Регулювання ринку праці: фінансово-економічний механізм

Размещено на http://www.allbest.ru

Національна Академія Наук України

Інститут економіки

Спеціальність 08.09.01 Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Регулювання ринку праці: фінансовоекономічний механізм

Павловська Олена Валентинівна

Київ 2002

Дисертація є рукописом

Робота виконана в Інституті економіки НАН України

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор

Богиня Дем'ян Петрович,

Інститут економіки Національної Академії Наук України, завідувач відділом економіки праці, демографії та рівня життя населення

Офіційні опоненти:

Доктор економічних наук, професор

Долішній Мар'ян Іванович,

директор Інституту регіональних досліджень НАН України;

Доктор економічних наук, старший науковий співробітник

Дмитренко Генадій Анатолійович, завідувач кафедри управління персоналом Міжрегіональної академії управління персоналом;

Доктор економічних наук, професор

Лагутін Василь Дмитрович,

завідувач кафедри фінансів підприємств і кредиту Волинського державного університету їм. Лесі Українки, проректор з навчальної роботи;

Провідна установа:

Науководослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, відділ проблем праці і політики доходів населення, м. Київ.

Захист відбудеться 08.10.2002 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26. 150. 02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук в Інституті економіки НАН України за адресою 02011 м. Київ, вул. Панаса Мирного, 26

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіки НАН України

Автореферат розісланий 01.08.2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Стешенко В.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У сучасних умовах становлення в Україні ринку праці особливого значення набуває теоретикометодологічне та науковопрактичне обґрунтування фінансово-економічного механізму регулювання ринку праці, який має сприяти ринковій трансформації економіки в цілому і слугувати важливим фактором її стабілізації.

Актуальність і доцільність дослідження фінансово-економічного механізму регулювання ринку праці обумовлюється відсутністю теоретичних та концептуальних засад ефективного фінансового забезпечення ринку праці, недостатньою дослідженістю цієї проблеми, що негативно впливає на стан ринку праці. Особливо це стосується сучасних умов запровадження страхових принципів соціального захисту на випадок безробіття. Для якісного прориву у вирішенні питань формування повноцінного ринку праці необхідна розробка концептуальних засад та впровадження ефективного фінансово-економічного механізму його регулювання, без чого навіть найпрогресивніші заходи не матимуть успіху. Саме цей механізм повинен сприяти суттєвому поліпшенню політики зайнятості, посиленню її соціальної спрямованості. Усе це й обумовило актуальність і доцільність дисертаційного дослідження фінансово-економічного механізму регулювання ринку праці.

Ступінь дослідження проблеми. Дослідженню проблем формування ринку праці присвячені праці багатьох вчених далекого і близького зарубіжжя та вітчизняних вчених, але питання фінансово-економічного регулювання ринку праці, стимулювання заходів політики зайнятості залишились майже поза увагою дослідників, хоча саме радикальне вирішення цих проблем багато в чому обумовлює раціональну організацію ринку праці.

Із сучасних дослідників теоретичних проблем ринкової економіки та механізмів функціонування різних моделей ринкових відносин розвинутих країн з ринковою економікою слід відзначити праці таких визначних зарубіжних вчених як С. Бою, Д. Кейнс, П. Борень, А. Маршалл, Д. Рікардо, П. Самюельсон, А. Сміт, Г. Стендинг, М. Фрідман, Ф. Хайєк та ін. Певний внесок у дослідження ринкових відносин у галузі управління трудовими ресурсами внесли також вчені постсоціалістичних країн близького зарубіжжя, зокрема Росії. Слід назвати таких вчених як Антосенков Є. І., Брєєв В. Д., Булатов А. С., Карпухін Д. М., Костін Л. А., Лівшиць О. Я, Маслова І. С, Никифорова А. А., Рузавин Г. І. та інші.

Багато уваги приділяється дослідженню проблем розвитку ринку праці та поліпшення управління процесами, які відбуваються на ньому, в дослідженнях українських вчених. Серед них слід особливо відзначити праці Базилюк А. В., Бандура С. І., Богині Д. П., Бондар І. К., Васильченка В. С., Дмитренка Г. А., Дорогунцова С. І., Долишнього М. І., Заяць Т. А., Крижанівського Б. М., Купалової Г. І., Лагутіна В. Д., Лібанової Е. М., Лукінова І. І., Найдьонова В. С., Мочерного С. К., Онікієнка В. В., Панасюка Б. Я., Петрової І. Л., Пирожкова С.І., Прейгера Д. К., Черняка В. К, Чухно А. А., Шевченко Л. С., Шаленко М. В. та ін.

Разом з тим, не зважаючи на значимість і цінність проведених у вітчизняній та зарубіжній економіці досліджень з проблем ринку праці, такий аспект цих проблем як фінансовоекономічне забезпечення соціального захисту від безробіття, фінансовий механізм регулювання ринку праці поки що не знайшли належного відображення в економічній літературі і залишаються недостатньо дослідженими як у теоретикометодологічному, так і у практичному плані. Це й підкреслює необхідність та доцільність проведення таких досліджень. Особливу актуальність і практичне значення дослідження цих проблем набуває нині у зв'язку із нестабільністю економічних процесів в Україні, неефективним використанням трудових ресурсів, непродуктивною зайнятістю населення та запровадженням системи загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, яка потребує відповідного науковометодичного забезпечення.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Тема даної дисертаційної роботи безпосередньо пов'язана із науководослідними розробками, які здійснювались Інститутом економіки НАН України, Науководослідним центром з проблем зайнятості населення та ринку праці Мінпраці і НАН України, Науководослідним інститутом праці і зайнятості населення Міністерства праці та соціальної політики України і НАН України, Радою по вивченню продуктивних сил НАН України.

Зокрема, тема дисертації безпосередньо пов'язана з науководослідними роботами, які здійснювались НАН України і науковими установами Мінпраці України, а саме: “Розробка наукового обґрунтування Концепції та довгострокової стратегії програми реформування ринку праці та політики зайнятості” (номер державної реєстрації 0195U011525); “Регіональна стратегія регулювання ринку праці, зайнятості населення з урахуванням структурних зрушень в економіці України” (номер державної реєстрації 0196U008191); “Регулювання зайнятості населення і заробітної плати в промисловості України” (номер держреєстрації 0198U000058); “Мотивація ефективної праці в системі формування ринкових відносин” (номер держреєстрації 0194U0010476); “Розрахунок прогнозних параметрів динаміки оплати праці по промисловості та її галузях” (№ держреєстрації 0100U003393); “Розробка концептуальних підходів щодо забезпечення випереджаючого зростання заробітної плати на основі зростання продуктивності праці та інших чинників” (№ держреєстрації 0100U003395); “Розробка науковопрактичних рекомендацій відносно змісту галузевих угод щодо умов та розмірів оплати праці” (№ держреєстрації 0100U003394); “Розробка Державної програми зайнятості населення на 2001 - 2004 роки” (№ держреєстрації 0100U3379 ).

Достовірність результатів дослідження зумовлена його методологічною обґрунтованістю, залученням в ході його здійснення широкого кола даних статистичної та бухгалтерської звітності, результатів проведених автором соціологічних досліджень з окремих питань зайнятості, ринку праці та її оплати.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження було теоретико-методологічне обґрунтування концептуальних засад реформування фінансового забезпечення ринку праці, побудови фінансово-економічного механізму регулювання ринку праці в Україні та розробка науково-практичних рекомендацій щодо поліпшення формування й використання фінансових ресурсів ринку праці на основі всебічного аналізу та оцінки сучасного стану і тенденцій у фінансовому забезпеченні зайнятості населення.

Практична реалізація цієї мети передбачала розв'язання таких взаємопов'язаних теоретико-методологічних та науково-практичних задач:

розробити концептуальні засади реформування фінансового забезпечення ринку праці;

здійснити оцінку еволюції поглядів зарубіжних і вітчизняних вчених на сутність, стан, тенденції розвитку та фінансові аспекти регулювання ринку праці;

проаналізувати сучасний стан і тенденції розвитку національного ринку праці в розрізі регіонів та видів діяльності;

дати узагальнюючу оцінку фінансово-економічних аспектів поліпшення керованості процесів регулювання ринку праці;

обґрунтувати теоретичні засади сутності та структури фінансово-економічного механізму регулювання ринку праці, притаманного транзитивній економіці; ринок праця оплата зайнятість

визначити макроекономічні та регіональні передумови формування оптимального фінансово-економічного механізму регулювання ринку праці;

обґрунтувати основні напрями вдосконалення системи соціального страхування на випадок безробіття;

внести пропозиції щодо удосконалення стимулювання праці в системі фінансово-економічного механізму регулювання зайнятості;

дослідити світовий досвід з питань формування і використання фінансових ресурсів ринку праці, здійснення заходів активної та пасивної політики зайнятості, оплати праці і визначити можливості його використання в Україні;

виконати прогнозні розрахунки щодо зайнятості, оплати праці та фінансування заходів соціального захисту від безробіття;

розробити теоретичні засади прогнозування та моделювання процесів на ринку праці;

внести пропозиції щодо поліпшення формування та регулювання фондів оплати праці як основного економічного джерела відтворення робочої сили;

запропонувати удосконалені концептуальнотеоретичні підходи до формування програм зайнятості населення;

визначити з урахуванням специфіки сучасних фінансово-страхових відносин в галузі ринку праці теоретичні підходи до визначення характерних параметрів оптимальної фінансово-економічної моделі ринку праці;

обґрунтувати стратегію та основні напрями вдосконалення фінансування активного сприяння зайнятості та пасивної підтримки безробітних.

Об'єкт та предмет дослідження. Об'єкт дослідження процес формування фінансово-економічних та страхових відносин у галузі регулювання ринку праці; предметом - теоретико-методичні засади фінансово-економічного механізму регулювання ринку праці.

Методи дослідження. Теоретичною й методологічною основою дослідження є фундаментальні положення економічної науки з питань ринкових відносин в галузі праці, а також критичне осмислення, аналіз та синтез основних концептуальних положень з проблем регулювання ринку праці, заходів політики зайнятості та їх фінансового забезпечення, які досліджувалися найбільш відомими школами світової та вітчизняної економічної науки. Науково-методичною основою дослідження слугували також чинні законодавчо-правові та нормативно-методичні акти з досліджуваних питань.

Дисертаційне дослідження базується на діалектичному методі пізнання взаємозумовлених процесів у галузі зайнятості населення, ринку праці та їх фінансового забезпечення. У процесі виконання дослідження застосовувались наступні конкретні методи фінансово-економічних досліджень: порівняння, логічного узагальнення, групування, рядів динаміки, індексний, графічний, балансовий, соціологічних досліджень, ранжування, екстраполяції, абстрактнологічний, експертних оцінок, економіко-математичного аналізу й моделювання, структурного та ситуаційного аналізу, діалектики загального та часткового.

Інформаційною базою дослідження слугували дані статистичних збірок, річної статистичної звітності, оперативних даних Міністерства праці та соціальної політики, Державного центру зайнятості, матеріали вибіркових соціологічних досліджень, здійснених дисертантом у 19962000 рр., а також законодавчо-правові і нормативно-методичні акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, матеріали Держкомстату, Мінпраці і Мінекономіки України, документи Міжнародної організації праці та інших міжнародних організацій, праці науково-дослідних установ України з досліджуваних проблем, монографічні та інші праці українських і зарубіжних вчених з питань ринку праці.

Наукова новизна одержаних результатів. У процесі дослідження отримані такі обґрунтовані результати, які забезпечують наукові підвалини розв'язання важливої народногосподарської проблеми реформування фінансово-економічного механізму регулювання ринку праці:

1. Вперше розроблені концептуальні засади подальшого реформування фінансового забезпечення ринку праці, засновані на вдосконаленні формування фінансових ресурсів ринку праці за двома напрямами: а) формування фондів оплати праці зайнятого населення як основного джерела відтворення робочої сили; б) формування фінансових ресурсів страхових фондів на випадок безробіття.

2. Запропоновані удосконалені теоретичні підходи до прогнозування й моделювання фінансових ресурсів ринку праці, засновані на відміну від чинного порядку на реформуванні системи соціального забезпечення на випадок безробіття, на багатоваріантних прогнозних розрахунках, цільовому прогнозуванні обсягів фінансових ресурсів для таких сегментів ринку праці, як зайняте, частково зайняте та незайняте населення, запровадженні, поряд із обов'язковим, системи добровільного страхування на випадок безробіття з акумуляцією і персоніфікацією страхових коштів.

3. Вперше обґрунтовані теоретико-концептуальні основи фінансово-економічного механізму регулювання ринку праці у взаємодії таких його елементів: страхування на випадок безробіття; заробітна плата працюючих як ціна послуг робочої сили; витрати на оплату праці як сукупна ціна послуг праці усіх найманих працівників. Визначені принципи дії взаємозв'язків між елементами фінансово-економічного механізму регулювання ринку праці.

4. Запропоновані більш досконалі, ніж нині діючі, концептуально-методичні підходи до формування державної та регіональних програм зайнятості населення, зорієнтовані, на відміну від діючих раніше, на більш широке висвітлення в них заходів щодо забезпечення кількісної та якісної відповідності між попитом і пропозицією робочої сили за регіонами у професійно-кваліфікаційному розрізі; застосування показників доходів, заробітної плати та витрат на оплату праці як базових елементів формування фінансових ресурсів ринку праці.

5. На основі критичного аналізу сучасного стану регулювання фондів оплати праці у виробничій сфері та дискусій з вітчизняними вченими з цих питань визначені удосконалені теоретичні засади поліпшення колективно-договірного регулювання фондів оплати праці як основного економічного джерела відтворення робочої сили. На відміну від чинного порядку запропоновані більш досконалі теоретичні засади регулювання фондів оплати праці, засновані на посиленні зв'язку між їх розмірами та показниками обсягу роботи підприємств, таких як обсяги виробництва у порівнянних цінах, питомі витрати на оплату праці у розрахунку на одиницю обсягу виробництва, операційні витрати, нормативні показники продуктивності праці та середньої заробітної плати.

6. На основі критичної оцінки сучасної системи страхування на випадок безробіття, як неринкової за своєю сутністю, визначені теоретичні засади нової, багаторівневої ринкової моделі державного і недержавного соціального страхування на випадок безробіття, в основі якої - страхова форма самозабезпечення тимчасово незадіяної частини трудового потенціалу суспільства. Визначений конкретний зміст кожного із рівнів реформування системи соціального страхування від безробіття.

7. Визначені концептуальні підходи до забезпечення якісної збалансованості між попитом та пропозицією робочої сили у професійнокваліфікаційному розрізі в контексті із подальшим розвитком фінансово-економічного механізму стимулювання такої збалансованості, який нині відсутній. Обгрунтовані для сучасних умов розвитку ринкових відносин у галузі праці теоретикометодичні засади етапності роботи щодо досягнення якісної збалансованості між попитом та пропозицією робочої сили за професіями та кваліфікаціями на всіх рівнях управління. Розроблено балансовий інструментарій забезпечення якісної відповідності попиту та пропозиції робочої сили в професійнокваліфікаційному розрізі, практичне запровадження якого сприятиме істотному підвищенню ефективності використання трудового потенціалу та оптимізації використання фінансових ресурсів ринку праці.

8. Удосконалені теоретикометодичні засади організації та управління фінансовим забезпеченням соціального захисту від безробіття, засновані, на відміну від чинного порядку, на систематичному складанні планових та виконавчих бюджетів формування і використання фінансових ресурсів ринку праці на єдиних методологічних принципах, акумуляції коштів із різних джерел фінансування, включаючи нетрадиційні, в єдиному фонді. Визначені оптимальні пропорції пайової участі усіх джерел коштів у фінансуванні заходів політики зайнятості та раціональні перспективні пропорції у розподілі коштів, призначених для соціального захисту від безробіття, за основними напрямами (статтями бюджетів). На основі нових методологічних принципів автором запропоновані теоретичні основи диференціації ставок відрахувань суб'єктів господарювання до страхового фонду на випадок безробіття з урахуванням фінансового стану підприємств та інших факторів. Обґрунтовані нові розміри ставок відрахувань до цього фонду роботодавцями та застрахованими громадянами.

9. Обґрунтовані стратегія та основні напрями вдосконалення фінансування активного сприяння зайнятості та пасивної підтримки безробітних з урахуванням їх специфічних особливостей і цільового призначення в сучасних умовах транзитивної економіки країни. На відміну від чинного порядку запропоновані теоретичні засади: планування і прогнозування бюджетів активного сприяння зайнятості та пасивної підтримки безробітних; систематичного контролю за використанням коштів на фінансування заходів політики зайнятості через складання, поряд із плановими, виконавчих бюджетів їх фінансування; запровадження єдиної методики здійснення розрахунків потреби в коштах за основними напрямами їх витрачання.

10. Обґрунтовані напрями підвищення ціни робочої сили і реформування заробітної плати як важливого фінансового регулятора політики зайнятості населення, засновані на подальшому вдосконаленні як державного, так і колективно-договірного регулювання оплати праці, поліпшенні законодавчо-правового та нормативно-методичного забезпечення процесів стимулювання та мотивації до праці найманих працівників. Запропоноване на основі критичних оцінок чинних визначень нове визначення категорії “заробітна плата”, яке відображає особливості стимулювання праці в умовах переходу економіки до ринкових відносин.

Основна відмінність отриманих теоретико-методичних та науково-практичних результатів від наявних розробок з питань фінансового забезпечення ринку праці полягає у розробці цілісної системи фінансового забезпечення ринку праці, комплексному вирішенні проблем вдосконалення фінансово-економічного механізму регулювання ринку праці в умовах страхування на випадок безробіття при запровадженні удосконалених принципів планування і прогнозування асигнувань і витрат на соціальний захист від безробіття.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони створюють підґрунтя належного фінансово-економічного забезпечення ринку праці, сприяють радикальному удосконаленню фінансового регулювання активної і пасивної політики на ринку праці, що, в свою чергу, повинно забезпечити продуктивне використання трудового потенціалу. Практичне значення роботи полягає також у тому, що більшість досліджень здобувача доведена до рівня практично-прикладних рекомендацій, прийнятних для впровадження у центрах зайнятості населення, на підприємствах та використання іншими суб'єктами господарювання.

Запропоновані в дисертаційній роботі методичні підходи до формування і використання фінансових ресурсів ринку праці, а також методики розрахунку коштів, необхідних для цього, можуть бути застосовані міністерствами і відомствами при обґрунтуванні фінансового забезпечення відповідних заходів. Результати дисертаційного дослідження використані автором та іншими науковцями у навчальному процесі вищих закладів освіти при викладанні таких дисциплін як “Ринок праці і зайнятість населення”, “Фінансовий менеджмент”, “Страхова справа”.

Пропозиції здобувача щодо шляхів удосконалення оплати праці як ціни робочої сили і важливого елемента фінансово-економічного механізму регулювання ринку праці були враховані в рекомендаціях науково-практичної конференції, проведеної у 2000 році в Технологічному університеті Поділля (лист Технологічного університету Поділля №15/3163 від 20.12.2000р.).

Результати досліджень здобувача щодо фінансового забезпечення заходів активного та пасивного сприяння зайнятості, методичні форми планових і виконавчих бюджетів фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та алгоритми розрахунку коштів за основними напрямами їх формування і витрачання були використані в практичній діяльності служб та управлінь Міністерства праці та соціальної політики України (лист цього міністерства від 27.11.2001 р. №033/60480212).

Пропозиції здобувача щодо вдосконалення методичних підходів до прогнозування показників з оплати праці в промисловості та її галузях, концептуально-методичні підходи до забезпечення випереджаючого зростання заробітної плати порівняно із індексом цін та іншими чинниками і науково-практичні рекомендації по вдосконаленню змісту галузевих угод щодо умов та розмірів оплати праці були використані у науково-дослідних розробках Науково-дослідного інституту праці і зайнятості населення Міністерства праці та НАН України (лист НДІ праці і зайнятості населення від 26.11.01 р. №06/4249).

Здобувач приймала безпосередню участь в розробці Державної програми зайнятості населення на 20012004 роки (тема НДІ праці і зайнятості населення за № держреєстрації 0100U003379, лист НДІ праці і зайнятості населення 26.11.01 р. №06/4249). Розроблені здобувачем “Методичні рекомендації щодо використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття” враховані Виконавчою дирекцією Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття при розробці проекту бюджету Фонду та оперативному управлінні його коштами. Запропоновані форми складання планових і виконавчих бюджетів Фонду, методичні підходи до визначення напрямів витрачання коштів Фонду, а також алгоритми розрахунків враховуються при здійсненні розрахунків кошторисів видатків Фонду в розрізі регіонів (лист Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України від 18.01.02 р. №ДЦ21195).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати дисертаційного дослідження отримані автором самостійно. Із статей, опублікованих у співавторстві, використані тільки ті ідеї і положення, які є результатом особистих досліджень дисертанта і вказані в авторефераті у переліку основних публікацій.

Конкретна особиста участь автора в одержанні наукових результатів, викладених у дисертації, полягає у розробці для умов транзитивної економіки теоретичних засад комплексного фінансово-економічного механізму регулювання ринку праці, зокрема: теоретичному обґрунтуванні концептуальних засад реформування фінансового забезпечення ринку праці; визначенні теоретикометодичних основ прогнозування фінансових ресурсів ринку праці; регулювання фондів оплати праці; обґрунтування програм зайнятості населення; фінансування заходів активного сприяння зайнятості та пасивної підтримки безробітних, реформування заробітної плати на ринкових засадах.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи пройшли апробацію:

у вигляді доповідей на міжнародних та регіональних науково-практичних конференціях, зокрема, на міжнародній науково-практичній конференції “Оплата праці: проблеми теорії і практики”, Луцьк, червень 2000р.; на науково-практичній конференції “Управління зайнятістю в умовах трансформації економіки України”, Київ, червень 2000р.; на міжнародній науково-практичній конференції “Соціальні пріоритети ринку праці в умовах структурної модернізації економіки”, Київ, вересень 2000 р.; на другій всеукраїнській науково-практичній конференції “Вдосконалення механізму управління великим промисловим бізнесом в умовах реформування економіки України”, Запоріжжя, листопад 2000р.; на третій міжнародній науково-практичній конференції “Оплата праці та доходи в ринковій економіці: проблеми, досягнення, перспективи розвитку”, Хмельницьк, квітень 2001 р.; на міжнародній науковопрактичній конференції “Реформування фінансовокредитної системи і стимулювання економічного зростання”, Луцьк, травень 2001 р.; на конференції “Управління зайнятістю в умовах трансформації економіки України”, Київ; на міжвузівській науковопрактичній конференції “Сучасні аспекти фінансового управління економічними процесами”, Севастополь, жовтень 2001 р.; у Київському національному економічному університеті (на щорічних конференціях). Апробація дослідження проведена при впровадженні результатів дослідження в десяти НДР, в яких дисертант брав безпосередню участь, а також в якості публікацій основних результатів дослідження у монографічних і періодичних виданнях.

Публікації. Основні результати досліджень автора опубліковані у 53 роботах загальним обсягом 268,9 др. арк., з яких автору належить 50,2 др. арк. Серед них дві індивідуальні монографії, 7 розділів в монографіях та підручниках, 23 статті у наукових фахових виданнях, 14 методичних посібників.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, п'яти розділів та 17 параграфів, висновків, списку використаних джерел з 294 найменувань, 33 додатків, включає 66 таблиць, 13 схем, діаграм, графіків та рисунків. Повний обсяг дисертації становить 480 сторінок, у тому числі таблиці, рисунки, список використаних джерел та додатки - 150 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи регулювання ринку праці” оцінено еволюцію наукових поглядів зарубіжних та вітчизняних економістів на проблеми регулювання ринку праці, зокрема, на фінансово-економічні; розроблені концептуальні засади подальшого реформування фінансового забезпечення ринку праці; визначені фінансово-економічні аспекти поліпшення керованості процесами регулювання ринку праці.

Оскільки успішний розвиток ринку праці та забезпечення його фінансовими ресурсами значною мірою залежать від досконалості його фінансово-економічного регулювання, в дисертації обґрунтовані концептуальні засади подальшого реформування фінансового забезпечення ринку праці. Їх сутність полягає у наступному.

Фінансові ресурси ринку праці, на думку здобувача, повинні формуватись і витрачатись за двома напрямами: 1) на відтворення робочої сили зайнятого населення через виплату заробітної плати із фонду оплати праці; 2) на здійснення заходів щодо соціальної підтримки безробітних та соціального захисту від безробіття з фінансуванням із страхового фонду та інших джерел фінансування на випадок безробіття.

Подальше реформування фінансового забезпечення ринку праці доцільно здійснювати, на думку дисертанта, на таких концептуальних засадах: встановлення економічно та соціально обґрунтованих розмірів відрахувань до фонду соціального страхування на випадок безробіття суб'єктами господарювання та застрахованими особами; розширення бази відрахувань до страхового фонду на випадок безробіття суб'єктами господарювання із включенням до неї не тільки витрат на оплату праці, але й інших видів доходів (доходу від участі у прибутках, підприємницького доходу тощо); розширення бази відрахувань до страхового фонду на випадок безробіття застрахованими громадянами шляхом включення до неї не тільки заробітної плати, а й усіх інших видів трудових доходів; оптимізація ставок відрахувань до страхового фонду на випадок безробіття роботодавцями та найманими працівниками шляхом зниження тиску на роботодавців та встановлення однакових ставок відрахувань роботодавцями та найманими працівниками до страхового фонду; поступовий перехід в міру накопичення страхового стажу та розвитку страхових відносин на ринку праці від солідарних засад до персоніфікованого обліку відрахувань найманими працівниками до страхового фонду на випадок безробіття; розвиток одночасно з системою загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття добровільного страхування на випадок безробіття з поступовим заміщенням першого виду страхування другим; вдосконалення планування і прогнозування фінансових ресурсів ринку праці на основі розробки єдиних теоретикометодичних засад їх здійснення знизу доверху. Запровадження моделювання процесів на ринку праці; усунення втрат фінансових коштів від невідповідності між попитом і пропозицією робочої сили в професійнокваліфікаційному розрізі шляхом забезпечення максимально можливої їх відповідності; максимальне усунення втрат фінансових ресурсів від неконкурентоспроможності робочої сили шляхом забезпечення відповідності між обсягами професійної підготовки фахівців та потребою регіональних ринків праці в таких фахівцях; забезпечення своєчасної і якісної трудової та професійної орієнтації випускників вищих закладів освіти задля усунення зайвих втрат фінансових ресурсів на тривалі пошуки роботи фахівцями, які одержали професії, неконкурентоспроможні на ринку праці; розробка теоретикометодичних основ фінансово-економічного механізму формування та використання фінансових ресурсів ринку праці як цілісної системи його фінансового забезпечення; встановлення оптимальних обсягів фінансових ресурсів ринку праці за рахунок збільшення частки у ВВП як фондів оплати праці, так і страхового фонду на випадок безробіття; систематичне підвищення частки оплати праці в операційних витратах за рахунок їх реструктуризації та запровадження енергозберігаючих технологій; вишукування нетрадиційних джерел фінансування заходів політики зайнятості населення, зокрема - молодіжних, громадських, спонсорських фондів, коштів підприємств та інших; систематичне підвищення усіх видів доходів громадян та оптимізація витрат на оплату праці як основне джерело відтворення робочої сили і базу для формування страхового фонду на випадок безробіття.

Реформування фінансового забезпечення ринку праці має базуватись на обґрунтованих в роботі теоретикометодичних основах моделювання процесів на ринку праці з урахуванням специфічних особливостей його розвитку на кожному історичному етапі. Базою такого моделювання повинно бути якісне прогнозування змін у стані та тенденціях ринку праці, його фінансове забезпечення, удосконалені теоретичні основи якого запропоновані в роботі.

Головним теоретикометодичним підходом до прогнозування фінансових ресурсів ринку праці має бути його здійснення на багатоваріантній основі. За термінами прогнозування його доцільно здійснювати на короткостроковий, середньостроковий та довгостроковий періоди. За колом охоплених прогнозуванням осіб прогнозні розрахунки доцільно здійснювати окремо для таких сегментів ринку праці як зайняте, частково зайняте та незайняте населення.

У теперішній час в Україні не здійснюється матеріальна підтримка частково безробітних, хоча це й передбачено Конвенцією МОП №68 “Про сприяння зайнятості та захист від безробіття”. Законодавчо такий захід соціального захисту від безробіття визнаний і в нашій країні. Але практична його реалізація вже кілька років відкладається внаслідок нестачі фінансових ресурсів ринку праці. За цільовим призначенням фінансових ресурсів ринку праці їх прогнозування доцільно здійснювати окремо за такими напрямами: на відтворення робочої сили, на соціальну підтримку безробітних та на активне сприяння зайнятості.

З урахуванням напрямів руху фінансових ресурсів ринку праці їх прогнозування має включати два автономних етапи: 1) прогнозування потреби у фінансових ресурсах для відтворення робочої сили і 2) прогнозування обсягів використання фінансових ресурсів на соціальну підтримку безробітних та на активне сприяння зайнятості. Прогнози фінансових ресурсів ринку праці, як і оптимальна модель фінансово-економічного забезпечення ринку праці, мають ґрунтуватись на конкретних перспективних програмах економічного та соціального розвитку держави і окремих регіонів. У них також мають враховуватись заходи щодо структурнотехнологічних зрушень і очікуваної у зв'язку з цим соціальної мобільності осіб, які можуть втратити роботу у відповідному перспективному періоді.

Якісне і своєчасне прогнозування та моделювання фінансово-економічного забезпечення ринку праці дозволить, поперше, постійно узгоджувати потребу в фінансових ресурсах ринку праці та можливості їх формування у відповідній перспективі. Подруге, своєчасно приймати рішення щодо запобігання масовому безробіттю. Потретє - забезпечувати матеріальну підтримку частково безробітних. Почетверте, це дозволить з урахуванням специфічних особливостей регіональних ринків праці приймати рішення щодо ефективного регіонального регулювання зайнятості та безробіття, можливостей підвищення оплати праці та наявності необхідних для цього фінансових ресурсів, а також вирішення проблем регіонального та галузевого регулювання зайнятості та оплати праці.

У роботі обґрунтовані удосконалені теоретикоконцептуальні засади забезпечення кількісної та якісної балансової відповідності потреби в персоналі у професійнокваліфікаційному розрізі попиту регіональних ринків праці. Вона має досягатись на всіх рівнях управління -- від регіонів до центру, на підприємствах усіх галузей економіки та форм власності.

Обґрунтовані специфічні особливості поетапного здійснення як ретроспективних, так і прогнозних балансових розрахунків відповідності попиту і пропозиції робочої сили для різних рівнів управління та пошуку джерел забезпечення потреби у робочій силі певних професій і кваліфікацій. Автором дана узагальнююча критична оцінка керованості процесами на ринку праці України. Внесені конкретні пропозиції щодо поліпшення керованості фінансовоекономічними процесами регулювання ринку праці. Вона має засновуватись на комплексному підході до фінансового забезпечення ринку праці як комплексу фінансових ресурсів, призначених на відтворення робочої сили (фонд оплати праці) та фінансових ресурсів, призначених на соціальну підтримку та соціальний захист від безробіття.

Дисертантом пропонуються такі удосконалені концептуальні засади формування державної та національної програм зайнятості населення. Поперше, потребує істотного вдосконалення структурний зміст показників цих програм. Обов'язковими структурними складовими цих програм, на відміну від чинного порядку, повинні бути: баланси попиту та пропозиції робочої сили в регіональному розрізі за професіями та кваліфікаціями; прогнозні розрахунки формування фінансових ресурсів ринку праці із різних джерел фінансування, включаючи і нетрадиційні джерела (молодіжні та громадські фонди, кошти підприємств, спонсорські та інші кошти); прогнозні розрахунки використання фінансових ресурсів ринку праці за основними напрямами у регіональному розрізі. Подруге, програми зайнятості населення повинні затверджуватись до початку прогнозного періоду, тоді як Державна програма зайнятості населення на 20012004 роки була затверджена тільки у квітні 2002 року. Потретє, програми зайнятості повинні не формально, а обґрунтовано, в регіональному розрізі містити прогнозні розрахунки номінальних і реальних фондів оплати праці сумарно та у відсотках до реального ВВП, а також номінальної та реальної заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки. Почетверте, програми зайнятості повинні відображати специфічні особливості регіонів та сфер економічної діяльності, оскільки характерними для сьогодення тенденціями розвитку ринкових відносин в галузі праці є істотні розбіжності у рівнях зайнятості та безробіття, потребі у працівниках, навантаженні на одне вільне робоче місце по регіонах країни. Поп'яте, в програмах зайнятості населення більше уваги повинно приділятись питанням державного регулювання зайнятості та оплати праці.

У другому розділі - “Теоретичні засади формування фінансово-економічного механізму регулювання ринку праці” - обґрунтовані макроекономічні та регіональні передумови формування оптимального фінансово-економічного механізму регулювання ринку праці; визначені його теоретикоконцептуальні основи; обґрунтовані шляхи реформування фінансового забезпечення ринку праці в системі інноваційних заходів і страхування на випадок безробіття.

На основі макроекономічного та регіонального аналізу на великому масиві фактичних даних сучасного стану і тенденцій розвитку ринку праці в дисертації визначені передумови формування оптимального фінансово-економічного механізму регулювання ринку праці, багато з яких пов'язані із одночасним комплексним вдосконаленням усіх складових механізму господарювання, таких як інвестиційна, фінансовокредитна і податкова політика, система соціального страхування, стимулювання та мотивації до праці. Зроблено висновок, що дієвий фінансовий механізм регулювання ринку праці може бути сформований тільки у контексті вдосконалення всіх складових фінансово-економічного механізму господарювання, тобто необхідне системне поєднання різноманітних заходів, спрямованих на вдосконалення фінансового забезпечення ринку праці.

Важливим інструментом реального впливу на раціоналізацію політики зайнятості населення, запобігання масовому безробіттю повинен стати оптимальний фінансовоекономічний механізм регулювання ринку праці - через систему фінансових та страхових відносин, що виникають при бюджетуванні, формуванні та використанні фінансових ресурсів ринку праці. У роботі обґрунтовані теоретикометодичні засади фінансово-економічного механізму регулювання ринку праці для сучасних умов національної транзитивної економіки. На рис. 1 запропоновано функціональну структуру елементів фінансово-економічного механізму регулювання ринку праці, показані їх взаємозв'язки та принципи дії.

Отже, основними елементами фінансово-економічного механізму регулювання ринку праці є страхування на випадок безробіття, заробітна плата працюючих як ціна послуг їх робочої сили та витрати на оплату праці як сукупна ціна послуг робочої сили усіх найманих працівників. Ці елементи знаходяться у постійному взаємозв'язку та взаємообумовленості. Так, заробітна плата працівників та витрати на оплату праці суб'єктів господарювання є базовими критеріями для визначення асигнувань страхового фонду на випадок безробіття. У той самий час за рахунок коштів страхового фонду на випадок безробіття здійснюються заходи політики зайнятості (професійна підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації, професійна орієнтація населення, залучення безробітних до громадських робіт та підприємницької діяльності тощо). Завдяки цим заходам частина безробітних та інших груп незайнятого населення працевлаштовуються на вільні або додатково створені робочі місця. За рахунок цього збільшується сума витрат на оплату праці зайнятих трудовою діяльністюСучасна система страхування на випадок безробіття поки що недосконала. Головна її вада - те, що вона поки що є неринковою за своєю сутністю, оскільки в своїй основі досі базується на старих, доринкових принципах соціального забезпечення на випадок безробіття. Чинні механізми цієї страхової системи неприйнятні для ринкової економіки, оскільки розмір страхових внесків не обґрунтовується фінансовоекономічними розрахунками, недостатньо узгоджується з гарантіями захисту різних верств населення на випадок безробіття, з обсягами прав учасників страхового процесу (страховиків та застрахованих громадян). До того ж учасники страхового процесу не беруть належної участі в управлінні фондом загальнообов'язкового соціального страхування на випадок безробіття.

Аналіз існуючого стану справ дозволяє зробити узагальнення щодо ключових проблем фінансування страхового захисту на випадок безробіття. Це: довгострокове зниження частки фонду оплати праці в операційних витратах та у ВВП, а також низький рівень заробітної плати, що істотно звужує базу нарахування страхових внесків на випадок безробіття; неплатежі або нерегулярні платежі до страхового фонду на випадок безробіття деяких юридичних та фізичних осіб, зокрема, зайнятих у тіньовій економіці, що істотно знижує обсяги страхового фонду; збільшення частки пенсіонерів та незайнятого з різних причин населення.Це також збільшує страхове навантаження на працююче населення; невирішеність теоретикометодологічних проблем фінансово-економічного забезпечення та організації страхування на випадок безробіття. Тому в дисертації обґрунтовані необхідність та напрями реформування фінансового забезпечення ринку праці в умовах запровадження системи загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Основним напрямом реформування фінансового забезпечення ринку праці має стати формування взамін старої неринкової моделі соціального страхування на випадок безробіття нової, багаторівневої ринкової моделі державного і недержавного соціального страхування на випадок безробіття, головною ціллю якого має бути страхова форма самозабезпечення працівників у разі безробіття. У такому разі страховий фонд на випадок безробіття стане амортизатором негативних наслідків загальноекономічних та структурнотехнологічних зрушень і ризику втрати роботи. Подальше реформування системи соціального страхування на випадок безробіття доцільно здійснювати, на думку дисертанта, за дворівневою системою:

Перший рівень - загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - повинен у найближчій перспективі бути основою соціального захисту від безробіття осіб, що втратили роботу. Його принциповими рисами мають стати загальний характер, обов'язковість страхування, систематичне узгодження ставок страхування з потребами у соціальному захисті від безробіття, превентивність заходів активного сприяння зайнятості.

Другий рівень - добровільне страхування від безробіття. Принциповими рисами цього рівня соціального захисту від безробіття мають стати договірні засади визначення термінів страхування та розмірів страхових внесків, персоніфікація страхових коштів, повна залежність розмірів виплат від суми страхових внесків застрахованих осіб, охоплення необмеженого кола учасників, відкритий характер. За другим рівнем страхування доцільне створення двох видів страхових фондів: для суб'єктів господарювання та для застрахованих осіб. Цей рівень страхування від безробіття, як і перший, потребує чіткої організуючої ролі держави у створенні законодавчоправової та нормативнометодичної бази, забезпечення системи гарантій та контролю.

Характерною перспективною тенденцією реформування соціального страхування від безробіття має стати поступове, в міру розширення масштабів дії дворівневої системи, розвитку грошових відносин та росту доходів, створення умов для заміщення обов'язкового соціального страхування від безробіття добровільним.

У третьому розділі “Удосконалення стимулювання праці в системі фінансово-економічного механізму регулювання зайнятості” визначені сучасні національні та регіональні тенденції заробітної плати як ціни послуг робочої сили; обґрунтовані можливості підвищення ціни робочої сили для забезпечення її розширеного відтворення на основі істотного поліпшення державного та колективнодоговірного регулювання оплати праці із обов'язковим задіянням для вишукування джерел фінансування усіх складових господарського механізму, таких як фінансова, грошовокредитна, податкова система, ціноутворення, соціальний захист від безробіття.

Для успішного розв'язання проблем переходу України до нового типу економіки, заснованої на соціальноліберальній моделі, і закріплення тенденції до стійких темпів економічного зростання реформування чинної системи стимулювання та мотивації до праці на підставі високої ціни робочої сили набуває найважливішого значення і має сприяти посиленню фінансового забезпечення соціального захисту від безробіття.

Досвід зарубіжних країн за останні три десятиріччя свідчить, що саме соціальні чинники, і в першу чергу - заробітна плата як ціна робочої сили використовувались ними як основні стимулятори економічного зростання. Тому в дисертації обґрунтовані основні стратегічні напрями реформування оплати праці в Україні, засновані на поєднанні соціальної доцільності й економічної ефективності, тобто на раціональній соціальноекономічній політиці держави в питаннях оплати праці.

Суттєве, у 22,5 рази підвищення оплати праці, із задіянням усіх можливих джерел фінансування, як засвідчили здійснені дослідження, сприятиме підвищенню платоспроможності населення, що, в свою чергу, стимулюватиме розвиток внутрішнього ринку, відчутно поліпшить добробут і підвищить рівень життя населення. Основними складовими реформування оплати праці в сучасній транзитивній економіці України мають, на думку здобувача, бути: запровадження ринкових принципів формування заробітної плати на основі співвідношення між попитом та пропозицією робочої сили на регіональних ринках праці; суттєве підвищення купівельної спроможності оплати праці на основі забезпечення випереджаючого зростання номінальної заробітної плати порівняно зі зростанням цін на споживчі товари, послуги та іншими чинниками; відновлення відтворювальної та стимулюючої функцій заробітної плати, які нею в теперішній час практично не виконуються; вдосконалення на основі нової Єдиної тарифної сітки оплати праці у бюджетній сфері; усунення необґрунтованих диспропорцій в оплаті праці працівників різних галузей, регіонів, посад і кваліфікацій; посилення зв'язку рівнів заробітної плати з показниками обсягу, продуктивністю праці; широке запровадження у підприємствах різних форм власності системи участі у доходах (прибутках) підприємств; істотне підвищення дієвості державного та колективнодоговірного регулювання оплати праці.

Дисертантом внесені конкретні рекомендації щодо практичної реалізації кожного з цих напрямів реформування оплати праці як ціни робочої сили, зокрема, - з оплати праці керівників підприємств державної та комунальної власності у напрямі посилення зв'язку розмірів їх заробітної плати від об'ємних та фінансових показників підприємств. Оскільки оцінка статистичних даних і здійснене здобувачем соціологічне опитування засвідчили неефективність чинної системи мотивації до праці, запровадження запропонованого комплексу заходів сприятиме виправленню цього становища, підвищенню ефективності оплати праці.

У четвертому розділі - “Фінансові ресурси ринку праці та механізм регулювання активної та пасивної політики зайнятості” - детально визначені: більш досконалі, ніж нині діючі, принципи формування і використання фінансових ресурсів ринку праці в системі державних заходів його регулювання; напрями поліпшення соціальноекономічних методів регулювання активної політики зайнятості; запропоновані нові, більш досконалі теоретикометодичні засади визначення витрат на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації незайнятого населення; здійснені прогнозні розрахунки цих витрат; досліджені особливості формування трудової і професійної орієнтації випускників вищих навчальних закладів як важеля фінансового управління зайнятістю молоді з урахуванням результатів соціологічного опитування; проаналізовано чинні методи регулювання пасивної політики зайнятості та визначено теоретикометодичні засади вдосконалення її фінансового забезпечення.

Запропоновані теоретикометодологічні схеми розрахунку коштів за кожним із напрямів політики зайнятості. Зокрема, дотації роботодавцям на створення додаткових робочих місць для працевлаштування на строк більше двох років осіб з найбільш вразливих верств населення, які знаходились на обліку в державній службі зайнятості не менше 6 місяців, рекомендується розраховувати за таким алгоритмом:

n=1

Дрм = ( Тмі + Нмі + Вмі ) х 12, (1)

де Дрм - сумарна річна дотація роботодавцю на створення додаткових робочих місць для працевлаштування осіб з вразливих верств населення терміном понад два роки;

Тмі - місячна тарифна ставка (посадовий оклад) працівника за кваліфікацією, передбаченою для іго робочого місця;

Нмі - місячний розмір надбавки (доплати), передбачений чинним законодавством для працівника на іму робочому місці;

Вмі - місячний розмір нарахувань на заробітну плату по іму робочому місцю до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Пенсійного фонду України, фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України і до фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

12 - число місяців у році.

Витрати на матеріальну підтримку для залучення безробітних до підприємницької діяльності (Впд) можуть визначатись за таким алгоритмом:

Впд = Кпд x СВпд, (2)

де Кпд - чисельність безробітних, які одержують матеріальну підтримку для започаткування підприємницької діяльності (осіб);

СВпд - середній розмір матеріальної одноразової допомоги одному безробітному для започаткування підприємницької діяльності у розрахунку на рік (грн.).

Витрати на професійне навчання незайнятого населення також можна орієнтовно визначити як результат множення чисельності незайнятого населення, яке проходитиме професійне навчання у відповідному періоді, на середню вартість професійного навчання одного незайнятого громадянина. Проте, оскільки фінансування витрат на професійне навчання незайнятого населення включає багато компонент, при такому спрощеному методі розрахунку можливі суттєві неточності. Тому дисертантом розроблена і апробована у Державному центрі зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України детальна методика розрахунку витрат на професійне навчання незайнятого населення як агрегованого показника, при визначенні якого передбачається окремий розрахунок витрат на безпосередньо професійне навчання незайнятого населення, на проїзд слухачів з місця навчання додому, на проживання приїжджих слухачів у гуртожитку (готелю) та на виплату матеріальної допомоги різним категоріям незайнятих громадян, які проходять професійне навчання і перенавчання.