Оцінка та управління потенціалом підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

УКРАЇНСЬКА ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНА АКАДЕМІЯ

Факультет Економічних, управлінських та освітніх технологій

Кафедра Економіки та організації діяльності суб'єктів господарювання

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни: "Управління потенціалом підприємства"

на тему: Оцінка та управління потенціалом підприємства

Студента 5 курсу,

Кравченко І.І.

Керівник: к.т.н., Пантелєєв М.С..

м. Харків - 2013 рік

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1.1 Діагностика та оцінка потенціалу оборотних засобів підприємства

1.1.1 Діагностика потенціалу оборотних засобів підприємства

1.1.2 Оцінка потенціалу оборотних засобів підприємства

1.2 Організаційно-економічне забезпечення вдосконалення і впровадження систем управління потенціалом підприємств

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ЗБАЛАНСОВАНОСТІ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА ТА ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ

2.1 Оцінка потенціалу підприємства

2.2 Оцінка ефективності організаційної структури управління

2.3 Оцінка фінансового стану підприємства

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

В даній роботі роздивимося такі питання як діагностика та оцінка потенціалу оборотних засобів підприємства та організаційно-економічне забезпечення вдосконалення і впровадження систем управління потенціалом підприємств.

Діагностика ставить своєю метою оцінити ступінь ефективності використання підприємством наявних сировинних, паливно-енергетичних та інших ресурсів. Завданнями діагностики є: оцінювання раціональності процесів матеріально-технічного постачання; оцінювання впливу рішень щодо забезпечення підприємства матеріально-технічними ресурсами на обсяг та ритмічність виробництва, собівартість продукції та прибуток від її реалізації; оцінювання рівня ефективності використання матеріально-технічних ресурсів.

Одним з основних показників оборотності виступає тривалість одного обороту оборотних коштів. Оборотність виміряється також числом оборотів, здійснюваних оборотними коштами за визначений проміжок часу. Цей показник називається коефіцієнтом оборотності і розраховується, як правило, за рік. Показник участі оборотних коштів у кожній гривні обороту є зворотним стосовно коефіцієнта оборотності і називається коефіцієнтом завантаження. Таким чином роздавивши це питання ми дізналися, яка проводиться діагностика і оцінка потенціалу оборотних засобів підприємства.

Існують механізми, які мають основне призначення у складі комплексного механізму управління потенціалом підприємства є формування і посилання організаційного потенціалу підприємства як складової частини ресурсів управління, що певним чином забезпечують вплив на фактори виробництва. Організаційні механізми можуть бути: організаційно-структурні, які здійснюють керуючі впливи шляхом формування організаційних структур та їхньої реструктуризації;організаційно-технічний, який здійснює вплив на технічні, соціотехнічні й технологічні параметри виробничого процесу; організаційно-економічний, який здійснює вплив на економічні параметри виробничо-господарської діяльності; організаційно-адміністративний вплив на діяльність персоналу; комплексними, що володіють усіма або декількома названими ознаками. Організаційна структура показує сферу відповідальності кожного працівника і його взаємин з іншими працівниками структурних підрозділів. Процес удосконалення управління потенціалом підприємства відбувається згідно з послідовністю робіт, що характеризують процес вироблення управлінських рішень.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1.1 Діагностика та оцінка потенціалу оборотних засобів підприємства

1.1.1 Діагностика потенціалу оборотних засобів підприємства

Оборотні засоби підприємства - це активи, які використовуються протягом одного року, в процесі використання змінюють свою натурально-речову форму і повністю переносять свою вартість на новостворену продукцію[1].

Діагностика ставить своєю метою оцінити ступінь ефективності використання підприємством наявних сировинних, паливно-енергетичних та інших ресурсів.

Завданнями діагностики є:

- оцінювання раціональності процесів матеріально-технічного постачання;

- оцінювання впливу рішень щодо забезпечення підприємства матеріально-технічними ресурсами на обсяг та ритмічність виробництва, собівартість продукції та прибуток від її реалізації;

- оцінювання рівня ефективності використання матеріально-технічних ресурсів.

У ході діагностики встановлюють:

рівень забезпеченості підприємства сировиною та матеріалами - шляхом порівняння планової (розрахункової) потреби з фактичним її забезпеченням;

- якість отриманих матеріальних ресурсів (за результатами вхідного контролю);

- ритмічність поставок;

- рівень складських запасів - через перевірку відповідності фактичних розмірів запасів їх нормативному (або оптимальному) значенню.

Виконуючи діагностику за вказаним напрямком необхідно перевірити наявність та рівень обґрунтованості системи економічних норм та нормативів, у тому числі і нормативів запасів сировини та матеріалів. Нагадаємо, що при нормуванні запасів розраховують поточний, підготовчий, комплектаційний та страховий запаси, виходячи із середньоденної потреби кожного виду матеріальних ресурсів, розмірів партій поставок, часу поставок. З економічної точки зору оптимальний розмір запасу - це такий, при якому витрати на розміщення замовлень та зберігання запасів є мінімальними.

Важливість підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів пояснюється їх винятковою роллю в процесі зниження собівартості продукції і зростанні виробництва, що забезпечується зниженням чи елімінуванням втрат і непродуктивних витрат.

Для характеристики ефективності використання матеріальних ресурсів застосовують систему узагальнюючих та індивідуальних показників. До узагальнюючих відносяться:

- прибуток на гривню матеріальних витрат;

- матеріаловіддача -- відношення об'єму виготовленої продукції у вартісному вимірнику до загальної суми матеріальних витрат;

- матеріаломісткість -- відношення загальної суми матеріальних витрат до об'єму продукції у вартісному вимірнику;

- частка матеріальних витрат у собівартості продукції;

- відносна економія матеріальних витрат;

- відношення темпів приросту матеріальних витрат до темпів приросту обсягів виробництва продукції.

Очевидно, що аналіз ефективності за допомогою вказаних коефіцієнтів дозволяє лише виявити певні тенденції. За рамками аналізу знаходиться ідентифікація причин ситуації, що склалася.

Індивідуальні (часткові) показники застосовують для характеристики ефективності використання окремих видів матеріальних ресурсів (сировина, матеріали, комплектуючі вироби, паливо, електроенергія тощо).

Оцінку матеріаломісткості здійснюють як на основі інтегрального, так і часткових показників. Далі слід проаналізувати матеріаломісткість окремих видів продукції, звертаючи особливу увагу на ті позиції номенклатурного ряду, які характеризуються найвищим рівнем вказаного інтегрального та часткових показників - наприклад - енергомісткості. Всі показники вивчають у динаміці та оцінюють на основі порівняння їх нормативних (планових, розрахункових) значень з фактичними.

Одним із критеріальних показників ефективності використання матеріальних ресурсів (в цілому по підприємству та у розрізі окремих видів продукції) є прибуток у розрахунку на одну гривню матеріальних витрат. Підвищення його рівня позитивно характеризує роботу підприємства, хоча задля справедливості, слід зазначити, що вказане не завжди є результатом позитивних зрушень у рамках системи господарства. Так, збільшення прибутку може бути результатом дії факторів, які не є керованими з точки зору самого підприємства: сприятлива кон'юнктура ринків готової продукції, сировини, матеріалів; випереджуючий ріст цін на готову продукцію у порівнянні із збільшенням цін на матеріальні ресурси тощо. Саме тому, обов'язково, слід виявити чинники під впливом яки відбулася зміна рівня ефективності матеріальних витрат.

Поглибити факторний аналіз показника ефективності використання матеріальних ресурсів можна за рахунок деталізації матеріаловіддачі та рентабельності продажів, враховуючи зміни обсягу випуску продукції, рівнів цін на продукцію та матеріальні ресурси, витрат матеріалів на одиницю продукції та структури виробничої програми.

1.1.2 Оцінка потенціалу оборотних засобів підприємства

До оборотних засобів промислового підприємства відноситься частина виробничих фондів, яка повністю споживається в кожному виробничому циклі і повністю переносить свою вартість на продукт праці[3].

Оборотні кошти підприємств являють собою сукупність коштів, авансованих на створення оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Основне їхнє призначення полягає в забезпеченні безперервності і ритмічності процесу виробництва і реалізації продукції.

Оборотні виробничі фонди складаються з предметів праці (сировина, основні матеріали і напівфабрикати, допоміжні матеріали, паливо, тара і запасні частини), засобів праці (малоцінні предмети й інструменти) незавершеного виробництва і витрат майбутніх періодів. Оборотні виробничі фонди мають найбільшу питому вагу в складі всіх оборотних коштів промисловості (понад 70%).

Засоби підприємств, вкладені в запаси готової продукції, товари, відвантажені, але неоплачені, а також засоби в розрахунках і грошові кошти в касі і на рахунках у банку складають фонди обігу.

Оборотні виробничі фонди вступають у виробництво в натуральній формі. У процесі виготовлення продукції вони цілком споживаються і переносять свою вартість на вартість створюваного продукту. По закінченні виробничого циклу і виготовленні готової продукції вартість спожитих оборотних фондів відшкодовується у виручці від реалізації продукції підприємства. Це створює можливість систематичного повторення процесу виробництва, що здійснюється шляхом безперервного кругообігу засобів підприємства.

Оборотні фонди складаються з трьох частин:

- виробничі запаси;

- незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення;

- витрати майбутніх періодів.

Виробничі запаси - це предмети праці, які ще не залучені у виробничий процес і знаходяться на складах підприємства у вигляді запасів.

Незавершене виробництво напівфабрикати власного виготовлення - це продукція, яка ще не пройшла всіх стадій обробки.

Витрати майбутніх періодів - це не речові елементи оборотних фондів, що включають витрати на підготовку та освоєння нової продукції, що мають місце в даний період, але будуть погашені в майбутньому.

Співвідношення між окремими елементами оборотних фондів в процентах або їх складовими частинами називається структурою оборотних фондів.

З іншого боку можна визначити оборотні засоби як сукупність оборотних фондів, що використовуються для фінансування поточної господарської діяльності підприємства і виражені у грошовій формі.

Незважаючи на те що у процесі відтворення оборотні засоби належать сфері безпосереднього виробництва й обігу, за джерелами фінансування вони діляться на власні і позичені.

Власні необхідні для задоволення потреб підприємства у виробничих запасах, напівфабрикатах власного використання, в залишках готової продукції, незавершеному будівництві, а також у засобах для витрат майбутніх періодів.

Позичені - це кредити банку для задоволення тимчасових потреб, а також засоби, що тимчасово знаходяться в обороті підприємств до завершення розрахунків із державним бюджетом, постачальниками сировини, комплектуючих виробів та іншими кредиторами. Власні оборотні засоби поповнюються здебільшого за рахунок прибутку. Власні оборотні кошти покликані забезпечувати утворення постійних мінімальних виробничих запасів (сировини, матеріалів, палива і т. д.), заділів незавершеного виробництва, вкладень у витрати майбутніх періодів залишків готової продукції, необхідних для нормальної і безперебійної роботи підприємства. Загальна сума цих мінімальних запасів складає норматив власних оборотних коштів, що визначається або уточнюється щорічно при розробці фінансового плану.

Власні оборотні кошти беруть участь у кругообігу засобів тільки того підприємства, за яким вони закріплені, у той час як позикові засоби можуть брати участь у кругообігу засобів багатьох підприємств залежно від їхніх потреб.

Оборотні засоби діляться на нормовані і ненормовані. Нормовані складаються із запасів товарно-матеріальних цінностей, зокрема незавершеного будівництва, готово продукції тощо. Ненормовані складаються з відвантаженої продукції, засобів у розрахунках і грошових коштів.

Нормовані оборотні кошти це грошові кошти, необхідні для створення мінімального запасу товарно-матеріальних цінностей і забезпечення безперебійності процесу виробництва реалізації продукції. Вони складаються з виробничих запасів (сировина, матеріали, паливо, тара, малоцінні предмети, запасні частини для ремонту), незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів і готової продукції. Нормовані оборотні кошти складають основну частину оборотних коштів підприємства.

Елементи оборотних коштів, які покликані обслуговувати реалізацію продукції, не нормуються. До ненормованих оборотних коштів відносяться:

- засоби в товарах, відвантажених покупцем;

- грошові кошти на рахунках у банку й у касі підприємства;

- дебіторська заборгованість;

- засоби в розрахунках, не зв'язані безпосередньо з виробничою діяльністю, тобто в розрахунках з банками й у перерахунках по спеціальних фондах, резервах цільовому фінансуванню з бюджету.

Оборотність може виражатися тривалістю одного обороту і числом оборотів засобів за звітний період. Ефективність зроблених витрат можна обчислити за допомогою показника завантаження оборотних коштів і рентабельності.

Одним з основних показників оборотності виступає тривалість одного обороту оборотних коштів (Т), розрахована в днях за формулою:

 (1.1)

Оборотність у днях дозволяє установити, протягом якого часу оборотні засоби проходять усі стад кругообігу на даному підприємстві. Чим вище оборотність у днях, тим ощадливіше використовуються фінансові ресурси. Однак при високій оборотності зростає ризик неплатежів і збоїв у постачаннях сировини, матеріалів, що комплектують вироби т. п.

Оборотність виміряється також числом оборотів, здійснюваних оборотними коштами за визначений проміжок часу. Цей показник називається коефіцієнтом оборотності () і розраховується, як правило, за рік. Визначається він за формулою:

(1.2)

Зіставлення коефіцієнтів оборотності в динаміку по роках дозволяє виявити тенденції зміни ефективності використання оборотних засобів. Якщо число оборотів, здійсненими оборотними засобами, збільшується або залишається стабільним, то підприємство працю ритмічно і раціонально використовує грошові ресурси. Зниження числа оборотів, здійснених у розглянутому періоді, свідчить про падіння темпів розвитку підприємства, його неблагополучний фінансовий стан.

Показник участі оборотних коштів у кожній гривні обороту є зворотним стосовно коефіцієнта оборотності і називається коефіцієнтом завантаження (). Він розраховується за формулою:

(1.3).

Чим нижче показник завантаження оборотних засобів, тим ефективніше вони використовуються.

Висновки:

Діагностика ставить своєю метою оцінити ступінь ефективності використання підприємством наявних сировинних, паливно-енергетичних та інших ресурсів. Завданнями діагностики є: оцінювання раціональності процесів матеріально-технічного постачання; оцінювання впливу рішень щодо забезпечення підприємства матеріально-технічними ресурсами на обсяг та ритмічність виробництва, собівартість продукції та прибуток від її реалізації; оцінювання рівня ефективності використання матеріально-технічних ресурсів. У ході діагностики встановлюють: рівень забезпеченості підприємства сировиною та матеріалами - шляхом порівняння планової (розрахункової) потреби з фактичним її забезпеченням; якість отриманих матеріальних ресурсів (за результатами вхідного контролю); ритмічність поставок; рівень складських запасів - через перевірку відповідності фактичних розмірів запасів їх нормативному (або оптимальному) значенню. Для характеристики ефективності використання матеріальних ресурсів застосовують систему узагальнюючих та індивідуальних показників. До узагальнюючих відносяться: прибуток на гривню матеріальних витрат; матеріаловіддача -- відношення об'єму виготовленої продукції у вартісному вимірнику до загальної суми матеріальних витрат; матеріаломісткість -- відношення загальної суми матеріальних витрат до об'єму продукції у вартісному вимірнику; частка матеріальних витрат у собівартості продукції; відносна економія матеріальних витрат; відношення темпів приросту матеріальних витрат до темпів приросту обсягів виробництва продукції. Поглибити факторний аналіз показника ефективності використання матеріальних ресурсів можна за рахунок деталізації матеріаловіддачі та рентабельності продажів, враховуючи зміни обсягу випуску продукції, рівнів цін на продукцію та матеріальні ресурси, витрат матеріалів на одиницю продукції та структури виробничої програми.

До оборотних засобів промислового підприємства відноситься частина виробничих фондів, яка повністю споживається в кожному виробничому циклі і повністю переносить свою вартість на продукт праці. Оборотні фонди складаються з трьох частин: виробничі запаси; незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення; витрати майбутніх періодів. Оборотні засоби діляться на нормовані і ненормовані. Нормовані складаються із запасів товарно-матеріальних цінностей, зокрема незавершеного будівництва, готово продукції тощо. Ненормовані складаються з відвантаженої продукції, засобів у розрахунках і грошових коштів. Одним з основних показників оборотності виступає тривалість одного обороту оборотних коштів. Оборотність виміряється також числом оборотів, здійснюваних оборотними коштами за визначений проміжок часу. Цей показник називається коефіцієнтом оборотності і розраховується, як правило, за рік. Показник участі оборотних коштів у кожній гривні обороту є зворотним стосовно коефіцієнта оборотності і називається коефіцієнтом завантаження. Таким чином розглянувши це питання ми дізналися, яка проводиться діагностика і оцінка потенціалу оборотних засобів підприємства.

1.2 Організаційно-економічне забезпечення вдосконалення і впровадження систем управління потенціалом підприємств

Провідною ідеєю концепції ефективності управління потенціалом підприємства на початку XXI століття визнано необхідність гармонійного розвитку підприємства, що передбачає орієнтацію на поєднання інтересів суб'єктів господарювання, споживачів і суспільства в цілому на підставі інтегрування економічних, екологічних та соціальних пріоритетів розвитку. Ефективність управління потенціалом інтерпретується як система заходів, що ґрунтуються на стратегічній орієнтації як компоненті філософії підприємства та має спрямованість на досягнення цільових орієнтирів у перспективі, забезпечення стійкого розвитку, конкурентоспроможності та довготривалого успіху підприємства[2].

Забезпечення сталого розвитку обумовлює необхідність наповнення ідеології ефективності управління новим змістом. У зв'язку з цим відповідно до концепції сталого розвитку визначено основні теоретичні положення ефективності управління: формування стратегії взаємодії із зовнішнім середовищем за принципами сталого розвитку; встановлення цільових орієнтирів підприємства на перспективу на підставі врахування принципів маркетингу, екогармонійності та толерантності; використання еколого-економічного підходу до зростання підприємства та прогнозування його стратегічної позиції; забезпечення довготривалих конкурентних переваг, стійкості конкурентної позиції та економічної безпеки. Відповідно до визначених теоретичних положень сформульовані основні принципи ефективності управління потенціалом підприємства:

- соціальної відповідальності за виконання місії перед суспільством;

- інтегративності економічного потенціалу підприємства та здатностей персоналу до ефективного використання ресурсів у процесі досягнення встановлених цілей;

- інноваційності, що передбачає постійне удосконалення технологічних, управлінських процесів тощо для забезпечення відповідності підприємства вимогам зовнішнього середовища;

- екогармонійності, який виражає необхідність врахування екологічних наслідків діяльності підприємства;

- економічності, що передбачає раціональне забезпечення стійкого розвитку підприємства.

Основним призначенням організаційних механізмів у складі комплексного механізму управління потенціалом підприємства є формування й посилення організаційного потенціалу компанії як складової частини ресурсів управління, що забезпечують вплив на фактори виробництва.

Формування організаційного потенціалу досягається:

- проектуванням структури компанії й формуванням компанії як цілеспрямованої виробничо-господарської, соціотехнічної системи;

- організацією діяльності компанії відповідно до встановлених цілей діяльності, у тому числі створенням корпоративних форм;

- організацією управління діяльністю компанії, у тому числі плануванням та інформаційним забезпеченням діяльності;

- реструктуризацією компанії и реорганізацією її діяльності й управління діяльністю відповідно до змін потреб суспільства, цілей компанії й стану зовнішнього середовища;

- розвитком мотивації раціоналізації оргструктур і систем управління.

По природі основних параметрів організаційного процесу конкретні організаційні механізми можуть бути:

- організаційно-структурні, які здійснюють керуючі впливи шляхом формування організаційних структур та їхньої реструктуризації;

- організаційно-технічний, який здійснює вплив на технічні, соціотехнічні й технологічні параметри виробничого процесу;

- організаційно-економічний, який здійснює вплив на економічні параметри виробничо-господарської діяльності;

- організаційно-адміністративний вплив на діяльність персоналу;

- комплексними, що володіють усіма або декількома названими ознаками.

Більшість організаційних механізмів на низовому (підприємство) і середньому (компанія) рівнях організації виробництва й управління ними є комплексними. Дамо коротку характеристику цих механізмів.

1. Структурні механізми дають можливість визначити склад і характеристики факторів виробництва й виробничого процесу, необхідних для виготовлення потрібної продукції, шляхом: формування системи цілей компанії (підприємства) і визначення пріоритетів у їхньому досягненні; формування адекватної цим цілям структури діяльності (диверсифікованість або спеціалізація наукової й виробничо-господарської діяльності, бізнес на ринку цінних паперів, лізингова діяльність і т.д.) або її реструктуризації; формування структури організації або її реструктуризації(науково-виробничі, виробничі й маркетингові структури); структуризації й (або) реструктуризації ринків (стратегічні зони господарювання компанії на товарних ринках, франчайзингові структури компанії й т.д.).

2. Організація управління покликана мобілізувати можливості впливу всієї системи механізмів управління різної природи на всі сторони діяльності компанії (підприємства). У практиці мають місце: організація стратегічного управління, для якого в силу нестабільності зовнішнього середовища компанії характерні специфічні моделі програмного управління; організація оперативного й поточного управління, якому властиве поєднання цільового й функціонального управління; механізм акціонерної демократії, рівень якої залежить від сформованої в компанії моделі акціонерної власності.

3. Механізм корпоративного планування, що є однією з основних функцій управління. З погляду організації стратегічного управління доцільно виділити: стратегічне планування, оперативне планування, формування стратегічних програм і розробку бізнес-планів. Факторами поділу стратегічного й оперативного планування є важливість і невідкладність вирішення завдань, а також можливість досягнення оптимальних рішень, прийнятих в умовах нестабільності зовнішнього середовища.

4. Організаційно-технічні й організаційно-адміністративні механізми включають: стандартизацію продукції й організації виробництва, здійснювану в інтересах створення єдиної організаційно-технічної основи спеціалізації й кооперування виробництва, забезпечення його ритмічності, досягнення високих якісних показників, ефективності використання виробничих ресурсів, розширення можливостей і прискорення впровадження у виробництво нової техніки й технології, поліпшення умов і безпеки праці; сертифікацію відповідності продукції або послуги певному стандарту чи технічній умові, здійснювану в інтересах сумлінної конкуренції й захисту споживача; ліцензування діяльності компанії, здійснюване державою за окремими видами діяльності з метою забезпечення й захисту життєво важливих інтересів особистості, суспільства й держави.

5. Інформаційні механізми дають можливість використовувати інформацію як специфічні ресурси, що впливають на науково-технічний розвиток і потік факторів виробництва. До інформаційних механізмів належать: механізм економічної інформації глобального, народногосподарського й галузевого характеру, що дозволяє формувати ефективну систему стратегій; механізм науково-технічної інформації, що забезпечує повноцінне використання досягнень світового науково-технічного прогресу; механізм дифузії нововведень, основою якого є інформація про радикальність нововведення й можливості його адаптації до конкретних умов; механізм маркетингової інформації, що дозволяє направити функції НДДКР і виробництва на досягнення успіху на ринках; рефлексивна взаємодія сторін-суперників.

Організаційна структура показує сферу відповідальності кожного працівника і його взаємин з іншими працівниками структурних підрозділів. Якщо всі взаємозв'язки, описувані організаційною структурою управління, використовуються правильно, то вони ведуть до гармонізації потенціалу підприємства і його найповнішої реалізації.

Розробка оргструктур управління потенціалом підприємства починається з детального аналізу діючої організаційної структури, враховується накопичений досвід, її ефективність, сильні й слабкі сторони функціонування. Потім здійснюється процес вибору нової оргструктури з урахуванням специфіки роботи підприємства, форми власності, розроблених цілей і стратегії.

Першим критерієм є визначення ступеня здатності організаційної структури управління забезпечити одержання норми прибутку.

Другий критерій -- ступінь здатності існуючої структури управління забезпечити умови для підвищення норми прибутку за рахунок заходів НТП.

Третій критерій -- ступінь здатності швидко реагувати на зміну попиту, відповідно до цього здійснювати дії, спрямовані на своєчасну перебудову виробництва (особливо коли продукція не користується попитом).

Четвертий критерій -- ступінь здатності організаційної структури управління забезпечити ріст продуктивності праці за рахунок подетальної спеціалізації суспільної праці й виробництва.

П'ятим критерієм слугує ступінь ефективності системи виробничого контролю при існуючій організаційній структурі управління.

Організаційна структура конгломератного типу застосовується до тих підприємств і організацій, які вирішують свої конкретні завдання, виходячи з виникаючих ситуаційних проблем. Так, на одному підприємстві можуть одночасно функціонувати кілька структур управління (функціональна, дивізіональна, матрична й ін.).

Процес удосконалення управління потенціалом підприємства відбувається згідно з послідовністю робіт, що характеризують процес вироблення управлінських рішень. Він може складатися з таких етапів:

1. Діагностика підприємницького потенціалу підприємства, стану його організації та системи управління в цілому необхідна для існуючих підприємств, для тих, що будуються чи придбаються, оточуючого середовища, досвіду функціонування аналогічних підприємств та техніко-технологічних факторів. Дані проведеного аналізу передаються у різні ланки управління для ознайомлення і висунення пропозицій.

2. Вияв проблем, стосовно рівня організації управління. Формування переліку проблем - це дуже важливий етап, оскільки від нього залежить ефективність перетворень підприємницького потенціалу. Це, в першу чергу "зібрання точок зору" на стан та можливості розвитку системи чи окремих ланок. Як правило, до цього процесу залучаються різні спеціалісти-експерти, сторонні консультанти, використовуються пропозиції робітників підприємства будь-якого рівня. Перелік проблем, які необхідно вирішити, може бути одержаний при зіставленні відповідей на такі питання:

- що треба зробити?(виходячи із аналізу оточуючого середовища);

- що можна зробити? (виходячи із стану виробничо-управлінської системи)

Перелік і оцінка критичних для організації проблем дає можливість намітити направленість і масштаби перетворення.

3. Розробка концепції удосконалення управління потенціалом підприємства. Це - етап, що по змісту означає розробку стратегії функціонування потенціалу підприємства. Він повинен бути пов'язаний з різними типами стратегій, забезпечувати їх організаційну підтримку.

Концепція удосконалення управління потенціалом підприємства - це система ідей та уявлень, що визначає цілі функціонування потенціалу підприємства, характер відношень між його елементами та зв'язків в межах більш широких взаємин - з оточуючим середовищем.

Наданому етапі немає ще чітких вимог і кількісних характеристик, а є тільки проблеми та варіанти (ідеї) їх вирішення, що дозволяють намітити загальні контури нової організації, яка буде більш ефективно функціонувати у нових умовах. Загальна концепція дозволяє в подальшому перейти від якісних до кількісних характеристик, в першу чергу, організаційних цілей.

4. Розробка нової системи управління, згідно з виробленою концепцією удосконалення управління потенціалом підприємства. Формування нової системи управління, яка повинна бути одержана в результаті перетворень потенціалу, проходять згідно з етапами організаційного проектування (ОП) (загальна характеристика об'єкту проектування і перспектив його розвитку, оцінка недоліків діяльності та вибір направлень раціоналізації; розробка заходів і графіків по усуненню недоліків, згідно з направленнями раціоналізації та ін.). Згідно з структурою документу ОП, в нього входять: загальні положення, цілі і функції організаційного об'єкту (системи); структура та технологія управління, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення; режим роботи, організація праці і соціальні умови праці, оцінка якості роботи та стимулювання. Дуже важливим елементом розроблюваної системи управління повинен бути механізм врахування неформальної структури. Якщо формальна структура підсилюється діями неформальних груп - треба забезпечиш інституалізацію неформальних відносин, якщо ні - передбачити міри, що дозволяють знизити (ліквідувати) негативний вплив на діяльність системи, що раціоналізується. В даному контексті треба охарактеризувати декілька варіантів співвідношення існуючої системи та системи, що розробляється:

1) зміни потрібні настільки кардинальні, що в результаті перетворень, що несе за собою удосконалення потенціалу підприємства, формується принципово нова система управління, причому неформальні аспекти сприяють таким радикальним змінам за рахунок спів падання цілей більшості з цілями оновлення;

2) неформальна організація визнається моделлю нової організаційної системи управління (ОСУ), однак, з чисто психологічних причин, деякі неформальні аспекти діяльності ніколи не можуть бути до кінця виявленими і формалізованими у вигляді будь-якого документа - організаційної програми чи проекту, посадової інструкції чи розпорядження;

3) як основа удосконалення управління потенціалом підприємства береться існуюча формальна ОСУ, що по требу є реорганізації, а співвідношення з неформальними аспектами може бути таким:

3.1) цілі неформальних угруповань у великій мірі не співпадають з впроваджуваними напрямками, визначаються, як нераціональні точки зору перетворень, що намічаються;

3.2) цілі та інтереси неформальних угруповань вважаються розробниками доцільними і потребують лише деяких коригувань.

Визначення реальної ситуації дозволяє більш ґрунтовно підходити до побудови програм удосконалення управління потенціалом підприємства - структурно і по суті.

5. Планування процесу удосконалення управління підприємницьким потенціалом. З урахуванням інформації, одержаної на попередніх етапах (аналізу інформації, переліку і структуризації проблем, розробки концепції удосконалення управління потенціалом підприємства і проведення організаційного проектування) наданому етапі проводяться такі роботи:

а) формування системи цілей програми удосконалення управління підприємницьким потенціалом. Сюди відносяться дії по складанню каталогу цілей, визначення зв'язків між цілями і побудова "дерева цілей", розробка системних та локальних пріоритетів, критеріїв та показників для оцінки цілей;

б) розробка альтернативних комплексів мір по досягненню визначених цілей. Тут відбувається аналіз робіт щодо відповідності їх цілям, виділеним (наявним) ресурсам, можливостям виконавців, взаємозв'язкам мір у часі;

в) формування набору варіантів програм удосконалення управління потенціалом підприємства. На цьому етапі відбувається побудова альтернативних структур "цілі-заходи", розрахунки кількісних характеристик різних варіантів програми з елементами оптимізації системи заходів. В результаті можуть бути одержані різні варіанти програми удосконалення управління потенціалом підприємства.

Але, в будь-якій програмі удосконалення управління потенціалом підприємства повинні бути відображені такі змістовні частини: удосконалення ОСУ, процесів і процедур управління (для скорочення управлінського циклу); процесів контролю і координації діяльності; підвищення організаційно-технічного і інформаційного забезпечення діяльності окремих ланок управління та посадових осіб, тощо. Окремими заходами чи підрозділами можуть бути представлені направлення удосконалення управління окремими блоками підприємницького потенціалу - маркетингу, фінансів та інших.

Як вже зазначалося - велике значення мають плани виконання програмних заходів, так звані, організаційні плани. По своєму змісту це орієнтовані на конкретних виконавців переліки заходів програми удосконалення управління потенціалом підприємства з визначеними ресурсами, часом, механізмами кооперації, координації і контролю. Дуже часто окремим підрозділом виділяються заходи по навчанню персоналу новим прийомам роботи.

Розробка організаційного плану складається з таких етапів:

- визначення необхідних для виконання окремих завдань, планів та програм;

- встановлення взаємозв'язків між основними видами робіт (складання календарних планів, сітьових графіків, блок-схем, платіжних матриць і т. д.);

- визначення кола учасників планових робіт, їх ролей та взаємовідносин між ними (головні виконавці, співвиконавці, допоміжні працівники та ін.); делегування відповідних повноважень для виконання кожного типу робіт;

- оцінка необхідних витрат часу для кожної роботи та окремих процедур і операцій (у разі необхідності);

- визначення ресурсів та джерел їх надходжень, необхідних для виконання робіт;

- перевірка взаємодії, послідовності дій та термінів їх виконання, корекція змісту та форми організаційних планів після обговорення з виконавцями.

6. Виконання розроблених програм і контроль. Дії цього етапу починаються з доведення програм удосконалення управління потенціалом підприємства та організаційних планів до виконавців, включення окремих робіт у поточні плани тих підрозділів, що професійно займаються процесами планування потенціалу підприємства, та у плани об'єктів реорганізації. Зазначимо основні вимоги, щодо проходження цього процесу: змінити (на позитивне) відношення робітників до удосконалення підприємницького потенціалу, домагатись співробітництва між керівниками і виконавцями різного профілю, із застосуванням мотивації різного типу; домогтися підтримки керівниками процесів змін, демонструючи їхні переваги; підвищувати кваліфікацію персоналу у напрямку делегування навичок праці у впроваджуваній системі; ввести контроль (різних форм і типів) за проведенням заходів удосконалення підприємницького потенціалу для чіткості та однозначності впроваджуваних змін на основі системи критеріїв оцінки робіт, (важливими є об'єкти, предмети, суб'єкти, методи та строки контролю); усунути інформаційне перевантаження робітників, що викликане додатковими роботами по реорганізації.

7. Якість та корекція впроваджених удосконалень. Якість впровадження удосконалень управління потенціалом підприємства в значній мірі визначається тим, як повно доведені та усвідомлені зміст і необхідність перетворень, що, в свою чергу, зумовлюється підготовленістю робітників до роботи у нових умовах. На таких засадах можна впроваджувати методи самооцінки діяльності (і контролю), а також застосувати елементи "управління участі" в тій його частині, що стосується активної розробки пропозиції по удосконаленню управління потенціалом підприємства.

Разом з цим, програми удосконалення управління потенціалом підприємства повинні давати змогу вирішувати - в яких випадках, хто і як може вносити корективи в структуру і зміст діяльності, коли слід перейти з одної на іншу, альтернативну програму. Від цього залежить послідовність і порядок у впровадженні удосконалень управління підприємницьким потенціалом.

Висновок:

У даному питанні роздивилися ефективність управління потенціалом підприємства, організаційно-економічні механізми функціонування потенціалу підприємства, формування та реалізація корпоративних цілей удосконалення управління потенціалом.

Провідною ідеєю концепції ефективності управління потенціалом підприємства на початку 20 століття була визначена необхідність гармонійного розвитку підприємства, що в свою чергу передбачало орієнтація на поєднання інтересів суб'єктів господарювання, споживачів і суспільства в цілому на підставі інтегрування економічних, екологічних та соціальних пріоритетів розвитку. Забезпечення сталого розвитку обумовлює необхідність наповнення ідеології ефективності управління новим змістом. У зв'язку з цим відповідно до концепції сталого розвитку визначено основні теоретичні положення ефективності управління: формування стратегії взаємодії із зовнішнім середовищем за принципами сталого розвитку та інше.

Існують механізми, які мають основне призначення у складі комплексного механізму управління потенціалом підприємства є формування і посилання організаційного потенціалу підприємства як складової частини ресурсів управління, що певним чином забезпечують вплив на фактори виробництва. Організаційні механізми можуть бути: організаційно-структурні, які здійснюють керуючі впливи шляхом формування організаційних структур та їхньої реструктуризації;організаційно-технічний, який здійснює вплив на технічні, соціотехнічні й технологічні параметри виробничого процесу; організаційно-економічний, який здійснює вплив на економічні параметри виробничо-господарської діяльності; організаційно-адміністративний вплив на діяльність персоналу; комплексними, що володіють усіма або декількома названими ознаками. Організаційна структура показує сферу відповідальності кожного працівника і його взаємин з іншими працівниками структурних підрозділів.

Існують критерії організаційної структури: Першим критерієм є визначення ступеня здатності організаційної структури управління забезпечити одержання норми прибутку. Другий критерій -- ступінь здатності існуючої структури управління забезпечити умови для підвищення норми прибутку за рахунок заходів НТП. Третій критерій -- ступінь здатності швидко реагувати на зміну попиту, відповідно до цього здійснювати дії, спрямовані на своєчасну перебудову виробництва (особливо коли продукція не користується попитом). Четвертий критерій -- ступінь здатності організаційної структури управління забезпечити ріст продуктивності праці за рахунок подетальної спеціалізації суспільної праці й виробництва. П'ятим критерієм слугує ступінь ефективності системи виробничого контролю при існуючій організаційній структурі управління. Існують також процеси удосконалення управління потенціалом підприємства. ресурс потенціал ліквідність рентабельність

Процес удосконалення управління потенціалом підприємства відбувається згідно з послідовністю робіт, що характеризують процес вироблення управлінських рішень. Він може складатися з таких етапів:

- діагностика підприємницького потенціалу підприємства вияв проблем, стосовно рівня організації управління

- розробка концепції удосконалення управління потенціалом підприємства

- розробка нової системи управління, згідно з виробленою концепцією удосконалення управління потенціалом підприємства

- планування процесу удосконалення управління підприємницьким потенціалом

- виконання розроблених програм і контроль

- якість та корекція впроваджених удосконалень

Таким чином роздивишись це питання, ми дізналися як відбувається управління потенціалом підприємства.

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ЗБАЛАНСОВАНОСТІ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА ТА ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ

2.1 Оцінка потенціалу підприємства

Одним із найсучасніших інструментів автоматизованої оцінки та управління потенціалом є графоаналітичний метод аналізу, названий "Квадрат потенціалу". У даному методі виділяють такі чотири складові потенціалу підприємства:

- виробництво, розподіл та збут продукції;

- організаційна структура та менеджмент;

- маркетинг;

- фінанси.

Цей метод дозволяє системно встановити кількісні та якісні зв'язки між окремими елементами потенціалу, рівень його розвитку та конкурентоспроможності і на основі отриманих даних своєчасно обґрунтувати та реалізувати управлінські рішення щодо підвищення ефективності функціонування підприємства.

Розглянемо, за допомогою якої економічної інформації будується квадрат потенціалу.

За даним таблиці ми розраховуємо вектор 1 "Виробництво, розподіл та збут" і отримані дані заносимо в таблицю 2.2.

Таблиця 2.1

Вихідні дані для побудови квадрату потенціалу

Назва показника	Номер варіанта
	13	14	15
1 Активи підприємства (Валюта балансу), тис. грн.	92688	129547	119814
2 Витрати на інноваційну діяльність, тис. грн.	5651	3235	2536
3 Фінансування маркетингової діяльності, тис. грн.	18,3	12,5	15,6
4 Дебіторська заборгованість, тис. грн.	5756	4587	6489
5 Ділові якості менеджерів, бали	(розрахунок)
6 Екологія виробництва (штрафи), тис. грн.	2,7	3	2,1
7 Ефективність організаційної структури управління, бали	4,8	4,0	4,0
8 Довгострокові зобов'язання, тис. грн.	445	498	412
9 Засоби, які стануть ліквідними через 1 рік, тис. грн.	1687	956	985
10 Кількість працівників,чол.	745	632	572
11 Кількість працівників до 45 років, чол..	468	254	432
12 Кількість працівників з вищою освітою,чол.	741	129	156
13 Кількість робочих днів	285	285	285
14 Короткострокові зобов'язання, тис. грн.	4699	3215	2147
15 Кредиторська заборгованість, тис. грн.	38547	21458	20458
16 Грошові кошти на рахунках + фінансові інвестиції, тис. грн.	1325	421	1984
17 Обсяг поставок на внутрішній ринок, тис. грн.	100270	78908	110719
18 Оборотні засоби підприємства, тис. грн.	30025	30154	22145
19 Поточні активи, тис. грн.	5583	4121	4571
20 Поточні запаси, тис. грн.	421	369	364
21 Потужність підприємства, тис. т	3,9	3,1	2,9
22 Середньорічна вартість основних фондів, тис. грн.	54578	90154	74100
23 Собівартість продукції, тис. грн.	89444	71754	100637
24 Ставка податку на прибуток,%	25	25	25
25 Власний капітал, тис. грн.	16542	26894	23568
26 Товарна продукція (яка вироблена та реалізована), тис. грн.	102810	82476	113075
27 Товарно-матеріальні запаси, тис. грн.	20145	11254	13254
28 Фірмовий стиль, бали	4,2	3,85	4,1
29 Фонд оплати праці на підприємстві, тис. грн.	22618,2	19794,2	21484,3
30 Ціна - якість одиниці продукції, бали	4,2	4,6	4,1
31 Якість продукції,%	70	71	89

За даним таблиці 2.1, ми розраховуємо вектор 1 і отримані дані занесемо в таблицю 2.2.

Фондовіддача =ТП/ОФ

Підприємство аналізоване) 54578/102810=0,53

Підприємство А ) 90154/82476=1,09

Підприємство Б) 74100 /113075=0,65

Витрати на 1 грн. товарної продукції = СП/ОФ

Підприємство аналізоване) 89444/102810=0,87

Підприємство А)71754/82476=0,87

Підприємство Б)100637/113075=0,89

Прибуток = ТП - СП

Підприємство аналізоване) 102810-89444 =13366

Підприємство А) 82476-71754 =10722

Підприємство Б) 113075-100637 =12438

Рентабельність = ТП - СП / СП

Підприємство аналізоване) 102810-89444/89444 =13366/89444=0,15=15%

Підприємство А)82476 -71754/71754= 10722/71754=0,15=15%

Підприємство Б)113075 -100637/100637 =12438/100637=0,12=12%

Вектор 1 "Виробництво, розподіл та збут" будується за допомогою такої таблиці.

Таблиця 2.2

Виробництво, розподіл та збут продукції

Показник	Питома вага показника	Еталон	Підприємство
			Аналізоване	А	Б
1	2	3	4	5	6
Потужність підприємства, тис. т	0,2	3,9 стимулятор	3,9	3,1	2,9
Якість продукції, %	0,25	89 стимулятор	70	71	89
Фондовіддача	0,1	1,09 стимулятор	0,53	1,09	0.65
Витрати на 1 грн. товарної продукції	0,1	0,87 де стимулятор	0,87	0,87	0,89
Екологія виробництва (штрафи), тис. грн.	0,05	2,1 де стимулятор	2,7	3	2,1
Прибуток (збиток), тис. грн.	0,15	13366 стимулятор	13366	10722	12438
Рентабельність виробництва, %	0,15	15 стимулятор	15	15	12
Сума	1,00

Під еталоном слід розуміти найкращий показник серед найближчих конкурентів.

Розрахунок стандартизованих показників які відображаються вектором 1 "Виробництво".

Для розрахунку стандартизованих показників необхідно визначити найкраще значення серед аналізованих підприємств. З показником кращого підприємства порівнюють показники інших підприємств шляхом розрахунку відносних оцінок (д_jі).

Вони розраховуються за формулами:

(2.1)

якщо більшому значенню показника надається перевага,

(2.2)

якщо меншому значенню показника надається перевага,

де:

- - значення і-го показника по j-му підприємству;

- - найбільше значення показника (коефіцієнта) з усієї кількості порівнюваних підприємств (або за весь аналізований період, якщо аналізуються дані, що характеризують у динаміці тільки одне підприємство).

- - найменше значення показника (коефіцієнта) з усієї кількості порівнюваних підприємств (або за весь аналізований період, якщо аналізуються дані, що характеризують у динаміці тільки одне підприємство);

В даному випадку надається перевага більшому значенню показника.

Таблиця 2.3

Стандартизовані показники вектора 1 "Виробництво, розподіл та збут"

Показники	Аналізоване	А	Б
Потужність підприємства, тис. т	1	0,79	0,93
Якість продукції, %	0,78	0,79	1
Фондовіддача	0,48	1	0,59
Витрати на 1 грн. товарної продукції	1	1	1
Екологія виробництва (штрафи),тис. грн..	0,77	0,7	1
Прибуток (збиток), тис. грн.	1	0,80	0,93
Рентабельність виробництва, %	1	1	0,80

Далі визначаємо для кожного підприємства групову оцінку показників 1 вектора:

ГОП1а=1*0,2+0,78*0,25+0,48*0,1+1*0,1+0,77*0,05+1*0,15+1*0,15=

=0,2+0,195+0,048+0,1+0,0385+0,15+0,15=0,8815

ГОП1б=0,79*0,2+0,79*0,25+1*0,1+1*0,1+0,7*0,05+0,80* 0,15+1*0,15=

=0,158+0,1975+0,1+0,1+0,035+0,12+0,15=0,6085

ГОП1в=0,93*0,2+1*0,25+0,59*0.1+1*0,1+1*0,05+0,93*0,15+0,80*0,15=

=0,186+0,25+0,059+0,1+0,05+0,12+0,1395=0,9045

Вектор 2 "Організаційна структура та менеджмент" будується з використанням даної таблиці 2.1.

Віковий стан 11/10

Підприємство аналізоване Вс=468/745=0,63

Підприємство А Вс=254/632=0,40

Підприємство Б Вс=432/572=0,75

Рівень освіти 12/10

Підприємство аналізоване Ро=741/745=0,99

Підприємство А Ро=129/632=0,20

Підприємство Б Ро=156/572=0,27

Рентабельність персоналу 26-23/29

Підприємство аналізоване Р=102810-89444/22618,2=13366/22618,2=0,59

Підприємство А Р= 82476-71754/19794,2=10722/19794,2=0,54

Підприємство Б Р=113075-100637/21484,3=12438/21484,3=0,58

Виручка на одного робітника 26/10

Підприємство аналізоване В=102810/745=138

Підприємство А В=82476/632=130,5

Підприємство Б В=113075/572=197,68

Прибуток 26-23/10

Підприємство аналізоване П=102810-89444/745=13366/745=17,94

Підприємство А П=82476-71754/632=10722/632=16,96

Підприємство Б П=113075-100637/572=12438/572=21,74

Середньомісячна оплата праці 1000*29/10*12

Підприємство аналізоване Соп=1000*22618,2/745*12=

=22618200/8940=2530

Підприємство А Соп=1000*19794,2/632*12=19794200/7584=2610

Підприємство Б Соп=1000*21484,3/572*12=21484300/6864=3130

Вектор 2 будується з використанням даної таблиці

Таблиця 2.4

Організаційна структура та менеджмент

Показник	Вага показника	Еталон	Підприємство
			Аналізоване	А	Б
1	2	3	4	5	6
Ділові якості менеджерів, балів	0,2	0,93 стимулятор	0,93	0,70	0,67
Ефективність організаційної структури управління, балів	0,15	4,8 стимулятор	4.8	4,0	4,0
Віковий стан персоналу, % до 45 років	0,05	0,75 стимулятор	0,63	0,40	0,75
Рівень освіти, % з вищою освітою	0,1	0,99 стимулятор	0,99	0,20	0,27
Показники ефективності праці:
- рентабельність персоналу, %	0,15	0,59 стимулятор	0,59	0,54	0,58
- виручка на одного працюючого за рік; тис. грн. / 1 чол.	0,1	197,68 стимулятор	138	130,5	197,68
- прибуток (збиток) на одного працюючого (за рік), тис. грн. / чол.;	0,15	21,74 стимулятор	17,94	16,96	21,74
Середньомісячна оплата праці, грн.	0,1	2610 стимулятор	2530	2610	3130
Сума	1,00

Експертним шляхом визначається спочатку вагомість кожної якості, а потім - середньозважене значення ділових якостей менеджера за формулою:

(2.3)

де - середньозважений інтегральний показник ділових якостей менеджерів, бали;

= 1, 2, ., n- порядковий номер експерта;

j = 1, 2, ., 8 - кількість якостей менеджерів, що оцінюються;

- питома вага;-j фактору якості менеджерів;

- оцінка i-м експертом j-ї фактору якості менеджерів.

Далі за результатами розрахунків визначається інтегральний показник ділових якостей менеджерів по підприємству. Цей показник порівнюється з аналогічним показником конкурентів або граничним (еталонним) значенням.

По приведеній питомої ваги якостей даного менеджера мінімальне значення інтегрального показника його якостей дорівнює 1, середнє -- 3, максимальне з оцінками "відмінно"-- 5 балам.

Для аналізу та оцінки кадрів управління використовуємо результати експертної оцінки п'ятьма експертами якості менеджерів аналізованого підприємства та підприємств А і Б.

Таблиця 2.5

Вихідні дані для розрахунку інтегрального показник ділових якостей менеджера

	Експертна оцінка восьми якостей менеджера по п'...

Подобные документы

• Управління потенціалом підприємства

  Визначення методів оцінки трудового потенціалу організації. Сутність стратегічного та оперативного управління потенціалом підприємства. Організаційно-економічний механізм антикризового управління потенціалом компанії. Особливості оргструктури фірми.
  
  контрольная работа [32,9 K], добавлен 11.03.2016
  

• Аналіз управління необоротними активами на державному підприємстві "Миколаївський морський торговельний порт"

  Оцінка фінансово-майнового стану підприємства та динаміка його зміни. Аналіз ліквідності, ділової активності, платоспроможності, рентабельності, забезпеченості основними засобами. Облік та управління необоротними активами і ефективність їх використання.
  
  дипломная работа [184,2 K], добавлен 14.09.2016
  

• Аналіз фінансового стану підприємства на прикладі ПАТ "Родина"

  Економіко-організаційна характеристика приватного підприємства ПАТ "Родина". Діагностика та структурно-динамічний аналіз майна і джерел формування фінансових ресурсів підприємства; оцінка показників ліквідності, платоспроможності та ділової активності.
  
  курсовая работа [887,4 K], добавлен 01.06.2014
  

• Аналіз рентабельності приватного підприємства "Сєвєродонецькспеценергоремонт-1"

  Розгляд видів (загальна, фактична, розрахункова) і системи показників (інвестицій, продажу, виробництва) рентабельності підприємства. Аналіз ліквідності, платоспроможності, ділової активності та ефективності фінансово-господарської діяльності фірми.
  
  курсовая работа [2,9 M], добавлен 03.03.2010
  

• Методи оцінки економічної ефективності організації управління підприємством

  Критерії і показники ефективності управління підприємством в умовах ринкової економіки. Оцінка якості управління. Методика оцінки економічної ефективності впровадження заходів з удосконалення системи управління. Концепція стратегічного управління.
  
  контрольная работа [41,0 K], добавлен 11.07.2010
  

• Аналіз фінансового стану комунального підприємства "Чернігівське тролейбусне управління"

  Характеристика майнового положення підприємства на підставі аналізу активу балансу. Аналіз структури необоротних та оборотних активів, структури пасиву балансу, оцінка ліквідності підприємства. Оцінка рентабельності та коефіцієнтів ділової активності.
  
  контрольная работа [87,1 K], добавлен 09.02.2010
  

• Управління активами підприємства (на прикладі ВАТ "Інтерпайп Ніжньодніпровський трубопрокатний завод")

  Сутність і структура активів підприємства. Оцінка фінансового стану ВАТ "Інтерпайп НТЗ". Методологія оцінки ефективності управління оборотними та необоротними активами підприємства. Аналіз ефективності діяльності й ділової активності ВАТ "Інтерпайп НТЗ".
  
  дипломная работа [5,7 M], добавлен 02.07.2010
  

• Аналіз ділової активності підприємства та його удосконалення (за матеріалами ПрАТ "Агро-Союз" Синельниківського району Дніпропетровської області)

  Особливості аналізу та основні показники ділової активності підприємства. Динаміка розвитку ділової активності комерційної організації, пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і виконання зобов'язань перед бюджетом, банком та установами.
  
  курсовая работа [159,9 K], добавлен 27.07.2015
  

• Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства ПАТ "Галенергобудпром"

  Організаційно-економічна характеристика підприємства. Оцінка стану та структури майна і динаміки джерел формування і використання фінансових ресурсів. Аналіз ліквідності балансу та платоспроможності організації як ключових показників її фінансового стану.
  
  курсовая работа [1,1 M], добавлен 23.10.2014
  

• Обґрунтування підвищення ефективності використання виробничих і трудових ресурсів підприємства

  Розрахунок показників ефективності використання виробничих і трудових ресурсів. Оцінка техніко-економічної інформації, виявлення резервів підвищення ефективності використання виробничого потенціалу, методика впровадження заходів і управління ними.
  
  курсовая работа [638,9 K], добавлен 18.11.2014
  

• Аналіз ділової активності і ефективності діяльності підприємства

  Сутність, методика аналізу ділової активності і ефективності діяльності підприємства. Характеристика, аналіз виробничо-фінансових показників роботи ВАТ "УДП", показників ділової активності та рентабельності. Резерви поліпшення ділової активності.
  
  курсовая работа [307,8 K], добавлен 06.11.2010
  

• Аналіз динаміки фінансового стану підприємства ТОВ "Сілікатчик" у 2004 -2006 роках в умовах нестабільності зовнішнього середовища

  Система управління підприємством ТОВ "Сілікатчик". Організація роботи економічних підрозділів i технологічних та виробничих процесів на виробництві. Комплексний аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства, Управління розитком потенціалу.
  
  отчет по практике [4,6 M], добавлен 18.09.2010
  

• Аналіз фінансової звітності ПАТ "ЦГЗК"

  Аналіз динаміки та структури активів і пасивів, оцінка коефіцієнтів ліквідності, рентабельності та платоспроможності підприємства, його фінансової стійкості та ділової активності. Аналіз показників фінансових результатів діяльності підприємства.
  
  контрольная работа [117,0 K], добавлен 29.05.2013
  

• Управління оборотними коштами

  Характеристика підприємства ТОВ "МЕДІАСАТ". Склад і структура оборотних коштів. Способи визначення потреби в оборотних коштах. Аналіз структури балансу та ефективності використання оборотних активів. Оцінка платоспроможності і ліквідності підприємства.
  
  отчет по практике [96,2 K], добавлен 13.04.2013
  

• Господарська діяльність публічного акціонерного товариства "Північний ГЗК"

  Характеристика фінансової діяльності. Аналіз ліквідності та платоспроможності, показників фінансової стійкості, показників рентабельності ПАТ "ПівнГЗК". Управління маркетинговою та логістичною діяльністю підприємства. Стратегічне управління підприємством.
  
  курсовая работа [489,0 K], добавлен 14.04.2015
  

• Господарська діяльність ВАТ "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка"

  Господарсько-правові засади функціонування підприємства та його загальна характеристика. Характеристика основних засобів. Аналіз структурних доходів, трудових ресурсів. Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства. Оцінка ділової активності.
  
  отчет по практике [46,4 K], добавлен 28.11.2012
  

• Аналіз господарської діяльності підприємства

  Формування фінансових та економічних показників результатів діяльності підприємства. Аналіз забезпеченості, технічного стану та ефективності використання основних засобів виробництва. Аналіз платоспроможності та ліквідності. Показники ділової активності.
  
  курсовая работа [146,1 K], добавлен 22.12.2014
  

• Аналіз ефективності використання виробничого потенціалу рослинництва

  Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Виробничі ресурси господарства та їх використання. Динаміка розвитку галузі рослинництва. Оцінка майнового стану, фінансової стійкості, ділової активності та рентабельності підприємства.
  
  курсовая работа [73,3 K], добавлен 12.09.2014
  

• Ефективність управління активами підприємства

  Сутність та класифікація активів підприємства, методи управління та показники ефективності даного процесу. Формування та управління необоротними та оборотними активами підприємства. Шляхи підвищення ефективності управління активами в організації.
  
  дипломная работа [1,8 M], добавлен 20.06.2012
  

• Ефективність господарсько-фінансової діяльності підприємства та шляхи її підвищення

  Теоретико-методичні аспекти визначення ефективності роботи підприємства. Оцінка господарської діяльності та діагностика її результативності. Аналіз динаміки складу активів та пасивів балансу і платоспроможності фірми, показників її ділової активності.
  
  курсовая работа [3,7 M], добавлен 12.07.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам