Організаційно-економічний механізм формування і реалізації ресурсозберігаючих технологій у вугільній промисловості

Перехід до ринкових відносин в Україні вимагає перегляду багатьох економічних категорій, що устоялися. Найважливішою з них є ціна і механізм ціноутворення. В умовах трансформації економіки ринковий механізм ціноутворення передбачає гнучке поєднання ринкових методів з державним регулюванням. Державні структури повинні регулювати ціни на продукти переробки вуглевідходів у разі їх монопольного виробництва, з політичних або енвайронменталістських міркувань. Законодавчі акти, що затверджують загальні принципи ціноутворення і граничні величини, повинні розповсюджуватися на механізм формування цін на вуглевідходи і продукти їх переробки. Ринкова ціна в умовах конкурентного ринку товарної продукції з вуглевідходів повинна встановлюватися по цінах, сформованих на підприємстві, і на основі договірної системи, і тільки в окремих випадках - по державних прейскурантах. У договорах повинні передбачатися примітки: hausse - про підвищення договірної ціни; baisse - про пониження договірної ціни; housy-basse - про будь-яке коливання.

Практика утворення базисної ціни на куповану продукцію з відходів свідчить, що її собівартість не підраховується. Не визначаються й економічні наслідки від втрат цих продуктів. Це не створює на підприємстві матеріальної зацікавленості в комплексному освоєнні надр і використанні мінеральної сировини. У роботі запропоновано основні принципи обґрунтування цін на вуглевідходи і цінні компоненти з них.

У дисертації класифіковано законодавчі і нормативні акти України, вугледобувних країн у галузі забезпечення екологічної безпеки підприємств по видобутку і переробці вугілля. Виходячи з аналізу чинних законодавств і нормативних актів України і передових вугледобувних країн у галузі забезпечення екологічної безпеки, запропоновано:

виділити діапазон, в якому можливе управління розвитком еколого-економічної системи. Верхньою межею діапазону є показник гранично можливої концентрації забруднення незалежно від характеру діяльності, галузевої приналежності або виду продукції підприємства. Організації зобов'язані будувати систему управління навколишнім середовищем, в якому вони функціонують, включаючи повітря, воду, землю, природні ресурси, флору, фауну, людей і взаємозв'язок між ними;

нормативні акти, що чинні на даний час у системі управління природоохоронною діяльністю Мінпаливенерго України, необхідно упорядкувати і переробити відповідно до політики оцінки впливу на навколишнє середовище, що вимагається національними і міжнародними стандартами ДСТУ ISO 14001-97, 14004-97 та ін., і чинним Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища".

Об'єктом екологічного моніторингу стали всі процеси забруднення, що протікають у навколишньому середовищі, а також антропогенні чинники, що на нього впливають. До сфери діяльності шахти належить біоекологічний і геоекологічний моніторинг. Стосовно мети дослідження більше значення має дослідження антропогенного впливу на біосферу як результату процесу видобутку і переробки вугілля. Для моніторингу впливу вугільних підприємств на навколишнє середовище в Донвугі за участю автора розроблено автоматизовану систему АС "Вуглепромекологія" для оцінки екологічного впливу промислових викидів на навколишнє середовище підприємствами вугільної промисловості, яка містить сукупність методичних, мовних і програмних засобів, орієнтованих на користувачів-фахівців у сфері охорони природи, і призначена для використання в екологічних службах підприємств, виробничих об'єднань. АС "Вуглепромекологія" використовується як трирівнева багатофункціональна система (підприємство-об'єднання-галузь) для формування на основі екологічних паспортів підприємств, проектів ГДВ, форм статистичної звітності; розробки заходів щодо зменшення викидів в атмосферу в періоди несприятливих метеоумов; органів управління і служб контролю за екологічним станом атмосфери і разом з цим як інформаційно-довідкова і пошукова система.

Розділ 7. Оптимізація розвитку ресурсозбереження в еколого-економічній системі вугільного виробництва. Управління розвитком еколого-економічної системи гірничого виробництва передбачає оптимізацію співвідношення між ступенем задоволення потреб суспільства в продукції гірничого виробництва і ступенем задоволення потреб у комплексі природних благ: чисте повітря, вода, рекреаційні ресурси тощо.

Нижньою межею рекомендується приймати фактичний стан забруднення навколишнього середовища, верхньою - рівень згідно гранично-допустимим нормам забруднення. Всередині цього діапазону можливе виділення проміжних нормативів, що визначають виробничий і природоохоронний розвиток функціонального ядра еколого-економічної системи. Таким проміжним нормативом є економічний оптимум забруднення, під яким розуміється рівень забруднення навколишнього середовища, коли граничні витрати ресурсів для реалізації природоохоронних заходів ідентичні граничному збитку, що завдається забрудненням навколишнього середовища.

У роботі формалізовані умови, що оптимізують еколого-економічну систему за складовими: вугільне виробництво, надходження відходів у довкілля, запобігання викидам при проведенні ресурсозберігаючих заходів. Як обмеження прийняті: зміна планових завдань вугільним підприємствам по випуску необхідної продукції, ліміт інвестицій у виробничий і природоохоронний розвиток, рівень соціально-економічного розвитку регіону.

За економічний критерій пропоновано вважати максимізацію сукупного ефекту (Е) від проведення ресурсозберігаючих заходів

,

де ф - індекс року, періоду; T - розрахунковий період; - коефіцієнт, враховуючий різні терміни вкладення витрат і отримання ефекту; - відносний збиток від одиниці j-го виду впливу; - зниження розміру j-го виду технології в t-му періоді в результаті впровадження l-го варіанта технології; - компенсуючі витрати одиниці збитку при j-му виді впливу; - зниження розміру одиниці збитку при реалізації lj-го варіанта ресурсозбереження в t-му періоді; - обсяг ресурсів, необхідний для реалізації lj-го варіанта ресурсозбереження в t-му періоді для зниження (ліквідації) j-го виду впливу; - прибуток, отриманий при використанні lj-го варіанта ресурсозбереження в t-му періоді.

Оптимальні значення витрат на ресурсозберігаючу діяльність можуть не відповідати реальним економічним можливостям виробництва на даний період. У цьому випадку ставиться задача пошуку реального варіанта природоохоронної діяльності, який максимально наближений до оптимального. Для вирішення цієї задачі в роботі як критерій оптимальності пропонується мінімізація економічного збитку при відхиленні розрахункових нормативів якості навколишнього середовища від їх перспективних значень, які одержані після вирішення першої задачі. Основою для побудови моделі реального плану служать коефіцієнти, що характеризують економічний збиток від одиниці j-го виду впливу.

Для стимулювання дотримання оптимальних проміжних нормативів необхідні ефективні важелі впливу, за допомогою яких забезпечувалася б економічна зацікавленість вугільних підприємств у дотриманні оптимальних планів і норм охорони навколишнього середовища. Одночасно з цим необхідні кошти на розробку нових ресурсозберігаючих технологій для прискорення досягнення соціально-обґрунтованих нормативів якості навколишнього середовища. При обмеженні економічних і технологічних можливостей вугільного підприємства для істотного зменшення негативного впливу реальному плану ресурсозберігаючих заходів відповідає певний економічний збиток. Частина цього збитку являє собою різницю між збитком при реалізації запланованих заходів і збитком, який відповідає оптимальному проміжному нормативу перспективного плану. Вказану частину збитку в роботі пропонується прийняти як оцінку виробництва відходів при випуску продукції у формі плати за забруднення навколишнього середовища. Розмір вказаної плати доцільно стягувати з балансового прибутку підприємства. У залежності від дотримання проміжних нормативів реального плану до вугільного підприємства необхідно застосовувати економічні санкції або заходи заохочення. Якщо видобуток і переробка мінеральної сировини на підприємстві супроводжуються порушенням проміжних нормативів якості навколишнього середовища, то розмір плати повинен збільшитись. Додаткову величину плати доцільно вилучати з тієї частки прибутку вугільного підприємства, яка надходить у фонди його економічного стимулювання. У цьому випадку додаткова плата буде дієвим стимулом дотримання підприємством реального плану природоохоронної діяльності. З іншого боку, за зменшення негативного впливу понад планову величину підприємство повинно заохочуватися. Так, частина планової плати, що відповідає цьому зменшенню, може бути передана у фонди економічного стимулювання підприємства.

Висновки

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне обґрунтування та запропоновано нове вирішення актуальної проблеми формування ефективного організаційно-економічного механізму управління ресурсозбереженням у вугільній промисловості на підставі розробки цілісної наукової концепції, адаптованої до ринкових відносин в Україні.

Основні висновки теоретичного та науково-практичного дослідження і узагальнення отриманих результатів зводяться до такого.

1. Стабільна потреба економіки України в енергоресурсах, основним джерелом задоволення якої було і залишається на тривалу перспективу вугілля, передбачає розвиток вугільної промисловості, а як наслідок - збільшення техногенного навантаження на навколишнє середовище.

2. Незадовільне становище гірничого господарства шахт України є однією з причин низьких економічних результатів роботи вугільних підприємств. Подальший розвиток вугільного виробництва при існуючому підході до ресурсозбереження буде супроводжуватися високими темпами накопичення відходів і як наслідок - погіршенням стану навколишнього середовища. Відходи вугільного виробництва можуть мати широкий попит як в економіці України, так і на зовнішньому ринку. Визначилися більше 20 перспективних напрямів їх використання, однак реальний рівень утилізації вуглевідходів не перевищує 7%.

3. Обґрунтовано нові концептуальні положення еволюції природокористування. Розроблено парадигму ресурсозберігаючого маркетингового менеджменту. Виникнення даної парадигми зумовлене економічною кризою, успіхами науково-технічного прогресу в галузі створення ресурсозберігаючих технологій і необхідністю їх координації в інтересах суспільства. В умовах застосування ресурсозберігаючого менеджменту розширяються можливості використання мінеральної сировини в процесі технологічного циклу вуглевиробництва.

4. Визначено і показано, що охорона навколишнього середовища і раціональне використання мінеральної сировини стають домінуючими чинниками, що обумовлюють розвиток вугільної промисловості, яку необхідно розглядати як цілісну еколого-економічну систему. Еколого-економічна система вугільного виробництва має чітко встановлені імперативи природокористування, які визначаються рухом матеріально-речовинних потоків між функціональними елементами системи.

5. У вугільній промисловості ресурсозберігаючий маркетинговий менеджмент має специфічний вияв, форми і принципи якого розроблено в даній роботі. З точки зору підходів і методів реалізації ресурсозберігаючих заходів їх можна класифікувати на технічні, організаційні і соціально-економічні.

Ресурсозберігаючий менеджмент присутній у загальноприйнятих управлінських підходах - системному, маркетинговому, функціональному, відтворювальному, нормативному та ін. Загальнонаукові підходи менеджменту добре пристосовуються до підсистеми ресурсозберігаючого менеджменту. Однак особливої актуальності набуває маркетинговий підхід до управління.

6. Акцентовано увагу на джерелах формування відходів, розроблено класифікацію їх надходження, яка дозволяє систематизувати вибір напрямів ресурсозбереження.

7. Визначено місце і роль показників якості вугільної продукції. Особливої значущості набуває проблема формування і розрахунку зольності. Дослідження чинників, що впливають на формування зольності, дозволило визначити їх внесок у збільшення зольності і перспективи їх динаміки. Доведено, що як чинники, що впливають на засмічення вугілля вміщуючими породами, потрібно враховувати вплив кливажу, напрямок посування лави, коефіцієнт, що характеризує потужність і міцність безпосередньої покрівлі відносно потужності пласта. Вплив цих чинників звичайно ігнорувався, однак він істотний.

8. Системний і комплексний аналіз дозволив визначити основні джерела утворення крупнотоннажних відходів. Найбільший вплив на формування зольності вугілля і, як наслідок, на утворення техногенних крупнотоннажних відходів має проведення підготовчих виробок (до 70% обсягу утворення породи).

9. Аналіз динаміки накопичення вуглевідходів на поверхні гірничого відведення свідчить про актуальність даної проблеми на тривалу перспективу. Проведена паспортизація породних відвалів по вугільних регіонах України дала змогу виявити стан накопичення техногенних відходів і наслідків, що спричиняються ними. Аналіз породного господарства галузі свідчить про збільшення виходу породи від проведення підготовчих виробок і їх ремонту.

10. На основі дослідження та узагальнення існуючих наукових підходів до визначення категорії "безвідходне виробництво" доведено, що ринкова економіка на новій еволюційній фазі природокористування потребує додаткових критеріїв оцінки його доцільності. Доцільність цих технологій слід порівнювати зі станом навколишнього середовища, оскільки економія сама по собі в еколого-економічній системі не має значення.

11. Визначено вимоги до ресурсозбереження на всіх етапах технологічного ланцюга вуглевидобутку. З урахуванням цього класифіковано техніко-технологічні рішення, які сприяють максимальному комплексному використанню сировини і зниженню негативного впливу на навколишнє середовище; визначено їх економічну доцільність.

12. Розроблено методичні основи застосування ресурсозберігаючих технологій та економічної оцінки ресурсозбереження щодо вибору техніко-технологічних рішень по відтворюванню розкритих і підготовлених запасів. Оптимізація можливих варіантів, здійснювана за розробленою методикою, сприяє зменшенню втрат вугілля в надрах.

13. Сформульовано методичні принципи в сфері обґрунтування кондицій, які визначають доцільність відробляння запасів шахтного поля. Витягання некондиційних запасів має об'єктивні причини. У перспективі при збереженні існуючого співвідношення видобутку вугілля з потужних і малопотужних пластів ця проблема загостриться ще більше. Необхідність відробляння некондиційних пластів з урахуванням екологічного чинника потрібно визначати на основі розроблених методичних положень. Запропонована методика необхідна для встановлення норм зольності як чинника формування цін на вуглепродукти. Методика застосовується у виробничих об'єднаннях.

14. Розроблено нову методику оцінки доцільності залишення породи у виробленому просторі шахт. Вдосконалення методології оцінки доцільності залишення породи в шахті полягає в обліку її позитивного і негативного впливу на навколишнє середовище, людину і економіку шахти. Відповідно до розробленої методики виконано економічну оцінку закладочних робіт на шахтах України на період до 2010 р.

15. Розроблено методичні положення управління збалансованістю породного господарства. Характерною особливістю методу є встановлення узагальнюючих характеристик формування породного потоку та їх оцінка відносно витрат, пов'язаних з підготовкою і доставкою закладочного матеріалу до дробильно-закладочного комплексу різної проектної потужності.

16. Обґрунтовано, що дисбаланс у відроблянні пластів різної потужності, будучи кон'юнктурним заходом, призводить до нераціонального природокористування. У той же час розробка малопотужних вугільних пластів при існуючих технологіях цілком виправдана, про що свідчать проведені дослідження. Визначення доцільності розробки тонких пластів, їх пайової участі у видобутку шахти рекомендується проводити за запропонованою в роботі методикою.

17. Розроблено методичні положення щодо оцінки доцільності використання газу вугільних родовищ. Запропонована в роботі методика враховує екологічні аспекти, пов'язані із запобіганням викидам газу в атмосферу, а також соціальні чинники, пов'язані зі створенням додаткових робочих місць, підвищенням безпеки роботи, забезпеченням потреби споживачів у газопостачанні.

18. Концептуально обґрунтовано необхідність маркетингової орієнтації в ресурсозбереженні. Комплексне використання мінеральної сировини передбачає нарівні з застосуванням досягнень науково-технічного прогресу впровадження прогресивних форм і методів управління (менеджменту). За формою вияву в галузі ресурсозбереження менеджмент трактується як "інноваційний" і у вугільній промисловості має свої особливості вияву.

19. Визначено, що ціноутворення на відходи має стати стратегічним, а не явищем "post factum". Стратегії базуються на маркетинговому дослідженні ринку і пропонують встановлення рівня варіювання цін. У цьому процесі важлива роль відводиться державній участі, оскільки витрати на охорону вугільного підприємства і виробничу діяльність, як правило, альтернативні.

20. Сформульовано методичні підходи для прогнозування оптимального функціонування еколого-економічних систем вугільного виробництва. План заходів щодо раціонального природокористування рекомендується розробляти на основі запропонованої математичної моделі пошуку оптимального стану еколого-економічної системи вугільного виробництва. З точки зору оптимізації витрат і збитку розроблено економіко-математичну модель негативного впливу вугільного виробництва на навколишнє середовище та запропоновано підхід до економічного стимулювання механізму ресурсозбереження.

21. Менеджмент еколого-економічної системи передбачає її моніторинг. Інтегрування світового досвіду і законодавчої бази поводження з відходами дозволило визначити основні положення вдосконалення правової бази, які повинні йти в напрямі: створення системи автоматизованого екологічного менеджменту, взаємопов'язаного на державному і галузевому рівні; стимулювання суб'єктів права в дотриманні екологічних вимог і раціонального природокористування; уніфікації стандартів і переходу на систему міжнародних стандартів ДСТУ ISO 14000-97,14004-97.

Автоматизований екологічний моніторинг у вугільній промисловості потрібно провести на основі розробленої автоматизованої системи розрахунку забруднень атмосфери АС "Вуглепромекологія", яка пройшла перевірку і використовується на вугільних підприємствах.

Список основних опублікованих праць за темою дисертації

Монографії

Петенко И.В. Экономические аспекты формирования и реализации ресурсосберегающих технологий в угольной промышленности. - Донецк: ДонГАУ, 2001.- 303 с.