Стратегія інноваційного розвитку підприємства

У дисертації показано, що важливим в процесі побудови організаційної структури управління є розподіл функцій, серед яких особливо заслуговують на увагу функції саморозвитку та саморегулювання. З точки зору теорії функціональних систем, ці функції слід розглядати таким чином: функція саморегулювання полягає у підтримці життєдіяльності підприємства, яке адаптується до ринкових перетворень; функція саморозвитку полягає у переводі підприємства на новий рівень життєдіяльності з урахуванням змін зовнішнього середовища.

Розгляд підприємства як соціально-економічної системи дозволяє здійснити розподіл функцій в процесі саморегулювання та саморозвитку в межах ієрархічної структури управління. Остання включає такі рівні: підприємство, структурний підрозділ (відділ, цех), сектор, група, робітник. Будь-яка функціональна система в цілому передбачає наявність заступника керівника підприємства за даною функцією. При цьому кожна підсистема структури управління може відноситися до різних функціональних систем. Так, керівник конструкторського відділу, з одного боку, реалізує функції управління на певному ієрархічному рівні, а з іншого, - відповідає за результати діяльності конструкторської підсистеми. Усі функціональні системи підприємства, їх підсистеми тісно пов'язані між собою завдяки постійній взаємодії при виконанні різноманітних робіт, які спрямовані на отримання єдиного результату діяльності підприємства. Така взаємодія будується з урахуванням принципів ієрархії на основі домінування, багатопов'язаної та мультипараметричної взаємодії.

Принцип ієрархії на основі домінування полягає в тім, що в будь-який даний момент часу діяльність підприємства (функціональної системи і її підсистем будь-якого рівня ієрархії) визначається функціональною системою (її підсистемами рівня, що розташований нижче), яка є домінуючою в плані адаптації підприємства до зовнішнього середовища (ринок, постачальники, конкуренти тощо). Відносно до домінуючої усі інші функціональні системи розташовуються в ієрархічній послідовності у відповідності з їх значущістю для підприємства. Принцип багатопов'язаної взаємодії полягає в тім, що відхилення від будь-якого оптимального параметра щодо результатів діяльності функціональної системи є стимулом перерозподілу у певних співвідношеннях усіх інших параметрів. Принцип мультипараметричної взаємодії полягає в тім, що зміна одного з показників негайно впливає на результати діяльності інших.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 5 - Етапи організаційного моделювання в процесі проектування системи управління

З розвитком ринкових перетворень до підприємства пред'являються нові вимоги, розширюється коло завдань, які обумовлені цілями функціонування, що постійно змінюються.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 6. Алгоритм формування організаційної структури управління інноваційним розвитком підприємства на основі ФВА

Ефективність управління при цьому залежить від оперативності і своєчасності вирішення таких задач. Це зумовлює необхідність використання організаційного моделювання при проектуванні організаційної структури управління. Таке моделювання доцільно здійснювати на основі використання організаційних рішень, які дозволяють визначати вибір конкретного виду структури (рис. 5).

Оптимальний варіант організаційної структури підрозділів, які здійснюють роботи з інноваційного розвитку підприємства, може бути обґрунтований за допомогою функціонально-вартісного аналізу (рис. 6).

У процесі управління підприємствами, що носять інноваційний характер розвитку, спомтерігається обмежене число можливих базових стратегій розвитку, однак, поява гнучких виробничих систем і супутникового зв'язку дозволяє позбутися цього обмеження на основі концепції так званих сегментів унітарного ринку.

Сприятливі умови для високоефективного розвитку можуть створити мережні структури великого підприємства (компанії), стимулюючі спільне зростання. Вибір мережної організаційної структури стає умовою забезпечення росту. Стратегія сітьозації аналогічна звуженню власної виробничої діяльності і передачі визначених видів виробництва зовнішнім виконавцям. Така стратегія представляється доцільної для диверсифікованих підприємств.

Основними конкурентними перевагами таких структур є скорочення витрат, підвищення доходів і забезпечення швидкої реакції підприємства на зміни ринкової кон'юнктури.

Розділ 6 -“Методичні засади планування інноваційної продукції” - присвячено розгляду планування інновацій як чинника розвитку підприємства та методичних підходів до планування портфеля інноваційної продукції.

Планування інноваційного розвитку підприємств забезпечує можливість: врахування майбутніх задач, розглядання діяльності підприємства як безперервного процесу, в якому поточні дії пов'язані з майбутніми, управління не тільки короткостроковими, а й довгостроковими цілями розвитку; визначення основних потреб ринку; здійснення впливу на зміни зовнішнього середовища. Крім того, саме планування сприяє поліпшенню координації дій на підприємстві, створює передумови для підвищення базової підготовки менеджерів, забезпечення необхідною інформацією, сприяє більш раціональному розподілу ресурсів, дає можливість чітко формалізувати обов'язки та відповідальність усіх працівників підприємства, поліпшувати контроль за їх діяльністю.

Важливою складовою стратегічного і тактичного планування є відображення потреб, інтересів усіх співробітників підприємства. В умовах трансформаційної економіки соціальна політика підприємства має метою створення необхідних передумов для задоволення основних потреб робітників, бо без ефективної реалізації цієї стратегічної задачі неможливе ефективне функціонування підприємства, у тому числі його інноваційний розвиток.

У роботі показано, що з методологічних позицій управління грошовими коштами повинне здійснюватися відповідно до етапу життєвого циклу продукції. Однією з важливих вимог щодо ефективного управління є вміння керівництва підприємства запроваджувати нову продукцію в той час, коли попередня стає зрілою, починає входити в стадію занепаду, але забезпечує позитивні грошові потоки. В результаті підприємство може забезпечити подальший інноваційний розвиток на основі коштів, одержаних від зрілої продукції.

Ця концепція повинна бути покладена в основу поєднання виробництва та продажу старої продукції поряд з новою, вона може охопити всі ринкові стратегії, що необхідні для забезпечення ефективного функціонування підприємства. Саме ефективне управління інноваційною продукцією дозволяє розраховувати час піку різної продукції та забезпечувати кошти від продажу і направляти їх на підтримку та розвиток продукції, яка певний час залишається ще нерентабельною. Наступною базовою складовою цієї концепції є необхідність використання різних підходів до управління продукцією на різних стадіях її життєвого циклу. Доцільним при цьому є співставлення показників для кожної стадії.

Аналіз інноваційної продукції повинен забезпечувати можливість визначення того, наскільки продукція є прибутковою та наскільки вона задовольняє потреби покупців. У процесі планування інноваційної продукції необхідно здійснювати аналіз узгодженості продукції зі стратегією розвитку діяльності підприємства. Розробка цієї стратегії базується на відборі таких видів продукції, що мають високий попит на конкурентному ринку і дають максимальні прибутки. Увага до основної спеціалізації підприємства передбачає також необхідність оптимізації використання оборотних коштів. При цьому необхідно розробляти схему процесу виробництва кожного виду продукції, здійснювати їх порівняння з відповідними характеристиками процесів конкурентів.

У процесі стратегічного планування використовується система показників, які характеризують застосування досягнень науково-технічного прогресу на підприємстві і відбивають окремі їхні характеристики. У цю систему включаються показники оцінки: ресурсів (поточні витрати на інновації, приріст чисельності фахівців і капітальних вкладень); накопиченого науково-технічного потенціалу (чисельність зайнятих в інноваційній сфері, вартість основних виробничих фондів); результатів інноваційної діяльності (число винаходів і відкриттів, економічний ефект від впровадження інновацій). Крім того, використовуються такі показники, як: число патентів, авторських посвідчень, характеристика інноваційного заділу, частка прогресивних матеріалів і видів енергії, використаних у виробництві інновацій, відсоток відновлення основних виробничих фондів; чисельність фахівців в області інновацій з вищою і середньою фаховою освітою; питома вага нової продукції у загальному обсязі продукції на підприємстві.

До системи цих показників пред'являються такі вимоги: відкритість, комплексність, динамічність, можливість оптимізації найважливіших факторів технічного й організаційного удосконалювання виробництва з урахуванням результатів інноваційної діяльності, цілісність, кибернетичність, рівновага, сталість, стабільність тощо.

У розділі 7 - “Методичні основи оцінки інноваційного розвитку підприємства” - розглянуто методичний підхід до кількісної оцінки впливу інноваційної діяльності підприємства на його кінцеві результати та методику визначення науково-технічного рівня НДДКР.

Кількісну оцінку впливу інноваційного розвитку на результати діяльності підприємства проведено з використанням факторного аналізу по типу факторизації CLASSICAL, який базується на використанні стандартизованої моделі факторного аналізу. Така модель має вигляд:

, (3)

де Хі - і-та багатомірна ознака, що досліджується; air - навантаження і-тої перемінної на r-тий чинник; fr - r-тий чинник; і - випадкова величина і-тої перемінної; m - кількість чинників.

При використанні факторного аналізу сформовані фактори можуть бути інтерпретовані як певні напрямки інноваційного розвитку підприємства, а їх значення - як ступінь використання конкретного напрямку з визначенням кожного з них у процесі змін внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства.

У результаті проведеного регресійного аналізу отримано нормалізовані моделі для підприємств легкої, харчової промисловості, машинобудування та металообробки, а також для сукупності підприємств (94) наведених галузей промисловості. Вони дають можливість кожному конкретному підприємству визначати основні напрямки його інноваційної діяльності, що позитивно впливають на розмір прибутку.

Визначення організаційно-технічного рівня НДДКР може бути здійсненим за допомогою відповідної системи показників, яка включає як загальні показники, так і такі, що відображають специфічні особливості інноваційного розвитку підприємства в умовах конкуренції на ринках продукції, що виготовляється з використанням нововведень.

Одночасне врахування системи усіх показників вимагає різних методичних підходів до їх оцінки. Це передбачає необхідність визначення критеріїв оцінки організаційно-технічного рівня НДДКР, які повинні враховувати досягнутий рівень, темпи розвитку підприємства та визначати ступінь їх впливу з використанням економіко-математичних методів.

Оцінка науково-технічного рівня НДДКР вимагає значного обсягу інформації щодо перспективного розвитку підприємства, його організаційно-технічного рівня, визначення резервів підвищення та ступеня впливу на ефективність діяльності підприємства тощо. Вона включає визначення усього переліку робіт від формулювання функцій інноваційної діяльності до реалізації їх оптимального варіанту. Така оцінка здійснена на основі використання методу головних компонент.

Найбільш істотними в процесі формування першої головної компоненти стали: матеріаломісткість нової продукції (х1), коефіцієнт конструктивної уніфікації (х8), рівень кооперування (х2) і коефіцієнт функціонального складу нової продукції (х9). Аналіз означених показників дає можливість визначити цей напрямок підвищення науково-технічного рівня НДДКР як удосконалення організації конструкторської та технологічної складових. Значення коефіцієнтів при інших показниках незначні і тому їх недоцільно враховувати при формуванні даного напрямку.

Друга компонента включає такі показники: питома вага непродуктивних втрат робочого часу розробників нової продукції (х4), питома вага нової продукції в загальному обсязі продукції, яку випускає підприємство (х7), коефіцієнт спеціалізації підрозділів, які здійснюють інноваційну діяльність (х5), коефіцієнт застосування нормативів (х10). Цей напрямок пов'язаний з удосконаленням організаційної складової інноваційного розвитку підприємства.

До складу третьої компоненти увійшли такі показники: питома вага нової продукції в загальному обсязі продукції, яку випускає підприємство (х7), рівень кооперування праці (х2), рівень автоматизації інженерної праці (х6), коефіцієнт застосування програмно-цільових методів планування інноваційної діяльності (х3). Цей напрямок свідчить про необхідність удосконалення планової і соціально-психологічної складових інноваційного розвитку підприємства.

Важливе значення має також встановлення впливу науково-технічного рівня НДДКР на результати діяльності підприємства з використанням багатофакторних кореляційних моделей. Так, для показників трьох головних компонент встановлена така кореляційна модель, яка свідчить про їх вплив на прибуток підприємства:

Y=29,83+35,75x1+33,92x2+1,10x3-0,09x4+0,33x5+1,65x6-0,45x7+0,73x8.

(4)

Доцільність її використання в процесі оцінки ефективності діяльності підприємства з урахуванням його інноваційної діяльності підтверджена відповідними розрахунками.

ВИСНОВКИ

Монографії та навчальні посібники

Гриньов А.В. Інноваційний розвиток промислових підприємств: концепція, методологія, стратегічне управління. - Х.: ВД “ІНЖЕК”, 2003. - 308 с.

Гриньов А.В. Організація та управління науково-дослідними і дослідно-конструкторськими розробками на підприємстві. - Х.: ВД “ІНЖЕК”, 2004. - 188 с.

Гриньов А.В. Малич М.М., Сластіна В.В. Економіка й організація інноваційної діяльності: Навчальний посібник. - Х.: Харківський інститут управління, 2004. - 345с (особисто автором написано розділи 3, 4, 5, обсяг авторської частини 80 с).

Гриньов А.В., Морозікова Т.В., Шершенюк О.М. Управління проектами: Навчальний посібник.- Х. Харківський інститут управління, 2004. - 285с (особисто автором написано розділи 4, 7, 11, обсяг авторської частини 77 с).

Статті у наукових фахових виданнях

Гринев А.В., Будник М.Н. Технологическая стратегия развития акционерного общества. - Х.: Бизнес Информ, -№21. - 1997. - С. 52-55 (особистий внесок здобувача: розроблено підходи щодо формування стратегії технологічного розвитку підприємства).

Гринев А.В. Методические основы применения функционально-стоимостного анализа на современном этапе развития акционерного общества // Вісник ХДЕУ. - Х.- 1998.- № 1 (5).- С.. 55-59.

Гринев А.В., Гриневич Л.В. Особенности бизнес-планирования инновационного проекта // Вісник ХДЕУ.-Х.- 2000.- № 3(15). С.. 26-30 (особистий внесок здобувача: запропоновано методику оцінки ефективності інноваційного проекту).

Гриньов А.В. Стратегічне управління інноваційним розвитком підприємства. // Управління розвитком. Зб. наук. ст. - Х.: ХДЕУ. -2002.- №2. С.14-17.

Гриньов А.В. Концептуальні засади стратегічного управління інноваційним розвитком підприємства // Зб. наук. пр. “Економіка: проблеми теорії та практики”, - Дніпропетровськ.- 2002. Випуск 154. С. 131 - 141.

Гриньов А.В. Фінансова реструктуризація промислових підприємств. - К.: Фінанси України.- 2002.- №10. С.. 9 - 14.

Гриньов А.В. Стратегічне управління інноваціями. // Вісник Східноукраїнського національного університету ім. В.Даля. - Луганськ.- 2002. № 9 (55). С.. 207 -214.

Гриньов А.В. Концептуальні засади формування інноваційної моделі економічного зростання промислового виробництва // “Економіка розвитку”. - Х.: ХДЕУ.- 2002.- №4 (24).- С.. 73 - 77.

Гриньов А.В. Теоретичні аспекти прийняття і реалізації інноваційних рішень //Зб. наук. пр. “Економіка: проблеми теорії та практики”.- Дніпропетровськ.- 2002. Випуск 156.- С. 83 - 89.

Гриньов А.В. Тенденції управління нововведеннями на підприємстві // Зб. наук пр. “Економіка: проблеми теорії та практики”, - Дніпропетровськ.- 2002. Випуск 166.- С. 106 - 113.

Гриньов А.В. Дослідження основних тенденцій і форм управління інноваціями на підприємстві //Зб. наук. пр. “Економіка: проблеми теорії та практики” - Дніпропетровськ. - 2002. Випуск 143.- С. 202 - 212.

Гринев А.В. Влияние инновационной деятельности предприятия на конечные результаты: количественная оценка. - Х.: Бизнес Информ.- 2002. №9-10.- С. 42 - 44.

Гриньов А.В. Системна інноваційна структура розвитку промислових підприємств. // Вісник Східноукраїнського національного університету ім. В.Даля. - Луганськ.- 2003.- № 1 (59).-С. 198 -201.

Гриньов А.В. Методологічні засади розробки інноваційної стратегії підприємства. // Механізм регулювання економіки”. - Суми: - 2003.- № 3-4.- С. 163 - 168.

Гриньов А.В. Поширення науково-технічних нововведень як основи інноваційного розвитку підприємств // Зб. наук. пр. “Економіка: проблеми теорії та практики”.- . - Дніпропетровськ.- 2003. Випуск 167.- С. 154 - 163.

Гриньов А.В. Самоорганізація в процесі управління інноваційним розвитком підприємства. - Х.: ХДЕУ. Збірник наукових статей “Управління розвитком”, 2003, №1, с. 29 - 35.

Гриньов А.В. Дослідження розвитку уявлень про інноваційні процеси // Економіка розвитку. - Х.: ХДЕУ.- 2003.- №1.- С. 5 - 9.

Гриньов А.В. Стратегічне управління інноваційним розвитком підприємства // Социальная экономика. - Х.: ХНУ ім. В. Каразіна.- 2003.- №1.- С. 397 - 399.

Гриньов А.В. Інноваційна стратегія українських реформ //Зб. наук. ст.. “Управління розвитком. - Х.: ХДЕУ.-2003.-№2.- С. 73 - 75.

Гриньов А.В. Формування інноваційної стратегії розвитку підприємства //Вісник Східноукраїнського національного університету ім. В.Даля. - Луганськ.: 2003.- № 2 (60).- С. 50 -58.

Гриньов А.В. Розроблення стратегічного сценарію управління інноваційною діяльністю підприємства // Зб. наук. пр. “Економіка та підприємництво”. - К.: КНЕУ.- 2003.- №11.- С.157-165.

Гриньов А.В. Методичні рекомендації по обґрунтуванню інноваційної стратегії розвитку підприємства. // Зб. наук.пр. “Стратегія економічного розвитку України”. - К.: КНЕУ.- 2003.- № 14.- С. 94-98.

Гриньов А.В. Оцінка інноваційного потенціалу підприємства. // Проблеми науки.- К.: УкрНТЕІ.- 2003.- №12.- С.12-17.

Гриньов А.В. Інформаційне забезпечення управлінських рішень щодо інноваційного розвитку підприємства // Сб. научн. тр. “Исследование и оптимизация экономических процессов (Оптимум -2003)”. - Х.: НТУ „ХПИ Вып.22.-Том 1.- С.110-114.

Доповіді та тези доповідей на наукових конференціях.

Гриньов А.В. Реструктуризація українських підприємств. / Матеріали міжнародної наукової конференції “Проблеми теорії і практики становлення соціально-орієнтованої ринкової економіки”, 17 - 19 листопада 1999 року. - Х.: ХДАДТУ.- С. 239-240.

Гриньов А.В. Стратегічна спрямованість альтернативи розвитку промислового виробництва у регіоні. / Тези науково-практичної конференції “Стратегія економічного розвитку регіонів в умовах адміністративної реформи в Україні ”17 травня 2000 р. - Х.: УАДУ при Президентові України, Харківський філіал.- С. 101-103.

Гриньов А.В. Аналіз інноваційного процесу та взаємодії різних нововведень на підприємстві / Физические и компьютерные технологии в народном хозяйстве. Труды 6-ой международной научно-технической конференции, 10-11 октября 2002 г. - Х.- С. 226 - 227.

Гриньов А.В. Управління інноваційними процесами в машинобудуванні / Тези ІІІ міжнародного наукового конгресу, - Х.: Вид-во Хар. РІ НАДУ “Магістр”.- 2003.-С. 18 - 20.

Гриньов А.В. Організаційні структури управління та системи прийняття рішень у процесі інноваційного розвитку /Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Управління підприємствами: проблеми та шляхи їх вирішення”. . - Донецьк: 2003.- С. 189 - 183.

Гриньов А.В. Управління науковим потенціалом підприємства /Матеріали ІV міжнародної науково-практичної конференції “Теорія і практика сучасної економіки”. . - Черкаси: ЧДТУ.- 2003.- С. 3 - 5.

Гриньов А.В. Проблеми управління інноваційним розвитком підприємства / Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Сучасні проблеми економіки підприємства”. . - Дніпропетровськ, ДНУ.- 2003. Том 2.- С. 48 -49.

Гриньов А.В. Моделювання процесу управління інноваційним розвитком підприємства / Физические и компьютерные технологии в народном хозяйстве. Труды 7-ой международной научно-технической конференции, 27-28 мая 2003 г. - Х.,2003.- С. 179 - 180.

АНОТАЦІЯ

Гриньов А.В. Стратегія інноваційного розвитку підприємства. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.06.01 - економіка, організація і управління підприємствами / Донецький національний університет. - Донецьк, 2004.

У дисертації розкрито сутність науково-технічного прогресу, визначено його вплив на розвиток НДДКР, розглянуто інновації як необхідної передумови розвитку техніко-економічного потенціалу виробництва, сформовано методологічний підхід щодо обґрунтування інноваційної моделі розвитку промислових підприємств, розкрито поняття та зміст науково-дослідного процесу як однієї з важливих складових його інноваційної діяльності.

Обґрунтована необхідність і доцільність використання системного, програмно-цільового та функціонального підходів, а також принципів самоорганізації до управління інноваційним розвитком підприємства. Розглянуто методологічні засади стратегічного управління інноваціями, визначено принципи, задачі та концептуальні підходи до стратегічного управління інноваційним розвитком підприємства.

Запропоновано концептуальний підхід щодо обґрунтування інноваційної стратегії підприємства, її методологічних засад. Розглянуто зміст і ієрархії інноваційних стратегій, сформульовано загальні принципи і підходи до їх реалізації. Наведено визначення науково-технічного потенціалу як основи організаційного розвитку підприємств, розглянуто проблеми щодо його моделювання та оцінки.

Запропоновано схему організаційно-економічного механізму управління інноваційним розвитком підприємства, розглянуто процес планування інновацій як чинника розвитку підприємства та методичні підходи щодо планування портфеля інноваційної продукції, розроблено економіко-математичну модель кількісної оцінки впливу інноваційної діяльності підприємства на його кінцеві результати.

Ключові слова:

науково-технічний прогрес, інноваційний розвиток підприємства, інноваційна модель, науково-дослідні і дослідно-конструкторські розробки, науково-дослідний процес, інноваційна діяльність, стратегія інноваційного розвитку, інноваційний потенціал, функціонально-вартісний аналіз, системний, програмно-цільовий і функціональний підходи.

Гринев А.В. Стратегия инновационного развития предприятия. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора экономических наук по специальности 08.06.01 - экономика, организация и управление предприятиями / Донецкий национальный университет. - Донецк, 2004.

В диссертации раскрыта сущность научно-технического прогресса, определено его влияние на развитие НИОКР, рассмотрены инновации в качестве необходимой предпосылки развития технико-экономического потенциала производства, сформирован методологический подход к обоснованию инновационной модели развития промышленных предприятий, раскрыто понятие и содержание научно-исследовательского процесса как одной из важнейших составляющих его инновационной деятельности.

В работе показано, что высокий уровень конкуренции на современных рынках новой продукции обусловливает необходимость поиска новых резервов повышения технико-организационного уровня производства за счет возрастания темпов научно-технического прогресса и реализации его достижений. Особое значение уделяется технологическому прогнозированию для тех предприятий, которые считаются технологическими лидерами в определенной отрасли промышленности. Результаты такого прогнозирования оказывают существенное влияние на разработку и реализацию стратегии инновационного развития предприятия.

В современных условиях на мировых рынках меняются условия конкуренции, что приводит к получению динамически изменяющихся конкурентных преимуществ. Они базируются на нововведениях, и поэтому экономический рост предприятий все больше становится связанным с открытостью международной торговли, эффективностью финансовой системы и др.

В диссертации обоснована необходимость и целесообразность использования системного, программно-целевого и функционального подходов, а также принципов самоорганизации к управлению инновационным развитием предприятием. Рассмотрены методологические основы стратегического управления инновациями, сформулированы принципы, задачи и концептуальные подходы к стратегическому управлению инновационным развитием предприятия.

Предложенная схема проведения системного анализа управления инновационным развитием предприятия обеспечивает возможность объединения результатов анализа с установленными целями инновационного развития и в случае несоответствия - осуществления их пересмотра. Использование теоретических основ функционального подхода к управлению НИОКР обеспечивает возможность коллективного творческого труда, целенаправленной адресности организационно-технических решений, принимаемых относительно инновационного развития предприятия. Использование функционально-стоимостного анализа способствует обоснованию функционально необходимых затрат на осуществление инновационной деятельности предприятия.

Предложен концептуальный подход к обоснованию инновационной стратегии предприятия, ее методологических основ. Рассмотрено содержание и иерархии инновационных стратегий, сформулированы основные принципы и подходы к их реализации. Приведено определение научно-технического потенциала в качестве основы организационного развития предприятий, рассмотрены проблемы его моделирования и оценки.

Обоснованная в диссертации методология стратегического управления позволяет формулировать цели инновационного развития предприятия, устанавливать последовательность процесса разработки и принятия управленческих решений, обосновывать методологические подходы к выбору системы показателей и методов, обеспечивающих оптимизацию стратегических прогнозов, программ и планов.

В работе обоснованы основные принципы стратегического управления, среди которых рассмотрены следующие: рефлексии, самоорганизации, ограниченной рациональности, самоопределения, диверсификации, резервирования ресурсов и адаптации. Использование категориального базиса реализации задач стратегического управления инновационным развитием предприятия осуществляется с учетом экономических противоречий. В методологии стратегического управления важное место отведено методике, совокупности методов, приемов разработки и анализа прогнозов, стратегических программ и планов, системе расчетов показателей оценки и их взаимоувязке.

Предложена схема организационно-экономического механизма управления инновационным развитием предприятия, рассмотрен процесс планирования инноваций в качестве фактора развития предприятия, предложены методические подходы к планированию портфеля инновационной продукции, разработана экономико-математическая модель количественной оценки влияния инновационной деятельности предприятия на его конечные результаты.

Ключевые слова: научно-технический прогресс, инновационное развитие предприятия, инновационная модель, научно-исследовательские и опытно-конструкторские разработки, научно-исследовательский процесс, инновационная деятельность, стратегия инновационного развития, инновационный потенциал, функционально-стоимостный анализ, системный, программно-целевой и функциональный подход.

Grinyov A.V. The stratеgy of enterprise innovation development.- Manuscript.

The thesis is competed for the degree-Doctor of Science in Economics in speciality 08.06.01 - Economy, Organization and Managing Enterprises - Donetsk National University. - Donetsk, 2004.

In the dissertation the essence of the scientific - technical progress was revealed, its influence on the development of of production were considered, methodological approach to substantiation of the innovative model for industrial enterprises development was formed, notion and sense of a scientific - research process as one of the important components of its innovation activity were revealed.

The necessity and expediency of using the systematic, program - purposeful and functional approaches as well as self-organization principles for managing the innovative development of the enterprise were substantiated. Methodological foundations for strategic managing the innovations were considered, principles, tasks and conceptual approaches to strategic managing the innovative development of the enterprise were determined.

A conceptual approach to substantiation of the enterprise innovative strategy, to its methodological foundations was suggested. The sense and hierarchies of innovative strategies were considered, general principles and approaches to their realization were formulated. Definition of a scientific - technical potential as a basis of enterprises organizational development was given, the problems of its modelling and estimation were considered.

The scheme of the organizational - economic mechanism for managing the enterprise innovative development was suggested, the process of innovation planning as a factor of the enterprise development and methodical approaches to planning the portfolio of innovative produce were considered, the economic-mathematical model of the quantitative estimation of enterprise's innovative activity influence on its ultimate results was worked out.

Key words:

scientific - technical progress, innovative development of an enterprise, innovative model, R&D, scientific-research process, innovative activity, strategic managing the innovations, innovative potential, functional-cost analysis, systematic, program-purposeful and functional approach.

Підписано до друку 1.12.2004 Формат 60х84/16.

Папір офсетний. Обл.-вид. арк. 2,0.

Наклад 100 прим. Зам. № 2-1206.

ХНУРЕ, Україна, 61166, Харків, проспект Леніна, 14

Віддруковано в навчально-науковому

видавничо-поліграфічному центрі ХНУРЕ

Україна, 61166, м. Харків, проспект. Леніна, 14

Размещено на Allbest.ru