Аналіз асортименту продукції та його структури на підприємстві ТОВ "Меркурій"

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АСОРТИМЕНТУ ТА СТРУКТУРИ ВИПУСКУ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Поняття асортименту продукції

1.2 Структура випуску продукції

1.3 Формування асортименту продукції на підприємстві

РОЗДІЛ 2 ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИМСТВА ТОВ «МЕРКУРІЙ»

2.1 Організаційно - економічна характеристика підприємства

2.2 Аналіз фінансових результатів підприємства

РОЗДІЛ 3 АНАЛІЗ АСОРТИМЕНТУ ПРОДУКЦІЇ ТА ЙОГО СТРУКТУРИ НА ПІДПРИЄМСТВІ ТОВ «МЕРКУРІЙ»

3.1 Аналіз асортименту продукції

3.2 Аналіз структури асортименту продукції

РОЗДІЛ 4 АНАЛІЗ НАСИЧЕНОСТІ АСОРТИМЕНТУ ВЗУТТЯ В ТОВ «МЕРКУРІЙ»

РОЗДІЛ 5 ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ АСОРТИМЕНТУ ПРОДУКЦІЇ НА ПІДПРИЄМСТВІ ТОВ «МЕРКУРІЙ»

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

На даному етапі розвитку вітчизняної економіки все більше і більше значення у свідомості споживачів здобуває структура продукції і наявність можливості вибору «свого» товару з пропонованого асортименту. Саме тому керування асортиментом і структурою - один із самих головних напрямків діяльності маркетингу кожного підприємства. Особливу важливість цей напрямок здобуває зараз, коли до товару з боку споживача висуваються підвищені вимоги, і від ефективності роботи підприємства з виробленим товаром залежать всі економічні показники організації і займана їй ринкова частка. Як свідчить світовий досвід, лідерство в конкурентній боротьбі одержує той, хто найбільш компетентний в асортиментній політиці, володіє методами її реалізації і може максимально ефективно нею керувати.

З іншого боку, одним з найважливіших факторів росту ефективності виробництва є збільшення структури більш ліквідної продукції, що випускається. Підвищення структури якісної продукції, що випускається, розцінюється в даний час, як вирішальна умова її конкурентоздатності на внутрішньому і зовнішньому ринках.

На жаль, керівництво багатьох підприємств ще погано розуміє всі переваги ефективної асортиментної політики і системи керування структури продукції, і тому одним з напрямків економічного росту країни є залучення уваги до даної проблеми.

У даній курсовій роботі проводиться дослідження асортименту і структури продукції на прикладі Компанії «МЕРКУРІЙ». Розглянуто такі елементи, як керування, планування асортименту і структури реалізованої продукції.

Основу теоретичної роботи склала література по економіці і управління фінансами, маркетингу, управлінському обліку. Крім того, у процесі підготовки курсової роботи були вивчені статистичні звіти, внутрішні звіти й інші джерела інформації про роботу підприємства.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АСОРТИМЕНТУ ТА СТРУКТУРИ ВИПУСКУ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Поняття асортименту продукції

Асортимент товарів - це сукупність їх видів, різновидів і ґатунків, поєднаних за певною ознакою. Існують поняття виробничого і торгового асортименту. Виробничий асортимент - номенклатура товарів, що виробляються промисловими та сільськогосподарськими підприємствами, а також іншими виробниками. Як правило, виробничий асортимент вузький і потребує подальшого підсортування в торгівлі - оптових і роздрібних підприємствах. Торговий асортимент - це номенклатура товарів, які призначені для продажу в роздрібній мережі (магазинах та торгових точках). Він охоплює дві великі товарні галузі: продовольчі та непродовольчі товари. Кожна з цих галузей поділяється на товарні групи, які складаються з товарів, поєднаних певними ознаками (однорідністю сировини та матеріалів, споживчим призначенням, ступенем складності асортименту та ін.).

Залежно від складності асортименту вирізняють товари простого та складного асортименту. До товарів простого асортименту належать товари, які мають невелику кількість видів або ґатунків (овочі, сіль, борошно тощо). Товари, що мають у межах одного виду внутрішню класифікацію за різними ознаками (фасон, розмір), зараховують до товарів складного асортименту (взуття, одяг) [4, c. 32].

Товарні групи поділяються на товарні підгрупи, куди входять товари, однорідні за ознакою єдності виробничого походження (наприклад, взуття шкіряне, текстильне, гумове тощо). Кожна підгрупа складається з товарів різних видів. Під видом товару розуміють однакові товари різноманітного призначення (чоботи - жіночі, чоловічі та дитячі). Товари кожного виду поділяються за певними ознаками (артикулами, ґатунками та ін.) на різновиди.

Маючи на увазі розподіл товарів на групи, підгрупи та види, асортимент товарів теж поділяють на груповий та внутрішньо-груповий (розгорнутий). Груповий асортимент - це перелік товарних груп, включених до номенклатури підприємства. Внутрішньогруповий (розгорнутий) асортимент - деталізація групового асортименту за конкретними видами і різновидами товарів.

Ці два поняття, у свою чергу, тісно пов'язані з широтою та глибиною асортименту. Широта асортименту визначається кількістю товарних груп, а глибина - кількістю різновидів товару в межах кожної товарної групи. Чим більше товарів різних найменувань у певній товарній групі, тим асортимент глибший, а чим більше різних товарних груп у магазині, тим асортимент ширший [6, c.19].

Торговий асортимент має таку специфічну характеристику як сумісність (збалансованість). Сумісний асортимент - це результат логічного та послідовного поєднання різних товарних груп відповідно до цілей торговельного підприємства та можливостей ринку.

1.2 Структура випуску продукції

Під асортиментом розуміють перелік усіх видів продукції, що виробляється, із зазначенням обсягів випуску. Вужчим є поняття номенклатура випуску, яка характеризує тільки кількість і різноманітність продукції. І нарешті, структура - це співвідношення (здебільшого у відсотках) окремих виробів у загальному обсязі виробництва. Зміна асортименту проти планового веде до асортиментних, а структури випуску - структурних зрушень. Ці явища завжди пов'язані одне з одним, а тому кажемо про асортиментно-структурні зрушення у випуску продукції.

Розрахунок показників виконання плану за асортиментом здійснюють трьома способами [4, c.34].

Перший має назву «спосіб найменшого числа». Його суть полягає у виборі меншої з двох сум. Інакше кажучи, береться фактична сума, проте за умови, що вона не перевищує планового завдання.

За другого способу як загальний показник беруть найменший відсоток виконання плану щодо всіх виробів.

Третій спосіб базується на співвідношенні кількості виробів, щодо яких план виконано повністю, і загальної кількості планових позицій. Цей показник тісно пов'язаний з номенклатурою продукції, а тому його називають коефіцієнтом номенклатурності (К_н). Так, якщо планом передбачалося виробляти 24 видів продукції (12 з основної номенклатури і 12 у складі іншої продукції), а фактично план виконано тільки щодо 12 позицій, то цей коефіцієнт дорівнюватиме:

Отже, незалежно від способу підрахунку можна вважати, що план з асортименту нашим умовним підприємством не виконано.

Причини недовиконання плану з асортименту можуть бути як зовнішні, так і внутрішні. До зовнішніх відносяться кон'юнктура ринку, зміна попиту на окремі види продукції, стан матеріально - технічного забезпечення, несвоєчасне запровадження в дію виробничих потужностей підприємства по незалежним від нього причинам. Внутрішні причини - недоліки в організації виробництва, поганий технічний стан устаткування, його простої, аварії, недостача електроенергії, низька культура виробництва, недоліки в системі керування і матеріального стимулювання.

Збільшення обсягу виробництва (реалізації) по одним видам і скорочення по інших видах продукції приводить до зміни її структури, тобто співвідношення окремих виробів у загальному їхньому випуску. Виконати план за структурою - значить зберегти у фактичному випуску продукції заплановані співвідношення окремих її видів.

Зміна структури виробництва дуже впливає на всі економічні показники: обсяг випуску у вартісній оцінці, матеріалоємність, собівартість товарної продукції, прибуток, рентабельність. Якщо збільшується питома вага більш дорогої продукції, то обсяг її випуску у вартісному вираженні зростає, і навпаки. Те ж відбувається з розміром прибутку при збільшенні питомої ваги високорентабельної і відповідно при зменшенні частки низькорентабельної продукції [2, c.54].

Розгляд асортименту продукції є невідривним від вивчення темпів його розширення і оновлення. Перше пов'язують з кількісним збільшенням варіантів розфасовки харчових продуктів, засобів побутової хімії, будівельних сумішей; розширенням кольорової, якісної та з іншої гами матеріалів та готової продукції (одягу, взуття, предметів хатнього вжитку); збільшенням параметричних рядів якогось технічно складного виробу за рахунок випуску його спрощених та спеціалізованих варіантів або різного типу зовнішнього оформлення. Є й деякі інші способи простого розширення асортименту продукції. Зрозуміло, що навіть просте розширення асортименту ускладнює процес виробництва, обліку та контролю, дещо збільшує виробничі витрати. Але водночас - це випробуваний засіб зміцнення ринкових позицій підприємства, освоєння нових сегментів ринку і залучення нових споживачів.

Оновлення асортименту - це процес заміни застарілих зразків продукції на сучасніші та технічно досконаліші або випуск принципово нової продукції. Іноді (хоч і помилково) його ототожнюють з простим розширенням асортименту продукції, що виробляється. Коефіцієнт оновлення асортименту (К_о.а.) розраховується як відношення кількості нових виробів до загальної кількості продукції. Проте його логічніше визначати як частку вироблених нових видів продукції (у грошовому вираженні) до загальної вартості товарної продукції.

Перспективним напрямом аналізу є розрахунок частки продукції, яка має товарні знаки, зареєстровані у вітчизняних і міжнародних організаціях. Наявність товарного знаку на якусь продукцію і захист його на споживчому ринку свідчать про оригінальність виробу, його високу та стабільну якість.

Слід також ураховувати, що продукція з добре відомими товарними знаками, яка має сталий попит - це об'єкт постійного копіювання і навіть фальсифікацій. Тому потребують обов'язкового розв'язання проблеми, пов'язані із захистом товарної марки, у тому числі в судовому порядку.

Під час аналізу асортименту продукції, що її випускає підприємство, необхідно враховувати, наскільки цей асортимент є традиційний, які нові види товарів самостійно розроблено і впроваджено у виробництво, а які вироблено за ліцензіями або за співучасті інших фірм. Підприємство має потурбуватися про належні документи, які засвідчують право користування технологіями або товарними знаками інших фірм та корпорацій. Не завадить зайвий раз нагадати, що самовільне (піратське) копіювання продукції з популярними в споживачів товарними знаками є злочином, що його має розглядати не економічний аналітик, а відповідні слідчі та судові установи.

За наявності додаткової інформації дуже корисним для оцінки асортименту був би розрахунок допоміжних показників - кількості застарілих зразків продукції, яку випускає підприємство, та відповідної частки обсягу товарної продукції. Бажано з'ясувати причини такого становища, указати винних, розробити рекомендації для керівництва підприємства з метою поліпшення асортиментної ситуації [4, c.36].

Нерівномірність виконання плану з окремих видів продукції призводить до негативних змін її структури. Дотримання планової структури - це дотримання у фактичному обсязі випуску продукції запланованих співвідношень між окремими її видами.

Розрахунок впливу структури виробництва на рівень перерахованих показників можна зробити способом ланцюгової підстановки, що дозволяє абстрагуватися від усіх факторів, крім структури продукції:

Такий самий результат можна отримати і більш легким способом, а саме способом відсоткових різниць. Для цього різницю між коефіцієнтами виконання плану по виробництву продукції, розрахованими на підставі вартісних (К_в) і умовно - натуральних (К_н) показників помножимо на запланований випуск валової продукції у вартісному вираженні:

Для розрахунку впливу структурного фактора на обсяг виробництва продукції у вартісному вираженні можна використовувати також спосіб абсолютних різниць. Спочатку необхідно визначити, як зміниться середній рівень ціни (ДЦ_стр) за рахунок структури:

Потім, помножуючи отриманий результат на загальний фактичний обсяг виробництва продукції в умовно-натуральному вираженні, взнаємо зміну обсягу товарної продукції у вартісному вираженні:

Розрахунок впливу структурного фактора на зміну випуску продукції у вартісному вираженні можна зробити і за допомогою середньозважених цін (якщо продукція однорідна). Для цього спочатку визначається середньозважена ціна при фактичній структурі продукції, а потім при плановій і різниця між ними збільшується на фактичний обсяг виробництва продукції в умовно-натуральному вираженні:

Аналогічним образом визначається вплив структури реалізованої продукції на суму виторгу.

1.3 Формування асортименту продукції на підприємстві

При формуванні асортименту і структури випуску продукції підприємство повинне враховувати, з одного боку, попит на дані види продукції, а з іншого боку - найбільш ефективне використання трудових, сировинних, технічних, технологічних, фінансових і інших ресурсів, що маються в його розпорядженні. Система формування асортименту містить у собі наступні основні моменти:

- Визначення поточних і перспективних потреб покупців;

- Оцінку рівня конкурентоздатності, що випускається чи планується до випуску продукції;

- Вивчення життєвого циклу виробів і вживання своєчасних заходів по впровадженню нових, більш досконалих видів продукції і вилучення з виробничої програми морально застарілих і економічно неефективних виробів;

- Оцінку економічної ефективності і ступеня ризику змін в асортименті продукції.

Одним із важливих напрямів деталізації обсягу випуску продукції є вивчення його в асортиментно-структурному розрізі. При цьому слід ураховувати, що підприємство має чітку предметну, а отже, й галузеву спеціалізацію. Її визначають ще за організації підприємства, але асортимент продукції з часом може змінюватися. Одні товари перестають виробляти, інші, навіть колись непрофільні для підприємства, включають до виробничої програми. Процес постійного оновлення асортименту є важливою складовою маркетингової політики сучасного підприємства.

Змінюваність складу продукції є наслідком цілеспрямованого чіткого керування цим процесом, що передбачає відносну стабільність асортименту за певні короткі проміжки часу, ретельне планування випуску продукції і суворий контроль за виконанням усіх асортиментних завдань і термінів випуску окремих видів продукції. Тому відхилення від планових завдань розцінюють як суттєвий недолік у роботі виробничих підрозділів, їхніх керівників та виконавців [6, с.30].

Сутність планування, формування і управління асортименту і структури полягає в тому, щоб товаровиробник вчасно пропонував визначену сукупність товарів, які відповідають в цілому профілю його виробничої діяльності, найбільш повно задовольняли вимогам визначених категорій покупців.

Формування асортименту і структури - проблема конкретних товарів, їхніх окремих серій, визначення співвідношень між «старими» і «новими» товарами, товарами одиничного і серійного виробництва, «наукомісткими» і «звичайними» товарами, «ноу-хау». При формуванні асортименту виникають проблеми цін, якості, гарантій, сервісу, чи збирається виробник відігравати роль лідера в створенні принципово нових видів продуктів[6, с.34].

Розробка підприємством асортиментної концепції є початком перед формуванням асортименту, структури. Вона являє собою спрямовану побудову оптимальної асортиментної структури, товарної пропозиції, при цьому за основу приймаються, з одного боку, споживчі вимоги визначених груп (сегментів ринку), а з інших - необхідність забезпечити найбільш ефективне використання підприємством сировинних, технологічних, фінансових і інших ресурсів для того, щоб робити товар з низькими витратами.

Асортиментна концепція виражається у вигляді системи показників, що характеризують можливості оптимального розвитку виробничого асортименту даного виду товарів и займання ними певного місця в структурі. До таких показників відносяться: розмаїтість видів і різновидів товарів (з урахуванням типології споживачів); рівень і частота відновлення асортименту; рівень і співвідношення цін на товари даного виду й ін. Ціль асортиментних концепцій - зорієнтувати підприємство на випуск товарів, найбільш відповідній структурі і розмаїтості попиту конкретних покупців.

Підкріплена мірами організаційного та іншого характеру по забезпеченню випуску продукції в передбаченій структурі і набору, асортиментна концепція може розглядатися як свого роду програма по керуванню розвитком виробництва і реалізацією відповідних товарів. Цільова її частина включає вимоги до оптимальної структури асортименту, а програмна - систему заходів для її досягнення за визначений період. Цій програмі додає комплексний характер включення в неї питань, зв'язаних з оптимізацією асортименту. Як критерії оптимальності виступають вимоги споживачів до асортименту і якості товарів, ресурсні можливості, соціальні установки [2, с.11-12].

При розширенні асортименту компанія може зштовхнутися з бар'єрами для входу на ринок, наприклад, потреба в капіталі, більш високі витрати, доступ до каналів споживання, політика уряду і т.д.

Компанії, що приймають рішення про скорочення асортименту можуть зіштовхуватися також і з бар'єрами виходу з ринку. Серед них:

- Наявність у виробника довгострокових капіталовкладень у спеціалізовані активи. Такі активи можуть виявитися або мало ліквідними, або вимагають значних витрат на демонтаж, чи консервацію, експлуатаційну підтримку;

- Стратегія компанії спрямована на комплексну диверсифікованість і скорочення одного із сегментів може спричинити організаційний і фінансовий дисбаланс у суміжних асортиментних групах;

- Високі втрати необоротних витрат: істотні інвестиції в науково-дослідні розробки, рекламу і маркетинг, розраховані на перспективу;

- Втрата обмеження доступу до суміжних ринків;

- Соціально - економічні наслідки, зв'язані зі скороченням персоналу й опором з боку зацікавлених інституцій;

- Збиток для загального іміджу компанії.

Проблеми, зв'язані зі зміною асортименту тісно взаємозалежні з підходом компанії до стратегії розвитку бренду.

Величезне значення має розуміння менеджментом компаній того факту, що зростаюча ринкова вартість бренда, як нематеріального активу, створюється роками і десятиліттями дотримання бездоганної і стабільної якості продукції, а руйнується майже миттєво, іноді навіть у зв'язку з невеликими недоліками чи відхиленнями від рекламованих властивостей. Дана обставина може служити причиною, по якій виробники розширюють асортимент під новою торговою маркою. Це дозволяє зберегти добре ім'я старого бренда у випадку невдачі на ринку нових асортиментних позицій.

Ухвалення рішення про створення нового бренда чи використанні старого, як могутнього маркетингового інструмента, зв'язано з необхідністю оцінки можливих сценаріїв сприйняття нових видів продукції на споживчому ринку. Якщо новий товар просувається на ринку під старим брендом то можливі два наступних результати. Перший сценарій (оптимістичний) - успіх нового продукту на ринку і зв'язане з цим збільшення ринкової вартості старого бренда. Другий сценарій (песимістичний) - невдача нового продукту і зв'язана з цим втрата економічних ресурсів інвестованих у стару торгову марку, при цьому валовий збиток по всій компанії може в кілька разів перевищувати збитки від нової товарної одиниці.

Рішення про те, під якою торговою маркою (новою чи старою) розширювати асортимент також можливо на основі впровадження системи тотального керування грошима. Це означає, що будь - яка продукція повинна бути не тільки бездоганної якості, але і повинна бути необхідна споживачу (затребувана клієнтами). У цьому випадку відпадає необхідність розвитку нового бренду, значно скорочуються маркетингові витрати, а валовий дохід компанії максимізується не тільки у виді зростання прибутку, але і збільшення ринкової вартості компанії за рахунок росту вартості нематеріальних активів фірми.

Досягнення відповідності між структурно - асортиментною пропозицією товарів підприємством і попитом на них зв'язано з визначенням і прогнозуванням структури асортименту. Прогноз структури асортименту на довгостроковий період, у якому були б враховані такі важливі для споживача ознаки товару, як естетичні характеристики, точні розміри, конкретна ціна. Прогнозується лише тенденція розвитку асортименту (а більш точно - асортиментна структура попиту та товарної пропозиції).

Прогноз тенденції розвитку асортименту повинний показувати таку траєкторію розвитку процесу, що дозволить забезпечити досягнення наміченої відповідності товарної пропозиції підприємства мінливій, в перспективі асортиментній структурі попиту на ринку.

Отже, суть проблеми формування асортименту складається в плануванні фактично усіх видів діяльності, спрямованих на добір продуктів для майбутнього виробництва і реалізації на ринку і на приведення характеристик цих продуктів у відповідність з вимогами споживачів.

- Система формування асортименту, структури включає наступні основні моменти:

- Визначення поточних і перспективних потреб покупців, аналіз способів використання даної продукції й особливостей купівельного поводження на відповідних ринках;

- Оцінка існуючих аналогів конкурентів по тим же напрямкам;

- Розв'язок питань, які продукти варто додати в асортимент і структуру, а які виключити з нього через зміни в рівні конкурентоздатності;

- Розгляд пропозицій про створення нових продуктів, удосконалення існуючих, а також про нові способи й області застосування товарів;

- Розробка специфікацій нових чи поліпшених продуктів відповідно до вимог покупців;

- Вивчення можливостей виробництва нових чи удосконалених продуктів, включаючи питання цін, собівартості і рентабельності;

- Проведення іспитів (тестування) продуктів з урахуванням потенційних споживачів з метою з'ясування їхньої прийнятності за основними показниками;

- Розробка спеціальних рекомендацій для виробничих підрозділів підприємства щодо якості, фасону, ціни, найменування, упакування, сервісу і т.д. відповідно до результатів проведених іспитів, що підтверджують прийнятність характеристик виробу чи визначили необхідність їхньої зміни;

- Оцінка і перегляд всього асортименту.

Планування і керування асортименту - невід'ємна частина маркетингу. Навіть добре продумані плани збуту і реклами не зможуть нейтралізувати наслідок помилок, допущених раніше при плануванні асортименту [4, с.34-35].

Керування асортиментом припускає координацію взаємозалежних видів діяльності - науково-технічної і проектної, комплексного дослідження ринку, організації збуту, сервісу, реклами, стимулювання попиту. Проблема розв'язку даної задачі складається в складності об'єднання всіх цих елементів для досягнення кінцевої мети оптимізації асортименту з обліком поставлених стратегічних ринкових цілей підприємством. Якщо цього досягти не вдається, то може вийти, що в асортимент почнуть включатися вироби, розроблені скоріше для зручності виробничих підрозділів підприємства, ніж для споживача.

З погляду концепції маркетингу - це прямо суперечить тому, що необхідно дійсно робити. Задачі планування і формування асортименту складаються, насамперед, щоб підготувати «споживчу» специфікацію на виріб, передати її проектному (конструкторському) відділу, а потім простежити, щоб досконалий зразок був випробуваний, при необхідності модифікований і доведений до рівня вимог споживачів. Інакше кажучи, у формуванні асортименту вирішальне слово повинне належати керівникам служби маркетингу підприємства. Саме керівник служби маркетингу підприємства повинний вирішувати, чи настав час ввести в асортимент нові продукти замість існуючих чи на додаток до них.

Нині вже не можна пояснювати негативні зміни асортименту і структури продукції "об'єктивними" причинами, бо всі вони можуть бути оперативно нейтралізовані на самому підприємстві через коригування планових завдань. Тому будь - які відхилення від установленого плану - це просто погана праця виконавців і адміністраторів низових ланок (дільниць, цехів, філіалів).

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИМСТВА ТОВ «МЕРКУРІЙ»

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Компанія «МЕРКУРІЙ» є товариством з обмеженою відповідальністю. Свою діяльність здійснює з дотриманням усіх вимог законодавства України, має усі відповідні патенти та ліцензію на здійснення даного виду діяльності.

Компанія «МЕРКУРІЙ» має свою стратегію розвитку, якої чітко і неухильно дотримується. Підприємство одночасно розвиває усі основні напрями: продаж матеріалів для виробництва меблів, виробництво меблевих деталей з DSP, виробництво домашніх та офісних меблів, продаж торгового обладнання, продаж готових власних і чужих меблів через мережу наших магазинів.

Персонал підприємства - 9 чоловік.

Місце реалізації проекту: Україна,.

Адреса: 83092, Донецька область, м. Донецьк, вул. Таманська д.22 кв.1

Загальна вартість проекту: 485180 грн.

Види діяльності (галузі): виробництво

Компанія «МЕРКУРІЙ» має свою стратегію розвитку, якої чітко і неухильно дотримується. І результати дозволяють впевнено дивитися у майбутнє.

Прийшовши у меблевий бізнес, ми почали одночасно розвивати усі його основні напрями: продаж матеріалів для виробництва меблів, виробництво меблевих деталей з DSP, виробництво домашніх та офісних меблів, продаж торгового обладнання, продаж готових власних і чужих меблів через мережу наших магазинів. Наші філіали становлять собою господарчо-незалежні одиниці, що дозволяє їм проводити гнучку політику, враховуючи місцеві особливості. Багатовекторність бізнес - інтересів корпорації становить основу її стабільної роботи. Кожен з напрямів є самостійним і одночасно становить частину торгово - виробничого циклу, страхуючи інші частини.

Компанія «МЕРКУРІЙ» є індивідуальним комерційне приватним підприємством, під словом приватне розуміється те що його власником є окремий громадянин і належить на правах приватної власності, під словом комерційне мається на увазі те що основна мета підприємства полягає в здобутку прибутку.

Чисельність працівників розраховується на базі трудомісткості робіт та корисного фонду робочого часу, який вказаний в балансі робочого часу одного робітника на звітний рік. До складу основних робітників включаються - 3 чол., допоміжних робітників і службовців - 2, директор - 1, бухгалтер - 1, приймальник - 1 і 1 механік електронник на півставки (з розрахунку на 1 цех)

Відбір робітників проводитиметься на конкурсній основі після опублікування пропозиції в сфері масової інформації.

2.2 Аналіз фінансових результатів підприємства

Для повнішого уявлення про це підприємство, нижче наводиться таблиця техніко-економічних показників роботи ТОВ «МЕРКУРІЙ» за два роки (Таблиця 2.1.).

Пі аналізі цієї таблиці видно, що роздрібний товарообіг збільшився в 2013 році на 56,8%. Реалізованих торгових надбавок збільшилися також, на 56,9%. Що дозволяє зробити висновок про те, що роздрібний товарообіг збільшився за рахунок збільшення об'ємів реалізації. Витрати звернення також збільшилися на 56,9%, що дозволяє зробити висновок про те, що гуртові ціни на товари не збільшилися, ціни на послуги (оренда, електроенергія, заробітна плата персоналу не збільшилися).

Рентабельність від реалізації зросла на 2,1%. Відсотки до отримання на 134% (нараховано банком), відсотки до сплати збільшилися на 375% (за користування позиками і кредитами). Інші операційні доходи і внереализационные доходи зросли на 83,8% (за надання кредитів).

Внереализационные витрати зменшилися на 18,2% (реклама, підприємство вже не потребує реклами, воно відоме в місті і сусідніх районах).

Податок на прибуток збільшився на 82,4%. Чистий прибуток збільшився на 81,8%. Рентабельність по чистому прибутку зросла на 16,4%.

Усе це дозволяє зробити висновок, що підприємство росте і успішно розвивається.

Таблиця 2.1

Результати господарської діяльності ТОВ «МЕРКУРІЙ»

Показники	Роки	Приріст (+) чи Зменшення (-)	Темп росту, %
	2012	2013
А	1	2	3	4
Роздрібний товарообіг, грн.	5000	6704	1704	56,8
Реалізовані торгові надбавки:
Сума, грн.	1000	1427	427	56,9
% до товарообігу	25	25	-	-
Доходи від торгових надбавок:
Сума, грн.	1000	1427	427	56,9
% до товарообігу	25	25	-	-
Витрати звернення :
Сума, грн.	2500	3780	1280	56,9
% до товарообігу	75	75	-	-
Прибуток від реалізації, грн.	938	1351	413	56,9
Рентабельність від реалізації, % до товарообігу	24,3	24,8	0,5	2,1
Відсотки до отримання, грн.	0	134	134	134
Відсотки до сплати, грн.	12	57	45	375
Доходи від участі в інших організаціях, грн.	0	0	-	-
Інші операційні доходи, грн.	230	339	109	83,8
Інші операційні витрати, грн.	0	0	-	-
Позареалізаційні доходи, грн.	112	200	88	86,3
Позареалізаційні витрати, грн.	88	72	-16	-18,2
Прибуток (збиток) до оподаткування, грн.	870	1585	715	82,2
Податок на прибуток, обов'язкові платежі, грн.	467	852	385	82,4
Прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток, грн.	411	733	330	81,8
Надзвичайні доходи, грн.	0	0	-	-
Надзвичайні витрати, грн.	0	0	-	-
Чистий прибуток (збиток), грн.	411	733	330	81,8
Рентабельність по чистому прибутку, % до обороту	13,4	15,6	2,2	16,4

Далі необхідно провести аналіз фінансового положення підприємства. Для цього необхідно скористатися даними бухгалтерської звітності.

З таблиці видно, що за 2013 рік валюта балансу ТОВ «МЕРКУРІЙ» збільшилася на 489 тисяч гривень або на 7,7%, що оцінюється як позитивне явище. У структурі активу балансу є тільки оборотні активи, причому на кінець звітного року їх питома вага зросла на 7,7% це результат, передусім, збільшення об'єму товарів для продажу.

У структурі пасиву балансу переважають капітал і резерви. Впродовж року величина капіталу і резервів зросла на 330 тисяч гривень, або на 81,9%, передусім за рахунок збільшення нерозподіленого прибутку. Кредиторська заборгованість збільшилася і склала на кінець року 374 тисячі гривень, що на 132 тисячі гривень більше, ніж на початку року.

Фінансовий стан підприємства, його стійкість багато в чому залежить від оптимальності структури джерел капіталу і від оптимальності структури активів підприємства і в першу чергу від співвідношення основних і оборотних засобів, а також від урівноваженості активів і пасивів підприємства за функціональною ознакою.

Таблиця 2.2

Порівняльний аналітичний баланс

Показники	Абсолютні величини, тис. грн.	Питомі ваги, %	Зміни
	На поч. року	На кін. року	На поч. року	На кін. року	У абсол. величинах	У питомих вагах	У % до величини на поч. року	У % до зміни підсумку балансу
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Актив
1. Необоротні активи, в т.ч.	0	0	0	0	0	0	0	0
2. Оборотні активи	6837	7326	100	100	489	-	7,7
Запаси	0	0	0	0	0	0	0	0
ПДВ	38	51	0,6	0,7	13	0,1	34,2	2,6
Короткострокова дебіторська заборгованість	54	48	0,9	0,7	-6	-0,2	-11,1	-1,2
Готова продукція для перепродажу	6739	7217	98,4	98,4	478	-	7,7	97,7
Грошові засоби	6	10	0,1	0,2	4	0,1	66,6	0,9
Разом	6537	7026	100	100	489	-	7,7	100
4. Капітал і резерви, в т.ч.	6127	6357	93,5	91,7	330	-1,8	5,6	67,4
Статутний капітал	200	200	3,2	2,9	-	0,3	-	-
Додатковий капітал	4513	4513	71,1	65,9	-	-5,2	-	-
Резервний капітал	819	819	12,8	12,0	-	-0,8	-	-
Нерозподілений прибуток	411	733	6,4	10,9	330	4,5	81,9	67,4
6. Короткострокові зобов'язання	413	560	6,5	8,3	155	1,8	38,3	32,6
Позики і кредити	100	124	1,6	1,8	24	0,2	24	5,9
Кредиторська заборгованість	242	374	3,8	5,6	132	1,8	54,5	26,9
Доходи майбутніх періодів	63	62	1,1	0,9	-1	-0,1	-1,6	-0,2
Разом	6337	6826	100	100	489	-	7,7	100

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тому спочатку необхідно проаналізувати структуру джерел підприємства і оцінити міру фінансової стійкості і фінансового ризику. З цією метою розрахуємо наступні показники: [20. с. 211]

1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу (фінансовій автономії, незалежності) - питома вага власного капіталу в загальній валюті нетто-балансу:

До _СК = Власний капітал підприємства

Загальна валюта нетто-балансу

До _{ск 2012 = 0,49}

До _{ск 2013 = 0,52}

Як видно з розрахунку на цьому підприємстві за рахунок власних джерел фінансування сформовано на кінець 2013 року більше половини активів підприємства, а саме 52%, причому в порівнянні з 2012 роком цей показник трохи виріс.

2. Коефіцієнт концентрації позикового капіталу - питома вага позикових коштів в загальній валюті нетто-балансу - показує, яка частина активів підприємства сформована за чіт позикових коштів довгострокового і короткострокового характеру:

До _ЗК = Позикові кошти

Загальна валюта нетто-балансу

До _{ЗК 2012 = 0,51}

До _{ЗК 2013 = 0,48}

Як видно з отриманих даних на цьому підприємстві за рахунок позикових коштів сформована трохи менше половини активи підприємства, тобто на кінець 2013 року 48%.

3. Коефіцієнт фінансової залежності

КЗАВ. _{2012 = 2,1}

КЗАВ. _{2013 = 1,9}

З розрахунків видно, що до кінця 2013 року це показник знизився, таким чином. На кінець 2013 року, на кожна гривня вкладена в активи, доводиться 1 гривні власних засобів і 90 копійок позикових.

Для більшої наочності зведемо отримані коефіцієнти в таблицю 2.3.

Таблиця 2.3

Структура пасивів (зобов'язань) підприємства

Показники	Рівень показника
	2012	2013	Зміни
1	2	3	4
Коефіцієнт концентрації власного капіталу	0,49	0,52	0,11
Коефіцієнт концентрації позикового капіталу	0,51	0,48	-0,11
Коефіцієнт фінансової залежності	2,1	1,9	-0,2
Коефіцієнт поточної заборгованості	0,51	0,41	-0,1
Коефіцієнт стійкого фінансування	0,51	0,41	-0,1
Коефіцієнт фінансової залежності капіталізованих джерел	1	1	-
Коефіцієнт покриття боргів власним капіталом	0,94	1,07	0,13
Коефіцієнт фінансового ризику	1,13	0,93	-0,12

Як видно з таблиці, частка власного капіталу має тенденцію до росту. За звітний період вона збільшилася на 3%, оскільки темпи приросту власного капіталу вищі за темпи приросту позикового. Коефіцієнт фінансового ризику знизився на 12%. Це свідчить про те, що фінансова залежність підприємства від зовнішніх інвесторів значно знизилася.

Одним з індикаторів фінансового положення підприємства є його платоспроможність, тобто можливість готівковими грошовими ресурсами своєчасно погасити свої платіжні зобов'язання. Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні засобів по активу, згрупованих по мірі убуваючої ліквідності, з короткостроковими зобов'язаннями по пасиву, які групуються по мірі терміновості їх погашення [20. с. 259].

Як видно з таблиці найбільшу питому вагу мають активи групи 3, а саме активи, що повільно реалізовуються.

Далі складемо подібну таблицю для угрупування пасивів по мірі терміновості їх погашення (Таблиця 2.5).



Таблиця 2.5

Угрупування пасивів по мірі терміновості їх погашення

Вид активу	Група	Роки
		2012	2013
Кредиторська заборгованість і кредити банку, терміни повернення яких настали	П1	242	374
Разом по групі 1.	П 1	242	374
Короткострокові кредити банку	П 2	100	124
Разом по групі 2	П 2	100	124
Довгострокові кредити банку і позики	П 3	5	9
Разом по групі 3	П 3	5	9
Власний (акціонерний) капітал, що знаходиться постійно у розпорядженні підприємства	П 4	5927	6257
Разом по групі 4	П 4	5927	6257
Доходи майбутніх періодів	П 5	63	62
Разом по групі 5	П 5	63	62
Всього		6337	6826

Як видно з цієї таблиці, розподіл пасивів по мірі терміновості їх погашення найбільшу питому вагу займають пасиви групи П 4 власний, акціонерний капітал, що знаходиться постійно у розпорядженні підприємства.

Отже, баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо: [20. с. 302]

А 1 ?П 1; А 2 ? П 2; А 3? П 3; А 4 ? П 4; А 5? П 5

У нашому випадку на кінець 2012 роки:

6 ? 242; 38 ? 100; 6239? 0;

0 ? 5297; 0 ? 63

На кінець 2013 року: 10? 374; 51? 124; 6717? 9; 0 ? 6257; 0? 62

На жаль, баланс даного підприємстві не можна визначити як абсолютно ліквідний. При цьому недолік засобів по одній групі активів компенсується надлишком по іншій групі, хоча компенсація при цьому має місце лише за вартісною величиною, оскільки в реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замістити більше ліквідні. Крім того, необхідно оцінити ділову активність підприємства.

Ділова активність у фінансовому аспекті проявляється в швидкості обороту засобів. Аналіз ділової активності полягає в дослідженні рівнів і динаміки різноманітних коефіцієнтів - показників оборотності.

Показники ділової активності характеризують результати і ефективність поточної основної виробничої діяльності.

Для реалізації першого напряму аналізу необхідно враховувати порівняльну динаміку основних показників. Так, оптимально наступне співвідношення:

Тпб > Тр > Так > 100% [26. с. 158], де

Тпб, Тр, Так - відповідно темп зміни прибутку, рентабельності, авансованого капіталу.

413> 2.2 >0 < 100%

Ця залежність означає, що:

- економічний потенціал підприємства в аналізованому році виріс;

- ресурси підприємства використовувалися ефективно;

- прибуток в аналізованому році зріс, що свідчить про відносний спад витрат звернення.

асортимент взуття меркурій

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ АСОРТИМЕНТУ ПРОДУКЦІЇ ТА ЙОГО СТРУКТУРИ НА ПІДПРИЄМСТВІ ТОВ «МЕРКУРИЙ»

3.1 Аналіз асортименту продукції

При вивченні процесу формування асортименту товару і цін продажів на підприємстві був виконаний аналіз асортименту товару і цін на аналогічний товар в аналізованому підприємстві і конкурента.

Як вже говорилося вище, при формуванні асортименту товару вирішальними є чинники купівельного попиту і ціни товару. Аналіз купівельного попиту проводиться щокварталу завідуючою магазином на підставі товарообігу за квартал, питомої ваги в загальному товарообігу кожного виду товару. Крім того, в магазині є книга, в якій покупців просять залишити свої побажання по формуванню асортименту товару, тобто що вони хотіли б придбати в цьому магазині, продукції якої меблевої фабрики вони віддають перевагу, які обробні матеріали вони вважають за краще бачити на виробах, якій колірній гаммі вони віддають переваги. Уся отримана інформація аналізується, і на підставі цього аналізу відбувається формування асортименту товару в магазині.

Об'єктами дослідження цієї курсової роботи є меблі, представлені в ТОВ «МЕРКУРІЙ». Ці меблі представлені наступними видами: дивани, набори м'яких меблів, офісні столи і шафи, кухонні гарнітури, прихожі, комп'ютерні столи. Дитячими меблями магазин не торгує. (Таблиця 3.1).

Як видно з таблиці 3.1. у досліджуваному магазині представлені різні види корпусних і м'яких меблів. Меблі найширшого асортименту, розрахована на усі верстви населення, крім того, приймаються індивідуальні замовлення на меблі.

Структурою асортименту...