Державне регулювання іноземної інвестиційної діяльності в Україні

АВТОРЕФЕРАТ

Яценко А.В. Державне регулювання іноземної інвестиційної діяльності в Україні. -Рукопис.

встановлені суттєві риси інвестиційного клімату як економічної категорії та розроблені концептуальні положення щодо державного регулювання процесу залучення іноземного капіталу в національну економіку;

розкрито головні чинники впливу на формування інвестиційного клімату в період формування ринкових відносин, в тому числі політичні (відношення органів державної влади та керівництва держави щодо іноземних інвестицій; ефективність функціонування органів державної влади; рівень корупції в країні; рівень державного втручання в економіку;), правові (наскільки діюче законодавство сприяє здійсненню іноземного інвестування; рівень законодавчого врегулювання проблем інвестиційної діяльності; приєднання до норм міжнародного права; наявність реальних гарантій відносно неможливості здійснення націоналізації, експропріації щодо інвестицій), економічні (стабільність валютного курсу; рівень інфляції; купівельна спроможність населення та наявність споживчого внутрішнього ринку; рівень конкуренції; розвиток банківського сектору та фондового ринку; податкова система; середній рівень заробітної платні в країні для галузі інвестування; експортні та імпортні обмеження; розвиток транспортної інфраструктури;), соціальні (традиції населення; релігія; статево-вікова структура населення; відношення населення до іноземних компаній; наявність соціальної напруги, рівень соціального розшарування в суспільстві), екологічні (стан екології; екологічне законодавство в країні;), геополітичні (клімат; географічне положення; наявність корисних копалин та сировини, інші), фактори, які характеризують галузь та потенційний об'єкт інвестування;

визначено економічний зміст, структуру та особливості етапів формування механізму державного регулювання іноземної інвестиційної діяльності в Україні; обґрунтовано напрями та економічні орієнтири удосконалення нормативно-правового забезпечення інвестиційної діяльності в нашій країні, а саме: внесення змін до Конвенції про створення Агентства по страхуванню інвестиції відносно поширення на Україну обов'язкових гарантій; посилення представництва інтересів України в Європейському Союзі; приєднання до Конвенцій "Про міжнародний фінансовий лізинг", внесення змін до Конституції України щодо гарантій для суб'єктів підприємницької діяльності; законодавстві, прийняття Закону України "Про захист іноземних інвестицій в Україні", щодо дерегулювання державної політики відносно вільних економічних зон та зменшення адміністративного втручання в їх діяльність;

розроблено пропозиції щодо оптимізації валютного регулювання, експортно-імпортної діяльності, оподаткування інвестиційної діяльності, в тому числі закріплення гривні до іншої валюти (долару чи Євро) з метою запобігання коливанню валютного курсу, відмова від системи фінансування Уряду України за рахунок НБУ та практиці купівлі НБУ ОВДП; запровадження системи страхування фінансових та політичних ризиків в Україні; відмова від практики гарантування державою міжнародних кредитів, прийняття єдиного законодавчого акту, який би встановлював ставки імпортних мит субсидій перелік товарів критичного імпорту, запровадження системи надання експортних гарантій та субсидій;

обґрунтовано напрямки розвитку інституціонального регулювання інвестиційної діяльності при здійсненні ринкової трансформації національної економіки. Серед інших виділені створення Українського банку реконструкції розвитку, скорочення ряду структур, які здійснюють регулювання інвестиційних процесів та створення єдиного Агентства з питань іноземних інвестицій з підпорядкуванням його Міністерству економіки України, в завдання якого повинно бути включено координація страхування інвестиційних ризиків і ризиків при здійсненні міжнародного лізингу, створення Робочої групи по інтеграції законодавства України, в тому числі стосовно інвестицій та підприємницького клімату, в ЄС;

запропоновано запровадження в Україні системи інвестиційних податкових кредитів, яка має бути основною економічною гарантією повернення коштів, що інвестуються. Обґрунтовано, що при введенні режиму "податкових канікул" зростають реальні надходження до консолідованого бюджету і спеціальні фонди (щодо існуючого рівня), у декілька разів скорочуються терміни повернення кредитів, обсяги платежів за користування кредитами, знижується собівартість продукції, підвищується її конкурентоспроможність;

запропоновано систему екологічних заходів державного регулювання інвестиційної діяльності в Україні, які включають запровадження системи екологічної атестації інвестиційних проектів, що сприятиме наближенню законодавства України до норм ЄС, збільшить контроль з боку держави стосовно забруднення довкілля, перешкодить створенню екологічно шкідливих виробництв на території України

Практичне значення дисертації полягає в тому, що отримані внаслідок дослідження конкретні науково-теоретичні результати можуть бути використані при формуванні державної політики відносно іноземних інвестицій органами державної влади.

Положення дисертації використовуються при викладанні курсів "Менеджмент", "Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності", "Міжнародна економіка" в Київському економічному інституті менеджменту.

Дисертаційні дослідження мають практичну цінність для потенціальних інвесторів та українських підприємств при прийнятті інвестиційних рішень, оскільки розкривають інвестиційний клімат країни, його позитивні та негативні риси.

Матеріали дослідження можуть бути використані спеціалістами та викладачами в галузі економіки при здійсненні експертних оцінок, підготовки матеріалів для лекцій, семінарів та спеціалізованих курсів для студентів вузів.

Апробація дисертаційних досліджень. Результати досліджень були представлені на конференції з питань розвитку фінансової системи України, яка проводилась Комітетом Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності спільно із Програмою ТАСІС.

Окремі положення дисертації реалізовані рядом народних депутатів України під час опрацювання законопроектів з економічних питань.

Крім того, викладені в дисертації висновки та пропозиції знайшли конкретне відображення в діяльності ряду підприємств, як вітчизняних так і з іноземними інвестиціями.

Публікації по результатах дослідження Результати дослідження автора опубліковані в 7 наукових працях, загальним обсягом 1,7 друкованих аркушів.

Структура дисертації складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури і налічує 178 печатних листів.

Основний зміст роботи

інвестор державний податковий кредит

У вступі обґрунтовано актуальність теми, показано стан розробки наукової проблеми, її значення для розвитку економіки України, мета і завдання дослідження, наукове та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі "Теоретичні основи державного регулювання іноземних інвестиційних процесів" розглянуто поняття "інвестиції", здійснена класифікація інвестицій, суб'єктів інвестування, визначені функції інвестицій, визначено суть поняття "інвестиційний клімат" та його фактори, зроблено порівняльний аналіз обсягу інвестицій в країни Східної та Центральної Європи та СНД з Україною.

Спираючись на теоретично-методологічні засади в роботі обґрунтовано сутність та зміст інвестування. Місія інвестицій може полягати в створені інфраструктури, поліпшенні діючого виробництва, створенні нового виробництва, розвитку соціального сектору, навчання кадрів, розвитку сучасних технологій тощо. Під інвестиціями ми розуміємо вклад інвестором фінансових та матеріальних коштів в об'єкти інвестування, а також передача прав майнової та інтелектуальної власності з метою отриманню прибутку або досягнення соціального ефекту, але лише в разі, якщо вони не вилучені з обороту або обмежені в обороті згідно із національним законодавством країни. При цьому інвестором виступає фізична або юридична особа, яка здійснює вклад власних, займаних або залучених коштів в формі інвестицій. Інвестиції поділяються на прямі (реальні) інвестиції, портфельні інвестиції та кредити. Під прямими інвестиціями слід розуміти інвестиції, які дозволяють інвестору здійснювати контроль за діяльністю підприємства, їх основною ознакою слід вважати приріст капіталу. Фінансові інвестиції - це вкладання коштів на фондовому ринку в цінні папери, а саме акції, облігації, інвестиційні сертифікати тощо, при цьому, часто через фінансових посередників. Іноземні інвестиції виконують різні функції, в тому числі передбачають можливість створення нових виробництв та поліпшення стану існуючих; впровадження нових технологій в країні інвестування; створення нових робочих місць; збільшення експортного потенціалу країни; збільшення економічної безпеки країни через зниження залежності від імпорту готової продукції, тобто захист внутрішнього ринку шляхом створення власних виробництв; розвиток конкуренції та обмеження монополізму; зниження соціальної напруженості в регіонах; зниження рівня інфляції в країні за рахунок росту ВВП; зменшення диспропорції в економічному розвитку регіонів в країні.

Рівень залучення іноземних інвестицій в економіку країни залежить від її інвестиційного клімату. В роботі досліджено суттєві риси інвестиційного клімату та фактори його формування. Під інвестиційним кліматом ми розуміємо сукупність усіх факторів, які враховуються потенційними інвесторами під час прийняття рішення про інвестування. Головними факторами, які впливають на інвестиційний клімат, є політичні фактори (відношення органів державної влади та керівництва держави щодо іноземних інвестицій; ефективність функціонування органів державної влади; рівень корупції в країні; рівень державного втручання в економіку;), правові фактори (наскільки діюче законодавство сприяє здійсненню іноземного інвестування; рівень законодавчого врегулювання проблем інвестиційної діяльності; приєднання до норм міжнародного права; наявність реальних гарантій відносно неможливості здійснення націоналізації, експропріації щодо інвестицій), економічні фактори (стабільність валютного курсу; рівень інфляції; купівельна спроможність населення та наявність споживчого внутрішнього ринку; рівень конкуренції; розвиток банківського сектору та фондового ринку; податкова система; середній рівень заробітної платні в країні для галузі інвестування; експортні та імпортні обмеження; розвиток транспортної інфраструктури;), соціальні фактори (традиції населення; релігія; статево-вікова структура населення; відношення населення до іноземних компаній; наявність соціальної напруги, рівень соціального розшарування в суспільстві), екологічні фактори (стан екології; екологічне законодавство в країні), геополітичні фактори (клімат; географічне положення; наявність корисних копалин та сировини; інші фактори), фактори, які характеризують галузь та потенційний об'єкт інвестування.

В дисертації проаналізовано ситуацію з іноземним інвестуванням в країнах Центральної та Східної Європи, в країнах з перехідною економікою та дано порівняльний аналіз з Україною, інвестиційний клімат в Україні. Встановлено, що основними перешкодами для залучення іноземних інвестицій в Україну є насамперед правова невпевненість інвесторів, незадовільна транспортна інфраструктура, недотримання зобов'язань з боку держави та державна політика щодо іноземних інвестицій, корупція та взагалі незадовільні економічні рамкові умови. Основними рушійними мотивами для вкладання коштів в економіку України є забезпечення потенційних ринків збуту та освоєння нових ринків, подолання імпортних обмежень, низькі витрати на робочу силу. Основними мотивами вкладання коштів в економіку країн Центральної та Східної Європи є забезпечення й обслуговування наявних ринків збуту, більш сприятливе оподаткування та відсутність адміністративних перешкод, чого не можна сказати про Україну. Як можна побачити в порівнянні з країнами Центральної та Східної Європі ситуація в Україні з точки зору залучення іноземних інвестицій є дуже невигідною.

В роботі проведено аналіз ситуації з іноземними інвестиціями в Україні. Обсяг іноземних інвестицій в економіку України є вкрай низьким і за останній рік можна спостерігати зниження інвестиційної активності, незважаючи на те, що потреба української економіки в інвестиційних ресурсах зростає. Державна політика щодо іноземних інвестицій є недосконалою і потребує змін. Основними негативними факторами інвестиційного клімату в Україні є ставлення державних органів влади до іноземних інвесторів, вкрай нестабільне правове поле, правова неврегульованість ряду питань, безпосередньо пов'язаних з підприємницькою діяльністю, високий рівень корупції, недосконала інвестиційна структура, нестабільність валютного курсу та надмірна ступінь цінового контролю з боку держави, низький рівень споживчого попиту, відсутність розвинутого банківського сектору та фондового ринку (зокрема, відсутність інвестиційних банків), вкрай недосконала податкова система, яка носить відверто фіскальний характер, нерозвинутість лізингових відносин, непропорційна структура промисловості, недосконале законодавство. Зроблено висновок, що вирішення цих питань потребує системи державного регулювання економіки.

У другому розділі "Формування механізму державного регулювання іноземної інвестиційної діяльності в Україні на сучасному етапі" визначено функції державного впливу на інвестиційні процеси. Зокрема, як основні серед них визначені: розробка та запровадження загальних концепцій по відношенню до інвестицій в країні; прийняття законодавчих актів відносно інвестицій і підприємницької діяльності; здійснення контролю за процесами іноземного інвестування; надання іноземним інвесторам, в тому числі, інформаційної, експертної, технічної та інших видів підтримки; врахування інвестиційних ризиків, шляхом надання державних гарантій; здійснення екологічного контролю; інші функції, які здійснює держава при формуванні інвестиційного клімату в країні.

При здійсненні своїх функцій держава повинна застосовувати в комплексі адміністративно-правові, економічні і організаційно-інституціональні методи. Під адміністративно-правовими методами ми розуміємо прийняття законів та інших нормативно-правових актів відносно інвестиційної та підприємницької діяльності, а також здійснення державного контролю за економічними процесами в країні, здійснення контролю за дотриманням нормативно-правових актів національного та міжнародного законодавства на території країни та надання дозволів, ліцензій, патентів, сертифікатів тощо. До економічних методів можна віднести створення в цілому сприятливого економічного середовища в країні, зокрема, регулювання валютного курсу, інфляційних процесів, споживчого попиту та цін, підтримка розвитку конкуренції, експортно-імпортна політика держави, податкова політика, сприяння розвитку банківського сектору та фондового ринку, а також розвиток соціальної сфери. Організаційно-інституціональні методи проявляються у створенні ефективно функціонуючого механізму державного регулювання інвестиційних процесів. Зокрема, це створення державних установ, які регулюють інвестиційну діяльність, їх взаємодія з суб'єктами підприємницької діяльності та громадськими організаціями, іноземними інвесторами.

На наш погляд, формування законодавства в Україні з питань іноземних інвестицій має слідувати принципам, які сприяють його наближенню до міжнародного законодавства, зокрема, з нормами Європейського Союзу та відповідати нормам міжнародного права. Зазначені принципи повинні бути направлені на сприяння розвитку економіки України з урахуванням специфічних економічних і соціальних умов; сприяння поступовому зближенню України з країнами ЄС, через розширення зони економічного співробітництва з європейськими країнами шляхом інтеграції України в відкриті міжнародні торгові та фінансові системи; створення сприятливих умов для розвитку міжнародних економічних відносин; створення розвинутої промислової системи України в рамках всесвітньої конкуренції; сприяння захисту довкілля та прав споживачів; сприяння покращанню ситуації з безробіттям та росту професійних навичок робочої сили, усунення диспропорції регіонального розвитку; запровадження нових технологій та розвиток НТП; надання адекватних гарантій іноземним інвесторам та скорочення інвестиційних ризиків; відсутність дискримінації відносно іноземних інвесторів та національних суб'єктів. При цьому вигоди, особливі ринкові пільги та стимули, які використовуються для залучення іноземних інвестицій не повинні дискримінувати внутрішніх, тобто національних інвесторів, та навпаки.

В цілому правова система повинна функціонувати стабільно, щоб надати можливість іноземним інвесторам діяти з гарантіями від можливих змін в законодавстві і з мінімальними витратами. Діюче ж законодавство України є фактично основної проблемою з точки зору залучення іноземних інвестицій в економіку і характеризується відсутністю чітких механізмів виконання законів та інших нормативних актів, значною кількістю підзаконних актів, які ускладнюють законодавство (постанови КМУ, листи міністерств і відомств тощо), протиріччям законів між собою та досить часто неузгодженістю дій між органами державної влади. Основною проблемою українського законодавства є його нестабільність.

При розгляді окреслених питань треба, на жаль, враховувати те, що ні один з законодавчих актів щодо інвестування, за виключенням останнього Закону України "Про режим іноземного інвестування" не діяв більше десяти місяців. Як наслідок таких частих змін не було досягнуто серйозного рівня залучення іноземних інвестицій, оскільки, для підтвердження своєї стабільності законодавство, на наш погляд, повинно проіснувати не менш ніж п'ять років. В Законі України "Про режим іноземного інвестування" Україна, як і більшість країн Центральної та Східної Європи, відмовилась від "податкових канікул" для іноземних інвесторів. Але перехід від застосування до господарської діяльності іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями національного режиму, який можна вважати виправданим з точки зору правових принципів рівності перед законом та рівних умов господарювання незалежно від форм організації та власності підприємств, фактично зрівняв умови більш-менш сприятливого інвестиційного клімату першого етапу за умовами загального економічного клімату в Україні, який, як випливає з вищевикладеного, не є сприятливим для розширеного розвитку виробництва та підприємництва і привабливим для інвестування. Правове регулювання інвестиційного процесу включає два взаємопов'язаних аспекти: внутрідержавний та міжнародний правовий, які встановлюють певну систему умов, прав і гарантій, визначають взаємовідносини суб'єктів інвестиційної діяльності. В роботі проведено аналіз міжнародних документів, які впливають на інвестиційний клімат в Україні, зокрема Сеульська конвенція "Про створення Багатостороннього Агентства по гарантіям інвестицій", "Вашингтонська конвенція "Про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами", сутність двосторонніх угод стосовно сприяння та взаємного захисту інвестицій, уникнення подвійного оподаткування, Конвенція ЮНІДРУА "Про міжнародний фінансовий лізинг". Конвенції СНД "Про міжнародний лізинг" та "Про транснаціональні корпорації".

Автором проаналізовано діюче законодавство України в сфері іноземних інвестицій з метою визначення рекомендацій відносно його поліпшення. В даний час в Україні Л діяльність пов'язана з іноземними інвестиціями в тій чи іншій мірі регулюються значною кількістю нормативно-правових актів, яки безпосередньо впливають на інвестиційні процеси в державі (зокрема. Закон України " Про режим іноземного інвестування". Закон України "Про інвестиційну діяльність", Закон України "Про загальні засади створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон". Закон України "Про захист іноземних інвестицій в Україні"; та інші). Встановлено, що на сьогоднішній день не існує механізму виконання ст. 7 Закону України "Про режим іноземного інвестування" щодо розвитку пріоритетних галузей економіки України. Визначено, що в світовій практиці, зокрема в США, широко застосовувалась система інвестиційних податкових кредитів, тобто заходів, що дозволяють фірмам відраховувати з суми податків свої інвестиційні витрати і таким чином зменшити витрати інвестування. Застосування системи інвестиційних податкових кредитів збільшує ріст інвестицій в економіку країни та сукупний попит. Зазначена система застосовувалась в США з 60-х рр. по 1986 р., що сприяло росту економіки країни.

В Україні, на нашу думку, необхідне комплексне вирішення цієї проблеми шляхом прийняття Закону України "Про спеціальний режим валютного регулювання та оподаткування інвестиційних проектів які здійснюються в приоритетних галузях економіки України". Даний Закон має визначити правові норми та економічні механізми надання інвестиційних податкових кредитів. Необхідно ввести режим "податкових канікул" для суб'єктів підприємницької діяльності в тому числі і іноземних інвесторів, які здійснюють інвестиційні проекти у найважливіших галузях економіки країни, зокрема в енергетичний сектор, авіаційне будування, суднобудування, машинобудування, сільське господарство, автомобільну промисловість, хімічну промисловість, будівництво а також в рекреаційний сектор.

В результаті дослідження встановлено, що ще одним питанням, концептуально пов'язаним з іноземними інвестиціями є питання регулювання вільних економічних зон. Функціонування вільних економічних зон в Україні сильно ускладнено і виникає необхідність в наявності управлінського апарату, який виступає в якості наглядового органу і сприяє залученню іноземних інвестицій в зони. Крім того, відповідно до Закону України "Про загальні засади створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон", для створення зони необхідно техніко-економічне обґрунтування передбачених затрат на створення зони і очікуваного ефекту. Але практично скласти таке обґрунтування вкрай складно, оскільки відсутні методи оцінки очікуваного ефекту від створення такої зони. Як правило, ефект розраховується лише для конкретної зони, а не для держави в цілому. Крім того, передача прав рухомого та нерухомого майна в більшості випадків здійснюється відповідно до так званих приблизних міжнародних стандартів. Хоча більш вірно було б здійснювати подібні операції на основі аукціонів. Також інвестори отримують пільги в сфері оподаткування, митного регулювання, оплати праці та інші види пільг лише у випадку, коли вони здійснюють інвестиції в певному розмірі та в певну галузь. В зв'язку з відсутністю чіткої методики оцінки інвестицій та віднесенні того чи іншого підприємства до відповідної галузі досить часто виникають проблеми бюрократичних проволочок та пов'язані з корупцією. Таким чином, вільні економічні зони можна охарактеризувати як надмірно регульовані орієнтовані на планово-економічну систему. З метою ефективного розвитку вільних економічних зон в Україні необхідно усунути вищезгадані недоліки, тобто зробити конкретизацію умов при яких на інвестора поширюються пільги, оскільки це є найважливішим стимулом залучення інвестицій в зону.

Важливою проблемою, з точки зору залучення іноземних інвестицій України є подолання ряду перешкод які існують на даний момент в державі, зокрема, відсутність стійкого валютного курсу, високий рівень інфляції, розвиток конкуренції, нерозвиненість банківського сектору та фондового ринку, оплата праці робітників, регулювання зовнішньоекономічних відносин, відсутність розвиненої транспортної інфраструктури.

В даний момент в Україні відсутній режим валютного коридору, що дозволяє Національному Банку України діяти більш гнучкіше, але викликає недовіру інвесторів. З метою відновлення довіри підприємців, в тому числі іноземних, до української валюти необхідно було б на нашу думку провести ряд заходів, зокрема:

закріплення гривні до іншої іноземної конвертованої валюти, наприклад, до долару США чи Євро, що надасть можливість уникнути значних коливань в валютному курсі, як це зроблено в Болгарії та Аргентині;

використовувати міжнародні кредити МВФ виключно на поповнення та підтримання валютних резервів НБУ;

прийняття кожного року бездефіцитного бюджету, (що якраз було зроблено в Законі Україні "Про державний бюджет на 2000 рік");

відмова від практики фінансування вимог Уряду України за рахунок

Національного Банку, оскільки це веде до зменшення чистих валютних активів та збільшення чистого кредиту Кабінету Міністрів України;

відмова від практики купівлі Національним Банком України облігацій внутрішньої державної позики, оскільки це сприяє росту інфляції в країні.

Разом з тим, для крупних інвестиційних проектів необхідно запровадити систему страхування валютного ризику шляхом укладання валютних форвардних контрактів, тобто через строге хеджування. Інвестору має бути гарантовано, що при зворотній конвертації національної української валюти в вільно конвертовану він не понесе збитків. Держава має відмовитись від Практики надання державних гарантій по іноземним кредитам, що є однією з серйозних економічних проблем, значення якої має постійно зростати за рахунок девальвації гривні.

Важливою складовою інвестиційної привабливості країни, з точки зору іноземних інвесторів є регулювання зовнішньоекономічних відносин, а також антимонопольне законодавство і відповідно стимулювання виробництва в країні. В Україні на сьогоднішній день ставки мит встановлюються більш ніж 60 нормативними актами. При цьому адвалерні ставки становлять 78%, специфічні - 18% і комбіновані - 4%. Відсутність єдиного документу регламентуючого ставки імпортного мита перешкоджає приєднанню України до Конвенції "Про гармонізацію системи кодифікації та опису товарів". Необхідність розроблення нового митного тарифу викликана тим, що на сьогоднішній день відсутній систематизований звід ставок ввізного мита, передбачений статтею 3 Закону України "Про єдиний митний тариф". Стимулювання експорту в Україні проходить досить повільними темпами. Хоча для експортерів існує ряд податкових пільг, в тому числі звільнення від сплати ПДВ при експорті товарів, але все ж фактично відсутня система експортних гарантій держави і надання експортних субсидій національним товаровиробникам. Разом з тим, замість надання тих чи інших кредитних гарантій держава могла б надавати гарантії при проведенні експортно-імпортних операцій. Крім того, необхідна відміна ряду законодавчих актів відносно стримування експорту, зокрема. Закону України "Про встановлення вивізного експортного мита на насіння олійних культур" та Закону України "Про встановлення вивізного експортного мита на живу худобу та шкіру", оскільки під егідою захисту національних переробних підприємств відбувається дискримінація сільського господарства України. Замість встановлення подібних мит необхідно було ввести розширене кредитування зазначених підприємств та надання дотацій виробникам вищезгаданої сировини. Крім того, необхідно відмітити, що в Україні до сьогоднішнього часу фактично відсутні так звані кількісні обмеження на імпорт. Разом з тим, необхідно перейняти досвід Європейського Союзу та застосовувати режим квот на імпорт певних видів продукції, особливо, товарів народного споживання, сільськогосподарської продукції, машинобудування тощо.

Встановлено, що, на жаль, в Україні на даний час застосовуються так звані скриті обмеження, в тому числі вмисної затримки сертифікації та митного оформлення товарів. Незважаючи на те, що протекціонізм є політикою держави відносно створення сприятливого підприємницького клімату в країні, застосування незаконних заходів до імпортерів є недопустимим, оскільки через це підривається довіра підприємств, в тому числі і головним чином, з іноземними інвестиціями, до Україні, таким чином, знижується конкурентоспроможність України на світовому ринку капіталу.

Антимонопольне законодавство України є недосконалим і лише частково відповідає світовій практиці. Важливим кроком могла б стати розробка та прийняття Закону "Про конкуренцію", який би відповідав положенням правових документів Європейського Союзу. Прийняття подібного акту сприяє росту довіри іноземних інвесторів до України і приведе антимонопольне законодавство України до норм законодавства Європейського Союзу. Крім того, з метою розвитку конкуренції та залучення іноземних інвестицій необхідно провести приватизацію найбільш крупних підприємств в Україні, наприклад, Укртелекому, Миколаївського глиноземного заводу та інших.

В роботі досліджено, що важливим моментом в формуванні політики залучення іноземних інвестицій в Україну є удосконалення відносин власності та доступ інвестора до природних ресурсів та об'єктів комунальної інфраструктури. Серйозною проблемою відносно власності в Україні є відсутність ринку землі, що не дає можливості українським підприємствам отримувати кредити та інвестиції під заставу землі. Відносини власності, на думку автора, потребують серйозного реформування і прийняття ряду законодавчих актів, зокрема, нового Закону "Про власність", який би регламентував надання гарантій прав власності, а також "Про іпотеку", "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Необхідність прийняття нового Закону "Про власність" обумовлена тим, що нинішній Закон України "Про власність" не відповідає вимогам сучасності. Зміни, які відбулись за останні шість років, зокрема, відхід від централізації, поява нових понять в сфері громадсько-правових відносин, прийняття Конституції України потребують нових механізмів та регламентації правових відносин, збільшення ролі інституту приватної власності, в тому числі і на землю, гарантії її недоторканості. Необхідно в законодавчому порядку закріпити права власності на землю для суб'єктів підприємницької діяльності, резидентів і для фізичних осіб гарантій недоторканості прав приватної власності, а також гарантії прав іноземних інвесторів від змін в діючому законодавстві, а також відносно гарантій компенсації з боку держави в разі завдання інвесторам шкоди.

В роботі проаналізовано регулювання концесійної діяльності та діяльності, пов'язаної з видобутком корисних копалин, зокрема Законів України "Про концесії" та "Про угоди про розподіл продукції".

Важливе значення в економічному регулюванні грає податкова політика держави як відносно іноземних інвесторів, так і в цілому для підприємницької діяльності. Чинне податкове законодавство України, яке включає в себе сукупність законодавчих актів (Законів, прийнятих Верховною Радою, і Декретів, прийнятих Кабінетом Міністрів, що мають силу закону) та підзаконних актів (Указів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації. Міністерства фінансів і інших центральних органів виконавчої влади, рішень органів місцевого самоврядування) характеризується безсистемністю, внутрішньою неузгодженістю, суперечливістю та нестабільністю. У такій ситуації виникає небезпека систематичної деформації громадських поглядів на податкову політику держави та росту недовіри до України з боку потенційних інвесторів. Відсутність науково обґрунтованих підходів до формування національної податкової системи та до аналізу наслідків від її впровадження робили і роблять податкову політику не ефективним антикризовим засобом, а однією із основних причин загострення економічної кризи та відсутності значних обсягів іноземних інвестицій в економіку країни.

Кардинально змінити ситуацію можна лише завдяки проведенню комплексної податкової реформи та прийняттю єдиного Податкового кодексу як сукупності усіх податкових законів та нормативів. При цьому податкова реформа повинна дати суб'єктам підприємницької діяльності стабільне податкове законодавство і впевненість в його незмінності принаймні 5 років. Необхідним, на нашу думку, є внесення в Податковий Кодекс України поняття інвестиційного податкового кредиту.

В дисертації зроблено аналіз інституційного регулювання інвестиційної діяльності в Україні. Можна побачити, що інституціональна структура регулювання іноземних інвестицій в Україну є вкрай недосконалою, оскільки має місце дублювання функцій державних інститутів. На нашу думку, необхідно зробити скорочення ряду структур, які здійснюють регулювання інвестиційних процесів та створення єдиного Агентства з питань іноземних інвестицій з підпорядкуванням його Міністерству економіки України, в завдання якого повинно бути включено координація страхування інвестиційних ризиків і ризиків при здійсненні міжнародного лізингу.

Досить гострим питанням, яке залишається невирішеним, є створення Українського банку з реконструкції та розвитку, що було передбачено Постановою Кабінету Міністрів "Про концепцію регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки" № 384 від 1.06.95 року. Взагалі намагання реалізувати цю ідею проводяться з 1993 року, але через відсутність реальних джерел фінансування доки не вирішена. Після проведення в Україні адміністративної реформи реальним джерелом фінансування могли би стати кошти інноваційного фонду, а також джерела Національного банку України, найбільших українських банків, а також кредити Світового банку, ЄБРР та інших міжнародних організацій.

Виходячи з досвіду іноземних держав і рівня розвитку економіки України, доцільно почати реформування діючого в країні механізму інвестування з створенням недержавної структури. У вигляді такої структури, для довгострокового і середньострокового кредитування інвестиційних проектів, доцільно створити Український банк розвитку і реконструкції, в заснуванні якого прийняли б участь Національний банк України і уповноважені на це Урядом України державні організації, недержавні організації, іноземні банки. Такий банк може взяти на себе функції агента Уряду України, який має повноваження на одержання під його гарантії кредитів міжнародних і приватних фінансових структур, а також зобов'язання забезпечення їх ефективного використання і своєчасного повернення.

Крім того, в Україні існує проблема оцінки майна. В тому числі і при здійсненні інвестування, тому доцільно було б створення органу з оціночних дій, який повинен бути створений та функціонувати як незалежна самостійна установа для регулювання оціночної діяльності та здійснення оціночної діяльності по типу Аудиторської палати України. В повноваження зазначеного органу повинні входити такі функції як: проведення кваліфікаційних іспитів осіб, які бажають займатись оціночною діяльністю; здійснення контролю за дотриманням оцінщиками та стандартів; обробка та узагальнення міжнародного досвіду, перенесення його на ґрунт України; участь в підготовці нормативно-правових актів по питанням оцінки; здійснення представництва в роботі міжнародних організацій відносно уніфікації стандартів та норм оцінки. У висновках другого розділу визначено недоліки в регулюванні інвестиційної діяльності, запропоновано ряд заходів, щодо вдосконалення нормативно-правового, економічного та інституційного регулювання інвестиційної діяльності.

У третьому розділі "Оптимізація державного іноземної інвестиційної діяльності через запровадження системи інвестиційних податкових кредитів та екологічного контролю" розкрито механізм застосування інвестиційних податкових кредитів на прикладі енергетичної галузі.

При існуючому законодавстві строк повернення інвестиційного кредиту збільшується до 36 років, плата за користування кредитом зростає до 19,6 млрд. дол. США, акумуляція коштів для реінвестицій стає неможливою. Таким чином отримання великомасштабних інвестиційних кредитів є економічно недоцільним і фактично неможливим. У випадку прийняття Закону, перший транш інвестиційного кредиту в розмірі 1,5 млрд. доларів США може надійти в Україну вже найближчого часу. При "податкових канікулах" діючі підприємства сплачують всі види податків і роблять відрахування до всіх спеціальних бюджетних фондів у обсягах, в яких податки і платежі нараховані до отримання інвестиційних кредитів. Ці платежі і відрахування, проіндексовані на офіційно встановлений індекс інфляції, виплачуються на протязі всього періоду дії "податкових канікул". "Податкові канікули" мають поширюватися лише на той приріст оподаткованої бази, який отримується в результаті використання інвестиційних кредитів. "Податкові канікули" мають поширюватися також на об'єкти (підприємства, виробництва), створені за рахунок інвестиційних кредитів. Тобто, при відсутності інвестиційних кредитів немає приросту за рахунок їх використання оподаткованої бази, і не застосовується режим "податкових канікул". Не менш важливим є і те, що фінансові ресурси, що отримані в результаті "податкових канікул", можуть використовуватися тільки для повернення інвестиційного "кредиту і відсотків по ньому.

В світовій практиці в останні десятиріччя все частіше мають місце випадки, коли екологічно-шкідливі виробництва переносяться розвинутими країнами на території інших держав, як правило, в країни, що розвиваються, а останнім часом в країни з перехідною економікою. При формуванні політики держави стосовно залучення іноземних інвестицій важливо, щоб подібне виробництво, а також підприємства по утилізації відходів і інших хімічно шкідливих речовин не переносились на території України. В даний час екологічне законодавство України складається з Закону України "Про відходи", "Про охорону навколишнього природного середовища" та інших нормативно-правових актів і нажаль дає можливість для розміщення на її території виробництв, які шкідливо впливають на екологію. В Україні не передбачено, що інвестиційні проекти повинні проходити екологічну атестацію, як це робиться в країнах Європейського Співтовариства та інших країнах світу. Проекти мають проходити екологічну атестацію, щоб можна було прийняти рішення про їх доцільність і у випадку позитивного рішення про те, яким чином у фінансування, планування і реалізацію проекту повинні включатися аспекти охорони навколишнього середовища. Загальне завдання екологічної атестації - поліпшити ухвалення рішення. З метою захисту та покращення стану навколишнього природного середовища в Україні, на нашу думку, необхідно запровадити систему екологічної атестації відносно інвестиційних проектів, що сприяє наближенню законодавства України до норм ЄС, збільшить контроль з боку держави стосовно забруднення довкілля, не дасть можливості створення екологічно шкідливих виробництв на території України.