Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. В.Н. КАРАЗІНА

УДК 711.69.658.51

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

СТРАТЕГІЯ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ (ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА)

Спеціальність 08.02.03 - організація управління, планування та регулювання економікою

АЧКАСОВ АНАТОЛІЙ ЄГОРОВИЧ

Харків - 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України.

Науковий консультант:

Бабич Володимир Петрович, доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, завідувач кафедри економіки та менеджменту.

Офіційні опоненти:

Антоненко Леонід Анісимович, доктор економічних наук, професор, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, професор кафедри економіки та менеджменту;

Перерва Петро Григорович, доктор економічних наук, професор, Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", завідувач кафедри організації виробництва та управління персоналом;

Сало Іван Васильович, доктор економічних наук, професор, Сумський національний аграрний університет, професор кафедри економічної статистики.

Провідна установа - Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, відділ проблем економічної стратегії прогнозування і регулювання економіки, відділ проблем праці та політики доходів населення, м. Київ.

Захист відбудеться 27 04 2004 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.05 Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 06002, м. Харків, вул. Мироносицька, 1, ауд. 3-23.

Із дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці ХНУ ім. В.Н. Каразіна за адресою: 06077, м. Харків, майдан Свободи, 4.

Автореферат розісланий "26" березня 2004 р.

Т.в.о. вченого секретаря спеціалізованої вченої ради доктор історичних наук, професор Лантух В.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Економічний розвиток України вимагає нових підходів до вирішення проблеми зайнятості. Сутність цієї проблеми полягає в необхідності розробки механізму формування раціональних параметрів ринку праці, що здійснюється на основі системного підходу до створення цілісної, відкритої, організаційної, адаптованої технологічної системи, яка включає комплекс соціально-політичних, економічних, демографічних і технічних складових, котрі охоплюють всі стадії створення оптимального ринку праці: обґрунтування планування та оптимізації рівня зайнятості, моделювання нормативних потреб у робочій силі, розподіл незайнятого населення і можливості роботодавців, закономірності й методи формування моделей керування зайнятістю населення України. Можливість реалізації такої системи у вигляді неадекватної структури, яка включає постійні і змінні складові складають наукову гіпотезу, що дозволяє виділити й оптимізувати ключові ланки, які забезпечують комплексність рішення.

Спроби практичного розв'язання проблем ринку праці показали, що це економічне явище має багатогранний характер и потребує комплексного підходу. Сьогодні в загальному плані його можна виділити як систему взаємовідносин між роботодавцями і робітниками з питань купівлі-продажу робочої сили, що й має бути покладено в основу створення системи управління зайнятістю населення.

Проблема зайнятості розглянута в багатьох роботах, але її вирішення є складним комплексним і довгостроковими процесом для українських і зарубіжних вчених, а широке коло питань залишається невирішеним, і малодослідженим.

Значний вклад у розробку теоретичних питань щодо формування і функціонування систем регулювання зайнятості зробили такі економісти світового рівня, як К. Маркс, Й. Шумпетер, М. Туган-Барановський, М. Кондратьєв, М. Фрідмен, Ф. Хайек та ін., а також сучасні економісти Л.А. Антоненко, В.Ф. Беседін, В.А. Близнюк, Б.М. Богданов, В.П. Бабич, Д.П. Богиня, І.К. Бондар, А.П. Голіков, М.І. Долішній, А.М. Колот, Е.М. Лібанова, І.І. Лукінов, В.В. Онікієнко, П.Г. Перерва, С.І. Пирожков, І.В. Сало, Т.Г. Шапіро та інші., які вирішували окремі складові стратегії регулювання зайнятості населення України.

Недостатність теоретичних розробок, методичних і науково-практичних рекомендацій в стратегії регулювання зайнятості населення, що б відповідали сучасному етапу розвитку України негативно впливає на соціально-економічну політику, призводить до нестабільної політичної ситуації в державі, значно ускладнює шлях України до Європейських структур. Об'єктивна необхідність вирішення проблеми стратегічного управління зайнятістю населення України та потреба розробки практичних рекомендацій щодо її реалізації обумовили вибір теми дисертаційного дослідження, визначили її актуальність та практичну значність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Результати дисертації використані в науково-дослідних роботах за 1998-2003 pp. у межах держбюджетних тем: Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна та Академії економіки і права Міністерства промислової політики України: "Основні напрямки державного регулювання ринкових відносин в Україні" номер держреєстрації 019U009318; "Соціально-економічна стратегія формування в Україні нової моделі економічного розвитку" - номер держреєстрації 0101U002800; "Розробка методологічних підходів трансформації систем соціально-економічних відносин в Україні" номер держреєстрації 0199U004423; "Дослідження механізму реструктуризації державних підприємств" номер держреєстрації 0199U003486; "Економіко-організаційний механізм стратегічного управління інвестиційними процесами" номер держреєстрації 0102U005311.

Мета і задачі дослідження. Розробка теоретико-методологічних основ регулювання зайнятістю населення і створення соціальних умов функціонування механізму зайнятості населення України в рамках забезпечення його безпечної життєдіяльності.

Відповідно до зазначеної мети в дисертації поставлені такі завдання:

визначення теоретико-методологічних підходів до оцінки зайнятості населення України;

розробка методів моделювання соціально-економічного розвитку регіонів України при переході до ринкових відносин і дослідження їх впливу на рівень зайнятості;

визначення особливостей оптимізації і планування рівня зайнятості міського населення;

побудова адекватних моделей розподілу незайнятого населення і можливостей роботодавців;

створення методично обґрунтованої системи регулювання трудових ресурсів у період переходу економіки України до ринкових відносин.

Об'єктом дослідження є процес формування і забезпечення зайнятості населення України.

Предметом дослідження є механізм формування стратегії зайнятості, регулювання трудових відносин, соціального захисту населення.

Методи дослідження. У дисертації застосовувалися наступні методи й підходи:

- загальної теорії систем, системно-структурного аналізу, математичного моделювання - для дослідження і моделювання механізму формування зайнятості, регулювання трудових відносин, соціального захисту населення;

- методи оптимізації - для оптимізації економічних відносин, форм і методів узгодження і регулювання інтересів безпосередніх виробників і роботодавців (підприємців), зв'язаних з організацією, використанням і оплатою найманої праці;

- експертних оцінок, економіко-математичні та економіко-статистичні - для оцінки, обробки, а також представлення результатів досліджень.

Інформаційною базою досліджень є законодавчі й нормативні документи з економічних питань, офіційні статистичні дані центрів зайнятості, звітно-статистичні дані підприємств відносно ефективності використання персоналу.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в удосконаленні підходів до формування теоретичних передумов і обґрунтуванню концептуальних і методологічних основ організації, функціонування і управління ринком праці, а також у розробці технологічних систем регулювання зайнятості населення, як важливої частини стабілізації національної економіки України.

Вперше:

обґрунтована з позицій теорії систем концепція технологічної системи формування елементів ринку праці, її організаційна структура і функції, заходи щодо удосконалення адаптивності, стратегія оптимізації, що базуються на інвестиційній, економічній і соціальній складових;

виявлено якісні зміни стану системи ринку праці як такого, показана необхідність комплексних і цілеспрямованих змін його складових для підвищення ефективності функціонування при зміні зовнішніх умов;

визначено напрямки підвищення регульованості ринку праці на основі обґрунтування систем факторів, що роблять найбільший вплив на зайнятість на рівні країни, регіонів, галузей;

запропонована і реалізована інноваційна стратегія оптимізації розподілу незайнятого і частково зайнятого населення, що з'єднує математичні методи, соціально-економічні й організаційні інновації. Її застосування дозволяє прогнозувати тенденції зайнятості і цілеспрямовано змінювати цільові функції й обмеження, досягаючи за допомогою ряду ітерацій рівня оптимальності, перевищення показників окремо узятих економічних і соціально-політичних складових через реалізацію ефекту синергізму в рамках системи великого міста.

Удосконалено:

методи моделювання систем формування зайнятості шляхом адаптації сучасних прийомів загальної теорії систем і графоаналітичних методів до особливостей ринку праці, конкретизації параметрів, обмежень і функціональних залежностей його регулювання;

методи і прийоми комплексної оцінки системи регулювання зайнятості. У порівнянні з відомими методами досягнуто великого ступеню інтеграції з моделлю системи формування елементів ринку праці, що дозволяє зробити оцінку оптимізаційних завдань.

Дістало подальшого розвитку:

- система критеріїв, що відображають сучасні світові тенденції зниження безробіття і полягають у тому, що тільки спільність дій служби зайнятості з органами виконавчої влади, керівниками установ і організацій, профспілок може привести до підвищення результативності заходів, спрямованих на сприяння зайнятості населення України;

- прийоми оцінки і формування політики зайнятості в частині удосконалення методів роботи служби зайнятості України і проведення вибіркових соціальних досліджень стану ринку праці, як на рівні регіону, так і на окремих підприємствах;

- методичний інструментарій системи комплектування центрів зайнятості фахівцями з профорієнтації, психології, юриспруденції, що дозволяє досягти максимальної ефективності функціонування служб зайнятості.

Практична значність отриманих результатів роботи полягає в тому, в комплексному удосконаленні системи формування зайнятості в Україні за рахунок: підвищення ефективності діяльності служб зайнятості за рахунок зміни підходів до працевлаштування безробітних; зменшення плинності у працевлаштуванні як основи прихованого безробіття; зменшення матеріальних витрат на видачу допомоги з безробіття у зв'язку зі зменшенням кількості безробітних і термінів працевлаштування; розширення сфери державної підтримки звільненим громадянам та ін.

Отримані висновки і узагальнення можуть бути використані у подальшому вивченні становлення і розвитку суспільства, суспільних відносин, у дослідженні теоретичних та методологічних проблем державотворення та розвитку суспільних інститутів регулювання зайнятості. Розроблені методичні підходи та індикатори регулювання зайнятості будуть корисними у практичній діяльності органів виконавчої влади. Теоретичні розробки та методичні підходи будуть корисними у навчальному процесі під час викладання спеціалізованих дисциплін.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею, в якій автором особисто розроблено наукові положення, методичні підходи та практичні рекомендації по удосконаленню системи формування зайнятості по Україні. Основні ідеї і розробки дослідження опубліковані без співавторів і відображають його погляди на проблему стратегії регулювання зайнятості населення України.

З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використано тільки ті ідеї та положення, які отримані автором особисто, що відзначено в списку опублікованих праць. У роботах, написаних у співавторстві, особистий внесок автора зазначено у списку опублікованих праць (поз. 29, 36-37);

Апробація результатів дисертації. Основні науково-теоретичні й практичні положення дисертаційного дослідження доповідались на наукових та науково-практичних конференціях, нарадах і семінарах з проблем соціального та економічного розвитку регіонів, міст України, при розробці проектів і нормативних документів.

Матеріали дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на 15 науково-практичних і міжнародних конференціях, серед яких: ХІ міжнародний науково-технічний семінар 12-17 вересня 2001 р. у м. Харкові - НТУ "ХПІ", міжнародна науково-технічна конференція МікроСFL_ 2001 р., міжнародна науково-практична конференція "Устойчивое развитие городов" 27.02-2.03. 2002. ХДАМГ, ІІІ-а международная научно-практическая конференция в НТУ "ХПИ" 15-16 ноября 2001 г., всеукраїнська науково-практична конференція (м. Полтава 2001 р.); научно-практическая конференция Научного общества по изучению наследия М. Туган-Барановского "Взгляды ученых-экономистов на развитие Украины: прошлое, настоящее, будущее" - Харьков, 10 декабря 2002. ХНУ им. В.Н. Каразина.

Публікації. Основні положення та найважливіші результати дисертаційного дослідження в достатній мірі викладені у 38 наукових працях, серед яких - особисто автору, належить 55,5 друк. арк. У тому числі: 1 монографія (32 друк. арк.), 3 навчально-методичних посібника (12,25 друк. арк., один з яких - без співавторів), 28 статей у наукових фахових виданнях, 6 тез доповідей та виступів на конференціях.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, 6 розділів та висновків, викладених на 496 стор. комп'ютерного тексту, у тому числі 74 таблиці, 64 рисунків. Список використаних джерел містить 384 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, предмет, об'єкт дисертаційного дослідження, визначено наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, їх апробацію.

У першому розділі "Теоретико-методологічний підхід до оцінки зайнятості населення і формування стратегії її регулювання" уточнено сутність і поняття зайнятість населення. Визначено методологічні підходи до формування стратегії регулювання зайнятості населення і ринку праці який відіграє значну роль у структурі ринкових відносин і є важливою складовою формування системи зайнятості населення, залучення до трудової діяльності, задоволення потреб у праці, забезпечення робочими місцями.

Дослідження структури національного ринку праці дало змогу встановити, що зайнятість населення може набувати різних форм за ознаками: реєстрації; відповідності до тривалості робочого періоду; наявності організації робочого процесу. Значний вплив на ринок праці має нестандартна зайнятість, що умовах перехідної економіки істотним чином впливає на розвиток тіньового сектору. Проте, дослідження динаміки зростання розвитку тіньової економіки в промислово розвинутих країнах свідчить про постійне зростання тіньового сектора економіки.

Узагальнення теоретичних й методологічних аспектів показало, що зайнятість населення є якісним результативним параметром населення країни, що несе відбитки демографічних, економічних і соціальних процесів та природного базису відтворення трудових ресурсів. Оптимальне використання трудових ресурсів в умовах ринкових відносин не може зводитися до досягнення максимальних показників трудовіддачі, або ефективності використання виробничих ресурсів взагалі. Соціально орієнтована економіка передбачає пріоритет людського чинника в системі соціально-економічних відносин. Тому, розуміння економічного і соціального змісту зайнятості населення істотно залежить від характеристики життєвого рівня, відносин розподілу благ, та від того, якою мірою ці характеристики задовольняють потреби населення країни.

Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що розгляд зайнятості як поєднання працездатної частини населення з матеріальними умовами виробництва в реальному житті, чітко окреслює її соціально-економічну форму. Саме на основі зайнятості населення виникає специфічний закон народонаселення, що відбиває рух усього населення в поєднанні активної і пасивної складових частин, у єдності економічних і демографічних процесів. Початковим пунктом в дослідженні зайнятості є поєднання механізму руху населення і чинників виробництва.

Формування структури зайнятості відбувається у всіх фазах суспільного виробництва, розподілу, обміну і споживання. Найважливішим методичним принципом формування економічної політики держави у сфері використання живої праці є вироблення таких механізмів регулювання зайнятості, які забезпечили б ефективне формування трудових ресурсів. Аналіз зайнятості різних країн світу свідчить про зменшення безробіття у промислово розвинутих країнах і значне зростання його у країнах СНД та країнах, які розвиваються.

Результати теоретичних досліджень стали підґрунтям для визначення того, що вагомим чинником структурних зрушень у зайнятості, який є причиною безробіття, є циклічний характер виробництва, причому роль цього чинника зростатиме в міру інтеграції України в світове господарство. Циклічність в розвитку виробництва є каталізатором структурної перебудови, що, в свою чергу, на певному етапі уповільнює економічний розвиток, а по його завершенні дає поштовх до швидкого зростання.

У другому розділі "Дослідження демографічного стану в Україні і його взаємозв'язок з проблемою зайнятості населення" розглядається демографічна ситуація, міграційні процеси, тенденції зміни чисельності міського і сільського населення, проблеми зайнятості й безробіття у масштабі всієї України і Харківської області, а також аналізується стан зайнятості населення в підприємництві.

Статистичні дані свідчать про те, що ринок праці в Україні не має загрозливих кризових ознак. Проте реальний показник безробіття в нашій країні значно вищий від офіційно встановленого. Безробіття виступає блокатором економіки і треба шукати дійові заходи щодо його нейтралізації.

У результаті досліджень встановлено, що перехід України до нових соціально-економічних відносин супроводжується фундаментальними зрушеннями у використанні трудових ресурсів, розподілом їх по сферах праці, скороченням чисельності найманих працюючих і зростанням обсягів безробіття.

Дослідження свідчить про те, що диспропорції, які виникають в соціально-економічному розвитку господарського комплексу регіону, призводять до коливань демографічних показників, які характеризують якісні зміни в динаміці загальної кількості населення, природному, механічному і соціальному рухові населення. Так, при розгляді ретроспективної динаміки механічного руху населення можна виділити періоди різної активності міграційних процесів. Тяжіння міграційних потоків до міста пов'язано з надлишком робочих місць і обмеженістю наявних трудових ресурсів міста. За умови збільшення кількості робочих місць в господарському комплексі міста, внаслідок їх створення на новозбудованих підприємствах або шляхом розширення (розвитку) існуючих, зросли масштаби маятникової міграції. Періоди максимальної активності міграційних процесів змінювалися періодами відносної стабільності. У даний час припинився процес зростання кількості робочих місць. У кризові періоди спостерігалося значне зменшення кількості робочих місць і скорочення кількості маятникових мігрантів.

Дослідження маятникових міграцій з теоретичних позицій дозволили дійти наступних висновків.

Густа мережа міських поселень і розвинуті транспортні комунікації дають широкі можливості маятниковим мігрантам у виборі напрямків переміщення. Це створює значну пересіченість трудових міграційних маршрутів і повне "перетинання" ореолів маятникових мігрантів і регіональних ринків праці. Українськими економістами досліджені вказані проблеми тільки в найбільш густозаселеній Донецькій області (рис. 1).

Рис. 1. Картосхема регіональних ринків праці ореолів маятникових міграцій населення в Донецькій області.

У той же час відносно велика віддаленість міст один від одного обмежує потенційних мігрантів щодо варіантів вибору місць, де б вони могли запропонувати свою робочу силу. Це створює умови для формування регіональних ринків праці в більш твердих границях у інших областях. Регіональна структура трудових міграцій формується визначеними міграційними маршрутами і таким чином територіально формує регіональні ринки праці. Їхня конфігурація і площа визначаються системою розселення що склалася, рівнем транспортної доступності ринків праці, територіальним розміщенням, центром ваги маятникових мігрантів. Кожне поселення, яке має місця прикладання праці, створює власні мікроореоли маятникових міграцій, величина яких визначається місцем поселення в ієрархічній соціально-економічній структурі регіону. Територіально ореоли маятникових міграцій наближені до границь функціональних зон визначених агломерацій і залежать від їхньої спеціалізації. регулювання зайнятість населення

Аналіз ринку праці Харківської області дозволив виявити основні тенденції в зміні становища робочої сили в 1996-2003 рр. Встановлено, що однією з основних проблем формування безробіття є демографічні особливості в країні і неконтрольоване зростання великих міст.

В останні роки демографічна ситуація в Україні залишається надто складною. Головною тенденцією демографічного розвитку є стійке зменшення чисельності населення і його природного приросту. Характерною ознакою депопуляції в Україні є одночасне погіршення показників як народжуваності, так і смертності, у 2001 р. чисельність новонароджених зменшилася в порівнянні з 2000 р. на 2,2 %, а чисельність померлих збільшилася на 2,7 %. Перевищення співвідношення померлих над новонародженими зменшилося в 1,98 разу (в 2000р. - в 1,96 разу).

На рис. 2 показано зайнятість населення у 1996-2001 рр. по Україні в цілому, що свідчить про стійку тенденцію її зниження.

Також проаналізовано чисельність незайнятих громадян, які були на обліку в службі зайнятості за період з 1992 по 2002 рр. (табл. 1).

Дослідженням встановлено, що протизаконні боргові зобов'язання постачальників у рамках держави спотворюють картину зайнятості й рівня безробіття, а також попиту на працю. Постійна дебіторська і кредиторська заборгованість підприємств різних форм власності дозволяє варіювати засобами, спрямованими на фінансування робочих місць.

Дані досліджень за 12 років незалежної України свідчать, що сформоване неофіційне (протизаконне) боргове фінансування усуває джерело відтворення кадрів і ефективної зайнятості.

Рис. 2. Зайнятість населення у 1996-2001 рр. по Україні в цілому.

Таблиця 1. Чисельність незайнятих громадян, які стояли на обліку в службі зайнятості в 1992-2002 рр. (у регіональному розрізі), осіб.

Установлено, що бюджетно-фінансові чинники управління зайнятістю як в окремих регіонах, так і в цілому по Україні прямо пов'язані із сукупним попитом на робочу силу. Аналіз зайнятості в економіці показує, що як на приватних, так і на державних, акціонерних підприємствах зростання кваліфікації трудящих залежить від бюджетних коштів, які виділяються на навчання, науку та інші галузі.

Дослідження зайнятості за період 1992 по 2002 рр. показало, що вплив бюджетно-фінансових заходів на зайнятість може бути загальним, селективним і цільовим. Об'єктом бюджетно-фінансової політики у цьому напрямку є: макропопит на працю; попит на працю на окремих локальних ринках, окремих соціальних груп населення; попит на роботу підприємств.

У третьому розділі "Методологічні основи дослідження зайнятості населення і соціально-економічний розвиток міст" побудована модель динамічного поводження соціальної системи, що дозволила визначити проблеми міського розвитку і управління, різні його прояви.

Сучасний сталий розвиток міст неможливий без стабільного забезпечення раціональної зайнятості жителів. Проблема зайнятості, що вирішується шляхом формування і мотивації, є одним з основних аспектів сучасного розвитку міст. В роботі розглядаються і аналізуються теоретичні й прикладні аспекти впливу заробітної плати на мотивацію трудової діяльності - одного з основних аспектів забезпечення стійкого розвитку міст.

Перехід України на соціально орієнтовані ринкові відносини гостро поставив проблему зайнятості населення. Тому актуальним є забезпечення зайнятості населення, яке відповідало б ринковим потребам. Особливості демографічної ситуації дозволяють визначити за рахунок яких регіонів і в якому напрямку відбуваються процеси відтворення населення, що може стати базою формування демографічної політики України.

Результати порівняльного аналізу демографічної ситуації в областях України і показників їхнього соціально-економічного розвитку дозволили уточнити границі демографічних територіальних утворень і визначити специфіку демографічної ситуації в кожному з них. Виявлені особливості динаміки чисельності населення є важливим чинником впливу на якісні параметри населення його освітню, професійно-кваліфікаційну і соціальну структури, соціальну мобільність, а також здоров'я.

З метою підвищення зайнятості населення на основі методу системної динаміки розроблена модель соціальної міської системи, що відбиває вузлові процеси, загальні для всіх урбанізованих територій, графічне відображення якої наведено на рис. 3.

Головні цілі моделювання полягають у визначенні:

1) темпів приросту й абсолютної величини населення міста залежно від політики капіталовкладень у розвиток різних галузей;

2) раціональної структури зайнятості населення;

3) балансу розвитку народногосподарського комплексу міста і галузей міського господарства;

4) приросту й абсолютних розмірів міської території і її функціональної структури;

5) пропорцій і ефективності капіталовкладень в екстенсивний і інтенсивний розвиток економічної бази міста;

6) рівня забруднення і зонування міського і приміського середовищ залежно від людності міста, структури економічної бази, обсягу і структури капіталовкладень.

Рис. 3. Сполучення структури населення і структури місць прикладання праці.

Засобом досягнення цих цілей є метод системної динаміки, який описує поведінку міста як складної кібернетичної системи, обумовлені її динамічною структурою. Математична модель являє собою систему нелінійних диференціальних рівнянь:

, (1)

де х - вектор - фазові змінні моделі;

u - вектор - функція керуючих впливів;

- вектори параметрів моделі.

Ці рівні фазові координати системи х характеризують стан системи в даний момент у зміні t₀, темпи описують зміни, що складається за деякий проміжок часу (t).

Моделювання дозволило виявити загальні тенденції стану і розвитку формування і розподілу ринку праці, що дало можливість визначити фактори й умови припливу у місто працездатного населення (табл. 2).

Таблиця 2. Фактори й умови, що впливають на приплив у місто не повністю зайнятих.

Автором проаналізовані особливості розвитку галузей міського господарства в Україні і їхній вплив на параметри міського ринку праці, на підставі чого запропонована імітаційна модель із заданим заздалегідь механізмом керування, на підставі якої можна одержати оцінки впливу "політик" поводження системи (міста), розглядати основні закономірності її функціонування, критичні шляхи розвитку.

У четвертому розділі "Удосконалення організаційно-економічного механізму планування рівня зайнятості міського населення" розглянуті теоретичні передумови формування зайнятості населення України. Проведено дослідження нормативних потреб у робочій силі, а також показників рівня зайнятості населення, критеріїв їхньої оптимальності. Проаналізовані й узагальнені критерії, засновані на функціях переваги, критерії, що формують показник зайнятості. Розглянуто можливості застосування нормативних розрахунків споживання ресурсів ринку праці в плануванні рівня зайнятості.

Для дослідження рівня зайнятості міського населення використані такі показники: сукупний суспільний продукт, національний доход, показник кінцевого продукту, показник загального обсягу споживання матеріальних благ і послуг. Найбільш придатним для характеристики рівня життя глобальним показником є фонд споживання національного доходу. Показник загального обсягу споживання матеріальних благ і послуг є найбільш узагальнюючим показником споживання населення. Він краще, ніж інші показники, підходить для використання як критерій оптимальності перспективного національного господарського плану.

Загальний недолік глобальних показників як вимірників життєвого рівня пов'язаний з тим, що зміна цих показників і величина їх складових залежать від рівня і співвідношення цін.

Критерієм вибору показника для дослідження зайнятості населення прийнята "цільова функція споживання", суть якої полягає в наступному. Якщо Д - доход і ?P_i x_i = Д (у локальних розрахунках може бути поставлене обмеження ?P_i x_i ? Д - частина загального доходу Д), де р_i, - ціни на i-й товар, то цільову функцію зайнятості можна представити у вигляді

, (2)

При цьому приймається так званий "постулат оптимального поводження", відповідно до якого сам споживач при заданих прибутку, цінах, статево-віковому складі сімей і т.д. об'єктивно приходить до максимуму U(x_i). Можна сказати, що максимізація цієї функції тут виступає як спосіб упорядкування переваги в системі зайнятості, тобто споживача.

Для побудови цієї функції доцільно скористатися її розкладанням у ряд Тейлора, ґрунтуючись на структурі зайнятості базисного року й обмежуючи членами першого і другого порядку, тобто

, (3)

де - відхилення очікуваного обсягу зайнятості k-го виду безробітних від базисного

(4)

Таким чином, функція зайнятості U(x) виражає поводження всієї маси претендентів на зайнятість і будується на обліку не одного, а одразу усіх чинників, що впливають на їх поводження.

Ґрунтуючись на викладених положеннях, на основі системного аналізу проблеми оцінки регіональних рівнів розвитку ринків праці, розглянемо принципово нову ієрархічну структуру ринку праці. На рис. 4 враховані дестимулятори і стимулятори розвитку регіональних ринків праці. Ця ієрархія, на думку фахівців, не є догмою, вона може постійно змінюватися, доповнюватися новими показниками, що на даний момент є найбільш актуальними.

Рис. 4. Ієрархія проблеми розвиненості ринку праці.

Для дослідження розвитку ринку праці був використаний метод аналізу ієрархії. Головна ідея цього методу полягає в обробці експертної інформації, яка одержують при попарному порівнянні виділених факторів нижнього рівня і визначенні найбільших, що впливають на загальну мету вищого рівня. Експертні дані порівнюють і обробляють за допомогою квадратних матриць, приєднують до опитуваної анкети.

Відповіді респондентів свідчать, що чинниками, які найбільшою мірою визначають розвиненість ринку праці у певному регіоні, є: економічний розвиток (37,38 %) і рівень життя і розвиток соціальної сфери регіону (35,5 %). У найменшій мірі рівень розвиненості ринку праці визначається діловитістю служби зайнятості (8,97 %) і забезпеченням людськими ресурсами (17,99 %) (рис. 5).

Рис. 5. Вплив показників першого рівня на розвиток ринку праці.

Після визначення пріоритетності кожного чинника маємо збалансований за важливістю факторів і їхніх критеріїв питомий внесок кожної зі структурних компонент другого рівня у вирішення проблеми, що є ваговими коефіцієнтами для оцінки регіональної розвиненості ринку праці.

Таким чином, виявлення доцільності рішення щодо регулювання зайнятості повинне здійснюватися на підставі певних критеріїв - мірила оцінки продуктивності людської діяльності. При цьому можливі два альтернативних рішення: досягнення мети неможливе або недоцільне, тоді виникає потреба стримати механізм виконання розроблених програм.

У п'ятому розділі "Концептуальні основи розподілу незайнятого населення" вивчена проблема моделювання розподілу незайнятого населення і можливостей роботодавців. Розглянуті різні варіанти побудови статистичного розподілу незайнятого населення, у тому числі залежно від рівня оплати праці, кваліфікації робочої сили, регіональних і галузевих особливостей формування ринку праці. Визначені найбільш адекватні досліджуваній проблемі методи статистичного розподілу, обґрунтовані їхня ефективність і вірогідність у процесі моделювання елементів ринку праці і можливостей роботодавців.

Запропоновано механізм формування різних типів вибірок, описані процедури побудови кривих для розподілу незайнятого населення і можливостей роботодавців.

Досліджено ефективність використання методів розподілу і методів перетворення розподілу в процесі управління зайнятістю, на основі яких запропоновані конкретні варіанти застосування їх на практиці.

Деформування ринку праці в момент ринкових перетворень і дисбаланс попиту та пропозиції на ньому, відсутність необхідної інформації фрагментарно представленої в документах офіційної статистики, формах №2-ПН і №3-ПН, відсутність єдиної державної політики у формуванні ринку попиту і пропозиції на ринку робочої сили, галузева і регіональна специфіка та багато інших факторів відчутно впливають на ефективність розподілу незайнятого населення і якісні параметри формування активної частини трудових ресурсів.

Виходом із наявної ситуації може бути здійснення формалізації процесів розподілу чисельності незайнятого населення і можливостей роботодавців на основі законів розподілу і моделювання зазначених процесів.

Як виявлено в ході дослідження, основою для формалізації формування ринку праці і подальшого моделювання розподілу незайнятого населення і можливостей роботодавців може служити критерій функціональної залежності між показниками зайнятості і заробітної плати, виражений у тому, що перша є функцією останньої. Дійсно, диференціація заробітної плати за галузевою ознакою, що має місце в Україні, на сьогодні спричиняє до того, що в галузях з більш високою середньою оплатою праці (електроенергетика - 458,49 грн., фінанси, кредитування, страхування - 616,41 грн.) у порівнянні із середнім по Україні рівнем 218,88 грн., відбувається розподіл робочої сили на користь останніх.

Побудова вибірки за критерієм функціональної залежності вказаних показників створює дилему, що зайнятість є величиною випадковою, оскільки якщо для конкретного працівника сукупність факторів, що визначають розмір заробітної плати, представлена на рівні генеральної сукупності, доцільно розглядати ці фактори, а як наслідок, а саму зайнятість - як випадкові, не прогнозовані заздалегідь величини. У цьому випадку, припускаючи, що зайнятість є величиною безперервною, оскільки природна межа дроблення заробітної плати досить мала - 1 копійка, функцію розподілу зайнятості можна виразити, як:

, (5)

де F(x) - функція розподілу; x - поточне значення фактора; x_min ? x ? x_max.

Таким чином, імовірність того, що зайнятість прийме одне із значень на інтервалі (x_i-1, x_i), буде середньою величиною імовірності, що припадає на одиницю довжини інтервалу, а похідна F(x) буде функцією щільності імовірності розподілу зайнятості.

Подальше дослідження проблеми формування зайнятості свідчить про необхідність використання різних методів математичної статистики, залежно від специфіки досліджуваного елемента системи ринку праці. Основними запропонованими функціями розподілу і щільності імовірності є нормальний, логарифмічно-нормальний розподіл, формально-математичні методи, застосування яких дозволяє з високим рівнем вірогідності описувати такі процеси, як заробітна плата, прибутки населення, зайнятість.

У результаті досліджень встановлено, що диференціація рядів розподілу незайнятого населення і можливостей інфраструктури по наданню роботи тісно залежить від показників конкурентноздатності робочої сили, що, в свою чергу, впливає на рівень заробітної плати. Отже, у процесі формування відносин на ринку праці стикаються з необхідністю постійного професійного зростання з метою підвищення конкурентноздатності, що є необхідною умовою для збільшення заробітної плати. У табл. 3 подані дані анкетування на тему залежності оплати праці від якісних характеристик робочої сили, з яких видно, що значна частина опитаних високо оцінює саме їх.

Таблиця 3. Оцінка респондентами залежності оплати праці від якісних характеристик робочої сили, в % від численності опитаних.

Кінцевим етапом формалізації процесів формування розподілу незайнятого населення в моделюванні елементів системи ринку праці і можливостей роботодавців є здійснення процедури побудови кривої зазначених показників, що полягає у визначенні типу кривої, оцінці параметрів і виборі методу рішення проблеми. Знову ж при постановці такої задачі необхідно враховувати специфіку досліджуваного показника, повноту вибірки й адекватність методів розв'язуваному завданню.

У шостому розділі дисертації "Стратегія регулювання зайнятості населення у період переходу до ринку" розглядається безпека життєдіяльності людини як система людина-життєве середовище і його компоненти, розкрито проблему збалансованості безпечного існування людини в навколишньому середовищі, запропоновано принципи й методи формування стратегії зайнятості населення, розроблено принципову схему розподілу трудових ресурсів.

Автором удосконалено державну систему зайнятості, її структуру та основні напрямки розвитку діяльності на сучасному етапі. Досліджуючи системи управління, можна на основі зв'язків навести такий ряд: ціль - функція - структура - оточення - функціонування. Це загальна послідовність. Вона тільки приблизно відбиває логічну схему взаємних зв'язків між категоріями. Послідовність їхнього визначення в додаток до об'єкта є складним процесом. При його реалізації не дотримується послідовність по етапах і потрібно часто повертатися до вихідної точки чи до точки попереднього етапу. За допомогою такого алгоритму системі надається надійна форма.

Роль і зміст механізму управління зайнятістю можна відобразити наступною схемою (рис. 6).

З концептуальної точки зору система управління розуміється як безліч людських і технічних елементів, між якими є багато переважно формальних, неформальних, інформаційних зв'язків, а також зв'язків вартісних і матеріальних, які у своїй сукупності утворюють специфічно упорядковані цілі.

При створенні регіональної системи управління виникають проблеми розробки не тільки структури і способів функціонування її елементів, але і форм управління. Виділимо основні принципи, виходячи з який розглядається створення регіональної системи управління трудовими ресурсами. До сукупності основних відносяться наступні принципи: приречення; ієрархічності управління; розподілу праці, спеціалізації і кооперації; розмежування компетенції; інформатизації; переважно економічного управління в регіоні; системності розробки, впровадження удосконалення; оптимальності; динамічності.

Рис. 6. Роль і зміст механізму управління зайнятістю.

Принцип інформатизації ґрунтується на тому, що завдання планування соціально-економічних і господарських процесів у регіоні і їхнього регулювання відносяться до слабко структурованих і характеризуються невизначеністю похідної інформації, наявністю невизначеності в описанні об'єктів системи управління зайнятості багатофакторності й багатофункціональності рішень, що приймаються. Ці обставини різко обмежують можливість методів оптимізації, їх використання пов'язане зі значним скороченням реальних ситуацій прийняття рішень.

Метод вирішення багатокритеріального завдання управління зайнятістю визначається типом інформації про безробіття і можливості роботодавців, яку одержують від ОПР (особи, що приймає рішення) апріорно чи в процесі прийняття управлінського рішення, принципом оптимального і процедурного пошуку найбільш доцільного для ОПР рішення. У зв'язку з цим, а також через швидку зміну процесів і характеру взаємодії із зовнішнім середовищем зростає потреба в автоматизації процесів обробки інформації і прийняття рішень.

Принцип переважно економічного керування в регіоні означає, що в основу економічного керування в регіоні повинні бути покладені правила порівняння витрат з результатами, а також правила впливу на елементи регіональної системи через їхні матеріальні інтереси. Ці правила покликані забезпечувати раціональне сполучення інтересів регіональних елементів з республіканськими, тобто державними інтересами.

Принцип системності при розподілі ресурсів у регіоні з урахуванням взаємних зв'язків між елементами системи, рівнями управління передбачає підвищення ефективності використання трудових ресурсів на всіх етапах життєдіяльності системи (рис. 7).

У ринковій економіці, де зовнішнє середовище значно впливає на організацію, у тому числі функції, структура управління змінюється постійно. Тому організаціям потрібно регулярно оцінювати адекватність своїх організаційних структур і змінювати їх так, як цього вимагають зовнішні умови. Структура управління повинна базуватися на стратегічних планах організації, тому що від неї залежить ефективність досягнення різних цілей організації.

Відповідно до класичної теорії організації структура повинна розроблятися знизу нагору: спочатку розробляються задачі, а загальна структура організації - в самому кінці. У зв'язку з цим процес формування структури управління можна поділити на наступні етапи:

* визначення мети, складу об'єкта, для якого формується структура управління;

* визначення функцій і задач управління залежно від поставлених цілей;

* розробка вимог, пропонованих до організаційних структур управління, і визначення факторів, що впливають на їхнє формування;

* визначення ієрархії майбутньої структури, тобто числа можливих ступенів управління, охоплювані ними ланки; проведення попереднього набору загального складу ланок управління. Визначається також коефіцієнт централізації функції управління, питома вага рішень, що вимагають узгодження, та інші параметри;

* розподіл функціональної й адміністративної відповідальності між задіяними працівниками;

* визначення послідовності й тривалості виконання робіт з кожної конкретної функції управління. Тут також оцінюються трудомісткість і вартість управлінських робіт;

* оформлення розробленого проекту структури управління.

Отриманий проект структури керування повинен виступати на всіх управлінських рівнях як організаційна форма, що забезпечує єдність функціонування організації.

Особливість організаційної структури управління системою розподілу полягає в тому, що вона ґрунтується на складній системі лінійних, функціональних і технічних зв'язків структурних підрозділів одного і різних рівнів ієрархії. Кооперований характер виконання функції керування обслуговує функціональний і технічний взаємозв'язок структурних підрозділів.

Рис. 7. Принципова схема регіонального розподілу трудових ресурсів

Під взаємодією структурних підрозділів розуміється виконання ними загальних функцій керування (планування, організація, регулювання, контроль, облік, аналіз) при реалізації конкретних функцій керування. Тому при побудові організаційної структури керування використовуються в основному кількість зв'язків субординації за посадами і показниками керованості за структурами підрозділами. Усі вони відбивають зв'язки, які існують між різними підрозділами. Показник керованості, що показує співвідношення і пропорції між елементами структурного підрозділу, розраховується за формулою:

, (13)

де Ч_сп - загальна чисельність працівників структурного підрозділу, осіб.;

Ч_рсп - чисельність керівників даного структурного підрозділу, осіб.

У даний час найбільше поширення одержали лінійна, функціональна, лінійно-функціональна, лінійно-штабна, програмно-цільова (матрична) типи структури.

Створений теоретичний апарат дозволяє проводити повний цикл досліджень і оптимізації формування зайнятості населення, який включає розроблені концепцію, модель, методи інноваційної оптимізації і оцінки системи кількісних і якісних показників.

Використаний у процесі дослідження організаційно-методичний підхід, цільове застосування методів економічного моделювання, прогнозних оцінок, облік вимог ринкового механізму і умов теперішнього моменту, а також єдність технічної, економічної і соціальної сторін проблеми стратегічного регулювання зайнятості дозволили виявити достатньо високий рівень розвитку технології регулювання процесу зайнятості.

Таким чином необхідно наголосити, що турбота держави про досягнення в країні якнайповнішої і ефективної зайнятості як важливої соціальної гарантії для економічно активного населення є найважливішим аспектом державного регулювання ринку праці, механізм формування якого постійно удосконалюватиметься стосовно до нових умов розвитку багатоукладної економіки, структурної перебудови виробництва, формування ефективної соціальної політики. Дієва політика зайнятості повинна в нинішніх умовах мати застережливий характер і включати цілий комплекс заходів державного регулювання, що запобігають зростанню безробіття і його переходу в застійну форму.

ВИСНОВКИ

У дисертації вирішена науково-прикладна проблема розробки основ стратегії регулювання зайнятості населення України.

Наукове значення її вирішення полягає в тому, що вперше створений теоретичний апарат, який дозволяє проводити повний цикл досліджень і оптимізації формування зайнятості населення, що включає розроблені концепцію, модель, методи інноваційної оптимізації й оцінки системи з комплексу кількісних і якісних показників.

1. Суть класичної теорії полягає в тому, що заробітна плата є основним регулятором на ринку праці, тобто вона наближається до рівноваги тоді, коли пропозиція дорівнює попиту на працю. Підвищення заробітної плати викликає безробіття. Ця теорія не виправдала себе, коли збільшилися випадки масового безробіття на Заході.

2. Особливістю сучасного етапу зайнятості в Україні є вивільнення робочої сили, а також зростання недозайнятості при порівняно низькому рівні безробіття. Виявлено, що в Україні в даний час не відбувається розмежування безробітних за видами, а досліджується проблема безробіття в загальному як негативного економічного і соціального явища.

3. Поняття "ринок праці" - порівняно нове в українській ринковій теорії. У промислово розвинутих країнах ринок праці став найважливішою ланкою національної світової ринкової цивілізації, на ньому формуються трудові ресурси творчого типу, що здійснюють повсякденну еволюцію суспільства. На ринку праці діє закон попиту та пропозиції на робочу силу, що впливає на заробітну плату.

4. Функціонально-організаційна структура ринку праці має містити у собі наступні інструменти державної політики в сфері зайнятості і безробіття: систему підготовки кадрів; систему наймання; контрактну систему; фонд підтримки безробітних; систему перепідготовки і перекваліфікації; біржі праці; правове регулювання зайнятості.

5. Ринок праці пройшов ряд етапів у своєму розвитку в закордонних країнах. У процесі цього був виділений ряд моделей, що регулюють положення на ринку праці, які доцільно здійснювати в нашій країні. Основним вважався "класичний" підхід до визначення ринку праці, яка послідовно змінила кейнсіанська модель зайнятості, монетаристська теорія, а потім теорія раціональних очікувань.

6. Для прогнозування перспективної зайнятості в регіоні необхідно провести оптимізацію загального зрушення шляхом варіювання показників зайнятості галузі регіону з урахуванням обмежень, сформованих за допомогою методів економічного аналізу галузевих структур, регіонального аналізу природних і людських ресурсів, соціального аналізу потреб жителів регіону й обраних регіональною владою загальних стратегій розвитку регіону.

7. Щоб розробити найбільш ефективну для України модель ринку праці, необхідно змінити якісний склад трудових ресурсів України. Аналіз вітчизняного і світового досвіду показав, що сучасний стан технології формування зайнятості в Україні не відповідає світовому рівню за основними соціальними, економічними і організаційними параметрами, а також за передовими технологіями скорочення безробіття в загальній системі зайнятості. Недостатніми є: кількість наукових розробок, адекватність моделей, їхня відповідність економічної ситуації, здатність теоретично забезпечити перехід до світових показників якості системи формування зайнятості, й оцінити соціальні й економічні наслідки інновацій у сфері зайнятості.

8. Запропонована й обґрунтована з позицій загальної теорії систем концепція системи з формування зайнятості як цілісної, відкритої, організованої, адаптивної структури дозволила точно визначити рівень автономності системи зайнятості, її організаційну структуру і функції, заходи щодо удосконалення адаптивності, стратегію оптимізації. Ці фактори визначають її парадигматичну несумісність з відомою доктриною планово-розподільної економіки як на рівні цілей і області функціонування системи, так і основних її якостей і апарата моделювання.

9. Аналіз якісних змін процесу формування зайнятості при різних зовнішніх впливах показав необхідність комплексної й цілеспрямованої зміни складових системи для підвищення адаптивності й ефективності її функціонування при зміні зовнішніх умов. Кінцева мета таких змін - досягнення стану, коли система зайнятості реагує на зовнішні впливи в межах саморегуляції, тобто зміною функції, а не організаційних структур (поліморфізм функції при ізоморфізмі структури). У порівнянні з відомими в світовій практиці стратегіями структурної оптимізації процесу формування зайнятості досягається необхідний баланс між ефективністю й адаптивністю системи. Вірогідність цього результату, крім теоретичного обґрунтування на основі системно-структурного аналізу, підтверджується порівнянням зі складними енергетичними системами.

...