Теоретико-методологічні основи та інструментальні засоби системного управління підприємствами

Важлива роль під час вибору стратегії діяльності відводиться врахуванню ризику. Негативні наслідки рішень, особливо стратегічних, можуть бути катастрофічними, тому керівнику потрібно розуміти природу ризиків, вміти виявляти джерела, причини та фактори їх появи та ідентифікувати ризики в контексті управління.

З цих позицій розкрита концепція прийнятного ризику, яка передбачає двохстадійний комплекс процедур - оцінку ризиків і управління ризиками. Використання концепції дозволило виявити ситуації, що можуть призвести до небажаного розвитку подій, оцінити можливі втрати при цьому, завчасно прийняти і здійснити відповідні заходи. При кількісній оцінці ризику стратегічних рішень пропонується виходити зі встановлення допустимої, критичної та катастрофічної зон ризику. Відповідно до їх меж, за допомогою функції

W(X)=1 _ f(X),

де f(X) - функція щільності розподілу випадкової величини Х (Х - можливі величини збитків), встановлюються граничні значення допустимого, критичного та катастрофічного ризиків. Вибір моделі оцінки ризику базується на математичному апараті орієнтованих графів, що використовується для побудови причинно-наслідкових мереж, які розкривають неоднозначність розвитку небажаних подій і надають можливість встановити фактори, які визначають величину ризику.

Концепція прийнятного ризику є основою розробки підсистеми управління ризиками, яка органічно входить до системи управління підприємством. В своїй основі вона носить інформаційний характер і базується на методах управління ризиками. В цій підсистемі розглядаються механізми реалізації управління ризиками на виконавчому та координаційному рівнях, встановлюються функції та процедури на кожному з них і пропонується алгоритм управління ризиками.

Четвертий розділ “Формування системи ситуаційного оперативного управління підприємством”. Прийнята стратегія діяльності підприємства ще не означає, що остання буде успішно реалізованою. Для цього необхідне якісне виконання стратегії. Практично обрана стратегія реалізується через оперативне управління. Через нього менеджери низових ланок підприємства виконують планові завдання, які сприяють досягненню поставлених стратегічних цілей. Тому від ефективності оперативного управління значною мірою залежить результативність роботи підприємства в стратегічній перспективі. Встановлено, що методологія та відповідно методика виконання оперативних завдань регулювання виробничо-господарських процесів виступають як інструментальний засіб системного управління підприємством.

Проведений аналіз практики управлінської діяльності свідчить, що оперативне управління характеризується трьома особливостями: обмеженістю часу на аналіз ситуації, вибором адекватного рішення та його виконанням; необхідністю узгодженого здійснення заходів і дій між виконавцями; недостатньою інформаційною забезпеченістю. Виявлені особливості дозволили сформувати методологічні положення вдосконалення оперативного управління і на якісно новому рівні підійти до створення системи оперативного управління.

З цією метою в розділі здійснено структуризацію процесу оперативного управління, що базується на формалізації його складових та побудові моделей розв'язку задач оперативного управління у розрізі його основних функцій. В структурному відношенні процес оперативного управління включає в себе, по-перше, предметну область, що відображає об'єкти, суб'єкти та процеси, стосовно яких здійснюються оперативні заходи; по-друге, діяльний аспект, що включає конкретні дії щодо виконання завдань; по-третє, інформаційний базис, що відображає послідовність та взаємозв'язки оперативних дій; по-четверте, системотехнічне забезпечення, з допомогою якого здійснюється процес оперативного управління.

Установлено, що оперативне управління носить циклічний характер і складається із замкненого кола функцій. Для того, щоб їх виконання було ефективним, доцільно здійснювати розклад функцій за часовими інтервалами та змістовними компонентами. Для цього вводяться три лаги часу, що відповідають терміновості виконання оперативних завдань. У роботі зроблено геометричну інтерпретацію взаємозв'язків змістовних елементів предметної області та інформаційного базису за відповідними функціями для кожного зі встановлених лагів часу. На цій основі розроблена композиційна модель процесу оперативного управління, яка зображена на рис. 7.

У моделі: Щ₁, Щ₂, Щ₃, Щ₄ - організаційні рівні управління підприємства; Х={x_i} - вектор, що характеризує предметну область і її складові; Y={y_i} - вектор, що описує склад функцій оперативного управління; Z={z_k} - вектор, що відповідає складовим інформаційного базису; Q={q_k} - вектор, що відповідає системотехнічному забезпеченню.

Проведена декомпозиція та розроблена композиційна модель приводять до висновку, що оперативне управління за своєю природою є ситуаційним. Тому ситуація виступає як ядро, що потребує відповідної формалізації. Її характеризують чотири компоненти: Х - об'єкт управління, що виступає елементом предметної області; Z - фактичні значення показників, що характеризують стан об'єкту; Т - час, що відведений на прийняття рішення та виконання оперативного завдання; Р - причини, згідно яких координати вектора Z стосовно Х в момент часу Т набувають певного значення. Ситуація у формалізованій формі ілюструється у вигляді гіперповерхні Sitf = {X, Z, T, P}. Якщо ситуація потребує розв'язку, то вона неодмінно пов'язана з управлінським рішенням. Його у формалізованому вигляді можна подати як чотирьохвекторну гіперповерхню R={Sitf, X, T, D}, де D - дії, які необхідно здійснити, щоб перевести об'єкт Х зі стану Sitf в бажаний стан Sitц. Тобто існує нерозривний зв'язок між ситуацією та її вирішенням через оперативне прийняття та виконання рішення.

Ситуаційний підхід до побудови моделі оперативного управління пов'язаний з класифікацією виробничо-господарських ситуацій на підприємстві. Виходячи з встановлених принципів ситуаційного управління, розроблено класифікатор ситуацій. В його основу покладено семантичні ознаки, що відповідають особливостям постачання продукції до торговельної мережі. В рамках кожного із трьох класів виділено типові ситуації, встановлено причини їх появи, відповідні рішення та набір дій щодо їх виконання.

Суттєвою складовою ситуаційної моделі оперативного управління виступає сценарій прийняття рішень, який представлено у вигляді графу G₀=< G₁, G₂, G₃>. Підграф G₁ містить процедури розпізнавання та віднесення конкретної ситуації Sitf до типової ситуації ТSitf, основою розробки якого виступає побудований класифікатор ситуацій. Підграф G₂ - включає процедури з формування задач оперативного управління та виведення алгоритмів прийняття відповідних рішень. По суті, цей підграф описує інтуїтивні процедури, які виконує особа, що приймає рішення. Ефективність G₂ визначається компетенцією та багажем знань останнього. Підграф G₃ призначений для впорядкування процедур реалізації рішень через конкретні дії їх здійснення.

В основу ситуаційної моделі оперативного управління покладено принципи імітаційного моделювання. Доцільність останнього визначається власне ситуаційними характеристиками оперативного управління та їх відповідністю до особливостей імітаційного моделювання. Запропонована в роботі модель належить до оперативного управління процесом постачання товарів в роздрібну та оптову мережі великих торговельних підприємств. Побудова моделі здійснена в три етапи:

1 - класифікація показників, що характеризують процес постачання;

2 - аналітичне подання залежностей між показниками;

3 - опис схеми імітації прийняття рішень.

На першому етапі визначені екзогенні, ендогенні величини та атрибути оперативного управління. До перших належать ті, що відображають фактичний стан процесу постачання. Ендогенними є показники, що виступають критеріями оцінки цього процесу. Атрибутами управління є компоненти вектора рішення R, а саме: об'єкт Х, стосовно якого приймається рішення; Т - період часу, на який прогнозуються результати; D - конкретні дії, що пропонуються. Крім того, задаються ймовірнісні коефіцієнти прогнозу реалізації продукції та надійності постачальника. Останні є випадковими величинами, що визначають комерційний ризик рішень. Встановлено два варіанти їх попереднього визначення. Згідно з першим, вони розраховуються як псевдовипадкові величини, за другим - на основі статистичної обробки з використанням дискретних ланцюгів Маркова.

Другий етап пов'язаний з встановленням та формалізацією рішень, що рекомендуються до експериментування. Вони подані у матричній формі. На основі цього будуються аналітичні залежності між екзогенними, ендогенними величинами, атрибутами управління, які становлять ядро моделі.

На третьому етапі будується схема імітації прийняття рішень, яка дозволяє імітувати прийняття запропонованих рішень в інтерактивному режимі та одержувати відповідні значення ендогенних величин.

У п'ятому розділі “Інформаційні технології як засіб системного управління підприємством” обґрунтовано концепцію та розроблено структуру інтегрованої управлінської інформаційної системи (ІУІС) споживчої кооперації України та корпоративних підприємств харчової галузі; розглянуто основні проектні рішення по створенню ІУІС виробничо-торговельного підприємства корпоративного типу; сформовано методологічні положення оцінки її ефективності і визначено кількісні характеристики економічної ефективності її впровадження.

Аналіз сучасних інформаційних технологій дозволив сформулювати основні методологічні положення проектування та функціонування ІУІС. На їх основі розроблено модель ІУІС підприємства, основу якої складає процесно-функціональна структура, що визначена виходячи із ідеології ієрархічної консолідації інформації та розподілу обчислювальних потужностей. На основі підходів до стратегічного і оперативного управління, що розкриті в третьому та четвертому розділах роботи, побудова ІУІС дійснюється на засадах інтеграції локальних обчислювальних мереж (ЛОМ) підрозділів і автоматизованих робочих місць (АРМ) функціональних менеджерів.

Розробка та функціонування ІУІС ґрунтується на принципах: відкритості і прозорості технологічних рішень; можливості адаптації на конкретні прикладні процеси; повноти інформаційного забезпечення управлінської діяльності. Виходячи з цих принципів запропоновано сценарний підхід до вибору проектних рішень, що ґрунтується на методології ситуаційного управління і створенні моделей об'єктно-орієнтованих бізнес-процесів. В інформаційно-технологічному аспекті він реалізується через структурну інтеграцію ЛОМ підрозділів підприємства.

Особливу увагу приділено технологічним рішенням функціонування ІУІС і системному стандарті електронного документообороту, що прив'язані до структури виробничо-господарських процесів. Дослідження процесу проектування ІУІС дозволило виділити першочергові рівні автоматизації процесів управління та розробити узагальнену модель ІУІС, яка незалежно від предметної області визначається спеціалізованими компонентами інтеграції.

Досвід автоматизації організаційно-функціонального управління на підприємствах споживчої кооперації та харчової галузі дозволив визначити вимоги, принципи та оптимізувати управління розробкою ІУІС. На цій основі сформовано перелік завдань інформатизації підприємств корпоративного типу та розкрито концепцію автоматизації управління на базі п'ятьох модулів: стратегічного управління; оперативного управління; управлінського і фінансового обліку; управління маркетингом; управління технологічними процесами. При цьому запропоновано використовувати програмні засоби сучасних CASE-технологій і засобів аналізу проектів типу ERWin/ER v.3.2. Саме для їх застосування визначено обмеження існуючих інформаційних систем і сформульовано пропозиції щодо включення розподілено-розосереджених компонентів і багаторівневих алгоритмів розв'язку функціональних задач в складі ІУІС. Для цього запропоновано універсальну для підприємств корпоративного типу схему комп'ютерної реалізації основних бізнес-процесів і розроблено їх інфологічну модель (рис. 8). Впровадження ІУІС запропоновано здійснювати на основі поступового переходу від функціональної до процесної організації інформаційної бази.

Структурно атоматизований процес управління включає сім базових контурів, а саме:

1 - стратегічного управління;

2 - оперативного управління;

3 - фінансового та управлінського обліку;

4 - управління виробничо-технологічними процесами;

5 - управління фінансами;

6 - управління маркетингом;

7 - адміністрування інформаційною системою. Вони реалізуються через узагальнену архітектуру ІУІС і відповідну організаційно-технічну структуру.

Головними завданнями реалізації такої конструкції автор виділив: постановку та програмування відповідних прикладних задач; створення телекомунікаційної мережі; під'єднання до неї відповідних структурних підрозділів; встановлення в них відповідних ЛОМ або спеціалізованих АРМів. Реалізація проектних рішень розв'язку поставлених проблем відрізняються від традиційних підходів до створення інформаційних систем обробки даних рядом параметрів, головний з яких полягає у формуванні єдиного інформаційно-координованого простору підприємства.

В основу розробки інформаційних засобів реалізації задач управління підприємств корпоративного типу покладені такі основні принципи як: адаптивність, сертитфікованість стандартами ISO, паралелізація обробки даних в різних стандартах.

За даними розрахунків ефективності проекту ІУІС для конкретного підприємства на прикладі ВАТ “Львівхолод” по методиці, запропонованій автором, розраховані наступні показники: зростання ефективності виробничих потужностей - на 20%; економія оборотних засобів - до 3-7% від валової виручки; зменшення страхових запасів на складах - на 35-40%; зменшення транспортно-заготівельних витрат - до 40-45%. Одержані результати дають підставу констатувати, що в умовах відсутності стабільної економічної ситуації, суб'єкти господарювання, в тому числі підприємства харчової промисловості та споживчої кооперації України можуть досягти якісних зрушень у формуванні кінцевих результатів господарської діяльності на основі підвищення потенціалу управління за рахунок впровадження сучасних інформаційних технологій.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне обґрунтування та нове рішення наукової проблеми - підвищення рівня системності управління підприємством у складних умовах формування ринкових відносин в економіці України. Розв'язок цієї проблеми полягає у визначені теоретичних положень системної парадигми управління, методологічних підходів до формування механізмів управління підприємствами та розробці інструментальних засобів його здійснення, перш за все, сучасних інформаційних технологій та їх використання в стратегічному та оперативному управлінні з позицій ситуаційного підходу.

Дослідження проблеми дозволяє зробити наступні висновки:

1. Цілісна та збалансована концепція управління виробничо-господарськими процесами на всіх рівнях народного господарства України покликана стати методологічним фундаментом економічних і соціальних змін у суспільстві. В якості основи такої концепції автор пропонує системну парадигму управління підприємствами як гармонічну композицію понять, категорій та положень різних, дотичних до теорії управління, наукових сфер. Їх осмислення дозволяє підійти до ролі та змісту управління в соціоекономічних системах з позицій здійснення місії та стратегічних цілей, враховувати особливості перехідного періоду і в результаті сформувати раціональну технологію вирішення управлінських проблем.

2. Управління підприємством проявляється через керівництво людьми в процесі суспільного виробництва, що поєднує в собі елементи різних областей наукових знань. Виходячи з цього, в якості основних складових системної парадигми управління доцільно прийняти положення теорії систем, теорії організації, системного підходу і аналізу, економічної теорії та інформатики, оскільки вони найбільше відповідають змісту управління. Поняття системи, структури, зв'язків та взаємодії елементів системи дають змогу зрозуміти глибинні основи створення, перетворення та існування систем різної природи. Оскільки організація згідно класифікації систем виступає як вища форма складних систем, а управління як специфічний вид діяльності, пов'язаний з організаціями, то розуміння суті поняття “організація” його атрибутивного, предметного та процесного проявів, факторів компактності та законів теорії організації, дозволяє сформувати теоретичне підґрунтя систем управління вітчизняних підприємств. До необхідних складових системної парадигми управління відносяться також положення теорії інформації. Власне інформація через керовану взаємодію елементів системи приводить до управління і виступає його ресурсом. Включення інформації в ресурсний потенціал підприємства дозволяє при створенні систем управління приділити основну увагу розробці ефективної інформаційної системи підприємства.

3. В умовах нестабільного середовища та прискорених змін на перший план щодо побудови та функціонування систем управління підприємствами виступає ситуаційний підхід, який логічно випливає із системного підходу та є його концентрованим виразом в умовах швидких змін. Ситуаційний підхід в роботі розглядається в трьох аспектах: як концептуальна схема управління по обставинах; як спосіб аналізу умов діяльності суб'єкта управління; як реакція на ситуацію і прийняття адекватних рішень. Це дозволяє аргументувати доцільність застосування ситуаційного підходу та скористатися його перевагами при стратегічному і оперативному управлінні.

4. Ключовим моментом стабілізації та економічного росту суб'єктів господарювання є створення концептуальних засад діяльності кожного з них. Функціонування вітчизняних підприємств у незвичних умовах змін не дають можливості прямої адаптації позитивного досвіду фірм, що функціонують в розвинутому ринковому середовищі. Врахування особливостей та умов діяльності вітчизняних підприємств на сучасному етапі зумовило розробку концепції, що носить інтеграційний характер і базується на інституційній ролі підприємства, його здатності виконувати соціальні функції, а, головне, наявному потенціалі, що визначається його ресурсами, станом і динамікою розвитку в соціально-економічному середовищі. Розуміння суті, структури, рушійних сил і механізму перетворення потенціалу в результати діяльності визначають позицію і перспективи розвитку підприємства. Проведений аналіз підходів до структури потенціалу дозволив виділити чотири його компоненти, а саме - ресурсний, виробничий, економічний і потенціал управління. Причому особливе місце відводиться останньому, оскільки від його величини залежить синергічний ефект сумісного використання інших видів потенціалу.

5. Дослідження показало, що реалізація можливостей, закладених в потенціалі підприємства, неможлива без раціонального механізму системного управління. Він формується на основі потенціалу управління згідно вимог і принципів, що витікають зі системної парадигми управління і реалізується через систему управління підприємством. Її ефективність ґрунтується на інтеграційній концепції діяльності підприємства, величині та якості його управлінського потенціалу та здатності перетворення ресурсів підприємства в результати його діяльності. Структурно модель системи управління складається з двох частин. Перша відповідає атрибутивному складу організаційної побудови підприємства, що здійснює процеси управління, друга - її процесно-функціональному призначенню. Це дозволяє підвищити ефективність системи управління за рахунок функціональних блоків, результативність яких, в свою чергу, визначається через оптимальність співвідношень атрибутів першої частини. Гнучкість структури системи управління дозволяє маніпулювати атрибутами організаційної структури залежно від зміни умов діяльності та цілей функціонування підприємства.

6. Необхідність життєздатності та сталого розвитку вітчизняних підприємств в складних умовах перехідного періоду зумовлює застосування ідеології стратегічного управління. Це пояснюється тим, що відхід від централізованого управління змушує керівників по новому підходити до своїх обов'язків, ставити стратегічні цілі, передбачати майбутні зміни, ліквідовувати загрози та визначати свої конкурентні переваги, тобто скористатись ідеологією стратегічного управління. У зв'язку з цим, вибір стратегії потрібно здійснювати у відповідності до ситуації зовнішнього середовища. При цьому ситуаційний підхід до проведення стратегічного аналізу середовища надає можливість визначити конкурентну позицію підприємства на основі розробленої методики оцінки конкурентних переваг, привабливості обраного сегменту господарювання та конкурентного статусу підприємства.

7. Формування та реалізація стратегії тісно пов'язані з ризиками необгрунтованих рішень, негативні наслідки яких можуть привести до катастрофічних результатів. Це зумовлює необхідність уважного відношення до ризиків. Запропонована в дисертації концепція прийнятного ризику ґрунтується на двохстадійному комплексі процедур - оцінці ризиків і управлінні ризиками. Розроблена на її основі підсистема управління ризиками дозволяє виявити критичні ситуації, що можуть привести до негативного розвитку подій, оцінити можливі втрати та завчасно прийняти і здійснити відповідні заходи.

8. Обрана стратегія, якщо навіть вона є достатньо обґрунтована, сама по собі не означає досягнення поставлених цілей. Для цього необхідне послідовне здійснення стратегії, що реалізується через оперативне управління. Методологія та методика виконання оперативних планів і завдань є основою успішної технології управління. Виявлені особливості та завдання оперативного управління дозволили провести декомпозицію процесу його здійснення та розробити композиційну модель. Остання є основою побудови системи ситуаційного оперативного управління для організацій і підприємств споживчої кооперації і підприємств харчової промисловості. За своїм змістом вона є імітаційною, а її основу складає класифікатор ситуацій та сценарій прийняття рішень. Практична реалізація цієї системи на ВАТ “Львівхолод” засвідчила суттєве підвищення рівня системності управління та ефективність діяльності підприємства в цілому.

9. Необхідною умовою переходу підприємств на системні засади управління поряд із застосуванням системних та ситуаційних методів є використання сучасних комп'ютерних технологій. Їх активне та обгрунтоване використання є запорукою результативної діяльності суб'єктів господарювання. В роботі встановлено роль і виділено компоненти інтегрованої управлінської інформаційної системи. Взаємозв'язок останніх встановлено на основі ресурсного підходу до інформації та її диференціації у відповідності до потреб конкретних менеджерів. Розроблена модель функціонування такої системи, в якій закладені принципи інтеграції різнорідних інформаційних середовищ, є основою для проектування інформаційних систем великих торговельних підприємств і корпоративної інформаційної системи управління споживчих спілок України.

10. Запропоновані в дисертації теоретичні положення парадигми управління та методологічні засади формування систем управління підприємствами створюють умови для впровадження в практику управлінської діяльності методів стратегічного управління, підвищення оперативності прийняття та виконання рішень та пониження трудомісткості управлінських процедур за рахунок активного використання сучасних інформаційних технологій, що в кінцевому результаті підвищить системність управління та ефективність діяльності вітчизняних підприємств.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії, підручники та навчальні посібники

1. Мізюк Б.М. Системні основи теорії та інструментарій менеджменту підприємств. Монографія. - Львів: Коопосвіта, 2000. - 417 с.

Рецензія на монографію доктора економічних наук, професора Є.І. Бойка // Регіональна економіка № 1, 2002. - C.300-301.

2. Мізюк Б.М. Стратегічне управління підприємством. Підручник. - Львів: Коопосвіта, 1999. - 387 с.

3. Мізюк Б.М. Елементи теорії управління. Навч. посібник. - Львів: Коопосвіта, 1998. - 198 с.

4. Мізюк Б.М. Проектування автоматизованих інформаційних систем. Навч. посібник. - Львів: Коопосвіта, 1998. - 198 с.

Статті у наукових фахових виданнях

5. Мізюк Б.М. Становлення підприємництва та менеджменту в ракурсі змін економічних положень// Торгівля, комерція, підприємництво. Зб. наук. праць Львівської комерційної академії. - Львів: Коопосвіта, 2001. - с. 35-40.

6. Мізюк Б.М. Ситуаційний підхід до стратегічного управління підприємств споживчої кооперації України. Зб. наук. праць Львівської комерційної академії - Львів: Коопосвіта, 2001. - с. 204-209.

7. Мізюк Б.М. Особливості ситуаційного підходу до менеджменту підприємств// Вісник нац. університету “Львівська політехніка”, Сер. логістика. -2001. - № 416 - с. 75-80.

8. Мізюк Б.М. Зміна уявлень економічних теорій як умова розвитку підприємництва// Вісник Львівської комерційної академії. Сер. економічна. Т.2, Ч1. - Львів: Коопосвіта, 1998. - с. 75-80.

9. Мізюк Б.М. Методологічні засади оперативного управління в організаційно-економічних системах// Вісник Тернопільської академії народного господарства. Випуск № 12. - Тернопіль, Економічна думка, 2001. - с. 38-45.

10. Мізюк Б.М. Історична ретроспектива становлення завдань управління// Торгівля, комерція, підприємництво. Зб. наук. праць Львівської комерційної академії. - Львів: Коопосвіта, 1998. - с. 46-98.

11. Мізюк Б.М. Про деякі підходи до вибору позиції підприємства в умовах конкурентного середовища// Вісник Львівської комерційної академії. Сер. економічна. Вип. 10. - Львів: Коопосвіта, 2001. - с. 24-29.

12. Мізюк Б.М.Алгоритми оцінки привабливості та конкурентного статусу підприємства// Вісник НУ “Львівська політехніка”. Випуск №436 “Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку”. - Львів, 2001, - с.241-248.

13. Мізюк Б.М. Ризики стратегічних рішень інвестиційного проектування// Регіональна економіка. - 2001. - №4. - с.177-180.

14. Мізюк Б.М. Потенціал підприємства: рушійні сили його формування та перетворення// Економіка і управління №3(13) / 2001. - с. 31-39.

15. Мізюк Б.М. Системний підхід як парадигма організації вирішення складних проблем // Соціально-економічні дослідження в перехідній економіці. Статистичні оцінки соціально-економічних процесів (щорічник наукових праць). Вип. ХХХІІІ. Ін-т регіональних досліджень. - Львів, 2001. - с. 154-164.

16. Мізюк Б.М. Особливості та шляхи розвитку суб'єктів господарювання в умовах трансформації економічних відносин// Вісник Львівської комерційної академії. Сер. економічна. Вип. 12. - Львів, Коопосвіта, 2002. - с. 144-150.

17. Мізюк Б.М. Інтеграційна концепція діяльності суб'єктів господарювання в умовах перехідної економіки // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Проблеми управління інноваційною діяльністю (збірник наукових праць. Вип. 4 (XXXV)). Ін-т регіональних досліджень. - Львів, 2002. с.284-290.

18. Мізюк Б.М. Ситуаційне управління та моделювання// Вісник нац. університету ім. І.Франка, сер. менеджмент і маркетинг. - 2002. - №116 - с. 171-179.

19. Мизюк Б.М. Оперативное управление предприятием: ситуационный подход к структуризации и формализации // Финансы, налоги, бухгалтерский учёт: анализ современного состояния. Сборник научных статтей аспирантов и преподавателей ВЗФЭИ/ Под редакцией Г.Б. Поляка. - М.: ВЗФЭИ, 2001. - с. 98-109.

20. Мізюк Б.М. Аналіз мезоекономічного рівня трансформації господарсього механізму //Вісник Тернопільської академії народного господарства. Випуск №2. - Тернопіль, Економічна думка, 2002. - с. 45-50.

21. Мізюк Б.М. Особливості стратегічного управління підприємствами //Фінанси України. - 2002. №12 - с.31-36.

22. Мізюк Б.М. Функціонально-структурне моделювання бізнес процесів організації //Регіональна економіка. - 2002. - №3. - с. 251-260.

23. Мізюк Б.М. Особливості ситуаційного стратегічного аналізу для підприємств корпоративного типу //Торгівля, комерція, підприємництво. Зб. наук. праць ЛКА. Вип. 5 - Львів: Коопосвіта, 2002. - с.73-77.

24. Мизюк Б.М. Ситуационный подход как эффективное средство менеджмента предприятия. Сб. науч. стат. асп. и препод. ВЗФЭИ / под ред. А.Н. Романова - М.: ВЗФЭИ, 2002. - Вып. 3. - Ф.с.102-108.

25. Мізюк Б.М., Шевчук В.О. Вихід українських підприємств на європейські ринки: вплив протекціонізму// Вісник Тернопільської академії народного господарства. Спецвипуск № 1. - Тернопіль, Економічна думка, 1997. - с. 90-92. (особистий внесок: запропонована структура моделі впливу обмежень торгівлі на прибутковість та частку експорту підприємства-монополіста).

26. Мізюк Б.М., Ананьєв О.М. Стратегії довгострокового розвитку споживчої кооперації: Проблеми вибору// Зб. наук. праць Львівської комерційної академії. - Львів: Коопосвіта, 1998. - с. 204-209. (особистий внесок: розкрито умови зовнішнього середовища і виділені переспективи розвитку споживчої кооперації України).

27. Мізюк Б.М., Крамченко Л.І. Зовнішні фактори комерційної діяльності оптового підприємства// Торгівля, комерція, підприємництво. Зб. наук. праць Львівської комерційної академії. - Львів: Коопосвіта, 1997. - с. 70-72. (особистий внесок: виділено склад факторів зовнішнього середовища оптового підприємства та запропоновано алгоритм їх аналізу).

28. Мізюк Б.М., Белей О.І. Визначення фінансових ризиків інвестиційних проектів з допомогою імітаційного моделювання// Зб. наук. праць Львівської комерційної академії. - Львів: Коопосвіта, 1999. - с. 220-227. (особистий внесок: запропонована імітаційна модель оцінки ризиків фінансових рішень).

29. Мізюк Б.М., Ананьєв О.М. Концептуальні положення створення ІАІС споживчої кооперації України// Зб. наук. праць Львівської комерційної академії. - Львів: Коопосвіта, 1998. - с. 153-159. (особистий внесок: запропоновано архітектуру інтегрованої управлінської системи споживчої кооперації).

30. Мізюк Б.М., Ананьєв О.М. Про нову модель національного господарства України// Соц.-економ. дослідж. в перехідний період. Україна в ХХІ ст.: концепції та моделі економічного розвитку (щорічник наукових праць). Вип. ХХІІІ (Матеріали доповідей V Міжнародного конгресу українських економістів (м. Львів 22-26 травня 2000 р.) НАН України. Ін-т регіональних дослідж. - Львів, 2001. - с. 94-103. (особистий внесок: запропонована структура та етапи побудови моделі господарювання вітчизняних підприємств).

31. Мізюк Б.М., Белей О.І. Фінансові ризики інвестиційних проектів// Фінанси України. - 1999. - № 10 - с. 122-130. (особистий внесок: рорзроблена імітаційна модель визначення фінансових ризиків інвестицій в підприємства споживчої кооперації України).

32. Мізюк Б.М., Шевчук В.О. Зовнішні запозичення: вплив на економічну політику// Фінанси України. - 1998. - № 9 - с. 82-91. (особистий внесок: пропозиції щодо визначення оптимальних обсягів зовнішніх запозичень і формування інвестиційної стратегії підприємств).

33. Мізюк Б.М., Ананьєв О.М. Методологічні основи інформатизації споживчої кооперації України// Вісник Львівської комерційної академії. Сер. економічна. Вип. 5. - Львів: Коопосвіта, 1999. - с. 182-193. (особистий внесок: визначено цілі та завдання інформатизації, окреслено корпоративний інформаційний простір та виділені рівні та етапність здійснення).

АНОТАЦІЯ

Мізюк Б.М. Теоретико-методологічні основи та інструментальні засоби системного управління підприємством. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.06.01 - Економіка, організація та управління підприємствами. - Інститут регіональних досліджень НАН України, Львів, 2002.

Дисертацію присвячено дослідженню теоретичних і методичних засад розвитку систем управління суб`єктів господарювання України. Розвинуто теоретичні засади та визначено ті категорії, положення та закономірності міждисциплінарного характеру, що у взаємозв`язку становлять системну парадигму менеджменту. Запропоновано інтеграційну концепцію управління підприємствами, яка базується на моделі кінетичного перетворення їх потенціалу, врахуванні інституційної ролі підприємств у складних умовах трансформації економіки України та системному підході.

Розкрито інформаційні проблеми формування системи управління вітчизняними підприємствами. Розроблено імітаційні моделі прийняття управлінських рішень та визначення величини ризиків, щодо процесів постачання та реалізації продукції харчової промисловості. Розкрито особливості методології та організації інтегрованої управлінської інформаційної системи корпоративного типу.

Ключові слова: управління, організація, система, структура, система управління, інформаційна система, системна парадигма, ризик, стратегія, ситуація.

АННОТАЦИЯ

Мизюк Б.М. Теоретико-методологические основы и инструментальные средства управления предприятием. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.06.01. - Экономика, организация и управление предприятиями. - Институт региональных исследований НАН Украины, Львов, 2002.

Диссертация посвящена исследованию теоретических и методических основ развития систем управления субъектов хозяйствования Украины. Раскрыты сущность и взаимосвязь основных понятий, категорий и закономерностей теории систем, теории организации, экономической теории.

Предложена концепция деятельности предприятия в условиях быстроизменяющихся ситуаций, имеющая интеграционный характер, который определяется институционной ролью предприятия, основными положениями теорий фирмы, величиной его потенциала и ситуационным подходом к анализу и выбору стратегии деятельности.

Раскрыт механизм системного управления предприятием. В его основу положены те положения парадигмы управления, которые касаются законов ОТС, теории организации и информатики. Показано, что этот механизм реализуется через систему управления предприятием. Разработанная структура последней свидетельствует об эффективности ее функционирования.

Проведён анализ и установлена сущность и особенности ситуационного подхода, его соотношение с системным подходом, возможности его использования при стратегическом и оперативном управлении. Выделены особенности и значение стратегического анализа, сформирован подход к выбору стратегической позиции предприятия. Разработана модель управления рисками стратегических решений, раскрыта их ситуационная природа и предложена концепция приемлемого риска, раскрыты подходы к построению информационной подсистемы управления стратегическими рисками. Аргументировано значение, определено место и предложена модель системы ситуационного оперативного управления для реализации избранной стратегии деятельности.

Раскрыты информационные проблемы формирования системы управления предприятиями. Определены подходы, методология и организация создания интегрированной управленческой информационной системы с использованием современных компьютерных технологий.

Ключевые слова: управление, организация, система, структура, ситуация, система управления, информационная система, стратегия, системная парадигма, риск.

ANNOTATION

Mizyuk B. M. Theoretical And Methodological Principles And Instrumental Means Of Systematized Management Of Enterprises. - Manuscript.

Dissertation for receiving the Doctor`s Degree of Economic Sciences on speciality 08.06.01 “Economy, Organization And Management Of Enterprises. - Institute Of Regional Studies Of the National Academy Of Sciences, Lviv, 2002.

The dissertation is dedicated to studies of the theoretical and methodological principles of development of management systems for the management subjects of Ukraine. It was developed the theoretical principles and determined those categories, principles and regularities of inter-disciplinary character that in their interconnection make a system paradigm of management. It was proposed an integration conception of management of enterprises that is based on the model of kinetic transformation of their potential, consideration of the institutional role of the enterprises in the complicated conditions of the transformation of the Ukrainian economy and on the system approach.

It was disclosed the informational problems of forming the systems of management of the home enterprises. It was developed imitation models of taking management decisions and determining the size of risks as for the process of procurement and sales of food industry products. It was disclosed the peculiarities of the methodology and organization of the integral management informational system.

Clue words: management, organization, system, structure, management system, informational system, system paradigm, risk, strategy, situation.

Размещено на Allbest.ru