Управління конкурентоспроможністю підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru

ПВНЗ “Європейський університет “

Криворізька філія

Курсова робота

Управління конкурентоспроможністю підприємства

з дисципліни “Стратегічне та адміністративне управління”

Студента V курсу групи ДМ-09

Кушнірова Дениса Вячеславовича

Кривий Ріг 2013

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи управління конкурентоспроможності підприємства

1.1 Сутність і значення конкурентоспроможності підприємства

1.2 Нормативно-правова база та вплив факторів на формування конкурентоспроможність підприємства

1.3 Методика оцінки конкурентоспроможності підприємства

2. Практика управління конкурентоспроможністю підприємства на прикладі ВАТ «АДК»

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

2.2 Аналіз та оцінка діяльності підприємства

2.3 Методи оцінки рівня управління конкурентоспроможності підприємства

2.4 Фактори впливу на рівень конкурентоспроможності підприємства

3. Шляхи підвищення ефективності управління конкурентоспроможності підприємства

3.1 Заходи, спрямовані на підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства

3.2 Прогнозна модель оцінки конкурентних переваг підприємства

Висновки

Список літератури

Вступ

В умовах ринкової економіки збільшується значення конкуренції як основного механізм регулювання господарського процесу.

У сучасних економічних умовах діяльність кожного господарського суб'єкта є предметом уваги широкого кола учасників ринкових відносин, зацікавлених в результатах його функціонування. У зв'язку з цим, актуальність теми даної курсової роботи очевидна : для того, щоб забезпечувати виживання підприємства в сучасних умовах, управлінському персоналу необхідно, перш за все, вміти реально оцінювати фінансовий стан, як свого підприємства, так і існуючих потенційних конкурентів.

Протягом багатьох десятків років у нашій країні, в умовах високої монополізації виробників, регулятором виробництва продукції був не реальний попит, а - виробництво й адміністративно - командний механізм розподілу, що регулювали споживання, формували потреби і випуск показників.

У цих умовах проблема конкурентоспроможності підприємства та продукції у виробників практично не вставала, а якщо і виникала, то зважувалася лише у відношенні тієї продукції, що підлягала реалізації на зовнішньому рику. З розвитком ринкового механізму ця проблема в нашій країні різко загострилася і її рішення вимагало від усіх суб'єктів ринку активного пошуку шляхів і методів підвищення конкурентоспроможності вироблених і споживаних товарів. У зв'язку з цим у сучасній економіці головним напрямком фінансово - економічної і виробничо-збутової стратегії кожного підприємства стає підвищення конкурентоспроможності для закріплення його позицій на ринку з метою отримання максимального прибутку.

Конкурентоспроможність організації за структурою і змістом представлена як взаємообусловлена єдність двох складових: конкурентоспроможності продукції та ресурсного потенціалу організації.

Складність і багатоаспектність, а так само розрізненість якісних характеристик конкурентоспроможності в існуючих визначеннях вимагають уточнення поняття конкурентоспроможності.

Мета курсової роботи - оцінити рівень конкурентоспроможності підприємства на прикладі ВАТ «Дніпропетровська меблева фабрика» (далі ВАТ «АДК» ) і запропонувати шляхи її підвищення.

Виходячи з цілей дипломної роботи потрібно вирішити такі завдання:

- Вивчити методи оцінки конкурентоспроможності підприємства;

- Провести аналіз факторів, що впливають на підвищення конкурентоспроможності;

- Розрахувати основні фінансові показники і дати їм оцінку ;

- Проаналізувати основні засоби підприємства ;

- Провести аналіз фінансового стану ВАТ «АДК» ;

- Проаналізувати результати діяльності, зокрема прибуток і рентабельність ;

- Розрахувати комплексний показник конкурентоспроможності і дати його інтерпретацію ;

- Вивести і економічно обгрунтувати рекомендації щодо підвищення конкурентоспроможності ВАТ «АДК».

Об'єктом дослідження є відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровська меблева фабрика». Предметом курсової роботи є процес управління основними засобами на ВАТ «Дніпропетровська меблева фабрика». При виконанні роботи будуть використовуватися такі методи:

- Аналіз літератури ;

- Аналіз інтернет- джерел;

- Горизонтальний аналіз;

- Вертикальний аналіз;

- Прогнозування ;

- Порівняння.

Розділ 1. Теоретичні основи управління конкурентоспроможності підприємства

1.1 Сутність і значення конкурентоспроможності підприємства

З середини 70- х років поняття конкурентоспроможності стає одним з центральних в оцінці господарських позицій Росії. В умовах жорсткої конкуренції з імпортними товарами підприємствам необхідно освоювати методи ведення конкурентної боротьби, відповідні «ринку покупця». Рівень конкурентоспроможності підприємства повинен стати показником економічного стану підприємства, одним з критеріїв оцінки неспроможності підприємств, на додаток до вже існуючих. Можливість управління конкурентоспроможністю є життєво важливим для існування і розвитку вітчизняних підприємств.

Питанням вивчення конкурентоспроможності підприємств, а також її оцінки присвячені роботи багатьох авторів : Є.П. Голубкова, О.М. Печенкина, А. Глухова, П.С. Зав'ялова, Г. Л, Багиева, Т.А. Блашенковой, М.О, Єрмолової, А.П. Градова, В.С, Єфремова, Т.М, Каретникова, М.В. Каретникова, І. Максимової, Н.І, Шайдурова, М.С, Яшина, А.Ю. Юданова, Дж. Амелі, І. Ансоффа, Р. Ватермана, Дж. Кея, Т. Коно, Г. Мінтсберга, М. Портера, С.К. Пралад, Р.Т, Паскаля і. т.д. Але, незважаючи на значну кількість робіт, присвячених даній проблемі, існують деякі відмінності в розумінні категорії «конкурентоспроможність», що призводить до багатоваріантності визначень, відносності, а також відмінності підходів до оцінки та аналізу конкурентоспроможності на різних її рівнях.

Насамперед необхідно зазначити, що розрізняють конкурентоспроможність товарів, товаровиробників, галузей і країн. Між усіма цими рівнями існує тісний взаємозв'язок: країнова і галузева конкурентоспроможність в остаточному підсумку залежать від здатності конкретних виробників випускати конкурентоспроможні товари. Таким чином, в основі всіх інших рівнів конкурентоспроможності лежить «конкурентоспроможність товару», тобто ця категорія є базовою.

Можна виділити наступні основні відмінності між поняттями конкурентоспроможності товару і підприємства :

1 ) Оцінка конкурентоспроможності товару застосовується до кожного конкретного його виду, а конкурентоспроможність підприємства охоплює всю номенклатуру і асортимент, а також всі види виробничо - економічної діяльності, здійснювані підприємством (фінансову, інвестиційну діяльність і т.д.);

2 ) Визнання конкурентоспроможності і товару, і підприємства здійснюється на ринку. У той же час на відміну від оцінки конкурентоспроможності товару оцінку конкурентоспроможності підприємства дає не тільки споживач, але і сам виробник. Саме підприємство вирішує питання про доцільність випуску даної продукції в конкретних умовах;

3 ) Товар і підприємство мають різні часові періоди свого життєвого циклу. Якщо предметом дослідження є поточна оцінка конкурентоспроможності, то фактор часу не має певного значення, але коли мова заходить про довготривалому аспекті, то слід враховувати, що життєвий цикл підприємства, як правило, більш тривалий - за період його функціонування може змінюватися кілька поколінь виробів. Разом з тим, іноді життєвий цикл продукції перевищує період функціонування підприємства (наприклад, при виробництві базових товарів сировинної групи, у разі банкрутства і реорганізації підприємства і т. д.).

Проаналізуємо визначення категорії «конкурентоспроможність підприємства», дані деякими авторами:

Фатхутдінов Р.А. «Конкурентоспроможність - це властивість об'єкта, що характеризується ступенем реального чи потенційного задоволення ним конкретної потреби у порівнянні з аналогічними об'єктами, представленими на даному ринку. Вона визначає здатність витримувати конкуренцію в порівнянні з аналогічними об'єктами на даному ринку» [ 23; с. 79].

Івахнік Д. Є. «Конкурентоспроможність промислового підприємства - це комплексна характеристика суб'єкта господарювання за певний період часу в умовах конкретного ринку, що відображає перевагу перед конкурентами по ряду визначальних показників - фінансово -економічних, маркетингових, виробничо - технологічних, кадрових та екологічних, а також здатність суб'єкта до безкризового функціонуванню та своєчасної адаптації до умов зовнішнього середовища» [ 16; с. 98].

Ці автори розглядають конкурентоспроможність підприємства як відносну категорію, тобто кожне підприємство з тих чи інших характеристикам зіставляється з конкурентами. Такий методологічний підхід до оцінки конкурентоспроможності підприємства є досить поширеним і досить зручним з точки зору як логічного сприйняття, так і математичного опису. Разом з тим він не відображає всієї глибини категорії «конкурентоспроможність підприємства» і має ряд істотних недоліків:

- Вибір в якості бази порівняння одного або декількох конкурентів дозволяє ранжувати конкурентні позиції аналізованих підприємств, але звужує можливість узагальненої об'єктивної оцінки галузевої кон'юнктури ;

- Основний акцент робиться на зіставлення показників конкурентів, у той час як поза увагою залишається проблема сучасної адаптації підприємства до мінливих умов середовища ;

- Відсутня системність оцінки конкурентоспроможності: і локальні, і інтегральні параметри роботи підприємства зіставляються без урахування складних внутрішньосистемних зв'язків та динаміки зміни.

Вищенаведені визначення розглядають категорію «конкурентоспроможність підприємства» як величину постійну, але вона, як і безліч інших економічних категорій, не є такою : у певний період часу підприємство може бути конкурентоспроможним, а в наступний період ( при зміненій кон'юнктурі ринку і зміненій зовнішнього середовища) -, не конкурентоздатним. Тобто, конкурентоспроможність підприємства - категорія, що залежить від багатьох факторів і змінюється з плином часу.

Беручи до уваги вже існуючі визначення конкурентоспроможності підприємства та їх недоліки, відзначимо, що дана категорія повинна відображати наступні позиції:

«Конкурентоспроможність підприємства» в той же час не можна ототожнювати з конкурентоспроможністю товару : хоча поняття конкурентоспроможності товару - базове, але по відношенню до конкурентоспроможності підприємства воно є його складовими.

Конкурентоспроможність підприємства - величина непостійна.

Конкурентоспроможність підприємства повинна відображати можливості підприємства адаптуватися до постійно мінливих умов зовнішнього і внутрішнього середовища.

Конкурентоспроможність підприємства повинна відображати можливість безкризового функціонування.

Конкурентоспроможність підприємства - складний комплексний показник, тобто її оцінку не можна звести до визначення одного показника.

З урахуванням усього перерахованого вище можна сформулювати наступне визначення: конкурентоспроможність підприємства - це комплексна характеристика підприємства, характеризує його можливість у будь-який момент часу забезпечувати свої конкурентні переваги і прибутковість, а також адаптуватися до постійно змінюваних умов зовнішнього середовища.

1.2 Нормативно-правова база та вплив факторів на формування конкурентоспроможності підприємства

Розглянемо фактори (критерії), які визначають окремо конкурентоспроможність організації та конкурентоспроможність продукції.

Артур А. Томпсон -мол. і А. Дж. Стрікленд пропонують при розробці стратегії організації на основі аналізу галузі і конкуренції виявляти ключові фактори її успіху, в тому числі такі, як:

- Якість і характеристики продукції ;

- Репутація ( імідж ) ;

- Виробничі потужності;

- Використання технологій ;

- Дилерська мережа та можливості розповсюдження;

- Інноваційні можливості ;

- Фінансові ресурси ;

- Витрати в порівнянні з конкурентами;

- Обслуговування клієнтів [ 20, с. 80 ].

Девід Кревенс вважає, що при розробці стратегічних перспектив керівництво організації повинно на чільне місце ставити ключові компетенції, які визначаються:

- Конкурентними перевагами ;

- Універсальністю ( конкурентну перевагу в різних ситуаціях) ;

- Складністю дублювання.

Є.П. Голубков пропонує при проведенні маркетингових досліджень для оцінки конкурентоспроможності організації використовувати 16 факторів результативності її діяльності ( імідж, концепція продукту, якість продуктів, рівень диверсифікації видів бізнесу, сумарна ринкова частка головних видів бізнесу, потужність науково -дослідної та конструкторської бази, потужність виробничої бази та ін. ), які він деталізує і доповнює за рахунок факторів конкурентоспроможності продукції та ефективності маркетингової діяльності [3 ; с. 150 ].

На питання, що робить організацію конкурентоспроможної, В.А. Винокуров відповідає: «по-перше, ресурси ( потенціал), по-друге, вміння продуктивно їх використовувати».

В.Л. Бєлоусов можливі критерії конкурентоспроможності організації групує по окремих елементах комплексу маркетингу (продукт, ціна, доведення продукту до споживача, просування продукту на ринок або маркетингові комунікації), а також враховує ділову активність і ефективність діяльності.

І. Максимов відносить до основних критеріїв конкурентоспроможності організації ефективність її виробничої діяльності, фінансове становище, ефективність організації збуту і просування товару на ринку, конкурентоспроможність продукції.

Для оцінки конкурентоспроможності продукції Є.П. Голубков пропонує зібрану інформацію представляти за такими основними напрямками: продукт і його критерії якості, ціна, доведення продукту до споживача, просування продукту.

Р.А. Фатхутдінов, посилаючись на Жан- Жака Ламбера, призводить таблицю з наступними індикаторами конкурентоспроможності товару : відносна частка ринку, витрати, відмінні властивості, ступінь освоєння технології, метод продажів, імідж (популярність) [ 23; с. 164 ].

В.Н. Фомін вважає, що конкурентоспроможність продукції визначають такі чинники: ціна, витрати на експлуатацію або споживання, наданий сервіс, реклама, імідж та авторитет фірми, співвідношення між попитом і пропозицією. Однак підсумковим критерієм оцінки конкурентоспроможності продукції він вважає частку ринку, займану даною продукцією [14 ; с. 79].

Проведений аналіз літературних джерел показав, що :

- Різні автори в залежності від своїх наукових поглядів і галузі маркетингових досліджень обгрунтовують різний набір факторів, що визначають конкурентоспроможність організації та продукції;

- В узагальненому вигляді конкурентоспроможність організації визначається сукупністю факторів, що характеризують результативність її діяльності на ринку, атрибути якості продукції та ефективність маркетингової діяльності;

- Конкурентоспроможність продукції визначається сукупністю факторів, що визначають її якість, ціну, доведення продукту до споживача, просування продукту ;

- Іншим підходом є підхід, заснований на використанні двох критеріїв: корисного ефекту від споживання продукції і ціни споживання. Корисний ефект продукції характеризує фактичну здатність продукції задовольняти конкретну потребу користувача;

- Підсумковим критерієм оцінки конкурентоспроможності як продукції, такі організації можна вважати частку ринку, займану даною продукцією (даною організацією ), та пов'язані з нею показники.

Для оцінки платоспроможності в короткостроковій перспективі розраховують наступні показники : коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт проміжної ліквідності і коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Коефіцієнт поточної ліквідності ( коефіцієнт покриття боргів) - відношення всієї суми поточних активів, включаючи запаси і незавершене виробництво, до загальної суми короткострокових зобов'язань ( III розділ пасиву). Він показує ступінь, в якій поточні активи покривають поточні пасиви.

(1.1)

Перевищення поточних активів над поточними пасивами забезпечує резервний запас для компенсації збитків, які може понести підприємство при розміщенні й ліквідації всіх поточних активів, крім готівки. Чим більше величина цього запасу, тим більше впевненість кредиторів, що борги будуть погашені. Іншими словами, коефіцієнт покриття визначає межу безпеки для будь-якого можливого зниження ринкової вартості поточних активів, викликаними непередбаченими обставинами, здатними призупинити або скоротити приплив грошових коштів. Задовольняє зазвичай коефіцієнт > 2. Однак, у нашій країні, нормативним вважається показник > 1,5.

Коефіцієнт швидкої ліквідності - відношення ліквідних коштів перших двох груп до загальної суми короткострокових боргів підприємства.

(1.2)

Задовольняє зазвичай співвідношення 0,7-1,0. Однак воно може виявитися недостатнім, якщо більшу частку ліквідних коштів становить дебіторська заборгованість, частина якої важко своєчасно стягнути.Утакихвипадках потрібно співвідношення більше. Якщо ускладіпоточних активів значну частку займають грошові кошти та їхеквіваленти(цінніпапери), то це співвідношення може бути меншим.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності ( норма грошових резервів ) доповнює попередні показники. Він визначається відношенням ліквідних засобів першої групи до всієї суми короткострокових боргів підприємства (III розділ пасиву балансу).

(1.3)

Чим вище його величина, тим більше гарантія погашення боргів, тому що для цієї групи активів практично немає небезпеки втрати вартості у разі ліквідації підприємства і не існує ніякого тимчасового лага для перетворення їх у платіжні засоби. Значення коефіцієнта визнається достатнім, якщо він становить 0,20-0,25.

Якщо підприємство в поточний момент може на 20-25 % погасити всі свої борги, то його платоспроможність вважається нормальною.

Потім, для більш повної і об'єктивної оцінки ліквідності можна використовувати загальний показник ліквідності балансу:

(1.4)

На наступному етапі фінансовий аналіз здійснюється на основі даних, представлених у звіті про прибутки і збитки, а також бухгалтерському балансі.

Фінансові результати діяльності підприємства характеризуються сумою отриманого прибутку і рівнем рентабельності. Прибуток підприємства отримують головним чином від реалізації продукції, а також від інших видів діяльності ( здача в оренду основних фондів, комерційна діяльність на фінансових і валютних біржах і т.д.)

Прибуток - це частина чистого доходу, який безпосередньо отримують суб'єкти господарювання після реалізації продукції.

Обсяг реалізації і величина прибутку, рівень рентабельності залежать від виробничої, постачальницької, маркетингової та фінансової діяльності підприємства, інакше кажучи, ці показники характеризують усі сторони господарювання.

Для оцінки ефективності підприємства недостатньо використовувати тільки показник прибутку. Для оцінки ефективності роботи підприємства необхідно зіставити прибуток і виробничі фонди, за допомогою яких вона створена. Це і є рентабельність.

Рентабельність - це показник економічної ефективності виробництва підприємства, її розраховують як відношення балансового прибутку до активів, позаоборотних активів, виручці від продажів і т.д. У своїй роботі будемо використовувати такі види рентабельності:

1. Рентабельність реалізованої продукції - показник, що визначається відношенням прибутку, одержуваної від реалізації продукції, до витрат на її виробництво і реалізацію :

(1.5)

2. Рентабельність виробництва - відношення валового або чистого прибутку до суми витрат з реалізованої продукції, показує, скільки підприємство має прибутку з кожної гривні, витраченої на виробництво і реалізацію продукції. Може розраховуватися в цілому по підприємству, окремим його підрозділам і видам продукції.

(1.6)

3. Рентабельність активів - відношення прибутку до сплати відсотків і податків до середньої величини суми загальних активів підприємства. Характеризує здатність підприємства використовувати капітал оборотних і необоротних, свідчить про те, скільки грошових одиниць треба для отримання однієї одиниці прибутку.

(1.7)

4. Рентабельність необоротних активів - показник, що характеризує частку прибутку у вартості необоротних активів

(1.8)

5. Рентабельність оборотних активів визначається як відношення прибутку до середньої вартості оборотних коштів.

(1.9)

6. Рентабельність продажів показує частку прибутку від реалізації у виручці від реалізації.

(1.10)

7. Рентабельність діяльності підприємства показує частку чистого прибутку у виручці від реалізації.

(1.11)

1.3 Методика оцінки управління конкурентоспроможності підприємства

Проаналізуємо використовувані на практиці методи, за допомогою яких окремі критерії організації та продукції, виражені кількісно, об'єднуються в комплексну оцінку конкурентоспроможності.

Представлення комплексного показника конкурентоспроможності організації та продукції (К) сумою виду:

(1.12)

де: К1 - одиничні показники конкурентоспроможності організації (продукції) загальним числом n.

Як відзначають Артур А. Томпсон -мол. і А. Дж. Стрікленд, для оцінки конкурентоспроможності організації ( конкурентної сили організації) менеджери складають список ключових факторів успіху даної галузі та конкурентних переваг або недоліків (6-10 показників). Потім проводиться оцінка організації за всіма показниками (бажано використовувати оцінки від 1 до 10), і ці оцінки підсумовуються для отримання оцінки комплексного показника конкурентоспроможності організації. Аналогічна процедура проводиться і для найбільш сильних організацій конкурентів. Порівняння отриманих оцінок комплексних показників конкурентоспроможності організації та конкурентів дозволяє виявити перевагу або відставання організації по відношенню до конкурентів [ 19; с. 150 ].

Даний метод відрізняється простотою, але може спотворювати загальну оцінку конкурентоспроможності організації, так як одиничні показники конкурентоспроможності окремих показників не завжди будуть однаково важливі для загальної оцінки.

Представлення комплексного показника конкурентоспроможності організації та продукції (К) на основі використання середнього зваженого арифметичного показника одиничних показників конкурентоспроможності:

(1.13)

де: Ki - одиничні показники конкурентоспроможності організації (продукції ) загальним числом n ;

Wi - показник значущості ( ваги) i - го одиничного показника конкурентоспроможності.

Найчастіше на практиці використовують нормовані значення значимостей ( ваг ) одиничних показників конкурентоспроможності, тобто їх сума повинна бути дорівнює одиниці. Тоді комплексний показник конкурентоспроможності буде вимірюватися в тій же шкалі вимірювання, що і одиничні показники конкурентоспроможності.

Цей підхід до визначення комплексного показника конкурентоспроможності організації пропонують використовувати Артур А. Томпсон -мол. і А. Дж. Стрікленд, Є.П. Голубков і ряд інших авторів [ 21; с. 25].

І. Максимов, застосовуючи формулу1.2, отримує для коефіцієнта конкурентоспроможності організації наступний вираз[13; с.63]:

Ккп - 0,15ЭП + 0,29ФП + 0,23ЭС + 0,33AT, (1.14)

де: ККП - коефіцієнт конкурентоспроможності організації;

Еп - значення критерію ефективності виробничої діяльності організації;

Фп - значення критерію фінансового положення організації;

Ес - значення критерію ефективності організації збуту і просування товару на ринку;

АT- значення критерію конкурентоспроможності продукції.

Коефіцієнти0,15; 0,29; 0,23; 0,33 визначені експертним способом послідовних порівнянь. Окремі показники Еп, Фп, Ес, АT, в цьому виразі у свою чергу також визначаються по зважених адитивним виразами.

Метод дозволяє визначити оцінки комплексних показників конкурентоспроможності для організації та конкурентів і виявити відносну позицію на ринку. Перевага даного підходу полягає в тому, що враховується важливість одиничних показників конкурентоспроможності, що дає впевненість у тому, що комплексний показник конкурентоспроможності буде більш точно відображати вимірюється властивість. До недоліків цього підходу слід віднести суб'єктивність визначення показників значущості (ваги) одиничних показників конкурентоспроможності організації.

Визначення комплексного показника конкурентоспроможності організації через середнє арифметичне показників конкурентоспроможності окремих видів продукції :

(1.15)

де:Кi - показник конкурентоспроможності i-й продукції організації;

n- загальне число продукції, виробленої організацією.

Подібні підходи використовують В.Л.Бєлоусов[10; 200] і Н.Є.Свірейко[4; 146].

В.Л. Бєлоусов пропонує використовувати вираз для розрахунку конкурентоздатності маркетингової діяльності організації на основі підсумкових показників конкурентоспроможності окремих видів продукції (К), які він називає «коефіцієнтами маркетингового тестування конкурентоздатності. У свою чергу, кожен показник конкурентоспроможності окремих видів продукції (К, ) він визначає як суму коефіцієнтів ринкової частки, передпродажної підготовки, зміни обсягу продажів, рівня цін, доведення продукту до споживача, рекламної діяльності, використання персональних продажів, використання зв'язків з громадськістю, поділену на загальне число цих коефіцієнтів, тобто на вісім [ 10 ; 194 ].

У свою чергу, Свірейко Н.Є. пропонує [4 ; с. 152 ] використовувати вираз для визначення конкурентоспроможності організації, попередньо оцінивши конкурентоспроможність кожного 1 -го виду продукції, за формулою:

(1.16)

де: Е - корисний ефект від споживання продукції, визначається ставленням числа показників, за якими продукція є найбільш привабливою для споживача, до загального числа оцінюваних показників;

Р - ціна споживання продукції.

Підхід, запропонований Н.Є. Свірейко для визначення конкурентоспроможності продукції, відрізняється простотою і має такі переваги:

- Визначити кількість показників, за якими продукція є привабливою, простіше, ніж оцінювати кожен показник і ступінь його значущості за певною шкалою;

- Стає можливою оцінка продукції як за кількісними, так і за якісними показниками.

У цілому ж метод, заснований на використанні вирази для визначення комплексного показника конкурентоспроможності організації, мало чим відрізняється від розглянутих вище.

Представлення комплексного показника конкурентоспроможності організації та продукції на основі використання середнього зваженого геометричного показника одиничних показників конкурентоспроможності:

(1.17)

де: Ki - одиничні показники конкурентоспроможності організації загальним числом n ;

Wi - вагомість ( значущість) одиничних показників конкурентоспроможності;

П - твір аргументів з номерами i = 1, 2, 3,..., n.

Даний підхід до визначення комплексного показника конкурентоспроможності організації використовують І.У. Зулькарнаев і Л.Р. Ільясова [8 ; с. 38], які пропонують показник конкурентоспроможності, що враховує дії чинників зовнішнього середовища, назвати комплексним показником зовнішньої конкурентоспроможності організації та представити у вигляді функції трьох груп змінних:

К = K{(Kri, i = 1,..., nr), (Wi, i = 1,..., nr), (Фi, i = 1,..., nф)}, (1.18)

де:К - комплексний показник зовнішньої конкурентоспроможності організації; Kri - конкурентоспроможність окремих ресурсів організації загальним числом nr; Wi - вагові коефіцієнти загальним числом пг; Фi - фактори зовнішнього середовища загальним числом ПФ.

У свою чергу, якщо не враховувати умов зовнішнього середовища і враховувати тільки внутрішні ресурси організації, то комплексний показник внутрішньої конкурентоспроможності організації буде виражатися у вигляді

К = K{(Kri, i = 1,..., nr), (Wi, i = 1,..., nr)}. (1.19)

Автори роботи вважають, що :

- в умовах дії на організацію однакових факторів зовнішнього середовища показники їх зовнішньої і внутрішньої конкурентоспроможності будуть рівні між собою і визначатися виразом ;

- у вираженні коефіцієнти вагомості будуть однаковими для одноотраслевих груп організації, що діють в умовах конкретного ринку і використовують однакові стратегії. Але це не вирішує завдання об'єктивної оцінки конкретних значень вагових коефіцієнтів ;

- показник частки ринку, займаної організацією в даний момент, як результат попередньої конкурентної боротьби корелює з конкурентоспроможністю організації, яку воно мало в попередній період ;

- показником результативності організації, що відображає її сьогоднішню конкурентоспроможність, є також відносна динаміка зміни його частки ринку.

В результаті комплексний показник конкурентоспроможності організації виражається двома величинами - часткою ринку ( Д) і темпами її зміни (Т), на які впливають різні ресурси з відповідними ваговими коефіцієнтами ( N * r ). Тому вираз розпадається на два вирази :

Д = КД{(Кri, i = 1,..., N*r), (Wi, i = 1,..., N*r)}, (1.20)

де:Wi- вагові коефіцієнти, використовувані для визначення частки ринку(Д) загальним числом N*r;

Kri-конкурентоспроможність окремих ресурсів, що визначають частку ринку(Д) загальним числом N*r;

Т = KT{(Kri, i = N*r + 1,..., Nr), (Wi, i = N*r + 1,..., Nr)}, (1.21)

Якщо організація вже присутня наданому ринку, то для неї відомі показники її конкурентоспроможності:Д, Т.За відомою інформацією про внутрішні ресурси організації можна оцінити її конкурентоспроможність. Тут невідомими є тільки вагові коефіцієнти Wi. А втори цю задачу вирішують на прикладі групи однорідних організацій і знаходять такий вираз для комплексного показника конкурентоспроможності (частки ринку):

конкурентоспроможність маркетинг ціна

(1.22)

де С - показник конкурентоспроможності організації з її основними засобами;

Р - показник конкурентоспроможності організації за рівнем фінансового менеджменту;

L - показник конкурентоспроможності організації за рівнем кадрового та виробничого менеджменту.

Певна залежність для комплексного показника конкурентоспроможності ( частки ринку ) ідентична висловом, і автори довели неможливість використання залежності.

Отже, в роботі знайдені вагові коефіцієнти за допомогою використання розрахункових методів і визначена розрахункова формула для визначення частки ринку, але при цьому:

- Було введено безліч обмежень ;

- Ні вирази для визначення темпів зростання частки ринку ;

- Виникають істотні труднощі з отриманням вихідної інформації по групі однорідних організацій.

Характеризуючи в цілому розглянутий метод, заснований на використанні вирази для визначення комплексного показника конкурентоспроможності організації ( продукції), можна констатувати, що він забезпечує більш точні оцінки для комплексного показника, ніж метод, заснований на визначенні середнього зваженого арифметичного показника [4 ; с. 12].

Розглядаючи окремі організації, що відповідають за конкретні види господарської діяльності та входять до крупну диверсифіковану організацію, Артур А. Томпсон -мол. і А. Дж. Стрікленд пропонують використовувати для оцінки їх конкурентоспроможності ряд критеріїв, включаючи відносну частку ринку, відносні витрати виробництва, конкурентоспроможність за властивостями продукції, можливості чинити тиск на ключових постачальників і споживачів та ін.. Однак зупиняючись на критерії, що характеризує відносну частку ринку, вони стверджують, що чим вище частка ринку господарської одиниці, тим вище її конкурентоспроможність. [ 21; с. 22].

Для оцінки конкурентоспроможності ми будемо використовувати методику Білоусова. В цілому по сукупності діяльності на всіх ринках або щодо окремих ринків та їх секторів критерії конкурентоспроможності групуються по окремих елементах комплексу маркетингу :

1. Продукт.

2. Ціна.

3. Доведення продукту до споживача.

4. Просування продукту.

Для підрахунків використовуються кількісні показники. Крім того, використовується система показників ділової активності та ефективності діяльності фірми.

Застосуємо принципи цих двох підходів до розрахунку конкурентоспроможності фірми для аналізу конкурентоспроможності маркетингової діяльності фірми.

З урахуванням вищевикладеного пропонується наступна система показників.

По продукту: Коефіцієнт ринкової частки

, (1.23)

де,ОП - обсяг продажів продукту фірмою;

ООПР- загальний обсяг продажів продукту на ринку.

Коефіцієнт показує частку, займану фірмою на ринку.

Коефіцієнт передпродажної підготовки:

, (1.24)

де,ЗПП- сума витрат на передпродажну підготовку;

ЗПОП - сума витрат на виробництво(придбання) продукту й організацію його продажів.

Цей показник характеризує зусилля фірми до зростання конкурентоспроможності за рахунок поліпшення передпродажної підготовки. У випадку, якщо продукт не вимагав передпродажної підготовки взвітний період, КПП приймаєтьсяза 1.

Коефіцієнт зміни обсягу продажів:

, (1.25)

де,ОПКОП - обсяг продажів на кінець звітного періоду;

ОПНОП - обсяг продажів на початок звітного періоду.

Коефіцієнт зміни обсягу продажів показує зростання або зниження конкурентоздатності фірми за рахунок зростання обсягу продажів.

1. За ціною.

Коефіцієнт рівня цін:

, (1.26)

Де Цma - максимальна ціна товару на ринку;

Цmin- мінімальна ціна товару на ринку;

Цуф- ціна товару, встановлена фірмою.

Показує ріст чи зниження конкурентоздатності фірми за рахунок динаміки цінна продукт.

Коефіцієнт доведення продукту до споживача:

, (1.27)

де,КІОП - коефіцієнт зміни обсягу продажів - формула (3);

ЗСБкоп- сума витрат на функціонування системи збуту на кінець звітного періоду;

ЗСБноп-Сума витрат на функціонування системи збуту на початок звітного періоду.

Показує прагнення фірми до підвищення конкурентоспроможності за рахунок поліпшення збутової діяльності.

3.По просуванню продукта.

Коефіцієнт рекламної діяльності:

, (1.28)

де,ЗРДкоп- витрати на рекламну діяльність на кінець звітного періоду;

ЗРДноп- витрати на рекламну діяльність на початок звітного періоду;

Характеризує прагнення фірми доросту конкурентоздатності за рахунок поліпшення рекламної діяльності.

Коефіцієнт використання персональних продажів:

, (1.29)

де,ЗПТАкоп- сума витрат на оплату праці торгових агентів на кінець звітного періоду;

ЗПТАноп- сума витрат на оплату праці торгових агентів на початок звітного періоду.

Показує прагнення фірми до зростання конкурентоспроможності за рахунок зростання персональних продажів із залученням торгових агентів.

Коефіцієнт використаннязв'язківз громадськістю:

, (1.30)

де,ЗРкоп- витрати на зв'язку з громадськістю на кінець звітного періоду;

ЗРноп- витрати на зв'язку з громадськістю на початок звітного періоду.

Показує прагнення фірми доросту конкурентоздатності за рахунок поліпшення зв'язків із громадськістю.

Підсумовуючи перераховані вище коефіцієнти із находячи середньоарифметичну величину, визначимо підсумковий показник конкурентоздатності маркетингової діяльності для конкретного продукту. Назвемо його коефіцієнтом маркетингового тестування конкурентоздатності (КМТК).

(1.31)

Слід зазначити, що більшість коефіцієнтів мають різні величини для різних продуктів. Тоді для розрахунку конкурентоздатності маркетингової діяльності фірми потрібно визначити суму коефіцієнтів (КМТК) для всіх її продуктів:

, (1.32)

де, n - кількість продуктів (послуг ) фірми.

Крім цього для розрахунку повної конкурентоздатності фірми також потрібно враховувати загальні фінансові коефіцієнти. Загальні фінансові коефіцієнти розраховуються на основі аналізу балансу фірми за звітний період. Для розрахунку конкурентоспроможності фірми можна обмежитися оцінкою структури балансу за такими коефіцієнтами.

Коефіцієнт поточної ліквідності ( КТЛ ) визначається як відношення фактичної вартості знаходяться в наявності у фірми оборотних коштів у вигляді виробничих запасів, готової продукції, коштів, дебіторських заборгованостей і інших оборотних активів (підсумок 2- го розділу балансу ) до найбільш термінових зобов'язаннях фірми у вигляді короткострокових кредитів банків, короткострокових позик і різних кредиторських заборгованостей (підсумок 5- го розділу балансу за вирахуванням рядків 640, 650 ) :

(1.33)

Нормативне значення коефіцієнта не менше 2.

Коефіцієнт забезпеченості власними засобами ( КОСС ) визначається як відношення різниці між обсягами джерел власних коштів ( Підсумок 3-го розділу балансу ) і фактичною вартістю основних засобів та інших необоротних активів ( підсумок 1- го розділу балансу ) до фактичної вартості знаходяться в наявності у фірми оборотних коштів у вигляді виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, коштів, дебіторської заборгованості та інших оборотних активів (підсумок 2- го розділу балансу).

Нормативне значення не менше 0,1.

Таким чином, повна формула розрахунку конкурентноздатності фірми буде наступною:

(1.34)

Отриманий коефіцієнт конкурентоспроможності фірми може коливатися від -10 до 10 і залежно від значення цього коефіцієнта дану фірму відносять до однієї з груп : Ринкові лідери, ринкові претенденти, ринкові послідовники, фірми, що діють в ринковій ніші, або банкрути ( рис. 1.1).

Для кожного ринку продукту ідентифікуються найбільш небезпечні ( пріоритетні ) конкуренти. Усі конкуренти поділяються на певні групи залежно від переваг, завойованих фірмами, і таким чином встановлюється їх роль у конкурентній боротьбі.

Для кожної групи конкурентів характерні конкретні концепції поводження на ринку. Для розподілу конкурентів на групи розглянемо матрицю групового ранжирування конкуруючих фірм.

Претенденти	Лідери
+ 3,1 - + 7	+ 7,1 - + 9	+ 9,1 - + 10
Зайнявшіриночнунішу	Послідовники
- 2,9 - 1	1	+ 1,1 - + 3
Банкрути	Зайнявшіриночнунішу
- 10 - (- 9,1)	- 9 - (-7)	- 6,9 - (-3)

Рис. 1.1 Матриця групп фірм, конкуруючих на ринку

Матриця являє собою прямокутник, розбитий на дев'ять квадрантів (секторів), кожний з яких відповідає певному коефіцієнту від -10до 10. Сам прямокутник поділяється на п'ять рівнів, кожен з яких відповідає певній групі фірм, що розрізняються між собою рівнем конкурентоспроможності і відносяться до наступних груп учасників ринку:

-Лідери: 9,1- 10;

-Претендентина рольлідера: 3,1- 9;

-Послідовники: 1,1- 3;

-Зайняли ринкову нішу: -6,9- 1;

-Банкрути: -10- 7.

Ринкові лідери - фірми, що мають максимальний коефіцієнт конкурентоздатності ( КФ ). Як правило, ці фірми мають максимальну ринкову частку при продажах, є лідерами в ціновій політиці, оптимізації витрат, використанні різноманітних розподільних систем і т.д. Для фірм- лідерів характерною поведінкою є оборона.

Ринкові претенденти - фірми, розрахунковий коефіцієнт конкурентоспроможності яких лежить в діапазоні від 3,1 до 9. Ці фірми, як правило, борються за збільшення ринкової частки продажів, проводять ціновий демпінг. Для них характерна стратегія атаки на всіх напрямках діяльності.

Ринкові послідовники - фірми, розрахунковий коефіцієнт конкурентоспроможності яких лежить в діапазоні від 1,1 до 3. Ця група фірм проводить політику проходження за галузевим лідером, не ризикує, але і не виявляє пасивності. Фірми цієї групи особливо обережно і виважено приймають рішення, що стосуються їх діяльності на ринку. Вони копіюють діяльність лідера, але діють більш обачно і розраховують на менші ресурси.

Фірми, що діють в ринковій ніші. Розрахунковий коефіцієнт конкурентоспроможності цієї групи лежить у діапазоні від-6,9до 1. Фірми цієї групи обслуговують маленькі ринкові сегменти, які інші учасники конкуренції не бачать або не приймають до уваги. Для них характерний високий рівень спеціалізації. Коло клієнтів обмежене, але характерний високий рівень цін. У своїй діяльності фірми максимально залежать від клієнтів і спираються на них.

Банкрути - фірми з коефіцієнтом конкурентоздатності від -10до -7. Ці фірми приймають режим зовнішнього управління і проводять заходи щодо виходу з банкрутства або проводять розрахунки з кредиторами і ліквідуються[24].

Розділ 2. Практика управління конкурентоспроможністю підприємства на прикладі ВАТ «АДК»

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Компанія «АДК» почала свою діяльність в 2003році, коли команда однодумців об'єднаних однією метою створила невеликий цех з виробництва м'яких меблів. За роки роботи було отримано багато досвіду у виробництві і технології виготовлення м'яких меблів, була розширена матеріальна база, закуплено нове обладнання. Якщо в 2003 площа виробничих приміщень становила 400 мкв., то з 2012 року, з введенням нового виробничого об'єкта настала складати10000мкВ.

Підприємство ВАТ «АДК» Дніпропетровська меблева фабрика є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, розрахунковий або інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, бланки. Підприємство здійснює свою діяльність відповідно до законів і нормативними актами Української Федерації.

Підприємство діє на основі господарського розрахунку і самофінансування і несе відповідальність, встановлену законодавством Української Федерації за результати своєї виробничо - господарської та фінансової діяльності та виконання зобов'язань перед власником майна, постачальниками, споживачами, бюджетом, банками та іншими юридичними і фізичними особами.

Місце знаходження підприємства : 520020, м. Дніпропетровськ, вул. Берегова 238-д.

Цілями створення підприємства є виробництво меблевої продукції, задоволення суспільних потреб та отримання прибутку. Діяльність ВАТ «АБК» будується на принципах економічної самостійності, самофінансування і самоокупності.

Підприємство встановлює ціни на всі види вироблених робіт, послуг, що випускається і реалізовану продукцію відповідно до чинного законодавства Української Федерації.

Підприємство самостійно розпоряджається результатами виробничої діяльності, отриманим прибутком, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати обов'язкових платежів і податків.

Дніпропетровська меблева фабрика випускає наступний асортимент продукції: меблі домашня дерев'яна, меблі домашня дерев'яна за специфікацією замовника, меблі для кухні домашня дерев'яна, меблі для кухні домашня модульні, меблі для кухні домашня для невеликих кухонь, меблі м'які модульні, софи, дивани, банкетки з м'якою оббивкою, крісла з м'якою оббивкою, крісла м'які з відкидною спинкою домашні.

Конкуренти ВАТ «АБК» : ТОВ «Меблі Прогрес», мебельна фабрика «Корвет», мебельна фабрика «БМФ», мебельна фабрика «Слов'янка», мебельна фабрика «Україна»,мебельна фабрика «Світ меблів».

Структура управління ВАТ«АДК» є лінійно-функціональною. Це поєднання лінійної і функціональної організаційних структур, побудованої на основі вертикальної ієрархії управління і базується на суворій підпорядкованості нижчої ланки вищої та функціональної структури, побудованої на основі угруповання персоналу пошироким завданням, які вони виконують.

Найголовнішою цінністю підприємства є люди, які конструюють, виробляють, планують, продають і доставляють м'які меблі. Наданий момент це команда професіоналів, яким під силу вирішення будь-якої задачі. Сьогодні «ADK» - це сучасне, цілісно-працююче підприємство. У виробництві використовуються тільки високоякісні, екологічно чисті матеріали, що мають висновок санітарно-гігієнічної експертизи. Роботи проводяться на кращому німецькому та італійському обладнанні: Dьrkopp, Pfaff, Altendorf, Griggio, Weining.

Маркетингова стратегія підприємства ґрунтується на тому, щоб дати кінцевому покупцеві продукт, який перевершить всі його очікування і створити для наших партнерів найбільш комфортні умови співпраці.

Меблева фабрика «АДК» з липня2008 року є членом Української Асоціації Меблевиків і бере активну участь в її діяльності.

2.2 Аналіз та оцінка діяльності підприємства

Для аналізу фінансового стану підприємства використовуються дані бухгалтерського балансу та звіту про прибутки та збитки.

Проведемо аналіз фінансового стану підприємства на основі даних бухгалтерського балансу - форма № 1.

На основі бухгалтерського балансу проводиться аналіз за такими напрямами:

- Аналіз ліквідності балансу;

- Аналіз платоспроможності підприємства;

- Аналіз фінансової стійкості.

1. Аналіз ліквідності балансу.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів по активу, підсумованих за ступенем їх ліквідності (тобто швидкості перетворення в грошові кошти), із зобов'язаннями по пасиву, згрупованими за термінами їх погашення.

Активи підприємства залежно від ступеня ліквідності поділяються на групи:

А1 - найбільш ліквідні кошти;

А2 - швидко реалізованих активи;

А3 - повільно реалізовані активи;

А4 - важкореалізовані активи.

Пасиви підприємства залежно від термінів їх оплати поділяються на такі групи:

П1 - найбільш термінові зобов'язання;

П2 - середньострокові пасиви;

П3 - довгострокові пасиви;

П4 - стійкі (постійні) пасив.

Зіставлення даних про ліквідних коштах і зобов'язаннях дозволяє знайти поточну ліквідність наступним способом:

ТЛ = (А1 + А2) - (П1 + П2); (2.1)

Таким чином, ми одержуємо:

ТЛ10 = (418 + 0) - (21117 + 0) = -20699 руб.

ТЛ11 = (631 + 0) - (20649 + 0) = -20018 руб.

Коефіцієнт поточної ліквідності показує, що в даний період часу ВАТ «АДК» є неліквідним підприємством.

Класифікація активів і пасивів підприємства за 2010 і 2011роки представлені в таблиці 2.1 і в таблиці 2.2.

Таблиця 2.1 Класифікація активів і пасивів підприємства за 2010 рік, тис. грн.

Актив	Пасив
Показник	Склад показників		Сумма строк	Показник	Склад показників		Сума рядків
А1	Грошові кошти	418	418	П1	Кредиторска заборгованість	21117	21117
	Короткострокові фінансові вкладення	0
А2	Дебиторска задолженность (платежі по яким очікуються протягом 12 місяців післязвітної дати)	0	0	П2	Короткосторокові позики і кредити	0	0
	Товари відвантажені	0			Доходимайбутніх періодів	0
	Займиіншим організаціям	0			Резервимайбутніхвитраті платежів	0
					Інші короткостроковізобов'язання	0
А3	Запаси (за мінусом товарів відвантажених)	13454	13454	П3	Довгострокові зобов'язання	2348	2348
	Дебиторсказаборгованість (платежі по якимочікуютьсяпротягом 12 місяців післязвітної дати)	0			Заборгованість учасникам (засновникам) по виплаті доходів	0
	Інші оборотні активи	0
	Довгострокові фінансові вкладення	0
А4	Необоротні активи (за мінусом довгострокових фінансових вкладень)	15496	16460	П4	Капітал і резерви	13794	13794
	ПДВ по придбаним цінностям	964

Таблица 2.2 Класифікація активів і пасивів підприємства за 2011рік, тис. грн.

Актив	Пасив
Показник	Склад показників	Значення	Сума рядків	Показник	Склад показників	Значення	Сума рядків
А1	Грошові кошти	631	631	П1	Кредиторска заборгованість	20649	20649
	Короткострокові фінансові вкладення	0
А2	Дебиторска задолженность (платежі по яким очікуються протягом 12 місяців післязвітної дати)	0	0	П2	Короткосторокові позики і кредити	0	0
	Товари відвантажені	0			Доходимайбутніх періодів	0
	Займиіншим організаціям	0			Резервимайбутніхвитраті платежів	0
					Інші короткостроковізобов'язання	0
А3	Запаси (за мінусом товарів відвантажених)	14867	14867	П3	Довгострокові зобов'язання	2605	2605
	Дебиторсказаборгованість (платежі по якимочікуютьсяпротягом 12 місяців післязвітної дати)	0			Заборгованість учасникам (засновникам) по виплаті доходів	0
	Інші оборотні активи	0
	Довгострокові фінансові вкладення	0
А4	Необоротні активи (за мінусом довгострокових фінансових вкладень)	14662	15183	П4	Капітал і резерви	14933	14933
	ПДВ по придбаним цінностям	521

2. Аналіз платоспроможності підприємства.

Аналіз ліквідності, проведений за запропонованою вище схемою, є наближеним. Проведемо більш детальний аналіз платоспроможності, заснований на розрахунку фінансових коефіцієнтів.

1) Загальний показник платоспроможності

Лобщ = (А1 + 0,5А2 + 0,3А3) / (П1 +0,5П2 +0,3П3) (2.2)

Лобщ10= (418 + 0,5*0 + 0,3*13454)/ (21117 + 0,5*0 + 0,3*2348) = 4454,2/21821,4 = 0,2

Лобщ11 = (631 + 0,5*0 + 0,3*14867) / (20649 + 0,5*0 + 0,3 * 2605) = 5091,1/21430,5= 0,24

У 2010 і 2011 роках показник загальної ліквідності менше 1, що говорить про неплатоспроможність організації, але при цьому спостерігається підвищення рівня ліквідності на 0,04.

2) Коефіцієнт абсолютної ліквідності

Лабс = (грошові кошти + короткострокові фінансові вкладення) / поточні зобов'язання; (2.3)

Лабс10 = (418 + 0) / 21117 = 0,02

Лабс11 = (631 + 0) / 20649 = 0,03

Обмеження коефіцієнта Лабс ? 0,1, а отже в 2010 і 2011 роках короткострокові зобов'язання підприємства не можуть бути повністю задоволені при пред'явленні вимог кредиторів.

3) Коефіцієнт «критичної точки» (коефіцієнт швидкої ліквідності або термінової ліквідності).

Лср = (ДС + Крф.вл. + Кр.д.з) / ТО, (2.4)

де ДВ - грошові кошти,

Крф.вл. - Короткострокові фінансові вкладення,

КР.д.з - короткострокова дебіторська заборгованість,

ТО - поточні зобов'язання.

Лср07 = (418 + 0 + 0) / 21117 = 0,02

Лср08 = (631 + 0 + 0) / 20649 = 0,03

Значення ЛСР <1, а значить, що підприємство не зможе покрити короткострокову заборгованість за умови повного погашення дебіторської заборгованості.

4) Коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт покриття).



Лт = (Аоб) / ТО, (2.5)

где Аоб - оборотні активи;

Лт07 = 21763 / 21117 = 1,03

Лт08 = 23525 / 20649 = 1,14

Позитивним результатом є значенняЛТбільше2. У нашому випадкуЛТодно1,03і1,14в 2010і 2011роках відповідно, а отже підприємство не має платоспроможності за умови погашення короткострокової дебіторської заборгованості і реалізації наявних запасів.

5) Частка оборотних коштів в активах

Дос = (Аоб) / ВБ, (2.6)

где ВБ - валюта баланса,

Дос07 = 21763 / 37259 = 0,58

Дос08 = 23525 / 38187 = 0,62

Частка оборотних коштів в активах в 2010 році склала 58%, а в 2011 році - 62%, що говорить про збільшення частки оборотних коштів в активах підприємства.

Перейдемо до аналізу фінансової стійкості. Аналіз фінансової стійкості проводиться для того, щоб визначити:

- Здатність організації відповідати за своїми довгостроковими зобов'язаннями;

- Ступінь незалежності організації від позикових джерел фінансування.

Проведемо оцінку фінансової стійкості за допомогою таких коефіцієнтів:

2) Власний капітал в обороті:



СКоб = КР - Аво, (2.7)

где КР - капитал и резервы.

СКоб11 = 14933 - 14662 = 271 тис. грн.

У 2011 році спостерігається сума власного оборотного капіталу в обороті становить 271000 рублів.

3) Коефіцієнт автономії

Кавт = СК / ВБ, (2.8)

Кавт10 = 13794 / 37259 = 0,2%

Кавт11 = 14933 / 38187 = 0,2%

Даний коефіцієнт порівнює власний капітал з усіма джерелами фінансування. Позитивним результатом є ставлення рівне 0,4 ? Кавт ? 0,6. У нашому випадку дане співвідношення не дотримується, що говорить про високу залежність підприємства від кредиторів і позичальників.

5) Коефіцієнт фінансової стійкості

Кфу = (СК + ДО) / ВБ, (2.9)

де ДО - довгострокові зобов'язання.

Кфу10 = (13794 + 2348) / 37259 = 0,43

Кфу11 = (14933 + 2605) / 38187 = 0,46

2010 році 43% активу фінансується за рахунок стійких джерел. Нормою даного показника є КФУ ? 0,6.

У даному випадку значення показника не відповідає встановленій нормі, а значить підприємство не є досить стійким у фінансовому відношенні.

6) Коефіцієнт маневреності

Кман = (СК - Аво)/ СК, 2.10)

Кман10 = (13794 - 15496) / 13794 = = -0,12

Кман11 = (14933 - 14662) / 14933 = 0,02

Кман рівне в 2010 році -0,12, а в 2011 - 0,02 показує поліпшення фінансового стану підприємства.

7) Коефіцієнт іммобілізації

Кимм = Аво / Ао, (2.11)

Кимм10 = 15496 / 21763 = 0,71

Кимм11 = 14662 / 23525 = 0,62

У 2010 році підприємство складають 29 % постійних і 71 ??% поточних активів. У 2011 році - 38% постійних і 62 % поточних активів.

...