Таблиця 3. Заощадження та інвестиції підприємств україни, млрд. грн.

Дослідження показали, що вкрай обмежені можливості підприємств фінансувати інвестиції за рахунок власних ресурсів обумовлюються, насамперед, дефіцитом ліквідних ресурсів в оборотному капіталі підприємств, що, в свою чергу, є наслідком жорсткої монетарної політики. Якщо фінансовий результат підприємств на 01.06.2003 р. склав 7,6 млрд. грн., то дебіторська і кредиторська заборгованості за той же період склали відповідно 251,6 та 312,1 млрд. грн. Очевидно, що в таких умовах господарювання лише незначна частина прибутку підприємств після сплати податків може використовуватися на накопичення основного капіталу.

У розділі доведено, що доки на державному рівні не буде вирішена проблема дефіциту оборотного капіталу, ефект від реалізації мір податкової й амортизаційної політики, спрямованих на стимулювання інвестиційної діяльності підприємств, буде вкрай низьким. Тому автором обгрунтована необхідність більш гнучкого державного регулювання параметрів грошової маси з урахуванням потреб розвитку виробництва і запропоновано доведення рівня монетизації економіки до 40% ВВП, що є нижньою межею даного показника в країнах з економікою, що розвивається (на 01.06.2003 р. рівень монетизації в Україні склав 28,9%). Це дозволить вирішити проблему неплатежів в економіці і буде сприяти інвестиційному використанню заощаджень підприємств.

На основі критичного аналізу діючої в Україні системи нарахування амортизації встановлено, що вона виконує, перш за все, фіскальну функцію і практично не передбачає стимулів для оновлення основних фондів підприємств. Основна частина амортизаційних відрахувань (50-70%) використовується не за призначенням. Для посилення ролі амортизаційних відрахувань в фінансуванні інвестицій запропоновано введення окремого режиму руху амортизаційних коштів підприємств через систему інвестиційних рахунків з обмеженням використання коштів, що на них накопичуються, винятково для капітального будівництва і закупівель устаткування.

Аналіз централізованих джерел фінансування інвестицій показав, що інвестиційний потенціал держави поступово знижується: якщо у 1990 р. частка інвестицій в основний капітал за рахунок бюджетних коштів складала 33%, то у 2002 р. лише 8,3% (див. табл.2). Скорочення обсягів державного фінансування інвестицій обумовлюється вкрай низьким рівнем державних заощаджень внаслідок дефіцитності державного бюджету. На основі дослідження особливостей бюджетного процесу в Україні дисертантом зроблено висновок, що фінансування інвестиційних витрат з державного бюджету здійснюється по залишковому принципу, та виявлено наступні недоліки діючої системи розподілу централізованих інвестиційних ресурсів: 1) на законодавчому рівні не визначені пріоритетні напрямки державної політики, внаслідок чого обмежені фінансові ресурси не концентруються на вирішенні пріоритетних завдань; 2) має місце значне збільшення кількості державних цільових програм, що призводить до розпорошення коштів та неефективного використання; 3) недостатньо широко використовуються механізми спільного з приватним капіталом фінансування інвестицій.

Для посилення ролі держави у фінансуванні інвестиційного процесу запропоновано забезпечити жорстке розмежування поточних і інвестиційних витрат у бюджетах усіх рівнів, ввести практику регулювання бюджетного дефіциту в ув'язуванні з обсягами капітальних витрат, удосконалити форми централізованного фінансування інвестицій, підсилити контроль за цільовим використанням бюджетних коштів.

Ще одним важливим джерелом фінансування інвестицій в Україні є заощадження населення. Проведений у розділі аналіз показав, що незважаючи на низький рівень доходів, схильність населення до заощадження залишається високою, що пояснює позитивну тенденцію росту заощаджень. Однак, на відміну від заощаджень підприємств, що цілком вливаються в господарський оборот шляхом фінансування за їхній рахунок поточної або інвестиційної діяльності, значна частина заощаджень населення у формі готівки на руках вилучається з економічної системи. Обсяг коштів населення поза господарським оборотом оцінюється в 10-15 млрд. доларів, причому сума подібних вилучень щорічно накопичується, і тим самим, збільшує нереалізований інвестиційний потенціал економіки.

Для того, щоб перетворити заощадження населення в могутній інвестиційний ресурс, обгрунтовано необхідність, по-перше, стимулювати збільшення заощаджень в активній формі (тобто у формі банківських вкладів, пенсійних рахунків, цінних паперів і т.д.) за рахунок введення системи податкових пільг для населення, що передбачає виключення із бази оподаткування фізичних осіб суми заощаджень, здійснених в організованій формі, а також часткове звільнення від оподаткування прибутків, отриманих від окремих фінансових активів, і, по-друге, реалізувати комплекс заходів для відновлення і зміцнення довіри населення до фінансових посередників шляхом удосконалення системи державних гарантій цілості заощаджень, наданих у розпорядження фінансовим інститутам.

На основі аналізу діючого механізму трансформації національних заощаджень у виробничі інвестиції автором доведено, що в умовах перехідної економіки України серед усіх фінансових посередників найбільш важливу роль у формуванні інвестиційних ресурсів і фінансуванні інвестиційного процесу грають комерційні банки. У розділі досліджено вплив ресурсної бази банків на обсяги кредитування економіки та запропоновано напрямки розширення кредитних ресурсів за рахунок залучення депозитів населення.

В розділі 3 “Удосконалення державного регулювання формування інвестиційних ресурсів в економіці України” обґрунтовано основні напрями вдосконалення державного регулювання інвестиційної сфери в умовах перехідної економіки та пропозиції щодо запровадження ефективних організаційно-економічних механізмів активізації інвестиційної діяльності в Україні.

Реалізація в Україні інноваційної моделі розвитку потребує чіткого комплексу заходів щодо активізації інвестиційної діяльності в країні. Водночас, сучасна інвестиційна політика в Україні носить достатньо суперечливий і непослідовний характер і не завжди враховує специфіку перехідної економіки, що часто призводить до суперечливих результатів. З урахуванням особливостей сучасного етапу виходу української економіки з затяжної стадії рецесії в розділі розроблена модель державної інвестиційної політики, яка передбачає активну участь держави в інвестиційному процесі і дозволяє забезпечити умови для стійкого економічного росту шляхом реалізацїї і розвитку внутрішнього інвестиційного потенціалу економіки, запропоновано поетапний механізм її реалізації, визначено методи і форми впливу держави на інвестиційну сферу.

У рамках поданої моделі обгрунтовано доцільність переходу до селективної бюджетної політики, яка дозволить знизити інвестиційне навантаження на бюджет і буде сприяти залученню коштів недержавного бізнесу в підтримувані державою проекти. По суті мова йде про розробку “Бюджету розвитку” як програми концентрації інвестиційних ресурсів з централізованих і децентралізованих джерел і витрачання їх на підтримку інвестиційних проектів, що відповідають системі стратегічних пріоритетів розвитку національної економіки. Ключовим інститутом реалізації “Бюджету розвитку” повинен стати державний Банк розвитку (БР), необхідність створення якого проголошується вже давно, проте досі ідею не реалізовано.

Банк розвитку повинен забезпечити концентрацію централізованих інвестиційних ресурсів, найбільш ефективний їх розподіл та контроль цільового використання. Сполучення механізмів прямого і непрямого фінансування інвестицій через Банк розвитку дозволить збільшити обсяги інвестицій за рахунок залучення в інвестиційний оборот ресурсів комерційних банків і коштів приватних інвесторів (кожна гривня бюджетних коштів, що використовується для непрямого фінансування інвестицій через БР, може залучити 3-4 гривні приватних інвестицій). Крім бюджетних коштів для фінансування пріоритетних інвестиційних програм і проектів БР може використовувати власні ресурси, а також залучати додаткові фінансові ресурси шляхом емісії цінних паперів, що істотно розширює його роль у стимулюванні інвестиційного процесу в Україні. Для активізації інвестиційної діяльності також запропоновано забезпечити стимулювання інвестиційної спрямованості банківських операцій з боку Національного банку України за рахунок введення системи пільг для комерційних банків щодо резервування та оподаткування прибутку.

З метою підвищення ефективності розподілу бюджетних ресурсів в розділі обгрунтовано необхідність розширення повноважень регіонів по регулюванню фінансових потоків в інвестиційному процесі та запропоновано диференційований підхід щодо визначення ключових критеріїв відбору інвестиційних проектів у залежності від напрямків регіональної інвестиційної політики. При цьому в якості критеріїв пропонуються:

- для проектів, що фінансуються в рамках антикризового напрямку (спрямованого на подолання структурних деформацій регіональної економіки) та часто не відповідають критеріям ринкової ефективності, - непрямий економічний ефект, який визначається як розмір додаткових податкових надходжень у регіональний бюджет унаслідок посилення конкурентних позицій місцевих виробників, збільшення обсягів виробництва, формування нових робочих місць;

- для проектів, що фінансуються в рамках стимулюючого напрямку (пов'язаного з підтримкою підприємств регіону, що мають сильні конкурентні позиції та перспективи росту) та забезпечують одержання прямих прибутків, - прямий економічний ефект (очікуваний прибуток від реалізації проекту з урахуванням чинників ризику, невизначеності і часу);

- для проектів, що фінансуються в рамках соціального напрямку та можуть узагалі не генерувати прибутків - порівняння їхньої вартості з вартісною оцінкою очікуваного приросту соціальних послуг у результаті здійснення проекту.

Реалізація даного підходу заснована на визначенні чіткого структурного співвідношення між основними напрямками бюджетного фінансування інвестицій на регіональному рівні, що дозволяє концентрувати обмежені інвестиційні ресурси на найбільше перспективних проектах для вирішення не тільки економічних, але і соціальних проблем регіону.

Найважливішою задачею державної інвестиційної політики на сучасному етапі є також залучення заощаджень населення в інвестиційний процес через банківську систему. На основі аналізу недоліків діючої системи державних гарантій розроблено рекомендації щодо удосконалення функціонування Фонду страхування депозитів: обгрунтовано необхідність розширення функцій Фонду страхування депозитів у відношенні контролю за діяльністю комерційних банків, перестрахування ризиків, можливості надання фінансової допомоги банкам, що знаходяться в стадії санації. Активна роль Фонду страхування депозитів у системі державних гарантій цілості заощаджень, на нашу думку, буде сприяти зміцненню стабільності банківської системи і відродженню довіри населення до фінансових інститутів, що у свою чергу, забезпечить розширення фінансової бази інвестиційного процесу.

Для активізації інвестиційної діяльності за рахунок заощаджень населення розроблено механізм відновлення депозитів населення в Ощадбанку на основі безготівкової емісії та залучення даних ресурсів до інвестиційного процесу. Приріст активів Ощадбанку в результаті реструктурізації боргів перед населенням запропоновано використовувати на кредитування стратегічно значимих вітчизняних підприємств, а використання відновлених заощаджень населення обмежити безготівковим перерахуванням на придбання житла і товарів вітчизняного виробництва, оплату комунальних платежів, придбання цінних паперів, що в цілому забезпечить розширення фінансових ресурсів підприємств реального сектора.

ВИСНОВКИ

Проведене дисертаційне дослідження дало змогу зробити такі узагальнення і висновки:

1. Доведено, що сучасних темпів росту інвестицій в економіці України абсолютно недостатньо для переходу її від стадії пожвавлення до стійкого економічного росту. Грунтуючись на результатах аналізу розвитку інвестиційного процесу в Україні, встановлено, що одним із ключових факторів скорочення обсягів інвестицій під час реформування вітчизняної економіки є дефіцит інвестиційних ресурсів. На основі оцінки потенційних джерел фінансування інвестицій доведено, що реалізація інноваційної моделі розвитку економіки в умовах неприступності масштабних зовнішніх фінансових ресурсів можлива лише за рахунок мобілізації внутрішнього інвестиційного потенціалу України.

2. Встановлено, що важливу роль у формуванні інвестиційних ресурсів в економіці грають фінансові посередники. Доведено, що в умовах перехідної економіки України найбільший потенціал по трансформації заощаджень в інвестиції належить комерційним банкам. Досліджено чинники, що визначають масштаби участі банків в інвестиційному процесі, і встановлено, що одним із визначальних чинників є обсяг ресурсної бази банків.

3. Доведено, що для залучення потенційних інвестиційних коштів в економіку, особливо у перехідний період, надзвичайно важливе значення має державне регулювання економіки взагалі та інвестиційних процесів зокрема. З урахуванням специфіки перехідної економіки України розроблена модель державного регулювання інвестиційної сфери, що націлена на розвиток інвестиційного потенціалу як фундаменту стійкого економічного росту і дозволяє удосконалити організаційно-економічний механізм підвищення інвестиційної активності шляхом комплексного стимулювання збільшення обсягів інвестиційних ресурсів в економіці, їхньої мобілізації й ефективного використання.

4. З урахуванням обмеженості державних інвестиційних ресурсів в умовах трансформації економіки України обгрунтовані сучасні методи, принципи і форми централізованого фінансування інвестицій та запропоновано модель активізації інвестиційної діяльності за рахунок коштів бюджету розвитку, що дозволяє значно збільшити ефективність використання бюджетних коштів за умови їхньої економії, підвищити зацікавленість комерційних банків у розширенні кредитних операцій, залучити додаткові ресурси приватного сектора до фінансування інвестицій.

5. Запропоновано методичні принципи оцінки та відбору інвестиційних проектів для фінансування за рахунок бюджетних коштів в рамках регіональної інвестиційної політики. Встановлено, що бюджетні регіональні інвестиції частіше не забезпечують прямих прибутків від реалізації проектів, але водночас сприяють виконанню важливих соціальних і структурних задач розвитку регіону. Тому запропоновано диференційований підхід до визначення ключових критеріїв відбору проектів в залежності від напрямку регіональної інвестиційної політикі, в рамках якого вони фінансуються.

6. Виявлено, що заощадження підприємств залишаються головним джерелом фінансування інвестицій в Україні, але внаслідок дефіциту оборотного капіталу їх інвестиційне використання скорочується. Запропоновано комплексний підхід щодо регулювання інвестиційних ресурсів підприємств на макроекономічному рівні: для підсилення інвестиційної спрямованості використання прибутку й амортизаційних відрахувань обгрунтовано необхідність першочергового рішення проблеми дефіціту оборотного капіталу через регулювання рівня монетизації економіки в ув'язуванні з темпами зростання виробництва, а також запропоновано введення окремого режиму руху амортизаційних коштів підприємств і коштів, що звільняються від оподаткування у зв'язку з їх інвестиційною спрямованістю, через систему інвестиційних рахунків.

7. Виходячи зі специфіки формування і використання заощаджень населення, розроблено рекомендації по підсиленню їхньої ролі в інвестиційному процесі шляхом стимулювання активних форм заощаджень і залучення їх у господарський оборот. Розроблено механізм відновлення депозитів населення в Ощадбанку і залучення даних ресурсів в інвестиційну сферу. Доведено необхідність розширення функцій Фонду страхування депозитів та запропоновано удосконалений механізм державних гарантій заощаджень населення у формі банківських депозитів. Застосування даного механізму у вітчизняній практиці державного регулювання фінансового сектора дозволить забезпечити приплив додаткових ресурсів в інвестиційну сферу та буде сприяти формуванню в Україні ефективного механізму фінансування інвестицій, який відповідає економіці ринкового типу.

Реалізація запропонованого механізму державного регулювання і стимулювання інвестиційної діяльності дозволить підсилити інвестиційний та інноваційний потенціал української економіки не тільки в короткостроковому періоді, але і на перспективу, що є важливою умовою переходу української економіки до стадії стійкого росту.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Новикова Р.А. Проблемы финансирования инвестиционной деятельности в Украине // Вестник СевГТУ. Випуск 44. - Севастополь: СНТУ, 2003. - С. 158-163. - 0,35 д.а.

2. Новікова Р.О. Проблеми активізації та регулювання інвестиційної діяльності в економіці України // Економіка: проблеми теорії та практики. - Зб. наук. пр. Випуск 182. - Дніпропетровськ: “Наука и образование”. - 2003. - С. 350-356. - 0,4 д.а.

3. Калмикова І.Ю., Новікова Р.О. Принципи формування й функціонування регіональних інвестиційно-позикових систем // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наук. праць. Випуск 158. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. - С. 128-131. - 0,2 д.а. належать особисто автору (досліджено особливості фінансування регіональних інвестиційних програм за рахунок запозичених ресурсів).

4. Вожжов А.П., Новікова Р.О. Фінансові методи забезпечення економічного зростання // Фінанси України. - 2001. - №3.- С. 74-83. - 0,4 д.а. належать особисто автору (обгрунтовано напрямки державної інвестиційної політики та розроблено методику формалізації інвестиційних потоків на макроекономічному рівні).

5. Вожжов А.П., Новикова Р.А. Проблемы формирования инвестиционных ресурсов за счет сбережений населения // Економіка, Фінанси, Право. - 2001. - №4. - С.9-13. - 0,35 д.а. належать особисто автору (досліджено основні чинники банківського фінансування інвестицій, розроблено схему активізації інвестиційного процесу за рахунок розширення рівня доходів в економіці).

В інших виданнях:

6. Новикова Р.А. Институциональные условия повышения эффективности инвестиционной политики на региональном уровне // Динаміка наукових досліджень '2003. Матеріали ІІ Міжнарод. науково-практич. конференції. Том 22. Економіка. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - С.49-50. - 0,1 д.а.

7. Новикова Р.А., Калмыкова И.Ю. Механизм регулирования инвестиционных ресурсов предприятий на макроэкономическом уровне // Економіка підприємства: проблеми теорії та практики. Матеріали Всеукр. науково-практич. конференції молодих вчених. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. - С. 68. - 0,1 д.а. (автором обгрунтовано напрямки державного регулювання формування інвестиційних ресурсів підприємств).

8. Новикова Р.А Оценка перспектив активизации инвестиционной деятельности в Украине за счет финансовых ресурсов предприятий // Сучасні проблеми економіки підприємства. Матеріали Всеукр. науково-практич. конференції. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. - С.23-24. - 0,2 д.а.

9. Новикова Р.А. Роль финансовых посредников в развитии рынка инвестиционного капитала // Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України. Матеріали IV Всеукр. науково-практич. конференції. - Том II. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - С. 138-139. - 0,1 д.а.

10. Новикова Р.А. Бюджет развития как инструмент региональной инвестиционной политики // Підвищення ролі фінансових відносин у комплексному соціально-економічному розвитку регіону. Матеріали Всеукр. науково-практич. конференції.- Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. - С. 226. - 0,1 д.а.

11. Новикова Р.А. Применение методов регрессионного анализа для прогнозирования параметров участия банковского сектора в финансировании инвестиционной деятельности в экономике Украины // Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління. Матеріали Міжнарод. науково-практич. конфереції.-Харків: ХНУ, 2002.- С. 21-22. - 0,1 д.а.

АНОТАЦІЯ

Новікова Р.О. Активізація та регулювання формування інвестиційних ресурсів в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 - організація управління, планування і регулювання економікою. - Дніпропетровський національний університет, Дніпропетровськ, 2003.

Дисертація присвячена важливим та актуальним питанням фінансування інвестиційної діяльності в умовах трансформаційної економіки.

Обгрунтована можливість розширення інвестиційної та інноваційної діяльності за рахунок мобілізації внутрішніх інвестиційних ресурсів, які є основою інвестиційного потенціалу економіки України. Розкрито макроекономічний аспект процесу формування інвестиційних ресурсів на базі аналізу структури, динаміки національних заощаджень та можливостей їх інвестиційного використання. Встановлено, що забезпечення умов для росту заощаджень та ії трансформації у інвестиції є необхідним чинником активізації інвестиційного процесу в Україні. Особливу увагу приділено визначенню ролі фінансових посередників у формуванні інвестиційних ресурсів.

Обгрунтовано основні напрямки державної інвестиційної політики на сучасному етапі розвитку економіки України і розроблено систему пропозицій, спрямованих на збільшення національних заощаджень та активізацію інвестиційної дяльності.

Ключові слова: інвестиційна діяльність, інвестиційний процес, інвестиційний потенціал, інвестиційні ресурси, заощадження, державне регулювання, інвестиційна політика.