Встановлено, що повною мірою свою роль бюджет розвитку зможе відіграти лише тоді, коли в ньому будуть відображені інвестиційні програми розвитку крупних державно-комерційних корпорацій та природних монополій. Це дасть змогу не лише посилити вплив держави на виробництво, а й сприяти інвестиційним намірам підприємств державного і приватного секторів економіки.

У шостому розділі "Кредитний механізм структурної політики" проаналізовано сучасний стан кредитування інвестиційної діяльності в Україні та дієвість інструментів грошово-кредитного регулювання, обґрунтовано шляхи посилення ролі кредитного механізму в забезпеченні структурної перебудови економіки.

Проведене дослідження показало, що за десять років ринкового реформування вітчизняної економіки обсяги банківського кредитування відносно ВВП зменшилися в 4 рази (з 54,0% в 1992 р. до 13,6% в 2001 р.) (табл. 3). Лише за останні чотири роки (1998-2001 рр.) намітилась тенденція до зростання обсягу кредитного портфеля. Однак зберігається низькою частка довгострокових кредитів, а їх структура не відповідає завданням структурної перебудови економіки. Впродовж останніх трьох років (1998-2000) обсяг кредитів (відносно ВВП) в інвестиційну діяльність скоротився в 1,4 рази, в т.ч. короткострокових - в 1,7, довгострокових - в 1,4 рази. Суттєвими проблемами вітчизняної банківської системи, які стримують проведення активної кредитної політики, є слабка ресурсна база, низька частка довгострокових депозитів, дороговизна вітчизняного ринку кредитів.

Таблиця 3

Динаміка насиченості кредитами економіки України, в % до ВВП

Розраховано за даними: Бюлетень НБУ. - 2002. - №11. - С. 48, 86-87.

Обгрунтовано висновок, що в Україні необхідно перейти до стратегії активного довгострокового кредитування виробництва. Для цього мають бути проведені кардинальні заходи щодо зміцнення банківської системи, вдосконалення механізму та інструментів її функціонування. Першочергову увагу слід приділити реструктуризації банківської системи шляхом злиття і поглинання, залучення комерційними банками додаткового капіталу на умовах субординованого боргу (залучення коштів у вигляді кредитів, депозитів, які п'ять років не можуть бути вилучені з капіталу і в разі ліквідації банку повернення цих коштів здійснюється в останню чергу перед акціонерами банку), капіталізації прибутку банків, банкрутства неплатоспроможних банків, емісії банківських акцій, створення банків із високою часткою державної участі.

Для регулювання відсоткових ставок, на думку автора, необхідно управляти як попитом на позики, так і їх пропозицією. Адже до теперішнього часу держава регулювала в основному пропозицію кредитних ресурсів, проводячи реструктивну грошово-кредитну політику. При вирішенні цього завдання використовувались інструменти монетарного регулювання. Регулювання попиту на кредитні ресурси фактично не здійснювалось, що не забезпечувало їх ефективне використання. Доведено, що для формування попиту на кредит найважливішим є створення механізму ефективного використання і гарантій повернення позичкових грошей. При цьому необхідно чітко законодавчо визначити межі відповідальності позичальника і майнових гарантій. Рекомендовано здійснити ряд превентивних заходів для зменшення рівня ризикованості банківського кредиту, а саме: налагодити тісні контакти між керівниками банківських установ і регіональними відділеннями Агентства з питань банкрутства, Фонду державного майна України та Державною податковою адміністрацією; створити службу моніторингу діяльності економічних агентів як окремий структурний підрозділ НБУ; зобов'язати підприємства, що мають у статутному капіталі частку державної власності понад 25 %, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, формувати резерви під заборгованість за кредитами.

Сьомий розділ "Становлення нової парадигми державного регулювання структурних зрушень в економіці України" присвячений розкриттю теоретико-методологічних засад моделей централізованого планування економіки в ринкових умовах; дослідженню проблемних питань формування державних програм як інструмента реалізації структурної політики і обґрунтуванню необхідності удосконалення інструментарію планування та прогнозування з урахуванням світового досвіду.

На основі узагальнення досвіду країн, що в порівняно стислі строки досягли помітних успіхів в економічному зростанні, зроблено висновок, що такими складними процесами, як структурна перебудова, необхідно керувати централізовано. Потреба в плануванні, що обумовлена суспільним характером продуктивних сил, збільшується із зростанням реального усуспільнення виробництва. В Україні необхідність централізованого планування економіки посилюється рядом об'єктивних умов - таких, як: наявність потужного економічного потенціалу, удосконалення виробничо-господарських зв'язків під впливом поглиблення суспільного поділу праці, деформована галузева структура економіки, поява різноманітних форм власності, динамізм науково-технічного прогресу, зростаюча інтернаціоналізація господарства.

Зроблено висновок, що з ринком несумісне лише директивно-централізоване планування. Для подолання структурної кризи у вітчизняній економіці і формування ефективної її структури важливо переходити до практики макропланування через систему коротко-, середньо- і довгострокового планування на основі методів індикативного планування. Останнє можна визначити як механізм координації інтересів і діяльності державних суб'єктів управління економікою, який поєднує державне регулювання економіки з ринковим і неринковим її саморегулюванням, оснований на розробці системи показників (індикаторів) соціально-економічного розвитку та включає визначення його загальнонаціональних пріоритетів. Він виступає одночасно й інститутом державного регулювання економіки, й інститутом її саморегулювання, коригуючи як дефекти суто ринкового механізму, так і вади прямого державного втручання у відтворювальний процес.

Аргументовано необхідність посилення уваги до довгострокового прогнозування й програмування соціально-економічних процесів, що пов'язано з динамізмом та ускладненням економіки, більш жорсткою конкуренцією за ринки збуту в умовах глобалізації економічних процесів. В Україні поки що не вироблено чіткої, внутрішньо не суперечливої стратегії соціально-економічного розвитку.

Під час вироблення стратегії соціально-економічного розвитку на певний період (5-10) років, на наш погляд, треба виходити з довгострокової цілі розвитку суспільства, якою, на нашу думку, має бути розвиток продуктивних сил країни, що оцінюється в кінцевому рахунку через зростання добробуту народу. При цьому йдеться про розширений зріз поняття продуктивних сил як сукупності наступних елементів: інтелекту, інформаційної бази, науково-творчого потенціалу, підприємницького ресурсу, праці та її мотивації, техніки, технології, енергетичної і матеріально-сировинної бази, організаційно-структурних чинників, культурного середовища, територіального простору розвитку.

Акцентовано увагу на тому, що саме в контексті довгострокових цілей мають бути сформульовані національні інтереси України в процесі реформи. Початковим етапом у створенні продуктивних сил нового постіндустріального суспільства мають стати глибокі зміни в галузевій і технологічній структурі виробництва, що спричинять адекватні зміни в усіх сферах економічного життя. В зв'язку з цим зроблено висновок, що стрижнем економічної політики в трансформаційний період є цілеспрямована селективна структурна політика, що була б спрямована на реалізацію стратегічної цілі розвитку суспільства, враховувала закономірності технічного переозброєння галузей економіки і базувалась на наявних фінансових і матеріальних ресурсах. При цьому наголошено, що всі інші елементи економічної політики (інвестиційну, інноваційну, зовнішньоекономічну, зайнятості, приватизації, бюджетну, податкову, грошово-кредитну тощо) важливо тісно ув'язувати із структурною політикою.

Визначено, що одним із найважливіших інструментів реалізації стратегічних змін у структурі економіки є система державних цільових програм. Доведено, що використання цього інструменту управління економічним розвитком в Україні впродовж більш як 20 років дискредитувало себе через безсистемність у формуванні переліку програм, відсутність жорстких критеріїв відбору, велику кількість різноманітних програм, невідпрацьованість механізму багатоканальності джерел фінансування, планування і розподілу фінансових ресурсів, недоліки в управлінні програмами тощо.

Для досягнення кардинальних зрушень у структурі національної економіки аргументовано доцільність розробки національної комплексної програми її структурної перебудови, яка б включала державні цільові програми двох типів: структуроформуючі і структурозабезпечуючі. До перших запропоновано віднести програми розвитку окремих галузей економіки (виробництв), що мають потенціал для розвитку (відносно конкурентоспроможні і з низькою конкурентоспроможністю, але мають потенціал для розвитку), а також програми згортання депресивних галузей і виробництв, що не мають перспектив розвитку (значне інноваційне відставання від світового рівня), а до других - програми, спрямовані на розвиток чинників, що найбільше сприяють ефективним структурним зрушенням в економіці (табл. 4).

Складовим елементом комплексної програми структурної перебудови має бути набір інструментів (стратегічних і кон'юнктурних), за допомогою яких держава може направляти і стимулювати структурну перебудову відповідно до визначених системою структуроформуючих і структурозабезпечуючих програм.

На наш погляд, програму структурної перебудови потрібно здійснювати поетапно протягом не менше п'ятнадцяти років. При цьому на різних етапах її реалізації критерії вибору першочергових структурних зрушень повинні бути різними: на ранніх етапах -- еластичність за доходами, а в подальшому -- темпи зростання продуктивності праці і ступінь впливу на навколишнє середовище. Тоді логіка структурної перебудови на перспективу така: прискорений розвиток споживчого сектора - реструктуризація інвестиційного комплексу на базі традиційних технологій - ресурсозбереження - широке розповсюдження високих технологій.

Таблиця 4

Перелік структурозабезпечуючих програм та їх мета

Зважаючи на необхідність практичного впровадження довгострокового планування в процесі структурної перебудови економіки, обґрунтовано та розроблено пропозиції щодо удосконалення інструментарію планування і прогнозування шляхом розширення і поглиблення балансової роботи з використанням багатого світового і вітчизняного досвіду складання національних балансів, індикативних планів, створення розгалуженої мережі урядових і незалежних органів з організації планування, налагодження взаємодії всіх органів управління.

Визначено, що в ринкових умовах базою для розробки економічної політики має стати зведений фінансовий баланс, що відображає механізм збалансування попиту і пропозиції. Розробку цього балансу важливо здійснювати в тісному взаємозв'язку між галузевим балансом виробництва і розподілу продукції, супроводжуючи коригуванням первісно намічених найважливіших макроекономічних і міжгалузевих пропорцій суспільного виробництва, обсягів і структури експорту та імпорту, показників, що характеризують рівень життя населення.

Розроблені і запропоновані напрями активізації державного впливу на здійснення структурної перебудови національного господарства мають фундаментальне значення, оскільки їх реалізація сприяла б обґрунтуванню структурної політики з урахуванням особливостей соціально-економічного розвитку України.

Висновки

Інтегральним науковим результатом дисертаційного дослідження є комплексна розробка теоретико-методологічних засад державного регулювання структурних зрушень в економіці України в умовах її ринкової трансформації. Сформульовано ряд принципових висновків і пропозицій щодо напрямів, методів і механізмів реалізації державної структурної політики.

1. Вихідною методологічною базою для дослідження структури економіки є багатоаспектне бачення останньої як багаторівневої системної конструкції, що включає господарські системи підприємств, організацій, корпорацій; економіку регіонів; макроекономіку із своєю господарською системою, що об'єднуються в єдине ціле галузевими економіками, різними інфраструктурами (виробничою, ринковою, інформаційною, соціальною) і фінансовою системою. Основою аналізу структури економіки має бути відтворювальний підхід.

Сучасна структура національної економіки може бути представлена у вигляді постійно відновлюваного відтворювального циклу, в якому проявляються основні структурні залежності, а також притаманний йому механізм самоорганізації, самоуправління економічної відтворювальної системи, формування основних факторів саморозвитку. В ній відображаються і реалізуються наступні пропорції: матеріально-речові, вартісні, соціально-економічні й соціальні, макроекономічне регулювання яких є об'єктом структурних реформ.

2. Структурну політику слід розглядати як підсистему економічної, що пов'язана і активно взаємодіє з іншими її підсистемами - інвестиційною, науково-технічною, інноваційною, промисловою, аграрною, валютно-фінансовою, зовнішньоекономічною тощо. В сукупності державних політик структурна політика займає особливе місце, обумовлене загальністю стійких і упорядкованих зв'язків між складовими елементами в усіх господарських, соціальних, науково-технічних та інших системах.

У трансформаційний період цілеспрямована структурна політика має стати стрижнем економічної політики, що спрямовувалась би на реалізацію стратегічної цілі розвитку суспільства - зростання добробуту народу, враховувала закономірності технічного переозброєння галузей економіки і базувалась на реально можливих фінансових і матеріальних ресурсах.

3. Структурну перебудову економіки як складний, багатоаспектний, масштабний і довготривалий процес необхідно поставити на фундаментальну планову основу і здійснювати через систему коротко-, середньо- і довгострокового планування на основі методів індикативного планування. Індикативні плани повинні розроблятись за участю і з урахуванням пропозицій ділових кіл і наукового співтовариства. Сама процедура розробки планів має на меті завдання формування загальнонаціонального консенсусу пріоритетів соціально-економічного розвитку країни і повинна спиратися на роботу інститутів соціального партнерства. Для розробки індикативних планів необхідно зробити відкритою для державного контролю економічну інформацію, на основі якої здійснюється цей процес, створити розгалужену систему планових і сприяючих органів і налагодити їх взаємодію.

4. Ефективним інструментом реалізації стратегічних змін у структурі економіки є система державних цільових програм. У вітчизняній практиці використання державних цільових програм відзначено низкою суттєвих недоліків. Основні з них: безсистемне формування переліку програм; велика кількість програм і відсутність жорстких критеріїв їх відбору; декларативність, надмірна широта запланованих заходів; необґрунтованість очікуваних кінцевих результатів; нескоординованість програм по строках виконання; відсутність ефективного механізму багатоканальності джерел фінансування програм, планування і розподілу фінансових ресурсів у рамках програм, що фінансуються з бюджету; нечіткість у розподілі виконавчої та контрольної функцій по управлінню програмами. Внесено пропозиції щодо розробки національної комплексної програми структурної перебудови економіки, в якій би чітко визначались послідовність структурних зрушень; комплекс заходів, які передбачають узгоджений розвиток технологічно пов'язаних між собою галузей і виробництв; створення відповідних науково-технічних заділів по новій техніці і технології; розвиток кооперації та інтеграції, а також інструментів державного регулювання процесом структурної перебудови.

5. Регулюючі функції управління програмами можуть зміщуватись на рівень фірм-виконавців. З цією метою можуть засновуватись на договірних началах спеціальні державні, приватні, змішані незалежні компанії, консорціуми, агентства із спеціальними повноваженнями і відповідальністю. Організація управління державними програмами в ході виконання може модифікуватись з метою підвищення їх ефективності.

6. У регулюванні структурних зрушень в економіці України недостатньо ефективно використовується фінансово-кредитний механізм та його регулятори. Перешкодою служать недоліки в формуванні податкової системи та суперечності в проведенні податкової політики. Так, гальмом для здійснення прогресивних структурних зрушень стали нерівномірний розподіл податкового тягаря між різними секторами (галузями) економіки; значна частка в структурі податкової системи непрямих податків, що є ціноутворюючим фактором; слабка розвинутість ресурсних платежів; нерозвинутість стимулюючої функції податків; низький рівень збираності податків, слабка захищеність вітчизняних товаровиробників від недобросовісної зовнішньої конкуренції, нестабільність податкового законодавства тощо.

7. Під час реформування податкової системи України доцільно враховувати позитивний досвід розвинутих країн щодо використання податкового механізму для стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності, ресурсозбереження, концентрації капіталів, регулювання зайнятості. З досвіду країн, що розвиваються, можна запозичити механізм залучення приватних інвестицій (в основному іноземних) до розвитку пріоритетних сфер економіки, а також регулювання експортно-імпортних операцій, враховуючи особливості соціально-економічного розвитку національного господарства. Повчальним для України є досвід країн із перехідною економікою щодо удосконалення оподаткування фізичних осіб, регулювання співвідношення між податками на юридичних і фізичних осіб.

8. Для підтримки структурно-технологічних зрушень інноваційного типу в економіці та окремих її секторах (галузях) необхідно активізувати стимулюючу функцію податкової системи, що в перспективі забезпечить перехід до нового технологічного укладу, стимулюватиме перелив трудових, матеріальних і фінансових ресурсів у прогресивні виробництва, а з іншого - стримуватиме нагромадження морально та фізично застарілого устаткування та розвиток неефективних виробництв. Тільки запровадження комплексу стимулів для розширення масштабів і підвищення ефективності виробництва дає можливість перевести економіку в режим динамічного розвитку.

З огляду на це, об'єктом пільгового оподаткування має бути конкретний проект, що реалізує ключові напрями, визначені національною комплексною програмою структурної перебудови, а суб'єкти господарювання, що беруть участь в його реалізації, зобов'язані брати на себе конкретні зобов'язання (зниження витрат, впровадження ресурсозберігаючих технологій, реструктуризація виробництва тощо). При цьому фінансові ресурси, що залишаються в розпорядженні суб'єктів господарювання завдяки пільговому оподаткуванню, мають стати об'єктом державного контролю. У разі нецільового використання цих ресурсів, пропонується суму прибутку, залишеного як пільга, оподатковувати в загальному режимі.

9. Одним із нагальних завдань у сфері оподаткування, спрямованих на підвищення стимулюючої функції податків, є подальше удосконалення ПДВ на основі позитивного досвіду розвинутих країн, адаптація його до європейських норм з урахуванням особливостей вітчизняної економіки. Для цього необхідно, по-перше, поетапно (із скороченням пільг) знижувати ставку ПДВ; по-друге, враховуючи регресивний характер ПДВ, диференціювати його ставку, встановивши понижену ставку (10%) на соціально значущі товари широкого вжитку, споживання яких важливе для низькодохідних груп, і більш високі, ніж стандартні - на окремі блага і предмети розкоші, що споживаються в основному високодохідними категоріями населення. По-третє, для зменшення негативного впливу ПДВ на ціну кінцевої продукції потрібно прискорити процес формування концернів та інших видів об'єднань, що дасть змогу зменшити кількість проміжних ланок (посередників), які нині широко розповсюджені і в яких на кожній наступній стадії нараховується ПДВ; по-четверте, удосконалити механізм відшкодування дебетового сальдо ПДВ з бюджету, запровадивши спеціальні рахунки для зарахування цього податку. Після проведення зазначених заходів ПДВ виконуватиме роль не лише джерела доходів бюджету, а й важливого дієвого інструменту регулювання економіки.

10. Через відсутність в Україні повноцінного ринкового середовища, усунення структурних деформацій економіки та закріплення позитивної динаміки зростання не може бути забезпечене лише за допомогою податкового механізму. Це пов'язано з існуванням досить інерційної структурно-технологічної залежності галузей, що, відповідно, зумовлює тривалий період їх переоснащення чи реконструкції і загрожує консервацією існуючого укладу. Тому нагальним є розширення бюджетно-інвестиційної підтримки реального сектора економіки.

11. Інвестиційні програми рекомендовано фінансувати через бюджет розвитку, який слід вивести із зведеного бюджету, і виконувати їх необхідно через інститути розвитку. До бюджету розвитку мають бути включені передбачені в бюджеті централізовані капітальні вкладення; кошти для фінансування програм розвитку; доходи від приватизації державного майна та управління державними пакетами акцій корпоративних підприємств; пов'язані іноземні кредити; частина амортизації підприємств державної власності під довгострокові зобов'язання уряду або НБУ (з наступним погашенням за рахунок прибутку від створених об'єктів). При цьому державні кошти важливо використовувати як засіб створення первинних умов для залучення приватних та іноземних інвестицій в пріоритетні галузі економіки, що гарантуватиме цільове спрямування інвестиційних ресурсів.

Доцільно розробляти середньострокові бюджети розвитку, що сприятиме забезпеченню наступності в процесі річного перехідного фінансування інвестицій, націленості річних бюджетів на вирішення середньо- і довгострокових завдань структурної перебудови економіки. Тоді в рамках середньострокового балансу можна збалансувати загальну суму дефіциту і суму бюджетних надлишків за всі роки циклу.

12. Для більш широкого залучення банківських кредитів для здійснення структурної перебудови економіки необхідно проводити державну політику дешевого і ефективного кредиту шляхом створення банків із високою часткою державної участі, розвитку кредитної кооперації, формування спеціалізованих інвестиційних банків.

Зокрема, пропонується диференціювати норми мінімальних резервів. Так, для комерційних банків, що працюють на ринку фіксованих ресурсів (вклади і депозити), ставка повинна бути нижчою порівняно з тими банками, що орієнтуються лише на залишки фондів підприємств та комерційних структур.

А для комерційних банків, що видають довгострокові кредити під інвестиційні проекти, доцільно встановити податкові пільги. Належну увагу потрібно приділити розвитку системи державного страхування кредитів.

13. З метою досягнення скоординованості дій органів економічного, фінансового та монетарного регулювання економічних процесів в Україні слід було б розширити повноваження Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України стосовно визначення інструментів реалізації комплексної програми структурної перебудови економіки.

Водночас для достовірного відображення соціально-економічної ситуації в країні пропонується надати Державному комітету статистики України статус незалежного органу управління, аналогічний нинішньому статусу НБУ. Під незалежністю в даному випадку розуміється захищеність від впливу з боку будь-яких органів влади і управління, лобістів усіх видів і різних політичних сил.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Шаблиста Л.М. Податки як засіб структурної перебудови економіки. - К.: Інститут економіки НАН України, 2000. - 217 с. (рецензії на монографію див.: Василик О.Д. Системне дослідження податкових проблем // Фінанси України. - 2000. - №10. - С. 151-152; Кваснюк Б.Е. Податкова складова механізму структурної політики // Економіка України. - 2000. - №10. - С. 89-90).

2. Шаблиста Л.М. Якісні фактори зростання. - К.: Вид-во політичної літератури України, 1980. - 112 с. (5,9 д.а.).

Розділи в колективних монографіях

3. Механізм структурних зрушень в економіці України. - К.: НАН України, Інститут економіки, 2002. - 288 с. (16,8 д.а.) (особистий внесок: розділ 2 "Програмне забезпечення структурної перебудови економіки". - 2,2 д.а. С. 63-102).

4. Система регуляторів перехідної економіки / Відп. ред. Кононенко В.І. - К.: НАН України, Інститут економіки, 1999. - 333 с. (19,3 д.а.) (особистий внесок: розділ 4.2 "Тенденції розвитку оподаткування та їх вплив на ціноутворення в Україні". - 1,7 д.а. С. 189-217; розділ 4.3 "Напрями послаблення податкового тиску на ціни". - 0,7 д.а. С. 217-229).

5. Формування ринкових регуляторів в перехідній економіці України / Від. ред. Кононенко В.І. - К.: НАН України, Інститут економіки, 1996. - 164 с. (10,5 д.а.) (особистий внесок: розділ 1.2 "Розвиток системи макроекономічного регулювання" - 0,8 д.а. С. 14-27; розділ 3.1 "Роль процентної політики в становленні і функціонуванні ринкових відносин". - 0,5 д.а. С. 60 - 68; розділ 3.3 "Податки як регулятор ринкової економіки". - 0,5 д.а. С. 81 - 90; розділ 5.3 "Економічна обґрунтованість зовнішньоекономічних та внутрішніх цін на імпортну продукцію" (співавтор Шевченко Л.І.) - обґрунтовано необхідність підвищення регулюючої ролі держави в установленні взаємовигідних зовнішньоекономічних зв'язків. - 0,2 д.а. С. 140 - 147; розділ 5.4 "Методичні основи економічного обгрунтування імпортозаміщення і важелі його державного регулювання" (співавтор Шевченко Л.І.) - обґрунтовано доцільність розробки довгострокової програми розвитку імпортозамінюючих виробництв в Україні, визначено важелі регулювання імпортної діяльності та стимулювання імпортозаміщення. - 0,2 д.а. С. 148-155).

6. Экономические регуляторы воспроизводственного процесса / Отв. ред. Кононенко В.И. - К.: Наукова думка, 1992. - 282 с. (16,7 д.а.) (особистий внесок: розділ 2 "Роль планового начала в рыночной экономике". - 1,8 д.а. С. 39 - 69).

7. Интенсификация социалистической экономики: В 5 т., 6 кн. / Т. 1: Теория интенсификации общественного производства / Ред. кол. тома И.И. Лукинов (отв. ред.), В.К. Черняк, Л.К. Безчастный. - К.: АН УССР Институт экономики, 1989. - 534 с. (28,1 д.а.) (особистий внесок: розділ 5.2 "Структурная перестройка экономики". - 0,9 д.а. С. 406 - 423).

8. Хозяйственный механизм в условиях интенсификации социалистической экономики / Отв. ред-ры Лукинов И.И., Окали И. - АН УССР, Институт экономики; Словацкая АН, Экономический институт. - К.: Наукова думка, 1989. - 295 с. (15,5 д.а.) (особистий внесок: розділ 2.3 "Переориентация структурной политики на рост эффективности общественного производства". - 0,6 д.а. С. 84-95).

9. Усиление действенности хозяйственного механизма на современном этапе / Отв. ред. Кононенко В.И. - К.: Наукова думка, 1987. - 293 с. (15,5 д.а.) (особистий внесок: розділ 3.1 "Повышение научного уровня планирования структуры общественного производства". - 0,9 д.а. С. 58 - 75).

10. Экономические проблемы развитого социализма: В 4 т., 5 кн. / Т. 3: Повышение эффективности социалистического воспроизводства / Ред. кол. тома В.И. Кононенко (отв. ред.), А.К. Агафонов, А.В. Марьенко, Л.Н. Шаблистая. - К.: Наукова думка, 1985. - 271 с. (14,3 д.а.) (особистий внесок: розділ 3.1 "Формирование оптимальной пропорциональности производства". - 0,4 д.а. С. 79_86; розділ 3.2 "Факторная сбалансированность и эффективность производства". - 0,6 д.а. С. 87-99; розділ 3.4 "Влияние структурной сбалансированности на эффективность производства". - 0,4 д.а. С. 113-122; розділ 3.5 "Сбалансированность основных и инфраструктурных отраслей и эффективность производства". - 0,4 д.а. С. 122-129).

11. Факторы экономического роста в условиях развитого социализма / Отв. ред. Кононенко В.И. - К.: Наукова думка, 1983. - 327 с. (17,2 д.а.) (особистий внесок: розділ 6 "Совершенствование структуры общественного производства как фактор экономического роста". - 2,2 д.а. С. 170-210).

12. Вопросы интенсификации и сбалансированности расширенного воспроизводства в период развитого социализма / Под ред. чл.-кор. АН СССР А.И. Ноткина. - М.: Наука, 1981. - 365 с. (20,9 д.а.) (особистий внесок: проаналізовано тенденції зміни основних виробничих пропорцій в Україні і визначено перспективи їх удосконалення - в розділі 3 "Пропорции развития народного хозяйства Украинской ССР" (співавтор розділу Кононенко В.І.). - 0,5 д.а. С. 323-337).

13. Проблемы интенсивного развития производства / Отв. ред. Багрий П.И. - К.: Наукова думка, 1978. - 330 с. (17,4 д.а.) (особистий внесок: розділ 3 "Интенсивное расширение производства и качественные изменения социалисти-ческой экономики". - 4,3 д.а. С. 130 - 210).

Статті у наукових журналах

14. Шаблиста Л.М. Посилення інвестиційної складової державного бюджету // Вісник Київського Національного університету ім. Т.Шевченка: серія "Економіка", 2002. - №60-61. - С. 97-99.

15. Шаблиста Л.М. Податкова політика України в трансформаційний період // Актуальні проблеми економіки. - К.: ВНЗ "Національна академія управління", 2001. - №3-4. - С. 26-33.

16. Шаблиста Л.М. Податкова реформа в Україні: цілі та концептуальні основи // Вісник Київського державного університету технологій та дизайну. Зб. наук. пр. - 2001. - №2. - С. 22-28.

17. Шаблиста Л.М. До питання взаємозв'язку податків і державних витрат // Вісник Київського Національного університету ім. Т.Шевченка: серія "Економіка", 2000. - №45. - С. 44 - 45.

18. Шаблиста Л. Сучасна податкова система в Україні та шляхи її удосконалення // Ефективність реформування Української економіки: Зб. наук. пр. - К.: НАНУ, Ін-т економіки, 1999. - С. 61-66.

19. Концепція економічної стабілізації та зростання в Україні // Економіка України. - 1997. - №12. - С. 4-17 (особистий внесок: пропозиції щодо посилення стимулюючої функції податків в економічному зростанні).

20. Шаблиста Л.М. Досвід становлення і функціонування податкових систем у зарубіжних країнах // Проблеми використання світового досвіду державного регулювання економіки: Зб. наук. пр. К.: НАНУ, Ін-т економіки, 1997. - С. 15-30.

21. Шаблиста Л.М. Формування системи макроекономічного регулювання. // Ринок та державне регулювання у перехідній економіці України: Зб. наук. пр. - К.: АН України, Ін-т економіки, 1994. - С. 12-27.

22. Стратегія соціально-економічного розвитку України. - К.: НАН України, Інститут економіки, 1994. - 231 с. (особистий внесок: розділ 4.3 "Методи і засоби державного економічного управління". - С. 138-142).

23. Концепція стратегії економічного розвитку України. - К.: АН України, Інститут економіки, 1992. - 108 с. (особистий внесок: обгрунтовано необхідність докорінної зміни податкової політики в розділі 1.2 "Докорінна зміна цінової, податкової, фінансової і кредитної політики". - С. 13-17).

24. Шаблистая Л.Н. Плановые рычаги стабилизации потребительского рынка // Формирование рынка в СССР: Сб. науч. тр. - К.: АН УССР, Ин-т экономики, 1991. - С. 23_39.

25. Шаблистая Л.Н. Перестройка народнохозяйственного планирования // Экономика Советской Украины - 1989. - №1. - С. 56-61.

26. Шаблистая Л.Н. Перестройка планирования на уровне первичного звена управления // Механизм интенсивного хозяйствования: Сб. науч. тр. - К.: АН УССР, Ин-т экономики, 1989. - С. 31-38.

27. Шаблистая Л.Н. Повышение обоснованности планов производства предметов потребления // Усиление воздействия хозяйственного механизма на повышение эффективности социалистического воспроизводства: Сб. науч. тр. - К.: АН УССР, Ин-т экономики, 1989. - С. 13-18.

28. Анализ итогов экономического эксперимента и предложения по его дальнейшему развитию / Отв. ред. И.И. Лукинов. - К.: АН УССР, Ин-т экономики, 1985. - 68 с. (особистий внесок: розділ 1 "Оценка результатов хозяйственной деятельности в условиях экономического эксперимента". - С. 4_15).

29. Шаблистая Л.Н. Роль воспроизводственной структуры капитальных вложений в повышении эффективности их использования // Экономические проблемы улучшения использования капитальных вложений: Сб. науч. тр. - К.: АН УССР, Ин-т экономики, 1984. - С. 3-8.

30. Шаблистая Л.Н. О пропорциональности развития промышленности и сельского хозяйства // Экономические проблемы развития межотраслевых народнохозяйственных комплексов: Сб. науч. тр. - К.: АН УССР, Ин-т экономики, 1983. - С. 5-12.

31. Шаблистая Л.Н. Некоторые вопросы обеспечения сбалансированности общественного производства // Совершенствование хозяйственного механизма на современном этапе: Сб. науч. тр. - К.: АН УССР, Ин-т экономики, 1983. - С. 8-14.

32. Шаблистая Л.Н. Взаимосвязь структурных сдвигов и эффективности общественного производства // Повышение эффективности и совершенствование методологии исследования основных фаз воспроизводства: Сб. науч. тр. - К.: АН УССР, Ин-т экономики, 1982. - С. 22-27.

33. Шаблистая Л.Н. Особенности структурной политики в условиях интенсивного развития производства. // Повышение эффективности социалистического воспроизводства: Сб. науч. тр. - К.: АН УССР, Ин-т экономики, 1982. - С. 8-12.

34. Шаблистая Л.Н. Роль повышения качества продукции в совершенствовании отраслевой структуры и ускорения роста общественного производства // Теоретические основы экономического роста в условиях развитого социализма: Темат. сбор. - К.: АН УССР, Институт экономики, 1980. - С. 23-34.

35. Шаблистая Л.Н. Рациональное использование капитальных вложений - важное средство достижения сбалансированности общественного производства в условиях его интенсивного развития // Проблемы сбалансированности интенсивного воспроизводства: Темат. сбор. - К.: АН УССР, Ин-т экономики, 1979. - С. 30_45.

36. Шаблистая Л.Н. Совершенствование отраслевой структуры общественного производства как фактор повышения его эффективности // Проблемы совершенствования структуры социалистического воспроизводства: Темат. сбор. - К.: АН УССР, Институт экономики, 1978. - С. 3-12.

37. Шаблиста Л.М. Основні тенденції удосконалення галузевої структури суспільного виробництва в умовах його інтенсифікації // Проблеми соціалістичного відтворення: Темат. збір. - К.: АН УРСР Ін-т економіки, 1977. - С. 21-29.

Тези доповідей в матеріалах конференцій

38. Шаблиста Л.М. Податкова реформа як засіб для підвищення дієвості системи оподаткування // Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи розвитку: Зб. наук. праць за матер. конф. - Ірпінь: ДПА, Академія державної податкової служби, 2001. - С. 321-323.

39. Шаблиста Л.М. Зовнішньоекономічна політика як інструмент структурної перебудови економіки // Формування торговельних режимів у перехідних економіках в умовах глобалізації (приклад України): Матеріали IX міжнарод. наук.-теорет. конф. - К.: Київський нац. ун-т ім. Т.Шевченка, Ін_т міжн. віднос., 2001. - С. 70-73.

40. Шаблиста Л.М. Податки і податкова політика в системі економічної безпеки України // Україна в ХХІ столітті: концепції та моделі економічного розвитку / Матеріали доповідей V Міжн. конгресу українських економістів. Частина І. - Львів, 2000. - С. 86-88.

41. Шаблиста Л.М. Створення і функціонування вільних (спеціальних) економічних зон в Україні: проблеми та перспективи // Проблемы и перспективы развития предпринимательства в Украине / Материалы всеукр. науч.-практ. конф. - Донецк, 2000. - С. 87-89.

42. Шаблиста Л.М. Виступ на засіданні "круглого столу" "Безпека економічних трансформацій" на тему: "Від тактики "нічного сторожа" - до стратегії держави-реформатора". - К.: Інститут стратегічних досліджень, 2000. - С. 31-32.

43. Шаблиста Л.М. Методологічні засади стабілізації податкових доходів та їх міжбюджетного розподілу // Реформа міжбюджетних відносин і проблеми розвитку податкової системи України / Матеріали наук.-практ. конф. - м. Ірпінь, 1999. - С. 35-38.

44. Шаблиста Л.М. Податковий тягар в Україні: оцінка рівня та шляхи оптимізації // "Проблеми та шляхи розвитку податкової системи України" / Матеріали наук.-практ. конф. - Ірпінь, 1998. - С. 38-40.

45. Шаблиста Л.М. Підвищення регулюючої функції податків // Економічні реформи і автомобілебудування в Україні / Матеріали наук.-практ. конф. - К.: Інститут проблем людини, 1997. - С. 233-240.

46. Шаблиста Л.М. Сучасний стан податкової системи України і напрями її реформування // Тези міжн. наук.-практ. конф. "Проблеми вдосконалення податкової системи України". - Київ, 1996. - С. 107-109.

47. Шаблиста Л.М. Формування системи державного регулювання економіки України, адекватної ринковій формі господарювання // Республ. наук.-практ. конф. "До нової України - шляхом реформ" / Тези виступів. - Київ, 1993. - С. 177-179.

48. Шаблистая Л.Н. Механизм управления структурными сдвигами в условиях перехода к рыночной экономике // Развитие производственных отношений и становление новых хозяйственных форм / Тез. докл. конф. - Киев: АН Украины, Институт экономики, 1991. - С. 234-236.

49. Шаблистая Л.Н. Усиление планового начала в нормализации потребительского рынка // Всесоюзн. науч.-практ. конф.: "Рынок в СССР: современный этап и перспективы" / Тез. докл. - Москва, 1991. - С. 271-273.

50. Шаблистая Л.Н. Механизм планового регулирования производства на уровне первичного звена в условиях рыночной экономики // Комплексное совершенствование хозяйственного механизма (народнохозяйственный и региональный аспекты) / Тез. докл. Всесоюзн. конф. Секция 1. - Минск, 1990. - С. 29-31.

51. Шаблистая Л.Н. Усиление планового воздействия на совершенствование структуры общественного производства // Всесоюзн. науч. конф. "Совершенствование хозяйственного механизма в условиях расширения экономической самостоятельности производственных объединений (предприятий)" Тез. докл. - Секция II. Совершенствование планирования промышленного производства. - Москва, 1986. - С. 14-16.

52. Шаблистая Л.Н. Совершенствование методологических основ планирования производства товаров народного потребления // Проблемы совершенствования хозяйственного механизма: Тезисы докладов респ. науч. конф., часть 1. - Киев., 1984. - С. 40.

Анотація

Шаблиста Л.М. Державне регулювання структурних зрушень в економіці України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.02.03 - організація управління, планування і регулювання економікою. - Інститут економічного прогнозування НАН України, Київ, 2002.

Дисертацію присвячено дослідженню теоретичних і методологічних засад удосконалення механізму державного регулювання структурних зрушень в національній економіці в умовах ринкової трансформації. Проаналізовано сучасні тенденції структурних зрушень в економіці України, дана оцінка їх ефективності, розкрито основні причини інерційності структури вітчизняної економіки. Визначено роль податкового, бюджетного і кредитного механізмів в регулюванні структурних зрушень і обгрунтовано конкретні рекомендації щодо їх удосконалення, виходячи із світового досвіду регулювання структури економіки.

Розвинута ідея щодо розробки національної комплексної програми структурної перебудови економіки України, в основу якої закладено принцип організаційного поєднання двох типів державних цільових програм - структуроформуючих і структурозабезпечуючих. Розроблено пропозиції щодо удосконалення інструментарію планування та прогнозування з урахуванням світового досвіду.

Ключові слова: структурна перебудова економіки, інструменти державного регулювання економіки, структурна політика, податкова політика, кредитний механізм, бюджетні витрати, структуроформуючі і структурозабезпечуючі державні програми.

Аннотация

Шаблистая Л.Н. Государственное регулирование структурных изменений в экономике Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.02.03 - организация управления, планирование и регулирование экономикой. - Институт экономического прогнозирования НАН Украины, Киев, 2002.

Диссертация посвящена исследованию теоретических и методологических основ совершенствования механизма государственного регулирования структурных изменений в национальном хозяйстве в условиях рыночной трансформации. Обоснована необходимость государственного регулирования структуры экономики, обусловленная закономерностями развития современного воспроизводственного процесса и особенностями развития экономики Украины как самостоятельного государства. Определены содержание, основные задачи и методы реализации государственной структурной политики в переходной экономике.

Проанализированы современные тенденции структурных изменений в экономике Украины и дана оценка их эффективности. Определены истоки инерционности структуры экономики, которые кроются как в стартовых условиях, сформировавшихся еще в советский период, так и рыночных реформах, проводимых без достаточного научного обоснования. Раскрыто негативное влияние ценовых диспропорций, сокращения доли государственных инвестиций в основной капитал и неэффективного их использования; поспешной либерализации внешней торговли; модели приватизации, которая реализовалась в стране; жесткой финансовой и денежно-кредитной политики на динамику структурных изменений.

Выявлена роль налогового механизма в регулировании структурных изменений в экономике. Определены особенности налоговой политики и уровень налоговой нагрузки на экономику в целом и на отдельные ее сферы. Раскрыта ограниченность стимулирующей функции налогов в осуществлении прогрессивных структурных изменений.

Обобщен опыт налогового регулирования структурных изменений в развитых и развивающихся странах, а также в странах с переходной экономикой и определены направления его возможного использования при реализации структурной политики в Украине.

Проанализировано влияние бюджетных расходов на хозяйственное развитие. Акцентировано внимание на необходимости повышения роли бюджетных расходов в ускорении структурной перестройки экономики.

Раскрыты проблемы национальной банковской системы, сдерживающие проведение активной кредитной политики, разработаны предложения по повышению уровня капитализации банков, снижению уровня рискованности банковских кредитов и снижения на этой основе процентных ставок по кредитам.

Обоснована целесообразность разработки национальной комплексной программы структурной перестройки экономики, в которой бы определялась этапность перестройки отраслей и комплексов, состав, объем источников ресурсного и финансового обеспечения, политика концентрации ресурсов на приоритетных направлениях, мотивации трудовых агентов и т.д.

Ключевые слова: структурная перестройка экономики, инструменты государственного регулирования экономики, структурная политика, налоговая политика, кредитный механизм, бюджетные расходы, структуроформирующие и структурообеспечивающие государственные программы.

Annotation

Shablysta L.M. State regulation of structural changes in economy of Ukraine. - Manuscript.

Thesis for academic degree of Doctor of Economics, speciality 08.02.03 - Organization of control, planning and regulation of economy. - Institute for Economic Forecasting, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2002.

The thesis is devoted to investigation of theoretical and methodological grounds of improvement of mechanism of state regulation of structural changes in national economy in the condition of its market transformation. The current tendencies of structural changes in Ukrainian economy were analyzed, their efficiency was assessed, main reasons of structure's inertia of native economy were considered. The role of tax, budget and credit mechanisms in the regulation of structural changes was determined and specific recommendations for its improvement were substantiated proceeded, included the world experience of regulation of economic structure.

The idea of elaboration of national complex program of structural reformation of Ukrainian economy was developed. On the basis of this idea there was elaborated the principle of organizational combining of two types of state aimed programs - structurally-formed and structurally-supplied. Propositions for improvement of regulators of planning and forecasting on consideration the world experience were suggested.

Key words: structural reformation of the economy, instruments of state regulation, structural policy, tax policy, credit mechanism, budget expenditures, structurally-formed and structurally-supplied state programs.

Размещено на Allbest.ru