Соціалізація економіки України як стратегічна потреба її розвитку

У роботі зазначається, що основна функція соціального капіталу полягає у забезпеченні такого характеру соціальної організації зв'язків, або відносин між основними суб'єктами економічної діяльності, яка б забезпечила максимально допустимий, за даних умов, рівень взаємодії цих суб'єктів при розв'язанні завдань виробничого та соціального характеру, рівноправний, прозорий, довірчий та прямий характер цієї взаємодії, як на основі прямих домовленостей між представниками найманих працівників та підприємцями, так і за допомогою законодавчої діяльності держави. У дисертації доведено, що соціальний капітал є надбанням не тільки окремих колективів, фірм, організацій. За вертикальною ознакою він має підстави для існування на рівні окремих регіонів і навіть країн. Головною умовою такого його прояву є створення розвиненого громадянського та інформаційного суспільства, форм соціального партнерства, середнього класу, за яких може виникати висока ступінь довіри між народом і владою. Дослідження умов, факторів, функцій і форм прояву соціального капіталу дозволило здобувачу визначити його як систему цілеспрямованих соціальних зв'язків, що виникають на рівні суспільства та на рівні окремого підприємства, фірми і забезпечують соціальну організацію відносин між основними суб'єктами господарської діяльності, основу якої складають взаємодія, довіра, надійність і прозорість у стосунках. Така система зв'язків, позаекономічна, і, до певної міри, позаматеріальна, водночас підвищує ефективність системи мотивації до праці та якість системи стимулів, тобто являється продуктивною. Її реальними організаціними формами можуть виступати, насамперед, різні види соціального партнерства. Соціальний капітал може зростати та нагромаджуватися через розвиток системи інститутів, у яких він знаходить свій прояв, однак завжди знаходиться у зоні підвищеного ризику, оскільки, по-перше, напряму залежить від якості цілей та інструментів економічної політики, суб'єктивних поглядів представників законодавчої та виконавчої влади, рівня культури та характеру інтересів чиновників, по-друге, руйнується, на відміну від інших форм капіталу, миттєво, відновленню ж протягом значного часу не підлягає.

Розділ 4. Україна: системна трансформація і потреби соціалізації економіки. Аналіз рівня соціальної спрямованості та соціальної ціни ринкових перетворень в Україні дозволив зробити в дисертації висновок про відсутність у представників влади життєздатної концепції та ефективної моделі системних змін в економіці, орієнтованих на формування сучасних інститутів, які б забезпечили мотивацію ефективної праці. Протягом усієї трансформації, зазначено у роботі, був конкретизований та узгоджений із суспільством фактично один, хоча й надзвичайно важливий, елемент визначального задуму, одна стратегічна мета - створення та розбудова незалежної української держави. Водночас, суть концептуального підходу до розуміння тих чи інших процесів, полягає саме у системному їх сприйманні та формуванні на цій основі системного бачення віддалених стратегічних перспектив і результатів трансформації суспільства, конкретних моделей його розвитку. Будь-яка держава є, насамперед, сутнісною формою існування народу, нації, інструментом захисту специфічних прав та інтересів цієї нації, умовою її функціонування та розвитку. Таке розуміння ролі держави набуває особливої актуальності в умовах розвитку процесів глобалізації, насамперед, економічного життя на планеті. Отже, вважає здобувач, процес державотворення не повинен підкоряти, перекривати більш глибоку стратегічну мету у системі цілей концепції розвитку - створення гідних умов для існування та розвитку народу даної країни на тлі досягнень світового співтовариства. Підміна, або нерозуміння суті визначального задуму концепції реформування, її глобальних стратегічних цілей, а тому неспроможність наукового прогнозу глобальних наслідків такої підміни, спричинили не просто затягування із формуванням оптимальної, соціально орієнтованої моделі економічних перетворень в країні, але й наростання тенденцій відставання України у процесах пошуку свого місця в світі в умовах його глобалізації, загальмували або пригасили динаміку пасионарності значної частини населення.

Відправним положенням у дисертації є аргументація того факту, що процес реформування економіки в Україні неможливий поза зростанням якості людського капіталу, становленням і розвитком капіталу соціального. Водночас, системний аналіз статистичного та фактичного матеріалу, який характеризує реальний стан і тенденції функціонування людського та формування соціального капіталу в країні, дозволив зробити висновок, згідно якого об'єктивна потреба у збільшенні кількості фахівців нової генерації, здатних забезпечити досягнення нової якості економічного зростання в умовах НТР і глобалізації світової економіки, наштовхується саме на відсутність системного концептуального мислення влади, створюючи своєрідну пастку розвитку. Це знаходить свій прояв у фактичному припиненні, на значний час, фінансування фундаментальних, та й прикладних, наукових досліджень, критичному скороченні наукового потенціалу, втраті стимулюючого фактору вищої освіти, зростанні освіченої протестної маси в країні, що веде до скорочення кількості створених та освоєних, за останні роки, зразків нових типів техніки, падіння динаміки оновлення продукції машинобудування, впровадження прогресивних технологічних процесів, отже ускладнює проблему переходу до нової якості економічного зростання, до постіндустріального, інформаційного постекономічного суспільства.

Одним із ефективних інститутів та інструментів впливу на прийняття оптимальних рішень в процесі формування концепції розвитку економіки в країні може стати, на думку здобувача, громадянське суспільство. У дисертації, на основі дослідження характеру взаємозалежностей у системі зв'язків: кваліфікований працівник - економічна свобода - громадянське суспільство - ефективна системна мотивація - економічне зростання - соціальна стабільність - прогнозований розвиток держави, доведено, що громадянське суспільство фактично не стало ще потребою та інтересом громадян в силу спрямованості їх економічної діяльності на виживання, що дозволяє політикам та чиновникам безконтрольно приймати рішення у сфері економічних інтересів більшості, спричиняючи тим самим ще одну пастку розвитку трансформаційного періоду в Україні. Водночас, у роботі доведено, що життєздатна модель системної трансформації в Україні об'єктивно не могла бути сформована в перші роки незалежності в силу дії чинників не тільки політичних, соціально-економічних, але й внаслідок наукової інерції, браку достовірної інформації.

Одним із перших в Україні, здобувач формулює критерії виникнення своєрідних хвиль у дослідженнях процесів формування майбутньої метасистеми в Україні, аналізує широке коло джерел, у яких концентруються результати таких досліджень, висловлює свій погляд на їх роль у становленні національної концепції та моделі соціалізації економіки. Зокрема в роботі обгрунтовано існування трьох подібних хвиль, або етапів: перша поділяється на два періоди: 1991-1992 та 1993-1994 р.р.; друга хвиля - 1994-1995 р.р.; третя починається з 1996 р., охоплює декілька періодів, продовжується й сьогодні. Її принципові відмінності від попередніх етапів полягають у більш чіткій політичній визначеності та структурованості суспільства. Рівень усвідомлення та розробки проблем перехідного періоду, можливих шляхів їх розв'язання, сягнув сьогодні, приходить до висновку здобувач, тієї критичної межі, за якою стає можливим формування реалістичної та перспективної концепції і моделі функціонування нової метасистеми з ознаками тих елементів, які складають структуру сучасної метасистеми європейського типу.

Розділ 5. Інструменти соціалізації економіки в умовах системної трансформації суспільства (шлях концентрації ознак) У розділі досліджуються проблеми становлення соціальних інститутів, спрямованих на забезпечення нової якості мотивації до праці в Україні. Доведено, що функціонування таких інститутів передбачає, насамперед, розв'язання проблеми політико-економічного характеру: визначення і практичного застосування принципів ринкової організації оплати праці в усіх сферах економічного життя країни. Вольове виведення із системи ринкових відносин, що формуються, об'єктивних принципів і механізмів оплати праці визначено у дослідженні як одну з найнебезпечніших методологічних помилок економічної політики держави. Навіть з позицій простого відтворення здатності до праці людини, як фактора виробництва, зазначається у дисертації, особливо ж за умов, коли ціни на усі інші фактори визначаються ринком, основу заробітної плати, усієї системи оплати праці, повинна складати вартість мінімального споживчого кошика розрахованого за реальними ринковими цінами, саме його вартість повинна бути базою для визначення державою, підприємцями, мінімальної ставки при оплаті праці. У роботі зроблено висновок, що довготривале порушення рівноваги у ринкових механізмах використання системи факторів виробництва провокує наростання протиріч в економічній системі, яка знаходиться у стадії свого формування, отже є нестійкою, здатною до непередбачуваних цільових та цінністних переорієнтацій. За цих умов відбувається формування тіньової, антисоціальної системи оплати праці, яка позбавляє підприємців перспективи розширення виробництва за рахунок власних інвестицій, а найманих працівників матеріального забезпечення старості. Така система спотворює структуру платоспроможного попиту, особливо на послуги державного сектору економіки.

Критичний аналіз існуючого законодавства щодо формування сучасної системи оплати праці, рівня його використання у процесі реалізації державних програм соціальної політики, науково-методичних розробок до Концепції реформування заробітної плати, дозволив зробити наступні висновки: слушні і дійсно пріоритетні напрями забезпечення мотивації до праці практично завжди залишаються не реалізованими. Заробітна плата найманих працівників не стала головним джерелом їх доходів, не зросла доля оплати праці у структурі ВВП та доля тарифу у зарплаті, не сформована система мінімальних соціальних стандартів, які б відбивали реальні потреби, як виробника, так і економіки. Окреслені у ході розробки Концепції реформування зарплати пропозиції допускають можливість значних затримок у виплаті заробітної плати у майбутньому, що суперечить не тільки принципам ринкової мотивації, але й цілям трансформації українського суспільства, роблячи його латентно та перманентно хитким, деструктивним, а систему його соціально-економічних відносин непрогнозованою. Тому у дисертації запропоновано розробити та прийняти "Закон про умови своєчасної оплати праці" (Закон прямої дії), основним принципом якого має стати заборона несплати заробітної плати будь-яким суб'єктом підприємницької діяльності найманому працівнику в разі виконання останнім роботи у повному обсязі. Дотримання цього принципу має стати правовою умовою функціонування підприємця у ринковому полі країни. Основними інструментами реалізації такого закону можуть стати, на думку здобувача, більшість із тих, що визначені в "Основних напрямах соціальної політики на 1997-2000 роки", але не реалізовані урядом.

У роботі запропоновано також механізм розв'язання проблеми боргів через запровадження щотижневої виплати заробітної плати. Це, на думку здобувача: по-перше, скоротить можливості прокручувати чужі гроші безкоштовно, отже підвищує відповідальність суб'єктів господарської діяльності; по-друге, передбачає значно менші суми для сплати; по-третє, збільшує можливості швидкого реагування влади, найманих працівників, профспілок на затримки з виплатою заробітної плати; по-четверте, динамізує попит, оборот грошової маси, збільшує рівень прозорості у стосунках суб'єктів господарювання; по-п'яте, можливо, найголовніше: робить більш безпосереднім зв'язок у системі мотивації: між очікуваннями - працею - результатами - задоволенням потреб, що підвищує ефективність стимулів до праці у наступному виробничому періоді.

У дисертаційному дослідженні доведено, що одним із найважливіших інститутів реалізації мотивації до праці є відповідальність, свідоме здійснення взаємних вимог суб'єктів господарювання, усіх членів суспільства. Поза відповідальною поведінкою уряду, чиновників, підприємців, працівників, жодна мета економічної політики, жодний план дій, навіть якщо вони узгоджуються і відбивають спрямованість причинно-наслідкових зв'язків ринкових та соціальних законів, ніколи не будуть реалізовані. Головний принцип ефективного функціонування відповідальності - її наскрізне, одночасне, перманентне домінування та реалізація в усіх сферах та на всіх рівнях соціально-економічного життя суспільства. Ефективними інститутами забезпечення відповідальності суб'єктів господарювання, зазначається у дисертації, повинні стати не лише принципи мотивації ринкової економіки, які Й.А. Шумпетер називав неперевершеними, оскільки обіцянки дати багатство і погрози принести злидні використовуються з жорстокою акуратністю, але й соціальна конкуренція та багаторівнева система соціального партнерства, які практично відсутні в нашій країні.

У роботі доведено, що в період переходу національних господарств від індустріального до постіндустріального, інформаційного типу конкуренція в економічній сфері набуває різноманітних соціальних форм. Із розширенням поля економічної свободи, отже кола суб'єктів господарської діяльності, що знаходяться у цьому полі, посилюється роль власне соціальної конкуренції, як явища та закономірності сучасного суспільства. Цей процес знаходить свій прояв у таких сферах і формах, як: конкуренція в галузі освіти (цей напрямок стосується й конкуренції на рівні держав); в галузі отримання певної професії, кваліфікації; власне економічна конкуренція у певних її соціальних формах: за місце роботи, за перспективне місце роботи, за рівень оплати праці, посаду, умови праці, за статус у колективі. На рівні юридичних осіб соціальна конкуренція точиться: за отримання та утримання кращих фахівців; за право розробки престижних проектів; за статус підприємства, фірми в галузі, країні, тощо; за статус бізнесмена у підприємницькому середовищі, у суспільстві. Конкуренція держав також може набувати соціальних форм, забезпечуючи соціальну конкурентоспроможність країни. Інструментами боротьби в даному разі виступають політичний та соціальний клімат, якість політичної та соціальної системи в країні (що забезпечує кращі умови розвитку для вчених, інвесторів, тощо) у глобалізованій світовій економіці, інвестиційний клімат, рівень сформованості громадянського суспільства, ставлення до фахівця, людини з боку держави тощо.

У дисертаційному дослідженні акцентується увага на проблемах, пов'язаних із інституційним забезпеченням соціальної конкуренції, зокрема з відсутністю в законодавстві України положення про визнання найманого працівника, носія та власника певного інтелектуального потенціалу, суб'єктом господарювання. На думку здобувача, такий стан є неприпустимим. Монополія одного суб'єкта (підприємця, держави) на прийняття рішень у сфері інтересів багатьох суб'єктів, фактично означає формування механізму соціального відчуження, причин для конфліктів на засадах класової боротьби. Дослідження природи протиріч у системі відносин, що народжується в країні, дозволило зробити висновок: хаотичне, однак, водночас, кероване руйнування системи відносин, які існували до початку трансформаційних процесів, позбавило трудящих їх сталого місця у соціальній структурі, зруйнувало звичні світоглядні підходи до розуміння суті та змісту їх стратегічних інтересів. Ігнорування ж принципа соціальної справедливості при формуванні нової системи відносин власності позбавило трудящих можливостей стати їх рівноправним суб'єктом. Масове безробіття, відсутність об'єднувальної ідеї та сили, яка б сприяла формуванню стратегічних інтересів працівників, спричиняє обмеженість кола їх інтересів, як суб'єктів виробництва, поглиблює соціальне відчуження та соціальну ворожість у суспільстві, породжує таке явище, як пристосовництво, намагання вижити за будь-яку ціну, що веде до люмпенізації масової свідомості. Це, у свою чергу, створює умови для розвитку корупції, зловживань, спотворює суть, принципи, спрямованість та можливості становлення і розвитку системи соціального партнерства в Україні. У значній мірі, приходить до висновку здобувач, відбувається підміна суті тих відносин, які криються у системі соціального партнерства, створюється їх своєрідна, специфічна квазісистема. Водночас, виходячи із споконвічного потягу українського народу до рівності, визначальними принципами взаємодії суб'єктів господарювання мають стати саме консенсус, узгодження інтересів, максимальна рівність та відкритість у процесі прийняття та реалізації рішень. Лише такий підхід може забезпечити конструктивний характер економічної та соціальної конкуренції.

Усебічний аналіз досвіду формування законодавства та механізмів функціонування соціального партнерства у ФРН, інших європейських країнах, дозволяє зробити висновок, що головною функцією соціального партнерства є забезпечення, у взаємозв'язку з іншими соціальними інститутами, не тільки позитивної динаміки мотивації до праці, але й рівноважного стану суспільства в умовах виникнення об'єктивної потреби у спільних діях основних суб'єктів господарської діяльності. Такий підхід дозволив провести дослідження соціального партнерства як багатоступеневої, різнопланової системи. Наслідком такого дослідження став висновок: соціальне партнерство може і повинно існувати навіть не просто на макрорівні, а на рівні суспільства, де формою прояву його стають партнерські відносини між державою та народом, різними його верствами та соціальними групами, що передбачає існування відкритого, громадянського суспільства, цивілізованих форм функціонування системи економічних відносин. Такі форми соціального партнерства характеризують, на думку здобувача, вищу форму пізнання суті об'єктивних економічних та соціальних законів, можливостей та механізмів реалізації їх вимог у масштабі держави, дозволяють предметно визначитися із базовою моделлю соціального партнерства на мікрорівні. Зокрема, як це доведено у дисертації, слід законодавчо закріпити, в якості домінуючих, моделі "чистого представництва" та "змішаного представництва", розповсюджених у більшості європейських країн. Суть цих моделей полягає в тому, що вони передбачають безпосередню участь працівників підприємств у розв'язанні життєво важливих для них проблем, свідому участь у створенні продукції, отже сприяють забезпеченню абсолютної прозорості механізму узгодження інтересів безпосередніх учасників економічних відносин, в чому власне і знаходить свою реалізацію основна функція соціального капіталу.

Значна увага в дисертації приділяється дослідженню закономірностей та специфічних особливостей становлення в Україні середнього класу. Системний аналіз цього процесу, дозволив всебічно обгрунтувати висновок, згідно якого середній клас, з його сприйманням мотивації до праці, орієнтацією на економічну свободу, отже прихильністю до принципів демократії, рівнем платоспроможного попиту, врешті-решт, як масове явище, виступає у ринковій економіці тим середовищем, що забезпечує ефективне функціонування, використання та реалізацію ринкових і соціальних законів, формування, адекватних вимогам останніх, цілей та інструментів розвитку господарства. Він є генеруючим джерелом і базою соціального капіталу, активною репродуктивною силою, яка постачає суспільству найбільш кваліфіковані кадри на усіх щаблях і в усіх сферах соціально-економічного життя.

Розуміння суті реального середнього класу, сукупності його ознак, специфіки реалій визрівання кожної з них, дозволило здобувачу зробити висновок, що в умовах перехідного стану суспільства ознака матеріального добробуту, стандартів та типу споживання, залишаючись домінантною, певний час може не бути домінуючою при визначенні суті, змісту, ролі, структури середнього класу. Тому чільне місце в економічній політиці України, паралельно із створенням умов, які б змінювали матеріальний добробут громадян на краще, повинні займати цілі щодо збереження та розвитку таких ознак середнього класу, як рівень освіти і кваліфікації, професійний кваліфікаційний статус, професійна етика, місце у системі власності, самоідентифікація, динаміка зростання долі економічно та соціально активних громадян взагалі, та таких, що самоідентифікують себе як представників середнього класу, зростання впливу протосереднього класу на прийняття рішень щодо розвитку усіх структурних елементів соціально-економічного життя країни через розвиток системи соціального партнерства. Саме така спрямованість економічної політики, на думку здобувача, буде сприяти нарощуванню класичних структурних ознак середнього класу. Концентруючи наявні у певних прошарків ознаки належності до середнього класу, нарощуючі ті, що відсутні у даний час, можна прискорити процес завершення системної трансформації суспільства в Україні на принципах функціонування якісно нової метасистеми, тотожної з тією, що існує у розвиненому світі. Забезпечити цей процес, як це аргументовано у дисертаційному дослідженні, може розробка добре структурованої концепції та Програми: "Стратегія формування середнього класу в Україні", основними принципами якої, на думку здобувача, мають стати:

Визначення спрямованості процесу формування середнього класу, відповідь на питання, з якою метою він створюється.

Визначення принципів структуризації суб'єктів, що мали б стати домінуючими елементами середнього класу, дозволили б відрізняти його від структури, що стихійно складається в умовах трансформації та тіньової економіки.

Окреслення мотивів, які б забезпечили формування не лише ознак матеріального характеру, але й таких, що визначають політичні, життєві цінності.

Визначення природи та принципів використання інструментів економічної політики, які б забезпечили утримання та концентрацію потенційних суб'єктів протосереднього класу, зростання їх чисельності за бажаними для суспільства ознаками, збільшення впливу на процеси, що відбуваються у державі.

Забезпечення орієнтації законодавчої діяльності, бюджетної, освітньої, науково-технічної політики на послідовне формування та концентрацію ознак у представників протосереднього класу з позицій його функціональної ролі у постіндустріальному суспільстві.

ВИСНОВКИ

У дисертації проведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у процесах посилення впливу позаекономічних, соціальних факторів на можливості економічного розвитку, спрямованість та якість трансформаційних процесів в Україні. Дослідження основних закономірностей трансформації складних соціально-економічних систем в умовах НТР і розвитку процесів глобалізації, суті, характеру та спрямованості взаємозв'язків економічної та соціальної підсистем, дозволило сформулювати ряд висновків методологічного, концептуального та науково-практичного спрямування:

1. Проблема забезпечення синергетичного ефекту взаємовпливів економічних, соціальних і політичних інститутів в процесі реалізації економічних проектів, пов'язаних із становленням ринкової системи сучасного типу у посткомуністичних країнах, є нагальною, насамперед, для економічної теорії, оскільки традиційні підходи та методологія економічної теорії у науковому обгрунтуванні таких завдань допомогти не зможуть. Основу нової парадигми має складати уява про суспільство, як про цілісну, багатосуттєву, багатовекторну систему зі складною структурою, якій притаманні певні загальні закономірності розвитку. Саме з позицій розуміння складності, багатосуттєвості та єдності процесів, що відбуваються у ході трансформації економічної системи України, проведене дослідження проблем соціалізації економіки, становлення соціальних інститутів в нашій державі, можливостей їх впливу на формування соціально-економічних відносин нового типу.

2. З метою категоріального забезпечення такої спрямованості досліджень, запропоновано ввести в науковий обіг в якості категорій економічної теорії такі поняття, як метасистема (надскладна соціально-економічна система, де економічна система є елементом, ланкою, підсистемою із відповідними закономірностями її взаємозв'язків з іншими елементами метасистеми), та метасоціальна система - сучасний тип метасистеми, результат синергетичної дії її елементів, у структурі якої домінуючу роль відіграє соціальна орієнтація розвитку економічної системи на безпосереднє задоволення потреб людини.

3. Доведено також необхідність аналізу специфіки зовнішніх факторів, що впливають на формування концепції та вибір моделі економічного розвитку України. Ця специфіка полягає в тому, що практично усі країни світу й уся світова економіка перебувають сьогодні в перехідному стані: від індустріального до постіндустріального, постекономічного суспільства; від централізованої економіки та командно-адміністративної системи до ринкового господарства; від традиційних економічних систем до сучасних ринкових відносин; від взаємодії національних економік і держав до глобалізації важелів управління світовою економічною системою. Така ситуація, багато в чому, зумовлює внутрішні коливання політичних сил, різних верств населення щодо вибору концепції та моделі соціально-економічного розвитку держави, суть багатовекторності її внутрішньої та зовнішньоекономічної політики.

4. Зазначено, що соціалізація, у загальному розумінні цього поняття, означає процес засвоєння особистістю певної системи знань, норм та цінностей, які дозволяють їй функціонувати як повноправному члену суспільства, забезпечуючи конструктивну спрямованість своїх стосунків із іншими людьми у будь-якій сфері своїх інтересів. У процесі розвитку людської цівілізації сукупність таких знань, норм та цінностей невпинно зростає, що, з одного боку, ускладнює процес їх засвоєння, робить його більш суперечливим, однак, з іншого, збільшує цінність для держави, колективу, кожної особистості, що змогла опанувати та трансформувати через свою свідомість необхідну базову, на даному етапі розвитку суспільства, систему загальнолюдських наукових, світоглядних та поведінських норм.

5. Встановлено, що соціалізація економіки, виступаючи органічною ланкою загального об'єктивного процесу соціалізації, знаходить свій прояв у становленні та розвитку закономірності, згідно якої, під впливом потреб виробництва прискорюється процес засвоєння та використання основними суб'єктами господарювання у своїх інтересах специфічної системи знань, норм і цінностей, неохідних для успішного функціонування народного господарства, соціально-економічних відносин, суспільства в цілому. Цей процес, особливо в умовах всмоктування конкурентною економікою досягнень НТП та НТР, супроводжується стрімким зростанням цінності кожного окремого працівника, який володіє значним обсягом необхідних знань, навичок, запасом творчого потенціалу, мобільності та комунікативності, формуванням інтелектуального капіталу та системи відносин, що складаються між суб'єктами економічної діяльності з приводу використання цього капіталу, викликає потребу у певній трансформації існуючих економічних відносин, як у межах окремих країн, так і (як тенденція на перспективу) у межах світового господарства.

Встановлено, що розвиток соціалізації економіки на макрорівні переплітається з подібним процесом на мікрорівні, що знаходить свій прояв у зустрічних потоках та взаємовпливах: 1) наймані працівники намагаються та повинні засвоїти принципи, цінності, правила та інші елементи культури відносин, що склалися у фірмі; 2) водночас, керівництво фірми, підприємства добровільно, або вимушено, проводить політику соціалізації бізнесу, забезпечуючи найбільш ефективну, насамперед, з позицій реалізації цілей фірми, систему гармонізації інтересів усіх зацікавлених сторін, як у внутрішніх, так і в зовнішніх відносинах, інтегруючи найманих працівників у процеси прийняття рішень, розуміння відповідальності за свою діяльність та діяльність фірми, колективу.

7. Обгрунтовано, що найбільш життєвою та ефективною суспільною формою соціалізації економіки в Європі є модель соціального ринкового господарства. Поглиблено розуміння його суті, доведено об'єктивну природу виникнення, запропоновано новий погляд на критерії визначення етапів становлення та розвитку цього типу господарства в Німеччині з позицій визначення можливостей формування соціального ринкового господарства в Україні.

Доведено, що рівень розвитку соціалізації економіки, отже якість змін у системі економічних відносин, виробничих можливостей тієї чи іншої країни, фірми, залежить від ступіню активності особистості в процесі прийняття та реалізації рішень, готовності сприймати ці зміни, забезпечувати їх позитивний характер своєю працею. У цьому зв'язку досліджено природу, функції, закономірності та проблеми становлення в Україні таких соціальних інститутів та інструментів, як державні мінімальні соціальні стандарти (ДМСС), соціальний капітал, соціальна конкуренція, соціальне партнерство, середній клас.

Визначено хибні елементи в системі методології та практики реалізації основних принципів мотивації та стимулів до праці в умовах перехідного стану до ринкової економіки, поглиблено аналіз принципів ціноутворення на працю, як товар, з позицій забезпечення прямої залежності між рівнем її оплати, як мотивом, стимулом, і динамікою реформ, особливо у довготривалому періоді.

9. Дослідження умов, факторів, функцій та форм прояву соціального капіталу дозволило визначити його як систему цілеспрямованих соціальних зв'язків, що виникають на рівні суспільства та на рівні окремого підприємства, фірми і забезпечують соціальну організацію відносин між основними суб'єктами господарської діяльності, основу якої складають взаємодія, довіра, надійність і прозорість у стосунках. Така система зв'язків, являючись позаекономічною, і, навіть, до певної міри, позаматеріальною, водночас підвищує ефективність системи мотивації до праці та якість системи стимулів, тобто являється продуктивною. Її реальними організаціними формами можуть виступати, насамперед, різні види соціального партнерства.

10. Уперше введено в науковий обіг поняття соціальна конкуренція, досліджено об'єктивні передумови її виникнення, визначено специфічну мету функціонування - повне використання та розвиток можливостей людського і соціального капіталу, соціальна інтеграція суспільства. Встановлено основні складові та напрямки соціальної конкуренції на макро та мікрорівні, на рівні фізичних та юридичних осіб, визначено та аргументовано орієнтацію дій владних структур по створенню конкурентного середовища, які необхідно забезпечити позачергово.

11. Доведено, що такий сучасний інститут функціонування та розвитку економічних відносин, як соціальне партнерство, має об'єктивну природу, породжену дією економічних і соціальних законів, що дає підстави говорити про обобв'язковість його використання. Визначено та обгрунтовано головну функцію соціального партнерства - забезпечення рівноважного стану суспільства на принципах економічної свободи, соціальної справедливості, громадянського суспільства, нової якості економічного зростання в умовах виникнення об'єктивної потреби у спільних діях основних суб'єктів господарювання. Розширено та поглиблено погляд на соціальне партнерство, обгрунтовано, що на рівні суспільства воно характеризує вищу форму пізнання суті об'єктивних ринкових і соціальних законів, можливостей та механізмів реалізації їх вимог в масштабі держави. На основі аналізу протиріч та проблем становлення системи соціального партнерства в Україні обгрунтовано конкретні рекомендації щодо визначення реальних та ефективних інструментів і форм забезпечення цього процесу.

12. Поглиблено розуміння сутності, основних ознак, принципів і критеріїв формування та функціонування середнього класу, його ролі у забезпеченні рівноважного стану системи економічних відносин, їх конструктивної еволюції по висхідній; обгрунтовано специфічні риси та перспективи використання принципу концентрації ознак при становленні протосереднього класу в нашій країні. Доведено, що проблема формування середнього класу, як і системи соціального партнерства, в нашій країні є, насамперед, політико-економічною проблемою. Обгрунтовано, що економічна політика владних структур України повинна бути спрямована сьогодні, насамперед, на збереження, підтримку та розвиток таких ознак середнього класу, як рівень освіти, кваліфікації, професійний кваліфікаційний статус, професійна етика, місце у системі власності, самоідентифікація, динаміка зростання долі економічно та соціально активних громадян, зростання впливу протосереднього класу на прийняття владними структурами рішень щодо розвитку усіх структурних елементів соціально-економічного життя країни через розвиток системи соціального партнерства. Запропоновано розробити державну "Програму формування середнього класу в Україні", визначено її основні концептуальні принципи.

13. Уперше в науковій літературі зроблено спробу виділити та критично проаналізувати етапи становлення національної економічної думки щодо визначення стратегічних цілей і основних принципів формування концепції та моделі соціально-економічного розвитку України у трансформаційний період; окреслено деякі визначальні принципи концепції та моделі забезпечення соціальної спрямованості функціонування економіки країни.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії:

1. Зайцев Ю. К. Системна парадигма та аналіз соціального ринкового господарства. - Чернівці: Золоті литаври, 2000. - 288 с. (17, 5 друк. арк.).

2. Зайцев Ю.К. Соціалізація економіки України та системна трансформація суспільства. - К.: КНЕУ, - 2002. - 188 с. (11, 84 друк. арк.).

3. Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації // Д.Лук'яненко, А.Поручник та ін. - К.: КНЕУ, 2001. - 538 с. (35,72 друк. арк.). Особисто автору належить розділ 1.6. Соціальна політика у сучасному ринковому господарстві. - С. 94 - 107. (0, 75 друк. арк.).

Підручники, книги:

4. Зайцев Ю. К. Економічна політика: методологія, теорія, практика. - Чернівці: Рута, 1998. - 140 с. (8,2 друк. арк.).

5. Белінський П.І., Зайцев Ю.К. Основи економіки (в запитаннях та відповідях) Частина 1. Мікроекономіка. - Чернівці: Рута, 1996. - 226 с. (13,2 друк. арк.). Особисто автору належить розділ 2. Ринкова економіка: організація і механізм функціонування, теми 4-5; та розділ 3. Підприємство і підприємництво. Основні форми доходу в ринковій економіці, теми 1-3. - С. 115 - 223 (6,5 друк арк.).

6. Белінський П.І., Зайцев Ю.К. Основи економіки (в запитаннях та відповідях). Частина 2. Макроекономіка. - Чернівці: Рута. - 1997. - 204 с. (12,0 друк. арк.). Особисто автору належить розділ 4. Національна економіка, форми її регулювання, теми 5 - 7; та розділ 5. Світова економіка, теми 1 - 3. - С. 103 - 202 (6,0 друк. арк.).

7. Економічна теорія: Курс лекцій (для студентів неекономічних спеціальностей). - Чернівці, 1999. - 343 с. Особисто автору належить тема 3. Типи економічних систем. - С. 25 - 44. (1,25 друк. арк.).

Статті у наукових фахових виданнях:

8. Зайцев Ю.К. Проблеми формування, прояву та реалізації соціальних законів у період переходу України до ринкової економіки // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наукових праць. Вип. 10. Економіка. - Чернівці: ЧДУ, 1997. - С. 178 - 184. (0,7 друк. арк.).

9. Зайцев Ю.К. Й.А.Шумпетер про "зростаючу ворожість до соціального ладу капіталізму" та тенденції формування соціального ринкового господарства у сучасних розвинених країнах // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наукових праць. Вип. 25. Економіка. - Чернівці: ЧДУ, 1998. - С. 55 - 65. (0,8 друк. арк.).

10. Зайцев Ю.К. Закони ринкової економіки та поле економічної політики держави // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. Вип. 28. Економіка. - Чернівці: ЧДУ, 1998. - С. 130 - 144. (0,8 друк. арк.).

11. Зайцев Ю.К. Об'єктивні потреби структурної перебудови економіки України та проблеми формування принципів узгодження інтересів її головних суб'єктів // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. Вип. 44. Економіка. - Чернівці: ЧДУ, 1999. - С. 32 - 42. (0,6 друк. арк.).

12. Зайцев Ю.К. Проблеми аналізу закономірностей трансформації соціально-економічних систем наприкінці ХХ століття // Проблеми формування ринкової економіки: Міжвідомчий науковий збірник. Вип. 7. - Київ.: КНЕУ, 1999. - С. 3 - 13. (0,6 друк. арк.).

13. Зайцев Ю.К. Соціальний капітал і проблеми його формування в умовах перехідної економіки // Економіка і підприємництво: Зб. наук. праць молодих учених та аспірантів. Вип. 3. - Київ.: КНЕУ, 1999. - С. 11 - 21. (0,6 друк. арк.).

14. Зайцев Ю.К. Проблеми та шляхи формування ринкового поля в перехідній економіці України // Регіональна економіка. - 1999. - № 4. - С. 71 - 80. (0,7 друк. арк.).

15. Зайцев Ю.К. Проблеми методології визначення історичних перспектив капіталістичної системи господарювання у працях Й. А. Шумпетера та сучасний стан їх розв'язання // Йозеф Шумпетер та проблеми реформування економіки України: Зб. наук. праць - К.: Таксон. - 2000. - С. 40 - 87. (2,7 друк. арк).

16. Зайцев Ю.К. Особливості прояву та реалізації ринкових законів в умовах формування сучасної метасоціальної системи // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. Вип. 65. Економіка, 2000. - С. 9 - 15. (0,6 друк. арк.).

17. Зайцев Ю.К. Соціальні зв'язки та проблеми економічного розвитку // Економіка та підприємництво: Зб. наук. праць. Вип. 5. - К.: КНЕУ, 2000. - С. 37 - 45. (0,8 друк. арк.).

18. Зайцев Ю.К. Соціальне ринкове господарство: принципи засновників, сучасні підходи, історичні перспективи // Вісник соціально-економічних досліджень: Зб. наук праць. Вип. 7. - Одеса: ОДЕУ, 2000. - С. 36 - 41. (0,6 друк. арк.).

19. Зайцев Ю.К. Соціальна політика у програмах перших урядів України: втрачені можливості, об'єктивні потреби // Регіональна економіка. - 2000. - № 3. - С. 7 - 16. (0,7 друк. арк.).

20. Зайцев Ю.К. Інтеграція України у світове господарство як фактор динамізації її соціального розвитку // Дослідження соціально-економічних проблем перехідного періоду. Науковий вісник ЧТЕІ КНТЕУ. Вип. 1. - Чернівці, 2001. - С. 6 - 14. (0,6 друк. арк.).

21. Зайцев Ю.К. Сучасні об'єктивні фактори та форми становлення транскордонної регіональної економічної політики в Україні // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. Вип. 109-110. Економіка. - Чернівці: Рута, 2001. - С. 106 - 110. (0,6 друк арк.).

22. Зайцев Ю.К. Основні принципи формування концепції та моделі соціально-економічного розвитку України в умовах перехідного періоду // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. Вип. 5. - К.: КНЕУ, 2001. - С. 15 - 24. (0,7 друк. арк.).

23. Зайцев Ю.К. Соціальні пріоритети розвитку та проблеми їх реалізації у процесі трансформації метасистеми України // Науковий вісник Чернівецького національного університету: Зб. наук. праць. Вип. 113. Економіка, 2001 - С. 3 - 11. (0,7 друк. арк.).

24. Зайцев Ю.К. Проблеми становлення концепції системної трансформації господарського порядку в Україні // Вісник соціально-економічних досліджень. Вип. 8, ч. 1. - Одеса: Одес. держ. екон. ун-т, 2001. - С. 120 - 123. (0,4 друк. арк.).

25. Зайцев Ю.К. Соціальна конкуренція як фактор економічного розвитку // Стратегія економічного розвитку України: Наук. збірн. Вип. 6. - К.: КНЕУ, 2001. - С. 32 - 42. (0,7 друк. арк.).

26. Зайцев Ю.К. Умови відновлення мотиваційної природи заробітної плати в перехідній економіці України // Економіка України. - № 8. - 2002. - С. 45 - 50. (0,8 друк. арк.).

27. Савчук В.С., Зайцев Ю.К. Об'єктивні потреби розвитку світового господарства та особливості сучасної методології дослідження економічних проблем // Вчені записки КНЕУ: Науковий збірник. - Київ.: КНЕУ, 1999. - С. 145 - 150. (0,7 друк. арк.). (Особисто здобувачу належить аналіз особливостей методології дослідження сучасних економічних проблем; обсяг авторської частини - 0,35 друк. арк.).

28. Савчук В.С., Зайцев Ю.К. Проблема періодизації етапів становлення соціального ринкового господарства в ФРН та перспективи його формування в Україні // Вісник соціально-економічних досліджень: Зб. наук. праць. Вип. 6. - Одеса.: ОДЕУ, 2000. - С. 224 - 228. (0,5 друк. арк.). (Особисто здобувачу належить аналіз процесу становлення соціального ринкового господарства в ФРН; обсяг авторської частини - 0,25 друк. арк.).

29. Савчук В.С., Зайцев Ю.К. Глобалізація та соціалізація світової економіки: потреби, шляхи, проблеми // Вчені записки: Наук. збірник. Вип. 3. - К.: КНЕУ. - 2001. - С. 250 - 257. (0,6 друк. арк.). (Особисто здобувачу належить аналіз проблеми соціалізації світової економіки; обсяг авторської частини - 0,3 друк. арк.).

30. Савчук В.С., Зайцев Ю.К. Система соціального партнерства в Україні: проблеми, протиріччя, методи формування // Вчені записки: Наук. зб. - Вип. 4. - К.: КНЕУ. - 2002. - С. 9 - 18. (0,8 друк. арк.). (Особисто здобувачу належить аналіз протиріч існуючої в Україні системи соціального партнерства та визначення основних напрямків перетворення її у мотиваційний фактор економічної діяльності).

Інші видання:

31. Зайцев Ю.К. Проблеми формування цілей зовнішньоекономічної та зовнішньоторговельної політики України // Зовнішня торгівля (науковий економічний журнал). - 1998. - № 4. - С. 144 - 150. (0,7 дук. арк.).

Матеріали, тези наукових конференцій:

32. Зайцев Ю.К., Зайцева З.І. Основні принципи формування багатоукладної економіки та об'єктивні потреби соціалізації виробництва на Буковині // Тези доповідей міжнародної наукової конференції "370 років Хотинської війни". - Чернівці, 1991. - С. 97 - 101. (0.3 друк. арк.). (Особисто автору належить аргументація положення про необхідність соціальної орієнтації економіки вже на початку трансформаційного періоду в Україні; обсяг авторської частини - 0,2 друк. арк.).

33. Зайцев Ю.К. Некоторые концептуальные проблемы управления процессами формирования региональной инфраструктуры // Тезисы международной научно-практической конференции "Механизмы управления в свободных экономичесих зонах". - Черновцы, 1993. - Ч.1. - С. 32 - 34. (0,2 друк. арк.).

34. Зайцев Ю.К., Зайцева З.І. Україна та СНД в умовах соціально-економічної кризи // Матеріали науково-практичної конференції "Криза економіки України та можливості виходу з неї". - Івано-Франківськ, 1993. - С. 13 - 15. (0.25 друк. арк.). (Особисто автору належить положення про необхідність використання ринків СНД з метою нагромадження потенціалу системних структурних перетворень в економіці у співпраці із Заходом; обсяг авторської частини - 0,2 друк. арк.).

35. Зайцев Ю.К. Проблеми формування нової соціальної структури в Україні та місце у цьому процесі ВЕЗ // Тези міжнародної науково-практичної конференції "Вільна економічна зона як форма регіонального розвитку". 5-7 квітня 1994 р. В 2-х част. - Чернівці, 1994.- Ч. 1. - С. 17 - 20. (0,25 друк. арк.).

36. Зайцев Ю.К. Інвестиції в соціальну сферу та майбутнє України // Тези наукових доповідей міжнародної науково-практичної конференції "Інвестиційна діяльність в Україні: проблеми розвитку та регулювання". 8-10 квітня 1997 р. - Чернівці, 1997. - С. 138 - 139. (0,25 друк. арк.).

37. Зайцев Ю.К. Об'єктивні, теоретичні та практичні підвалини становлення соціального ринкового господарства // Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції "Проблеми безпеки української нації на порозі ХХІ сторіччя". 22 - 23 жовтня 1998 р. У 2-х част. - Київ - Чернівці, 1998. - Част. 1. - С. 116 - 122. (0,5 друк. арк.).

38. Зайцев Ю.К. Інновації, соціальний капітал і проблеми формування ефективної моделі господарювання в Україні // Доповіді Х міжнародної науково-практичної конференції "Сучасна інноваційно-промислова політика України: інвестиційні пріоритети та інфраструктура". Чернівці". 6 - 8 квітня 1999 р. У 2-х томах. - Чернівці: Рута, 1999. - Том 1. - С. 234 - 247 (0,8 друк. арк.).

39. Зайцев Ю.К. Глобалізація, регіоналізація та проблеми соціальних інновацій // Транскордонне співробітництво у поліетнічних регіонах Східної та Південно-східної Європи: Матеріали наукового симпозіуму 16-17 червня 1999 р. / Бюро зі співробітництва в Україні Фонду Ф. Еберта. - Чернівці: Золоті литаври, 1999. - С. 75 - 83. (0,7 друк. арк.).

40. Зайцев Ю.К. Об'єктивні основи соціалізованого ринкового господарства та можливості його формування у сучасній Україні // Матеріали міжнародної наукової конференції "Проблеми теорії і практики становлення соціально -орієнтованої ринкової економіки". Харків. 17-19 листопада 1999 року. - Харків: ХДАДТУ, 1999. С. 112 - 113. (0,3 друк. арк.).

41. Зайцев Ю.К. Глобалізація світового розвитку та проблеми формування національної економічної політики в Україні // Матеріали УІІ міжнародної науково-теоретичної конференції "Особливості економічної політики постсоціалістичних країн в умовах глобалізації світової економіки (Приклад України)". Київ. 25-26 листопада 1999 р. - К.: Київський університет ім. Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 1999. - Модуль ІІ (Частина ІІ). - С. 151 - 155. (0,35 друк. арк.).

42. Зайцев Ю.К. Прорив "міжсистемних оболонок" як умова формування сучасної системи управління економічним розвитком // Матеріали ХІ міжнародної науково-практичної конференції у двох томах "Стратегія економічного розвитку в умовах глобалізації". - Чернівці.: МП "Юніверс ЛТД", 2000. - Т. 2. - С. 165 - 168. (0,3 друк. арк.).

43. Зайцев Ю.К. Об'єктивні основи трансформації предмету економічної теорії в умовах становлення сучасної метасоціальної системи // Матеріали Міжнародної науково-методичної конференції "Еволюція економічного розвитку та економічних теорій (проблеми дослідження та викладання)". 26-27 квітня 2000 р. - Київ.: КНЕУ, 2000. - С. 34 - 36. (0,3 друк. арк.).

44. Зайцев Ю.К. Соціальна відповідальність бізнесу та проблеми її формування в Україні // Теорії мікро-макроекономіки: Зб. наук. праць. За матеріалами Всеукраїнської науково-практичної конференції "Підприємництво в умовах трансформації економіки України", 10-11 листопада 2000 року. Вип. 6. - К.: КНУ імені Т.Шевченка, 2000. - С. 161 - 166. (0,4 друк. арк.).

45. Зайцев Ю.К. Транскордонна регіональна економічна політика та її стратегічні цілі і пріоритети // Матеріали доповідей У Міжнародного конгресу українських економістів "Україна в ХХ1 столітті: концепції та моделі економічного розвитку". Львів. 22 - 26 травня. У 2-х частинах. - Львів: ІРД НАНУ, 2000. - Част. ІІ. - С. 463 - 467. (0,4 друк. арк.).

46. Зайцев Ю.К. Проблеми формування концепції та моделі соціально-економічного розвитку України у національній економічній думці // Науковий вісник ЧТЕІ КНТЕУ. За матеріалами Х11 міжнародної науково-практичної конференції. Вип. 2. Чернівці, 2001. - С. 9 - 18. (0,5 друк. арк.).

47. Зайцев Ю.К. Роль держави у становленні соціальної відповідальності бізнесу в перехідній економіці України // Материалы научно-практической конференции "Социальные и управленческие проблемы развития бизнеса в Украине". Донецк. 2 июня 2001 г. - Донецк: Бизнес-альянс Донбасса, 2001. - С. 9 - 11. (0,3 друк. арк.).

АНОТАЦІЯ

Зайцев Ю.К. Соціалізація економіки України як стратегічна потреба її розвитку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.01.01. - Економічна теорія. - Київський національний економічний університет, Київ, 2002.

Дисертація присвячена дослідженню закономірностей становлення якісно нової системи соціально-економічних відносин в Україні, ролі та функцій позаекономічних, соціальних інститутів у цьому процесі. Обгрунтовано необхідність застосування нової парадигми пізнання цих закономірностей, доведено, що соціалізація економіки, якісно новий рівень потреб працівника та потреб у працівникові, є об'єктивною вимогою сучасного стану продуктивних сил і виробничих відносин, в тому числі й в Україні, веде до трансформації національних метасистем у системи метасоціальні. Досліджено суть і протиріччя реалізації основних концепцій та моделей соціалізації економіки у таких країнах, як Швеція та Німеччина, дана розгорнута характеристика соціальних втрат і проблем, що виникли у ході системної трансформації суспільства в Україні. Визначено основні концептуальні принципи та підходи до становлення в державі таких інститутів соціалізації економіки, як людський та соціальний капітал, соціальна конкуренція, соціальне партнерство, відповідальність, соціальна відповідальність бізнесу, середній клас, розроблено практичні рекомендації щодо ефективної реалізації їх функцій.

Введено в науковий обіг категорії метасоціальна система, соціальна конкуренція, поглиблене розуміння суті поняття соціальний капітал.

Ключові слова: метасоціальна система, мотивація, соціалізація економіки, соціальне ринкове господарство, людський капітал, соціальний капітал, соціальна конкуренція, соціальне партнерство, середній клас.

АННОТАЦИЯ

Зайцев Ю.К. Социализация экономики Украины как стратегическая потребность ее развития. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора экономических наук по специальности 08.01.01. - Экономическая теория. - Киевский национальный экономический университет, Киев, 2002.

Диссертация посвящена исследованию закономерностей становления качественно новой системы социально-экономичских отношений в Украине, роли и функций социальных институтов в этом процессе. Обоснована необходимость новой парадигмы познания этих закономерностей, основным принципом которой является исследование состояний економики как результата взаимопроникновения и взаимопереплетения сущностей различных подсистем и сфер единой метасистемы. Подобный подход предполагает использование выявленных механизмов возможного синергетического эффекта в процессе формирования концепций экономического развития и практических моделей хозяйствования. Он исходит также из объективно существующего процесса эволюции предмета экономической теории в русле признания и познания органического единства економического и социального в современном обществе.

Доказано, что социализация экономики, качественно новый уровень потребностей работника и потребностей в работнике, является объективным условием существования современных производительных сил, обеспечивает конструктивную трансформацию экономических отношений, в том числе и в Украине, ведет к превращению существующих метасистем в системы метасоциальные, в которых экономическое развитие уже невозможно без постоянного роста благосостояния подавляющего большинства населения.