Відповідно до принципових (головних) напрямів використання цей прибуток можна розділити на дві частини:

1) прибуток, що спрямовується за межі підприємства у вигляді виплат власникам корпоративних прав, персоналу підприємства за результатами роботи (як заохочувальний захід), на соціальну підтримку тощо (розподілений прибуток);

2) прибуток, що залишається на підприємстві і є фінансовим джерелом його розвитку (нерозподілений прибуток). Останній спрямовується на створення резервного та інвестиційного фондів. Резервний фонд є фінансовим компенсатором можливих відхилень від нормального обороту коштів або джерелом покриття додаткової потреби в них. Його формування є обов'язковим для господарських товариств, орендних підприємств, кооперативів.

Цю загальну схему розподілу прибутку можна конкретизувати стосовно підприємств із різними організаційно-правовими формами. Це стосується насамперед акціонерних товариств (підприємств). Як відомо, власники акцій одержують частину корпоративного прибутку у вигляді дивідендів (доходу інвесторів на вкладений капітал). Щодо акціонерного підприємства дивіденди можна розглядати як плату за залучений від продажу акцій капітал.

3. Основні напрямки використання прибутку підприємства

За рахунок відрахувань від прибутку в бюджет формується основна частина фінансових ресурсів держави, регіональних і місцевих органів влади, і від їхнього збільшення значною мірою залежать темпи економічного розвитку країни, окремих регіонів, збільшення суспільного багатства та в остаточному підсумку підвищення життєвого рівня населення. Прибуток являє собою різницю між сумою доходів і збитків, отриманих від різних господарських операцій. Саме тому він характеризує кінцевий фінансовий результат діяльності підприємств.

Рис. 3.1. Порядок формування прибутку

Основним показником прибутку, використовуваним для оцінки виробничо-господарської діяльності, виступає: балансовий прибуток, прибуток від реалізації випущеної продукції, валовий прибуток, оподатковуваний прибуток, прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства або чистий прибуток [6, с. 48-49].

В процесі управління формуванням прибутку вирішуються дві основні задачі:

– підвищення загального розміру прибутку в процесі його формування;

– ефективний розподіл отриманого прибутку за окремими напрямками його використання.

Серед цих задач найвагомішою являється перша, тому що від її вирішення залежать форми та пропорції розподілу прибутку на торговельному підприємстві.

Механізм управління формуванням прибутку від реалізації товарів (робіт, послуг) будується в тісному взаємозв'язку цього показника з показниками обсягу товарообороту, доходів і витрат обігу торговельного підприємства.

Система цього взаємозв'язку дозволяє виявити роль окремих факторів, які впливають на формування прибутку від реалізації товарів ( робіт, послуг) та забезпечити ефективне управління цим процесом.

Стратегія управління підприємством пов'язана з визначенням головної мети його функціонування. Найчастіше ця головна мета формулюється як досягнення певного рівня рентабельності на вкладений капітал і, відповідно, одержання певної маси чистого прибутку.

Маса прибутку підприємства залежить від величини доходів, що одержує підприємство та від розмірів витрат обігу. Формування доходів і витрат підприємства обумовлюються передусім обсягами його діяльності (товарообороту), а також асортиментною, ціновою політикою і ресурсним забезпеченням товарообороту.

На першому етапі визначають цільову суму прибутку підприємства, величина якої залежить від стадії життєвого циклу підприємства, стратегічних завдань, які стоять перед підприємством в майбутньому періоді, тактики їх вирішення. При цьому величина прибутку може знаходитися в інтервалі від точки беззбитковості до точки рівноваги, яка відповідає одержанню максимального прибутку.

Як відомо, кожна одиниця товарообороту додає певну величину до доходу і витрат торговельного підприємства. Цей приріст отримав назви: граничні доходи і граничні витрати. Якщо різниця між доходами і витратами зростає, то це означає і зростання прибутку підприємства. Максимум прибутку досягається при такому обсязі товарообороту, коли:

МR=МС

де МR - граничні доходи, що одержуються від реалізації кожної додаткової одиниці товарообороту,

МС - граничні витрати при реалізації кожної додаткової одиниці товарообороту.

Приріст на кожну одиницю товарообороту визначається так:

?П=Пn - Пn-1,

де:

?П - змінювання прибутку, що пов'язане зі збільшенням товарообороту на одну одиницю;

Пn, Пn-1 - прибуток підприємства при реалізації n-ої одиниці товарообороту та (n-1) - ої одиниці товарообороту.

Прибуток підприємства визначається як різниця між загальним доходом і витратами при відповідному обсязі товарообороту тобто

Пn = ТРn - ТСn

Пn-1 = ТРn-1 - ТСn-1

де ТРn, ТРn-1 - відповідно загальний валовий доход від реалізації n-ої та (n-1)-ої одиниці товарообороту;

ТСn, ТСn-1 - загальні затрати при реалізації n-ої та (n-1)-ої одиниці товарообороту.

Підставимо вирази в рівняння, одержимо:

?П = (ТRn - ТСn) - (ТRn-1 - ТСn-1) =

(ТRn - ТRn-1) - ( ТСn - ТСn-1) МR - МС

Оскільки

MR = TRn - TRn-1 ; МС = ТСn - ТСn-1.

Підприємство одержить максимальний прибуток при такому обсязі товарообороту, коли збільшення обсягів реалізації не приведе до зміни обсягів прибутку тобто:

?П = 0.

Це досягається при умові:

?П = MR - MC = 0

тобто:

MR = MC.

Подальше збільшення обсягів реалізації економічно невигідно підприємству, тому що не буде забезпечувати подальше зростання прибутку.

На другому етапі обґрунтування стратегій визначають обсяг товарообороту, який забезпечує одержання цільової суми прибутку. Для цього розраховують необхідний обсяг товарообороту, який відповідає попиту на товари і ресурсозабезпеченості обороту (можливий обсяг закупки товарів , потужність торговельного підприємства і її визначення, чисельність робітників і продуктивність їх праці).

Розробка асортиментної політики підприємства (третій етап) має бути спрямована на оптимальну товарно-групову структуру відповідно до структури попиту населення.

Обґрунтування цінової політики (четвертий етап) має бути спрямоване на визначення оптимальних цін реалізацій товарів, при яких досягається оптимальний обсяг товарообороту, а як наслідок - максимальний прибуток.

Формування ресурсної політики підприємства, яка здійснюється в ході п'ятого етапу обґрунтування стратегій управління прибутком, має передбачати залучення ресурсів, які забезпечують досягнення необхідного обсягу діяльності із найменшими затратами.

Шостий та сьомий етапи розробки стратегій пов'язані з розв'язанням завдань управління валовим доходом та поточними витратами торговельного підприємства. Результатом розробки стратегії є визначення можливого (реального) обсягу отримання доходів та здійснення поточних витрат на плановий період, порівняння яких дозволяє оцінити можливий обсяг прибутку підприємства.

На восьмому етапі можливий обсяг отримання прибутку (Пможл.) необхідно порівняти з його цільовим розміром (Пціл.). Якщо відповідність досягнута, тобто (Пможл.) більше або рівне (Пціл.), стратегічний план приймається до виконання (дев'ятий етап), здійснюються заходи контролю за ходом його реалізації.

Якщо відповідність не досягається, необхідно виявити можливі резерви збільшення прибутку за рахунок раціонального використання ресурсів, зниження витрат та збільшення доходів, або ж варто відкоригувати (зменшити) цільову суму прибутку.



Рис. 3.2. Схема управління прибутком

При розподілі прибутку, визначенні основних напрямків його використання насамперед враховується стан конкурентного середовища, що може диктувати необхідність істотного розширення і відновлення виробничого потенціалу підприємства. Відповідно до цього визначаються масштаби відрахувань від прибутку у фонди виробничого розвитку, ресурси яких призначаються для фінансування капітальних вкладень, збільшення оборотних коштів, забезпечення науково-дослідної діяльності, упровадження нових технологій, переходу на прогресивні методи праці і т.п.

Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності.

Отже, отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап - це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава й підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової політики держави, від правильного вирішення якого залежить розвиток економіки в цілому. Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом кількох, чинників. Істотне значення при цьому має податкова політика держави щодо суб'єктів господарювання. Ця політика реалізується в сумі податків, що сплачуються за рахунок прибутку, у визначенні об'єктів оподаткування, ставках оподаткування, у порядку надання податкових пільг.

Другий етап - це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат.

На рис. 3.3 зображено схему розподілу балансового прибутку підприємства до реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності відповідно до міжнародних стандартів.

Рис. 3.3. Розподіл балансового прибутку (побудовано за [45])

З неї можна зробити висновок, що на обсяг прибутку, який залишався в розпорядженні підприємств, впливали: абсолютна сума отриманого балансового прибутку; платежі в бюджет, здійснювані за рахунок прибутку (рентні платежі, податок на прибуток) [45].

Відомо, що обсяг виробництва продукції, ціна продукту та витрати виробництва знаходяться у певній функціональній залежності, і тому отримання максимального прибутку можливе при певних значеннях цих величин. При прийнятті рішень, спрямованих на збільшення прибутку підприємства, необхідно враховувати прогнозовані величини граничного доходу та граничних витрат. Граничний дохід, як відомо, є приростом виручки від реалізації на одиницю приросту кількості виробленого продукту. Відповідно граничні витрати дорівнюють приросту витрат на виробництво продукції, який припадає на одиницю приросту кількості продукту.

Намагання фірми максимізувати свій прибуток можна представити у вигляді наступної функції:

R=(P*Q) - C max.

Продиференціювавши ліву та праву частини цієї функції та прирівнявши результат до нуля отримуємо наступне співвідношення:

d R/d Q = d (P*Q)/d Q - d C/d Q;

d (P*Q)/d Q = d C/d Q,

де d (P*Q)/d Q - граничний дохід; dC/d Q - граничні витрати.

Звідси випливає, що для максимізації прибутку необхідно забезпечити рівність граничних витрат та граничних доходів. Це співвідношення дозволяє відшукати оптимальний розмір обсягу виробництва при відомих функціях попиту та витрат.

P=f(Q) та С=g (Q).

Для визначення вищезгаданих функцій у фінансовому аналізі на українських підприємствах все частіше застосовується регресійний аналіз, заснований на певній кількості спостережень. Хоча регресійний аналіз має широкий спектр застосування, головною його задачею у фінансовому аналізі є побудова функцій витрат та попиту на готову продукцію, а також прогнозування на їх основі . В якості прикладу можемо розглянути побудову рівнянь виробничих витрат та попиту на продукцію.

Побудова регресійного рівняння витрат вимагає розв'язання системи двох наступних рівнянь:

(1) n*a0+а1*Qi =Сi

(2) a0*Qi+а1*Q2i = СiQi,

де n - кількість спостережень;

a0 - фіксовані витрати; а1 - змінні витрати на одиницю продукції;

С - сукупні витрати; Q - кількість продукції у натуральному виразі.

В даному випадку величина сукупних витрати (С) буде залежною змінною, а величина кількості продукції (Q) - відповідно незалежною.

Для підстановки у рівняння скористаємося даними спостережень по вироблених кондитерських виробах та витратам на їх виробництво протягом перших шести місяців минулого року, коли виробництво зростало кожного місяця. Розглянемо більш детально основні напрямки політики управління прибутком на підприємстві, спрямовані на підвищення прибутку.

Згідно з формою №2 "Звіт про фінансовий результат" послідовність формування чистого прибутку підприємства наведена на рис. 1.5 [6, с. 22].



Рис. 3.4. Формування чистого прибутку (збитку) підприємства

Показники рентабельності - є відносними показниками фінансових результатів діяльності підприємства. Всі вони показують, скільки одиниць прибутку (чистого, операційного, оподаткованого тощо) отримують на одиницю реалізованої продукції (активів, виробничих фондів, власного капіталу тощо).

1. Рентабельність виробництва

Види рентабельності та алгоритм їх розрахунку подані у табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Основні види рентабельності, алгоритм їх розрахунку та економічний зміст

Назва показника	Алгоритм розрахунку	Економічний зміст
1	2	3
Рентабельність окремого виробу	де Ці ціна і-го виробу, грн.; Сі повна собівартість і-го виробу, грн.	Оцінює прибутковість одиниці виготовленої продукції. Використовується для виявлення резервів збільшення рентабельності та прибутковості за рахунок зміни структури продажу у сторону більш рентабельної продукції
Валова рентабельність реалізованої продукції	де Прреал валовий прибуток від реалізації продукції,; Среал повна собівартість реалізованої продукції (виробнича собівартість реалізованої продукції + адміністративні витрати + витрати на збут)	Характеризує ефективність витрат на виробництво та реалізацію проданої продукції
Чиста рентабельність продукції	де Прч - чистий прибуток;	Характеризує ефективність витрат на виробництво та реалізацію проданої продукції, однак з врахуванням усіх виплат та податків
Рентабельність виробництва	де ОФсер середньорічна вартість основних фондів, грн; Sнок середньорічні залишки нормованих оборотних коштів, грн.	Оцінює ефективність використання основних фондів та оборотних коштів в процесі виробництва продукції
Рентабельність продажів	де Вреал - чиста виручка (дохід) від реалізації продукції, грн.	Характеризує ефективність операційної діяльності підприємства. Оцінює прибутковість виробництва в цілому
Рентабельність сукупного капіталу	де УК - усього джерел коштів підприємства, грн.	Характеризує використання підприємством усього наявного в нього капіталу
Рентабельність власного капіталу	де Квл - власний капітал підприємства, грн.	Характеризує використання підприємством власного капіталу. Цей показник розраховується для наявних та потенційних власників та акціонерів. Показує, який прибуток приносить кожна інвестована власниками капіталу грошова одиниця, і є основним показником, що використовується для характеристики ефективності вкладень у діяльність того чи іншого виду

Сукупність показників рентабельності всебічно відбиває ефективність виробничої (операційної), інвестиційної та фінансової діяльності підприємства і відповідає інтересам учасників економічного процесу.

На рівень показників рентабельності впливає багато чинників, що відбивають різні аспекти діяльності підприємства. Кількісна оцінка кожного чинника на рентабельність допомагає оцінити саме його внесок і прийняти рішення про розробку певного напрямку щодо досягнення бажаного рівня рентабельності.

При розрахунках показників рентабельності також виходять з різними величинами, складаючи прибуток, - валовий прибуток, прибуток від реалізації, чистий прибуток.

Розрізняють численні показники, які характеризують прибутковість діяльності підприємства, і використання кожного з них залежить від характеру оцінки та інтересів користувачів цієї інформації. Від цього залежить вибір оцінюваного показника (прибутку), що використовується в розрахунку.

Висновки

1. Прибуток - це узагальнений фінансовий результат діяльності підприємства. Він є основним джерелом поповнення власних фінансових ресурсів підприємства. Прибуток необхідний для розширення діяльності підприємства, реалізації інвестиційних проектів, підвищення матеріальної зацікавленості працівників у результатах праці.

2. Основною складовою прибутку промислових підприємств є прибуток від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг (валовий прибуток). Стабільна і прибуткова діяльність підприємства забезпечується застосовуванням наукових методів планування і аналізу прибутку та визначенням ефективних напрямків його використання. Згідно чинного законодавства виділяють обліковий прибуток підприємства, дані про який подають у Звіті про фінансові результати і податковий прибуток (об'єкт оподаткування), який визначають при складанні декларацій про прибуток підприємства. Рівень прибутковості діяльності підприємств оцінюють на основі показників рентабельності.

На формування загальної суми прибутку підприємства, як уже було сказано, впливають різні фактори, в першу чергу це: результати фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарювання; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів. Однак основним фактором, що впливає на формування прибутку промислових підприємств є собівартість виробничої продукції.

3. Основними напрямками удосконалення механізму формування прибутку промислового підприємства є планування прибутку та витрат підприємства, управління накладними витратами.

Важливу роль в плануванні прибутку відіграє аналіз та визначення точки беззбитковості, запасу фінансової стійкості. Важливою умовою забезпечення успішної діяльності фірми є контроль за виконанням плану беззбитковості фірми.

І. Аналіз стану справ у фірмі і ситуації на ринках збуту.

ІІ. Прогноз майбутніх цін на фактори виробництва і на готову продукцію.

ІІІ. Розрахунок перемінних і постійних витрат.

ІV. Розрахунок крапки беззбитковості.

V. Визначення цінової політики підприємства

VІ. Прийняття остаточного плану

VІІ. Контроль беззбитковості

Відповідно до принципових (головних) напрямів використання цей прибуток можна розділити на дві частини:

1) прибуток, що спрямовується за межі підприємства у вигляді виплат власникам корпоративних прав, персоналу підприємства за результатами роботи (як заохочувальний захід), на соціальну підтримку тощо (розподілений прибуток);

2) прибуток, що залишається на підприємстві і є фінансовим джерелом його розвитку (нерозподілений прибуток). Останній спрямовується на створення резервного та інвестиційного фондів. Резервний фонд є фінансовим компенсатором можливих відхилень від нормального обороту коштів або джерелом покриття додаткової потреби в них. Його формування є обов'язковим для господарських товариств, орендних підприємств, кооперативів.

Список використаних джерел

1. Господарський кодекс України від 07.02.91р.// www.nau.kiev.ua

2. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 22.05.97. №283/97 - ВР зі змінами та доповненнями.// www.nau.kiev.ua

3. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.99 №996 р. / http://www.nau.kiev.ua

4. П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. №246 / http://www.nau.kiev.ua

5. П(С)БО 2 "Баланс" затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. №246 / http://www.nau.kiev.ua

6. П(С)БО 3"Звіт про фінансові результати" затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. №246 / http://www.nau.kiev.ua

7. П(С)БО 4 "Звіт про рух грошових коштів" затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. №246 / http://www.nau.kiev.ua

8. П(С)БО 5 "Звіт про власний капітал" затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. № 246 / http://www.nau.kiev.ua

9. Абчук В.А. Прогнозирование в бизнесе, менеджменте и маркетинге. - Санкт-Петербург: Изд-во Михайлова В.А.,2006 - 448 с.

10. Аналіз господарської діяльності / Укл. Барабаш Н. - Київ:КНЕУ,2002 . - 252 с.

11. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства: Навчальний посібник / к.е.н., доц. Л.В. Руденко; доц. В.О. Подольська; О.В. Яріш. - Ірпінь: НМЦ Укоопсовіта, 2000. - 422 с.

12. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента: как управлять капиталом. - М.: Финансы и статистика, 1995. - 350 с.

13. Басовский Л.Е. Прогнозирование и планирование в условиях рынка - Москва: ИНФРА-М, 2005. - 260 с.

14. Белолипецкий В.Г. Финансы фирмы: курс лекций. - М.: ИНФРА, 1998. - С. 64.

15. Білоус О.С., Вовк В.М., Федорович Р.В. Аналіз формування і використання фінансових ресурсів підприємства: методичний аспект: Монографія. - Тернопіль: Астон, 2006 - 224 с.

16. Управление прибылью / д.э.н. И.А. Бланк. - К.: Ника - Центр, 2000. - 544 с.

17. Василин О.Д. Теорія фінансів: Підручник. - К.: НИОС, 2000. - 76 с.

18. Владимирова Л.П. Прогнозирование и планирование в условиях рынка - Москва: Дашков и К, 2007 - 400 с.

19. Гарбузов В.Ф Финансово-кредитный словарь. - Т. 2. - М.: Финансы и статистика, 1984. - 988 с.

20. Глівенко С.В., Сокололв М.О., Теліженко О.М. Економічне прогнозування. - Суми: Університетська книга, 2001 - 207 с.

21. Глущенко В.В. Прогнозирование. - Москва: Вузовская книга, 2007 - 208с.

22. Економічна енциклопедія: У 3 -х томах: енциклопедія. Т3 - Тернопіль: Академія, 2002 - 951 с.

23. Економіка торгівельного підприємства: Підручник / проф. А.А. Мазаракі;

24. Л.О. Лігоненко; Н.М. Ушакова. - Ірпінь: Хрещатик, 1999. - 800 с.

25. Єрмошенко М.М.. Плужников І.О. Аналіз і оцінка інвестиційних проектів: Навчальний посібник - 2-ге вид. - Київ: Національна академія управління, 2007 - 156 с.

26. Загородный А.Г. и др. Финансовый словарь. - К.: Знания, 2000.

27. Зятковський І.В. Теоретичні засади фінансів підприємств // Фінанси України. - 2000. - №4. - С. 25.

28. Климко Г.Н. Основи економічної теорії. - К.: Знання, 1997. - С. 742

29. Коваленко Л.О., Ремньова Л.М. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник - 2-ге вид. - Київ: Знання, 2006 - 456 с.

30. Ваша прибыль в условиях рынка / В.П. Кодацкий. - М.: Финансы и статистика, 1994. - 96 с.

31. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. - К.: Знання, 2000. - 627 с.

32. Костенко Т.Д., Герасимов А.А., Рижиков В.С.. Добикіна О.К., Касьянюк С.В. Економічна діагностика:Практикум - Київ: ЦУЛ, 2008 - 186 с.

33. Кузык Б.Н., Кушлин В.И., Яковец Ю.В. Прогнозирование и стратегическое планирование соціально-экономического развития: Учебник - Москва: Экономика, 2007 - 427 с.

34. Кэмпбелл Р. Макконнелл Стэнли Л. Брю. Экономикс Т. 2 - М.: Республіка, 1995. - 400 с.

35. Лазаришина І.Д. Економічний аналіз: теорія, методологія, практика. - Тернопіль, 2007. - 434 с.

36. Лучко М.Р., Десятнюк О.М. Контролінг: теоретичні основи організації. - Тернопіль: Тер Аудит, 2000 - 106 с.

37. Лучко М.Р., Зорій Н.М., Мельник Н.Г. Економічний аналіз - Тернопіль: ТАНГ, 2005. - 111 с.

38. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навчальний посібник. - Київ: Вища школа, 2003 - 278 с.

39. Мних Є.В. Економічний аналіз: Підручник / 2-ге вид. - Київ: ЦУЛ, 2006. - 472 с.

40. Нікбахт Е. Гроппеллі А. Фінанси. - К.: Основи, 1992. - 382 с.

41. Ніпіаліді О.Ю.Аналіз фінансового стану підприємства та шляхи його поліпшення в умовах ринкових відносин: Спец. 08.06.04 - Бух. обл., аналіз та аудит - Тернопіль, 2002. - 208 с.

42. Обухов Н.П. Кредитный рынок и денежная політика - М.: Финансы, 1995. - 21 с.

43. Опарін В.М. Фінансові ресурси: проблеми визначення та розміщення. // Вісник НБУ. - 2000. - №5. - С. 11.

44. Пашута М.Т. Прогнозування та програмування економічного і соціального розвитку. - Навч. пос. - Київ: ЦНЛ, 2006 - 408 с.

45. Поддерьогін А.М., Білик М.Д., Буряк Л.Д., Булгакова С.О., Куліш А.П. Фінанси підприємств: Підручник / Під ред. А.М. Поддерьогіна. - Київ: КНЕУ, 2006. - 546 с.

46. Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання: Підручник - Тернопіль: Економічна думка, 2005.

47. Прибыль?! О рыночной экономике и эффективности капитала. / Н.В. Богачев. - М.: Финансы и статистика, 1993, - 287 с.

48. Прогнозирование и планирование в условиях рынка. Серия Професиональный учебник: Экономика / Под ред. Т.Г. Морозовой, А.В. Пикулькина - Москва: ЮНИТИ-ДАНА, 2003 - 279 с.

49. Прогнозування і розробка програм / За ред. В.Беседіна - Житомир: Науковий світ, 2000 - 468 с.

50. Пройда-Носик Н.Н., Грабарчук С.С. Финансовые ресурсы предприятия. // Финансы Украины. - 2003. - №1. - С. 103.

51. Пушкар М.С., Пушкар Р.М. Контролінг - інформаційна підсистема стратегічного менеджменту: Монографія. - Тернопіль: Карт-бланш, 2005 - 370 с.

Размещено на Allbest.ru

...