформації про вільні робочі місця та вакантні посади не тільки в межах району, а й по інших населених пунктах області та України, а також можна отримати кваліфіковані консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштування. Працездатним громадянам працездатного віку, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо працевлаштування. Для працевлаштування соціально незахищеної категорії громадян щорічно на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності з чисельністю понад 20 чоловік місцевими органами влади за поданням центрів зайнятості встановлюється квота для бронювання до 5% загальної кількості робочих місць.

До соціально незахищених категорій громадян відносяться:

-жінки, які мають дітей до шести років;

-одинокі матері, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів;

-молодь, яка закінчила або припинила навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних або вищих навчальних закладах освіти, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і якій надається перше робоче місце;

-діти-сироти, які залишилися без піклування батьків;

-особи, яким виповнилося 15 років і які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;

-особи передпенсійного віку (чоловіки по досягненні 58 років, жінки - 53 років);

-особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування.

5. регулювання галузевої та територіальної мобільності.

Здійснюється для стимулювання розміщення робочої сили в трудодефіцитних районах і галузях.

Висновки

Для покращення ситуації на ринку праці потрібно вдосконалити роботу регіональних служб зайнятості, поліпшити їх кадрове і технічне забезпечення, впровадити єдину інформаційну систему обліку та розподілу трудових ресурсів і вільних робочих місць, створити мережу навчальних центрів, які займалися б якісною професійною підготовкою дорослого населення, активізувати безробітних до пошуку нової роботи. На жаль, результати цієї роботи в нашій країні бажають бути кращими. Тому державна політика сприяння зайнятості повинна бути зорієнтована, в першу чергу, на зміцнення економіки, розвиток нових і збереження наявних робочих місць. Враховуючи праценадлишковість Західного регіону України, необхідно стимулювати в ньому розвиток трудомістких галузей. Доцільно сприяти розширенню сфери застосування праці у сільській місцевості, розвитку підприємств з переробки сільськогосподарської продукції, підприємств торгівлі і побуту. Потрібна підтримка і розвиток малих підприємств та самозайнятості населення, оскільки вони, не потребуючи особливо високих затрат, забезпечують роботою працівників і службовців, звільнених з великих підприємств. Регіональні програми зайнятості мають носити характер інвестиційних програм зайнятості. Вони мають перетворитися з програм боротьби з безробіттям у комплексні програми стимулювання зайнятості.

Слід також зазначити, що у ході суспільно-економічного прогресу відбувається відносне зниження ролі суто економічних факторів стратифікації і зростання впливу чинників освіти, особистісних інтелектуальних досягнень, рівня професійної компетентності індивідів у формуванні соціально-економічної структури населення. Освітньо-професійні ресурси, які дедалі більшою мірою визначають положення в суспільній ієрархії, характеризують якісні властивості індивідів, мають індивідуально-досяжну природу і знаходяться в динамічній взаємодії з іншими критеріями соціальної стратифікації. Становлення поколінь працівників, які б цілковито відповідали сучасним вимогам щодо освітньо-професійної підготовки і могли бути творцями соціально-економічних інновацій, - це двосторонньо зумовлений процес. У ньому значущу роль покликані відіграти зацікавленість працівника, його індивідуально-досяжні установки та відповідно спрямовані зусилля, а також інвестиції (державні, приватні тощо) у формування і довгостроковий розвиток людського капіталу, створення системи безперервної освіти та професійної підготовки дорослого населення.

Держава повинна також подбати про соціально-вразливі верстви населення (пенсіонерів, інвалідів та молодь). Ці категорії населення найбільше потерпають від нестачі робочих місць. Вони є «непотрібними» для вітчизняного ринку праці, оскільки роботодавці ставлять під сумнів їхні професійні здібності та рівень кваліфікації. На жаль ця проблема є досить загостреною на сучасному етапі розвитку економіки.

На сьогодні вирішити завдання працевлаштування молодих людей можна за системою економічного стимулювання підприємств, оскільки статистичні дані відображають зацікавленість молоді саме у співпраці з малими підприємствами.

Щодо інвалідів, то теперішня робота з удосконалення нормативно-правового підґрунтя, створення єдиної державної організаційно-управлінської структури з професійної реабілітації й працевлаштування, реалізація відповідних заходів у державних і місцевих програмах та перш за все належного фінансування всіх заходів, сприятиме підвищенню рівня зайнятості.

Проведення пенсійної реформи, зокрема створення трирівневої системи страхування та перехід на персоніфікований облік внесків, має вирішити наболілі проблеми пенсійного забезпечення громадян України.

Не слід забувати, що в нашому суспільстві усі громадяни мають однакові права на реалізацію конституційних гарантій. І служба зайнятості повинна вживати всі можливі заходи, щоб сприяти їх забезпеченню.

Список використаних джерел

1. Бичков С. Аналіз ставлення та розвитку систем соціального захисту в різних країнах світу та можливості адаптації набутого досвіду до умов України // Вісник НАДУ 2006 №3 180 с.

2. Бідак В. Складові системи державного регулювання соціального розвитку і соціального захисту/ В.Бідак // Україна: аспекти праці 2004 №1140 с.

3. Галицький В.М. Про першочергові завдання державної служби зайнятості щодо подолання кризових явищ в управлінні наданням соціальних послуг населенню і роботодавцям./ В.М.Галицький // Ринок праці та зайнятість населення. 2006. №2(10) 154 с.

4. Державний комітет статистики. Статистичний щорічник України за 2012 р

560c.

5. Закон України “Про зайнятість населення”. Режим доступу: http.//zakon.rada.gov.ua.

6. Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”. Режим доступу: http.//zakon.rada.gov.ua.

7. Закон України «Про професійний розвиток працівників». Режим доступу: http.//zakon2.rada.gov.ua.

8. Закон України “Про соціальні послуги”. Режим доступу: http.//zakon.rada.gov.ua.

9. Ліванова Е. Демографічний колапс. "Урядовий кур'єр"- 2004 - № 40 - 180 с.

10. Людський розвиток в Україні: 2010 рік (колектив авторів) / Щорічна науково-аналітична доповідь / За ред. Е. М. Лібанової. К.; Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, Держкомстат України, 2010 -- 165 с.

11. Маршавін Ю.М. Шляхи удосконалення технологічних засад працевлаштування осіб з особливими потребами //Актуальні проблеми професійної самореалізації осіб з особливими потребами на ринку праці. К. : ІПК ДСЗУ. 2008264 с.

12. Савченко А. Методологічні основи визначення потреби у кваліфікованих кадрах Україна: аспекти праці. -- 2004. -- № 4 -- 240 с.

13. Скуратівський В, Палій О., Лібанова Е., Соціальна політика. - К.; вид-во УАДУ 2003 293с.

14. Федоренко В.Г. Ринок праці та зайнятість населення України. - 2012 - №1- 59 с.

15. Ходзінський К. Сучасний стан праці в Україні. "Економіка України"- 2004-№8-196 с.

Размещено на Allbest.ru