Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики України

Спеціальність 08.07.02 - Економіка сільського господарства і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Формування фінансових результатів у молокопродуктовому підкомплексі АПК

доктор економічних наук, професор, член-кореспондент УААН Амбросов Володимир Якович, Харківське відділення Інституту аграрної економіки УААН, завідувач відділенням

кандидат економічних наук, доцент Дема Дмитро Іванович, Державний агроекологічний університет (м. Житомир), завідувач кафедри фінансів і аудиту

Провідна установа: Національний аграрний університет Кабінету Міністрів України, кафедра економіки, м. Київ.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Державного агроекологічного університету Міністерства аграрної політики України за адресою: 10008, м. Житомир, вул. Старий бульвар 7.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук, доцент Якобчук В.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах ринкових відносин головним критерієм оцінки ефективності діяльності підприємств є їх прибутковість і рентабельність. Досягненню їх високого рівня сприяє глибоке економічне дослідження формування фінансових результатів діяльності, як основи прийняття виважених рішень щодо їх економічного регулювання, впливу низки чинників, які формують такі результати. Традиційні методологія і методика оцінки ефективності виробництва орієнтовані, в першу чергу, на валові показники, а проблема формування фінансових результатів при цьому залишається другорядною, а отже в сучасних умовах потребує вирішення. Оскільки прибутковість підприємств залежить не тільки від валових показників виробництва, то економічне дослідження фінансових результатів повинно надати інформацію про кількісний і якісний вплив на них не тільки економіко-організаційних і технологічних чинників, які формуються безпосередньо на підприємстві, але й зовнішніх: кон'юнктури, цінової і податкової політики, паритетності взаємовідносин з виробниками сировини.

Окремі аспекти проблеми формування фінансових результатів на підприємствах молокопродуктового підкомплексу досліджувались у працях вчених-економістів Х. Андерсена, К. Друрі, Б.Нідзла, Д. Кондуела, Б. Валуєва, З. Гуцайлюка, В. Линника, Є. Мниха, Р. Тринька, С. Шкарабана та ін. Прибутковість виробництва молока та молокопродукції досліджували П. Березівський, П. Гарасим, В. Зимовець, О. Шпичак та ін. Однак комплексне дослідження всіх аспектів проблеми стосовно прибутковості виробництва молока на сільгосппідприємствах і підприємствах із його переробки в умовах дії ринкового механізму не проводилося, що обґрунтовує актуальність теми дисертаційного дослідження.

Саме відсутність цілісного дослідження зазначених аспектів формування фінансових результатів, зокрема у молокопродуктовому підкомплексі, зумовила вибір теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Львівського державного аграрного університету за держбюджетною темою 0100U002332 “Обґрунтування аграрної політики, спрямованої на ринкову трансформацію економіки АПК”.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування рекомендацій щодо поліпшення організації формування показників прибутку і рентабельності на підприємствах молокопродуктового підкомплексу України, які б адекватно відповідали особливостям їх функціонування в умовах ринкової економіки.

Виходячи з мети, поставлені і вирішені наступні задачі:

дослідити особливості використання виробничого потенціалу молокопереробних підприємств та формування прибутку в молопродуктовому підкомплексі;

запропонувати шляхи удосконалення економічних взаємовідносин сільськогосподарських і молокопереробних підприємств з метою підвищення товарності молока з одночасним збільшенням обсягів його виробництва, а відтак молокопродукції та максимізації прибутку;

обґрунтувати заходи щодо розширення організованої заготівлі молока, виробленого в господарствах приватного сектора, зважаючи на його переважаючу роль у виробництві цієї продукції, а отже, у формуванні фінансових результатів молокопереробних підприємств;

провести аналіз сучасного стану молокопродуктового підкомплексу західних областей України, визначити основні шляхи його подальшого економічного розвитку та максимізації прибутку на перспективу;

розробити оптимізаційну економіко-математичну модель максимізації прибутку, побудовану з дотриманням обґрунтованих критеріїв його формування у молокопродуктовому підкомплексі;

розробити методику аналізу чутливості прибутку і рентабельності та його здійснення за даними підприємств молокопродуктового підкомплексу;

внести пропозиції щодо удосконалення звітності про фінансові результати та їх аналізу у взаємозв'язку з вимогами міжнародних стандартів з обліку та звітності;

запропонувати систему спеціальних фінансових коефіцієнтів оцінки якості прибутку та класифікацію чинників, що впливають на прибуток і рентабельність підприємств молокопродуктового підкомплексу.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти формування прибутку і рентабельності в молокопродуктовому підкомплексі. В якості об'єкта дослідження вибрано сільськогосподарські і молокопереробні підприємства Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської областей, на прикладі яких вивчались особливості формування прибутку і рентабельності від виробництва молока до його промислової переробки.

Методологія та методика дослідження. Методологічною основою проведеного дослідження є діалектичний метод пізнання. Дослідження ґрунтується на наукових працях вітчизняних і зарубіжних вчених, законодавчих і нормативних актах органів державної влади щодо регулювання діяльності підприємств України. У роботі застосовувалися загальнонаукові та спеціальні методи дослідження: аналіз і синтез - для вивчення сучасного рівня прибутковості виробництва молока на сільськогосподарських підприємствах та молокопродукції - на молокопереробних; монографічний - для ознайомлення з науковою розробкою проблеми формування прибутку і рентабельності в молокопродуктовому підкомплексі. Для дослідження впливу чинників на формування прибутку і рентабельності підприємств молокопродуктового підкомплексу застосовувався факторний аналіз. За допомогою методу порівняння досліджувались середні і відносні величини прибутку і рентабельності; з використанням методу групування - залежність результативних показників від складових їх формування. Графічний метод використовувався для наочного зображення показників формування прибутку і рентабельності підприємств молокопродуктового підкомплексу. Інформаційна база дослідження ґрунтується на нормативно-довідковій та науковій літературі. Фактичні дані отримано з матеріалів фінансової і статистичної звітності сільськогосподарських і молокопереробних підприємств Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської областей.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у наступному:

проведено аналітичне дослідження динаміки виробництва молока на сільськогосподарських та молокопродукції на молокопереробних підприємствах за 1991-2003 роки, використання їх виробничого потенціалу та формування прибутку в молокопродуктовому підкомплексі;

запропоновано шляхи удосконалення економічних взаємовідносин сільськогосподарських і молокопереробних підприємств, які забезпечують підвищення товарності молока з одночасним збільшенням обсягів його виробництва, а відтак молокопродукції та максимізацію прибутку;

обґрунтовано заходи щодо розширення організованої заготівлі молока, виробленого в господарствах приватного сектора;

розроблено оптимізовану економіко-математичну модель максимізації прибутку підприємств молокопродуктового підкомплексу, яка дозволяє здійснювати активний вплив менеджерів на його формування;

визначено основні шляхи економічного розвитку молокопродуктового підкомплексу західних областей України та максимізації прибутку на перспективу;

внесено пропозиції щодо удосконалення звітності про фінансові результати та їх аналізу у взаємозв'язку з вимогами міжнародних стандартів з обліку та звітності;

розроблено методику аналізу чутливості прибутку і рентабельності та його здійснення за даними підприємств молокопродуктового підкомплексу;

запропоновано систему спеціальних фінансових коефіцієнтів оцінки якості прибутку та класифікацію чинників, що впливають на прибуток і рентабельність підприємств молокопродуктового підкомплексу.

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що на основі вивчення та узагальнення наукових праць вчених-економістів, вітчизняного й зарубіжного досвіду виробництва і переробки молока в умовах ринкових відносин автором розроблені конкретні пропозиції щодо удосконалення формування фінансових результатів підприємств, які дозволяють адекватно впливати на ефективність їх роботи, сприятимуть покращанню оперативної орієнтації у різних господарських ситуаціях, підвищенню точності оцінки доцільності управлінських рішень, що приймаються, вишукуванню резервів підвищення конкурентоспроможності, виробленню стратегічної лінії господарської поведінки.

Пропозиції і рекомендації, викладені в роботі, будуть сприяти удосконаленню системи економічних методів управління та виявленню внутрішньогосподарських резервів.

Особистий внесок здобувача. Досліджено практику організації формування фінансових результатів на підприємствах молокопродуктового підкомплексу та обґрунтовано рекомендації щодо його удосконалення в умовах ринкових відносин:

визначено й обґрунтовано основні напрями розвитку виробництва молока та розширення асортименту молокопродукції з метою максимізації маси прибутку на підприємствах Західного регіону України;

розроблено класифікацію чинників формування прибутку на підприємствах молокопродуктового підкомплексу в умовах ринкової економіки для їх використання при проведенні аналізу фінансових результатів;

визначено основні завдання аналізу формування прибутку і рентабельності як основних економічних категорій, що мають особливе значення для забезпечення економічної ефективності діяльності підприємств в умовах ринкової економіки;

розроблено методику аналізу прибутку і рентабельності, рекомендовано низку показників, що характеризують якість прибутку;

внесено пропозиції щодо удосконалення методики відображення прибутку в системі бухгалтерського обліку і звітності відповідно до об'єктивних критеріїв його формування на підприємствах молокопродуктового підкомплексу; запропоновано удосконалені форми звітності, які дають можливість поглибити аналіз формування фінансових результатів як на сільськогосподарських, так і на молокопереробних підприємствах;

запропоновано шляхи удосконалення економічних взаємовідносин молокопереробних підприємств з виробниками сировини у збільшенні її поставок, поліпшення якості як основи збільшення прибутку від виробництва молока.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і розробки, що є у дисертації, апробовані на міжнародній та вітчизняних науково-практичних конференціях “Новітні тенденції розвитку бухгалтерського обліку, контролю і аналізу в системі управління підприємством” (м. Тернопіль, 1999 р.), “Сучасний стан та перспективи розвитку обліку, контролю та аналізу в Україні” (м. Чортків, 2001 р.); "Україна в умовах ринкової трансформації економіки і сучасних форм господарювання" (м. Чортків, 2002 р.), “Соціально-економічні і правові проблеми розвитку підприємництва” (м. Чортків, 2004 р.) і висвітлені в наукових статтях.

Положення дисертації щодо аналізу фінансових результатів схвалені і прийняті до впровадження Головним управлінням сільського господарства і продовольства Івано-Франківської облдержадміністрації (довідка №136 від 24.05.2004 р.), Золочівською районною державною адміністрацією (довідка №1023 від 07.05.2004 р.), Асоціацією підприємств молочної промисловості Тернопільської обласні “Тернопільмолпром” (довідка №43 від 11.05.2004 р.), ТОВ “Надвірнянський завод молочних продуктів” Івано-Франківської області (довідка №381 від 19.05.2004 р.)

Публікації. Всього за результатами виконаного дослідження опубліковано 13 праць загальним обсягом 2,31 друк. арк.

Обсяг та структура роботи. Дисертація викладена 182-ох сторінках комп'ютерного тексту. Вона складається із вступу, трьох розділів, висновків і пропозицій, списку використаних джерел, що містить 164 джерел, та ілюстрована 42 таблицями, 22 рисунками та 8 додатками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтована актуальність теми, визначені мета і задачі дослідження, висвітлені наукова новизна і практичне значення отриманих результатів для виробництва.

У першому розділі - “Прибуток як економічна категорія та специфіка його формування у системі ринкових відносин” - подається визначення економічної природи прибутку, наводяться особливості його формування на підприємствах молочної промисловості в умовах ринкових відносин.

Прибуток це об'єктивна економічна категорія товарно-грошових відносин, яка охоплює широке, надзвичайно багатогранне коло суспільних відносин, пов'язаних з утворенням, розподілом і використанням додаткового продукту, що знаходить відображення в економічних відносинах між робітником і підприємством, між підприємствами однієї і різних галузей виробництва в процесі їх господарської діяльності, між підприємствами і державою через фінансово-банківську систему.

Серед економістів поки що немає єдиної думки з питань економічного змісту прибутку, думки розходяться і у визначенні функцій прибутку, місця та його ролі в народному господарстві. Необхідність правильного розуміння економічного змісту прибутку цілком закономірна у зв'язку з тим, що прибуток є однією з найбільш важливих економічних категорій, без вивчення якої неможливо визначити науковий підхід до вирішення питань підвищення ефективності виробництва, посилення матеріальної зацікавленості і відповідальності трудових колективів у досягненні високих кінцевих результатів при мінімальних витратах.

У центрі мікроекономічної теорії прибутку лежать проблеми знаходження найбільш вигідної ціни та оптимального випуску із врахуванням залежності від конкретних форм ринку з метою забезпечення максимального прибутку.

Одним із підходів щодо визначення обсягів продукції в умовах ринку, як свідчить міжнародний досвід, є порівняння доходів з видатками: валовими чи граничними.

Незалежно від того, який з підходів перший чи другий ми застосовуємо, сенс у тому, щоб знайти правильну відповідь на наступні запитання: чи вигідне виробництво; випуск якої кількості товарів особливо корисний; який прибуток при цьому буде отримано?

Правило максимізації прибутку звучить так: підприємство отримує найбільший прибуток, якщо буде забезпечена рівність між граничними доходами і граничними витратами. Це означає, що при прийнятті рішень щодо збільшення обсягу продукції підприємство повинно враховувати, як збільшиться його дохід у результаті цього зрушення. Виходячи з умов діяльності підприємств України, основне поняття аналізу оптимального виробництва, на наш погляд, можна сформулювати так:

граничним доходом можна назвати додатковий дохід від продажу додаткової одиниці продукції, або приріст виручки на одиницю приросту затрат;

підприємство може максимізувати прибуток, виробляючи таку кількість товару, при якій, граничний дохід буде дорівнювати граничним витратам.

Правило рівності граничного доходу граничним витратам поширюється на всі підприємства, які прагнуть до максимізації прибутку, незалежно від їх розміру і галузевої належності, гостроти конкуренції на ринку.

Специфічними особливостями формування собівартості, цін, прибутку і рентабельності в молочній галузі є:

· велика питома вага витрат на закупівлю сировини в структурі собівартості готової продукції;

· вартість сировини залежить від рівня закупівельних цін на сировину та якості останньої;

· відносно низька фондомісткість галузі;

· виробництво однотипної чи навіть однакової продукції здійснюється майже на всіх підприємствах, які відрізняються між собою за обсягами виробництва, технічним обладнанням, організацією виробництва, кваліфікацією кадрів, що в кінцевому підсумку призводить до значних коливань рівня продуктивності праці, затрат на виробництво і прибутку.

Важливе значення для збільшення прибутку і підвищення рентабельності в молочній промисловості мають:

· створення і впровадження ресурсоощадних, енергоекономних технологій, які забезпечують комплексну переробку сировини, здійснення постійного пошуку технічних і технологічних прийомів зниження втрат сировини і готової продукції;

· прискорення оборотності обігових засобів, завдяки якому вивільнюється частина останніх і зростаючий випуск продукції забезпечується відносно меншим обсягом оборотних засобів;

· підвищення технічного рівня виробництва і поліпшення його організації, що має вирішальний вплив на рівень і динаміку собівартості та прибутку;

· розширення асортименту і підвищення якості молочних продуктів, створення (розробка) продуктів, які характеризуються високими поживними і смаковими якостями, користуються попитом у населення та найбільш повно відповідають вимогам збалансованого харчування;

· дотримання принципу комплексної механізації та автоматизації всіх операцій виробничого циклу, оскільки переважання ручної праці поглинає немалу частку коефіцієнта корисної дії.

В умовах переходу вітчизняних підприємств до ринкових відносин не спрацьовують заходи щодо протидії негативному впливу диспаритету цін, особливо якщо врахувати, що продукція молочної промисловості реалізується кінцевому споживачеві - населенню, платоспроможність якого лімітована його оплатою праці, а виробники промислової продукції - основних засобів, інших ресурсів реалізують їх підприємствам, тому обмеження цін тут не такі жорсткі і відчутні. Якщо до того ж врахувати, що в умовах інфляції ціни на молочні продукти утримуються протягом тривалого періоду незмінними, а на промислову продукцію, що надходить на молокопереробні підприємства, змінюються, як правило, згідно з індексами інфляції, то стає зрозумілим, що дія диспаритету цін на формування прибутку молокопереробних підприємств стає ще відчутнішою.

На формування прибутку молокопереробних підприємств значний вплив справляють відрахування на соціальні заходи, страхування майна, інші платежі і збори, навіть податки, бо, незважаючи на призначення й принципи обчислення, всі податки і платежі врешті-решт виплачуються товаровиробниками з доходів, одержаних від реалізації продукції.

Формування прибутку молокопереробних підприємств в Україні зумовлюється навіть особливостями нарахування податку на додану вартість.

Як відомо, при продажу молокопереробним підприємствам молока сільськогосподарські підприємства податок на додану вартість нараховують за нульовою ставкою. Водночас вироблена молочна продукція реалізується споживачам з нарахуванням податку на додану вартість за 20 відсотковою ставкою, а отримані суми спрямовують на виплату дотацій постачальникам сировини. У результаті штучно завищується прибуток (або занижується збиток) молокопереробних підприємств, оскільки сума виручки в них включає такі кошти, які їм не належать, а через механізм дотацій повертаються сільськогосподарським виробникам сировини.

Усе це вимагає здійснення комплексу заходів як на рівні молокопереробних підприємств, так і держави в цілому щодо забезпечення об'єктивних умов формування прибутку.

У другому розділі “Ефективність використання виробничого потенціалу молокопродуктового підкомплексу та його вплив на формування фінансових результатів у сучасних умовах” на основі економіко-статистичного аналізу діяльності підприємств молокопродуктового підкомплексу Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської областей накреслено основні шляхи забезпечення паритетності їх взаємовідносин.

При цьому визначальним є те, що сучасний стан молокосировинної бази переробної промисловості значно відрізняється від того, який був на початку 90-х років минулого століття.

Зокрема, якщо до 1990 р. обсяги виробництва молока на сільськогосподарських підприємствах та заготівлі його молокопереробними постійно збільшувались, то в наступні роки тенденція стала протилежною (табл. 1).

Особливе скорочення обсягів заготівлі молока молокопереробними підприємствами, що досліджуваних областей не можна пов'язувати лише з зменшенням його виробництва, оскільки тут воно не було таким різким, як в цілому в Україні. Наприклад, виробництво молока у 2003 році складало проти рівня 1990 року в Івано-Франківській області 99,1%, а обсяг заготівлі переробними підприємствами - 9,9%, у Львівській - відповідно 92,3% та 10,8%, Тернопільській - 60,6% та 25,3%. До того ж заготівля молока зменшувалась вищими темпами, ніж його виробництво. Якби вона змінювалась еластично відносно обсягів виробництва молока, то була б більшою на 5595 тис. т в Україні та відповідно в Івано-Франківській області - на 442, Львівській - на 734, Тернопільській - на 178 тис. тонн.

Основною причиною зменшення продажу молока на молокопереробні підприємства було посилення диспаритету цін і реалізація молока стала невигідною. Якщо в 1990 р. для придбання трактора Т-150К сільгосппідприємствам необхідно було реалізувати 25,1 т молока, то у 2002 р. - понад 254 т, або майже у 10 разів більше. Ціна 1 т бензину відповідала виручці від реалізації 0,5 т у 1990 р. і майже 3 т - у 2002 р., або у 6 разів більше.

Не стимулюють товаровиробників у збільшенні обсягів виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції переробній промисловості і оптові ціни. Наприклад, середня закупівельна ціна 1 ц молока в господарствах Тернопільської області у 2002 р. становила 59,68 грн., або була меншою від собівартості. Внаслідок цього за кожний реалізований центнер молока підприємствам молокопереробної промисловості товаровиробники отримували 6,18 грн. збитків. Як наслідок, зменшилось поголів'я тварин у громадському секторі, а відтак виробництво молока на великих підприємствах.

Починаючи з 1999 року кількість корів у господарствах населення стала переважаючою і зростала в середньому за 2000-2003 роки на 3,5 %. Водночас у сільськогосподарських підприємствах поголів'я зменшилось у середньому на 35% у 2000 р., 10% - у 2001 р., 17% - у 2002 р. та на 22% - у 2003 році. Слід враховувати, що зменшення поголів'я корів певною мірою є об'єктивним, якщо мати на увазі, що до 1990 р., а подекуди й зараз, виробництво молока у визначених обсягах підтримувалось жорстким диктатом адміністративно-командної системи без огляду на прибутковість галузі. У результаті в господарствах утримувалась значна маса корів із низькою продуктивністю, а отже, збиткових.

Перші ж можливості щодо застосування ринкових важелів регулювання виробництва незворотно підштовхують сільськогосподарські підприємства до уникнення збитків, що яскраво проявляється у тенденції динаміки поголів'я корів.

Таблиця 1

Виробництво молока і його продаж заготівельним організаціям всіма категоріями господарств

Джерело: Статистичний щорічник України за 2002 рік. - К.: Консультант, 2003. - 663 с. (за 2003 р. - дані оперативної статистичної звітності)

З іншого боку, реформування сільськогосподарських підприємств зумовило часткове переміщення поголів'я в особисті господарства населення, де утримання корів є засобом виживання, без огляду на рівень прибутковості виробництва молока. До того ж самі сільськогосподарські підприємства стали значно меншими за розмірами внаслідок їхнього поділу та реформування. Зокрема, середня площа сільськогосподарських угідь у господарствах Івано-Франківської, Львівської, Тернопільської областей зменшилась в 1,7; 3,0; 1,9 рази відповідно. Поголів'я великої рогатої худоби скоротилось ще в більшій пропорції - у 5-6 разів. На цьому фоні спостерігається тенденція зниження їхньої продуктивності з 2941 кг на одну середньорічну корову в Україні у 1990 році - до 2434 кг у 2003 році. У результаті відбувся різкий спад обсягів виробництва молокопродукції (табл. 2).

Таблиця 2

Співвідношення обсягів виробленого молока та проданого на молокопереробні підприємства за категоріями сільськогосподарських товаровиробників

Джерело: Статистичний щорічник України за 2002 рік. - К.: Консультант, 2003. - 663 с. (за 2003 р. - дані оперативної статистичної звітності).

Размещено на http://www.allbest.ru/

· підприємства знаходяться в межах однієї області, отже економічні умови регіону однаково впливають на їх діяльність;

· закупівельні ціни на одиницю сировини практично однакові;

· структура виробництва передбачає виробництво масла, твердих сирів і продукції з незбираного молока;

· затрати на виробництво одиниці продукції є сезонними та не мають значного статистичного розкиду.

Потрібно зазначити, що застосування побудованої моделі ефективне не тільки для окремо вибраного періоду конкретного підприємства молокопродуктового підкомплексу, а й для довільно вибраного періоду кожного із розглядуваних підприємств.

Застосування розробленої економіко-математичної моделі дозволить одержати додатково ЗАТ “Молоко” Кременець 293,8 тис. грн., а ВАТ “Чортківський сирзавод” 1328 тис. грн. Прибутку, що засвідчує доцільність застосування моделі на підприємствах молокопродуктового підкомплексу досліджувального регіону.

ВИСНОВКИ

1. Виробництво на підприємствах молокопродуктового підкомплексу зараз здійснюється при стійкій тенденції зменшення споживання продукції молочної промисловості населенням у зв'язку з відносно високими стосовно доходів населення реалізаційними цінами на молочну продукцію. Це зумовило зниження обсягів виробництва такої продукції на молокопереробних підприємствах, а відтак молока - у сільськогосподарських та низьку прибутковість молокопродуктового підкомплексу загалом, що не дає можливості здійснювати тут технічне переоснащення виробництва, розширювати його обсяги, підвищувати мотивацію праці робітників.

2. Ефективність використання виробничого потенціалу молокопродуктового підкомплексу незадовільна, що негативно позначається на формуванні фінансових результатів як сільськогосподарських підприємств, де поголів'я корів та виробництво молока за 1991-2003 рр. зменшилось у 5,6 та 7 разів, так і молокопереробних, на яких масла тваринного вироблено менше у 3, сирів жирних - 1,1, продукції з незбираного молока - 5,2 рази.

Однією з причин незадовільного використання виробничого потенціалу на молокопереробних підприємствах, а відтак низької прибутковості молокопродуктового підкомплексу в цілому, є руйнування взаємовідносин між його партнерами, що спричинило різкий спад заготівель молока для промислової переробки, надмірне його витрачання на внутрішні потреби. Якби заготівлі молока змінювались еластично відносно його виробництва, то промислова переробка у 2003 р. була б більшою на 5595 тис. тонн, що підвищило б рівень використання виробничого потенціалу молокопереробних підприємств України на 36 відсотків.

3. Нарощування обсягів виробництва продукції молокопродуктового підкомплексу стримується низьким рівнем доходів переважної кількості населення та низькою купівельною можливістю. Внаслідок цього знизилась частка молокопродуктів промислового виробництва у споживанні, зокрема, продукції з незбираного молока із 124 кг у 1990 р. до 21 кг у 2002 р., оскільки більшу її частину населення купує на ринку в селян, де ціни дещо нижчі. Це справляє негативний вплив на використання виробничого потенціалу молокопродуктового підкомплексу та його прибутковість.

Водночас зниження купівельної спроможності населення, зумовивши зменшення споживання молочної продукції, а відтак її виробництва на молокопереробних підприємствах, за принципом відлуння негативно позначилось на заготівлях молока для переробки, отже, прибутковості сільськогосподарських товаровиробників. Утворилось своєрідне замкнуте коло, яке необхідно чим скоріше розірвати, бо зниження заготівель молока, в свою чергу, бумерангом вдаряє по ефективності виробництва продукції на молокопереробних підприємствах.

4. Головним напрямом подолання негативних тенденцій, що склались у молокопродуктовому підкомплексі протягом 1990-2003 рр., треба вважати на найближчу перспективу насамперед удосконалення взаємовідносин сільськогосподарських товаровиробників і молокопереробних підприємств. У правильності постановки цієї проблеми переконує те, що потенційні можливості виробництва молока навіть у сучасних умовах все ж таки достатні для того, щоби забезпечити значне нарощування його переробки. Адже через надмірне витрачання молока на внутрішні потреби формування ринкових ресурсів є недостатнім. Для порівняння, у 1990 р. було одержано приплоду телят 9,3 млн. гол. і на їх вирощування витрачено 3,5 млн. т молока, а у 2002 р. приплоду одержано менше - 4,1 млн. гол., а молока витрачено 2,1 млн. т. З розрахунку на 1 голову це становило відповідно 3,7 і 5,1 ц при нормі 3,25 ц. Таким чином, перевитрати молока досягли в цілому майже 0,8 млн. т, що могло б суттєво поповнити ринкові ресурси молока і молокопродуктів.

5....