Національне багатство

За такого розуміння ефективності напрямки її зростання в сучасних умовах можна окреслити, конкретизуючи поняття «ресурси» та «результати».

По-перше, якщо під ресурсами розуміти структурні складові національного багатства, то збереження, а також абсолютне і відносне збільшення кількості наявних економічних ресурсів сприятиме зростанню ефективності.

У такому випадку слід виходити із необхідності примноження ресурсних складових національного багатства: людського капіталу, природного капіталу і матеріально-відтворюваного капіталу. Фінансовими ресурсами для збереження і примноження всіх названих елементів є заощадження загалом та національні заощадження зокрема, котрі є джерелом інвестицій в них.

По-друге, забезпечення кількісної і якісної збалансованості цих структурних складових національного багатства є необхідною умовою ефективності. Перекоси в пріоритетних напрямках формування людського, чи фізичного, чи природного капіталу призведуть до дисбалансу між ними і нездатності до їх оптимального використання. Тому надзвичайно важливою проблемою розвитку є не тільки формування достатніх обсягів заощаджень як основи інвестиційних ресурсів, але і визначення оптимальних пропорцій розподілу цих інвестицій між зазначеними структурними складовими.

По-третє, кількісно-якісні диспропорції структурних складових, які стають все поширенішими на сучасному етапі розвитку не тільки в транзитивних, але і в передових економіках (такі, наприклад, як вичерпність природних ресурсів, чи демографічна криза), діють в напрямку зниження ефективності. Однак це зовсім не означає, що падіння ефективності неминуче; якщо приватні і державні інституції в своїй діяльності керуються метою соціально-економічної ефективності, поступово формується модель взаємозамінюваності і взаємодоповнюваності ресурсів розвитку. Так, в економічній науці переглядаються концептуальні підходи до споживання; нині визнається, що споживання за своєю сутністю ще більш інвестиційне, ніж заощадження, оскільки метою розвитку і основним ресурсом є людина.

По-четверте, орієнтація на соціальний результат не заперечує, а передбачає досягнення високих показників матеріального виробництва.

Матеріальний результат еволюційно і змістовно передує соціальному.

Історія не знає матеріально бідних, але соціально багатих економік.

Основною вимогою до збереження національного багатства є його самовідтворення. Так, за економічною функцією відтворювальне національне багатство поділяється на три частини: основні засоби, матеріальні оборотні активи та домашнє майно населення.

Звернемо увагу на те, що в даному разі не враховується динаміка природного національного багатства. У зв'язку з цим цілком ясно, що недосконалість методології оцінки узагальнюючого показника природних ресурсів призведе до втрати значного його обсягу. В умовах прискорення процесів входження країн до світового економічного простору неврахування природно-ресурсного потенціалу в складі національного багатства може призвести до таких негативних наслідків, як: неприпустиме викачування тіньовими потоками нашого природного багатства та його виснаження транснаціональними корпораціями, які можуть заволодіти ним у недалекому майбутньому. Цьому може перешкодити лише припинення процесу самоусунення держави від вирішення питань природокористування та прийняття національних обмежень щодо ролі іноземних інвесторів у розвитку нашої економіки та впровадження адекватних механізмів законодавчого регулювання збереження природного національного багатства та його відтворення відповідно до Конституції України, за якою природні ресурси - найцінніше національне багатство України, що гарантує національну безпеку. Проведене українськими вченими дослідження виявило головні чинники, які здійснюють найсуттєвіший вплив на процес зміни обсягу національного багатства України. До них належать такі домінантні фактори макроекономічної нестабільності, як рівень безробіття та рівень інфляції. Так, що зміна національного багатства України пояснюється впливом безробіття на 69,47%, інфляції - на - 2,8%.

Кінцевою метою державної політики щодо збереження національного багатства є створення умов, які сприятимуть сталому (збалансованому) еколого-економічному розвитку та макроекономічній стабільності в Україні. Домінуючою повинна стати така політика держави щодо ефективного використання національного багатства, яка б повністю враховувала національні інтереси, визначені й обрані з позиції оптимізації власного потенціалу й потреб української нації.

Висновки

В наш час дослідження національного багатства відбувається за такими видами капіталу, як людський, природний і фізичний, проте методи, за якими здійснюється оцінка національного багатства, не позбавлені недоліків і дають досить різні результати.

Безумовно, що з усіх наявних чинників національного багатства, на сьогоднішній день, сильнішим є земля з усіма її надрами. Як, безумовно, і те, що саме надра республіки є тим джерелом тяжіння, що як магніт притягає погляди всіх "сильних світу цього".

І в першу чергу від того, чи буде "працювати" земля з її надрами на розвиток України, трансформуючи свою сховану енергію в енергію національного відродження або ця енергії піде на зміцнення світових центрів, а заодно, і на збільшення особистого добробуту деяких торговців національними інтересами - зрадників Батьківщини, і буде залежати роль і місце України в 21 сторіччі, точніше - її майбутнє як самостійної держави.

Так, наприклад, якщо у виключній власності держави немає ні землі, ні надр, ні повітряного простору тощо - немає і самої держави.

Не символіка й атрибутика складають суть державності.

Насамперед, є речі, що споконвічно не можуть бути власністю не тільки однієї людини, але і всього теперішнього складу населення. Вони по праву є загальним Національним надбанням і належать усім поколінням українського народу.

Отже, цю частину нашого Національного багатства не можна ні продати, ні приватизувати. Можна тільки користуватися і поділяти отриману користь на усіх.

Багатство надр, як і будь-яке інше національне багатство держави, повинно стати надбанням усіх українців.

Треба зупинити процес зубожіння українців. Основи соціальної, міжнаціональної й іншої стабільності - у стабільності економічній.

Необхідно створити такі економічні умови, щоб переважна частина народу стали власниками. Поки вони не стануть власниками, Україна не стане власником своєї Долі, свого Дійсного і Майбутнього.

Немає жодної держави, яка не має своїх національних інтересів. Питання тільки в тому, як уряди цих країн ці інтереси захищають.

Керівники інших держав, Англії, наприклад, говорять, що "в Англії немає ні вічних друзів і ні вічних ворогів, а є тільки - Вічні Інтереси" і захищають ці Інтереси.

Якщо під Національним інтересом розуміти сукупність ідей і положень, реалізованих у відповідних законах і ратифікованих договорах, а також сукупність діянь, спрямованих на збільшення національного багатства і зміцнення національної держави, то потрібно, щоб дії українського Уряду в наступних десятиліттях були спрямовані на реалізацію власних національних інтересів.

Отже сучасний стан національного багатства України потребує структурних зрушень з метою його оновлення та ефективного і раціонального використання, що сприятиме зростанню ВВП, а отже, й національного багатства. Це, в свою чергу, вимагає перегляду пріоритетів, які сформувалися в Україні в останні десятиліття, оскільки вони не відповідають світовим тенденціям.

Список літератури

1. Національне багатство України [Монографія] / За ред. Дорогунцова С.І. К.: РВПС України НАН України, 2005. 224 с.

2. Пропорції та перспективи формування національного багатства України [Текст]: монографія/ І. М. Бобух; [відп. ред. Л. В. Шинкарук], Нац. акад.наук України, Ін-т економіки та прогнозування, К.: ДУ «Ін-т економіки та прогнозування НАНУ», 2010. 369 с. табл. ISBN 978-966-02-5926-3.

3. Фукс А. Е. Методологічні аспекти дослідження національного багатства в сучасній політичній економії / А. Е. Фукс // Формування ринкової економіки [Електронний ресурс] : зб. наук. праць. Спец. вип. Методологічні проблеми сучасної політичної економії / М-во освіти і науки, молоді та спорту України, ДВНЗ "Київський нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана" ; відп. ред. О. О. Бєляєв. К. : КНЕУ, 2011. С. 373-380.

4. Економічна енциклопедія: У 3 т. Т. 1 / Ред. кол. С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. К.: Видавничий центр «Академія», 2000. 864 с.

5. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник / А.Г. Загородній, Г.Л. Вознюк, Т.С. Смовженко. Львів: Вид-во Держ. ун-ту «Львівська політехніка», 1996. 384 с.

6. Національне багатство України / За ред. Дорогунцова С.І. К.: РВПС України НАН України, 2005. 224 с.

7. Основи економічної науки : курс лекцій / В. С. Савчук, О. О. Бєляєв, К. Т. Кривенко та ін. ; за заг. ред. В. С. Савчука ; ДВНЗ "Київський нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана". К. : КНЕУ, 2011. 442 с. ISBN 978-966-483-458-9.

8. http://tradingeconomics.com.

9. http://www.ukrstat.gov.ua.

10. http://ukrexport.gov.ua/rus/economy/ukr/4942.html.

Размещено на Allbest.ru