Дістало подальшого розвитку:

обгрунтування стратегічного значення розвитку внутрішніх джерел фінансування інвестицій в Україні в порівнянні з залученням зовнішніх інвестиційних ресурсів для створення умов переходу економіки від стадії затяжної рецесії до економічного пожвавлення і росту;

з урахуванням обмеженості державних інвестиційних ресурсів у перехідній економіці України обгрунтовані сучасні методи, принципи і форми централізованого фінансування інвестицій на основі розробки і реалізації бюджету розвитку, що дозволяють підвищити ефективність використання бюджетних коштів і залучити додаткові ресурси приватного сектора до спільного фінансування інвестиційних проектів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації викладені в опублікованих автором наукових працях. Результати дослідження доповідалися на ІІ Міжнародній науково-практичної конференції “Проблемы становления рыночной экономики: информационное и финансовое обеспечение деятельности предпринимательских структур” (4-5 травня 2000 р., м. Севастополь); Науково-практичної конференції “Республика Крым: проблемы развития региона” (1-2 червня 2000 р., м. Сімферополь); ІІ,ІІІ та ІV Міжнародних міждисциплінарних науково-практичних конференціях “Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління” (4-11 листопада 2001 р., 4-9 листопада 2002 р., 3-8 листопада 2003 р., м. Харків); ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Підвищення ролі фінансових відносин у комплексному соціально-економічному розвитку регіону” (7-8 листопада 2002 р., м. Дніпропетровськ); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми формування та реалізації інвестиційної стратегії господарюючого суб'єкта” (12-13 грудня 2002 р., м. Дніпропетровськ); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи їх вирішення” (24 лютого 2003 р., м.Дніпропетровськ); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Економіка підприємства: проблеми теорії та практики” (25 лютого 2003 р., м. Дніпропетровськ); Міжнародній науково-практичної конференції “Динаміка наукових досліджень'2003” (20-27 жовтня 2003 р., м.Дніпропетровськ); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України” (4 листопада 2003 р., м. Дніпропетровськ); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасні проблеми економіки підприємства” (5 листопада 2003 р., м.Дніпропетровськ).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 5 наукових праць у фахових виданнях і 11 - додаткових, що відбивають результати апробації, загальним обсягом 3,8 д.а. (в тому числі - 3 д.а. належать особисто автору).

У першому розділі “Сутність і особливості інвестиційної діяльності в умовах трансформації економіки України” досліджені науково-теоретичні основи інвестиційної діяльності і виявлені особливості розвитку інвестиційного процесу в умовах трансформації економічних відносин.

У розділі доведено, що інвестиції, які мають інноваційну спрямованість, є визначальним чинником економічного росту в перехідній економіці. Обсяг і ефективність використання інвестицій визначають безліч макропропорцій. Критичний аналіз розвитку інвестиційного процесу в Україні показав, що відсутність росту інвестицій обумовлює негативну динаміку реального валового внутрішнього продукту і посилення негативних структурних деформацій в економіці. Саме це і спостерігається в Україні протягом усього періоду реформування економіки. Замість технологічного відновлення і технічного переозброєння розвиваються прямо протилежні процеси, тобто відтворюються технічна і технологічна відсталість (знос устаткування на багатьох підприємствах провідних галузей матеріального виробництва складає близько 80%). Іншими словами, на даний час бази для стабільного росту економіки не закладено.

Дисертантом обгрунтовано, що сучасні обсяги інвестування економіки, незважаючи на відносне пожвавлення інвестиційного процесу, не досягають рівня дореформеного періоду і залишаються абсолютно недостатніми для кардинального поліпшення економічної ситуації в країні (табл. 1).

Таблиця 1. Динаміка інвестицій в основний капітал в Україні

Перехід до стадії економічного росту в Україні, на думку автора, може затягтися на достатньо довгий час, якщо не переломити траєкторію розвитку інвестиційного процесу. Навіть при збереженні найбільш високих темпів росту інвестицій, досягнутих у 2001 р. (обсяг інвестицій збільшився на 20,8 % у порівнянні з 2000 р.), Україні буде потрібно не менш десяти років для того, щоб вийти на рівень обсягів інвестування 1990 р.

На підставі критичної оцінки сценаріїв розвитку інвестиційного процесу в Україні дисертантом зроблено висновок, що для створення первісного імпульсу росту економіки завдяки механізму мультиплікатора інвестицій та реалізації на цій основі інноваційної моделі економічного розвитку необхідно забезпечити щорічний приріст інвестицій у розмірі 12-15 % ВВП.

Але для здійснення масштабних структурних інвестицій потрібні значні фінансові ресурси. Тому на перший план в умовах переходу української економіки до ринкових відносин виходить проблема подолання дефіциту інвестиційних ресурсів. У процесі усебічного вивчення особливостей розвитку інвестиційного процесу в Україні і у міжнародній практиці було виявлено, що економіка, яка знаходиться в умовах кризи, при будь-якому рівні розвитку ринкових відносин не має автоматичного механізму концентрації необхідних ресурсів для подолання кризового стану. Фактично перебороти кризову ситуацію без активного втручання держави в інвестиційні процеси не уявляється можливим. Також дисертантом було обгрунтовано, що інвестиційні кризи в країнах з перехідною і з розвинутою ринковою економікою мають різну природу, що вимагає різних підходів до їх подолання.

У розділі встановлено, що зміна глобальної економічної моделі в Україні призвела до розриву звичних закономірностей суспільного відтворення. Держава, що раніш за рахунок централізованих інвестиційних ресурсів забезпечувала підтримку темпів і рівня розширеного відтворення, фактично відмовилася від участі в інвестиційному процесі, переклавши цю функцію на приватних суб'єктів (табл. 2). Фактично централізований механізм фінансування інвестицій в Україні був зруйнований, а новий, заснований на формуванні приватних інвестиційних ресурсів і спрямуванні їх у реальний сектор економіки, ще не задіяний.

Таблиця 2. Динаміка державних капіталовкладень в Україні

На думку автора, пасивна участь держави в інвестиційному процесі призвела до “проїдання” накопичених інвестиційних ресурсів на фоні відсутності умов для їх розвитку. Спираючись на результати кореляційного аналізу динаміки обсягів заощаджень та капіталовкладень в Україні, дисертантом зроблено висновок, що подальші перспективи активізації інвестиційної діяльності в Україні багато в чому визначаються можливостями економіки по формуванню, мобілізації й ефективному використанню інвестиційних ресурсів, основою яких є заощадження.

За оцінками автора внутрішній інвестиційний потенціал української економіки складає більш 60 млрд. грн., але ступінь трансформації його в інвестиції вкрай низька. У результаті аналізу альтернативних стратегій розвитку фінансової бази інвестиційного процесу зроблено висновок, що в умовах несприятливого інвестиційного клімату масштабні зовнішні фінансові ресурси поки недоступні для української економіки. Тому обгрунтована необхідність реалізації в Україні державної інвестиційної політики, що спрямована на розвиток внутрішнього інвестиційного потенціалу.

В другому розділі “Формування інвестиційних ресурсів в економіці України” проведений детальний аналіз усіх структурних елементів внутрішніх заощаджень, а також умов і перспектив їхньої мобілізації з метою наступного ефективного використання, розглянуто роль фінансових посередників в трансформації заощаджень в інвестиції.

Спираючись на ґрунтовний мікроекономічний аналіз фінансового стану українських підприємств, було виявлено значні складності у пошуку ресурсів інвестування на мікрорівні. Автором зазначено, що власні кошти підприємств, як і раніше, залишаються основним джерелом інвестицій в Україні: їх частка у загальному обсязі становить 63-69% (табл. 3). Разом з тим, враховуючи складний фінансовий стан підприємств (43% підприємств за підсумками 2002 року були збитковими; значний обсяг дебіторської та кредиторської заборгованості між суб'єктами господарювання) та надмірний податковий тиск, постійно існує ризик зниження власних інвестиційних ресурсів підприємств. Незважаючи на позитивну тенденцію росту заощаджень підприємств, рівень їхньої трансформації в інвестиції, як і раніше, залишається низьким, що свідчить про використання значної частини інвестиційних ресурсів на підтримку поточної діяльності.