Державне управління іноземними інвестиціями: регіональний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТІ УКРАЇНИ

ДИСЕРТАЦІЯ

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ: РЕГІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТ

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії державного управління при Президентові України.

Науковий консультант - доктор економічних наук, професор БОДРОВ Володимир Григорович, Національна академія державного управління при Президентові України, завідувач кафедри економічної теорії та історії економіки.

Офіційні опоненти:

доктор наук з державного управління, професор РОЗПУТЕНКО Іван Васильович, Національна академія державного управління при Президентові України, проректор-директор Інституту підвищення кваліфікації керівних кадрів;

доктор економічних наук, професор МАКОГОН Юрій Володимирович, Донецький національний університет, завідувач кафедри міжнародної економіки;

доктор економічних наук, професор ГАВРИЛЮК Олег Вікторович, Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, провідний науковий співробітник відділу глобалістики, геополітики і геоекономіки.

Провідна установа - Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, відділ регіональних проблем відтворення виробничого капіталу, м. Київ.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 20.

Автореферат розісланий “12” грудня 2003 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради В.К. Майборода

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Зміна економічної парадигми передбачає розв'язання однієї з найважливіших проблем сучасної економічної науки - розробки інвестиційної політики, безпосередньо пов'язаної з механізмами державного управління залученням іноземних інвестицій. Суперечливий характер інституціональної трансформації економіки в Україні зумовлює необхідність визначення чітких досконалих механізмів державного управління цим процесом. У зв'язку із цим особливої актуальності набуває розробка таких механізмів на регіональному рівні, де має формуватися ринкова модель управління процесом залучення іноземних інвестицій.

Полеміка щодо доцільності та необхідності залучення іноземних інвестицій в економіку країни-реципієнта як у зарубіжній, так і у вітчизняній науковій літературі ведеться досить давно. Проблема залучення іноземних інвестицій розглядається під різними кутами зору, з цього приводу висловлюються полярні думки. Найбільш обґрунтованою щодо згаданої проблеми видається позиція таких учених, як Л.К.Безчасний, В.Г.Бодров, О.В.Гаврилюк, Б.В.Губський, А.О.Задоя, Дж.Кейнс, А.І.Кредісов, Т.Д.Коггін, І.Р.Михасюк, В.Є.Новицький, В.Нордхаус, С.С.Осадець, О.С.Передрій, М.І.Петренко, Ю.Є.Петруня, С.І.Пирожков, Дж.Річі, П.Самуельсон, К.О.Семенов, Френк Дж.Фабоцці, Р.Фоглер, Дж.Менвілл Херріс, М.В.Чирак, Г.О.Швиданенко, І.Г.Яремчук, які переконані в маловірогідності економічного і соціального розвитку без залучення й ефективного використання іноземних інвестицій. Крім того, вони вважають, що іноземне інвестування сприятиме швидкому входженню України в Європейське співтовариство та розбудові демократичного суспільства.

Широке коло питань, пов'язаних з дослідженням державного управління інвестиційною діяльністю, розвитком такої діяльності щодо залучення іноземних інвестицій, інвестиційної стратегії України, механізму державного управління інвестиційним процесом відображені в роботах відомих вітчизняних і зарубіжних учених-економістів, таких як: Дж.Бейлі, І.О.Бланк, В.Г.Бодров, Дж.Б'юкенен, О.В.Гаврилюк, А.С.Гальчинський, В.Геєць, О.Гелбрейт, Л.Дж.Гітман, Б.В.Губський, Дж.Даннінг, М.Д.Джонік, С.Д.Дзюбик, Б.Є.Кваснюк, Дж.Коммонс, А.І.Кредісов, Д.Г.Лук'яненко, Ю.В.Макогон, В.Є.Новицький, Г.Олександер, В.О.Паламарчук, І.І.Пилипенко, М.Портер, А.М.Поручник, Д.Рікардо, І.В.Розпутенко, В.Ростоу, А.Ругман, В.П.Савчук, Дж.Сакс, А.Сміт, Н.О.Татаренко, А.Тоффлер, Є.В.Хлобистов, С.Чейз, Ю.Чучман, І.Шарп, Г.О.Швиданенко, А.Шпітгоф та інших.

Недостатнє висвітлення теоретичних і практичних проблем, пов'язаних з інвестиційним процесом, різними його напрямами і взаємозв'язками, взаємоза-лежностями вимагає розробки механізмів щодо подальшого реформування державного управління іноземними інвестиціями. Необхідність подальшого вдосконалення механізмів державного управління іноземними інвестиціями в регіоні зумовлюється і тим, що саме на регіональному рівні найбільш адекватно забезпечується управління інвестиційним процесом. Регіон все більше перетворюється з об'єкта на дієвий суб'єкт державного управління іноземними інвестиціями з чітко визначеними економічними, соціальними і екологічними програмами. На підставі всебічного аналізу структурних перетворень в економіці України, Запорізького регіону та їх наукового осмислення й узагальнення в дисертації розглянуто комплексні теоретично-методологічні аспекти та механізми державного управління іноземними інвестиціями в умовах глибоких суспільних трансформацій. Актуальність проблеми, пов'язаної з удосконаленням механізмів державного управління іноземними інвестиціями на регіональному рівні, визначила вибір теми, мети, завдання і структури дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилося в межах Комплексного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України “Державне управління та місцеве самоврядування” (номер державної реєстрації 0200U0041030); пов'язане з темою “Механізми регулювання ринкової економіки” (номер державної реєстрації 0101U003345), а також з науково-дослідною темою кафедри міжнародної економіки Гуманітарного університету “Запорізький інститут державного та муніципального управління” “Розвиток зовнішньоекономічних зв'язків в умовах перехідної економіки: проблеми та перспективи” (номер державної реєстрації 0102U006859), в розробці яких дисертант брала участь як науковий співробітник кафедри міжнародної економіки згаданого університету та кафедри економічної теорії та історії економіки Національної академії державного управління при Президентові України.

Мета і завдання дослідження. Виходячи з теоретичного та практичного значення проблеми і ступеня її розробки мета дослідження полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні напрямів, засобів і методів формування та вдосконалення дієвих механізмів державного управління іноземними інвестиціями на рівні промислового регіону; розробці методів і моделей функціонування інвестиційного механізму в системі державного регулювання економіки як необхідної умови розвитку ринкових відносин в регіоні та в Україні в цілому. державний іноземний інвестиція

Для досягнення поставленої мети ставилися такі наукові завдання:

проаналізувати теоретично-методологічні аспекти державного управління інвестиційним процесом в умовах ринкової трансформації економіки;

виявити особливості інвестиційної політики України в період інституціональних перетворень й оцінити нові підходи до механізмів управління інвестиційною діяльністю органами місцевого самоврядування, механізми довгострокової державної політики управління іноземними інвестиціями в інституціонально-ринковій трансформації економіки;

обґрунтувати концептуальні засади внутрішнього інвестиційного потенціалу промислового регіону, напрями вдосконалення механізмів державного управління іноземними інвестиціями, залучення іноземного капіталу в розвиток підприємств регіону, державного захисту іноземного капіталу від можливих ризиків;

розкрити можливості вдосконалення механізмів державного управління інвестиціями в умовах подальшого поглиблення ринкових реформ;

розробити методологічні підходи до аналізу інвестиційної привабливості регіону;

дослідити вплив інтеграційних процесів на збільшення обсягу іноземних інвестицій в Україну й пріоритети їх використання відповідно до інвестиційної стратегічної мети України в період ринкових трансформацій;

визначити стратегічні інтереси держави щодо залучення іноземного капіталу та механізми їх реалізації, напрями вдосконалення механізмів державного управління іноземними інвестиціями в контексті інтеграції України до Європейського Союзу.

Об'єкт дослідження - механізми державного управління іноземними інвестиціями.

Предмет дослідження - державне управління іноземними інвестиціями на регіональному рівні в умовах інституціонально-ринкової трансформації економіки.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що теоретичні розробки та положення, висновки та пропозиції, наведені в дисертаційному дослідженні, сприятимуть виробленню ефективної державної політики щодо залучення іноземного капіталу, а впровадження запропонованих методів, механізмів, алгоритмів, моделей та заходів - прискоренню ринкових трансформацій та інституціональних перетворень в економіці регіонів України.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої в роботі мети використовувались загальнонаукові та спеціальні методи, основними з яких є: абстрактно-логічний, дедуктивний, індуктивний, економіко-статистичні (групування, порівняння показників), моделювання і прогнозування, методи систем-но-структурного, функціонального аналізу, індексний метод тощо.

Абстрактно-логічний метод використано для розробки і побудови загальної схеми державного регулювання умов інвестиційної діяльності; для побудови моделі функціонування інвестиційного механізму, яка пов'язує між собою рух інвестиційних потоків, що виникають у процесі регулювання інвестиційної діяльності; для розробки механізмів залучення іноземного капіталу. Індуктивний метод застосовувався при об'єднанні цілей, завдань та інструментів державного управління іноземними інвестиціями на регіональному та загальнодержавному рівнях.

Серед статистичних методів, використаних в аналізі, чільне місце посідає табличний. В таблицях систематизовано великий обсяг інформації щодо основних джерел фінансування інвестиційних ресурсів; наявності власного капіталу підприємств окремих галузей економіки України; структури джерел формування інвестиційного капіталу; збитковості підприємств та організацій за видами економічної діяльності; динаміки інвестицій в основний капітал України, Запорізького регіону тощо, вони є свого роду програмою. Причому майже в усіх таблицях використовувалися динамічні ряди, які відображали напрями змін соціально-економічних показників країни, регіону, внутрішніх та іноземних інвестиційних ресурсів та наявність тенденцій, середні показники і варіації. Особлива увага приділялася застосуванню в аналізі графічних методів, які забезпечили більшу наочність результатів дослідження: ілюстрували співвідношення фінансових ресурсів та інвестицій.

За допомогою економіко-статистичних методів у роботі подається інформація, яка ілюструє динаміку основних показників соціально-економічного розвитку, виявляє їх найважливіші тенденції і закономірності. Це дає змогу обґрунтувати рекомендації щодо управлінських заходів держави, регіону щодо здійснення інноваційно-інвестиційної політики, визначити напрями економічного розвитку регіону на основі ефективної регіональної політики. Завдяки застосуванню економетричного моделювання й прогнозування виявлена залежність між інвестиційною стратегією суб'єкта господарювання регіону і концептуальною схемою стратегічного управління цим суб'єктом, яка забезпечить виконання планів, прогнозів, формування системи стратегічного управління та фінансування, а саме системи організаційного забезпечення; підсистеми фінансового забезпечення; підсистеми соціально-психологічного забезпечення; обґрунтовано модель інвестиційного забезпечення процесу бізнес-планування. Ця модель визначила стратегічний характер і можливість вибору інвестиційної політики суб'єкта господарювання. З використанням методів кореляційного та регресійного аналізу і прогнозування побудована модель взаємозв'язку між прямими іноземними інвестиціями і соціально-економічними показниками.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному, системному аналізі аспектів державного управління іноземними інвестиціями на рівні регіону в умовах трансформації економіки, визначенні основних елементів економіко-організаційного механізму залучення іноземних інвестицій та обґрунтуванні їх раціональних правових форм, розробці нових підходів до механізму управління інвестиційною діяльністю органами місцевого самоврядування.

У дисертації вперше:

обґрунтовано концептуальні засади внутрішнього інвестиційного потенціалу економіки промислового регіону;

розроблено методичні підходи до аналізу інвестиційної привабливості регіону та визначення критеріїв ефективності використання іноземного капіталу в ринковій економіці;

доведено, що для створення сприятливих умов розвитку регіону необхідне запровадження в процесі адміністративної реформи спеціальних механізмів впливу органів місцевого самоврядування на вдосконалення інвестиційного законодавства, інституціональної структури інвестиційної діяльності, які б враховували регіональну специфіку;

систематизовано головні завдання регіональної влади із залучення іноземного капіталу; основні елементи економічного механізму залучення іноземних інвестицій та обґрунтовані їх раціональні правові форми;

здійснено комплексний системний аналіз аспектів стратегічного державного управління іноземними інвестиціями на рівні регіону в умовах трансформації ринкових відносин;

розроблено нові підходи до механізму управління інвестиційною діяльністю органами місцевого самоврядування та концептуальну інтегровану модель залучення прямих іноземних інвестицій, що пропонується як одна з можливих моделей аналізу і прогнозування.

Удосконалено:

методику оптимізації головних інвестиційних джерел розвитку регіону на основі аналізу зарубіжного та вітчизняного досвіду;

механізм інвестиційного регулювання як інструмент системи державного управління регіональним відтворювальним циклом, що має базуватися на зведеному економічному балансі, реалізуватися відповідно до комплексного цільового підходу, характеризувати гнучкість взаємодії центральних і регіональних органів влади, результативність та ефективність, яка відображає співвідношення прийнятих управлінських рішень і отриманих внаслідок їх виконання результатів;

методичні основи формування економічного механізму державного управління у сфері іноземного інвестування, які забезпечать регіону внутрішню стабільність і позитивну динаміку економічного розвитку;

підходи до оцінки економічного механізму стимулювання залучення іноземного капіталу в економіку регіону;

методи оцінки ефективності використання іноземних інвестицій в регіоні;

алгоритм визначення загальних потреб в інвестиційних ресурсах, у тому числі іноземних, для забезпечення сталого зростання регіону, алгоритм обчислення його інвестиційної активності; конкретні заходи щодо державного управління економічним механізмом залучення іноземних інвестицій у розвиток промислових підприємств регіону.

Набули подальшого розвитку:

теоретично-методологічні аспекти державного управління інвестиціями в умовах інституціональних перетворень;

система критеріїв сталого розвитку, яка полягає в оцінці впливу структурних і фінансових змін в економіці регіону на залучення іноземного капіталу;

положення стосовно методичних підходів до визначення інвестиційних можливостей підприємств регіону та довгострокова політика державного управління іноземними інвестиціями, які мають забезпечити економічне зростання і соціальний розвиток в найближчі роки;

моделі прирощення капіталу суб'єктами господарювання в ринкових умовах, інвестиційного забезпечення бізнес-планування; технології управління інвестиційною діяльністю;

елементи механізмів державного управління інвестиціями, призначені для прогнозування;

категорія “механізми державного управління іноземними інвестиціями”, що характеризує сукупність економічних, правових, соціальних, організаційних, матеріальних, трудових, інформаційних форм, методів та інструментів, за допомогою яких державні органи влади координують діяльність регіонів, суб'єктів господарювання у сфері іноземного інвестування.

Практичне значення отриманих результатів визначається тим, що наукові висновки й узагальнення дисертаційного дослідження переважно доведені до рівня конкретних пропозицій і мають форму, придатну для запровадження в практику державного управління регіоном з метою прискорення інституційних реформ, активізації процесів суспільної трансформації, мінімізації проявів диспропорційності відтворювального процесу на рівні країни, регіону, галузі, суб'єкта господарювання.

Основні наукові розробки можуть бути рекомендовані органам державної влади при вдосконаленні механізмів управління іноземними інвестиціями та інвестиційним процесом у цілому. Матеріалами дисертації можна скористатися в процесі викладання курсів: “Державне управління інвестиційним процесом в перехідній економіці України”, “Розвиток інвестиційних процесів в Україні”, “Міжнародна інвестиційна діяльність”, “Державне регулювання макроекономічних процесів”, “Регіональна політика”, “Регіональне управління” тощо.

Деякі з наукових результатів дисертації уже використано Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України під час підготовки громадських читань у регіонах з проблем європейської інтеграції України (вересень-грудень 2002 р.) та парламентських слухань “Про взаємовідносини та співробітництво України з Європейським Союзом” - листопад 2002 р. (довідка № 44-23/209 від 1 квітня 2003 р.) і при підготовці розділу “Створення макроекономічних умов для стабільного розвитку національної економіки” (в частині “Інвестиційна політика”) проекту Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2003 р. (довідка № 11-29/99 від 5 березня 2003 р.). Рекомендації і висновки щодо стратегічних інтересів держави стосовно залучення іноземних інвестицій, подані до Департаменту економічної політики Управління стратегії реформування економіки та стратегічного планування Секретаріату Кабінету Міністрів України, використані при підготовці експертного висновку до проекту Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2003 р. для розгляду її на відповідних нарадах Прем'єр-міністра та засіданні Кабінету Міністрів України (довідка № 22-15/78 від 11 лютого 2003 р.).

Матеріали, викладені в аналітичних записках за результатами проведеного дисертаційного дослідження, були використані Головним управлінням промисловості енергетики транспорту та зв'язку Запорізької облдержадміністрації при підготовці проекту “Програми соціально-економічного, науково-технічного та національно-культурного розвитку Запорізької області на 2000-2010 роки” (довідка № 873/1 від 9 грудня 2002 р.), Управлінням зовнішніх зносин та зовнішньоекономічної діяльності Запорізької облдержадміністрації під час підготовки проекту “Програми збільшення обсягів залучення інвестицій для економічного розвитку Запорізької області на 2002-2003 роки” (довідка № 200/4 від 9 грудня 2002 р.); Головним фінансовим управлінням Запорізької облдержадміністрації при підготовці зауважень та пропозицій до проекту Закону України “Про транскордонне співробітництво” (довідка № 402/3 від 12 грудня 2002 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою. Висновки і результати, в тому числі ті, що характеризують наукову новизну, отримані і сформульовані автором особисто. У дисертації не використовувалися ідеї і розробки, що належать співавторам.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і практичні результати дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на всеукраїнських міжвузівських і міжнародних наукових, науково-практичних конференціях, семінарах, зокрема: “Влада та культура” (Запоріжжя, 1999); “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: інвестиційні аспекти” (Тернопіль-Ялта, 1999); “Державна регіональна політика та місцеве самоврядування” (Київ, 2000); “Економіка України: сучасні проблеми фінансування та кредитування” (Умань, 2000); “Вдосконалення механізму управління великим промисловим бізнесом в умовах реформування економіки України (Запоріжжя, 2000)”; “Дослідження і оптимізація економічних процесів” (Харків, 2000); “Глобалізація економіки: нові можливості чи загроза людству?” (Донецьк, 2001); “Пріоритетні напрями ефективного використання потенціалу регіону: управлінський аспект” (Одеса, 2001); “Суспільна реформи та становлення громадянського суспільства в Україні (Київ, 2001)”; “Проблеми та перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації” (Дніпропетровськ, 2001); “Причерноморье на пороге ХХІ столетия: тенденции глобализации и регионализации социальноэкономического развития” (Херсон-Феодосія, 2001); “Вдосконалення методів та засобів управління економічними процесами у регіоні в контексті адміністративної реформи в Україні” (Одеса, 2001); “Актуальні проблеми державного управління та місцевого самоврядування” (Запоріжжя, 2001); “Українське державотворення: уроки, проблеми, перспективи” (Львів, 2001); “Теорія та практика управління у трансформаційний період” (Донецьк, 2001); “Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект” (Донецьк-Слав'яногорськ, 2002); “Актуальні проблеми розвитку відкритої економіки України” (Київ, 2002); “Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз” (Київ, 2002); “Україна в міжнародних економних відносинах в умовах глобалізації” (Київ, 2002); “Актуальні проблеми державного управління та місцевого самоврядування” (Запоріжжя, 2002); “Економічна теорія: сучасні проблеми розвитку сфери товарного обігу”(Київ, 2002); науково-практичному семінарі “Формування приватного сектора економіки і регуляторна політика в Україні” (Київ, 2001); на міжнародному науковому конгресі “Державне управління та місцеве самоврядування” (Харків, 2001).

Публікації. За темою дисертації опублікована 51 наукова праця (загальним обсягом 54,51 друк. арк.), у тому числі: 2 монографії, з них 1 одноосібна монографія (загальним обсягом 16,87 друк. арк.), 1 монографія у співавторстві загальним обсягом 11 друк. арк. (автору особисто належить 10,0 друк. арк.), 1 навчальний посібник у співавторстві загальним обсягом 8,9 друк. арк. (автору особисто належить 4,2 друк. арк.), 25 статей у наукових журналах і збірниках, що є фаховими за спеціальністю “Державне управління” (загальним обсягом 12,2 друк. арк.) і 7 статей в інших українських наукових журналах і збірниках (загальним обсягом 3,5 друк. арк.). Протягом 1998-2003 років вийшло з друку 16 матеріалів і тез конференцій загальним обсягом 2,04 друк. арк.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації - 529 сторінок: 397 сторінок основного тексту, 114 таблиць (57 у додатках), 48 рисунків (4 у додатках). Список використаних джерел містить 428 найменувань на 35 сторінках; додатки подано на 87 сторінках.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, його мета і завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження. Визначається наукова новизна, теоретичне й практичне значення отриманих результатів, їх апробація.

У першому розділі -“Теоретично-методологічні аспекти державного управління інвестиційним процесом в умовах ринкової трансформації економіки” - розглядаються: економічна природа інвестицій та їх роль у розвитку економіки країни; особливості інвестиційної політики України в період інституціональних перетворень; механізми державного управління інвестиційним процесом; нові підходи до механізму управління інвестиційною діяльністю органами місцевого самоврядування.

У дисертації доведено, що в умовах стрімкого розвитку нових технологій інвестиції є найважливішим засобом забезпечення прогресивних структурних зрушень в економіці, поліпшення якісних показників діяльності на мікро-, мезо- і макрорівнях. Стабілізація і розвиток економіки України значною мірою залежать від того, наскільки ефективною є інвестиційна діяльність. У цьому велику роль відіграє держава, яка за допомогою методів економічного регулювання може цілеспрямовано впливати не тільки на формування внутрішніх та приплив зовнішніх інвестицій, а й створити умови для їх спрямування в реальний сектор економіки. Розв'язання проблеми інвестування забезпечить прогресивну реструктуризацію на всіх рівнях, перехід до високорозвинутої економіки, тобто до інноваційного розвитку. Стратегічна інвестиційна політика розглядається як найважливіша складова загальної економічної політики, яку проводить держава. Державна політика включає регулювання умов інвестиційної діяльності, яке здійснюють органи виконавчої влади держави в цілому і окремі суб'єкти відповідно до чинного законодавства.

Для досягнення економічної стабілізації в Україні необхідно розв'язати проблеми, пов'язані з управлінням розвитком інвестиційного процесу. Зокрема, недостатньо з'ясована роль державного управління інвестиціями як одного з важливих елементів механізму економічного регулювання. Ринкові відносини передбачають жорстке адміністративне нав'язування суб'єктам господарювання певних планів дій, оскільки їх діяльність щодо інвестування є цілком самостійною. Однак існує потреба в узгодженості зусиль щодо досягнення державних цілей розвитку, встановлення певних пропорцій між різними процесами виробництва. Через недосконале державне управління, відсутність серйозних економічних важелів підтримки виробничих та фінансових структур Україна втрачає необхідні їй інвестиційні ресурси на структурну переорієнтацію економіки, інноваційний розвиток національного виробництва.

Дослідження обсягу прямих іноземних інвестицій, що надішли в Україну в розрізі країн світу в динаміці, показали, що з 1994 по 2002 рік вони зросли у 10,6 раза. На 1 січня 2003 року обсяг цих інвестицій, за нашими розрахунками, на одну особу дорівнював 110,0 дол. США порівняно з 9,4 дол. США на 1 січня 1995 року, тобто збільшився майже в 11,7 раза. За експертними оцінками фахівців, Україна має значні потенційні можливості для щорічного ефективного освоєння іноземних інвестицій щонайменше на суму 2,0-2,5 млрд дол. США. Але, як показують дані, прямі іноземні інвестиції у 2002 році становили 5,3 млрд дол. США наростаючим підсумком з початку інвестування, що менше від середньопрогнозованих обсягів можливого освоєння за весь період у 3,8 раза, або на 15 млрд дол. США.

У подальшому Україна має керуватися чіткою концепцією розвитку інвестиційного процесу. Причому важливим аспектом інвестиційної політики має стати розвиток системи захисту і механізму повернення інвестиційних капіталів іноземним інвесторам. З урахуванням цього збільшення обсягу іноземних інвестицій залежатиме від покращання макроекономічної ситуації в Україні в цілому та від розробки центральними, регіональними органами і органами місцевими самоврядування дійових механізмів удосконалення економічного, нормативно-правового, інформаційного забезпечення, пов'язаного з державним управлінням інвестиційною діяльністю як потужного стимулятора розвитку ринкових відносин. Це є необхідною умовою стійкого економічного зростання та важливим пріоритетом економічної стратегії держави у сфері державного управління інвестиціями. Успішність економічних реформ залежить від зваженої та обґрунтованої інвестиційної політики як на державному, так і на регіональному рівнях.

Ключовими завданнями оптимізації відносин між державою і регіонами в інвестиційній сфері є узгодження інтересів та гармонізація підходів обох сторін до головних напрямів і механізмів побудови цих відносин. Основний акцент у регіональній інвестиційній стратегії необхідно поставити на розвитку тих сфер виробництва, які сприятимуть економічному зростанню регіону, країни в цілому. На регіональному рівні необхідно застосувати нові комплексні підходи до довгострокових відносин, які відповідали б сучасним політичним реаліям, а також пріоритетним інтересам нашої держави, пов'язаних з європейською інтеграцією. Державна регіональна політика як складова стратегії економічного та соціального розвитку України спрямована на створення умов для динамічного, збалансованого розвитку територій, усунення основних регіональних диспропорцій.

Удосконалення механізму державного управління інвестиціями має велике значення для суспільного розвитку. Розробку такого механізму важко переоцінити як з погляду показників соціального розвитку, так і з погляду економічних витрат на цю мету. В умовах становлення і розвитку ринкових відносин для наукового обґрунтування радикальних економічних реформ великого значення набуває вдосконалення органами місцевого самоврядування механізму управління інвестиційною діяльністю.

Дослідження чинного інвестиційного законодавства України показало, що сьогодні в державі концептуально не визначені результати інвестування як об'єкта регулювання і не забезпечена методична основа для конструктивного регулювання інвестиційної діяльності. Як показала практика, фактично загальне й спеціальне інвестиційне законодавство регламентує тільки умови і порядок укладання договорів і залучення інвестиційних ресурсів, оподаткування суб'єктів інвестування і отримання ними податкових пільг, припинення інвестиційної діяльності. Більшість змін і доповнень до законодавчих та інших правових актів стосується поліпшення інвестиційного клімату. За умови інтенсивного розвитку законодавства України в останні п'ять років належно не вирішуються питання управління інвестиціями на рівні органів місцевого самоврядування. Ці органи не мають значних законодавчо закріплених повноважень навіть у сфері інвестування комунальної власності та місцевого господарства. Основні повноваження з управління інвестиційною діяльністю на місцевому рівні зосереджено в області. Впроваджуючи послідовно в життя Концепцію адміністративної реформи в Україні, необхідно розмежувати і закріпити повноваження органів державного управління і органів місцевого самоврядування стосовно управління інвестиційними ресурсами. Це є однією з головних передумов посилення керованості економічними та інвестиційними процесами в регіоні. Поєднання місцевих, регіональних та загальнодержавних інтересів щодо створення ефективного механізму управління інвестиційною діяльністю дасть змогу прискорити розвиток економіки територій і України в цілому.

Досвід економічно розвинутих країн показує, що в умовах трансформаційного періоду особливо важливу роль у державному регулюванні інвестиційної діяльності відіграють органи місцевої влади. Удосконалення механізму залучення інвестицій для регіональних потреб з урахуванням специфіки господарської діяльності відповідних структур є актуальним як у загальнодержавному, так і в регіональному масштабах. Невід'ємною частиною ринкової економіки є фінансовий ринок, а обов'язковим сегментом його структури - ринок цінних паперів. Для втілення стратегічної мети регіону значна увага приділяється процедурі передачі прав власності через продаж цінних паперів як одного з джерел інвестиційних ресурсів. Поява на фінансовому ринку регіону значної кількості цінних паперів свідчить про активізацію цього сегменту ринку. Паралельно розвиваються приватизаційні процеси, завдяки яким збільшилися обсяги інвестиційних ресурсів, забезпечивши певне економічне зростання регіональних підприємств. З 1999 по 2002 рік вартість випущених цінних патерів збільшилася в 4,2 раза, в тому числі: акцій - удвічі, векселів - майже у 8 разів, ощадних сертифікатів - у 14,8 раза, облігацій - у 224 рази.

Дослідження показало, що в Запорізькому регіоні з'явилися певні позитивні тенденції до призупинення спаду і економічного зростання. Сталість цього процесу має частково забезпечити надходження внутрішніх інвестицій. Згідно з інвестиційними пропозиціями підприємств промисловості Запорізького регіону та “Програмою збільшення обсягів залучення інвестицій для економічного розвитку області на 2002-2003 рр.” на структурну перебудову промисловості потрібні інвестиційні ресурси в обсязі понад 1,0 млрд дол. США. Наявність власних коштів для цього становить близько 400 млн дол. (40% від потреби). Розвиток інвестиційного процесу і, відповідно, досягнення стратегічної мети регіону гальмують обмежені можливості внутрішніх джерел інвестування.

Отже, залучення іноземних інвестицій для регіону є найбільш актуальною проблемою. Іноземні інвестиції мають особливе значення, оскільки без сторонньої допомоги, серйозних валютних ін'єкцій з боку розвинутих країн розв'язати соціально-економічні проблеми неможливо. З огляду на це напрямами дисертаційного дослідження визначено роль держави у створенні сприятливого інвестиційного клімату в регіоні для залучення іноземних інвестицій та механізми державного управління іноземним капіталом в умовах ринкової трансформації економіки.

Другий розділ - “Стратегічні інтереси держави щодо залучення іноземного капіталу та механізми їх реалізації” - присвячено дослідженню іноземних інвестицій в інституціонально-ринковій трансформації країни; механізмів державного управління іноземними інвестиціями; державного управління економічним механізмом залучення іноземних інвестицій в розвиток регіону; методів оцінки ефективності використання іноземних інвестицій; іноземних інвестицій у векторі інноваційної моделі розвитку регіону.

Представники різних шкіл економічної науки, безумовно, розглядають роль держави щодо механізму державного управління залученням іноземних інвестицій з різних точок зору. Політика державного управління іноземними інвестиціями в сучасних умовах має здійснюватися з урахуванням національних інтересів. Її складові - це цілеспрямоване законодавство, підпорядковане ідеї залучення іноземних інвестицій у пріоритетні види економічної діяльності, створення інфраструктури, що забезпечить сталий розвиток і належні доходи, запобігання імпорту промислових товарів, формування суспільної підприємницької ідеології, протекціонізм. Отже, держава має різні важелі для того, щоб сприяти залученню іноземного капіталу. Найважливіші з них наведені на рис. 1.

Рис. 1. Модель механізмів державного управління іноземним капіталом

В Україні ставлення до іноземних інвестицій неоднозначне. В зарубіжній практиці можна знайти приклади як позитивного, так і негативного досвіду залучення іноземних інвестицій. Полеміка щодо доцільності та необхідності залучення іноземних інвестицій для економіки країни-реципієнта як у зарубіжній, так і у вітчизняній науковій літературі ведеться досить давно. З урахуванням різних поглядів учених на роль іноземного капіталу в економіці країни зроблено висновок, що для оптимізації вироблення критеріїв ефективності інвестиційної політики України основну увагу слід зосередити на проблемі легітимізації (панування) системи національних інтересів. Адже, з одного боку, саме характер і рівень їх захисту має розглядатися як головна складова в оцінках ефективності залучення іноземного капіталу. З другого боку, дослідження автора дають підстави вважати, що приплив іноземних інвестицій сприяє підтримці та активізації різних форм внутрішнього інвестування країни, прискорює науково-технічний і промисловий розвиток, приводить до створення нових інвестиційних інститутів, нових робочих місць, сприяє інтеграції до міжнародних ринків капіталів, виробленню структурно-інноваційній стратегії. Різноманітні погляди на проблеми залучення іноземних інвестицій спонукали до висновку, що тема дослідження є актуальною і в сучасних умовах господарювання.

Зважаючи на важливість положень теорії державного управління іноземними інвестиціями, ці теорії досліджено з погляду інвестиційної політики епохи меркантилізму, періоду зародження та становлення економіки капіталізму, зародження альтернативних інвестиційних теорій, інвестицій у неокласичній теорії, неокласичної теорії ринку, кейнсіанської інвестиційної теорії в різних країнах, інституціональної теорії інвестицій та сучасних неокласичних доктрин міжнародного руху капіталів. Використання іноземного капіталу - неоднозначний за своїми наслідками процес для країни-рецепієнта, який проявляється через складну взаємодію комплексу позитивних і негативних тенденцій на макро-, мезо- і мікрорівнях. Запобігання небажаним наслідкам іноземного інвестування і економічна безпека країни передбачають корекцію комплексу відповідних доктрин, стратегій, концепцій, програм, коли держава приходить на світові ринки капіталу, здійснюючи свою зовнішньоекономічну політику. Невід'ємною частиною цього є корекція чинного законодавства з урахуванням особливостей залучення та ефективного використання іноземних інвестицій.

На особливу увагу заслуговує вдосконалення економічного механізму державного управління з боку регіону у сфері іноземного інвестування. Це пояснюється тим, що в ході політичних і економічних реформ інвестиційна діяльність в регіонах обмежувалась через брак власних інвестиційних ресурсів. Дослідження державного управління процесом залучення іноземного капіталу на регіональному рівні дало змогу визначити місце цього утворення в загальній системі державного управління цим напрямом та змоделювати економічний механізм залучення іноземних інвестицій, який забезпечить регіону внутрішню сталість і позитивну динаміку економічного розвитку.

Як показують дослідження, Запорізький регіон серед усіх регіонів України досяг значного рівня припливу прямих іноземних інвестицій на початок 2003 року. На нього припадає 5,7% від загального обсягу прямих іноземних інвестицій, вкладених в економіку України. З погляду іноземних інвесторів регіон має низку важливих переваг: великий промисловий потенціал, високий ступінь орієнтації економіки на експорт, недорогу кваліфіковану робочу силу та управлінський потенціал, відносно розвинену інфраструктуру транспорту і зв'язку. Він посідає перше місце серед регіонів за обсягом промислового виробництва на одну особу та на одного працюючого у промисловості, друге - за обсягом валової доданої вартості в розрахунку на одного жителя після Києва, входить до числа регіонів України, які становлять основу її індустріального та аграрного потенціалу. В регіоні зосереджені практично всі основні види економічної діяльності, серед яких провідне місце посідають електроенергетична промисловість, металургія, машинобудування, металообробка та хімія. Запорізький регіон належить до найбільш привабливих в Україні щодо іноземного інвестування. Обсяг прямих іноземних інвестицій на одну особу в регіоні перевищує середній рівень по Україні на 38,6 дол. і становить 129,6 дол. У результаті економічної трансформації та залучення іноземного капіталу в регіоні в цілому сталися позитивні зміни.

Водночас функціонування ефективної системи залучення іноземних інвестицій набуває важливого значення, оскільки без цього неможливо підвищити конкурентоспроможність регіональної економіки, здійснити прогресивні зміни в її структурі та інтегрувати в світове співтовариство. Одним із способів розв'язання цієї важливої та актуальної проблеми може стати ефективне державне управління економічним механізмом, який стимулюватиме залучення іноземних інвестицій в регіональний сектор економіки. Напрями вдосконалення державного управління згаданим механізмом тісно пов'язані з оподаткуванням іноземного капіталу, запровадженням пільг для нього, з митно-тарифною політикою, мінімізацією інфляції, зростанням матеріального виробництва, зниженням видатків. Активізація іноземного інвестування розглядається лише як наслідок пожвавлення регіональної економіки, а не як його причина. Проблема вибору моделі державного управління іноземними інвестиціями на регіональному рівні є надзвичайно складною, оскільки потребує поєднання державного управління (централізованого) і управління в децентралізованій формі. Поставлено завдання досягти рівноваги між центральною та регіональною владою, між центральним і регіональним управлінням, політично-інституційних повноважень у державі.

Доведено, що в сучасних умовах розвиток економіки регіону, ефективне функціонування кожного окремого підприємства є необхідною умовою для забезпечення економічної стабілізації. Як видно з табл. 1, обсяги експорту товарів підприємств з іноземними інвестиціями збільшилися у 2002 році порівняно з 1999 роком майже в 3,5 раза, а обсяги іноземних інвестицій - на 16,0%, у результаті експортовіддача інвестицій зросла на цих підприємствах втричі. Найвища експортовіддача досягнута в кольоровій металургії, де на 1 дол. інвестиційних ресурсів припадало 12,5 дол. експорту продукції. В динаміці цей показник збільшувався найвищими темпами також у кольоровій металургії - в 13,9 раза. Наведені показники свідчать, що в регіоні на практиці реалізується модель відкритої конкуренції в економіці, забезпечення якої було одним із ключових завдань економічних перетворень.

Таблиця 1. Ефективність використання іноземних інвестицій у Запорізькому регіоні за галузями економіки в динаміці

Про значні потенційні можливості регіону у сфері експортної діяльності наочно свідчить те, що в 2002 році він здійснював зовнішньоторговельні операції з партнерами з 125 країн світу, а обсяги зовнішньої торгівлі товарами становили 1,8 млрд дол. США. Упродовж 1996-2002 років зберігалося позитивне сальдо, яке збільшилося за цей час на 54,1%. За рейтинговою оцінкою з експорту товарів, регіон чотири роки (1999-2002) посідає четверте місце в Україні після м. Києва, Донецької та Дніпропетровської областей. Експортні поставки здійснювали 607 підприємств регіону, в тому числі 50 підприємств з іноземними інвестиціями, на які припадало 7,5% від загального обсягу експорту товарів. Підтримувати нарощування експорту регіону вдалося в основному за рахунок торгівлі з Російською Федерацією, Туреччиною, Китаєм, Угорщиною, Німеччиною, Польщею, Словаччиною тощо. У структурі експорту підприємств з іноземними інвестиціями основу становили чорні метали, алюміній та вироби з нього, машини і механічне устаткування, електричні машини, продукти неорганічної хімії, руди, мінеральне паливо, нафта та продукти її переробки, мідь та вироби з неї.

У сучасних умовах іноземне інвестування виробництва легкових автомобілів в регіоні є актуальним. За даними статистики, найбільшим інвестором у регіоні була компанія DAEWOO Heavy Industries (150 млн дол.), яка “прославилась” одним з найскандальніших інвестпроектів в Україні. Частково причиною цього стало банкрутство материнської компанії. Відтак можна стверджувати, що принаймні 150 млн дол. іноземних вкладень в економіку регіону виявилися неефективними, хоча певні позитивні зрушення сталися. У зв'язку з банкрутством південнокорейська компанія DAEWOO Motor продала 50% свох акцій спільного підприємства “Авто ЗАЗ-DAEWOO” швейцарській фінансово-інвестиційній компанії “Hirch & Cie”, заручившись згодою на це Антимонопольного комітету України. Перереєстрація підприємства відбулась 4 січня 2003 року, яке тепер називається “Запорізький автомобільний завод” і саме цю марку автомобілів просуватиме на авторинку.

За роки незалежності регіон налагодив співпрацю з міжнародними фінансовими інститутами, а також у межах програм Європейської співдружності і Європейського банку реконструкції і розвитку, Міжнародного банку реконструкції і розвитку, TACIS. Вживаються заходи щодо збільшення обсягу іноземних інвестицій у розвиток економіки регіону, формування та оновлення банку даних інвестиційних проектів. У межах програми, яку визначив Президент України в травні 2002 року, органами державного управління регіону планується проведення у 2003 році масштабної презентації інвестиційних проектів області із запрошенням 49 дипломатичних представництв, у яких зацікавлені підприємства. Причому інвестиційна політика регіону базується на інвестиційній та структурно-інноваційній політиці держави.

Підвищення ефективності державного управління залученням і використанням іноземних інвестиційних ресурсів як одним із важливих джерел інвестування інноваційного процесу сьогодні для Запорізького регіону також актуальне. Трудність полягає в тому, що в Україні ще не створена цілісна система, здатна забезпечити формування і здійснення ефективної державної науково-технічної політики. Роль і функції органів державного управління науково-технічною сферою окреслені нечітко, а механізм узгодження і координації їх дій, по суті, не розроблено. Не забезпечується достатнє поєднання науково-технічної політики і структурної трансформації науково-технічного потенціалу із завданням структурної перебудови економіки. Відсутня належна взаємодія науки і виробництва. Ілюстрацією цього може бути діяльність організацій і підприємств регіону.

Протягом 2002 року впровадження інновацій здійснювали 33 промислових підприємства регіону. Ці підприємства освоїли нових видів продукції у 1,2 раза менше, ніж у 1995 році, у тому числі принципово нової продукції - в 1,8 раза. Це пояснюється тим, що в 2002 році обсяги фінансування на виконання наукових і науково-технічних робіт навіть порівняно з попереднім роком зменшилися на 23,9% і становили 125,1 млн грн. Кошти іноземних інвесторів хоча і зменшились порівняно з попереднім роком, але залишалися основним джерелом фінансування витрат на науково-технічні роботи і становили 53,2 млн грн. (42,5 %). Недостатня підтримка інноваційної діяльності державою, нестабільність окремих промислових підприємств регіону і нестача власних коштів призвели до подальшого зменшення виробництва нової конкурентної продукції. Основне завдання інноваційного процесу полягає в удосконаленні механізму державного управління інноваційною діяльністю підприємств, проведенні єдиної регіональної інноваційної політики на підприємствах усіх форм власності. З цією метою необхідно розробити плани і програми інноваційної діяльності, передбачивши залучення іноземного капіталу і реальні внутрішні джерела фінансування цих програм на найближчий період та на перспективу до 2011 р. Такий підхід забезпечить створення і випуск нових машин, устаткування і впровадження нових видів високоякісної продукції, що, в свою чергу, сприятиме сталому розвитку економіки регіону.

Третій розділ - “Створення сприятливого інвестиційного клімату в регіоні для залучення іноземного клімату” - присвячено проблемі залучення іноземного капіталу в економіку регіону.

Результати впровадження ринкових механізмів показали, що недоліки в державному управлінні економікою гальмують розвиток регіональних підприємств. Основним недоліком стала глобальна нестача ресурсного потенціалу. Тільки правильно визначивши інвестора, забезпечивши сприятливий інвестиційний клімат на мікро- і макрорівнях, можна отримати позитивні результати. Створення такого інвестиційного клімату в регіоні є актуальною проблемою, яка пов'язана із активізацією залучення іноземного капіталу. Науковцями напрацьовано різні методичні підходи до такої оцінки і відповідний інструментарій. У світовій практиці рейтинг інвестиційної привабливості регіонів активно розробляють спеціальні наукові центри, інформаційні видання типу “Financial Times”, “The Wall Street Journal”, “Investors Daily”. Виходячи із головної мети система державного управління покликана забезпечити регіональну привабливість щодо залучення іноземних інвестицій. На думку вітчизняних економістів, вона оцінюється за такими показниками як: рівень економічного розвитку регіону; рівень розвитку інвестиційної інфраструктури регіону, ринкових відносин і комерційної інфраструктури; демографічна характеристика; рівень криміногенних, екологічних та інших ризиків.

До основних стратегічних напрямів інвестиційної політики слід віднести поліпшення інвестиційного клімату в процесі приватизації. Привабливість українського ринку для іноземних інвесторів визначається його відкритістю. Зокрема, в 2000-2002 роках власниками українських підприємств стали відомі та потужні зарубіжні компанії: німецька компанія Dycker hott Zement International Gmbx, голландська Damen, швейцарський концерн Wigor Holding AG, загальновідома американська компанія AES Washington Holdings B.V. та словацька Vychodoslovenske Energetikce Zavody S.P. Досягти цього вдалося завдяки прозорій процедурі проведення конкурсів, яку високо оцінили всі іноземні учасники української приватизації. За 1996-2002 роки темпи зростання приватизаційних процесів були вищими, ніж у попередні чотири роки (1992-1995): України - в 1,8 раза, регіону - в 1,4 раза. В Запорізькому регіоні приватизаційні процеси відбувалися дещо повільніше, ніж в Україні в цілому. При цьому на 1 січня 2003 року на регіон припадало 3,8% приватизованих об'єктів України порівняно з 4,4% за 1992-1995 роки. Разом з тим приватизаційні процеси в регіоні вийшли на якісно новий рівень - здійснюється продаж великих пакетів акцій стратегічних та економіко-визначальних для території підприємств із залученням стратегічного іноземного інвестора.

Поступове створення сприятливих умов для іноземних інвесторів підвищує роль регіону в розвитку інвестиційної діяльності. Для дослідження інвестиційної привабливості регіону використано систему показників, що характеризують стан фінансів підприємств. Загальна сума коштів джерел фінансування діяльності підприємств і організацій всіх видів економічної діяльності регіону збільшилась за рік на 1,7 млрд грн, або на 4,9%. Приріст капіталу одержано за рахунок збільшення власних та позикових коштів, який становив майже 0,8 млрд грн (5,3%). Капітал підприємств регіону сформований на початок 2003 року на 57,8% за рахунок власних коштів, частка позики становить 42,2%. Це свідчить про достатній рівень фінансової незалежності підприємств регіону і про те, що капітал не пов'язаний з ризиком для іноземних інвесторів. Розглянувши інвестиційну привабливість регіону з економічного погляду, можна стверджувати, що на підприємствах регіону в 2003-2011 роках створені певні передумови для залучення іноземних інвестицій.