Формування механізму діагностування та прогнозування економічного і соціального розвитку регіонів

Розглянуті існуючі методичні підходи до оцінки рівня регіонального розвитку, для яких характерне різноманіття способів кількісної оцінки окремих його напрямків. Зроблений висновок про відсутність необхідного аналітичного апарату узгодженості зв'язків між ними, їхньої відносної ізольованості, розходжень у рівнях критичних значень і незрівнянності. Тому у дисертації запропонована систематизація показників економічного і соціального розвитку регіонів, що дозволяє забезпечити взаємоув'язку різних аналітичних коефіцієнтів, які характеризують структурні блоки (окремі підсистеми) регіонів. Використання у дисертації інтеграції принципів ідеалізації і нормативності дозволило реалізувати методологічний принцип системного аналізу - формування індикативної аналітичної моделі.

Орієнтація на індикатор розвитку вимагає необхідність побудови індикативної моделі, що виступає центральною ланкою у діагностуванні. Індикативні моделі - це моделі, що відповідають на запитання: як це повинно бути. Вони націлені на досягнення визначених станів досліджуваної регіональної системи. Моделі такого типу задають деякий опис, що може відповідати дійсності чи відрізнятися від неї.

Бажаному динамічному стану регіонального розвитку відповідає індикативний порядок зміни показників. Він становить собою “ідеальну модель” розвитку, що може служити точкою відліку при оцінці фактичного динамічного стану регіону. Побудова такого індикативного порядку з теоретичного і методологічного поглядів робить аналіз процесів регіонального розвитку у визначеному змісті об'єктивним. Будь-який фактичний порядок показників можна порівняти з індикативним, розрахувавши, наприклад, коефіцієнт рангової кореляції.

У роботі динамічним індикатором розвитку (ДІР) пропонується називати сукупність показників, упорядкованих за темпами зростання так, що підтримка цього порядку у фактичному стані розвитку забезпечує досягнення бажаних результатів. Отже, аналітична модель формується у вигляді упорядкування індексів показників, що характеризують динаміку економічного і соціального розвитку регіону. Динамічний індикатор розвитку мінімізує втрату інформації, тому що у ньому кожен показник виконує свою функцію. У динамічному індикаторі розвитку відсутній ефект взаємопогашення “позитивних” і “негативних” змін, що оцінюються різними показниками. Таким чином, запропонований метод відповідає принципам і вимогам системного підходу.

Відображенням результатів прийнятих і реалізованих рішень слугує фактичне упорядкування показників за темпами їхнього зростання. В ідеалі воно повинно містити в собі всі індикативно встановлені у ДІР співвідношення. У випадку лінійного ДІР фактичне упорядкування показників повинно збігатися з індикативним. Але на практиці такий збіг - скоріше виключення, ніж правило. Очевидно, що чим ближче фактичне упорядкування показників до індикативно встановленого, тим більше виконується індикативних співвідношень, зафіксованих у ДІР.

Оцінкою стійкості процесу економічного і соціального розвитку регіону служить рівень близькості фактичного і індикативно встановленого у ДІР упорядкування темпів зростання показників. У випадку лінійності ДІР стійкість розвитку може бути розрахована таким способом:

, (4)

де С - стійкість економічного і соціального розвитку регіону;

- число показників у динамічному індикаторі розвитку ( ДІР );

- кількість інверсій у фактичному порядку для показника, що має перший ранг (1-е місце ) у ДІР:

, (5)

де - перемінна, що відбиває наявність чи відсутність у фактичному упорядкуванні показників відносини “швидше” між -м і -м показниками, заданими у ДІР ( , ):

, (6)

де і - ранги -го і -го показників у фактичному упорядкуванні;

- сума інверсій у фактичному порядку показників щодо нормативного порядку , заданого у ДІР.

Величина С змінюється у діапазоні від 0 до 1. Збіг фактичного і заданого ДІР порядку показників свідчить про найвищий рівень реалізації регіональної економічної політики, спрямованої на забезпечення стійкості регіонального розвитку, коли всі нормативно встановлені співвідношення темпів зростання показників фактично виконуються, при цьому С = 1. Фактичний порядок показників, цілком протилежний нормативному, дає оцінку С = 0. Чим ближче оцінка до одиниці, тім більша частка нормативних співвідношень між показниками реалізована у процесі управління соціально-економічними процесами у регіоні.

Таким чином, стійкість є узагальнюючою оцінкою динаміки рівня розвитку регіонів, вона характеризує ступінь наближення до індикатора і не залежить від ретроспективних тенденцій. Основним принципом розробленої методики є взаємоузгодженість показників, які характеризують економічну, соціальну та демографічну структури регіонів. У процесі функціонування всі структури взаємозалежні. Так, наявність депресивних регіонів пов'язана з підвищеною питомою вагою у галузевій структурі “старих” галузей, які обумовлюють низькі темпи зростання, економічно негативний відтік населення у регіони, що динамічно розвиваються. Соціальна і демографічна структури депресивних регіонів у свою чергу зазнають негативних змін.

Аналіз стійкості економічного і соціального розвитку регіонів був проведений на прикладі Луганської області. Результати засвідчили, що диференціація районів за рівнем стійкості розвитку в 1998 р. була вище, ніж у 2002 р. Відносний розмах варіації цього показника у 1998 р. склав 1,8 разів, а у 2002 р. - 1,29. З огляду на наявну статистичну базу для аналізу регіональної динаміки, поряд з аналізом територіальної структури за рівнем стійкості розвитку, проведено аналіз динамічних рядів за структурою промислового виробництва, зайнятості і доходів населення. Ці індикатори дозволили оцінити рівень розвитку районів Луганської області, а їх динаміка - тенденції розвитку.

Розділ 5. Удосконалення методів прогнозування економічного і соціального розвитку регіонів. Представлена систематизація методів прогнозування регіонального розвитку і розроблена технологія застосування методу системної динаміки для прогнозування економічного і соціального розвитку регіонів.

Економічне і соціальне прогнозування є однією з найважливіших функцій управління регіональним розвитком. Це процес розробки прогнозів, заснований на наукових методах пізнання економічних і соціальних явищ і використанні всієї сукупності методів та інструментів економічної прогностики. У проблемі прогнозування розрізняють два аспекти: теоретико-пізнавальний, що припускає опис можливих чи бажаних перспектив, станів, рішень проблем у майбутньому, і управлінський, що припускає використання інформації про майбутнє при прийнятті рішень.

У період переходу економіки до фази стабілізації, необхідність забезпечення стійкого економічного розвитку вимагає залучення сучасних наукових основ прогнозування економічних і соціальних процесів, удосконалення його форм та інструментів. Різноманіття прогнозів, що використовуются у практичній діяльності, утворюють певну систему. Прогнозування економічного і соціального розвитку регіонів має деякі специфічні особливості. По-перше, воно засновано на прогностичних методах. По-друге, прогнозування існує як самостійна галузь знань, тому що ряд економічних і соціальних процесів не піддається плануванню і є винятково об'єктом прогнозування. По-третє, прогнозування характеризує визначену, відмінну від інших шляхів пізнання економічної і соціальної дійсності, ступінь вивчення досліджуваного об'єкта, а також самостійні, хоча і взаємозалежні з ними форми передбачення його майбутнього стану.

Економічне і соціальне прогнозування базується на принципах системності, наукової обґрунтованості, адекватності, альтернативності та цілеспрямованості. Їх реалізація дозволяє визначити загальні і специфічні підходи, що складають наукову основу прогнозування. Характеристики поводження складних економічних об'єктів і систем визначають, у свою чергу, концепцію побудови імітаційних моделей. В основу концепції побудови розглянутих у дисертації імітаційних моделей покладений принцип системної динаміки, який дозволяє переходити від слабко структурованих систем опису досліджуваних процесів до строгої формалізації у вигляді імітаційних моделей, реалізованих у вигляді програми для ЕОМ. Такою концепцією може бути потоковий підхід до побудови імітаційних моделей і конкретно метод системної динаміки. Цей метод досить адекватно відбиває процеси на галузевому і регіональному рівнях. Основна особливість методу системної динаміки - наближення програмної реалізації до вигляду, зручного для безпосереднього користувача.

У дисертації на основі системного аналізу розглядається технологія застосування методу системної динаміки для прогнозування економічного і соціального розвитку регіонів і поетапність його проведення, а саме: постановка задачі, обґрунтування раціональності використання імітаційної моделі прогнозованого об'єкту, побудова й адаптація імітаційної моделі, проведення експериментів на моделі.

У сучасних регіональних дослідженнях усе більш затребуваним стає синтез двох підходів - економічного і соціального. Якщо в області галузевих економічних досліджень аналіз і синтез мають досить тривалу історію становлення і вагомі результати, то у регіональній економіці положення інше. Саме цим пояснюється той факт, що прогнози розвитку регіональних економічних і соціальних систем значно менш надійні, ніж у випадку галузевих систем. Тому у дисертації запропонований новий підхід до вирішення завдання прогнозування на основі синтезу і погодженості розвитку економічних і соціальних процесів у рамках індикативного модельного комплексу (рис. 5).

Перехід до розробки спеціальних регіональних програм розвитку припускає підготовку довгострокових програм прогнозного характеру, видозмінює характер і роль роботи з аналізу і прогнозу, приводить до появи якісно нового “сценарного прогнозу”, при цьому не тільки не знижує, але й значно посилює важливість традиційної роботи з прогнозу й аналізу регіональних систем. Перш ніж будуть сконструйовані прогнози-програми, повинні бути проведені всебічні аналітичні розрахунки й отримані прогнозні варіанти розвитку, на основі яких власне і повинні будуватися програми розвитку.

Рис.5. Комплексна модель взаємозв'язків прогнозних блоків

На основі розробленого комплексу імітаційних моделей були отримані прогнози показників, що характеризують економічний і соціальний розвиток регіону (на прикладі Луганської області) на період прогнозування до 2005 року. Отримані прогнози відбивають зміни загального розвитку регіону; зміни рівня життя населення регіону; розвиток демографічних процесів. Пасивний прогноз базувався на припущенні інерційності системи, що має на увазі продовження тенденцій економічного і соціального розвитку, які склалися у ретроспективному періоді, на прогнозний період. Екзогенні перемінні при пасивному прогнозуванні розвивалися на період до 2002 року на основі трендів, сконструйованих за період 1998-2000 рр. Як показали результати пасивного прогнозу на 2001-2002 рр., очікувалась позитивна динаміка узагальнюючих показників регіональної економіки із середнім прирістним індексом 7,8 % річних. При цьому варто помітити, що динаміка зростання валової доданої вартості на 1,5-1,8% перевищувала динаміку валового внутрішнього продукту регіону. Це свідчить про прогресивні тенденції трансформації відтворювальної структури економіки регіону і про більш прискорену динаміку підвищення продуктивності праці (як основного джерела зростання валової доданої вартості) у порівнянні зі зростанням коштів на кінцеве споживання. Крім того, наведена тенденція підтверджує наявність інтенсивного типу розширеного відтворення як основи економічного розвитку регіону.

При розробці сценарних варіантів економічного і соціального розвитку Луганської області у дисертаційній роботі використана факторна імітація, в основі якої лежать різні гіпотези щодо розвитку екзогенних перемінних. Методичні положення організації прогнозних розрахунків прийняті за основу у прикладному дослідженні перспективних тенденцій розвитку Луганської області. Дані, наведені у табл. 3 і табл. 4, свідчать, що результати прогнозних розрахунків підтверджують динаміку параметрів регіонального розвитку. За рядом показників (ВП, ГВТ, К15, К37, К1) спостерігається дуже висока збіжність фактичних і розрахункових (прогнозованих) значень. Це говорить про те, що рівняння, які описують поводження цих параметрів, досить повно враховують фактори, що впливають на їхню динаміку.

Таблиця 3. Динаміка керованих перемінних

Джерело: Луганське обласне управління статистики Держкомстату України, власні розрахунки.

Таблиця 4. Відхилення прогнозних параметрів

Джерело: Луганське обласне управління статистики Держкомстату України, власні розрахунки

Прогнозовані значення показників галузевої структури свідчать про більш динамічний розвиток галузей невиробничої інфраструктури. Ця обставина підкреслила висновок про слабку затребуваність промислового потенціалу, який має Луганська область, і про наявність значних невикористаних резервів для стабільного розвитку регіону.

Економетричні моделі полегшують обробку великих масивів інформації й оцінку різних економетричних сценаріїв і альтернативних варіантів розвитку. Використання економетричних моделей дозволило одержати внутрішньо погоджені прогнози. Однак результати модельних розрахунків так само, як і їхні основні передумови, були піддані ретельному експертному аналізу. Однією з причин, що обумовила необхідність таких коректувань, є досить високий ступінь невірогідності вихідної інформації, яка використовується у спеціальних розробках.

На підставі розробки економетричних моделей була оцінена ефективність управління соціально-економічними процесами у регіоні. На цьому рівні як найважливішими факторами виробництва виступають жива праця (робоча сила) і виробничі фонди, а як результати - валовий внутрішній продукт регіону. Тому при прогнозуванні пріоритетних напрямків використання ресурсів, насамперед, варто враховувати ці фактори. Заслуговує на увагу багатофакторна виробнича функція загального вигляду:

Y(t) = f [L(t), K(t), t], (6)

де Y(t) - обсяг валового внутрішнього продукту регіону ;

L(t) - споживана робоча сила (чи витрати праці);

K(t) - використовані основні виробничі засоби;

t - фактор часу.

Крім перерахованих основних видів ресурсів у модель були включені додаткові фактори, пов'язані з залученням інвестиційних ресурсів у регіон. Теорія виробничих функцій виділяє дві основні форми інвестицій: нейтральні інвестиції - не відносяться до будь-яких виробничих факторів окремо і не змінюють їхню відносну ефективність; матеріалізовані у визначених виробничих факторах (ненейтральні інвестиції), які впливають на підвищення їхньої ефективності.

Виробнича функція з нейтральними інвестиціями має вигляд:

Y(t) = A(t) f[K(t), L(t)] , (7)

де A(t) - перемінна, яка відбиває вплив нейтральних інвестицій.

Матеріалізовані у виробничих факторах (втілені у праці і фондах) інвестиції виражаються динамікою їхньої ефективності aL(t) і aK(t). У цьому випадку виробнича функція регіонального рівня приводиться до наступного вигляду:

Y(t) = A(t) f [ aL(t) L(t), aK(t) K(t) ], (8)

Таким чином, відображення двох форм інвестицій дозволило виконати дослідження динаміки кінцевого продукту (валового внутрішнього продукту регіону) за рахунок трьох груп факторів: збільшення обсягів використовуваних ресурсів; зміни загальної ефективності (нейтральних інвестицій); зміни ефективності окремих ресурсів.

З огляду на викладене, побудовано модель впливу використання ресурсів на розвиток Луганської області. Моделювання дозволило співставити вплив різних видів ресурсів на результуючий показник, виявити їхню роль у загальному масштабі виробництва, оцінити еластичність - “чуйність” цільової функції на зміну ресурсів і виділити пріоритетні напрямки їхнього застосування. Прогнозна модель побудована на базі визначеного набору припущень, що представляють собою сукупність причинно-наслідкових зв'язків між ступенем інвестиційної активності (обсягом інвестицій у регіоні) і факторами, що впливають на інвестиційний клімат регіону.

Перераховані припущення представлено у вигляді рівнянь регресії. У результаті побудовано дві альтернативні регресійні моделі вигляду:

ВВПР(t)= a0ЧЗ(t)a1ЧН(t)a2ЗЕС(t)a3IОК(t)a4ДД(t)a5ДТ(t)a6, (9)

ВВПР(t)= a0+a1ЧЗ(t)+a2ЧН(t)+a3ЗЕС(t)+a4IОК(t)+a5ДД(t)+a6ДТ(t), (10)

Модель була оцінена для Луганської області загалом. Як метод оцінки параметрів моделі був обраний метод найменших квадратів, що є загальноприйнятим методом оцінки регресійних моделей.

Спочатку були проведені розрахунки для визначення прогнозних значень окремих факторів, включених у модель. За допомогою методу найменших квадратів були розраховані коефіцієнти моделей. На основі цих моделей були розраховані прогнозні значення для кожного фактору та функції - валового внутрішнього продукту регіону - на основі моделей (9) і (10). Для цього за допомогою методу найменших квадратів вироблявся підбор параметрів моделі - коефіцієнтів регресії a0, a1, a2 , a3, a4, a5, a6.

Остаточна модель має вигляд: ВВПР(t) = 46430 + 8,996ЧЗ(t) + 17,060ЧН(t) - - 8,872ЗЕС(t) - 4,691IОК(t) - 4,480ДД(t) + 25,1ДТ(t)

Отриману модель використано для аналізу залежності між залученням інвестицій у регіон і валовим внутрішнім продуктом регіону; для прогнозування економічних процесів на майбутній період; для оцінки ефективності тих чи інших способів поліпшення інвестиційного клімату за умов конкретного регіону - прогнозна оцінка зміни результуючого показника при цілеспрямованому впливі на той чи інший визначальний фактор чи групу факторів.

ВИСНОВКИ

У дисертації на основі проведених наукових досліджень наведено узагальнення і наукове обґрунтування вирішення однієї з важливих науково-практичних проблем сучасної економіки України - визначення стійкості економічного і соціального розвитку регіонів на підставі формування і впровадження механізму діагностування і прогнозування відповідних процесів.

Результати проведених досліджень дозволили зробити висновки і пропозиції теоретичного, методичного і практичного характеру, основні з яких зводяться до наступного:

1. Постановка мети про необхідність підвищення стійкості розвитку регіонів на підставі формування і застосування механізму діагностування та прогнозування економічного і соціального розвитку зумовила необхідність узагальнення існуючих наукових підходів до визначення відповідних економічних категорій для здійснення цілеспрямованого впливу на процеси, які вони визначають. Доведено, що економічний і соціальний розвиток регіонів слід розглядати як закономірну зміну кількісних і якісних параметрів суб'єкт-об'єктних елементів продуктивних сил регіонів на підставі впливу регулятивно-управлінського механізму, який має визначене інституціональне середовище. Таке тлумачення сутності економічного і соціального розвитку регіонів дозволило розкрити основні форми його прояву та систематизувати його типи. Розгляд еволюції наукових підходів до визначення закономірностей розвитку регіонів дозволив зробити висновок про відсутність критеріального виміру його стійкості та реакційної здатності на корегуючі впливи. Саме такий, концептуально новий підхід до визначення стану розвитку регіонів покладено в основу формування механізму управління цим процесом на підставі діагностування досягнутого рівня та прогнозування його параметрів на перспективу.

2. Здійснення корегуючого впливу на розвиток регіонів зумовлює необхідність визначення об'єктивних причинно-наслідкових зв'язків між динамікою економічних, соціальних і демографічних процесів. У даному контексті обґрунтовано положення нового концептуального підходу та застосовано методологію загальної теорії систем до побудови комплексної багатофункціональної моделі механізму діагностування та прогнозування економічного і соціального розвитку регіонів. Обґрунтовано, що його варто розглядати як упорядковану сукупність методів і форм, інструментів та важелів впливу на економічний і соціальний розвиток регіону у визначених стратегічних напрямках, що забезпечує досягнення індикативно заданих чи прогнозованих результатів розвитку. Відповідно до схеми побудови механізму регуляційного характеру розглянуто його модельне представлення, що включає наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, засоби, методи, індикатори. Це дозволило вирішити завдання регіонального економічного аналізу стосовно визначення типів розвитку регіонів за характером стабільності, реакційною здатністю, динамічністю. З метою поглиблення можливостей механізму і реалізації його діагностичної функції застосовано нові методи та інструменти, а саме: аналіз впливу схожості та еластичності територіальних структур виробництва і населення на рівень стійкості розвитку регіонів; експрес-діагностика ефективності розвитку на підставі аналізу рівня залучення до відтворювальних процесів ресурсних можливостей регіонів і діагностування на цій підставі екстенсивного, інтенсивного чи інноваційного типу розвитку.

3. Розширені можливості порівняльного міжрегіонального аналізу на підставі використання рейтингового та кластерного підходів. Це дозволило здійснити не тільки ранжирування регіонів за комплексним показником розвитку, але й діагностувати узгодженість просторової диференціації ресурсних можливостей регіонів з розвитком країни та її регіонів. Застосування такого аналітичного підходу дозволило визначити типи регіонів за динамічністю їхнього розвитку: регіони з стійким, прискореним чи уповільненим розвитком.

4. Визначено, що соціальна переорієнтація економічної політики як держави, так і її регіонів, на підставі соціально орієнтованої структурно-інноваційної моделі розвитку потребує розробки методів діагностування узгодженості динаміки економічних і соціальних процесів. Обґрунтовано, що між рівнем економічного зростання й ефективністю виробництва, з одного боку, та рівнем соціального розвитку з іншого, існує протиріччя, яке необхідно діагностувати і знаходити засоби для його своєчасного вирішення. Зазначене протиріччя проявляється у наступному: прагнучи до забезпечення соціального розвитку через перерозподіл доходів, суспільство скорочує можливості для розширеного відтворення, знижує стимули для продуктивної праці. Визначено, що система показників, яка традиційно використовується у дослідженнях соціальних процесів, потребує удосконалення з метою визначення відповідності динаміки підвищення рівня життя і коштів на реалізацію заходів соціальної політики. Подібне бачення напрямків діагностування впливу заходів соціальної політики на рівень життя населення регіонів дозволяє реалізувати запропонований у дисертації метод кількісної оцінки гнучкості соціальної політики, який засновано на поетапному розрахунку індексів рівня життя і витрат на реалізацію соціальних заходів, а потім аналізі співвідношення зазначених індексів.

5. На підставі системного підходу економічний і соціальний розвиток розглядається як результат багатоетапних перетворень у структурних підсистемах регіонів: відтворювальній, галузевій, соціальній, демографічній. Управлінський вплив на структурні трансформації, а через це - на стан регіонального розвитку визначається діалектикою взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин. Аналіз наслідків цього впливу повинен здійснюватися у чотирьох вимірах: статичному, динамічному, індикативному і контрольному. Доведено, що окремі методи регіонального економічного аналізу дозволяють визначити трансформаційні перетворення у кожній з підсистем регіону. Обґрунтовано, що методи, які традиційно використовують у регіональному економічному аналізі, не досить вичерпно реалізують принцип взаємоузгодженості і адекватності динаміки процесів, які відбуваються в окремих підсистемах та розвитку регіону загалом. Це зумовило необхідність розробки аналітичної моделі - динамічного індикатору розвитку, яка має індикативно-оціночний характер. Модель забезпечує взаємозв'язок різних аналітичних показників, що характеризують структурні підсистеми регіонів у динамічному вимірі і дозволяє діагностувати стійкість економічного і соціального розвитку регіонів залежно від трансформаційних процесів, які відбуваються у його підсистемах.

6. Доведено, що загальна спрямованість розвитку на стійкість його позитивної динаміки може бути описана формулюванням визначених цільових напрямків, які мають бути виражені шляхом упорядкування показників розвитку. Тоді основна мета аналізу полягатиме у діагностуванні фактичного дотримання цього порядку, і чим ближче фактичне упорядкування показників до індикативно встановленого, тим вище стійкість розвитку. Метою запропонованих у дисертації аналітичних моделей є створення інформаційно-аналітичної бази для прийняття економічно обґрунтованих, аргументованих управлінських рішень щодо вибору пріоритетів економічного і соціального розвитку регіонів. Моделі дозволяють проводити аналіз рівня розвитку регіонів на основі запропонованої сукупності показників і системи баз статистичних даних. Це дає можливість оцінити стан економічного і соціального розвитку регіонів у конкретні періоди і діагностувати зміни стійкості розвитку за допомогою упорядкування показників, використовуючи фактичні та індикативні параметри їх динаміки - темпи зростання.

7. Визначення тенденцій стійкості економічного і соціального розвитку регіонів обумовлює необхідність дослідження факторів, які впливають на динаміку стійкості. Обґрунтовано значущість своєчасного факторного аналізу тенденцій розвитку регіонів та необхідність використання його результатів у виборі корегуючих стратегій, спрямованих на стабілізацію розвитку регіонів. У запропонованій моделі оцінки стійкості економічного і соціального розвитку регіонів передбачається, що динаміка показників-факторів або підтримує індикативний динамічний стан, або погіршує його. Тому інтегральна оцінка рівня стійкості ґрунтується на порівнянні не з фактичним станом, а з індикативно встановленим, тобто вона немов би оцінює не пройдений шлях, а той, який залишилося пройти до стану-еталону. У зв'язку з цим постає можливість оцінити вплив факторів по тому, наскільки вони знизили оцінку стійкості порівняно з індикативною. Інакше кажучи, за факторним впливом розглядається не сама фактична оцінка стійкості, а різниця між індикативною і фактичною оцінками.

8. Традиційний підхід до розробок прогнозних моделей заснований на припущенні про збереження у майбутньому основних причинно-наслідкових відносин між характеристиками досліджуваного процесу і факторами, які впливають на них протягом деякого періоду часу у минулому і сьогоденні. При такому підході прогнозні моделі використовуються у розробках прогнозів генетичного характеру шляхом екстраполяції тенденцій досліджуваних процесів. При цьому розрізняють формальну і прогнозну екстраполяцію. Формальна екстраполяція припускає повну незмінність тенденцій, що існували в минулому, прогнозна - допускає сполучення наявних тенденцій з гіпотезами у відношенні напрямків розвитку. З огляду на викладене, побудовано модель впливу використання ресурсів на розвиток Луганської області. Моделювання дозволило співставити вплив різних видів ресурсів на результуючий показник розвитку, виявити їхню роль у загальному масштабі виробництва, оцінити еластичність цільової функції на зміну ресурсів і виділити пріоритетні напрямки їхнього застосування.

9. Розроблений у дисертації комплекс імітаційних моделей прогнозування економічного і соціального розвитку регіону призначений для одержання прогнозних значень показників, що характеризують загальний рівень економічного і соціального розвитку регіону, а також виявлення і дослідження залежності динаміки рівня життя населення регіону від зміни рівня суспільної продуктивності праці у регіоні, рівня зайнятості, відтворювальної структуризації валового внутрішнього продукту регіону і чисельності трудових ресурсів.

Одержані за результатом дослідження залежності, розроблені методи, сформульовані визначення, принципи і вимоги до методологічних основ формування механізму діагностування та прогнозування економічного і соціального розвитку регіонів визначають його теоретичну наукову новизну. Отримані результати оцінки, аналізу, діагностування видів розвитку та його стійкості, прогнозування тенденцій розвитку регіонів відносно стратегії соціально орієнтованого розвитку становлять практичний аспект наукової значущості проведеного дослідження.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Максимова Т.С. Регіональний розвиток (аналіз і прогнозування). - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля, 2003. - 304 с. *^*На монографію “Регіональний розвиток (аналіз і прогнозування)” опубліковано позитивний відзив у журналі “Схід”. - 2004. - № 2 (60). - С. 75-76.

2. Максимова Т.С. К вопросу об оценке эффективности экономического развития региона // Вісник Східноукраїнського державного університету. - 1998. - № 5(15). - Ч. 2. - С. 53-54.

3. Максимова Т.С. Современные методы экономического обоснования регионального развития // Вісник Східноукраїнського національного університету. - 2000. - № 9(31). - Ч. 2. - С.34-39.

4. Максимова Т.С. Моделирование трансформации экономического развития региона // Вісник Східноукраїнського державного університету. - 2000. - № 3(25). - С.75-79.

5. Максимова Т.С. Анализ особенностей основных теорий регионального развития // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. - 2001. - № 12(46). - С.137-140.

6. Максимова Т.С. Особенности экономического механизма управления воспроизводством трудовых ресурсов региона // Проблемы комплексного развития региона: хозяйственно-правовые и социально-экономические аспекты / НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований. - Луганск: Изд-во ВНУ. - 1999. - С.190-196.

7. Максимова Т.С. Применение комплексных динамических моделей в управлении региональным развитием // Регіональні перспективи. - 2000. - №2-3(9-10). - С.293-295.

8. Максимова Т.С. Развитие экономических методов управления регионом на основе индикативного планирования // Вісник Східноукраїнського державного університету. - 2000. - № 4(26). - Ч. ІІ. - С.188-194.

9. Максимова Т.С., Гончаров В.Н. Востребованность трудового потенциала и экономический рост // Бизнес Информ. - 1999. - № 15-16. - С.32-34. (Особистий внесок здобувача: запропоновано метод вимірювання факторів попиту, пропозиції та розподілу трудових ресурсів на економічне зростання як узагальненої характеристики процесу регіонального розвитку).

10. Максимова Т.С. Методи обгрунтування селективного добору регіональних проблем для програмної реалізації // Вісник Східноукраїнського національного університету. - 2001. - № 5(39). - С.194-197.

11. Максимова Т.С. Современные технологии управления трудовым потенциалом региональных систем // Менеджер. - 2000. - № 5 (12). - С.15-18.

12. Максимова Т.С. Исследование преимуществ Донбасса (Формирование региональной политики в Украине) // Бизнес Информ. - 1999. - № 13-14. - С.78.

13. Максимова Т.С., Махортова Н.В., Шеховцова И.В. Трансформування соціально-економічних функцій управління регіонами // Вісник Східноукраїнського національного університету. Економічні науки. - 2001. - №1(35). - С.123-127. (Особистий внесок здобувача: запропонована систематизація соціально-економічних функцій управління регіональним розвитком за умов формування ринкової моделі господарювання).

14. Максимова Т.С. Управление реализацией целевых комплексных программ развития регионов // Проблемы экономики и организации производственных и социальных систем. - Новочеркасск: ЮРГТУ. - 2000. - Вып.2. - С.84-93.

15. Максимова Т.С. Реалізація системного підходу до аналізу ефективності підприємництва у регіоні // Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. - 2001. - № 436. - С.236-240.

16. Максимова Т.С., Гончаров В.Н. Организация адаптационного управления региональным развитием // Организатор производства. - 2001. - № 1(12). - С.64-66. (Особистий внесок здобувача: запропоновано систему заходів реалізації антикризового управління з метою забезпечення стабілізації процесу регіонального розвитку).

17. Максимова Т.С. Современные проблемы межрегиональных экономических отношений // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. - 2002. - № 5 (51). - С.143-147.

18. Максимова Т.С. Сучасні аспекти концепції стійкого розвитку національної економіки // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України. - Київ: Вид-во УАДУ. - 2002. - Вип. 2. - С.195-199.

19. Максимова Т.С. Совершенствование экономических методов оценки результативности инвестиционного процесса в регионе // Економіка: проблеми теорії та практики. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2002. - Вип. 158. - С.144-152.

20. Максимова Т.С. Альтернативные организационно-экономические техноло-гии в управлении региональным развитием // Организатор производства. - 2001. - № 2(13). - С.64-69.

21. Максимова Т.С. Особливості сучасних методів регулювання економічного розвитку регіональних систем // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. - 2002. - № 12 (58). - С.145-147.

22. Максимова Т.С. Использование синергетического подхода при исследовании региональных социально-экономических систем // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. - 2003. - № 2(60). - С.152-156.

23. Максимова Т.С. Аналитические основы мониторинга процесса регио-нального развития // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. - 2003. - № 8 (66). - С.226-231.

24. Максимова Т.С. Гибкость структурной политики в регионе как фактор его устойчивого развития // Маркетинг: теорія і практика. - Луганськ: Вид-во СНУ. - 2003. - № 9. - С.123-129.

25. Максимова Т.С. Критерии оценки устойчивости социально-экономического развития региона // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. - 2003. - № 12(70). - С.248-251.

26. Максимова Т.С. Комплексная оценка динамики развития регионов // Економіка: проблеми теорії та практики. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2004. - Вип. 187. - Т. ІІ. - С.462-468.

27. Максимова Т.С. Особенности современных методических подходов к оценке динамики региональных социально-экономических процессов // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. - 2004. - № 1(71). - С.118-121.

28. Maksimowa T. Regional management utilizing indicative planning // Instytut Organizacji i Zarzadzania w Przemysle “ORGMASZ”. - 2001. - № 4(615). - С.77-81.

29. Максимова Т.С. Гибкость маркетинговой политики при формировании экономической стратегии регионального развития // Тези доп. IV міжнар. наук.-практ. конф. “Маркетинг: теорія і практика”. - Луганськ: Вид-во СУДУ. - 2000. - Т. II. - С.14-15.

30. Максимова Т.С. Количественная оценка гибкости социальной политики в Украине // Тезисы докладов междунар. конф. “Социально-трудовые отношения в трансформируемой России”. - Воронеж: Воронежский государственный университет. - 2000. - Вып. 1. - С.113-116.

31. Максимова Т.С., Галгаш Р.А. Методы диагностирования трансформаци-онных экономических процессов в региональных и производственных системах // Збірник наук. праць Східноукраїнського національного університета ім. В.Даля (матеріали VII Міжнар. наук.-практ. конф. “Університет і регіон”). - Луганськ: Вид-во СНУ. - 2001. - С.169-170. (Особистий внесок здобувача: визначено індикатори діагностування постіндустріальних тенденцій розвитку).

32. Максимова Т.С. Исследование влияния трудового потенциала на состояние рынка труда // Збірник тез. Міжнар. наук.-практ. конф. “Тенденції розвитку ринку праці в Україні та проблеми працевлаштування студентів”.-Луганськ: Вид-во СНУ. - 2001. - С. 60-61.

33. Максимова Т.С. Экономические проблемы инвестирования регионального развития // Матеріали III Всеукраїнської наук.-практ. конф. “Підвищення ролі фінансових відносин у комплексному соціально-економічному розвитку регіону”. - Дніпропетровськ: Наука і освіта. -2002. - С.216-218.

34. Кліяненко Б.Т., Максимова Т.С. Удосконалення методичних підходів щодо оцінки динаміки соціально-економічних процесів у регіоні // Збірник матер. міжнар. наук.-практ. конф. “Проблеми розвитку ринку праці та політика зайнятості населення в умовах трансформації економіки України” - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля. - 2003. - С.60-61. (Особистий внесок здобувача: обґрунтована необхідність реформування механізму регулювання процесів економічного і соціального розвитку на підставі удосконалення методичних підходів до оцінки динаміки економічних і соціальних індикаторів розвитку країни та її регіонів).

35. Максимова Т.С. Современные методические проблемы диагностики устойчивости развития региональных систем // Матеріали ІV Всеукр. наук.-практ. конф. “Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України”. - Дніпропетровськ: Наука і освіта. - 2003. - Том ІІ. - С.48-50.

регіон розвиток економічний соціальний

АНОТАЦІЯ

Максимова Т.С. Формування механізму діагностування та прогнозування економічного і соціального розвитку регіонів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.10.01 - Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. - Інститут економіко-правових досліджень НАН України, Донецьк, 2004.

Дисертація присвячена науковому обґрунтуванню вирішення однієї з сучасних науково-практичних проблем - формування механізму діагностування та прогнозування економічного і соціального розвитку регіонів. Систематизовано типи економічного і соціального розвитку регіональних систем. Визначено методи й особливості проведення різних видів економічного аналізу розвитку регіональних систем, розроблена їх класифікація. Виконано аналіз методів виміру рівня розвитку регіонів і сформульовані основні напрямки їх удосконалення. Обґрунтовано нові підходи до оцінки впливу основних факторів на стійкість економічного і соціального розвитку регіонів. Запропоновано модель оцінки ефективності регіонального розвитку, що відбиває тенденції динаміки затребуваності ресурсного потенціалу регіонів і її відповідності динаміці регіонального розвитку. Визначено методологічні основи виміру стійкості процесів регіонального розвитку, що виступає сполучною ланкою між аналізом і діагностикою відповідності параметрів досягнутого та індикативно встановленого рівня розвитку. Знайшли подальше удосконалення методи аналізу стану процесів економічного і соціального розвитку регіонів на підставі системи моніторингу й експрес-діагностики, що дає можливість оперативно визначати стійкість розвитку, виконувати факторний аналіз і на цій підставі прогнозувати параметри розвитку.

Ключові слова: економічний і соціальний розвиток регіонів, формування механізму, аналіз, діагностування, прогнозування, індикатори, методи, стійкість, регіональні системи.

ANNOTATION

Maksimova T.S. Formation of mechanism of diagnosis and forecasting of economic and social development of the region. - Manuscript.

Thesis for a Doctor's degree of economic science on speciality 08.10.01 - Disposal of productive forces and regional economics. - Institute of economic-legal researches NAS of Ukraine, Donetsk, 2004.

Еconomic and social development of regional systems and development of guidance positions and practical recommendations relative to estimation and forecasting of their dynamics devote the Dissertation to substantiation of theoretic and methodological principles and methodical ensuring of conception realization of stabilization regulation. Types of economic and social development of regional systems are systematized. Methods and features of making various types of economic analyses of development of regional systems are determined, their classification are developed. Analyse of methods of estimation of regional development is made; the main directions of its improvement are formulated. New approaches to estimation of main factors influence on steadiness of dynamics of regional development processes are substantiating. The model of estimation of effectiveness of regional development, which refute tendencies of dynamics of claiming of region resource potential and its conformity to dynamics of regional development is supposed. The methodological fundamentals of criteria estimate of steadiness of regional development processes, which are connecting-link between analyse and diagnostics of conformity are determined. Methods of analyses of state of social and economic development processes of the region on the basis of monitoring system and express-diagnostics, which can give possibility for basing of managerial orientation on dynamics of development of structural components of regional systems (reproduction, branch-wise, social, demography), adjusted systems of prediction aims and estimate their effectiveness are found further use.

Key words: еconomic and social development of regions, formation of the mechanism, analysis, diagnosing, forecasting, indicators, methods, stability, regional systems.

АННОТАЦИЯ

Максимова Т.С. Формирование механизма диагностирования и прогнозирования экономического и социального развития регионов. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора экономических наук по специальности 08.10.01 - Размещение производительных сил и региональная экономика. - Донецк, 2004.

Диссертационная работа посвящена обоснованию научно-методических положений и разработке практических рекомендаций по оценке, диагностированию и прогнозированию экономического и социального развития регионов.

В диссертации разработаны теоретические, научно-методические положения и практические рекомендации, которые в совокупности позволяют решить проблему регулирования устойчивости экономического и социального развития регионов на основе формирования механизма диагностирования и прогнозирования. Опора на современные методологические подходы и принципы, сопоставление различных точек зрения ученых позволили уточнить трактовку понятия “экономическое и социальное развитие” и рассматривать его как многомерный процесс необратимого, направленного, закономерного изменения в функционировании производительных сил региона. Однако под общим понятием трактуются самые различные виды, которые в настоящее время обозначаются целым десятком терминов. Это обстоятельство вызвало необходимость систематизации видов регионального развития по системе классификационных признаков.

Обоснована концепция формирования механизма диагностирования и прогнозирования экономического и социального развития регионов, в основу которой положен принцип интеграции рационалистического и диагностико-корректирующего подходов в управлении и формировании стратегии развития регионов. Раскрыто содержание механизма и его структурных элементов, разработаны методические положения и прикладные вопросы экономического анализа региональной динамики, которые в своей совокупности позволяют диагностировать тенденции развития регионов и характер их устойчивости.

Разработана классификация видов и методов регионального экономического анализа для реализации комплексного подхода к исследованию характера развития, факторного влияния на него ресурсной обеспеченности, проведения сравнительного межрегионального анализа и оценки эффективности управления ним. Получила дальнейшее развитие система мониторинга как метода аналитических исследований, рассмотрены модели экспресс-диагностики состояния реализации комплексных программ развития регионов.

С целью расширения аналитических возможностей разработанного механизма в реализации его диагностической функции предложены методы анализа влияния сходства и эластичности территориальных структур производства и населения на устойчивость развития регионов. На основе анализа уровня вовлечения в воспроизводственный процесс ресурсной обеспеченности регионов представляется возможность диагностирования экстенсивного, интенсивного или инновационного типа их развития.

Расширены возможности сравнительного межрегионального анализа на основе использования рейтингового и кластерного подходов. Это позволило провести не только ранжирование регионов на основе интегрального показателя развития, но и диагностировать согласованность пространственной дифференциации ресурсных возможностей регионов и результатов их развития. Применение такого аналитического подхода позволило определить типы регионов по динамичности их развития: с устойчивым, ускоренным или замедленным развитием.

Предложен метод количественной оценки гибкости социальной политики, основанный на анализе соотношений темпов роста уровня жизни и затрат на реализацию социальной политики.

Интеграция принципов оценочности и индикативности позволили реализовать такой методологический принцип системного подхода в экономическом анализе, как адекватность. На основе этого сформирована аналитическая модель, имеющая индикативно-оценочный характер. Предложена методика анализа процесса экономического и социального развития региона, основанная на сравнении фактических и индикативно установленных параметров аналитических коэффициентов, характеризующих воспроизводственную, отраслевую, социальную, демографическую подсистемы региона, что позволяет диагностировать устойчивость регионального развития.

В диссертации исследовано влияние трансформации территориальной структуры на динамику развития региона. Отличие предлагаемого подхода от традиционных методов состоит в оценке взаимосвязи между динамикой экономических и социальных процессов, происходящих в структурных элементах региональной системы, и уровнем устойчивости развития системы в целом. Такой подход позволяет определить “сильные” и “слабые” структурные элементы региональной системы, анализировать влияние их параметров на интегральные индикаторы устойчивости развития региона. Главным преимуществом такого подхода является возможность проведения сравнительного анализа взаимосвязи динамики развития структурных элементов и региональной системы в целом. Данный подход апробирован автором на материалах Луганской области.

Обоснована в научном плане и реализована на практике система прогнозных имитационных моделей развития региона. В основу концепции построения рассматриваемых в диссертационной работе имитационных моделей положен принцип системной динамики. Он позволяет переходить от слабо структурированных описаний исследуемых процессов к строгой формализации в виде имитационных моделей, реализованных как программа для ЭВМ. Процесс разработки системы моделей прогнозирования включает три этапа. Первый предусматривает разработку локальных методик прогнозирования. Второй - создание системы взаимосвязанных моделей прогнозирования на базе разработки локальных методик прогнозирования и составления соответствующих программ для решения задач на ЭВМ. На третьем этапе рассматривается комплекс имитационных моделей развития региона, предназначенный для получения прогнозных значений уровня экономического и социального развития региона с учетом зависимости динамики уровня жизни населения региона от изменения производительности труда в регионе, уровня занятости, структуры валового внутреннего продукта региона и величины трудового потенциала.

Предложенный индикативный прогноз в условиях изменения целей и задач развития региональной системы основан на диагностировании существующих параметров социально-экономической динамики и, соответственно, корректировки их будущих тенденций.

Ключевые слова: экономическое и социальное развитие регионов, формирование механизма, анализ, диагностирование, прогнозирование, индикаторы, методы, устойчивость, региональные системы.

Размещено на Allbest.ru