Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Дипломна робота: 139с., 13 рис., 13 табл., 27 формул, 8 додатка, перелік посилань - 24 джерела.

Об'єкт досліджень система управління прибутком на ТОВ"Донгазбудінвест".

Мета роботи - полягає у дослідженні особливостей процесу управління прибутком на одному із діючих підприємств.

Методи дослідження - економічні відносини, які виникають в процесі розподілу прибутку підприємства.

У роботi розглянутi теоретичні аспекти організації процесу управління прибутком на підприємстві; досліджено систему управління прибутком на одному із діючих підприємств;наведено пропозиції щодо розробки комплексної методики управління прибутком підприємства.

ПРИБУТОК, ЛІКВІДНІСТЬ, РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ, АКТИВ, ФІНАНСОВI ПОКАЗНИКИ, ДІЛОВА АКТИВНIСТЬ, ФОНДОВІДДАЧА, ФIНАНСОВI РЕЗУЛЬТАТИ



Змiст

Вступ

1. Теоретичні основи формування прибутку підприємства

1.1 Поняття прибутку підприємства

1.2 Методи формування прибутку підприємства

1.3 Проблеми управління прибутком в сучасних умовах

2. Аналіз фінансових показників ТОВ "Донгазбудінвест"

2.1 Характеристика ТОВ "Донгазбудінвест"

2.2 Аналiз лiквiдностi підприємства

2.3 Аналiз ділової активностi підприємства

2.4 Аналiз фiнансових результатів підприємства

3. Розробка рекомендацій щодо удосконалення процесу формування прибутку промислового пiдприємства

3.1 Рекомендації щодо вивчення динаміки показників діяльності підприємства та заходи щодо їх прогнозування

3.2 Розробка рекомендацій щодо удосконалення управління витратами підприємства

3.3 Рекомендації щодо вибору джерел фінансування запропонованих заходів

4. Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях

Висновки

Перелік посилань

Додатки



Вступ

В умовах ринкових відносин підприємство повинне прагнути якщо не до одержання максимального прибутку, то принаймні до того обсягу прибутку, що дозволяв би йому не тільки міцно утримувати свої позиції на ринку збуту своїх товарів і надання послуг, але і забезпечувати динамічний розвиток його виробництва в умовах конкуренції. В остаточному підсумку це припускає знання джерел формування прибутку і методів по кращому їхньому використанню, а отже потребує від керівництва підприємствам мати довгострокову стратегію щодо управління прибутком підприємства.

Таким чином, основна мета даної роботи полягає у дослідженні особливостей процесу управління прибутком на одному із діючих підприємств. Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов'язаних завдань:

- розглянути теоретичні аспекти організації процесу управління прибутком на підприємстві;

- дослідити систему управління прибутком на одному із діючих підприємств;

- навести пропозиції щодо розробки комплексної методики управління прибутком підприємства.

Предметом роботи є економічні відносини, які виникають в процесі розподілу прибутку підприємства. В якості об'єкта роботи виступає система управління прибутком на ТОВ "Донгазбудінвест". Робота складається із вступу, теоритичної частини, аналiзу фiнансових показникiв та висновків. У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, визначаються мета, завдання, предмет та об'єкт дослідження, основна частина присвячена дослідженню поставленої проблеми. У висновках сформульовано основні результати цього дослідження.



1. Теоретичні основи формування прибутку підприємства

1.1 Поняття прибутку підприємства

В процесі переходу України до ринкових умов господарювання та виходу з фінансової кризи зростає роль суб'єктів господарювання як основи та первинної ланки економіки. Функціонування підприємств значно впливає як на добробут власників, споживачів, так і на економічну ситуацію в країні шляхом поповнення державного бюджету сплатою податків, зборів, обов'язкових платежів. Все це неможливе без здійснення ними ефективної виробничої, маркетингової та фінансової діяльності. Найважливішою фінансовою категорією, що відображає позитивний фінансовий результат господарської діяльності підприємства, характеризує ефективність виробництва і свідчить про обсяг і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості, є прибуток. Розмір отриманого прибутку має досить велике значення в діяльності підприємства. Величина прибутку підприємства впливає на формування фінансових ресурсів підприємства; збільшення ринкової вартості підприємства; ефективність виробничої діяльності підприємства; економічний розвиток держави. Отже, значна роль прибутку в розвитку підприємства і забезпеченні інтересів його власників та персоналу, а також держави визначають необхідність дослідження питань ефективного управління прибутком підприємств.[1 c.211]

Прибуток - це додаткова вартість, що створюється у процесі виробництва понад вартості виробничих спожитих ресурсів і робочої сили.

Прибуток є джерелом нарощування капіталу підприємства, виплат дивідендів акціонерам (пайовикам), створення фондів підприємства тощо. На основі прибутку підприємства визначається його рейтинг. Разом з тим, прибуток є інструментом управління діяльністю підприємства. На основі результатів аналізу прибутковості приймаються управлінські фінансові рішення, направлені на підвищення ефективності функцій, що виконує прибуток: оціночної, розподільчої, стимулюючої(рис.1.1).

Рисунок 1.1-Функцiї прибутку

1. Оціночна. Використовується як показник, що характеризує ефект господарської діяльності підприємства. Реалізація у повному обсязі можливе тільки за умов ринкової економіки.

2. Розподільча. Зміст її полягає в тому, що прибуток використовується як інструмент розподілу чистого доходу суспільства

3. Стимулююча. Виконання цієї функції визначається тим, що прибуток є джерелом формування різних фондів стимулювання (фонд накопичення, фонд виробничого і соціального розвитку, фонд виплати дивідендів, фонд споживання та ін.).[1c. 174]

Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.

Поява прибутку безпосередньо пов'язана з появою категорії "витрати виробництва". Прибуток це та частина додаткової вартості продукту, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва. Відособлення частини вартості продукції у вигляді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції.Додатковий продукт це вартість, створювана виробниками понад вартість необхідного продукту. Додатковий продукт властивий усім суспільно-економічним формаціям і є однією з важливих умов їхнього успішного розвитку.

Прибуток це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми.Отже, об'єктивна основа існування прибутку пов'язана з необхідністю первинного розподілу додаткового продукту.

Прибуток це форма прояву вартості додаткового продукту. Водночас прибуток це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників. Є особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин.

На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб'єктів господарювання, впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності; обчислення собівартості продукції (робіт, послуг); загальногосподарських витрат; визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій, іншої діяльності.

Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.

Прибуток це показник, що формується на мікрорівні. Прибуток народного господарства це результат діяльності окремих підприємств, галузей економіки, розвитку окремих сфер, структурних зрушень в економіці, змін у порядку обліку фінансових результатів.[2 с.123]

Прибуток є якісним показником, тому що в його величині відображаються зміна доходів підприємства, обсяг витрат, рівень використання ресурсів, пов'язаних з його діяльністю. Тобто, врешті-решт прибуток синтезує всі сторони діяльності підприємства та відображає її ефективність. У зростанні прибутку зацікавлені як підприємство, так і держава. Розмір прибутку залежить не тільки від ефективності діяльності підприємства, але від факторів макроекономічного характеру.

З метою підвищення ефективності управління прибутковістю підприємству необхідно систематично здійснювати аналіз формування, розподілу та використання прибутку. Результати аналізу фінансових результатів мають важливе значення не тільки для підприємства, а й і для зовнішніх користувачів: фінансових органів, комерційних банків, податкових органів, акціонерів, власників, менеджерів та інших.

Щоб постійно забезпечувати зростання прибутку, треба шукати невикористані можливості його збільшення, тобто резерви зростання. Резерви виявляються на стадіях планування та безпосереднього виробництва продукції і її реалізації. У процесі виявляння резервів виділяють три етапи:

1)аналітичний - на цьому етапі виявляють і кількісно оцінюють резерви;

2)організаційний - тут розробляють комплекс інженерно-технічних, організаційних, економічних і соціальних заходів, які повинні забезпечити використання виявлених резервів;

3)функціональний - коли практично реалізують заходи і контролюють їх виконання.

Прибуток синтезує в собі всі найважливіші сторони роботи підприємства. Для зростання прибутку підприємство зобов'язане:

- нарощувати обсяги виробництва і реалізації товарів, робіт, послуг;

- розширювати орієнтуючись на ринок, асортимент, підвищувати якість продукції;

- впроваджувати заходи щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників;

- зменшувати витрати на виробництво (реалізацію) продукції;

- з максимальною віддачею використовувати потенціал, що є у його розпорядження, в тому числі фінансові ресурси;

- зі знанням справи вести цінову політику, бо на ринку діють переважно вільні ціни;

- грамотно будувати договірні відносини з постачальниками й покупцями;

- вміти найдоцільніше розміщувати одержаний раніше прибуток задля досягнення оптимального ефекту.

Останні три з названих вище напрямів значною мірою залежать від сумлінності і кваліфікації економістів, які причетні до фінансової роботи підприємства. Так, не стадії укладання угод з покупцями дуже важливо домовитися про оптимальні ціни на товари й послуги, строки перегляду цін у зв'язку з інфляційними процесами в економіці. Склад прибутку підприємства відображено на рисунку 1.2.

Рисунок 1.2- Склад прибутку підприємства



Прибуток займає одне з центральних місць у загальній системі вартісних інструментів управління економікою, оскільки всі вони прямо або опосередковано пов'язані з прибутком. Це стосується і кредиту, ціни, собівартості та інших економічних важелів. Зважаючи на ці обставини, прибуток є одним з основних об'єктів управління. Тому важливо визначити види прибутку. Досить розширену класифікацію видів прибутку подають Л. О. Коваленко та Л. М. Ремньова(рис. 1.3).

Рисунок 1.3- Класифікація видів прибутку [4, с. 131]

Отримання прибутку пов'язане з кількома напрямками діяльності підприємства.

По-перше, це основна діяльність. Її результатом є прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається відніманням з виручки від реалізації суми податку на додану вартість, акцизного збору, (ввізного) мита, митних зборів, а також витрат, що включаються в собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг). Залежно від сфери, виду діяльності підприємства є деякі особливості формування цього прибутку, методики його розрахунку.

По-друге, це діяльність, що не є основною для даного підприємства, але пов'язана з реалізацією матеріальних і нематеріальних цінностей, деяких послуг. Її можна визначити як прибуток від іншої реалізації. Прибуток від іншої реалізації може бути отриманий за реалізації на сторону продукції підсобних, допоміжних і обслуговуючих виробництв. У цьому разі прибуток розраховується так само, як і від реалізації продукції основних фондів , нематеріальних активів розраховується відніманням від ціни їх реалізації ПДВ, витрат з реалізації і залишкової їх вартості. Прибуток від реалізації цінних паперів обчислюється як різниця між ціною і ціною придбання. При цьому з ціни реалізації виключаються витрати, пов'язані з реалізацією (комісійний збір). Склад і обсяг прибутку від іншої реалізації можуть значно коливатись на окремих підприємствах і в окремі періоди [16 с.212].

По-третє, це діяльність пов'язана зі здійсненням фінансових інвестицій. У результаті підприємства одержують прибуток у вигляді дивідендів на акції, від вкладання коштів у статутні фонди інших підприємств (прибутки від володіння корпоративними правами); у вигляді відсотків на державні цінні папери, облігації підприємств, на депозитні рахунки. Обсяг цього прибутку і його питома вага в балансовому прибутку мають тенденцію до зростання. Це обумовлено розвитком ринкової економіки, фондового ринку.

По-четверте, це діяльність пов'язана з отриманням позареалізаційних прибутків і виникненням позареалізаційних витрат підприємств. До них належать [15 с. 252-253]:

- прибутки і збитки минулих років, що виявлені у звітному періоді;

- невідшкодовані збитки від надзвичайних ситуацій (стихійних лих, пожеж, аварій);

- надходження боргів, списаних раніше як безнадійні;

- штрафи, пені, неустойки, що надходять за порушення господарських договорів суб'єктами господарювання у зв'язку із застосуванням фінансових санкцій; штрафи, отримані за несвоєчасне погашення податкового кредиту з державного бюджету;

- кредиторська заборгованість між підприємствами недержавної форми власності, щодо якої минув термін позовної давності;

- прибуток від завищення цін і тарифів;

- курсова різниця від операцій в іноземній валюті;

- прибуток і збиток від ліквідації основних засобів;

- вартісна різниця відвантаженої та отриманої частини виконаного повністю бартерного контракту;

- прибуток (збиток) від спільної діяльності.

За характером відбиття в обліку виділяють бухгалтерський і економічний прибуток підприємства:

Бухгалтерський прибуток характеризує кінцевий результат проведення всіх видів діяльності та є сумою отриманих прибутків (збитків). Обсяг нерозподіленого прибутку визначається за даними бухгалтерського обліку та відображається на рахунку 441 "Прибуток нерозподілений" (збитки відповідно на рахунку 442 "Непокриті збитки").

Економічний прибуток являє собою різницю між сумою доходів підприємства, з одного боку, і сумою його поточних витрат, з іншого. При цьому враховуються поточні витрати як внутрішні так і зовнішні, перші не відбиваються бухгалтерським обліком та оцінюються за їхньою альтернативною вартістю. Економічний прибуток підприємства завжди менше бухгалтерського на величину внутрішніх поточних витрат.

За характером діяльності підприємства розділяють прибуток від звичайної діяльності й прибуток від надзвичайних подій:

Прибуток від звичайної діяльності характеризує фінансовий результат від всіх традиційних для даного підприємства видів діяльності й господарських операцій, формується на регулярній основі.

Прибуток від надзвичайних подій характеризує незвичайне або дуже рідкісне для даного підприємства джерело формування.

За основними видами господарських операцій підприємства виділяють прибуток від реалізації продукції й прибуток від позареалізаційних операцій.

Прибуток від реалізації продукції товарів, робіт, послуг є основним його видом на підприємстві, безпосередньо пов'язаним з галузевою специфікою діяльності. Аналогом цього терміна виступає термін "валовий прибуток". В обох випадках під цим прибутком розуміється результат господарювання з основної виробничо-збутової діяльності підприємства.Прибуток від реалізації продукції складається з прибутку у нереалізованих залишках річної продукції на початок року, прибутку від випуску товарної продукції звітного періоду та прибутку у залишках нереалізованої продукції на кінець року.

Прибуток від позареалізаційних операцій формально характеризується терміном "доходи від позареалізаційних операцій", однак за своїм сутнісним змістом ставиться до категорії прибутку, тому що відбивається у звітності у вигляді сальдо між отриманими доходами й понесеними втратами від цих операцій. До складу доходів, що формують цей прибуток, ставляться доходи від пайової участі даного підприємства в діяльності інших спільних підприємств з вітчизняними й закордонними партнерами (у вигляді розподіленого прибутку на суму його паїв у спільних підприємствах); доходи від облігацій, акцій і інших цінних паперів, що належать підприємству та випущені сторонніми емітентами (у вигляді сум відсотків і дивідендів); доходи від депозитних внесків підприємства в банках; отримані штрафи, пені й неустойки та ін.

За основними видами діяльності підприємства виділяють прибуток, отриманий від операційної, інвестиційної й фінансової діяльності.

Прибуток від операційної діяльності являє собою сукупний обсяг прибутку від реалізації продукції й прибутку від інших операцій, що не ставляться до інвестиційної або фінансової діяльності.

Прибуток від інвестиційної діяльності характеризує підсумковий фінансовий результат від операцій з придбання (спорудження, виготовлення) і продажу основних фондів, нематеріальних активів і інших необоротних активів, а також короткострокових фінансових інвестицій, які не є еквівалентами коштів.

Прибуток від фінансової діяльності характеризує фінансовий результат операцій, які приводять до зміни розміру й складу власного капіталу й позичок підприємства (залучення додаткового акціонерного або пайового капіталу, емісії облігацій і інших боргових цінних паперів, залучення кредиту в різних його формах, погашення зобов'язань з основного боргу тощо).

За складом елементів, що формують прибуток, розрізняють маржинальний, валовий і чистий прибуток підприємства.Під цими термінами звичайно розуміють різні ступені "очистки" отриманих доходів від понесених підприємством у процесі господарської діяльності витрат.

Маржинальний прибуток характеризує суму чистого доходу від операційної діяльності за винятком суми змінних витрат.

Валовий прибуток характеризує суму чистого доходу від реалізації за винятком собівартості реалізованої продукціїфінансові результати від позареалізаційних операцій.

Чистий прибуток характеризує суму (валового) прибутку, зменшеного на суму податкових платежів за його рахунок.

За характером оподаткування прибутку виділяють оподатковувану і не оподатковувану податком його частини.Такий розподіл прибутку відіграє важливу роль у формуванні податкової політики підприємства, тому що дозволяє оцінювати альтернативні господарські операції з позицій кінцевого їхнього ефекту. Склад прибутку, що не підлягає оподатковуванню, регулюється відповідним законодавством.

3а характером інфляційної "очистки" прибутку виділяють номінальний і реальний його види.Реальний прибуток характеризує розмір номінально отриманої його суми, скоректований на темп інфляції у відповідному періоді.

За достатністю рівня формування виділяють низький, нормальний і високий прибуток підприємства (критерієм такого розподілу виступає рівень нормального прибутку).

Нормальний прибуток характеризує такий рівень його формування, коли після покриття зовнішніх і внутрішніх поточних витрат, залишається дохід. Дорівнює мінімальній ставці депозитного відсотка. Тобто порівнюється два варіанти покласти гроші на депозит чи вкласти їх у бізнес, і якщо отриманий прибуток більше ніж кошти які б було отримано від депозиту він вважається нормальним.

Низький і високий прибуток характеризує рівень її формування, що відповідно нижче або вище рівня нормального прибутку.

За характером використання в складі чистого прибутку виділяють споживану частину, та ту, що капіталізується.

Капіталізований прибуток характеризує ту суму, що спрямована на фінансування приросту активів підприємства, а спожитий прибуток ту його частину, що витрачена на виплати акціонерам, персоналу або на соціальні програми підприємства.

За ступенем використання виділяють нерозподілений і розподілений прибуток підприємства.

Нерозподілений прибуток це частина чистого прибутку, яка залишається у розпорядженні підприємства після виплати доходів власникам у вигляді дивідендів, формування резервного капіталу, поповнення статутного капіталу та використання на інші потреби.В окремих випадках підприємства в результаті своєї діяльності зазнають збитків. Сума непокритого збитку зменшує власний капітал.

Нерозподілений прибуток поділяється на асигновану й неасигновану частини:

- асигнована частина має певне цільове призначення (наприклад, для фінансування розвитку підприємства, проведення цільових програм тощо);

- неасигнована частина не має конкретного призначення.

У зарубіжних корпораціях часто встановлюються обмеження, які накладаються на суму нерозподіленого прибутку. Такі обмеження тимчасово виділяють певну суму нерозподіленого прибутку, яка б могла бути виплачена у вигляді дивідендів. Коли обмеження знімаються, ця сума може бути сплачена у вигляді дивідендів та використана на інші потреби. Обмеження нерозподіленого прибутку можуть бути добровільними або вимушеними. Одним з найпоширеніших добровільних обмежень є обмеження на нерозподілений прибуток з метою розширення матеріально-технічної бази підприємства. Це обмеження може бути зняте керівництвом товариства в будь-який момент.

Розподілений прибуток характеризує частину сформованого прибутку, що в цей час вже розподілена й не використана в процесі господарської діяльності.

Санаційний прибуток це специфічний вид прибутку, який виникає внаслідок викупу підприємством власних корпоративних прав (акцій, часток) за курсом, нижчим за номінальну вартість цих прав (дизажіо), у результаті їхнього безкоштовного передання до анулювання, зниження номінальної вартості або при одержанні безповоротної фінансової допомоги від власників корпоративних прав, кредиторів та інших зацікавлених у санації підприємства осіб.

Середній прибуток рівний (рівнозначний) прибуток на однакові капітали, вкладені в різні галузі і сфери виробництва. Утворюється в процесі міжгалузевої конкуренції.

Засновницький прибуток це дохід, який отримує засновник акціонерного підприємства (товариства) привідкритій підписці на акції.

Чистий прибуток (збиток) звітного періоду - це кінцевий фінансовий результат організації , виявлений за звітний період , за вирахуванням належних за рахунок бухгалтерського прибутку встановлених відповідно до законодавства податків та інших аналогічних зобов'язань . Це та частина прибутку , яка призначена виключно для використання на цілі, що визначаються самою організацією . Вона є єдиним джерелом для виплати дивідендів в акціонерних товариствах , а також розподілу доходів між учасниками товариств з обмеженою відповідальністю пропорційно до їхніх часток у статутному капіталі . Крім того , відповідно до установчих документами частина чистого прибутку спрямовується на формування резервного фонду , капіталізацію прибутку , а в акціонерних товариствах - і на формування спеціального фонду коштів для виплати дивідендів за привілейованими акціями. [5,с.112]

Отже, прибуток - це частина чистого доходу, створеного у процесі виробництва і реалізованого у сфері обігу, який безпосередньо отримують підприємстваi тільки після продажу продукції чистий дохід приймає форму прибутку. Величина прибутку, рівень рентабельності залежить від обсягу операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Ці показники характеризують всі напрями господарювання. Прибуток є об'єктивною економічною категорією, на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту.

1.2 Методи формування прибутку підприємства

На формування величини прибутку впливає сукупність багатьох факторів, які можна розподілити на зовнішні та внутрішні.

Зовнішні фактори - це фактори, які не залежать від підприємницької діяльності. Внутрішні фактори - фактори, які є безпосереднім об'єктом впливу з боку управлінської системи підприємства т аджерелом збільшення прибутку. До них варто віднести виробничі, позавиробничі, екстенсивні, інтенсивні фактори (рис. 1.4).



Рисунок 1.4- Фактори якi впливають на прибуток підприємства

Процес планування прибутку підприємства включає два основні напрями - планування доходів та планування витрат, балансування яких у результаті і визначає формування абсолютної величини прибутку суб'єкта господарювання. Формування доходів суб'єкта господарювання здійснюється за такими складовими, у розрізі яких і формуються окремі складові сукупного прибутку суб'єкта господарювання [6, с. 140 - 141]:

- доходи від основної діяльності, що включають насамперед дохід від реалізації продукції, товарів, робіт та послуг;

- доходи від іншої операційної діяльності, яка включає дохід від реалізації оборотних активів, реалізації курсових різниць, оренди, отримані штрафи, пені, неустойки, списання зобов'язань та ін.;

- доходи від фінансових операцій, які формуються за рахунок отримання доходів від вкладень в асоційовані та дочірні підприємства, спільної діяльності, доходи від портфельного інвестування та ін.;

- доходи від звичайної діяльності, що визначаються формуванням доходів від фінансових інвестицій, реалізації необоротних активів, безоплатно одержаних активів тощо;

- доходи від надзвичайних подій.

Розмір прибутку залежить від впливаючих факторів . До них відноситься:

Кількість проданих товарів . Кожна одиниця товару при продажі приносить певний прибуток , тому чим більше товару реалізовано , тим більше прибутку отримує підприємство від реалізації товарів.

Розмір встановленої націнки . Встановлення граничного рівня націнки на регульовані ціни не дозволяє встановити більш високий рівень. По вільних цінах націнка залежить від попиту та пропозицій на товар та від цін підприємствконкурентів.

Цінова політика . При укладанні торговельних угод підприємство повинно користуватися золотим правилом бізнесу - закупити товар по більш низькій ціні , а продати його - по більш високій ціні . Такого результату можна добитися шляхом скорочення посередників при закупівлі товарів. Збільшення бартерних

угод сприяє привигідному співвідношенні рівня цін , отримати товар по нижчих цінах , ніж у посередників.

Обсяг діяльності. Розмір прибутку залежить від обсягу виробничої діяльності по реалізації товарів . Збільшити прибуток можна шляхом вивчення попиту на ринку на даний товар , розширення асортименту за рахунок взаємодоповнюючих та взаємозамінних товарів , надання додаткових платних послуг.

Валові витрати . Залежність між прибутком та валовими витратами обернено-пропорційна . По-перше , чим менший рівень комерційних витрат , тим більший прибуток може отримати підприємство при реалізації товарів. По-друге, чим менша сума витрат обігу , тим більше зниження витрат.

Зниження витрат обігу можливе при :

- виборі найбільш оптимального місцезнаходження підприємства

- зниження тарифів на транспортні послуги

- посилення режиму економії

- ефективне використання трудових ресурсів

- ефективне використання матеріальних ресурсів

Оборотність обігових активів .Чим більше оборотів здійснюють обігові кошти за місяць ,тим швидше вивільняються грошові кошти і тим самим збільшується товарообіг та прибуток .

Склад капіталу. Співвідношення між власними та позиковими коштами на різних етапах діяльності підприємства змінюється , але треба завжди пам'ятати, що позикові кошти мають бути нижчі від власного капіталу. Фондоозброєність працівників. Чим вищий технічний розвиток підприємства, тим вища продуктивність праці і відповідно більший обсяг реалізації , тим вищий розмір прибутку. Чисельність працівників. Чим більше працюючих в штатному розписі підприємства ,більші витрати на оплату праці ,більші витрати , нижчі прибутки.

Податкомісткість. Чим більший фонд оплати праці ,тим вищий розмір податків , які нараховуються на фонд оплати праці . А це в свою чергу приводить до збільшення витрат , а отже зниження рівня прибутку.

Затрати , що фінансуються з прибутку. Розмір чистого прибутку залежить від розміру економічних санкцій , пов'язаних з порушенням чинного податкового законодавства , цінової політики , санітарного режиму , техніки безпеки та охорони праці.

Своєчасне дослідження та аналіз даних факторів на розмір прибутку, виявлення позитивних та негативних причин зміни прибутку , дозволяє підприємству скоригувати розмір прибутку та відповідно управляти ним в майбутньому періоді.

Отримання прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) залежить від здійснення основної діяльності суб'єктів господарювання. Прибуток є складовою частиною виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяготриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку.

Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України момент реалізації визначається за датою відвантаження продукції (товарів), а для робіт (послуг) за датою фактичного виконання (надання) таких, або за датою зарахування коштів покупця на банківський рахунок постачальника.Однак незалежно від визначення моменту реалізації в законодавчих актах реальне формування на підприємстві прибутку від реалізації продукції має місце тільки за умови, коли така відбувається насправді, тобто коли кошти від покупця надходять на банківський рахунок постачальника.

Визначення моменту реалізації за датою відвантаження товарів і встановлення податкових зобов'язань підприємств згідно з цією датою може призводити до використання оборотних коштів підприємств на сплату податків, погіршання їхнього фінансового стану [6, с. 70].Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості. На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).Треба звернути увагу на те, що зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції справляють вплив не тільки на обсяг реалізації продукції, а й на її собівартість, оскільки змінюються умовно-постійні витрати (за зміни обсягу виробництва продукції); витрати на зберігання продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої продукції).

Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від реалізації справляє розмір прибутку, що включається в ціну виробів. За умов формування ринкової економіки державного регулювання рентабельності продукції, як правило, уже нема.

Отже, створюється можливість збільшення прибутку підприємства за рахунок збільшення частки прибутку в ціні окремих виробів. Цьому сприяє брак належної конкуренції, монопольне становище деяких підприємств у виробництві та реалізації багатьох видів продукції.[5, с.122] Отже, можна зробити висновок, що можливості підприємств впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяги виробництва продукції, залишки нереалізованої продукції, її рентабельність, є досить суттєвими.

Прибуток від реалізації продукції на відміну від виручки, надходження якої на розрахунковий рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (місяць, квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку. Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції (рис. 1.5).Собівартість продукції. (робіт, послуг) це виражені у грошовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво (виконання).

Витрати на виробництво продукції утворюють виробничу собівартість; витрати на виробництво та реалізацію повну собівартість.Підприємство можесуттєво впливати на формування собівартості. Витрати сфер виробництва й обігу, що включаються в собівартість продукції, групуються за такими елементами: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загальновиробничі витрати.

Рисунок1.5- Структурно-логічна схема формування прибутку від реалізації продукції



Витрати,пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до виробничої собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на: адміністративні витрати; витрати на збут; інші операційні витрати. Вплив підприємств на перелічені елементи витрат обмежений. Однак і він можливий через належне управління показниками, до яких застосовуються встановлені нормативи відрахувань: витрати на оплату праці, структура і джерела її виплати; вартість основних виробничих фондів, структура та джерела їх формування.

Скорочення витрат на виробництво і реалізацію продукції, тобто зниження її собівартості, е важливим фактором збільшення прибутку від реалізації. Цього можна досягти за рахунок використання численних факторів, що впливають на скорочення витрат на виробництво і реалізацію продукції.Без обчислення собівартості неможливо визначити фінансовий результат виробничо-господарської діяльності підприємства. Для цього необхідно знати: повний перелік указаних витрат; особливості складу і формування витрат з урахуванням сфери й галузі діяльності підприємства.

Слід зазначити, що нині підприємства всіх форм власності отримали більше самостійності в прийнятті рішень щодо формування собівартості. Однак вони не можуть порушувати чинних законодавчих і нормативних документів, що регламентують ці питання.

Необхідно зазначити, що в сучасних умовах методика розрахунку собівартості продукції (товарів,робот, послуг) не пов'язана з методикою розрахунку валових витрат. Це пояснюється наявністю в Україні податкового та управлінського обліків, які не пов'язані між собою. Перший призначений для розрахунку оподаткованого прибутку, а другий для розрахунку фінансово-економічних показників для потреб управління.[2 с.156]

Управління формуванням прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) передбачає розрахунок його планового обсягу. Планування, прогнозування суми прибутку суб'єктів господарювання необхідне для складання поточних і перспективних фінансових планів.

Визначення суми прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) має певні особливості залежно від сфери діяльності суб'єкта господарювання:

виробничої сфери, торгівлі, сфери послуг.У виробничій сфері є особливості в розрахунках прибутку від реалізації продукції промисловими і сільськогосподарськими підприємствами, будівельними організаціями, підприємствами транспорту. У сфері послуг будуть особливості визначення прибутку від надання послуг комерційними банками, страховими компаніями, інвестиційними фондами, підприємствами торгівлі. На підприємствах виробничої сфери можуть бути використані три методи розрахунку прибутку від реалізації продукції: прямого розрахунку, за показником витрат на одну гривню продукції, економічний (аналітичний) метод.

1. Метод прямого рахунку. Прибуток розраховується за окремими видами продукції, що виробляються і реалізуються. Для розрахунку необхідні такі вихідні дані:

1) перелік і кількість продукції відповідної номенклатури, що планується до виробництва і реалізації;

2) повна собівартість одиниці продукції;

3) оптова ціна одиниці продукції.

При цьому використовують формулу(1.1):

П = В - З , (1.1)

де П - прибуток;

В - виручка від реалізації продукції ;

З - загальні витрати реалізованої продукції, які включають в себе собівартість реалізованої продукції, адміністративні витрати та витрати збуту.

2. Розрахунок прибутку на основі показника витрат на 1 грн продукції. Може застосовуватись по підприємству в цілому шляхом розрахунку прибутку від випуску, реалізації всієї продукції. Для розрахунку необхідні такі вихідні дані:

1) виробничі витрати;

2) реалізація продукції за попередній період;

3) очікувана зміна реалізації, що прогнозується в наступному періоді.

3. Економічний (аналітичний метод). Він відрізняється від уже розглянутих методів розрахунку прибутку тим, що дає змогу визначити не тільки загальну суму прибутку, а також і вплив на неї зміни окремих чинників, його розраховують за формулою(1.2):

П = Т (100 - В) / 100, (1.2)

де П - валовий прибуток від випуску товарної продукції;

Т - товарна продукція в цінах реалізації підприємства;

В - витрати в грн. на 1000 грн. товарної продукції, що вирахувані в цінах реалізації.

Розрахунок прибутку за цим методом здійснюється окремо за порівнянною і непорівнянною продукцією в плановому періоді. Порівнянна продукція -- це продукція, що вироблялася у попередньому періоді. Непорівнянна -- не вироблялася у попередньому періоді.

Розрахунок прибутку за порівнянною продукцією здійснюється в такій послідовності:

1) визначаються очікуваний базовий прибуток і базова рентабельність продукції;

2) порівнянна продукція планового періоду визначається за собівартістю періоду, що передував плановому;

3) виходячи з рівня базової рентабельності продукції розраховується прибуток за порівнянною продукцією в плановому періоді;

4) розраховується вплив окремих чинників на зміну прибутку в періоді, що планується.

Прибуток від випуску (реалізації) непорівнянної продукції може бути розрахований методом прямого розрахунку, якщо є відповідні дані. Якщо їх немає, прибуток розраховується для всієї непорівнянної продукції з використанням показника середньої рентабельності продукції по підприємству.

Розрахунок базового прибутку здійснюється на підставі звітних або очікуваних даних за попередній період. Базовий прибуток -- це прибуток від випуску (реалізації) продукції в періоді, що передував плановому.

Вiдповiдно його розрахунку здійснюється коригування звітного, очікуваного прибутку з урахуванням чинників, що на нього вплинули тоді, але не діятимуть у періоді, що планується: зміна оптових цін, припинення випуску окремих видів продукції, зміна рентабельності окремих видів продукції, зниження їх собівартості. Від точного розрахунку базового прибутку залежить точність усіх наступних розрахунків.Із розглянутих методів обчислення прибутку метод прямого розрахунку практично може бути використаний на підприємствах різних сфер діяльності і галузей економіки. Щодо аналітичного методу розрахунку і методу з використанням показника витрат на 1 грн. продукції, то методологія й окремі положення можуть бути застосовані також і на підприємствах сфери послуг.Якщо розрахунок прибутку здійснено розглянутими вище методами, виходячи із загального випуску продукції, окремо розраховується прибуток від реалізації продукції (Ппр)(формула 1.3):

, (1.3)

прибуток у залишках нереалiзованої продукції на початок планового перiоду;

прибуток вiд випуску продукції;

прибуток у залишках нереалiзованої продукції накiнець перiоду.

Прибуток у залишках нереалізованої продукції можна розраховувати за методом прямого розрахунку, якщо є відповідні вихідні дані. Проте, як правило, дуже складно визначити асортимент, перелік виробів у залишках, особливо на кінець періоду, що планується.Тому частіше прибуток у залишках нереалізованої продукції розраховується за показником рентабельності продукції. При цьому прибуток у залишках нереалізованої продукції на початок планового періоду обчислюється множенням собівартості цих залишків на середню рентабельність продукції на підприємстві в попередньому періоді (або в четвертому кварталі попереднього року за розрахунку прибутку на плановий рік).Прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець планового періоду можна розрахувати множенням їхньої собівартості на середню рентабельність продукції на підприємстві в період, що планується (або в четвертому кварталі планового року за розрахунку прибутку на плановий рік).

Отже, прибуток - одне з основних джерел фінансових ресурсів підприємств, формування централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів. За рахунок прибутку відбувається формування в значному обсязі бюджетних ресурсів держави, здійснюється фінансування розширення підприємств, матеріальне стимулювання робітників, вирішення соціально-культурних заходів тощо. У зв'язку з цим в плануванні та формуванні прибутку повинні бути зацікавлені не лише трудові колективи підприємств, але й держава в цілому.

1.3 Проблеми управління прибутком в сучасних умовах

Зміст будь-якої підприємницької діяльності полягає у досягненні економічного ефекту у вигляді прибутку. Нині в Україні в умовах реформування економіки спостерігається тенденція до значного зниження рівня рентабельності виробництва, що означає збитковість багатьох підприємств. У зв'язку з цим управління підприємством вимагає вдосконалення методів оцінки і прогнозування прибутку. Чим більше уваги приділяється цій економічній категорії, тим ефективніше функціонує підприємство. Усе це зумовлює необхідність дослідження теоретичних засад функціонування прибутку і його впливу на темпи і пропорції суспільного відтворення.В українській економічній літературі проблемам управління прибутком на підприємстві присвячені праці Г.М. Азаренкової[1 c.99], А.Б. Гончарова, А.М. Поддєрьогіна[2 c.214], С.Ф. Покропивного, В.М. Опаріна, Є.М. Винниченка та ін.

Головною метою управління прибутком є забезпечення збільшення добробуту власників підприємств на цей момент і у перспективі. Ця мета повинна забезпечувати одночасно гармонізацію інтересів власників з інтересами держави і персоналу підприємства.[13 c.2]

З метою забезпечення досконалого механізму управління прибутком для українських суб'єктів господарювання можна запропонувати наступні заходи:

1. Проведення ефективної кадрової політики.При забезпеченні максимально продуктивного та кваліфікованого персоналу господарство автоматично зменшить витрати часу на виробництво одиниці продукції. Зростання продуктивності праці є критерієм підвищення ефективності виробництва, проблема якого полягає в забезпеченні максимально можливого результату на кожну одиницю затрачених трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

2.Підвищення ефективності збутової політики підприємств.Необхідно приділяти більше уваги реалізації продукції, оскільки від цього напряму залежить отримання доходу від реалізації та необхідно приділяти більше уваги швидкості руху оборотних коштів, скороченню усіх видів запасів, домагатися максимально швидкого просування готових виробів від виробника до споживача.Також в цьому питанні особливо важливим є завоювання частки ринку підприємством - чим вища частка ринку у суб'єктів господарювання, тим воно має більші конкурентні переваги.

3. Зниження непродуктивних витрат шляхом їх нормування, планування та аналізу.

4.Підвищення якості продукції.Модернізація або зняття з виробництва неконкурентоспроможної продукції є важливим чинником, що впливає на дохідність господарства в цілому. Виробництво неконкурентоспроможної продукції лише призведе до підвищення витрат господарства, що відповідно не дозволить отримати максимально можливий дохід, який був попередньо запланований господарством.В сучасних умовах насиченого ринку якість продукції стає основним чинником успішної реалізації. Її підвищення - дуже складний комплексний процес, який потребує додаткових витрат, але економія коштів на непродуктивних витратах сприятиме успішному впровадженню даного заходу, результатом якого стане зростання обсягу продаж продукції та, як наслідок, прибутковості підприємства.

5. Застосування жорсткого контролю за всіма витратами, тобто забезпечити керівників підрозділів всіма необхідними засобами, щоб вони могли проводити найточніший контроль за всіма ділянками роботи, не допускаючи марний та невиправданий витрат матеріальних, фінансових та трудових ресурсів.

6.Впровадження в практику системи оперативного обліку витрат підприємства, що дасть змогу регулювати абсолютно всі витрати та раціонально використовувати власні ресурси і, як наслідок, безпосередньо управляти прибутком фірми.

7. Впровадження державного характеру управління прибутками підприємств у виді чіткої та стабільної податкової політики.

Впровадження запропонованих заходiв пiдвищення ефективностi управлiння прибутком дозволить вдосконалити процесс здiйснення ефективної господарської дiяльностi в сучасних умовах.[12 c.3]

В умовах нестабільності економіки і постійного зростання цін багато підприємств не планують прибуток, пояснюючи це складностями прогнозування, проте без планових розрахунків ступінь керованості фінансовими результатами істотно знижується. При відсутності планових розрахунків прибутку підприємство не може оперативно контролювати свої доходи і видатки і своєчасно приймати необхідні рішення. Водночас, як показує зарубіжний досвід, саме детальне планування забезпечує успіх підприємств на ринку.

Отже, прибуток підприємства є важливою економічною категорією і виступає об'єктом управління. У сучасних умовах відбуваються зміни, що впливають на підходи до управління підприємством. Ці зміни відображають нову роль прибутку для діяльності підприємства. Для ефективного управління підприємством у цілому й таким важливим показником, як прибуток, зокрема, необхідне вдосконалення існуючих інструментів управління.Управління прибутком підприємства це дуже складна та багаторівнева система яка включає в себе: формування та використання прибутку. Для кожної з цих підсистем притаманні свої конкретні цілі, завдання, інструментарій їх досягнення. Процес управління прибутком підприємства базується на визначеному механізмі, який являє собою систему основних елементів, що регулюють процес розробки і реалізації управлінських рішень в області його формування і використання. Ефективність роботи підприємства значною мірою залежить від якості управлінських рішень, що стосуються формуванню прибутку підприємства.

Узагальнюючи отриманий досвід можна зробити висновок, що максимізація прибутку це формальна мета, заради якого існує організація. Того, хто вклав капітал, цікавлять не конкретні проекти, а прибуток. Прибуток це кінцева нагорода за ефективну працю і створення цінностей для споживачів. Прибуток є простим і зрозумілим критерієм для оцінки ефективності господарських рішень. Це головний критерій вибору кращих рішень.

Для багатьох компаній забезпечення прибутковості це першочергова задача, що ставить перед собою вище керівництво компанії. Іноді як цільовий показник вибирається абсолютний показник прибутку, але найчастіше використовують відносні показники, такі як доход на одну акцію, прибуток на інвестований капітал чи прибуток на акціонерний капітал. Цільові показники розраховуються, як правило, на основі результатів колишньої діяльності й у зіставленні з показниками інших подібних компаній.

Проте, слід також відмітити, що незважаючи на переважне використання показників прибутку для оцінки успіху в бізнесі, їм характерні визначені недоліки. По-перше, на практиці показниками прибутку менеджери можуть досить легко і просто маніпулювати з метою одержання фальсифікованих результатів.

Фахівцям з фінансів відома ціла безліч обмежень, пов'язаних з використанням традиційних показників прибутку. Прибутковість можна без особливого труда поліпшити, якщо фінансувати ріст за рахунок боргу, а не нарощування власного капіталу. Доходи в розрахунку на одну акцію можуть рости, але ринковий курс акцій падає як наслідок підвищеного фінансового ризику. За ростом показника прибутку може легко приховатися криза готівки, що набирає силу. Іншими словами, показник прибутку не враховує фактор ризику. Звичайно, чим вище прибуток, тим вище фактор ризику. Прибуток і ризик повинні бути збалансовані.

Великий прибуток може сигналізувати не про високу ефективність роботи, а про монополізм, ведення нечесного бізнесу, про зневагу суспільними інтересами (наприклад, в області захисту природного навколишнього середовища).

І, нарешті, показник прибутку органічно не може використовуватися як об'єктивний критерій перспективності бізнесу. Прибуток, як і відносні показники типу прибутку на інвестований капітал, вимірюють результати минулої діяльності компанії, але не її майбутній потенціал. Концентрація зусиль на прибутковості як на першорядній меті неминуче породжує особливий стиль керівництва, орієнтованого на короткостроковий успіх, що готовий пожертвувати довгостроковою конкурентноздатністю компанії. Менеджери знають, як можна без особливих труднощів підняти поточні доходи шляхом скорочення витрат, зниження витрат на розробку нового продукту і підтримки товарної марки, обмеження інвестицій. На ділі ж більшість таких програм по поліпшенню прибутковості ні що інше, як розбазарювання активів компанії.



• 2. Аналіз фінансових показників ТОВ "Донгазбудінвест"

2.1 Характеристика ТОВ "Донгазбудінвест"

ТОВ "Донгазбудінвест" зареєстроване Рішенням Ворошиловської районної ради м. Донецька у 2001 році. Вищим органом управління підприємства є Засновник. Засновник визначає основні напрямки розвитку та діяльності підприємства, затверджує виробничі плани. Засновник може повністю або частково передавати свої права по управлінню підприємством Директору підприємства. Засновник може прийняти рішення про зміну розміру Статутного фонду.

Підприємство припиняє свою діяльність (ліквідується): за рішенням Засновника; на підставі рішення суду або арбітражного суду в разі неплатоспроможності підприємства, або у випадках систематичного чи грубого порушення ним законодавства. Ліквідація та реорганізація підприємства відбувається у порядку, що передбачений чинним законодавством.

Підприємство створювалось з метою здійснення підприємницької діяльності та реалізації на підставі отриманого прибутку інтересів Власника, а також з метою підвищення ефективності підприємницької діяльності, взаємовигідного співробітництва, розвитку виробничої кооперації, розподілу праці, сприянню формування ринкових відносин та забезпечення економічних суспільно-корисних потреб, інтересів населення та суб'єктів підприємницької діяльності у необхідних видах продукції, технології, а також широкого спектру різноманітних сервісних послуг.

Предметом діяльності підприємства є:

- організація оптової, роздрібної, комісійної торгівлі комп'ютерною технікою, периферійним обладнанням, аксесуарами, витратними матеріалами, засобами мобільного зв'язку та комплектуючими;

- інтеграція комп'ютерних мереж на основі систем і компонентів вітчизняних та закордонних електронних фірм;

...