Міжнародна конкурентність національної економіки: способи оцінки та шляхи посилення

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

МІЖНАРОДНА КОНКУРЕНТНІСТЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ: СПОСОБИ ОЦІНКИ ТА ШЛЯХИ ПОСИЛЕННЯ

Спеціальність: Економічна теорія

ШЛЮСАРЧИК БОГУСЛАВ

Київ, 2005 рік



1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Однією з головних дослідницьких проблем у сучасній економічній науці є категорія міжнародної конкурентності національної економіки. Дискусії з приводу сутності конкурентності, її сфери і детермінант, а також способів вимірювання розпочалися кілька століть тому та тривають до цього часу. Безпосереднім імпульсом пожвавлення інтересу до цієї категорії були паливно-енергетичні кризи 70-х років минулого століття і руйнування валютної системи, результатом якого став перехід на плаваючі курси валют. Саме ці явища і політико-економічні процеси, які відбувалися як у масштабі всієї світової економіки, так і в межах функціональних угруповань на окремих континентах, а також в межах однієї країни, створювали нові імпульси для теоретичних і прагматичних досліджень моделі міжнародної конкуренції, її методів і напрямків.

Процеси глобалізації, інтернаціоналізації, регіональної інтеграції, лібералізації обміну між учасниками міжнародного поділу праці, що динамічно відбуваються у світовій економіці, вплинули на інтенсифікацію і поглиблення сфери досліджень категорії міжнародної конкурентності національної економіки. Перехід країн Європейського союзу до етапу спільного внутрішнього ринку, а також розпочаті країнами Центрально-Східної Європи процеси системної трансформації, створили передумови до інтенсифікації досліджень цієї категорії. З'явилися її нові зовнішні і внутрішні чинники, які повинні бути прийняті до уваги в ході теоретичних і емпіричних досліджень.

Певні досягнення у дослідженні міжнародної конкурентоспроможності окремих підприємств, регіонів, галузей та національної економіки у цілому має й українська економічна наука. Серед дослідників, які збагатили цей розділ економічної теорії, слід виділити В. Будкіна, І. Бураковського, О. Гаврилюка, С. Губського, М. Звєрякова, Г. Климка, А. Кредісова, Д. Лук'яненка, Ю. Макогона, А. Поручника, І. Радіонову, О. Рогача, В. Рокочу, А. Румянцева, А. Філіпенка, М. Янковського та інших. Однак, цілісні дослідження, де основним предметом аналізу була б конкурентність національної економіки, на жаль, в українській економічній науці відсутні. Тому дослідження сутності конкурентності національної економіки, її чинників та показників, залежності від зовнішньоекономічної політики держави актуальне та має важливе як теоретичне, так і практичне значення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження розкриває і доповнює науково-дослідні роботи, виконані у Дніпропетровському університеті економіки та права за комплексними темами “Організаційно-економічні чинники розвитку технологічного та методичного забезпечення систем управління промисловими підприємствами в умовах ринкових відносин” (державний реєстраційний номер 0100U000948) та “Особливості функціонування підприємств та організацій різних форм власності в умовах ринкової трансформації економіки” (державний реєстраційний номер 0104U008831). Автор проаналізував проблеми оцінки рівня конкурентоспроможності окремих галузей промисловості та запропонував заходи по управлінню процесами підвищення конкурентності підприємств, галузей та економіки у цілому. Робота також базується на результатах досліджень, проведених автором у 1999-2004 роках у межах досліджень економічного факультету Радомської політехніки ім. Казімєжа Пулавського у м. Радомі та факультету економіки Жешувського університету в м. Жешуві (Польща), що були присвячені наступним проблемам:

- теоретичним основам міжнародної конкурентності національної економіки, а також джерел конкурентності у світлі теорії міжнародної торгівлі і економічного зростання (2001 р., номер договору 1904/09/В);

- участі Польщі у міжнародному поділі праці з точки зору трансформації системоустрою (2002 р., номер договору 1904/10/В);

- конкурентній позиції Польщі у 1992-2002 роках на терені окремих країн-торгових партнерів (2003 р., номер договору 1904/11/В);

- оцінюванню міжнародної чинникової конкурентності Польщі у світлі емпіричних досліджень (2003 р., звіт про реалізацію дослідницького проекту був прийнятий і оцінений позитивно Комісією грантів для вищих навчальних закладів відділу науки Жешувського університету 25.04.03 р.).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний теоретичний аналіз міжнародної конкурентності національних економік в умовах ринкової трансформації, а також опрацювання стратегії покращення міжнародної конкурентної позиції Польщі на ринках Європейського Союзу, України та Росії.

Для досягнення цієї мети в роботі вирішуються такі наукові завдання:

- уточнення сучасного поняття міжнародної конкурентності та визначення взаємозалежності між конкурентоспроможністю і конкурентною позицією підприємства, галузі, національної економіки;

- визначення детермінант конкурентоспроможності економіки з точки зору дефініцій, представлених у літературі з цього питання, а також теорії міжнародної торгівлі і теорії економічного зростання;

- виявлення загальних та специфічних чинників конкурентності, що є актуальними в умовах глобалізації і побудови постіндустріального суспільства;

- опрацювання методики аналізу конкурентності економіки, у тому числі визначення показників, які характеризують окремі аспекти конкурентності, перевірка можливості їх практичного застосування з точки зору доступних статистичних даних;

- аналіз складу та структури зовнішньоекономічної діяльності Польщі за товарними, географічними та побутовими ознаками;

- визначення тенденцій змін у товарообміні Польщі з окремими країнами-партнерами;

- визначення конкурентної позиції Польщі на ринках країн Європейського союзу (особливо Німеччини), Росії й України за допомогою показників, запропонованих у дисертації;

- систематизація та уточнення показників конкурентності економіки;

- окреслення шансів і загроз, що виникають для постсоціалістичних країн від світових тенденцій розвитку;

- з'ясування можливості впливу держави на формування конкурентної позиції національної економіки.

Об'єктом дослідження виступає система міжнародних економічних відносин на рівні макроекономік та фактори, що визначають конкурентність національних економік в умовах глобалізації та переходу до інформаційного суспільства.

Предметом дослідження є механізм формування конкурентних переваг національних економік та форми їх прояву в товарообміні між Польщею та найближчими економічними партнерами.

Методи дослідження. Теоретичну і методологічну основу дослідження склали фундаментальні положення та новітні розробки англійських, американських і німецьких економістів, а також роботи польських та українських економістів, які займаються проблемами формування, оцінки та розвитку міжнародної конкурентності національних економік. Підставами для виконання роботи послужили постулати Лісабонської стратегії країн Євросоюзу, а також ухвалених у 2003 р. Сеймом Республіки Польща урядової стратегії на 2004-2006 роки і державного плану розвитку на 2004-2006 роки. У дисертації використано емпіричний матеріал, який був представлений урядовим центром стратегічних досліджень у Варшаві, а також дані EUROSTATy.

У дисертації використана система методів і підходів, що дозволила реалізувати концептуальну єдність дослідження. Крім того, при дослідженні міжнародної конкурентоспроможності автор спирається як на загальнонаукові, так і на спеціальні методи досліджень: системно-структурний - при аналізі сутності поняття “конкурентність”, формалізації та абстракції - при дослідженні загальних та специфічних чинників конкурентності, систематизації та уточненні показників конкурентності економіки, аналітичний - при класифікації існуючих теорій міжнародної торгівлі, статистичного аналізу - при дослідженні складу та структури зовнішньоекономічної діяльності за товарними, географічними та побутовими ознаками, а також при визначенні тенденцій змін в товарообміні Польщі та інші.

Наукова новизна одержаних результатів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні нових методологічних підходів і теоретичних положень щодо формування та оцінки міжнародної конкурентності національної економіки та розробці шляхів її посилення. При цьому…

Вперше:

- проведено систематизацію існуючих теорій міжнародної торгівлі з позицій урахування в них проблем не тільки конкурентоспроможності товарів, підприємств, галузей, а й національних економік у цілому, що дало змогу виділити попитово-пропозиційні та синтетичні теорії, теорії міграції виробничих чинників та теорії кореляції між темпами економічного зростання, інтенсивністю торговельного обміну і зовнішньою економічною політикою;

- розроблено комплексну систему оцінки конкурентності національної економіки, визначено її головні детермінанти та здійснено їх класифікацію на мета-, макро-, мезо- і мікрорівнях. Це дозволило виділити систему показників конкурентності, яка включає критерії вимірювання, критерії способу конкурування, критерії ступеню і діапазону інформації та критерії типу економіки;

- проведено емпіричну перевірку основних теорій міжнародної торгівлі, яка дозволяє стверджувати, що найбільш достовірні оцінки конкурентності національної економіки можна отримати на основі застосування теорії відносних переваг, неочинникових та неотехнологічних теорій, оскільки саме вони ураховують особливості сучасних тенденцій розвитку суспільства у напрямку переходу до його інформаційного типу;

- запропоновано методику проведення аналізу міжгалузевої та внутрішньогалузевої торгівлі, яка ґрунтується на обміні горизонтально та вертикально диференційованими товарами і дозволяє виявити найперспективніші галузі для національної економіки, здатні у майбутньому забезпечити посилення її конкурентних позицій на світовому ринку;

- проведено аналіз міжнародної конкурентної позиції Польщі, як з точки зору передумов, що виникають з теорії міжнародної торгівлі і теорії економічного зростання, так і спираючись на широкий емпіричний матеріал, що дозволило у синтетичному вигляді представити зміни у польській економіці з позицій формування економічних зв'язків з країнами ЄС, особливо Німеччиною, а також Росією та Україною;

- досліджено проблему комплементарності економік країн, які співпрацюють, та залежність синергетичного ефекту від рівня економічного розвитку і технологічного стану національних економік, що дозволило обґрунтувати показник подібності структур експорту й імпорту торгових партнерів та виявити закономірність поглиблення міжнародного поділу праці, яка полягає у переході від традиційного, міжгалузевого, до сучасного, внутрішньогалузевого, поділу праці.

Удосконалено:

- визначення категорії “конкурентність національної економіки” на підставі статичного та динамічного підходів, яка трактується як здатність економічного суб'єкта вирішувати проблеми реалізації своїх інтересів шляхом конкурентної боротьби та його схильність до посилення власних конкурентних позицій, що дозволило обґрунтувати відмінності між поняттями “конкурентоспроможність”, “конкурентна позиція” та “конкурентність”;

- механізм впливу держави на покращення міжнародної конкурентності економіки, який ґрунтується на використанні теорії анклаву та інтегрованої теорії й дає змогу більш чітко визначити перелік ефективних інструментів впливу на конкурентну позицію країни, а також на застосуванні методології SWOT-аналізу для оцінки стану конкурентності національної економіки та обґрунтування напрямків державної підтримки її посилення;

- механізм оцінки впливу іноземних інвестицій на формування експортного потенціалу національної економіки, що дозволило емпірично довести більшу схильність підприємств з іноземними інвестиціями до імпорту, ніж до експорту, при загальному позитивному впливі на сукупні експортні можливості країни;

- методи статистичної обробки інформації про зовнішньоекономічну діяльність на підставі групувань та обґрунтування оптимального рівня дезагрегації показників, що дозволило не тільки розширити поле аналізу, але й запропонувати заходи посилення конкурентних позицій польської економіки.

Набули подальшого розвитку:

- теорія компаративних переваг стосовно країн з близьким рівнем розвитку, особливо високорозвинених, на підставі переходу від традиційного тлумачення їх змісту, де перевага визначається здатністю країни більш ефективно створювати певний продукт, до сучасного, конкурентного, де перевага визначається кращим знанням ринку, що дало змогу пояснити сучасні тенденції розвитку світової торгівлі в цілому та напрямки розвитку зовнішньоекономічних зв'язків Польщі з Німеччиною, Росією та Україною, зокрема;

- загальний алгоритм дослідження конкурентності національної економіки та система показників, за допомогою яких вона вимірюється, що включає в себе кількісні показники, показники ціни і вартості, показники ex ante міжнародної конкурентної позиції, показники якості людського капіталу, показники рівня освіти та її вимірювання, показники якості майнового капіталу, показники макроекономічного оточення;

- методика аналізу складу та структури зовнішньоекономічної діяльності за товарними, географічними та побутовими ознаками, яка передбачає значну дезагрегацію товарних груп та дає змогу більш точно визначити компаративні переваги як у розрізі окремих продуктів, так і по відношенню до тих чи інших країн.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Наукові положення, висновки та рекомендації дисертаційного дослідження можуть бути використані як на науковому, так і на практичному рівні. На науковому рівні - науковими установами, аналітичними організаціями для подальшого поглиблення теоретичних уявлень щодо конкурентності національних економік в умовах ринкової трансформації, опрацювання стратегії розвитку країни в широкому розумінні й окреслення напрямків структурних змін. На практичному рівні - для формування економічної політики з точки зору загальної підтримки покращення конкурентності економіки, для формування оптимальних розмірів і структур торгового обміну із закордоном, для коригування впливу держави і її органів на суб'єкти господарювання, особливо на підприємства, що займаються експортом, для формування інтенсивних господарських зв'язків з сусідами, тобто з Німеччиною, Росією та Україною, зокрема для всебічної співпраці у прикордонних регіонах, для створення концепції розвитку зв'язків Польщі з Росією й Україною, зважаючи на дотеперішній економічний розвиток Польщі в партнерстві з країнами Європейського союзу, особливо з Німеччиною.

Підтвердженням практичного значення одержаних результатів є їх використання у проекті “Стратегія розвитку економічних зв'язків Польщі з сусідами зі Сходу, а також Естонією, Литвою і Молдовою до 2020 року з точки зору можливості розвитку прикордонної співпраці” (довідка додається).

Пропозиції автора щодо підвищення конкурентоспроможності знайшли практичне застосування і на підприємствах Польщі (довідки додаються).

Обґрунтовані автором напрямки розвитку українсько-польських економічних відносин покладені в основу розробки стратегії діяльності Українсько-польського центру сприяння розвитку менеджменту, підприємництва та інвестицій (довідка додається).

Крім того, теоретичні положення дисертації використовуються у Радомській політехніці, Жешувському університеті (Польща) та Дніпропетровському університеті економіки та права (Україна) при викладанні дисциплін “Мікроекономіка”, “Макроекономіка”, “Міжнародна економіка”, “Економіка зарубіжних країн”, “Міжнародна інвестиційна діяльність”, “Міжнародна торгівля” (довідки додаються).

Особистий внесок здобувача Дисертаційна робота є самостійно написаною науковою працею, у якій обґрунтовані нові методологічні підходи і теоретичні положення щодо формування та оцінки міжнародної конкурентності національної економіки та розроблені шляхи подальшого розвитку конкурентності економіки Польщі.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Структура дисертації відбиває логіку дослідження та особливості характеру розробки наукової проблеми. Основний зміст дисертації викладено на 368 сторінках. Дисертація містить 32 таблиці, 18 рисунків. Список використаних джерел включає 365 найменувань.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі “Теоретичні засади оцінки міжнародної конкурентності національної економіки” здійснено аналіз наукових поглядів на сутність конкуренції та конкурентності, проаналізовано взаємозалежність між конкурентоспроможністю підприємства, галузі і народного господарства, виявлено та досліджено основні детермінанти конкурентоспроможності національної економіки.

Аналіз наявних у економічній літературі визначень конкурентності показав, що сьогодні не існує єдиного підходу до розуміння цієї категорії. Більше того, вона постійно еволюціонує під впливом реальних економічних процесів, які значно прискорилися починаючи з 60-х років минулого століття. Економісти, які займаються проблематикою конкурентності, погоджуються, що вона має тісний зв'язок з поняттям відносності (релятивності), а тому не повинна розглядатися як абсолютна, її слід окреслювати у порівнянні з іншими суб'єктами господарювання. Конкурентність може бути атрибутом підприємства, його зв'язків, галузі (сектора), підгалузі, а також національної економіки.

З історичної точки зору, конкурентність найчастіше пов'язується з діяльністю підприємства. В економічній літературі з цього питання конкурентність визначається на підставі двох сторін однієї моделі, тобто:

- як спроможність економічного суб'єкта, що виникає з його потенційних можливостей, а тому зветься чинниковою конкурентністю (конкурентність чинникового типу).

- як певна стала позиція, що визначається реальним станом речей, а тому окреслена також як конкурентність результатів.

Але в найсучасніших підходах до визначення, а також до досліджень ступенів (рівнів) конкурентності вказується на необхідність урахування умов формування здатності підприємств до покращення конкурентності. Такі підходи визначаються як динамічні і полягають у здатності і можливості підприємств, а також інших суб'єктів, еластично пристосовуватися до мінливих умов оточуючого середовища. У цих підходах конкурентність підприємства та інших суб'єктів трактується як здатність пристосовуватися до мінливих внутрішніх і зовнішніх умов, що дозволяє утримувати або покращувати позицію завдяки компаративній і/або конкурентній перевазі відносно інших учасників ринкової гри.

Результати дослідження дали змогу автору визначити конкурентність як здатність якого-небудь економічного суб'єкта вирішувати проблеми реалізації своїх економічних інтересів шляхом конкурентної боротьби та його схильність до посилення власних конкурентних позицій.

Традиційне розуміння компаративної переваги усе більше поступається місцем на користь конкурентної переваги. Компаративна перевага є результатом здатності підприємства конкретної країни створювати окреслений продукт більш ефективно, ніж підприємства, що функціонують в інших країнах, результатом чого є певні напрямки експортної й імпортної спеціалізації. Разом з тим, конкурентна перевага є ефектом кращої компетенції у сфері дослідження ринків. Вона дає можливість поставити питання про те, коли і як працювати в даній країні, або на яких фазах процесу виробництва і обігу підприємство повинно сконцентрувати свої ресурси, щоб досягти оптимального прибутку в конкурентній боротьбі.

Значний вплив на конкурентність окремих суб'єктів, які приймають участь у ринковій грі, а також на їх участь у прибутках і платежах мають зв'язки і взаємозалежності між ними. Взаємозалежність між конкурентною здатністю підприємства, галузі (сектора), підгалузі та економіки в цілому можна представити синтетично за допомогою парадигми структури, позиції і успіху на ринку (рис.).

Рис. - Парадигма структури, позиції й успіху на ринку:



У цій парадигмі головне значення для конкурентної здатності має ринкова структура, що окреслена рівнем і структурою пропозиції і попиту, формою ринку і рівнем його монополізації, а також через суспільно-економічне оточення, тобто суспільні, економічні, політичні умови тощо.

Детермінантами конкурентоспроможності і конкурентної позиції підприємств є різного роду джерела, що виявляються у довиробничій, виробничій та післявиробничій фазі даного виробничого процесу. До них належать такі чинники: технологічні, виробничі, розподільчі, маркетингові, фірмовий знак, goodwill підприємства і охорони property rights, методи і стилі управління, ресурси освіти й інформації, відстань між діями та контрдіями, характер економічної політики держави і вплив зовнішнього оточення.

Зміни, що відбуваються у сучасній світовій економіці, мають наслідком те, що у ній домінує недосконала конкуренція (монополістична й олігополістична) і розширилася сфера (поле) конкуренції, а також збагатилися її форми. Джерелом прибутку у міжнародному поділі праці, крім компаративної і конкурентної переваги, є перевага локалізації, що виникає з розміщення капіталу в країні, яка створює привабливі умови. Оптимізація прибутку вимагає формування певних співвідношень між компаративною перевагою і перевагою конкурентною з точки зору вирізнення трьох типів міжнародної конкуренції.

Перший тип міжнародної конкуренції між підприємствами окремих країн має міжгалузевий характер і виникає тоді, коли між цими країнами існує різниця у компаративній перевазі. Крім того, характерною для цього типу конкуренції є міжнародна вертикальна інтеграція підприємств, які утворюють транснаціональні корпорації.

З другим типом міжнародної конкуренції зустрічаємося тоді, коли про методи і напрямки, а також про характер економічних зв'язків, свідчить різниця у конкурентній перевазі. Розміри прибутку, що отримують підприємства даної країни, і динаміка її розвитку залежать від сфери внутрішньогалузевої спеціалізації, торговельних зв'язків, що розвиваються на її базі, а також від рівня інтеграційних зв'язків підприємств, що приймають участь у міжнародних економічних відносинах. Предметом спеціалізованих зв'язків є готова продукція, або її складові елементи з високим рівнем технологічного розвитку. Особливою формою спеціалізації продукції є коопераційні зв'язки, які вимагають досягнення підприємствами, що співпрацюють, приблизно однакового рівня технологічного розвитку, організації виробництва, участі спеціального виробничого апарату, технологій, високої кваліфікації кадрів. Міжнародна кооперація є суттєвим чинником стабілізації торговельних оборотів і однією з головних передумов нових можливостей міжнародної співпраці.

Третій тип міжнародної конкуренції становить глобальна конкуренція, суб'єктами якої є великі транснаціональні корпорації (ТНК). Вони відіграють ключову роль у світовій економіці, як у промисловій продукції, так і в обміні, а також є важливим каналом трансферту технічного прогресу у міжнародному масштабі, динаміки експорту, доступу до ринків постачання, стимуляції інвестицій і розвитку суспільно-технічної інфраструктури.

Динамічний розвиток транснаціональних корпорацій зумовлює зростання рівня інтернаціоналізації продукції і глобалізації світової економіки, які разом з поступовою лібералізацією міжнародних економічних зв'язків породжують нові передумови для механізму конкуренції, а також нову якість міжнародних взаємозалежностей. Крім того, вони створюють нове джерело переваг, що забезпечує корпорації довшу і міцнішу домінацію на іноземних ринках. Транснаціональні корпорації здійснюють прямі іноземні інвестиції, використовуючи наступні типи переваг: фінансову, технологічну, менеджерську і маркетингову. Процеси інтернаціоналізації і глобалізації, які зумовлюють зростання значення у світовій економіці транснаціональних корпорацій, породжують якісно новий атрибут, що враховує конкурентну боротьбу, яка стосується виробничих чинників (особливо капіталу). Таким атрибутом є привабливість даної агломерації, регіону, або країни. Поняття привабливості стосується всіх потенційних переваг, що становлять певною мірою актив даної одиниці. Вони охоплюють: засоби і диспозицію природних ресурсів, рівень і структуру кваліфікації, а також вартість робочої сили, рівень суспільно-технічної інфраструктури, податкову систему, рівень інфляції, стан заборгованості і курс обміну, а також стан екології.

Підкреслюючи особливе значення окремих підприємств для конкурентності економіки в цілому і її позиції у міжнародному масштабі, слід звернути увагу на те, що економічна система є значно більшим, ніж сумою її елементів, вона є новою якістю. Про конкурентоспроможність країни свідчать економічний потенціал і структура, особливо галузева та підгалузева, частка галузей з високим рівнем технологічної інтенсивності, науково-технічний розвиток, кількість і рівень розвитку науково-дослідницьких закладів, витрати на НДДКР, рівень розвитку суспільно-технічної інфраструктури, економічний стан, рівень кваліфікації кадрів, політико-економічна стабілізація країни, рівень інфляції, борг країни, податкова система, розміри і структура безпосередніх інвестицій за кордон і іноземних інвестицій у країну, політика міжнародної торгівлі та інше. Окреслені чинники мають вплив на внутрішні зв'язки усіх суб'єктів і їх взаємодії, а також взаємодії усіх рівнів уряду, банківської системи, усіх інституцій так званого опосередкованого рівня і організаційних здібностей суспільства в цілому. Вони відображають не лише виробничі можливості суспільства, а і дієвість його суспільних структур, що разом створюють цілісність системи, яка визначає окреслену динаміку процесів. Таким чином, міжнародна конкурентоспроможність країни є функцією не лише конкурентної здатності суб'єктів, особливо підприємств, а також функцією внутрішніх макроекономічних умов даної країни і міжнародного оточення.

Сучасний підхід до аналізу конкурентності національної економіки передбачає дослідження чинників конкурентності, що охоплюють чотири групи суб'єктів: мета-, макро-, мезо- і мікро-. Крім того, системний підхід до умов конкурентності і їх взаємозалежності відображає також спосіб, за допомогою якого організовані суспільні інститути з точки зору формування конкурентності. Беручи до уваги сформульоване визначення конкурентності, а також посилення інтеграційних процесів у Європі, автор пропонує розкривати її сутність через наступні процеси:

- тривалу здатність відкритої ринкової економіки, що є частиною європейського внутрішнього ринку, до оптимальної участі у прибутках, що виникають з міжнародного поділу праці як у внутрішньому інтеграційному угрупованні, так і у світовій економіці;

- еластичну й ефективну адаптацію стратегії розвитку і макроекономічної політики до змін, що відбуваються у внутрішньому і зовнішньому оточенні даної економіки;

- утримання і збільшення компаративних переваг, що забезпечують зменшення відставання у технологічному і суспільно-економічному розвитку;

- реалізацію у довгостроковій перспективі швидкого й урівноваженого темпу економічного зростання.

Особливе визначення джерел отримання компаративних і конкурентних переваг на рівні національної економіки вимагає додаткового аналізу теорії міжнародної торгівлі, теорії локалізації і сучасних теорій економічного зростання.

Другий розділ “Джерела конкурентності у світлі теорії міжнародної торгівлі” присвячено дослідженню існуючих в економічній літературі теорій міжнародної торгівлі, зокрема пропозиційних, попитово-пропозиційних та теорій ендогенного зростання. Особливу увагу приділено аналізу джерел конкурентних переваг у сучасній глобальній світовій економіці. Результатом дослідження стала розробка автором загального алгоритму оцінки конкурентності національної економіки.

Динаміка змін у сучасній світовій економіці, де проходять процеси глобалізації й інтеграції, детермінується впливом багатьох різноманітних чинників, особливо чинників попиту, які досить важко змоделювати. Вони є імпульсом до розвитку так званих попитово-пропозиційних і синтетичних теорій міжнародної торгівлі, теорії міжнародної міграції виробничих чинників та теорії кореляції між темпами економічного зростання, інтенсивністю торговельного обміну і зовнішньою економічною політикою. Спільною рисою сучасних теорій міжнародної торгівлі є те, що вони мають динамічний характер, значно ширше передають складність об'єктивної реальності і насамперед підкреслюють змінність компаративних переваг. Крім того, вони створюють умови для переходу від теоретичних досліджень, як правило дуже цікавих, до емпіричного аналізу, верифікації й оцінки одержаних результатів.

На сьогодні сконструйовано цілу гаму показників, як кількісних, так і ціново-прибуткових, які віддзеркалюють ефекти використання виробничих чинників, що є у розпорядженні даної економіки в окресленому періоді. Ці ефекти детерміновані багатьма чинниками, які свідчать про конкурентоспроможність економіки, зокрема обсягами і ефективністю праці, обсягами і ефективністю речового (майнового) капіталу, а також рівнем і ефективністю використання знань. Використання показників цього типу дозволяє оцінювати, особливо крізь призму ситуації в міжнародній торгівлі, економічний стан даної економіки. Слід додати, що аналіз формування міжнародної конкурентної позиції економіки потрібно проводити, використовуючи заходи і результати типу “країна - інші країни”, а також типу “країна - інші країни” з точки зору окремих секторів, галузей, підгалузей, груп товарів і продуктів.

У дисертації обґрунтовано використання наступних груп показників.

1. Кількісні показники. На рівні країни можна вирізняти наступні кількісні показники формування конкурентної позиції економіки типу ex post:

- участь у світовому обміні товарами і послугами;

- показник так званої пенетрації (проникнення) імпорту, яку можна інтерпретувати як участь імпорту у попиті на внутрішньому ринку;

- відносна участь у міжнародному ринку (країни, або групи країн), експорт даного товару, або групи товарів (RMS - Relative Market Share);

- співвідношення експорту-імпорту, які дають можливість аналізувати формування сальдо оборотів міжнародної торгівлі країни загалом і/або додатково окремими товарами (асортиментними групами);

- показники гіпотетичного експорту (HE - Hypothetical Exports);

- показники, що ґрунтуються на методі постійної участі в ринку (Constant - Market - Share - Analysis, скорочено CMS);

- показники відносних компаративних переваг RCA (Relative Comparative Advantage);

- сальдо торговельного балансу даної країни, а також стан балансу товарного обороту і/або асортиментних груп, що є загальноприйнятими вимірами конкурентності;

- показник експортної спеціалізації SI (Specialization Indicator);

- показник покриття імпорту експортом (Coverage Ratio);

- показник відносної експортної орієнтації REO (Relative Export Orientation Index);

- показник інтенсивності внутрішньогалузевої торгівлі ІІТ (Intra-Industry Trade);

- показники подібності структур оборотів в імпорті й експорті.

2. Показники ціни і вартості. Серед багатьох показників, за допомогою яких аналізується формування витрат і цін, доцільно виділити:

- номінальні (цінові) terms of trade або відношення цін, які виникають в експорті даної країни, у сфері, що досліджується, до цін імпортних товарів;

- реальні або кількісні terms of trade або відносини, у яких відбувається товарообмін у міжнародній торгівлі;

- індекс міжнародної конкурентності, який є спробою застосування відносних цін (коштів), виражених у спільній валюті;

- реальний ефективний курс валют (real effective exchange rate) - найчастіше вживаний показник змін конкурентної позиції;

- чинникові (факторні) terms of trade, які вказують не тільки на цінове співвідношення вказаних товарів, а також на зміни цін виробничих чинників, необхідних для виробництва цих товарів;

- показники одиничної вартості, окреслені як ціни типу Unit Values - UV, які є виразом вартості експорту у поточних цінах і обсягів, виражених у натуральних одиницях (т, кг) для даної групи CN продуктів в експорті;

- показник витрат національних ресурсів DRC (Domestic Resource Cost).

3. Показники ex ante міжнародної конкурентної позиції. За їх допомогою можна оцінити так звану абсолютну виявлену внутрішню перевагу (Revealed Absolute Internal Competitiveness - RAIC) та абсолютну виявлену зовнішню перевагу (Revealed Absolute External Competitiveness - RAEC). Рівень формування показника RAIC залежить від внутрішніх економічних ефектів застосування виробничих чинників, які є в розпорядженні даної країни. У той же час, показник RAЕC є результатом рівня використання ресурсів, якими володіє дана країна у зв'язку з більшою чи меншою мірою корисності обміну частини окремих внутрішніх ресурсів на зовнішні ресурси, що імпортуються;

4. Показники конкурентності “нової економіки”. Термін “нова економіка” з'явився у 90-х роках ХХ ст. і був тісно пов'язаний з динамічним розвитком сектора інформаційно-комунікаційних технологій (Information and Communication Technologies - ICT). Разом з появою так званої нової економіки в економічній літературі, присвяченій конкурентності, з'явилися також пропозиції показників, що ілюструють стан розвитку такої економіки. Ці показники надалі створюються як відмінні від показників конкурентності традиційної економіки. Вони стосуються головним чином аспектів, які важко вимірюються, а також як виробничих чинників, так і ефектів їх впливу на формування конкурентної позиції національної економіки. Перш за все, йдеться про якість виробничих чинників, особливо про людський капітал, рівень освіти, кваліфікації, а також макроекономічне оточення суб'єктів економіки у широкому розумінні.

Беручи до уваги велику кількість показників нової генерації і труднощі їх агрегації, часто використовується так званий метод benchmarking, який полягає у порівнянні фактичного стану з певним взірцем. Крім того, паралельно з процесом створення так званих “твердих” показників, які ґрунтуються на статистичних даних, різними науково-дослідницькими осередками проводяться дослідження з нагромадження так званих “м'яких” показників, які спираються на результати анкетувань. Вочевидь, немає можливості перелічити їх усі, тому виділимо лише наступні групи цих показників, а саме: людського капіталу, речового (майнового) капіталу, рівня освіти, макроекономічного оточення.

У фаховій літературі наводяться різні показники міжнародної конкурентної позиції національної економіки ex post. Уже із сутності цих показників випливає необхідність застосовувати їх у більшій кількості, а також розглядати виокремлені кореляції у довшому часовому горизонті. Без проведення емпіричних досліджень важко було б сформулювати висновки, які стосуються майбутнього розвитку конкурентної позиції тієї чи іншої країни. У дисертаційній роботі емпіричний аналіз проведено на підставі доступних і, відповідно, опрацьованих даних Головного Статистичного Управління. Спираючись на дані Об'єднаної Товарної Номенклатури Міжнародної Торгівлі (CN) у одно-, дво-, чотири- і дев'ятицифровій формі, розраховано окремі показники конкурентної позиції. Слід підкреслити, що ступінь дезагрегації даних, а також способи їх зіставлень, мають суттєвий вплив на статистичний опис явищ і процесів, а також їх тенденцій. Наприклад, лише глибока дезагрегація даних дозволяє окреслити фактичний рівень інтенсивності внутрішньогалузевої торгівлі. Встановлення рівня її інтенсивності вимагає чотирьохрівневої дезагрегації даних CN, якщо групи товарів, що досліджуються, відповідають теоретичному поняттю галузі у продуктово-промисловій кваліфікації.

У третьому розділі “Участь Польщі у міжнародному поділі праці” окреслено місце Польщі у міжнародному поділі праці, тенденції розвитку у міжнародній торгівлі в період 1993-2002 рр., тобто в період трансформації системоустрою, після чого охарактеризовано торговельні зв'язки з окремими країнами - головними партнерами. При цьому особлива увага приділяється аналізу чинників, що вплинули на інтенсивність і напрямки змін зовнішньоекономічної діяльності Польщі, серед яких виділяються зовнішні (дезінтеграція ринків країн РЕВ, лібералізація торговельних оборотів з країнами Євросоюзу, участь іноземного капіталу у трансформації польської економіки, зміни економічної кон'юнктури на ринках основних торгових партнерів) та внутрішні чинники (встановлення реального валютного курсу, зміна темпів економічного розвитку, подолання монополії держави у зовнішній торгівлі, надання вітчизняним й іноземним економічним суб'єктам свободи дій у галузі міжнародного обміну та співробітництва).

Проведений автором аналіз є першою спробою синтетичного виявлення тенденцій, які впливають на темпи, напрямки і обсяги міжнародного обміну Польщі в період трансформації. У дисертації в єдиному комплексі представлені:

- детермінанти змін у галузі зовнішньоекономічних зв'язків Польщі та їх внутрішні і зовнішні чинники;

- вплив неоднакових рівнів економічного розвитку країн на обсяг і форму їх співпраці;

- чинники, що визначають розмір, товарну і видову структуру обміну;

- напрямки змін і рівень інтенсивності торговельних оборотів з точки зору теорії міжнародної торгівлі і сучасних теорій економічного розвитку;

- наслідки невигідного сальдо торговельного балансу для економіки і суспільства.

Автор спирається на концепцію, згідно з якою розвиток міжнародної торгівлі кожної сучасної країни, особливо з головними партнерами, є відображенням стану її економіки у динамічному і статичному розрізах. Для верифікації цієї концепції було проаналізовано торговельні зв'язки Польщі з країнами Європейського союзу, особливо з Німеччиною, а також із східними сусідами, тобто Росією та Україною. Для зовнішньої торгівлі Польщі характерним явищем була кількісна і якісна асиметрія. У цей період імпорт значно перевищував експорт, внаслідок чого зберігалося від'ємне сальдо торговельних оборотів з усіма важливими партнерами.

Найбільший внесок у від'ємне сальдо торговельного балансу Польщі внесли країни ЄС у 1997-2001 рр. Розміри і тривалість дефіциту дають підстави вважати, що він мав (і зберігає надалі) структурний характер, а це означає, що подолати дефіцит можливо тільки шляхом зміни товарної і якісної структури експорту за рахунок збільшення частки високопереробних та технологічно-інтенсивних виробів.

Аналіз структури зовнішньоторговельних оборотів Польщі з країнами ЄС виявив технологічну дистанцію між партнерами. Основною товарною групою польського експорту були трудомісткі товари, частка яких становила 32-34%. Такий високий рівень характерний для країн, що перебувають на нижчому етапі господарського розвитку і мають значні ресурси праці. Отже, торговельні стосунки Польщі з країнами ЄС складалися у відповідності з теоріями багатства ресурсів і технологічної дистанції, а також теорією М. Портера і Т. Озави.

Асортиментна структура товарооборотів з Росією та Україною в цей період була занадто звуженою і мала низький показник диверсифікації. Переважали товари землеємні, лісоємні і сировиноємні, а також капіталомісткі з порівняно низьким та середнім рівнем переробки. Невисока позиція Росії й України у загальному експорті Польщі (крім мінеральної продукції) обумовлена не тільки рівнем економічного розвитку цих країн, але й процесами інтеграції Польщі в Євросоюз. Крім того, слід додати, що, незважаючи на те, що економічні зміни у Польщі тривають понад 10 років, торговельні обороти з Росією не стабілізувалися. Торговий обмін зазнав значних коливань під впливом деяких політичних та економічних подій. У зв'язку з цим привабливий російський ринок - з понад 190 млн. споживачів - не відіграє помітної ролі в процесі прискорення не тільки торговельних оборотів, але й темпів економічного зростання обох сусідніх економік. Так само і можливості співпраці з Україною використані недостатньо. У 2000 р. Україна була для Польщі 12-м партнером у експорті (2,52%) і 21-м партнером у імпорті (0,97%). Одночасно Польща була для України 7-м партнером в експорті (2,9%) і 8-м - в імпорті (2,2%). На думку експертів, у майбутньому Україна, як і Росія, повинні стати для Польщі важливим ринком з високим рівнем ємності - одним з десяти найбільших світових ринків на початку нового тисячоліття. Автор вважає, що польська політика зовнішньої торгівлі повинна дотримуватися простого принципу: чим тягтися до тих, хто далеко, наблизимося краще до найближчих.

Четвертий розділ “Міжнародна конкурентна позиція польської економіки на ринках країн ЄС, Росії й України” містить детальний аналіз стану та тенденцій розвитку зовнішньої торгівлі Польщі з обраними країнами.

Дефіцит торговельного балансу Польщі має структурний характер і виник через технологічне відставання Польщі від країн ЄС, у тому числі Німеччини. Найбільший дефіцит спостерігається у секціях, що охоплюють продукцію електромашинобудівної та електротехнічної промисловості. Крім того, дефіцит був результатом незначної участі у світовому експорті технологічно інтенсивних виробів з високим рівнем переробки і переважання частки виробів з низьким рівнем переробки, трудомістких і “вразливих” до коливань кон'юнктури виробів. Аналіз динаміки змін у цій галузі протягом всього періоду дослідження свідчить про занадто повільні темпи реструктуризації економіки, особливо промисловості. Безперечно, крім причин внутрішнього характеру, свою роль відіграла й невідповідна структура імпорту, понад 60% якого становили сировина і матеріали. Натомість, частка інвестиційних товарів не перевищувала 15%, що було недостатньо для перебудови структури народного господарства.

Ці висновки підтверджують і конкретизують тенденції формування показників Сі (показник змін часток на ринках партнерів), які відображають експортно-імпортні співвідношення для Польщі, країн ЄС і Німеччини, а також Росії та України. В обміні між Польщею та цими країнами утворилася кількісна асиметрія експорту й імпорту, яка після 1998 р. значно зменшилася. З точки зору галузево-секторної структури, в експорті Польщі переважали вироби з низьким рівнем переробки, трудо- і капіталомісткі, що мало вирішальний вплив на від'ємне сальдо торговельного балансу.

Зростання і коливання показників Сі, які стосуються оптичних приладів і апаратів, машин і обладнання, електричного і електротехнічного оснащення, різних готових виробів (у тому числі меблів і блоків будинків) та виробів із штучних матеріалів і продуктів харчування, є доказом появи позитивних змін структурного характеру.

Співвідношення експорт/імпорт - це загальноприйняті показники конкурентної позиції, які характеризують обороти в цілому, у розрізі товарних груп і навіть окремих товарів. Вони розраховуються за формулою:

Де:

Ex - експорт;

Im - імпорт;

і - визначена країна, товарна група або окремий продукт;

n - період, що аналізується;

о - базовий період (у наших дослідженнях - 1993 р.).

Дослідження видової структури торговельних оборотів за ємністю виробничих чинників показали, що у польському експорті на початку 90-х років переважали земле-, лісо-, сировиноємні та капіталомісткі вироби. Однак, потім відбулися позитивні зміни, а саме:

- зросла частка технологічно інтенсивних виробів, легких і важких для імітації;

- зменшилася частка сировиноємних виробів;

- досить значно зросла частка трудомістких виробів, які вимагають складної праці;

- зменшилася частка землеємних виробів тваринництва, переробних і не переробних, а також землеємних виробів рослинництва, переробних і не переробних. Безперечно, якщо врахувати земельні ресурси і резерви робочої сили у польському сільському господарстві, то ця тенденція є відхиленням від принципу багатства ресурсів і пояснюється відставанням розвитку цього сектора економіки, відсутністю капіталу, невідповідністю аграрної структури, труднощами доступу цих виробів до зарубіжних ринків, та кон'юнктурними чинниками, зокрема кризою в Росії;

- зменшилася частка імпорту технологічно інтенсивних, важких для імітації виробів, що негативно відбилося на процесах реструктуризації виробничої сфери і викликало їх спізнення;

- характерною властивістю обсягів і видової структури польських оборотів з Росією у 90-ті роки була дуже незначна участь у міжнародному поділі праці, що не відповідало економічним потенціалам цих країн. Крім того, для таких оборотів характерна значна кількісна асиметрія як іманентна властивість країн, що розвиваються, виробнича структура яких свідчить про вузьку диверсифікацію асортименту. Подібні вади притаманні польсько-українському товарообігу, причому рівень кількісної асиметрії тут був значно нижчим і вигідним для Польщі;

- обороти Польщі з ЄС, у тому числі з Німеччиною, і їх структура за ємністю виробничих чинників відзначалися якісною асиметрією, і тільки в незначній мірі - асиметрію кількісного типу, що пояснюється великою часткою в експорті виробів з високим вмістом майнового (речового) капіталу. Це спадщина централізовано-планової економіки, в умовах якої розвивалася важка промисловість, і суперечить принципу багатства ресурсів.

Порівняльний аналіз формування структури показників виявленої відносної переваги (RCAi) дозволяє зробити загальний висновок, що обмін Польщі значною мірою мав комплементарний характер міжгалузевого типу (45-50%). Як темпи реструктуризації переробної промисловості, так і тісно з ними пов'язана динаміка трансформації зовнішньої торгівлі були занадто повільними. Основною причиною такого стану була анахронічна і помітно асиметрична асортиментна і видова структура обміну.

Показники виявленої відносної переваги Польщі на ринках вибраних партнерів розраховуються за логарифмічною формулою:

Де:

RCAi - показник виявленої релятивної переваги;

x - експорт;

m - імпорт;

i - визначена товарна група або продукт.

Рівень і структура показників інтенсивності внутрішньогалузевої торгівлі у товарообігах з країнами Євросоюзу, у тому числі з Німеччиною, відрізнялися від тих, що склалися в оборотах з Росією та Україною.

А саме:

- у обміні між Польщею і країнами ЄС, особливо з Німеччиною, ці показники відрізнялися позитивною тенденцією до зростання (у секціях машин і обладнання, електричного і електротехнічного оснащення, транспорту). Це, звичайно, вплинуло на зменшення технологічного відставання Польщі і, більше того, було наслідком вертикальної диверсифікації структури обміну з Німеччиною, яка проходила значно швидше, ніж з рештою країн ЄС;

- дуже невигідні тенденції проявилися у торговельних відносинах Польщі з Росією та Україною. Протягом десятиліття виразно проявлялася тенденція спаду, а крім того, структура показників ІІТ міжгалузевого обміну охоплювала, насамперед, сировиноємні і трудомісткі вироби з низьким рівнем переробки.

Показники інтенсивності внутрішньогалузевої торгівлі розраховуються за формулою:

Де:

IITі - інтенсивність внутрішньогалузевої торгівлі;

х - експорт;

m - імпорт;

і - визначена група товарів або продукт.

У цей період відбулася еволюція подібності структур імпорту й експорту відповідно до принципів різних теорій міжнародної економіки (у т. ч., неотехнологічних теорій, теорії однорідних преференцій і теорії диференціації продуктів). Вона полягала у тому, що зменшилася частка сировинно-аграрних продуктів в імпорті і аграрно-харчових виробів в експорті, а частка технологічно інтенсивних виробів зросла і в експорті, і в імпорті. Заслуговує особливої уваги факт, що показники подібності структури імпорту й експорту (Sіm та Sех) Польщі - ЄС, ЄС - Німеччини і Польщі - Німеччини у кілька разів вищі, ніж у решти партнерів.

У 1993-2002 рр. покращилася цінова конкурентність багатьох товарних груп і окремих товарів, експортованих з Польщі. Безперечно, на рівень цих показників-цін типу unit values вплинули і чинники кон'юнктурного характеру, і структурні чинники. Позитивні співвідношення unit values можна інтерпретувати як симптом дозрівання економіки до внутрішньогалузевої конкуренції і співпраці.

Отже, можна стверджувати, що конкурентність польської економіки, за даними порівняльного аналізу з використанням вищезгаданих показників, у 90-х роках знаходилася на низькому рівні. Проте почали проявлятися виразні позитивні тенденції, хоча їх динаміка була повільною і сильно залежала від структурних, техніко-технологічних та інституційних змін. Системні перетворення у Польщі були непослідовні і нерішучі, незважаючи на наміри чергових урядів і надії суспільства. У перспективі до 2010 р., і особливо в контексті приєднання Польщі до Європейського Союзу, виникла нагальна потреба здійснити численні заходи для опрацювання стратегії розвитку і урахувати в ній тенденції світової економіки (і особливо тенденції у найближчому оточенні Польщі), а також зважити можливості покращення міжнародної конкурентної позиції у світлі шансів і загроз від більш ширшого включення у міжнародний поділ праці.

У п'ятому розділі “Детермінанти інтенсифікації співпраці Польщі у перспективі до 2010 року” досліджуються передбачувані тенденції розвитку світової економіки, шанси та загрози, які вони створюють для економіки Польщі, та напрямки державної політики, спрямованої на поліпшення конкурентності національної економіки.

В умовах поглиблення взаємозалежності між національними економіками інтеграція з ЄС стане однією з провідних площин створення шансів для економічного розвитку Польщі як важливе джерело зростання статичних (тобто ефекту пересування креації і торгівлі) і динамічних (які охоплюють локаційні, акумуляційні й алокаційні ефекти) результатів.

Крім того, з досягненням вищих етапів інтеграції - “в глибину” - інтенсивність проявів названих ефектів зростатиме.

Тому можна сподіватися, що входження Польщі до Євросоюзних структур викличе у майбутньому (тобто уже до 2010-2014 рр.) прискорення темпів економічного розвитку.

Істотне значення матимуть зокрема темпи приросту інвестицій і зайнятості населення, а також якість капіталу і праці, тобто ефективність інвестицій і продуктивність праці в умовах дії механізму конкуренції. Позитивний вплив цих чинників буде результатом:

- оптимального переміщення виробничих чинників і зміни структури економіки та структури зовнішнього обміну країн-членів ЄС (у т. ч., Польщі);

- вигоди від розширення масштабів виробництва і збуту, а також прискорення темпів технічного прогресу;

- інтенсифікації внутрішньогалузевого поділу праці і збільшення обсягів комплементарності економіки внутрішньогалузевого характеру;

- дії мультиплікаційних механізмів у сфері пропозиції, інтенсивність впливу яких залежить від рівня і динаміки ефективного попиту, тобто вітчизняного і зарубіжного попиту (зокрема інтегрованих країн) на виробничі чинники і готову продукцію.

...