Бюджетний дефіцит

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ

1.1 Сутність дефіциту бюджету та причини його виникнення

1.2 Соціально-економічні наслідки дефіциту державного бюджету

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДЕФІЦИТУ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ ЗА 2011-2013 РОКИ

2.1 Аналіз показників дефіциту державного бюджету України

2.2 Джерела фінансування дефіциту державного бюджету в України

РОЗДІЛ 3. СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ФОРМУВАННЯ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ УКРАЇНИ

3.1 Проблеми управління бюджетним дефіцитом в Україні

3.2 Перспективні напрямки подолання дефіциту бюджету у контексті економічного розвитку

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

Формування засад ринкової економіки соціально орієнтованого типу супроводжується незбалансованістю головного фінансового плану - державного бюджету, що має своїми наслідками неоднозначні соціально-економічні та фінансові ефекти. Розбалансованість державних фінансів та перманенті бюджетні дефіцити стали однією із найактуальніших проблем XX - початку XXI століття. За своєю природою вони виражають одвічну проблему суспільства - суперечність між зростаючими державними потребами і обмеженими ресурсами. При цьому, в Україні не сформовано стратегію розвитку та механізми вирішення основних економічних негараздів, не забезпечено створення умов для виходу вітчизняної економіки на траєкторію зростання.

В Україні протягом останніх років зберігається дефіцит державного бюджету, що, в першу чергу, зумовлений недостатніми надходженнями, викликаними економічною кризою. Тому, необхідним є дослідження особливостей фінансування дефіциту Державного бюджету України в сучасних умовах та пошук оптимальних джерел його фінансування на перспективу.

Актуальність обраної тематики зумовлена й тим, що державний бюджет відіграє вагому роль у соціально-економічному розвитку держави, а проблеми, котрі виникають у цій сфері належать до найосновніших з погляду економічно безпеки.

Особливе значення у дослідженні питання дефіциту бюджету відіграють праці зарубіжних вчених: Р. Барро, Ш. Бланкарта, Дж. Б'юкенена, А. Лернера, Р. Масгрейва, Дж. Стігліц, М. Фрідмена, Дж. Хікса, М. Мейера. Серед відомих сучасних вітчизняних дослідників можна виокремити напрацювання В. Андрущенка, О. Василика, В. Геєца, О. Кириленко, В. Опаріна, М.Д. Пасічний, В. Суторміної, В. Федосова, С. Юрія, І. Я. Чугунов та багатьох інших. Але недостатньо дослідженими залишаються питання комплексного підходу і створення механізму управління бюджетним дефіцитом.

Тому об'єктом дослідження даної роботи виступає процес управління бюджетним дефіцитом.

Предметом дослідження є сучасний стан бюджетного дефіциту держави, джерела його фінансування, проблеми управління та перспективні напрямки подолання.

Метою написання курсової роботи являється визначення сучасних проблем управління бюджетним дефіцитом в Україні та формування перспективних напрямків подолання дефіциту бюджету у контексті економічного розвитку.

Виходячи із мети можна сформулювати наступні завдання даної роботи:

1) визначити сутність дефіциту бюджету та причини його виникнення;

2) розглянути соціально-економічні наслідки дефіциту державного бюджету;

3) проаналізувати основні показники дефіциту державного бюджету України за 2011-2013 роки;

4) здійснити аналіз джерел фінансування дефіциту державного бюджету в Україні;

5) розкрити проблеми управління бюджетним дефіцитом в Україні;

6) визначити перспективні напрямки подолання дефіциту бюджету у контексті економічного розвитку.

Дана робота складається із трьох, послідовно викладених, розділів. В першому розділі визначено сутність дефіциту бюджету та причин його виникнення, розглянуто соціально-економічні наслідки дефіциту державного бюджету. В другому розділі проаналізовано основні показники дефіциту державного бюджету України за 2011-2013 роки та джерела фінансування дефіциту бюджету. В третьому розділі розкрито основні проблеми управління бюджетним дефіцитом в Україні та визначено перспективні напрямки подолання дефіциту бюджету у контексті економічного розвитку.

бюджет державний дефіцит фінансування



РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ

1.1 Сутність дефіциту бюджету та причини його виникнення

Оскільки бюджет є системою всеохоплюваних перерозподільних відносин, то його формування і стан мають особливе значення для держави, кожної юридичної та фізичної особи й суспільства загалом.

Стан бюджету як фінансового плану відображає не тільки фінансовий стан держави, але й характеризує фінансову ситуацію країни взагалі тому й цікавить усіх громадян та кожну підприємницьку структуру. Для бюджету властиві три показники: рівновага доходів і видатків; перевищення доходів над видатками; перевищення видатків над доходами (бюджетний дефіцит).

У фінансово-економічній літературі немає єдиної думки щодо однозначного визначення причин виникнення, суті та форм бюджетного дефіциту. Це пов'язано, перш за все, зі складністю та багатогранністю цього економічного явища (див. дод. А).

Суть бюджетного дефіциту як економічного явища у науковій літературі часто трактують як об'єктивні економічні відносини, які виникають між учасниками відтворювального процесу при використанні державою грошових коштів понад наявні доходи бюджету. Іншими словами, дефіцит, як правило, виникає в результаті незбалансованості бюджету, тобто нестачі грошових коштів для фінансування визначеного обсягу державних видатків [18].

Визначення змісту дефіциту бюджету, прийняте в нашій державі, зазначене у Бюджетному кодексі України. Воно визначається як «перевищення видатків бюджету над його доходами (з урахуванням різниці між наданням кредитів з бюджету та поверненням кредитів до бюджету)» [1].

Дeфіцит виступає чи нe найважливішим чинником в систeмі загроз нe лишe бюджeтній, а й фінансовій бeзпeці дeржави загалом. Окрeмі науковці пропонують навіть взагалі відмовитися від використання такого важливого інструмeнту дeржавної фінансової політики, як дeфіцит бюджeту. У зарубіжних країнах прихильники жорсткої бюджeтної політики навіть вимагають конституційної заборони дeфіцитного фінансування (за винятком воєнного часу). А формування бeздeфіцитного бюджeту нeрідко розцінюється як однe з найважливіших досягнeнь у провeдeнні дeржавної бюджeтної політики [15].

Природа виникнення дефіциту бюджету та його вплив на економічний розвиток для різних країн суттєво відрізняються.

Залежно від виду бюджетний дефіцит можливо розглядається за формою вияву, причинами виникнення, за характером впливу на економіку та за напрямом дефіцитного фінансування.

За формою вияву вирізняють плановий, фактичний і прихований дефіцити [12, с. 162].

Плановий дефіцит запланований та затверджений у законі про Державний бюджет України. Фактичний - це реальне перевищення видатків над доходами бюджету, офіційно зафіксоване наприкінці бюджетного періоду. Прихований дефіцит - занижена величина фактичного бюджетного дефіциту і державного боргу, що часто робиться цілеспрямовано і є результатом певних політичних ігор.

За причинами виникнення виокремлюють свідомий, вимушений, циклічний і структурний дефіцити. Свідомий дефіцит виникає в умовах достатності ресурсів у суспільстві та досить високого рівня доходів юридичних і фізичних осіб. Він пов'язаний з політикою помірного оподаткування з метою зміцнення фінансової бази підприємницьких структур. Вимушений дефіцит пов'язаний з низьким рівнем виробленого ВВП, якщо процес оподаткування не може забезпечити бюджет держави достатніми доходами. Циклічний дефіцит - дефіцит, який є результатом циклічного падіння виробництва (зменшення національного доходу й обсягу виробництва) унаслідок кон'юнктурних коливань. Структурний дефіцит є результатом свідомої активної (дискреційної) політики держави, що передбачає маніпулювання податками й урядовими видатками з метою зміни реального обсягу національного виробництва і зайнятості, контролю над інфляцією та прискоренням економічного зростання і запобігання спаду виробництва в країні [12, с. 163].

За характером впливу на економіку вирізняють стійкий дефіцит бюджету (є у довгостроковому періоді), та тимчасовий (зумовлений касовими розривами у процесі виконання бюджету або подіями, які не можна передбачити і спрогнозувати).

За напрямами дефіцитного фінансування дефіцит може мати пасивний характер - спрямування залучених під його покриття коштів на поточні потреби (соціальні трансферти, виплата заробітної плати у бюджетній сфері та інші), й активний - фінансування бюджетних інвестицій, насамперед, капітальних вкладень у високоефективні інвестиційні проекти.

Дефіцит бюджету виникає у зв'язку із багатьма не тільки об'єктивними, але й суб'єктивними причинами. Проблема бюджетного дефіциту стосується не тільки обмеженості можливостей держави мобілізувати необхідні доходи, а й оптимізації витрат держави.

Основними причинами виникнення бюджетного дефіциту є [12, с. 166]:

- зменшення приросту національного доходу внаслідок економічної кризи і спаду виробництва;

- збільшення державних видатків на фінансування неекономічних сфер діяльності, особливо на державне управління й економічно необґрунтовані соціальні програми;

- циклічні спади в економіці, особливо якщо вони глибокі й тривалі;

- неефективний механізм оподаткування суб'єктів господарювання, коли завищений податковий тиск зумовлює поступове зниження ділової активності та тінізацію економіки;

- не правильно визначені орієнтири та непослідовність фінансово-економічної політики;

- слабкий фінансовий контроль із боку держави за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів;

- зростання внутрішнього й зовнішнього державного боргу;

- у короткостроковій перспективі - зменшення податків з метою підвищення ділової активності та стимулювання економіки (без відповідного коригування бюджетних витрат).

Наявність бюджетного дефіциту пояснюється багатьма причинами. Експерти серед головних причин виділяють низьку ефективність економіки і зовнішньоекономічних зв'язків, національну структуру видатків, високу питому вагу держави в секторі економіки. В Україні частка держави в структурі ВВП оцінюється в 35%. Це високий показник, який може бути лише в умовах розвинутої ринкової економіки. Заплановані податки збираються недостатньо повно. Не оптимальна структура неподаткових надходжень.

Існують глибинні, загальні проблеми бюджетного дефіциту, що властиві будь-якій державі, в якій видатки бюджету перевищують доходи, і конкретні, особливі причини, що мають місце в окремій країні. Глибинними причинами бюджетного дефіциту в Україні є спад виробництва, зниження ефективності функціонування галузей економіки і підприємств, не виважена соціально-економічна політика в державі.

Аналізуючи проблеми бюджетного дефіциту, можна запропонувати наступну класифікацію чинників (факторів) бюджетного дефіцит [18]:

1. Військова доктрина. Цей фактор зумовлений значними витратами на проведення воєнних кампаній та необґрунтованою мілітаризацією економіки в мирний час.

2. Економічна криза. Даний чинник породжений несприятливим економічним розвитком, а саме - спадом виробництва, інфляційними процесами, неефективним функціонуванням окремих галузей економіки тощо.

3. Політична ідеологія. Надмірні витрати коаліцій політичних партій за рахунок майбутніх урядів, намагання політиків сподобатися виборцям.

4. Надзвичайні обставини. Пов'язані з потребою здійснення великих видатків на ліквідацію наслідків стихійних явищ, катастроф та епідемій.

Досліджуючи сутність та причини дефіциту бюджету, зауважимо, що особливою специфікою при цьому відзначаються державні фінанси тих країн, де протягом багатьох років переважала державна форма власності. Наслідками системної кризи директивної економіки стало розбалансування державних фінансів, оскільки зниження ролі держави у функціонуванні суспільно-політичних та економічних процесів та створення нових державних утворень на теренах Союзу вимагали швидкого реформування бюджетної та податкової систем, зміни структури бюджетних видатків, що гальмувалося економічною кризою, відсутністю власних грошей та системи фінансового ринку. Такий комплекс соціально-економічних факторів появи бюджетного дефіциту практично не спостерігався у будь-яких інших державах світу [18].

Характеризуючи причини виникнення бюджетних дефіцитів, варто розглянути два випадки [18].

Перший, коли дефіцит бюджету зумовлений певними умовами функціонування економіки, а, отже має своїм початком об'єктивні фактори:

- соціально-економічні кризові явища, що включають циклічні економічні коливання, соціальні негаразди, старіння нації тощо;

- форсмажорні обставини, виникнення котрих неможливо вчасно спрогнозувати.

Другий, коли дефіцит розглядається як можливий економічний інструмент, а фактори його появи вважаються суб'єктивними. До них можна зарахувати:

- політичні рішення щодо різкого зниження податкового навантаження чи стрімкого зростання бюджетних видатків;

- прийняття дефіцитостимулюючих рішень у бюджетній та податковій сферах, базуючись на певних економічних теоріях.

Отже, розглянувши сутність дефіциту бюджету та виявивши основні причини його виникнення необхідним є визначення соціально-економічних наслідків дефіциту державного бюджету.

1.2 Соціально-економічні наслідки дефіциту державного бюджету

Держава у своїй діяльності прагне до збалансованого розподілу видатків і доходів. Для того, щоб досягти цього необхідно мати чітко налагоджену систему управління бюджетом, яка змогла б забезпечити ефективне використання коштів.

Бюджетний дефіцит - це фінансове явище, що необов'язково відноситься до розряду надзвичайних подій. В сучасному світі немає держави, яка в ті чи інші періоди своєї історії не зіткнулася б з бюджетним дефіцитом.

Проте, переважна більшість теоретиків і практиків світу схиляються до думки, що бюджетний дефіцит має негативний вплив на соціально-економічні процеси у суспільстві. Дефіцит бюджету є причиною зниження ефективності податкової системи, послаблення стимулів до праці, підриву впевненості членів суспільства у майбутньому [13, c. 340].

У більшості країн світу, у тому числі в Україні, бюджетні дефіцити набули хронічного характеру, що сприяло поглибленню фінансової нестабільності. Вони дають поштовх інфляційним процесам і відволікають значні обсяги фінансових ресурсів з приватного сектору. Неконтрольованість питання про бюджетне обмеження дефіциту є причиною погіршення фінансової дисципліни у країні та поглиблення фінансової безвідповідальності урядів.

В умовах глобалізації економічного розвитку та інтернаціоналізації світогосподарських зв'язків бюджетні дефіцити є чинником підвищення ризику економічної діяльності, несуть потенційний ризик монетизації і дефолту. Національні уряди вже не можуть належним чином визначати ефективність своїх економічних заходів, оскільки у зв'язку з відкритістю національних економік суспільне відтворення відбувається одночасно як всередині країни, так і за її межами. Якщо додатково збільшувати за рахунок бюджетного дефіциту платоспроможний попит населення, то в умовах відкритої економіки це призведе не до пожвавлення національного виробництва, а до зростання внутрішніх цін і до імпорту товарів, а бюджетне субсидіювання вітчизняних підприємств однаково сприятиме як внутрішньому інвестуванню, так і вивезенню капіталу за кордон.

Наявність хронічних бюджетних дефіцитів у світовій практиці свідчить про існування певного причинно-наслідкового механізму. Причинно-наслідкова діалектика бюджетних дефіцитів така. У першу чергу бюджетний дефіцит впливає на скорочення обсягу заощаджень у загальнонаціональному масштабі, яке зумовлює зростання відсоткової ставки, меншу доступність кредитних ресурсів для приватного сектору. У результаті підвищується обмінний курс національної валюти, що спричиняє зменшення обсягів інвестицій та експорту, збільшення імпорту. Такий стан зумовлює дефіцит зовнішньоторгового балансу, внаслідок чого виникає дефіцит платіжного балансу. Ці негативні наслідки мають поточний характер і виявляються протягом бюджетного року [13, с. 340].

Однак зменшення обсягів інших видів діяльності, зумовлене дефіцитами, може мати й більш віддалені негативні побічні ефекти. Наприклад, спад інвестиційної діяльності спричиняє скорочення акціонерного капіталу, виробничих потужностей, обсягів виробництва. Таке скорочення є причиною зниження рівня продуктивності праці й реальної зарплати, що негативно впливає на відсотки, ренту, прибутки за рахунок національного капіталу, які відходять до нерезидентів. Відповідно, продовжує нарощуватися державна заборгованість, внаслідок чого знижується довіра інвесторів, скорочуються іноземні інвестиції, а нерезиденти вивозять свій капітал за кордон. У результаті формується надмірний державний борг, який створює ризик дефолту.

Дефолт провокує згубні для економіки країни і престижу держави наслідки, зумовлені згортанням інвестицій, збуванням акцій та облігацій нерезидентами, що спричиняє падіння вартості цінних паперів, зростання відсоткових ставок. Відбувається подальше зниження обсягів виробництва і рівня заробітної плати, зумовлене скороченням інвестицій, внаслідок чого зменшуються споживчі витрати домогосподарств. Далі знижується обмінний курс у зв'язку з падінням попиту на національну валюту, запускаються інфляційні процеси. У випадку кредитування уряду центральним банком посилюється інфляція, у результаті чого настає загальна фінансова криза, масові банкрутства у реальному і фінансовому секторах економіки [13, с. 341].

Таким чином, розглядаючи причинно-наслідкову діалектику бюджетних дефіцитів, можна побачити, що вони у цілому спричиняють десятки негативних соціально-економічних і фінансових ефектів, кінцевими і найгіршими з яких є фінансова та економічна кризи.

Слід зазначити, що державні бюджети 2006-2011 років можна називати антисоціальними: з року в рік збільшуються видатки на утримання органів влади, зростають зарплати депутатів, урядовців, інших чиновників, тоді як утримання цілих стратегічних галузей (армії, медицини, освіти, соціального забезпечення, комунальної сфери тощо) погіршується. Протягом 2009-2012 років фінансування Генпрокуратури зросло у 2,5 рази, Президента - майже удвічі, МВС - в 1,8 рази. Фінансування програм Мінохорони здоров'я та армії в 2012 році навіть зменшено. Більш детально наслідки дефіциту держбюджету розглянуто в наступному розділі.

Проте, слід зазначити, що оцінюючи соціально-економічні наслідки бюджетного дефіциту, дефіцитне фінансування економіки та інших сфер державної діяльності може бути вигідним, раціональним і виправданим лише за умови, коли темпи приросту ВВП будуть випереджувати приріст обсягів бюджетів, бюджетних дефіцитів і видатків на обслуговування державного боргу. Позитивними наслідками можна вважати також отриманий ефект від зміцнення економіки за рахунок дефіцитного фінансування, створення реального фундаменту та ефективної фінансової системи, вигідних майбутнім поколінням. За інших умов соціально-економічні наслідки бюджетного дефіциту будуть негативні [13, с. 342].

Отже, розглянувши сутність дефіциту державного бюджету та виділивши його основні соціально-економічні наслідки для країни проаналізуємо основні показники дефіциту державного бюджету, а також джерела його фінансування.



РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДЕФІЦИТУ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ ЗА 2011-2013 РОКИ

2.1 Аналіз показників дефіциту державного бюджету України

Основними чинниками, які негативно впливають на зростання дефіциту державного бюджету, є економічна та політична нестабільність, недосконалість законодавчої бази, невиважена бюджетна політика. У процесі прийняття й виконання державного бюджету вирішальне значення має збалансованість доходів і видатків. Слід зазначити, що цілком ідеального варіанту рівноваги існувати не може, тому постає проблема розподілу коштів та поповненню державного бюджету. Однією із головних проблем є перевищення видатків над доходами, тобто дефіцит бюджету. Для детальнішого подальшого аналізу дефіциту бюджету потрібно провести аналіз деяких показників.

Виконання дохідної частини бюджету в 2013 році відбувалось в умовах зменшення промислового виробництва, імпорту товарів та низького рівня інфляції, що суттєво відобразилися на надходженнях.

Таблиця 2.1

Доходи Державного бюджету України у 2011-2013 рокахмлрд. грн.

	2011 рік	2012 рік	2013 рік	Відхилення (+,-) звітного періоду до
				2011 року	2012 року
Планові надходження	313,4	383,0	360,0	46,6	-23,0
Фактичні надходження	314,6	346,1	339,2	24,6	-6,9
Рівень виконання плану, %	100,4	90,3	94,2	-6,2	3,9

Аналізуючи дані табл. 2.1 можна побачити, що за результатами 2013 року до Державного бюджету України надійшло 339226,9 млн. грн., у т.ч. доходів - 337617,6 млн. грн., трансфертів з місцевих бюджетів - 1609,3 млн. гривень. Недовиконання, порівняно із плановими надходженнями, становило 5,8 %.

Проти 2012 року надходження до Державного бюджету України знизились на 6827,1 млн. грн., або на 2 %. Відносно 2011 року, за 2013 рік фактичні надходження збільшилися на 24,6 млрд. грн.

Слід зазначити, що за 2011-2013 роки, рівень виконання плану надходжень був виконаний на 100,4 % лише у 2011 році. Відповідно за 2012 та 2013 роки недовиконання становило 9,7 % та 5,8 %.

Що стосується основних джерел надходжень до Державного бюджету, то податкові надходження до Державного бюджету України у 2013 році становили 262777,0 млн. грн., неподаткові - 72853,2 млн. грн., відповідно. У структурі доходів Державного бюджету України у 2013 року частка податкових надходжень становить 77,5 % загального обсягу надходжень, неподаткових - 21,5 %, відповідно [8].

Виконання державного бюджету за видатками у 2013 році здійснювалося на основі принципів програмно-цільового методу та Бюджетного кодексу України.

У зв'язку із невиконанням доходної частини бюджету у 2013 році забезпечувалось першочергове фінансування соціальних видатків при неповному виконанні видатків, що не є захищеними та пріоритетними.

Рис. 2.1 Видатки Державного бюджету України у 2011-2013 роках

Із рис. 2.1 можна побачити, що як планові так і фактичні видатки із Державного бюджету щороку збільшувалися. Відносно 2011 року, за 2013 рік планові видатки збільшилися на 78,7 млрд. грн., фактичні на 70,0 млрд. грн.

Негативною тенденцією є те, що щороку спостерігається недовиконання планового обсягу видатків із бюджету.

Видатки Державного бюджету України за 2013 рік проведені в обсязі 403456,1 млн. грн., що на 7774,5 млн. грн., або на 2 % більше аналогічного показника 2012 року. Рівень виконання річного плану (зі змінами) в 2013 році становив 93,2 %, недовиконання плану - 29474,8 млн. грн. [8].

Видатки загального фонду державного бюджету за 2013 рік становили 360,9 млрд. грн. Проти аналогічного показника 2012 року вони зросли на 17,3 млрд. грн. (5 %). Рівень виконання річного плану (зі змінами) в 2013 році становив 96,9 %, недовиконання плану - 11,4 млрд. грн. [8].

Видатки спеціального фонду державного бюджету у 2013 році становили 42,6 млрд. грн. Порівняно з 2012 роком вони скоротились на 9,5 млрд. грн., або на 18,2 %. Рівень виконання річного плану (зі змінами) в 2013 році становив 70,2 %, недовиконання плану - 18,1 млрд. грн.

У зв'язку із недовиконанням плану надходжень, ресурси державного бюджету спрямовувались, у першу чергу, на фінансування основних захищених статей бюджету, зокрема заробітної плати з нарахуваннями, грошового забезпечення військовослужбовців, пенсій, стипендій, придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів, оплату комунальних послуг та енергоносіїв тощо.

Слід зазначити, що капітальні видатки державного бюджету за 2013 рік становили 17844,2 млн. грн., що на 39,5 %, або на 11657,0 млн. грн. менше, ніж у 2012 році. Рівень виконання річного планового показника капітальних видатків становив 60,3 % проти 65,5 % у 2012 році. Питома вага капітальних видатків у загальній структурі видатків державного бюджету скоротилась з 6,9 % у 2010 році до 4,4 відсотка у 2013 році.

Це все свідчить проте, що значна частина коштів спрямовується на поточне споживання, а не на інвестиції, розвиток економіки та держави в цілому. Тобто виникає послідовність, що провокує зменшення темпів розвитку економіки, відповідно зменшення надходжень до бюджету та збільшення дефіциту.

Співставивши показники надходжень на видатків бюджету проаналізуємо дефіцит Державного бюджету за 2011-2013 роки (табл. 2.2).

Аналізуючи дані таблиці 2.2 можна побачити, що дефіцит державного бюджету щорічно збільшувався. Порівняно із 2012 роком дефіцит державного бюджету у 2013 році збільшився на 10357,8 млн. грн., або на 16,2 %, та становив 63745,2 млн. грн. Відносно 2011 року відбулося збільшення майже в 3 рази, тобто на 40191,3 млн. грн., або на 63,0 %. Основною причиною цього є те, не пропорційно відбулася зміна надходжень та видатків бюджету. У 2013 році, порівняно із 2011 роком, видатки державного бюджету збільшилися на 70041,6 млн. грн., а доходи тільки на 24654,4 млн. грн.

Таблиця 2.2

Дефіцит Державного бюджету України у 2011-2013 роках млн. грн.

	2011 рік	2012 рік	2013 рік	Відхилення (+,-) звітного періоду до
				2011 року	2012 року
Доходи	314572,5	346025,5	339226,9	24654,4	-6798,6
Видатки	333414,5	395661,8	403456,1	70041,6	7794,3
Повернення кредитів	2288,7	2276,8	5523,0	3234,3	3246,2
Надання кредитів	7000,6	6027,9	6007,0	-993,6	-20,9
Дефіцит державного бюджету	23553,9	53387,4	63745,2	40191,3	10357,8
ВВП	1302100,0	1411200,0	1444000,0	141900	32800
Співвідношення дефіциту до ВВП, %	1,8	3,8	4,4	2,6	0,6

Що стосується дефіциту бюджету у 2014 році, то згідно Закону «Про державний бюджет України на 2014 рік», доходи у держбюджеті становлять 392,6 млрд. грн., а обсяг видатків та надання кредитів передбачено у розмірі 471,3 млрд. грн. Граничний обсяг дефіциту запланований на рівні 71,6 млрд. грн., що становить близько 4,3% ВВП. Даний показник дефіциту більший від фактичного показника 2013 року на 1,1 млрд. грн., або на 1,5 % [5].

Поряд із щорічним збільшенням дефіциту позитивним було збільшення ВВП. Аналізуючи співвідношення дефіциту Державного бюджету до ВВП можна побачити, що у 2013 році даний показник становив 4,4 %. Порівняно із 2012 роком даний показник збільшився на 0,6 %, а відносно 2011 на 2,6 %.

Що стосується співвідношення дефіциту Державного бюджету до ВВП, то можна зазначити, що даний показник України за 2013 рік (4,4 %) більший аналогічного показника Італії (3,2 %), Франції (4,0 %), Греції (4,1 %), та менший відповідно Польщі (4,6 %), Португалії (5,5 %) та ряду інших країн (рис. 2.2) [8].

Рис. 2.2 Бюджетний дефіцит різних країн світу в 2013 році (у % до ВВП)

Із рис. 2.2 можна сказати, що не зважаючи на дефіцит, держава може нормально існувати та виконувати свої функції. Цей факт підтверджується світовим досвідом таких країн як США. Так бюджетний дефіцит США в 2011 році фінансовому році склав 1,3 трлн. доларів США, або 8,6 % ВВП, але за підсумками 2013 фінансового року бюджетний дефіцит скоротився до 680 мільярдів доларів, або 5,8 % ВВП.

У Європейському Союзі за Маастрихтським договором бюджет визнається збалансованим, коли виконуються два обмеження: щодо обсягів дефіциту (3 % ВВП) і до величини боргу сектора державного управління (60 % ВВП). Проте дані показники розроблені для країн з розвинутою економікою. У державах з перехідною економікою потреба в фінансуванні структурної перебудови для формування ринкової системи є більш значною. Такі обставини вимагають активізації державної політики в сфері фінансування державного бюджету [16].

В Україні формування бюджету з дефіцитом зумовлюється тим, що є нагальна потреба в проведенні реформ у багатьох сферах життєдіяльності держави, фінансуванні розвитку інфраструктури, підвищенні якості адміністративних і соціальних послуг. Для їх забезпечення необхідно залучити додаткові джерела фінансування шляхом більш активного використання економічного потенціалу країни [11, с. 387-392].

Таким чином у порівнянні зі світовими тенденціями, дефіцит бюджету України не є досить великим, однак він присутній. Скорочення дефіциту за рахунок зменшення видатків недоцільне, оскільки може зумовити зниження життєвого рівня найбідніших верств населення, а це матиме негативні політичні наслідки. Тому важливим є пошуки шляхів збільшення доходів державного бюджету.

Отже проаналізувавши показники дефіциту державного бюджету та виявивши основні тенденції, перейдемо до аналізу основних джерел фінансування дефіциту державного бюджету України.

2.2 Джерела фінансування дефіциту державного бюджету в Україні

Фінансування бюджетного дефіциту можливе з використанням різних способів. До найважливіших з них можна віднести такі: залучення позик; проведення державою активних операцій (повернення коштів з депозитів, розміщених у вітчизняних і зарубіжних банках; надання цінних паперів з метою одержання доходів; використання коштів, накопичених на казначейському рахунку уряду. Залучення позик з метою фінансування дефіциту бюджету здійснюється в різних видах і формах, до яких належать, зокрема, внутрішні та зовнішні запозичення, що проводяться в формі кредитних угод, облігацій, казначейських зобов'язань та інші [22].

Тому проаналізуємо детально особливості формування державної боргової політики та державних позик, як основного джерела фінансування дефіциту державного бюджету на основі внутрішнього та зовнішнього Державного та Гарантованого боргу.

Таблиця 2.3

Аналіз основних джерел фінансування державного бюджету за 2011-2013 роки млн. грн.

	2011 рік	2012 рік	2013 рік	Відхилення (+,-) звітного періоду до
				2011 року	2012 року
Державні запозиченні, у т. ч	80654,5	109693,1	160875,8	80221,3	51182,7
зовнішні	27250,9	42860,8	51896,1	24645,2	9035,3
внутрішні	53403,7	66832,4	108979,7	55576	42147,3
Надходження від приватизації майна	11480,3	6763,5	1480,0	-10000,3	-5283,5
Погашення державного боргу, у т. ч.	45627,5	68082,7	79837,0	34209,5	11754,3
зовнішнього	13546,1	30132,4	37966,4	24420,3	7834
внутрішнього	32081,4	37950,3	41870,6	9789,2	3920,3

Аналізуючи дані табл. 2.3 бачимо, що фактично державних запозичень у 2013 році здійснено на суму 160,9 млрд. грн., що знаходиться в межах скоригованого планового річного показника (164,4 млрд. грн.). У цілому надходження внутрішніх запозичень на фінансування державного бюджету за 2013 рік дорівнювали 108979,7 млн. грн. Надходження від зовнішніх запозичень на фінансування державного бюджету за 2013 рік становили 51896,1 млн. грн.

В загальному спостерігається щорічне збільшення суми запозичень до державного бюджету. Порівняно із 2012 роком, даний показник збільшився на 51182,7 млн. грн., або на 31,8 %. А порівняно із 2011 роком обсяг запозичень збільшився на 80221,3 млн. грн., тобто майже у два рази.

Причиною цього є нерівномірність доходів та видатків бюджету, кризові явища в економіці, значна тінізація економіки тощо, що змушує державу залучати додаткові кошти для фінансування своєї діяльності, в свою чергу збільшуючи державний борг.

В структурі державних запозичень основну частину займають внутрішні запозичення. Даний показник у 2013 році склав 67,7 %, відповідно зовнішні запозичення становили - 32,3 %.

Що ж стосується погашення та обслуговування боргу, то протягом 2013 року всі платежі здійснювалось вчасно та в повних обсягах.

Так, витрати загального фонду державного бюджету на погашення державного боргу за 2013 рік становили 79837,0 млн. грн., в тому числі: погашення державного внутрішнього боргу - 41870,6 млн. грн., погашення державного зовнішнього боргу - 37966,4 млн. грн.

Особливої уваги заслуговує те, що протягом 2013 року суверенні кредитні рейтинги України були знижені всіма основними рейтинговими агентствами (Moody's з «В3» до «Саа1», St ndard & Poor's з «В» до «В-», Fitch з «В» до «В-») [8].

Основні чинники зниження рейтингів, зазначені агентствами [8]:

1) зростання стурбованості щодо зовнішньої ліквідності України: її можливості забезпечити достатні обсяги іноземної валюти для задоволення підвищеної потреби в зовнішньому фінансуванні;

2) низький рівень валютних резервів та очікування щодо подальшого тиску на резерви у зв'язку із посиленням внутрішнього попиту на іноземну валюту і значним обсягом погашень боргу в іноземній валюті, що призведе до ще більшого зниження резервів та підвищить ризик девальвації та втрати довіри до гривні;

3) підвищення ризику, пов'язаного із майбутніми переговорами з МВФ, що негативно впливає на зовнішню ліквідність і на прогрес у впровадженні внутрішніх економічних реформ;

4) підвищення політичних та економічних ризиків у зв'язку із непідписанням Україною Угоди про асоціацію з ЄС на саміті Східного партнерства.

Дана ситуація негативно позначиться на можливості отримання Україною закордонних позик, а також значно вплине на інвестиційний потенціал нашої держави.

Річний показник надходження від приватизації державного майна та інших надходжень, безпосередньо пов'язаних з процесом приватизації був затверджений Верховною Радою України на рівні 10900 млн. грн. Проте протягом року показник було зменшено на 9445,0 млн. грн. до 1455 млн. грн. Фактично від приватизації державного майна до загального фонду державного бюджету у 2013 році надійшло 1480,0 млн. грн., що на 25 млн. грн. більше скоригованого річного показника. У 2011 році за рахунок приватизації державного майна до бюджету надійшло 11480,3 млн. грн., що більше, порівняно із 2013 роком, на 10000,3 млн. грн. У 2012 році дана сума становила 6763,5 млн. грн. (табл. 2.3).

Тобто спостерігається значне зменшення надходжень від приватизації державного майна до державного бюджету, що у свою чергу тягне за собою збільшення фінансування бюджету за рахунок боргових зобов'язань.

В свою чергу, боргове фінансування високого дефіциту державного бюджету, випуск ОВДП для підтримки державних підприємств та банків призвели до стрімкого зростання рівня державного боргу.

Наслідки впливу дефіциту бюджету можуть бути короткострокові (витіснення) та довгострокові - накопичення боргу. Довгострокові наслідки бюджетного дефіциту пов'язані із нарощуванням державного боргу, його впливом на нагромадження капіталу та зростання податкового навантаження на майбутні покоління [20].

Станом на 31 грудня 2013 року державний та гарантований державою борг України становив 584,37 млрд. грн. Порівняно із 2012 роком даний показник збільшився на 68,86 млрд. грн. (на 11,8 %) (табл. 2.4).

У 2013 році було продовжено політику управління державним боргом, головною особливістю якої було зниження ризиків запозичень шляхом збільшення строків та зниження вартості обслуговування.

Таблиця 2.4

Динаміка державного боргу України за 2011-2013 роки млрд. грн.

	2011 рік	2012 рік	2013 рік	Відхилення (+,-) звітного періоду до
				2011 року	2012 року
Загальна сума державного та гарантованого державою боргу	473,12	515,51	584,37	111,25	68,86
Державний борг, у т. ч.	357,27	399,22	480,22	122,95	81
Державний зовнішній борг	195,81	208,92	223,23	27,42	14,31
Державний внутрішній борг	161,47	238,08	256,96	95,49	18,88
Гарантований борг, у т. ч.	115,85	116,29	104,15	-11,7	-12,14
Гарантований зовнішній борг	103,61	100,08	77,02	-26,59	-23,06
Гарантований внутрішній борг	12,24	16,21	27,13	14,89	10,92
Співвідношення загальної суми державного та гарантованого державою боргу до ВВП, %	36,3	36,5	40,2	3,9	3,7

Боргова політика щодо внутрішніх запозичень характеризувалася поступовим збільшенням відсоткових ставок з метою залучення додаткових грошей. З огляду на стан економіки і брак фінансових ресурсів держава змушена була погашати існуючі позики за рахунок залучення нових боргів.

У зв'язку з цим на кінець 2013 року державний борг України становив 480,22 млрд. грн., що на 81,0 млрд. грн., більше ніж на кінець 2012 року та на 122,95 млрд. грн. більше показника 2011 року.

Державний внутрішній борг збільшився, порівняно із 2012 роком, на 18,88 млрд. грн. та становив 256,96 млрд. грн. на кінець 2013 року. Це близько 54,0 % державного богу України.

Аналізуючи динаміку гарантованого державою боргу, можна побачити, що протягом 2011-2013 років даний показник значно зменшився. На кінець 2013 року він становив 104,15 млрд. грн., що на 12,14 млрд. грн. менше, ніж у 2012 році. Це свідчить про те, що Уряд щорічно зменшує надання державних гарантій по зобов'язанням підприємств та установ різного роду діяльності, а також за зобов'язаннями головних розпорядників для реалізації проектів соціально-економічного розвитку.Співвідношення державного боргу до ВВП у 2013 році становила 33,0 %. Відповідно у 2012 році даний показник становив 28,3 %, у 2011 році - 27,4 %.

Показник рівня відношення державного та гарантованого державою боргу до ВВП на кінець 2013 року становить 40,2 %, зростання за 2013 рік склало 3,7 %, порівняно із 2012 роком.

Тобто спостерігається чітка динаміка до збільшення. Критичного рівня для відношення державного та гарантованого державою боргу до ВВП (60 %) ще не досягнуто, проте необхідним є прийняття заходів щодо зменшення даного співвідношення.

Отже, розглянувши вище зазначене, можна сказати, що бюджетна політика держави, за попередні роки, проводилася неефективно, макроекономічний прогноз був завищений, що відобразилося на наповнюваності бюджету. Недовиконання дохідної частини бюджету та необхідність фінансування задекларованих соціальних виплат шляхом значного збільшення обсягу запозичень зумовили збільшення дефіциту державного бюджету.

Таким чином, проаналізувавши показники дефіциту державного бюджету та джерела його фінансування, необхідним є виділення основних проблем управління бюджетним дефіцитом України та зазначення перспективних напрямків їх подолання.



РОЗДІЛ 3. СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ФОРМУВАННЯ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ УКРАЇНИ

3.1 Проблеми управління бюджетним дефіцитом в Україні

На даному етапі розвитку економіки України, проблеми управління бюджетним дефіцитом набули особливо важливого значення.

Протягом останніх трьох років склалася така ситуація: доходи бюджету зростають разом із дефіцитом бюджету, який зростає швидше, ніж доходи. Кредити міжнародних організацій лише збільшують дефіцит за рахунок нарощування зовнішнього державного боргу, що не є позитивною тенденцією дохідної частини бюджету.

Проблемним є те, що структура дохідної частини бюджету України, яка характеризується великою частиною податкових надходжень, у 2011 році остаточно зробила податкові надходження домінуючою статтею доходів Держбюджету. Можна констатувати, що основну частину державного бюджету останніх років складають виключно податкові надходження.

За даними Світового банку Україна посідає перше місце за кількістю податків серед країн світу - 135 різних податків виплачують українські підприємці. Податкова реформа 2011 року тільки зміцнила цю тенденцію, яка негативно впливає на малий і середній бізнес в Україні [17].

За останні роки податкові надходження формували близько 80 % Державного бюджету України, що в свою чергу є великим тягарем для економіки, та збільшує залежність наповнення бюджету від одного джерела надходжень.

Наступною проблемою управління бюджетним дефіцитом являється скорочення перерахування до державного бюджету з місцевих бюджетів. У результаті централізації бюджетної системи визначились основні регіони-донори і регіони-реципієнти. Серед дотаційних регіонів виділяють Одесу, Херсон, Чернігів, Миколаїв, Луцьк та ін. Серед регіонів-донорів виділяють Донецьк, Львів, Запоріжжя, Бориспіль, Іллічівськ та ін. [17].

Таким чином, на фоні того, що обсяги внутрішніх трансфертів до Держбюджету скорочуються, можна зробити висновок, що регіональні бюджети є дефіцитними. Таким чином, дотації в регіони стають важливою статтею витрат Держбюджету України. Крім того, посилюється централізація, оскільки регіональні бюджети стають залежними від бюджету країни.

Проблемою, що стосується управління дефіцитом, є його переважно споживчий характер. Найбільшу частку у загальній структурі видатків впродовж 2008-2013 років займають видатки на соціальний захист і соціальне забезпечення. Більш детальний аналіз свідчить, що видатки державного бюджету на економічну діяльність у 2013 році становили 41299,2 млн. грн. Рівень виконання річного плану в 2013 році становив 82,5 %. Порівняно з 2012 роком вони зменшилися на 16,4 %, або на 8096,8 млн. грн. [25].

На етапі економічного підйому замість того, щоб направляти ресурси на прискорення та розширений розвиток, гроші спрямовувалися на споживчі статті витрат. Вибір таких напрямів фінансування не закладав базу для отримання додаткових ресурсів і обслуговування новоствореного державного боргу. Виникла ситуація, коли позичені гроші «проїдались», а на бюджет, окрім необхідності повернення боргів, покладалися також витрати на їх обслуговування, що не компенсувалися приростом економіки.

Значний вплив на бюджетний дефіцит робить таке явище як безробіття. Його зростання призводить до збільшення витрат держави. Кількість зареєстрованих безробітних на кінець грудня 2013 р. становила 487,7 тис. осіб, або майже третину всіх безробітних працездатного віку. Допомогу по безробіттю отримували 82,4 % осіб, які мали статус безробітного [24].

У наслідок зниження безробіття відбувається зростання доходів держави (працюючі громадяни отримуючи заробітну плату, мають можливість більше купувати товарів і отримувати послуг, а також сплачувати податки). Тому, зниження безробіття є важливим напрямом зниження бюджетного дефіциту.

Фактором ризику при управлінні бюджeтним дeфіцитом є підвищeння соціальних виплат у пeрeдвиборчі пeріоди бeз урахування eкономічної ситуації у країні. Ці нeзаплановані заходи призводять до зростання навантажeння на дeржавні фінанси і нeобхідності пошуку джeрeл покриття. В такій ситуації для формування фінансових рeсурсів дeржава пeрeважно звeртається до позикових джeрeл, що зумовлює нарощeння дeржавного боргу [22].

Політика фінансування бюджетного дефіциту потребує удосконалення його структури з метою зниження залежності від однієї валюти. Факторами впливу на політику управління бюджетним дефіцитом також є динаміка валютного курсу та розмір валютних резервів НБУ.

У періоди кризи деякі фахівці відстоюють точку зору про необхідність девальвації національної валюти з метою підвищення конкурентоспроможності експортних підприємств. Такий захід, з одного боку, збільшить виручку для суб'єктів підприємницької діяльності, а з другого - призведе до зростання зовнішнього боргу за рахунок його переоцінки. Формується ситуація, коли ризики експортних компаній перекладаються на економічну систему країни в цілому, оскільки приріст зовнішнього боргу через курсові коливання буде змушений сплачувати кожен громадянин у формі податкових платежів [22].

Політика фінансування бюджетного дефіциту повинна враховувати можливість активізації курсових ризиків за рахунок зовнішніх джерел впливу, пов'язаних із загальною кон'юнктурою на світових валютних фінансових ринках. У разі істотної переваги однієї валюти над іншими у структурі зовнішньої заборгованості держава опиняється залежною від політики тих урядів, у валюті яких здійснені основні запозичення України.

Як ще один фактор ризику управління дефіцитом державного бюджету можна виділити інвестиційну репутацію України, що впливатиме на вартість залучення зовнішнього фінансування. Хоч наша країна погашає свої борги відносно вчасно, але рівень корупції, нормативно-правові умови діяльності, темпи розвитку та обсяг тінізації економіки автоматично стимулюватимуть інвесторів до підвищення вартості фінансових ресурсів для України. Згідно із дослідженням Європейської бізнес асоціації, індекс інвестиційної привабливості України отримав 2,12 бали із 5 можливих. Це найгірший показник за весь час підрахунку індексу від осені кризового 2008 року [23].

Одним із ключових елементів ефективного і відповідального управління державними фінансами, а в свою чергу управління бюджетним дефіцитом, є прозорість. Однак вітчизняна фінансова наука майже не приділяє уваги проблемам вивчення прозорості у сфері державних фінансів, у той час як зарубіжна фінансова наука і практика достатньо глибоко досліджують цю проблему і обґрунтовують відповідні рекомендації.

Проведене зарубіжними вченими дослідження відкритості бюджету у 85 країнах показало, що ситуація з прозорістю бюджету України є незадовільною. Це сприяє непродуктивним, нецільовим і корупційним видаткам, тому що така практика виключає громадськість із процесу прийняття рішень, зменшує законність і ефект від ініціатив щодо підвищення добробуту людей, скорочення бідності. В опублікованому індексі відкритості бюджету (ІВБ - порівняльна оцінка доступності і повноти ключових бюджетних документів, які відповідно до кращої міжнародної практики повинні публікувати всі уряди) Україна одержала 55 балів із 100. Цей показник України в індексі відкритості бюджету показує, що уряд надає громадськості деяку інформацію по державному бюджету і фінансовій діяльності уряду протягом року. Це створює труднощі для громадян при перевірці підзвітності уряду з питань управління державними фінансами [15].

Тому вітчизняні вчені мають здійснювати систематичні дослідження відкритості бюджету в Україні, адаптувати зарубіжні методи і прийоми цих досліджень до наших реалій.

На нашу думку, до основних проблем управління дефіцитом бюджету можна віднести:

- велика кількість податків . Податки та збори формують більш ніж 80 % бюджету України, що призводить до подальшої «тінізації» економіки;

- низький рівень промислового виробництва, скорочення темпів приросту ВВП України. Це призводить до незначних та скорочення частки від участі в капіталі у Держбюджеті;

- залежність регіональних бюджетів від дотацій із Держбюджету, що призводить до великих витрат бюджету України та зниження самостійності регіональних бюджетів;

- величезні витрати Держбюджету України направлені на фінансування бюрократичного апарату, а також на дотації місцевим бюджетам;

- низький рівень інвестиційної привабливості України, тощо;

Загалом слід зауважити, що в періоди нестабільності спостерігалося зростання як бюджетного дефіциту, так і відповідно державного боргу із поступовим підвищенням вартості обслуговування останнього. Як негативний фактор потрібно відзначити переважно споживчий характер бюджетного дефіциту. При цьому сформувалася тенденція до зростання державного боргу і в періоди відносної фінансової стабільності та підвищення темпів економічного зростання. Відбувалося «проїдання» новостворених ресурсів без створення підґрунтя для погашення раніше накопичених боргів.

Отже, розглянувши основні проблеми управління бюджетним дефіцитом та проблеми його утворення, запропонуємо ряд перспективних напрямків подолання бюджетного дефіциту.

3.2 Перспективні напрямки подолання дефіциту бюджету у контексті економічного розвитку

Бюджетний дефіцит є важливим інструментом державної фінансово-кредитної політики, засобом впливу на економіко-соціальне становище країни.

У порівнянні зі світовими тенденціями, дефіцит бюджету України не є досить великим, однак він присутній. Скорочення дефіциту за рахунок зменшення видатків недоцільне, оскільки може зумовити зниження життєвого рівня найбідніших верств населення, а це матиме негативні політичні наслідки. Тому важливим є пошуки шляхів збільшення доходів державного бюджету,

До основних напрямів активізації бюджетної політики з питань фінансування дефіциту державного бюджету слід віднести такі [16]:

- ресурси, залучені з метою фінансування дефіциту бюджету, доцільно направляти на посилення інвестиційної діяльності держави та поліпшення умов забезпечення економічного зростання;

- мобілізовані кошти необхідно використовувати для вирішення економічних і соціальних проблем з урахуванням не тільки поточних, але й середньо- і довгострокових перспектив;

- у майбутньому погашення боргових зобов'язань має бути рівномірним і не призводити до перевантаження бюджетної системи у кожному конкретному періоді;

- залучення ресурсів державою не повинно негативно впливати на розвиток вітчизняного бізнесу та проведення міжнародних фінансових операцій;

- для стабілізації фінансового розвитку країни слід шляхом вжиття заходів щодо антиінфляційного регулювання обмежити вплив фінансування дефіциту бюджету на розбалансування її грошово-кредитної системи.

В умовах реалізації стратегії зниження дефіциту бюджету можливим і доцільним для України може вважатися помірне дефіцитне фінансування інвестиційних видатків в проекти та програми, доходи бюджету від яких в перспективі дозволять щонайменше покрити боргові ресурси, залучені для їх фінансування.

Затвердженими на законодавчому рівні напрямами стабілізація бюджетного дефіциту та державного боргу є [6]:

1) посилення фінансової й фіскальної дисципліни:

- прийняття законів про державні закупівлі та про державну допомогу підприємствам відповідно до стандартів ЄС і СОТ;

- оптимізація кількості державних цільових і бюджетних програм;

- посилення фінансового контролю за цільовим і ефективним використанням бюджетних коштів;

2) прийняття Закону «Про державний борг», що визначить основні терміни, принципи й механізми управління державним боргом та інструменти державних запозичень.

Стабілізація бюджету передбачає також проведення реформ у:

- інфраструктурних та базових секторах (зокрема реструктуризація держмонополій і вирівнювання до економічно обґрунтованого рівня регульованих тарифів, залучення позабюджетних коштів для розвитку інфраструктури);

- соціальних секторах з метою підвищення ефективності видатків (перехід на адресну соціальну допомогу, вжиття заходів для стабілізації солідарної пенсійної системи, зміна принципів і механізмів фінансування сектору охорони здоров'я й освіти);

- податковій системі, зокрема щодо поліпшення адміністрування податків і розширення податкової бази [6].

Одним із основних напрямків подолання дефіциту бюджету має стати зменшення боргового навантаження на економіку. В умовах нестабільності та невизначеності глобальних економічних тенденцій та економічної динаміки в середньостроковій перспективі уряд у випадку наявності надпланових надходжень до бюджету має спрямувати кошти на дострокове погашення частини державного боргу. Це дозволить підвищити стійкість системи державних фінансів до зовнішніх негативних чинників. Враховуючи наявність ризиків девальвації національної валюти (що автоматично призведе до зростання державного боргу у гривневому вираженні), доцільним видається надати пріоритет достроковому погашенню зовнішніх боргових зобов'язань.

Також доцільним є здійснення інвестиції в проведення раніше запланованих реформ. З часу відновлення незалежності в Україні залишаються актуальними низка реформ, які все ще не були реалізовані не в останню чергу через брак коштів. До числа таких варто віднести реформу ЖКГ, адміністративно-територіальну реформу, земельну реформу та ін.

Бюджетний дефіцит вимагає постійного пошуку шляхів його подолання, тобто збалансування доходів і витрат бюджету. Конкретні заходи держави в цьому напрямі можуть бути різними, але в результаті зводяться до створення можливостей зростання доходів та скорочення видатків бюджету. З цією метою необхідно:

...