Аналіз собівартості продукції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Перехід до ринкової економіки потребує від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентоздатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, активізації підприємництва і т.п.

Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється аналізу господарської діяльності підприємств. З його допомогою виробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, обґрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і робітників.

Зниження собівартості продукції є найважливішим чинником розвитку економіки підприємства.

Собівартість продукції є одним з найбільш багатогранних показників господарської діяльності підприємств.

Під собівартістю продукції, робіт і послуг розуміються виражені в грошовій формі витрати усіх видів ресурсів: основних фондів, промислової сировини, матеріалів, палива й енергії, праці, використовуваних безпосередньо в процесі виготовлення продукції і виконання робіт, а також для збереження і поліпшення умов виробництва і його удосконалювань.

Метою цієї роботи є проведення аналізу собівартості продукції, та виявлення шляхів її зниження.

Завданнями роботи є:

- об'єктивна оцінка виконання плану по собівартості і її зміни щодо минулих звітних періодів, а також дотримання чинного законодавства, договірної і фінансової дисципліни;

- дослідження причин, що викликали відхилення показників від їх планових значень;

- забезпечення центрів відповідальності за витратами необхідною інформацією для оперативного управління формуванням собівартості продукції;

- сприяння виробленню оптимальної величини планових витрат, планових та нормативних калькуляцій на окремі вироби та види продукції;
виявлення і зведений підрахунок резервів зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції.

Об'єктом дослідження аналізу собівартості продукції є СФ «Саланг».

Предметом дослідження роботи є сукупність теоретичних і практичних проблем, пов'язаних з аналізом собівартості продукції підприємства.

Джерела даних для дослідження даної теми: чинні законодавчі акти України, нормативно-довідковий матеріал, наукові посібники, статті, наказ про облікову політику, дані бухгалтерського обліку, фінансова звітність підприємства, а саме: баланс (ф.№1-м), звіт про фінансові результати (ф.№2-м).

Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків, вісім таблиць та двох рисунків.

Перший розділ - «Теоретичні засади організації і методики аналізу собівартості продукції» розкриває сутність собівартості продукції, склад та класифікацію витрат,які входять до собівартості.

Другий розділ «Проведення аналізу собівартості продукції окремих витрат на СФ «Саланг»» дає відомості про організаційно-економічну характеристику підприємства СФ «Саланг», аналізує динаміку і виконання плану за рівнем собівартості найважливіших виробів.

У третьому розділі «Узагальнення результатів аналітичного дослідження та шляхи зниження собівартості продукції» наводяться шляхи зниження аналізу собівартості продукції.



Розділ 1. Теоретичні засади організації і методики аналізу собівартості продукції

1.1 Економічна сутність собівартості продукції

собівартість продукція ліквідність

Для ведення господарської діяльності підприємство має вкладати кошти у виробничі ресурси та послуги, воно постійно витрачає кошти з метою створення майбутніх вигод. Термін «витрати» може мати різне значення.

Витрати - це пожертва грішми або грошовими еквівалентами за товари та послуги, від яких очікується, що вони принесуть поточну чи майбутню вигоду для підприємства, або - це грошова міра ресурсів, використаних для досягнення певної вигоди.

Витрати мають різне спрямування, неоднорідні за змістом і періодом здійснення. Облік витрат підприємство здійснює залежно від мети управління та аналізу.

Усі витрати підприємства за певний період можна поділити на дві групи: капітальні (інвестиційні) та поточні.

Капітальні - це здійснені одноразово витрати підприємства на придбання основних засобів, нематеріальних або інших активів, які використовуються тривалий час, а вартість їх відшкодовується, як правило, шляхом амортизації або включенням, у міру споживання, до витратної частини ціни.

Коли підприємство витратило певну суму коштів на придбання чи будівництво будинку, купило устаткування чи право на користування новою технологією, створило запас сировини, матеріалів, - воно здійснило капітальні витрати.

Капітальні витрати відрізняються від поточних тривалістю часу, протягом якого підприємство отримує від них корисний результат. Капітальні витрати спрямовані на отримання доходу протягом одного або більше облікових періодів після поточного.

Очікується, що капітальні витрати будуть генерувати дохід протягом тривалого строку. Частку капітальних витрат, яка відповідає кількості спожитих за поточний період ресурсів, слід віднімати від доходу під час визначення прибутку поточного періоду.

Мірою того, як витрати використовуються для створення доходів, про них кажуть, що вони вичерпуються.

Вичерпані (спожиті) в певному періоді витрати називаються поточними витратами. У кожному періоді такі витрати вираховуються з доходів з метою визначення фінансового результату (прибутку чи збитку) діяльності підприємства за цей період.

Отже, поточні витрати з економічного погляду - це величина капіталу, справді витрачена на виробництво і реалізацію продукції протягом певного періоду часу.

Поточні витрати спрямовані на отримання доходу тільки в поточному періоді. Термін «поточні витрати» в бухгалтерському обліку означає витрати, які необхідно вирахувати з отриманої протягом цього періоду загальної суми доходу підприємства для визначення прибутку поточного періоду.

До складу поточних витрат періоду має бути включено частину спожитих у поточному періоді капітальних витрат, а також інші регулярні витрати на виробництво і реалізацію продукції, які мали місце в поточному періоді і будуть відшкодовані з виручки від реалізації продукції (як правило, за рахунок витратної її частини) майже відразу після того, як були спожиті.

Прикладом поточних витрат можуть бути регулярні витрати на купівлю сировини, тари, палива, виплату заробітної плати, сплату соціальних податків тощо. Таким чином, основний капітал лише частково включається до складу поточних витрат, тому що частинами (у міру спрацювання) витрачається на виробництво продукції.

Застосований оборотний капітал цілком належить до складу поточних витрат певного періоду за умов, що він повністю витрачається на виробництво і реалізацію продукції цього періоду.

Витрати мають бути належним чином визначені, виміряні та віднесені. Поточні витрати, що повідомляються у зовнішніх фінансових звітах, структуровані за функціональною ознакою (за напрямами та видами діяльності).

Підприємство обчислює загальну величину поточних витрат з метою вирахування її з доходу для прогнозування фінансового результату діяльності.

З метою аналізу короткострокової і тактичної прибутковості продукції менеджери визначають лише операційні витрати. Поділивши загальну суму операційних витрат на кількість продукції і порівнявши з ціною, отримують інформацію про рівень прибутковості продукції підприємства.

У разі, коли метою є складання зовнішньої фінансової звітності, відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку обчислюють собівартість продукції, до складу якого включають лише виробничі витрати.

Витратами, які використовуються при складанні фінансової звітності, є вартість фактично витрачених ресурсів для отримання результату діяльності, незалежно від моменту їх оплати і часу надходження на підприємство.

Собівартість продукції (витрати на продукцію) - виражені в грошовій формі поточні витрати на виробництво та реалізацію продукції.

Вони пов'язані безпосередньо з виготовленням продукції, незалежно від того, коли витрачалися кошти на придбання певних ресурсів для її виробництва. Категорія собівартості застосовується на стадії планування структури ціни на продукцію і рівня її прибутковості.

Витрати періоду - витрати, пов'язані з отриманими в поточному періоді послугами і витраченими матеріалами, які не включаються до складу собівартості продукції, що виробляється.

Вони визнаються витратами того звітного періоду, в якому були витрачені і відображаються у звіті про фінансові результати окремими статтями (адміністративні витрати, витрати на збут).

Собівартість продукції:

- відображає рівень витрат на виробництво і є витратним показником. На основі собівартості продукції, можливо розрахувати величину валового прибутку.

- є комплексним показником, який опосередковано характеризує ефективність використання ресурсів підприємства, рівень організації виробництва і праці.

- є базою і нижньою межею ціни для виробника продукції. У випадку, коли собівартість вища за ринкову ціну, такий вид продукції непривабливий для конкретного виробника.

З метою здійснення економічного аналізу рівня витрат підприємства розрізняють собівартість продукції нормативну, планову, фактичну і кошторисну.

Нормативна собівартість продукції формується з витрат на виробництво і реалізацію продукції, які розраховуються за існуючими нормами витрат ресурсів.

Планова собівартість визначається на початку планового періоду за прогресивними нормами витрат ресурсів і діючих цін на ресурси на момент складання плану. Найчастіше її встановлюють на рівні нормативної собівартості або нижчою від неї.

Фактична собівартість відображає фактичні витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції за даними бухгалтерського обліку. Ця собівартість може бути нижчою за планову або вищою за неї.

Кошторисна собівартість складається з витрат підприємства на виріб або замовлення, які виконуються в одиничному виробництві або в разовому порядку.

Залежно від послідовності формування витрат на виробництво і реалізацію продукції розрізняють виробничу собівартість та повну собівартість.

Виробнича собівартість охоплює витрати на виробництво продукції в межах підприємства і складається з прямих виробничих витрат та загальновиробничих витрат.

Повна собівартість крім витрат, що входять до складу виробничої собівартості включає в себе адміністративні та збутові витрати.

1.2 Склад та класифікація витрат, які входять до собівартості продукції

Із запровадженням в Україні нових Положень (стандартів) бухгалтерського обліку порядок відображення витрат, що входять до собівартості, дещо змінився. Так, склад витрат визначається Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 318 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за № 27/4248.

Рис. 1.1 Собівартість реалізованої продукції

Собівартість продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції, яка буде реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат і наднормативних виробничих витрат.

Виробнича собівартість продукції складається з таких елементів:

• прямі матеріальні витрати;

• прямі витрати на оплату праці;

• інші прямі витрати;

• загальновиробничі витрати;

• змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції визначає підприємство.

Прямі матеріальні витрати включають вартість сировини та основних матеріалів, що становить основу виробленої продукції, напівфабрикати і комплектуючі вироби, допоміжні та інші матеріали і сировину, яка може бути безпосередньо віднесена до конкретного об'єкта витрат.

Прямі витрати на оплату праці включають заробітну плату і різні виплати працівникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні інших послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Інші прямі витрати містять усі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плату за оренду земельних і майнових паїв, амортизацію тощо.

Загальновиробничі витрати складаються з декількох елементів, до яких належать:

• витрати, пов'язані з керівництвом виробництва, -- заробітна плата і відрахування на соціальні заходи робітників цеху, а також витрати на відрядження апарату управління цеху;

• амортизаційні відрахування обладнання цеху та нематеріальних активів загально виробничого призначення;

• витрати на утримання, експлуатацію та ремонт страхування основних засобів і поза обігових активів загальновиробничого призначення;

• витрати на вдосконалення технології та організації виробництва;

• витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інші витрати на утримання виробничих приміщень;

• витрати на обслуговування виробничого процесу, а також на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього середовища;

• витрати, пов'язані з внутрішньозаводськими переміщеннями вантажів, нестачі незавершеного виробництва, втрати від псування матеріальних цінностей та ін.

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні. Перелік і склад постійних та змінних загальновиробничих витрат установлюються безпосередньо підприємством.

Постійні загальновиробничі витрати -- витрати на обслуговування й управління виробництвом, які залишаються незмінними або майже незмінними зі зміною обсягів діяльності. Постійні виробничі накладні витрати розподіляють на кожний об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності) за нормальної потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включають до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичний розмір.

Змінні загальновиробничі витрати -- витрати на обслуговування та управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо або майже прямо пропорційно до зміни обсягів діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу на базі потужності звітного періоду.

Перелік умовно-постійних та змінних витрат визначається безпосередньо підприємством.

Крім виробничої собівартості, до загальної собівартості входять витрати, пов'язані з операційною, фінансовою, інвестиційною та іншою діяльністю підприємства.

Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції, поділяються на:

• адміністративні витрати;

• витрати, пов'язані зі збутом продукції;

• інші операційні витрати.

Адміністративні витрати -- загальновиробничі витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, до яких належать:

-- загальні кооперативні витрати, пов'язані з витратами на проведення різних річних та інших зборів, представницькі витрати та ін.;

-- витрати на відрядження та утримання апарату управління підприємства;

-- утримання основних засобів та нематеріальних поза обігових активів загальногосподарського призначення;

-- амортизація нематеріальних активів загальногосподарського призначення;

-- різні податкові збори, які повинно сплачувати підприємство згідно з чинним законодавством України і які входять у собівартість продукції;

-- інші витрати підприємства загальногосподарського призначення.

До витрат, пов'язаних зі збутом продукції, належать:

-- вартість пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції;

-- ремонт тари;

-- оплату праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам і працівникам підрозділів, які забезпечують збут;

-- інші витрати, пов'язані зі збутом продукції та товарів;

-- витрати на транспортування та страхування готової продукції, оплату транспортно-експедиційних послуг згідно з укладеною угодою;

-- витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування виробленої продукції;

-- витрати на рекламу продукції та дослідження ринку. До інших операційних витрат належать:

-- собівартість реалізованої іноземної валюти, перерахованої в грошову одиницю валюти України за курсом Національного банку;

-- розмір безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування в резерв сумнівних її боргів;

-- втрати від знецінення запасів;

-- нестачі та втрати від псування товарів;

-- витрати на утримання об'єктів соціально-культурного призначення;

-- штрафи, пені та неустойки тощо.

У свою чергу, витрати пов'язані з операційною діяльністю, групуються за такими економічними елементами:

• матеріальні витрати (вартість сировини, основних матеріалів та ін.);

• витрати на оплату праці;

• відрахування на соціальні заходи;

• амортизація (сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів);

• інші операційні витрати.

До витрат фінансової діяльності належать витрати на сплату відсотків за користування кредитами, отриманими за облігаціями, за фінансовою орендою та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу.

Витрати інвестиційної діяльності -- це витрати, які має підприємство від залучення інвестиційних коштів інших суб'єктів господарювання та виконання відповідних зобов'язань.

1.3 Організація і методика аналізу собівартості продукції окремих видів

Важливим показником, що характеризує роботу промислових підприємств, є собівартість продукції.

Від її рівня залежать як рентабельність окремих видів продукції, так і фінансові результати діяльності підприємства взагалі, темпи розширеного виробництва, фінансовий стан суб'єкта господарювання.

Саме тому питанням аналізу собівартості продукції необхідно приділяти значну увагу та проводити постійний аналіз з метою оперативного та ефективного управління витратами підприємства взагалі та собівартістю продукції зокрема.

Аналіз собівартості продукції - комплексне вивчення й дослідження узагальнюючих показників собівартості продукції та їх трансформації у більш конкретні з метою розв'язання аналітичних завдань:

· встановлення місця і ролі показника собівартості в оцінці досягнутої ефективності виробництва;

· розробки принципової схеми аналізу на основі класифікації факторів і резервів зниження собівартості;

· визначення методів вимірювання факторів і резервів зниження собівартості;

· встановлення основних напрямів використання виявлених резервів, раціонального використання виробничих ресурсів в поточному і перспективному плануванні собівартості.

Усі ці завдання лежать в основі системного підходу до аналізу собівартості продукції, мета якого - інформаційне забезпечення і всебічна оцінка досягнутих результатів щодо формування витрат, обґрунтування управлінських рішень.

Для цього здійснюється аналіз на основі принципів системного, комплексного і кібернетичного підходів до аналізу економіки.

Комплексний підхід означає вивчення об'єктів як системи з погляду формування інформації для прийняття управлінських рішень.

Комплексність економічного аналізу виявляється у тому, що в процесі аналізу враховуються не лише економічні, а й технічні, соціальні, технологічні та інші фактори; в більш тісному взаємозв'язку його цілей і завдань з цілями управління і планування; в багаторівневому аспекті аналізу.

Кібернетичний підхід передбачає розгляд об'єктів як системи, що складається з елементарних перетворювачів інформації. За такого аналітичного підходу аналіз підпорядкований цілям синтезу економічної системи та її вдосконалення, економіко-математичні методи аналізу збігаються із системним дослідженням економіки й управління об'єктом.

Виходячи з цього, складають загальну блок-схему комплексного економічного аналізу собівартості продукції.

Об'єктами аналізу собівартості продукції є наступні показники:

- повна собівартість продукції в цілому і по елементах витрат;

- витрати на гривню готової продукції;

- собівартість порівнянної продукції;

- собівартість окремих виробів;

- окремі елементи і статті витрат.

В залежності від обсягу виробництва усі витрати підприємства можна розділити на постійні і змінні.

Постійні витрати (амортизація, оренда приміщень, податок на майно, погодинна оплата праці робітників, зарплата і страхування адміністративно-управлінського апарата) залишаються стабільними при зміні обсягу виробництва, а змінні (сировина, матеріали, технологічне паливо, електроенергія) змінюються пропорційно обсягу виробництва продукції.

Лінія витрат при наявності постійних і перемінних витрат являє собою рівняння першого ступеня:



У = а + Ьх, (1)

де У - загальна сума витрат на виробництво продукції; а - абсолютна сума постійних витрат;

Ь - ставка змінних витрат на виробництво одиниці продукції (послуг);

х - обсяг виробництва продукції (послуг).

Залежність суми витрат від обсягу виробництва надана на рис. 2.1. На осі абсцис відображається обсяг виробництва продукції, а на осі ординат - сума постійних і змінних витрат.

З рисунка видно, як зі збільшенням обсягу виробництва зростає сума змінних витрат, а при спаді виробництва відповідно зменшується, поступово наближаючись до лінії постійних витрат

ЗВ = ВП + ВЗ; (2)

де ЗВ - загальна сума витрат на виробництво продукції;

ВП - абсолютна сума постійних витрат виробництва;

ВЗ - ставка змінних витрат на виробництво одиниці продукції (послуг).

Рис. 1.2 Залежність загальної суми витрат від обсягу виробництва

Взаємозв'язок обсягу виробництва і собівартості продукції повинен бути врахований при аналізі собівартості як усього випуску, так і одиниці продукції. З урахуванням того факту, що сьогодні не є природним моно-виробництво (тобто господарська діяльність спрямована на виробництво одного виду продукції), а характерно багато номенклатурне виробництво, суттєвий вплив окрім факторів, які були розглянуті вище, оказує структура виробництва продукції.

Аналіз собівартості проводиться за трьома основними напрямами:

· аналіз собівартості товарної продукції,

· аналіз витрат на гривню товарної продукції,

· аналіз собівартості найважливіших видів виробів .

Аналіз собівартості товарної продукції містить загальну оцінку виконання плану, кошторису витрат на виробництво, собівартості продукції за калькуляційними статтями, а також кожної статті калькуляції.

Аналіз витрат на гривню товарної продукції містить оцінку виконання плану з витрат на гривню товарної продукції, а також зміни витрат у резерві груп витрат порівняно з планом і попереднім періодом.

При аналізі собівартості найважливіших видів виробів визначається розмір абсолютних відхилень від планової собівартості, вивчається структура за калькуляційними статтями і проводиться аналіз рентабельності.

Дані за витратами на гривню товарної продукції є основними показниками, що характеризують рівень витрат і динаміку собівартості на підприємствах, що виробляють різноманітну продукцію.

Показник витрат на гривню товарної продукції є загальним показником рівня собівартості, він може бути розрахований для будь-якого підприємства, що дуже важливо для порівняльного міжгалузевого аналізу рівня собівартості продукції.

Собівартість продукції -- це грошова форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення та збут продукції.

Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання всіх ресурсів підприємства, а отже, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Що ліпше працює підприємство (інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше вдосконалює техніку, технологію та організацію виробництва), то нижчою є собівартість продукції.

Тому собівартість є одним із важливих показників ефективності виробництва. Собівартість продукції має тісний зв'язок з її ціною. Це виявляється в тім, що собівартість є базою ціни товару і водночас обмежником для виробництва (ніхто не випускатиме продукції, ринкова ціна якої є нижчою за її собівартість). Для обчислення собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включають.

Як відомо, витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: собівартості й прибутку. Тому питання про склад витрат, які включаються в собівартість, є питанням їхнього розподілу між зазначеними джерелами відшкодування.

Загальний принцип цього розподілу полягає в тім, що через собівартість мають відшкодовуватися ті витрати підприємства, які забезпечують просте відтворення всіх факторів виробництва: предметів, засобів праці, робочої сили та природних ресурсів.



Розділ 2. Проведення аналізу собівартості продукції окремих витрат на спільній фірмі «Саланг»

2.1 Організаційно-економічна характеристика СФ «Саланг»

Спільна фірма «Саланг» у формі господарського товариства з обмеженою відповідальністю зареєстрована виконкомом Кіровоградської міської ради народних депутатів 25 грудня 1995р. розпорядження № 568-р, реєстраційний номер № 01641-ЛТ-1, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 14441200000001777, ід. код 13755332(додаток А).

У своїй діяльності спільна фірма «Саланг» керується вимогам чинного законодавства, статутом(додається як додаток Б), внутрішніми нормативними актами, а при здійснені зовнішньоекономічної діяльності - актами інших держав.

Надалі спільна фірма «Саланг» у формі господарського товариства з обмеженою відповідальністю буде іменуватися, як «Товариство».

Метою діяльності товариства є одержання прибутку шляхом об'єднання матеріальних і фінансових ресурсів Учасників для здійснення виробничо-господарської та іншої діяльності, спрямованої на задоволення потреб підприємств всіх форм власності та громадян в продукції та послугах Товариства, одержання прибутку на внесений капітал і реалізації на цій основі інтересів його учасників, а також соціальних потреб трудового колективу.

Товариство має право здійснювати будь - які види діяльності , що не заборонені чинним законодавством,у відповідності до цього предметом діяльності Товариства є:

· усі види будівельно-монтажних та ремонтно-будівельних робіт, монтаж металевих конструкцій;

· діяльність пов'язана з проектуванням, будівництвом, ремонтом та експлуатацією об'єктів трубопровідного транспорту;

· пусконалагоджувальні та зварювальні роботи;

· реконструкція, технічне переозброєння та модернізація діючих підприємств, цехів, технологічних ліній та окремого устаткування;

· використання та перепрофілювання неефективних, незавантажених та недобудованих підприємств та потужностей;

· будівництво об'єктів цивільного та промислового призначення;

· будівельна діяльність;

· знесення будівель, звільнення будівельних ділянок;

· проведення науково-дослідних та проектно-конструкторських робіт, удосконалення проектних рішень, експертиза проектів тощо.

З метою підвищення ефективності своєї діяльності Товариство має право на подальший розвиток та диверсифікацію своєї діяльності.

Товариство є юридичною особою, має самостійний баланс, поточні та вкладні(депозитні) рахунки в установах банку, круглі печатки та штампи зі своїм повним найменуванням та власною символікою, фірмовий бланк, товарний знак.

Товариство має право:

· від свого імені укладати угоди, набувати майнових і особистих немайнових прав, нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем у суді, господарському або третейському суді;

· відкривати в установах банків рахунки в нац. та іноземній валюті для розрахункових операцій, як за місцем свого знаходження, так і за місцем знаходження своїх філій та представництв;

· одержувати готівку в установах банку на необхідні потреби , а також на заготівлю у населення сільськогосподарської продукції, тощо;

· розміщувати грошові кошти в цінні папери;

· надавати за рахунок своїх коштів укр. та іноземним юридичним та фізичним особам позики на умовах, що визначаються згодою сторін;

· самостійно планувати свою виробничо-господарську та іншу діяльність, а також соц. розвиток свого трудового колективу;

· проводити операції на товарних та ін. біржах; з продажу, дарування, здавання в оренду нерухомості;

· проводити аукціони, виставки, ярмарки;

· створювати філії та представництва на території України та за її межами;

· здійснювати ін. дії, що н суперечать чинному законодавству.

Утворювані товариством дочірні(залежні) підприємства не відповідають за зобов'язання Товариства, а воно не відповідає за зобов'язання цих підприємств, за виключенням існування наступних умов:

· якщо з вини Товариства дочірнім підприємством було укладено(здійснено) невигідні для нього угоди або операції, то Товариство компенсує завдання дочірньому підприємству збитки;

· якщо дочірнє підприємство з вини Товариства опиниться у стані неплатоспроможності і буде визнано банкрутом, то субсидіарну відповідальність перед кредиторами дочірнього підприємства нестиме Товариство.

Товариство несе відповідальність за діяльність філій та представництв.

Філій та представництва є підрозділами Товариства і діють на основі положень про них. Ці положення затверджуються відповідно до Статуту та законодавства держав місця розташування філій та представництв.

У випадку, передбачених чинним законодавством України, Товариство отримує ліцензії(додаток В), торгові патенти на здійснення певних видів діяльності.

Товариство є власником майна, що йому належить, включаючи майно, що передане йому Учасниками.

Майно Товариства складається за рахунок:

- грошових та матеріальних внесків Учасників;

- доходів одержаних від реалізації продукції, послуг та ін. видів господарської діяльності;

- доходів від цінних паперів;

- кредитів банків та ін. кредиторів;

- майна, придбаного в ін. суб'єктів господарювання, організації;\

- доходів від аукціонів;

- безоплатних та благодійних внесків.

Основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності є прибуток.

Прибуток Товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат, витрат на оплату праці, а також після сплати необхідних податків.

Дане Товариство є платником ПДВ(додаток Г) та ЄП(додаток Д).

Товариство створює резервний фонд шляхом щорічних відрахувань не менше 5% чистого прибутку до досягнення ним не менше 25% розміру Статутного капіталу і використовує його для відшкодування збитків.

Частина коштів резервного фонду може бути використана на оплату праці з відшкодуванням їх згідно вимог Статуту. Також ці кошти можуть використовувати на додаткові витрати для розробки та впровадження нових перспективних програм, на поповнення недоліку особистих оборотних коштів, на покриття збитків від уцінки продукції та на ін. цілі.

Товариство веде первинний(оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складає статистичну інформацію, а також надає фінансову звітність щодо своєї господарської діяльності та ін. дані.

Відповідальність за стан обліку, своєчасне подання бухгалтерської та ін. звітності покладено на гол бухгалтера Товариства.

Товариство самостійно розробляє та затверджує штатний розклад, визначає оклади, форми і системи оплати праці робітників.

Для ознайомлення зі своєю господарською діяльністю Товариство надало

документи:

- перелік ТМЦ, які знаходиться на рах. 201(додаток Е);

- баланс (форма № 1-м) та звіт про фін. результати (форма № 2-м) (додаток Ж);

- пов'язані з операцією монтажа системи водопостачання від свердловини до вузла вводу з ТОВ «АТС Україна», а саме Договір № 19/3 (додаток З), дефектний акт (додаток К), підставою є договірна ціна (додаток Л), акт №1 приймання виконаних будівельних робіт (додаток М), кошторисний розрахунок (додаток Н).

Проведемо горизонтальний та вертикальний аналіз на підставі даних балансу СФ «Саланг» (таблиця. 2.1).

Таблиця 2.1 Горизонтальний та вертикальний аналіз бухгалтерського балансу за 2013 рік

Стаття балансу	Код рядка	На поч. зв. пер.	На кінець звіт.	Горизонтаний	Вертикальний
				Абсол. відхил.	Відн. відх.	На поч. звіт. пер. %	На кінець звіт. пер. %	Відх. у %
АКТИВ	1	2	3	4	5	6	7	8
І. Необоротні активи
Незавершене будівництво	20	-	-	-	-	-	-	-
Основні засоби
Залишкова вартість	30	2,2	2,2	0	1	0,124	0,120	-0,004
Первинна вартість	31	2,2	2,2	0	1	0,124	0,120	-0,004
Знос	32	-	-	-	-	-	-	-
Всього за розділом І	80	2,2	2,2	0	1	0,124	0,120	-0,004
II. Оборотні активи
Виробничі запаси	100	1301,6	1314,0	12,4	1,010	73,441	71,612	-1,830
Готова продукція	130	-	-	-	-	-	-	-
Товари	140	-	-	-	-	-	-	-
Дебіторська заборгованість за товарами, роботами, послугами
Чиста реалізаційна вартість	160	172,7	322,3	149,6	1,866	9,744	17,565	7,821
Первинна вартість	161	172,7	322,3	149,6	1,866	9,744	17,565	7,821
Дебіторська заборгованість за розрахунками
з бюджетом	170	195,2	186,7	-8,5	0,956	11,014	10,175	-0,839
Інша поточна дебіторська заборгованість	210	100,2	9,3	-90,9	0,093	5,654	0,507	-5,147
Грошові кошти та їх еквіваленти
У національній валюті	230	0,4	0,4	0	1,000	0,023	0,022	-0,001
Інші оборотні Активи	250	-	-	-	-	-	-	-
Всього за розділом ІІ	260	1770,1	1832,7	62,6	1,035	99,876	99,880	0,004
ІІІ. Витрати майбутніх періодів	270	-	-	-	-	-	-	-
Баланс	280	1772,3	1834,9	62,6	1,035	100,000	100,000	0
ПАСИВ
I. Власний капітал
Статутний капітал	300	1,0	1,0	0,0	1,000	0,056	0,054	-0,002
Резервний капітал	340	-	-	-	-	-	-	-
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)		82,9	102,0	19,1	1,230	4,678	5,755	1,078
	350
Усього за розділом I	380	83,9	103,0	19,1	1,228	4,734	5,613	0,879
ІІІ. Довгострокові зобов'язання
Усього ІІІ	480	-	-	-	-	-	-	-
IV. Поточні зобов'язання
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530	1295,5	1380,3	84,8	1,065	73,097	75,225	2,128
Поточні зобов'язання за розрахунками
з бюджетом	550	5,8	4,5	-1,3	0,776	0,327	0,245	-0,082
зі страхування	570	0,9	1,7	0,8	1,889	0,051	0,093	0,042
з оплати праці	580	1,8	2,7	0,9	1,500	0,102	0,147	0,046
Інші поточні зобов'язання	610	341	280,6	-60,4	0,823	19,241	15,292	-3,948
Усього за розділом IV	620	1688,4	1731,9	43,5	1,026	95,266	94,387	-0,879
Баланс	640	1772,3	1834,9	62,6	1,035	100,000	100,000	0,000

Наведені дані дозволяють зробити такі висновки:

Загальна сума активів збільшилась на 62,6 тис. грн. або трохи більш, ніж на 1%. Це збільшення відбулось переважно за рахунок збільшення оборотних активів. Абсолютна величина збільшення у оборотних активах склала 62,6 тис. грн або 1,035% їх річної величини.

У той же час, зовсім не змінилась сума основних засобів підприємства. Це свідчить про те, що основні засоби не надходили і не вибували. Що стосується структури оборотних коштів, то можна зазначити, що вона не значно змінилися. Виробничі запаси збільшилися за рік на 12,4 тис. грн або на 1,01%.

Це свідчить про розширення обороту підприємства і незначну, але позитивну тенденцію у його роботі. В той же час, збільшилася сума і частка дебіторської заборгованості за товари та послуги -- в абсолютному вимірюванні на 149,6 тис. грн. (або на 1,866%).

Це означає, що підприємство іноді фактично кредитує своїх партнерів по бізнесу, які вчасно не розраховуються за товари та послуги, що надавалися підприємством. Але з іншого боку, якщо підприємство має надійних партнерів, то слід очікувати надходження коштів у наступних періодах. Частка обігових активів у балансі підприємства є значною: на початок року вона складала 99,88%. Проте протягом аналізованого року відбулося незначне збільшення цієї частки (0,004%). Зрозуміло, що скорочення частки оборотних коштів позначається негативно на показниках фінансової стійкості та ліквідності, тому що свідчить про зменшення запасів, розмірів виробництва, готівки для придбання матеріально-речових факторів виробництва.

При аналізі пасивів підприємства слід зазначити, що зобов'язання підприємства збільшилися, у тому числі короткострокові зобов'язання збільшилися на 43,5 тис. грн. (1,026%). Це відбулося внаслідок незначного збільшення поточних зобов'язань за розрахунками (на 0,4%) та значних змін інших поточних зобов'язань ( -60,4%) та кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги ( 84,8%).

Таким чином, підприємство не вчасно розрахувалося з постачальниками та підрядчиками за виконані товари, роботи та отримані послуги. Проте значно збільшилися інші поточні зобов'язання, В цілому слід зазначити, що динаміка показників ліквідності є не досить позитивною. Збільшення короткострокової заборгованості підприємства зменшує ліквідність підприємства і його фінансову стійкість.

Власний капітал підприємства знаходиться на рівні 4,734 % -- на початок року і 5,613 % -- на кінець року від загальної суми пасивів, що говорить про низьку платоспроможність, напрочуд низькі показники ліквідності і фінансової стійкості й високий рівень ризику підприємства стати банкрутом. Довгострокових зобов'язань підприємство не має. Проте негативним явищем є наявність досить великої частки короткострокових заборгованостей, які у структурі пасивів займають за звітний період 94-95 %.

Аналіз балансу підприємства свідчить, що підприємству слід покращити показники фінансової стійкості та ліквідності, а саме:

· поліпшити взаємовідносини із постачальниками і споживачами продукції, вдатися до поліпшення ситуації із дебіторською заборгованістю підприємству;

· поліпшувати структуру оборотних коштів, збільшувати;

· зменшити поточну заборгованість підприємства, намагатися перейти від короткострокових до довгострокових кредитів банку.

Таким чином, аналіз балансу підприємства у горизонтальному і вертикальному розрізі показав, що підприємству бракує оборотних активів, що позначається на рівні показників фінансової стійкості та ліквідності. Зокрема, спостерігається значна частка короткострокових зобов'язань і подальше зменшення частки грошей у сумі балансу. Частка власного капіталу є незначною величиною (біля 5,6%), що говорить про велику ймовірність банкрутства аналізованого підприємства.

Основне завдання аналізу ліквідності балансу -- перевірити синхронність надходження і витрачання фінансових ресурсів, тобто здатність підприємства розраховуватися за зобов'язаннями власним майном у визначені періоду часу. Ліквідність балансу визначається ступенем покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у кошти відповідає терміну погашення зобов'язань. Що швидше той чи інший вид активу може набрати грошової форми, то вища його ліквідність. Абсолютну ліквідність мають грошові кошти.

Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні статей активу, що згруповані за ознакою ліквідності та розміщені в порядку спадання ліквідності, зі статтями пасиву, що згруповані за ознакою термінів погашення і розміщені в порядку збільшення строковості зобов'язань.

Якщо при такому порівнянні активів вистачає, то баланс ліквідний і підприємство платоспроможне. У противному разі баланс неліквідний і підприємство вважається неплатоспроможним .

Проведемо аналіз ліквідності балансу СФ «Саланг» (таблиця 2.2).

Для визначення ліквідності балансу треба зіставити розрахунки, які були зроблені, груп активів і груп зобов'язань.

Баланс вважається ліквідним за умови дотримання таких співвідношень між групами активів і зобов'язань:

А1?П1; А2?П2; А3?П3; А4?П4 .

Таблиця 2.2 Аналіз ліквідності баланс

Групи активів	2011	2012	2013	Групи зобов'яз.	2011	2012	2013	Платіжний надлишок або нестача
								2011	2012	2013
	2,1	0,4	0,4		1113,9	1645	1669,8	-1111,8	-1644,6	-1669,4
	457,1	468,1	518,3		7,7	43,4	62,1	449,4	424,7	456,2
	716,2	1301,6	1314		0	0	0	716,2	1301,6	1314
	2,2	2,2	2,2		56	83,9	103	-53,8	-81,7	-100,8
Баланс	1177,6	1772,3	1834,9	Баланс	1177,6	1772,3	1834,9	0	0	0

У нашому прикладі (всі роки) недотримані перше та четверте співвідношення.

Порівняння першої і другої груп активів (найліквідніших активів і активів, що швидко реалізуються) з першими двома групами пасивів (найтерміновішими зобов'язаннями і короткостроковими пасивами) показує поточну ліквідність, тобто платоспроможність або неплатоспроможність підприємства в найближчий до моменту проведення аналізу час.

Порівняння третьої групи активів і пасивів (активів, що повільно реалізуються, з довгостроковими зобов'язаннями) показує перспективну ліквідність, тобто прогноз платоспроможності підприємства.

Ліквідність підприємства визначається і за допомогою ряду фінансових коефіцієнтів.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності розраховується як відношення найліквідніших активів до суми найтерміновіших зобов'язань і короткострокових пасивів (сума кредиторської заборгованості й короткострокових кредитів):

Кал=А1/ (П1+П2)=А1/РIVП=0,4/(1669,8+62,1)=0,4/1731,9=0,000231

Нормальне обмеження - Кал ? 0,5.

Коефіцієнт показує, яка частина поточної заборгованості може бути погашена в найближчий до моменту складання балансу час.

Коефіцієнт покриття чи поточної ліквідності розраховується як відношення всіх оборотних засобів (не виключаючи витрати майбутніх періодів) до суми термінових зобов'язань (сума кредиторської заборгованості й короткострокових кредитів) [15].

Кпл=РIIА/ РIVП=1832,7/1731,9=1,058

Нормальне обмеження -- Кпл ? 2.

Коефіцієнт показує, наскільки поточні активи покривають короткострокові зобов'язання.

Проаналізувавши ліквідність СФ «Саланг», можна зробити такий висновок:

На момент складання балансу його не можна визнати абсолютно ліквідним, оскільки обидва зі співвідношень груп активів і пасивів не відповідають умовам абсолютної ліквідності балансу .

Поточна ліквідність балансу не відповідає нормі:

А1 + А2 ? П1 + П2;

0,4 + 518,3?1669,8 + 62,1;

518,7 ? 1731,9 - підприємство не є платоспроможним на кінець звітного періоду.

Крім того, порівняння третьої групи активів і пасивів свідчить, що підприємство не має перспективну ліквідність.

Проаналізуємо показники абсолютної та поточної ліквідності в динаміці.

Таблиця 2.3 Аналіз показників абсолютної та поточної ліквідності в динаміці

Показники	Формула розрахунку	Значення	Відхилення
		2011 рік	2012 рік	2013 рік	2012-2011 рік	2013-2012 рік
1	2	3	4	5	6	7
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Кал= =А1/(П1+П2)= =А1/РIVП	0,00187	0,000237	0,000231	-0,00163	-0,000006
Коефіцієнт поточної ліквідності	Кпл=РIIА/ РIVП	1,048	1,048	1,058	0	0,01

Як бачимо, показник абсолютної ліквідності у 2013 році має тенденцію до погірщення та не відповідає нормативним вимогам. Показник поточної ліквідності має тенденцію до покращення, але це дуже незначні покращення. Якшо порівнювати 2011 і 2012 роки, то видно, що абсолютна ліквідність мала тенденцію погіршення, а поточна ліквідність була незмінна.

Аналіз фінансової стійкості та кредитоспроможності дає підставу стверджувати, що СФ «Саланг» перебуває не у стійкому стані, не зовсім кредитоспроможне, та є не привабливим як діловий партнер.



2.2 Аналіз динаміки і виконання плану за рівнем собівартості найважливіших виробів

Для глибшого вивчення причин зміни собівартості аналізують звітні калькуляції окремих виробів, порівнюють фактичний рівень витрат на одиницю продукції з плановим і даними минулих періодів, інших підприємств у цілому і за статтями витрат.

Вплив факторів першого порядку на зміну рівня собівартості одиниці продукції вивчають за допомогою факторної моделі:

С = А / VВП + b (3)

де С - собівартість одиниці продукції;

А - сума постійних витрат;

b - сума змінних витрат на одиницю продукції;

VВП - обсяг випуску продукції у фізичних одиницях.

Взаємозв'язок обсягу виробництва і собівартості продукції повинен бути врахований при аналізі собівартості як усього випуску, так і одиниці продукції. З урахуванням того факту, що сьогодні не є природним моно-виробництво (тобто господарська діяльність спрямована на виробництво одного виду готової продукції), а характерно багато номенклатурне виробництво, суттєвий вплив окрім факторів, які були розглянуті вище, оказує структура виробництва продукції.

З урахуванням того факту, що постійні витрати на виробництво по плану повинні були скласти 25874 грн., а фактично склали 31054 грн., розглянемо табл. 2.4.



Таблиця 2.4 Інформація для аналізу впливу факторів на загальну суму витрат на виробництво продукції

Вид продукції	Кількість виробленої продукції, шт.	Витрати змінні на одиницю продукції	Структура виробництва продукції
	план	факт	план	факт	план	факт
А	180	174	12,3	13,0	0,243	0,232
Б	200	243	19,2	18,9	0,270	0,324
В	150	151	15,4	16,1	0,203	0,201
Г	210	183	18,6	17,4	0,284	0,243
Всього	740	751	-	-	1,000	1,000

ЗВ0 = 25874 + 740 х 0,243 х12,3 + 740 х 0,270 х 19,2 + 740 х 0,203 х 15,4 + 740 х 0,284 х 18,6 = 25874 + 2211,79 + 3836,16 + 2313,39 + 3908,98 = 38144,31грн.

ЗВ1 = 31054 + 751х 0,232 х13,0 + 751х 0,324 х18,9 + 751х 0,201х 16,1 + 751х 0,243 х17,4 =31054+2265,02 +4598,82 + 2430,31 + 3175,38 = 43523,53грн.

3В( К) = (751 - 740) х 0,243 х 12,3 + (751 - 740) х 0,270 х 19,2 + (751 - 740) х 0,203 х 15,4 + (751 - 740) х 0,284 х 18,6 = 32,88 + 57,02 + 34,39 + 58,11 = 182,40грн.

ЗВ(С) = 751 х (0,232 - 0,243) х12,3 + 751 х (0,324 - 0,270) х 19,2 + 751 х (0,201 - 0,203) х 15,4 + 751 х (0,243 - 0,284) х 18,6 = (-101,61) + 778,64 - 23,13 - 572,71 = 81,19грн.

ЗВ( ВЗ) = 751 х 0,232 х (13,0 -12,3) + 751 х 0,324 х (18,9 -19,2) + 751 х 0,201 х (16,1 -15,4) + 751 х 0,243 х (17,4 -18,6) = 121,96 - 73,0 +105,67 - 218,99 = -64,36грн.

ЗВ (ВП) = 31054 - 25874 = 5180грн.

ЗВ = ЗВ1 - ЗВ0 = 43523,53 - 38144,31 = 5379,22грн.

ЗВ1-ЗВ0 =ЗВ(К) + ЗВ(С) + ЗВ( ВЗ) + ЗВ( ВП) = 5180 +182,40 + 81,19 - 64,36 = 5379,23грн.



Наведені розрахунки свідчать, що позитивно на показник загальних витрат підприємства вплинули змінні витрати на одиницю продукції.

За рахунок цього фактору загальна сума витрат зменшилась на 64,36 грн. Максимально негативно вплинули постійні витрати - загальна сума витрат збільшилась на 5180 грн. Збільшення загальної кількості виробленої продукції на 11 одиниць привело до росту загальної суми витрат на 182,40 грн. Структурні зміни виробництва привели до збільшення результативного показника на 81,19 грн.

Це відбулося за рахунок незначного збільшення питомої ваги продукції Б, яка має максимальний показник змінних витрат на одиницю.

Використовуючи цю модель і дані табл. 2.5, зробимо розрахунок впливу факторів на зміну собівартості виробу А за методом ланцюгової підстановки:

С0 =ВП0 /К0+ В30 = 2754/134 +19,8 = 40,35грн.

С1 =ВП1 /К1+ ВЗ1 = 2389/151 + 20,3 = 36,12грн.

С2 = ВП1 /К0+ В30 = 2389/134 +19,8 = 37,63грн.

С3 = ВП1 /К1+ В30 = 2389/151 +19,8 = 35,62грн.

Таблиця 2.5 Інформація для аналізу впливу факторів на собівартість одиниці готової продукції

Показники	Базисний період	Звітний період
Постійні витрати на виробництво продукції, грн.	2754	2389
Кількість виробленої продукції, ПІТ.	134	151
Змінні витрати на одиницю продукції, грн.	19,8	20,3

С(ВП) = С2 - С3 = 37,63 - 40,35 = -2,72грн.

СВ(К) = С3 - С2 = 35,62 - 37,63 =-2,01грн.

СВ(В3) = С1 - С3 = 36,12 - 35,62 = 0,50грн.

СВ = С1 - С0 = 36,12 - 40,35 = -4,23грн.

СВ = С(ВП) + С( К) + С(ВЗ) = (-2,72) - 2,01 + 0,5 = -4,23грн.

Зменшення собівартості готової продукції є позитивним моментом в діяльності підприємства. Ця зміна відбулася за рахунок двох факторів:

- скорочення постійних витрат привело до зменшення собівартості на 2,72 грн.;

- збільшення кількості готової продукції також позитивно вплинуло на собівартість. За рахунок цього фактору вона зменшилась на 2,01 грн.

Негативно вплинули на собівартість змінні витрати на одиницю продукції. їх збільшення на 0,50 грн. призвело до відповідного росту собівартості готової продукції.

На наступному етапі відбувається оцінка виконання плану і динаміки кожної статті витрат за кожним видом продукції - табл. 2.6.

Табли...