Проблеми ринку праці та зайнятості населення в період становлення ринкової економіки

На період до 2015 р. ситуація у сфері зайнятості населення Житомирської області значною мірою визначатиметься демографічним фактором, насамперед, динамікою кількості працездатного населення, його статево-віковим складом, а також соціальноекономічними чинниками, зокрема, успіхами в розвитку господарського комплексу області, процесами, що формуватимуть трудову активність населення, його здатність до територіально-галузевої мобільності. Окрім цього, в оптимістичних прогнозних розрахунках ураховувалось протікання наступних процесів:

- прискорення соціально-економічного розвитку, що виражатиметься в позитивному балансі руху робочих місць (між ліквідацією застарілих і створенням нових);

- позитивного сальдо заміщення поколінь, що вибуватимуть із працездатного віку;

- підвищення економічної активності на основі зростання рівня оплати праці.

Як доводять розрахунки, що виходять із використання можливих для області шансів усталеного соціально-економічного розвитку, в перше п`ятиріччя реалізації Схеми (2005-2009 рр.) обсяги зайнятих в економіці, незважаючи на інтенсивне господарське відновлення, формуватимуться під інерційним впливом тенденцій, що набрали силу в попередні роки. Саме так, на жаль, буде приречена розвиватися зайнятість у житловокомунальному господарстві, охороні здоров'я, освіті, причому не в останню чергу через недостатність бюджетного фінансування

У галузях реальної економіки передбачається низький ступінь корельованості з динамікою виробництва. У промисловості, сільському господарстві, будівництві, транспорті досить високий рівень зайнятості в цей період забезпечуватиметься невисоким їхнім техніко-технологічним рівнем озброєності, значною трудомісткістю виробництва.

Проте в результаті економічних трансформацій вони втрачатимуть трудовий потенціал. Очікуване скорочення чисельності зайнятих в промисловості стане безпосереднім наслідком реструктуризації підприємств і банкрутства їх певної частини.

При досягненні раціонального співвідношення між вибуттям непродуктивних робочих місць і введенням нових найбільш імовірно, що протягом 2006 - 2010 рр. зайнятість індустріальною працею скорочуватиметься на 2,1% щорічно. При цьому складуться обмежені можливості застосування праці вивільнюваних працівників у цій же галузі економіки, оскільки лише окремі підприємства після необхідної модернізації будуть спроможні залучати додаткову робочу силу.

Аграрна сфера зазнає найглибших зрушень: у період 2005-2009 рр. їх зумовлюватиме зростання зацікавленості працездатних контингентів сільського населення в господарюванні на власній землі, розвитку орендних відносин, розширенням можливостей зайнятості за наймом; у подальшому через розгортання процесу концентрації виробництва, зростання продуктивності праці потреба в працівниках сільськогосподарського профілю скорочуватиметься. У результаті в цей період сільськогосподарська галузь області втратить понад 16 тис. працівників, більшість яких перейдуть з категорії найманих до самозайнятих. Міграційний перерозподіл населення, розвиток самозайнятості та від'ємні значення природного приросту сільського населення дещо пом'якшуватимуть гостроту проблеми безробіття в сільській місцевості. Однак, вірогідно, що фактичний рівень вимушеної незайнятості сільського населення після 2005 р. буде стабільно вищим, ніж у міського населення.

У будівництві до 2010 р. завдяки збалансованості процесів вивільнення через зростання продуктивності праці і легалізації та фактичного зростання обсягу робіт чисельність кадрового потенціалу галузі залишатиметься стабільною. Формальну зайнятість на підприємствах області не вдасться повністю подолати до 2010 р. Пріоритетними завданнями цього періоду будуть: сприяння відновленню, і стабілізації обсягів виробництва підприємств області, які є містоутворюючими і в зв`язку з цим залучення до зайнятості наявного трудового потенціалу на основі відновлення кваліфікації працівників; забезпечення подальшого розвитку малого бізнесу, пріоритетно у сфері високих та наукоємних технологій, телекомунікацій тощо; запровадження пільгового режиму інвестування та кредитування процесу створення нових продуктивних робочих місць за рахунок державного та місцевого бюджетів відповідно до визначених територій пріоритетного розвитку (кризових локальних ринків праці); налагодити роботу мобільних консультативних пунктів сприяння розвитку підприємницькій діяльності в сільській місцевості.

Період 2010-2015 рр. характеризуватиметься вдосконаленням територіальногалузевих пропорцій зайнятості; підвищенням мобільності робочої сили; досягненням високих темпів створення нових економічно продуктивних робочих місць; підвищенням якості робочої сили шляхом розширення обсягів й спектру професій її підготовки та перепідготовки, підвищення кваліфікації. В доповнення до підприємств, що відновили своє функціонування, створюватимуться нові на найсучаснішій техніко-технологічній базі. Тобто забезпечуватиметься позитивне сальдо між вибуттям і введенням робочих місць. Зокрема, воно спостерігатиметься у промисловості, де, як очікується, поширюватиметься практика застосування праці тимчасових працівників, зайнятість у режимі неповного робочого дня, за строковими індивідуальними контактами тощо. В підсумку зайнятість індустріальною працею (у промисловості, будівництві, на транспорті) зросте на 8,8%. Модернізовані та новостворювані підприємства потребуватимуть працівників іншої професійно-кваліфікованої структури. Найбільш проблемними з точки зору забезпечення необхідною робочою силою, очевидно, будуть робочі місця на малих і середніх наукоємних підприємствах.

Активізація процесів інтеграції та концентрації в сільськогосподарському виробництві однозначно вестиме до звуження сфери продуктивної зайнятості на селі. У цей період сучасні конкурентні підприємства поряд з усталеністю самозайнятості населення в секторі особистих селянських господарств розвиватимуться динамічно з відповідним генеруванням попиту на робочу силу.

Згідно з розрахунками, суспільний сектор аграрної галузі області втратить понад 7% свого трудового потенціалу; скоротиться також індивідуальний сектор - приблизно на таку ж величину. Ці процеси поряд із широким впровадженням практики сезонного найму працівників і на контрактній основі об`єктивно обумовлять необхідність удосконалення системи соціального захисту працівників.

У цей період у комплексі галузей соціальної інфраструктури створяться умови для розгортання процесу відновлення чисельності працівників до раніше існуючих обсягів і наближення до середньоукраїнського рівня насиченості.

Якщо величина коефіцієнта трудової активності осіб працездатного віку за будьяких умов залишатиметься усталеною (приблизно на рівні 64-69%), то представники інших категорії будуть зайняті в оптимальних обсягах лише за певних сприятливих умов.

Через загострення проблем економічного розвитку, незважаючи на гостру потребу в підробітку, особи пенсійного віку не знаходитимуть підходящої роботи в офіційній економіці, через що їх частка у складі трудових ресурсів буде незначною - близько 2% (проти 6% при послідовному досягнення цілей стратегічного розвитку). Участь в економічній діяльності підлітків суттєво не впливатиме на кількісні параметри трудових ресурсів області за будь-якого сценарію розвитку області. В таких умовах сфера використання трудових ресурсів прискорено звужуватиметься в обсягах і структурно погіршуватиметься. Так, очікується, що загальна чисельність осіб, зайнятих у галузях господарського комплексу області, з 2006 р. до 2010 р. скоротиться на 81,1 тис., або на 5,7%; у наступні 5 років відповідно на 58,6 тис. або 11,9%.

У промисловості очікуване скорочення чисельності зайнятих стане безпосереднім наслідком банкрутства їх певної частини. Найбільш імовірно, що протягом 2006-2015 рр. промислові підприємства області сукупно втрачатимуть 2,2 тисячі працівників щорічно. Крім того, залишатимуться досить значні масштаби ручної і малокваліфікованої праці та формальної зайнятості (прихованого безробіття).

Аграрна сфера зайнятості утримуватиме значні обсяги надлишкової робочої сили, особливо у формі самозайнятості селян. З різного типу сільгосппідприємств, навіть при збереження існуючого рівня продуктивності праці, до 2015 р. можливе скорочення працівників більш ніж на одну третину порівняно з чисельністю зайнятих в 2005 р.

У будівництві протягом усього прогнозного періоду скорочуватиметься чисельність офіційно задіяної робочої сили, при ймовірному зростанні її тіньової зайнятості.

Спостерігатиметься стабілізація чисельності зайнятих на підприємствах з обслуговування комерційних операцій і товарно-грошових потоків та незначне скорочення в апараті органів держуправління. Інтенсивно втрачатимуть трудовий потенціал так звані бюджетно залежні галузі - освіта, культура, охорона здоров'я.

Сфера підприємницької діяльності також деградуватиме, що знайде відображення у домінуванні зайнятих в індивідуальних селянських господарствах, що стане засобом виживання населення на селі. Великі обсяги вивільнення та гальмування процесу створення нових робочих місць обумовлюватимуть зростання рівня безробіття, який у 2,5-3,0 рази перевищуватиме природний рівень. Причому за формою переважатиме застійне безробіття. У такому випадку коштів місцевого бюджету та інших джерел фінансування не вистачатиме для підтримки існуючої системи робочих місць і забезпечення соціального захисту населення, що, безперечно, сформує в області соціально кризову ситуацію.

Завдання забезпечення збалансованого розвитку сфери зайнятості та підвищення ефективності функціонування трудового потенціалу. Реалізація стратегії за сценарієм шансів, що передбачає структурну модернізацію економіки, впровадження трудозберігаючих технологій з відповідним вивільненням надлишкової робочої сили може спричинити певне зростання обсягів безробіття, які, окрім зазначеного, формуватимуться у зв`язку з детінізацією економіки, наближенням значень розбалансованості зареєстрованого ринку праці до відповідних значень реального (повного) ринку праці.

Однак чисельність робочої сили, що тимчасово не матиме роботи, не перевищуватиме так званого природного рівня безробіття, тобто у її складі перебуватимуть в основному особи, що мінятимуть місця роботи на більш продуктивні або перенавчатимуться чи підвищуватимуть кваліфікацію. Для реалізація вказаних вище заходів потрібне використання всіх наявних і потенційних конкурентних переваг області як у галузі трудоресурсовідтворення, так і макроекономічній та фінансовій сферах. Зокрема, фінансування діяльності щодо забезпечення продуктивної зайнятості населення та запобігання безробіттю складатиметься з коштів державного і місцевого бюджетів, включаючи кошти, що централізовано виділяються на подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, вітчизняних і зарубіжних інвесторів.

Отже у підсумку можна відмітити, що комплекс відповідних заходів повинен базуватися на узгодженні інтересів держави, роботодавців і найманих працівників з метою сталого прогресу територіальної громади, повної реалізації здібностей та інтересів особистості.

2.2 Оцінка ринку праці в Житомирській області

Останнім часом на ринку праці Житомирської області спостерігається спад трудової активності та зменшення кількості зайнятих, однак це відбувається не значними темпами. Аналіз сфери зайнятості населення дозволять краще зрозуміти напрямки соціально-економічного та промислового стратегічного розвитку регіону.

Таблиця2.1

Сфера зайнятості населення

Показники	2011р.	2012р.	2013р.
Економічно активне населення (тис. осіб)	622,1	621,8	621,1
- у віці 15-70 років	568,5	556,2	552,3
-у працездатному віці у т. ч.	568,2	555,2	560,3
зайняте населення (тис. осіб)	514,6	489,6	491,5
- у працездатному віці безробітне населення (тис. осіб)	53,9	66,6	60,8
- у віці 15-70 років	53,7	66,6	60,8
Середня тривалість безробіття(за методологією МОП)	6	6	6
Рівень економічної активності, %	64,5	65,3	90,2
Рівень зайнятості, %	58,3	58,3	59,5
Рівень безробіття (за методологією МОП),%	8,7	10,7	9,8

Чисельність економічно активного населення з 2011 по 2013 рр. зменшилась на 1тис. чол., за рахунок осіб працездатного віку (16,2 тис.), тоді ж як чисельність економічно активного населення у віці 15-70 років майже не змінилась. Співвідношення економічно активної частини жінок працездатного віку до чоловіків у 2011 році становило 48,9 % до 51,1% відповідно (в 2012 ж році більшість становили жінки), а міського населення до сільського - 53,8% до 46,2% відповідно.

Чисельність зайнятих, яка включає зайняте населення в особистому селянському господарстві та кадрових військових, у всіх сферах економічної діяльності області з 2011 по 2013 рр. наведена на рис. 2.2.

Таблиця 2.2.

Показники чисельності зайнятого населення

Показники	2011р.	2012р.	2013р.	Відхилення 2011 до 2013р. +\-	%
Економічно активне населення у середньому у віці 15-70 років, тис. осіб, у т. ч:	622,1	621,8	621,1	-1,0	-0,2
Зайняті	568,2	555,2	560,3	-7,9	-1,4
Безробітні	53,9	66,6	60,8	6,9	12,8
у т. ч. працездатного віку	568,5	556,2	552,3	-16,2	-2,8
Рівень економічної активності, %	64,5	65,3	90,2	25,7	-
Рівень зайнятості, %	58,9	58,3	59,5	0,6	-
Рівень безробіття (за методологією МОП),%	8,7	10,7	9,8	1,1	-
Середня тривалість безробіття серед економічно активного населення у віці 15-70 років за методологією МОП, місяців	6,0	6,0	6,0	-	-
Кількість незайнятих громадян, які користувалися послугами ДСЗ на кінець року, тис. осіб	92,9	79,9	69,8	-23,1	-24,9
з них працевлаштовані,%	41,3	30,8	35,3	-6,0	-14,5
Перебували на обліку у ДСЗ на кінець року, тис. осіб	33,9	22,8	23,0	-10,9	-35,1
Потреба у робочій силі на кінець року, тис. осіб	2,4	1,5	1,8	-0,6	-25,0
Навантаження незайнятого населення на одне вільне робоче місце, осіб	14,0	15,0	13,0	-1,0	-7,1
Середній розмір допомоги по безробіттю (у грудні), грн.	545,4	585,3	739,6	194,2	35,6
у % до мінімальної заробітної плати	90,1	78,7	80,2	-9,9	-
Середньооблікова кількість штатних працівників, тис. осіб	276,6	258,0	248,6	-28,0	-10,1
Середньомісячна заробітна плата:	1404	1493	1785	381,0	27,1
- номінальна (в розрахунку на одного штатного працівника), грн.	107,7	90,8	111,0	3,3	-

Характеризуючи ситуацію із зайнятістю економічно активного населення працездатного та старше працездатного віку і порівнюючи дані із аналогічними на національному рівні за відповідний період визначається, що чисельність економічно активного населення у віці 15-70 рр., скорочувалась в області швидшими темпами, аніж на рівні країни (1,4 проти 0,6%) і в цілому зменшилась на 1 тис. осіб. у 2013р. порівнянні з 2011 роком. Таку ж динаміку засвідчують і дані щодо зайнятого населення - зменшення та 7,9 тис. осіб, або 1,4%. Відповідно, чисельність безробітних зростає. Колізія виникає у тому, що зменшується число осіб (зайнятих) працездатного віку.

Відтак, рівень економічної активності показує приріст 25% і рівень зайнятості - 1,4% за рахунок осіб старше працездатного віку. А рівень безробіття за методологією МОП характеризується зростанням на 1,1%, що у порівнянні із даним показником в цілому по Україні (1,6%) не видається критичним. Проте у межах окремих районів ситуація часом є катастрофічною. Крім того, наприкінці 2008 - початку 2011 р. підприємства області анонсували суттєве скорочення чисельності працівників - лише у 2011 р. 1561 осіб. Фактично за результатами року з підприємств, установ та організацій області з причин скорочення чисельності або штату вивільнено 3,7 тис. працівників, що вдвічі більше, ніж у 2010 році, у 2012 ж році даний показник зменшився до 1957 осіб. Аналіз динаміки охоплення заходами сприяння зайнятості населення в області засвідчив, що ними щонайдалі користується все менша кількість осіб - скорочення становить 23,1 тис. осіб, або на 24,9% незайнятих громадян (в цілому по Україні - на 25,8%). Зменшилась і чисельність працевлаштованих громадян на 14,5% (в країні - на 33,1%), що узгоджується із скороченням потреби підприємств області у робочій силі на 75,7% (проти скорочення на 40,0% на національному рівні). Незмінною залишилась структура працевлаштування (у промисловості - 32%, торгівлі - 219,6%, сільському господарстві - 15,8%). Найбільше працевлаштовано осіб з робітничими спеціальностями (у середньому близько 60%). На кінець аналізовано періоду серед тих, хто перебували на обліку в центрах зайнятості, 12,5 тис. осіб становили жінки, 10,5 тис. - чоловіки, 9,6 тис. - молодь у віці до 35 років, 1,9 тис. - вивільнені працівники, 4,6 тис. - особи, які не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, 0,6 тис. - інваліди. Крім того, навантаження незайнятого населення на 1 вільне робоче місце в області зросло з 10 до 13 осіб/вакансію (для порівняння аналогічний показник на всеукраїнському рівні зріс з 5 до 8 осіб/вакансію). Станом на 01.01.2011 р. наявна кількість вакансій становила 1806, у тому числі: для робітників - 859, для службовців - 847 та осіб, які не мають спеціальної підготовки - 100. На основі цих даних ми можемо здійснити аналіз та оцінити ефективність державного регулювання ринку праці Житомирської області, яке проявляється у формі активної та пасивної політики.

Серед пасивних форм державного регулювання зайнятості в області традиційно використовуються такі механізми як виплати допомоги по безробіттю, надання допомоги членам сімей, які перебувають на утриманні безробітних. У 2011 р. із Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття виплати на допомогу по безробіттю в цілому в Житомирській області склали 94,7 млн. грн. (при тому близько 40% надходжень становили відрахування від бюджетних установ і лише близько 70% платників постійно, своєчасно і в повному обсязі сплачували страхові внески), у 2012 році - 111,7 млн. грн. Середній розмір допомоги по безробіттю у 2009 р. зріс до 739,3 грн., що є нижче мінімальної заробітної плати й прожиткового мінімуму. Щодо розміру заробітної плати, то в Житомирській області вона традиційно нижча за середню по країні (у 2007 р. її розмір складав 602 грн., а у 2012 р. - 1785 грн., що відповідно на 25,3% та 21,7% менше ніж у середньому по Україні). Тому не можна вважати, що зарплата у повній мірі виконує свої функції. Якщо ж брати до уваги ефективність пасивної політики, то можна сказати, що вона є досить неефективною, так як кошти спрямовані на підтримання безробітного населення «проїдаються», не створюючи економічного ефекту, а іноді породжуючи зниження трудової активності, на відміну від активної політики, яка сприяє створенню робочих місць, підвищуючи рівень зайнятості, та врегульовує кон'юнктуру ринку праці. Показники активної політики державного регулювання попиту та пропозиції на ринку праці Житомирської області представлено в таб. 2.3.

Таблиця 2.3.

Сукупний попит та пропозиція в Житомирській області

Показники	2008	2009	2010	2011	2012	2013	Відхилення,% 2010 до 2005р	до 2008р
Сукупна пропозиція	632,5	625,1	623,9	622,1	621,8	621,1	-1,7	-0,2
Сукупний попит	303	293	284	276	258	255	-15,8	-7,6
Навантаження на одне робоче місце	2,1	2,1	2,2	2,3	2,4	2,4	14,2	4,3

Як видно з таблиці, навантаження на одне вільне робоче місце зростає все більшими темпами, із зменшенням попиту на робочу силу, і в порівнянні з 2008 роком цей показник збільшився на 14,2%. Так, за даними статистичного щорічника, у 2011 році в Житомирській області було вивільнено 1812 осіб, найбільше працівників було вивільнено у м. Житомирі -785 осіб або 43,3%, Бердичеві - 247 осіб, Новоград-Волинському - 142 особи та в Овруцькому районі - 157 осіб. Тоді ж як у 2013 році ситуація погіршилась: кількість вивільненого населення значно зросла і становила 3736 осіб, тобто в 2,06 рази в порівнянні з попереднім роком, в тому числі в Житомирі - 1584 особи, в Бердичеві - 387 осіб, Коростень - 241 особи, в Баранівському районі - 310 осіб та в Овруцькому - 283 особи. У 2010 році кількість вивільненого населення скоротилося до 1957 чоловік, що на 46,1% менше, ніж у 2008 році, найбільше працівників вивільнилося в сфері промисловості - 773 особи, що ж до міст та районів, то найбільше в м. Житомир - 821 особа та в Овруцькому районі - 258 осіб.



Таблиця 2.4.

Показники природного та міграційного руху населення Житомирської бласті

Показники	1990	1995	2000	2002	2005	2007	2011	2013
Кількість, тис. осіб
народжених	19,6	16,3	12,6	12,3	12,9	14,3	14,7	15,2
померлих	20,1	23,6	23,1	23,7	24,9	24,2	21,2	20,4
Природний приріст (скорочення), тис. осіб		-7,2	-10,6	-11,4	-12,0	-9,9	-6,5	-5,3
На 1000 населення:
народжених	12,9	11,0	8,9	8,9	9,6	10,9	11,4	11,9
померлих	13,2	15,9	16,4	17,1	18,6	18,5	16,6	16,0
природний приріст (скорочення)	-0,3	-4,9	-7,5	-8,2	-9,0	-7,6	-5,2	-4,1
Міграційний приріст (скорочення) населення, тис. осіб	-26,4	-7,4	-5,6	-2,4	-3,2	-1,7	-0,3	-0,5

Загальний коефіцієнт природного скорочення у 2013 р. у сільській місцевості становив -8,3 на 1000 наявного населення (кількість померлих - 20,4 на 1000 наявного населення, кількість народжених - 12,1 на 1000 наявного населення), а у міських поселеннях значно менше - -1,1 (12,8 та 11,7, відповідно).

У всіх районах області в 2013 р. спостерігається природне скорочення населення. Тільки у містах обласного значення Житомир та Малин кількість народжених перевищує кількість померлих: природний приріст становив, відповідно, 177 та 12 осіб.

Загалом по Україні спостерігається зменшення населення. Лише 6 регіонів України (м. Київ, м. Севастополь, Волинська, Закарпатська, Рівненська, Чернівецька області) мають незначний приріст населення, в решті областей, як і в Житомирській області, спостерігається зменшення населення.

Від'ємні показники природного приросту зумовлюють звуження бази відтворення людності у майбутньому, що, безумовно, негативно впливає на формування людського потенціалу.

Міграційні процеси є одним з факторів, які посилюють негативні демографічні тенденції в області, зокрема зменшення чисельності населення. Житомирська область має від'ємне сальдо міграції, тоді як в Україні починаючи з 2005 р. зафіксовано міграційний приріст населення. У 2013 р. позитивне сальдо міграції країни забезпечили дванадцять регіонів. В решті регіонів України відбулося міграційне скорочення. Міграційне скорочення чисельності населення Житомирської області за 2013 р. склало 546 осіб, в тому числі в міських поселеннях - 9 осіб, в сільській місцевості - 555 осіб. Міграційний приріст спостерігався в м. Коростені, м. Малині, Андрушівському, Володимир-Волинському, Житомирському Коростишівському, Народицькому, Овруцькому, Попільнянському, Чуднівському районах. В інших районах області відбувається міграційне скорочення населення.

Освітній потенціал людського капіталу вважається його найважливішою складовою, оскільки освіта сприяє здобуттю знань, вмінь, навичок, забезпечує розвиток професійних здібностей і, як наслідок, створює умови для отримання конкурентних переваг і додаткових благ. Формування та накопичення людського капіталу розпочинається у ранньому віці і триває протягом усього життя, особливо у сучасних умовах швидкого морального старіння знань та основних засобів. Розвиток освіти в Житомирській області характеризується різноманітними і різноспрямованими процесами, що суперечливо впливають на результати людського розвитку і реалізацію людського потенціалу. Мережа дошкільних навчальних закладів, як і в інших регіонах, зростає. Якщо у 2005 р. налічувалось 575 дошкільних закладів, то у 2011 р. - 644 од., а у 2013 р. - 681 од. Кількість дітей в даних закладах також зростає (у 2005 р. - 29,8 тис., у 2010 р. - 38,7 тис., у 2011 р. - 44 тис.).

Статистичні дані свідчать, що кількість загальноосвітніх навчальних закладів та учнів в них по регіонах щороку зменшується. Ці явища пов'язані з погіршенням загальної демографічної ситуації, закриттям вечірніх та сільських шкіл. Так, в Житомирській області у 2005/2006 навчальному році налічувалось 903 загальноосвітні навчальні заклади, у 2011/2012 рр. - 844 од., у 2012/2013 рр. - 831 од.; кількість учнів в них: у 2005/2006 рр. - 172,9 тис. осіб, у 2011/2012 рр. - 137,1 тис. осіб, у 2012/2013 рр. - 134,1.

Кількість вищих навчальних закладів у 2011/2012 навчальному році зменшилась у порівнянні з 2000/2001 навчальним роком (рис. 3). Кількість студентів у закладах за цей період зросла: у 2000/2001 навчальному році - 37,5 тис., а у 2011/2012 навчальному році - 42,0 тис. У порівнянні з 2010/2011 навчальним роком кількість студентів у вищих навчальних закладах зменшилась на 2,2 тис. осіб.

Таблиця 2.5.

Кількість працівників, які були підготовлені або підвищували кваліфікацію в цілому по Україні та Житомирській області

Показники	2008	2009	2010	2011	2012	2013
Навчено новим професіям, тис. Осіб
Україна	302,6	310,6	290,1	209,3	216,5	230,0
Житомирська область	6,7	6,2	5,7	3,5	3,8	4,6
Підвищили кваліфікацію, тис. осіб
Україна	994,5	1071,2	1022,7	890,4	943,9	978,4
Житомирська область	17,6	19,9	19,0	17,2	17,3	17,7

Відсутність статистичних даних щодо рівня витрат підприємств на професійне навчання найманих працівників у 2008-2013 роках не дала можливості визначити обсяг інвестицій в людський капітал для даного періоду. Однак дані, наведені в таблиці, свідчать про те, що в 2010-2011 роках спостерігалося постійне зростання кількості працівників, які підвищили свою кваліфікацію та були навчені новим професіям, тобто очевидним є збільшення обсягу інвестицій в людський капітал.

Житомирська область істотно відрізняється від інших регіонів України і по рівню заробітної плати (Додаток Б). Середньомісячна заробітна плата у 2013 році становила 2071 грн., що на 21% нижче середнього рівня по Україні (2633 грн.). Варто зазначити, що лише 5 регіонів України (м. Київ, Дніпропетровська, Донецька, Київська та Луганська області) мають означені показники вище середнього по країні. Диференціація заробітної плати між Києвом (найвищий показник - 4012 грн.) та Тернопільською областю (1871 грн.) за 2013 р. сягнула 2,1 рази.

Таблиця 2.6.

Динаміка заробітних плат, доходів і ВРП у розрахунку на одну особу у 2005-2013 рр. по Житомирській області, % до попереднього року

Індекс	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012	2013
Номінальної зарплати	124,4	130,1	138,6	131,7	130,3	135,9	106,3	121,1	116,0
Реальної зарплати	117,9	123,8	120,4	121,4	116,0	107,7	92,7	111,0	107,4
Доходів населення	118,9	128,9	137,1	121,8	131,9	133,6	102,2	126,5	113,3
Валового регіонального продукту у розрахунку на одну особу	110,5	116,8	102,2	104,7	106,1	105,1	89,5	113,5	-

Із табл.2.6. видно, що в докризовий період (до 2007 р.) темпи зростання номінальної й реальної заробітної плати були досить високими, а в кризові роки відбувся спад.

Темпи зростання заробітних плат у 2009 р. до попереднього року значно нижче, ніж у 2010 р. Характерно також, що темпи зростання зарплат і доходів значно випереджали темпи зростання ВРП у розрахунку на одну людину.

Знецінення зарплат визнається серйозною перешкодою на шляху до збереження і розвитку трудового потенціалу України.

Отримані результати досліджень свідчать, що існують значні регіональні диспропорції за показниками соціально-економічного розвитку. При цьому, ця диференціація за окремими показниками поглибилась. Зазначені проблеми склалися в основному через відсутність ефективного механізму обмеження та послаблення впливу диспропорцій у рівнях розвитку, ефективного стимулювання діяльності місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та підприємців, пов'язаної із прискоренням розвитку виробничої та соціальної інфраструктури районів і міст на основі більш повного використання природного, економічного, трудового, наукового та інших потенціалів.

Таблиця 2.6.

Рейтинги індексів складових частин людського розвитку Житомирської області у 2011-2013 рр.

Показники	2011	2012	2013
Демографічний розвиток	20	18	20
Розвиток ринку праці	19	13	18
Матеріальний добробут	26	27	25
Умови проживання населення	27	27	27
Рівень освіти	14	12	14
Стан та охорона здоров'я	21	25	26
Соціальне середовище	11	12	14
Екологічна ситуація	3	5	4
Фінансування людського розвитку	17	17	16
Індекс регіонального людського розвитку	22	23	25

Найменший вплив на визначення місця регіону на єдиній шкалі індексів людського розвитку здійснюють рівень освіти, екологічна ситуація, соціальне середовище.

Таким чином, найсильніший вплив на розвиток людського потенціалу Житомирської області мали демографічні, соціальні та економічні чинники.

Вимоги функціонування ринку праці:

- забезпечення макроекономічної стабільності країни, за рахунок зваженої фінансової та кредитної політики;

- ефективна податкова політика, яка б сприяла розвитку підприємництва. Так у розвинутих країнах існує програма «податкових канікул» для малих та середніх підприємств, що сприяє вкладанню коштів, які повинні були сплачуватися за податки, у розвиток власного бізнесу;

- забезпечення сприятливого інвестиційного клімату, який би стимулював інвесторів вкладати кошти в економіку України;

- ефективна соціальна політика та забезпечення високого рівня життя населення;

- сприяння розвитку системи ринкових відносин, приватизації, розвитку нових форм господарювання;

- формування механізму диференційованого підходу щодо збереження робочих місць;

- створення механізмів реалізації політики зайнятості в загально-національних програмах (зокрема в програмах громадських робіт, сприяння зайнятості молоді, відродження села та ін.);

- регулювання трудових міграцій;

- забезпечення додаткових гарантій зайнятості населення окремим категоріям громадян;

- сприяння професійній мобільності;

- розвиток соціально-трудових відносин;

- удосконалення інформаційно-статистичної бази щодо розвитку ринку праці;

- сприяння зайнятості шляхом розвитку соціального партнерства;

- забезпечення розвитку інфраструктури ринку праці;

У процесі дослідження ринку праці Житомирської області та його кон'юнктури, виявлено, що для структури попиту характерна така ситуація: домінують робочі місця, які потребують високої кваліфікації, зокрема законодавців, службовців, курівників менеджерів, професіоналів, кваліфікованих працівників з інструментом, найменшим же попитом користуються працівники найпростіших професій, включаючи осіб без професій. Що ж стосується попиту на робочу силу за видами економічної діяльності, то найбільша потреба спостерігається у працівниках переробної промисловості, сфери торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів, державного управління, що обумовлює пріоритетність навчання висококваліфікованих спеціалістів за даними напрямками. Структура та масштаби попиту не відповідають пропозиції на ринку праці, специфічність попиту робочої сили обумовлена кваліфікаційним рівнем працівника, спостерігається значний структурний та кількісний дисбаланс, зростає кількість звільнених за власним бажанням порівняно з темпами зростання вивільнених працівників, що обумовлене низьким рівнем заробітної плати, шкідливими умовами праці, зростання соціальної напруги всередині колективу, попит на робочу силу має територіальних характер, що зумовлює існування праценедостатніх та праценадлишкових районів.

Найбільшу ж пропозицію на ринку праці Житомирської області складають кваліфіковані робітники сільського, лісового господарства, риборозведення та рибництва і працівники найпростіших професій,однак попитом дані професійні групи не користуються. Щодо першої групи то дисбаланс в даній галузі пов'язаний із занепадом аграрного сектору, лісництва та рибництва у області. Низький попит на некваліфіковані кадри пов'язаний із структурними зрушеннями в економіці, автоматизацією виробничих процесів та конкуренцією із зарубіжними виробниками, що визначає необхідність в високій продуктивності праці та постійного підвищення якості продукції. Все це обумовлює об'єктиву необхідність у працівниках високої кваліфікації та передовим досвідом.

Аналіз статистичних даних соціально-економічного розвитку Житомирської області та тенденцій розвитку ринку праці повинен бути основою для створення регіональної програми зайнятості населення, яка повинна бути спрямована на врівноваження попиту та пропозиції робочої сили. Ці завдання покладені на Житомирський обласний центр зайнятості, функції якого полягають в наданні інформаційних, профорієнтаційних послуг, створення банку вакансій та пошук за фахом роботи, працевлаштування неконкурентоспроможних верств населення на заброньовані робочі місця, підвищення конкурентоздатності незайнятих громадян шляхом організації професійного навчання, залучення до тимчасових громадських робіт, надання дотацій роботодавцям, виплата соціальної допомоги по безробіттю.

Як вже зазначалось, на ринку праці Житомирської області існує значний дисбаланс. Враховуючи ці тенденції, на нашу думку, до пріоритетних напрямків, які сприятимуть врівноваженню попиту і пропозиції робочої сили, слід віднести:

- вдосконалення координаційної роботи місцевих органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян з питань підвищення кваліфікаційного рівня робітничого потенціалу;

- сприяння залученню інвестицій, інших джерел фінансування професійно-технічної освіти, розробка та реалізація проектів освітніх програм, формування державних замовлення на підготовку робітничих кадрів регіону;

- створення умов для працевлаштування випускників вищих та професійно-технічних навчальних закладів,

- проведення щорічного моніторингу регіонального ринку праці та інформування населення в потребах ринку;

- з урахуванням потреб ринку праці у кваліфікованих робітничих кадрах забезпечити в професійно-технічних навчальних закладах підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації осіб за договорами з обласним центром зайнятості;

- розширити підготовку кваліфікованих робітників на замовлення фізичних та юридичних осіб з використанням різних форм та методів: очно-заочне, дистанційне навчання, без відриву від виробництва, за індивідуальними навчальними планами, за модульними технологіями тощо;

- з метою забезпечення мобільності професійно-технічних навчальних закладів щодо реагування на зміни потреб регіонального ринку праці в кваліфікованих робітниках з конкретних професій сприяти впровадженню нових професій та напрямів навчання;

- з метою вдосконалення організації професійно-технічного навчання учнів професійно-технічних навчальних закладів із застосуванням сучасного обладнання налагодити та підтримувати партнерські стосунки з підприємствами - замовниками робітничих кадрів щодо використання їх виробничої матеріальної бази;

- забезпечення цільового направлення сільської молоді на навчання у вищі аграрні навчальні заклади;

- з метою підвищення якості професійної підготовки робітничих кадрів необхідно забезпечити впровадження в навчальний процес нових державних стандартів професійно-технічної освіти, сприяти використанню в навчальному процесі інноваційних форм та методів, в т.ч за модульною системою, за індивідуальними планами і програмами, стажування безпосередньо на робочому місці та ін., сприяти запровадженню у навчально-виробничий процес професійно-технічних навчальних закладів новітніх виробничих технологій, використанню нового технологічного обладнання та устаткування підприємств-замовників робітничих кадрів, впроваджувати в навчальний процес професійно-технічних навчальних закладів освітні проекти та програми, направлені на підвищення якості професійної підготовки робітників;

- забезпечення розширення сфери застосування праці із створенням нових робочих місць у всіх сферах економічної діяльності;

- розширити мережу робочих місць в аграрній сфері за рахунок розвитку фермерства, обслуговуючих кооперативів, приватного підсобного сектора, придбання нової техніки, а також, відродження таких трудомістких галузей як хмелярство, льонарство та картоплярство, адже Житомирська область має значний ресурсний потенціал, за рахунок сприятливих кліматичних умови та надзвичайно родючих земель;

- постійно оновлювати базу даних про наявність вільних виробничих площ, обладнання, іншого майна для надання його в оренду суб'єктам підприємництва для здійснення ними господарської діяльності та їх оприлюднення через засоби масової інформації, що сприятиме створенню нових робочих місць, за рахунок розвитку підприємництва;

- забезпечення фінансування та виконання в повному обсязі програм підтримки малого підприємництва.

- забезпечення доступ незайнятого населення до інформаційних, майнових, навчально-освітніх, консультативних послуг;

- сприяти у відновленні діяльності або створенні нових об'єктів роздрібної торговельної мережі та побутового обслуговування, насамперед у сільських населених пунктах;

- сприяння у реалізації державних гарантій щодо забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем шляхом надання дотації роботодавцю;

- забезпечення виконання у повному обсязі зобов'язань сторін щодо забезпечення збереження робочих місць, професійного навчання і перенавчання кадрів на виробництві, обсягів робіт і повної зайнятості працівників на підприємствах, установах, організаціях та умови вивільнення працівників у випадках змін в організації виробництва;

- здійснення моніторингу професійного навчання працівників, вивчення, узагальнення та поширення кращого досвіду роботи підприємств, організацій, установ області з питань професійного навчання працівників;

- щорічно створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та здійснення контролю за виконанням роботодавцями області нормативу робочих місць даних працівників;

- посилити контроль за використанням роботодавцями праці іноземців та осіб без громадянства, які створюють серйозну конкуренцію, за рахунок дешевої робочої сили;

- ініціювання проведення семінарів, зустрічей, засідань за участю представників органів виконавчої влади, роботодавців та громадських організацій з метою поглиблення їх взаємодії зі службою зайнятості та роз'яснення її можливостей у задоволенні потреб роботодавця у висококваліфікованих кадрах та в доборі підходящої роботи для незайнятого населення, що сприятиме визначенню потенційних потреб у робочій силі, в її кількісному та якісному аспекті, а також дасть змогу надати об'єктивну інформацію щодо попиту та кваліфікаційні вимоги до деяких професій;

- проведення превентивних профорієнтаційних заходів для вивільнюваних працівників з метою їх адаптації до умов сучасної ситуації на ринку праці, профілактики запобіганню безробіття;

- інформувати про стан та потреби регіонального ринку праці, зміст основних професій та вимоги до працівників, надавати інформаційно-довідкові консультації особам, які звертаються до служби зайнятості. Збільшити обсяги надання послуг молодим особам, у тому числі неповнолітнім;

- удосконалення системи надання профорієнтаційних послуг інвалідам з метою прискорення їх інтеграції у сферу праці та суспільного життя шляхом проведення роз'яснювальної роботи з питань реалізації права інвалідів на зайнятість, інформування про перелік професій і спеціальностей, що користуються попитом на сучасному ринку праці;

- з метою приведення ринку освітніх послуг у відповідність до потреб роботодавців брати участь в узгодженні обсягів державного замовлення на підготовку кадрів;

- забезпечити працевлаштування молоді на вільні та новостворені робочі місця, в тому числі шляхом надання дотацій роботодавцям для працевлаштування безробітних з Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, запроваджувати нові форми роботи: надання інформаційно-консультаційних послуг шляхом вільного доступу до банку вакансій через інформаційну мережу державної служби зайнятості;

- надання різних видів профорієнтаційних послуг особам, які звертаються до служби зайнятості. Інформування про стан, попит і динаміку ринку праці, зміст та перспективи розвитку сучасних професій і вимоги до особи, форми та умови оволодіння професією, можливості професійно-кваліфікаційного зростання і побудови кар'єри з метою формування професійних інтересів, намірів та мотивації особи щодо вибору або зміни трудової діяльності, професії, кваліфікації роботи;

- дисбаланс між попитом та пропозицією посилюється за рахунок молоді, яка часто вибирає професію за престижність, не знаючи при цьому потребу ринку на фахівців тієї чи іншої професії. З метою профілактики безробіття серед молоді організовувати проведення профорієнтаційної роботи як однієї з найбільш уразливих категорій населення за рахунок проведення з учнями загальноосвітніх навчальних закладів масових форм профорієнтаційної роботи, день відкритих дверей центру зайнятості, ярмарок професій, проведення для школярів різноманітних групових профорієнтаційних заходів (презентація професій, професіографічна екскурсія), надання учням індивідуальної профконсультаційної допомоги, в тому числі з використанням профдіагностичних тестів і методик, першочергову увагу слід приділяти наданню профорієнтаційних послуг учням шкіл-інтернатів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

- з метою подолання професійно-кваліфікаційного дисбалансу розширювати співпрацю з професійно - технічними навчальними з організацією теоретичного навчання на базі навчального закладу, а виробничого навчання та виробничої практики - на базі підприємств з новітніми технологіями виробництв;

- розширення переліку професій та напрямів підвищення кваліфікації безробітних, залучення до професійного навчання молоді, жінок, осіб, які мешкають у сільській місцевості, здійснення підготовки кадрів для сільського господарства, сприяння у професійному навчанні безробітних для сфери побутового обслуговування населення за участю професійно-технічних навчальних закладів.

Для реалізації напрямків забезпечення рівноваги попиту та пропозиції необхідна побудова ефективної інфраструктури. Особливе місце тут посідає регіональний центр зайнятості. Справжнім проривом є впровадження Єдиної інформаційно-аналітичної системи зайнятості - “ноу-хау” в соціальній сфері, і цей програмний продукт проходив апробацію саме у Житомирській області. Ця інформаційна система об'єднує всі центри зайнятості. Частина функцій з місцевого рівня переходить на обласний та на державний, що дозволяє вивільнити працівників базових центрів для безпосередньої роботи з населенням. Вона передбачає електронні обміни з Пенсійним фондом, органами державної влади, субсидій, статистики, податкової адміністрації, соціальними партнерами тощо, а це скорочує термін обслуговування клієнтів, зменшує кількість довідок. Уся інформація передається в державний центр зайнятості, а це дає змогу мати дані про вакансії не тільки у своєму районі, але й на рівні країни, що дозволяє швидше та ефективніше реагувати на зміни на ринку праці та спрощує процес врегулювання попиту та пропозиції робочої сили.

2.3 Аналіз та виявлення удосконалення процесів функціонування ринку праці

Аналіз ринку праці монофункціональних міст дозволив визначити загальні закономірності їхнього утворення, орієнтовані на специфіку профілюючих галузей. Вузька спеціалізація виробництва обумовила і специфічний характер ринку праці, що проявляється у виробничій спеціалізації населення, його житло-побутових умовах і, нарешті, загальнокультурному та освітньому його рівні. Тому формування і функціонування ринку праці у різноманітних монофункціональних містах потребує врахування галузевого і регіонального чинників та особливостей виробничо-технологічної і соціально-економічної структури міста.

Проведене дослідження дозволило виокремити, виходячи з особливостей розвитку ресурсного потенціалу, чотири групи монофункціональних міст:

- Міста з надлишковим ресурсним потенціалом і сприятливим екологічним середовищем. Ці міста мають довгостроковий запас "міцності" і можуть нормально функціонувати за наявності ринку збуту продукції.

- Міста, які не мають матеріальних ресурсів, але мають надлишкові трудові ресурси. Для таких міст є дві альтернативи: а) імпорт сировинних й інших ресурсів і б) експорт надлишкової робочої сили. Реалізуючи одну з альтернатив можна досягти балансу на ринку праці.

- Міста, розташовані в зоні впливу екологічних забруднень техногенного походження (наслідки негативної діяльності АЕС, хімічних та металургійних заводів і т.д.). Для цих міст повинні бути створені сприятливі екологічні умови, що дозволять забезпечити комфортне життя населенню.

- Міста з унікальними рекреаційними функціями, що потребують значних інвестицій із тривалим терміном окупності. Тут, як правило, значного розвитку набула індустрія послуг, що потребує регулярних видатків на її утримання, відновлення і відтворення основних фондів. Тому фінансово-кредитна система вирішальним чином впливає на розвиток ринку праці монофункціонального міста.

Для ринку праці монофункціонального міста характерним є високий рівень безробіття. Тільки у 80 містах, де нами у 1999 році було проведене соціологічне дослідження, чисельність зареєстрованих безробітних становила 124 640 осіб, тобто майже 10% працездатного населення в працездатному віці, що в них мешкає. Діапазон розбіжності рівня зайнятості у розрізі окремих міст надзвичайно великий - від 0,6% загальної кількості працездатного населення в працездатному віці до 28%. Слід враховувати також, що до об'єктів обстеження не увійшла численна група міст, які спеціалізуються на вуглевидобутку, переробці сільськогосподарської сировини, деревообробці, де безробіття ще вище. До цього слід додати, що 96 тисяч жителів монофункціональних міст перебувають в умовах вимушеної неповної зайнятості.

Другою характерною ознакою ринку праці монофункціональних міст є "непрозорість" трудової сфери, переважання в ній латентних процесів, виражених високим рівнем незареєстрованої зайнятості і незайнятості населення, невпорядкованості виплати по зарплаті або її незафіксованої виплати, виникнення умов для використання устаткування підприємства для власного збагачення. Звичайною стала практика часткового або повного закриття підприємств, надання робітникам відпусток за ініціативи адміністрації, неповного використання фонду робочого часу. Наприклад, кількість працівників, які перебувають в умовах вимушеної неповної зайнятості в м. Марганець сягає 8 800 чол., в м. Знам'янка. - 14 200 чол, а у м. Калуші - 17 700 чол. В дисертації аргументовано необхідність у таких випадках забезпечувати диференційований підхід до оцінки виробничої діяльності підприємства. В цьому зв'язку пропонується: ті заводи, що активно працюють на споживчий ринок, повинні мати адекватну підтримку місцевих державних органів. В той же час неефективно працюючі заводи треба ліквідувати (реорганізувати) порівняно безболісно стосовно персоналу, який звільняється. У цьому може допомогти організація громадських робіт, яка повинна бути ініційована органами місцевого самоврядування і службою зайнятості. Поглиблення і прискорення процесу звільнення робітників неминучі, але у монофункціональних містах він набуває більшого загострення через обмежену базу використання праці.

Проблема зайнятості населення не може бути вирішена без активізації інвестиційної політики. Інвестиційна модель кожного міста повинна бути тісно пов'язана або вмонтована в соціально-економічну і демографічну ситуацію ринку праці. Можливість регулювання ринку праці досягається зміною відповідних параметрів інвестиційної політики регіону. Не викликає сумнівів те, що інвестиції в реконструкцію і технічне переозброєння діючих підприємств будуть мати, як правило, працезберігаючий ефект. Проте, в цілому значне збільшення капіталовкладень буде означати створення нових робочих місць, що допоможе зняти напруженість на ринку праці.

Сучасне становище на ринку праці визначається тим, що крім офіційної зайнятості, в ньому сформувалися інші центри тяжіння робочої сили, які об'єднуються загальним поняттям неформальної зайнятості. Цей вид зайнятості забезпечує заробіток не тільки "вільному" працездатному населенню, але й пенсіонерам, студентам, а також в якості вторинної зайнятості багатьом офіційно зайнятим робітникам. У монофункціональних містах, де набули свого розвитку малий бізнес та самозайнятість населення, вони можуть стати своєрідним чинником диверсифікації, що сприятиме зниженню високого рівня безробіття. Зараз завдання місцевих органів влади полягає в тому, щоб підтримати малий бізнес та самозайнятість населення і зацікавити зайнятих в них осіб у реєстрації цих форм трудової діяльності.

Наявна вітчизняна практика (дуже низька динамічність розвитку малого бізнесу у виробничій сфері) і досвід зарубіжних країн підтверджують необхідність змістити акценти у державній політиці підтримки малого бізнесу. Зокрема, в питаннях їх кредитування, розробки форм і методів зацікавлення крупних містоутворюючих підприємств монофункціональних міст щодо формування "власної" мережі малих підприємств, що дасть змогу останнім мати гарантований збут виробленої продукції. Найбільш важливо це для монофункціональних міст, де великі підприємства були основою їх виникнення і зостаються основним джерелом існування. Вони і сьогодні є майже єдиним об`єктом, що утримує місто, його соціальну інфраструктуру, забезпечує зайнятість населення.

У третьому розділі "Стратегічні напрямки державної політики регулювання ринку праці монофункціональних міст" обґрунтовано пропозиції з вдосконалення управління процесом функціонування ринку праці на містоутворюючих підприємствах, запропоновано форми і методи розвитку соціально-економічної бази державного регулювання зайнятості, використання в Україні досвіду зарубіжних країн у сфері стабілізації...