Науково-методологічні основи державного регулювання інвестиційними процесами розвитку економіки

Размещено на http://allbest.ru

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Науково-методологічні основи державного регулювання інвестиційними процесами розвитку економіки

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

державний інвестиційний управління

Актуальність теми дослідження зумовлена особливою важливістю розвитку інвестиційних процесів для України в період ринкової трансформації економіки. Перехід України до системи ринкових економічних відносин породжує велику кількість пов'язаних із цим проблем, серед яких одне з найголовніших місць займають проблеми інвестування. У народному господарстві склалася ситуація, коли потреби у фінансових ресурсах зростають катастрофічно, а можливості їх забезпечення зменшуються. Без створення зацікавленості потенційних інвесторів у розширенні обсягів вкладень у вітчизняну економіку неможливо розв'язати завдання з формування нових господарських зв'язків, розвитку виробництва, ефективної діяльності підприємств різних галузей економіки, підвищення добробуту населення.

Державне регулювання інвестиційних процесів в умовах формування ринкових відносин має неоднозначний характер. З одного боку, ринок сам регулює перетік капіталу, а з іншого _ без відповідного впливу держави інвестиційна діяльність протікає в'яло й у багатьох випадках неефективно, бо використовується в тіньовій економіці.

Однією з головних причин зниження інвестиційної активності виступає малоефективний характер діючої податкової системи, занадто великий розмір податку з прибутку й інших ресурсів простого і розширеного відтворення. Основою активізації інвестиційних процесів повинно стати розширення кола і обсягів джерел фінансування інвестиційних проектів. Це потрібно не тільки для досягнення мінімально необхідного співвідношення інвестицій і ВВП (20%), а й для підвищення його за допомогою додаткової заміни зношеного обладнання в структурній перебудові економіки.

Формування ефективної інвестиційної діяльності підприємств є також актуальним завданням, від розв'язання якого залежить подолання кризового стану виробничого потенціалу економіки та подальший успішний його розвиток. Специфічні умови періоду ринкової трансформації економіки країни та нерозвиненість українського фондового ринку робить неможливим механізм визначення інвестиційної привабливості підприємств через фондові індекси та рейтинги цінних паперів. Реальним у сучасних умовах залишається тільки визначення інвестиційної привабливості підприємств за допомогою оцінювання їхньої фінансово-господарської діяльності та можливої ліквідності за бізнес-планом.

Проблему розвитку інвестиційних процесів розглянуто в багатьох працях, але інвестиційні проблеми є досить складними і довгостроковими для українських і зарубіжних учених, а широке коло питань залишається малодослідженим. Значний вклад у розробку теоретичних питань щодо суті інвестицій, їх змісту, форм, зв'язків з регулюванням, процесами відтворення та економічного зростання зробили вітчизняні вчені О.М. Алимов, В.П. Александрова, В.М. Геєць, М.С. Герасимчук, В.І. Голіков, Ю.М. Бажал, В.Ф. Беседін, І.А. Бланк, М.І. Долішний, М.М. Єрмошенко, І.І. Лукінов, А.С. Музиченко, Ю.М. Пахомов, А.А. Пересада, М.І. Туган-Барановський М.Г. Чумаченко та ін. Теорія інвестицій знайшла відображення у працях зарубіжних вчених Л.І. Абалкіна, А.І. Волкова, В.М. Красовського, Дж. Кейнса, Р. Солоу, П. Самуельсона, Дж. Сакса, М. Портера, Дж. Хансена, В. Шарпа, П. Массе, Т. Коно, Х. Марриса, Я. Хонко, М. Фрідмена та ін.

Забезпечення сталого соціально-економічного розвитку України потребує різкого посилення інвестиційного процесу, який є вирішальною ланкою всієї економічної політики держави, оскільки лише на його основі можна реально подолати загальноекономічну кризу та здійснити структурну перебудову економіки. Проте розв'язання цієї вкрай актуальної для нашої держави проблеми потребує регіонального і галузевого підходу до врахування всього комплексу чинників, які забезпечують національні інтереси та національну безпеку держави і зумовлюють розвиток інвестиційної діяльності.

Сучасні масштаби диверсифікації міжнародної інвестиційної діяльності впливають на розвиток усіх країн і регіонів світу. Так, заощадження та використання світових інвестиційних ресурсів розглядаються як фактор впливу на розвиток національної економіки. Проте тенденції інвестиційного глобалізму можуть набувати непередбачених форм. За цих обставин особливого значення набуває той чинник дієздатності держави, який проявляється у розробці та реалізації стратегії спільного використання інвестицій, що передбачає органічне сполучення іноземного капіталу з національними ресурсами.

Особливої значущості інвестиційні процеси набувають на макроекономічному рівні, де держава повинна регулювати створення в країні сприятливого інвестиційного клімату, формування і розвиток фондового ринку, сприяти спрямуванню інвестицій у пріоритетні виробництва тощо. Тому дослідження теоретичних і практичних проблем державного регулювання активізації в Україні процесів розвитку інвестиційної діяльності є нині народногосподарською проблемою стратегічного характеру.

Визначення основних напрямків впливу держави на розвиток інвестиційних процесів в Україні, узгодження їх із нормами і досвідом промислово розвинутих країн світу й зумовили вибір теми дисертації, її актуальність і своєчасність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження є складовою частиною розробок Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна та Академії економіки і права Міністерства промислової політики України: “Основні напрямки державного регулювання ринкових відносин в Україні” - держреєстраційний № 0197U009318; “Соціально-економічна стратегія формування в Україні нової моделі економічного розвитку” - держреєстраційний № 0101U002800; “Розробка методологічних підходів трансформації системи та соціально-економічних відносин в Україні” - держреєстраційний № 0199U004423; “Дослідження механізму реструктуризації державних підприємств” - держреєстраційний № 0199U003486; “Економіко-організаційний механізм стратегічного управління інвестиційними процесами” - держреєстраційний № 0102U005311.

Метою дослідження є розроблення методологічних засад та концептуальних підходів щодо вдосконалення механізмів державного регулювання інвестиційних ринків; розробка системи заходів з формування збалансованої політики вдосконалення механізму ефективного управління інвестиційними процесами на рівні держави, регіону, галузі в межах забезпечення життєдіяльності населення.

Відповідно до зазначеної мети в дисертації поставлено такі завдання:

визначити роль і місце держави в управлінні інвестиційною діяльністю та виявити вплив економічної глобалізації на інвестиційні процеси в Україні;

дослідити тенденції динаміки інвестиційної політики і запропонувати нові шляхи аналізу стану інвестиційного клімату і чинників його поліпшення;

дослідити і розкрити теоретико-методологічні основи регулювання ринку інвестицій та визначити галузеві і регіональні особливості інвестиційної політики;

проаналізувати інвестиційний потенціал різних сегментів економіки та визначити чинники активізації інвестиційних процесів;

обґрунтувати заходи економічної політики та розробити й узагальнити методи державного регулювання інвестиційних процесів;

розробити концепцію формування механізму державного регулювання ринку інвестицій та стимулювання інвестиційної активності;

визначити особливості фінансово-економічного механізму саморегулювання ринку інвестицій та обґрунтувати інноваційні пріоритети політики внутрішніх і зовнішніх займів, види та форми ринку муніципальних облігацій;

розробити економічні моделі функціонування інвестиційних процесів з метою виявлення взаємозв'язків між обсягом інвестицій та монетарними і фіскальними показниками;

дослідити шляхи залучення та напрямки ефективного використання прямих іноземних інвестицій;

оцінити необхідність інвестицій та розробити заходи щодо управління зовнішніми інвестиційними потоками;

розробити економічну стратегію функціонування вільних економічних зон, що створюють умови пріоритетного розвитку та організаційні заходи щодо залучення іноземних інвестицій;

визначити основні форми і методи взаємодії в умовах вільних економічних зон та реалізації фіскальної, монетарної, приватизаційної й амортизаційної політики;

удосконалити методи оцінки й аналізу інвестиційної привабливості регіонів та галузей;

визначити роль, завдання та головні напрямки обліку й аудиту в системі управління інвестиційними процесами з метою приведення їх у відповідність до вимог ринкових відносин;

визначити напрямки організації контролю об'єктів інвестування та розробити методичні процедури проведення внутрішнього аудиту;

розробити рекомендації щодо реалізації схем надходження матеріальних активів та капітальних вкладень у рамках механізму моніторингу інвестиційних процесів;

визначити особливості інвестування в регіонах;

розробити рекомендації з активізації інвестиційної політики, спрямованої на забезпечення економічної безпеки, та розробити пропозиції щодо шляхів підвищення життєвого рівня населення.

Об'єктом дослідження є інвестиційні процеси на рівні національної економіки, регіону, галузі.

Предметом дослідження є механізм формування і стратегічного регулювання стійкого функціонування відтворювальних процесів у ринковій економіці.

Методи дослідження. У дисертації застосовувалися наступні методи та підходи:

теоретичне узагальнення і порівняння - для розкриття змісту і сутності понятійного апарату теорії інвестиційної діяльності;

статистичний і графічний аналіз - для вивчення угрупування, порівняння і наочного відображення емпіричних даних із метою дослідження тенденцій розвитку виробництва та інвестиційної діяльності в умовах трансформації економіки, аналізу джерел фінансових ресурсів інвестиційної діяльності промислових підприємств, виявлення чинників, які впливають на ефективність інвестиційної діяльності;

кореляційно-регресійний аналіз _ для побудови моделі інвестицій та визначення зв'язків і рівня впливу чинників на обсяг інвестування;

системний підхід - для розробки напрямків удосконалення механізму забезпечення інвестиційної діяльності;

формалізація та економіко-математичне моделювання - для удосконалення методичних підходів щодо оптимізації вибору інвестиційних проектів, оцінки ефективності інвестиційних рішень, залучення ресурсів стосовно здійснення інвестиційної діяльності.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі і нормативні документи з економічних питань, офіційні статистичні матеріали, звітні статистичні дані підприємств.

Наукова новизна отриманих результатів.

У теорії економічних наук.

Уперше:

визначено напрямки поліпшення інвестиційного клімату різних сегментів економіки та визначено фактори, які впливають на активізацію інвестиційних процесів як на рівні держави, так і на рівні регіону, галузі;

сформульовано науковий підхід до визначення відмінностей державного регулювання та саморегулювання по залученню коштів в інвестиційні процеси;

в економічній науці введено в обіг поняття “інвестиційна безпека” та запропоновано систему заходів її забезпечення;

Удосконалено, зокрема:

систему формування державних пріоритетів і протекціоністської політики у сфері інвестування, що створює позитивне підґрунтя для залучення інвестицій у потенційно привабливі підприємства регіону;

науково обґрунтовано передумови перебудови раціональної системи аудиту і контролю інвестиційної діяльності з урахуванням галузевих аспектів;

розроблено та впроваджено науково обґрунтовані рекомендації зі створення правового забезпечення територій пріоритетного розвитку регіону;

обґрунтовано концептуальний підхід до формування механізму державного регулювання ринку інвестицій, який базується на приватизаційній, фіскальній, монетарній, інноваційній, інвестиційній, амортизаційній політиках та політиці державного регулювання фондового ринку.

Дістало подальший розвиток:

система критеріїв, що відображають сучасні світові тенденції трансформації інвестиційних процесів, які полягають у скороченні інвестиційних циклів, розвитку процесів безперервного інвестування, поєднанні грошових заощаджень населення і розмірів банківських пасивів, що збільшує інвестиційну базу банків.

У методичному забезпеченні:

визначено методологічну базу формування макроекономічної політики України та окреслено заходи з управління зовнішніми інвестиційними потоками, які базуються на аналізі сучасного стану економіки й інвестиційного клімату в Україні;

запропоновано розв'язання проблем оцінки та формування інвестиційної політики на основі застосування принципів взаємодії (рівноваги) валового внутрішнього продукту, амортизаційних відрахувань, бюджетних інвестицій та кредитів в умовах існуючого податкового навантаження та рівня доходних ставок в економіці;

створено і опрацьовано концептуальний механізм залучення засобів населення (не знижується залишок заробітної плати, що знаходиться у банках) через функцію демонетизації фінансових потоків;

розроблено методичні рекомендації з обґрунтування стратегії залучення інвестицій на території пріоритетного розвитку Житомирського регіону через механізм управління вільними економічними зонами;

запропоновано рекомендації з удосконалення механізму контролю об'єктів інвестування шляхом розробки методичних рекомендацій щодо оцінки інвестиційних проектів з урахуванням чинників, що впливають на ефективність створення та функціонування вільних економічних зон на прикладі Житомирської області;

визначено механізм прогнозування інвестицій на регіональному рівні на базі застосування математичних методів моделювання інвестиційних процесів;

розроблено методичний інструментарій системи моніторингу інвестицій по господарських об'єктах та інвестиційних проектах у відповідності до вимог національних стандартів.

Практичне значення отриманих результатів полягає у розробці ряду методичних підходів і обґрунтуванні практичних рекомендацій.

Зокрема: на державному рівні впроваджуються рекомендації з регулювання корпоративного сектора економіки та використання інвестиційних ресурсів держави з диференційованими підходом галузевого змісту.

Розроблено моделі залежності обсягів інвестицій від макроекономічних показників, що можуть бути використані під час формування програм державного стимулювання інвестицій.

Визначено межі та порогові значення доцільності додаткового інвестування на рівні підприємства.

На галузевому рівні (впроваджено в енергетичний сектор) використовуються науково-практичні та нормативні рекомендації з удосконалення економічного та організаційно-правого регулювання відносин між підприємствами та галузями в цілому.

На регіональному рівні впроваджуються механізми використання трудового, матеріального, інформаційного, інноваційного потенціалу та фінансових ресурсів для технічного оновлення конкурентоспроможної продукції та підвищення загального рівня промислового виробництва. Механізм використано під час розробки програм залучення інвестицій у розвиток економіки Житомирського регіону до 2010 року.

Визначено систему умов та чинників вибору місця розташування регіонів, де доцільно створювати зони та території пріоритетного розвитку, а також умови застосування спеціального режиму інвестиційної діяльності згідно з Законом України № 1276-XIV від 3 грудня 1999 року “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Житомирській області”.

Практичне значення полягає у можливості використання розробок, запропонованих у дисертації, в процесі здійснення інвестиційної діяльності в частині удосконалення механізму контролю інвестиційних процесів та, зокрема, контролю ефективності інвестування коштів.

Велике практичне значення має авторська пропозиція щодо використання механізму демонетизації при виплаті заробітної плати, яка дала можливість одержати 16,3 млрд грн. у 2001 р., котрі прирівнюються до іноземних інвестицій 2000 р. Тому дослідження свідчить, що Україна може обійтися і без іноземного інвестування.

Розроблено комплекс науково-методичних рекомендацій і впроваджено методику з активізації інвестиційної політики, спрямованої на забезпечення економічної безпеки, та визначено основні шляхи підвищення життєзабезпеченності населення України.

Розроблено та впроваджено науково-обґрунтовані рекомендації зі створення правового забезпечення функціонування територій пріоритетного розвитку регіону.

Матеріали дослідження використано також під час викладання дисциплін “Інвестиційний менеджмент”, “Зовнішньоекономічна діяльність”, “Державна промислова політика”, “Корпоративне управління” у Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна та інших навчальних закладах.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є одноосібно виконаною науковою працею, в якій автором особисто розроблено наукові положення, методичні підходи та практичні рекомендації. Основні ідеї і розробки дослідження опубліковані без співавторів і відображають його погляди на проблему регулювання інвестиційними процесами розвитку економіки на регіональному та галузевому рівнях.

У роботах, написаних у співавторстві, особистий внесок автора зазначено у списку опублікованих праць (поз. 3, 18, 19, 27, 28, 29, 30, 31);

апробація результатів дослідження, що підтверджує їх достовірність і обґрунтованість, доповідалися на наукових та науково-практичних конференціях, конгресах, семінарах з проблем стратегії і тактики державного регулювання, планування та управління розвитком економіки України, зокрема, на:

Міжнародному конгресі-2000 “Інформаційне товариство в Україні: стан, проблеми, перспективи”, 25_27 вересня 2000 р. - Україна, м. Київ;

Науковій конференції “Україна на порозі ХХІ століття: уроки реформ та стратегія розвитку”, 15_16 листопада 2000 р. - Україна, м. Київ;

І Міжнародній науковій конференції “Проблеми економіки транспорту в умовах реструктуризації”, 8_9 лютого 2001 р. - Україна, м. Дніпропетровськ;

Всеукраїнській науково-практичній конференції “Економічні проблеми розвитку регіонів та підприємств на початку ХХІ століття”, 22_23 листопада 2001 р. - Україна, м. Полтава;

ІІ Міжнародному симпозіумі “Безпека життєдіяльності у ХХІ столітті”, 29 січня 2002 р. - Україна, м. Дніпропетровськ;

Науково-практичному семінарі “Проблеми техногенної, виробничої і екологічної безпеки та шляхи їх рішення”, 17_22 червня 2002 р., _ Крим, Ласпі, пансіонат “Ізумруд”;

Науково-практичній конференції “Енергетична безпека і економічне зростання”, жовтень 2002 р. - м. Київ;

Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 70-річчю ДніпроГЕС, 8_10 жовтня 2002 р. - Україна, м. Запоріжжя.

Публікації: Основні положення та найважливіші результати дисертаційного дослідження опубліковано автором самостійно та у співавторстві у 29 наукових працях. Загальний обсяг опублікованого матеріалу, який належить особисто автору, становить 42,6 друк. арк. У тому числі: 7 монографій (34,08 друк.арк. з яких дві _ без співавторів), 26 статей у наукових виданнях, матеріали і тези доповідей та виступів на конференціях.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, 7 розділів та висновків, викладених на 477 сторінках комп'ютерного тексту, включаючи 55 таблиць, 30 рисунків. Список використаних джерел містить 292 найменування.

2.ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, предмет, об'єкт дисертаційного дослідження, а також визначено наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи регулювання ринку інвестицій” розглянуто погляди провідних економістів світу та вітчизняних фахівців у сфері формування інвестиційного ринку, проблеми глобалізації, регіоналізації та галузеві аспекти інвестиційної політики, сформульовано основні напрямки удосконалення системи інвестування та проблеми моделювання управління інвестиційними процесами.

Основним напрямком удосконалення системи управління інвестиційним процесом є економічна глобалізація, яка конкретизується у формуванні трьох головних економічних центрів: Північноамериканського, Європейської співдружності і Східноазіатського.

Формування інфраструктури інвестиційних ринків нині є складним державним завданням, що потребує обліку специфіки початкових умов становлення і розвитку ринкових процесів в умовах перехідного періоду. Неможливе запозичення і механічне перенесення сформованих в інших країнах форм і структур в економіку України. Економічна система будь-якої країни поряд із загальними для подібних з соціально-економічним типом систем рисами одночасно має неповторність та індивідуальну специфіку. Розглянуті теорії, моделі, практика вказують лише загальні шляхи можливого переходу від однієї економічної системи до іншої. Загального рецепту такого переходу немає.

Дослідження теоретичних та методичних моделей функціонування інвестиційних процесів створили можливість виявити існуючі вади формування інвестиційних ресурсів та визначити основні резерви й умови активізації джерел фінансування національного господарства.

Для перехідної економіки України необхідна власна модель, яка враховує як загальні, так і специфічні вимоги ринкової економіки.

Загальнотеоретичне дослідження дало змогу удосконалити концепцію формування інвестиційних ресурсів і визначити місце й роль нагромадження амортизаційного фонду та прибутку суб'єктів господарської діяльності у створенні особистих джерел. Об'єктом інвестиційної діяльності є інвестиційні ресурси - матеріальні, фінансові та інші цінності, які вкладаються в економічну діяльність для отримання прибутку чи економічного ефекту, тому в праці обґрунтовано чинники, що забезпечують постійну керуючу дію, спрямовану на активізацію джерел інвестиційних ресурсів, ефективну акумуляцію та розподіл їх для реалізації на основі досвіду розвинутих країн. Всесвітній банк рекомендує країнам, які розвиваються, проводити більш тверду політику запозичень капіталу.

Потрібна вельми обережно визначати режим здійснення операцій, пов'язаних із рухом капіталу. Однак це не повинно означати повернення до повного контролю над інвестиціями. Процес лібералізації має протікати з урахуванням усіх ризиків і за умови збалансованості макроекономічних складових економіки, а також при наявності розвинутої системи державного нагляду за фінансовим сектором країни.

Аналіз теоретичних підходів моделювання інвестиційних процесів засвідчує, що перехід від директивно-керованої до ринкової економіки потребує розробки моделей, які створюють можливість поєднати економічні процеси, котрі відображають фінансову, інвестиційну, виробничу, зовнішньоторгову, соціальну політику держави в єдину цілісну модель.

Автор визначив, що потрібен правильний вибір арсеналу економічних методів, які забезпечують, поряд з дозованою відкритістю, захист національних інтересів, а також стратегічних пріоритетів, що підлягають розробці.

На етапі переходу до ринкової економіки формується новий підхід до моделювання і починають з'являтися окремі економіко-тематичні постановки завдань з комплексного моделювання. Останнім часом усе більшого поширення набувають принципи поетапного коригування економічної політики на базі прогнозуючих еталонних моделей, тобто моделей бажаного розвитку економічних процесів.

У другому розділі “Дослідження тенденцій та динаміки інвестиційної політики в Україні” подано аналіз джерел інвестиційних ресурсів та факторів і умов залучення іноземних інвестицій, досліджено тенденції економічного зростання та визначено пріоритети в активізації інвестиційної діяльності.

Аналіз стану інвестиційного клімату, свідчить, що в Україні в останнім часом помічається активізація інвестиційних процесів, яка відповідає загальній тенденції стабілізації економічного спаду і формування передумов економічного зростання. Так, за останні чотири роки (табл. 1) обсяг зовнішніх інвестицій збільшився більше ніж удвічі. Разом з цим можна зазначити помітне зростання інвестиційного потенціалу України, що був значно ослаблений інфляційними процесами, і лише поступово починає стабілізуватися. Процеси посилення інвестиційного потенціалу банківської системи у сполученні зі стабілізацією інфляції і є основою розвитку інвестиційних процесів в Україні.

Таблиця 1. Оцінка інвестиційної активності в Україні за 1997_2001рр.

Показники	1997	1998	1999	2000	2001
Доходи населення	50069	54379	61865	86911	12275
Обсяги внутрішніх інвестицій	11449	12151	12197	13955	16857
Обсяги зовнішніх інвестицій, млн. $	1438,2	2063,6	2810,7	3281,8	3865,5
Кошти, що залучені комерційними банками	6357	8278	12156	18585	25485
у т.ч. кошти сектора домашніх господарств	2400	3217	4405	6801	11397
у т.ч. кошти сектора не фінансових корпорацій	3765	4995	7224	11117	11774
Обсяг споживчих витрат населення	31876	34867	41832	59024	93291
Облікова ставка НБУ	0,25	0,62	0,5	0,306	0,265
Індекс інфляції	1,1	1,2	1,19	1,26	1,06
Джерело: статистичний щорічник України за 2001 р. за редакцією О.Г. Осауленка

Дослідження дало змогу виявити причини активізації інвестиційного клімату. У 2000_2001 рр. її основною причиною стало підвищення доходів населення, і відповідно, зростання платоспроможного попиту, а також збільшення обсягів банківських пасивів, що у свою чергу привело до активізації виробничих процесів і формування тенденцій пожвавлення виробничого сектора, що викликало до життя механізми виробничого інвестування, спрямованих на забезпечення платоспроможного попиту.

Виявлено, що важливу роль в активізації інвестиційних процесів зіграла попередня монетарна політика уряду, яка створила можливість стабілізувати тенденції економічного спаду, а також досягти високого рівня регульованості фінансової сфери, що є необхідною умовою створення позитивного середовища для функціонування інвестиційних потоків.

Аналіз динаміки галузевої структури інвестицій дає змогу вести мову про активізацію інвестиційних процесів у виробничому секторі порівняно з невиробничим сектором.

Так, питома вага інвестицій у виробничу сферу у 1997 р. складала 64,7%, у 2000 р. - 71,1% а у 2001 р. - 73,3%. Питома вага інвестицій у невиробничу сферу у 1997 р. складала 35,3%, у 2000 р. - 28,9%, а у 2001 р. _ лише 26,7%. Тобто йде приріст інвестицій у виробничу сферу.

Прогноз тенденцій структурних пріоритетів інвестування характеризує формування передумов загального виробничого зростання в Україні.

Несприятливою тенденцією є продовження спаду вкладення коштів у галузі інвестиційного комплексу, від яких залежить структурна перебудова економіки, насамперед: машинобудування, паливно-енергетична, будіндустрія, промисловість будматеріалів і сфера проектування .

Дослідження створило можливість виявити такі чинники, які стримують інвестиційну активність:

- дефіцит інвестиційних ресурсів. Судячи з даних вибіркового обстеження, нестача фінансових ресурсів виростає в найважливіший після інфляції період обмеження інвестиційної активності;

- не конкурентоздатність самого інвестиційного комплексу: слабкість і низька організованість будівельного сектора, галузей постачальників виробничого устаткування.

Дослідження тенденцій зміни інвестиційного потенціалу дало змогу виявити, що весь обсяг наявної ресурсної бази в Україні недостатній для формування інвестиційних потоків, що можуть забезпечити економічне зростання, оскільки Україна останнім часом унаслідок інфляції і тіньового відпливу капіталу за її межі втратила значну частину свого інвестиційного потенціалу. Проте, наявні ресурси потенційно можуть сформувати відповідні умови і забезпечити початкові інвестиційні вкладення, що надалі може призвести до залучення зовнішніх джерел і повернення вивезених капіталів. У зв'язку з цим зростає актуальність підвищення ефективності використання наявних інвестиційних коштів.

Для формування державної інвестиційної політики в Україні необхідно визначити елементи механізму державного стимулювання і їх взаємозв'язки, що визначають тенденції розвитку інвестиційних процесів.

Для вивчення механізму функціонування інвестиційних процесів було розроблено регресійну модель залежності обсягів інвестицій в економіці від інших макроекономічних показників. Шляхом попереднього кореляційного аналізу та відбору чинників отримано наступну модель:

(1)

де

І - обсяг інвестицій в економіці України;

А - грошова характеристика зносу основних фондів виробничого сектора;

БІ - обсяг бюджетного фінансування виробничого сектора;

К - залишок заборгованості з виданих банківських кредитів;

Nn - рівень податкового навантаження в економіці;

NBU - облікова ставка Національного банку;

e - основа натурального логарифму.

Отримана модель має досить високі статистичні характеристики R²=0,9964, F=55,25, що може служити передумовою для її використання для визначення взаємних зв'язків чинників формування інвестиційного процесу в Україні. Для визначення рівня впливу кожного з чинників, включених до моделі, було розраховано показники (табл. 2).

Як видно з табл. 2, найбільший вплив на обсяги інвестицій в економіці України за аналізований період спричиняли обсяги амортизаційних відрахувань у виробничому секторі економіки. Згідно з наведеними розрахунками 10% зростання обсягів амортизаційних відрахувань потягне за собою 10,7% зростання обсягу інвестування в економіці, тобто матиме мультиплікативний ефект на інвестиційні процеси. За даними досліджуваної моделі обсяг інвестицій в економіці не є еластичним до всіх інших чинників, тобто найголовнішим елементом регулювання інвестиційних процесів в Україні є удосконалення амортизаційної політики. Наступним за силою впливу на інвестиційні процеси чинником є обсяг наданих кредитів банківської сфери. Так, зростання цього чинника на 10% потягне за собою 3,9% зростання обсягів інвестування в економіку України.

Таблиця 2. Зміна результуючого показника при зміні факторів на 10%

Амортизація виробничої сфери	10,7%
Бюджетні інвестиції	0,2%
Заборгованість по банківських кредитах	3,9%
Ставка НБУ	0,8%
Рівень податкового навантаження	2,5%
Разом	12,9%

Важливими чинниками розвитку інвестиційного клімату в Україні є показники рівня податкового навантаження та облікової ставки НБУ, хоча їх вплив згідно з моделлю є незначним, проте вони формують умови функціонування усіх чинників розвитку інвестування.

Для визначення тенденцій та прогнозування перспектив інвестиційного розвитку України було розроблено прогнозні моделі розвитку чинників, що були визначені як найбільш впливові на інвестиційний процес. Результати подано у табл. 3. Дослідження визначило найадекватніші трендові моделі: для показника обсяг інвестицій - експоненціальна трендова модель вигляду y =8022,7e^0,1634x; для показника виробничої сфери експоненціальна трендова модель вигляду y =7749,2e^0,1759x; для показника обсягів бюджетних інвестицій - логарифмічна трендова модель вигляду y=2313,9Ln(x)+2142,2; для показника обсяг виданих банківських кредитів - експоненціальна трендова модель вигляду y = 2978,6e^0,2924xдля показника ставка НБУ - експоненціальна трендова модель вигляду y = 1,0409e^-0,2004x для показника рівень податкового навантаження логарифмічна трендова модель вигляду y= - 0,0701Ln(x)+ 0,3893.

Як видно з табл. 1, тенденція більшості показників найбільш вдало описується експоненційними трендовими моделями, що свідчить про ймовірність очікування значної активізації та зростання інвестиційного сектора. Логарифмічними моделями описуються тенденції розвитку рівня податкового навантаження та обсягів бюджетних інвестицій. Результати цього процесу дають змогу очікувати поступову стабілізацію цих показників, а також зменшення регулятивних втручань держави в економічні процеси.

Порівняння прогнозних значень обсягу інвестицій за трендовою та регресійною моделями дає підстави стверджувати, що при ефективному регулюванні чинників включених до моделі можна значно підвищити обсяг інвестування в економіці України.

Трендові прогнози всіх показників ґрунтуються на трендових моделях, розраховані за допомогою програми Excel і є оптимістичними.

Дослідження засвідчило, що до першочергових завдань стимулювання інвестиційної активності варто віднести: стимулювання загального пожвавлення економіки і підвищення на цій основі інвестиційної привабливості виробничих підприємств, стримування і перекриття відтоку коштів із країни, обмеження імпорту, насамперед споживчого, особливо товарів, аналогічних виробленим в Україні, обмеження і припинення зовнішньоторговельних товарообмінних операцій, їх ретельний ціновий контроль, припинення реімпорту, обмеження давальницьких схем обробки, скорочення термінів повернення виручки під час експорту, пільгове оподатковування реінвестицій і дестимулювання репатріації прибутку, підвищення відсоткових ставок на валютні кредити, що обслуговують імпортні угоди, установлення контролю над рухом капіталу в офшорні зони, вивчення і перекриття каналів нелегального вивезення валюти, зменшення питомої ваги іноземних кредитів у фінансових джерелах, амністування і залучення вивезеного вітчизняного капіталу, відпрацьовування загальних умов стратегічного інвестування і контроль над дотриманням національних інтересів на тлі поступового зняття митного захисту, акцентування інвестиційної спрямованості банківської і бюджетної сфер, розвиток фондового ринку.

Стратегічним пріоритетом співробітництва, у частині залучення інвестицій для України, є транснаціональні корпорації. Для цього є серйозні технологічні передумови. Як відомо, Україна успадкувала відносно розвинуту наукову, проектну і виробничу базу верстатобудування, приречену на вимирання, оскільки не завжди вписується в міжнародний поділ праці і стандарти верстатобудування. Врятувати галузь може її включення в транснаціональне верстатоінструментальне об'єднання. Аналогічна ситуація в суднобудівному машинобудуванні, продукція якого не вписується в міжнародні стандарти і не має визнаних світом сертифікатів. Потрібно йти назустріч світовим корпораціям, приймати їх умови і стандарти, включатися в їх структуру, що дасть змогу зберегти ці галузі.

У третьому розділі “Концепція формування механізму державного регулювання ринку інвестицій” основну увагу приділено питанням створення ефективної системи активізації інвестиційних процесів на основі регулювання і стимулювання інвестицій з боку держави, визначено цілі, принципи і засоби державного регулювання у фіскальній політиці, монетарній політиці, політиці відтворення основного капіталу та регулювання фондового ринку.

В умовах обмеженості інвестиційних ресурсів, що склалися в Україні, визначальною вбачається розробка механізму перетворення короткотермінових капіталів у довгострокові. Розробка цього механізму і реалізація його в економіці країни здійснюється на державному рівні практично у всіх країнах світу. Країни самостійно формують своєрідні варіанти механізмів, що передбачають створення відповідних інститутів і введення певних правил, які, відповідно до умов і державних інтересів, відіграють роль штучного економічного механізму первинного стимулу й управління подальшим розвитком економічних явищ. Такий економічний механізм виконує роль інструмента, який свідомо проводить в інвестиційний процес економічну політику держави. Тому виникла необхідність побудови концепції формування механізму державного регулювання ринку інвестицій.

Особливої значущості інвестиційні процеси набувають на макроекономічному рівні, де держава має регулювати всі економічні важелі, котрі впливають на динаміку інвестиційних потоків. Перш за все це фіскальна політика, спрямована на регулювання державних витрат і податкових надходжень для забезпечення макроекономічної стабільності й економічного зростання. Стимулюючий ефект фіскальної політики залежить від засобу фінансування дефіциту державного бюджету. Фінансування цього дефіциту через продаж державних цінних паперів може підвищити рівноважну відсоткову ставку й зумовити витіснення частини приватних витрат на інвестиції і відчутні до відсотку споживчі витрати.

Дослідження свідчить, що фіскальні інструменти слабко впливають на реальні економічні змінні на ранніх етапах ринкової трансформації економіки внаслідок таких двох обставин: по-перше, повної державної монополії на власність у всіх секторах національної економіки; по-друге, зростання дефіциту і послаблення бюджетних механізмів впливу на фізичну економіку. В Україні проведення активістської фіскальної політики стримувалося додатковими несприятливими чинниками, зокрема розвитком гіперінфляції в 1992-1994 рр., безпрецедентним падінням реального ВВП і зростання фактичного безробіття, зниженням ділової активності фірм і зменшенням споживчих витрат домогосподарств унаслідок різкого зниження їхніх реальних прибутків.

Для фіскальної політики України період 1996_2000 рр. можна вважати періодом відносної стабілізації, оскільки саме на цьому етапі відбулося зменшення частки ВВП, що перерозподілявся через державний бюджет, стабілізувався рівень інфляції, скоротився дефіцит державного бюджету. Проте у 2001 р., як і в попередньому, зберігалася деяка невідповідність динаміки ВВП і надходжень у бюджет. При збільшенні реального ВВП на 9,1% у державний бюджет надійшло 38,9 млн грн., тобто 92,8% від запланованих надходжень за рік. Виконання державного бюджету без обліку надходжень від приватизації державного майна склало 99,8% від запланованого обсягу. Реальні доходи зведеного бюджету зменшилися в порівнянні з 2000 р. на 3,3%, державного бюджету _ на 5,6%.

Досліджуючи взаємозв'язок обсягів бюджетних надходжень, державних витрат і темпів економічного росту, можна дійти висновоку, що витрати позитивно впливають на економічне зростання сприяють поліпшенню структури і розмірів капіталу у формі матеріальних активів, трудових ресурсів, технологій, ефективності використання ресурсів. Це дало змогу довести, що державні витрати є вагомим чинником економічного зростання, але найістотніше впливає не обсяг витрат, а саме їхня структура.

Важелем інвестиційних потоків є монетарна політика. Головними проблемами в монетарній політиці України можна вважати високий рівень інфляції, низький обсяг монетизації національної економіки та високий рівень її бартеризації. Як свідчить аналіз монетарної політики в Україні, починаючи з 1995 р., неплатежі, заборгованості, бартер підтримуються, головним чином, дефіцитом грошей: гроші в оборотних коштах знизилися лише до 2,5% ВВП, утворення дебіторської заборгованості в 100 і більше разів стало перевищувати наявність грошей. У 1998 р. питома вага грошей в оборотних коштах підприємств уже склала тільки 1,5%, а дебіторська заборгованість -- 48%. На підставі цього доведено неможливість здійснення процесу інвестиційної діяльності в натуралізованому господарстві, оскільки без грошей не можуть утворюватися заощадження одного із вирішальних чинників інвестицій.

Відтворення основних фондів народного господарства потребує участі трьох основних каналів надходження інвестицій: державних капітальних вкладень; капітальних вкладень, здійснюваних за рахунок підприємств і організацій; вкладень, які здійснюються за рахунок ресурсів інвестиційних фондів і компаній, що формуються на основі акумуляції коштів населення.

Результатом дослідження тенденцій і особливостей амортизаційної політики стало обґрунтування висновку про те, що випуск конкурентноздатної продукції в усіх галузях народного господарства забезпечується винятково за умови відновлення основних фондів, технічна й економічна відсталість яких є основною причиною випуску неконкурентоспроможної як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках продукції. В праці доведено, що у самому відтворювальному процесі закладено внутрішній потенціал необхідного інвестування. Треба навчитися своєчасно акумулювати і швидко інвестувати ресурси накопичень в об'єкти найбільш вигідного напрямку. На наш погляд, перше місце тут повинні зайняти внутрішні джерела. Це передусім, кошти амортизаційного фонду, які мають відображати реальні масштаби акумуляції і використовуватися тільки на відтворення. Таким чином, у дослідженні запропоновано: розширити класифікацію основного капіталу і визначити середні нормативи тривалості амортизаційних періодів, порядок застосування методів нарахування амортизації, переоцінки, умов списання і зарахування на баланс основних фондів, цілі і напрями застосування податкової та економічної амортизації.

У міру розвитку інфраструктури банків можна було б рекомендувати підприємствам акумулювати амортизаційні фонди на спеціальних рахунках у банках, з виплатою відповідних відсотків за вкладами і контролем за цільовим витрачанням цих коштів.

Експерименти зі змінами видів податків підривають її стабільність. Не вирішеним є питання пільг в оподатковуванні, особливо щодо інноваційної діяльності й амортизації. Списання бюджетної заборгованості і взаємозалік неплатежів між діловими одиницями призвело до недоотримання значної частини прибутків бюджетом і зростання внутрішнього боргу. У зв'язку з цим розроблено організаційно-інформаційну модель аналізу податкових відносин та запропоновано систему аналітичних показників, які повніше характеризують стан та розвиток податкових відносин.

Оптимальна система оподатковування у вітчизняній економіці, на нашу думку, повинна відповідати таким критеріям. По-перше, загальні ставки прямих податків на доход і прибуток мають коливатися в межах від 20 до 30%. По-друге, непрямі податки повинні накладатися на обмежене коло товарів і послуг і спрямовуватися на недопущення діяльності монополіста, котрий їх виробляє і надає. По-третє, застосування пільг у прямому оподатковуванні можливе тільки для стимулювання інвестиційної й інноваційної діяльності і має поширюватися на всіх, без винятку, економічних суб'єктів. По-четверте, стимулювання через оподатковування інвестиційної діяльності фізичних осіб не має залежати від того, займаються вони підприємництвом чи ні. По-п'яте, податкова система України повинна наближатися до систем оподатковування у країнах_членах ЄС.

Визначення комплексу чинників і їхнього впливу на рівень участі населення у фінансуванні інвестиційних процесів створило можливість розробити пропозиції щодо врахування чинників, стимулюючих інвестиційну активність населення, які ґрунтуються на захисті майнових прав інвесторів, розвитку ринку страхових послуг, доступності фінансових інструментів, розвитку ринкової інфраструктури.

Результати дослідження регресійного аналізу спростовують гіпотезу відносно наявності кореляції в перехідній економіці України між дефіцитністю бюджету й економічним зростанням. Водночас простежуються позитивний вплив на ВВП витрат на соціально-культурні заходи і негативну кореляцію рівня ВВП із прибутковими податками з громадян. Для встановлення економічного зростання уряд повинен здійснити глибоку податкову реформу, створити сприятливе макроекономічне середовище.

У четвертому розділі “Удосконалення організаційного економічного механізму активізації ринку інвестицій” проаналізовано особливості і вади, розроблено пріоритетні напрямки розвитку механізму регулювання облігацій внутрішньодержавних і місцевих позик, на основі чого розроблено систему формування державних пріоритетів і протекціоністської політики в галузі інвестування, а також обґрунтовано необхідність інноваційної спрямованості інвестицій і запропоновано механізм регулювання іноземних інвестицій.

У зв'язку з тим, що інвестиції є основою перебудови сектора матеріального виробництва, дослідженням було доведено необхідність комплексного підходу в застосуванні державою економічних, правових і адміністративних засобів для подолання негативної тенденції скорочення обсягів інвестицій і підвищення інвестиційної активності. Окрім того, застосування сукупності методів регулювання інвестиційної діяльності, як визначено у праці, не може бути довільним у зв'язку із взаємозалежністю і взаємозумовленістю методів державного регулювання інвестиційної діяльності.

Важливим аспектом державного регулювання інвестиційного потенціалу, як засвідчило дослідження, є експертиза інвестиційних проектів, котрій підлягають всі інвестиційні проекти і програми, реалізовані за рахунок бюджетних і позабюджетних засобів. Інші види інвестицій також підлягають державній експертизі з питань відповідності вимогам законодавчої бази України і пріоритетності їх здійснення. У зв'язку з цим розроблено і запропоновано основні параметри і напрямки різних видів інвестицій, що дало змогу виявити й обґрунтувати визначені кількісно-якісні характеристики, які має місцева позика у формі облігації. На основі цього у праці запропоновано основні інструменти підвищення ефективності реалізації соціальних та економічних програм, що фінансуються за рахунок місцевої облігаційної позики. Головними з них необхідно вважати конкурси програм-проектів і підприємств-реципієнтів, а також створення бази для виходу на світовий ринок капіталів.

Інвестиційна й інноваційна діяльність повинна, на нашу думку, стати вирішальною ланкою всієї економічної політики держави. Без неї не вдасться швидко подолати загальноекономічну кризу і вийти на рубежі економічного зростання, забезпечити приріст соціального ефекту, збалансованість макроструктури. Дослідження довело, що прогресивність і ефективність економічної системи в кінцевому рахунку визначається тим, наскільки вона сприяє розвитку інновацій і породжуваних нею структурних змін. Таким чином автор виявив найважливіші завдання економічної політики, зокрема створення передумов для прояву і розвитку інновацій, у тому числі діагностичне розпізнавання інновацій і створення умов для їх розвитку.

Виходячи з цього, розроблено й запропоновано принципи формування видаткової частини Державного бюджету України на принципах пріоритетності фінансування загальнодержавних програм стратегічного значення, фінансування об'єктів капітальних вкладень за рахунок бюджетних коштів, як правило, на конкурентній основі з урахуванням їх пріоритетності, підвищення конкурентноздатності, реалізації енергозберігаючої моделі розвитку, необхідності технологічного відновлення виробництва.

Визначено, що одним з найбільш ефективних напрямків у виявленні пріоритетних і потенційно перспективних інноваційних “осередків зростання” є моніторинг проектів і проектних пропозицій. Запропоновано в основу такого моніторингу покласти принцип стандартизації переліку об'єктів і вимог до них за ключовими напрямками пошуку пріоритетів.

Виявлено й обґрунтовано перспективні напрямки у сфері інновацій на раціональному рівні, до яких автор зараховує податкові пільги з інвестицій у наукові дослідження і розробки, з урахуванням можливості прискореної амортизації для новітнього устаткування і технологій, котрі визначають перспективні напрямки технічного розвитку. В умовах масового технічного переозброєння і модернізації промислового виробництва на базі нової техніки і глобалізації економіки особливого значення набувають державні програми залучення інвестицій у наукомісткі і високотехнологічні виробництва.

Зважаючи на те, що інвестиційна політика є основним ланцюгом економічної реформи, для розв'язання її головних завдань необхідно створити відповідні умови для інвестування. Тому в дослідженні розроблено ряд рекомендацій, що мають виняткове значення для національного й іноземного інвестування, зокрема: створення економічного клімату для залучення інвестицій, створення для інвестора комплексу податкових, митних і валютних пільг, розвиток інфраструктури ринку акцій, забезпечення прозорості фондового ринку і приватизації, створення ефективних стимулів для стратегічних інвесторів.

Нині реальні можливості залучення масштабних інвестицій значною мірою можуть бути реалізовані на регіональному рівні. Для іноземного інвестора Україна не є єдиним інвестиційним простором, а поділяється на ряд зон, привабливих своїми особливостями. Тому кожен інвестор для реалізації свого бізнесу буде вибирати регіон, який відповідає його діяльності. У праці визначено, що становлення ринкових соціальних норм є необхідною умовою для залучення іноземного інвестора. Як довела практика, впровадження пільгових умов для підприємств із іноземним капіталом є безперспективним. Оподатковування підприємств із іноземним капіталом має здійснюватися у національному режимі, тим більше, що іноземні інвестори в переважній більшості вже мають досить значні переваги над вітчизняними - в доступі до кредитних ресурсів, технологій досвіду управління тощо.

Із метою забезпечення належного рівня регулювання діяльності іноземних інвесторів відповідно до національних інтересів і стратегічних пріоритетів економічної політики необхідно: ввести жорсткіше регулювання процесу репатріації капіталу, зокрема установленням тимчасової відстрочки від вступу підприємства до початку вивезення прибутків і обмеження частки, дозволеної для репатріації; розробити дієві механізми привселюдного контролю за результатами діяльності іноземних інвестицій, вкладених на пільгових умовах, дотриманням інвестиційних зобов'язань; забезпечити належну інституційну можливість урядових та інших структур щодо термінів і напрямків використання іноземних інвестицій, за якими надані пільги; проводити політику приватизації держмайна з урахуванням потреб забезпечення економічної безпеки й економічної незалежності України, а також підвищення ефективності постприватизаційного використання майна; сформувати Кодекс залучення іноземних інвестицій, що створить можливість урегулювати стандарти поводження ТНК в Україні і механізми адміністративного контролю за їх дотриманням; на законодавчому і політичному рівнях здійснити заходи для зміцненню міжнародного іміджу країни, широкого поширення інформації про її виробничий, технологічний, ресурсний потенціалу й інвестиційні перспективи.

У п'ятому розділі "Стратегія розвитку вільних економічних зон та територій пріоритетного розвитку в Україні" висвітлюється питання методичного забезпечення створення вільних економічних зон (ВЕЗ), пріоритетні напрямки регіонального розвитку, економіко-правові механізми функціонування спеціальних зон, стратегічні напрямки економічної політики нашої держави, інвестиційні проекти в зонах пріоритетного розвитку.

Світова практика має великий досвід створення особливих територіально-господарських комплексів для розв'язання соціально-економічних завдань подальшого розвитку.

Вивчення соціально-економічних умов функціонування регіонів дає змогу використати нагромаджений досвід для розв'язання як внутрішніх так і зовнішніх проблем розвитку регіонів. Це отримало назву спеціальних (вільних) економічних зон (ВЕЗ), які створюють умови пріоритетного розвитку.

...