Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут економіки промисловості

УДК 330.15:622.33

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Організаційно - економічний механізм формування і реалізації ресурсозберігаючих технологій у вугільній промисловості

Спеціальність 08.07.01 - Економіка промисловості

Петенко Ірина Валентинівна

Донецьк - 2002

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Донецькій державній академії управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк).

Науковий консультант - доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НАН України, заслужений діяч науки і техніки України Амоша Олександр Іванович, Інститут економіки промисловості НАН України директор інституту (м. Донецьк). вугільний металургія енергетика

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, академік НАН України Алимов Олександр Миколайович, Інститут економіки НАН України (м. Київ), завідувач відділу промислового потенціалу

доктор економічних наук, професор Степанов В'ячеслав Миколайович, Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України (м. Одеса), заступник директора інституту

доктор економічних наук Кабанов Анатолій Іванович, Інститут економіки промисловості НАН України (м. Донецьк), завідувач відділу перспективного розвитку паливно-енергетичного комплексу.

Провідна установа - Національний гірничий університет Міністерства освіти і науки України (м. Дніпропетровськ), кафедра маркетингу.

Захист відбудеться 27 грудня 2002 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.151.01 в Інституті економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий “26” листопада 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.М. Кузьменко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Серед базових галузей важливе стратегічне значення має розвиток вугільної промисловості України - постачальника паливних і сировинних ресурсів для енергетики, металургії, хімії, транспорту й інших господарських потреб.

Багато розвинених країн, що мають значні запаси інших енергоносіїв, продовжують, орієнтуючись на далеку перспективу, розвивати або підтримувати вугільну промисловість, незважаючи на великі державні витрати. Україна залежна від іноземних імпортерів газу і нафти через відсутність значних власних їх запасів, а також через незадовільну роботу вугільної промисловості. Розв'язання цієї проблеми бачиться, передусім, у техніко-технологічному та економічному відродженні вугільної промисловості країни.

Сучасний стан вугільної галузі не можна визнати задовільним, незважаючи на ряд прийнятих Урядом заходів і деяке поліпшення показників її роботи в 1998-2001 рр. Прийняті в 90-х роках Урядом заходи щодо перебудови в галузі системи управління, реструктуризації шахтного фонду, дотацій на оновлення очисного і прохідницького обладнання поки що не забезпечили істотних результатів і розв'язання проблем паливно-енергетичного комплексу, а також інших виробництв, що залежать від постачання вугілля.

Невідкладною задачею державного масштабу є досягнення в можливо короткі терміни технологічного й економічного підйому галузі як з точки зору необхідних обсягів виробництва і якості вугільної продукції, так і з точки зору економії коштів. Інвестиції на реконструкцію вугільних підприємств і введення нових потужностей у найближчі роки неможливі через кризове фінансове становище держави. Навряд чи можливим є залучення до цих проблем вітчизняних і іноземних інвесторів через непривабливість вугільних підприємств з точки зору швидкої віддачі і високої прибутковості інвестицій. З цих причин розв'язання проблеми підйому вугільної промисловості в найближчі роки полягає у всебічній мобілізації внутрішніх резервів підвищення ефективності виробництва при максимально можливому використанні підприємствами власних джерел капіталовкладень. Мова йде про проведення так званих локальних науково-технічних заходів, що не вимагають великих інвестицій, особливо з боку держави, але таких, що принесуть високий економічний ефект у найближчій перспективі. До вельми ефективних заходів локального характеру потрібно віднести комплекс ресурсозберігаючих науково-технічних і організаційних заходів, перелік яких досить різноманітний.

Пошук і реалізацію будь-яких науково-технічних заходів потрібно супроводжувати економічними оцінками їх ефективності, порівнянням і відбором альтернативних рішень, а також організаційними заходами служб менеджменту і маркетингу. Питанням науково-технічного розвитку вугільних підприємств присвячувалось багато літературних досліджень вчених і спеціалістів, які торкались проблеми ресурсозбереження. Однак сучасні економічні обґрунтування заходів відповідно до задач менеджменту і маркетингу потребують подальшого удосконалення. Розвитком вугільної галузі погіршується екологічна ситуація у вуглевидобувних регіонах, накопичуються техногенні відходи.

Викладене підтверджує актуальність наукового дослідження і необхідність розробки практичних рекомендацій у сфері ресурсозбереження у вугільному виробництві.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до тематичних планів науково-дослідних робіт Донецької державної академії управління, ІЕП НАН України, Донвугі у сфері розвитку техніки, технології та економіки вугільної промисловості України за період з 1985 до 2002 р., які увійшли до складу ряду цільових комплексних програм, затверджених колишнім Мінвуглепромом України і Мінпаливенерго України, Донецькою облдержадміністрацією.

Автором як керівником і відповідальним виконавцем виконано такі науково-дослідні роботи за темами:

Донецька державна академія управління МОН України -

"Підвищення конкурентоздатності і якості продукції та вторинних ресурсів" (номер державної реєстрації 0100U003067, 1998-2002 рр.) - розроблено механізм ціноутворення на вторинні ресурси.

Інститут економіки промисловості НАН України (м. Донецьк):

"Розвиток теоретичних положень, розробка науково-методичних і практичних рекомендацій, що забезпечуватимуть підвищення ефективності використання виробничого потенціалу" (номер державної реєстрації 0102U001230, 2002 р.) - проведено аналіз стану шахтного фонду і тенденцій розвитку вугільної промисловості до 2010 р.

"Розробка концептуальних, правових та науково-практичних основ забезпечення регіональної безпеки в економічній та соціальній сферах" (номер державної реєстрації 0101U001123, 2001-2002 рр.) - розроблено наукові основи формування екологічної і соціально орієнтованої стратегії розвитку промислового регіону.

Донецький науково-дослідний вугільний інститут Мінпаливенерго України:

"Виконати економічну оцінку техніко-технологічних рішень по залишенню породи в шахтах" (номер державної реєстрації 01870050935, 1988 р.) - розроблено методику та виконано економічну оцінку залишення породи в шахтах на шахтах України.

"Розробити рекомендації і виконати економічне обґрунтування доцільності відпрацювання некондиційних вугільних пластів на шахтах ВО "Артемвугілля", ВО "Дзержинськвугілля", ВО "Луганськвугілля" (№ 2292107186, 1988 р., № 2292107470, 1989 р., № 2292108460, 1990 р.,
№ 2292108460, 1991 р., № 2292109971, 1992-1996 рр.) - обґрунтовано концепцію відпрацювання некондиційних запасів вугільних пластів і розроблено методичне забезпечення щодо економічної оцінки.

"Розробити концепцію розв'язання проблеми залишення породи в шахтах з урахуванням вимог екології і вдосконалення технології відпрацювання запасів в особливо складних умовах" (№2219608110, 1996 р.) - обґрунтовано концепцію залишення породи в шахтах на період до
2010 р.

"Розробити пропозиції по вдосконаленню природоохоронних заходів, створенню засобів захисту природи від промислових забруднень вугільних підприємств" (№ 2210082040, 2001 р.) - проаналізовано екологічну ситуацію і вплив на навколишнє середовище підприємств вугільної промисловості.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є виявлення та наукове обґрунтування засобів удосконалення організаційно-економічного механізму управління ресурсозбереженням у вугільній галузі, що забезпечують її техніко-технологічний розвиток і економічне зростання в найближчій перспективі.

Для реалізації цієї мети в дисертаційній роботі вирішено такі задачі:

- виконано аналіз техніко-економічного стану вугільної промисловості України, визначено її значення в економіці країни та перспективи розвитку;

- дано оцінку впливу вугільної промисловості на навколишнє середовище, визначено стан і напрями розвитку ресурсозбереження у вугільному виробництві;

- розвинуто логіку трансформації природокористування в умовах ринкових відносин в економіці України;

- розроблено методичні основи побудови системи ресурсозберігаючого маркетингу і менеджменту у вугільному виробництві;

- досліджено закономірності і джерела утворення відходів у вугільному виробництві;

- визначено теоретичні передумови розробки ресурсозберігаючих технологій на різних етапах технологічного ланцюга вуглевидобутку;

- запропоновано принципи визначення кондицій за потужністю і зольністю пластів, що розробляються;

- обґрунтовано економічні перспективи розробки вельми тонких пластів;

- обґрунтовано економічну оцінку використання супутніх продуктів вугільного виробництва та заходів щодо використання шахтного газу;

- розроблено пропозиції щодо механізму ціноутворення на продукцію з вуглевідходів;

- досліджено економічну доцільність некондиційних запасів вугільних пластів;

- удосконалено економіко-математичну модель аналізу оптимальних умов функціонування еколого-економічної системи як об'єкта управління.

Об'єкт дослідження - діяльність вугільних підприємств України з їх техніко-технологічними, економічними та екологічними проблемами розвитку в нових умовах господарювання.

Предмет дослідження - теоретичні, методичні і практичні проблеми ресурсозбереження в сучасних умовах господарювання, що забезпечують формування та удосконалення організаційно-економічного механізму управління ресурсозбереженням у вугільній промисловості.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є наукова теорія пізнання, системний комплексний підхід до процесів і об'єктів вугільного виробництва, до його ресурсної бази, охорони навколишнього середовища, нових економічних зовнішніх і внутрішніх відносин. Методологічну і методичну основу дослідження складають фундаментальні положення сучасної економічної теорії ринкового господарювання, праці класиків економічної науки і гірничого виробництва, фахівців у галузі менеджменту, маркетингу, ціноутворення.

У дисертації використано загальнонаукові і спеціальні методи дослідження процесів і явищ в їх взаємозв'язку і розвитку. Зокрема, при вивченні та узагальненні теоретико-методичних основ управління ресурсозбереженням використано такі методи, як формальна та діалектична логіка, комплексного системного аналізу; при дослідженні тенденцій розвитку вугільної галузі - методи економіко-статистичного аналізу; при моделюванні розвитку еколого-економічних систем і обґрунтуванні механізму стимулювання ресурсозберігаючої діяльності - економіко-математичного моделювання, синтезу та іншого наукового інструментарію.

Інформаційною базою дослідження стали Закони України, фондові джерела статистики та вугільних підприємств, інструктивно-методичні документи державних і галузевих керівних органів.

Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає в теоретичному обґрунтуванні багатоаспектної політики ресурсозбереження у вугільній промисловості, у розробці цілісного організаційно-економічного механізму управління ресурсозбереженням.

Наукова новизна окремих положень дисертаційної роботи полягає в такому:

уперше:

- визначено сутність ресурсозберігаючого менеджменту як комплексної системи управління і раціонального використання всіх видів ресурсів і продукції вугільного виробництва в умовах ринкових відносин;

- розроблено структурну схему цілей, функцій, задач і результатів ресурсозберігаючого менеджменту;

- обґрунтовано нову спрямованість використання мінеральної сировини вугільного виробництва в ринковій економіці;

- досліджено закономірності формування відходів вугільного виробництва по всіх основних ланках технологічного ланцюга вуглевидобутку, визначено шляхи утилізації відходів, їх скорочення або корисного використання;

- системно виявлено вплив вугільної промисловості на всі елементи навколишнього середовища;

- обґрунтовано, що оцінка ефективності ресурсозберігаючих технологій у всіх випадках має визначатися при безпосередньому взаємозв'язку техніко-технологічних, екологічних і економічних характеристик;

- розроблено систему маркетингу корисних супутніх продуктів вугільного виробництва в поєднанні з методами ціноутворення;

- розроблено економіко-математичну модель для пошуку оптимального варіанта ресурсозбереження в еколого-економічній системі гірничого виробництва;

- удосконалено:

- понятійний апарат менеджменту щодо ресурсозбереження;

- сутність та зміст мало- і безвідходного виробництва на вугільному підприємстві в умовах екологічної кризи і ринкових відносин;

- методологічні основи економічної оцінки ресурсозберігаючих технологій;

- методичні підходи до розрахунку зольності вугілля;

- дістали подальшого розвитку:

- принципи обґрунтування та відбору рішень, які забезпечують раціональність розкриття, повноту і комплексність освоєння родовища і які дозволяють аналізувати і приймати рішення щодо відпрацювання забалансових запасів;

- принципи і механізм ціноутворення на товарну продукцію із вуглевідходів;

- класифікація ресурсозберігаючих технологій за заходами і напрямами їх впровадження;

- теорія природокористування.

Практичне значення одержаних результатів. Рекомендації з формування і реалізації організаційно-економічних заходів механізму управління ресурсозбереженням знайшли застосування в практиці роботи вугільних підприємств. За результатами досліджень розроблено і передано підприємствам і організаціям вугільної промисловості інструктивно-методичні документи для практичного використання, у тому числі:

- методика визначення доцільності відпрацювання некондиційних за потужністю і зольністю вугільних пластів (акт впровадження № 5-03 від 24.01.2002 ВО "Дзержинськвугілля", 135/04 від 20.02.2002 ДХК "Донбасантрацит", 37/02 від 07.09.2001 ВО "Артемвугілля");

- система моніторингу відходів виробництва (акт впровадження №1-04 від 23.01.2002 ЦЗФ ”Дзержинська”);

- методичні рекомендації по визначенню ефективності технологічних схем виймання вугілля із залишенням породи в шахті (акт впровадження 134/04 від 20.02.2002 ДХК "Донбасантрацит", 36/02 від 07.09.2001 ВО "Артемвугілля");

- методика оцінки доцільності видобування вугілля та інших корисних компонентів з гірничої маси на поверхні гірничого відводу (акт впровадження №4-03 від 24.01.2002 ВО "Дзержинськвугілля", 77/ 01 від 22.03.2001 2001 ВО "Донецьквугілля", 35/02 від 07.09.2001 ВО "Артемвугілля");

- методичні рекомендації з управління збалансованим порідним господарством (акт впровадження 75/ 01 від 22.03.2001 ВО "Донецьквугілля");

- паспортизація відвалів (акт впровадження 76/01 від 22.03.2001 ВО "Донецьквугілля").

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною роботою, в якій відображено авторський підхід до організації на вугільних підприємствах комплексних систем ресурсозбереження з використанням сучасних методів управління, а також ціноутворення, оцінки економічної ефективності заходів, моделювання, прогнозування.

Внесок автора в колективно опубліковані роботи і в інструктивно-методичні документи конкретизовано в списку публікацій. При цьому дисертант був ініціатором і виконавцем практичного впровадження одержаних ним наукових і прикладних результатів дослідження.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати виконаного дослідження доповідалися на наукових семінарах інститутів: ІЕП НАН України, Донвугі, ДонДАУ, на міжнародних науково-практичних конференціях: "Проблеми розвитку маркетингу і логістики у транзитивній економіці" - м. Донецьк-Слов?яногірськ, 2002 р.; "Екологічна та промислова безпека у Донбасі - як частина глобальної загальноєвропейської проблеми" -м. Донецьк, 2002 р.; "Техноресурс-2000" - м. Київ, 2000 р.; "Проблеми та перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації" - м. Дніпропетровськ, 1999, 2001 рр.; "Экологический кризис - проблема социальная. Пути ее решения" - м. Донецьк, 2001 р.; "Исследование и оптимизация экономических процессов "Оптимум - 2001" - м. Харків, 2001 р.; "Проблеми збору, переробки і утилізації відходів" - м. Одеса, 2001, 2002 рр.; "Экология и безопасность жизнедеяльности" - Міжгір'я, Закарпаття, 2001 р.; "Теорія і практика управління у трансформаційний період" -
м. Донецьк, 2001 р.; "Сучасна концепція маркетингу і її реінтерпретація в умовах перехідного суспільства" - м. Харків, 2000 р.; "Маркетинг: теорія і практика" - м. Луганськ, 2000 р.; "Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций" -
м. Слов'яногірськ, 1999 р.; "Актуальні проблеми розвитку суспільної думки і практики управління" - м. Запоріжжя, 1999 р.

Результати досліджень автора використовуються також у навчальному процесі. Здобувач є автором підручника “Ціноутворення” і співавтором підручника “Промисловий маркетинг”.

Публікації. Всього здобувачем опубліковано 73 наукові праці загальним обсягом 194,3 друк. арк., у тому числі основні ідеї, положення і результати дисертаційного дослідження викладено у 58 наукових працях, з них 2 монографії (1 індивідуальна), 31 стаття у фахових наукових журналах, 7 публікацій у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій - 155,1 друк. арк., з яких автору належить 86,8 друк. арк.

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, 7 розділів, висновків, списку використаних джерел (222 найменування) і 2 додатків. Основний зміст викладено на 483 сторінках, робота містить 101 таблицю і 23 рисунки.

Основний зміст дисертації

Розділ 1. Методологічні основи формування організаційно-економічного механізму ресурсозберігаючого менеджменту як системи управління продукцією і відходами вугільного виробництва. Особливе місце в дослідженні економічного змісту ресурсозбереження займає дослідження еволюції концепцій природокористування. У проблемі взаємодії суспільства і природи виділено три концепції природокористування: раціональне природокористування; комплексне використання сировини; ресурсозберігаючий маркетинговий менеджмент. Виходячи зі специфічних особливостей вугільної галузі, в роботі сформульовано основний напрямок, що формується в умовах ринкових відносин - парадигма ресурсозберігаючого маркетингового менеджменту (РММ). Розробка концепції ресурсозбереження на основі маркетингового підходу зумовлена рядом чинників, значення яких або виникає, або посилюється в умовах трансформації директивної економіки в ринкову. Різний підхід до природокористування обумовив трансформацію задач використання мінеральної сировини, яка надана в роботі.

У дисертації наведена класифікація основних технологій і напрямків ресурсозбереження за етапами життєвого циклу вугільної продукції, запропонований економіко-організаційний механізм їх впровадження (рис.1).

Реалізація ресурсозбереження неможлива без проведення досліджень стратегій його досягнення. У зв'язку з цим у роботі виконано класифікацію з точки зору підходів і методів реалізації ресурсозберігаючих заходів, які поділяються на технічні, організаційні і соціально-економічні. Розробка і реалізація техніко-технологічних, організаційних та інших управлінських рішень у сфері ресурсозбереження на підприємствах вугільної промисловості є найважливішими питаннями менеджменту.

Рис. 1. Укрупнена блок-схема організаційно-економічного механізму формування ресурсозберігаючих технологій у вугільній промисловості

Ресурсозберігаючий менеджмент органічно взаємодіє із системою управління розвитком вугільного виробництва, оскільки він безпосередньо пов'язаний з технікою і технологією робіт, раціональним використанням надр і охороною навколишнього середовища протягом усього життєвого циклу вугільного підприємства, а також з організаційними заходами, інвестиційними процесами і загалом з функціонуванням економіки вугільного виробництва. У зв'язку з цим під ресурсозберігаючим менеджментом розуміється не структурна служба, а характер управлінської діяльності практично у всіх підрозділах підприємства щодо принципів і наукових підходів до будь-якої економії ресурсів.

Виходячи з викладеного поняття визначено основні вимоги до системи управління на вугільному підприємстві, які адаптовані до ринкових відносин (рис. 2), та запропоновано принципи ресурсозбереження в рамках вугільного підприємства.

Мета	Техніко-економічний розвиток вугільного виробництва
Підцілі	Економія ресурсів, зниження витрат виробництва, зростання прибутку, досягнення високої рентабельності вугільного підприємства
Керівні органи	Вугільний департамент, виробниче об'єднання (компанія), керівний апарат вугільного підприємства
Основні управлінські рішення	Формування системи ресурсозберігаючого менеджменту	Вдосконалення технології робіт	Вибір нових технічних засобів	Освоєння нових видів продукції	Освоєння ринків збуту нової продукції
Виконавці	Керівники підприємства	Менеджер	Техніко-технологічні підрозділи і служби	Економічні і фінансові служби	Служби якості продукції	Служби матеріально-технічного постачання	Служби маркетингу і збуту
Основні функції	Аналіз ресурсоємності продукції	Набір альтернативних заходів у галузі ресурсозбереження	Економічні дослідження та оцінка альтернатив	Формування програми ресурсозбереження	Дослідження ринків, формування договірних цін, договорів із споживачами	Визначення планових показників господарської діяльності підприємства
Очікувані показники і результати	“Вузькі місця” у виробництві з позицій нераціонального використання ресурсів	Загальний перелік заходів щодо ресурсозбере-ження	Розрахунки порівняльної ефективності варіантів, визначення капітальних витрат і їх окупності. Остаточний набір заходів	Програми ресурсозбереження, пов'язані із загальними програмами техніко-економічного розвитку виробництва	Узгодження: ціни на вуглевідходи, договорів із споживачами, обсягів виробництва продукції	Економічні і фінансові показники роботи підприємства в плановому році і в перспективі. Ефективність ресурсозбереження

Рис. 2. Організаційно-економічний механізм ресурсозберігаючого менеджменту на вугільному підприємстві

Вирішення проблеми формування організаційно-економічного механізму управління ресурсозбереженням передбачає різні підходи (функціональний, системний, маркетинговий, нормативний, динамічний та ін.). У дисертації досліджено кожний із підходів: його сутність, структуру, зміст просторово-часової характеристики з урахуванням внутрішніх та зовнішніх чинників.

У системі ресурсозберігаючого менеджменту конкретного вугільного підприємства важлива роль належить оцінкам очікуваних і фактичних результатів реалізації як окремих заходів, так і програми загалом. У дисертації розроблено укрупнені підходи до оцінки ефективності напрямів ресурсозбереження.

Розділ 2. Еколого-економічна система функціонування гірничого виробництва. Енергетична незалежність і безпека є найважливішими чинниками, що визначають можливість швидкого економічного зростання України (як і будь-якої держави) і входження її до числа найбільш розвинених країн Європи.

Вугілля для України є головним енергоносієм, питома вага якого серед усіх джерел енергоресурсів на цей час становить 95%. У роботі висвітлено тенденції потреби у вугільній продукції, які свідчать про появу до 2010 р. дефіциту вугілля для енергетики в розмірі 20-25 млн. т і потребу в імпорті коксу 5-7 млн. т при планованому обсязі видобутку.

Встановлено, що зниження вуглевидобутку зумовлене об'єктивними причинами, серед яких на першому місці - стан гірничого господарства шахт. Шахтний фонд характеризується низькими темпами відтворювання потужностей і оновлення гірничого господарства. Кожна друга шахта експлуатується понад 70 років. Реконструкція шахт здійснювалася в надто незначних масштабах. Тривала робота шахт і невчасна їх реконструкція зумовили не відповідаючу сучасним вимогам структуру шахтного фонду за виробничою потужністю. На цей час тільки 42 шахти України (19,3%) мають виробничу потужність понад 700 тис. т на рік, 35,8% шахт - 300 тис. т на рік і менше, що нижче одиничної продуктивності сучасного видобувного комплексу. У роботі доведено, що можливості збільшення видобутку вугілля за рахунок освоєння виробничих потужностей без значних інвестицій надто незначні.

Результати аналізу стану гірничого господарства дають змогу стверджувати, що старіння шахт зумовило занедбаність гірничого господарства, яке характеризується високою питомою протяжністю гірничих виробок, що у 1,5-3 рази перевищує аналогічний показник по вуглевидобувних басейнах колишнього СРСР і по вуглевидобувних країнах Центральної Європи, складністю вентиляційних і транспортних мереж, значним випередженням гірничих робіт по відношенню до відмітки закладення основного горизонту. Аналіз гірничо-геологічних і гірничотехнічних умов експлуатації очисних вибоїв на шахтах України показав, що 84% лав відпрацьовують пласти потужністю 0,71-1,8 м. Аналіз транспортно-технологічних ліній свідчить, що на багатьох шахтах вони застаріли, мають високу трудомісткість обслуговування, потребують ремонту і заміни обладнання. Тільки на 1/3 шахт рейковий транспорт не обмежує можливий видобуток з очисного вибою. Аналогічний стан конвейєрного транспорту. На 71,7% перспективних шахт конвейєрний транспорт є стримуючим чинником зростання видобутку в очисному вибої, 34,5% вугільних конвейєрних ліній і 57% породних конвейєрних ліній мають "вузькі місця". Загальна кількість шахт, не обладнаних механізованою доставкою людей, становить 37%, а по групі перспективних шахт - 24%. Тому кількість очисних вибоїв з перевищенням нормативу часу на доставку людей до місця роботи становить 45%. У галузі відмічається тенденція постійного збільшення виходу породи, що досягає приблизно 450 т на 1000 т вугілля. Враховуючи величезні площі, зайняті породними відвалами, і те, що значна частина відвалів, які експлуатуються, досягає меж накопичування, сьогодні проблема ведення відвальних робіт стає однією з найважливіших. Постійне зростання зольності гірничої маси, що становило у 2000 р. 36,6% проти 32,2% у 1995 р., веде до збільшення витрат по її видачі з шахт і розміщенню на поверхні, а також витрат на її збагачення, що загалом призводить до значних витрат матеріальних ресурсів.

Проведений аналіз дозволяє зробити висновок про необхідність переоцінки цінностей щодо головного енергоносія України - вугілля - з метою збереження економічної і політичної незалежності. В економічній ситуації, що склалася, основним напрямом збільшення видобутку і поліпшення економічних показників є ресурсозбереження, спрямоване на диверсифікацію джерел тепла, поліпшення якості вугілля, раціональне використання надр.

У роботі розглянуто проблему ресурсозбереження у взаємозв?язку зі станом навколишнього середовища. Обґрунтовано і доведено, що жоден вид промислової діяльності людини не має такого широкого і глибокого впливу на навколишнє середовище, як гірниче виробництво. Впливу зазнають усі елементи навколишнього середовища. Із загальної кількості шкідливих речовин, що відходять від джерел, на пилогазоочисні споруди надходить тільки 37,2%. Уловлюється головним чином тверда фаза, ефективність пило-газоуловлювачів із твердої фази становить 93,7%. Газоподібних речовин уловлено 9,3% від тих, що надійшли на очищення. Дефіцит води в Україні досягає 4 млрд. м3/рік. Водозабезпеченість природним річковим стоком на одного мешканця Донецької області (190 м3) у 5 разів менша, ніж у середньому по Україні, а в Україні - в 10 раз нижче, ніж в Європі. Між тим більшість річок належить до категорії забруднених і дуже забруднених. Рівень забруднення річок перевищує гранично-допустимі норми (ГДН) у 17-26 разів. Шахтні води, що забираються після їх освітлення і знезаражування на очисних спорудах, скидаються до басейнів Азовського і Чорного морів. При цьому основними приймачами шахтних вод є річки Азовського моря, на частку яких припадає близько 80% загального обсягу шахтних вод, що скидаються. Загалом в Україні обсяг забруднених і недостатньо очищених шахтних вод становив у 2001 р. 83,7%. Негативний вплив на навколишнє середовище в Донбасі мають накопичувачі рідких промвідходів, промстоків, у тому числі шахтних вод, і хвостосховищ збагачувальних фабрик. Кількість таких об'єктів у Донбасі досягає 1600, їх загальний обсяг - 1744 млн. т, а зайнята ними площа - 10043 га. Гідроізоляцію днищ сховищ в основному не було зроблено, внаслідок цього такі об'єкти є джерелами і місцями забруднення водних ресурсів, ґрунтів. На значній частині об'єктів пропускна спроможність водоочисних споруд не відповідає обсягу промстоків, що скидаються в них. Виробнича діяльність підприємств вугільної промисловості призводить до значних порушень ландшафту на відведених землях, загальна площа яких досягає 23,4 тис. га. У галузі відвалами зайнято близько 6,7 тис. га, під більше як 130 горизонтальними відстійниками з примикаючими до них муловими майданчиками - близько 300 га, під 222 ставками-відстійниками і 51 шламонакопичувачем - 2008 га. У загальній площі відведених земель до пошкоджених віднесено 11,3 тис. га. Складне становище в галузі створюється з відновленням відпрацьованих земель. У 2001 р. рекультивовано лише 5,9% загальної порушеної площі.

При підземній розробці корисних копалин розрізнюють такі види порушень земної поверхні: просідання (15%), засмічення шахтною породою і затоплення стічними водами (22,1%), забудова поверхні технологічними комплексами (39,2%). Площа дефляційно небезпечних земель зросла до 51,5%. Усі ґрунти, які в 30-ті роки належали до високогумусних, перейшли в середньогумусні, а решта - в малогумусні. Гумусність грунтів знизилася з 4-9 до 2,5-4%. У Донецькій області найбільша питома вага (68%) еродованої землі. Внаслідок промислової діяльності підприємств порушено 30 тис. сільськогосподарських угідь. Рекультивації потребує 5 тис. га.

Дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених дають підстави оцінити вплив чинників навколишнього середовища на здоров'я населення орієнтовно в межах 17-20%. Незадовільний стан екології у вугільних регіонах надто негативно відбився на життєдіяльності населення. Так, коефіцієнт смертності в Україні збільшився з 12,1 до 15,2 на 1000 чоловік. Захворювання дітей у вуглепромислових районах на 20% вище середніх показників по Україні. Специфічним показником екології є професійна захворюваність працюючої людини. Профзахворюваність шахтарів Донецької області виросла в 1999 р. на 63%, а найвищі показники зростання відмічаються в ДХК "Селідоввугілля" - 525%, ВО "Красноармійськвугілля" - 171%.

Таким чином, стан навколишнього середовища тісно корелює з впливом на нього вугільного виробництва. Зниження напруженості цієї проблеми бачиться в зменшенні техногенного навантаження шляхом використання латентного потенціалу вугілля як при видачі його на поверхню, так і при залишенні його в шахті. Між тим рівень утилізації відходів у вугільній промисловості становить 7%, а використання твердих відходів не перевищує 100-150 тис. т/рік. Статистика свідчить про стабільну тенденцію в Україні скорочення обсягів утилізації і переробки відходів. У роботі проведено аналіз ретро- і перспективних напрямів використання відходів вугільної промисловості.

Вугільна галузь є лідером по ресурсоємності. Вона споживає за рік понад 250 млн. м3 питної води. З видобутком вугілля витягується близько 753 млн. м3 на рік шахтних вод. Цей об'єм містить понад 180 тис. т зависей і 1500 тис. т різних солей. За рік з вугільних пластів і суміжних вміщуючих порід виділяється 1,87 млрд. м3 метану, з яких 90% виділяється в атмосферу вентиляційними системами. Об'єм використання шахтного метану становить лише 5-8%. Разом з тим тільки в Донецько-Макіївському, Красноармійському регіонах видобуток метану може досягти 500 млн. м3.

За останні десятиріччя питома вага утворення відходів у загальному видобутку коливається від 65 до 90% і в абсолютних одиницях має тенденцію до зниження, що зумовлено спадом вуглевидобутку. Замовлення на постачання породи цегельними заводами України вже в 1992 р. досягли 600 тис. т, а потреба в них оцінювалась у 6 млн. т на рік. Розроблена за участю автора "Програма використання відходів виробництва і споживання в Донецькій області на період до 2005 року" спрямована на впровадження заходів по прискоренню оздоровлення навколишнього середовища на основі утилізації вуглевідходів.

Розділ 3. Дослідження закономірностей утворення відходів і отримання супутніх компонентів вугільного виробництва. Прискорений розвиток економіки в ринкових умовах передбачає підвищення якості вугільної продукції. У роботі досліджено філософський, технологічний, правовий, соціологічний і економічний аспекти якості продукції. Універсальним показником з точки зору споживчих якостей слід вважати золу, яка є одночасно акумулюючим показником утворення крупнотонажних відходів. Виходячи з проведеного аналізу, на базі системного підходу визначено основні фактори, які впливають на формування зольності. При сучасних технологіях комбайнового або стругового відпрацювання вугільних пластів практично неминучим є засмічення вугілля породою від прошарків у пласті, від присічок порід покрівлі і підошви пласта, нарешті, від локального обвалення породи в робочий простір лави. Перехід шахт на відробляння тонких пластів і відсутність ефективної техніки для їх розробки призвели до необхідності використання механізованих комплексів у неспецифічних умовах. Це сприяло зростанню числа вибоїв, працюючих з присічкою бічних порід і, як наслідок, зростанню обсягів породи. На кінець 2001 р. без присічки працювало 39% комплексно-механізованих очисних вибоїв. У перспективі ця негативна тенденція може зберегтися в зв'язку з вичерпанням сприятливих умов відробляння пластів і повільним освоєнням засобів для виймання вельми тонких пластів. Найбільш вагомим породоутворюючим джерелом є проведення підготовчих виробок, що формує до 70% породи. При проектуванні підприємств по переробці відходів виробництва і попутної сировини, а також при плануванні їх роботи важливе значення має достовірне визначення обсягу утворення породи. З цією метою для умов шахт України було встановлено багатофакторні регресійні залежності виходу породи від довжини пройдених і відновлених гірничих виробок.

У роботі розглядаються чинники, які впливають на засмічення вугілля, і встановлено додаткові чинники, вплив яких не брався до уваги, а саме: напрямок посування лави; кут зустрічі забою лави з кливажом порід покрівлі; умови відпрацювання лави, які запропоновано визначати коефіцієнтом, що характеризує потужність і міцність порід безпосередньої покрівлі, співвіднесених з потужністю пласта.

Ресурсозбереження обумовлює стан екологічної системи. Порушенню екологічних систем значною мірою сприяє нераціональна експлуатація природних ресурсів підприємствами вугільної промисловості. Дослідження проблеми удосконалення управління ресурсозбереженням на основі безвідходних технологій пов'язано з виявленням перспектив і існуючого стану у цьому питанні. На підставі аналізу породного господарства проведено паспортизацію відвалів шахт України. Узагальнюючу характеристику породних відвалів по вугільних регіонах України наведено в таблиці.

Таблиця Характеристика породних відвалів по вугільних регіонах України

Вугільні регіони України	Площа, зайнята відвалами	Обсяги породи у відвалах, млн. м3	Всього відвалів
	% у структурі порушення	га		діючі	недіючі	з них які
						горять	не горять
Донецька область	48,5	3616,9	620,0	158	448	48	400
Луганська область	38,8	4283,3	627,8	109	284	40	244
Павлоград-Вугілля	5,5	155,6	32,3	5	7	-	7
Укрзапад-вугілля	5,9	299,0	86,5	19	33	-	33
Вугільна промисловість	98,7	8354,8	1366,6	291	772	88	684

В Україні на початок 2001 р. нараховувалося 1060 породних відвалів шахт і збагачувальних фабрик. Породні відвали займають 8,4 млн. га землі, в них міститься 1,4 млрд. м3 породи. На відвали разом з породою направляється вугілля, що призводить до їх горіння і забруднення навколишнього середовища. Число відвалів, що горять, досягає 180, крім того, 200 відвалів мають локальні джерела зайняття. У структурі порушених земель площа, відведена під породні відвали, займає 22%. Навколо відвалів створюються додатково забруднені зони; у роботі доведено, що їх розміри перевищують площу самих відвалів. Аналіз породного балансу виробничих об'єднань і самостійних шахт за 1993-2000 рр. показує, що навіть при різкому зниженні обсягів видобутку вугілля і проведенні підготовчих виробок на окремих шахтах і у виробничих об'єднаннях збільшився вихід породи через проведення і ремонт виробок. Найбільш виразно ці негативні явища помітні на шахтах ВО "Донецьквугілля". Аналіз динаміки видобутку вугілля в Україні та утворення породи в шахтах і в процесі збагачення гірничої маси за останні 20 років, а також даних про розвідані і освоєні родовища вугілля і тенденцій створення типів механізації очисних робіт дозволив зробити такі висновки:

- супутнє утворення твердих відходів очікується близько 600-1000 т на 1000 т товарного вугілля. Порода, що видається з шахт від проведення і ремонту виробок, становитиме 55-60% загальної кількості твердих відходів;

- незадовільна загальна екологічна обстановка у вуглевидобувних регіонах України вимагає застосування негайних заходів щодо зниження обсягів складування твердих відходів на поверхні. З цією метою необхідно розробити комплекс рішень, спрямованих на більш широке застосування систем розробки, що забезпечують істотне зменшення протяжності підготовчих виробок і більш масштабне застосування закладки виробленого простору;

- для стимулювання заходів, спрямованих на зниження обсягів отримання породи в шахтах і складування її на поверхні, доцільно законодавчо встановити пільги для підприємств, на яких реалізуються мало- і безвідхідні технології, і для тих, що не реалізують такі технології, - санкції за шкідливі викиди, адекватні збитку, що наноситься навколишньому природному середовищу, і платежі за землю, яку відчужено під відвали.

У дисертації доведено, що тенденція накопичення відходів, яка негативно впливає на всі елементи біосфери, висунула дві проблеми: застосування безвідходних технологій у гірничому виробництві; рекультивація породних відвалів.

Розділ 4. Дослідження і економічна оцінка технологій, що забезпечують зменшення втрат вугілля і відходів при підземному видобутку вугілля. У роботі доведено, що у зв'язку з переходом економіки до ринкових відносин, коли відходи виробництва можуть стати товаром і джерелом додаткового прибутку, тобто коли у виробника з'являється додатковий стимул, особливо актуальне питання становить раціональне використання сировинних ресурсів на основі їх комплексного освоєння.

Встановлено, що науковий підхід до суті безвідходного виробництва неоднозначний. В умовах ринку коректність оцінки ефективності безвідходної технології вимагає розгляду її в трьох напрямах: соціальна необхідність споживача, економічна зацікавленість виробника, технологічна можливість. Сучасний підхід до її оцінки вимагає також урахування соціальних чинників. Класифікація основних напрямків ресурсозбереження на основі безвідходних технологій у вугільній галузі наведена на рис.3.

Комплексність використання надр визначається технічними рішеннями щодо відтворювання запасів вугілля, які визначаються прийнятими засобами і схемами розкриття і підготовки шахтних полів, їх параметрами. У роботі обґрунтовано принципи, що забезпечують раціональність розкриття, повноту і комплексність освоєння родовища, які дозволяють аналізувати і приймати рішення по відроблянню забалансових запасів. Відповідно до цих вимог розроблено 22 конкретних варіанти технічних рішень розкриття і підготовки нових горизонтів, економічна оцінка і зіставлення яких проводилися з використанням розроблених вартісних параметрів, що стали складовою економіко-математичної моделі. У моделях враховано: втрати вугілля в ціликах для охорони стволів різного призначення; витрати, пов'язані з відчуженням земель при проходці допоміжних, повітроподаючих і вентиляційних стволів на відведених майданчиках. Для зручності програмування і зниження трудомісткості розрахунків економіко-математичні моделі по окремих схемах об'єднано в єдину модель із застосуванням спеціально розроблених матриць, що дозволяє виділяти складові загальної моделі, які властиві конкретним схемам, що розглядаються. Важлива роль відведена проблемі відробляння некондиційних запасів вугільних пластів, яке є одним з істотних чинників, що визначають утворення породи, і в той же час їх розробка є вимушеною із різних причин. Відсутність єдиної методики техніко-економічного обґрунтування кондицій, максимально наближеної до умов шахт, обумовила необхідність підготовки методичних положень техніко-економічного обґрунтування доцільності відробляння некондиційних пластів з урахуванням конкретних гірничо-геологічних і техніко-технологічних умов їх розробки і впливу на екологію. На основі розробленої за участю автора методики з 1987 р. встановлюються норми зольності у ВО "Артемвугілля", ДХК "Донбасантрацит", ВО "Дзержинськвугілля", ВО "Донецьквугілля" та ін.

Розв'язання породної проблеми на поверхні гірничого відведення залишається найбільш важливою проблемою. За результатами дослідження виявлено, що витрати на видачу породи з шахт, доставку її до відвалів і утримання відвалів на окремих шахтах і в об'єднаннях становлять близько 30% собівартості видобутку вугілля. Тому технології залишення породи в шахті надається важливе значення. Доцільність розробки вугільних родовищ із закладенням виробленого простору шахтною породою залежить від потреби в ній і можливості її реалізації на базі технічних рішень. Дослідження довели, що кількість породи, яка може бути використана шахтами для закладення виробленого простору, може становити 60% її видобутку. В теперішній час використання шахтної породи для закладення виробленого простору здійснюється поки в обмежених обсягах з економічних причин, проте одержані результати підтвердили, що відповідні технології впливають позитивним чином на економіку вугільних підприємств та стан екології. Разом з тим закладочні роботи вимагають великих капітальних витрат на обладнання, і тому необхідна оцінка економічної ефективності відповідних технологій і окупності витрат. Для цього було розроблено економіко-організаційний механізм, що дозволяє визначати очікувані показники тієї або іншої технологічної схеми в умовах конкретної шахти. З цією метою:

- встановлено параметри, що характеризують технічні засоби закладення, технологію і організацію робіт за відібраними схемами для середніх гірничо-геологічних умов;

- розрахунковим шляхом визначено експлуатаційні і капітальні витрати по закладенню виробленого простору породою для кожної технологічної схеми;

- по конкретних шахтах визначено: витрати по транспортуванню породи, що видається з шахти, а також економічний ефект (збиток), який пов'язаний із залишенням породи в шахті;

- по галузі визначено економічний (прямий і соціально-екологічний) ефект від застосування розглянутих технологічних схем;

- визначено обсяги залишення породи в шахті, видобутку вугілля із закладенням виробленого простору, необхідні фінансові ресурси.

Ведення закладочних робіт передбачає наявність збалансованого породного господарства. У роботі розроблено методику розв'язання цієї проблеми. Характерною рисою є встановлення залежності між породоутворюючими чинниками та економічними параметрами прийняття рішень.

Рис. 3. Напрями ресурсозберігаючих технологій у вугільній промисловості

Питання раціонального використання запасів вугілля в межах шахтного поля не знаходять відображення в оцінці господарської діяльності шахт. Шахти не несуть економічної відповідальності за втрати запасів вугілля, за вибіркову розробку, хоча ці втрати приносять прямий економічний збиток через збільшення потонної ставки амортизації основних фондів, скорочення термінів служби шахт.

Вибіркове відробляння в шахтному полі пластів, які сприятливі за гірничо-геологічними умовами і, головним чином, за їх потужністю, є кон'юнктурним заходом, спрямованим на поліпшення техніко-економічних показників роботи шахти в найближчі роки. При цьому перспективи розвитку і навіть виживання шахти не беруться до уваги. У роботі проведено аналіз гірничо-геологічних умов розробки тонких пластів за чинниками викидонебезпечності, схильності до самозаймання, стійкістю бічних порід, пластово-промислової зольності, опірності вугілля різанню. Для аналізу інтенсивності розробки балансових запасів діючих шахт на пластах різної потужності запропоновано коефіцієнт інтенсивності, який визначається відношенням питомої ваги видобутку з пластів до запасів. Проведений на цій основі аналіз довів, що в шахтному полі має місце вибіркове відробляння тонких пластів. Практика залишення запасів у вельми тонких пластах веде до безповоротних їх втрат, швидкого поглиблення гірничих робіт з негативними наслідками щодо збільшення кількості небезпечних і шкідливих явищ у шахтах. Крім того, вона призводить до швидкого вичерпання запасів у більш потужних пластах. Чинник вичерпання запасів у відносно потужних пластах береться до уваги при розробці програм закриття низькорентабельних і збиткових шахт. Разом з тим існують цілком обґрунтовані перспективи створення і впровадження ефективних технологій для розробки вельми тонких пластів на шахтах України. Мова йде про бурошнекове виймання вугілля з таких пластів без присутності людей в очисному вибої. Тому важливе значення мають обґрунтування ефективності розробки вельми тонких пластів з використанням нових технічних засобів і технологій. У роботі запропоновано окремі підходи до кількісної оцінки ефективності більш інтенсивної розробки малопотужних пластів за чинниками: зменшення збитку від втрати запасів вугілля в шахтному полі і збільшення термінів служби шахт; поліпшення якості рядового вугілля; зміна виробничих витрат на видобуток вугілля та ін.

Розрахунки показали, що досягається висока ефективність технології, що розглядається, в порівнянні з вийманням тонкого пласта з присічкою бічних порід. Крім того, бурошнекове виймання може забезпечити рентабельну роботу шахти, що має великі запаси вугілля у вельми тонких пластах.

Розділ 5. Економіко-організаційний механізм формування і оцінки ресурсозберігаючих напрямів і технологій на поверхні гірничого відведення. У дисертації розроблено методологію оцінки ресурсозберігаючих технологій на поверхні гірничого відведення, у тому числі витягання вугілля з породи і її утилізації; технології витягання рідкісних і цінних металів з вугілля і вуглевідходів; утилізації шахтного газу.

Сьогодні технічно можливим є отримання з відвальної маси збідненого палива з подальшим спаленням у топках з киплячим шаром на електростанціях або відправкою його на збагачувальні фабрики для отримання високоякісних концентратів. Економічна доцільність такого процесу підтверджується багатьма чинниками: виходом палива, капітальними вкладеннями, ціною на вугілля. Ефективність витягання вугілля з шахтної породи, що направляється у відвал, розглянуто на прикладі відвалів шахт ВО "Артемвугілля". У 2000 р. з шахт об'єднання у відвали було відправлено близько 59,4 тис. т товарного вугілля зольністю 29,9%, що становить 10,3% від загальної гірничої маси. Така ситуація мала місце на трьох з семи шахт. Визначення мінімального вмісту палива при його витяганні з відвальної маси розглядається в двох варіантах реалізації: безпосередньо споживачам за натуральними показниками (за кількістю і якістю); у вигляді гірничої маси на збагачувальні фабрики галузі.

З вугіллям парагенетично пов'язані рідкісні елементи. Їх більше 70, але чітко представлено 12-16. У роботі обґрунтовано, що одним з найбільш перспективних напрямів є видобуток германію, світове споживання якого прогнозується в обсязі 165 т. Досліджено економічну доцільність технологій витягання германію з відходів антрацитового і коксового вугілля, з відходів вугілля при його збагаченні та використанні на ТЕС. Визначено найбільш перспективні райони і конкретні шахти видобутку вугілля, що містять германій. Германій, що міститься у вугіллі, при коксуванні розподіляється між коксом, золою і продуктами конденсації. У дисертації розглянуто можливість отримання германію і галію з цих продуктів. Встановлено, що абсолютний вміст германію в мулі технічних вод, кислому смоленні і коксохімічних фусах - мізерний, і вони не мають значення як промислове джерело германієвої сировини. Враховуючи їх низьку екологічну чистоту, доцільно виділення германієвих з'єднань лише з надсмольних вод і кам?яновугільних смол. Для створення механізму економічного стимулювання вугільних підприємств, які добувають германієносне вугілля, реалізації цього вугілля, що коксується за призначенням, підвищення ефективності роботи хімобладнання для виробництва германієвих концентратів на коксохімзаводах у роботі пропонується ряд економіко-організаційних заходів.

Проблема управління газовим чинником на вугільних шахтах є однією з найбільш складних, оскільки вона безпосередньо стосується інтенсифікації та ефективності практично всіх виробничих процесів вугільного виробництва, безпеки робіт, охорони навколишнього середовища, комфортних умов праці шахтарів. Доведено, що при формалізації розрахунків необхідно враховувати форму власності. У роботі запропоновано методичні підходи визначення економічної ефективності з урахуванням цих особливостей. У методиці враховані економічний, екологічний і соціальний аспекти утилізації газу.

Розділ 6. Інструментарій впровадження організаційно-економічного механізму ресурсозбереження у вугільній промисловості в умовах трансформації економічних відносин в Україні. У дисертації обґрунтована можливість і необхідність використання маркетингового підходу в діяльності вугільних підприємств. Досліджено стадію розвитку маркетингу в ринкових умовах України, яка адаптована до імперативів ресурсозбереження у вугільній галузі. У роботі доведено, що впровадження механізму РММ повинно мати стратегічний характер, а не бути "post fuctum". З цією метою розроблено інструментарій стратегічного планування маркетингу ресурсозбереження.

...