Особливості економічної поведінки в перехідній економіці України (інституціональний підхід)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний економічний університет

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

ОСОБЛИВОСТІ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОВЕДІНКИ В ПЕРЕХІДНІЙ ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ (ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИЙ ПІДХІД)

Прутська Олена Олексіївна

Київ - 2004

Анотація

Прутська О.О. Особливості економічної поведінки в перехідній економіці України (інституціональний підхід). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю - 08.01.01 - Економічна теорія. - Київський національний економічний університет, Київ, 2004.

Дисертацію присвячено дослідженню теоретико-методологічних, організаційно-економічних та прикладних проблем взаємодії економічних агентів, що виникають під впливом інституціональної матриці. В роботі проведено комплексне дослідження і теоретичне узагальнення особливостей економічної поведінки в перехідній економіці України на основі інституціонального підходу. Обґрунтовано ідею про домінування неформальних регуляторів в поведінці економічних агентів в Україні. Доведено, що схильність до неформальності є однією з головних перешкод в процесах ринкової трансформації.

Досліджено специфічні взаємозв'язки процесів ринкової трансформації і розбудови громадянського суспільства, доведена їхня взаємозалежність і взаємообумовленість. Теоретично обґрунтовано і запропоновано комплекс заходів щодо прискорення інституціональних змін, імпорту інститутів, удосконалення механізмів примусу з акцентуванням на необхідності розбудови громадянського суспільства.

Ключові слова: економічна поведінка, інституціоналізм, інституціональні зміни, соціальні норми, неформальні регулятори, рентоорієнтована поведінка, громадянське суспільство.

Аннотация

Прутская Е.А. Особенности экономического поведения в переходной экономике Украины (институциональный подход). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности - 08.01.01 - Экономическая теория. - Киевский национальный экономический университет, Киев, 2004.

Диссертация посвящена исследованию теоретико-методологических, организационно-экономических и прикладных проблем взаимодействия экономических агентов, возникающих под влиянием институциональной матрицы, в условиях переходной экономики Украины.

В диссертационной работе использован новый подход в исследовании экономического поведения экономических агентов в Украине на основе методологии институциональной теории, что дало возможность использовать в анализе такие ключевые положения институционализма, как теория прав собственности, теория трансакционных издержек, новая экономическая история, теория общественного выбора, а также учесть психологические, исторические, культурологические факторы, влияющие на экономическое поведение.

Установлена зависимость мотивации индивида в процессе реализации своих экономических интересов не только от материальных потребностей, но и от особенностей характера, господствующих в обществе социальных норм, культурных и духовных ценностей. В работе установлено влияние на экономическое поведение социокультурной среды, сформированной под воздействием исторического опыта, религии, традиций, культуры, ментальности украинского народа. Сделан вывод о несоответствии некоторых социальных норм и правил украинцев рыночным нормам, что выступает тормозом в процессах рыночной трансформации экономики.

Исследованы особенности институциональной матрицы украинского общества (совокупности формальных, неформальных регуляторов и механизмов принуждения), на основании чего сделан вывод о том, что неформальные регуляторы всегда играли важную, иногда ведущую, роль в экономической жизни страны. Обоснован вывод, что именно склонность к неформальному, ориентированному на личные отношения, способу решения проблем выбора является одним из главных препятствий в процессах рыночной трансформации в Украине. Показано, что институциональную природу современного украинского переходного общества определяют процессы “деформализации правил”, в результате которых формальные регуляторы оплетаются сетью неформальных отношений и перестают выполнять свои функции в автоматическом режиме.

Получило дальнейшее развитие определение сущности, причин возникновения, проявления и социально-экономических последствий широкого распространения в экономике Украины рентоориентированного поведения и коррупции. Автор связывает эти явления с масштабом и характером власти государственной бюрократии, ее полномочиями в принятии решений, традициями централизованного управления, особенностями институциональной матрицы.

Теоретически обоснован и предложен комплекс мер, направленных на динамичное формирование и ускорение институциональных изменений путем импорта институтов, совершенствования механизмов принуждения, развития гражданского общества. Главное внимание должно быть уделено совершенствованию законодательства путем унификации законодательного пространства, устранения противоречий между нормами и процедурами, действующими на разных уровнях и в разных звеньях правовой и административной систем, минимизации возможностей произвольной трактовки тех или иных положений права, сокращения дискретных полномочий чиновников, совершенствования судебной системы в плане неотвратимости наказания за нарушения установленных норм. Необходимо четкое размежевание функций принятия решений, их реализации и контроля; введение персональной ответственности в сфере распоряжения средствами и имуществом; обеспечение исключительно тендерной формы размещения государственных заказов и закупок, ограничение монополизма и создание конкуренции в сфере предоставления государственных услуг. Все эти меры должны быть направлены на обеспечение верховенства права, достижение полного и неукоснительного выполнения формальных правил, политическое и экономическое ослабление элитных групп, заинтересованных в сохранении установленного порядка, которые имеют достаточно властных полномочий и финансовых ресурсов для “деформализации” любых правил.

Обоснован вывод о взаимозависимости и взаимообусловленности процессов рыночной трансформации и становления гражданского общества, необходимости их параллельного развития. Доказано, что движущей силой прогрессивных институциональных изменений могут стать только независимые хозяйствующие агенты, составляющие основу гражданского общества, заинтересованные в установлении единых и прозрачных “правил игры” и способные воздействовать на государство с целью вывода его из состояния “плохого” институционального равновесия.

Ключевые слова: экономическое поведение, институционализм, институциональные изменения, социальные нормы, неформальные регуляторы, рентоориентированное поведение, гражданское общество.

Annotation

Prutska O.O. Peculiarities of economic behavior in the transitional economy of Ukraine (institutional approach). - Manuscript.

The thesis for Doctor's degree in Economic Sciences in speciality - 08.01.01. - “The Economic Theory”. - Kyiv National Economic University, Kyiv, 2004.

The thesis is devoted to researching theoretical, methodological, economic and application issues of economic agents' interaction, which arise under the influence of the institutional matrix. Based on the institutional approach, the complex investigation and theoretical generalization of peculiarities of economic behavior in the transitional economy of Ukraine are carried out. The idea of the dominant role of informal regulators in the behavior of economic agents in Ukraine is grounded. It has been proved that the tendency towards informality is one of the main obstacles in the process of market transformation.

Specific interrelationships between processes of market transformation and those of creating the civil sociaty are investigated, their mutual dependence being grounded.

A complex of measures as to intensification of institutional changes, institutions importing, improving mechanisms of compulsion, with the emphasis on necessity of creating the civil society are theoretically grounded and suggested.

Major results of the research work have been put into practice in the course of creating programs of social and economic development of the region, and in the academic process in teaching economic disciplines.

Key words: economic behavior, institutionalism, institutional changes, social norms, informal regulators, rent-seeking behavior, civil society.

1. Характеристика роботи

Актуальність теми. Трансформація економіки України - складний, суперечливий, системний процес, теоретичне обґрунтування якого опиралось переважно на постулати неокласичної теорії. Суттєве відставання України у здійсненні ринкових перетворень, які в усіх постсоціалістичних країнах відбувалися приблизно за однаковим сценарієм, змушує особливу увагу привернути до людини, як головного і вирішального фактора продуктивних сил і рушія суспільно-економічного прогресу. При цьому реальне життя вимагає виходу за рамки mainstream економічної думки, починаючи з основи основ - моделі homo economicus - раціональної економічної людини, яка діє в умовах абсолютної поінформованості, досконалої конкуренції і орієнтована на максимізацію корисності. Подібні умови поки що не сформувалися в нашій країні, а можливо, взагалі є недосяжними, тому орієнтований на них підхід суперечить реальному стану речей. Хід реформування української економіки, процеси, що при цьому спостерігаються, явно не вкладаються у рамки неокласичних теоретичних уявлень, а тому пояснення особливостей трансформаційних процесів в нашій економіці слід шукати на основі міждисциплінарного підходу, на стику різних наук про людину: економіки, психології, філософії, історії, культурології. Інституціональна економічна теорія, яка останні роки бурхливо розвивається в усьому світі, цілком відповідає подібним вимогам, тому саме методологія інституціональної теорії використана в даному дослідженні.

Становлення інституціональної теорії пов'язано з іменами багатьох дослідників: Дж. Гелбрейта, Г. Мюрдаля, К. Полані, Т. Веблена, Р. Коуза, А. Алчиана, Г. Демсеца, М. Олсона, Дж. Бьюкенена, К. Менара, Р. Нельсона, С. Уінтера, Д. Норта, О. Вільямсона, Г. Саймона, Г. Таллока, Е.де Сото, Л. Тавено, О. Фавро, Дж. Ходжсона та багато інших. В окремих роботах аналізується загальний вплив інститутів на процеси економічного розвитку і переходу до ринкової економіки: Grabner and Stark (1997), Murrel (1995), Kozul-Wright and Rayment (1997), Roland (2002).

В цілому ж інституціоналізм у вітчизняній літературі поки що не знайшов достатнього відображення ні в плані вивчення, ні розвитку, ні критики. Вирішення завдань системної трансформації економіки, формування ринкового типу економічної поведінки вимагають не лише узагальнення досвіду ринкових перетворень в інших країнах, проведення порівняльного дослідження інституціональних факторів розвитку, але й зосередження зусиль української науки на адаптації досягнень інституціоналізму, асиміляції цього нового напрямку і становлення українського інституціоналізму.

Незважаючи на дослідницький інтерес, залишаються дискусійними питання про причини різних темпів, глибини і завершеності здійснюваних за однаковими рекомендаціями ринкових реформ. Недостатньо вивчено вплив соціокультурного середовища на формування певної моделі економічної поведінки. Немає консенсусного розуміння як природи окремих явищ (рентоорієнтована поведінка, корупція), так і шляхів їх подолання. Бракує одностайності щодо оцінки значення моральних норм і ролі громадянського суспільства в здійсненні ринкових перетворень.

Вагомість та актуальність зазначених проблем, їх недостатнє теоретичне і практичне опрацювання зумовило вибір теми і окреслили коло завдань для дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в рамках комплексних науково-дослідних тем “Закономірності і особливості формування нової економічної системи в Україні” (КНЕУ, номер державної реєстрації 0101V002949), “Філософсько-антропологічні принципи як основа розбудови українського суспільного ідеалу” (Вінницький технічний університет, номер державної реєстрації 90-Д-190), затверджених координаційним комплексним планом Міністерства освіти і науки України. Особисто автором підготовлено розділ “Інституціональні аспекти трансформації економіки України”, в якому здійснено комплексний аналіз особливостей інституціональної структури перехідної економіки України і розроблені конкретні практичні рекомендації щодо прискорення інституціональних змін. З погляду питань розбудови українського суспільного ідеалу досліджувалися вплив релігійних, культурних, світоглядних чинників на економічну поведінку, підготовлено підрозділ “Особливості економічної поведінки і суспільний ідеал”.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи - на основі інституціонального підходу виявити особливості економічної поведінки в умовах перехідної економіки України, з'ясувати вплив інституціональних змін на трансформаційні процеси і розробити рекомендації щодо їх прискорення. Відповідно до вказаної мети поставлені та розв'язані такі задачі дослідження:

- науково узагальнити і систематизувати підходи, що використовуються інституціональною теорією, для пояснення особливостей економічної поведінки;

- дослідити сутність і особливості соціальних норм і правил як регуляторів людської поведінки і базових елементів інститутів;

- виявити закономірності інституціональних змін та їх зв'язок з ринковою трансформацією;

- провести теоретичний аналіз економічної поведінки з позицій інституціоналізму (уточнити поняття раціональності, виявити вплив відносин власності, трансакційних витрат і фактора влади на поведінку економічних суб'єктів);

- виявити вплив на поведінкові стереотипи соціокультурного середовища, сформоване під впливом історичного досвіду, релігії, традицій, культури, менталітету народу;

- визначити причини, прояви та соціально-економічні наслідки домінування рентоорієнтованої поведінки в Україні;

- з'ясувати особливості інституціональної матриці (сукупності формальних, неформальних регуляторів, а також механізмів примусу) українського суспільства;

- визначити основні фактори впливу на прискорення інституціональних змін та розробити конкретні пропозиції щодо їх впровадження в практику;

- довести взаємозалежність та взаємообумовленість процесів ринкової трансформації і розбудови громадянського суспільства.

Вирішення зазначених теоретичних і прикладних завдань сприятиме більш глибокому усвідомленню сутності проблем і суперечностей в процесах ринкової трансформації економіки України, а також дозволить провести необхідні уточнення в стратегії і тактиці ринкових перетворень.

Об'єкт дослідження - процеси людської взаємодії в економічній сфері в умовах системної трансформації економіки.

Предмет дослідження - теоретико-методологічні, організаційно-економічні та прикладні проблеми поведінки економічних агентів в умовах перехідної економіки України.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети в роботі використано ключові положення інституціональної теорії: теорія прав власності, теорія трансакційних витрат, нова економічна історія, теорія суспільного вибору, а також запропонований інституціональною теорією понятійний апарат (інститути, інституціональна матриця, обмежена раціональність, опортуністична і рентоорієнтована поведінка, права власності та їх специфікація, трансакції і трансакційні витрати, асиметричність інформації тощо). В роботі використано методологічні елементи законів діалектики, методи наукової абстракції, аналізу та синтезу, що дозволило вивчати окремі економічні процеси із загальних позицій у рамках розвитку і взаємодії їх елементів.

В основі аналізу особливостей економічної поведінки в перехідній економіці України лежить комплексний підхід, який базується на теоретичних та практичних положеннях робіт вітчизняних та зарубіжних вчених. Для обґрунтування основних факторів, що визначають особливості процесу прийняття рішень економічними агентами використовувався системно-структурний аналіз, методи емпіричного дослідження (спостереження, порівняння). Для визначення і оцінки наслідків поширення рентоорієнтованої поведінки в Україні було використано окремі статистичні методи: факторний, порівняльний аналіз, зокрема порівняння в динаміці, графічне зображення даних. Історичний метод було використано для виявлення історичних умов становлення сучасної моделі економічної взаємодії господарюючих агентів. З метою розробки рекомендацій щодо прискорення інституціональних змін в економіці України використовувався метод моделювання економічних процесів.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження, що виносяться на захист, полягає в наступному:

- вперше на основі узагальнення теоретичного і емпіричного матеріалу здійснено комплексний аналіз поведінки економічних агентів в перехідній економіці України і виявлено її особливості, які, на відміну від класичної моделі homo economicus, орієнтованій переважно на формальні правила, проявляються в домінуванні неформальних регуляторів (традицій, звичок, усталених способів дії), схильності до неформального, орієнтованого на особисті стосунки і соціальні мережі способу розв'язання проблем вибору;

- вперше для дослідження економічної поведінки в Україні використано методологічні підходи інституціональної теорії, що дозволило залучити до економічного аналізу культурологічні, історичні, психологічні та інші фактори, які до останнього часу залишалися поза увагою економістів і не стали об'єктом дослідження в рамках інших напрямків економічної теорії;

- отримали подальший розвиток підходи до визначення сутності і особливостей соціальних норм і правил як регуляторів людської поведінки і базових елементів інститутів, запропоновано власне визначення поняття “норма”, яка розуміється як базовий регулятор взаємодії людей, який приписує певний характер поведінки індивідів в тій чи іншій ситуації, виконання якого може бути добровільним або спиратися на санкції (соціальні, економічні, юридичні); доповнено і уточнено поняття “інститут, виявлено відмінності між нормами, що конституюють ринкову і адміністративно-командну системи;

- обґрунтовано залежність мотивації людини в процесі реалізації своїх економічних інтересів не тільки від максимізації свого добробуту, але і від внутрішніх чинників, обумовлених окремими рисами характеру (генетично успадкованими або надбаними в процесі соціалізації), а також від пануючих в суспільстві соціальних норм, культурних та духовних цінностей;

- вперше сформульовано і змістовно обґрунтовано на основі аналізу соціокультурних чинників економічної поведінки, сформованих під впливом історичного досвіду, релігії, традицій, культури, менталітету народу висновок про невідповідність окремих соціальних норм українців (персоніфікована довіра, конформізм, проголошуваний легалізм, патерналізм) нормам, що конституюють ринкову економіку (утилітаризм, цілераціональна дія, довіра, емпатія, свобода, легалізм);

- розкрито особливості інституціональної матриці (сукупності формальних, неформальних регуляторів і механізмів примусу) українського суспільства; обґрунтовано висновок, що неформальні стосунки завжди були переважним способом вирішення будь-яких складних проблем, а сьогодні інституціональну природу українського перехідного суспільства визначають процеси “деформалізації правил”, в ході яких формальні правила значною мірою заміщуються неформальними і вбудовуються в неформальні відносини, чому значною мірою сприяє слабкість громадянського суспільства;

- набуло подальшого розвитку визначення сутності, причин, проявів та соціально-економічних наслідків поширення рентоорієнтованої поведінки і корупції в Україні. Їх поширення прямо залежить від масштабів і характеру влади політиків і чиновників, від їх можливостей в галузі повноважень і прийнятті рішень, а також від особливостей інституціональної матриці суспільства. Розкрито негативні наслідки корупції і підвищеного рівня неформальності стосунків: обмеження кола потенційних учасників угод, додаткові бар'єри між окремими сегментами ринку, перешкоджання залученню зовнішніх інвестиційних і кредитних ресурсів, деформація всієї системи розподілу доходів, сприяння криміналізації економічного життя, формування особливих норм поведінки, які передбачають поділ всіх суб'єктів угод на “своїх” і “чужих”, по відношенню до яких діють різні норми і соціальні механізми;

- теоретично обґрунтовано і запропоновано комплекс заходів щодо динамічного формування і прискорення інституціональних змін, імпорту інститутів, удосконалення механізмів примусу (шляхом уніфікації законодавчого простору, усунення суперечностей між нормами і процедурами, що діють в різних ланках і на різних рівнях правової і адміністративної системи; зменшення кількості і спрощення змісту формальних обмежень, а також зменшення витрат, пов'язаних з їхнім дотриманням; посилення санкцій за порушення законів і контрактних установлень), а також стимулювання еволюції неформальних інститутів (шляхом поступового накопичення знань і поступової зміни культури), що в кінцевому підсумку має бути спрямованим на формування нових стереотипів економічної поведінки;

- досліджено специфічні взаємозв'язки процесів ринкової трансформації і розбудови громадянського суспільства, доведена їхня взаємозалежність і взаємообумовленість, необхідність їхнього паралельного розвитку. Доведено, що рушійною силою прогресивних інституціональних змін можуть стати тільки незалежні господарюючі агенти, зацікавлені у встановленні єдиних і прозорих “правил гри”, які складають основу громадянського суспільства і здатні впливати на державу з метою виводу її зі стану “поганої” інституціональної рівноваги.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретична і прикладна цінність одержаних наукових результатів полягає в подальшому розвитку теорії перехідної економіки, а також у розробці рекомендацій щодо прискорення інституціональних змін з метою впливу на економічну поведінку з урахуванням національної специфіки. Положення, висновки і рекомендації можуть бути використані фахівцями різних рівнів державного управління при розробці програм соціально-економічного розвитку, удосконаленні законодавства і системи місцевого самоврядування. Матеріали дисертаційного дослідження використані Вінницькою обласною державною адміністрацією при розробці “Програми соціально-економічного розвитку Вінницької області на 2004 рік” (довідка впровадження №01-1-12-9 від 22.12.2003). Пропозиції автора стосовно зміцнення конкурентних методів господарювання, посилення санкцій за порушення законів і контрактних умов враховані при підготовці програми та стратегії розвитку Державного матеріального резерву України, а також при підготовці та проведенні колегій в областях у 2002-2003 роках (довідка № 06/174 від 09 квітня 2003 р.). Рекомендації стосовно розбудови громадянського суспільства, посилення прозорості і відкритості в роботі органів державної влади і місцевого самоврядування враховані при підготовці авторських програм Вінницької обласної державної телерадіокомпанії (довідка впровадження №669/1-13 від 09.12.2003). Матеріали дисертації використовуються в навчальному процесі при вивченні курсів політичної економії, основ економічної теорії, історії економічних вчень та інших економічних дисциплін, при розробці ряду спецкурсів з економічної теорії, підготовці навчальних посібників, науковій роботі аспірантів, магістрантів, студентів (довідки про впровадження в навчальний процес у Вінницькому торговельно-економічному інституті КНТЕУ №23/01-913 від 22.12.2003, у Вінницькому інституті Міжрегіональної академії управління персоналом - від 12.01.2003).

Окремі положення і висновки дисертації використані при підготовці двох глав (Глава 2. Економічні потреби суспільства. Економічні інтереси; Глава 12. Ринкові відносини в аграрному секторі економіки) підручника “Економічна теорія: Політекономія: Підручник /За ред. В.Д. Базилевича. - К.: Знання-Прес, 2001. - 581 с.”

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є особисто виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до вирішення проблеми формування ринкового типу економічної поведінки в Україні. Всі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. Конкретний внесок з наукових праць, опублікованих у співавторстві, вказано у переліку публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження доповідались на 16-ти наукових і науково-практичних конференціях різних рівнів: Республіканській науково-методичній “Ринок і проблеми гуманітарної підготовки економічних кадрів у вищій школі” (Київ, 1992 р.), науково-методичній “Проблемы экономики, анализа и аудита в условиях рынка и разгосударствления собственности” (Винница, КТЭИ, 1992 г.), науково-практичних “Проблеми переходу України до ринкових відносин” (Вінниця, Вінницький політехнічний інститут, 1993 р.), “Практика і перспективи розвитку обліку, контролю та комп'ютерних систем на підприємствах і в банках в умовах ринкових відносин” (Вінниця, 1995 р.), “Проблеми удосконалення фінансового механізму підприємств в умовах ринкових відносин” (Вінниця, 1996 р.), Міжнародній науково-методичній “Актуальні проблеми гуманітарної освіти та виховання духовної культури студентів в сучасних умовах” (Київ, 1996 р.), науково-практичних “Розвиток ринкових відносин в регіоні” (Вінниця, 1997 р.), “Творчість, духовність, гуманізм в просторі освіти” (Вінниця, 20-21 жовтня 1998 р.), Міжнародній науково-практичній “Молодь та бізнес: взаємодія структур малого і середнього бізнесу, державних інституцій та вищої школи” (Рівне, 25-26 листопада 1998 р.), Міжнародних науково-практичних “Россия на пороге ХХI века: региональные особенности в процессе трансформации общества” (Архангельськ, 27-28 травня 1999 р.), “Економічна теорія: сучасна парадигма та її еволюція на порозі ХХI століття” (Київ, КНТЕУ, 1-2 березня 2000 р.), “Україна на порозі ХХI століття: економіка, державність” (Вінниця, Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, 30-31 березня 2000 р.), ХIII Міжнародній науково-практичній “Стратегії розвитку економічного потенціалу регіонів: інвестиційні пріоритети та інфраструктура” (Чернівці, Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, 9-10 квітня 2002 р.), Міжнародних науково-практичних “Економічна теорія: сучасні проблеми розвитку сфери товарного обігу” ( Київ, 23-25 жовтня 2002 р), “Наука і освіта 2003” (Дніпропетровськ, 20-24 січня 2003 р.), Міжнародній науковій “Розвиток підприємницької діяльності на Україні: історія та сьогодення” (Тернопіль, 24 березня 2003 р.), а також на засіданнях кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів Київського національного економічного університету.

Публікації. По темі дисертації опубліковано 38 наукових праць загальним обсягом 30,5 д.а., у т.ч. монографія “Інституціоналізм і проблеми економічної поведінки в перехідній економіці”, обсягом 14,9 д.а. 21 наукова стаття у фахових виданнях обсягом 10 д.а., 16 наукових праць, обсягом 5,6 д.а., опублікованих в інших виданнях, повністю висвітлюють основні результати дисертаційного дослідження.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 395 сторінок комп'ютерного тексту. Робота містить 6 таблиць (викладені на 4 стор.), 7 рисунків (викладені на 5 стор.). Список використаних літературних джерел налічує 338 найменувань на 25 сторінках.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, предмет, об'єкт дослідження, визначено методологічну базу, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів дослідження.

У розділі 1 “Методологічні засади інституціоналізму” з'ясовуються методологічні принципи інституціоналізму, обґрунтовується доцільність використання інституціонального підходу для досягнення мети дисертаційної роботи, досліджуються соціальні норми і правила як базовий елемент інститутів, закономірності їхньої динаміки.

Ідея про те, що людина є головним і вирішальним фактором продуктивних сил і рушієм суспільного розвитку не викликає заперечень. Отже її поведінка, мотивація, особливості реакції на ті чи інші зміни зовнішнього середовища визначають весь хід суспільно-історичного прогресу. На основі аналізу різних напрямків економічної думки щодо закономірностей економічної поведінки в дисертаційному дослідженні відстоюється точка зору, що інституціоналізм взагалі і нова інституціональна економічна теорія зокрема, є одним з найбільш перспективних напрямків для розкриття і пояснення особливостей економічної поведінки. Запропонований новою інституціональною теорією понятійний апарат (інститути, організації, обмежена раціональність, опортуністична і рентоорієнтована поведінка, права власності та їх специфікація, трансакції і трансакційні витрати, зовнішні ефекти, асиметричність інформації, неповні контракти тощо) дозволяє з нових позицій дати пояснення широкому спектру явищ суспільного і економічного життя, у тому числі особливостям економічної поведінки в тих чи інших умовах зовнішнього середовища.

Проводячи порівняльний аналіз різних напрямків економічної думки, автор робить висновок, що в аналітичній моделі класичної і неокласичної теорії предмет вибору, зовнішні умови здійснення вибору, історична епоха, психічний стан і ментальність суб'єкта, який здійснює вибір, особливого значення не мають, що, на переконання автора, уводить економічний аналіз в абстрактну, відірвану від реального життя, площину. В реальній дійсності трансакційні витрати завжди позитивні, права власності ніколи не бувають повністю визначені і абсолютно надійно захищені, будь-які контракти є неповними, а їх учасники схильні до порушення взятих на себе зобов'язань. В дисертації відстоюється думка, що використання інституціонального підходу дозволяє наблизити аналіз до реального життя, відмовившись від жорстких передумов неокласичної теорії (аксіоми повної раціональності, абсолютної поінформованості, досконалої конкуренції, максимізації корисності), зосередивши особливу увагу на проблемах мотивації людської поведінки і залучивши до економічного аналізу соціокультурні, психологічні, історичні фактори, які до останнього часу залишалися поза увагою економістів.

В роботі критично проаналізовано і узагальнено підходи, які використовуються різними напрямками інституціональної теорії, виділено відмінності між традиційним і новим інституціоналізмом. Якщо для традиційного інституціоналізму притаманний методологічний принцип холізму, який пояснює поведінку і інтереси індивідів через характеристику інститутів, що визначають їхню взаємодію, то для багатьох представників неоінституціоналізму інститути є результатом свідомого вибору людей. Автор розглядає методологічні засади обох напрямків як такі, що доповнюють один інший, відводячи інститутам роль детермінант людської поведінки, які в свою чергу можуть бути змінені в результаті свідомої дії індивідів.

Теоретичне узагальнення поглядів інституціоналістів на закономірності економічного розвитку дозволило сформулювати центральну ідею дисертації, яка полягає в тому, що становлення і розвиток ринкової економіки передбачає не тільки кардинальні зміни економічної підсистеми (удосконалення факторів виробництва, технологій, виробничих відносин), скільки докорінну зміну широкого спектру неекономічних факторів: формальних і неформальних інститутів, характеру культури, системи цінностей, соціальних норм і правил.

З огляду на цей висновок, велика увага в роботі приділена дослідженню соціальних норм і правил. Автором запропоновано власне визначення норми: норма - це базовий регулятор взаємодії людей, який приписує певний характер поведінки індивідів в тій чи іншій ситуації, виконання якого може бути добровільним або спирається на санкції (соціальні, економічні, юридичні). Саме нормою визначається, як повинен поводити себе індивід в різних ситуаціях. Правило відрізняється тим, що не передбачає добровільного характеру виконання приписів.

На основі проведеного в роботі аналізу норм і правил зроблено уточнення визначення інституту, під яким розуміється сукупність формальних і/або неформальних правил і норм, створених людьми, а також механізмів, що забезпечують їх дотримання.

У дисертаційній роботі обґрунтовується висновок про глибоку відмінність норм, на яких ґрунтуються ринкова і адміністративно-командна економіка. Ринок як інститут ґрунтується на цілому комплексі норм, які можна назвати конституцією ринку. Вони включають утилітаризм, цілераціональну дію, довіру, емпатію, свободу, легалізм. Конституція командної економіки визначається нормами ціннісно-раціональної дії, персоніфікованої довіри, підпорядкованості вищим інтересам, проголошуваного легалізму. Проведений аналіз дає підстави стверджувати, що ринок не може бути побудований в суспільстві, яке живе за нормами командної економіки, а іноді і більш віддалених у часі епох. Необхідна докорінна перебудова основ людської взаємодії, зміна норм і визначених ними інститутів.

Теорія інституціональної зміни Д. Норта розглядається автором в якості методологічного інструментарію аналізу перехідної економіки. Хоча головна роль інституцій у суспільстві полягає у тому, щоб зменшити невизначеність шляхом встановлення постійної (але не обов'язково ефективної) структури людської взаємодії, стабільність інституцій у жодному разі не суперечить тому факту, що вони змінюються. Інституційна зміна є складним процесом, в основі якого Д. Норт виділяє два основних джерела: зрушення в структурі відносних цін і ідеологію, під впливом якої формується структура людських уподобань. Обидва ці джерела створюють умови, коли учасники угоди починають розуміти, що їм було б вигідніше переглянути її умови. Однак організаційні форми “вписані” в правила більш високого порядку. Агенти у будь-який момент часу стоять перед вибором: що вигідніше - обмежитися взаємодією в рамках існуючих “правил гри” або спрямувати частину ресурсів на їх зміну. Тільки якщо очікувані вигоди настільки великі, що здатні окупити витрати переходу до нової інституціональної системи, вони будуть вдаватися до її зміни. Коли ніхто з агентів не зацікавлений в перебудові діючого набору інститутів, виникає стан інституційної рівноваги, який далеко не завжди є ефективним.

Аналізуючи дію виділених Д. Нортом факторів, серед яких двоїста роль держави; вплив груп із специфічними інтересами; залежність еволюції інститутів від заздалегідь обраної траєкторії (path dependence), автор доходить висновку, що в Україні дія цих факторів вірогідніше буде стабілізувати існуючу інституційну систему, “заганяючи” її в стан “поганої” інституційної рівноваги, коли ніхто з агентів не зацікавлений в перебудові діючого набору інститутів (з урахуванням витрат, які їм при цьому треба було б понести). Детальніше обґрунтування цього висновку здійснюється у наступних розділах роботи.

У розділі 2 “Аналіз економічної поведінки з позицій інституціоналізму” на основі методологічних принципів інституціональної теорії проведено дослідження особливостей економічної поведінки в умовах перехідної економіки України.

Спираючись на концепції “демонстративного” або “наведеного споживання” Т. Веблена, “обмеженої раціональності” Г. Саймона, яка виходить з того, що людина прагне поводити себе раціонально, але не завжди може цього досягти через обмеженість її когнітивних і рахувальних здібностей, автор продовжує і розвиває критику принципу раціональності людської поведінки з огляду на умови перехідної економіки. Ступінь раціональності залежить від багатьох факторів: процедури прийняття рішень, когнітивних здібностей агента, від складності і масштабності інформації. Умови перехідної економіки відрізняються нестабільністю і невизначеністю, ускладнюються тим, що в ній досить важко отримати достовірну інформацію щодо майбутнього, можливого рівня цін, умов укладання контрактів, правового забезпечення їх виконання. Для прийняття повністю раціонального рішення повинні бути враховані всі фактори і вся інформація, що в умовах перехідної економіки представляється неможливим. Це орієнтує учасників економічних відносин не стільки на оптимізацію і максимізацію корисності, скільки на використання звичних і перевірених попереднім досвідом норм і правил. Таким чином, в перехідній економіці звички, норми і правила (неформальні регулятори) в багатьох випадках відіграють провідну роль.

Для розуміння глибинних рушійних сил людської поведінки дисертант привертає увагу до її мотиваційної основи, яка обумовлює мету діяльності. Порівнюючи різні моделі: традиційну модель “людини економічної”, “людини інституціональної”, “людини соціологічної”, автор робить висновок, що всі вони допомагають пояснити мотиви і закономірності людської поведінки, але жодна з них не може бути визнана єдино вірною. Модель “людини економічної” в якості головної мети індивідуальної поведінки розглядає особистий добробут і не дає інструменту до пояснення існування таких інститутів, як мораль, сім'я, благодійність, община. “Людина інституціональна” намагається максимізувати особисте положення в структурі соціальних інститутів (соціальний статус) і матеріальні цінності для неї - лише засіб досягнення владних або авторитетних позицій. “Людина соціологічна” повністю залежить від соціальних інститутів, вона позбавлена свободи вибору, самостійності і свідомості. Критичний аналіз і порівняння цих моделей підводить автора до висновку, що необхідно виходити із співіснування множинності самостійних і доповнюючих одна іншу моделей людської поведінки. Реальне життя і реальна економічна діяльність настільки багаті і різноманітні, а проблеми мотивації людської поведінки настільки багатогранні, що не можуть бути вкладеними в єдину загальноприйняту схему максимізації свого добробуту. При цьому розкриття суті економічної мотивації без врахування соціально-культурного аспекту буде неповним і поверховим. Пануючі в тому чи іншому суспільстві соціальні норми, культурні та духовні цінності, окремі риси характеру (генетично успадковані або надбані в процесі соціалізації) відбиваються в мотивації окремої людини так само, як і її особисті матеріальні інтереси й потреби.

Визначальним фактором поведінкових відносин дисертант розглядає відносини власності. Для їх аналізу в дослідженні використана інституціональна теорія прав власності, в якій права власності розуміються як санкціоновані поведінкові відносини між людьми, що виникають у зв'язку з існуванням благ і стосуються їхнього використання. Права власності визначають, які витрати і винагороди можуть очікувати агенти за свої дії; переструктуризація прав власності призводить до зрушень в системі економічних стимулів; реакцією на ці зрушення буде зміна економічної поведінки. Щонайточніше визначення змісту прав власності (їх специфікацію) неоінституціоналісти вважають найважливішою умовою ефективного функціонування економіки.

Дослідження показало, що в перехідній економіці відносини власності мають певну специфіку, що впливає на поводження економічних агентів. По-перше, в цей період вони мають непостійний характер. Надзвичайна рухливість власності, коли підприємства переходять “з рук в руки”, дозволяє припустити, що головною метою проміжних власників далеко не завжди є ефективність використання об'єкту власності, як це відбувається в нормальних умовах ринку, а зовсім інші цілі, а саме: виживання, збереження кваліфікованих кадрів, підтримка підприємства “на плаву” або просто особисте збагачення.

По-друге, права власності недостатньо специфіковані. Це характерно і для економічної, і для інституціональної, і для правової специфікації.

По-третє, генезис нових відносин і форм власності відбувається в умовах збереження інертності в господарській, інституціональній і правовій сферах.

Трансакційні витрати значною мірою визначають також обсяги тіньового сектору в економіці. Порівняння витрат дотримання закону і витрат позалегальності дає можливість економічним суб'єктам визначитись із вибором інституціонального середовища для свого бізнесу, легального або позалегального. Це залежить саме від порівняння трансакційних витрат, які виникають при здійсненні угод в першому і другому випадку. Економічний суб'єкт отримує стимули до добровільного виконання законів тільки за умов, коли держава здатна сприяти реалізації його економічних інтересів шляхом зниження трансакційних витрат в легальному секторі економіки.

В дисертації звертається увага на те, що загальні поведінкові передумови неокласичної економічної теорії стали перешкодою для дослідження проблеми влади в економіці. В той же час автор наголошує на тому, що поведінка економічних агентів значною мірою формується під впливом системи влади, в рамках якої вони діють. Основою влади виступають відносини залежності між людьми, а джерелом залежності є асиметрія в розподілі ресурсів. Автор висловлює думку, що в перехідній економіці через невизначеність прав власності, інституціональну невпорядкованість, правову нестабільність посилюються можливості колосального впливу як на рішення державних органів, так і на інших суб'єктів економічного і суспільного життя, переважно не економічними методами, а шляхом лобіювання, використання важелів адміністративної, фінансової залежності. Тому, наголошує дисертант, неврахування дійсної ролі владного фактору в перехідній економіці обов'язково призведе до викривлення реальної картини економічного життя.

Дослідження показало, що закономірністю перехідного періоду є двоїстий процес трансформації відносин власності, в результаті якого основна влада переходить до номенклатурно - (кланово-) корпоративних структур. Але не в усіх постсоціалістичних економіках зновустворені корпоративні структури перетворюються на небезпечний для економіки інструмент перерозподілу суспільного продукту. Те, яку роль вони відіграють в економіці, до яких соціально-економічних наслідків це призводить, залежить від інституціональної структури того чи іншого суспільства. В тих суспільствах, де визначальну роль відіграють різноманітні неформальні інститути, подібні утворення через розгалужену систему неформальних стосунків, домовленостей перекручують всю інституціональну структуру і вирішальним чином заважають бажаним позитивним інституціональним змінам, перешкоджають поширенню універсальних, загальновизнаних і справедливих правил гри.

У розділі 3 “Соціокультурні чинники економічної поведінки в Україні” розглядається вплив на економічну поведінку соціокультурного середовища, сформованого під впливом історичного досвіду, релігії, культури, традицій, менталітету народу.

Використовуючи постулат про ендогенність інститутів, яким притаманна логіка саморозвитку з дуже сильною залежністю від попереднього історичного шляху, в дисертації досліджується ефект історичної обумовленості розвитку (path dependency) щодо України. На підставі проведеного аналізу економічної історії України останнього тисячоліття автором зроблено висновок, що історичний досвід українського народу є слабкою передумовою формування в Україні ринкової економіки через відсутність коли-небудь в минулому достатньо розвинутої інституціональної системи, яка б забезпечувала правовий захист власників (в той час як більшість населення України до 1861 р. була представлена безправним залежним селянством), а також здатна була розв'язувати суперечки, викликані порушенням прав, закладених в контрактах. Українські середньовічні міста не зіграли тієї ролі у визріванні “духу капіталізму”, що відводиться дослідниками середньовічним західним містам, які були не тільки центром ремісництва і торгівлі, але також союзом вільних і рівних людей, які володіють певною власністю, є повноцінними і самодостатніми контрагентами економічних, соціальних, політичних і культурних відносин. Общину і кріпосне право автор вважає антиподами ринкових інститутів, а тоталітаризм і авторитаризм, абсолютна влада самодержця, які закріпилися в Російській імперії з петровських часів, не тільки перешкоджали вільній грі ринкових сил, а й робили абсолютно неможливим законний захист прав власності.

На основі аналізу великої кількості робіт, присвячених дослідженню релігійно-етичних основ поведінки, автор обстоює думку, що релігійна етика і сьогодні є одним з регуляторів економічної поведінки, має суттєве значення в обґрунтуванні і реалізації різноманітних принципів економічної діяльності, виступаючи основним ціннісним елементом культури. В роботі проведено дослідження основних елементів релігійного світогляду протестантизму, православ'я, які можуть розглядатися в якості ідеологічних критеріїв і заповітів економічної діяльності віруючих. Дослідження показало, що православ'я, на відміну від протестантизму, з яким після М.Вебера пов'язують становлення “духу капіталізму”, і який органічно відповідає ринковим відносинам, виходило з догмату про гріховність багатства, богообраність жебраків, святість сирих та убогих і сприяло закріпленню таких рис національного характеру, як терпіння, пасивність, колективізм, общинність, магічний світогляд. З цього автор робить висновок, що в православних країнах відсутня глибока духовна основа капіталізму. Неповага до приватної власності, зневажливе ставлення до підприємницької діяльності, перекладання відповідальності за все на Бога, пана або царя не сприяють ринковій поведінці і по суті є антиподами ринкових цінностей і основ підприємницького духу (типового для протестантизму), серед яких слід виділити духовну свободу, раціоналізм, індивідуалізм, волю, аскетичне споживання, наполегливість, готовність до ризику.

Продовжуючи дослідження соціокультурного середовища, дисертант розглядає в якості результату історично-культурного розвитку формування певного менталітету, який також впливає на економічну поведінку. Менталітет розглядається автором як інформаційний феномен, пов'язаний з підсвідомістю, яка формується протягом тисячоріч під дією життєвого середовища і життєдіяльності народів. В менталітеті проявляються досвід і нашарування різних епох, він створює архетип, формує стиль життя, традиції, звички і форми спілкування людей. В своєму дослідженні автор іде шляхом порівняння визначальних рис характеру підприємця (які виділяє, узагальнюючі літературні джерела) з рисами, притаманними українському менталітету. Дослідники феномену підприємництва основними рисами підприємця називають самостійність, відповідальність, ризикованість, ініціативність, схильність до творчості, новаторства. Це людина, налаштована на успіх, лідерство, незалежність, самоактуалізацію, яка в своїй діяльності керується нормами складного утилітаризму, довірі, емпатії, свободи, легалізму і поваги до права власності. Щодо українського менталітету, дослідники відмічають анархічний індивідуалізм, надання переваги всьому особистому над усім загальним, кордоцентричність (від латин. cordis - серце), перевагу емоційного, чуттєвого над волею та інтелектом. Систематичне насилля тоталітарного суспільства і авторитарне виховання призвели, на думку автора, до пасивності, внутрішньої несвободи, безвідповідальності, відсутності законослухняності, схильності жити не за законами, а за неформальними правилами. Тоталітарне минуле сприяло закріпленню тенденцій до патерналізму, зрівнялівки, переважання вертикальних зв'язків, великої відстані від влади, відсутності функції зворотного зв'язку в управлінні. В результаті, робить висновок дисертант, споконвічний розвиток України через несвободу в дусі розподільчої східної системи відтворення сформував менталітет, неадекватний традиційним ринковим відносинам. Історичні умови буття українців, географічне розташування на стику західної і східної цивілізацій, природнокліматичні умови, релігійно-культурні особливості, соціалістичне минуле з його традиціями державоцентризму і колективізму створило соціальні норми, які істотно відрізняються від норм ринкової економіки. Тому спроби швидкої трансформації нашого суспільства зіткнулися з суттєвими перешкодами ментального характеру, з неприйняттям пересічним українським громадянином багатьох цінностей і норм західного світу, західної культури і способу життя.

Ментальність і пануючі в суспільстві цінності і норми визначають економічну культуру і тип ділового середовища, яке характеризується такими параметрами як відстань від влади, переважання вертикальних або горизонтальних зв'язків, відповідальність, наявність функції зворотного зв'язку, орієнтація на довго - або короткострокові цілі, переважання колективістських або індивідуалістичних засад. В сучасній українській економіці абсолютно переважають фірми або організації з недостатньо розвинутою системою зворотного зв'язку між окремими підрозділами організації, низовими ланками і органами вищого керівництва компанії або з деструктивною функцією зворотного зв'язку. Влада обмеженої кількості власників компанії, як правило, не врівноважується структурою організації. Між тим, сила тиску вищого керівництва повинна врівноважуватись. Від того, чи реагує вище керівництво на подібний зворотній зв'язок, залежить здатність організації (системи) в цілому перебудувати свою роботу в залежності від змін зовнішніх і внутрішніх умов. Іншими словами, наявність системи зворотного зв'язку говорить про те, наскільки організаційна культура організації (системи) наближена до дійсно підприємницької.