Територіальна організація житлово-комунального господарства України: методологія, практика та механізм регулювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

рада по вивченню продуктивних сил України

Качала Тамара Миколаївна

УДК: 338.46 (477)

Територіальна організація житлово-комунального господарства України: методологія, практика та механізм регулювання

Спеціальність 08.10.01 - розміщення продуктивних сил і регіональна економіка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НАН України Дорогунцов Сергій Іванович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, голова Ради

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, академік НАН України Чумаченко Микола Григорович, Київський національний економічний університет, завідувач кафедри обліку в кредитних і бюджетних установах та економічного аналізу;

доктор економічних наук, професор Мельник Алла Федорівна, Тернопільська академія народного господарства, завідувач кафедри державного і муніципального управління;

доктор економічних наук, професор Чернюк Людмила Григорівна, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідувач відділом дослідження проблем комплексного розвитку і розміщення продуктивних сил.

Провідна установа:

Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та питань європейської інтеграції України, відділ проблем регіональної економіки, м. Київ.

Захист відбудеться 16 вересня 2002 р. об 11годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 60.

Автореферат розісланий 13 серпня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради доктор економічних наук,

професор Бандур С.І.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Здійснення радикальних економічних реформ в Україні передбачає інтенсивний розвиток соціальної інфраструктури як складової регіональної господарської системи. Однією з важливих умов прискорення трансформації економіки регіонів України є соціальне спрямування відтворювальних процесів. Це, перш за все, стосується найважливішої галузі невиробничої сфери - житлово-комунального господарства (ЖКГ), покликаної вирішувати вагомі соціально-економічні і соціально-політичні завдання суспільства.

Теоретичні та прикладні аспекти комплексної проблеми удосконалення розміщення та регіонального розвитку житлово-комунального господарства досліджено у наукових працях багатьох учених-економістів і практиків. Вагомий внесок у розвиток цієї проблематики внесли А.Г. Аганбегян, А.І. Акмаєв, Я.Г. Берсуцький, О.Е. Бессонов, Б.М. Біренберг, П.П. Борщевський, Л.А. Велихов, В.М. Геєць, Б.М. Данилишин, М.І. Долішній, С.І. Дорогунцов, Ф.І. Євдокимов, Б.В. Зотов, В.І. Каспін, В.І. Куценко, Г.О. Крамаренко, В.Н. Лексін, М.Я. Лемешев, І.І. Лукінов, Ю.В. Макогон, А.Ф. Мельник, С.Б. Мельников, Н.А. Нестеров, В.І. Пила, І.Ф. Пономарьов, А.З. Пронін, В.А. Смирнов, Д.М. Стеченко, Ф.Г. Таги-Заде, М.Ф. Тимчук, М.І. Фащевський, Л.Г. Чернюк, М.Г. Чумаченко, Л.Н. Чернишов та ін.

Наукові здобутки цих та інших вчених мають важливе значення. Проте проблема територіальної організації житлово-комунального господарства потребує подальшого дослідження, оскільки докорінно змінилися внутрішні і зовнішні умови функціонування цієї сфери життєдіяльності українського суспільства. В першу чергу це стосується теоретико-методологічних підходів до раціоналізації територіальної організації ЖКГ, оптимізації його галузевих, функціональних і територіальних параметрів, механізму регулювання відтворювальних процесів. Водночас потребують ґрунтовного опрацювання проблеми виявлення закономірностей і принципів розширеного відтворення регіонального ЖКГ, розробки стратегії його розвитку, обґрунтування методологічних і методичних основ оцінки ефективності функціонування та територіальної організації. Разом з тим, у кожному регіоні територіальна організація житлово-комунального господарства має свої особливості. Все це зумовило необхідність комплексного дослідження теоретико-методологічних засад територіальної організації житлово-комунального господарства в умовах побудови соціально орієнтованої багатоукладної ринкової економіки та обґрунтування шляхів її розвитку на регіональному рівні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження, які проведено автором, є складовою частиною комплексних досліджень, виконаних у 1996-2001 рр. в рамках планів бюджетної та госпрозрахункової тематики Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України. Розрахунки автора стосовно прогнозування розвитку житлово-комунального господарства регіонів на перспективу увійшли складовою частиною у наукові праці РВПС України НАН України, зокрема по темі 3.1.5.63 "Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів (областей) на тривалу перспективу" (державний реєстраційний № 0100U000657). Найбільш повно результати дисертаційного дослідження відображено у темі: "Теорія та методологія формування потенціалу розвитку національної економіки" (2000-2001 рр., державний реєстраційний № 0100U004422), що виконувалась у Черкаському державному технологічному університеті. Участь автора у її виконанні полягала в розробці прогресивної моделі сучасного розвитку територіальної організації житлово-комунального господарства регіонів України з розрахунками відповідних прогнозних показників.

Тема дисертаційної роботи відповідає основним напрямкам Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства в ринкових умовах господарювання на 2002-2005 роки та на перспективу до 2010 року в Україні.

Ряд аспектів функціонування регіонального господарства аналізується на прикладі Черкаської області. Діючі в регіоні політичні, економічні і соціальні механізми досліджуються у єдності причинно-наслідкових зв'язків та взаємовпливі соціально-економічних процесів. Узагальнення проводяться на базі ретроспективного аналізу сучасних процесів організації і розвитку житлово-комунального господарства регіонів України, його прогнозних розробок з урахуванням становлення ринкових відносин.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження - розробка теоретико-методологічних засад територіальної організації житлово-комунального господарства України та обґрунтування перспектив її розвитку в умовах реформування національної економіки.

Відповідно до цієї мети в роботі послідовно розв'язувались такі задачі:

- розробка методологічних засад територіальної організації житлово-комунального господарства, які дали б можливість поглибити її сутність, виявити основні фактори впливу та проблеми, що потребують вирішення;

- виявлення закономірностей розширеного відтворення житлово-комунального господарства регіону, характерних для перехідної економіки;

- визначення закономірностей і принципів формування та розвитку житлово-комунального господарства в країнах з розвиненими ринковими відносинами, а також потенційних можливостей його адаптації до умов України;

- розробка концептуальних підходів до формування стратегії розвитку регіонального житлово-комунального господарства на етапі становлення ринкової системи господарювання;

- формування методологічних і науково-методичних основ оцінки ефективності житлово-комунального господарства;

- здійснення оцінки сучасних соціально-економічних тенденцій розвитку житлово-комунального господарства України на національному та регіональному рівнях;

- розробка організаційно-економічного механізму ресурсозберігаючої системи управління житлово-комунальним господарством регіону;

- визначення перспектив розвитку житлово-комунального господарства України та вдосконалення системи територіальної організації регіонального управління.

Об'єктом дослідження є процеси формування і функціонування територіальної організації житлово-комунального господарства України та її регіонів в умовах ринкових перетворень.

Предметом дослідження є методологічні, методичні і прикладні основи вдосконалення територіальної організації житлово-комунального господарства України та механізму її регулювання.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи стали ключові положення економічної теорії і регіоналістики, праці вітчизняних і зарубіжних вчених різних галузей знань, в яких висвітлено фундаментальні теорії розвитку територіальних систем, формування адміністративно-територіального устрою держави, становлення і розвитку регіональної політики, відображена сучасна трансформація існуючих систем управління.

У проведеному дослідженні використовувалися такі наукові методи: порівняльного та структурного аналізу, статистичних групувань та індексний - для регіонального аналізу рівня розвитку територіальної організації житлово-комунального господарства регіонів України; функціонального аналізу - для обґрунтування теоретичних засад територіальної організації житлово-комунального господарства; економіко-математичні методи - для розробки інструментарію визначення ефективності житлово-комунального господарства регіону; логіко-структурні - для розробки інструментарію управління житлово-комунальним господарством регіону; сценарного моделювання - для складання прогнозів розвитку територіальної організації житлово-комунального господарства та його окремих сегментів. Як один із найважливіших методологічних і методичних підходів у роботі застосовано системний підхід з урахуванням міждисциплінарного характеру дослідження.

Інформаційну базу дослідження складають закони України, нормативно-правові акти та матеріали законодавчих і виконавчих органів влади України, щорічні звіти, методичні та статистичні матеріали Державного комітету України з будівництва та архітектури, Державного комітету з питань житлово-комунального господарства України, Державного комітету статистики України, інших міністерств і відомств, матеріали досліджень міжнародних організацій з проблем розвитку територіальної організації житлово-комунального господарства тощо.

Наукова новизна одержаних результатів. Науковою новизною відзначаються такі теоретико-методологічні і прикладні результати дисертаційного дослідження:

- вперше розроблено теоретико-методологічні основи територіальної організації житлово-комунального господарства, зокрема визначено її соціально-економічну сутність як цілеспрямованого, динамічного процесу локалізації його об'єктів з відповідною системою взаємозв'язків в умовах приватизації та формування ринкових відносин; обґрунтовано принципи, організаційно-економічні та правові основи механізму формування та розвитку цієї сфери господарювання в умовах перехідної економіки; виділено основні ієрархічні рівні, структурні компоненти територіальної організації житлово-комунального господарства; визначено на основі аналізу та узагальнення світового досвіду можливості його застосування в Україні;

- обґрунтовано закономірності розширеного відтворення регіонального житлово-комунального господарства та розроблено методологічну схему формування основних пропорцій його територіальної організації;

- вперше запропоновано методологію аналізу сукупності факторів ендо- і екзогенного впливу на сучасну територіальну організацію житлово-комунального господарства регіону і вибору варіанта його розвитку з обґрунтуванням компонентно-структурних функціональних підсистем;

- поглиблено науково-методичні засади оцінки ефективності функціонування житлово-комунального господарства на основі використання нових критеріїв і принципів, що характеризують складність і багатофакторну зумовленість такої оцінки. Відмінність авторського підходу порівняно з існуючими полягає в тому, що він охоплює різні аспекти комплексного розвитку, розміщення і функціонування житлово-комунального господарства регіону;

- здійснено соціально-економічну оцінку рівня територіальної організації житлово-комунального господарства України та її регіонів, виявлено новітні тенденції та наявні резерви господарської діяльності, запропоновано схему групування регіонів України за соціальним спрямуванням;

- розроблено методологію побудови більш досконалого організаційно-економічного механізму управління регіональним розвитком житлово-комунального господарства, в основу якого, на відміну від існуючого, покладено принципи ресурсозбереження та підвищення ефективності ресурсозберігаючих нововведень;

- обґрунтовано напрями вдосконалення системи взаємодії місцевих органів влади та підприємств житлово-комунального господарства регіону, які передбачають розширення сфери договірних відносин між суб'єктами регіонального розвитку та посилення відповідальності органів виконавчої влади за соціально-економічні результати їх діяльності;

- вперше обґрунтовано концептуальні підходи до формування стратегії регіонального розвитку житлово-комунального господарства, які, на відміну від існуючих, зорієнтовані на максимальне використання його потенціалу, застосування новітніх засобів територіальної організації та якомога повніше задоволення потреб населення в житлово-комунальних послугах високої якості;

- вперше розроблено концептуальну модель формування логістичної системи забезпечення житлово-комунальними послугами регіонів України, застосування якої дозволить більш виважено і комплексно підійти до формування політики регіонального розвитку і розміщення житлово-комунального господарства;

- обґрунтовано напрями програмно-цільового забезпечення розвитку і розміщення житлово-комунального господарства регіону, які є методологічною і методичною основою розробки Програми реформування цієї галузі в масштабах України та її регіонів. Відмінність одержаних наукових розробок від існуючих полягає в системному обґрунтуванні основних взаємозв'язків і взаємозалежностей структурних компонентів територіальної організації житлово-комунального господарства в умовах радикальних змін у формах і методах господарювання.

Практичне значення одержаних результатів. Викладені у дисертаційній роботі наукові результати дають можливість удосконалити територіальну організацію житлово-комунального господарства на рівні регіону. Вони можуть бути використані при формуванні державної регіональної політики, в роботі регіональних органів управління, при вирішенні проблем економічної оптимізації компонентної і просторової структур територіального житлово-комунального господарства і регіональної господарської системи, розробці регіональних програм тощо. Практична цінність дисертаційного дослідження визначається адресною спрямованістю конкретних рекомендацій для різних рівнів управління житлово-комунальним комплексом.

Концептуальні засади механізму розробки Програми розвитку і реформування житлово-комунального господарства України та її регіонів використано при розробці “Паспорта програми розвитку і реформування житлово-комунального господарства м. Черкаси на період з 2001 по 2006 роки” (довідка Управління житлово-комунального господарства Черкаської обласної держадміністрації № 1232 від 29.12.2001 р.). Окремі результати дослідження покладені в основу розробки “Програми соціально-економічного розвитку Чернігівської області до 2005 року” (довідка Управління житлово-комунального господарства Чернігівської обласної держадміністрації № 01-08/654 від 19.10.2001 р.), “Програми розвитку житлово-комунального господарства Вінницької області” (довідка Управління житлово-комунального господарства Вінницької обласної держадміністрації № 01-07/291 від 26.11.2001 р.), “Програми реформування житлово-комунального господарства Миколаївської області” (довідка Управління житлово-комунального господарства Миколаївської обласної держадміністрації № 219А від 17.10.2001р.), “Програми і прогнозу розвитку житлово-комунального господарства Кіровоградської області” (довідка Управління житлово-комунального господарства Кіровоградської обласної держадміністрації № 04/31-112 від 15.11.2001р.).

Авторські оцінки щодо тенденцій розвитку ринку житлово-комунальних послуг використано під час проведення практичного семінару “Місцеве самоврядування: успішні стратегії розвитку громади”, який було проведено під егідою Фундації “Україна - США” в рамках українсько-американської програми “Партнерство громад” у Центральноукраїнському регіональному навчальному центрі (довідка Центральноукраїнського регіонального навчального центру № 1625 від 14.03.2002 р.).

Основні наукові результати дисертаційного дослідження щодо теоретико-методологічних та методично-організаційних засад територіальної організації ЖКГ використовуються в навчальному процесі Черкаського державного технологічного університету та Харківської державної академії міського господарства при підготовці лекцій та практичних занять з курсів “Менеджмент міського господарства”, “Організація виробництва і підприємства міського господарства”, “Адміністративний менеджмент”, “Комплексний розвиток міст”, “Логістика й надання послуг” та інших (довідки Черкаського державного технологічного університету № 1268/01-01 від 11.06.2002 р. і Харківської державної академії міського господарства № 05-77 від 01.03.2001 р.).

Наукові розробки дисертанта, що стосуються формування нової економічної структури України, її адаптації до економіки Європейського Союзу та підготовки фахівців з Європейських студій в Україні, використані при написанні рекомендацій і аналітичної записки Шостої міжнародної наукової конференції “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: Європейські порівняльні студії”, які надіслані Президенту України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, міністерствам і відомствам України, представництвам Європейського Союзу в Україні, комісії Європейського Союзу (Брюссель) для практичного використання (довідка Тернопільської академії народного господарства № 126-17/116 від 12.02.2002 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторські розробки щодо методологічних і методичних засад територіальної організації житлово-комунального господарства, концептуальних підходів до формування стратегії його регіонального розвитку, новітніх тенденцій та зрушень у цій сфері, організаційно-економічного механізму її регулювання, перспектив розвитку житлово-комунального господарства регіонів України. Наукові положення, висновки і рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використано лише ті ідеї та положення, які отримані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні наукові результати дисертаційного дослідження апробовано на 20 українських і міжнародних науково-теоретичних та практичних конференціях, зокрема: “Економічна освіта” (Черкаси, 1999), “Держава в умовах системної трансформації економіки і суспільства” (Київ, 2000), “Теорія і практика перебудови економіки” (Черкаси, 2000), “Екологія та інженерія: стан, наслідки, шляхи створення екологічно чистих технологій” (Дніпродзержинськ, 2000), "Дослідження та оптимізація економічних процесів" (Харків, 2000), “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: Європейські студії” (Ялта-Форос, 2000), “Підприємство в умовах трансформації економіки України” (Київ, 2000), “Теорія і практика управління організацією з погляду тисячоліть” (Київ, 2001), “Екологія кризових регіонів України” (Дніпропетровськ, 2001), “Актуальні проблеми державного управління та місцевого самоврядування” (Запоріжжя, 2001), “Інноваційний менеджмент: проблеми формування в умовах перехідної економіки” (Київ, 2001), “Шляхи прискорення фінансово-економічного розвитку регіону” (Сімферополь, 2001), “Високі технології: розвиток і кадрове забезпечення” (Харків, 2001), “Україна наукова' 2001” (Дніпропетровськ, 2001), “Іноваційний менеджмент: проблеми формування в умовах перехідної економіки” (Київ, 2001), “Сталий розвиток міст” (Харків, 2002), “Менеджмент та маркетинг: досягнення і перспективи” (Київ, 2002), “Проблеми економічної ефективності господарювання в процесі трансформації польської економіки” (Катовіце, Польща, 2002), “Теорія і практика сучасного менеджменту: проблеми та шляхи їх вирішення” (Тернопіль, 2002).

Дисертант брав участь в роботі міжнародних семінарів з проблем розвитку територіальної організації галузей народного господарства, у тому числі - “Менеджмент освіти”, присвячених підготовці фахівців з менеджменту в сфері житлово-комунального господарства, які проводились у 2000-2001 роках під егідою СЕUМЕ, що підтверджується відповідними сертифікатами (сертифікати від 15 липня 2000 р. та 15 липня 2001 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 47 наукових праць загальним обсягом 41,3 др. арк., у тому числі 40,6 др. арк. належить особисто автору. З них 1 індивідуальна монографія, 1 брошура, 30 статей у наукових фахових виданнях, 3 публікації, які додатково відображають результати дослідження, 12 тез доповідей на наукових конференціях.

Структура дисертації. Робота складається з вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації становить 554 сторінки комп'ютерного тексту, в тому числі 405 сторінок становить основний текст, який включає 33 таблиці і 44 рисунки, що займають 20 сторінок, список використаних джерел з 243 найменувань викладено на 21 сторінці, 12 додатків - на 108 сторінках.

Основний зміст роботи

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади територіальної організації житлово-комунального господарства” визначено сутність територіальної організації житлово-комунального господарства, головні риси, принципи та закономірності її розширеного відтворення. В умовах здійснення радикальних економічних реформ в Україні зростає значення інтенсивного розвитку соціальної інфраструктури як важливої складової регіональної господарської системи. Цей розвиток забезпечує соціальне спрямування відтворювальних процесів, прискорює прогресивні трансформаційні зміни в економіці регіонів України. На етапі переходу до ринкової економіки завдання щодо соціалізації господарського життя значно актуалізуються. Виходячи з цього, принципово важливим є розвиток методології дослідження територіальної організації житлово-комунального господарства регіону, виявлення існуючих у цій сфері завдань, наукових засад вирішення нагальних проблем, обґрунтування напрямів перспективного розвитку.

У сучасних наукових розробках з означеної проблематики територіальна організація житлово-комунального господарства (ЖКГ) не є самостійним об'єктом дослідження, а регіональний аспект залишається найменш дослідженим. Переважає точка зору, згідно з якою житлово-комунальне господарство є важливою соціально значущою ланкою регіональної господарської системи, її інфраструктури, яка повинна розвиватися випереджаючими темпами порівняно з іншими галузями регіонального господарства. Поділяючи цю думку, необхідно наголосити на тому, що удосконалення територіальної організації ЖКГ відбувається під впливом нових факторів, зумовлених трансформаційними процесами в економіці, що вимагає обґрунтування принципово нових підходів у дослідженні тих зрушень, на які впливають структурні, інституційні, соціальні зміни у державі.

У дисертації запропоновано методологічний підхід до дослідження територіальної організації житлово-комунального господарства, який полягає в тому, що її сутнісні риси розкрито через визначення організаційно-економічного механізму. Дослідження підтвердили, що він являє собою внутрішню несуперечливу систему методів та засобів, цілеспрямована взаємодія яких забезпечує успішне функціонування житлово-комунальних структур в регіональній господарській системі з урахуванням як специфіки об'єктів цієї галузі, так і специфіки соціально-економічного середовища їх функціонування. Отже, територіальна організація ЖКГ - це цілісна система забезпечення таких соціально-економічних та організаційно-управлінських взаємозв'язків його компонентів, що спрямовані на досягнення оптимальної просторової структури цієї сфери господарювання, раціональне використання залучених ресурсів, якомога повніше задоволення потреб населення території у житлово-комунальних послугах. Територіальна організація ЖКГ включає: територіальне розміщення матеріально-речових елементів виробництва послуг; управління цією сферою господарювання; оптимальне поєднання та розвиток речових елементів і населення як споживача послуг в єдиному процесі. Таким чином, територіальна організація - це не тільки вдале розміщення об'єктів ЖКГ, але й їх взаємозв'язок, підпорядкований створенню різних варіантів просторових систем на основі оптимізації регіональних пропорцій і створення регіональних територіально-виробничих утворень. Запропоноване визначення відрізняється від існуючих трактувань територіальної організації тим, що автор розглядає її як динамічний процес та підкреслює об'єктивну необхідність розвитку будь-яких господарських територіальних утворень.

Виходячи з визначення сутності територіальної організації житлово-комунального господарства та організаційно-економічного механізму її розвитку, можна сформулювати основні принципи побудови цього механізму з урахуванням особливостей перехідної економіки та нагальних потреб у цій сфері (рис. 1).

В роботі на основі визначення сутності територіальної організації житлово-комунального господарства регіону та особливостей її організаційно-економічного механізму виявлено існуючі проблеми і окреслено в теоретичному плані можливі шляхи їх вирішення. При цьому ми виходили з основних завдань, викладених у програмних документах щодо подальшого розвитку соціальної інфраструктури в умовах реформування національної економіки.

З метою поглиблення методологічних основ дослідження територіальної організації житлово-комунального господарства у дисертації розкриті такі його риси:

- соціальна спрямованість;

- високий рівень комплексності;

- різноманітність форм власності і підпорядкованості у територіальному розрізі;

- багатоланковість структури;

- специфічність критеріїв оцінки ефективності;

- висока залежність виробничої структури та організації управління від розмірів господарства.

Доведено, що досягнення якісно нового рівня територіальної організації житлово-комунального господарства можливе тільки на основі формування її ефективного організаційно-економічного механізму, зорієнтованого на послуги і реалізацію внутрішніх та зовнішніх стимулів для саморозвитку цієї сфери господарювання. Пріоритетними мають стати такі напрями: відпрацьованість фінансового забезпечення галузі; розвиток конкурентних засад; гнучкість системи державного регулювання; забезпечення надання високоякісних послуг; подолання монополізму в цьому секторі економіки.

Методологія вибору варіантів розвитку житлово-комунального господарства території показала, що такий науковий пошук можна проводити за різними підходами та схемами. Обрано методологічний підхід, згідно з яким у соціально-економічній системі будь-якої території доцільно виділяти компонентно-структурні функціональні підсистеми. Показана доцільність аналізу таких підсистем: економічних реформ, соціального, житлового, споживчого ринку, екології та інженерної інфраструктури, розвитку культури і поліпшення архітектурного вигляду та іміджу території. В межах кожної підсистеми виділено фактори внутрішнього середовища та їх впливу на житлово-комунальне господарство території.

На основі виявлених закономірностей і принципів регіонального соціально-економічного розвитку сформульовано програмно-цілісний підхід до розширеного відтворення житлово-комунального господарства України. В роботі визначені і обґрунтовані основні вимоги до розширеного відтворювального процесу, зокрема:

- досягнення оптимальної структури житлово-комунального господарства регіону;

- економічна доцільність інтеграції з іншими елементами соціальної інфраструктури регіонального господарства;

- першочергове створення необхідного ресурсного забезпечення для випереджуючого розвитку базових галузей житлово-комунального господарства;

- підвищення рівня соціальної спрямованості послуг житлово-комунального господарства регіонів на основі реальних потреб населення;

- вдосконалення організаційно-економічного механізму розвитку і розміщення регіональних комплексів соціальної інфраструктури.

Досвід країн з розвинутою ринковою економікою засвідчує, що житлово-комунальний комплекс є ключовим компонентом будь-якої економіки та економічної діяльності в цілому. Він може використовуватися при обґрунтованій соціально-економічній політиці як рушій економічного зростання.

Другий розділ “Концептуальні основи територіальної організації житлово-комунального господарства в Україні” присвячено визначенню основних передумов територіальної організації та формування механізму управління ефективним і сталим розвитком житлово-комунального господарства регіону. Запропонована система показників комплексної оцінки даної сфери як важлива науково-пошукова стадія в проектуванні нової, більш ефективної системи управління житлово-комунальним господарством регіону.

В дисертації розроблена стратегія регіонального розвитку житлово-комунального господарства. Сценарії стратегічного розвитку житлово-комунального господарства зведено до чотирьох можливих варіантів.

Стратегія 1 - інерційного розвитку. Пріоритетне завдання - фізичне збереження ЖКГ в умовах недостатнього фінансування (тобто гіпотетичний розвиток при відсутності фінансово-економічних передумов).

Стратегія 2 - збереження статус-кво. Внаслідок відсутності позитивних зрушень економічних і адміністративних методів управління зберігається інерційність у розвитку ЖКГ, втрачається інвестиційна привабливість житлового сектору (велика ймовірність здійснення сценарію полягає в тому, що загальні економічні пріоритети пов'язані з експортно-орієнтованими галузями реального сектора - ЖКГ не є його частиною).

Стратегія 3 - часткових структурних перетворень. Ґрунтується на ідеї реформування окремих напрямів функціонування регіонального житлово-комунального господарства (особливо в житловій сфері). Територіальні органи управління досягають тимчасового прискорення реформування на провідних напрямах розвитку ЖКГ, що не потребує значних капітальних вкладень (як наслідок - короткочасність ефектів).

Стратегія 4 - системної трансформації регіонального ЖКГ та його територіальної структури. Це системна реалізація політики розвитку ЖКГ у відповідності з цілісною концепцією територіального розвитку. Найбільш бажаний результат цього сценарію: житлова політика є пріоритетною, послідовною і поетапною, має довгострокові системні соціальні наслідки.

В роботі показано недоліки і переваги цих варіантів розвитку, принципові відмінності і соціально-економічні наслідки. Автором дана оцінка адаптації сучасного житлово-комунального господарства до несприятливих впливів зовнішнього і внутрішнього середовища та запропонована модель адаптивного управління житлово-комунальним господарством муніципального рівня.

Вирішення такої проблеми, як ефективне функціонування житлово-комунального господарства, значною мірою зумовлене запровадженням інновацій. В роботі розроблені напрями стимулювання інноваційно-інвестиційних процесів розвитку житлово-комунального господарства, які сприятимуть зниженню витрат та заощадженню ресурсів з визначенням кількісних параметрів.

В методологічному плані отримано чотири основні напрями оцінки ефективності функціонування житлово-комунального господарства, які охоплюють: цілі, стратегію, політику в сфері розвитку житлово-комунального господарства, фінанси, виробництво, споживчий продукт і екологію.

Окреслені проблеми та шляхи забезпечення економічності житлово-комунального господарства, що вирішуються за участю бюджетного фінансування. Бюджет через фінансові ресурси здійснює вплив на витрати і стимулювання ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, забезпечує формування оптимальних пропорцій. Відповідно до структурних компонентів оцінки виділена система показників. Оцінку ефективності функціонування житлово-комунального господарства запропоновано проводити за таким основним складовими: задоволення потреб населення в послугах; ефективність роботи організацій, що надають послуги; ефективність управління житлово-комунальним господарством як цілісним об'єктом.

У роботі поглиблена розробка єдиного механізму системного управління житлово-комунальним господарством регіону, складовими елементами якого мають бути: задання критерію оптимальності; побудова моделей прийняття рішень; визначення алгоритму пошуку оптимальних рішень; уточнення цих моделей; оцінка рішення; реалізація плану і його оцінка за отриманими результатами. Автором запропонована концептуальна модель оперативного управління житлово-комунальним господарством, наголошено, що удосконалення системи такого управління має проводитися відповідно до розробленої стратегії економічного розвитку території.

На відміну від існуючих підходів, ми вважаємо за доцільне ввести в методологію і методику оцінки ефективності регіонального житлово-комунального господарства такий структурний елемент, як оцінка економічності функціонування основних компонентів його територіальної організації. Виявлено, що методичні підходи до аналізу головних факторів, які впливають на економічність ЖКГ регіону, мають певні особливості. Аналіз співвідношення головних факторів економічності пропонується проводити за такими компонентами: 1 - джерела доходів; 2 - основні статті витрат; 3 - прибуток; 4 - збитки.

У третьому розділі “Соціально-економічна оцінка територіальної організації житлово-комунального господарства в регіонах” здійснена соціально-економічна оцінка територіальної організації ЖКГ з урахуванням основних факторів розвитку регіонів України.

Одним з ефективних методів оцінки стану житлово-комунального господарства, його об'єктів та обґрунтування рішень щодо їх розвитку і розташування є використання географічно-інформаційних систем. Картографічне інтерпретування проблеми управління комунальною власністю базується на використанні аналітичних картосхем, які можуть дати уявлення про дислокацію об'єктів комунальної власності, наявність в районах та мікрорайонах підприємств сфери послуг та соціальної інфраструктури, розподілу житлового та нежитлового фондів, приватизацію об'єктів комунальної власності, потенціалу та перспектив розвитку.

Показники забезпеченості населення житлом та житлово-комунальними послугами займають одні з найвищих рангів. Вони є важливими індикаторами, що характеризують якість житлового фонду та забезпечення населення комунальними зручностями, і покладені в основу районування територій України за рівнем розвитку ЖКГ та розробки картосхем (рис. 2, 3, 4, 5).

Результатом проведеного дослідження стало виділення на макрорівні конкретних регіонів (зон), які охоплюють близькі за показниками територіальної організації ЖКГ області. На основі ранжування вирішено завдання виявлення конкретних причин значної територіальної диференціації житлово-комунального господарства, досліджено міру факторного впливу на неї.

Формування житлово-комунального господарства з точки зору раціональної територіальної організації її об'єктів передбачає врахування відповідності розміщення об'єктів житлово-комунального господарства потребам населення; економію затрат праці та подолання просторового розриву між елементами виробництва житлово-комунальних послуг; забезпеченість планомірності, керованості процесів розміщення об'єктів та їх орієнтацію на досягнення високої економічної ефективності господарської діяльності.

Дисертант вважає науково обґрунтованим розміщення житлово-комунального господарства при дотриманні принципів:

- раціонального розміщення об'єктів даного сегмента соціальної сфери, тобто такого, що передбачає врахування, перш за все, демографічних, соціальних та економічних передумов;

- збалансованості та пропорційності, що означає: структура житлово-комунального комплексу має бути оптимальною, тобто такою, що забезпечує споживчі потреби населення у відповідних послугах;

- екологічної рівноваги, що передбачає формування екологобезпечного типу господарювання, недопущення екологічної напруженості на території, адже житлово-комунальне господарство пов'язане зі значними відходами, що можуть забруднювати довкілля;

- вирівнювання рівнів житлово-комунального обслуговування населення, тобто зближення регіонів, окремих територій як за інтегральними показниками житлово-комунального обслуговування населення, так і за окремими його елементами.

Аналіз сучасного стану розвитку житлово-комунального господарства підтверджує існування суттєвих відмінностей у розміщенні об'єктів житлово-комунального господарства як у розрізі міста і села, так і в регіональному аспекті, а також у забезпеченні населення відповідними послугами. Ці відмінності, перш за все, характерні для міської і сільської місцевості. Міський житловий фонд на 64% перевищує сільський. Середня забезпеченість населення житловою площею у розрахунку на одного жителя у сільській місцевості є значно вищою, ніж у міській. У 2000 році ці показники відповідно становили 23,5 і 19,3 кв.м/чол.

У регіональному аспекті забезпеченість населення житлом показано на рисунках 6, 7.

Проведений у дисертації аналіз дозволив виділити низку стійких як позитивних, так і негативних тенденцій у розвитку і територіальній організації житлово-комунального господарства України. До позитивних зрушень у його розвитку відносимо:

- процес приватизації державного житлового фонду, що привів до створення приватних власників житла;

- ринок купівлі-продажу житла, який став невід'ємною частиною житлових відносин;

- здійснення передачі відомчого житлового фонду, інших об'єктів соціального призначення в муніципальну власність;

- підвищення частки платежів населення в оплаті житлово-комунальних послуг при відсутності бюджетного дотування галузі та забезпечення адресної захищеності малоімущих сімей;

- реалізація системи адресного соціального захисту населення - програма житлових субсидій по оплаті житлово-комунальних послуг;

- розвиток конкуренції в сфері обслуговування житлового фонду та надання комунальних послуг.

Разом з тими, що залишились, виникли нові негативні тенденції у розвитку галузі. До них відносяться:

- низька активність населення у створенні товариств власників житла;

- недостатня прозорість фінансових потоків та недостатня відпрацьованість механізму визначення реальної потреби у фінансових ресурсах для надання житлово-комунальних послуг;

- відсутність ефективної системи регулювання діяльності комунальних підприємств;

- виникнення серйозних протиріч між інтересами загальнодержавної влади і муніципального керівництва, що мають як об'єктивний, так і суб'єктивний характер;

- обмеження бюджетних схем фінансування розвитку житлово-комунального господарства, що є життєво важливим для населення;

- відсутність умов для залучення іноземних інвестицій на ринку надання житлово-комунальних послуг.

Як свідчать результати аналізу діяльності житлово-комунального комплексу, дана галузь має значний потенціал для стабілізації, розвитку і розширення. І одними з пріоритетних напрямів розвитку є створення сприятливого інвестиційного клімату в житлово-комунальному господарстві, пошуки нових джерел залучення фінансових коштів у вигляді інвестицій, довго- й короткострокових кредитів, дотацій тощо. З цією метою доцільним є створення в регіонах муніципальних банків, кредитних спілок, інвестиційних фондів для фінансування регіональних комунальних програм.

З метою фінансового оздоровлення житлово-комунального господарства автором запропоновано введення гнучкої системи ціноутворення на послуги житлово-комунального комплексу, посилення фінансового аудиту господарсько-фінансової діяльності житлово-комунальних підприємств (особливу увагу приділено формуванню фактичної собівартості послуг).

Важливим напрямом підвищення економічності функціонування ЖКГ є створення фонду фінансових ресурсів, кошти якого використовуватимуться для фінансування програм житлово-комунального комплексу. Інститут комунальних платежів є атрибутом місцевих фінансових систем фактично в усіх розвинених зарубіжних країнах.

У четвертому розділі “Організаційно-економічний механізм управління регіональним розвитком житлово-комунального господарства” доведено необхідність збалансованості у розвитку окремих підгалузей житлово-комунального комплексу у кожному регіоні, раціональне використання наявних ресурсів та можливість підвищення ефективності роботи за рахунок постійного зниження витрат ресурсів на кожну одиницю продукції або послуг. Відпрацьовано організаційно-економічний механізм формування ресурсозберігаючої системи управління регіональним розвитком, за допомогою якого можна регулювати процеси життєдіяльності, виявити резерви в галузі, вибрати і своєчасно впровадити ресурсозберігаючі нововведення. Розподіл капітальних вкладень і вартість основних фондів по підгалузях є основними критеріями рівня територіальної організації та функціонування ЖКГ.

Управління регіональним розвитком ЖКГ в дисертаційній роботі розглядається як сукупність взаємопов'язаних прийомів та методів керування сферами діяльності, основною метою яких є регулювання процесів функціонування об'єктів житлово-комунальної сфери на регіональному рівні з метою підвищення економічної ефективності галузі та найповнішого задоволення потреб населення.

Кількісні і якісні зміни, що відбуваються в житлово-комунальному господарстві, викликають необхідність вдосконалення структури як організаційного управління, так і регіонального територіального органу. Будь-які зміни, що внесені в організаційну структуру управління, повинні слугувати засобом підвищення ефективності виробництва. В умовах ринкових відносин цій вимозі найбільше відповідають ті організаційно-управлінські зміни, що дозволяють максимально використовувати ресурсозберігаючі технології, нововведення, які впроваджуються в системі управління. Запропонована концепція трьох рівнів системи управління ЖКГ (керовані об'єкти, виробнича структура, організаційна структура управління) дозволяє одержати чітку і науково обґрунтовану оцінку характеру управління.

При вдосконаленні системи управління ЖКГ, розглядаючи її як систему, що складається зі строго визначеної сукупності структурних частин, виникає ускладнення, пов'язане з можливістю віднесення кожного з цих елементів до групи технологічних або ремонтно-експлуатаційних підприємств. Виконання кожним з цих підрозділів саме цієї, а не іншої роботи зумовлюються характером їх спеціалізації на реалізацію конкретного технологічного етапу, що являють собою базу утворення основних підрозділів виробничої структури або на виконання різних видів ремонтно-механічних робіт. Вибір конкретної організаційної форми управління залежить від виду і обсягу робіт та направлений на забезпечення безперервного зростання ефективності виробництва житлово-комунальних послуг. Така система має максимальною мірою ґрунтуватися на найкращому використанні ресурсозберігаючого потенціалу.

Науково-методичною основою формування ресурсозберігаючої системи територіального розвитку управління житлово-комунальним господарством є резервно-потенційний метод, який оснований на взаємозалежності управлінських і виробничих результатів, виявленні потенціалу системи управління територіального розвитку та сукупності фактичних результатів, економії, отримуваної від реалізації резервів і ліквідованих збитків.

Найбільш повне використання потенціалу підприємств житлово-комунального господарства зумовлюється формуванням раціональної системи управління у такій послідовності: виявлення резерву, з'ясування джерел його виникнення, вибору ресурсозберігаючого нововведення, зміну складу функцій утворенням нової структурної частини у відповідності зі структуроутворюючою роллю нововведення.

Вихідним етапом формування будь-якої раціональної системи управління регіональним розвитком є процес виявлення резервів. Успішне вирішення цієї проблеми пов'язане з врахуванням двох факторів. Перщий - це номенклатура ресурсів, від якої залежать можливий склад, структура резервів. Другий фактор - характер і умови використання ресурсів. Від цього залежить вибір методів виявлення і виміри вартісних результів реалізації резервів.

З позиції утворення резервів характерними рисами технологічних підприємств є висока фондо- і енергоємність.

Серед методів, використовуваних для визначення причин утворення джерел ресурсозбереження, найбільш поширеними є контрольно-вимірювальні прилади і автоматика (КВПіА) і факторний аналіз. Роль КВПіА полягає у визначенні місць утворення економії. Для виявлення причин утворення економії залежно від специфіки кожного конкретного випадку може використовуватися дуже широкий діапазон методів. Як основні слід зазначити метод ланцюгових підстановок, метод порівняння, метод експертних оцінок, метод групування і т. ін. В умовах діяльності ремонтно-експлуатаційних організацій для вибору ресурсозберігаючих засобів найбільш доцільними є логіко-аналітичні методи.

Для оцінки ефективності управління рекомендується використовувати потенціали активізації, вдосконалення і реорганізації. Вони відповідно визначаються як відношення збитку, ефекту та їх суми до управлінських витрат. Пропонована методика дозволяє обґрунтувати можливість не тільки збільшення, але і виправданого скорочення витрат на управління. В роботі виявлено взаємозв'язок втрат та причин їх появи й обґрунтованого вибір ресурсозберігаючих засобів. Методика може бути використана органами управління ЖКГ всіх рівнів, що дозволить відповідним підприємствам незалежно від форми власності задіяти необхідні потенціали активізації.

У п'ятому розділі “Перспективи розвитку територіальної організації житлово-комунального господарства України та її регіонів” обґрунтовані стратегічні напрями та проведені перспективні розрахунки розвитку ЖКГ з метою створення на території держави комплексної, індустріально оснащеної матеріально-технічної бази об'єктів житлово-комунального комплексу, здатної забезпечити повне задоволення потреб і попиту на послуги всіх соціально-економічних груп населення.

Один із способів досягнення мети - використання оптимізаційного і ресурсозберігаючого потенціалу логістики, конкретизованого за галузями ЖКК та напрямами житлово-комунального обслуговування. Логістику як форму організації забезпеченості регіону житлово-комунальними послугами можна зобразити у вигляді моделі (рис. 8).

В дисертаційній роботі макрологістична система забезпечення регіону житлово-комунальними послугами представлена як організаційно-технологічний і соціально-економічний зв'язок учасників процесу житлово-комунального обслуговування, що забезпечує оптимізацію потоків ресурсів та послуг житлово-комунального комплексу. Більш повна характеристика подібної системи передбачає:

- організаційну єдність учасників процесу забезпечення житлово-комунальними послугами. При цьому під організаційною єдністю розуміємо не створення суперструктурованого об'єднання регіону, а узгоджені дії в процесі житлово-комунального забезпечення. Організаційне сполучення учасників може бути досягнуте у формі вертикальних (договірних, контрактних) систем;

- економічну доцільність, тобто поєднання економічних інтересів учасників процесу житлово-комунального забезпечення;

- технологічне сполучення учасників процесу забезпечення житлово-комунальними послугами. Подібне сполучення розглядається як матеріально-технічна основа оптимізації забезпечення житлово-комунальними послугами. Воно досягається як добровільно - шляхом об'єднання ресурсів технологічно взаємозалежних учасників, так і адміністративно - шляхом установлення спеціальних вимог до якості обслуговування (ліцензування послуг);

- соціальну доцільність формування макрологістичої системи при наявності єдиної місії всіх учасників процесу житлово-комунального забезпечення, що досягається шляхом різних компромісів і в абстрактно-теоретичному аспекті може бути інтерпретована як формування сприятливого середовища для населення і бізнесу;

- ініціативу формування макрологістичної системи житлово-комунального забезпечення, яка має належати органу місцевого самоврядування (для міських систем - мерії), що розробляє як загальну концепцію подібної системи, так і регламенти її функціонування;

- наявність загальносистемних цілей, що є вихідною умовою успішного створення і функціонування макрологістичної системи житлово-комунального забезпечення;

- обґрунтування макрологістичної системи житлово-комунального забезпечення, яка за визначенням створюється з найменшими витратами для досягнення загальносистемних цілей.

Макрологістичну систему інфраструктурного обслуговування регіону вищого рівня можна зобразити як сукупність операційної, функціональної і забезпечуючої підсистем.

У дисертації пропонується ряд моделей житлово-комунального забезпечення регіону, що дозволить на практиці втілити основні принципи логістики в управлінні ЖКГ. Одна з них - модель логістичної системи благоустрою територій.

Економіко-математична модель логістичної системи благоустрою територій може бути представлена цільовою функцією, що мінімізує розрахунковий показник невпорядкованих територій:

, (1)

де Z - цільова функція;

Sij - розрахункова невпорядкована територія регіону в i-й зоні та j-му рівні неупорядженості;

Nti - кількість зон, на які розподілена територія регіону за рівнем її благоустрою (Nti - цілі додатні числа);

Kij - коефіцієнти, що характеризують рівень благоустрою.

Обмеженнями даної цільової функції є:

1) , (2)

де S - загальна територія регіону, що підлягає благоустрою;

2) , (3)

що слід розуміти як граничне значення коефіцієнта, який характеризує рівень благоустрою території і не може бути вище одиниці.

Тому коефіцієнт, що характеризує рівень благоустрою території, розраховується так:

, (4)

де Iij - індекс оцінки рівня благоустрою i-ї зони за j-м показником (видом) благоустрою;

Imaxj - максимальне значення j-го показника на певній території.

У цьому випадку розрахункова невпорядкована територія може бути визначена за формулою:

, (5)

де Sі - загальна територія i-ї зони.

Тільки впровадження принципово нової управлінської моделі організації обслуговування житлового фонду дозволить виправити дефекти і вирішити проблеми існуючої моделі управління, а також сформувати ефективні пропорції у сфері житлового обслуговування, здатні поліпшити його якість.

...