Механізм ціноутворення на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Ціноутворення - це складний процес, який включає в себе стадії та етапи на яких формується ціна на продукцію, яку виробляє підприємство. Ціна - це грошовий вираз вартості товару, тобто це та сума грошей за яку продавець хоче продати , а покупець бажає купити певний товар. Ціноутворення це один з найважливіших елементів виробництва, від якого в подальшому залежить стан підприємства, та рівень його діяльності.

Актуальністю даної курсової роботи є механізм ціноутворення на підприємстві, як він проходить, які фактори впливають на нього, що він включає. Адже це все є дуже важливим для формування ціни, яка задовольнить і продавця і покупця. Також актуальності набувають проблеми, які заважають нормальному процесу формування ціни, чинники, які спричинили настання цих проблем, та всі можливі дії які призведуть в подальшому до вирішення цих проблем.

Об'єктом даної курсової роботи є механізм ціноутворення на підприємстві, на прикладі товариства з обмеженою відповідальністю “РОДНИЧОК”

Предметом даної курсової роботи є процес механізму ціноутворення, чинники які впливають на нього та його результати, тобто ціна, яка в подальшому буде впливати на діяльність підприємства, його конкурентоспроможність та інше.

Мета даної курсової роботи полягає в тому, щоб охарактеризувати механізм ціноутворення на підприємстві, на основі даних отриманих з певного підприємства. Також провести дослідження про діяльність даного підприємства та яку роль ціноутворення відіграє в його діяльності.

Основні завдання курсової роботи:

- визначити сутність та економічне значення ціни

- дослідити методи ціноутворення на підприємстві

- проаналізувати зовнішні та внутрішні чинники динаміки встановлення цін на підприємстві

- подати техніко-економічну характеристику досліджуваного підприємства

- визначити цінову політику на досліджуваному підприємстві

- проаналізувати показники ціноутворення на досліджуваному підприємстві

- проаналізувати основні проблеми ціноутворення на підприємстві , та методи їх вирішення.

Механізм ціноутворення у своїх наукових працях досліджували такі видатні вчені як: Шкварчук Л.О., Колесников О.В., Литвиненко А.В., Андрусь О.І. Артус М.М., Горобець А.С., Окландер М.А., Захаревич В.В., Кудлай В.Г., та інші. В своїх наукових працях вони аналізували механізм ціноутворення на підприємстві, його проблеми та методи удосконалення, цінову політику, стратегію, та фактори , які впливають на формування ціни. Незважаючи на їх вагомий вклад в даний розділ економіки, з появою нових факторів впливу на механізм ціноутворення, останній потребує подальшого дослідження.

В курсовій роботі розглянуто : теоретичні та методологічні засади механізму ціноутворення на підприємстві, механізм ціноутворення на товаристві з обмеженою відповідальністю “РОДНИЧОК”, пропозиції щодо удосконалення механізму ціноутворення на підприємстві.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ МЕХАНІЗМУ ЦІНОУТВОРЕННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1 Сутність та економічне значення ціни

Головним елементом, який є фундаментом всієї світової економіки є виробництво. З самого свого початку люди займалися виробництвом. Спочатку для того щоб прожити та захистити себе, а потім для збагачення. На кожному етапі виробництва, виготовлені товари , надані послуги та виконані роботи мали свою ціну. Спочатку роль грошового еквівалента виконували товари (товари обмінювались на товари), потім метали (золото, срібло), і потім паперово- кредитні гроші, які функціонують до тепер.[4]

В загальному розумінні ціна - це фундаментальна економічна категорія, яка означає кількість грошей, за яку продавець згоден продати, а покупець готовий купити одиницю товару. Але це одне з тих економічних понять, існування і важливість якого розуміється без всяких пояснень і доведень. Це можна довести тим, що кожна людина з дитячих років, є учасником або спостерігачем процесу купівлі-продажу, і вона на побутовому рівні сприймає, що таке ціна і яку роль вона відіграє в його житті. За допомогою ціни кожна людина визначає для себе цінність тієї чи іншої одиниці товару. Висока ціна означає, що річ дорога і її купівля вимагає великих грошових витрат, відповідно низька ціна означає що річ дешева і її купівля не понесе великих затрат. [1]

За допомогою ціни держава регулює економіку. Коли ціна одиниці виготовленої продукції нижча за вартість її виготовлення, то держава застосовує до даного підприємства такі важелі як: дотації , субсидії, субвенції. Але коли ціна одиниці виготовленої продукції є вищою за вартість її виготовлення , то тоді держава застосовує такий важіль як податки.

Ціна є економічною формою, в якій сфокусовані економічні відносини ринкової економіки виробництва (пропозиції) та споживання (попиту) будь-якого товару. На ринку ціна відіграє подвійну роль. З одного боку вона виступає як індикатор, що відображає політику і кон'юнктуру ринку (співвідношення попиту і пропозиції, торговий і економічний ризик., кредитно-фінансову ситуацію, міру конкурентності на ринку) , а з іншого боку як маркетинговий регулювальник ринку, за допомогою якого здійснюється вплив на попит і пропозицію, структуру і місткість ринку, купівельну спроможність грошової одиниці, оборотність товарних запасів.

В якості регулювальника ціни дозволяють обмежувати споживання ресурсів і є мотивацією для виробництва. [3]

Реалізація продукції за певною ціною компенсує виробникам їхні зусилля і витрати, після чого ціна спонукає обирати найдоцільніший варіант використання ресурсів, який впливає на прибутковість альтернативних благ і послуг.

Ціна складається з окремих частин, які називаються елементами ціни: собівартість (С), прибуток (П), мито (М), акцизний збір (А), податок на додану вартість (ПДВ), посередницько-збутова націнка (НП) і торговельна надбавка (НТ). Найбільш важливими і обов'язковими елементами ціни є собівартість та прибуток, тому що відшкодування витрат і отримання прибутку є найголовнішою умовою виробництва продукції. Інші елементи в ціні не є настільки важливими, їх наявність є необов'язковою і залежить від галузевої належності продукції, її соціальної значущості, кількості господарських ланок, які беруть участь у виробництві і реалізації продукції, та інших чинників. Так, мито входить до складу ціни тільки імпортних товарів, а акцизний збір є елементом лише незначної частки продукції.[2]

Існує багато видів цін, які поділяються в залежності від таких ознак як: характер обороту обслуговування або сфера торгівлі, ступінь і спосіб державного регулювання ціни, спосіб встановлення ціни, фактору часу, спосіб надання інформації про ціну, вид ринку, внутрішньофірмові ціни, умови постачання й продажу, порядок відшкодування транспортних видатків (ціни Інкотермс), географічний принцип. Детальнішу інформацію про види цін подано в таблиці 1.1.1. (див. Додаток А). [Додаток А]

Як і кожна економічна категорія ціна виконує ряд функцій в економічній сфері. Функція ціни є зовнішнім проявом її внутрішнього змісту. Розрізняють такі найголовніші функції ціни: облікова, розподільча, стимулююча, соціальна, регулююча, інформаційна та функцію обмеження або поширення попиту споживачів.

Ціна є однією із двох складових цінового механізму, другою складовою якого є ціноутворення. Ціноутворення - це процес встановлення, формування нових цін і зміни діючих, згідно правил які визначені законом.

Найчастіше процес ціноутворення від нас прихований , ми бачимо вже результат даного процесу - ціну. Він базується на попиті, вартості, пропозиції, товарно-грошовому обігу. В економіці розрізняють такі види ціноутворення:

- Витратне ціноутворення

- Кероване ціноутворення

- Пікове ціноутворення

- Ринкове ціноутворення

- Централізоване державне ціноутворення

- Цільове ціноутворення

Ціноутворення - це процес , який здійснюється з метою встановлення цін, що задовольняють покупця при оцінці корисності цін, дають можливість покрити витрати виробництва і обігу, та забезпечують рівноправність кожного учасника руху товарів.[1]

На нашу думку ціна - є головним елементом в процесі виробництва, тому що без наявності ціни суспільство не могло б визначати цінність вироблених продуктів , виконаних робіт чи наданих послуг, що спричинило б зниження стимулу до роботи і відповідно занепад виробництва.

1.2 Методи ціноутворення на підприємстві

Діяльність підприємства - це дуже складний процес який неодноразово стикається з неординарними ситуаціями на ринку. Відповідно для того щоб уникнути проблемного становища, до кожної ситуації воно повинно застосовувати різні стратегію і тактику поведінки, до тих пір , поки ціна не буде перевищувати витрати. На ціноутворення впливає дуже багато факторів, так як попит, який визначає максимально можливу ціну на товар, витрати на виробництво які визначають мінімальну ціну на товар. Також велике значення на встановлення цін відіграє конкуренція, тому що при процесі ціноутворення враховуються ціни конкурентів на ідентичний товар, та їх положення на ринку. Обізнаність про ціни конкурентів принесе дуже великий плюс при формуванні власної цінової політики. Цінова політика - це сукупність дій в області ціноутворення , реалізація яких забезпечує стійке фінансове становище підприємства , і ефективне досягнення його мети. Вона поєднує в собі стратегічні і тактичні аспекти встановлення цін. [6,7,9]

Ціноутворення - це дуже складний процес , який складається з кількох етапів:

- Етап 1. Визначення мети ціноутворення: на даним етапі вирішується яку потребу підприємства потрібно задовільнити в першу чергу, зазвичай це - отримання прибутку, виживання підприємства, забезпечення конкурентоспроможності тощо.

- Етап 2. Аналіз попиту на товар: на даному етапі досліджується попит на виготовлену продукцію при різних цінах на неї, також здійснюється аналіз факторів які впливають на попит, та встановлюється максимально можлива ціна на продукцію.

- Етап 3. Аналіз витрат :на даному етапі розраховуються постійні, змінні, повні, середні та маржинальні витрати підприємства.

- Етап 4. Аналіз цін конкурентів: даний етап характеризується аналізом реальних цін на ідентичні товари конкурентів, також здійснюється порівняння якості виготовлених товарів.

- Етап 5. Вибір методу ціноутворення: вибір методу ціноутворення, який є найбільш властивим до становища та діяльності підприємства.

- Етап 6. Вибір цінової стратегії:обирається одна з поданих стратегій: високих цін, низьких цін, проникнення, зняття вершків, цінового лідера, ціна - якість. [14,15, 8]

- Етап 7. Встановлення остаточної ціни: даний етап є завершальним в формуванні ціни на ньому здійснюється перевірка встановленої ціни на відповідність цінового образу підприємства, прогнозується реакція конкурентів та встановлюється остаточна ціна.

Одним із основних етапів ціноутворення є вибір методу ціноутворення. Найчастіше, на практиці підприємствами застосовуються такі методи:

Витратний метод. Суть даного методу полягає в тому, що ціна розраховується, виходячи із суми постійних і змінних витрат на одиницю продукції й запланованого прибутку з урахуванням нижнього порогу ціни. При наявності опосередкованого збуту ціна продажу кінцевому споживачу збільшується на розмір націнки, яка залежить від особливостей товару (сезонність, мода, новизна), а також еластичності попиту за цінами. Даний метод не враховує ринкових факторів, таких як: характер попиту, рівень платоспроможності попиту, політика конкурентів, а ціна, визначена за таким методом, майже завжди завищена і при наявності конкуренції негативно відбивається для продавця. Позитивною стороною даного методу є те, що якщо в одній галузі всі виробники використовують даний метод ціноутворення, то цінова конкуренція мінімальна. Згідно даного методу ціна визначається за формулою (1.2.1).

ціноутворення динаміка механізм підприємство

 (1.2.1)

де Ц - ціна одиниці товару, грн; С - собівартість одиниці товару, грн; П - величина прибутку, яку бажає отримати підприємство від реалізації одиниці товару, грн.

Метод на основі цільової норми прибутку. За даним методом ціна встановлюється з можливістю досягнення бажаної норми прибутку на вкладений капітал в майбутньому . Є важливим той факт, що розрахунки ціни в цьому випадку залежать від обсягу виробництва та реалізації, що спричинює необхідність визначення критичного обсягу виробництва. Критичний обсяг виробництва зменшується внаслідок зниження постійних і змінних витрат, які необхідно враховувати у виробничій фірмі. Також на розраховані ціни впливатимуть ще й ринкові фактори ,такі як: характер попиту й конкуренція. Ціна визначається за формулою (1.2.2.)

(1.2.2)

де ЗВ - змінні витрати на одиницю продукції, грн/шт; ПВ - постійні витрати за певний період часу, грн; П - загальна сума прибутку, яку можна отримати від продажу продукції за той самий період, грн; К - обсяг продажу продукції, шт.

Метод "середні витрати плюс прибуток". Суть даного методу проявляється в тому, що тут здійснюється нарахування визначених націнок на повну собівартість товару. Ціна визначається за формулою (1.2.3.)

Ц=С+П+ПДВ+АЗ+П_П+Т_Н+М,грн. (1.2.3.)

де Ц - ціна одиниці продукції;С - повна собівартість одиниці продукції;ПДВ - податок на додану вартість;AЗ - акцизний збір (якщо товар підакцизний);Пп - вартість послуг посередників (якщо вони залучаються підприємством для товаропросування на ринку);Тн - інші торговельні надбавки до ціни (на реалізацію продукції в мережі роздрібної торгівлі, в магазинах тощо);М- мито (якщо продукція експортується).

Вибір ціни на основі рівня поточних цін. Даний метод орієнтує діяльність фірм щодо ціноутворення передусім на ситуацію на ринку, на цінову політику фірм-конкурентів. Фірма-лідер, як правило, диктує свої умови. Дрібніші фірми орієнтуються на лідера, змінюють свою ціну після того, як це зробив він. Даний метод ціноутворення є досить поширений. Він створює атмосферу справедливого підходу до встановлення ціни по всій галузі, що дає змогу підприємствам отримувати певну норму в прибутку.

Установлення ціни на основі торгів. У процесі торгів кожна фірма конкурсант призначає ціну пропозиції, стежачи за тим, щоб вона була дещо нижчою, ніж у конкурентів, але й не опускалася нижче рівня собівартості. Остаточна ціна на товар встановлюється з урахуванням таких факторів: цінова політика фірми, психологія ціносприйняття, вплив ціни на інших учасників ринкової діяльності.[15]

Вибір методу виробництва - один з найголовніших етапів ціноутворення, тому що на цьому етапі підприємство визначає шлях, тактику стратегію, яка в подальшому буде застосовуватись для виробництва продукції.

1.3 Зовнішні та внутрішні чинники встановлення цін на підприємстві

Процес ціноутворення - є одним з найскладніших процесів в економіці. Даний процес потребує великої уваги, тому що будь яка помилка в розрахунках , або важливий факт не взятий до уваги в кінцевому результаті може призвести до такої ціни, яка призведе до збитків. Окрім цього на ціноутворення впливають безліч факторів і чинників яким також слід приділяти багато уваги. В економіці розрізняють такі чинники, які впливають на ціноутворення:внутрішні і зовнішні. Розрізняють такі зовнішні чинники як: держава, попит , пропозиція, конкуренція, канали товарообігу.

Держава. Багато підприємств реалізують свою продукцію та послуги за цінами і тарифами, які вони встановлюють самостійно чи на договірній основі, але є випадки за яких вони змушені реалізовувати свою продукцію за державними цінами. Виділяють три ступені обмеження державою цін.

1. Фіксовані ціни - ціни які держава встановлює самостійно.

2. Регульовані державою ціни - держава встановлює правила для підприємств, відповідно до яких останні самі встановлюють ціни.

3.Вільні договірні ціни - держава встановлює правила «ринкової гри», вводячи низку заборон на несумлінну конкуренцію і монополізацію ринку

Попит - це кількість товарів та послуг які споживач бажає купити за певною ціною, у певному місці, у певний час. Як правило попит та ціна перебувають у зворотній залежності між собою, тобто чим нижча ціна, тим більше попит і навпаки. Це свідчить про те , що попит є свого роду регулятором ціни , тому що він визначає максимально і мінімально можливу ціну для реалізації продукції.

Пропозиція - це кількість товарів та послуг які продавець бажає продати на певному ринку за певною ціною протягом певного періоду часу. На відміну від попиту пропозиція показує прямий зв'язок між ціною і кількістю запропонованої продукції. З підвищенням ціни величина пропозиції зростає, а зі зниженням ціни - пропозиція скорочується. Пропозиція - це один з тих чинників який розглядається з погляду вигідності ціни для продавця . Іншими словами, пропозиція визначає ту кількість продукту, яку виробники згодні запропонувати за різними можливими цінами.

Цінова конкуренція - це вид конкурентної боротьби за допомогою зміни цін на товари. За рахунок дії ринкових механізмів, панує свобода цінової конкуренції. Це призводить до того , що ціна на товари і послуги на ринку зводиться до єдиної. При ціновій конкуренції ніхто з продавців не відіграє помітної ролі в ціноутворенні. Продавцям доводиться орієнтуватися на сформований рівень цін. Важливим також є той факт, щоб не допустити "цінової війни".

Канали товарообігу також відіграють значну роль у формуванні ціни. Адже кожен учасник товарообігу прагне відігравати важливу роль у встановленні. Це необхідно для збільшення обсягу реалізації, одержання достатньої частки прибутку, забезпечення повторних покупок тощо.

Окрім зовнішніх чинників впливу на ціну, на процес ціноутворення впливають ще й внутрішні чинники, такі як: цілі підприємства, стратегія підприємства, витрати підприємства, внутрішня організація виробничого процесу.

Цілі підприємства. Зазвичай підприємства ставлять перед собою такі основні цілі:

- завоювання частки ринку

- освоєння нових ринків

- формування та підтримка бажаного іміджу підприємства

- збільшення обсягу реалізації та прибутку

- встановлення організаційної структури підприємства , що забезпечить максимум ефективності.

Дані цілі також впливають на встановлення цін, адже для їх досягнення потрібно встановлювати таку ціну яка б задовольняла виробника , і споживача.

Стратегія підприємства визначає, що потрібно для того щоб залучити і задовільнити цільові ринки , та досягти цілей. Розрізняють такі основні стратегії підприємства:

- Цінова стратегія - передбачає зміну ціни на продукцію для досягнення цілей підприємства.

- Стратегія, яка заснована на перевагах розміщення, і передбачає реалізацію продукції орієнтуючись на географічне розміщення конкурентів.

Вибір відповідної стратегії підприємством, визначає цінову політику підприємства, що впливає на процес формування ціни реалізованої продукції.

Витрати підприємства. Витрати визначають нижній рівень цін, який не може бути нижчим за собівартість. Це специфічний чинник впливу на механізм ціноутворення, тому що вони можуть бути як залежними , так і незалежними від обсягу реалізованої продукції. Витрати суттєво впливають на механізм ціноутворення , і потребують постійного контролю з боку підприємства.

Внутрішня організація виробничого процесу - це оптимізація та координація у часі і просторі всіх матеріальних і трудових елементів виробництва з метою досягнення у визначені строки найбільшого результату з найменшими затратами. [12, 10,]

Необхідно також ураховувати ще два важливих фактори - стратегічний і тактичний, які також впливають на формування динаміки цін.

Стратегічний фактор полягає в тому, що ціни формуються на основі вартості товарів. Це фактор перспективної дії, який ставить у найсприятливіші умови підприємства, що використовують сучасну техніку та технологію, прогресивні методи організації праці тощо.

Тактичний фактор полягає в тому, що ціни на конкретні товари формуються під впливом кон'юнктури ринку. Цей фактор може часто змінюватись (протягом доби, години), оскільки динаміка кон'юнктурних змін надто висока. [13]

Ціноутворення на підприємстві потребує врахування всіх чинників, які впливають на нього. Визначення та правильна оцінка цих чинників дадуть змогу визначити оптимальну структуру ціни на виготовлену продукцію, а також створює умови для визначення найефективнішої цінової політики реалізації товарів та послуг.

РОЗДІЛ ІІ. МЕХАНІЗМ ЦІНОУТВОРЕННЯ НА ТОВ «РОДНИЧОК»

2.1 Загальна характеристика підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю “Родничок” створено внаслідок реорганізації, тобто шляхом перетворення Приватного торгово-закупівельного підприємства “Родничок” й на даний момент являється його правонаступником. Внаслідок реорганізації все майно, права та обов'язки перейшли до ТОВ “Родничок”. Дане товариство створено згідно чинного законодавства України з метою всебічного задоволення потреб та інтересів громадян, одержання прибутку, та здійснення підприємницької діяльності , реалізації економічних інтересів засновників та працівників товариства.

Засновниками товариства є:

- Громадянин України Гавка Микола Григорович

- Громадянин України Семенюк Іван Васильович

- Публічне акціонерне товариство “Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Твій власний дім”

Основною метою діяльності товариства є задоволення потреб внутрішнього ринку у різноманітних товарах та послугах, насичення його високоякісною продукцією, розширення номенклатури конкурентоспроможних товарів та послуг, отримання прибутку. За погодженням з органами влади за рахунок товариства на взаємовигідних умовах, основним предметом діяльності товариства виконання робіт та надання послуг спрямованих на підтримку програм економічного та соціального розвитку району, будівництво та реконструкція протипаводкових дамб, проведення робіт по зміцненню берегів а також інші інші будівельно - монтажні, ремонтні, реставраційні, оздоблювальні, художньо-декоративні сантехнічні та інші роботи. Окрім цього до основного предмету діяльності товариства входить:

- створення та експлуатація: автозаправних станцій, автостоянок, СТО, магазинів , центрів побутового обслуговування, закладів громадського харчування;

- торгівля: нафтопродуктами , паливно-мастильними матеріалами; товарами народного споживання, виробничо-технічного призначення, побутовою технікою; автотранспортною технікою, номерними агрегатами, автомобільною газовою апаратурою; ліками,медичною технікою, обладнанням , устаткуванням та матеріалами;

- виготовлення та реалізація: охолоджувальних безалкогольних напоїв, алкогольних напоїв; медикаментів, препаратів, косметичних і лікарських засобів; всіх видів продукції деревообробки: меблів , столярних виробів, паркетної продукції та інших товарів широкого вжитку;

- організація виробництва по виготовленню виробів з дерева, металу, каменю,скла, пластичних мас, полімерів паперу, картону та інших матеріалів;

- виробництво та реалізація: будівельних матеріалів, напівфабрикатів з деревини, цегли, шлакоблоків, черепиці, цементу, облицювальної плитки; товарів і продукції побутового , виробничо-технічного призначення, товарів народного споживання, конструкцій з полімерів, скла, металу, деревини, шкіри , паперу , картону та інших матеріалів; автозапчастин, комплектуючих виробів до автомобілів, засобів зв'язку, тари, виробів з коштовного та напівкоштовного каміння, фарфору , скла; сільськогосподарської продукції(рослинництво, тваринництво, птахівництво, рибальство);

- ремонт та сервісне обслуговування побутової та оргтехніки;

- здійснення операцій з цінними паперами, нерухомістю,орендою;

- надання послуг: експедиційні, складські, автотранспортні (прокат, оренда), туристичні, комерційні, побутові, профорієнтаційні, агентські, комісійні, маркетингові, дилерські , рекламні, консалтингові, представницькі, брокерські , дистриб'юторські, інформаційні, юридичні готельні;

- організація атракціонів, комп'ютерних ігор, гаражних кооперативів, громадського дозвілля; міжнародних і внутрішніх перевезень повітряним, наземним , водним транспортом;

- діяльність у сфері:реклами, будівництва,архітектури, інвестицій, та інші;

Право здійснення окремих видів діяльності підтверджується при наявності у товариства відповідного дозволу, ліцензії. Юридична адреса товариства: 60321, с. Бояни , Новоселицький район, Чернівецька область, Україна.

Товариство є самостійним господарюючим суб'єктом, який набуває статусу юридичної особи з моменту державної реєстрації, і здійснює діяльність відповідно Конституції та законів України: “Про підприємництво”, “Про підприємства в Україні”, “Про господарські товариства”, “Про зовнішньоекономічну діяльність”. Товариство володіє відособленим майном, має самостійний баланс, печатки і штампи необхідної конфігурації та з відповідним текстом, має свій фірмовий знак емблему та інші реквізити. Товариство самостійно визначає свою організаційну структуру, штатний розклад, системи та форми оплати праці. Майно товариства складається з основних фондів, обігових коштів та інших цінностей вартість яких відображається в самостійному балансі. Шкода і збитки , які заподіяні товариству в результаті порушення його майнових прав громадянами , юридичними особами, державними органами та організаціями, відшкодовуються товариству добровільно або за рішенням суду. Засновники товариства несуть відповідальність по своїм боргам у відповідності до розміру свого внеску у статутний фонд. Держава може вилучити майно у товариства у випадках передбачених законодавством. Статутний фонд товариства становить 70 000 000 грн.



Рисунок 2.1.1.

Внески до статутного фонду

Частка Семенюка В.І. в статутному фонді становить 38 500 000 грн. (55%), частка Гавки М.Г. становить 31 498 600 грн.( 44,9%), незначною є частка ПАТ “Твій власний дім” 1 400 грн.( 0,002 %).

Результати фінансово-господарської діяльності товариства визначаються на основі річних балансів та звітів.

Вищим органом товариства є Збори засновників. Право участі в товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі. Кожен засновник має кількість голосів , яка пропорційна їх часткам в статутному фонді.

Виконавчим органом товариства є дирекція. Дирекція здійснює оперативне керівництво діяльністю товариства. Вона складається з Генерального директора, Заступника генерального директора, директорів від головного бухгалтера, кількість яких визначається зборами засновників. Дирекція підзвітна зборам засновників.

З метою більш повного і ефективного виконання своїх завдань і функцій, товариство здійснює зовнішньоекономічну діяльність згідно з чинним законодавством України, нормами міжнародного права та статутом товариства.

Трудовий колектив товариства складають громадяни, які беруть участь в його діяльності на основі трудового договору , а також інших форм , які регулюють трудові відносини працівника і товариства. Умови та режим праці та відпочинку на товаристві встановлюється нормами трудового законодавства України, та правилами внутрішнього трудового розкладу. Система оплати праці встановлюється товариством самостійно. [Додаток Б]

Для того щоб побачити результат діяльності товариства розрахуємо його основні економічні показники. Розраховані показники зобразимо в таблиці 2.1.1.

Таблиця 2.1.1.

Основні економічні показники ТОВ “РОДНИЧОК”

№ п/п	Показники	Од.	Роки	Динаміка
			2010	2011	2012	2011/2010	2012/2011
1.	Дохід (виручка) від реалізації продукції,(товарів, робіт,послуг) (без ПДВ та акцизу)	тис. грн.	51160	61645	35529	20,5%	-42,37%
2.	Середньооблікова кількість працівників	осіб	251	309	164	18,7%	-46,93%
3.	Продуктивність праціодного працівника	Грн /особу	203,82	199,5	216,64	-2,12,%	8,6%
4.	Фонд заробітної плати працівників	тис. грн.	1 731	3 516	3 814	103,11%	8,48%
5.	Середньорічна заробітна плата одного працівника	.грн/особу	575	948	1938	64,87%	104,43%
6.	Загальні витрати (собівартість)	тис. грн.	63143	74151	44241	17,43%	-59,66%

З проведених нами вище розрахунків можна побачити , що дохід від реалізації продукції з 2010 по 2011 роки зростав , а у 2012 стрімко знизився. Дану динаміку ми можемо спостерігати на рисунку 2.1.2.



Рисунок 2.1.2.

Динаміка доходу від реалізації продукції, тис.грн [Додаток І]

З даного рисунка ми бачимо, що найбільший дохід від реалізації продукції спостерігається в 2011 році і складає 61645 тис. грн., а найменший в 2012 році розмір якого становить 35529 тис. грн. Причиною даної тенденції є стрімке скорочення працюючих , яке ми можемо спостерігати на рисунку 2.1.3.



Рисунок 2.1.3.

Середньооблікова кількість працюючих, осіб

З даного рисунку ми можемо спостерігати, що існує прямий зв'язок між рисунком(2.1.2.) і рисунком (2.1.3), тобто із збільшенням кількості працюючих збільшується дохід від реалізованої продукції , і навпаки.

Із зменшенням кількості працюючих зросла продуктивність праці в розрахунку на одного працівника та середньорічна заробітна плата на одного працівника. Дану зміну ми можемо спостерігати на рисунку 2.1.4.



Рисунок 2.1.4.

Середньорічна заробітна плата працівника з 2010 по 2012 роки, грн

Отже, ми розглянули загальну та техніко-економічну характеристику товариства з обмеженою відповідальністю “РОДНИЧОК”. Після проведеного нами дослідження можна зробити висновок , що дане товариство є всебічно розвинутим, але основну увагу приділяє виробництву будівельних матеріалів. На даний момент підприємство за невідомих причин зменшило обсяг своєї діяльності , що в значній мірі негативно позначилося на прибутку. Але говорити що товариство знаходиться в кризовій ситуації ми не можемо, адже із зменшенням доходу зменшились і витрати. На нашу думку це є основним доказом того що зменшення доходу від реалізації продукції не позначилось значною мірою на співвідношенні доходу і витрат товариства.

2.2 Цінова політика на досліджуваному підприємстві

На кожному підприємстві механізм ціноутворення являє собою, з однієї сторони, зв'язок між ціною і ціноутворюючими факторами, з іншої формування ціни, технологію її формування, функціонування, зміни. Моделювання цінової політики здійснюється за певними етапами, і за визначеною послідовністю. [16]

На першому етапі визначається мета підприємства. Зазвичай це максимізація прибутку , забезпечення виживання підприємства в надзвичайних ситуаціях , завоювання лідерства, збільшення частки ринку, обсягу продажів та інше. ТОВ “РОДНИЧОК” ставить з мету всебічне задоволення потреб, інтересів та бажань громадян, здійснення підприємницької діяльності та отримання максимально можливого прибутку. Звичайно як і кожне інше підприємство прагне до лідерства в конкурентній боротьбі на ринку, розширення номенклатури товарів які конкурують на ринку та інше.

Після визначення мети діяльності підприємства, ми переходимо до формування цінової політики. Тут установлюється характер ринку, тобто визначається кількість підприємств-конкурентів, і переваги, які існують для них на ринку. Як відомо ТОВ “РОДНИЧОК” розміщено в с. Бояни, Чернівецької області. Стосовно конкурентів, то підприємств які задіяні в видобувній промисловості, в Чернівецькій області є 18, і всі виготовляють ідентичні товари, відповідно на виробництво товарів даної галузі існує велика конкуренція. Зовсім інша конкурентна картина зображується в металургійній промисловості, адже Чернівецька область налічує 9 підприємств, 2 з яких (Підприємство Сокирянської виправної колонії №67, ТДВ «Калібр») є конкурентоспроможними з ТОВ “РОДНИЧОК” так як вони виготовляють ідентичну продукцію.

Після того як цінова політика вже сформована,здійснюється аналіз купівельного попиту. Як відомо на величину купівельного попиту впливають такі фактори як: потреба в товарі, відсутність чи заміни конкурентів, платоспроможність потенційних покупців, споживчі переваги. Потреба в продукції яку виготовляє товариство є дуже високою тому дані продукти, майже, щоденно використовуються в домашньому побуті, або застосовуються при будівлі нових споруд чи їх ремонті. Також товариство має ряд переваг які виставляють його на дещо вищий щавель в конкурентній боротьбі.

- різноманітна продукція високої якості

- вигідне географічне розміщення стосовно споживача ( поблизу м.Чернівці)

- доставка виготовленої продукції до місця призначення (різноманітні транспортні засоби, з різним спецпризначенням)

Далі товариство досліджує рівень ринкових цін. На даному етапі воно визначає сприйняття споживачем своїх товарів у порівнянні з товарами конкурентів. Для того щоб це все втілити в реальність робляться порівняльні покупки продукції з підприємств-конкурентів, у результаті яких проводиться аналіз цін, товарів, та їх якості. [14]

На заключенні пешого етапу товариство здійснює аналіз витрат. Товариство визначає залежність загальних витрат від змін обсягу виробництва, визначає закономірності граничних витрат. При цьому ефективний підхід до ціноутворення потребує в першу чергу аналізувати рівень цін, який в подальшому визначить обсяг продажів, масштаб виробництва, а вже потім їхнє співвідношення з витратами. На даний момент ТОВ “РОДНИЧОК” у зв'язку з скороченням кількості працюючих скоротило масштаб виробництва, та обсяг продажів, що позначилось у зниженні витрат, але в одночас і у зниженні прибутку, тому існує пряма залежність між загальними витратами та обсягом виробництва.[15, 16]

Другий етап у формуванні цінової політики характеризується тим , що тут визначається фінансовий аналіз можливих варіантів ціни, витрат на виробництво продукту, де підприємство може завоювати покупців за рахунок більш повного задоволення їхніх потреб. Судячи з (ДОДАТОК Л) ми бачимо що поряд з товариством розміщено ще 2 підприємства, які виготовляють ідентичну продукцію. Тому нашому товариству потрібно встановлювати ціни які не будуть сильно відрізнятись від цін його конкурентів, але це за тієї умови, що до уваги не береться якість виготовленої продукції. [Додаток Л]

Після визначення фінансового аналізу, визначається аналіз конкуренції на ринку. Тобто тут прогнозується оцінка можливого відношення конкурентів до зміни ціни на продукцію, яку може здійснити товариство. Також прогнозується найбільш очікувана реакція конкурентів на це явище.

Далі здійснюється сегментний аналіз ринку. Тут розраховується найбільш вигідна зміна ціни, щоб в подальшому максимально врахувати розходження між сегментами ринку по чутливості покупців до рівня цін продукції і за рівнем витрат підприємства для того щоб якнайбільш адекватно задовільнити вимоги покупців різних сегментів.[11]

Заключною частиною другого етапу є оцінка державного регулювання цін на дану продукцію. ТОВ “РОДНИЧОК” здійснює діяльність відповідно Конституції та законів України: “Про підприємництво”, “Про підприємства в Україні”, “Про господарські товариства”, “Про зовнішньоекономічну діяльність”, та є платником податків. Згідно статті 3 частини 3 статті 46 Конституції України держава регулює ціни на товари першої необхідності.

Третім етапом формування цінової політики є визначення методу ціноутворення. Як нам відомо розрізняють такі основні методи ціноутворення

- метод повних (середніх) витрат;

- граничних (маржинальних) витрат;

- на основі цінності товарів, що відчувається;

- беззбитковості, цільового прибутку.

Метод повних витрат характеризується тим, що підприємство на ринку запитує ціну товарів, яка в подальшому відшкодує витрати і забезпечить максимально можливий прибуток на основі стандартної націнки в залежності від виду товару.

Метод маржинальних витрат -- це новий метод в економіці, який базується на поділі витрат на постійні і перемінні. В процесі ціноутворення враховуються фактичні змінні витрати на одиницю продукції, що збільшуються на суму граничного доходу. Призначення граничного доходу полягає в покритті постійних витрат і забезпеченні прибутку який буде задовільним для підприємства.

Метод установлення цін на основі цінності товару, що відчувається, полягає в тому, що основним фактором виступають сприйняття споживача а не витрати підприємства. Через це в маркетинговій і збутовій політиці фірм використовуються спеціальні прийоми, а ціни покликані відповідати цінності товару, що відчувається. Для цього досліджуються моделі споживчого поводження, ціннісні представлення покупців. Також застосовуються нецінові методи впливу, такі як : сервісне обслуговування, гарантії покупцям та інше.

Метод розрахунку ціни на основі забезпечення беззбитковості і цільового прибутку полягає в тому, що фірма хоче установити ціну, яка забезпечить їй бажаний обсяг прибутку. Підбирається таке сполучення обсягу випуску і ціни, що забезпечує потрібний прибуток. Такий метод ціноутворення жадає від фірми розгляду різних варіантів цін, їхнього впливу на обсяг збуту, необхідний для забезпечення беззбитковості і забезпечення цільового прибутку.

Після вибору методу відбувається встановлення остаточної ціни. Враховуються психологічне сприйняття споживачем товару підприємства, реакція конкурентів, встановлення умов надання і рівня знижок за цінами і т.д. Наше товариство встановлює ціну за методом повних витрат, так як мета його діяльності є більш схожою до даного методу.[14,15,16, 11]

Отже нами було розглянуто цінову політику ТОВ “РОДНИЧОК”. Нами було досліджено мету діяльності, кількість конкурентів на ринку, переваги товариства над конкурентами, аналізи та методи встановлення цін, які товариство проводить з метою побудови цінової політики , яка в подальшому принесе прибуток , який задовольнить товариство.

2.3 Аналіз показників ціноутворення на підприємстві

В економічній теорії вся сукупність показників ціноутворення, тією чи іншою мірою має вплив на процес ціноутворення на продукцію різних галузей. Дані показники поділяються на дві групи: загальні та специфічні.

Розрізняють такі загальні показники:

- гнучкість пропозиції: зростання цін зумовлює зменшення попиту, і навпаки, зниження цін зумовлює збільшення попиту;

- високі технічні параметри та низька вартість експлуатації: вони важливі для потенційного покупця не менше, ніж ціна;

- орієнтація на одержання прибутку та оцінка потенційних покупок з урахуванням їх ефективності (показники, що впливають на вибір товару покупцем, за ступенем їх важливості розміщуються в такій послідовності: якість, технічне обслуговування , ціна);

- можливість надати готовому виробу більше привабливості для покупців: зрозуміло, що доступні ціни, узгоджені з показниками якості товарів, є більш привабливими для потенційних покупців.

В економіці розрізняють дуже багато видів ринкових цін, основні з них ми можемо спостерігати в таблиці яка подана в додатках [Додаток М]

Окрім загальних показників в економічній науці розрізняють ще й специфічні показники ціноутворення, так як: сировина, основні та допоміжні матеріали, вузли та агрегати, устаткування.

Щодо сировини, то вона підлягає лише тій обробці, яка полегшує використання або транспортування або приводить його у відповідність з прийнятими стандартами, або який задовольнить потреби та бажання споживачів. При реалізації сировинних товарів на ринку ціни на них встановлюються з урахуванням вимог стандартів, обсягу попиту та продажу.

Придбання основних матеріалів здійснюється відповідно до специфікації, розробленої на базі прийнятих стандартів. Адже затверджені у встановленому порядку стандарти є головним показником ціноутворення на основні матеріали.

Щодо допоміжних матеріалів, то вони виконують майже однакові функції на підприємствах, незалежно від галузі його діяльності, і у зв'язку з цим мають стійкий попит. Тому на встановлення ціни на такі матеріали впливає існуючий попит, їхні якісні показники та обсяги виробництва.

Стосовно вузлів та агрегатів, то у зв'язку з природним прагненням покупців максимально обмежити кількість постачальників вузлів і агрегатів, які встановлюють ціну на них з урахуванням свого бренду на ринку.

У ціну на основне устаткування враховується його універсальність або спеціалізація. Чим вище спеціалізація устаткування, тим вище вимоги до експлуатаційних параметрів, та до ціни. У ринкових умовах господарювання виробники основного устаткування можуть кредитувати своїх покупців, включаючи продаж на виплату і лізинг.

Стосовно допоміжного устаткування , то звичайним є той факт, що ціна на одиницю допоміжного устаткування завжди помітно нижче за ціну на одиницю основного устаткування. В умовах зростання обсягів виробництва і збуту такого устаткування з'являється можливість подальшого зниження ціни.

Окрім цього на процес формування ціни впливають показники ліквідності, рентабельності, та фінансової стійкості.

Проведемо аналіз показників ліквідності даного товариства. Ліквідність підприємства - це співвідношення величини його високоліквідних активів і короткострокової заборгованості, де високоліквідними активами виступають кошти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість. Аналізуючи ліквідність, окрім поточних сум ліквідних активів слід оцінити і майбутні зміни ліквідності. Якщо потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні надходження, то це буде свідчити про незадовільний стан ліквідності підприємства. Для того щоб розрахувати здатність підприємства для погашення його зобов'язань, необхідно передовсім проаналізувати процес надходження коштів від господарської діяльності та формування залишку коштів після погашення зобов'язань перед бюджетом, страховими та іншими соціальними фондами, а також виплати дивідендів.

Для того щоб здійснити аналіз ліквідності підприємства потрібно використовувати такі показники:

- коефіцієнт покриття (загальної ліквідності)

Кп = Оборотні активи / Поточні зобов'язання

- коефіцієнт швидкої ліквідності

Кшк = Виробничі запаси / Поточні зобов'язання

- коефіцієнт абсолютної ліквідності

Кабс = Грошові кошти та їх еквіваленти / Поточні зобов'язання

Таблиця 2.3.1.

Аналіз показників ліквідності підприємства

Показники	Роки	Динаміка 2010/2011, %	Динаміка 2011/2012, %
	2010	2011	2012	-	-
Коефіцієнт покриття	2,97	2,11	2,58	-28,9	18,2
Коефіцієнт швидкої ліквідності	1,66	1,88	1,03	11,7	-45,2
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,01	0,0016	0,004	-84	-75

З даної таблиці ми можемо спостерігати що коефіцієнти покриття більші за одиницю,і становлять 2,97(2010 рік), 2,11 (2011 рік) і 2,58 (2012 рік) дані показники є позитивними для підприємства. Це свідчить нам про те, що товариство повністю забезпечує свої зобов'язання. Для того щоб забезпечити нормальний рівень ліквідності необхідно, щоб вартість поточних активів перевищувала суму поточних зобов'язань, з наведених даних ця умова виконується повністю.

Коефіцієнт швидкої ліквідності товариства становить: 1,66 (2010), 1,88(2011), 1,03 (2012) . Даний коефіцієнт вважається за нормальний, якщо він перевищує 0,6. Цей показник показує платіжні можливості підприємства щодо погашення поточних зобов'язань за умови своєчасного здійснення розрахунків з дебіторами. Дані показники свідчать нам про те, що товариство повноцінно погашає поточні зобов'язання.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності свідчить про здатність підприємства погасити короткострокові зобов'язання, задовільним він вважається коли перевищує 0,6. На товаристві цей показник складає 0,01 (2010 рік), 0,0016 (2011), 0,004 (2012), і він є дуже низький.

Отже, з даних показників можна зробити висновок, що товариство з обмеженою відповідальністю “РОДНИЧОК” є залежним від фінансових установ, але є стійким і повністю погашає свої поточні зобов'язання.

Проаналізуємо фінансову стійкість підприємства.

Фінансова стійкість - це надійно-гарантована платоспроможність товариства у звичайних умовах господарювання й випадкових змін на ринку.

Для того щоб оцінити рівень фінансової стійкості потрібно обчислити такі показники:

- Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів;

Ксп= ( ф.1ряд.430+ф.1ряд.480+ф.1ряд.620)/ ф.1ряд.380 (2.3.1.)

- Коефіцієнт автономії;

Кав= ф.1ряд.380/ф.1ряд.640 (2.3.2.)

- Коефіцієнт маневреності власних коштів;

Км= ф.1ряд.380-ф.1ряд.080/ф.1ряд.380 (2.3.3.)

- Коефіцієнт ефективності використання власних коштів;

Кевк=ф.№2,ряд.170 / ф.1ряд.380 (2.3.4.)

- Коефіцієнт використання фінансових ресурсів усього майна;

Квфр=ф.№2,ряд.170 / ф.1ряд.280 (2.3.5.)

Таблиця 2.3.2.

Аналіз показників фінансової стійкості

Показник	Роки	Динаміка 2011/2012,%
	2011	2012	-
Коефіцієнт автономії	0,53	0,55	3,7
Коефіцієнт співвідношення залучених івласних коштів;	0,88	0,82	-7,9
Коефіцієнт маневреності власних коштів	-0,08	0,03	137,5
Коефіцієнт ефективності використання власних коштів	0,01	0,003	-70
Коефіцієнт використання фінансових ресурсів усього майна	0,007	0,002	-71,4

Коефіцієнт автономії призначений для того щоб охарактеризувати частку коштів, які власники підприємства вклали в загальну вартість майна. Значення, яке є задовільним для даного коефіцієнта - 0,5 ( допускається похибка). Згідно даних, які нам дає таблиця (2.3.2.), ми можемо сказати що коефіцієнт автономії товариства є задовільним. Це свідчить про те що товариство забезпечене власними позиковими коштами, і може погашати зобов'язання власними силами.

Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів характеризує структуру фінансових ресурсів підприємства. Найбільш оптимальним значенням до даного коефіцієнта = 1. Згідно таблиці (2.3.2) даний коефіцієнт хоч і не є оптимальним, але все ж таки є задовільним для товариства. Що свідчить про те, що в діяльності товариства існує рівномірність між власними і позиковими коштами.

Коефіцієнт маневреності власних коштів визначає ступінь використання власного капіталу. Оптимальне значення даного коефіцієнта повинно бути не менше 0,2. Згідно даних таблиці (2.3.2) даний коефіцієнт є негативним для товариства, тобто визначає певні обмеження щодо використання власного капіталу.

Коефіцієнт ефективності використання власних коштів показує скільки прибутку дає 1 грн. власних коштів. Найбільш оптимальне значення даного показника має дорівнювати 0,4. При проведених розрахунках ми виявили , що даний коефіцієнт є також незадовільним для діяльності товариства, та показує що прибуток, який припадає на 1 грн. власного капіталу є дуже низьким.

Коефіцієнт використання фінансових ресурсів усього майна характеризує використання фінансових ресурсів. За допомогою даного коефіцієнта можна визначити, за який період одержаний прибуток може компенсувати вартість майна. Щодо оптимального значення даного коефіцієнта, то задовільним є факт зростання даного коефіцієнта в порівнянні з попереднім роком. Щодо нашого товариства, то ми можемо спостерігати тенденцію зниження , що є дуже негативним для нього.

Проведемо аналіз рентабельності товариства. Рентабельність товариства - це відношення балансового прибутку до середньорічної вартості виробничих фондів за їх початковою оцінкою. Для того щоб оцінити рівень рентабельності товариства потрібно розрахувати такі показники, як:

- Коефіцієнт рентабельності активів;

Кра=ф.2ряд220/ф.1ряд280 (2.3.6.)

- Коефіцієнт рентабельності власного капіталу;

Крвк=ф.2ряд220/ф.1ряд380 (2.3.7.)

 - Коефіцієнт рентабельності діяльності;

Крд= ф.2ряд220/ф.2ряд.035 (2.3.8.)

Таблиця 2.3.3

Аналіз показників рентабельності товариства

Показники	Роки	Динаміка 2011/2012, %
	2011	2012
Коефіцієнт рентабельності активів	0,004	0,00009	-97,8
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу	0,007	0,0007	90
Коефіцієнт рентабельності діяльності	0,01	0,0007	-93

Коефіцієнт рентабельності активів характеризує рівень прибутку, який створюється всіма активами підприємства, які перебувають у його використанні згідно з балансом. Згідно з таблиці (2.3.3.) ми бачимо , що даний коефіцієнт спадає і дуже сильно. Даний коефіцієнт є негативним для товариства, тому що, для діяльності підприємства є задовільним той факт, коли даний коефіцієнт зростає. Це свідчить про те, що попит на продукцію підприємства падає, і відбувається пере нагромадження активів.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу характеризує рівень прибутковості власного капіталу, вкладеного в дане підприємство. Як ми бачимо, в порівнянні з попереднім періодом даний показник значно зменшився, що характеризує про низький рівень прибутковості власного капіталу.

Коефіцієнт рентабельності діяльності характеризує ефективність господарської діяльності підприємства. З таблиці (2.3.3.) ми бачимо , що показник даного коефіцієнта свідчить про те, що ефективність господарської діяльності підприємства дуже значно знизилась , що також є дуже негативним явищем для товариства.

Отже, проаналізувавши вище основні показники ціноутворення та діяльності товариства, можна зробити висновок що на високому рівні знаходяться показники ліквідності товариства, дане товариство є фінансово стійким, і рентабельність товариства в порівнянні з минулим роком значно знизилась.

РОЗДІЛ ІІI. ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ЦІНОУТВОРЕННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

3.1 Основні проблеми ціноутворення на підприємстві , та методи їх вирішення

На сьогоднішній день суспільство в своєму розвитку займає дуже високу ланку. З кожним роком відкривається все більше підприємств , що звичайно підвищує економіку країни , та світову економіку, але дуже негативно впливає на інші підприємства. Причиною цього є той факт , що з кожним новим відкритим підприємством, у інших підприємств з'являється новий конкурент. Для суспільства , держави даний факт є радісним, тому що конкурентна боротьба буде більш запеклішою , що дозволить суспільству отримати більш якісні товари. Але якщо розглядати даний факт з точки зору підприємства то він звичайно є негативним, тому що створюються нові витрати. Це і є однією з основних проблем , які впливають на формування цінової політики , а відповідно на механізм ціноутворення і ціну.

Загострення конкурентної боротьби збільшує роль цінової політики, відповідно збільшується і важливість управлінських рішень стосовно цін, і ціна допущеної помилки буде дуже великою. Причиною цього є той факт, що ціни - це чи не найголовніший фактор , який впливає на фінансові результати, та становище, яке підприємство займає на ринку [7]

Дуже багато підприємств розробляючи свою цінову політику допускають помилки в тому, що вони не враховують зовнішні чинники. Вони створюють цінову політику тільки з однією метою, щоб прибуток покривав витрати. Але вони не враховують при цьому попит покупців на продукцію яке підприємство виготовляє, наявність конкурентів та порівняння їхніх цін зі своїми на ідентичну продукцію. Причиною цього є погана освіченість та кваліфікація персоналу, та відсутність досвіду.

...