Аналіз собівартості продукції

ВОП = К х РОП х Т , (4)

де РО - рівень оплати праці за окремий вид продукції;

Т - трудомісткість окремих видів продукції.

Розглянемо вплив факторів на суму витрат на оплату праці робітників основного виробництва - табл. 2.8.

Таблиця 2.8 Інформація для аналізу впливу факторів на суму витрат на оплату праці робітників основного виробництва

Показники	Продукція А	Продукція Б	Продукція В
	план	факт	план	факт	план	факт
Кількість виробленої продукції	25	34		33	35	41
Рівень оплати праці, грн.	18,0	18,5	20,0	19,2	23,5	22,0
Трудомісткість	1,0	1,1	1,3	1,2	1,4	1,3

Таблиця 2.9 Розрахуємо структуру виробництва продукції планову та фактичну

Продукція	Структура виробництва
	план	факт
А	0,25	0,31
Б	0,40	0,31
В	0,35	0,38

Обчислимо плановий та фактичний показники витрат на оплату праці:

ВОП0 = 100 х 0,25 х 18 х 1 +100 х 0,4 х 20 х 1,3 +100 х 0,35 х 23,5 х 1,4 = 450 +1040 +1151,5 = 2641,5грн.

ВОП1 = 108 х 0,31 х 18,5 х 1,1 +108 х 0,31 х 19,2 х 1,2 +108 х 0,38 х 22 х 1,3 = 681,32 + 771,38 +1173,74 = 2626,44грн.

Розрахуємо вплив факторів на суму витрат на оплат праці з використанням методу абсолютних різниць:

ВОП( К) = (108-100) х 0,25 х18 х1 + (108 -100) х 0,4 х 20 х1,3 + (108-100) х 0,35 х 23,5 х1,4 = 36 + 83,2 + 92,12 = 211,32грн.

ВОП()= 108 х (0,31 - 0,25) х 18 х 1 +108 х (0,31 - 0,4) х 20 х 1,3 + +108 х (0,38 - 0,35) х 23,5 х 1,4 = 116,64 - 252,72 +106,6 = -29,49грн.

ВОП(РОП) = 108 х 0,31 х (18,5 -18) х 1 +108 х 0,31 х (19,2 - 20) х 1,3 + +108 х 0,38 х (22 - 23,5) х 1,4 = 16,74 - 34,82 - 86,18 = -104,26грн.

ВОП(Т) = 108 х 0,31 х 18,5 х (1,1 -1) +108 х 0,31 х 19,2 х (1,2 -1,3) + +108 х 0,38 х 22 х (1,3 -1,4) = 61,94 - 64,28 - 90,29 = -92,63грн.

ВОП = 2626,44 - 2641,5 = -15,06грн

ВОП = 211,32 - 29,49 -104,26 - 92,63 = -15,06грн.

Проведені розрахунки свідчать, що витрати на оплату праці збільшилися під впливом лише одного фактора - кількості виробленої продукції. За рахунок цього фактору сума витрат зросла на 211,32 грн.

Інші фактори призвели до зменшення суми витрат на оплату праці:

- найбільший вплив здійснив показник рівня оплати праці - за рахунок його зміни сума витрат на оплату праці зменшилась на 104,26 грн.;

- за рахунок зміни трудомісткості праці витрати на оплату зменшились на 92,63 грн.;

- зміна структури виробництва призвела до зменшення витрат на оплату праці на 29,49 грн.

Заробітна плата на випуск окремих виробів залежить від тих же факторів, крім структури виробництва продукції:

ВОП= К х РОП х ІМІ.

Далі необхідно довідатися, як змінилася собівартість одиниці продукції за рахунок трудомісткості продукції і рівня середньогодинної оплати праці.

Трудомісткість продукції і рівень оплати праці залежать від впровадження нової, прогресивної техніки і технології, механізації й автоматизації виробництва, організації праці, кваліфікації працівників та ін.

Однак, якщо потрібно комплексно оцінити вплив даного фактора на собівартість продукції, необхідно врахувати, наскільки у зв'язку з впровадженням нового обладнання збільшилися амортизація (АМ) та інші витрати.

Для цього фактичну суму витрат і фактичний обсяг виробництва продукції потрібно скорегувати на зміну даного фактора; отриманий рівень собівартості одиниці продукції зіставити з фактичним.

Крім прямих витрат, які безпосередньо впливають на собівартість як окремих видів продукції, так і її загального обсягу, значний вплив оказують непрямі витрати. Непрямі витрати в собівартості продукції представлені наступними комплексними статтями:

- витрати на утримання і експлуатацію устаткування;

- загальновиробничі витрати;

- витрати на збут.

Аналіз цих витрат здійснюється шляхом порівняння їх фактичної величини на гривню товарної продукції в динаміці за 5 років, а також з плановим рівнем звітного періоду. Таке зіставлення показує, як змінилася їх частка у вартості готової продукції в динаміці та у порівнянні з планом, і яка спостерігається тенденція - росту чи зниження. В процесі наступного аналізу з'ясовують причини, що викликали абсолютну і відносну зміну витрат. По своєму складу це комплексні статті і складаються вони, як правило, з декількох елементів витрат.

На закінчення аналізу непрямих витрат підраховуються резерви можливого скорочення і розробляються конкретні заходи з їх реалізації.

2.3 Визначення резервів зниження собівартості продукції

Собівартість є основою для визначення цін на продукцію.

Систематичне зниження собівартості промислової продукції - одна з основних умов підвищення ефективності промислового виробництва.

Собівартість здійснює безпосередній вплив на величину прибутку, рівень рентабельності. Собівартість є основним фактором ціноутворення і формування прибутку.

Економічний аналіз витрат на виробництво (собівартості продукції) є важливим інструментом управління витратами, що дозволяє надати узагальнюючу оцінку ефективності використання ресурсів і визначити резерви збільшення прибутку та зниження ціни одиниці продукції.

Резерви зниження собівартості продукції - це кількісно вимірні можливості економії витрат живої та уречевленої праці.

Резерви зниження собівартості можна виявляти на ранніх стадіях життєвого циклу виробів і у процесі виробництва.

На ранніх стадіях життєвого циклу виробів ефективним методом виявлення резервів зниження собівартості продукції є функціонально-вартісний аналіз (ФВА). Використання функціонально-вартісного аналізу для зниження собівартості продукції, яку випускають, має деякі відмінності від його застосування при розробці нових виробів.

Головна відмінність полягає у тому, що на стадії НДР і ДКР ФВА використовують для підвищення якості виробів, у комплексі з яким вирішують завдання зниження витрат на їхнє виробництво й експлуатацію, а для пошуку резервів зниження собівартості обсяг досліджень обмежують окремими виробами, їхніми елементами, технологією й організацією їхнього виробництва.

Результат проведення ФВА - зниження витрат на одиницю корисного ефекту - може бути виражений:

- підвищенням споживчих властивостей виробу при одночасному скороченні витрат,

- підвищенням споживчих властивостей при збереженні або економічно виправданому збільшенні витрат,

- скороченням витрат при збереженні або обґрунтованому зниженні функціональних параметрів виробу до необхідного рівня .

Зниження зайвих витрат або їх повне усунення роблять у межах основної конструкції виробу, змінюють лише окремі елементи, але зберігають їхній взаємозв'язок і взаємодію з іншими складовими частинами виробу.

Функціонально-вартісний аналіз виробів, здійснений з метою зниження собівартості, у першу чергу проводять за виробами, що мають найбільшу питому вагу в загальному випуску продукції за умови збереження її в перспективі.

Для узагальнення даних про витрати складають таблицю, де відображають деталі і вузли, їх вартість за статтями калькуляції, у тому числі й податки, що відносяться до собівартості продукції. На підставі даних цієї таблиці утворюють узагальнену характеристику, досліджуваного об'єкта, в якій і відбирають деталі для ФВА, визначають конкретні завдання щодо зниження витрат на їхнє виготовлення.

Важливе значення мають побудова й аналіз функціональної моделі. Цю роботу виконує головний конструктор або група його фахівців. Її результатом є формулювання головної функції на базі чіткого з'ясування всієї їхньої сукупності.

На підставі проведеного аналізу формулюють завдання щодо усунення виявлених функціональних надмірностей і визначення їхньої вартості.

Якщо в результаті аналізу не виявлені функціональні надмірності, то резерви зниження собівартості виробництва за допомогою ФВА визначають як можливості заміни дешевшими матеріалами при збереженні якості, заміни купованих комплектуючих для виготовлення на власному виробництві і т. ін.

На наступному етапі аналізу вивчають технологію виготовлення виробів і можливості їх здешевлення, наприклад, за рахунок зменшення непотрібних деталей, скорочення деяких операцій або їх об'єднання і т. ін.

Важливим етапом ФВА є генерування ідей за допомогою методів інженерної творчості - “мозкового штурму” конференції ідей тощо. Висунуті ідеї і пропозиції фіксують у спеціальних картках, в яких відображають суть ідей та ескізи деталей, вузлів і т. д., прізвище, ім'я, по батькові учасників обговорення і прийняте рішення, яке оформляють у формі протоколу і затверджує головний інженер або інша уповноважена на це особа, що дозволяє захищати авторські права .

За прийнятими для впровадження ідеями розробляють конкретні заходи, спрямовані на зниження витрат на виробництво, і контролюють їхнє виконання, що сприяє підвищенню рентабельності та конкурентоздатності продукції.

Отримання найбільшого ефекту з найменшими витратами, економія трудових, матеріальних і фінансових ресурсів залежать від того, як підприємство вирішує питання зниження собівартості продукції.

Отже, для покращення свого фінансово-економічного стану підприємство повинно шукати шляхи зниження собівартості продукції.

Значний вплив на рівень витрат мають техніко-економічні фактори виробництва. Найважливішою умовою зниження собівартості є неперервний технічний прогрес. Введення нової техніки, комплексна механізація і автоматизація виробничих процесів, удосконалення технологій дозволяє значним чином знизити собівартість продукції.

Із зростанням випуску продукції прибуток підприємства збільшується не тільки за рахунок зниження собівартості, але і за рахунок збільшення кількості випущеної продукції. Таким чином, чим більший об'єм виробництва, тим при інших рівних умовах більша сума прибутку підприємства.

Важливе значення в боротьбі за зниження собівартості продукції має збереження суворого режиму економії на всіх ділянках виробничо-господарської діяльності підприємства. Поступове впровадження на підприємствах режиму економії проявляється перш за все в зменшенні затрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції, зменшенні витрат по обслуговуванню виробництва і управління, в ліквідації втрат від браку та інших невиробничих витрат.

Підприємство має можливість впливати на величину затрат матеріальних ресурсів, починаючи з їх заготівлі. Сировина і матеріали входять до собівартості по їхній покупній ціні з врахуванням витрат на транспортування, тому правильний вибір постачальників матеріалів впливає на собівартість продукції. Важливо забезпечити поставку матеріалів від таких постачальників, які знаходяться на невеликій відстані від підприємства, а також перевозити вантажі найбільш дешевим видом транспорту .

Зменшення витрат на обслуговування виробництва і управління також знижує собівартість продукції. Розмір цих затрат на одиницю продукції залежить не тільки від об'єму випуску продукції, але й від їх абсолютної суми. Чим менша сума цехових та загальногосподарських витрат в цілому по підприємству, тим при інших рівних умовах нижча собівартість кожної одиниці продукції.

Резерви зниження цехових та загальногосподарських витрат заключається в спрощенні та здешевленні апарату управління, в економії на управлінських витратах.

Значні резерви зниження собівартості заключаються і в зниженні втрат від браку. Тому підприємству необхідно зводити ці втрати до мінімального рівня.

Також відносного зниження собівартості продукції можна досягти за рахунок зростання продуктивності праці та економії заробітної плати.

Також підприємство має підвищити якість своєї продукції, забезпечити покупців достовірною інформацією, наприклад через рекламу, тим самим підвищуючи споживчий попит на свою продукцію.

В деякій мірі резерви зниження собівартості закладені в знищенні або скороченні витрат, котрі не є необхідними при нормальній організації виробничого процесу.

Зміна обсягу і структури продукції, які можуть призвести до відносного зменшення умовно-постійних витрат (крім амортизації), відносному зменшенню амортизаційних відрахувань, зміні номенклатури та асортименту продукції, підвищенню її якості.

Умовно-постійні витрати не залежать безпосередньо від кількості випущеної продукції. Зі збільшенням об'єму виробництва їх кількість на одиницю продукції зменшується, що призводить до зниження її собівартості.

Джерелами зниження собівартості продукції є ті за трати, за рахунок економії яких знижується собівартість продукції, а саме:

- затрати уречевленої праці, які можуть бути знижені за рахунок поліпшення використання засобів і предметів праці;

- затрати живої праці, які можуть бути скорочені за рахунок росту продуктивності праці;

- адміністративно-управлінські витрати.

Основними шляхами зниження собівартості продукції є скорочення тих витрат, які мають найбільшу питому вагу у її структурі. Чинниками зниження собівартості є підвищення технічного рівня виробництва, вдосконалення організації виробництва і праці, зміна структури та обсягу продукції, галузеві та інші фактори.

План по собівартості продукції на підприємстві включає такі елементи:

- планування зниження собівартості товарної продукції;

- складання кошторису витрат на виробництво;

- складання планових калькуляцій окремих видів продукції.

Планування зниження собівартості товарної продукції здійснюють шляхом планування зниження затрат на 1 грн. товарної продукції. Всі чинники, що впливають на зміну цих витрат, можуть бути об'єднані у перелічені вище групи.

Отже, систематичне зниження собівартості забезпечує не тільки зростання прибутку підприємства, але і дає державі додаткові джерела як для подальшого розвитку суспільного виробництва, так і для підвищення матеріального становища працівників. Вплив підприємств на елементи витрат є обмеженим. Однак і він можливий через незалежне управління показниками, до яких застосовуються встановлені нормативи відрахувань: витрати на оплату праці, структура і джерела її виплати; вартість основних виробничих фондів, що належать підприємству, їх структура і джерела формування

Собівартість продукції є якісним показником, який характеризує виробничо-господарську діяльність підприємства. Собівартість відображає затрати підприємства на виробництво та збут продукції, виражені у грошовій формі.

Вирізнення та чітке уявлення інформативності цього показника, сфери його можливої активної дії на економічні параметри виробництва, забезпечення відповідних умов його зростання на всіх рівнях управління, удосконалення самого показника - порядку його формування, обліку й калькулювання тощо - дасть змогу в повному обсязі реалізувати його різноманітні функції як одного з інструментів управління виробництвом.

Для комплексного аналізу собівартості продукції використовують спеціальні показники, які дозволяють розраховувати та аналізувати затрати підприємства на весь об'єм виробленої товарної продукції, витрати на виробництво конкретного виду продукції, а також витрати підприємства на отримання кожної гривні виручки.

Найбільш важливим моментом у вивченні такого показника, як собівартість продукції, є розгляд факторів, які впливають на показник та визначення основних напрямків зниження собівартості.

Від того, як вирішуються дане питання підприємством залежить отримання найбільшого ефекту з найменшими витратами, економія трудових, матеріальних ресурсів і фінансових ресурсів.

Собівартість відображає велику частину ціни продукції і залежить від зміни умов виробництва і реалізації продукції. Тому великий вплив на рівень витрат мають техніко-економічні фактори виробництва. Цей вплив виявляється в залежності від змін в техніці, технології, організації виробництва, в структурі і якості продукції і від величини витрат на її виробництво.

Звідси слідує, що виявлення резервів зниження собівартості повинно спиратися на комплексний техніко-економічний аналіз роботи підприємства: вивчення технічного і організаційного рівня виробництва, використання виробничих потужностей і основних фондів, сировини і матеріалів, робочої сили, господарських зв'язків, а також всіх складових собівартості.

Але звичайно ж, основним і найбільш головним резервом зниження собівартості продукції підприємства є зниження матеріальних затрат. Тому за рахунок закупівлі більш дешевшої сировини та зменшенню транспортних витрат, пов'язаних з її доставкою може значно знизити собівартість своєї продукції.



Розділ 3. Узагальнення результатів аналітичного дослідження та шляхи зниження собівартості продукції

3.1 Узагальнення результатів аналізу собівартості продукції окремих виробів

В доповненні до узагальненого аналізу собівартості продукції, аналізу за елементами і статтями витрат, витрат на одну гривню продукції необхідно постійно аналізувати калькуляції на окремі види продукції.

Об'єкт аналізу залежить від широти асортименту продукції, що виготовляється. Для вузько номенклатурних виробництв аналіз повинен здійснюватись для кожного виду продукції; для багатономенклатурних виробництв -- по груповому асортименту і найбільш важливих видах продукції.

Аналіз собівартості окремих видів продукції здійснюється в таких напрямках:

-- оцінка виконання плану з собівартості продукції;

— оцінка динаміки собівартості й особливо для продукції, яка виготовляється протягом тривалого періоду;

-- оцінка відхилень від планового рівня за кожною статтею витрат;

— виявлення причин додаткових витрат для окремих статей;

-- виявлення резервів зниження витрат на виробництво окремих видів продукції.

Важливо оцінити, наскільки обсяг виробництва, зміни постійних і змінних витрат впливають на рівень собівартості одиниці продукції.

Враховуючи, що в ринкових умовах конкурентоспроможності продукції багато в чому визначається рівнем собівартості окремих виробів, актуальним стає зіставлення їх з рівнем затрат підприємств - конкурентів.

Щодо чинників зниження витрат на виробництво окремих видів продукції, то для матеріаломістких виробництв, наприклад, харчових, суттєве значення має ефективне використання відходів виробництва.

На СФ «Саланг» ми провели аналіз :

· впливу факторів на загальну суму витрат на виробництво продукції;

За рахунок цього фактору загальна сума витрат зменшилась на 64,36 грн. Максимально негативно вплинули постійні витрати - загальна сума витрат збільшилась на 5180 грн.

Збільшення загальної кількості виробленої продукції на 11 одиниць привело до росту загальної суми витрат на 182,40 грн. Структурні зміни виробництва привели до збільшення результативного показника на 81,19 грн.

· впливу факторів на собівартість одиниці готової продукції;

Зменшення собівартості готової продукції є позитивним моментом в діяльності підприємства. Ця зміна відбулася за рахунок двох факторів:

- скорочення постійних витрат привело до зменшення собівартості на 2,72 грн.;

- збільшення кількості готової продукції також позитивно вплинуло на собівартість. За рахунок цього фактору вона зменшилась на 2,01 грн.

Негативно вплинули на собівартість змінні витрати на одиницю продукції. їх збільшення на 0,50 грн. призвело до відповідного росту собівартості готової продукції.

· собівартості продукції за статтями витрат;

Негативні відхилення є об'єктом проведення факторного аналізу з метою їх подальшого елімінування.

На підставі проведених розрахунків можна зробити наступні висновки:

- фактична собівартість продукції збільшилась у порівнянні з плановою на 4,63 грн. або на 11,41%;

- збільшення відбулося майже по усім стаття витрат, крім палива та заробітної плати. За статтею "Паливо" витрати скоротилась на 0,27 грн., що складає 7,09%. Заробітна плата зменшилась на 1,35 грн., або на 27,44%;

- найбільше абсолютне зростання витрат спостерігається за статтею "Сировина та матеріали" - на 2,80 грн.; у відносному виразі максимальне збільшення витрат - на 94,95 % - по статті "Інші витрати";

- як за планом, так і фактично найбільшу питому вагу в собівартості готової продукції займають сировина та матеріали - 63,10% та 62,83% відповідно;

- суттєво зменшилась питома вага витрат по статті "Заробітна плата": з 12,13% за планом до 7,90% фактично;

- максимальне збільшення питомої ваги спостерігається за іншими витратами - на 4,03 відсоткових пункти.

· впливу факторів на суму витрат на оплату праці робітників основного виробництва.

Проведені розрахунки свідчать, що витрати на оплату праці збільшилися під впливом лише одного фактора - кількості виробленої продукції.

За рахунок цього фактору сума витрат зросла на 211,32 грн.

Інші фактори призвели до зменшення суми витрат на оплату праці:

- найбільший вплив здійснив показник рівня оплати праці - за рахунок його зміни сума витрат на оплату праці зменшилась на 104,26 грн.;

- за рахунок зміни трудомісткості праці витрати на оплату зменшились на 92,63 грн.;

- зміна структури виробництва призвела до зменшення витрат на оплату праці на 29,49 грн.



3.2 Шляхи зниження собівартості продукції

Собівартість є основою визначення цін на продукцію. Її зниження призводить до збільшення суми прибутку й рівня рентабельності.

В умовах переходу до ринкової економіки роль і значення зниження собівартості продукції на підприємстві різко зростають.

З економічних і соціальних позицій значення зниження собівартості продукції для підприємства полягає в наступному:

- у збільшенні прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, а, отже, у появі можливості не тільки в простому, але й розширеному виробництві;

- у появі можливості для матеріального стимулювання працівників і рішення багатьох соціальних проблем колективу підприємства;

- у поліпшенні фінансового стану підприємства й зниження ступеня ризику банкрутства;

- у можливості зниження продажної ціни на власну продукцію, що дозволяє значною мірою підвищити конкурентоздатність продукції й збільшити обсяг продажів;

- у зниженні собівартості продукції в акціонерних товариствах, що є гарною передумовою для виплати дивідендів і підвищення їхньої ставки.

Насамперед необхідно відзначити, що керівники й менеджери підприємства повинні чітко розуміти, що управління витратами виробництва й реалізації продукції з метою їхньої мінімізації на підприємстві є складовою частиною управління підприємством у цілому .

Для рішення проблеми зниження витрат виробництва й реалізації продукції на підприємстві повинна бути розроблена загальна концепція (програма), що повинна щорічно коректуватися з обліком обставин, що змінилися на підприємстві. Ця програма повинна носити комплексний характер, тобто повинен враховувати всі фактори, які впливають на зниження витрат виробництва й реалізацію продукції.

Зміст і сутність комплексної програми по зниженню витрат виробництва залежить від специфіки підприємства, що вiдповiдає стану й перспективі розвитку.

Але в загальному плані в ній повинні бути відбиті наступні моменти:

- комплекс заходів щодо більш раціонального використання матеріальних ресурсів (впровадження нової техніки й безвідхідної технології, що дозволяє більш ощадливо витрачати сировину, матеріали, паливо й енергію; удосконалення нормативної бази підприємства; впровадження й використання більше прогресивних матеріалів; комплексне використання сировини й матеріалів; використання відходів виробництва; поліпшення якості продукції й зниження відсотка браку й ін.);

- заходи, пов'язані з визначенням і підтримкою оптимального розміру підприємства, що дозволяють мінімізувати витрати залежно від обсягу виробництва;

- заходи, пов'язані з поліпшенням використання основних фондів (звільнення підприємства від зайвих машин й устаткування; надання майна підприємства в оренду; поліпшення якості обслуговування й ремонту основних засобів; забезпечення більшого завантаження машин й устаткування; підвищення рівня кваліфікації персоналу, обслуговуючого машини й устаткування; застосування прискореної амортизації; впровадження більш прогресивних машин й устаткування й ін.);

- заходи, пов'язані з поліпшенням використання робочої сили (визначення й підтримка оптимальної чисельності персоналу; підвищення рівня кваліфікації; забезпечення випереджувального росту продуктивності праці в порівнянні із середньою заробітною платою; застосування прогресивних систем і форм оплати праці; удосконалення нормативної бази; поліпшення умов праці; механізація й автоматизація всіх виробничих процесів; забезпечення мотивації високопродуктивної праці й ін.);

- заходи, пов'язані з удосконаленням організації виробництва й праці (поглиблення концентрації, спеціалізації, кооперування, комбінування й диверсифікованості виробництва; впровадження бригадної форми організації виробництва й праці; удосконалення організаційної структури управління фірмою й ін.).

Крім того, комплексна програма по зниженню витрат виробництва повинна мати чіткий механізм її реалізації. Варто також підкреслити, що планування й реалізація тільки окремих заходів щодо зниження витрат виробництва хоча й дають певний ефект, але не вирішують проблеми в цілому.

Зниження собівартості продукції приводить до збільшення прибутку підприємства. Пошук шляхів зниження собівартості є одним із пріоритетних напрямків діяльності працівників економічних служб підприємства.

Зниження собівартості продукції виробництва передбачає скорочення витрат на кожен елемент її структури.

Розглянемо основні шляхи такого зниження по головним елементним групам собівартості.

1) Витрати, пов'язані з використанням предметів праці (сировини, матеріалів, палива, електроенергії).

Скорочення витрат за рахунок даної групи елементів вимагає, з одного боку, зниження їхньої вартості, з іншого боку - зменшення витрат на одиницю виготовленої продукції, у тому числі через зменшення залишків основного виробництва, їхнього продуктивного використання.

Заміна традиційних сировинних матеріалів штучними з наперед запрограмованими властивостями, розмірами, конфігурацією теж сприяють зниженню собівартості.

Основними напрямками рішення цієї проблеми є:

· збільшення продуктивності праці в сферах, де роблять сировинні й паливно-енергетичні ресурси;

· підвищення якості інженерно-конструкторських розробок на стадії проектування товару;

· впровадження техніко-технологічних новацій у виробництво, а саме безвідхідних технологій;

· постійне підвищення кваліфікації працівників; поліпшення організації виробництва й праці.

2) Витрати, пов'язані з використання предметів праці (основних фондів).

Витрати предметів праці входять у собівартість у вигляді амортизаційних відрахувань. Постійне збільшення технічної оснащеності й цін на засоби виробництва обумовлюють зростання абсолютних розмірів амортизації і її питомої ваги в структурі собівартості.

Але це зовсім не означає, що розраховуючи на одиницю продукції такі витрати повинні збільшуватися. Все залежить від співвідношення темпів збільшення суми амортизаційних відрахувань й обсягів виробленої продукції. Якщо виробництво продукції буде зростати швидше, те на одиницю товару буде доводиться менша частка амортизації.

Отже, при незмінних інших умовах собівартість одиниці продукції буде зменшуватися.

До основних шляхів попередження випереджального зростання амортизаційних відрахувань відносять:

· підвищення продуктивності праці в сферах, де створюються засоби праці, що зменшить їхня вартість;

· поліпшення якості машин, устаткування, споруджень, які дадуть можливість скоротити витрати на підтримку їх у належному робочому стані;

· зменшення частини вартості пасивної частини основних фондів у їхній загальній вартості;

· утримання від придбання нового типу машин й устаткування у випадку, коли приріст цін на них перевищує приріст їхньої продуктивності;

· використання наявної техніки й устаткування з максимально припустимим навантаженням.

3) Витрати на заробітну плату.

Скорочення собівартості за рахунок заробітної плати при збільшенні її абсолютних розмірів можливо лише при умовах, коли більш високими темпами підвищується продуктивність праці.

У противному випадку буде відбуватися «поїдання» господарства. Забезпечити постійний переважний ріст продуктивності праці можна лише шляхом постійного техніко-технологічного відновлення виробництва, удосконалення його організації. Отже, і в цьому випадку науково-технічний прогрес виступає головним фактором рішення проблеми.

4) Витрати, джерелом покриття яких виступає вартість додаткового продукту.

Такі витрати можна розділити на витрати обов'язкові (постійно здійснювані будь-яким підприємством) і витрати непродуктивні.

Спосіб зменшення частини обов'язкових витрат (відрахування на соціальне страхування, сплата відсотка за кредит, орендна плата й т.д.) у собівартості власне кажучи той же, що й спосіб зменшення частини амортизації або заробітної плати.

Варто враховувати, що кредит здатний прямо сприяти не тільки зменшенню частини властиво відсотка в собівартості продукції, але й скороченню всіх відзначених груп витрат, якщо він береться й розумно використовується для реконструкції, модернізації виробництва.

Непродуктивні витрати (штрафи, відшкодування збитків і т.д.), як правило, пов'язані з низькою трудовою й виконавською дисципліною на підприємстві, невиконанням підприємством своїх договірних зобов'язань, несвоєчасним здійсненням платежів, порушенням законів, що регулюють господарську діяльність.

Тому зрозумілі заходи боротьби з непродуктивними витратами. Але вони ніколи не дадуть бажаних результатів, якщо не буде по-справжньому задіяний економічний інтерес кожного працівника й усього виробничого колективу не тільки у своєчасному й сумлінному виконанні обов'язків, строгому виконанні підписаних договорів, дотриманні діючого господарського законодавства тощо, а насамперед в інвестиціях у науково-технічні новації.

Основними напрямками зниження собівартості є:

· удосконалювання техніки, технології й організації виробництва,

· використання нових видів сировини,

· більше кваліфікованої робочої сили,

· застосування більше діючих методів стимулювання працівників,

· вибір раціональної форми власності.

Головний фактор скорочення витрат на одиницю товару - використання результатів науково-технічного прогресу і застосування нової техніки й технології в першу чергу.

Істотним резервом зниження собівартості є більше повне використання наявних ресурсів підприємства, збільшення обсягу виробництва продукції на наявній технологічній базі підприємства. Збільшення обсяг виробництва приводить до зниження собівартості за рахунок скорочення постійних витрат на одиницю продукції

Чим більше у витратах підприємства частка постійних витрат, тим більше значне зниження собівартості може побут досягнутий за рахунок збільшення обсягу виробництва.

Одним з напрямків зниження собівартості є зміна форми власності підприємства з метою підвищення інтересів власників у зниженні витрат на виробництво продукції.

В умовах ринкової економіки істотним фактором зниження собівартості є вільна конкуренція.

У довгостроковому періоді основним напрямком зниження собівартості є підвищення технічного рівня підприємств і кваліфікації кадрів.

В Україні першочерговою мірою зниження собівартості виготовлення товарів є збільшення випуску продукції на діючих підприємствах.

Підсумком аналізу собівартості є виявлення резервів подальшого поліпшення показників. Резерви повинні бути узагальненими, взаємно ув'язані, визначена їх загальна сума й основні напрями реалізації.

Задачами аналізу собівартості продукції є :

- оцінка обґрунтованості та напруженості плану по собівартості продукції, витратам виробництва і звертання на основі аналізу поводження витрат;

- установлення динаміки та ступеня виконання плану по собівартості;

- визначення факторів, що вплинули на динаміку показників собівартості та виконання плану по них, величини і причини відхилень фактичних витрат від планових;

- аналіз собівартості окремих видів продукції;

- виявлення резервів подальшого зниження собівартості продукції.

Аналіз собівартості продукції спрямований на виявлення можливостей підвищення ефективності використання матеріальних, трудових, грошових ресурсів у процесі виробництва, постачання і збуту продукції.

Вивчення собівартості продукції дозволяє дати більш правильну оцінку рівню показників прибутку і рентабельності, досягнутому на підприємстві.

Для виявлення резервів зниження собівартості необхідно визначити фактори, які обумовлюють це зниження.

Під факторами зниження собівартості продукції (робіт, послуг) розуміють усю сукупність рушійних сил і причин, які визначають її рівень та динаміку.

Основними напрямками зниження собівартості є:

· удосконалювання техніки, технології й організації виробництва,

· використання нових видів сировини,

· більше кваліфікованої робочої сили,

· застосування більше діючих методів стимулювання працівників,

· вибір раціональної форми власності.

Висновки

Собівартість є одним з важливих показників господарської діяльності підприємства. Вона є одним з основних чинників формування прибутку, а отже, від неї залежить фінансова стійкість підприємства та рівень його конкурентоспроможності.

Планування, контроль, управління, а разом з тим і калькулювання собівартості продукції, що випускається є одним з ємних ділянок менеджменту будь-якого підприємства.

Кваліфікований економіст, бухгалтер повинен приділяти особливу увагу значенню аналізу та управління собівартістю продукції, шляхом його всебічного вивчення.

Проведений аналіз собівартості за традиційною методикою дозволив виявити резерви та шляхи її зниження.

Об'єктом дослідження ж Спільна фірма «Саланг» у формі господарського товариства з обмеженою відповідальністю.

На СФ «Саланг» ми провели аналіз:

· впливу факторів на загальну суму витрат на виробництво продукції;

За рахунок цього фактору загальна сума витрат зменшилась на 64,36 грн. Максимально негативно вплинули постійні витрати - загальна сума витрат збільшилась на 5180 грн.

· впливу факторів на собівартість одиниці готової продукції;

Зменшення собівартості готової продукції є позитивним моментом в діяльності підприємства.

Негативно вплинули на собівартість змінні витрати на одиницю продукції. їх збільшення на 0,50 грн. призвело до відповідного росту собівартості готової продукції.

· собівартості продукції за статтями витрат;

Негативні відхилення є об'єктом проведення факторного аналізу з метою їх подальшого елімінування.

· впливу факторів на суму витрат на оплату праці робітників основного виробництва.

Проведені розрахунки свідчать, що витрати на оплату праці збільшилися під впливом лише одного фактора - кількості виробленої продукції.

За рахунок цього фактору сума витрат зросла на 211,32 грн.

Дослідивши в даній роботі питання аналізу собівартості продукції на прикладі СФ «Саланг» можна зробити наступні висновки.

Підсумком аналізу собівартості є виявлення резервів подальшого поліпшення показників. Резерви повинні бути узагальнені, взаємно ув'язані, визначена їхня загальна сума й основні напрямки реалізації.

Задачами аналізу собівартості продукції є: оцінка обґрунтованості і напруженості плану по собівартості продукції, витрат виробництва та звернення на основі аналізу звернення витрат; встановлення динаміки і ступеня виконання плану по собівартості; визначення факторів, які вплинули на динаміку показників собівартості і виконання плану за ними, величини і причини відхилень фактичних витрат від планових; аналіз собівартості окремих видів продукції; виявлення резервів подальшого зниження собівартості продукції.

Аналіз собівартості продукції спрямований на виявлення можливостей підвищення ефективності використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів у процесі виробництва, постачання і збуту продукції.

Вивчення собівартості продукції дозволяє дати більш правильну оцінку рівню показників прибутку і рентабельності, досягнутому на підприємстві.



Список використаних джерел

1. Аналіз фінансово-господарської діяльності організації для бухгалтера і керівника, 2002

2. Афанасьєв М. В., Гончаров А. Б. Економіка підприємства: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни / За редакцією проф. М. В. Афанасьєва. - Х.: ВД «ІНЖЕК», 2003. - 410 с.

3. Бутинець Ф. Ф., Давидюк Т. В., Малюга Н. М., Чижевська Л. В. «Бухгалтерський управлінський облік» - Житомир: ПП «Рута», 2002. - 327 с.

4. Бутинець Ф. Ф. та ін. Інформаційні системи бухгалтерського обліку. - Житомир: ПП «Рута», 2002.

5. Варналій З. С. Основи підприємництва: Навч. посіб. - 3-тє вид., випр. і доп. - К.: Знання-Прес, 2006. - 350 с.

6. Володькіна М. В. Економіка промислового підприємства. Навчальний посібник. -- К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 196 с.

7. Верхогляд В. Планируем производственную себестоимость: с чего начать. // Баланс, 2004. - №34. - с. 37 - 39.

8. Грабова Н. М. Теорія бухгалтерського обліку / Під ред. М. В. Кужельного. - К.: А.С.К., 2001.

9. Грабова Н. М., Добровський В. М. Бухгалтерський облік на виробничих і торговельних підприємствах. - К.: А.С.К., 2002.

10. Голованенко С. Л., Жарова О. М., Маслова Т. И. Анализ хозяйственной деятельности автотранспортных предприятий. Под ред. С.Л. Голованенко. - Харьков: Вища школа. Изд-во при Харьк. Ун-те, 1982. - 280с.

11. Економіка підприємства, під ред. В. Я. Горфінкеля, В. А. Швандара, М., 2004

12. Экономика: Учебник. 3-е изд.; перераб. И доп. / Под ред. д-ра экон. наук проф. А. С. Булатова. - М.: Экономистъ, 2004. - 896 с.

13. Экономика предприятия: Учебн. Пособие. (П. А. Орлов и др.); Под общей редакцией П. А. Орлова. - Харьков: РИО ХГЭУ, 2000. - 401 с.

14. Экономическая теория: Учебное пособие. / Е.М. Воробьев, А.А. Гриценко, М.Н. Ким. - «Фортуна - Пресс», 1997 г. - 410 с.

15. Задоя А. А., Петруся Ю. Е. Основы экономической теории: Учебное пособие. - М.: Рыбари, 2000. - 479 с.; ил.

16. Колесникова Л. А. Рыночный подход к калькулированию себестоимости продукции. // Вісник. №3(11): ХДЕУ: - Х. 1999. - с. 70 - 72.

17. Крысенко Т. Взаимность бухгалтерського и управленческого учета при классификации расходов и формировании себестоимости. // Бухгалтерия. Налоги. Бизнесс. - 2005. - №6. - с. 34 - 39.

18. Лазнева І. О. Методи управління витратами виробництва продукції та їх порівняльний аналіз / І. О. Лазнева // Формування ринкових відносин в Україні. - 2008. - №1.- С. 67-76.

19. Методика калькулювання собівартості на КХП ВАТ «НТМК» за 2007р.

20. Основи економічної теорії: Підручник / За ред. проф. С. В. Мочерного; Худож. Оформ. В. М. Штогрина. - Тернопіль: АТ «Тарнекс» за участю АТ «НОЙ» та вид-ва «Світ», 1993 - 688 с.

21. Орлов О., Рясних Є., Ларіонова К. Планування собівартості продукції / О. Орлов // Економіка України. - 2007. - №12. - С.39-48.

22. Пояснювальні записки до річних звітів, нормативні документи КХП за 2005-2007рр.

23. Партин Г. О. Формування стратегічної моделі управління витратами підприємства / Г. Партин // Фінанси України. - 2007. - №11. - С. 124-133.

24. Плешанкова Л. Формирование себестоимости и цены продукции. // Баланс. - 2004. № 18. - С. 33 - 37.

25. Пустовіт Г. Особливості обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості готової продукції в малих підприємствах. // Бухгалтерський облік і аудит. - 2004. №5. - с. 7 - 11.

26. Постолюк Н. Значення собівартості продукції при прийнятті управлінських рішень / Н.Постолюк // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - №6.-С. 114-116.

27. Романенко В., Калініченко І. Інформаційне забезпечення управління витратами / В. Романенко // Актуальні проблеми економіки України. - 2008. - №3.- С. 13-15.

28. Рындя А. Себестоимость в финансовой отчетности. // Налоги и бухгалтерский учет. - 2004. - №27. - с. 47 - 50.

29. Саннікова І. М., Стась В. М., Ергардт О. І., Комплексний економічний аналіз, навчальний посібник, Алтайський державний університет, Барнаул, 2003

30. Савицька Г. В., Аналіз господарської діяльності підприємства, Нове видання, Мінськ, 2001

31. Ткаченко М. Формування виробничої собівартості продукції, незавершеного виробництва, рентабельності та визначення ціни продажу / М. Ткаченко // Бухгалтерський облік і аудит. - 2008. - №8. - С. 20-36.

32. Філінков О. М. Про співвідношення змісту категорій "витрати виробництва", "затрати", "собівартість" / О. Філінков // Економічна теорія. - 2008. - №4. - С. 12-17.

33. Чумаченко М. Г. Економічний аналіз. Навч. посіб. / М.Чумаченко. - К.: КНЕУ, 2007. - 350 с.

34. Фінанси підприємства. Учбовий посібник. Під ред. Бурковського В. В. - Дніпропетровськ: Пороги, 2004 р. - 346 c.

35. Фінанси підприємства: Підручник. За ред. Поддєрьогіна А. М. - К.: КНЕУ, 1998 р. - 298 с.

36. Череп А. Можливості застосування нових організаційних структур управління з метою зниження собівартості продукції. // Вісник Національної академії і державного управління при Президентові України. - 2005. - №2. - С. 208 - 215.

37. Череп А. В. Управління собівартістю : Моногр./ Запорізький національний технічний університет. Х.: ІНЖЕК, 2005. - 373 с.

38. Шеремет А. Д., Сайфулін Р. С. Фінанси підприємства - М.: ИНФРА, 1997 р. - 218 с.

39. Юровский Б. Планирование, учет и анализ себестоимости продукции. // Энциклопедия бухгалтера и экономиста. - 2004. - №8 - с. 7 - 237.

40. Юровский Б. Себестоимость продукции: планирование, учет, анализ. / Метод. рек. - Х.: Консультант, 2003. - 202 с.

Размещено на Allbest.ru

...