Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Інститут демографії та соціальних досліджень

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

соціально-економічна мотивація конкурентоспроможності у сфері праці

Семикіна Марина Валентинівна

Спеціальність 08.09.01 - Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика

Київ - 2004

Анотація

Семикіна М.В. Соціально-економічна мотивація конкурентоспроможності у сфері праці. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.09.01 - Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. - Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України, Київ, 2004.

Дисертацію присвячено дослідженню теоретико-методологічної та прикладної проблеми формування соціально-економічної мотивації конкурентоспроможності у сфері праці. Запропоновано новий науковий напрямок, який ґрунтується на концепції соціально-економічної мотивації конкурентоспроможної праці. Виявлено закономірності становлення мотивації конкурентоспроможності у сфері праці. Розроблено систему показників економічної та соціальної ефективності мотивації праці. Запропоновано методологічні підходи до оцінки та регулювання конкурентоспроможності праці на засадах соціально-економічної мотивації. Обґрунтовано основні напрями вдосконалення мотиваційного механізму підвищення конкурентоспроможності у сфері праці в перехідній економіці.

Ключові слова: мотивація праці, соціально-економічна мотивація конкурентоспроможності, ефективність, конкурентоспроможність, оплата праці, доходи, освіта, інвестиції в людський капітал, регулювання, мотиваційний механізм.

Аннотация

Семикина М.В. Социально-экономическая мотивация конкурентоспособности в сфере труда. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.09.01 - Демография, экономика труда, социальная экономика и политика. - Институт демографии и социальных исследований НАН Украины, Киев, 2004.

Диссертация посвящена разработке теоретико-методологических основ формирования социально-экономической мотивации конкурентоспособности в сфере труда, прикладных основ оценивания ее эффективности, обоснованию путей совершенствования мотивационного механизма на этапе становления социально ориентированной рыночной экономики.

На основе анализа и развития научных представлений о мотивации труда, раскрыта сущность категории социально-экономической мотивации конкурентоспособного труда, обосновано теоретическое и прикладное значение ее широкого использования в отечественной экономической науке и практике. Исходя из целей человеческого развития, определена необходимость изменения парадигмы мотивации труда в условиях становления рынка: мотивация производительного труда объективно принимает форму социально-экономической мотивации конкурентоспособного труда, приобретая инновационное содержание. Получили дальнейшее развитие теоретические положения о роли конкуренции на рынке труда, ее воздействии на трансформацию трудовых мотивов, форм и методов мотивации. Раскрыта и научно обоснована сущность конкурентоспособности в сфере труда, необходимость ее оценивания и мотивационного регулирования. Разработана стратегия и методологические принципы формирования социально-экономического мотивационного механизма конкурентоспособного труда, ориентированного на реализацию инновационной модели развития. Выявлена роль национального трудового менталитета в мотивационной системе, обоснованы условия его адаптации к рынку.

Разработана система социально-экономических индикаторов и критериев эффективности мотивации труда на макро-, мезо-, микроэкономическом уровнях, позволяющая оценивать социальный, экономический, инновационный эффекты мотивации конкурентоспособности в сфере труда. Предложена методология оценки силы мотивации работников предприятия, позволяющая регулировать выбор рычагов мотивации, повышать ее эффективность с учетом актуальных индивидуальных и коллективных потребностей. На основе комплексной оценки экономической и социальной эффективности мотивации труда в Украине выявлено, что определяющими факторами демотивации конкурентоспособности в сфере труда являются противоречия в оплате труда и доходах населения. Выявлена зависимость между такими социально-экономическими параметрами, как доход и социальный риск, ее связь с мотивацией конкурентоспособного труда, восприимчивостью персонала к инновациям.

Разработаны методологические основы экономической оценки и регулирования конкурентоспособности в сфере труда на уровне индивида, предприятия и региона по критерию соответствия рабочей силы, мотивационного обеспечения труда, результатов труда требованиям рыночного спроса. Предложена и апробирована на конкретном статистическом материале методика интегральной оценки конкурентоспособности трудового потенциала регионов Украины, позволяющая с помощью картографической модели определять региональные приоритеты и специфические особенности социально-экономической мотивации.

Предложены методологические и методические подходы к оцениванию риска неконкурентоспособности персонала, позволяющие минимизировать опасность выбора некомпетентных кадров и неэффективных затрат на их содержание. Получили развитие меры по реализации такой функции дальней мотивации конкурентоспособности как инвестирование в подготовку кадров. Обоснованы новые методы оценивания эффективности инвестиций в обучение персонала, открывающие возможность анализировать целесообразность затрат работодателя на подготовку кадров.

Разработана модель мотивационного механизма повышения конкурентоспособности труда, обоснована концепция его мотивационного обеспечения, предусматривающая пути эффективизации методов мотивации труда на основе использования потенциала социального партнерства, стимулирования конкурентоспособности и инновационной активности персонала.

Ключевые слова: мотивация труда, социально-экономическая мотивация конкурентоспособности, эффективность, конкурентоспособность, оплата труда, доходы, образование, инвестиции в человеческий капитал, регулирование, мотивационный механизм.

Annotation

Semykina M.V. Social-Economic Motivation of Competitiveness in the Sphere of Labour. - Manuscript.

This dissertation is to submit a Doctor of Economics degree in specialisation 08.09.01 - Demography, Economics of Labour, Social Economics and politics. - the Institute of Demography and Social Researches of National Academy of Science of Ukraine, Kyiv, 2004.

This dissertation is devoted to the research of theoretical-methodological and applied problem of formation of social-economic motivation of competitiveness in the sphere of labour. A new scientific direction which is based on the conception of social-economic motivation of competitiveness of labour is suggested. A system of indicators of economic and social effectiveness of labour motivation has been worked out. Methodological approaches to the valuation and regulation of competitiveness of labour on the base of social-economic motivation have been suggested. The main directions of improvement of motivation of mechanism of increase of competitiveness in the sphere of labour in transitional period have been well-founded.

Key-words: labour motivation, social-economic motivation of competitiveness, effectiveness, competitiveness, pay, income, education, investments into people's capital, regulation, motivational mechanizm.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Посилення конкурентної боротьби на світових ринках і всеохоплююча глобалізація економічного розвитку поставили Україну на початку ХХІ сторіччя перед необхідністю вибору, який має доленосне значення: йти далі шляхом екстенсивного розвитку, втрачаючи реальну економічну незалежність, яка загрожує перетворенням країни у сировинний придаток та постачальник дешевої робочої сили або активізувати включення внутрішніх джерел економічного піднесення, передусім, за рахунок зростання конкурентоспроможності на основі засвоєння інноваційної моделі розвитку. Другий шлях обрано провідним завданням довгострокового економічного розвитку України та зростання добробуту нації. Його реалізація потребує прогресивних зрушень у розвитку продуктивних сил суспільства, що неможливо без піднесення на новий якісний рівень людської праці, радикальних змін в її мотивації.

Побудова соціально орієнтованої ринкової економіки в Україні та підвищення її конкурентоспроможності вимагають адекватної мотивації праці, здатної економічно й соціально впливати на трудову поведінку працівника, спрямовуючи його трудові зусилля на досягнення конкурентних переваг у розвитку робочої сили, результатах праці і забезпечення на цій основі кращого задоволення потреб. Проте існуючий сьогодні механізм мотивації праці є застарілим та неефективним, що не відповідає цілям інноваційного розвитку, гальмує підвищення конкурентоспроможності у сфері праці. Виникла нагальна необхідність у формуванні дієвого соціально-економічного механізму мотивації конкурентоспроможності у сфері праці, який би забезпечив зростання конкурентоспроможності національної робочої сили та економіки загалом, сприяв реалізації цілей людського розвитку в Україні.

Теоретичні та прикладні питання багатогранної проблеми мотивації праці привертали увагу дослідників у різні часи. Вагомий внесок у розробку мотиваційних теорій належить представникам економічної науки країн далекого зарубіжжя: Тейлору Ф., Мейо Е., Маслоу А., Файолю А., Хекхаузену Х., Герцбергу Ф. та ін. Окремі аспекти цієї проблеми вивчалися вченими колишнього Союзу РСР та країн близького зарубіжжя: Волгіним М.О., Генкіним Б.М., Здравомисловим А.Г., Іноземцевим В.Л., Колосовою Р.П., Кокіним Ю.П., Куліковим В.В., Струмиліним С.Г., Фатхутдіновим Р.А., Яковлєвим Р.А. та ін.

В Україні різні аспекти мотивації праці досліджували Амосов О.Ю., Амоша О.І., Бандур С.І., Богиня Д.П., Грішнова О.А., Данюк В.М., Дмитренко Г.А., Долішній М.І., Заяць Т.А., Злупко С.М., Карлін М.І., Качан Є.П., Кім М.М., Колот А.М., Кравченко І.С., Лагутін В.Д., Лібанова Е.М., Мандибура В.О., Новіков В.М., Новікова О.Ф., Онікієнко В.В., Петрова І.Л., Пирожков С.І., Стешенко В.С., Тютюнникова С.В., Чухно А.А. та інші.

Разом з тим, соціально-економічна мотивація конкурентоспроможності у сфері праці поки комплексно не вивчалася в Україні та за її межами. Не дивлячись на те, що у розуміння закономірностей формування конкурентоспроможної економіки зроблено вагомий внесок як зарубіжними вченими (Портер М., Ламбен Ж.-Ж., Друкер П., Уотлер Ф., Томпсон А., Стрикленд А.та ін.), так і сучасними вітчизняними авторами (Алимов О.М., Гальчинський А.С., Геєць В.М., Жаліло Я.А., Кваснюк Б.Є. та ін.), існуючі публікації переважно стосуються конкурентоспроможності продукції, підприємств і держави в цілому, залишаючи поза увагою конкурентоспроможність у сфері праці та її мотиваційне забезпечення. Наукові пошуки українських вчених-економістів останніми роками дещо поглибили уявлення про конкурентоспроможність працівників, проте питання, пов'язані з її визначенням, вимірюванням та регулюванням на мотиваційних засадах, мотивація конкурентоспроможності загалом, її соціальна й економічна ефективність у сфері праці все ще залишаються найменш дослідженими.

Необхідність проведення фундаментальних теоретико-методологічних досліджень соціально-економічної мотивації конкурентоспроможності у сфері праці та обґрунтування шляхів її ефективізації на сучасному етапі економічного розвитку України обумовили вибір теми дисертаційного дослідження, його мету і завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації тісно пов'язана з науково-дослідними роботами, що проводилися у 2004 р. в Інституті демографії та соціальних досліджень НАН України, зокрема, за темою "Людський розвиток регіонів України: аналіз та прогноз" (д/р № 0103U005480), в межах якої автором досліджувалися системний підхід до регулювання конкурентоспроможності та індикатори ефективності мотивації праці, а також науково-дослідними роботами в Інституті економіки НАН України: "Мотивація праці в системі формування ринкових відносин в Україні" (д/р № 0194U010476, 1993 - 1997 рр.), в межах якої особисто автором вивчалися теоретико-методологічні основи мотивації праці; “Регулювання зайнятості населення і заробітної плати в промисловості України” (д/р № 0198U000058, 1998 - 2000 рр.), де автором досліджувався вплив оплати праці на конкурентоспроможність робочої сили, напрями мотиваційного менеджменту; “Соціально-економічний механізм формування конкурентоспроможності трудових ресурсів” (д/р № 0100U006258, 2001 - 2003 рр.), у процесі виконання якої автором особисто розроблено методологічні підходи до регулювання конкурентоспроможності працівників. Виконане дисертаційне дослідження пов'язане також з науково-дослідними роботами Кіровоградського національного технічного університету, зокрема, за темою “Механізм ефективного використання та розвитку трудового потенціалу регіону” (д/р № 0103V006102, 2002 - 2004 рр.), в межах якої автором досліджувалися мотиваційні основи реалізації інтелектуального потенціалу працівників, за темою “Стимулювання продуктивності праці в умовах формування конкурентного середовища” (д/р № 0103U006980, 2003 - 2004 рр.), при виконанні якої автором вивчалися вплив конкуренції на трудові мотиви, стимули до продуктивної праці та впровадження інновацій.

Результати участі у зазначених науково-дослідних роботах, отримані особисто автором, відображені в розділах монографій, які наведені у списку публікацій.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є розробка теоретико-методологічних засад формування соціально-економічної мотивації конкурентоспроможності у сфері праці, прикладних основ оцінювання її ефективності та шляхів удосконалення мотиваційного механізму на етапі побудови соціально орієнтованої ринкової економіки.

Досягнення поставленої мети обумовило розв'язання наступних задач:

визначити сутність категорій “соціально-економічна мотивація праці", "конкурентоспроможність у сфері праці", "мотивація конкурентоспроможної праці” в системі категорій економіки праці;

розробити теоретико-методологічні засади дослідження соціально-економічної мотивації конкурентоспроможності у сфері праці;

розробити стратегію та методологічні принципи формування соціально-економічного мотиваційного механізму конкурентоспроможної праці;

визначити місце національного трудового менталітету у мотиваційній системі та соціально-економічні умови його адаптації до ринкових умов;

розробити систему соціально-економічних індикаторів та критеріїв оцінки ефективності мотивації праці;

здійснити комплексну оцінку соціальної та економічної ефективності мотивації праці в умовах формування конкурентного середовища в Україні;

визначити роль конкурентних відносин на ринку праці у трансформації трудових мотивів;

обґрунтувати теоретико-методичні підходи до оцінювання та регулювання конкурентоспроможності у сфері праці на засадах соціально-економічної мотивації;

обґрунтувати концепцію мотиваційного забезпечення зростання конкурентоспроможності у сфері праці;

розробити науково-практичні рекомендації щодо вдосконалення системи стимулювання праці в контексті забезпечення інноваційного розвитку суспільства;

розвинути методологічні підходи до оцінювання економічної доцільності та ефективності інвестування у підготовку конкурентоспроможних кадрів на підприємстві;

побудувати модель мотиваційного механізму підвищення конкурентоспроможності праці;

запропонувати шляхи вдосконалення мотиваційного механізму конкурентоспроможності праці.

Об'єктом дослідження виступає процес формування соціально-економічної мотивації конкурентоспроможності у сфері праці України.

Предметом дослідження є сукупність теоретико-методологічних та прикладних проблем формування та регулювання мотивації конкурентоспроможності у сфері праці на сучасному етапі ринкових перетворень.

Методи дослідження. У вирішенні поставлених задач в якості теоретичної і методологічної бази дослідження застосовувалися методи: системний - для розгляду й аналізу процесів соціально-економічної мотивації праці у взаємозв'язку та взаємозалежності з регулюванням ринку праці, умов та оплати праці, використанням трудового потенціалу, становленням конкурентних відносин; статистичний та економічного аналізу - для опрацювання масиву статистичних та емпіричних даних з метою оцінки стану та ефективності мотивації конкурентоспроможної праці; графічний - для наочної ілюстрації досліджуваних явищ та процесів; метод соціологічного аналізу - для виявлення динаміки ціннісних орієнтацій та особливостей трудової поведінки працівників, дієвості методів мотивації; метод економіко-математичного аналізу, прогнозування та моделювання - для аналізу й прогнозування тенденцій відтворення та використання трудового потенціалу населення України, обґрунтування методичних підходів до оцінки й регулювання конкурентоспроможності праці, оцінювання ризику неконкурентоспроможності персоналу, економічної доцільності інвестицій у підготовку конкурентоспроможних кадрів.

Науковою базою дисертації слугували основні положення економічної теорії, макро- та мікроекономіки, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених з проблем мотивації праці, конкуренції, зайнятості та ринку праці, розвитку людського капіталу. Поряд з цим джерелами інформації були відповідні Закони України, дані Державного комітету статистики України, конвенції Міжнародної організації праці, ПРООН, результати експертних оцінок, соціального та мотиваційного моніторингу.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

вперше розроблено методологію дослідження соціально-економічної мотивації конкурентоспроможності у сфері праці, яка економічно пов'язує мотивацію праці і конкурентоспроможність, виходячи з розвитку мотиваційних теорій і теорій конкуренції;

вперше визначено та обґрунтовано сутність системи нових категорій "соціально-економічна мотивація праці", "мотивація конкурентоспроможної праці", "інноваційна мотивація", принципова відмінність яких від існуючих полягає в тому, що в конкурентних умовах мотивація продуктивної праці об'єктивно перетворюється в мотивацію конкурентоспроможної праці, набуває інноваційного характеру й змісту;

запропоновано стратегію формування соціально-економічного мотиваційного механізму конкурентоспроможної праці, яка спрямовується на реалізацію інноваційної моделі розвитку на основі взаємодії соціальних партнерів на принципах мотивованості, адаптації, конкурентності, ефективізації, пріоритетності соціальних потреб, гнучкого мотиваційного регулювання конкурентоспроможності на усіх економічних рівнях;

визначено місце національного трудового менталітету в мотиваційній системі та соціально-економічні умови його якісної трансформації в аспекті забезпечення адаптації до ринку, формування орієнтацій на підвищення конкурентоспроможності робочої сили;

запропоновано та обґрунтовано систему соціально-економічних індикаторів та критеріїв оцінювання ефективності мотивації праці на макро-, мезо-, мікроекономічному та локальному рівнях, що дозволяє оцінити соціальний, економічний та інноваційний ефекти мотивації конкурентоспроможності праці;

здійснено комплексну оцінку економічної та соціальної ефективності мотивації праці, на підставі якої виявлено природу та чинники демотивації конкурентоспроможності та інноваційного розвитку в Україні;

визначено залежність між доходом та соціальним ризиком, яка доводить, що політика "дешевого" працівника є ризикованою для конкурентних стратегій;

визначено фактори та напрями впливу конкурентних відносин на трансформацію мотиваційної системи;

вперше обґрунтовано сутність конкурентоспроможності у сфері праці, складовими якої визначено конкурентоспроможність робочої сили, конкурентоспроможність результатів праці та конкурентоспроможність мотиваційного забезпечення праці;

розроблено методологічні підходи до оцінювання та мінімізації ризику неконкурентоспроможності робочої сили як можливих економічних втрат, що виникають в результаті невідповідності якісних та кількісних характеристик робочої сили ринковому попиту;

вперше з позицій системного підходу здійснено економічну оцінку конкурентоспроможності у сфері праці на макро- (мезо-) та мікроекономічному рівнях за критерієм відповідності робочої сили, результатів праці та умов мотиваційного забезпечення праці вимогам ринкового попиту; визначено напрями регулювання конкурентоспроможності на засадах мотивації;

вперше здійснено інтегральну соціально-економічну оцінку конкурентоспроможності трудового потенціалу України на мезорівні;

дістали подальшого розвитку методи оцінки ефективності такого різновиду соціальної мотивації, як інвестиції у навчання персоналу підприємства; на відміну від існуючих, вони дозволяють з позицій роботодавця аналізувати економічну доцільність витрат на підготовку конкурентоспроможних кадрів та визначатися з терміном окупності цих витрат з найбільшим економічним ефектом для інвестора;

вдосконалено методи матеріального стимулювання конкурентоспроможності працівників та їх інноваційної активності;

побудовано модель механізму підвищення конкурентоспроможності праці та обґрунтовано концепцію його мотиваційного забезпечення;

розроблено науково-практичні рекомендації щодо вдосконалення мотиваційного механізму підвищення конкурентоспроможності у сфері праці.

Практичне значення одержаних результатів. Цінність отриманих наукових результатів для теорії і практики полягає у теоретико-методологічному обґрунтуванні засад соціально-економічної мотивації конкурентоспроможності у сфері праці, визначенні практичних шляхів її реалізації в Україні, розробці методологічних положень, принципів, методичних підходів до оцінювання ефективності мотивації, регулювання конкурентоспроможності праці на усіх економічних рівнях. Основні положення, викладені у дисертації, доведено до рівня методичних розробок та прикладних рекомендацій, які створюють підґрунтя для опрацювання програм соціально-економічного розвитку, підготовки законопроектів з питань оплати праці, кадрової політики, розвитку трудового потенціалу.

Наукові розробки та пропозиції дисертанта реалізовані у практичній діяльності Міністерства праці та соціальної політики України, зокрема використані в процесі розробки Концепції подальшого реформування оплати праці в Україні, методичної бази моніторингу ринку праці та зайнятості (лист № 327 від 23.12.03 р.), при підготовці Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2004 -2005 рр. та Плану заходів щодо її реалізації (лист № 03 - 3/8200 - 08 - 8 від 30.08.04 р.).

Матеріали дисертаційного дослідження щодо обґрунтування напрямів та важелів мотивації праці в конкурентних умовах увійшли складовими частинами у наукові праці Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України (довідка № 181/229 від 8.09.04 р.), а також Інституту економіки НАН України (довідки № 122 - 9/635 від 9.12.02 р., № 122 - 9/688, № 122 - 9/688 від 23.12.03 р.).

Результати дисертаційного дослідження і рекомендації автора щодо адаптації системи підготовки конкурентоспроможних кадрів та стимулювання праці до економічного середовища країн Європейського Союзу враховані в Аналітичних записках міжнародних науково-практичних конференцій - літньої школи "Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: Європейські порівняльні студії", які направлені для практичного використання Президенту України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, міністерствам і відомствам та Комісії Європейського Союзу (Брюссель) (акти про впровадження результатів науково-дослідної роботи від 12.02.02 р. № 126-17/116, від 25.11.02 р. № 126 -17/1034, від 17.06.03 р. № 126 - 17/491).

Науково-практичні рекомендації щодо формування регіональних програм стимулювання підвищення конкурентоспроможності кадрів, зростання ефективності праці знайшли використання в роботі Головного управління праці та соціального захисту населення Кіровоградської обласної державної адміністрації (довідки від 12.04.02 р., № 01-05 від 12.08.03 р.). Основні результати дослідження запроваджено у навчальний процес Кіровоградського національного технічного університету (довідка № 36 - 21/569 від 2.03.04 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторське бачення методології дослідження соціально-економічної мотивації конкурентоспроможності у сфері праці, формування мотиваційного механізму підвищення конкурентоспроможності у сфері праці України. Наукові положення, висновки та рекомендації, що виносяться на захист, одержані здобувачем самостійно. Обсяг особистого внеску в роботах, які опубліковані у співавторстві, наведений окремо у списку опублікованих праць. З наукових праць, які опубліковані у співавторстві, використано лише ті ідеї та положення, які отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження доповідались на 20 міжнародних науково-практичних конференціях, зокрема: міжнародній науково-практичній конференції “Управління трудовими ресурсами: проблеми і перспективи розвитку” (м. Хмельницький, 1997 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Управління організацією: діагностика, стратегія, ефективність” (м. Трускавець, 1999 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Інформаційні технології в економіці, менеджменті і бізнесі. Проблеми науки, практики і освіти” (м. Київ, 1999 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Оплата праці та доходи в ринковій економіці: проблеми, досягнення та перспективи розвитку” (м. Хмельницький, 2001 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Управління людськими ресурсами: проблеми теорії і практики” (м. Київ, 2001 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток соціально-трудових відносин у сучасних економічних умовах” (м. Донецьк, 2001 р.); міжнародній науковій конференції “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: європейські студії” (м. Ялта-Форос, 2001 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Мотивація ефективної праці в ринковій економіці” (м. Полтава, 2002 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасні проблеми соціально-економічного розвитку регіонів України” (м. Донецьк, 2002 р.); міжнародній науковій конференції “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: глобалізація і нова економіка - наслідки для Європи і України” (м. Ялта-Форос, 2002 р.); науково-практичній конференції “Розширення ринку праці в центральному економічному регіоні України” (м. Кіровоград, 2002 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків і залучення іноземних інвестицій (регіональний аспект)” (м. Донецьк, 2003 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Соціально-трудові відносини та соціальна політика у сучасних економічних умовах” (м. Донецьк, 2003 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Мотивація трудової діяльності в умовах формування конкурентного середовища” (м. Хмельницький, 2003 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: наука, навчання, освіта - економічний та організаційний аспекти” (м. Ялта - Форос, 2003 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми розвитку ринку праці та політика зайнятості населення в умовах трансформації економіки України” (м. Луганськ, 2003 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Оптимум - 2003” (м. Харків, 2003 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Інвестиційні стратегії сталого розвитку” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Регіональні проблеми зайнятості і ринку праці" (м. Тернопіль, 2004 р.), Міжнародній науковій конференції "Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: міжнародний рух капіталу" (м. Ялта-Форос, 2004 р.)

2. Основний зміст роботи

У першому розділі "Теоретико-методологічні засади мотивації праці в умовах конкурентних відносин" досліджено сутність соціально-економічної мотивації конкурентоспроможності праці та її роль в становленні конкурентоспроможної економіки, розкрито трансформацію форм і методів мотивації праці в умовах конкурентних відносин, методологічні аспекти взаємозв'язку мотивації праці й національного трудового менталітету, обґрунтовано стратегію та методологічні принципи формування соціально-економічного мотиваційного механізму конкурентоспроможної праці.

На основі критичного аналізу наукових джерел здійснено систематизацію розвитку наукових уявлень про мотивацію праці, яка на відміну від існуючих, переконливо доводить, що сучасна трансформація мотиваційних теорій відбувається у тісному зв'язку з чинниками перетворення індустріального суспільства в інформаційне (постіндустріальне), становлення розвиненого конкурентного середовища, що обумовлює поступовий перехід від мотиваційних теорій класичного типу до мотиваційних теорій інноваційного типу, від методів економічної мотивації до методів постекономічної мотивації, які мають соціально-економічне наповнення.

Виявлено та обґрунтовано базову закономірність сучасного економічного розвитку, яка полягає в тому, що формування конкурентоспроможної економіки держави в глобалізованому світі стає все більш пов'язаним із досягненням цілей людського розвитку, що об'єктивно посилює роль соціально-економічної мотивації праці. Урахування цієї закономірності та ключових ідей концепції людського розвитку дозволило обґрунтувати необхідність соціально-економічної спрямованості мотиваційного процесу та запропонувати уведення в науковий обіг категорії "соціально-економічна мотивація праці”. Вона трактується в роботі як динамічний процес формування взаємопов'язаних і взаємообумовлених соціальних та економічних мотивів певної трудової поведінки людини, що стають поштовхом до ефективної трудової діяльності, спрямованої на досягнення індивідуальних і колективних цілей.

На основі систематизації та поглиблення визначення понятійного апарату мотиваційних теорій запропоновано класифікацію мотивів трудової діяльності за ознакою економічних і соціальних потреб працівника, застосування якої дозволяє обґрунтовувати вибір методів соціально-економічної мотивації праці в умовах конкурентного середовища.

На відміну від традиційних поглядів, в дисертації послідовно відстоюється позиція, що розгляд мотивації праці лише на рівні підприємства та індивіда є недостатнім та обмеженим. Вважаємо, що процес мотивації праці завжди є поєднанням взаємодії внутрішніх (на рівні індивіда) і зовнішніх факторів, діючих на мікро-, мезо-, макроекономічному рівнях. Провідним методологічним підходом дослідження мотивації праці обрано системний. Його застосування у дисертації дозволило обґрунтувати систему чинників формування соціально-економічної мотивації праці на усіх економічних рівнях, вдосконалити існуючі класифікації форм і методів мотивації праці, визначити критерії їх вибору та застосування.

В процесі дослідження встановлено, що важливою передумовою отримання конкурентних переваг у сфері праці є формування та реалізація мотиву досягнень. Це дало змогу виокремити особливий вид мотивації - "соціально-економічну мотивацію конкурентоспроможності у сфері праці", яка, ґрунтуючись на соціально-економічних потребах людини, спрямована на досягнення конкурентних переваг у розвитку робочої сили і результатах праці та забезпечення на цій основі кращого задоволення актуальних потреб, отримання необхідних матеріальних і духовних благ.

Існуюча теорія і практика мотивації у сфері праці України не дозволяє досягати комплексного розв'язання завдань такого змісту у зв'язку з недослідженістю сутності конкурентоспроможності у сфері праці (не говорячи про її оцінку), а також питань ефективності мотивації. Тому в дисертації розроблена та реалізована принципово нова методологічна схема комплексного дослідження та регулювання ефективності мотивації конкурентоспроможності праці. Досягнення очікуваного ефекту на кожному з рівнів розгляду передбачає визначення параметрів, методів оцінки конкурентоспроможності, індикаторів ефективності мотивації, з'ясування чинників впливу, оцінювання ефективності мотивації для подальшої розробки (корегування) стратегії і тактики мотивації конкурентоспроможності праці.

Запропоновано стратегію формування соціально-економічного мотиваційного механізму конкурентоспроможної праці, якому відводимо важливе місце у забезпеченні сталого розвитку, підвищенні рівня життя, нарощуванні людського капіталу і конкурентних переваг держави. Стратегія відображає нову методологічну парадигму мотивації праці в конкурентних умовах, будується на нових методологічних принципах (конкурентності, мотивованості, ефективізації, адаптації та розвитку, пріоритетності соціальних потреб), базується на розробленій дисертантом системі чинників мотивації підвищення конкурентоспроможності. Стрижневі положення стратегії доводять, що зі становленням конкурентного середовища мотивація конкурентоспроможної праці має набувати інноваційного характеру, економічно і соціально спонукаючи роботодавців та найманих працівників до отримання конкурентних переваг продукту праці на ринку на основі запровадження інновацій, стимулюючи зростання професійної компетентності, продукування нових знань.

Розроблена схема формування мотиваційного механізму конкурентоспроможної праці передбачає активну взаємодію соціальних партнерів, пошук та залучення дієвих мотиваційних важелів для утвердження в усіх секторах економіки ефективного власника та інвестора, спроможного не лише створювати нові робочі місця, але й забезпечувати попит на інновації, підготовку конкурентоспроможної робочої сили, проведення адекватної політики оплати праці і доходів в інтересах утвердження у сфері праці пріоритетів дальньої мотивації згідно цілей інноваційного розвитку.

Вперше з позицій економічної науки обґрунтовано методологічний зв'язок мотивації конкурентоспроможної праці й національного трудового менталітету. Запропоновано трактування трудового менталітету як соціально-економічної категорії, яка узагальнено відображає рівень національної трудової свідомості суспільства, соціальних груп та прошарків населення, окремих індивідів, сприйняття сенсу трудової діяльності, ціннісні орієнтації, інтереси, потреби, які зумовлюють спонукальні мотиви певної трудової поведінки. З'ясовано, що особливості менталітету, суперечливе поєднання його позитивних і негативних рис, сформованих під довготривалим впливом історичних, економічних, демографічних, соціокультурних, політичних, географічних та інших факторів, значною мірою обумовлюють ставлення до праці та її результати, як прискорюючи, так і гальмуючи економічні процеси. Якісні зміни менталітету у напрямі адаптації до умов конкурентного середовища вимагатимуть в Україні залучення потужних мотиваторів і більш тривалого часу, ніж ринкова трансформація економіки.

У другому розділі "Тенденції та особливості становлення соціально-економічної мотивації конкурентоспроможності у сфері праці" проаналізовано тенденції у трансформації ролі й змісту праці на тлі глобалізації світового розвитку, визначено вплив конкуренції на зміну трудових мотивів, місце трудового менталітету в системі чинників механізму мотивації, пріоритетні напрями управління конкурентоспроможністю персоналу на засадах соціально-економічної мотивації, особливості становлення такої мотивації в умовах трансформаційного періоду.

Виконаний аналіз якісних і кількісних змін, які відбуваються у сфері праці на тлі глобалізації й радикально позначаються на змісті праці і структурі зайнятості, дозволив виявити новітні тенденції, зокрема: 1) на початку ХХІ ст. праця, як ніколи раніше, стала об'єктом конкурентних відносин; 2) досягнення бажаного ефекту праці і набуття конкурентних переваг як окремим підприємством, так і країною в цілому, все більшою мірою стає залежним від запровадження більш дієвих методів соціально-економічної мотивації праці. Водночас, визначено, що можливості досягнення бажаної конкурентоспроможності у сфері праці об'єктивно зменшуються в країнах (і в Україні зокрема), де перехід до ринку супроводжується тенденціями, що є протилежними світовим, - процесами деінтелектуалізації праці, зростання частки важкої фізичної праці, недооцінки знань і творчості у трудовому процесі.

Поглиблюючи теоретичні підходи до розкриття сутності конкурентних відносин на ринку праці, обґрунтовано, що конкуренція не лише слугує регулятором попиту і пропозиції, заробітної плати, а й засобом трансформації соціально-економічних мотивів поведінки найманих працівників і роботодавців на ринку праці у напрямі орієнтацій на зростання конкурентоспроможності. Пояснюється це, передусім, тим, що в умовах конкурентного середовища найбільшим попитом користується праця (трудові послуги), якій притаманні якісні та вартісні переваги, тобто конкурентоспроможна праця. При цьому категорію "конкурентне середовище на ринку праці" запропоновано розуміти як сукупність економічних умов, які забезпечують економічну свободу учасників ринкових відносин, зокрема їх незалежність один від одного, рівність прав, свободу трудового вибору, вільне переміщення носіїв робочої сили, можливість одержання більшого доходу в обмін на працю з більшими конкурентними перевагами.

В процесі дослідження виявлено та обґрунтовано важливу закономірність, яку слід враховувати у вдосконаленні мотиваційної системи в Україні: на межі ХХ-го і ХХІ-го ст. світова практика мотивації конкурентоспроможності у сфері праці підпорядковується інноваційній стратегії підприємств, містить значно збагачені методи соціально-економічної мотивації, які мають комплексний характер, і, водночас, як ніколи раніше, спрямовуються на інвестування у розвиток людського капіталу.

Дисертант дійшов висновку, що методи мотивації конкурентоспроможності у сфері праці мають постійно гнучко змінюватися, узгоджуючись зі зміною життєвого рівня, соціалізацією трудового процесу, розвитком НТП, з появою нових можливостей і пріоритетів, зі зміною запитів і цінностей, збагаченням потреб на тлі появи ознак поступового перетворення індустріального суспільства в постіндустріальне.

Формування довготривалих мотивів конкурентоспроможності у сфері праці, як засвідчив досвід розвинених країн, вкрай рідко ґрунтується на "голому ентузіазмі" персоналу і майже не співіснує з бідністю. В дисертації виокремлено ключові тенденції у зарубіжній практиці матеріального стимулювання конкурентоспроможності праці персоналу, які пропонується враховувати у реформуванні оплати праці і доходів в Україні: 1) пріоритет оцінки значення розумової праці порівняно з фізичною; 2) тенденції до індивідуалізації заробітної плати, виходячи з конкретних трудових заслуг працівника, урахування його кваліфікації і знань; 3) зростання частки змінної частини оплати праці, яка визначається особистим внеском працівника у результати роботи підприємства, урахуванням рівня його компетенції; 4) зростання частки заробітної плати в особистих доходах працівників; 5) збільшення суми витрат підприємств на робочу силу; 6) диференціація заробітної плати за професійно-кваліфікаційною ознакою; 7) застосування нетрадиційних методів матеріального стимулювання персоналу, таких, як участь в розподілі прибутку, безоплатна передача акцій, пайова участь, накопичення коштів на спеціальних рахунках тощо.

Обґрунтовано, що в Україні становлення стійких мотивів до зростання конкурентоспроможності у сфері праці відбуватиметься лише в разі створення певних передумов: 1) формування розвинутого конкурентного середовища, яке сприяє підвищенню трудової мобільності робочої сили, конкурентному встановленню заробітної плати та нівелюванню різниці в її рівнях стосовно праці однакової складності; 2) створення середнього класу, представники якого зацікавлені у високих доходах і стабільності економічного й політичного розвитку країни, здатні брати на себе відповідальність, проявляти громадянську свідомість; 3) формування ефективних власників, зацікавлених у продуктивному використанні як основних та оборотних фондів, так і людського капіталу; 4) налагодження ефективного соціального діалогу роботодавців і найманих працівників у сфері праці, завдяки якому узгоджуються пріоритети забезпечення конкурентоспроможності підприємств з формуванням довгострокової мотивації конкурентоспроможності у сфері праці.

На відміну від традиційних уявлень про мотиваційну систему, в дисертації зосереджено увагу не лише на ролі зовнішніх мотиваторів, а й на впливовій ролі внутрішньої мотивації (самомотивації досягнень), яка є найменш дослідженою вітчизняними і зарубіжними вченими-економістами.

Виявлені закономірності й тенденції дозволили сформулювати принципово новий висновок - в умовах становлення конкурентного середовища і посилення глобалізації світового економічного розвитку вітчизняна економічна наука стоїть перед необхідністю зміни парадигми мотивації праці: на зміну мотивації продуктивної праці має прийти соціально-економічна мотивація конкурентоспроможної праці.

На основі аналізу дії механізму конкуренції на ринку праці вперше обґрунтовано, що конкурентоспроможною слід вважати працю, яка задовольняє комплексу умов: 1) конкурентоспроможності робочої сили; 2) конкурентоспроможності результатів праці, які у вигляді товарів, продукції, послуг виносяться на ринок; 3) конкурентоспроможності мотиваційного забезпечення праці, яке включає організацію праці, її оплату, умови, безпеку та ін., від переваг якого залежить мотивація трудового вибору, передумови ефективної трудової діяльності.

В дисертації дістало подальшого розвитку трактування категорії конкурентоспроможності робочої сили, яку, на відміну від існуючих підходів, запропоновано визначати як системну тріаду: 1) як сукупність якісних та вартісних характеристик робочої сили, які користуються попитом на певному сегменті ринку праці у певний період часу; 2) як співвідношення корисного ефекту від споживання робочої сили (доходу, прибутку, доданої вартості) та її ціни, адекватної загальній сумі витрат на підготовку, придбання, використання, відтворення та розвиток робочої сили; 3) як здатність конкретного працівника в умовах ринкової кон'юнктури відповідати попиту роботодавця, критеріям та мінливим вимогам ринку праці стосовно професійно-освітнього рівня, кваліфікації, віку, статі, ділових та особистих якостей у порівнянні з відповідними характеристиками інших працівників.

Визначено, що ефективне розв'язання завдань становлення мотивації конкурентоспроможності у сфері праці є неможливим без оцінювання конкурентних переваг і відповідного регулювання конкурентоспроможності за допомогою впливових мотиваційних чинників. Разом з тим, акцентовано увагу на тому, що дія інструментів і важелів мотивації конкурентоспроможності не може охоплювати своїм впливом тільки найманих працівників підприємств та організацій, в інтересах конкурентоспроможності економіки окреслену проблему неодмінно слід розглядати ширше, з позицій інтересів усіх соціальних партнерів, виходячи із завдань інноваційного розвитку суспільства.

Такий підхід дозволив дійти нового висновку, що мотивація конкурентоспроможності праці за змістом і спрямованістю має відповідати саме завданням інноваційної мотивації соціальних партнерів. Інноваційну мотивацію запропоновано розуміти як систему взаємопов'язаних та взаємообумовлених стимулів, мотиваційних важелів (економічних, соціальних, організаційно-правових тощо), які в різноманітних сферах і галузях мають впливати на соціальних партнерів на всіх рівнях, спонукаючи їх до активізації діяльності творчого змісту, спрямованої на створення на основі НТП нових продуктів, послуг, їх впровадження, використання, комерціалізацію з метою одержання корисного ефекту та задоволення суспільних потреб. Перелік основних важелів інноваційної мотивації в дисертації розроблено з урахуванням їх специфічних відмінностей для найманих працівників і роботодавців.

У третьому розділі "Комплексна оцінка економічної та соціальної ефективності мотивації праці в умовах формування конкурентного середовища в Україні" визначено індикатори та критерії оцінювання ефективності мотивації праці, проаналізовано економічну ефективність мотивації праці на всіх рівнях, висвітлено демосоціальні виміри дієвості мотивації праці, визначено демотиватори конкурентоспроможності праці, особливості трансформацій трудового менталітету в Україні.

У зв'язку з недослідженістю питань ефективності мотивації праці в дисертації запропоновано її розуміти: по-перше, як характеристику результативності процесу спонукання до праці на основі врахування ступеню реалізації економічних та соціальних цілей суспільства (підприємства) та його окремих індивідів (працівників підприємства); по-друге, як співвідношення результатів трудової діяльності і витрат, пов'язаних із соціально-економічною мотивацією працівників.

Керуючись розробленим методологічним підходом, розроблено систему індикаторів, критеріїв, загальних і часткових показників оцінки соціальної та економічної ефективності мотивації на особистісному, мікро-, мезо- та макроекономічному рівні, яку використано в процесі аналізу. Зокрема, одним із показників соціально-економічної ефективності мотивації праці (Е_м) може слугувати співвідношення одержаного доходу і витрат на соціально-економічну мотивацію персоналу:

E_м = D / ( z + c) (1)

де D - доход (прибуток); z - витрати на економічну мотивацію праці (оплата праці, премії тощо); c - витрати на соціальну мотивацію, тобто на поліпшення умов праці, навчання, охорону здоров'я тощо (на рівні національної економіки використовуємо, відповідно, співвідношення національного доходу і витрат на матеріальне стимулювання праці й соціальні інвестиції).

Акцентовано увагу на тому, що показник E_м є вкрай чутливим до співвідношення між темпами зростання результативності праці і темпами зростання оплати праці й соціальних витрат. Водночас, доведено, що багатоаспектність та багатокритеріальність мотиваційного процесу не лише ускладнюють, а й унеможливлюють уведення єдиного показника ефективності мотивації конкурентоспроможності у сфері праці на усіх рівнях економічного аналізу, що обумовлює необхідність використання комплексного підходу, розробки множини критеріїв і багатоваріантних методик відповідної оцінки.

Для оцінки ефективності мотивації праці на особистісному рівні розроблено та апробовано методику оцінювання сили соціальної та економічної мотивації індивіда та колективу працівників підприємства, яка дозволяє аналізувати ефективність мотиваційних заходів на мікроекономічному рівні, виявляти невикористані резерви для зростання трудової активності персоналу, оптимізувати вибір соціальних та економічних важелів для посилення цілеспрямованого зовнішнього впливу на трудову поведінку з метою досягнення очікуваних трудових результатів.

Комплексна оцінка економічної та соціальної ефективності мотивації праці в Україні на основі розробленої системи індикаторів довела наступне. В результаті розбалансування соціально-економічної системи забезпечення життєдіяльності протягом 90-х років процеси людського розвитку в Україні виявилися майже некерованими, скоротився обсяг фонду життєвих засобів, які мають бути базою відтворення трудового потенціалу суспільства, що спричинило негативні наслідки для соціально-економічного розвитку країни і мотивації праці зокрема.

Низька ефективність соціально-економічної мотивації в Україні на сучасному етапі зумовлена як економічними чинниками, так і наслідками криз демографічного та соціального розвитку, що призвели до погіршення якості людського капіталу, непомірно великих людських втрат, бідності, які об'єктивно погіршують перспективи формування конкурентоспроможної робочої сили в найближчому майбутньому.

Зокрема, вивчення демосоціальних умов відтворення населення та прогнозування його вікових характеристик до 2010 р., а також прогноз динаміки кількості зайнятого населення по регіонах і Україні в цілому, засвідчили несприятливі демографічні перспективи - тривале зменшення чисельності населення і подальше його постаріння, що одночасно ускладнює формування самого суб'єкта трудової активності. Виходячи з цього, акцентовано увагу на тому, що в економічній політиці не можна сподіватися на залучення екстенсивних факторів, а слід покладатися в інтересах зростання конкурентоспроможності праці на продуктивне використання енергії і мотивацій усіх поколінь, зокрема знань і досвіду людей похилого віку.

Економічні зрушення в Україні на початку нового сторіччя практично не позначилися на поліпшенні чинників людського розвитку і стані мотивації праці. Продовжує поглиблюватися розшарування суспільства за доходами. Життєвий рівень громадян України, не зважаючи на темпи зростання доходів, є одним з найнижчих в Європі, 2/3 населення живе на рівні бідності, при цьому бідність в Україні безпосередньо охоплює значну частину працюючих. Зарплату, нижчу за встановлену мінімальну, у 2003 р. отримував кожний сьомий (14,6%) працівник у галузях економіки, а місячна заробітна плата, нижча за прожитковий мінімум, нараховувалася майже половині працюючих (49,8%).

Не дивлячись на економічне зростання в Україні, макроекономічна ефективність мотивації праці після тривалого спаду у середині 90-х років підвищилася незначною мірою.

Звертаючи увагу на зниження показника ефективності мотивації праці (Е_м) у 2001 - 2003 рр. порівняно з 2000 р., ми пояснюємо це істотним зростанням витрат на оплату праці і соціальні заходи, яке з часом має створити передумови для підвищення продуктивності праці і досягнення відчутних зрушень в ефективності мотивації праці. На даному етапі вважаємо об'єктивно необхідним випереджувальне зростання мінімальної і середньої заробітної плати до прийнятних рівнів, достатніх для відтворення простої і кваліфікованої робочої сили. У найближчій перспективі ці заходи мають посилити мотиваційний зв'язок “оплата праці - результати праці” і забезпечити надалі більш прискорене зростання продуктивності праці (відповідно, і доходу) порівняно з витратами на її оплату, отже, отримувати більший економічний ефект мотивації конкурентоспроможності у сфері праці.

Таким чином, відмічаючи позитивні тенденції у темпах зростання обсягів виробництва в Україні порівняно з серединою 90-х років, поки передчасно говорити про помітні зрушення в ефективності мотивації праці. Причини неефективності існуючого механізму мотивації пов'язуємо, передусім, з тим, що в Україні заробітна плата втратила відтворювальну, мотиваційну, стимулюючу та інші властиві їй функції, знецінюючи трудові орієнтації на зростання ефективності праці, підвищення конкурентоспроможності робочої сили. Основними чинниками демотивації конкурентоспроможності визначено накопичені протиріччя у сфері оплати праці України.