Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут економіки промисловості

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Спеціальність 08.06.01 - Економіка, організація і управління підприємствами

Організаційно-економічний механізм управління продуктивністю праці на вугільних підприємствах

Кравчук Надія Володимирівна

Донецьк 2003

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Донецькому національному технічному університеті Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк) на кафедрі бухгалтерського обліку і аудиту.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор Гавриленко Валентин Андрійович, Донецький національний технічний університет Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк), завідуючий кафедрою бухгалтерського обліку і аудиту.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Прокопенко Микола Дмитрович, Інститут економіки промисловості НАН України (м. Донецьк), головний науковий співробітник відділу проблем економіки підприємств;

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Братков Єгор Миколайович, Донецький науково-дослідний вугільний інститут Міністерства палива та енергетики України (м. Донецьк), керівник Галузевого центру економічних досліджень.

Провідна установа - Донбаський гірничо-металургійний інститут Міністерства освіти і науки України (м. Алчевськ), кафедра економіки і управління.

Захист відбудеться “25” грудня 2003 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.151.01 в Інституті економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий “8” листопада 2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.М. Кузьменко

1. Загальна характеристика роботи

продуктивність праця мотивація вугільний

Актуальність теми. Ринкові відносини потребують від суб'єктів підприємницької діяльності постійного забезпечення як конкурентоздатності продукції, що випускається, так і підприємства в цілому на основі підвищення ефективності виробництва. Одним з основних напрямів у вирішенні цих задач є інтенсивне зростання продуктивності праці, оскільки одержання прибутку і надприбутку за рахунок зростання цін себе в значній мірі вичерпало. Ціни на окремі види сировини і продукції вже в даний час в Україні вище світових. Для вугільної промисловості нашої держави такий напрям має особливу значущість, тому що продуктивність праці в 2002 р. на шахтах, навіть у порівнянні з 1990 р., зменшилася більш ніж удвічі. І це при тому, що, як показують дослідження, на наших підприємствах є величезні внутрішні резерви поліпшення даного показника.

Правильність вибору цього напряму підтверджується досвідом роботи економічно розвинених зарубіжних країн, які мають значні успіхи на основі зростання продуктивності праці. Так, вже в 80-ті роки минулого століття роль цього показника в економічному розвитку Німеччини становила 100%, Японії - 80, США - 34%, тоді як в економіці України вона невиправдано мала, становить близько 12%. Це зумовлено тим, що в основу розвитку економіки України було закладено екстенсивні методи, які використовуються до цього часу. Виправлення цього становища вимагає застосування нової технічної, технологічної, організаційної і соціально-економічної політики на підприємствах. Така політика повинна сприяти оптимізації факторів, які істотно впливають на продуктивність праці. До них, насамперед, відносяться: застосування оптимальної технічної і амортизаційної політики; впровадження тих чи інших режимів праці і відпочинку трудящих; рівень організації праці і виробництва, що формує коефіцієнт структури штату; розміри фінансування соціальних мір і заходів; упровадження науково-технічних розробок; підвищення мотивації до праці.

Пошуку ефективних методів і механізмів управління, у тому числі й управління продуктивністю праці, були присвячені роботи багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених. Однак недостатня наукова і прикладна розробленість цих питань обумовила актуальність обраної теми, логіко-структурну побудову дисертаційної роботи, її мету, задачі й напрями дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в Донецькому національному технічному університеті Міністерства освіти і науки України відповідно до планів науково-дослідних робіт за темами: “Розробка економічного механізму та конкретних рекомендацій щодо забезпечення зростання ефективності роботи шахт” (номер держреєстрації 01910013518, 1991-1996 рр.), у рамках якої автором визначено стан продуктивності праці, відтворення основних фондів, втрати часу з різних причин на вугільних підприємствах, соціальне становище гірників, виявлено можливі напрями підвищення продуктивності праці; “Теоретичне та методичне забезпечення переходу бухгалтерського обліку господарської діяльності на національні та міжнародні стандарти” (М-2-99, 1999-2002 рр.), при виконанні якої автором поновлено статистичні дані, здійснено критичний аналіз основних методів оцінки продуктивності праці та її вимірювання, підготовлено науково-практичні рекомендації з розрахунку та використання оціночних показників, розроблено організаційно-економічний механізм управління продуктивністю праці на вугільних підприємствах.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є подальший розвиток і обґрунтування теоретичних положень і підходів у розробці методичного інструментарію щодо виявлення внутрішніх резервів зростання продуктивності праці, а також у створенні організаційно-економічного механізму управління продуктивністю на основі виявлення причинно-наслідкових зв'язків, які утворюються в процесі формування цього показника.

Відповідно до мети в роботі поставлено й вирішено такі задачі:

узагальнено досвід вітчизняних і зарубіжних авторів у вирішенні теоретичних питань, пов'язаних із визначенням поняття продуктивності праці, обґрунтуванням сукупності факторів, що на неї впливають;

удосконалено класифікацію причин і факторів, які впливають на механізм формування й управління продуктивністю праці на сучасному етапі функціонування підприємств;

виявлено закономірності зміни продуктивності праці під впливом встановлених причин, які покладено в основу формування організаційно-економічного механізму управління нею;

обґрунтовано комплексний вплив відтворювальних процесів на продуктивність праці;

змодульовано, тобто здійснено кількісну оцінку впливу факторів на даний показник, і розроблено на цій основі теоретичні положення щодо виявлення внутрішніх резервів зростання продуктивності праці, які є основою для визначення важелів управління;

підтверджено розрахунками на конкретних підприємствах теоретичні положення щодо виявлення резервів зростання продуктивності праці і механізму управління ними;

розроблено організаційно-економічний механізм управління внутрішніми резервами зростання продуктивності праці на вугільних шахтах.

Об'єкт дослідження - організаційна та економічна діяльність підприємства з формування і управління продуктивністю праці та її резервами на вуглевидобувних підприємствах.

Предмет дослідження - організаційно-економічні методи, положення і методика аналізу існуючого механізму управління продуктивністю праці.

Методи дослідження. Методологічну основу досліджень з обраної теми складає діалектичний підхід, що базується на виявленні всіх причинно-наслідкових зв'язків, які утворюються в процесі формування продуктивності праці й управління нею. Процес обґрунтування теоретичних положень засновувався на якісному аналізі та синтезі (при визначенні ролі продуктивності праці у підвищенні ефективності виробництва; уточненні основних категорій теорії продуктивності праці як об'єкта управління; уточненні й доопрацюванні класифікації факторів, які є складовою частиною механізму управління і впливають на продуктивність праці), економіко-математичних методах (при виявленні закономірностей впливу на продуктивність праці досліджуваних факторів, на підставі яких формується організаційно-економічний механізм управління), системному підході та формальній логіці (при формуванні структури організаційно-економічного механізму управління продуктивністю праці), які дозволили забезпечити вірогідність і обґрунтованість одержаних результатів досліджень.

Практичні результати одержано за допомогою методів: екстраполяції і інтерполяції, трендового аналізу, індексного, порівняльного, балансового методів, формальної та діалектичної логіки. Інформаційно-правове забезпечення базувалося на законодавчих актах Верховної Ради України, декретах і постановах Кабінету Міністрів України, указах Президента України.

Джерелами інформації для проведення досліджень стали дані оперативного і статистичного обліку підприємств вугільної промисловості; матеріали галузевих і міжнародних конференцій з питань продуктивності праці, ефективності суспільного виробництва; дані статистичної звітності щодо професійної захворюваності працівників галузі; результати досліджень провідних медичних установ з питань травматизму і профзахворювань шахтарів.

Наукова новизна одержаних результатів. Основним науковим результатом дисертаційної роботи є формування науково-практичного інструментарію для вирішення питань щодо розробки організаційно-економічного механізму управління продуктивністю праці на вуглевидобувних підприємствах.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у такому:

виявлено закономірності зміни продуктивності праці під впливом таких факторів, як способи відтворення основних засобів, амортизаційна політика, рівень соціального фінансування, режими праці та відпочинку трудящих, концентрація виробництва;

визначено основні важелі щодо реалізації механізму управління продуктивністю праці на сучасному етапі, які полягають у впровадженні раціональних режимів праці, застосуванні способу повного відтворення техніки, оптимальної амортизаційної політики, підвищенні концентрації виробництва.

удосконалено:

поняття “продуктивність праці” на основі обґрунтування необхідності врахування зміни додаткового продукту стосовно норми прибутку. Різниця між додатковим продуктом та нормою прибутку повинна ураховуватися при визначенні продуктивності праці;

класифікацію причин і факторів, які викликають зниження продуктивності праці і впливають на формування організаційно-економічного механізму управління цим показником;

дістали подальшого розвитку:

основні принципи і теоретичні положення щодо розробки організаційно-економічного механізму управління продуктивністю праці на основі виявлення і максимального використання внутрішніх резервів ;

обґрунтування основних напрямів зростання продуктивності праці в умовах ринкової трансформації, що пов'язані з відновленням основних засобів, амортизаційною політикою, режимами праці, фінансуванням соціальних заходів;

моделювання кількісного впливу основних причин і факторів, що можуть викликати зниження продуктивності праці.

Практичне значення одержаних результатів. Практична значущість дисертаційної роботи полягає у можливості при застосуванні запропонованого організаційно-економічного механізму та важелів щодо його реалізації виявляти основні причини, які викликають зниження продуктивності праці, і визначати їхній кількісний вплив на даний показник. Обґрунтовано шляхи реалізації конкретних мір і заходів щодо усунення негативного впливу виявлених причин. На цій основі викладено порядок визначення внутрішніх резервів зростання продуктивності праці в умовах конкретних підприємств, запропоновано важелі управління ними.

Практичну значущість результатів дисертаційного дослідження та можливість їх використання підтверджено відповідними довідками і листами: ДВАТ “Шахта ім. С.М. Кірова” (довідка №10/87 від 22.02.2002 р.) з розрахунковим економічним ефектом 247,8 тис. грн., ДВАТ “Шахта “Північна” ДХК “Макіїввугілля” (довідка № 05-54/183 від 21.02.2002 р.) з розрахунковим економічним ефектом 478 тис. грн., ДВАТ “Шахта ім. М. Горького” ДХК “Донвугілля” (довідка № 347 від 27.05.2002 р.) з розрахунковим економічним ефектом 656 тис. грн.

Окремі положення дисертації використовуються у навчальному процесі Донецького національного технічного університету Міністерства освіти і науки України (довідка № 268-51.4 від 15.09.2002 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі результати, які представлені в дисертаційній роботі, одержано здобувачем самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використано тільки ті ідеї та положення, що одержані в результаті індивідуальних досліджень. Особистим внеском здобувача в цих роботах є конкретизація специфіки формування факторів, під впливом яких створюється організаційно-економічний механізм управління продуктивністю праці на сучасному етапі розвитку суспільства.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися і одержали схвалення на Міжнародній конференції “Підприємництво в Україні: проблеми, шляхи розвитку” (20-25 березня 2000 р., м. Львів); регіональній конференції “Актуальні проблеми економіки й управління: період трансформації” (30 жовтня 2002 р., м. Донецьк), міжнародній науково-практичній конференції “Інноваційні технології в сучасній освіті: стан і перспективи” (2-3 листопада 2002 р., м. Донецьк).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження автором опубліковано 13 наукових праць загальним обсягом 8,1 д.а., з яких особисто автору належать 4,7 д.а., у тому числі: 7 статей у наукових журналах та збірниках наукових праць, 2 тези доповідей наукових конференцій.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків. Повний обсяг роботи - 187 сторінок. Вона містить 36 таблиць на 28 сторінках, 30 рисунків на 15 сторінках, список використаних джерел зі 165 найменувань на 12 сторінках, 7 додатків.

2. Основний зміст дисертаційної роботи

У дисертаційній роботі викладено основні теоретико-методологічні положення, методичні рекомендації з підвищення продуктивності праці у вугільній галузі України. У вступі до дисертаційної роботи обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету, задачі й предмет дослідження, дано характеристику наукової новизни і практичного значення роботи.

Розділ 1. Загальнотеоретичні основи управління продуктивністю праці. Механізм управління - складна економічна категорія, яка включає цілі, фактори, методи та ресурси управління. Для кожного об'єкта повинен бути розроблений свій конкретний механізм управління, який стосується і продуктивності праці. Його ґрунтовне визначення потребує розкриття політекономічної сутності як самого об'єкта, так і складових частин організаційно-економічного механізму управління.

Неоднакові тлумачення понять продуктивної сили праці й продуктивності праці призвели до різних точок зору в оцінці їхнього співвідношення, що не сприяло виробленню ефективних підходів у виявленні й оцінці внутрішніх резервів її зростання. Якщо вважати, що продуктивна сила праці, як це відзначено в ряді літературних джерел, відображає потенційні можливості робочої сили, і з цим не можна не погодитися, то досягнутий її рівень являє собою фактичну ефективність використання цієї праці. Співвідношення між цими економічними категоріями вказує на ступінь освоєння потенційних можливостей робочої сили, а різниця між ними - на наявність внутрішніх резервів.

Слід зазначити, що жоден із запропонованих у літературі методів оцінки самої продуктивності праці не дозволяє повною мірою враховувати кількість і якість вкладеної праці. Справа в тому, що в процесі діяльності підприємства відбуваються істотні зміни в рівнях ефективності праці, що викликає значні відхилення створюваного додаткового продукту від норми прибутку, закладеної у відпускних цінах, які в обов'язковому порядку повинні враховуватися при визначенні всього створеного сукупного продукту. У такому розумінні продуктивність праці являє собою загальну величину сукупного продукту в розрахунку на одного працівника, що складається з необхідного і додаткового продукту, скорегованого на його відхилення від встановленої в ціні норми прибутку.

Недостатня вивченість змісту і закономірностей зміни продуктивності праці наклала відбиток і на розбіг у класифікації причин або факторів, що знайшли відображення в багатьох літературних джерелах. У них відсутні такі найважливіші фактори, як вибір і застосування того чи іншого способу відтворення основних засобів і амортизаційної політики, ефективних режимів праці і відпочинку трудящих; недостатність фінансування оплати праці, соціальних заходів і заходів охорони праці та техніки безпеки, оздоровлення і лікування працівників; упровадження досягнень науково-технічного прогресу. На сучасному етапі розвитку економіки ці фактори мають найсуттєвіший вплив на продуктивність праці.

Слід відмітити, що тільки застосування способу “часткового” відтворювання техніки докорінно змінює стан основних засобів і показників, від них залежних. Результати досліджень дозволили зробити висновок, що застосування способу часткового відтворювання техніки, заснованого на виконанні багаторазових капітальних ремонтів, негативно впливає на продуктивність праці у двох напрямах. З одного боку, відбувається непродуктивне збільшення техніки, що викликає розширення ремонтної служби підприємства і відповідно збільшення чисельності допоміжних робітників. З іншого боку, знижується надійність техніки, що призводить до зростання її аварійності і зменшення обсягів виробництва, збільшення чисельності ремонтників і падіння продуктивності праці. У загальному вигляді негативний вплив способу часткового відтворювання техніки на продуктивність праці представлено на рис.1.

Впливає на продуктивність праці і вибір оптимальної амортизаційної політики: це виявляється через установлення термінів служби техніки і норм амортизації. Саме від обґрунтованості цих параметрів залежить ефективність застосування того чи іншого способу відтворювання техніки, а також рівень досліджуваного показника. Як критерій вибору оптимальної амортизаційної політики обрано мінімум витрат на амортизаційні відрахування та капітальні ремонти у собівартості випуску продукції.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Негативний вплив відтворювального процесу на продуктивність праці

Істотно впливають на чисельність робітників основного виробництва і їх продуктивність праці режими роботи й відпочинку. Застосування неефективних, тобто екстенсивних, режимів праці завжди призводить до збільшення підмінного складу і чисельності робітників. Особливо це негативно проявляється у тому випадку, коли на підприємстві існують значні внутрішні втрати робочого часу у видобувні дні. Тільки в результаті переходу вугільних підприємств на безперервний режим праці і збільшення відпусток коефіцієнт облікового складу зріс із 1.13 у 1961-1963 рр. до 1.9 - 2.0 у 1991 р. і залишається на цьому рівні по цей час. Тобто сформувався подвійний штат робітників, що призвело до різкого падіння продуктивності праці.

Не менш значущим фактором є і рівень фінансування оплати праці, соціальних витрат на охорону праці, техніку безпеки, оздоровлення і лікування трудящих. Вплив цього фактора позначається на фізіологічному стані трудових ресурсів, травматизмі, захворюваності, невиходах через різні причини, що в остаточному підсумку призводить до відволікання робітників від процесу виробництва і до зниження продуктивності праці. Підтвердженням відміченому є дані про величину загального соціального фінансування, включаючи заробітну плату, й невиходи через різні причини за період з 1981 по 2001 р. Так, у 1981 р. при розмірі фінансування в гривневому еквіваленті 7000 грн. на одного працюючого загальні невиходи із усіх причин становили 6,8%, а при фінансуванні 72,6 грн. на людину в 2001 р. невиходи зросли до 23-27%, тобто непрацездатними виявилися майже третина всіх трудящих.

Негативно впливає на даний показник слабка механізація виробничих процесів вуглевидобувних підприємств. Про це свідчить той факт, що при зростанні рівня механізації на 10-15% продуктивність праці на більшості шахт підвищувалася на 7-8%.

Викладене дає підставу стверджувати, що основними напрямами зростання продуктивності праці є: науково-технічний прогрес, перехід до способу повного відтворення техніки, вибір оптимальної амортизаційної політики, ефективного режиму праці й відпочинку трудящих, збільшення соціального фінансування до оптимальних параметрів. Усі перелічені закономірності вказують на великий діапазон коливань чисельності працівників підприємства під впливом цих факторів, що створює умови для формування організаційно-економічного механізму управління продуктивністю праці.

Розділ 2. Закономірності впливу факторів на формування організаційно-економічного механізму управління продуктивністю праці. За результатами аналізу використання існуючих способів відтворювання основних засобів на шахтах визначено, що на більшості з них превалює спосіб часткового відновлення. Це обумовлено недостатньою кількістю амортизаційного фонду як головного джерела відновлення основних засобів і зниженням фінансування з інших джерел, зокрема держпідтримки. На шахтах Донбасу більш 80% техніки має 3 і більше капітальних ремонтів, що значно знижує коефіцієнт відновлення техніки. Порівняно з 1991 р. він зменшився в 4 рази. Також зросли періоди відновлення до 20 і більш років, що відповідає 8-10 нормативним термінам служби і 6-8 капітальним ремонтам цієї техніки. У свою чергу, зростання кількості капітальних ремонтів устаткування, з одного боку, спричинило підвищення його зносу до 85-90% і адекватне зниження надійності. Наслідком цього стали значні простої, що досягають 9 годин на одну годину машинного часу. Зниження надійності призвело до збільшення чисельності ремонтників у 3 рази і зменшення навантаження на лаву в 5 разів. В остаточному підсумку це збільшило деконцентрацію виробництва і коефіцієнт структури штату до 16,7. А це означає, що на одного гірника очисного вибою приходиться більше 16 чоловік допоміжного і ремонтного персоналу. З іншого боку, недостатній розмір амортизаційного фонду на реновацію, зниження коефіцієнта структури техніки в середньому до 0,47 свідчить про те, що в роботі знаходиться всього 47% усієї техніки. Це стало причиною зростання кількості бездіяльного обладнання до 30, а на окремих підприємствах - до 40 і більше відсотків від загальної вартості активної частини основних фондів, додаткового розширення ремонтної служби підприємства в 2,5 рази і адекватного збільшення чисельності ремонтного персоналу. Комплексний вплив відтворювальних процесів, що характеризується коефіцієнтом відновлення техніки, на відносну чисельність допоміжного персоналу показаний у табл.1 і на рис. 2.

Таблиця 1 Динаміка коефіцієнта структури штату під впливом відтворювального процесу по шахтоуправлінню “Донбас”