Приватна власність: природа виникнення, еволюція розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І

МЕНЕДЖМЕНТУ

Кафедра економічної теорії

Курсова робота

З навчальної дисципліни «Політична економія»

на тему: «Приватна власність: природа виникнення, еволюція розвитку»

Студента 3-го курсу Курсова робота

групи ІТ-01 захищена

спеціальності «Економічна кібернетика» з оцінкою:

Марунькевич Д. А.

Керівник Плахотнікова М.В.

Черкаси 2013

План

Вступ

1. Проблеми власності

1.1 Власність як економічна категорія

1.2 Приватна власність та її економічний зміст

1.3 Значення приватної власності

2. Аналіз економічних відносин приватної власності

2.1 Регіональна структура приватної власності

2.2 Статистичний аналіз приватної власності в Черкаській області

2.3 Галузева структура приватної власності

3. Заходи щодо вдосконалення приватної власності в Україні

Висновки й пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

Метою моєї курсової роботи є вивчення такої форми власності, як приватна, а також визначити її місце і роль в сучасних умовах розвитку національної економіки та в контексті ринкових перетворювань в Україні.

Актуальність теми полягає в тому, що приватна власність в Україні займає особливе місце, що в деякій мірі пов'язано з переходом країни до ринкових відносин. В загальному вигляді приватна власність - привласнення державою (як суб'єктом власності) засобів виробництва, робочої сили, частки національного доходу та інших об'єктів власності у різних сферах суспільного відтворення.

В умовах переходу України до ринкових відносин одним з головних напрямків економічної політики є раціональне розпорядження державною власністю.

За умов демократизації економіки i формування ринку відбуваються зміни у відносинах власності. Ці зміни ґрунтуються на прийнятих Верховною Радою України законах, які передбачають конкретні заходи для здійснення переходу від монополії держави на привласнення засобів i результатів виробництва, а також на управління ним до різноманітних форм власності, передусім йдеться про широке роздержавлення власності i приватизацію підприємств.

В період розбудови в державі ринкової економіки, приватна власність виходить на перше місце, оскільки вона є рушійною силою і передумовою розвитку ринкових відносин. Тому особливо важливим є легалізація, законодавче забезпечення правовідносин, що виникають з приводу об'єктів приватної власності. Із розвитком ринкової економіки в нашій державі з'явилася ціла низка наявних проблем у сфері економічних відносин, предметом яких є приватна власність.

1. Проблеми власності

1.1 Власність як економічна категорія

приватний власність галузевий

Сутність власності. Власність є однією з найбільш фундаментальних і основоположних економічних категорій. Разом з тим -- це одна з найскладніших категорій, бо має в собі багато ознак, форм прояву і систем функціонування.

Людство протягом тисячоліть вивчає сутність власності, але і до цього часу проблема власності до кінця не вирішена. Причиною цього, вочевидь, є те, що власність є певним зліпком даної економічної системи суспільства. Як саме суспільство перебуває у певному русі, зазнає змін, існує в перехідних формах розвитку, так і власність змінює свої типи, форми і системи. Тому відносини безпосередніх власників умов виробництва з безпосередніми виробниками розкриває найбільш глибоку таємницю, приховану основу всього суспільного ладу.

Кожна історично визначена соціально-економічна епоха мала власність і свої погляди на неї. У найдавніші часи власність розглядалась як природне право володіння предметами природи чи продуктами праці. Це зрозуміло, бо людина, добуваючи предмети природи для свого існування, автоматично вступала у володіння ними, але тут ще не було економічно оформлених відносин власності. Вони з'являються пізніше, з виникненням економічного відособлення добування (виробництва) засобів існування та їх споживання. Тут починається привласнення як суспільно-економічні відносини.

Розвиток людського суспільства і виникнення держави зумовили необхідність суспільного регулювання відносин привласнення. Найбільшого розквіту цей процес досяг у римську епоху і знайшов своє узагальнення в римському праві. У той самий час економічний зміст відносин привласнення лише зрідка емпірично, споглядацьки описувався в державних актах чи наукових трактатах філософів, політиків, поетів, тоді як економічне життя, практика господарювання вимагали конкретних управлінських заходів з боку держави. Тому й не дивно, що власність за тих часів розглядалась як право власності, виражалось у трьох атрибутах: праві володіння, розпорядження і користування.

Економічна думка пізніших епох категорію власності пов'язує вже безпосередньо з економічними відносинами, хоч це не завадило Прудону свого часу оголосити власність «кражею».

Сучасні економічні теорії вбачають у власності економічні відносини, проте, одні економісти визначають власність як сукупність усіх економічних відносин, інші -- як основні економічні відносини, а треті -- як висхідні чи первинні економічні відносини даного ладу. Зрозуміло, що всі ці визначення відбивають певний бік функціонування категорії власності.

Не підлягає сумніву, що поняття власності виникло в людей у результаті виробництва матеріальних благ та їх привласнення. Поняття власності виникає там і тоді, де і коли виникає декілька самостійних, незалежних, економічно відособлених виробників, коли виникають між ними відносини з приводу привласнення своїх продуктів.

Отже, власність -- це не річ, а відносини між людьми з приводу виробництва і привласнення речей--продуктів праці. Це -- ставлення індивідів один до одного і відповідно їх відношення до матеріалу, знарядь і продуктів праці.

Власність існує також там, де існує й сукупна праця -- суспільне виробництво, бо й тут у єдиному процесі суспільної праці люди вступають у відносини між собою з приводу як виробництва, так і присвоєння результатів спільної праці. Важливо підкреслити, що власність -- це відносини з приводу виробництва, а потім присвоєння і споживання його результатів, бо тварини також споживають предмети природи, але відносин власності не знають. Ця вказівка на первинність фактора виробництва важлива ще й тому, що виробництво і привласнення можуть не збігатися за своїми масштабами, суб'єктами, тобто одні можуть виробляти, а інші привласнювати, споживати.

Таким чином, у найабстрактнішій формі власність постає як відносини між індивідами щодо відчуження--привласнення діяльності чи її результатів. Найбільш виразно власність як економічні відносини проявляється тоді, коли один індивід, відчужуючи, прибирає до рук плоди діяльності іншого. Таке відчуження може бути як відплатним, відшкодованим у результаті еквівалентного обміну результатами праці, так і безоплатним вилученням частини результатів діяльності (праці) одних на користь інших.

Так, у простому товарному виробництві при здійсненні еквівалентного обміну Т = Г = Т має місце відшкодовне відчуження: результат праці одного виробника вилучається з його володіння, тобто відчужується, і переходить у володіння іншого, тобто привласнюється іншим, і навпаки. Коли ж продукт праці (чи його частина) безпосереднього виробника вилучається з його володіння безоплатно на користь володаря (рабовласника, феодала, сучасного власника умов виробництва), то таке відчуження набуває соціально-економічної форми експлуатації чужої праці. Із цього виходить, що процес відчуження--привласнення лежить в основі відносин власності.

Суб'єкти та об'єкти власності. Для виникнення відносин власності потрібно, щоб були контрагенти цих відносин, тобто люди, речі та послуги, з приводу яких можуть виникати відносини між людьми щодо їх привласнення. Отже, відносини власності повинні характеризуватись суб'єктами та об'єктами.

Суб'єкти власності -- це індивіди, фізичні особи, які в процесі відчуження--привласнення матеріальних благ і послуг можуть вступати між собою у відносини з цього приводу. Це, як правило, юридично самостійні, економічно відособлені учасники суспільного виробництва -- окремі працівники, трудові колективи та державні установи і відомства (наприклад, армія, державні заповідники) тощо.

Об'єктами власності може служити все розмаїття національного багатства, включаючи землю з її надрами, водний і повітряний простір, а також твори інтелектуальної праці. [2].

Ознаки власності. Категорія власності, як будь-яка інша, має певні ознаки, що визначають її економічний зміст. До найбільш характерних ознак власності слід віднести такі:

1) власність -- це соціально-економічні, виробничі відносини між людьми, а не відношення людини до речі;

2) власність -- це результат суспільного розвитку, а не окремої людини. Ізольований індивід (на-приклад Робінзон) так само не може мати власності, як людина, що жила б поза суспільством, не вміла б розмовляти;

3) власність -- це відносини щодо присвоєння матеріальних благ: засобів виробництва, предметів споживання і послуг;

4) оскільки матеріальні блага виробляються за допомогою засобів виробництва, то першість належить відносинам щодо присвоєння виробництва, бо хто володіє засобами виробництва, той володіє і його результатами;

5) за певних умов засоби виробництва можуть відчужуватися від безпосереднього виробника, отже, власність на засоби виробництва являє собою соціальну форму поєднання робочої сили із засобами виробництва і в такий спосіб визначає історичний тип даного способу присвоєння;

6) у реальній дійсності власність завжди виступає в конкретно-історичній формі;

7) на поверхні економічного життя відносини власності виступають насамперед як право власності.

Економічний зміст і юридична форма власності. З аналізу цих ознак випливає, що категорію власності необхідно розглядати з двох боків: економічного змісту та юридичної форми. Економічний зміст власності, як уже зазначалося, полягає у відособленому присвоєнні результатів економічної діяльності людей і реалізується як соціально-економічні відносини між людьми.

Як відомо, людське суспільство, зрештою, організовується в різні форми державного устрою, щоб регулювати суспільні відносини між людьми, у тому числі й економічні. Таке регулювання здійснюється законодавчими актами. Власність, як певні економічні відносини, теж регулюється юридичними актами держави, економічним правом. Тому відносини власності виступають у формі права власності, яке реалізується в дії трьох атрибутів: права володіння, права розпорядження і права користування. Співвідношення цих трьох атрибутів права власності визначає реальні форми власності як складових частин її структури.

Категорії «володіння», «розпорядження» і «користування» виступають особливими формами прояву соціальної ролі суб'єктів власності. Мова йде про функції цих суб'єктів у способі поєднання факторів виробництва, про характер відносин між суб'єктами в процесі реалізації таких функцій.

Так, володіння визначають як категорію, що характеризує необмежену в часі належність об'єкта власності певному суб'єкту, фактичне панування суб'єкта над об'єктом власності.

Розпорядження -- це здійснюване самим власником або делеговане ним іншим економічним суб'єктам право прийняття управлінських рішень з приводу функціонування і реалізації об'єкта власності.

Користування означає процес виробничого застосування і споживання корисних властивостей об'єкта власності.

Ці категорії перебувають у певному співвідношенні між собою. Усезагальною серед них виступає категорія «володіння», бо власник реалізує права розпорядника і користувача. Розпорядник може бути користувачем або реалізувати право користування, але не завжди реалізує себе як власник. Користувач окремих благ може виступати як фактор їх виробничого застосування, але при цьому може не мати прав володаря чи розпорядника.

1.2 Приватна власність та її економічний зміст

Типи власності. Структура власності являє собою сукупність різних типів, видів, форм і систем власності, що діють або можуть діяти в суспільстві. У структурі власності насамперед слід виділяти два її типи: перший -- трудова, неексплуататорська і другий -- експлуататорська власність. Тип власності характеризує спосіб поєднання робочої сили і засобів виробництва.

Якщо безпосередній виробник ставиться до засобів виробництва як до своїх, таких, що перебувають у його повному володінні, розпорядженні і користуванні, і якщо цей виробник власною працею використовує їх у своєму виробництві, то в основі такого поєднання лежить трудовий, неексплуататорський тип власності. До цього типу належать такі форми власності, як общинна, сімейна, фермерська, частково реміснича власність.

Якщо ж безпосередній виробник відокремлений, відчужений від засобів виробництва, позбавлений права володіння і розпорядження ними як своїми, то це характерні ознаки експлуататорського типу власності, бо, як відомо, хто володіє засобами виробництва, його умовами, той володіє і виробленим продуктом.

У першому випадку продуктом володіє один і той самий індивід -- безпосередній виробник. У нього вироблений продукт не відчужується, тому не існує і експлуатації, бо експлуатація -- це процес безоплатного відчуження продукту на користь інших осіб. Навпаки, у другому випадку безпосередній виробник не володіє створеними своєю працею продуктами. Ними володіє власник засобів виробництва, який, використовуючи свою владу, може виділяти безпосередньому робітникові лише частину продукту, виробленого ним.

Види власності: приватна і суспільна. Крім двох типів власності слід розрізняти два її види: приватну (індивідуальну) та суспільну (колективну) власність. Приватна власність -- це такий вид, при якому три функції права власності належать окремій приватній особі. Тут приватна власність реалізується як приватне присвоєння і споживання. Приватна форма власності привела до занепаду первісної общини, появи економічної і соціальної нерівності між її членами, стала економічним фундаментом поділу суспільства на класи і виникнення держави.

Історично спочатку виник трудовий, неексплуататорський тип приватної власності. Але потім з посиленням приватного привласнення, майнового розшарування в результаті зростання продуктивності праці і маси вироблених продуктів цей тип поступився місцем експлуататорській власності. Найбільшого розвитку приватна експлуататорська власність досягла за рабовласництва, де сам раб прирівнювався до засобів виробництва, був, за висловом Аристотеля, знаряддям праці, що розмовляє.

Далі, у міру того як безпосередній виробник набував спочатку юридичної свободи, а згодом і певної економічної самостійності, приватна експлуататорська власність зазнавала істотних змін у системі рабства. З більш жорстокої і нелюдської форми рабства вона переростає у феодальну і капіталістичну. Під впливом дії зростаючих продуктивних сил оcтання поcтупово перетворюється з дрібної буржуазної у велику монополістичну, яка сама породжує суперечності, розв'язання яких може здійснюватися ліквідацією її самої і виникненням різних форм колективної, суспільної власності.

Проблема трансформації приватної власності постає як проблема ліквідації відчуження праці в історичному поступі людського суспільства. У загальному вираженні приватна власність є формою розвитку процесу відчуження праці. Хоч на поверхні сучасних економічних відносин приватна власність виступає як основна умова і причина відчуженої праці, у дійсності вона, навпаки, виявляється її наслідком, тобто засіб відчуження є фактично його продуктом.

Виходячи з цього, проблема трансформації приватної власності у своєму розвитку нерозривно пов'язана з питанням усунення відчуження праці, а також з проблемою усунення відчуження продуктивних сил і виробничих відносин. Зокрема, К. Маркс проблему трансформації приватної власності пов'язував із цілою історичною епохою -- комунізмом, упродовж якої спочатку відбуватиметься лише скасування приватної власності, а потім настане довгий період її повної ліквідації, перетворення в іншу форму, адекватну зрослим продуктивним силам і новому технічному базису суспільного виробництва. Тому і сам комунізм у розумінні К. Маркса на противагу сучасним адептам чи то колишньої радянської системи, чи доморощеним ідеологам демократії капіталу виступає не статичним суспільством (чи світлим майбутнім, чи імперією зла), а історичною епохою, змістом якої є подолання відчуження. І подолати це відчуження неможливо протягом одного навіть дуже прогресивного способу виробництва.

Для цього потрібна ціла історична епоха, яка охоплюватиме, можливо, декілька способів виробництва. Процес подолання відчуження, вочевидь, має пройти зворотну історію свого утвердження, яке воно пройшло впродовж тисячоліть, хоч за сучасних умов соціальний час буде прискорювати свій плин.

У зв'язку з цим практичні завдання ліквідації приватної власності полягають не в кавалерійській атаці на неї шляхом декретів про націоналізацію, а у свідомому оволодінні економічними відносинами, усуненні уречевленої відчуженості їх від самого суб'єкта.

Для більшості сучасних економічних мислителів приватна власність виступає як непорушна твердиня цивілізацій і основа в самій собі, бо на ній ґрунтується вся архітектура як минулих епох, так і сучасні будови, немов станційні вокзали на шляху в майбутнє. І тому аналіз її сутнісних ознак, соціальних та економічних витоків, тенденцій і форм розвитку і, нарешті, її перспектив викликає у них неприємне враження, як страх перед землетрусом, що може зруйнувати їх порохнявого ідола.

У господарській діяльності людей поступово склалися два основних типи власності -- приватна і суспільна. Приватна власність характеризується тим, що основні чинники виробництва (земля, засоби виробництва, капітал, природні ресурси), а отже, і вироблений продукт належать приватним особам. Приватна власність може бути трудовою і нетрудовою, що характеризує різні форми приватної

власності: дрібнотоварної, рабовласницької, феодальної, приватнокапіталістичної. В економічній літературі розглядаються власність і присвоєння, які діють у взаємозв'язку. Власності на продукт своєї праці відповідає присвоєння -- праця початковий спосіб присвоєння. Вона створює власність та її ціну. На основі власності функціонує натуральне і просте товарне виробництво. Присвоєння тут здійснюється подвійно: безпосередньо через працю і через обмін продуктами своєї праці на ринку. Власність на створений продукт виступає при такому присвоєнні як така, що безпосередньо виникає з праці її власника. Це трудова власність. На цьому виді власності засновано так зване трудове право. Витоки сучасного ринкового господарства пов'язані з найманою працею і капіталом. Перетворення трудової приватної власності на капіталістичну відбувається на основі переходу першого закону власності у другий -- в закон власності на продукт чужої праці. Йому відповідає вже другий закон присвоєння: товарний обмін -- первісний спосіб присвоєння. На цих законах засновано велике суспільне виробництво. Присвоєння тут здійснюється через товарний обіг та розподіл доходів. У процесі історичного розвитку відбувається модифікація закону власності. Дрібнотоварне виробництво допускає безпосереднє поєднання, зрощування працівника з умовами виробництва. Закон власності тут ґрунтується на єдності праці та власності. Велике виробництво передбачає кооперацію праці. Кожний тип власності за своїм процесом розвитку історичний. Виникнувши в часи первісного ладу, племінна власність відповідала нерозвиненій стадії виробництва, коли люди займалися мисливством і рибальством. Племінна власність у вигляді індивідуальної або групової складалася із примітивної зброї захисту або нападу, засобів та предметів праці, житла, одягу, домашнього майна. З виникненням скотарства і одомашнюванням тварин виникає власність і на них. Розвиток землеробства приводить до присвоєння людьми, сім'ями, племенами земельних угідь. Володіння землею і засобами праці стало однією з визначальних умов життя, виробництва необхідних засобів існування. Більш продуктивна праця давала змогу не тільки отримувати економічний продукт для задоволення простих на той період потреб, а й нагромаджувати його частину у вигляді власності. Виникнення майнової нерівності, намагання розширити свої володіння породжували війни за території, майно, багатство. Зростання чисельності населення потребувало все більше землі, худоби, природних ресурсів для розширення виробництва продуктів. Тому набута людьми власність все більше відокремлюється, загарбується, присвоюється, переходить із рук в руки. З виникненням античних держав зароджується державна власність. У рабовласницьких суспільствах крім общинної розвивалась приватна власність. Із збільшенням обсягу приватної власності на землю, чисельності рабів, розвитком засобів виробництва розвивалися відповідні суспільні відносини, відбувалося їх антагоністичне загострення. У феодальну епоху головною формою власності була, з одного боку, земельна власність феодалів з прикованою до неї працею кріпаків, а з другого -- власна праця майстрів-ремісників, що володіли відповідними на той час засобами виробництва і мали кількох підмайстрів. Структура обох цих видів власності зумовлювалась обмеженими умовами виробництва -- слабкою і примітивною обробкою землі та ремісничим типом промисловості. Під час промислової революції, становлення капіталістичних відносин приватна власність досягла апогею свого розвитку. В останній третині XIX ст. концентрація і централізація капіталу та виробництва призвели до виникнення та панування великих монополістичних об'єднань. Однак пізніше, у першій половині XX ст., приватна власність видозмінюється. Виникає акціонерна власність, зростає роль державної власності. Поряд з власністю на землю, природні багатства, будинки і споруди, устаткування і майно зростає роль власності на золото та дорогоцінності, грошові ресурси і цінні папери. Виникає проблема інтелектуальної власності на духовний продукт, власність на інформацію. Слід зазначити, що у розвинених країнах нині, крім приватної та державної форм власності, існують корпоративна (акціонерна, монополістична), а також різні види змішаних форм власності. Наявність різних видів власності дає змогу повніше реалізувати ефект конкуренції, змагання між різними видами господарювання. У країнах, у яких після 1917 р. відбулися так звані соціалістичні революції, було зроблено спробу ліквідувати приватну власність. Це означало виникнення нового виду власності, коли усі засоби виробництва перейшли у безроздільне володіння держави. Слід мати на увазі, що утвердження приватної власності та її панування завжди було джерелом антагонізму, експлуатації найманої праці, гострих суперечностей, намагання ліквідувати її, утвердити загальнонародну власність, з якою пов'язували надії на усунення суспільної несправедливості у розподілі доходів, поділу людей на бідних і багатих. Проте звільнення від «ярма» приватної власності на території Російської імперії після жовтневої революції означало, що вся власність і влада зосередилися в руках держави, яка володіла абсолютним правом визначати розмір особистих доходів і матеріальне становище кожної людини. Історичний досвід свідчить, що держава, яка зосереджує в своїх руках переважну частку засобів виробництва і землю, має необмежену владу і здійснює свою економічну і суспільну політику через апарат насильства. Закріплення функції володіння і управління власністю за одним суб'єктом неминуче породжує її відчуження від суспільства. В Україні, як і в колишньому СРСР загалом, упродовж багатьох десятиріч відбувався процес гіпертрофованого «одержавлення» усіх сфер і галузей, що негативно вплинуло на економічний розвиток. Переважна частина засобів виробництва (92 %) перебувала в єдиній формі власності -- державній. Якщо до цього додати, що і наймасовіша на той час кооперативна форма власності -- колгоспи -- була поставлена фактично під повний контроль держави, то це означало повне одержавлення засобів виробництва. Все це призвело до деформації та відриву власності від безпосередніх виробників матеріальних благ. Таким чином, і в теорії, і на практиці фактично відбулося ототожнювання так званої «загальнонародної» власності з державною, яка за відсутності демократії перетворилася на державно-монополістичну. А надмірна централізація та бюрократизація вбивають будь-яку господарську ініціативу. Ось чому, незважаючи на суперечливий характер приватної власності, вона, як свідчить досвід багатьох держав світу, стала гарантією свободи не тільки для власників, а й для тих, у кого власності немає. Оскільки в умовах приватної власності контроль над засобами виробництва поділений між множиною незалежних один від одного людей, ніхто не має над ними абсолютної влади, панує демократичний підхід до вибору своєї діяльності, отримання доходів, володіння і користування своєю власністю.

Суспільна власність -- така, де три її функції -- володіння, розпорядження, користування -- належать не одному приватному суб'єкту, а багатьом, групі осіб, колективу чи суспільству в цілому. Така форма власності реалізується через суспільне присвоєння й управління. Суспільна власність протистоїть приватній. Поняття «суспільна» походить від слова «спільна», тобто така, при якій здійснюється «спільне», колективне володіння, користування, розпорядження умовами виробництва та індивідуальне володіння тією часткою виробленого продукту, що дісталась кожному співвласнику згідно зі спільно прийнятим принципом розподілу. Після зникнення общинної власності і появи всеохоплюючого панування приватної на шляху розвитку суспільної власності першим кроком було переростання приватної буржуазної власності в акціонерну, де поступово велика приватна власність одного суб'єкта замінялась індивідуальною власністю багатьох акціонерів. Акціонерна, або корпоративна, власність -- юридично приватна власність у формі індивідуального паю в сукупному, колективному капіталі, але економічний зміст її реалізується вже через колективне право володіння, розпорядження і користування.

Процес акціонування приватної власності, з одного боку, означає її ліквідацію, трансформацію в суспільну форму, а з іншого -- поступове усунення відчуження праці, докорінну зміну принципів розподілу національного продукту, одночасну ліквідацію відчуження уречевлених виробничих відносин. Людство, таким чином, уже вступило в посткапіталістичну епоху, в епоху руху по шляху позитивної ліквідації відчуження праці і приватної власності.

Хоча наше суспільство, -- пишуть П. Самуельсон і В. Нордгауз, -- ґрунтується на приватній власності, існують обмеження щодо прав власності… Навіть ваш будинок не є вашою фортецею».

Широкого розмаху набули корпорації у США, де вони перетворились у головну організаційну форму капіталістичних підприємств. Нині у народногосподарському комплексі США корпоративна власність займає понад 90 відсотків усіх власників, тоді як приватна -- менше ніж 5 відсотків. На думку Дж. Гелбрейта, корпорації є єдино можливими за сучасних умов формами організації виробництва, і результати їх діяльності дали підставу для виникнення таких соціально-економічних теорій, як теорій «постіндустріального суспільства» та «колективного капіталізму». Головне полягає в тому, що вони трансформують механізм розподілу і використання як необхідного, так і надлишкового продукту. Надлишок продукту праці над витратами для підтримки праці (відтворення робочої сили), а також освіта, наука і нагромадження з цього надлишку суспільного виробничого і резервного фонду -- все це було і залишається основою всякого суспільного, політичного і розумового прогресу. У минулі епохи цей фонд становив власність привілейованих класів. Сучасний соціальний прогрес перетворює виробничий і резервний фонд дійсно у спільний, позбавляючи привілейований клас розпорядження ним і передаючи поступово в зростаючих масштабах всьому суспільству як загальний набуток. Цей процес соціалізації виробництва і споживання найбільш характерний для високорозвинутих країн.

У міру зростання рівня усуспільнення виробництва збільшуються масштаби і виникають нові форми суспільної власності. За сучасних умов суспільна власність реалізується у таких формах: групова, акціонерна, колективна, муніципальна, власність громадських організацій -- профспілок, партій, товариств, фондів та ін. Історичних відмінностей між ними небагато. Головні з них полягають у призначенні, цілях, способах утворення, у формах розподілу продукту чи прибутку.

Проблема управління, розпорядження суспільною власністю є найбільш складною, бо безпосередньо пов'язана з відчуженням результатів спільної праці. Якщо функції управління і розпорядження суспільною власністю відчужуються безконтрольно на користь управлінських чиновників, то відбувається відчуження «праці від власності», тобто суб'єкт власності фактично позбавляється об'єкта власності. Суспільна власність набуває рис експлуататорської, а клас управлінців перетворюється на колективного експлуататора, бо його представники одержують можливість привласнювати матеріальні блага не за працею, а за соціальним становищем у державній, партійній чи управлінській ієрархії. Така власність фактично є не загальнодержавною чи всенародною, а вузькогруповою, зміст якої не відповідає декларованій формі. Так сталося і з суспільною власністю в економічній системі колишнього СРСР. Передчасне тотальне одержавлення власності за умов узурпації політичної влади в СРСР перетворило партійно-державну бюрократію на колективного експлуататора, а безпосередніх виробників -- робітників і селян -- на робочу силу, яка зазнавала досить високого ступеня експлуатації.

При тотальному одержавленні в колишньому СРСР продукт окремого виробника апріорі належав державі, і кожен одержував свою частку не шляхом взаємного обміну відповідно до затрат праці, а через канали централізованого розподілу за державними пріоритетами, що насправді не усунуло відчуження праці. Проте одержавлення власності стає економічно необхідним і прогресивним тоді, коли засоби виробництва і пов'язана з ним інфраструктура переростають методи управління існуючих форм суспільної власності. Коли Бісмарк свого часу став на шлях одержавлення, то з'явився, за висловом Ф. Енгельса, особливого роду фальшивий соціалізм, що оголосив соціалістичним бісмарківське перетворення засобів виробництва на державну власність. Глузуючи з цього, Енгельс каже, що тоді слід визнати соціалістичними підприємствами королівське товариство морської торгівлі, королівську порцелянову мануфактуру і навіть ротні швальні в армії. Саме по собі одержавлення власності без поєднання з іншими факторами не є критерієм соціалістичності суспільних відносин.

У процесі історичного розвитку суспільства відносини власності зазнавали змін, під дією багатьох факторів трансформувались у різні типи, види, форми власності. Серед них у кожному історично визначеному суспільстві певний тип і вид власності займав панівне становище, був головним стрижнем, навколо якого оберталась уся економічна система даного суспільства. Сукупність різних типів, видів і форм власності, що визначають спосіб поєднання двох факторів виробництва і соціально-економічне становище безпосереднього виробника, становить систему власності.

1.3 Значення приватної власності

У кожну історичну епоху власність розвивалась по-різному і при різних суспільних відносинах. Тому власність не можна розглядати як самостійні відносини, незалежні від конкретно-історичного способу виробництва. Кожному даному рівню розвитку продуктивних сил відповідає своя історична система власності: оскільки продуктивні сили мають колективний суспільний характер, то ця їх природа може бути присвоєна, використана людиною лише в конкретній соціально-економічній формі. Ця суспільна форма присвоєння виступає конкретною формою відносин власності як форма взаємозв'язків і спілкування між людьми в процесі виробництва.

Таким чином, власність виступає як провідна складова системи економічних відносин. Відповідно до прийнятої історичної градації людської історії ми можемо виділити декілька систем власності, що відрізняють одну економічну епоху від іншої. Це -- системи власності в азіатських деспотіях, за рабства, феодалізму, капіталізму і в посткапіталістичних суспільствах. Отже, система власності може служити критерієм стадійності розвитку суспільства.

2. Аналіз економічних відносин приватної власності

2.1 Регіональна структура приватної власності

Регіональну структуру приватної власності можна проаналізувати з таблиці 1. про кількість суб'єктів ЄДРПОУ за регіонами та організаційно-правовими формами господарювання.

Таблиця 2.1.1. [5].

Кількість суб'єктів ЄДРПОУ за регіонами та організаційно-правовими формами господарювання

	2001	2006	2008	2009	2010	2011	2012
Україна із загальної кількості	834886	1070705	1187020	1228888	1258513	1294641	1323807
приватне підприємство	192168	248211	270331	278574	283697	285821	283911
державне підприємство	9965	7562	7213	6975	6811	6661	6512
комунальне підприємство	13713	16688	16636	16336	15994	15726	15615
колективне підприємство	40028	31168	27708	26564	25635	24833	23287
Автономна Республіка Крим	34675	45181	49829	51305	52414	53977	55469
приватне підприємство	8367	10656	11535	11765	11937	11893	11832
державне підприємство	291	235	228	225	221	216	219
комунальне підприємство	920	1019	993	965	927	907	903
колективне підприємство	3789	3572	3196	3016	2870	2754	2536
Продовження таблиці№2.1.1.
Вінницька із загальної кількості	19487	26565	29455	30268	30956	31624	32507
приватне підприємство	3595	5022	5566	5790	5952	6049	6073
державне підприємство	233	181	170	164	155	146	141
комунальне підприємство	417	537	561	567	556	562	554
колективне підприємство	1274	993	883	836	805	775	727
Волинська	13294	16181	17960	18565	19149	19809	20468
приватне підприємство	2321	2960	3317	3523	3693	3770	3861
державне підприємство	154	93	90	90	88	88	82
комунальне підприємство	337	322	314	307	300	300	295
колективне підприємство1	923	656	572	529	506	495	471
Дніпропетровська	67701	87722	96588	99511	101613	103643	104084
приватне підприємство	17879	23238	24856	25418	25632	25562	24920
державне підприємство	1048	852	803	780	759	744	722
комунальне підприємство	1033	1223	1215	1214	1209	1184	1183
колективне підприємство1	1339	1094	973	939	917	893	843
Донецька із загальної кількості	68396	80922	87553	90006	92265	94507	96249
приватне підприємство	17778	19423	20080	20299	20486	20500	20127
державне підприємство	1268	929	827	803	781	761	736
комунальне підприємство	1100	1447	1423	1372	1331	1300	1277
колективне підприємство	4705	3677	3245	3254	3197	3133	3022
Житомирська	16065	20306	23079	24100	24735	25412	26147
Приватне підп.	2740	3971	4479	4750	4912	5001	5081
Продовження таблиці№2.2.1.
державне підприємство	206	118	115	100	101	101	98
комунальне підприємство	465	534	533	519	518	517	522
колективне підприємство	1316	932	842	775	752	745	713
Закарпатська із загальної кількості	15572	17871	19851	20513	20761	21402	21339
приватне підприємство	3310	2960	3177	3246	3260	3322	3109
колективне підприємство	1181	533	463	422	376	352	301
державне підприємство	176	121	110	105	105	102	92
комунальне підприємство	349	356	390	395	381	375	363
Запорізька	31469	42311	46207	47209	48035	49182	49534
приватне підприємство	6942	6942	9493	10258	10393	10503	10315
державне підприємство	184	171	167	144	145	138	134
комунальне підприємство	414	567	559	538	524	511	514
колективне підприємство	750	642	549	516	494	477	454
Івано-Франківська	19565	22469	23775	24055	24281	24961	25306
приватне підприємство	5489	5590	5688	5733	5698	5464	5698
колективне підприємство1	1312	989	805	741	702	674	628
державне підприємство	162	107	89	82	80	80	78
комунальне підприємство	356	394	391	368	332	329	332
Київська	27145	27145	38301	45333	47947	49478	51549
приватне підприємство	4834	7159	8215	8621	8955	9075	9137
колективне підприємство	1598	1263	1159	1119	1088	1045	954
державне підприємство	433	284	280	282	273	270	255
Продовження таблиці№2.2.1.
комунальне підприємство	482	629	692	704	720	720	731
Кіровоградська	17295	21695	23269	23750	24065	24578	24941
приватне підприємство	3422	4611	5059	5230	5333	5442	5434
колективне підприємство	475	301	261	240	228	210	191
державне підприємство	177	108	99	99	95	91	94
комунальне підприємство	463	537	535	531	523	510	499
Луганська	31306	39023	42255	43465	44245	45260	45936
приватне підприємство	7312	7312	10183	11097	11457	11584	11528
колективне підприємство	1004	799	644	636	603	586	559
державне підприємство	355	271	252	240	237	226	207
комунальне підприємство	732	812	814	797	783	767	759
Львівська	45085	55421	60391	62190	64277	65758	67376
приватне підприємство	10845	14089	15650	16276	16717	16992	17122
колективне підприємство	1922	1639	1533	1495	1474	1436	1361
державне підприємство	549	428	405	387	377	364	358
комунальне підприємство	1044	1099	1086	1090	1074	1053	1046
Миколаївська	26196	34133	37386	38551	39235	40021	40453
приватне підприємство	6155	8164	8590	8760	8803	8837	8688
колективне підприємство	980	770	709	691	669	646	598
державне підприємство	212	147	126	115	107	105	102
комунальне підприємство	255	420	405	383	397	389	393
Одеська	51484	64025	71150	73787	75235	77235	78782
приватне підприємство	11290	11369	15069	16975	17908	18343	18560
Продовження таблиці№2.2.1.
колективне підприємство	1469	1017	907	870	838	796	732
державне підприємство	521	395	379	366	357	348	351
комунальне підприємство	499	727	755	756	758	767	767
Полтавська	26935	32612	35178	35844	36289	36884	37463
приватне підприємство	6253	7796	8387	8642	8820	8825	8750
колективне підприємство	1712	1391	1224	1185	1132	1098	1029
державне підприємство	200	136	132	131	126	119	113
державне підприємство	200	136	132	131	126	119	113
Рівненська	14036	16866	18293	18946	19543	20106	20436
приватне підприємство	2890	3558	3730	3849	3912	3938	3812
колективне підприємство	662	357	303	274	262	247	217
державне підприємство	198	152	142	136	129	127	125
комунальне підприємство	247	404	386	367	364	346	343
Сумська	18379	21679	22855	23212	23412	23824	24178
приватне підприємство	4370	4961	4818	4748	4661	4596	4493
колективне підприємство	1042	742	617	584	557	539	511
державне підприємство	347	215	197	191	182	178	177
Тернопільська	16447	18996	20527	20988	21261	21646	22125
приватне підприємство	3004	3735	3932	4031	4091	4146	4187
державне підприємство	286	177	157	147	144	130	130
комунальне підприємство	380	463	455	456	454	454	458
Харківська	57239	68191	72655	74114	74674	75893	77297
приватне підприємство	12480	15100	17254	17456	17566	17509	17304
державне підп.	590	419	475	459	442	427	423
Продовження таблиці№2.2.1.
комунальне підприємство	639	834	790	728	687	657	669
Херсонська	22499	27019	28624	29151	29616	30168	30780
приватне підприємство	5865	7299	7790	8005	8173	8286	8338
державне підприємство	317	199	188	186	171	168	159
комунальне підприємство	478	673	664	649	645	639	639
Хмельницька	17845	23306	25726	26442	26848	27472	27968
приватне підприємство	4119	5286	5759	5983	6073	6196	6223
державне підприємство	226	118<...

Подобные документы

• Приватна власність: природа виникнення, еволюція розвитку

  Сутність поняття та історичні аспекти розвитку приватної власності, її основні види: індивідуально-трудова, партнерська та корпоративна. Світова практика реформування приватної власності. Перспективи та пріоритети приватизаційних процесів в Україні.
  
  курсовая работа [458,5 K], добавлен 20.12.2014
  

• Сутність власності. Власність і соціально-економічне відношення

  Дослідження сутності власності - закріплення права контролю економічних ресурсів та життєвих благ за економічними суб’єктами. Приватна і колективна власність: аспекти взаємодії. Роль, призначення і використання державної власності як виду колективної.
  
  курсовая работа [106,3 K], добавлен 29.03.2011
  

• Економічний та правовий зміст власності

  Власність як економічна категорія, теорія прав власності. Форми, місце та роль власності в економіці України, особливості становлення та основні тенденції розвитку відносин власності. Економічні, юридичні, політичні та інші суспільні відносини власності.
  
  курсовая работа [49,7 K], добавлен 13.11.2010
  

• Інфраструктура інститутів власності

  У процесі тривалого історичного розвитку людства сформувались чотири основні типи економічної власності: суспільна; приватна; колективна; державна. Суб'єкти та об'єкти даних форм власності. Розкриття понять "власність", "володіння", "користування".
  
  реферат [23,4 K], добавлен 06.05.2010
  

• Соціально-економічний устрій суспільства. Економічна система та закони її розвитку

  Власність як основа економічного ладу суспільства. Сутність економічної системи, її структура та класифікація. Типи та форми власності, їх еволюція. Закон відповідності економічних відносин характеру і рівню розвитку продуктивних сил. Способи виробництва.
  
  презентация [102,5 K], добавлен 24.09.2015
  

• Дослідження відносин власності як економічної категорії

  Види та типи власності, розвиток її відносин у інформаційному суспільстві. Структура економічної та юридичної власності. Дослідження понять державної, приватної, суспільної, колективної власності. Система прав та обов'язків господарюючих суб'єктів.
  
  курсовая работа [36,3 K], добавлен 19.11.2014
  

• Організація і управління як елемент суспільного виробництва

  Визначення організації та форми організації кожної зі сторін суспільного виробництва, продуктивних сил і відносин економічної власності. Характеристика натурального господарства. Причини виникнення товарного виробництва. Власність як економічна категорія.
  
  реферат [18,7 K], добавлен 03.02.2010
  

• Інтелектуальна власність

  Оцінка вартості інтелектуальної власності та механізм формування цін. Інтелектуальна власність України, її вплив на соціально-економічний розвиток держави та законодавче забезпечення. Державна система охорони та захисту інтелектуальної власності.
  
  курсовая работа [51,3 K], добавлен 13.04.2016
  

• Власність у системі виробничих відносин

  Право власності, її форми і типи та зв’язок між ними. Суспільні відносини, що виникають у зв'язку і з приводу привласнення матеріальних благ. Види та функціонування підприємств, залежно від форм власності. Новітні тенденції у розвитку відносин власності.
  
  курсовая работа [2,4 M], добавлен 10.09.2012
  

• Господарство первісного суспільства: типи і форми

  Поділ історії людства на кам'яний, бронзовий і залізний віки в залежності від матеріалів для виготовлення знарядь праці. Періодизація господарства по способу виробництва: привласнення і виробництво. Неолітична революція і виникнення приватної власності.
  
  контрольная работа [38,2 K], добавлен 25.11.2010
  

• Інтелектуальна власність: сутність та проблеми її комерціалізації в Україні

  Поняття та право інтелектуальної власності. ЇЇ види, об’єкти і суб’єкти, розвиток і значення в глобальній економіці. Державна підтримка комерціалізації державної власності. Аналіз головних проблем і перспектив розвитку в Україні на сучасному етапі.
  
  курсовая работа [1,4 M], добавлен 23.04.2019
  

• Основи економічної теорії

  Початок самостійного розвитку економічної теорії. Виникнення політичної економії. Економічні інтереси, їх взаємозв’язок з потребами, споживанням і виробництвом. Розвиток відносин власності в Україні. Еволюція форм організації суспільного виробництва.
  
  шпаргалка [138,9 K], добавлен 27.11.2010
  

• Еволюція світового господарства: історичний досвід XX ст.

  Сутність підходів до вивчення економічної діяльності держави в сучасному суспільстві, теорія П. Самуельсона. Систематизація відмінностей у розвитку державної власності Л. Рейнолдса. Моделі функціонування державної власності, географія їх розповсюдження.
  
  реферат [582,5 K], добавлен 06.04.2009
  

• Економічна соціологія

  Соціально-економічна структура суспільства: відносини власності на засоби виробництва і споживання. Зв'язок економічної культури з політичною та правовою. Економічна поведінка та ринкові принципи господарювання: наймана праця, підприємництво, франчайзинг.
  
  презентация [1,0 M], добавлен 18.11.2015
  

• Економічна система. Способи і типи суспільного виробництва

  Сутність продуктивних сил та їх структурні елементи. Загальна характеристика технологічних способів виробництва, історія їх виникнення й розвитку. Особливості системи виробничих відносин суспільства. Власність як економічне явище, її значення та форми.
  
  реферат [22,8 K], добавлен 30.11.2010
  

• Виникнення та функціонування капіталістичної власності

  Сутність, форми, об'єкти та суб'єкти власності. Розпад феодалізму, виникнення капіталістичного способу виробництва. Недоліки капіталістичної власності та перехід до соціалізму. Функціонування ринку та держави в умовах капіталістичної змішаної економіки.
  
  курсовая работа [58,6 K], добавлен 29.05.2013
  

• Інтелектуальна власність

  Сутність і особливості об’єктів інтелектуальної власності як результату творчої діяльності. Класифікація об'єктів права інтелектуальної власності. Здійснення експертизи заявок на промислові об'єкти. Визначення раціональної форми комерціалізації.
  
  контрольная работа [719,7 K], добавлен 19.04.2014
  

• Приватизація – основа роздержавлення

  Розгляд історії розвитку реформування відносин власності в Україні, аналіз нормативно-правової бази. Аналіз процесів приватизації об’єктів в Дніпропетровській області. Ефективність реформування відносин власності та управління майном і майновими правами.
  
  курсовая работа [65,7 K], добавлен 11.09.2010
  

• Дослідження відносин власності як економічної категорії

  Ставлення до власності в історичні часи та її вагомий вплив на предмети виробничого призначення. Поняття, типи, форми і види власності у системі економічних відносин. Способи привласнення благ та методи господарювання, як багатоманітність форм власності.
  
  курсовая работа [96,0 K], добавлен 18.09.2014
  

• Державна власність в економічній системі суспільства

  Поняття державної власності. Державне втручання в економіку. Роль і місце держави в нематеріальних активах країни. Інституційно-правові аспекти державного регулювання і їх роль в економічному розвитку нації. Іноземний досвід управління держсектором.
  
  контрольная работа [29,3 K], добавлен 16.11.2009
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам