Економічне відтворення природного ресурсного потенціалу АПК

Размещено на http://www.allbest.ru/

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БОРИСОВА Вікторія Анатоліївна

УДК 338.436(477)

ЕКОНОМІЧНЕ ВІДТВОРЕННЯ ПРИРОДНОГО РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ АПК

Спеціальність 08.07.02. - економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Миколаїв - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Сумському національному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України, м. Суми

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор

ЧУПІС Анатолій Віталійович, Сумський національний аграрний університет, завідувач кафедри фінансів

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, академік УААН, заслужений діяч науки і техніки України

ТРЕГОБЧУК Валентин Михайлович, Інститут економіки НАН України, завідувач відділу ресурсного потенціалу АПК;

доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України

ФЕДОРОВ Микола Миколайович, Інститут аграрної економіки УААН, завідувач відділу земельних відносин;

доктор економічних наук, професор,

ЗІНОВ'ЄВ Фелікс Володимирович, Кримський державний агротехнологічний університет, завідувач кафедри агробізнесу та ЗЕД

Провідна установа: Національний аграрний університет Кабінету Міністрів України, кафедра аграрної економіки, м. Київ

Захист відбудеться 12 грудня 2003 р. о 9 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 38.806.01 в Миколаївському державному аграрному університеті за адресою: 54010, м. Миколаїв, вул. Паризької комуни, 9.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Миколаївського державного аграрного університету за адресою: м. Миколаїв, вул. Карпенка, 73.

Автореферат розісланий 7 листопада 2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Клочан В.Ф.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Державна політика в сфері відтворення ресурсного потенціалу в агропромисловому комплексі спрямована на вирішення проблем економічного, соціального та екологічного напрямів, що мають суттєвий вплив на процес економічного розвитку України. Тенденції сучасного розвитку агропромислового виробництва в Україні пов'язані з недосконалістю економічного механізму природокористування, техніки, технологій. Це призводить до деградації природних ресурсів, зменшує можливість забезпечення виробництва сировиною, ускладнює технологічні цикли, погіршує загальний стан біогеоценозів. Світовий досвід переконує, що сучасний розвиток аграрної економіки, незалежно від соціально-економічної орієнтації країн та способу виробництва, стає все більш екологічно орієнтованим, потребує збереження та відтворення природного ресурсного потенціалу АПК.

Реформування аграрної сфери спрямовано на підвищення рівня продовольчої безпеки України за рахунок нарощування виробництва продуктів харчування, поліпшення їхньої якості та збалансованості за поживними речовинами, що дозволить створити конкурентоспроможну економіку, інтегровану у світову господарську систему, наблизити сільськогосподарське виробництво до рівня економічно розвинених країн. Кожна країна має різні критерії національної продовольчої безпеки, визначає шляхи її забезпечення і розвитку аграрного виробництва залежно від природно-кліматичних особливостей, економічного стану. Важливе значення набуває подальша зміна демографічної ситуації світу, населення якого перевищило 6 млрд. чол., а до 2025 року воно досягне чисельності 8 млрд. чол., з яких 10%, за висновками міжнародних експертів, залишиться на межі недоїдання. Україна має значні резерви щодо збільшення виробництва продовольства та можливості його експорту, покращення умов праці аграрних товаровиробників, їх соціального забезпечення. Стан природного ресурсного потенціалу безпосередньо впливає на якість і тривалість життя населення. Співставлення економічного і екологічного комфорту як складових життєвого рівня свідчить, що якість навколишнього середовища виступає як пріоритетне споживче благо. Це теоретичне положення передбачає практичну реалізацію прав людини на екологічно чисте довкілля, прав майбутніх поколінь на користування природним ресурсним потенціалом для підтримки власного розвитку.

З розвитком різних форм власності в аграрному секторі та його реформуванням вирішення питання відтворення природного ресурсного потенціалу АПК має пріоритетне значення. Методологічна незавершеність і недостатність нормативно-правової бази знижує ефективність й обмежує сферу застосування інструментарію загальної системи економічних регуляторів проведення заходів щодо відтворення та збереження природного ресурсного потенціалу АПК.

Наукові публікації з питань теоретичного і прикладного висвітлення проблеми відтворення природного ресурсного потенціалу АПК та механізмів його здійснення в сучасних умовах мають важливе значення. Дана проблема прийняла багатогранний характер, що ускладнює її вирішення з урахуванням особливостей регіонального виробництва, оскільки є однією із складових забезпечення продовольчої та екологічної безпеки України.

Значний внесок у вирішення економічної проблеми нарощування ресурсного потенціалу аграрної сфери внесли І.І.Лукінов, П.Т.Саблук, П.І.Гайдуцький, О.М.Онищенко, В.В.Юрчишин, О.В.Крисальний, які започаткували науково-практичну розробку реформування на ринкових засадах соціальних, земельних та майнових відносин, встановлення нових організаційно-правових форм в аграрному секторі. З точки зору удосконалення та розвитку земельних відносин виняткове значення мають дослідження В.М.Трегобчука, В.Я.Месель-Веселяка, І.К.Бистрякова, А.С.Даниленка, Д.С.Добряка, Л.Я.Новаковського, М.М.Федорова, А.М.Третяка й інших учених-економістів.

В науково-практичному опрацюванні макроструктурних аспектів аграрної економіки провідне місце належить В.М.Геєцу, М.Я.Дем'яненку, Б.Й.Пасхаверу, В.К.Савчуку, С.І.Дорогунцову, Д.В.Полозенку, А.А.Фесині, М.Й.Маліку, О.М.Шпичаку, В.Я.Амбросову, В.М.Нелепу, Б.Я.Панасюку, В.П.Ситнику. Проблеми формування ресурсного потенціалу АПК плідно розробляють А.Е.Юзефович, П.М.Макаренко, Л.Ю.Мельник, В.С.Шебанін, П.О.Мосіюк, соціального розвитку та агробізнесу - І.І.Червен, О.Д.Гудзинський, В.К.Терещенко, В.С.Уланчук, Л.О.Шепотько, Ф.В.Зінов'єв, галузеві відносини в АПК є дослідженнями П.П.Борщевсьвого, О.М.Гаркуші, І.Н.Топіхи, Л.О.Мармуль, О.Ю.Єрмакова, В.Г.Андрійчука, В.П.Мартьянова, О.М.Шестопаль й ін.

В дослідженнях різних аспектів раціонального використання, охорони і відтворення природних ресурсів великий внесок зробили, насамперед, такі відомі вчені, як О.Ф.Балацький, П.П.Руснак, В.Г.В'юн, Б.М.Данилишин, Л.Г.Мельник, Я.Б.Олійник, В.А.Євтушевський, О.М.Царенко, Р.А.Іванух, Я.В.Коваль, І.Д.Якушик, В.Г.Сахаєв, С.К.Харічков, М.А.Хвесик, В.Я.Шевчук. Фінансово-економічному забезпеченню розвитку ресурсного потенціалу АПК присвятили свої дослідження М.П.Сахацький, Д.Ф.Харківський, В.І.Грушко, П.П.Лайко, О.Л.Кашенко, В.І.Благодатний, В.В.Немченко, С.І.Юрій, В.М.Федосов. Завдяки роботам цих вчених сформовано підґрунтя для подальших наукових досліджень.

Проте ряд проблем у сфері економічного відтворення природного ресурсного потенціалу АПК потребують додаткових досліджень, зокрема: система критеріальних показників, що характеризує відтворювальні процеси в аграрній сфері; економічна оцінка системи відтворення природного ресурсного потенціалу АПК; організаційно-економічний механізм стимулювання цих процесів; соціально-економічна значущість відтворення природного ресурсного потенціалу АПК на регіональному рівні тощо. Розв'язання цих проблем сприятиме розробці комплексного підходу до удосконалення організаційно-економічної системи відтворення природного ресурсного потенціалу АПК. Тому пошук шляхів вирішення цих проблем у системі економічних регуляторів розвитку аграрної сфери є досить актуальним, що і зумовило вибір теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконане дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідних робіт держбюджетних тем на замовлення Фонду фундаментальних досліджень України, які виконуються в Сумському національному аграрному університеті: “Рекомендації по формуванню і реформуванню фінансової інфраструктури східного регіону України”, “Теоретичне обґрунтування економічного механізму соціального захисту населення, що підпадає під вплив забруднення навколишнього середовища”.

Частина дисертаційних досліджень є складовою таких програм Наукової Ради НАН України, як “Розробка наукових основ сталого розвитку в Україні”, “Основні напрямки державної політики у сфері охорони навколишнього середовища, раціонального використання природних ресурсів і ядерної безпеки”. Результати досліджень формувалися також при виконанні держбюджетних тем: “Реформування організаційно-економічного механізму АПК на принципах сталого розвитку” (номер державної реєстрації 0101U004505), “Розробка рекомендацій щодо формування та функціонування інфраструктури аграрного сектора східного регіону України” (номер державної реєстрації 0196U17425), “Розробити модель індикативного планування охорони природи та раціонального використання природних ресурсів в Україні” (номер державної реєстрації 0194U008284) за замовленням Міністерства освіти і науки України; “Розробка теорії розвитку навколишнього середовища як еволюційної системи: еколого-економічний аспект” (шифр 6/152), “Розробити методику економічної оцінки створення та функціонування природоохоронних територій. Надати економічне обґрунтування перспективного розвитку їх мережі в Україні” (номер реєстрації 02.04.02/015-92) за замовленням Державного комітету України з питань науки, техніки та промислової політики.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає в обґрунтуванні та розробці теоретико-методологічних положень та науково-практичних рекомендацій стосовно проблеми формування економічної системи відтворення природного ресурсного потенціалу АПК в умовах ринкової трансформації багатоукладної економіки.

Для досягнення поставленої мети визначені наступні основні завдання:

з'ясувати сутність природного ресурсного потенціалу АПК як еволюційної еколого-економічної системи;

дослідити класифікацію природного ресурсного потенціалу АПК та системні взаємозв'язки її елементів;

обґрунтувати концепцію та принципи побудови системи економічного відтворення природного ресурсного потенціалу АПК; уточнити систему критеріальних показників, що характеризує відтворювальні процеси;

розробити науково-практичні засади організаційної системи та стратегії економічного відтворення природного ресурсного потенціалу АПК;

здійснити економічний аналіз впливу інтеграційних та інтенсифікаційних процесів на стан природного ресурсного потенціалу АПК;

розробити алгоритм економічної оцінки системи відтворення природного ресурсного потенціалу АПК та удосконалити організаційно-економічний механізм стимулювання його відтворення;

запропонувати принципи та методологічні підходи щодо економічного механізму стимулювання екологізації підприємницької діяльності;

дослідити інвестиційне забезпечення відтворення природного ресурсного потенціалу АПК, запропонувати шляхи удосконалення його фіскальної системи, розвитку екологічного страхування та аудиту;

розробити програмне забезпечення та дослідити соціально-економічну значущість природного ресурсного потенціалу АПК в регіоні;

розробити методичні рекомендації з економічного відтворення природного ресурсного потенціалу АПК на регіональному рівні.

Предмет і об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження є природні ресурси АПК, що в сукупності утворюють природний ресурсний потенціал агропромислового виробництва.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних і практичних аспектів проблеми економічного відтворення природного ресурсного потенціалу АПК як цілісної системи та її впливу на розвиток інноваційного суспільного виробництва.

Методи дослідження. Теоретичною основою проведеного дисертаційного дослідження стали фундаментальні положення сучасної теорії ринкової економіки, менеджменту, маркетингу, економіки природокористування, фінансів, статистики та ін.

Методологічною основою роботи є діалектичний метод пізнання та системний підхід до вивчення проблеми, що передбачає розгляд системи природних ресурсів аграрної сфери як системного явища економічних процесів з використанням структурно-функціонального методу, з обов'язковим аналізом функцій її взаємодіючих елементів. За цими методами було визначено системні взаємозв'язки між елементами природного ресурсного потенціалу АПК; систему критеріальних показників, що характеризує відтворювальні процеси; проаналізовано зміни, які відбулися в системі природних ресурсів та подальші напрями щодо їх відтворення економічними засобами.

Використання методу кількісного аналізу у поєднанні із методом наукової абстракції полягає у виділенні найсуттєвіших характеристик процесу економічного відтворення і дає змогу визначити притаманні йому особливості щодо природних ресурсів, задіяних в аграрному виробництві; з'ясувати роль і значення кожного компонента при розробці економічної стратегії відтворення природного ресурсного потенціалу АПК; прослідкувати їх зв'язки у системі стимулювання екологізації підприємницької діяльності. Це стало основою для подальшого теоретичного осмислення та обґрунтування напрямів економічного відтворення аграрного природного ресурсного потенціалу.

Взаємозв'язок усіх структурних компонентів оцінки системи відтворювальних процесів природних ресурсів аграрної сфери було досліджено за допомогою поєднання логічного і порівняльного підходів, які відображають процес розвитку та становлення відносин у сфері використання природного ресурсного потенціалу АПК.

Застосування математичних методів та експертних оцінок дало змогу оцінити економічну результативність відтворення лісових ресурсів, визначити ступінь екологічної небезпеки виробництва при проведенні екологічного страхування, розрахувати розмір страхового резервного фонду при обов'язковому страхуванні якості земельних ресурсів, абсолютну економічну ефективність інвестицій у відтворення природного ресурсного потенціалу АПК.

Інформаційною базою дослідження стали статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства аграрної політики, Міністерства екології та природних ресурсів, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, Міністерства фінансів; аналітичні огляди, звіти і статистичні матеріали з питань економічного розвитку аграрного сектора, природокористування в Україні; наукові публікації вітчизняних та зарубіжних вчених в періодичних виданнях; матеріали науково-практичних конференцій; прогнозні й аналітичні розрахунки автора. Обробка даних здійснювалася з використанням сучасних комп'ютерних програм.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації отримано нові результати, які в сукупності обгрунтовані і вирішують важливе наукове завдання розробки теоретико-методологічного забезпечення комплексного економічного відтворення природного ресурсного потенціалу АПК та його впливу на збалансований розвиток суспільства. Найбільш вагомі теоретичні та практичні результати, які характеризують новизну дослідження й особистий внесок автора такі:

розвинуто економічну категорію природного ресурсного потенціалу АПК у напрямі відображення структури та взаємозв'язків між його елементами;

подальший розвиток одержав еколого-економічний аналіз стану елементів природного ресурсного потенціалу АПК, впливу антропогенного навантаження на них. Це дало можливість дослідити системні взаємозв'язки між елементами, дати їх кількісну оцінку, проаналізувати динаміку та співвідношення якості природних ресурсів аграрної сфери;

розвинуто системне уявлення концепції економічного відтворення природного ресурсного потенціалу АПК на підставі проведеного факторного аналізу в зв'язку з організаційно-економічним реформуванням сільського господарства, зміною структури форм власності і господарювання;

поглиблено визначення економічної оцінки елементів природних ресурсів, яка розглядається в дослідженні як критеріальний показник порівняльної економічної ефективності використання і відтворення природного ресурсного потенціалу АПК;

вперше розроблено алгоритм кількісної оцінки абсолютного економічного ефекту збереження та відтворення природного ресурсного потенціалу АПК з урахуванням показників непрямої дії, таких як демографічні та соціальні характеристики території;

запропоновані економічні інструменти стимулювання збереження та відтворення природного ресурсного потенціалу АПК як цілісної системи взаємопов'язаних елементів: страхування, оподаткування, аудиту, інвестиційної діяльності;

вперше розроблені механізми обов'язкового державного страхування якості земельних ресурсів та організаційно-економічного стимулювання відтворення природного ресурсного потенціалу АПК як основні складові фінансового забезпечення регіональних відтворювальних програм і процесів (економічних методів та важелів, правового, нормативного та інформаційного забезпечення);

поглиблено еколого-економічну сутність і значення розвитку підприємництва як основного фактора сучасного агропромислового виробництва; розроблено науково-практичні засади екологічного страхування та екологічного аудиту в аграрній сфері;

одержав подальший розвиток регіональний аспект цільового економічного регулювання відтворення природного ресурсного потенціалу АПК з урахуванням його соціально-економічної значущості; запропоновано напрями удосконалення організаційної системи забезпечення цього процесу;

розвинуто науково-практичні засади інформаційного забезпечення економічних процесів відтворення природних ресурсів аграрної сфери на підставі розробки інформаційної системи експертизи оцінки їх якості, моніторингу, паспорту об'єкта природокористування;

вперше розроблено методичні рекомендації з економічного відтворення природного ресурсного потенціалу АПК на регіональному рівні.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність одержаних результатів полягає у можливості їх врахування під час підготовки законодавчої бази подальшого реформування економічних відносин в аграрній сфері з урахуванням екологічної складової. Крім того, запропоновані напрями екологізації підприємницької діяльності та еколого-економічних механізмів раціонального аграрного землекористування були використані Міністерством аграрної політики України при розробці еколого-економічних програм і проектів сталого розвитку аграрного виробництва (довідка №18-13/749 від 05.09.2001 р.).

Основні положення, результати, рекомендації та пропозиції щодо економічного відтворення природного ресурсного потенціалу АПК, зокрема інвестування у підвищення родючості ґрунтів, пропозиції щодо механізму та розміру економічного стимулювання за підвищення агроекологічної оцінки земельних угідь, застосування штрафних санкцій за її зниження з метою підвищення родючості ґрунтів були використані Державним комітетом України по земельних ресурсах при розробці економічної та нормативно-правої бази землекористування - Законів України “Про підвищення родючості та охорону сільськогосподарських земель”, “Про землеустрій” (довідка №4/2326 від 23.09.2003 р.).

Результати дослідження використовуються для вдосконалення економічного механізму відтворення природних ресурсів аграрної сфери в регіоні (акт про впровадження Луганським Інститутом агропромислового виробництва від 01.08.2003).

Науково-практичні рекомендації використовуються для визначення показників економічної оцінки елементів природних ресурсів аграрної сфери; розрахунку економічної ефективності збереження та відтворення природного ресурсного потенціалу АПК; фінансового забезпечення регіональних відтворювальних програм і процесів; формування регіональної системи природокористування на підставі цілісної системи взаємопов'язаних економічних елементів: страхування, оподаткування, аудиту, інвестиційної діяльності; розвитку екологічно орієнованого підприємництва; цільового економічного регулювання відтворення природних ресурсів з урахуванням їх соціально-економічної значущості (довідка про впровадження Головним управлінням економіки Сумської обласної державної адміністрації №5/1839 від 25.10.2003 р.).

Основні теоретичні положення й результати дослідження використовуються у навчальному процесі при викладанні економічних дисциплін “Економіка землекористування”, “Фінанси природокористування”, “Страхування в АПК”, “Інвестиційна діяльність”, “Основи підприємницької діяльності”, “Економіка та організація сільськогосподарського виробництва”, “Макроекономіка” Сумського національного аграрного університету (акт про впровадження СНАУ від 23.05.2003 р.). За темою дисертаційних досліджень видано навчальні посібники “Соціально-економічні основи страхування” та “Інвестування в аграрній сфері”.

Особистий внесок здобувача полягає в обгрунтуванні механізму економічного відтворення природного ресурсного потенціалу АПК, розробці інструментів та методів агроекологічного регулювання. Наукові положення, висновки і рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно і містяться в одноосібно опублікованих працях.

Апробація результатів дисертації. Наукові положення та результати дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на: 6ій Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні технології, економіка та екологія в промисловості, на транспорті та сільському господарстві” (м. Алушта, 1999р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої продукції АПК” (м. Суми, 1999, 2001 рр.), Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми розвитку економіки агропромислового комплексу: соціально-економічні та правові аспекти” (м. Запоріжжя, 2000 р.), 7ій Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні технології, економіка та екологія в промисловості, на транспорті та сільському господарстві” (м.Алушта, 2000 р.), Других Всеукраїнських зборах (конгресі) вчених економістів-аграрників (м. Київ, 2000 р.), Науково-практичній конференції “Проблеми реформування власності колективних сільськогосподарських підприємств” (м.Житомир, 2000 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Власний статус і проблеми раціонального використання земель” (м. Київ, 2000 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Економічні та гуманітарні проблеми розвитку у ІІІ тисячолітті” (м. Рівне, 2000 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми державного управління і місцевого самоврядування” (м.Запоріжжя, 2001 р.), Міжнародній науковій конференції “Сільськогосподарська технологія та економічний розвиток центральної і середньої Європи” (м. Галлє (Німеччина), 2001 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Аграрна наука і освіта на початку третього тисячоліття” (м. Львів, 2001р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Економіка і природокористування: актуальні питання та реалізація перспектив” (м. Кишинев, 2001 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми та перспективи розвитку фінансово-кредитної системи України” (м. Харків, 2001 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Теоретичні та прикладні аспекти розвитку кооперативного руху в сільському господарстві” (м. Полтава, 2001 р.), Науково-практичній конференції “Фінанси, облік, банки” (м. Донецьк, 2001 р.), Третіх Всеукраїнських зборах (конгресі) вчених економістів-аграрників (м. Київ, 2001 р.), Науково-практичній конференції викладачів, аспірантів та студентів Сумського НАУ 2-18 квітня 2002 р. (м. Суми, 2002), Міжнародній науковій конференції “Розвиток сільськогосподарських підприємств. Паралелі та розбіжності у східній Німеччині, Польщі та Угорщині” (м. Галлє (Німеччина), 2002 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Теорія, методи оцінювання, оптимізації використання та відтворення земельних ресурсів” (м. Київ, 2002р.), Четвертих Всеукраїнських зборах (конгресі) вчених економістів-аграрників (м. Київ, 2002 р.), Науково-практичній конференції “Внесок академіка В.І.Вернадського в дослідження проблем розвитку і розміщення продуктивних сил” (м. Київ, 2003 р.), Науково-практичній конференції викладачів, аспірантів та студентів Сумського НАУ 2-18 квітня 2003 р. (м. Суми, 2003 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми економіки сільського господарства та АПК” (м. Суми, 2003 р.) та ін.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковані в 56 наукових працях загальним обсягом 56,9 авторських друкованих аркуша, в т.ч. 3 монографіях (41,2 д.а.), 29 статтях у наукових фахових виданнях (9,6 д.а.).

Обсяг і структура дисертації. Робота складається із вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел (358 найменувань), 8 додатків. Основний зміст дисертації викладено на 411 сторінках друкованого тексту, який містить 33 таблиці та 23 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Природний ресурсний потенціал АПК як об'єкт економічних досліджень” викладено теоретичні погляди на сутність природного ресурсного потенціалу АПК, подано його системне уявлення, розроблено класифікацію природних ресурсів АПК, проведено еколого-економічний аналіз відтворення природного ресурсного потенціалу АПК.

Достатній рівень природно-ресурсного потенціалу - один із найважливіших чинників ефективного розвитку агропромислового виробництва. Природний ресурсний потенціал аграрної сфери розглядається нами як комплексна система природних ресурсів, користувачами яких є підприємства агропромислового виробництва при існуючих технологіях та соціально-економічних відносинах, складова еколого-економічного потенціалу держави. В нових умовах господарювання під поняттям еколого-економічного потенціалу аграрного виробництва пропонується розуміти сукупну спроможність підгалузей АПК виробляти сільськогосподарську продукцію, здійснювати капітальне будівництво, перевезення вантажів, надавати послуги населенню, використовуючи природні ресурси, та необхідність і можливість їх відтворення природним шляхом і за допомогою людської праці.

Агропромисловий комплекс належить до надто ресурсномістких, де використовується велика кількість трудових, матеріально-технічних, природних ресурсів. Їх кількісний та якісний склад, співвідношення між трудовими, матеріально-технічними і природними ресурсами з одного боку, та рівень як сумарної, так і поресурсної віддачі, з другого, визначають величину ресурсного виробничого потенціалу в конкретних природноекономічних умовах функціонування даного АПК, його окремих галузей, сфер, підприємств. У вітчизняному АПК нині зосереджено більше третини всіх виробничих ресурсів України.

Раціонально сформований ресурсний потенціал АПК слід розглядати як сукупність технологічно, економічно й екологічно взаємозбалансованих виробничих ресурсів (трудових, матеріально-технічних, природних і біологічних), спроможних забезпечити високоефективне та екологічно безпечне виробництво, переробку, зберігання, транспортування і реалізацію агропродовольчої продукції. Оскільки базовою галуззю АПК є сільське господарство, що ґрунтується на використанні природного ресурсного потенціалу, то темпи його зростання великою мірою залежать не від кількості тих чи інших його складових елементів, а від характеру і ступеня їх участі в агропромисловому виробничому процесі. Складний екологічний стан природних ресурсів аграрної сфери потребує їх відтворення, яке повинно здійснюватися в процесі аграрного виробництва. Тому основну увагу в дослідженні приділено удосконаленню організаційно-економічного механізму відтворення природного ресурсного потенціалу аграрного виробництва.

До природного ресурсного потенціалу сільського господарства на 01.01.2003 року входить 41,82 млн. га сільськогосподарських угідь (69,3% її загальної території), при цьому рілля складає 32,54 млн. га (53,9%), площа сіножатей і пасовищ - 7,92 млн. га (13,1%). В розрахунку на 1 людину припадає 0,85 га сільськогосподарських угідь, тоді як у середньому по Європі цей показник складає 0,44 га, а ріллі - 0,25 га. Забезпеченість ріллею в Україні досить висока, і дорівнює 0,66 га на душу населення (для порівняння: у Росії - 0,91, США - 0,59, Угорщині - 0,45, Болгарії - 0,42, Франції - 0,21, Англії - 0,11, Японії - 0,004). У сільськогосподарському виробництві щороку використовується понад 10 млрд. м3 води, або 36,45% її загального споживання.

Розроблена класифікація природного ресурсного потенціалу АПК дозволяє оцінити масштаби запасів природних ресурсів аграрної сфери, можливість використання та напрями їх відновлення. В роботі досліджено системні взаємозв'язки елементів класифікації, з'ясовано комплекс необхідних охоронних заходів. Як ми вважаємо, природний ресурсний потенціал АПК складається з невичерпних (енергетичних, атмосферних, водних, кліматичних), які є відновлюваними та вичерпних (антропоекологічних, земельних, біологічних, мінеральних, рекреаційних) природних ресурсів. Вичерпні природні ресурси поділяються на відновлювані (антропоекологічні) та обмежено відновлювані (родючість ґрунтів, мінеральна сировина, рекреаційні ресурси, тваринний й рослинний світ).

Тенденції сучасного розвитку АПК в Україні пов'язані з недосконалістю економічного механізму природокористування, техніки, технології. Головним результатом бездумної стратегії інтенсифікації й ігнорування ідеї комплексного вивчення і використання взаємозалежних і взаємообумовлених абіотичних (ґрунт, кліматичні та погодні умови), біотичних (біологічні компоненти агроекосистем) і антропогенних (технічні, організаційно-економічні, інформаційні) чинників є забруднення навколишнього середовища, значна еродованість ґрунтів, неспівставне зростання витрат непоправної енергії на кожну одиницю приросту продукції.

В 2002 р. порівняно з 1990 р. ефективність використання ресурсного потенціалу АПК у розрахунку на 1 га земельних ресурсів скоротилася наступним чином: валової продукції сільського господарства на 46,7%; продукції рослинництва - 35,5%; тваринництва - 57,8%. За останні 30 років площа еродованих земель збільшилася майже в 1,5 рази, значно розширилися площі засолених, закислених, підтоплених і техногенно забруднених сільськогосподарських угідь. Сьогодні тільки 1 з 10 га продуктивних земель має нормальний екологічний стан. Разом з тим, витрати на протиерозійні та інші землеохоронні і землемеліоративні роботи постійно зменшуються (витрати на охорону земельних угідь за останні 10 років скоротились у 25 разів).

Як відомо, деградація природного середовища під впливом агропогенної діяльності тягне за собою деградацію соціально-економічного середовища, що вже сьогодні виражається в конкретному економічному збитку, порівняному з розміром валового національного продукту. Однак розрахунок збитку економістами сам по собі недостатній, щоб з'єднати екологічну науку з економічною. Для відтворення природного ресурсного потенціалу АПК необхідно широко використовувати принципи та методи регулювання поведінки природно-виробничих систем. До основних принципів можна віднести: попередження, нейтралізацію екологічних наслідків та компенсацію збитку. Попередження здійснюється адміністративно-правовими заходами (прийняття природоохоронних правил, нормування якості довкілля, експертиза проектів тощо); економічними (пільгове кредитування, надання субсидій, податкового інвестиційного кредиту, пільгове оподаткування та інші); економіко-адміністративно-правовими (система компенсацій, вибір методів регулювання); технологічними методами (ресурсо-, енергозберігаючих технологій, альтернативних систем землеробства з обмеженням використання хімічних засобів для підвищення родючості грунтів та захисту рослин з урахуванням асиміляційних можливостей агросфери). Нейтралізація екологічних наслідків здійснюється шляхом технічних методів та планування. Компенсація збитку передбачає застосування адміністративно-правових та економічних методів.

Сталий розвиток агропромислового виробництва як важлива складова економіки України передбачає забезпечення на тривалий термін збалансованого економічного зростання, покращення соціальних і екологічних параметрів його діяльності. Вирішення цих завдань передбачає необхідність нарощування обсягів виробництва якісної і конкурентоспроможної агропродовольчої продукції, підвищення економічної ефективності виробничої діяльності, забезпечення соціальної справедливості і гарантій для трудового потенціалу, відтворення і охорону природних ресурсів, зниження екодеструктивного впливу аграрного господарювання і оздоровлення навколишнього середовища. Перехід агропромислового комплексу на модель сталого розвитку і подальше функціонування на цих засадах є важливим для гармонійного розвитку країни та необхідною передумовою інтеграції у європейські інституції.

У другому розділі “Теоретико-методологічні засади економічного відтворення природного ресурсного потенціалу АПК” розглянуто концептуальні засади економічного відтворення природного ресурсного потенціалу АПК, розроблено систему показників, що характеризують стан природного ресурсного потенціалу АПК та його відтворення, проведено оцінку економічної результативності відтворювальних процесів природного ресурсного потенціалу АПК.

Соціально-державна необхідність природоохоронної діяльності й пріоритетні напрями її реалізації випливають з тих обставин, що існує нагальна потреба у формуванні політики, спрямованої на збереження і відтворення довкілля для майбутніх поколінь, підвищення екологічної безпеки. Тому головні передумови розробки концептуальних засад відтворення природного ресурсного потенціалу країни, на нашу думку, полягають у повному усвідомленні суспільством того, що майбутнє України найтісніше пов'язане з інноваційним розвитком, а, отже, невідкладне вирішення екологічних проблем не має альтернатив. Створення системи екологічно збалансованого управління розвитком суспільства дозволить стимулювати відновлення природних властивостей довкілля, створити умови для компетентного управління використанням природних ресурсів та управління розвитком продуктивних сил. Схема концептуальної моделі відтворення природного ресурсного потенціалу АПК зображена на рис. 1.

Рис. 1. Схема концептуальної моделі відтворення природного ресурсного потенціалу АПК

Розроблена система показників, що характеризують стан і використання природного ресурсного потенціалу АПК доводить, що оцінка природних ресурсів і середовища складає методологічну основу, за допомогою якої може бути сформульована система базових показників для економічної оцінки факторів природного середовища. Показник витрат на відтворення природних ресурсів АПК характеризує витрати з освоєння цілинних земель (вирубка лісів, осушення боліт та ін.); показник витрат на підтримку стану відтворюваних природних ресурсів (екосистем) поєднує витрати на підтримку родючості ґрунтів (внесення необхідних речовин замість тих, що виносяться разом з врожаєм; вартість моніторингу ґрунтів, меліорації земель); витрати з моніторингу і профілактичного очищення дна і берегів річок; з моніторингу і санітарних рубок лісу; на утримання заповідників, заказників, національних парків та ін. Витрати із запобігання екологічного порушення (забруднення) природних ресурсів передбачають вартість очисних споруд для зменшення забруднення атмосфери і води; вартість полігонів щодо захоронення відходів; витрати на терасування і обваловування схилів земельних ділянок, укріплення берегів річок та ін.; витрати на ліквідацію наслідків екологодеструктивної діяльності - вартість робіт з дезактивації забрудненої території; витрати на рекультивацію порушених земель; вартість осушення підтоплених територій; вартість лікування тих, хто захворів через забруднення тощо; показник економічного збитку від порушення (забруднення) природних факторів, що характеризує втрати врожаю; втрати, пов'язані з додатковою захворюваністю населення; збиток від підвищеного зносу основних засобів; втрати лісового господарства від зниження приросту деревини, усихання дерев тощо. Розроблена система показників дозволяє, в залежності від специфіки економічної сфери використання, отримати цілий спектр еколого-економічних оцінок, різних за формою, але які мають єдину методологічну основу.

Оцінка природних ресурсів є складним міжвідомчим завданням, що стає першочерговим в умовах ринкової економіки. Основні проблеми в цьому питанні виникають через відсутність узгодженої методології економічних оцінок ресурсів і процесів ресурсоспоживання, відповідної правової і нормативно-методичної бази. Розробку методів грошових оцінок природних ресурсів тривалий час стримувала недостатня обгрунтованість теоретичних розробок. Природні ресурси найчастіше розглядалися у відриві від проблем оцінки елементів національного багатства та їх відтворення. Саме відсутність єдиних методичних підходів щодо соціально-економічної оцінки природних ресурсів АПК не дозволяє їх враховувати і відображати в складі національного багатства країни. Тому головне завдання полягає в розробці загальної концепції економічної (вартісної) оцінки природних ресурсів, що дозволила б виробити єдину систему показників оцінки різноманітних природоутворюючих компонентів оптимальних з точки зору узгодження інтересів економіки і природокористування.

Система оцінки природного ресурсного потенціалу АПК є основою економічного регулювання використання, охорони і відтворення природних ресурсів, сукупність складових якого можна відобразити наступним чином:

ПРПАПК = Пзр + Плр + Пвр + Пра,(1)

де ПРПАПК - природний ресурсний потенціал АПК;

Пзр - потенціал земельних ресурсів;

Плр - потенціал лісових ресурсів;

Пвр - потенціал водних ресурсів;

Пра - потенціал ресурсів атмосфери.

Теоретично опосередкована вартісна оцінка будь-якого природного ресурсу може бути визначена через додатковий обсяг продажу і/або підвищений рівень цін на відповідний товар у порівнянні з аналогічними економічними показниками в тих місцях і в той час, де і коли відсутня підвищена потреба в зазначених природних благах. Схематично це може бути виражено формулою:

(2)

де Воп - опосередкована вартісна оцінка певного природного ресурсу;

, Пi - обсяг продажів і-го природного ресурсу відповідно в умовах

підвищеного попиту і при відсутності підвищеного попиту;

, Цi - ціна на i-ий природний ресурс відповідно в умовах підвищеного попиту

і при відсутності такого;

n - кількість природних ресурсів, за допомогою яких може бути реалізована

потреба в даних природних благах.

Економічна ефективність використання і відтворення природного ресурсного потенціалу АПК, що пов'язана з переорієнтацією використання ресурсів в межах території, є невід'ємною складовою при розробці програм його відтворення. Нами пропонується визначати абсолютну соціально-економічну ефективність витрат на відтворення природного ресурсного потенціалу АПК за формулою:

, (3)

де ЕT - абсолютна соціально-економічна ефективність витрат на відтворення

природного ресурсного потенціалу АПК;

Пt - прибуток отриманий в t-му році;

Рint - фіксовані рентні платежі, які виникли в результаті здійснення проекту

в період t;

Нint - плата за використання сировинної бази за період t;

Зint - розмір фонду заробітної плати за рік t;

ЕПint - інші позитивні соціальні ефекти, у вартісному виразі за період t;

ЕНnt - інші негативні соціальні ефекти, у вартісному виразі за період t;

П0 - прибуток, отриманий до інвестування (за попередній рік);

Р0 - фіксовані рентні платежі до інвестування (за попередній рік);

Н0 - плата за використання сировинної бази до інвестування

(за попередній рік);

З0 - розмір фонду заробітної плати до інвестування (за попередній рік);

Вt - вартість інвестованих засобів t-ому році;

r - ставка дисконту;

t - строк виконання проекту.

Відтворення природного ресурсного потенціалу АПК потребує впровадження економічних методів та елементів регулювання природокористування. Ефективність механізму раціонального використання та відтворення природних ресурсів можна досягти в результаті поєднання економічних та організаційних форм господарювання, спрямованих на досягнення мети - випуску максимального обсягу продукції при мінімальних витратах ресурсів та допустимого впливу на природне середовище.

У третьому розділі “Розробка економічної системи збереження та відтворення природного ресурсного потенціалу АПК” розроблено організаційно-економічний механізм стимулювання відтворення природного ресурсного потенціалу АПК, удосконалено його фіскальну систему, запропоновано нові методологічні підходи до проведення екологічного страхування ресурсного потенціалу аграрної сфери, інвестиційного забезпечення відтворення природного ресурсного потенціалу АПК.



Рис. 2. Структура організаційно-економічного механізму стимулювання відтворення природного ресурсного потенціалу АПК

Важливість проблеми підвищення ефективності використання, відтворення і збереження земельних ресурсів в Україні зумовлена не тільки наявною тенденцією поглиблення значних структурно-динамічних змін у використанні, відтворенні і охороні цього найважливішого природного ресурсу, специфічними особливостями їх в країні, але й існуючою можливістю підвищення рівня їх віддачі. Регулювання цього процесу можливе за допомогою дії системи еколого-економічних важелів та стимулів через організацію, планування заходів щодо відтворення природного ресурсного потенціалу АПК, що є складовими організаційно-економічного механізму, структура якого зображена на рис. 2.

Акумулювати кошти на інвестування, страхування у відтворення природних ресурсів аграрної сфери, платежі, податки за їх використання доцільно, на нашу думку, у цільовому Державному фонді відтворення природного ресурсного потенціалу АПК у структурі Державного бюджету України, що матиме окремий рахунок у Національному банку України при Міністерстві екології та природних ресурсів. Як свідчить досвід розвинутих країн, такий фонд може стати фінансовою базою для створення системи екологічних банків з метою фінансування екологічних інвестицій і програм, науково-технічних досліджень і розробок, кредитування екологічних та інноваційних проектів щодо створення екологічно чистих джерел енергії технологічних процесів, машин, устаткування, структурної перебудови виробничого потенціалу тощо.

Забезпечення стабільного надходження коштів на відтворення природного ресурсного потенціалу АПК потребує подальшого розвитку економічних важелів та методів. Дослідження показали, що запроваджені в Україні нормативи виплат за забруднення довкілля та використання природних ресурсів значно занижені й не носять у повному обсязі компенсаційний характер. Зарубіжний досвід переконує в необхідності широкого використання принципів як негативної мотивації відтворювальної діяльності (платежі, штрафи), так і позитивної (кредити, пільги, позики), механізм якої в Україні поки ще відсутній, що значно ускладнює процес екологізації виробництва, відтворення природного ресурсного потенціалу АПК. Формування повноцінної системи еколого-економічного регулювання природокористування є одним з визначальних напрямів державної політики.

При визначенні екологічного податку доцільно, на нашу думку, змінити порядок його справляння: не закладати суму податку в ціну екологонебезпечної продукції і не перекладати його на споживача, а отримувати з прибутку товаровиробника, і, таким чином, економічно стимулювати його до екологічно конструктивних змін у технології виробництва. Потрібно закласти до основи розрахунків екологічних податків принцип залежності їх від середніх граничних витрат товаровиробників на зменшення забруднення; необхідно запровадити коригуючі коефіцієнти величини екологічного податку в залежності від зростання або скорочення концентрації токсичних речовин, які містяться в продукції, що оподатковується, тобто встановити прогресивне або регресивне екологічне оподаткування.

Згідно з прийнятим Земельним кодексом Україні необхідно відшкодовувати збитки власникам землі та землекористувачам, заподіяні внаслідок погіршення якості грунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, однак механізм відшкодування збитків не відпрацьований. На нашу думку, одним з шляхів відповідного механізму може бути обов'язкове страхування якості земельних ресурсів. При цьому страхувальниками виступають підприємства-користувачі земельних ресурсів сільськогосподарського призначення усіх форм власності. Об'єктом страхування є земельні ресурси, що знаходяться у власності чи оренді сільськогосподарських підприємств. Страховий ризик полягає в зменшенні родючості ґрунтів згідно з нормами, вказаними в паспорті земельної ділянки, для чого відповідним органам необхідно провести дослідження якості земельних ресурсів в межах їх паспортизації. Страховою подією є погіршення основних паспортних показників якості земельних ресурсів через гео-кліматичні процеси, стихійні явища, неправомірні дії третіх осіб тощо. Розрахувати розмір страхового фонду для збереження та відтворення родючості земель сільськогосподарського призначення можна за формулою:

F = S * Q * T/100%,(4)

де F - величина страхового фонду;

S - площа земельних ресурсів сільськогосподарського призначення;

Q - грошова оцінка 1 га земель сільськогосподарського призначення;

T - розмір страхового тарифу, (%).

Результати проведених розрахунків за даними статистичної звітності щодо формування страхового фонду для збереження та відтворення родючості ґрунтів сільськогосподарського призначення, де вирощуються основні види продукції рослинництва у 2002 р. на прикладі Сумської області, подані у таблиці 1.

Таблиця 1

Формування страхового фонду для збереження і відтворення родючості ґрунтів Сумської області у 2002 р. при вирощуванні зернових, технічних культур, картоплі та овочів

Найменування районів	Зернові культури	Технічні культури	Картопля і овочі
	Площа, тис. га	Грошова оцінка 1 га землі, тис. грн.	Розмір страхового платежу з 1 га, грн.	Величина страхового фонду, тис. грн.	Площа, тис. га	Грошова оцінка 1 га землі, тис. грн.	Розмір страхового платежу з 1 га, грн.	Величина страхового фонду, тис. грн.	Площа, тис. га	Грошова оцінка 1 га землі, тис. грн.	Розмір страхового платежу з 1 га, грн.	Величина страхового фонду, тис. грн.
Всього по області	586,9	7,6	38,0	22302	90,3	7,0	35,0	3161	85,1	6,9	34,5	2936
м. Суми	1,5	8,0	40,0	60	0,1	8,2	41,0	4	1,1	8,0	40,0	44
Білопільський	51,6	7,9	39,5	2038	7,9	7,1	35,5	281	6,1	7,6	38,0	232
Буринський	37,8	7,8	39,0	1474	6,1	7,0	35,0	214	3,0	7,4	37,0	111
Великописарівський	24,7	8,0	40,0	988	5,4	6,8	34,0	184	2,8	5,6	28,0	79
Глухівський	35,4	7,7	38,5	1363	5,2	7,2	36,0	187	6,2	7,6	38,0	236
Конотопський	49,8	7,8	39,0	1942	8,1	7,2	36,0	292	8,1	7,4	37,0	300
Краснопільський	31,4	7,9	39,5	1240	5,3	7,1	35,5	186	3,2	5,8	29,0	93
Кролевецький	20,9	6,0	30,0	627	1,2	6,6	33,0	40	5,1	6,4	32,0	163
Лебединський	44,7	8,0	40,0	1788	7,6	7,3	36,5	278	5,9	7,5	37,5	221
Липоводолинський	31,5	7,9	39,5	1244	5,8	7,1	35,5	206	1,4	6,1	30,5	43
Недригайлівський	33,6	8,0	40,0	1344	3,2	7,2	36,0	115	3,3	6,2	31,0	102
Охтирський	36,7	8,0	40,0	1468	7,1	7,1	35,5	252	6,1	7,2	36,0	220
Путивльський	16,2	7,7	38,5	624	2,1	6,8	34,0	72	3,4	7,1	35,5	121
Роменський	57,9	7,8	39,0	2258	9,3	7,0	35,0	326	6,5	7,5	37,5	244
Середино-Будський	12,8	5,9	29,5	378	0,7	6,3	31,5	22	2,2	6,8	34,0	75
Сумський	49,3	8,1	40,5	1997	9,2	8,1	40,5	373	9,1	7,8	39,0	355
Тростянецький	21,1	8,1	40,5	855	4,1	7,2	36,0	148	3,4	5,9	29,5	101
Шосткинський	18,4	5,9	29,5	543	1,2	6,1	30,5	37	4,5	7,4	37,0	167
Ямпільський	11,6	5,8	29,0	337	0,7	5,2	26,0	18	3,7	6,1	30,5	113

Страховий резервний фонд необхідно використовувати для відтворення якості земельних ресурсів, сплачуючи страхове відшкодування їх власникам у разі настання страхового випадку при дотриманні ними агротехнічних вимог вирощування сільськогосподарських культур; для відтворення родючості ґрунтів; запобігання погіршення екологічного стану земель сільськогосподарського призначення; заходів щодо відтворення деградованих та забруднених ґрунтів, підвищення родючості земель страхувальників.

Потреби в інвестиціях у виробничу аграрну сферу досить значні, тому важливо забезпечити мобілізацію всіх можливих інвестиційних ресурсів. В результаті аналізу існуючих джерел та методів фінансування інвестицій встановлено, що головним критерієм оптимізації співвідношення між власним, залученим та позичковим капіталом повинно бути забезпечення високої фінансової стійкості підприємств та максимізація суми прибутку від інвестиційної діяльності. Вибір методів фінансування інвестицій дозволяє розрахувати пропорції в структурі джерел інвестиційних ресурсів. Найпоширенішими, на нашу думку, є повне самофінансування, акціонування, кредитне фінансування, лізинг та змішане фінансування.

Класичною формою самофінансування є власні кошти у вигляді прибутку та амортизації. У країнах з розвиненою ринковою економікою рівень самофінансування досягає 60% і більше. Аналіз стану кредитного забезпечення вітчизняних підприємств аграрного виробництва показав, що за 1996-2002 рр. спостерігається тенденція до зниження процентних ставок, проте ціна за кредитні ресурси на даний час перевищує рівень беззбитковості інвестицій. Сільськогосподарські підприємства, як правило, не володіють високоліквідною майновою заставою, що не дає можливості забезпечити значних позик для придбання основних засобів. Внаслідок цього довгострокове кредитування сільськогосподарських підприємств відбувається на рівні 5-10% від загальної суми наданих позик. Тому потрібно провести докорінні ринкові перетворення у фінансово-кредитній системі.

Мотивація до залучення інвестицій у виробництво та природний ресурсний потенціал АПК залежить від фінансової стабілізації, гнучкості та стимулюючої направленості податкової політики, завершеності реформування форм власності. Створення сприятливого інвестиційного клімату в аграрній сфері та активізація інвестиційної діяльності всіх господарчих суб'єктів, враховуючи сучасне фінансове та матеріально-технічне становище підприємств аграрної сфери, потребують вирішення завдання якісної зміни підходів до управління АПК в цілому, кожної його галузі та господарюючого суб'єкта, їх адаптації до ринкових умов.

Дослідження показали необхідність формування дієвого механізму управління інвестуванням відтворення ресурсного потенціалу АПК з урахуванням екологічної складової, адекватного умовам сучасного економічного стану, враховуючи специфіку агропромислового виробництва, здатного створити економічно вигідні умови для стимулювання накопичення аграрного капіталу та росту ефективності його використання, що можливо за рахунок розвитку екологічного агропідприємництва.

У четверному розділі “Розвиток екологічного підприємництва в аграрній сфері” визначено економічну сутність екологізації підприємницької діяльності, обґрунтовано необхідність подальшого розвитку екологічного страхування та аудиту природного ресурсного потенціалу АПК.

Розвиток сільського господарства в Україні обмежений загостренням екологічних проблем. Впродовж свого існування люди для задоволення потреб у продуктах харчування і сировини використовували природні ресурси, не завжди турбуючись про їх відновлення. Сучасне агропромислове виробництво здійснюється в складних умовах зростаючого навантаження на довкілля і його забруднення. Відсутність науково обґрунтованої системи сільськогосподарського природокористування зумовило значне зниження відтворювальної спроможності біосфери, екологічної стійкості агроландшафтів, природної родючості ґрунту. Тому формування економічної стратегії екологічного розвитку підприємницьких структур є важливим елементом функціонування економіки країни.

...