Стратегічне управління експортом продукції військового призначення та подвійного використання в контексті економічної безпеки держави

Враховуючи те, що структурно-організаційна недосконалість оборонно-промислового комплексу є першопричиною витратного характеру оборонних виробництв, високого рівня заборгованості, незавантаженості багатьох підприємств та організацій, низької якості продукції, що виробляється тощо, в роботі запропоновано шляхи та напрями реструктуризації національного ОПК з метою збільшення його експортного потенціалу. В дисертації доведено, що саме збільшення структурної конкурентоспроможності українського ОПК, яка відображає той об'єктивний процес, коли міжнародна конкуренція переміщується до сфери, де конкурують раціональні умови виробництва, є однією з найважливіших умов збільшення експортного потенціалу оборонної галузі.

У розділі ІV “Державне управління експортом продукції військового призначення та подвійного використання” проведено аналіз систем військово-технічного співробітництва провідних країн світу та України і досліджено особливості ведення переговорного процесу.

В роботі відзначається, що при проведенні зовнішньоторговельних операцій в області військово-технічного співробітництва слід зважати на те, що переговори по середніх і великих контрактах продовжуються від одного до п'яти років, а за цей період можливі значні зміни, що значно ускладнює переговорний процес, втягує до нього більшу кількість зацікавлених і незацікавлених учасників, додає ризиків недосягнення прийнятних домовленостей і необхідних компромісів.

Практичне здійснення військово-технічного співробітництва характеризується тим, що для здійснення зовнішньоторговельної операції з купівлі-продажу продукції, робіт і послуг військового призначення необхідно активно боротися з дестабілізуючими угоду факторами, що ініціюються третіми особами або сторонами.

Досвід останніх років засвідчує, що іноземні конкуруючі країни часто вдаються до активних дій щодо зриву експортних поставок озброєння інших країн. Засоби, які використовуються для досягнення вказаної мети, все частіше пов'язані з проведенням інформаційно-психологічного тиску на потенційних партнерів та конкурентів. Особливістю ж економічної безпеки в цій області є те, що крім власних дій і рішень державного посередника, об'єктами уваги стають процеси і явища політичного, військово-технічного і торгово-економічного характеру.Дослідивши систему ВТС України та взаємозв'язок між окремими її складовими, в роботі розглянута можливість виконання даною системою основних функцій стратегічного управління експортом ОВТ з погляду його розширення.

Найбільшу увагу в системі ВТС України приділяється виконанню функції контролю за експортом озброєння. Це пояснюється тим, що на першому етапі формування системи ВТС цій функції надавалося першочергового значення. Входження України до сучасного світового співтовариства вимагало від неї забезпечення дотримання міжнародних зобов'язань у сфері контролю над озброєннями та нерозповсюдженням, в рамках міжнародних організацій та режимів експортного контролю, а також інших міжнародних зобов'язань щодо контролю товарів військового призначення та подвійного використання.

Щодо функцій планування, організації та мотивації ВТС слід зазначити, що вони виконуються на рівні окремих суб'єктів ВТС (спецекспортерів, підприємств ОПК) у межах їхніх повноважень. Але, загалом, у межах системи ВТС виконання зазначених функцій не забезпечується на належному рівні. Це, як правило, призводить до слабкої міжвідомчої взаємодії у вирішенні питань щодо можливостей здійснення міжнародних операцій з товарами військового призначення та подвійного використання.

Функції прогнозування та коригування в рамках діючої системи ВТС України практично не виконуються, що значною мірою стримує завоювання Україною нових ринків збуту ОВТ та може призвести до втрати існуючих позицій держави на цьому ринку.

Таким чином, за останні роки здійснено низку заходів щодо удосконалення державної монополії на торгівлю товарами і послугами військового призначення, а також вироблення дійової системи експортного контролю. Відповідними актами Президента України та Кабінету Міністрів України сформовано систему підготовки та прийняття політичних рішень у сфері встановлення, обмеження, призупинення або припинення ВТС України з іноземними державами.

В той же час внутрішня ситуація в Україні (адміністративна реформа, реформування Збройних сил, реструктуризація ОПК та ін.), а також політична ситуація у світі, зміна акцентів воєнних загроз потребують кардинального перегляду діючих підходів щодо здійснення експорту ОВТ. Отже, при збереженні рівня контролю над експортом ОВТ подальший розвиток системи ВТС України слід здійснювати у напрямі забезпечення виконання системою усіх функцій стратегічного управління експортом озброєння.

У розділі V “Напрямки реалізації стратегічного управління експортом ОВТ в системі ВТС України” визначені основні напрями реформування ОПК України щодо збільшення його експортного потенціалу, викладені принципи управління процесом укладання зовнішньоторговельних угод та визначені задачі інформаційного супроводження військово-технічного співробітництва України з іншими державами.

Як показано в роботі, головною передумовою успішної реструктуризації оборонно-промислового комплексу може бути поєднання державної оборонної промислової політики із загальною державною політикою економічних реформувань, яка повною мірою враховує сучасні тенденції розвитку та процеси, які відбуваються в ОПК провідних країн світу. Але масштабні структурні перетворення оборонного комплексу не можуть бути забезпечені у повному обсязі лише за рахунок державного бюджету. Тому в сучасних умовах великого значення набуває політика залучення коштів із альтернативних (позабюджетних) джерел.

Найдоцільнішим напрямом розвитку ОПК, що дозволив би нарощувати експорт ОВТ і при цьому зменшував би негативний вплив експортної орієнтації, а також максимально використовував технологічні можливості ОПК для випуску цивільної продукції, є диверсифікація. Диверсифікацію військової промисловості можна представити як розвиток технологій на базі наявних в оборонно-промисловому секторі галузей, що дали б змогу випускати продукцію не тільки військового, а й цивільного призначення.

У роботі визначені основні етапи переговорного процесу, виявлені можливі загрози з боку конкурентів та основні заходи щодо забезпечення національної безпеки на кожному з цих етапів.

Запропонований у роботі методологічний підхід до технології укладання угод дозволяє розробити ефективний механізм прийняття управлінських рішень щодо підвищення ефективності маркетингу й експортних операцій з урахуванням особливостей переговорного процесу та вирішити найбільш актуальні і значимі маркетингові завдання.

У роботі доведено, що, з метою створення позитивного іміджу України на світовому ринку та забезпечення її національних інтересів, важливим завданням держави на ринку товарів ВППВ є ефективна протидія деструктивному впливу з боку інших країн та активний вплив на іноземні держави з використанням методів інформаційного управління. Процес планування інформаційного управління потребує об'єднанти в єдине ціле детальний аналіз мети інформаційного управління, об'єкт управління (цільова аудиторія) і декомпозиції його відповідно з “деревом цілей”, розробку стратегії, сценаріїв і програми реалізації інформаційного управління, контроль якості його окремих складових, вибір методів та засобів реалізації програми, моніторингу її реалізації і оцінки її ефективності, вибір корегуючих дій.

Комплексне вирішення завдань планування та ведення інформаційної боротьби необхідно проводити як на міжвідомчому державному рівні з залученням усіх установ, що беруть участь у сфері міжнародних передач товарів ВППВ, так і на рівні суб'єкта зовнішньо-економічної діяльності (ЗЕД). Це потребує створення відповідної організаційної структури та організації підготовки фахівців в галузі інформаційної боротьби в інтересах державного управління.

Запропонований підхід дає можливість ефективний механізм прийняття управлінських рішень щодо підвищення ефективності експортних операцій з урахуванням вищезазначених особливостей ринку озброєнь.

Перспективою подальшого розвитку у даному напрямі є розробка науково-методичного забезпечення, як сукупності методів, операцій, прийомів, етапів тощо, послідовне здійснення яких забезпечить вирішення завдань інформаційного управління.

Висновки

1. Регулювання експорту ОВТ є важливим елементом управління військовою економікою, що зумовлено обмеженістю внутрішніх ринків, особливо в європейських країнах НАТО. Військово-технічне співробітництво виступає, при цьому, як головна складова військово-економічної безпеки держави, оскільки забезпечує надходження іноземної валюти, зменшує вартість закупівель для внутрішніх потреб за рахунок економії на серійності виробництва, підтримує зайнятість робочої сили та інфраструктуру оборонної галузі та використовує військове виробництво як каталізатор економічного та науково-технічного розвитку країни.

2. Ефективна діяльність системи ВТС держави є необхідною умовою максимального використання експортного потенціалу ОПК України. Разом з тим система ВТС виступає як інструмент зовнішньої політики держави і є сферою не лише комерційної конкуренції, а й міждержавного протистояння, в рамках якого, як правило, вирішуються більш широкі геополітичні завдання і в якому роль держави має постійно залишатися досить високою. Однак, виходячи з того, що система ВТС є структурою комерційною, то головним критерієм ефективності її діяльності є прибуток.

3. Вирішення проблеми збільшення експорту продукції ВППВ та подальшого розвитку експортного потенціалу української оборонної промисловості можливо за рахунок впровадження стратегічного управління сферою ВТС в цілому, в ході якого особливу увагу керівників спрямовано на фактори внутрішнього та зовнішнього середовищ (внутрішні ресурси, постачальники, конкуренти, державні структури, партнери тощо). Стратегічне управління має забезпечити ефективне функціонування системи ВТС в умовах взаємодії з мінливим зовнішнім оточенням, яке має свої закони розвитку, певні характеристики.

4. Аналіз фінансування НДДКР в 90-ті роки минулого століття свідчить про збільшення масштабу державного фінансування науково-технічних програм у країнах НАТО, що дає підстави передбачити перехід до концепції "технологічного етапу" будівництва ЗС та якісної переваги засобів збройної боротьби над будь-яким імовірним супротивником. В цілому в зарубіжних країнах на сучасному етапі будівництва ЗС закладаються принципи комплексного та збалансованого розвитку ОВТ при переважному технічному оснащенні звичайних озброєнь.

5. В результаті державного монополістичного механізму ціноутворення, держава, є основним замовником, покупцем та споживачем озброєння, посідає у визначенні цін приоритетне становлення. Державний вплив на рівень цін в сфері військового виробництва носить суперечливий характер, обумовлений взаємовідносинами між державою та фірмами в процесі укладання контрактів. Держава постійно змушена варіювати ціновою політикою з метою знайти оптимальний механізм ціноутворення. При цьому найбільш оптимальним є витратно-маркетинговий метод ціноутворення, що поєднує аналіз собівартості та формування цін з урахуванням маркетингової тактики.

6. Структурно-організаційна недосконалість оборонно-промислового комплексу є першопричиною витратного характеру оборонних виробництв, високого рівня заборгованості, незавантаженості багатьох підприємств та організацій, низької якості продукції, що виробляється тощо. Саме збільшення структурної конкурентоспроможності українського ОПК є однією з найважливіших умов збільшення експортного потенціалу оборонної галузі.

У запропонованій в роботі методиці визначення рівня експортного потенціалу разом з виробничим потенціалом враховується технологічний та маркетинговий потенціали, а також оцінюється конкурентоспроможність продукції власного ОПК, що пропонується на експорт.

Одним з найбільш ефективних напрямів розвитку українського ОПК, що дав би можливість нарощувати експорт ОВТ і при мінімальному негативному впливі експортної орієнтації, а також максимально використовувати технологічні можливості ОПК для випуску цивільної продукції, є диверсифікація, яка дозволяє не тільки мобілізувати засоби на НДДКР нової наукоємної продукції, а й впроваджувати дану продукцію у виробництво шляхом перепрофілювання ряду підприємств.

7. Національна система військово-технічного співробітництва України з самого початку створювалася як система контролю за експортом озброєння та військової техніки з метою недопущення порушень Україною своїх міжнародних зобов'язань щодо міжнародних режимів контролю над передачами ОВТ. Водночас геополітичні зміни, які відбулися за останнє десятиріччя, а разом з ними зміни на світовому ринку ОВТ, вимагають від системи ВТС не тільки виконання організаційних та контролюючих функцій, а й активного сприяння збільшенню експорту ОВТ та максимальному використанню експортного потенціалу українського ОПК.

8. Удосконалення діючої системи ВТС необхідно здійснювати за запропонованими в роботі напрямами, а саме:

посилення рівня централізації організаційної структури суб'єктів ВТС, і, перш за все, її посередницької сфери;

подальше удосконалення нормативно-правової бази регулювання ВТС;

підвищення рівня впливу державного протекціонізму на результативність ВТС України з іноземними державами;

опрацювання для потенційних споживачів вітчизняного ОВТ більш привабливих умов для нарощування військово-політичного співробітництва з Україною;

введення у практику додаткових можливостей скорочення строків надання дозволів на здійснення експорту ОВТ.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Бегма В.М., Чумак В. М., Кукин А.Ф., Заборський В. Л., Україна і світовий ринок озброєнь. - К.: НІСД, 1997. - 110 с.

2. Бегма В.М. Оборонно-промислові комплекси України та Росії: співробітництво, співпраця, конкуренція. // -К.: НІУРВ, 1998. - 191 с.

3. Бегма В.М. Ринок озброєнь: проблеми маркетингу продукції військово-технічного призначення. - К.: НІПМБ, 2001. - 191 с.

4. Бегма В.М. Перспективи військового та військово-технічного співробітництва України з РФ та країнами СНД. -К: Стратегічна панорама. - 1998. №1-2. С. 149-151.

5. Бегма В. М., Борохвостов В. К. Уроки конверсії та приватизації оборонної промисловості Російської Федерації // Стратегічна панорама. - 1998. № 3-4. С. 121-130.

6. Бегма В. М., Борохвостов В. К. Україна та Росія на міжнародних виставках озброєнь // Стратегічна панорама. - 1999. №4. С. 113-127.

7. Бегма В. М. Коваленко Ю. С. Пашута М. Т. Проблеми конверсії українського військово-промислового комплексу // Економіст. - 1999. №12. С. 21-33.

8. Бегма В. М., Борохвостов В. К. Політика військово-технічного співробітництва Російської Федерації // Стратегічна панорама. -2000. № 3-4. С.134-147.

9. Бегма В. М. Методичні основи оцінки рівня експортного потенціалу обороно-промислового комплексу України // Формування ринкових відносин в Україні., 2000. Випуск 10. С.105-110.

10. Бегма В. М. Світовий ринок озброєння та особливості маркетингу продукції військово-технічного призначення // Економіка України. - 2000. №6. С. 73-79.

11. Бегма В. М. Тенденції розвитку військової промисловості країн Європи та США // Економіка промисловості України (Збірник наукових праць. Рада по вивченню продуктивних сил України). - 2000. С. 243-252.

12. Бегма В. М., Борохвостов В. К. Борохвостов І. В. Каблов В. А. Військово-технічна політика провідних країн світу та Росії // Стратегічна панорама. -2001. № 3-4. С.118-128.

13. Бегма В. М. Україна на світовому ринку озброєння // Економіст. - 2001. №2. С. 20-24.

14. Бегма В. М. Аналіз стану та перспектив фінансово-промислових груп Російської Федерації в оборонно-промисловому комплексі // Формування ринкових відносин в Україні., 2001 р. Випуск 10. С. 48-50.

15. Бегма В. Проскуркін С. Форми конкуренції на світовому ринку продукції військово-технічного призначення // Економіка України. - 2001. №5. С. 78-84.

16. Бегма В. М. Необхідність реформування оборонно-промислового комплексу та напрямки його реструктуризації // наука і оборона. - 2001. №2. С. 31-35.

17. Бегма В. М. Зовнішньоторговельні ціни в експортно-імпортних операціях на ринку продукції військово-технічного призначення // Проблеми науки. - 2001. №5. С. 56-61.

18. Бегма В. М. Мазуров Г. І. Деякі аспекти визначення експортного потенціалу українського оборонно-промислового комплексу // Проблеми науки. - 2001. №7. С. 45-51.

19. Бегма В. М. Мазуров Г. І. Показники ефективності системи військово-технічного співробітництва // Проблеми науки. - 2001. №10. С. 53-60.

20. Бегма В. Терещенко Ю. Проблеми розвитку технологічного маркетингу // Економіка України. - 2002. №9. С. 22-25.

21. Бегма В. Шемаєв В. Технологія управління укладанням зовнішньоторговельних угод на ринку озброєння та військової техніки в умовах інноваційного розвитку // Проблеми науки. - 2003. №4 С. 39-48.

22. Бегма В. Шемаєв В. Стратегічне управління в системі військово-технічного співробітництва України з іноземними державами // Проблеми науки. - 2003. №6 С. 52-60.

23. Бегма В. М., Величко О. Ф., Шемаєв В. М. Аналіз проблеми інформаційного військово-технічного співробітництва // Стратегічна панорама. -2003. № 3-4. С.169-176.

24. Бегма В. Возможности и направления военно-технического сотрудничества в рамках ГУУАМ // Материалы ІІ научно-практической конференции: ГУУАМ: проблемы и перспективы развития транспортно-коммуникационных коридоров. - Киев - 2000. С. 207-211.

25. Бегма В. М. Експортний контроль України в контексті світового досвіду // Національна безпека і оборона. - 2001. №6 С. 15 - 21.

Анотація

Бегма В. М. “Стратегічне управління експортом продукції військового призначення та подвійного використання в контексті економічної безпеки держави”. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 21.04.01 - Економічна безпека. - Національний інститут проблем міжнародної безпеки. Рада національної безпеки і оборони України, Київ, 2004.

Дисертаційна робота присвячена теоретико-методологічним та прикладним питанням стратегічного управління експортом продукції військового призначення та подвійного використання. У роботі визначено місце військово-технічного співробітництва у системі економічної безпеки держави, досліджено кон'юнктуру світового ринку озброєння та військової техніки, визначені принципи стратегічного управління експортом озброєння, які ґрунтуються на аналізі зовнішнього середовища та оцінці експортного потенціалу власного ОПК. Обґрунтовані шляхи реструктуризації ОПК України, передусім через приватизацію об'єктів ОПК при забезпеченні необхідного рівня національної безпеки держави, а також урахування при розробці нових зразків озброєння їх конкурентоспроможності на світовому ринку ОВТ.

Ключові слова: оборонно-промисловий комплекс, військово-технічне співробітництво, стратегічне управління, ринок озброєння, експортний контроль, економічна безпека.

Аннотация

Бегма В. Н. “Стратегическое управление экспортом продукции военного назначения и двойного использования в контексте экономической безопасности государства”. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора экономических наук по специальности 21.04.01 - Экономическая безопасность. - Национальный институт проблем международной безопасности. Совет национальной безопасности и обороны Украины, Киев, 2004.

В диссертации изложены теоретико-методологические основы формирования государственной стратегии развития экспорта вооружений и военной техники. В работе показано, что военно-техническое сотрудничество Украины с другими странами является одним из приоритетных направлений государственной политики, направленной на развитие высокотехнологического сектора экономики.

В работе усовершенствованы показатели эффективности ВТС и сформулированы теоретические основы стратегического управления экспортом продукции военного назначения, которые основываются на анализе внешней среды и оценке экспортного потенциала национального оборонно-промышленного комплекса.

При оценке эффективности ВТС, в целом, всегда следует учитывать то обстоятельство, что в чистом виде коммерческий еффект военно-технического сотрудничества иногда не очень значительный, но само сотрудничество на таком уровне является важной составляющей внешней политики и стратегии страны в определенном регионе.

Определены особенности государственного управления экспортом вооружения и военной техники, а также специфические отличия системы ВТС Украины. Они связаны с тем, национальная система ВТС Украины с самого начала создавалась как система контроля за экспортом вооружения и военной техники с целью недопущения нарушений Украиной своих международных обязательств по обеспечению международных режимов контроля над передачами ВВТ. В то же время геоплитические изменения, которые произошли за последние десятилетия и изменения на мировом рынке ВВТ требуют от системы ВТС не только выполнения организационных и контролирующих функций, но и активного содействия увеличению экспорта ВВТ и максимального использования экспортного потенциала украинского ОПК.

В работе обозначены пути усовершенствования системы ВТС Украины с точки зрения максимальной реализации экспортного потенциала ее ОПК. Определены основные направления реформирования ОПК Украины в направлении увеличения его экспортного потенциала. Одним из предложеных в работе направлений, которое позволило бы наращивать экспорт ВВТ и при этом уменьшать негативное влияние экспортной ориентации военного производства, а так же максимально использовать технологические возможности ОПК для выпуска гражданской продукции является диверсификация.

В работе изложены принципы управления процессом заключения внешнеторговых соглашений и определены задачи информационного сопровождения ВТС Украины с другими государствами.

Предложеный в работе метологический подход к технологии заключения внешнеэкономических контрактов позволяет разработать эффективный механизм принятия управленческих решений для повышения эффективности маркетинга и экспортных операций с учетом особенностей переговорного процесса и решить наиболдее актуальные и значимые маркетинговые задачи.

В работе определено, что, с целью создания позитивного имиджа Украины на мировом рынке и обеспечения ее национальных интересов, важным заданием государства на мировом рынке вооружений является противодействие деструктивному влиянию со стороны других стран и активное влияние на иностранных конкурентов с использованием методов информационного управления.

Ключевые слова: оборонно-промышленный комплекс, военно-техническое сотрудничества, стратегическое управление, рынок вооружений, экспортный контроль, экономическая безопасность.

Summary

Begma V.N. “Strategic management of export production of military purpose and dual utilization in context economic security of state”. - Copy.

Dissertation to obtain a doctor degree of economic science by specialty 21.04.01 - Economic Security. - National Institute of International Security Problems. National Security and Defence Council of Ukraine, Kyiv, 2004.

Dissertation is devoted to theoretic-methodological and applied questions of strategic management of export production of military purpose and dual utilization. In the dissertation were determined the place of the military and technical cooperation in the system of economic security of the state, analyzed the state of the world market of armament and defence technology, defined principles of strategic management of armament export which are based on estimation of export potential of the state military-industrial establishment and environmental analysis. There were also determined methods for restructuring military-industrial establishment of Ukraine, first of all by privatization of military-industrial establishment units and keeping it within the necessary national security rate and secondly by taking into account their competitiveness on the world market of defence technology during the development of the new armament units.

Key words: military-industrial establishment, military and technical cooperation, strategic management, the market of armament, export control, economic security.

Размещено на Allbest.ru