Ринково-орієнтована система управління економічною діяльністю в галузі зв'язку

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Спеціальність 08.07.04 - Економіка транспорту і зв'язку

РИНКОВО-ОРІЄНТОВАНА СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В ГАЛУЗІ ЗВ'ЯЗКУ

СТРІЙ ЛЮБОВ ОЛЕКСІЇВНА

Одеса - 2003

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Перехідний період становлення ринкових відносин в Україні співпав за часом з радикальними перетвореннями у світовій економіці. Починаючи з 1990 року у провідних світових країнах розвиваються глобальні процеси, які викликані до життя принципово новою роллю в сучасному світі інформації, знань, інформаційних та телекомунікаційних технологій. Формується економіка, в якій основне джерело продуктивності полягає в технології генерації знань, обробці інформації та формуванні комунікацій. Виробництво товарів і послуг з використанням інформації та інформаційних технологій стає переважаючим. Центр розвитку зміщується на людину. Знання, новаторство цінуються все більше і більше. Основою економіки стають професіонали, які володіють знаннями. Інтелектуальний потенціал підприємства перетворюється в усе більш ефективний фактор виробництва.

Світові економічні процеси найбільш радикально вплинули на трансформацію систем управління економічною діяльністю як підприємств, компаній, корпорацій, так і галузей у цілому. Ієрархічна вертикаль поступається місцем горизонтальним зв'язкам, розвитку горизонтальних корпорацій. Це стало можливим, тому що володіння інформацією перестало бути монополією керівництва. Сучасні комп'ютерні системи Інтернет, Інтранет та Екстранет дозволяють виконавцям безпосередньо одержувати будь-яку, необхідну їм, інформацію і діяти самостійно.

Україна може включитися в нові світові економічні процеси, одним із визначальних факторів цього є стан і динаміка розвитку економіки зв'язку. Галузь зв'язку країни має добре підготовлених спеціалістів з високим інтелектуальним потенціалом. Це дає унікальну можливість галузі (й Україні), використовуючи спеціалістів, які володіють знаннями, швидко освоїти нові технології, сучасну організацію економічної діяльності та вийти на передові рубежі прогресу.

Всесвітня інфраструктура зв'язку, яка формується, і можливості світових телекомунікацій, що швидко розвиваються, сприяють становленню інформаційної і глобальної економіки, забезпечують її швидке зростання. У свою чергу розвиток економіки стимулює розвиток зв'язку. Швидко зростає кількість підприємств, підприємців, які, працюючи у віртуальних офісах, зв'язуються лініями зв'язку та Інтернет з іншими підприємствами і підприємцями в різних частинах світу і, не користуючись засобами транспорту, вирішують багато економічних проблем. За допомогою зв'язку здійснюється більшість економічних трансакцій як усередині держав, так і у всесвітньому масштабі. Зв'язок починає заміняти і витісняти деякі комунікаційні магістралі.

Сучасний етап економіки зв'язку України характеризується її стабільним розвитком з більш високими темпами зростання основних показників, ніж в інших галузях економіки країни. У галузі розпочато економічні перетворення, націлені на створення умов функціонування повноцінних ринкових відносин. Але, порівняно з іншими розвиненими країнами, економіка зв'язку України суттєво відстає у використанні нових технологій, у розвитку мережі Інтернет, за обсягом надаваних послуг зв'язку та за іншими показниками.

Проведені дослідження показали, що швидкий розвиток економіки зв'язку в більшості країн стимулюється: демонополізацією, лібералізацією і реформою сфери управління й організації економічної діяльності, а також незмінною підтримкою з боку держави. Методи управління економічною діяльністю, що орієнтуються на ринок та на інформаційні технології, забезпечують динамічний розвиток зв'язку в США, країнах Євросоюзу, Японії та в інших державах. В Україні ця робота проводиться без попереднього наукового обґрунтування. Впровадження ринкових методів управління більше декларується, зміст лібералізації економічних відносин не визначений. Такий стан гальмує економічне зростання галузі зв'язку.

Зростання значення зв'язку в світовій економіці, необхідність випереджаючого розвитку зв'язку для побудови в Україні сучасних ринкових відносин вимагають суттєвих перетворень системи управління економічною діяльністю в галузі. Головним напрямком цих перетворень може бути впровадження сучасної ринково-орієнтованої системи управління економічною діяльністю в галузі.

В теоретичному плані цей напрямок ще мало досліджений, що зумовлює актуальність теми дисертації та необхідність проведення наукових досліджень.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає Комплексній програмі створення Єдиної системи зв'язку України (редакція 2002 р.), основним положенням Концепції розвитку зв'язку України до 2010 року; Концепції розвитку ВАТ "Укртелеком" до 2005 року, тематичним планам ІПРЕЕД НАН України та ОНАЗ ім. О.С. Попова. Матеріали та ідеї дисертаційної роботи були використані при виконанні науково-дослідної теми № 152-97: “Розробка рекомендацій по удосконаленню системи управління галуззю”, номер держреєстрації 0197U000411 (при формулюванні існуючої проблеми, при визначенні цілей та функцій управління на різних рівнях галузі).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних, методологічних основ і практичних рекомендацій щодо створення в галузі зв'язку України ринково-орієнтованої системи управління економічною діяльністю, яка базується на використанні сучасних інформаційних і телекомунікаційних технологій.

Логіка даної мети дослідження зумовила необхідність постановки і вирішення таких основних задач:

виконати аналіз діючої системи управління економічною діяльністю в галузі зв'язку, розвитку економіки зв'язку України на сучасному етапі, порівняти основні її економічні показники з аналогічними показниками розвинених країн, виявити проблеми, що утруднюють вихід галузі на передові рубежі світового ринку послуг зв'язку і зазначити можливі шляхи їхнього вирішення;

дослідити основні сучасні світові економічні процеси (інформатизацію, комп'ютеризацію, електронізацію економічної діяльності, глобалізацію економіки), які впливають на розвиток зв'язку, проаналізувати зміну ролі і місця в них економіки зв'язку;

дослідити еволюцію ринку, виявити сутність змін, що відбуваються на ринках послуг зв'язку, визначити тенденції їхнього розвитку;

оцінити можливість застосування і розробити методологічні основи використання інструментів економічної кібернетики для дослідження сучасних інформаційних систем управління економічною діяльністю;

розробити методологічні підходи і методичні рекомендації з побудови ринково-орієнтованої системи управління економічною діяльністю в галузі зв'язку України;

обґрунтувати систему критеріїв та розробити методологію оцінки ефективності маркетингової орієнтації економічної діяльності підприємств зв'язку, придатну для практичного використання на рівні підприємств.

Об'єкт дослідження - процес управління економічною діяльністю в галузі зв'язку в умовах розвитку процесів інформатизації та глобалізації економіки, зміни ролі та місця в ній галузі зв'язку.

Предмет дослідження - теоретичні, методологічні та прикладні положення створення в галузі зв'язку ринково-орієнтованої системи управління економічною діяльністю, яка базується на використанні сучасних інформаційних і телекомунікаційних технологій з урахуванням досвіду розвинених країн.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають сукупність методів, прийомів та принципів наукового дослідження, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем економіки зв'язку, досліджень інформаційних економічних систем, розвитку й удосконалення організації та управління економічною діяльністю. Для розв'язання задач дослідження використовувалися такі основні методи: системний аналіз і системний підхід, теорія інформації та інші інструменти економічної кібернетики (при аналізі сучасних систем управління економічною діяльністю); методи моделювання (при побудові моделей процесів виробничої діяльності, розробки нових товарів, ціноутворення й ін.); експертних оцінок (при розробці методології оцінки ефективності ринкової орієнтації системи управління економічною діяльністю підприємства зв'язку); економічний аналіз (при дослідженні сучасних економічних процесів, аналізі розвитку економіки зв'язку).

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна сформульованих і обґрунтованих у дисертації основних положень, висновків і рекомендацій полягає у тому, що їхня сукупність являє собою нове рішення, адекватне інформаційним і глобалізаційним процесам, які розвиваються, важливої пріоритетної науково-прикладної проблеми - формування в галузі зв'язку ринково-орієнтованої системи управління економічною діяльністю, в якій поєднується галузеве регулювання з ринковою саморегуляцією, що має істотне значення для підвищення ефективності галузі зв'язку України й успішного входження її до світової інфраструктури зв'язку, що формується.

В дисертаційному дослідженні сформульовано наступні, найбільш значимі наукові результати, які виносяться на захист.

Вперше:

виконано аналіз впливу сучасних економічних процесів (інформатизація, комп'ютеризація, електронізація економічної діяльності, глобалізація економіки) на розвиток економіки зв'язку, установлено, що перетворення в зв'язку набули революційного характеру і відбуваються в глобальному масштабі, що проявляється у формуванні світової інфраструктури зв'язку, розвитку нових способів і мереж зв'язку, які замінюють деякі комунікаційні магістралі, у формуванні всесвітнього конкурентного ринку послуг зв'язку;

розроблено (для цілей побудови й обґрунтування запропонованої системи) методологічні основи дослідження інформаційних економічних систем за допомогою використання економіко-кібернетичного підходу з метою досягнення високої ефективності їхньої організації й управління, уведено поняття “цільовий компонент” та запропоновано методологію його упорядкування, побудовано економіко-кібернетичні моделі процесів економічної діяльності підприємств зв'язку: виробничої і ринкової діяльності, розробки і виведення на ринок нового товару (послуги), сучасного ціноутворення; новизною та перевагою цих моделей є орієнтація управління на ринковий механізм балансу попиту та пропозиції;

виконано синтез ринково-орієнтованої системи управління економічною діяльністю в галузі зв'язку України за допомогою інструментарію економічної кібернетики: обґрунтовано парадигму підприємництва для економіки зв'язку, яка базується на пріоритеті партнерських відносин та зв'язків; побудовано модель системи управління економічною діяльністю підприємства зв'язку, новизною моделі є наявність підсистеми, яка дозволяє регулювати відносини та зв'язки підприємства з усіма учасниками процесу створення, просування і реалізації послуг зв'язку; запропоновано структуру корпоративної організації економічної діяльності в галузі та розроблено рекомендації щодо її реалізації;

обґрунтовано доцільність та запропоновано методологію використання принципів маркетингового управління в ринково-орієнтованій системі економічної діяльності галузі зв'язку, що дозволяє надавати послуги вищої цінності, оптимізувати збут і прибуток, домагатися досягнення вищої споживчої задоволеності клієнтів, зберігаючи і поліпшуючи природне середовище й якість життя, маркетингове управління дозволяє узгодити реалізацію всіх заходів економічної діяльності з загальною системою управління підприємством, що робить можливим органічне поєднання і маркетингу, і менеджменту;

розроблено методологію дослідження ефективності маркетингової орієнтації підприємств зв'язку способом експертного опитування, запропоновано та обґрунтовано систему критеріїв її оцінки, методологію апробовано на підприємствах зв'язку.

Дістало подальший розвиток:

аналіз діючої системи управління економічною діяльністю в галузі зв'язку, аналіз стану економіки зв'язку України, уточнено основні проблеми, що стримують подальший розвиток галузі (слабке використання сучасних інформаційних технологій, незавершена демонополізація, відсутність на ринку послуг зв'язку конкурентного середовища, необґрунтовано жорстке регулювання і неефективне використання сучасних методів управління, орієнтованих на ринок);

аналіз ефективності економічної діяльності підприємства в умовах інформаційної перенасиченості управління, який дозволяє отримати максимальний результат економічної діяльності при суворому відборі, вилученні корисних, достовірних, але не потрібних в даний момент для управління відомостей.

Удосконалено:

понятійний і термінологічний апарат, який використовується для дослідження інформаційних економічних систем управління, уточнено поняття: "економічна інформація", "знання в економіці", "інформаційна економіка", "електронний бізнес", "Інтернет-економіка", "економіко-кібернетичний підхід", "маркетингове управління", “цільовий компонент”.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені в дисертації теоретичні положення і практичні рекомендації дають можливість сформувати в галузі зв'язку України сучасну ринково-орієнтовану систему управління економічною діяльністю, яка базується на використанні нових інформаційних і телекомунікаційних технологій, що дозволить суттєво підвищити ефективність галузі, більш швидко ліквідувати її відставання від розвитку зв'язку в розвинених країнах, успішно інтегруватися у світову інфраструктуру зв'язку.

Розроблені рекомендації використовуються підприємствами ВАТ "Укртелеком"(акт впровадження № 16/03 від 16.05.03). Основні наукові і методичні положення роботи застосовано в розроблених автором навчальних посібниках, програмах, навчально-методичних матеріалах з дисциплін "Економіка зв'язку", "Економіка підприємств", а також використовуються в навчальному процесі Одеської національної академії зв'язку ім. О.С. Попова (акт впровадження від 30.12.02), Одеського національного політехнічного університету(акт впровадження від 13.12.02).

Особистий внесок здобувача. Всі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використані лише ті положення й ідеї, що є результатом особистих досліджень здобувача. Конкретний внесок здобувача в цих роботах зазначений в авторефераті у переліку публікацій за темою дисертації. В даній роботі матеріали і висновки кандидатської дисертації не використовувались.

Апробація результатів дисертації. Основні положення результатів дисертаційного дослідження апробовано в доповідях, повідомленнях і були схвалені на декількох міжнародних, національних, галузевих науково-методичних і науково-практичних конференціях. Зокрема, на: Всеукраїнській науково-методичній конференції "Проблеми економіки й удосконалення економічної освіти у вищій школі України" (21-22 травня 1998 р., м. Кіровоград); спеціалізованих конференціях і семінарах "Економіка 1999, 2000, 2001" (УДАЗ ім. О.С. Попова, м. Одеса); Х Міжнародній науково-практичній конференції "Управління організацією: регіональні аспекти" (12-13 квітня 2002 р., м. Чернігів); Другій Всеукраїнській науково-практичній конференції "Україна наукова 2002" (10-24 травня 2002 р., м. Дніпропетровськ - Харків - Донецьк); II Міжнародній науково-практичній конференції "Маркетингові дослідження в Україні" (27-31 травня 2002 р., м. Ялта); 4-й Всеукраїнській науково-практичній конференції "Телекомунікації України: економіка, менеджмент, право" (10-14 вересня 2002 р., м. Одеса).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано в монографії (без співавторів), 2-х статтях у спеціалізованих наукових журналах (без співавторів), 22-х статтях у спеціалізованих збірниках наукових праць (15 статей опубліковано без співавторів), 5-ти тезах у матеріалах конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, 5-ти розділів, висновків, списку використаних джерел (422 найменування), додатків. Загальний обсяг дисертації 397 сторінок комп'ютерного набору, у тому числі 6 таблиць на 6 сторінках, 12 рисунків на 12 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

інформаційний управління ринковий зв'язок

У вступі розглянуто стан наукової проблеми, обґрунтовано її актуальність, визначено положення наукової новизни, подано теоретичне і практичне значення одержаних результатів.

Розділ 1 дисертаційного дослідження "Аналіз діючої системи управління економічною діяльністю в галузі зв'язку України. Огляд літератури за темою дослідження" присвячений аналізу діючої системи управління економічною діяльністю, аналізу розвитку економіки зв'язку України в 1990-2002 рр., реструктуризації галузі в період 1993-2002 рр., порівнянню її основних показників з аналогічними в розвинених країнах, обґрунтуванню шляхів підвищення ефективності економіки зв'язку України. У розділі наведено огляд розвитку наукової думки і літератури з теми дослідження. Економіка зв'язку України в останні роки розвивається стабільно. За підсумками 2001 року її темп розвитку був одним з найвищих серед усіх галузей економіки України. Обсяг надаваних послуг на ринку телекомунікацій зріс на 15% - це один з кращих показників для України.

Найбільш швидко розвиваються сегменти ринку мобільного зв'язку (обсяг послуг зріс у 1,6 разів) і мереж передачі даних (обсяг послуг зріс у 1,4 разів). На 28% зросли обсяги традиційних послуг міжміського і міжнародного зв'язку. Обсяг поштових послуг і міської телефонії зріс на 6%; кількість відправлень посилок і бандеролей - на 49%, поштових телеграфних переказів - на 10,4%. Розвивається український сегмент Інтернет.

В економіці зв'язку відбуваються перетворення, спрямовані на формування ринкових відносин. Розроблено Концепцію розвитку зв'язку України до 2010 року.

Найбільш стійко розвивається сфера телекомунікацій (табл. 1).

Таблиця 1. Динаміка основних економічних показників Укртелекому

За 2001 рік зростання обсягу послуг становило 15%, обсяг інвестицій зріс на 50%, відрахування в бюджет збільшилися на 24%.

У 2002 році зростання основних показників продовжувалося.

За підсумками 1-го півріччя 2002 року ВАТ "Укртелеком" надано послуг зв'язку на суму 2040 млн. грн., що перевищує обсяги аналогічного періоду 2001 року на 258 млн. грн. або на 14%. Прискорено розвиток нових послуг, доходи вiд яких збільшились вдвічі i перевищують 18 млн. грн. У бюджети усiх рiвнiв сплачено 592 млн. грн., що на 5% бiльше вiдповiдного перiоду минулого року. Чистий прибуток становить 284 млн. грн. - на 3% бiльше I-го пiврiччя 2001 року. Рiвень рентабельностi продажу послуг - 16,2%. Середньомiсячна заробiтна плата одного штатного працiвника за I-ше пiврiччя збiльшилася порiвняно з вiдповiдним перiодом 2001 року на 13% i досягла рiвня 501 грн. Спостерігається стійке зростання основного показника (телефонна щільність - кількість телефонів на 100 чоловік населення), що характеризує розвиток телекомунікацій. Характерно, що зростання цього показника продовжувалося протягом усіх 90-х років, незважаючи на кризу всієї економіки країни і продовжує зростати. За станом на 1991 рік він дорівнював 19,8; 1993 - 16,3; 1995 - 17,8; 1998 - 19,4; 2000 - 20,0; сьогодні - понад 21,0.

В галузі проводиться робота з розвитку конкурентного ринку послуг зв'язку. Створено спільні і недержавні підприємства. За останні роки спостерігається стійке зниження частки ринку державних підприємств (рис. 1).

Рис. 1. Динаміка формування конкурентного середовища на ринку послуг зв'язку України

У 1995 році частка ринку державних підприємств становила 77,5%, 2000 році - 57,2%, 2001 році - знизилась до 51,8%.

Центральним органом державної виконавчої влади в галузі визначено Державний комітет зв'язку та інформатизації України. Державний комітет зв'язку та інформатизації України є державним регулюючим органом, який покликаний захищати інтереси всіх учасників ринку послуг зв'язку, а також державних органів управління. Він здійснює функції регулятора економічної діяльності, визначає тарифну політику, політику ліцензування, стандартизації тощо.

Створено державні підприємства: Концерн РРТ, виробляючий послуги передачі сигналів радіозв'язку, радіомовлення, телебачення та супутникового зв'язку, УДППЗ (Українське державне підприємство поштового зв'язку), яке забезпечує виробництво послуг поштового зв'язку, та державне підприємство "Укртелеком", яке у 2000 році було перетворено у ВАТ "Укртелеком".

Рис. 2. Система управління та організації економічної діяльності в галузі зв'язку України

У галузі діє централізована вертикальна система управління за незначної бізнес-свободи підприємств. УДППЗ "Укрпошта" є підприємство з двома вертикальними структурами: перша - оброблення і перевезення пошти; друга - продаж послуг поштового зв'язку усіх видів і орієнтація поштових відправлень. Державне підприємство Концерн РРТ - це 25 обласних радіотелевізійних передавальних центрів, 11 тисяч км радіорелейних ліній, 6 потужних радіоцентрів, що забезпечують внутрішнє та зовнішнє мовлення. УДППЗ "Укрпошта", Концерн РРТ, ВАТ "Укртелеком" мають централізовану вертикальну структуру управління й організації економічної діяльності. Економічна діяльність в галузі, асортимент, обсяг та якість надаваних споживачам послуг зв'язку орієнтовані на виробництво, залежать від можливостей підприємств. Більш "ринкові" системи управління створені у спільних та недержавних підприємствах (цей фактор багато в чому забезпечує їхній більш швидкий розвиток).

Проведена реструктуризація сприяла прискоренню розвитку галузі, але не вирішила багатьох проблем.

Економіка зв'язку України суттєво відстає за основними показниками (обсяг надаваних послуг, кількість ліній доступу й ін.), за темпами розвитку від багатьох зарубіжних країн.

На рис. 3 подано порівняльний аналіз стану телекомунікацій України та інших країн за основним показником - кількістю ліній доступу на 100 чоловік населення (дані 1999 року).

Рис. 3. Порівняльний огляд розвитку телекомунікацій

За цим показником Україна займає 15-е місце, нижче Нідерландів, Угорщини, Польщі.

Показово порівняння стану національного оператора України Укртелекому з найбільшими телекомунікаційними компаніями світу.

Найбільшими телекомунікаційними компаніями світу є японська Nippon Telegraph & Telephone (акціонерний капітал 80-90, обсяг продукції - 45-50 млрд. дол. США), американська АT&Т (акціонерний капітал 60-70, обсяг продукції - 45-50 млрд. дол. США), British Telecom (акціонерний капітал 45-50, обсяг продукції - 23-25 млрд. дол. США), американська Bell South (акціонерний капітал 25-30, обсяг продукції - 15-20 млрд. дол. США), американська Bell Atlantic (акціонерний капітал 20-22, обсяг продукції - 12,5-14 млрд. дол. США).

Укртелеком України за станом на 2001 рік має акціонерний капітал тільки 0,885 і обсяг продукції 0,773 млрд. дол. США.

Очевидно, що є величезне відставання національних телекомунікацій України від інших телекомунікаційних компаній світу.

Основною причиною відставання галузі зв'язку України є значне запізнення з реформуванням галузі.

Проведені дослідження показали, що за останні десятиліття ХХ століття відбувалися революційні перетворення (які продовжуються і тепер) в усій інфраструктурі зв'язку планети (табл. 2).

Таблиця 2. Процеси перетворення в телекомунікаціях

Ці перетворення відбуваються за напрямками демонополізації економіки зв'язку, лібералізації економічної діяльності і реорганізації систем управління.

Найбільш радикально проходять перетворення в США. У цій країні тривалий час монополістом у телекомунікаціях була компанія АТ&Т. Після процесів демонополізації виникло декілька нових телекомунікаційних компаній. У 1996 році був прийнятий новий закон про телекомунікації, що цілком відміняє регулювання в зв'язку і дозволяє всім як місцевим, так і міжнародним компаніям конкурувати в усіх формах надання телекомунікаційних послуг.

В Європі перетворення розпочалися пізніше. До 80-х років найбільш ефективною та прибутковою вважалася наявність єдиного державного телекомунікаційного підприємства.

Однією з перших реформи в телекомунікаціях почала Великобританія. Завдяки цьому, сьогодні вона має найвищі в Європі рівні лібералізації і конкуренції в галузі. У 1999 році Європейська комісія з телекомунікацій прийняла концепцію подальшого розвитку системи зв'язку в країнах Євросоюзу. Ця концепція передбачає подальшу лібералізацію економіки, розвиток конкурентного ринку, пом'якшення регулювання зв'язку в країнах, що входять до Євросоюзу.

Ринкові перетворення в галузі зв'язку України розпочато набагато пізніше: демонополізація та акціонування - тільки у 2000 році (в телекомунікаційній підгалузі), розвиток конкурентного середовища - планується.

У 2002 році в галузі розроблено нову стратегію розвитку - Комплексну програму створення Єдиної системи зв'язку України (редакція 2002 року), в якій основною задачею галузі на сучасному етапі є розробка та впровадження ринкового механізму регулювання, що охоплює такі питання: формування правил конкуренції, захист прав споживачів, забезпечення виробництва соціально-доступних послуг, розподіл обмежених ресурсів.

Однак у розвитку галузі основну увагу приділено технічним аспектам. Не передбачено заходів, що реально можуть забезпечити розвиток конкурентного ринку зв'язку в Україні, зниження рівня регулювання, орієнтацію економічної діяльності на ринок, на споживача.

У розділі обґрунтовано шляхи підвищення ефективності галузі, ліквідації її відставання від світового рівня, одним із яких є радикальне реформування сфери організації економічної діяльності - формування в галузі ринково-орієнтованої системи управління, яка базується на широкому використанні інформаційних та телекомунікаційних технологій.

У розділі 2 "Аналіз сучасних економічних процесів та їхнього впливу на економіку зв'язку. Формування всесвітньої інфраструктури зв'язку" подано результати виконаного автором дослідження основних напрямків розвитку економіки в ХХI столітті.

Дослідження показали, що основними економічними процесами, які визначають розвиток економіки зв'язку на початку ХХІ століття, є інформатизація економіки, можливості використання в економіці комп'ютерних мереж, що швидко розширюються, електронізація бізнесу та глобалізація економіки.

Аналіз процесів інформатизації показав, що в інформаційній економіці ефективність підприємств буде залежати, в основному, від їхньої спроможності аналізувати, виробляти і використовувати знання та інформацію. На підставі узагальнення чисельних даних, наведених у монографії М. Кастельса "Информационная эпоха" (М., 2000), автором складено таблицю (табл. 3), що характеризує динаміку розвитку інформаційної економіки.

Таблиця 3. Динаміка розвитку інформаційної економіки (статистика зайнятості за галузями)

Прогноз на 2005 рік виконано автором методом екстраполяції.

В таблиці вказується кількість зайнятих у відсотковому співвідношенні в сільському господарстві, промисловості та сфері послуг. Всі працюючі (100%) умовно поділено на зазначені три сфери.

Додатково зазначено два коефіцієнти:

"послуги / промисловість" - характеризує відношення числа зайнятих у сфері послуг до числа зайнятих у промисловості;

"інформація / товари” - характеризує відношення числа зайнятих обробленням інформації до числа зайнятих у сфері товарних операцій.

Часовий інтервал ХХ століття з 1920 по 1990 роки можна поділити на два періоди: до 1970 і після 1970 року.

Протягом першого періоду аналізовані країни стали постсільськогосподарськими, а в другому - постіндустріальними.

Після 1970 року зайнятість у сфері послуг цих держав стає переважаючою. У 1990 році коефіцієнт "послуги / промисловість" в усіх країнах став більше 1 (у США - 3; Сполученому Королівстві - 2,4; Німеччині - 1,4; Франції - 2,3; Японії - 1,8 та Італії - 2,1).

У той самий час коефіцієнт "інформація / товари” в жодній країні не досяг 1 (у США - 0,9; Сполученому Королівстві - 0,8; Німеччині - 0,6; Франції - 0,8; Японії - 0,5 та Італії - 0,6). Це означає, що до 1990 року економіка в зазначених країнах стала постіндустріальною, але ще не інформаційною.

Інформаційна економіка за прогнозом буде сформована в США, Англії до 2005 року (коефіцієнт "інформація / товари” становитиме в США 1,2; Сполученому Королівстві - 1,1; Німеччині - 0,95; Франції - 1,0), в інших зазначених країнах - після 2005 року.

В інформаційній економіці сфера інформаційних послуг стає домінуючою, основні спеціальності займають професіонали, які використовують інформацію і знання; інформація і знання будуть головними факторами, від яких залежить конкурентоспроможність підприємства, інтелектуальний потенціал підприємств стає основним капіталом; фахова структура зайнятості модернізується у бік більшого зростання частки занять, що потребує більш високої кваліфікації і високого рівня освіти; розширюється застосування нових інформаційних технологій в економіці: управлінських інформаційних систем; систем підтримки прийняття рішень; систем віртуальної реальності; інтелектуальних систем (системи штучного інтелекту, експертні системи, нейронні мережі) та ін.

Комп'ютеризація економіки, широке використання комп'ютерних мереж забезпечує таке: застосування мережі Інтранет (внутрішня мережа підприємства) істотно підвищує економічну ефективність діяльності підприємства і його конкурентоспроможність; розвиток мережі Екстранет (комп'ютерна мережа, яка зв'язує виробництво з партнерами, постачальниками і споживачами) значно знижує собівартість виробленої продукції; використання підприємствами всесвітньої мережі Інтернет, яка розширюється, викликало розвиток нового виду економічної діяльності - Інтернет-економіки, заснованої на використанні переваг всесвітньої Мережі, що дозволяє підвищити ефективність роботи підприємства і його конкурентоспроможність.

Розвиток електронного бізнесу характеризується:

широким використанням в економіці різноманітних електронних систем, комп'ютерів і комп'ютерних систем;

створенням нових видів бізнесу: електронної комерції й електронних банків; електронних аукціонів і електронних покажчиків; електронних досліджень і розробок; електронного франчайзингу й електронної пошти; електронного навчання й електронного маркетингу; електронного менеджменту операційних ресурсів; електронного менеджменту постачань; електронних брокерських послуг; електронних казино й електронних розваг;

широким використанням сучасних телекомунікаційних ліній зв'язку, що дозволяє клієнтам за допомогою будь-якого пристрою зв'язку одержувати доступ до даних підприємства, зв'язуватися з ним, передавати й одержувати інформацію, необхідну для реалізації бізнесу.

Глобалізаційні процеси сприяють створенню глобальної економічної системи, яка працює як єдина система в режимі реального часу в масштабі всієї планети.

Розвиток глобальної економіки характеризується таким:

основні риси глобальної економіки: управління капіталом здійснюється безперервно на глобальних фінансових ринках; наука, технологія та інформація зібрані в глобальні потоки; ринки товарів і послуг стають усе більш глобальними; відбуваються зміни в управлінні процесами виробництва і розподілу, а також у самому виробництві;

джерела конкурентоспроможності в глобальній економіці: нові технологічні потужності; можливість доступу на значний, інтегрований і багатий ринок; різниця між виробничими витратами у виробляючої сторони і цінами на цільовому ринку; політичні можливості національних і міжнаціональних інститутів мережі глобальної економіки управляти стратегіями розвитку країн або регіонів, які знаходяться під їхньою юрисдикцією;

можливі негативні наслідки глобалізації: зростання розриву в темпах розвитку багатих і бідних країн; зміна ролі національних ринків і національних економік; техноглобалізм, що поділяє населення світу за здатністю до сприйняття нововведень; зменшення ролі державних інститутів (феномен слабкості країни); виникнення нових форм нерівності.

Проведені дослідження показали, що сучасні економічні процеси найбільш суттєво вплинули на економіку зв'язку. Перетворення в економіці зв'язку набули революційного характеру і відбуваються в глобальному масштабі. Створюється світова інфраструктура зв'язку - єдина глобальна система зв'язку, яка працює в режимі реального часу й охоплює всі країни, всі регіони, всю територію планети. Розвиваються нові засоби зв'язку: для проводових технологій характерне широке використання волоконно-оптичних ліній зв'язку; для безпроводових технологій - розвиток супутникового, мобільного, стільникового та інших видів зв'язку; для Інтернет-технологій - здійснення комунікацій за допомогою всесвітньої комп'ютерної мережі Інтернет. Розвивається конкурентний ринок послуг зв'язку, здійснюються: демонополізація, приватизація державних компаній; лібералізація економіки; стандартизація послуг зв'язку; знімаються обмеження в сфері конкуренції.

Перетворення в економіці зв'язку, з одного боку, викликані зазначеними економічними процесами, а з іншого - самі стимулюють більш швидкий розвиток останніх. Істотно змінюється роль і місце зв'язку. Все, що відбувається у світі бізнесу (і все більше в інших галузях), значною мірою створюється, формується і змінюється за допомогою комунікацій і мереж зв'язку. Мережі зв'язку створюють нову інфраструктуру, що у майбутньому замінить деякі сучасні комунікаційні магістралі.

У розділі 3 "Аналіз тенденцій і проблем розвитку ринку, еволюції теорії і практики маркетингу" наведено результати дослідження впливу сучасних економічних процесів на зміну структури і сутності ринку, на еволюцію теорії і практики маркетингу, сформульовано визначення сучасного ринку і сучасного маркетингу.

Аналіз розвитку ринку показав, що в процесі еволюції ринку змінилося декілька концепцій його розвитку. Початковою була концепція класичного ринку Адама Сміта, яка припускає мінімальне втручання держави. Після “великої депресії” початку ХХ століття її змінила концепція державно-регульованого ринку (теорія Кейнса). Наприкінці ХХ століття після кризи економіки, викликаної надмірним втручанням держави, виник неокласичний напрямок (неолібералізм і монетаризм), який обмежує регулювання ринку державою тільки економічними методами. За останні роки швидко розвивається концепція соціально-орієнтованого ринку, в якому стабілізуючу роль відіграють не тільки державні інститути, але і громадські рухи. Пошук оптимальної концепції ринку продовжується.

Ринково-орієнтована економіка забезпечує більше економічне зростання і має суттєві переваги, головною з яких є можливість економічного регулювання попиту і пропозиції товарів та послуг. Ринкова конкуренція змушує виробників безперервно знижувати витрати виробництва, здійснювати його вдосконалення.

Проте ринкова економіка має ще недоліки, які потрібно подолати, основні з них: відсутність зацікавленості в розвитку духовних цінностей суспільства, збереженні природних ресурсів і захисті природного середовища; наявність схильності впливу нестабільних процесів розвитку економіки.

Для України доцільно формування соціально-орієнтованої економіки з визначеною управляючою функцією державних і громадських інститутів (цільова, направляюча та координуюча, розподільна, стимулююча, контрольна).

У розділі досліджено розвиток теорії і практики маркетингу, маркетингового управління. Ринок став об'єктивною основою його еволюції. Маркетинг, у свою чергу, сприяє подальшому вдосконаленню інститутів ринку. Основною задачею сучасного маркетингу є координація зв'язків і відносин у механізмі взаємодії виробництва і споживання, вдосконалення управління підприємствами ринкової орієнтації.

Аналіз еволюції ринку в умовах розвитку сучасних систем зв'язку, всесвітньої мережі Інтернет, інформаційних технологій управління, електронізації і глобалізації економіки дозволив зробити висновок, що сучасний ринок стає складною системою відносин. Техніко-технологічні зв'язки між учасниками ринку, маркетингові зв'язки і відносини між виробниками і споживачами переходять на новий рівень, на якому можуть бути істотно обмежені (на думку деяких вчених) дії стихійних ринкових сил, що потребує цілком нового підходу до організації роботи підприємства на ринку. Головною задачею підприємства стає установлення зв'язків та координація відносин. Ефективне використання відносин і зв'язків між учасниками ринкової діяльності стає визначальним фактором успіху в бізнесі.

У розділі 4 "Методологічні основи дослідження сучасних інформаційних систем економіки зв'язку" розроблено економіко-кібернетичний підхід - спосіб дослідження інформаційних систем економіки зв'язку, побудовано моделі економічної діяльності підприємств, орієнтованих на ринок.

Рис. 6. Модель системи управління економічною діяльністю підприємства зв'язку при реалізації парадигми відносин і взаємозв'язків

Підсистема розробки цільового компонента на підставі наявних вимог N = {N₁, N₂, …, N_k} до параметрів товару (послуги, інформації), установлених ресурсних обмежень, цілевказівки від зовнішніх органів управління формує цільовий компонент управління.