Державне фінансове регулювання економіки в умовах ринкової трансформації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

УДК 330.101:336.025.2

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Державне фінансове регулювання економіки в умовах ринкової трансформації

Спеціальність 08.01.01 - економічна теорія

Кравченко Лариса Анатоліївна

Київ 2002

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Соціально-економічні перетворення в Україні потребують серйозного осмислення багатьох концептуальних проблем розроблення національної моделі економічного розвитку. Серед них першочергового значення набувають проблеми макроекономічної стабілізації і державного регулювання національної економіки.

Невідпрацьованість зваженої, науково-обґрунтованої стратегії і тактики державного управління трансформаційними соціально-економічними процесами, їх цілеспрямованого регулювання з метою розв'язання не тільки короткострокових завдань, але й досягнення якісно нових показників майбутнього розвитку є фундаментальною причиною затяжної системної кризи в Україні. Необдумана бюджетно-податкова, грошово-кредитна політика є причиною розбалансування фінансових відносин, розриву товарних та грошових потоків, що негативно впливає на ринкову трансформацію економіки. Саме тому проблеми державного фінансового регулювання потребують поглибленого дослідження на підґрунті цілісного, системного підходу, теоретичних узагальнень, які мають стратегічне значення для подальших ринкових перетворень.

Необхідність дослідження системи державного фінансового регулювання трансформаційної економіки України зумовлена тим, що процес перетворення соціально-економічних відносин супроводжується невизначеністю функціональної ролі держави. Між тим, досвід економічно розвинутих країн і практика ринкових трансформацій в країнах з перехідною економікою свідчить, що процеси розробки бюджетно-податкової, грошово-кредитної політики не можуть бути здійснені без активного і послідовного втручання держави. На відміну від пасивного реагування на зміну економічної ситуації, яке можна було спостерігати протягом останніх років, необхідно визначити, науково обґрунтувати форми і пріоритети державного фінансового регулювання економіки.

Особливість сучасного стану національної економіки потребує скоординованої фінансової політики, заснованої на ідеї поєднання ринкової інституціоналізації та ефективного державного регулювання економічних процесів. Однак цілісної наукової концепції державного фінансового регулювання економіки, зорієнтованої на стимулювання економічного зростання в Україні, не створено, що знижує довіру суб'єктів господарювання до бюджетно-податкової, грошово-кредитної політики держави. Як наслідок, у середньо- і довгостроковій перспективі майже не проявляється позитивний вплив фіскальних та монетарних інструментів на розвиток макро- і мікроекономічних процесів. Нагальним стає завдання вироблення наукових засад формування ефективної стратегії державного фінансового регулювання, яка включала б системну узгодженість фіскальної і монетарної політики як умову економічного зростання в Україні.

Еволюція економічної думки у сфері теоретичних основ державного регулювання економіки знайшла своє відображення в наукових працях видатних вчених різних поколінь. Розробленню проблем державного регулювання економіки присвячено багато наукових праць, зокрема, фундаментальні дослідження класиків (А. Сміт, К. Маркс, Л. Вальрас, А. Маршалл, Дж. М. Кейнс, П. Самуельсон, М. Фрідмен, Дж. Хікс), праці провідних зарубіжних вчених (Е. Долан, Дж. Сакс, Дж. Д. Гелбрейт, Г. Менкью, В. Леонтьєв, Я. Корнаї та ін.).

Водночас трансформаційна економіка обумовлює особливе функціональне призначення держави та потребує наукових підходів, які дозволяють з урахуванням національної специфіки переосмислити теоретичні концепції і розробити принципові нові положення, що сприяли б ефективності перетворень в умовах перехідної економіки. Дослідження проблеми знаходиться у сфері наукових інтересів багатьох українських вчених-економістів. Методологічні та макроекономічні аспекти державного регулювання трансформаційної економіки висвітлюються у працях В.Гейца, П.Єщенка, Б.Кваснюка, І.Лукінова, С.Мочерного, Ю.Ніколенка, А.Покритана, А.Чухна. Проблеми фінансового регулювання є об'єктом дослідження Д.Богині, З.Варналія, О.Василика, Г.Волинського, А.Гальчинського, І.Гуревичева, І.Лютого, І.Радіонової, О.Савченка, В.Черняка та інших вчених.

Аналіз наукових праць з проблеми дослідження показав, що ціла низка методологічних і теоретичних питань залишається недостатньо розробленою. Насамперед це стосується співвідношення і поєднання складових системи державного регулювання, основного інструментарію, меж втручання держави в регулювання економічних процесів в умовах трансформації. Не досягнуто єдності у визначенні суті, форм і напрямів державного фінансового регулювання економіки. Недостатньо представлені теоретичні узагальнення щодо держави як інституту та розроблення базисних засад регулювання нею економічного розвитку. Серед них найбільш вразливі, недостатньо відпрацьовані економіко-теоретичні проблеми бюджетно-податкової та грошово-кредитної політики, фінансового регулювання економіки в цілому, що потребують подальшого вивчення і вирішення. Актуальність проблеми, її теоретична і практична значимість, а також недостатнє розроблення окремих питань обумовили вибір цієї теми, визначили постановку цілей і завдань дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертації пов'язана з науково-дослідною роботою кафедри економічної теорії економічного факультету Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського. Наукові дослідження проведені автором у рамках комплексної наукової теми: “Удосконалення ринкових відносин в сучасній економічній системі України”, державний реєстраційний номер 0101U008067. Роль автора полягає у розробці пропозицій щодо узгодження бюджетно-податкової і грошово-кредитної політики в Україні, що відображено у звіті НДР кафедри економічної теорії ТНУ за 2001 рік.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексний теоретичний аналіз основ державного регулювання економіки, обґрунтування виділення фінансових відносин як провідної ланки посилення впливу держави на ефективність економічних процесів і на цій основі розроблення рекомендацій щодо оптимізації державного фінансового регулювання економіки України в умовах ринкової трансформації. Відповідно до поставленої мети визначені такі завдання дослідження:

· конкретизувати сутність державного фінансового регулювання економіки на основі зіставлення і критичного аналізу наявних концепцій і точок зору;

· проаналізувати основні концепції державного фінансового регулювання, виявити методологічні передумови, форми та методи втручання держави в економіку;

· узагальнити теорію і практику світового досвіду державного фінансового регулювання в контексті його використання в Україні;

· розкрити структуру системи державного регулювання економіки і визначити особливості державного фінансового регулювання в умовах трансформаційних перетворень;

· проаналізувати інструменти бюджетно-податкового і грошово-кредитного регулювання трансформаційної економіки України;

· визначити напрями оптимізації державного фінансового регулювання економіки України і розробити модель узгодження фіскальної і монетарної політики як умови економічного зростання в Україні.

Об'єктом дослідження є процес державного фінансового регулювання економіки.

Предметом дослідження є система економічних відносин державного фінансового регулювання економіки України в умовах ринкової трансформації в контексті узгодження головних стабілізаційних складових: бюджетно-податкової і грошово-кредитної політики.

Методи дослідження. Для проведення дисертаційного дослідження і вирішення поставлених завдань використано системний підхід до визначення об'єкту і предмету дослідження. Згідно з цим методом наукового пізнання усі економічні процеси і явища розглядаються і аналізуються у взаємозв'язку, взаємозалежності і розвитку. За допомогою системного методу досліджується державне регулювання як невід'ємний суттєвий елемент функціонування сучасної економічної системи. Використання методів порівняння та узагальнення, історичного і логічного дало можливість здійснити аналіз концепцій державного регулювання економіки, узагальнити світовий досвід державного фінансового регулювання та обґрунтувати необхідність взаємодії держави і ринку. Основні поняття сформульовано на основі методу узагальнення та наукової абстракції. Застосовуючи ці методи визначається сутність державного фінансового регулювання та його особливості в умовах трансформаційної економіки України. Для аналізу характеристик національного виробництва використовувались методи аналізу і синтезу, а також статистичні методи, за допомогою яких дано оцінку ефективності механізму реалізації бюджетно-податкового і грошово-кредитного регулювання. Метод економічного моделювання дозволяє у дисертаційній роботі розробити модель досягнення макроекономічної стабілізації і економічного зростання в Україні шляхом узгодження фіскальної і монетарної політики.

Інформаційну базу дослідження становлять закони України, укази Президента України, постанови Кабінету міністрів, зведені матеріали Національного банку України, Міністерства економіки, Міністерства фінансів, матеріали міжнародних і українських наукових конференцій.

Наукова новизна отриманих результатів. В дисертації розроблено такі наукові положення, які визначають особистий внесок дисертанта в розроблення цієї теми. Найважливішим з них є:

· поглиблено визначення сутності державного регулювання економіки та обґрунтовано необхідність застосування опосередкованих методів, насамперед, фінансових. Доведено, що фінансове регулювання економіки посилюється разом зі зрілістю товарно-грошових відносин та відповідним ростом економічного потенціалу держави;

· визначено трактування державного фінансового регулювання як системи економічних відносин, що складаються у діяльності, спрямованої на зміну кількісних і якісних показників фінансових процесів в економіці через механізм формування грошових фондів, їх перерозподілу, використання при узгодженні інтересів суб'єктів господарювання з метою забезпечення стійкості функціонування економічної системи;

· розкрито особливості державного фінансового регулювання трансформаційної економіки України, які полягають у тому, що система державного фінансового регулювання не мала в своєму арсеналі взаємопов'язаних ринкових інструментів, а порушення принципу системності та комплексності дії фінансових регуляторів стало однією з головних причин неефективності проведення реформ в Україні;

· запропоновано сукупність заходів бюджетно-податкового регулювання, які полягають у систематизації, доповненні та завершенні законодавчого забезпечення, упорядкуванні механізмів оподаткування, в розвитку стимулюючої і регулюючої функцій бюджетно-податкової системи. Доведено, що види податків і рівень їхніх ставок, податкові пільги повинні визначатися не потребами державного бюджету, а необхідністю розв'язання економічних і соціальних проблем, активізації трудової і господарської ініціативи, інвестиційної діяльності. Обґрунтовано доцільність складання бюджету за програмно-цільовим методом і посилення контролю та підвищення якості бюджетних видатків;

· доведено, що підвищення ефективності грошово-кредитної політики потребує посилення її незалежності від поточних фінансових потреб уряду, поєднання адміністративних і монетарних інструментів, а саме: розвиток операцій на відкритому ринку (як одного з найважливіших інструментів ринку позикових капіталів і регулювання грошово-кредитних відносин), створення системи страхування кредитних ризиків, використання пільгового кредитування високоефективних проектів;

· сформульовано рекомендації щодо удосконалення фіскального і монетарного інструментарію макроекономічної координації, оптимізації державного фінансового регулювання через узгодження фіскальної і монетарної політики та визначено їх вплив на економічне зростання в Україні.

Практичне значення отриманих результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що зроблені висновки і узагальнення можуть бути використані в процесі вдосконалення системи державного фінансового регулювання в Україні в період трансформації соціально-економічних відносин, відновлення в Україні макроекономічної стабільності і створення основ для подальшого економічного зростання. Основні висновки та пропозиції, викладені у роботі, призначені для використання у законотворчій діяльності та роботі органів державного і місцевого управління при розробленні заходів, спрямованих на оптимізацію бюджетно-податкового та грошово-кредитного регулювання.

Розробки автора, практичні висновки та пропозиції використані Рахунковою палатою Верховної Ради Автономної Республіки Крим при здійсненні контрольно-ревізійних та експертно-аналітичних заходів щодо доцільності й ефективності використання коштів бюджету АРК та під час підготовки пропозицій стосовно вдосконалення бюджетного процесу в Криму (довідка № 01-7/178 від 03.04.2002 р.); Міністерством економіки Автономної Республіки Крим при розробленні Комплексної довгострокової програми соціально-економічного розвитку і структурної перебудови економіки АРК та Програми соціально-економічного розвитку АРК на період до 2003 р. (довідка № 415 від 22.03.2002 р.). Певні положення та пропозиції щодо удосконалення державного фінансового регулювання економіки використано Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим у процесі розроблення та підготовки проекту бюджету АРК на 2002 рік (довідка № 11-10/1699 від 28.03.2002 р.). Запропоновані рекомендації щодо підвищення ефективності грошово-кредитної політики використано Головним управлінням Національного банку України в Автономної Республіці Крим в аналітичній роботі по встановленню чинників впливу банківської мережі Криму на стан економіки регіону (довідка № 05-039/2526 від 25.03. 02).

Отримані теоретичні розробки і методичні підходи можуть бути використані в практиці викладання політичної економії, економічної теорії, макроекономіки, державного регулювання економіки, історії економічних вчень. Наукові результати дисертації безпосередньо використовуються в навчальному процесі в Таврійському національному університеті ім.І.В.Вернадського при викладанні навчальних дисциплін “Основи економічної теорії” та “Макроекономіка” (довідка ТНУ від 21.03.2002 р).

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження, висновки і рекомендації доповідалися на Всеукраїнській міжвузівській науково-практичній конференції “Сучасні тенденції і пріоритети розвитку перехідної економіки”, травень 2000 р., Сімферополь; Всеукраїнській міжвузівській науково-практичної конференції “Україна в 2000 році: трансформація в ринкову економіку”, жовтень 2000 р., Сімферополь; конференції по поширенню результатів спільного європейського проекту (Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського, Сімферополь (Україна), Університет Ніци-Софія антиполіс (Франція), Університет Генуї (Італія), Університет Перпін'яна (Франція) з питань економіки навколишнього середовища на півдні України, березень 2001 р., Сімферополь, а також на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського.

Публікації. Основні положення та найважливіші результати дисертаційного дослідження викладені у 8 статтях (в тому числі 5 у фахових виданнях) загальним обсягом 3,4 у.д.а.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, який містить 238 найменувань. Основний зміст роботи викладено на 186 сторінках, включає 18 таблиць, 20 малюнків і 6 додатків.

Основний зміст дисертаційної роботи

державне фінансове регулювання трансформація

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, розкрито ступінь її дослідженності та зміст поставлених завдань; об'єкт та предмет дисертаційного дослідження; окреслені методологічні основи роботи; викладено наукову новизну отриманих результатів, розкрито теоретичне, практичне їх значення та апробація.

У першому розділі “Теоретичні основи державного фінансового регулювання економіки” подано наукове обґрунтування напрямів досягнення основної мети дисертації, визначено сутність і функціональне призначення державного регулювання економіки, розглянуто фінансові відносини в концепціях державного фінансового регулювання та моделі державного фінансового регулювання в зарубіжних країнах в контексті потенційних можливостей їх використання у процесі трансформації економіки України.

Державне регулювання соціально-економічного розвитку країни визначено в роботі як суттєву ознаку сучасної ринкової економіки змішаного типу, об'єктивний і закономірний процес сприяння держави узгодженості дії всіх елементів ринкової системи. Ефективне функціонування ринкової економіки можливе лише за умов високорозвинутої системи державного регулювання, але активізація ролі держави у вирішенні завдань підйому економіки повинна не протиставлятися процесам ринкового реформування, а поєднуватися з ними. Йдеться про взаємодію та взаємодоповнення механізмів державного регулювання і ринкове саморегулювання для досягнення як короткострокових, так і довгострокових цілей економічного розвитку.

Становлення і зміцнення держави як суспільного інституту супроводжується розвитком економічних функцій, а історія їх розвитку - невід'ємна складова еволюції суспільства в його організаційних формах. Необхідність державного регулювання економіки витікає з економічних функцій, що об'єктивно формуються, виконання яких покладається на державу. Виникнення і розвиток економічних функцій держави - це результат розвитку продуктивних сил і об'єктивних суспільних потреб. Це підтверджується практичним досвідом державного регулювання економіки в різних країнах. Автор виділяє основні і додаткові функції держави в умовах трансформації, які носять тимчасовий характер. Для більш глибокого і всебічного аналізу предмету дослідження в роботі уточнені основні принципи державного регулювання економіки, а саме: наукова обґрунтованість, системність, узгодження інтересів, цілеспрямованість, пріоритетність, комплексність, принцип достатності, ефективність.

Численність термінів та категорій, що розкривають зміст і роль держави як суб'єкта економічної системи, зумовлена складністю і багатомірністю цього процесу. Дослідження процесу державного регулювання в сучасних умовах істотно ускладнюється неоднозначністю визначення сутності державного регулювання економіки, його складових. Державне регулювання економіки припускає вплив держави на об'єкти та процеси з метою узгодження господарської діяльності суб'єктів національної економіки. З метою забезпечення структурних зрушень та необхідних змін в економічному розвитку та стабілізації національної економіки, поглиблено визначення сутності державного фінансового регулювання економіки як системи економічних відносин, що складаються у діяльності, спрямованої на зміну кількісних і якісних показників фінансових процесів в економіці через механізм формування грошових фондів, їх перерозподілу, використання при узгодженні інтересів суб'єктів господарювання з метою забезпечення стійкості функціонування економічної системи.

Зазначено, державне фінансове регулювання відображає суб'єктивну сторону функціонування фінансів. Самі по собі фінанси і фінансова система є об'єктивними явищами і в цілому відображають об'єктивні закономірності розвитку. Відзначається, що механізм функціонування фінансів, організація фінансових відносин і рух грошових потоків відбувається в процесі їх організації конкретними суб'єктами, які керуються багатьма чинниками політичного, економічного і гуманітарного характеру, поєднуючи при цьому як загальносуспільні, так і власні інтереси.

Цілий ряд економічних проблем, з якими вперше зіткнулася Україна, не нові в міжнародній практиці. Багато які з них не лише мали місце в різних країнах в певні періоди часу, але і частково були успішно подолані. Об'єктивно оцінюючи структурні складові, методи реалізації, кінцеві та проміжні результати різних моделей державного фінансового регулювання в зарубіжних країнах, зроблено висновок, що кожна з них має певні позитивні риси, а це дає змогу визначити ефективні напрями розвитку ринкових відносин в Україні. Але механічне копіювання західного досвіду на першому етапі формування економіки України супроводилося різким обмеженням державного регулювання, що призвело до поглиблення кризових процесів, економічного спаду і соціальної напруженості.

Проведений аналіз дозволяє дійти висновку, що формування моделі державного регулювання трансформаційної економіки України повинно відбуватися на основі комбінації найбільш придатних до умов вітчизняної економіки рис розглянутих нами основних макроекономічних концепцій, з урахуванням національних особливостей і специфіки соціально-економічної ситуації в країні. В Україні необхідно змінити стратегію реформування, орієнтуючись в основному на власні ресурси та інтелектуальний потенціал країни. Завдання ж державних структур - розробити механізми для їх мобілізації і ефективного використання. Ефективність державного фінансового регулювання залежить від правильного вибору напрямів, засобів, методів та регулюючих інструментів.

У другому розділі “Бюджетно-податкові і грошово-кредитні інструменти в системі державного регулювання економіки України” досліджуються особливості державного фінансового регулювання в умовах трансформаційних перетворень; проаналізовано вплив інструментів бюджетно-податкового регулювання на макроекономічні процеси; розглянуто специфіку грошово-кредитного регулювання трансформаційної економіки України.

В роботі визначено особливості державного фінансового регулювання в умовах перетворень, пов'язаних з кризовим станом національної економіки; повільним здійсненням процесу ринкових реформ; нерозвиненістю ринкової інфраструктури; надмірною бюрократизацією суспільства; високим рівнем тінезації економіки; криміногенним (значною мірою) характером приватизації і роздержавлення державної власності; гальмуванням становлення кола приватних підприємців середнього класу диктують необхідність посилення стабілізуючої функції держави. На цій основі в дисертації аргументується принциповий висновок: нею сформована за останні роки система державного фінансового регулювання національної економіки України не мала в своєму арсеналі відповідних інструментів, але і відкидала їх необхідність, а порушення принципу системності і комплексності дії регуляторів стало однією з основних причин неефективності реформ в Україні. Розв'язання проблем економічної стабілізації в Україні значною мірою залежить від створення гнучкої системи державного регулювання, адекватної умовам ринкової економіки. Спроби поєднання інструментів з різних “парадигм” роблять систему нестійкою, не забезпечують досягнення поставлених завдань, ведуть до відриву системою несумісних з нею елементів.

Форсована лібералізація на перших етапах реформ супроводжувалася розвалом інституціональної системи ДРЕ. Слідством проведення такої політики стало: різке зниження основних макроекономічних показників, важко стримуване зростання інфляції, структурна криза, різке падіння рівня життя основної частини населення, повільний процес перетворення централізовано-планової економіки на ринкову.

За цих умов формування механізму державного регулювання є необхідною умовою переходу до ринкової системи господарювання. Механізм державного регулювання проаналізовано як органічну цілісність економічних та адміністративних методів, а саме як сукупність організаційно-економічних методів та інструментів, за допомогою яких виконуються взаємопов'язані функції для забезпечення безперервної дії відповідної системи (держави), підвищення ефективності економіки. Зважаючи на специфіку української економіки, зокрема особливу роль держави - суб'єкту регулювання та інтенсивність державного втручання в сферу розподільчих та перерозподільчих відносин за допомогою фінансових інструментів, чільне місце у цьому механізмі належить фінансовому регулюванню.

Фінансовий механізм організації економіки забезпечує необхідні вартісно-грошові й натурально-речові пропорції в національному господарстві та їх відтворення. Як свідчить аналіз, фінансовий механізм організації перехідної економіки “запускається” при наявності трьох основних умов: чітких стратегічних і тактичних цілей, необхідних фінансових ресурсів і потрібних фінансових форм, методів, важелів та інструментів впливу. Державне фінансове регулювання полягає у регламентуванні розподільчих відносин у суспільстві й на окремих підприємствах. Кожен метод може мати декілька модифікацій залежно від того, які елементи розподільчих відносин він охоплює. Кожному з елементів відповідає певне цільове призначення у вигляді закріплених за ним функцій. Таким чином, у складі фінансового механізму створюється набір фінансових інструментів, з допомогою яких здійснюється вплив на різні сторони економічного розвитку. На основі удосконалення класифікації форм і методів фінансового регулювання автор робить висновок, що найбільш поширеними серед фінансових методів впливу на сучасну економіку є бюджетно-податкові.

Доведено, що роль і місце бюджетно-податкового регулювання в системі державного регулювання економіки залежить від ролі держави в регулюванні економічних процесів та чутливість економічного середовища до змін у сфері фіскальних відносин і від тієї частини національного продукту, рух якої опосередковується державою за допомогою фіскальних інструментів. Виходячи з нинішнього стану трансформування економіки України і обсягів податкових надходжень у Державний бюджет країни, ми визначаємо державні видатки і податки як одні з основних інструментів державного регулювання економіки України. Однією з причин нестабільності і низької ефективності макроекономічного регулювання є бюджетна незбалансованість, викликана високим рівнем витрат і низькими податковими надходженнями. Отже, проблема доходів у бюджет пов'язана з недосконалістю податкової системи.

Зниження рівня оподаткування є першочерговою умовою припинення подальшої дестабілізації податкової системи в Україні. Щоб уникнути можливого подальшого скорочення обсягу надходжень коштів у бюджет, доцільно одночасно вести роботу по розширенню бази оподаткування і вдосконаленню її механізму. Доцільним є скорочення необґрунтованих податкових пільг, вдосконалення структури і спрощення податкової системи для забезпечення максимальної прозорості бази оподаткування, посилення економічної, адміністративної відповідальності за приховування доходів і несплату податків.

Доведено, що зниження ставки ПДВ більшою мірою стимулюватиме споживання, а зниження ставки податку на прибуток сприятиме надходженню інвестицій. Ризиком зниження ставки ПДВ є погіршення торгового балансу внаслідок збільшення внутрішнього споживання.

У роботі підкреслюється необхідність і можливість підвищення якості витрат бюджету і якості послуг, що надаються державою, на основі застосування програмно-цільового методу, створення цілісної системи управління ресурсами бюджету. Розпорядники коштів в бюджетних запитах повинні обґрунтувати пріоритетність програм за допомогою критеріїв оцінки. Кожну програму оцінюють за такими критеріями: показник витрат визначає обсяг ресурсів на виконання програм; показник результату відображає результати діяльності за програмою; показник ефективності, який складає показник результату і показник витрат і визначає, чи досягнуто цей результат за найменших витрат; показник якості відображає корисність програми, тобто показує, чи забезпечує виконання програми досягнення поставлених цілей.

Реалізація цього підходу в Україні сприятиме підвищенню ефективності державних витрат, оздоровленню фінансового середовища, зростанню інвестиційного потенціалу і в кінцевому результаті стимулюванню виробництва.

Окрема увага у дисертації приділена аналізу механізму реалізації грошово-кредитної політики в Україні. Зазначається, що в умовах соціально-економічної трансформації економіки України важливу роль відіграють грошово-кредитні інструменти регулювання. Акцентовано увагу на зростанні їх ролі в трансформаційний період порівняно до адміністративно-командної системи, а також на їх більшому значенні порівняно до розвинутої ринкової економіки, що пов'язане, зокрема, з посиленням державного регулювання трансформаційної економіки, в т.ч. грошово-кредитними методами, необхідністю стимулювання за допомогою кредитних важелів, розширеного відтворення і підвищення інвестиційної активності підприємств. Дослідження грошово-кредитної політики Національного банку України дозволило визначити її як сукупність заходів, спрямованих на регулювання грошового обігу. Досліджено ситуацію, що склалася у грошово-кредитній сфері, і дано обґрунтовану оцінку інструментарію, який НБУ застосовував в цей період. Визначено, що специфікою механізму державної грошово-кредитної політики в Україні є його відносна роздвоєність, яка визначається слабким розвитком ринкових механізмів саморегулювання, відповідних взаємовідносин між господарюючими суб'єктами і необхідністю використання методів та інструментів монетарного регулювання для створення умов реалізації об'єктивних економічних законів.

У грошово-кредитній політиці України виділено два етапи: перший (1991-1993рр.) характеризується застосуванням інструментів адміністративно-командного характеру (дефіцитного фінансування, пільгового кредитування, централізованого розподілу грошових коштів, пряме втручання в кредитний процес); другий - з 1994 року - грошово-кредитна політика НБУ була повністю переорієнтована на застосування ринкових регуляторів монетарної сфери (облікової ставки, норми резервування, рефінансування комерційних банків, операцій на відкритому ринку). На даний час управління грошово-кредитним ринком в Україні здійснюється змішаним методом: на поверхні використовуються ніби ринкові механізми, але опосередковано на нього діють також адміністративні методи (наприклад, підтримка макроекономічної стабільності через зниження темпів інфляції і доведення її до керованого рівня).

Проаналізувавши грошові агрегати, зроблено висновок: в Україні структура грошової маси, яка знаходиться в обігу, не досягла розвинутих форм. Протягом останніх 5 років грошові агрегати в Україні зростали в реальному вимірі. Але якщо в 1996-1997 рр. високими темпами збільшувалася готівка в обігу, то починаючи з 1998 р. швидше збільшуються широкі гроші. Цю обставину можна пояснити наступними чинниками: зміцнення довір'я до банківського сектора; впровадження новітніх платіжних технологій; більш конкурентними процентними ставками для клієнтів; зміною частини тіньової економіки.

Дослідження показало, що монетарну політику, яка проводиться останнім часом, можна вважати відносно м'якою. Річні темпи зростання грошових агрегатів перевищували 30%, але динаміка інфляції істотно сповільнилася (у 2001 р. темпи інфляції споживчих цін становили 6,1%). Зниження процентних ставок за кредитами, збільшення банківського грошового обігу розширили кредитування (за I півріччя 2000 р. кредитування приватного сектору зросло на 21,5%). Разом з монетарним розширенням відбулося пожвавлення ділової активності. Ми вважаємо, що проведення м'якої монетарної політики хоч не було єдиним, а тим більше основним чинником, але все ж таки значною мірою сприяло стабілізації і економічному зростанню в Україні.

У третьому розділі “Оптимізація державного фінансового регулювання економіки України” визначаються напрями оптимізації державного фінансового регулювання, пропонуються шляхи удосконалення бюджетно-податкового регулювання та підвищення ефективності грошово-кредитних методів, розкривається механізм узгодження фіскальної монетарної політики як умови економічного зростання в Україні.

З метою оптимізації державного фінансового регулювання аргументується доцільність побудови національної системи оподаткування, забезпечення відповідним законодавчим закріпленням податкових норм і принципів, а саме: рівномірної навантаженості податкових вилучень для всіх господарюючих суб'єктів, еластичності податкових ставок, одноразовості стягування податків тощо. Переважаючим повинен бути розвиток стимулюючої і регулюючої функцій податкової системи, вдосконалення механізму обчислення і сплати податків, скорочення податкового тиску при одночасному розширенні бази оподаткування і застосуванні альтернативних джерел фінансування соціальних програм. Для поповнення доходної частини бюджету слід активізувати потенціал непрямих податків, а також розширювати джерела неподаткових надходжень у бюджет.

В дисертації вказано на необхідність глибокої ревізії всіх видів витрат, що провадяться за рахунок бюджету. При цьому повинні бути дані відповіді на такі запитання: яка необхідність у здійсненні даного виду діяльності, який ступінь його пріоритетності; чи можливо здійснювати даний вид діяльності на комерційній основі і які це має переваги; ефективність державних послуг, чи можна досягти необхідного результату, витрачаючи менше коштів. У цьому зв'язку слід зазначити, що насамперед необхідно приділити увагу розробленню науково обґрунтованих норм витрат бюджету. Норми необхідно розробляти таким чином, щоб була можливість забезпечити рівні умови соціально-економічного розвитку різних регіонів країни. Цього можна досягти шляхом диференціації норм за областями, регіонами з урахуванням їх економічних особливостей.

У роботі визначаються напрями удосконалення грошово-кредитної політики: поєднання адміністративних і монетарних інструментів; визначення пріоритетів структурних перетворень; їх реалізація за допомогою грошово-кредитних інструментів; грошово-кредитна політика НБУ повинна мати незалежний характер; монетарна політика не повинна постійно виходити з необхідності покриття дефіциту держбюджету за рахунок грошової емісії і отримання кредитів, а повинна знаходити джерела надходження в реальній економіці, використовуючи ефективну бюджетно-податкову політику держави. Підвищення ефективності монетарних методів регулювання можливе лише за умови розроблення теоретично обґрунтованої, цілісної концепції грошово-кредитної політики і послідовного її впровадження. Саме такий підхід дозволить створити дієвий механізм впливу монетарної політики на економічні процеси. Національному банку України необхідно розвивати і частіше використовувати такі інструменти регулювання як: операції на відкритому ринку, диференційовані норми обов'язкового резервування і рефінансування комерційних банків. Це дасть можливість НБУ і уряду провести більш незалежну від іноземних інвесторів економічну політику, що допоможе реалізувати національні інтереси. Ефективна грошово-кредитна політика може створити необхідні умови для досягнення основних цілей державного фінансового регулювання економіки. Однак, загалом монетарна політика (наскільки б прогресивно і зважено вона ні проводилася) не є достатньою умовою для економічного зростання. Тільки монетарними методами можна досягти відносної фінансової стабільності на короткому тимчасовому інтервалі. Для радикальних змін необхідна реструктуризація всього виробництва і узгоджене проведення грошово-кредитної і бюджетно-податкової політики.

Аналіз координації монетарної фіскальної політики в Україні дав можливість зробити висновок про відсутність узгодженості між монетарною і фіскальною політикою. Певна частина грошово-кредитних ресурсів зосереджена на кредитуванні держвидатків, що обмежує можливості кредитування економіки. Оптимізувати поєднання бюджетно-податкової, грошово-кредитної і валютної політики, успішно підійти до ефективного управління економікою допомагають макроекономічні моделі. Але використання макромоделей в економічному аналізі має свої особливості. Надмірне їх спрощення може призвести до неадекватного відображення ними стану національної економіки.

У зв'язку з цим у роботі докладно проаналізовано макроекономічну ситуацію, що склалася в Україні, особливо в контексті пошуку стабілізаційної моделі. Початковими даними для аналізу виступають криві IS (товарні ринки), LM (грошові ринки) і ВР (платіжний баланс). У 1995-1996 рр. в Україні склалася система ринкового формування валютного курсу, єдиного для всіх економічних агентів. І хоч НБУ проводив постійну інтервенцію на валютній біржі і міжбанківському ринку (особливо перед введенням гривні), але затвердилася система плаваючого валютного курсу. Основними політичними інструментами впливу на економіку виступали інструменти монетарної політики, завдяки яким вдалося істотно стабілізувати інфляційну ситуацію. Виходячи з цього економіку України 1995-1996 рр. можна віднести до моделі малої відкритої економіки з відносно слабкою мобільністю капіталу і плаваючим режимом валютного курсу. Монетарна політика в 1996 році мала стримуючий характер. Результатами політики скорочення грошей стало скорочення рівня інфляції, зростання процентної ставки і вартості національної грошової одиниці. Однак така грошова політика спричиняє зниження показника валового доходу. Фіскальна політика також була обмежувальною і полягала в зменшенні державних витрат і посиленні податкового тиску, позитивним результатом чого стало зниження бюджетного дефіциту (6,6% в 1995 р. і 4,9% в 1996 р.). Таким чином, стримуючий характер як фіскальної, так і монетарної політики призвів до скорочення сукупного попиту, до зменшення рівня інфляції, але в той же час при відсутності структурних змін викликав 10% падіння реального ВВП.

Макроекономічна ситуація першої половини 1997 року вказує на введення в Україні елементів стимулюючої фіскальної і монетарної політики. Вказані риси макроекономічної моделі загалом відповідають розвитку економічної ситуації в Україні, за істотним винятком - не сталося збільшення виробництва і доходу, а дефіцит державного бюджету за січень - березень 1997 року становив 5,6%. При більш низькому рівні інфляції 10% порівняно до 40% 1996 року зростання дефіциту бюджету означає значне розширення державних витрат в реальному вимірі. Монетарна політика також набула рис активного стимулювання переважно за рахунок високоліквідних інструментів.

Головним завданням монетарної політики в 1999 році при катастрофічно низьких валютних резервах в 1998 році була підтримка стабільності курсу гривні і заборона інфляції. За критеріями темпів зростання грошових агрегатів монетарна політика в 1999 році не була жорсткою; пропозиція грошей збільшилася на 40%, грошова база - на 39%, готівка в обігу - на 34%, грошовий мультиплікатор за рік зріс до 1,84. Під впливом зростання грошових агрегатів, девальвації гривні і підвищення цін на нафтопродукти рівень інфляції споживчого ринку становив 19,2%. Одночасно збільшувався зовнішній попит, оскільки поліпшилася світова кон'юнктура і відбулася реальна девальвація гривні. Внутрішній попит також зріс завдяки більш м'якій бюджетній і монетарній політиці. Внаслідок підвищення попиту обсяг ВВП стабілізувався (скорочення становило лише 0,4%).

Починаючи з 2000 року визначальним чинником у процесі здійснення монетарної політики є стан платіжного балансу, зокрема зовнішня торгова кон'юнктура. Сприятлива торгова кон'юнктура надала Центральному банку більше можливостей по управлінню обмінним курсом. Вибір курсової політики полягає в узгодженні темпів поступового накопичення резервів і зниження інфляції. Автор доходить висновку, що використання бюджету як інструмента монетарного контролю - вимушений і тимчасовий крок. У середньостроковій перспективі необхідно активніше використовувати власні інструменти НБУ - рефінансування і операції на відкритому ринку. Завдання Національного банку на найближче майбутнє - вдосконалення власних ринкових інструментів впливу на грошово-кредитний ринок.

Національний банк України в 2001 році продовжує провадити м'яку грошово-кредитну політику, знижуючи облікову ставку і зменшуючи вимоги обов'язкового резервування залучених коштів. У 2001 році грошова база збільшилася на 37%, обсяг готівки в обігу зріс на 52% [94, с.19]. Випереджувальна динаміка готівки не узгоджується з тенденцією останніх років. Як наслідок питома вага готівки в М₃, що протягом 1998-2000рр. зменшувалась, знову зросла. Водночас високі темпи зростання української економіки, негативні очікування на міжнародних фінансових ринках, особливо після терористичних актів у вересні 2001 року, а також посилення фінансового контролю та зниження процентних ставок за кордоном сприяли збільшенню привабливості гривні. Завдяки позитивному сальдо рахунку поточних операцій та збільшенню припливу валюти в країну за рахунок фінансових операцій на ринку утворився чистий надлишок валюти. НБУ вирішив не “пускати” весь надлишок на посилення обмінного курсу: тривала повільна ревальвація гривні. Водночас Національний банк України поповнював міжнародні резерви.

Вибір оптимального поєднання курсів фіскальної і монетарної політики України ускладнюється недостатнім досвідом макроекономічного регулювання і координації дій уряду і Національного банку; об'єктивно складною проблемою зміцнення довіри до економічної політики уряду і НБУ; відсутністю ефективних структурних змін; неповнотою статистичної інформації.

Загальним результатом проведеного аналізу відносно фіскальної і монетарної політики є те, що монетарна політика є більш ефективною в системі плаваючого валютного курсу, це тим більше проявляється, чим вищою є мобільність капіталу. Фіскальна політика менш ефективна в системі плаваючого курсу, ніж у системі фіксованого валютного курсу при високій мобільності капіталу. Щоб стабілізувати економіку, уряд може застосовувати або монетарну, або фіскальну політику, але найкращі результати досягаються при узгодженому застосуванні різних інструментів фіскальної і монетарної політики. Монетарно-фіскальна координація дозволяє досягти бажаних показників рівня доходу країни, обмінного курсу, рівня державних витрат, рівня зайнятості. Об'єднуючи і паралельно вживаючи заходів монетарної і фіскальної політики, керівництво країни може отримати можливість управління структурними перетвореннями і розвитком виробництва.

Безповоротність економічного зростання протягом найближчих років значною мірою залежатиме від збереження фінансової стабільності, яку, в свою чергу, визначатимуть монетарна і фіскальна політика. Грошово-кредитна політика і надалі повинна бути орієнтована на зниження інфляції, а бюджетно-податкова - на посилення контролю і підвищення якості бюджетних витрат, збереження цих тенденцій є умовою подальшого економічного зростання. У роботі зроблено узагальнюючий висновок, що оптимальна модель державного регулювання ринкової економіки України повинна ґрунтуватися на монетарно-фіскальній узгодженості та відповідати національним інтересам і потребам економічної безпеки.

Висновки

У дисертації проведено комплексний теоретичний аналіз основ державного регулювання економіки, обґрунтовано виділення фінансових відносин як провідної ланки посилення впливу держави на ефективність економічних процесів і на цій основі розроблено рекомендації щодо оптимізації державного фінансового регулювання економіки України в умовах ринкової трансформації. Основні наукові і практичні результати роботи сформульовані в таких висновках:

Державне регулювання економіки - це об'єктивний і закономірний процес, зумовлений такими чинниками: функціонуванням економіки як системи, концентрацією виробництва і капіталу, існуванням недосконалості ринку, дією принципу “змішування”. Внаслідок своєї особливої ролі в суспільстві держава в усі часи тією чи іншою мірою регулювала економічні відносини. Державне регулювання господарської діяльності впливає на зміни структури виробництва, інтенсифікує рух фінансових потоків, формування доходів юридичних і фізичних осіб. Держава формує інституціональну структуру економіки і управління нею; активізує механізми корпоративно-монополістичного і державно-монополістичного контролю; сприяє підвищенню ролі громадських організацій; визначає соціальну спрямованість ринкової системи; забезпечує державну підтримку напрямів технологічного прогресу і використання результатів науково-технічного прогресу.

Державне фінансове регулювання - це система економічних відносин, що складаються у діяльності, спрямованої на зміну кількісних і якісних показників фінансових процесів в економіці через механізм формування грошових фондів, їх перерозподілу, використання при узгодженні інтересів суб'єктів господарювання з метою забезпечення стійкості функціонування економічної системи.

Національна модель державного регулювання економіки трансформаційного періоду повинна відповідати таким вимогам: поєднувати елементи ринкового саморегулювання і досить жорсткого державного макроекономічного регулювання; створювати умови для функціонування приватного сектору економіки з традиційно сильним державним сектором; забезпечувати сильний соціальний захист громадян; орієнтуватися на отримання економічного ефекту. Система державного регулювання включає функціональну, результуючу підсистеми і підсистему зворотного зв'язку. Функціональна підсистема державного регулювання економіки об'єднує в єдине ціле механізми держрегулювання: суб'єкти, об'єкти, інструменти, форми і методи. У результуючій підсистемі виділяються три складові елементи: терміновість отримуваних результатів, достовірність статистичної інформації і ефективність регулювання економіки. Підсистема зворотного зв'язку державного регулювання економіки передбачає наукову, соціальну, економічну корекцію і корекцію органів ДРЕ залежно від досягнутих результатів і макроекономічних умов, що постійно змінюються.

Вплив держави на соціально-економічні відносини, що складаються між об'єктами і суб'єктами регулювання, проявляється в його функціях. В умовах трансформації економіки України виділяються тимчасові (додаткові) функції держави. Необхідність коригування стратегії і тактика реформ в напрямі підвищення ролі держави в процесі створення сучасної ринкової системи в Україні визначається об'єктивними чинниками, що склалися сьогодні в національній економіці. До них належать: необхідність найшвидшого подолання кризи, забезпечення високої зайнятості, коригування властивих ринковій конкуренції недосконалостей, завершення процесу формування ринкового простору, здійснення протекціонізму щодо вітчизняних виробників, підтримка українського приватного капіталу. Підкреслюється, що перевищення максимально допустимих меж втручання держави здатне викликати появу диспропорцій і розбалансування економіки.

Фінансовий вплив на соціально-економічний розвиток, який лежить в основі формування і реалізації фінансової політики, здійснюється не автоматично сам по собі, а через фінансовий механізм, який відображає напрями, характер і сутність функціонування фінансів у суспільстві. Фінансовий механізм - сукупність фінансових методів і форм, інструментів і важелів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства. Державне фінансове регулювання полягає у регламентуванні розподільчих відносин у суспільстві й на окремих підприємствах. Оскільки фінанси являють собою розподільчі й перерозподільчі відносини, то фінансові методи регулювання по суті є методами розподілу. Існують два методи розподілу доходів: сальдовий і нормативний.

Доведено, що основними економічними методами впливу держави на процеси макроекономічної стабілізації (виходячи з нинішнього рівня розвитку в Україні ринкових відносин) є бюджетно-податкова і грошово-кредитна політика. Проведений аналіз дозволив зробити висновок, що діючий податковий механізм перебуває в стадії розвитку і реформування, але виконує свої основні функції: фіскальну, тобто формування необхідних для країни грошових коштів через концентрацію коштів державного бюджету, і регулюючу - цілеспрямований вплив за допомогою податкового механізму на економічні процеси. На нинішньому етапі превалюючим повинен бути розвиток стимулюючої функції податкової системи, вдосконалення механізму обчислення і сплати податків, скорочення податкового тиску при одночасному розширенні бази оподаткування і застосування альтернативних джерел фінансування соціальних програм.

Проведене дослідження свідчить, що, використовуючи опосередковані методи, і інструменти грошово-кредитної політики, Національний банк України справляє стабілізуючий вплив на економіку, і його подальша діяльність в цій сфері сприятиме збалансуванню грошово-кредитного ринку, встановленню контролю за діяльністю комерційних банків, а також зміцненню фінансово-кредитної і банківської системи країни в цілому.

Ефективна грошово-кредитна політика може створити умови для досягнення основних цілей державного регулювання економіки. Однак в цілому монетарна політика (наскільки б прогресивно і зважено вона не проводилася) не є достатньою умовою для економічного зростання. Лише монетарними методами можна досягти відносної фінансової стабільності на короткому тимчасовому інтервалі. Для радикальних змін необхідна реструктуризація всього виробництва і узгоджене проведення грошово-кредитної і бюджетно-податкової політики.

Реформування діючої податкової системи необхідно вести у напрямі:

- розвитку її регулюючої функції. Види податків і рівень їх ставок, податкові пільги повинні визначатися не потребами державного бюджету, а необхідністю розв'язання економічних і соціальних проблем, активізації трудової і господарської ініціативи, інвестиційної діяльності, досягнення макроекономічної стабілізації;

- стимулювання процесів, здатних спинити соціально-економічну кризу, забезпечити зростання обсягів виробництва, інвестиційних вкладень, структурну перебудову національної економіки, підвищення ділової активності суб'єктів господарювання.

Для стимулювання інвестиційних процесів, зниження безробіття і підвищення зайнятості за допомогою вдосконалення оподаткування пропонуємо:

· зняти пряме і непряме оподаткування амортизаційного фонду всіх суб'єктів господарської діяльності;

· знизити податок на частину доходу, яка використовується для інвестицій у пріоритетних напрямах економічного розвитку;

· знизити податок на ту частину доходу, яка використовується для створення нових робочих місць у виробничій сфері.

Основними напрямами підвищення ефективності грошово-кредитної політики в Україні в умовах соціально-економічної трансформації повинні бути: