Вплив інфляції на економіку держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ІНФЛЯЦІЇ ТА ЇЇ РОЗВИТОК В УКРАЇНІ

1.1 Сутність інфляції, її типи та види

1.2 Причини та наслідки інфляції

1.3 Економічні і соціальні наслідки інфляції

РОЗДІЛ 2. ДИНАМІКА ІНФЛЯЦІЇ В УКРАЇНІ ТА МЕТОДИ АНТИІНФЛЯЦІЙНОГО ВПЛИВУ

2.1 Стан України в період інфляції

2.2 Динаміка індексів цін в Україні за 2010-2013рр.

2.3 Оцінка рівнів інфляції в Україні

РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ ПОКРАЩЕННЯ РЕГУЛЮВАННЯ ІНФЛЯЦІЇ В УКРАЇНІ

3.1 Антиінфляційна політика в умовах перехідної економіки

3.2 Шляхи подолання інфляції в Україні

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми полягає в тому, що інфляція є одним із найтяжчих проявів макроекономічної нестабільності. У світі немає країни, яка б у другій половині XX ст. тією чи іншою мірою не зазнала б утрат від інфляції. Дуже гостра нині проблема інфляції і для України.

Інфляція як специфічна якість паперових грошей відома вже багато століть. Ще у 18 ст. з'явилася велика кількість наукових робіт, в яких розглядалась залежність між кількістю золота, срібла в Європі, ростом цін та розвитком виробництва. Більшість авторів стверджували, що ціни не обов'язково зростають, коли для забезпечення більших обсягів виробництва використовуються додаткові обсяги срібла та золота. І хоч сама по собі кількість грошей не має абсолютно ніякого економічного значення, процес збільшення кількості грошей в обігу може значно впливати на виробництво.

Iсторично склалося так, у деякому вiдношеннi, найважливiша функцiя уряду полягає в тому, щоб стабiлiзувати економiку, тобто допомагати їй забезпечувати повну зайнятiсть ресурсiв i стабiльний рiвень цiн. Перед вченими-економiстами стоїть завдання глибоко й конкретно вивчати явища i тенденцiї у розвитку свiтової економiки. Одне з перших мiсць посiдає аналiз iнфляцiї та факторiв, що iї обумовлюють.

У процесi розвитку сучасної змiшаної економiки ступiнь державного втручання, а у рамках останнього - вибiр адекватної макроекономiчної полiтики, що дозволяє запобiгти зростанню iнфляцiї та безробiття, мають особливе значення. інфляція економічний соціальний ціна

Жодна з вiдомих нинi ринкових економiчних систем не функцiонує стихiйно. Всi вони являються об'єктами державного регулювання. При цьому напрямок й форми державного втручання змiнюються вiдповiдно до ситуацiї, що склалася у економiчнiй системi.

Манiпулювання податками й розмiрами видаткiв бюджету, контроль за цiнами є одними з головних iнструментiв, за допомогою яких уряд може сприяти подоланню безробіття та інфляції, саме це і спрямовує розвиток актуальності теми.

Метою курсової роботи є теоретичне обґрунтування сутності, змісту, ролі інфляції та інфляційних процесів в економіці України.

Для досягнення мети необхідно вирішити такі завдання :

- обґрунтувати концептуальні підходи щодо сутності та значення інфляційних процесів й уточнити економічний зміст поняття «інфляції»;

- визначити вплив інфляції на економіку України;

- розробити практичні рекомендації та шляхи подолання інфляції в Україні.

Об'єкт дослідження є діяльність інфляції та шляхи її подолання в Україні.

Предмет дослідження є сукупність теоретичних і практичних аспектів розвитку інфляції в Україні.

Методи дослідження. При написанні курсової роботи були використані історичний, табличний, графічний та статистичний методи дослідження.

Інформаційною базою є періодичні джерела, наукові праці багатьох вчених в галузі економіки.

Структура курсової роботи. Робота складається з вступу, трьох основних розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ІНФЛЯЦІЇ ТА ЇЇ РОЗВИТОК В УКРАЇНІ

1.1 Сутність інфляції, її типи та види

Як економічне явище інфляція існує вже тривалий час. Вважається що її поява пов'язана з виникненням паперових грошей, з функціонуванням яких вона нерозривно пов'язана.

Інфляція - це процес зростання загального рівня цін в країні в наслідок порушення закону грошового обігу. Інфляція виникає тоді, коли в обігу знаходиться надлишкова кількість грошей (готівкових і безготівкових). Таке становище веде до їх знецінення, гроші "дешевіють", а ціни набувають тенденції до зростання. Iнфляцiя виникає в разi, якщо суспiльство намагатиметься витрачати бiльше, нiж дозволяють виробничi потужностi економiки. Коли сукупнi витрати перевищують обсяг продукту при повнiй зайнятостi, вiдбувається пiдвищення рiвня цiн. Отже, надмiрний обсяг сукупних витрат носить iнфляцiйний характер. У цьому разi уряд зобов'язаний лiквiдувати надлишковi витрати. Вiн може цього досягнути головним чином через скорочення власних видаткiв, а також пiдвищенням податкiв з метою скорочення доходiв приватного сектору. Інфляція є тонке соціально-економічне явище , породжене диспропорціями виробництва в різних сферах ринкового господарства. Одночасно інфляція - одна із найбільш гострих проблем сучасного розвитку економіки практично всіх країн світу. [5, с. 125].

Інфляція визначається такими показниками:

Рівень інфляції = Індексу ціни (1.1) [5, с.126].

Рівень інфляції показує як змінилися ціни в національній економіці за певний період.

Індекс цін = ціна ринкового кошика певного року/ціна ринкового кошика базового року * 100% (1.2) [5, с.126].

Ринковий кошик - фіксований набір товарів і послуг, який приймається за масштаб цін для виміру динаміки цін.

Базовий рік - це рік у порівнянні з яким ми хочемо побачити зміну цін.

Темп інфляції показує прискорилася чи уповільнилася інфляція за певний період.

Темп інфляції = індекс цін певного року - індекс цін базового року / індекс цін базового року * 100% (1.3) [5, с.126].

У міжнародній практиці, відповідно до темпів інфляційного процесу, виділяється три різновиди інфляції: повзуча, галопуюча, гіперінфляція.

Повзуча інфляція настає тоді, коли темпи зростання цін не перевищують 10% на рік. Вона характеризується надмірною емісією та прискореним накопиченням грошової маси в каналах обігу без помітного підвищення чи незначним зростанням цін. Тобто на початку інфляційного процесу ще не існує тісного зв'язку між зростанням грошової маси та інфляцією. Суб'єкти ринку певний час не відчувають надмірного випуску грошей в обіг і використовують їх для нагромадження чи збереження. Це тимчасово відволікає надмірно емітовані гроші з каналів обігу, послаблює інфляційний тиск на ціни. Одночасно сповільнюється швидкість обігу грошей, що теж має певний антиінфляційний ефект. [5, с.127].

Зазначені процеси стимулюють підприємницьку активність, збільшують попит на інвестиції, що призводить до розширення виробництва, товарообороту і зростання, у зв'язку з цим, пропозиції товарів і послуг. Отже, в умовах неповної зайнятості (наявності не завантажених виробничих потужностей і безробіття) відставання темпів зростання цін від темпів зростання грошової маси може зберігатися протягом тривалого періоду, що й надає інфляції повзучого характеру. Така інфляція не має явних негативних наслідків, мало відчутна для економічних агентів. Тому для більшості розвинутих країн у сучасний період характерна повзуча інфляція, яка нерідко використовується як засіб стимулювання та регулювання економічного розвитку.

Разом з тим, в умовах повзучої інфляції відбувається приховане нарощування інфляційного потенціалу у вигляді незадоволеного додаткового попиту, який постійно тисне на товарні ціни і загрожує їх «вибухом». За умов повної зайнятості додатковий попит стає суто інфляційним. Створюється особлива економічна ситуація, коли зростає (за рахунок емісії грошей) попит на «інфляційне фінансування» при обмеженій пропозиції, що порушує симетрію товарного обміну:

MV=PY (1.4) [5, с.128].

Виникає ситуація, за якої подальше зростання платоспроможного попиту не сприяє зростанню виробництва й ефективному використанню його ресурсів, а веде до безпосереднього зростання цін, внаслідок чого інфляція піднімається на вищий щабель і перетворюється у гальмо економічного розвитку.

Галопуюча інфляція настає тоді, коли темпи зростання цін досягають 10-100% на рік. На цій стадії відбувається стрімке зростання цін, тобто прискорена інфляція. Вона викликає випереджувальні темпи зростання споживчого попиту порівняно з товарною пропозицією, що призводить до зростання цін. За цих умов формується інфляційний мультиплікатор, який прискорює деструктивні процеси в економіці. [6, с.258].

На стадії галопуючої інфляції відбувається спад виробництва та скорочення товарообороту, втрачається стимул до інвестицій, стримується процес суспільного нагромадження. Інфляція викликає відтік капіталу з виробничої сфери до сфери обігу. Тобто відбувається розбалансування економічної рівноваги.

В умовах галопуючої інфляції особливо на фінальній стадії настає платіжна криза - «грошовий голод», що імпульсивно втамовується емісією. Держава намагається припинити емісію грошей, однак поглиблення економічної та фінансової кризи ставить її перед необхідністю вдаватись до нових вимушених емісій, настають «емісійні шоки». Держава втрачає головні важелі управління емісійним процесом, інфляція стає неконтрольованою. Це й призводить до виникнення інфляційної спіралі, перетворення повзучої інфляції в галопуючу, а галопуючої - в гіперінфляцію.

Особливо виразно деформація економічних та соціальних процесів проявляється в умовах гіперінфляції. За даними МВФ вважається, що інфляція переходить у гіперстадію коли темпи приросту цін складають 50% за місяць. У рамках гіперінфляції виділяють вужче поняття - суперінфляція, за якої темпи зростання цін складають 1000% і більше за рік. [6, с.258].

Гіперінфляція часто пов'язана з політичним хаосом, війнами та їх наслідками, а також із соціальними революціями. Подібні ситуації виникали в перші десятиріччя XX століття, після другої світової війни та в наш час. На початку 90-х років не було жодної постсоціалістичної країни, яка б не потрапила в «інфляційний полон» і не відчула б його руйнівного впливу.

На стадії гіперінфляції домінує нестабільність цін, яка полонила всі сектори економіки, спричиняючи хаотичність ринку та несправедливий (нееквівалентний) перерозподіл доходів і багатства у суспільстві.

В умовах гіперінфляції гроші продовжують втрачати свої функції, падає їх роль в економіці, поширюються бартерні операції, порушується фінансово-кредитний механізм, розвиваються неорганізовані стихійні процеси в економіці, що призводить до зростання загальної економічної, соціальної та політичної нестабільності.

В період гіперінфляції реальний попит на гроші різко падає, що значно знижує їх купівельну спроможність. Одночасно збільшується попит на товари, а це призводить до подальшого зростання цін, оскільки великій кількості грошей протистоїть надто обмежений обсяг товарів. Агенти ринку стараються якомога скоріше витратити гроші, які на очах втрачають свою вартість.

Тепер ми можемо розглянути різні види інфляції:

І. За формами виявлення розрізняють:

- подавлену (приховану) інфляцію - коли знецінення грошей відбувається без відкритого росту цін. Ціни утримуються на фіксованому рівні за допомогою адміністративних заходів. Якщо попит перевищує товарообіг в 2 р., це означає, що рівень отоварення грошової одиниці не перевищує 50%, тобто вона знецінюється. Така інфляція є незмінною супутницею планової економіки (в колишньому СРСР в кінці 80-х товарне забезпечення кожного карбованця отриманої зарплати коливалося в межах 40-60 коп., а в 1991 р. товарна конвертованість знизилася до 28 коп.) Основною формою вияву такої інфляції є загострення дефіциту, коли купівельна спроможність грошей падає у зв'язку з неможливістю придбати потрібні товари. Іншою формою подавленої інфляції є приховане підвищення цін, що виявляється в погіршенні якості товару при незмінній ціні, "вимиванні" товарів дешевого асотрименту, продажі старих товарів під новою маркировкою і відповідно за більш високими цінами.

- відкриту - інфляцію, що виявляється безпосередньо в рості цін.

ІІ. За темпами інфляції розрізняють:

- повзучу- темпи якої не перевищують 10% на рік. За помірної інфляції ціни відносно стабільні.

- галопуючу- темпи росту цін досягають 10-100% на рік.

- гіперінфляцію- річні темпи приросту цін перевищують 100% .

Вона веде до астрономічного зростання кількості грошей в обігу і як наслідок катастрофічного зросту цін на товари. На щастя, гiперiнфляцiя трапляється досить рiдко. Вона мас мiсце переважно пiд час вiйн чи в перiоди, що йдуть за вiйнами i революцiями. Гiперiнфляцiя сучасного перiоду характерна для краiн, що здiйснювали революцiйний перехiд вiд соцiалiзму до ринковоi економiки; в Польшi цiни зростали бiльш як на 1000% щороку в 1989-1990 рр. [6, с. 105].

ІІІ. За факторними формами інфляції теорія грошей розрізняє такі її види: Інфляцiя попиту - спостерiгається, коли сукупний попит зростає швидше за виробничий потенцiал економiки, пiдносячи цiни, щоб зрiвноважити пропозицiю i попит. Ця інфляція викликає надлишок грошей, доходiв й попиту. Надлишок грошей виникає внаслідок зростання сукупних грошових витрат підприємств, державних і домашніх господарств. Попит в країні в цілому виявляється більшим сукупної пропозиції товарів і послуг, а це неминуче веде до зростання рівня цін. Поступово зростання попиту пiдштовхує розвиток сукупної пропозицiї. Для цього стану економiки притаманне повнiше використання ресурсiв, а тому iх запаси поступово скорочуються i вони стають дорожчими. Починається зростання цiн, тобто iнфляцiя.

Iнфляцiя витрат, або iнфляцiя пропозицiї - спостерiгається в тому випадку, коли збiльшуються витрати на одиницю продукцii, тобто середнi витрати за данного обсягу виробництва. Збiльшення витрат на одиницю продукцiї в економiцi скорочує прибутки й обсяг продукцii, який може бути запропонований за iснуючого рiвня цiн. Внаслiдок цього зменшусться сукупна пропозицiя товарiв та послуг, що, в свою чергу, пiдвищус рiвень цiн. Таким чином, витрати, а не попит збiльшують цiни. Два найважливіших джерела, що живлять інфляцію витрат, - це зростання номінальної заробітної плати і цін на сировину та енергію. [5, с. 105].

Також інфляція може бути збалансованою і незбалансованою. При збалансованій інфляції ціни піднімаються відносно помірно і одночасно на більшість товарів і послуг. В цьому випадку по результатах середньорічного росту цін піднімається процентна ставка державного банку і таким чином ситуація стає рівносильна стабільним цінам.У випадку незбалансованої інфляції ціни на різні товари і послуги піднімаються неодночасно і по-різному на кожний тип товару.

Існує також очікувана і неочікувана інфляція. Очікувану інфляцію можна спрогнозувати на який небуть період часу і вона як правило є прямим результатом діянь влади. Неочікувана інфляція характеризується неочікуваним скачком цін, що негативно відбивається на податковій системі і грошовому обігу. У випадку присутності у населення інфляційних очікувань така ситуація викличе різке збільшення попиту, що само по собі створює труднощі в економіці і змінює реальну картину суспільного попиту. Але у випадку коли раптовий скачок цін відбувається в економіці не зараженій інфляційними очікуваннями , то виникає так званий "ефект Пігу"- різке падіння попиту у населення в надії на швидке зниження цін. В наслідок зниження попиту виробник змушений знизити ціну, все повертається в становище рівноваги.

Отже, інфляція негативно впливає на якість активів. Вона докорінним чином змінює розподіл доходів і майна. Ті, що мають тверді заробітки, відчувають зменшення їх купівельної спроможності. Ті, що мають заощадження, також відчувають вплив інфляції - їхні заощадження знецінюються. Особи, що змогли вкласти свої гроші в реальні цінності (нерухомість, коштовності) бачать, що вартість їх зростає швидше ніж інфляція. Це пов'язане з тим, що високий темп зростання цін робить грошові заощадження настільки незахищеними, що ті, хто може це собі дозволити, переключаються на «безпечні» об'єкти вкладання грошей.

1.2 Причини та наслідки інфляції

За визначення чинників інфляції розрізняють монетарні та неліонетарні пояснення інфляції, що можуть перетинатися в економічній реальності (рис. 1.1).



Рис. 1.1. Причини інфляції [4, с.121].

Незважаючи на те, що інфляцію в різних країнах вчені розуміють по-різному, її слід розглядати як наслідок внутрішніх і зовнішніх причин.

Зовнішні причини такі:

- зростання цін на світових ринках;

- скорочення надходжень від зовнішньої торгівлі;

- від'ємне значення зовнішньоторговельного балансу;

- посилення інтернаціоналізації господарських зв'язків між державами, що супроводжується загостренням конкуренції на світових ринках капіталів.

Внутрішні причини такі:

- деформація економіки;

- монополія держави на грошову емісію;

- монопольне становище великих виробників та їх диктат цін на ринках;

- монополія профспілок на ринку праці та можливість їх впливу на рівень оплати праці;

- непомірно високі податки або процентні ставки за кредит;

- порушення пропорцій відтворення між виробництвом і споживанням, попитом і пропозицією. [4, с.118].

Таким чином, до найважливіших інфляційних причин зростання цін можна віднести такі (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Інфляційні причини зростання цін [4, с.122].

Диспропорційність - незбалансованість державних видатків і прибутку, дефіцит державного бюджету. Часто цей дефіцит покривається за рахунок використання "друкарського верстату", що призводить до збільшення грошової маси, тобто до інфляції.

Інфляційно небезпечні інвестиції - здебільшого мілітаризація економіки. Військові асигнування ведуть до утворення додаткового платоспроможного попиту, а як наслідок - до збільшення грошової маси. Надмірні військові асигнування звичайно є головною причиною хронічного дефіциту державного бюджету, а також збільшення державного боргу, для покриття якого випускаються додаткові паперові гроші.

Відсутність чистого вільного ринку і досконалої конкуренції як його частини. Сучасний ринок чималою мірою олігополістичний. Оскільки олігополіст зацікавлений у скороченні виробництва і пропозиції товарів, створюється дефіцит, що використовується ним для утримання чи підвищення цін на товари [1, с.120].

Інфляційні очікування - виникнення в інфляції самопідтримувального характеру. Населення і господарські суб'єкти звикають до постійного підвищення рівня цін. Населення вимагає підвищення заробітної плати і запасається товарами наперед, очікуючи на їх швидке подорожчання. Виробники ж побоюються підвищення цін з боку своїх постачальників, які водночас закладають у ціну власних товарів прогнозоване ними зростання цін на комплектуючі і розкручують цим самим маховик інфляції.

Головними соціально-економічними наслідками інфляції є такі (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Соціально-економічні наслідки інфляції [1, с.121].

Першими жертвами інфляції стають споживачі, які страждають від неминучого падіння рівня життя. Це відбувається в різних формах.

Інфляція перерозподіляє прибуток, зменшуючи його в одержувачів фіксованого прибутку і збільшуючи в інших груп населення.

Інфляція також погіршує становище землевласників, що отримують фіксовану ренту. Меншою мірою жертвами інфляції стають "білі комірці", частина службовців державного сектору, прибуток яких визначається фіксованою тарифною сіткою, а також ті, що живуть на фіксований прибуток за соціальним забезпеченням та інші трансфертні прибутки сім'ї.

Також від інфляції страждають і деякі наймані робітники. Ті, хто працюють у нерентабельних галузях промисловості і позбавлені підтримки сильних профспілок, намагаються опинитися в такій ситуації, коли зростання рівня цін випередить зростання їх грошового прибутку.

Виграш від інфляції можуть отримати керівники фірм, інші одержувачі прибутку [3, с.200].

Інфляція може також розчарувати власників заощаджень. Зі зростанням цін реальна вартість чи купівельна спроможність заощаджень, відкладених на "чорний день", зменшується. Під час інфляції знижується реальна вартість термінових вкладів у банку страхових полісів, щорічної ренти та інших паперових активів з фіксованою вартістю, яких колись вистачало, щоб упоратися з важкими непередбаченими обставинами чи забезпечити спокійний вихід на пенсію. Особливо відчутно вона впливає на розвиток виробництва, торгівлю, кредитну, валютну і грошову системи, державні фінанси і платіжний баланс країни.

Особливої уваги заслуговує питання впливу інфляції на зовнішньоекономічні зв'язки. Найбільш узагальненим її наслідком є падіння курсу національної валюти щодо валют країн, де інфляції немає чи вона розвивається нижчими темпами.

Точно виміряти відкриту цінову інфляцію можливо за допомогою індексу цін за певний період - рік, квартал, місяць. На практиці можна розраховувати багато різних індексів цін. Проте для вимірювання інфляції найчастіше застосовується три їх види (табл. 1.1, див. додаток А):

- індекс цін споживчих товарів (індекс споживчих цін);

- індекс цін на засоби виробництва (індекс цін виробників);

- індекс цін ВВП, або дефлятор ВВП [6, с.201].

Незважаючи на широке застосування ІСЦ, він не досить точно відображає інфляційний процес і його вплив на вартість життя. Річ у тім, що ІСЦ розраховується за фіксованим набором товарів, який залишається незмінним протягом тривалого часу. В умовах інфляції населення часто замінює у споживанні товари, що найбільше подорожчали, дешевшими. Як наслідок, структура споживання істотно змінюється порівняно з тією, яка була зафіксована під час визначення кошика. Тому в умовах високої інфляції потрібно частіше змінювати структуру споживчого кошика.

1.3 Економічні і соціальні наслідки інфляції

Інфляція призводить до відчутних наслідків у багатьох сферах суспільного життя, насамперед у соціальній та економічній. Якраз через ці наслідки інфляція постійно перебуває в центрі суспільної уваги, викликає занепокоєння в підприємців, політиків, усієї громадськості.

У соціальній сфері інфляція створює передумови для перерозподілу доходів між найманими працівниками та підприємцями на користь останніх. Зростання товарних цін як прояв інфляції безпосередньо сприяє збільшенню прибутків підприємців і зменшує реальні доходи робітників, службовців та інших верств населення, які змушені купувати товари за зростаючими цінами.

Проте в реальній дійсності ця закономірність не завжди реалізується так однозначно. Адже підприємці не тільки продають, а й купують товари за зростаючими цінами, а працівники не тільки купують товари, а й продають свій товар - робочу силу, ціна на яку в період інфляції теж зростає. Тому виграш чи втрати від інфляції можуть мати представники будь-якої соціальної групи.

Якщо ціни на товари, що продає підприємець, зростають повільніше, ніж ціни на товари, які він купує, то він зазнає збитків. Разом з тим якщо заробітна плата працівника збільшується відповідно чи швидше за зростання цін на товари народного споживання, то його матеріальне становище не зміниться або навіть поліпшиться. Усе залежить від здатності того чи іншого економічного суб'єкта чи їх групи захистити свої доходи, домогтися їх адекватного зростання, що визначається монопольним становищем їх на ринку товарів або праці, політичною організованістю та силою профспілок тощо [6, с.202].

Проте є соціальні групи населення, які не мають можливості захистити себе від втрат унаслідок інфляції. Це передусім пенсіонери, особи, що живуть за рахунок виплат по соціальному страхуванню, усі працівники з фіксованим доходом, зокрема службовці державних установ, науковці, студенти та ін.

Особливо негативно впливає інфляція на матеріальне становище людей похилого віку, що нерідко живуть за рахунок своїх заощаджень. Унаслідок інфляції ці заощадження помітно знецінюються чи навіть зникають зовсім.

Крім прямих втрат, яких зазнає через інфляцію значна кількість економічних суб'єктів, її негативними соціальними наслідками є також загальна невпевненість підприємців і всіх працівників у перспективі свого економічного становища, загострення соціальних суперечностей, посилення групового егоїзму. Все це спричинює соціальну і політичну нестабільність у суспільстві, Що нерідко закінчується бурхливими потрясіннями, унаслідок яких установлюється в тій чи іншій формі диктатура.

Ще ширший діапазон негативних наслідків інфляції в економічній сфері. Особливо відчутно вона впливає на розвиток виробництва, торгівлю, кредитну і грошову системи, державні фінанси, валютну систему і на платіжний баланс країни.

Спочатку, зокрема на стадії повзучої інфляції, остання забезпечує тимчасове стимулювання розвитку виробництва завдяки тому, що держава шляхом дефіцитного фінансування розширює свої замовлення підприємствам, допомагає їм у поновленні основного капіталу, у створенні соціально-економічної інфраструктури тощо. Водночас виникає особлива економічна ситуація, в якій, з одного боку, зростає попит на інфляційне фінансування, а з іншого - притупляється відчуття небезпеки надмірного насичення обороту грошовими коштами, внаслідок чого інфляція піднімається на вищий щабель і перетворюється у гальмо економічного розвитку, якщо її своєчасно не зупинити [9, с.125].

Інфляція спричинює посилення хаотичності і диспропорціо-нальності розвитку суспільного виробництва. Позичкові капітали спрямовуються переважно в галузі зі швидким зростанням цін і відволікаються з інших галузей, де може настати застій і занепад виробництва. Часті коливання і стрибки цін посилюють економічний ризик інвестицій, що викликає скорочення нових капіталовкладень і затухання науково-технічного прогресу. Технічному регресу сприяє також те, що в період інфляції ціна робочої сили нерідко зростає повільніше, ніж ціна засобів виробництва, і застосування ручної праці виявляється вигіднішим, ніж техніки.

Скорочуючи платоспроможний попит населення, інфляція зумовлює звуження ринку збуту товарів народного споживання, що може викликати затухання темпів їх зростання чи навіть скорочення обсягів виробництва. Нерідко виникає затоварення на цих ринках при абсолютному скороченні особистого споживання.

Спад виробництва може зумовлюватися також відпливом капіталів з виробничої сфери в торгівлю, де інфляційне зростання цін підсилюється спекуляцією, яка зумовлює прискорення обігу капіталу та зростання прибутків. У сферу спекулятивної торгівлі відволікається також значна частина робочої сили, що також стримує розвиток виробництва. Гонитва за спекулятивною наживою призводить до розриву сталих господарських зв'язків між економічними суб'єктами, до значних нераціональних перевезень товарів, внаслідок чого дезорганізується виробництво, зростають витрати обігу.

Інфляція негативно впливає на структуру споживчого попиту, що дезорганізує господарські зв'язки та виробництво, а також викликає перерозподіл багатства в суспільстві. Ті економічні суб'єкти, які спромоглися ціни на свої товари підвищити якнайбільше, у тому числі й спекулятивним шляхом, одержані надприбутки вміщують переважно в реальні цінності - земельні ділянки, золото, картини, ювелірні прикраси, будівлі тощо. Одночасно зменшують свої традиційні витрати, насамперед виробничого призначення, які пов'язані з підвищеним ризиком при знеціненні грошей [9, с. 125]

В умовах інфляції економічним суб'єктам невигідно тримати свої активи в грошовій формі. Це негативно впливає на кредитні відносини та грошовий обіг. Власники грошових коштів не будуть вкладати їх у банки, якщо депозитний процент не компенсує інфляційних втрат. Якщо ж банки збільшуватимуть депозитний процент, то це неминуче призведе до подорожчання банківських позик, наслідком чого буде скорочення попиту на них та подальше підвищення цін підприємцями з метою компенсацій своїх додаткових витрат на оплату процентів. Згортається також комерційний кредит, оскільки кредиторам невигідно і ризиковано продавати свою продукцію з відстрочкою платежу.

Інфляція, особливо на галопуючій та гіпервисокій стадіях, сама зумовлює нові інфляційні чинники і посилює руйнівний вплив на грошовий обіг. Прагнення економічних суб'єктів швидше позбавитися "гарячих" грошей прискорює їх обіг, що зменшує необхідну для його обслуговування грошову масу. У власників товарів поступово знижується бажання реалізовувати їх за знецінені гроші, і вони переходять на бартерні операції чи продають їх за іноземну валюту. Натуралізація обміну прискорює інфляційне знецінення грошей, оскільки звужується матеріальна основа їх обігу, а також спричинює розрив традиційних господарських зв'язків, уповільнює товарооборот та викликає додаткові витрати обігу [9, с.125-126].

У міру поглиблення інфляції, особливо на гіпервисокій стадії, виникає "голод" на грошові знаки, бо дрібні купюри зовсім втрачають свою вартість і перестають функціонувати. Тому швидко зростає потреба у великих купюрах, за якою не встигає їх випуск емісійним центром. Створюється парадоксальна ситуація, коли за наявності в обігу великої маси зайвих грошей усі економічні суб'єкти відчувають недостачу платіжних засобів (грошовий "голод"). Поступово цей "голод" поширюється і на оборот грошового капіталу, внаслідок чого у дедалі більшої частини підприємств посилюється недостача основного й оборотного капіталу. Розвивається глибока криза неплатежів. Це пояснюється тим, що випереджаюче знецінення грошей порівняно з ростом їх емісії призводить до зменшення реальної цінності грошової маси в обігу.

Негативно впливає інфляція і на фінансову систему, особливо на другій стадії, коли емісія грошей не встигає за їх знеціненням. Реальна вартість всієї суми державних доходів постійно зменшується. Тому держава змушена весь час використовувати друкарський верстат, щоб компенсувати фінансові втрати від інфляції. Оскільки зробити це неможливо, то їй доводиться так чи інакше зменшувати свої витрати, передусім на соціальні потреби, що ще більше загострює соціально-політичну нестабільність у країні. На певній стадії інфляції подальше зростання емісії стає фінансово невигідним і соціальне небезпечним.

Особливої уваги заслуговує питання впливу інфляції на зовнішньоекономічні зв'язки. Найбільш узагальненим наслідком її є падіння курсу національної валюти відносно валют країн, де інфляція відсутня чи розвивається нижчими темпами.

Падіння курсу відбувається нерівномірно і неадекватно зниженню купівельної сили грошей на внутрішньому ринку. При спробах держави втручатися у зовнішньоекономічні і валютні відносини виникають розбіжності між офіційним і ринковим курсом валюти, формується кілька ринкових курсів тощо. Усі ці явища дезорганізують зовнішньоекономічні зв'язки, вносять до них значний спекулятивний елемент, стримують приплив іноземного капіталу, погіршують платіжний баланс країни, її валютне становище, підривають її позиції на світовому ринку [10, с.155].

РОЗДІЛ 2. ДИНАМІКА ІНФЛЯЦІЇ В УКРАЇНІ ТА МЕТОДИ АНТИІНФЛЯЦІЙНОГО ВПЛИВУ

2.1 Стан України в період інфляції

Інфляція є багатогранним, складним процесом, який відображає всі основні проблеми і суперечності економіки будь-якої країни. Найбільше вона проявляється в систематичному переповненні каналів грошового обігу масою надлишкових грошових ресурсів, що веде до знецінення та додаткового перерозподілу національного доходу й національного багатства на шкоду населенню.

Зростання цін на вітчизняні та імпортні товари, насамперед на енергоносії; доларизація економіки; вивезення капіталу за межі держави; стан платіжного балансу та збільшення зовнішнього боргу - ось низка основних чинників, які визначають на інфляційні процеси в Україні та у світі загалом.

Розвиток інфляційного процесу, зазвичай, проходить два етапи. На першому з них темпи знецінення паперових грошей відстають від темпів зростання паперової маси, тому дезорганізовувальний вплив інфляції на виробництво, торгівлю, кредит і грошовий обіг ще не цілком виявляється. Тимчасово навіть може створюватись специфічно висока кон'юнктура, основою якої насправді є інфляція [4, с. 202].

На другому етапі свого розвитку інфляційний процес стрімко прогресує, темпи зростання суспільного виробництва починають відставати від знецінення паперових грошей, а інфляційне переповнення каналів грошового обігу стає вже очевидним.

Розглянемо динаміку інфляційних коливань протягом 2009-2013 років (табл. 2.1)

Таблиця 2.1

_{у (%)}

Індекс споживчих цін України за 2009-2013 роки [7, с.100].

2009рік	2010 рік	2011 рік	2012 (січень-жовтень)	2013(січень-жовтень)
122,3	112,3	109,1	107,9	104,2

За дев'ять місяців 2011 року ІСЦ збільшився лише на 4,2 % (за відповідний період 2010 року - на 7,4 %).

Розглянемо темпи приросту споживчих цін за регіонами у 2010 році (рис.2.1)

Рис. 2.1. Темпи приросту споживчих цін за регіонами у 2010 році [7, с.100].

За підрахунками Держкомстату інфляція в Україні у 2008 році склала 22,3% - це найвищий показник за період з 2001 по 2009 рік. Вищою річна інфляція востаннє була 2000 року, коли споживчі ціни зросли на 25,8%

У ІІІ кварталі 2011 року продовжилася тенденція до зниження інфляційного тиску, що тривала протягом 2010 року і переривалася з огляду на певне прискорення цінової динаміки в першій половині 2011 року [7, с.102].

Уповільнення цінової динаміки в поточному році пояснюється:

1. Значними обсягами врожаю, що призвело до суттєвого зниження цін на сирі продукти в ІІІ кварталі 2013 року (-9,8 %, -3,1 % у річному вимірі у вересні). З початку року ціни на сирі продукти знизилися на 4,1 %.

Здешевлення сирих продуктів призвело до зниження небазового ІСЦ на 1.9% (9.2% - у річному вимірі, -0.8 в. п. внесок в ІСЦ).

2. Відтермінуванням підвищення цін на газ для населення, запланованого на друге півріччя 2013 року, стримувало зростання цін на товари та послуги, що регулюються адміністративно (11,8 % з початку року, 12,8 % у річному вимірі). Збереження ціни нафти на світових ринках майже на рівні трьох попередніх місяців зумовило незмінність ціни на бензин (у річному вимірі його інфляція становила 35%) [7, с.103].

3. Зваженою грошово-кредитною політикою. Зокрема, з огляду на прогнозовану динаміку обмінного курсу гривні до долара США, ціни на непродовольчі товари (за вирахуванням палива) з початку року зросли лише на 1,9 % (3,0 % у річному вимірі). В умовах помірних фіскальної та монетарної політики (спрямованої на абсорбування надлишкової ліквідності в банківській системі) споживчий попит залишався нижчим, ніж рівноважне значення (середнє значення відхилення ВВП від потенційного рівня за три квартали цього року становило -0.7%).

4. Високою базою порівняння минулого року, що певним чином пояснює суттєве уповільнення показника інфляції в річному вимірі. Зокрема, у вересні минулого року спостерігалося значне прискорення показника інфляції внаслідок потрясінь на продовольчих ринках (2,9% за місяць), починаючи з вересня 2011 року цей показник не береться до уваги під час обрахунків інфляції в річному обчисленні.

Активізація внутрішнього інвестиційного попиту зумовила зростання індексу цін виробників. Індекс цін виробників промислової продукції у січні -жовтні 2013р. становив 115,6% (у січні-жовтні 2012р. - 118,0%).

За даними опитувань підприємств, які проводить Національний банк України, у ІІ кварталі 2013 року інфляційні очікування незначно знизилися та становлять 14,5% у середньому на наступні 12 місяців порівняно з 14,7% у попередньому кварталі.

Проаналізувавши стан ринку України можна дійти висновку, що інфляційні очікування в Україні погіршились. Зростання рівня інфляції в Україні зумовлене низкою факторів, серед яких: зростання цін на продукти харчування; підвищення цін виробників; зростання як світових, так і внутрішніх цін на ресурси, що зумовлює імпортовану інфляцію; підвищення вартості послуг, зокрема у сфері житлово-комунального господарства, транспорту; підвищення рівня доходів населення, що зумовлено зростанням заробітної плати, споживчого кредитування [13, с.120].

Інфляція властива більшості економічно розвиненим країнам світу і є основною проблемою в країнах що розвиваються. Саме тому вона має бути важливим об'єктом державного регулювання. В його основі лежить антиінфляційна політика, головними складниками якої є виважена грошово-кредитна політика, впорядкування державних фінансів, прозорого і конкурентного доступу до ресурсів, забезпечення рівності прав власників,

Навіть найважчі кризи закінчувалися, як правило оновленням економіки і її піднесенням. Тому більшість дослідників вважає кризи переломним моментом в науково-технічному, соціальному, політичному і економічному розвитку.

2.2 Динаміка індексів цін в Україні за 2010-2013рр.

Індекс споживчих цін (індекс інфляції) є показником зміни у часі цін і тарифів на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Розрахунок індексу споживчих цін проводиться на базі даних про зміни цін, одержаних шляхом щомісячної реєстрації цін і тарифів на споживчому ринку, та даних про структуру споживчих і грошових витрат всього населення, отриманих за даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств.

Індекс цін виробників промислової продукції є показником зміни у часі цін у сфері промислового виробництва. Розраховується щомісячно на основі цін на промислову продукцію за вибірковим колом підприємств. Базою зважування є дані щодо обсягу реалізованої промислової продукції у вартісному виразі (таб. 2.2).

Таблиця 2.2

Порівняння динаміки індексів споживчих цін та цін виробників [7, с.110].

	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012	2013
Індекс споживчих цін	128,2	112,0	100,8	105,2	109,0	113,5	109,1	112,8	125,2
Індекс цін виробників промислової продукції	120,8	108,7	103,0	107,6	120,5	116,7	109,6	119,5	135,5

З цієї таблиці відразу стає зрозумілим, що індекс цін зростав майже щорічно. Це особливо помітно у 2013 році, коли українська економіка відчула на собі вплив світової фінансово-економічної кризи [8, с. 98].

Індекси споживчих цін та цін виробників промислової продукції (ІЦВ) у грудні 2007 року становили 100,8% і 100,9%, за рік у цілому - 109,1% і 118,7% відповідно (рис. 2.2, рис. 2.3)

З рис. 2.2 можна побачити, що індекс споживчих цін заходиться у постійній динаміці. тобто є періоди, коли він зростає, в інші періоди - зменшується. Проте, якщо порівняти значення цього індексу за рік в цілому у 2013 році з аналогічним значенням у 2010 році, можна дійти висновку, що наслідки кризи для України стає менш відчутними, бо цей індекс зменшився.



Рис. 2.2 Індекс споживчих цін у 2010-2013 роках [7, с.111].

Рис. 2.3 Індекс цін виробників промислової продукції у 2010-2013 роках [7, с.112].

Аналогічна ситуація відбувається з індексом цін виробників. Можна сказати про те, що цей індекс також постійно змінюється (як у сторону збільшення. так і навпаки), але порівняно із 2013 роком він є значно меншим.

Індекси споживчих цін та цін виробників промислової продукції у квітні 2011 року становили 101,3% і 103,4%, з початку року - 104,7% і 112,1% відповідно [8, с.98].

Ціни на продукцію добувної промисловості у квітні підвищилися на 2,2%. У добуванні корисних копалин, крім паливно-енергетичних, ціни зросли на 3,7%, при цьому продукція підприємств з видобутку металевих руд подорожчала на 4,0%. У добуванні паливно-енергетичних корисних копалин зростання цін становило 0,5%, у т.ч. на підприємствах з видобутку нафти - 16,7%.

У переробній промисловості підвищення цін становило 2,2%. Найбільше зростання (на 6,2% та 6,1%) спостерігалося у виробництві транспортних засобів та устаткування, коксу та продуктів нафтоперероблення; на 2,5-1,6% - в обробленні деревини, виробів з неї (крім меблів), виробництві іншої неметалевої мінеральної продукції, електричного, електронного та оптичного устаткування, металургійному виробництві та виробництві готових металевих виробів.

У виробництві харчових продуктів та напоїв продукція подорожчала на 1,2%, у т.ч. у виробництві борошномельно-круп'яних продуктів - на 3,4%, м'яса і м'ясопродуктів - 3,1%, напоїв - 2,4%, хліба і хлібобулочних виробів - 1,4%, цукру - 1,3%. Разом з цим у виробництві молочних продуктів відбулося здешевлення продукції на 2,1% [8, с.98].

У виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води тарифи підвищилися на 7,9%, при цьому тарифи на електроенергію зросли на 8,9%, теплоенергію - на 0,2%.

2.3 Оцінка рівнів інфляції в Україні

Для приведення економічних показників у зіставний вид з урахуванням рівня інфляції проводиться переоцінка за коливаннями цін на товари і за коливаннями курсів валют.

Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку (МСБО 15 "Інформація, що відображає вплив зміни цін") передбачено дві методики переоцінки за коливанням цін на товари: GPL (General Price Level Accounting) і CCA (Current Cost Accounting). Перша з них (GPL) має назву "Методика оцінки об'єктів бухгалтерського обліку в грошових одиницях однакової купівельної спроможності" і передбачає періодичний перерахунок активів та зобов'язань підприємства з використанням загального індексу цін. З метою врахування особливостей впливу інфляції на різні активи їх поділяють на монетарні і немонетарні. Переоцінена вартість монетарних активів відображається за номіналом (собівартістю), а немонетарних -- перерахунками початкової вартості на загальний індекс цін [11, с.200].

Друга методика ССА "Методика переоцінки об'єктів бухгалтерського обліку у поточну вартість" передбачає подання інформації про активи у поточній оцінці, використовуючи три методи визначення поточної вартості об'єкта:

* за ціною можливої реалізації активів;

* відновною вартістю;

: * економічно виправданими витратами. Аналітичне забезпечення фінансового менеджменту, яке передбачає врахування інфляційних процесів, стосується таких сфер:

* фінансове планування;

* кредитна діяльність;

* інвестиційна діяльність;

* управління розрахунками.

У системі фінансового планування проблема інфляції стає найбільш вагомою під час розрахунку грошових потоків та розподілу прибутку. Аналізуючи динаміку грошового потоку, слід враховувати вплив інфляції шляхом застосування модифікованого коефіцієнта дисконтування (т), який враховує поправку на очікуваний рівень інфляції (/), тобто:

Тт = Т+і, (2.1) [11, с.201].

де Тт -- модифікований коефіцієнт дисконтування.

Провідним напрямом управління грошовими потоками є прискорення їх обороту, вкладання вільних коштів у перспективні проекти або нерухомість, максимальне залучення позикових коштів і мінімізація позик та кредитів іншим.

Крім того, під час інфляції зростає потреба у додаткових коштах, особливо для реалізації стратегічних рішень. У таких випадках пріоритетними є збільшення обсягу власних вкладень (з прибутку та інших джерел), досягнення прискореної амортизації, розширення акціонерної діяльності та пошук варіантів дострокового кредитування. Аналітичні розрахунки у кожному з варіантів слід проводити з урахуванням як загального індексу цін, так і часткових змін індивідуальних індексів.

В умовах інфляції збільшується загроза зростання банківського відсотка на отримання кредиту, що передбачає переоцінку кредитоспроможності з урахуванням очікуваного приросту відсоткової ставки. Тут граничним рівнем очікуваного залучення кредитів відносно зміни відсоткової ставки буде прогнозний рівень рентабельності капіталу [11, с.202].

Інфляція також суттєво впливає на здійснення операцій з цінними паперами, які забезпечують необхідну ліквідність підприємства, створюють додатковий інвестиційний ресурс та формують приріст прибутку. Щоб зменшити ризики цих операцій у зв'язку зі зростанням інфляції, доцільно диверсифікувати портфель цінних паперів та забезпечити його хеджування.

В умовах інфляції особливої уваги потребує аналітичне забезпечення управління розрахунками підприємства. Це стосується насамперед дебіторської заборгованості, фінансові втрати від якої зростають пропорційно до зростання рівня інфляції. Це зумовлюється знеціненням повернутих боржниками коштів та іммобілізацією оборотних активів, вартість яких також зростає. Під час обґрунтування різноманітних заходів, які стосуються управління дебіторською заборгованістю, необхідно врахувати падіння купівельної спроможності грошей. Коефіцієнт падіння купівельної спроможності грошей (#пкс) розраховується за формулою

 (2.2) [11, с.203].

де І а. -- загальний індекс цін.

Інфляційні процеси характеризуються нерівномірністю і непередбачуваністю, що зумовлює постійний моніторинг фінансового середовища і оперативне регулювання грошових потоків.

За прогнозами міжнародного рейтингового агентства Standard & Poor's, зростання реального валового внутрішнього продукту (ВВП) України в 2012 році складе 1%, в 2013 прискориться до 2,5%, інфляція в 2013 році складе 8%.

Про це йдеться в підготовленому Standard & Poor's рейтинговому звіті, присвяченому Україні.

Варто відзначити, що за прогнозами рейтингового агентства, номінальний ВВП України за підсумками 2013 р. очікується на рівні 1,532 трлн грн або 178,2 млрд дол, таким чином, розрахунковий курс гривні до долара на 2013 рік становить 8,6 грн/дол [12, с.55].

S&P очікує прискорення економічного зростання України до 3,5% в 2014 році і 4% в 2015 році. При цьому ВВП на душу населення зросте з 3,695 тис. дол (оцінка Standard & Poor's) за підсумками 2012 року до 3,952 тис. дол в 2013 році, 4,496 тис. дол і 5,481 тис. дол в 2014 і 2015 рр. відповідно.

«За нашими оцінками, в 2012-2015 рр. темпи зростання реального ВВП на душу населення складуть 2,8% (у порівнянні з 2,5% в середньому в попередні шість років, у тому числі в період кризи в 2009 р., коли показник реального ВВП на душу населення знизився на 14%). Ми очікуємо, що негативний вплив на економічне зростання, викликане зниженням чистого експорту, збережеться, а внутрішній попит, який раніше був обумовлений здебільшого зростанням особистого споживання, буде знижуватися», - говорять в S&P.

Одночасно рейтингове агентство прогнозує прискорення інфляції в Україні в найближчі три роки (в 2013-2015 рр.) до 8%.

За прогнозами S&P, дефіцит поточного платіжного балансу України за підсумками 2012 року складе 8% ВВП з подальшим зниженням показника: 2013 р. - 7,4%, 2014 р. - 6,6%, 2015 р. - 4,7%. При цьому дефіцит торгового балансу за оцінками рейтингового агентства в 2012 році складе 11% ВВП, а за підсумками 2013 р. незначно знизиться до 10,8%.

Обсяг чистих прямих інвестицій (ПІІ) в економіку України на кінець 2012 року, за оцінками S&P, становитиме 4,6% ВВП. При цьому агентство вважає, що в найближчі три роки (в 2013-2015 рр.) рівень (ПІІ) зафіксується на рівні 4,7% ВВП.

Також Standard & Poor's прогнозує поступове зниження рівня офіційного безробіття в Україні з 8,6% (оцінка S&P) за підсумками 2012 року до 7,5% в 2015 році.

Як повідомляв УНІАН, Україна завершила 2012 рік з дефляцією 0,2%. Зниження споживчих цін за підсумками року було зафіксовано вперше з 2002 року.

За даними Держстату, ВВП України в третьому кварталі 2012 року скоротився, в порівнянні з третім кварталом 2011 року, на 1,3%, а порівняно з другим кварталом 2012 року, з урахуванням сезонного фактору - на 1,2%.

Зростання ВВП країни у ІІ кварталі 2012 року, в порівнянні з аналогічним періодом 2011 року, склало 3%, в I кварталі - 2%.

Держбюджет на 2013 рік розрахований, виходячи з таких прогнозних макроекономічних показників: інфляція (грудень до грудня) - 4,8%, дефіцит - 3,2% ВВП, темпи зростання ВВП - 3,4% [14].

РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ ПОКРАЩЕННЯ РЕГУЛЮВАННЯ ІНФЛЯЦІЇ В УКРАЇНІ

3.1 Антиінфляційна політика в умовах перехідної економіки

Антиінфляційна політика -- це комплекс відповідних заходів державного регулювання економіки, спрямованих на боротьбу з інфляцією. Втілення в життя такої політики вимагає від уряду розроблення антиінфляційної програми, яка визначає мету, завдання і шляхи її реалізації, що залежить від стадії інфляційного процесу, його інтенсивності та інших факторів. Важливою частиною розроблення антиінфляційної програми є встановлення кількісних показників, які визначають її кінцеві результати. До таких належать цінові показники (темп інфляції, індекс споживчих цін, індекси оптових цін та ін.), динаміка грошової маси в обігу, розмір і динаміка державних видатків тощо.

Вибір конкретних шляхів антиінфляційної політики обумовлюється впливом багатьох факторів, у тому числі: характером інфляційних процесів; загальногосподарською кон'юнктурою; особливостями теоретичної бази економічного розвитку країни; політичними аспектами, оскільки треба визначити об'єкт (сектори економіки, верстви населення), який нестиме головний тягар інфляційних витрат [2, с.305].

У міжнародній практиці з метою боротьби з інфляцією поширені такі класичні напрями антиінфляційної політики:

· дефляційна політика (регулювання попиту);

· політика доходів (регулювання витрат);

· адаптаційна політика.

Сутність дефляційної політики полягає у впливі на окремі елементи платоспроможного попиту з метою його обмеження та формування нового співвідношення попиту і пропозиції як на товари, так і на гроші. На практиці з метою регулювання попиту використовуються заходи грошово-кредитної, бюджетної і структурно-інвестиційної політики.

Заходи грошово-кредитної політики передусім спрямовані на обмеження і стабілізацію грошового обігу. З цією метою використовуються такі важелі впливу на грошову масу:

· облікова ставка;

· норма обов'язкових резервів;

· операції на відкритому ринку.

Фінансовий механізм антиінфляційної політики спрямований на забезпечення збалансованості державних фінансів, на скорочення бюджетного дефіциту, що можна досягти за рахунок зростання доходів і скорочення державних видатків. Збільшення надходжень до бюджету може бути здійснено за рахунок підвищення податків, що дасть позитивний результат у короткостроковому періоді. Але в подальшому політика посилення податкового пресу приведе до приховування прибутків, підриву стимулів до праці та інвестування, викличе гальмування економічного розвитку і, як наслідок, скорочення надходжень до державного бюджету. Тому вважається більш доцільним розвивати податкову систему в напрямі зниження ставок оподаткування, що може стати дійовим інструментом антиінфляційної політики [2, с.306].

...