Міжнародна конкурентність національної економіки: способи оцінки та шляхи посилення

Разом з тим, у 90-ті роки посилилися певні негативні явища, які ускладнили процес розвитку польської економіки. Серед них: зростання рівня “проникнення” імпорту на внутрішній ринок і як наслідок - високий рівень безробіття, передчасний процес деіндустріалізації, який призвів до збільшення розриву у виробництві промислової продукції у Польщі порівняно з країнами ЄС, невигідні зміни у структурі промислового виробництва, що проявилися у переміщенні ресурсів з виробництва виробів, які вимагають більш розвинутих технологій, у виробництво товарів з низьким рівнем переробки, стагнації або ліквідації деяких галузей промисловості, де виробництво базувалося на вітчизняній сировині, тощо.

Екзаменом для реального пристосування польської економіки до європейського та світового ринків, з його високими темпами глобалізації, залишається імператив повороту від нинішньої стратегії розвитку експорту, яка спирається на компаративну перевагу у виробництві трудомістких продуктів, до стратегій розвитку, що базується на неотехнологічних чинниках. А це вимагає гнучкої економічної політики, скерованої на інтенсифікацію внутрішніх і зовнішніх джерел інновацій. Істотною проблемою є, насамперед, єдність і паралельність макроекономічної фіскальної і грошової політики та політики структурних змін.

Проведений SWOT-аналіз дозволив виділити сильні та слабкі сторони польської економіки з точки зору її конкурентності та обґрунтувати висновок, що чим більш адекватною буде державна політика результатам SWOT-аналізу, тим більшою буде її підпорядкованість стратегічним завданням. Послідовна реалізація цієї політики наближає Польщу до записаної в конституції моделі суспільної ринкової економіки.

Проведені дослідження та одержані висновки не носять сугубо національний характер. На наш погляд, вони досить актуальні і для української економічної науки та господарської практики. Розроблена нами методика аналізу конкурентних переваг національної економіки може бути використана для оцінки конкурентності будь-якої країни. Крім того, сьогодні Україна та Польща досить близькі за структурою експорту та імпорту, а тому одержані висновки після їх певної адаптації можуть бути використані при розробці економічної стратегії української держави.

Реалізація ж європейського вибору України потребує вдумливого ставлення до досвіду тих країн, економіки яких безпосередньо вирішують проблему пристосування до умов Євросоюзу.

Це дозволить уникнути багатьох помилок і зробити українську зовнішньоекономічну політику більш виваженою та ефективною.

ВИСНОВКИ

1. Аналіз сучасної економічної літератури (української, польської та зарубіжної) показав відсутність єдиного розуміння поняття “конкурентність” як за змістом, так і за рівнем економіки, до якого воно застосовується. У дисертації конкурентність визначається як здатність економічного суб'єкта вирішувати проблеми реалізації своїх інтересів шляхом конкурентної боротьби та його схильність до посилення власних конкурентних позицій. Конкурентність національної економіки є інтегральним поняттям, яке поглинає поняття конкурентоспроможності як потенційної можливості країни досягти певного успіху (конкурентність чинникового типу) та конкурентної позиції як реалізованого потенціалу (конкурентність). Доведено, що конкурентність національної економіки сьогодні формується не стільки під впливом компаративних переваг (переваг країни у виробництві того чи іншого продукту порівняно з іншими країнами), а як результат кращої компетентності у сфері дослідження міжнародних ринків;

2. Міжнародна конкуренція постійно збагачує свої форми, урізноманітнює типи. Проведений аналіз дозволив виділити три основних сучасних типи міжнародної конкуренції:

- продуктова конкуренція між підприємствами та національними економіками. Вона виникає за умови досягнення конкурентних переваг, які ґрунтуються на кращому знанні ринку, умінні чіткіше прогнозувати тенденції його змін тощо. Ця конкуренція може мати як міжгалузевий, так і внутрішньогалузевий характер;

- міжгалузева конкуренція між підприємствами окремих країн. Вона виникає тоді, коли між цими країнами існує різниця у компаративній перевазі. Для цього типу конкуренції характерна вертикальна інтеграція підприємств, що утворюють транснаціональні корпорації;

- глобальна конкуренція, суб'єктами якої є великі транснаціональні корпорації. Вони відіграють ключову роль у світовій економіці, як у виробництві продукції, так і в обміні, а також є важливим каналом трансферту технічного прогресу у міжнародному масштабі, фактором, що визначає динаміку експорту, доступність до ринків постачання, розвитку суспільно-технічної інфраструктури тощо.

3. Комплексний підхід до визначення конкурентності національної економіки дозволив виділити чотири групи її чинників на мета-, макро-, мезо- та мікрорівнях, а також розкрити її сутність через наступні процеси:

- тривалу здатність відкритої ринкової економіки до оптимальної участі у прибутках, що виникають з міжнародного поділу праці як у внутрішньому інтеграційному угрупованні (скажімо, ЄС), так і у світовій економіці;

- еластичну й ефективну адаптацію стратегії розвитку і макроекономічної політики до змін, що відбуваються у внутрішньому і зовнішньому оточенні даної економіки;

- утримання і збільшення компаративних переваг, що забезпечують недопущення або зменшення відставання у технологічному і суспільно-економічному розвитку;

- реалізацію у довгостроковій перспективі швидкого й урівноваженого економічного зростання.

4. На сьогодні сконструйовано цілу гаму показників, як кількісних, так і ціново-прибуткових, за допомогою яких намагаються визначити конкурентність національної економіки. Результатом дисертаційного дослідження стала розробка автором загального алгоритму оцінки конкурентності економіки країни в цілому, який ґрунтується на розрахунку наступних груп показників: кількісні показники (участь у світовому обміні товарами і послугами, відносна участь у міжнародному ринку в експорті даного товару або групи товарів, співвідношення експорту-імпорту, показники гіпотетичного експорту, показники відносних компаративних переваг тощо), показники ціни і вартості (номінальні, реальні та чинникові terms of trade, індекс міжнародної конкурентності, реальний ефективний валютний курс тощо), показники ex ante міжнародної конкурентної позиції (абсолютна виявлена внутрішня перевага та абсолютна виявлена зовнішня перевага), показники конкурентності “нової економіки” (якість людського капіталу, майнового капіталу, рівень освіченості, стан макроекономічного оточення тощо);

5. Емпірична перевірка ступеню використання основного принципу регіонального господарювання (тобто принципу відносних витрат у його класичному і сучасному формулюванні) була проведена на прикладі зовнішньоекономічної діяльності Польщі у період 1990-2002 рр. Як результат, у єдиному комплексі представлені детермінанти змін у сфері зовнішньоекономічних зв'язків та їх внутрішні і зовнішні замовлення, вплив неоднорідних рівнів економічного розвитку країн на обсяги і форми їх співпраці, чинники, що визначають розмір і товарну та видову структуру обміну, напрямки змін і рівень інтенсивності торгових оборотів з точки зору теорії міжнародної торгівлі і сучасних теорій економічного розвитку, наслідки невигідного сальдо торговельного балансу для економіки і суспільства; конкурентоспроможність економіка ринок

6. Дослідження показали, що проблемою розширення участі Польщі у міжнародному обміні як експортера була і залишається незадовільна товарна і видова структура її зовнішньої торгівлі, оскільки у ній переважають вироби низького рівня переробки, вироби з високим вмістом праці та капіталу. Продовжує залишатися значною частка так званих вразливих товарів (продуктів харчування, вугілля, виробів із сталі та заліза, текстилю, одягу та взуття), реалізація яких на зарубіжних ринках надзвичайно залежить від кон'юнктурних чинників. Подібні проблеми властиві й українському експорту. Невисокий рівень участі у експорті технологічно-інтенсивних товарів можна пояснити слабкою дослідницькою та інноваційною діяльністю польських підприємств;

7. Аналіз польського імпорту виявив невідповідність його структури завданням прискорення економічного розвитку, оскільки частка інвестиційного імпорту у його загальних обсягах залишається порівняно невеликою. Несприятливим є також і співвідношення інвестиційного імпорту до імпорту постачання, особливо порівняно з розвиненими країнами, де інвестиційний імпорт значно переважає імпорт постачання;

8. Спеціальне дослідження асортиментної структури товарообігів Польщі з Росією та Україною виявило її значну звуженість та низьку диверсифікацію, оскільки в обміні переважали товари землеємні, лісоємні та сировиномісткі, а також капіталомісткі з порівняно низьким та середнім рівнем переробки. Невисока позиція Росії та України у загальному експорті Польщі (крім мінеральної продукції) обумовлена не тільки рівнем економічного розвитку цих країн, але й процесами інтеграції Польщі у Євросоюз.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Шлюсарчик Б. Міжнародна конкурентна позиція країни: досвід Польщі. - Дніпропетровськ: ДУЕП, 2004. - 324 с.

2. Шлюсарчик Б. Розвиток економічної співпраці між Польщею і Україною (з урахуванням специфіки польсько-української прикордонної зони) // Економіка: проблеми теорії та практики. Міжвузівський збірник наукових праць. Випуск 32. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. - С. 14-24.

3. Шлюсарчик Б. Шанси і загрози, що виникають при формуванні інституційно-інструментального компоненту співпраці Польщі з Євросоюзом та Польщі з Україною // Економіка: проблеми теорії та практики. Міжвузівський збірник наукових праць. Випуск 35. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. - С. 83-97.

4. Шлюсарчик Б. Загальна характеристика польсько-української транскордонної співпраці // Економіка: проблеми теорії та практики. Міжвузівський збірник наукових праць. Випуск 37. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. - С. 9-32.

Размещено на Allbest.ru